Academic literature on the topic 'Забарвлення тексту'

Стаття привячена способам передачі метафор оригінального тексту засобами української мови як таким, що допомагають домогтися найточнішого перекладу та передати все те, що хотів донести до читача автор оригіналу. Метою дослідження є аналіз способів передачі метафори тексту оригіналу в тексті перекладу. Дослідження ґрунтується на матеріалі роману Едгара Аллана По «Падіння дому Ашерів» і його українських перекладах, виконаних В. Вишневим та М. Йогансеном. Основні наукові результати отримані з використанням комплексу загальнонаукових та спеціальних методів дослідження, а саме: аналізу та узагальнення наукової літератури з проблем перекладу метафори; теоретичного узагальнення, аналізу й синтезу; цілісних та інтегральних підходів до дослідження лінгвістичних явищ; порівняльного, описового та аналітичного методів. Проаналізувавши роман Е. А. По «Падіння дому Ашерів» та його переклади, автор констатує, що автори перекладів використовують більше стилістичних прийомів, аніж автор оригінального тексту, вдаючись при цьому до всіх способів передачі метафор. Найчастіше використовують: прийом заміни слова чи словосполучення аналогом із тотожним значенням, але відтвореним по-різному; прийом структурної трансформації, тобто зміни граматичної структури чи порядку слів у тексті перекладу; прийом додавання чи вилучення певних лексичних одиниць. Ймовірно, це пов’язано з тим, що важко віднайти еквівалент, який би повністю відповідав оригіналу. Коли він навіть є, емоційне забарвлення в обох мовах може бути різним. Тож застосування зазначених прийомів доцільне. Автор на конкретних прикладах демонструє використання перекладачами таких трансформацій, як контекстуальна заміна, синонімічна заміна, компресія, декомпресія, експресивація, зокрема для того, щоб надати текстові перекладу відповідного емоційного забарвлення.

У цій статті описано, як адаптувати прикладний метод «дистиляції знань» для аналізу настроїв для української та російської мов. Показано, як мінімізувати ресурси без втрати значної точності, але прискорити розпізнавання тексту, а також як зменшити витрати на хмарі за допомогою методу «перегонки знань». Для дослідження ми використовували два типи архітектури різних нейронних мереж для обробки природної мови: BERT замість моделей ансамблю та FastText як невелику модель. Поєднання цих двох нейронних мереж (BERT як викладач і FastText як учень) дозволило нам досягти прискорення до 5 разів і без великої точності в задачі аналізу настроїв.

У роботі проаналізовано дужки та цифри як невербальні елементи, що є складниками однієї з груп, які загалом охоплюють невербальні та паравербальні компоненти, які функціонують у сучасному англомовному масмедійному комунікативному просторі. До аналізованої нами групи «Непіктографічні та нефотографічні елементи» входять знаки пунктуації; діакритичні знаки; типографічні й інші допоміжні знаки; цифри (числа); математичні символи; абревіатури. У цій розвідці докладно висвітлено специфіку дужок та цифр як інтегральних модусів масмедійного середовища. Окреслено їх семантичні та структурні особливості, ідентифіковано функційне навантаження, обґрунтовано їх роль та призначення у сучасному англомовному масмедійному комунікативному просторі. Крім традиційного використання круглих дужок як знаків пунктуації у складі тексту, які додатково пояснюють зміст, уточнюють сказане поза текстом в дужках, активно залучають квадратні, фігурні, атипові видозмінені (контекстуально залежні). Окрім типових функцій, дужки виконують й низку атипових будучи різними за розмірами, формою та кількісним складом, зокрема: уточнювальну, лаконічну, дейктичну, змістово-розгалужувальну, атрактивну, змістовидільну, акцентування уваги, змістотворчу, структурувальну, компресивну, а також указують на ініціальну та фінальну частини тексту. Встановлено, що в англомовному масмедійному комунікативному просторі цифри використовують замість лексем, графем і морфем. Переважно, вони компресують кількість традиційних графічних елементів, що входять до складу однієї лексеми. Трапляються випадки, коли замість словесного модусу використовують цифровий, який виконує роль лексеми. Цифрові модуси також бувають різних форм та розмірів й мають різне кольорове забарвлення. Виявлено, що найпоширенішим є залучення цифр чотири та два, які заміщують різні лексеми (for, four, two, to тощо).

