Journal articles on the topic 'ЖКГ України'

У статті розглянуто основні проблеми житлово-комунального господарства регіонів України. Визначено, що реформування житлово-комунального господарства регіонів України повинно ґрунтуватися на захисті прав споживачів на відповідність галузевим стандартам; налагодженні прямих відносин між споживачами житлово-комунальних послуг і виробниками послуг на низовому рівні; антимонопольному регулюванні ринку, передусім у частині встановлення тарифів на послуги ЖКГ. Визначено проблеми галузі та перспективні напрями їх вирішення. Визначено цикл стратегічного планування розвитку ЖКГ регіону та викладено основні напрями стратегії розвитку житлово-комунального господарства регіонів України, серед яких, на нашу думку, найбільш важливими є створення конкурентного середовища і формування прозорого й ефективного ринку житлово-комунальних послуг.

У статтi розглянуто обласнi цiльовi програми як один iз механiзмiв реалiзацiї реформ житлово-комунального господарства України, простежено переваги програмно-цiльового методу бюджетування та прийняття i реалiзацiї обласних цiльових та бюджетних програм на обласному рiвнi. Проаналiзовано нормативно-законодавче забезпечення щодо застосування програмно-цiльового методу, обгрутовано необхiднiсть реформування ЖКГ, оскiльки це стосується iнтересiв населення та нацiональної економiки України в цiлому. Узагальнено практики реалiзацiї програм УЖКГ Миколаївської ОДА, а саме «Питна вода Миколаївщини на перiод до 2020 року», «Поводження з твердими побутовими вiдходами на перiод до 2020 року», «Обласна програма часткового вiдшкодування кредитiв на реалiзацiю енергозберiгаючих заходiв у житловому фондi на 2016-2020 роки», «Обласна програма розвитку систем зовнiшнього освiтлення населених пунктiв Миколаївської областi на перiод до 2025 року», «Обласна програма енергозбереження та розвитку альтернативних джерел енергiї до 2025 року» тощо. Визначено найбiльш суттєвi проблемнi питання на пiдставi монiторингу виконання програм: погашення заборгованостi перед пiдрядними пiдприємствами (наявнiсть кредиторської заборгованостi), призупинення реалiзацiї програм на невизначений строк, порушення зобов’язань з боку учасникiв реалiзацiї програм, змiни нормативно-законодавчого характеру, якi впливають на хiд реалiзацiї програм, низький рiвень ефективностi програм (фiнансова звiтнiсть). Крiм того, зазначено непiдготовленiсть населення до вирiшення питань благоустрою: рiвень готовностi населення покращувати, впроваджувати, заощаджувати, дбайливо поводитись з комунальною власнiстю залишається не на належному рiвнi. Зазначено, що на пiдставi монiторингу виконання програм, а також аналiзу фiнансової документацiї та звiтної документацiї найголовнiшими проблемами, якi тягнуть за собою ряд iнших є нестабiльнiсть фiнансування та дисциплiна виконання зобов’язань учасникiв програм, а також наявнiсть чи вiдсутнiсть додаткових витрат на реалiзацiю програм через судовi позиви. Запропоновано шляхи покращення практики застосування обласних цiльових програм, а саме: для запобiгання виникнення кредиторської заборгованостi або принаймнi її мiнiмiзацiї передбачати реальнi, обґрунтованi витрати на реалiзацiю бюджетних програм; у ходi реалiзацiї програм не змiнювати правила та процедури, що можуть викликати фiнансовi проблеми i призвести до зупинення програм чи сплати судових витрат по незахищених статтях бюджету; досить ретельно та прозоро пiдходити до обрання учасникiв реалiзацiї бюджетних програм; посилити роз’яснювальну роботу серед населення щодо необхiдностi та переваг реформування сфери ЖКГ в ринкових умовах; оперативно та зрозумiло висвiтлювати досвiд УЖКГ Миколаївської ОДА щодо реалiзацiї обласних цiльових та бюджетних програм серед населення з метою їх залучення до реформування структури ЖКГ з точки зору отримувачiв послуг. Акцентовано увагу, що обласнi цiльовi програми є дiєвим засобом програмно-цiльового управлiння у складi проекту програм соцiально-економiчного розвитку областi, забезпечення та виконання заходiв та завдань програм в установленi термiни, досягнення передбачених показникiв програм, використання фiнансових, матерiально-технiчних та iнших залучених ресурсiв за призначенням, механiзмом реалiзацiї реформування житлово-комунального господарства України в сучасних умовах.

Стаття присвячена дослідженню механізмів використання міжнародної технічної допомоги в сфері державного регулювання житлово-комунальних послуг щодо водопостачання та водовідведення на муніципальному рівні, проблемам водо забезпечення та водовідведення в українських реаліях. Проаналізовано стан питної води за регіонами України, акцентовано увагу на важливості забезпечення якісною питною водою та проблемах, внаслідок яких створюється небезпека для здоров’я населення, також визначено основні чинники забруднення вод, в тому числі підземних. Формування осередків забруднення доцільно для створення карти забруднення вод України, розроблено таблицю забруднюючих речовин підземних вод України. Проаналізовані механізми муніципального управління комунальним господарством на рівні ЖКГ. В результаті аналізу автор доходить висновків, що в тих ОТГ, де правильно організовано управління водо забезпеченням, стало цілком можливим утримання самостійно системи водопостачання, без залучення місцевого бюджету та інших ресурсів, тобто такі системи водозабезпечення та раціональне муніципальне управління призвели до того, що системи водопостачання не тільки не вимагають коштів, а часто стають бюджетоутворювальною складовою муніципального управління. Досліджені системні зрушення внаслідок реформ публічного управління та децентралізації, здобутки в сфері забезпечення якісною питною водою для ОТГ, основні проблемні питання та шляхи їх вирішення, а також процес адаптації позитивного зарубіжного досвіду, визначено провідну роль міжнародної технічної допомоги в цих процесах. Визначено роль міжнародної допомоги в проектах із забезпечення водопостачання та водовідведення в рамках діяльності українсько-швейцарського проекту DESPRO, основні методики та механізми управління проектами в цій сфері.

В науковій статті досліджено проблемні аспекти розвитку ринків ЖКП в Україні в умовах проведення секторальної реформи. Аналіз проблем проведено в розрізі підсистем ЖКГ. Проведено аналіз стану житлового фонду в Україні за період 2014-2018 роки та визначено проблеми, які виникли в результаті старіння житлового фонду. Здійснено аналіз ефективності економічної діяльності в сфері надання ЖКП, що дозволило зауважити невідповідність структур і систем управління житлово-комунальними підприємствами умовам та вимогам інтегрування в ринкову економіку. Встановлено, що підприємства сфери не мають економічних стимулів до зниження надмірних витрат матеріальних і технічних ресурсів та оптимізації тарифів щодо надання ЖКП споживачам та обгрунтовано низьку інвестиційну привабливість підприємств сфери через їх високу фінансову нестабільність.