Статтю присвячено узагальненню основних рис лексико-семантичного простору британських художніх прозових текстів на військову тематику (ТВТ) початку ХХІ ст. Поставлені у праці завдання вирішено з урахуванням багатоаспектності феномена лексико-семантичного простору художнього тексту. Увагу зосереджено на особливостях дослідження лексико- семантичного простору художнього тексту з позицій прагмастилістичного підходу. Виділено головні особливості лексико-семантичного простору сучасних британських художніх прозових ТВТ, наголошено на ролі семантичної домінанти у його композиційно-архітектонічній структурі, зазначено напрями функціонування лексичних мікросистем у художніх творах із різним ступенем експлікації військової тематики. Лексико-семантичний простір сучасних британських ТВТ виформовується завдяки тісній кореляції лексико-семантичних, лексико-тематичних та лексико-асоціативних угруповань. Особливістю британських ТВТ початку ХХІ століття є те, що тема війни простежується не лише на першому плані, але й на рівні мікровкраплень. Лексичні одиниці у ХТ із макро- та мезовкрапленнями військової тематики підібрані та організовані таким чином, щоб якомога чіткіше передати страшні реалії воєнного світу, тоді як ХТ із мікровкрапленнями військової тематики демонструють вплив війни на внутрішній стан та свідомість людини ще тривалий час після її завершення. Загалом аналіз лексико-семантичного простору у трьох напрямах його розгортання дав змогу виділити такі особливості його функціонування: лейтмотив авторського задуму – особливості військових дій та їх вплив на людину та суспільство (семантичний рівень); основна тема – людина у воєнний або повоєнний період (тематичний рівень); забезпечення естетичного задоволення від твору за допомогою експресивно- стилістичного забарвлення та художнього переосмислення найбільш значущих одиниць (асоціативний рівень). Вибір автором військової тематики зумовлений інтенцією передати на яскравих прикладах минулого згубність війни, закликати людство запобігти таким катастрофам у майбутньому.

У статті виокремлено й проаналізовано особливості рекламного тексту, який розглядається як коротке інформаційне повідомлення, створене для того, щоб стимулювати збут продукту або послуги. Це повідомлення, яке має сильний переконливий вплив, виражений за допомогою лінгвістичних засобів мови. Рекламні тексти часто націлені на велику аудиторію й розраховані на переконання цієї аудиторії придбати певний продукт. Тому основне завдання перекладача – збереження цієї мети, що вимагає врахування певних особливостей і функцій у процесі перекладу. Досліджено структуру рекламного тексту й виділено основні його частини. Виявлено, що переклад рекламного тексту залежить від сфери спілкування, які можна представити такими блоками, як торговельно- комерційна, соціально-культурна, навчально-професійна, сімейно- побутова та спортивно-оздоровча. Уніфіковано завдання на переклад реклами й розглянуто етапи роботи з рекламним текстом. Виявлено закономірності та специфіку відбору мовних засобів для надання тексту реклами виразності, лаконічної інформативності, привабливості й переконливості з метою максимального впливу на потенційного споживача. Установлено, що при перекладі реклам зазвичай використовують два основні методи: калькування й різного роду перекладацькі трансформації. Визначено види перекладу, які використовуються при перекладі рекламних текстів. Виявлено, що за своєю складністю переклад рекламного тексту схожий на переклад художнього твору. Проаналізовано художні засоби, які використовують при перекладі реклами. Установлено, що алегорія, метафора, порівняння, паралелізм, різні види повторів, алітерація, ономатопея, концентрація імперативних форм дієслова й конотативних прикметників – усе це широко презентовано в рекламних текстах. Виявлено, що загальними рисами всіх рекламних текстів можна вважати специфічний підбір лексики, низькочастотних слів; часто стилістично забарвлені слова; уживання ідіом і цитат для створення образності; заклик до дій за допомогою імперативу; широке використання особових і присвійних займенників; використання номінативних речень; прийом паралелізму й повтору; широкий спектр прикметників і прислівників.

Стаття зорієнтована на вивчення та опис особливостей перекладання англійськомовних текстів малого жанру, до яких відносять приказки та прислів’я. Тексти малого жанру відіграють чималу роль у накопиченні й передачі колективного досвіду з покоління в покоління, тому вони постають культурно-маркованими текстами, позаяк крізь їхню призму можна проникнути в образ мислення нації, а також подивитися на світ очима її представників. У статті охарактеризовано особливості та труднощі відтворення англійськомовних приказок і прислів’їв українською мовою. Серед способів відтворення англійськомовних прислів’їв і приказок виокремлено: переклад за допомогою фразеологічного еквівалента, фразеологічного аналога, калькування, описовий переклад, переклад за допомогою «псевдодослівного» відповідника. Під час перекладання англійськомовних паремій українською мовою не завжди можливо передати зміст та образ, який утілено у тексті оригіналу; це також стосується й лексичної та граматичної структур. У зв’язку із цим перед перекладачем виникають певні складнощі щодо відтворення національного забарвлення, образу (його емоційного та експресивного колориту) тощо. Низка труднощів, яка постає перед перекладачем, також щільно корелює з браком мовного еквівалента в мові перекладу, різницею між емоційним забарвленням символу (образу) у двох зіставлюваних мовах, а також із несхожістю в сенсі етноспецифічності, адже перекладачеві потрібно, з одного боку, зберегти загальний національний тон, а з другого, – не вдатися до певного перебільшення. Відтворюючи англійськомовні паремії, потрібно також не забувати про основні правила перекладання лексичних засобів: орієнтованість на контекст, словниковий арсенал; дотримання стилістичної спрямованості; вживання стійких фразеологізмів; вибір лексичної одиниці, яка найточніше б віддзеркалила реальність, закарбовану в тексті оригіналу.

Рекламна функція заголовка полягає в тому, щоб викликати інтерес до публікації та змусити читача прочитати текст, а потім купити товар, не розкриваючи всієї його суті. Зазвичай заголовок для цього типу відносин є фразою, яка просто називає об’єкт або предмет публікації чи натякає на нього. Рекламна функція заголовка текстів новин відіграє важливу роль у формуванні ставлення читача до публікації. Її реалізація характеризується тим, що цікаві, що привертають увагу, ємні заголовки, які нагадують рекламу товарів чи послуг, можуть викликати інтерес у глядачів. Серед основних лінгвістичних особливостей заголовків у рекламній функції можна виділити такі засоби: стилістичні (алюзія, анафора, гіпербола, метафора, метонімія, повтор, риторичне питання, каламбур та інші); спеціальна термінологія; емоційно-забарвлена лексика, тобто поєднання стандартних та експресивних мовних засобів; використання як абстрактної, так і конкретної лексики. Заголовок сучасного газетного тексту рідко виконує лише функцію номінації чи інформування. Найчастіше заголовок виконує рекламну функцію, тобто функцію продажу інформації, що міститься у тексті газетного матеріалу. Рекламна функція реалізується дієсловами, прикметниками у вищому та найвищому ступенях порівняння, використанням особистих займенників, різними стилістичними засобами. Зокрема, семантична функція є основною рекламною функцією, яка викликає інтерес адресата до предмета реклами. Основна відмінність між заголовками та слоганами полягає в меті їх використання: заголовок залучає читача до прочитання тексту, а рекламний слоган доносить до споживачів основні ідеї рекламних кампаній та зберігає їхню цілісність під час використання декількох різних рекламних каналів. Слоган – це фраза, яка передає суть рекламної кампанії.