У статті окреслене коло завдань децентралізації щодо підвищення рівня фінансової спроможності громади. Зазначена необхідність участі територіальних громад в реформуванні вітчизняної системи місцевого самоврядування. Визначені головні причини проблем розвитку економічного потенціалу об’єднаних територіальних громад України: 1) корумпована централізована вертикаль державної влади, нераціональне використання нею фінансових і природних ресурсів; 2) відсутність ефективного та практичного механізму місцевого самоврядування, як демократичного механізму місцевого управління; 2) зростання рівня недовіри громадян до державної влади; 3) фінансово-економічна неспроможність переважної більшості громад; 4) недостатній рівень компетентності переважної кількості органів місцевої влади та громадського активу; 5) непорозуміння між місцевими державними установами, відсутність їх відповідальності перед громадою тощо. Запропоновані організаційно-економічні підходи для стимулювання підприємницької активності мешканців громади і активізації підприємницького середовища. Увага приділяється дослідженню професійного складу населення, визначенню джерел та розподілу доходів, ресурсів, наявних у ОТГ. Наведений перелік пріоритетних питань кандидатам до виконавчих органів та Рад ОТГ: 1) професійні якості і здатність бути віч-на-віч з громадою, що означає приведення системи місцевого самоврядування у відповідність з Конституцією України та готовність вирішувати проблеми громади; 2) вміння організувати комунікацію: громада – органи влади, створення Центру громадських комунікацій; 3) налагодження цивілізованих відносин з інвесторами та приватним бізнесом: громада – забудовники – промисловці – аграрії (будувати великі промислові, житлові, туристичні, розважальні, інфраструктурні об’єкти – тільки з дозволу громади); 4) приведення структури місцевого управління до оптимального варіанту, в першу чергу оптимізація комунальних підприємств; 5) сприяти розвитку сферам охорони здоров’я, освіти, дитячої та молодіжної творчості і спорту, культури, транспорту; 6) створення економної політики в сфері ЖКГ, захист інтересів ОСН; 7) створення та здійснення економічного та соціального плану розвитку ОТГ, який відповідає інтересам місцевої громади. За основу економічного та людського потенціалу ОТГ необхідно застосовувати два надважливих показника. Перший – індекс якості життя кожного представника територіальної громади (здоров’я та довголіття, доступність освіти і гідний рівень життя). Цей індекс допоможе втримати людей від міграції в інші регіони або за кордон і навпаки залучити додатковий людський ресурс. Конкурентоспроможність регіонів – це другий надважливий індекс, який визначає здатність регіонів створити привабливе середовище для розвитку бізнесу й інвестицій. З цією метою формується загальнонаціональний рейтинг з урахуванням показника про власні доходи на одного мешканця, рівня дотаційності бюджету, що не повинен перевищувати 30 % від суми місцевих доходів та капітальних видатків на одного мешканця без субвенцій з держбюджету та питомої ваги видатків на утримання керівного апарату. Моніторинг наявної ресурсної бази, разом із вивченням реальних потреб і можливостей територій громад необхідні для подальшого формування інвестиційної стратегії ОТГ. Кожний з регіонів України повинен мати інвестиційні паспорти ОТГ, які мають вміщати інформацію про економічний потенціал ОТГ, а ретельний аудит ресурсних баз ОТГ повинен стати основою для розробки стратегій економічного розвитку громад.

Мета дослідження полягає в удосконаленні керування інноваційним потенціалом у сфері житлово-комунального господарства (ЖКГ) в умовах становлення децентралізації регіонів і формування заходів забезпечення проведення реформ в цій галузі. Теоретична та методологічна основа дослідження – наукові праці й розробки вітчизняних і зарубіжних авторів; Загальнодержавна програма реформування ЖКГ. Для досягнення визначеної мети застосовано загальнонаукові та порівняльно-аналітичні методи.Досліджено необхідність керування інноваційним потенціалом в умовах зростання конкуренції серед вітчизняних виробників у їх прагненні до інтеграції у світовий економічний простір. Проаналізовано та виявлено незадовільний техніко-технологічний і фінансовий стан ЖКГ у регіонах. Обґрунтовано формування заходів виконання Загальнодержавної програми реформування і розвитку ЖКГ.Продемонстровано, що на шляху активізації залучення іноземних інвестицій виникали певні перешкоди, пов’язані з надмірною централізацією фінансових ресурсів і їх недостатністю для економічної свободи регіонів.Акцентовано увагу на тому, що інноваційна діяльність в Україні має низький рівень розвитку, що можна пояснити недостатністю фінансування наукової діяльності (прикладних досліджень, розробок), а також недостатністю стимулів для її провадження. Несприятлива макроекономічна ситуація та заходи урядовців із вилучення обігових коштів, збільшення податкового навантаження призводять до зниження інноваційної активності підприємств.Продемонстровано, що до пріоритетних галузей економіки держави, які потребують стимулювання інвестиційно-інноваційної діяльності, належить також ЖКГ, що залишається однією з найбільш технічно відсталою галуззю національної економіки. Доведено, що сучасний стан технологічної інфраструктури не відповідає вимогам ринкової економіки.Указано на якісний аналіз технологічної відсталості ЖКГ в Україні провідними зарубіжними фахівцями, зокрема з фонду ім. Фрідріха Еберта.Наукова новизна дослідження полягає в необхідності удосконалення керування інноваційним потенціалом і в розробці пропозицій послідовного реформування у сфері ЖКГ.Практичне значення роботи – надання рекомендацій мешканцям житлового фонду стосовно використання переваг створення ОСББ.Перспектива подальших досліджень – аналіз діяльності діючих ОСББ у регіонах і розробка пропозицій щодо усунення недоліків їх діяльності.

Проаналізовані поширеність жовчнокам’яної хвороби (ЖКХ), хронічного холециститу (ХХ) і холангіту, захворюваність на цю патологію, а також хірургічна активність та післяопераційна летальність унаслідок оперативних втручань на органах біліарної системи серед населення України за останні 7 років (2006–2012 рр.). Відбулось зниження показників поширеності ЖКХ, ХХ і холангіту й захворюваності на цю патологію. Така динаміка показників більшою мірою пов’язана із зовнішніми факторами (умови життя, кризисні явища у суспільстві), ніж з тенденціями формування та розвитку патології біліарної системи. Водночас зі зменшенням кількості зареєстрованих пацієнтів із ЖКХ, ХХ і холангітом збільшилось число операцій при гострому холециститі, а також відзначене зростання питомої ваги термінових операцій від їх загальної кількості. На даний час смертність від операцій внаслідок гострого холециститу знизилась порівняно з рівнем 2006 р., відбулось зменшення післяопераційної летальності, у тому числі при пізній госпіталізації. Незважаючи на це, проблема хвороб біліарної системи далека від свого повного вирішення, оскільки вони посідають 1-ше місце в структурі гастроентерологічної патології, а гострий холецистит — 2-ге місце за кількістю операцій серед усіх хірургічних захворювань черевної порожнини. Тому потрібно загострити увагу хірургів, які оперують на органах біліарної системи, на аналізі ускладнень, при яких необхідно прийняти дуже важливе рішення про необхідність операції.

Мета роботи полягає у дослідженні іноземного досвіду надання адміністративних послуг та обґрунтуванні можливості його впро- вадження у вітчизняних умовах. Встановлено, що надання адміністративних послуг у закордонних країнах і Україні відрізняється за суттю та метою роботи. Система надання адміністративних послуг у розглянутих країнах (Франції, Німеччині, Нідерландах, Бельгії, Польщі, Великобританії, Есто- нії, Норвегії, Канаді та Болгарії) спрямована на забезпечення населення усіма видами соціальних гарантій. Враховуючи світовий досвід, можна стверджувати, що надання адміністративних послуг в закордонних країнах є відкритим та прозорим процесом, а в Україні досі немає таких ефективних взаємовідносин між споживачами та надавачами адміністративних послуг. Методологія. У процесі написання даної статті були використані такі методи: групування, систематизація та узагальнення, системний та комп- лексний підходи. Наукова новизна дослідження полягає в удосконаленні наявних та розробленні нових заходів покращення надання адміністратив- них послуг населенню в Україні. Висновки. Зважаючи на світовий досвід, на нашу думку, щоб покращити сферу надання адміністративних послуг в Укра- їні, варто вжити таких заходів: розширити перелік адміністративних послуг у сфері соціального забезпечення та ЖКГ; розширити реєстр інституцій, які надають адміністративні послуги, включаючи не лише окремі органи дер- жавної влади та місцевого самоврядування, а й приватні заклади (шляхом надання дозволу на таку діяльність); зменшити розбіжності між адміністра- тивними послугами та послугами, які надаються приватними суб’єктами; поглибити децентралізаційні процеси та делегувати права для прийняття рішень місцевим органам влади; ввести використання електронної форми надання адміністративних послуг; забезпечити довіру та безпеку спожива- чів адміністративних послуг, які отримують дану послугу в онлайн-режимі; покращити сервіси контролю за якістю надання адміністративних послуг, зважаючи на думку громадськості та безперервний контроль з боку публіч- них адміністрацій.