Статтю присвячено розгляду лінгвальних засобів вираження експресивності в англомовному науково-популярному тексті та розкриттю шляхів їх відтворення в українськомовному перекладі. У статті доведено, що саме експресивність становить одну із основних відмінностей науково-популярного тексту від власне наукового. Описано функції засобів вираження експресивності в науково-популярному творі «Та ви жартуєте, містере Фейнман!: Пригоди допитливого дивака» Р. Фейнмана. З’ясовано особливості перекладу емотивної лексики та інших емотивів як різнорівневих мовних і мовленнєвих одиниць на позначення й вираження емоцій як засобів забезпечення експресії науково-популярного тексту. Підвищена експресивність науково-популярного тексту, причини якої мають змістовий і комунікативно-прагматичний характер, забезпечується, поряд із засобами емотивності, використанням великої кількості пояснень, лексичних повторів та акцентованою орієнтацією на потенційного читача. Подвійна мета науково-популярного тексту – донести до читача пізнавальну інформацію та одночасно захопити його цією інформацією − тягне за собою його полемічність, яка передбачає наявність експресії й оцінності. Експресивні елементи сприяють посиленню аргументованості, полегшують сприйняття і розуміння найбільш складних фрагментів тексту, що містять нові ідеї і поняття. Експресивність – це властивість тексту або частини тексту, що передає зміст зі збільшеною інтенсивністю і має своїм результатом емоційне або логічне посилення. Специфіка експресивності науково-популярних текстів полягає у тому, що вона орієнтована на діалог між адресатом і адресантом у контексті емоційно навантаженого прагматичного впливу. Переклад експресивно забарвленої емотивної лексики та інших емотивів полягає у націленості на максимально повне відтворення засобами мови, поряд із пізнавально-раціональною, й емоційної інформації з метою досягнення аналогічного прагматичного впливу на читача перекладеного тексту.

У статті порушується проблема формування артистизму виконавця-піаніста. Актуальність піднятої проблеми зумовлена значенням професійної підготовки митця у художньому вихованні слухацької аудиторії. Автор розглядає феномен артистизму виконавця-піаніста з позицій особистісної потреби його у самовиражен- ні та самовдосконаленні, здатності комунікативного впливу його на слухацьку аудиторію шляхом зовнішнього вираження внутрішнього змісту художнього образу твору. Артистизм музиканта виявляється у його образному мисленні, відчутті внутрішньої свободи, пошуку нестан- дартних рішень у розв’язанні художніх проблем. Невід’ємною складовою частиною виконавського артистизму виконавця-піаніста автор визначає культуру звуковидобування, яскравість, насиченість, тембральне забарвлення, масштабність звуку; вміння музиканта знаходити нові звукові фарби, які відповідають стилю автора музики. На прикладі творчості відомих піаністів-виконавців Ф. Ліста та С. Рахманінова автор ілюструє феноменальні техніки та манери артистичного виконавства піаністів. Визначаючи основні засади формування артистизму, автор спирається на дослідження А. Гаріпової, І. Єргiєва, Н. Кашкадамової, В. Комарова, С. Ожегова, С. Савшинського, котрі визначають різні ознаки артистизму як сукуп- ність виявів сценічної поведінки, що криється у балансі раціонального й емоційного у структурі художнього мис- лення, художніх уподобань У статті пропонуються методи формування виконавського артистизму студента-музиканта, які передбачають глибоку обізнаність у фортепіанному виконавстві, детальне опанування музичного тексту, самостійний вибір емо- ційної канви, власний інтерпретаційний пошук, свободу вибору виконавцем засобів для втілення авторського задуму. Артистизм студента виконавця-піаніста вимагає сценічного натхнення, вільної імпровізації, вміння проде- монструвати кращі риси креативної особистості митця. З цього погляду автор розглядає артистизм як один із голо- вних компонентів музично-виконавської культури, тісно пов’язаної з духовно-естетичною сферою музиканта.

Проаналізовано важливий етап технологічного процесу створення захисно-декоративного покриття деревини – забарвлення. Поверхневому забарвленню зазвичай підлягають деталі та вузли, а також меблеві і столярні вироби у зібраному вигляді, під час останньої стадії виготовлення виробів. Унаслідок поверхневого забарвлення виявляється і підкреслюється текстура, притаманна саме цій деревині, імітуються цінні декоративні породи, підсилюється тон забарвлення. Встановлено, що на сьогодні великого застосування набули підфарбовані лакофарбові матеріали та барвники, розчинні в органічних розчинниках. Їх застосування дає змогу уникнути підняття ворсу, яке відбувається під час використання розчинів барвників і протрав. Проте з'ясовано, що основним недоліком поверхневого забарвлення є: невелика глибина проникнення забарвлюючого розчину в деревину, при цьому у процесі експлуатації виробу можливе його часткове або повне видалення. Відомо, що новинкою серед глибинного забарвлення є зміна кольору деревини під дією високої температури. Оброблення деревини під дією температури отримало назву "термооброблення". А деревина, яка підлягала обробленню – "термодеревина". Термодерево є натуральним, абсолютно екологічно чистим, матеріалом. Термодерево – інноваційний продукт сучасних технологій, який отримують у процесі оброблення дерева під дією високої температури (140-240 °С) без застосування хімічних компонентів. Процес термооброблення надає деревині нові властивості: поверхня деревини не пориста, а щільна, що значно знижує здатність дерева вбирати вологу. У процесі термооброблення деревина змінює колір на коричневий відтінок, інтенсивність якого змінюється залежно від температури оброблення. Зміна кольору не поверхнева, а наскрізна, що добре видно на зрізі. Це дає змогу використовувати термодеревину для підлогового покриття. Встановлено, що матеріали та вид оброблення деревини, для зміни її забарвлення, може впливати на експлуатаційні та декоративні показники лакофарбових покриттів під час опорядження. Досліджено вплив різних видів забарвлення деревини на підставі фізико-механічні і декоративні властивості захисно-декоративних покриттів, створених поліуретановим й алкідним лаком, які найчастіше використовують для опорядження меблів і столярних виробів. Визначено, що температура оброблення термодеревини впливає на такі важливі характеристики, як товщина і твердість покриттів, які відповідають за експлуатаційні властивості виробу. Встановлено, що термічне оброблення деревини за температури, вищої ніж 140-160 °С, знижує твердість і товщину плівки лакофарбового покриття. Отримані експериментальні дослідження свідчать про те, що температура оброблення деревини повинна не перевищувати допустимих меж для отримання якісного продукту.

Магістерська дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного з них, загальних висновків та списку використаної літератури, який налічує 63джерела. Загальний обсяг роботи становить 107 сторінок. Предметом вивчення багатьох напрямків лінгвістики сьогодні виступає текст як структурно-смислове ціле. Він є основним засобом комунікації. Вивчення текстової зв'язності набуло актуальності у лінгвістиці тексту наприкінці 60-х років XXст. Зв'язність тексту здійснюється за допомогою низки структурних та лексико-семантичних засобів, які є у кожному тексті у найрізноманітніших комбінаціях, серед яких головним є повтор. Актуальність теми роботи зумовлена тим, що за останні десятиліття у науці накопичено досить ємний матеріал у галузі дослідження повтору, який потребує осмислення та певного узагальнення. Необхідно зазначити, що наразі недостатньо уваги приділено дослідженню особливостей функціонування лексичних повторів у художньому дискурсі. Незважаючи на те, що було написано велику кількість праць стосовно лексичних повторів, слід відзначити, що недостатньо проаналізовано питання про функціональну специфіку та розуміння повтору як стилістичного прийому або як елементу стилю письменника в межах художньої прози. Об’єктом дослідження є лексичні повтори у сучасній німецькій мові, а предметом — структурно-семантичні особливості їх функціонування у сучасній німецькій мові на основі художнього дискурсу німецькомовних письменників. Мета роботи полягає у дослідженні структурно-семантичних особливостей дискурсивного функціонування лексичних повторів у сучасній німецькій мові. Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань: 1) вивчити поняття „повтор“; 2) розглянути типологічні різновиди повтору в сучасній німецькій мові; 3) описати лексичний повтор та його особливості; 4) схарактеризувати художній дискурс; 5) дослідити функціонування лексичних повторів у романі Даніеля Кельманна „Die Vermessung der Welt“; 6) визначити лексичні повтори у романі Даніеля Ґлаттауера „Gutgegen Nordwind“; 7) проаналізувати структурні особливості лексичних повторів у романі Акіфа Пірінчі „Der eine ist stumm, der andere ein Blinder“; 8) вивчити семантичні особливості лексичних повторів у романі Даніеля Кельманна; 9) розглянути лексичні повтори у романі Даніеля Ґлаттауера „Gutgegen Nordwind“; 10) здійснити дослідження семантики лексичних повторів у романі Акіфа Пірінчі „Der eine ist stumm, der andere ein Blinder“. Наукова новизна даної роботи полягає в тому, що вперше було проаналізовано особливості функціонування лексичного повтору на основі порівняння романів трьох авторів, романів двох німецьких письменників Даніеля Кельманна „Die Vermessung der Welt“ та Акіфа Пірінчі „Der eine ist stumm, der andere ein Blinder“, а також роману австрійського письменника Даніеля Ґлаттауера „Gutgegen Nordwind“. Практичне значення дослідження полягає у можливості використання матеріалів дослідження студентами вищих навчальних закладів, лінгвістичних відділень під час підготовки до семінарів, конференцій. Аналіз структурно-семантичних особливостей функціонування лексичних повторів у художньому дискурсі (на матеріалі романів сучасних німецькомовних авторів) може стати корисним при подальшому дослідженні лексичних повторів у прозових текстах та інших дискурсах. Матеріалом дослідження є 156 уривків текстів, у яких показано використання лексичних повторів, остаточна кількість яких сягає 200 одиниць, дібраних шляхом суцільної вибірки з 3 романів німецькомовних авторів, зокрема Даніеля Кельманна „Die Vermessung der Welt“, Даніеля Ґлаттауера „Gutgegen Nordwind“ та Акіфа Пірінчі „Der eine ist stumm, der andere ein Blinder“. Методи дослідження. Методика дослідження зумовлена метою та завданнями праці і ґрунтується на засадах комплексного застосування загальнонаукових методів: аналізу та синтезу – для відбору релевантного теоретичного матеріалу; індуктивно-дедуктивного методу – для спостереження, опису та класифікації лексичних повторів, кількісний метод – з метою встановлення співвідношень; методу класифікації та систематикації, методу зіставного аналізу і методу узагальнення науково-літературних джерел. Апробація результатів дослідження і публікації. Результати роботи висвітлено у статті «Функції лексичних повторів у текстах сучасної німецькомовної прози», опублікованій у науковому віснику Міжнародного гуманітарного університету серії «Філологія» (Вип. 39/2019, том 2) [29], який включено до Переліку фахових видань України та до міжнародної наукометричної бази Index Copernicus International (Республіка Польща).
The master's dissertation consists of an introduction, three chapters, conclusions to each chapter, general conclusions, and a list of references, that includes 63 points. The paper amounts to 107 pages. The subject of study of many areas of linguistics today is the text as a structural and semantic whole. It is the primary means of communication. The study of text coherence became relevant in text linguistics in the late 1960s. The cohesiveness of the text is achieved through a number of structural and lexical-semantic means, which are in each text in a variety of combinations, among which the main is repetition. The topicality is due to the fact that in recent decades in the science has accumulated enough capacious material in the field of repetition research, which needs reflection and some generalization. It should be noted, however, that insufficient attention has been paid to the study of the peculiarities of the functioning of lexical repetitions in artistic discourse. Although a great deal of work has been written on lexical repetitions, it is worth noting that the question of functional specificity and understanding of repetition as a stylistic reception or as an element of a writer's style within fiction is insufficiently analyzed. The object of the study is lexical repetition in modern German. The subject is the features of the functioning of lexical repetitions in modern German based on the artistic discourse of German-speaking writers. The aim of the research is to study the structural and semantic features of the discursive functioning of lexical repetitions in modern German. Achieving this goal involves the solution of the following tasks: 1) become familiar with the concept of "repetition"; 2) to consider typological varieties of repetition in modern German; 3) describe the lexical repetition and its features; 4) characterize artistic discourse; 5) to investigate the functioning of lexical repetitions in Daniel Kellmann's novel “Die Vermessung der Welt”; 6) identify lexical repetitions in Daniel Guttauer's novel “Gut gegen Nordwind”; 7) analyze the structural features of lexical repetitions in Akif Pirinchi's novel “Der eine ist stumm, der andere ein Blinder”; 8) to work out the semantic features of lexical repetition in Daniel Kelmann's novel; 9) consider lexical repetitions in Daniel Guttauer's novel “Gut gegen Nordwind”; 10) to carry out research on the semantic aspect of the study of lexical repetitions in Akef Pirinchi's novel “Der eineist stumm, der andere ein Blinder”. The originality of the research is that it was first analyzed the features of the functioning of lexical repetition on the basis of a comparison of novels of three authors, novels by two German writers Daniel Kellmann "Die Vermessung der Welt" and Akif Pirinchi "Der eine ist stumm, der andere ein Blinder" as well as the novel by Austrian writer Daniel Guttauer “Gut gegen Nordwind”.The practical valueof the research lies in the possibility of using research materials by students of higher education institutions, linguistic departments in preparation for seminars, conferences, and the analysis of the structural-semantic features of the functioning of lexical repetitions in the artistic discourse of German-speaking authors may be a useful example in the subsequent study of lexical studies in lexical studies. and other discourses. The research material amounts to 156 passages that show the use of lexical repetitions, the final number of which reaches 200 units selected by continuous sampling from 3 German-language novels, including Daniel Kellmann's “Die Vermessung der Welt”, Daniel Guttauer's “Gut gegen Nordwind” and Aqifa Pirinchi's “Der eine ist stumm, der andere ein Blinder“.Research methods. The research methodology is predetermined by the purpose and tasks of the work and is based on the principles of complex application of common scientific methods: analysis and synthesis - for the selection of relevant theoretical material; inductive-deductive method - for observing, describing and classifying lexical repetitions, quantitative method - for establishing repetitiveness, correlation; methods of classification and systematization, method of comparative analysis and method of generalization of scientific and literary sources. Testing the results of the research and publications. The results of the dissertation research are presented in the article "Functions of lexical repetition in modern German prose" in the scientific journal of the International Humanities University (Issue 39/2019, vol. 2) [29], which is notated in such international scientific metric database as Index Copernicus International (Poland).
Объектом исследования являются лексические повторы в современном немецком языке, а предметом – структурно-семантические особенности их функционирования в современном немецком языке на основе художественного дискурса немецкоязычных писателей. Цель работы заключается в исследовании структурно-семантических особенностей дискурсивного функционирования лексических повторов в современном немецком языке. Достижение поставленной цели предполагает решение следующих задач: изучить понятие "повтор"; рассмотреть типологические разновидности повтора в современном немецком языке; описать лексический повтор и его особенности; охарактеризовать художественный дискурс; исследовать функционирование лексических повторов в романе Даниэля Кельманна "Die Vermessung der Welt"; определить лексические повторы в романе Даниэля Ґлаттауэра "Gut gegen Nordwind"; проанализировать структурные особенности лексических повторов в романе Акифа Пиринчи "Der eine ist stumm, der andere ein Blinder"; изучить семантические особенности лексических повторов в романе Даниэля Кельманна; рассмотреть лексические повторы в романе Даниэля Ґлаттауэра "Gut gegen Nordwind"; провести исследование семантики лексических повторов в романе Акифа Пиринчи "Der eine ist stumm, der andere ein Blinder".

This paper considers the problem of automatic classification of estimation models of sentiment text color, approaches and methods to resolve it. The classification algorithms are proposed: the naive Bayes classifier and the method of k-nearest neighbors.

Представлено записи текстів фольклорної практики студентів Криворізького державного педагогічного університету, а саме повір’їв студентів щодо сесії, які побутують на території м. Кривого Рогу. Виявлено специфіку студентських повір’їв, їх тематику та проблематику, новизну використаних образів (бомж, міліціонер, пожежник). Установлено, що стилістично студентські повір’я щодо екзаменаційної сесії оформлено у жанрі порад: переважають прості та складнопідрядні речення; дієслова наказового способу та інфінітиви; слова категорії; оцінні слова. У багатьох повір’ях є обґрунтування та пояснення, чому необхідно поступати саме таким чином, що створює ілюзію «науковості», наукоподібності. Проаналізовані фольклорні твори демонструють національний характер студента у його регіональному забарвленні, зображують прагнення, мрії, бажання українського студентства загалом.

Представлено записи текстів фольклорної практики студентів Криворізького державного педагогічного університету, а саме повір’їв студентів щодо сесії, які побутують на території м. Кривого Рогу. Виявлено специфіку студентських повір’їв, їх тематику та проблематику, новизну використаних образів (бомж, міліціонер, пожежник). Установлено, що стилістично студентські повір’я щодо екзаменаційної сесії оформлено у жанрі порад: переважають прості та складнопідрядні речення; дієслова наказового способу та інфінітиви; слова категорії; оцінні слова. У багатьох повір’ях є обґрунтування та пояснення, чому необхідно поступати саме таким чином, що створює ілюзію «науковості», наукоподібності. Проаналізовані фольклорні твори демонструють національний характер студента у його регіональному забарвленні, зображують прагнення, мрії, бажання українського студентства загалом.

Стаття присвячена способам відтворення основних стилістичних засобів у текстах економічного спрямування при перекладі з англійської мови українською. Автори робіт про переклад науково-популярних та публіцистичних статей економічного спрямування концентруються переважно на способах передачі термінів, оминаючи увагою стилістичні засоби. Вважаємо, що такі одиниці є механізмом емоційного впливу на читача, а отже, мають бути відтворені у перекладі повністю, частково або компенсовані. Отримані результати свідчать, що стилістичні норми науково-популярних та публіцистичних видань у досліджуваних мовах не збігаються: там, де українська – лаконічна, нейтральна й об’єктивна, англійська допускає використання: 1) образних стилістичних засобів; 2) засобів створення гумористичного ефекту; 3) розмовної лексики. Образні засоби роблять описане явище більш опуклим, яскравим, з елементами перебільшення. Гумористичний ефект реалізується через гру слів, розкладання фразеологічної єдності, зевгму, алогізм. У поєднанні з розмовними елементами, вони створюють враження дружньої розмови, довірливої атмосфери при висловлюванні припущень автора щодо певної ситуації чи викладенні прогнозів розвитку подій. При перекладі образні стилістичні засоби та засоби створення гумористичного ефекту передають ідентичними, подібними або іншими засобами, нейтральною лексикою із збереженням загального смислу повідомлення або нульовим відповідником. Розмовна лексика переважно не зберігає свого стилістичного забарвлення і передається нейтральною лексикою із подібним значенням або вилучається. Незважаючи на те, що нейтральні відповідники не повною мірою передають зміст оригінального повідомлення, вони часто можуть вважатися вдалими варіантами, адже норми української мови є суворішими щодо використання розмовних елементів.