У статті розкриваються особливості державного регулювання житлово-комунальної галузі (ЖКГ) в розвинутих країнах світу з метою створення ефективного середовища замовників і виконавців відповідних послуг. Дослідження виконано на основі публікацій у засобах масової інформації та наукових статей. Зокрема, звернуто увагу на важливу роль держави і муніципалітетів в Європі та США в створенні кондомініумів і просуванні механізмів привабливого для власника інвестування у своє житло для підвищення його ринкової вартості. З урахуванням актуальності для України вказаного питання, вивчений досвід іноземних держустанов по розвитку ринку керуючих компаній у житловій інфраструктурі міста, здійснений порівняльний аналіз функцій управителя в різних моделях економік. Також здійснений огляд практичних результатів роботи органів публічного адміністрування в країнах Скандинавії, Прибалтики, Східної Європи щодо вирішення проблем капітальних ремонтів житлового фонду та його модернізації, який доцільно запроваджувати в українських реаліях. В результаті дослідження, на прикладі позитивного досвіду міських громад високорозвинутих країн світу, чітко окреслені напрями роботи державних установ України щодо ефективного адміністрування і оптимізації ринку ЖКГ-послуг.

Резюме. В роботі проведено аналіз лікування ретроспективної групи пацієнтів з хронічним калькульозним холециститом в ранньому післяопераційному періоді. Щорічне зростання даної патології, яке в Україні складає 10 % від населення, змушує шукати нові підходи до лікування. Дослідження проводилося у рамках наукової роботи «Теоретико-методичні основи фізичної терапії хворих після лапароскопічної холецистектомії». Методи дослідження: Проведено ретроспективний аналіз 50 медичних карт пацієнтів із ХКХ, які знаходилися на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні Івано-Франківської центральної міської клінічної лікарні протягом 2018 року. Метою дослідження є характеристика пацієнтів з хронічним калькульозним холециститом на стаціонарному етапі реабілітації з метою пошуку покращення та удосконалення засобів відновлення функцій організму на різних етапах післяопераційного періоду у хворих на ЖКХ після лапароскопічної холецистектомі. Всім хворим була проведена лапароскопічна холецистектомія. 1. Ретроспективний аналіз результатів хірургічного лікування хворих на хронічний калькульозний холецистит засвідчив, що при відсутності комплексу реабілітації, який не включений в протоколи, кількість ускладнень склала 34 %, а тривалість госпіталізації 3,76±0,28 дні. Незадовільні наслідки в ранньому післяопераційному періоді обумовлені відсутністю лікаря фізичної реабілітаційної медицини в лікувальному закладі, комплексу реабілітаційних заходів в протоколах, негативним впливом супутньої патології. Розробка, впровадження та чітке дотримання комплексу реабілітаційних заходів в подальшому сприятимуть скорішому відновленню пацієнта, зменшенню кількості ускладнень та скороченню терміну перебування у стаціонарі.

У статті наголошується актуальність проблеми зростання психосоматичних розладів у дітей молодшого шкільного віку. Медичні працівники в своїй практичній діяльності постійно стикаються з дітьми, патологія яких «ставить їх у глухий кут» у контексті її подолання, тому що не супроводжується видимими змінами з боку соматичного статусу, які не проявляються й при поглибленому дослідженні, але, в свою чергу, супроводжуються змінами в психологічному стані дитини. Особливої уваги потребує вивчення впливу сім’ї на виникнення психосоматичних розладів у дітей, оскільки незалежно від матеріального достатку та економічного становища, навіть при сприятливих факторах розвитку дитини, неконструктивні стилі сімейного виховання можуть провокувати виникнення психосоматичних розладів. Психіка дитини молодшого шкільного віку характеризується особливою вразливістю та недостатнім критичним мисленням щодо того, що відбувається навколо неї. Будучи членом родини, дитина вступає у певні відносини з батьками, які можуть здійснювати на неї як позитивний, так і негативний вплив. Необхідною умовою для психічного розвитку молодшого школяра є гармонійні стосунки в сім’ї, а саме з батьками. Батьки забезпечують відчуття безпеки в дитини, сприяють засвоєнню нею способів поведінки та реагування на певні життєві обставини. Отримані результати проведеного емпіричного дослідження дали змогу виявити особливості впливу сім’ї на виникнення психосоматичних розладів у дітей молодшого шкільного віку; з’ясувати рівень знань й уявлення батьків про завдання, зміст і методи виховання дітей; виявити особливості батьківського ставлення до дитини; визначити ступінь задоволеності дітей своїм положенням у сім’ї. Література Александер, Ф. (2006). Психосоматическая медицина. Принципы и применение. Москва: Институт Общегуманитарных Исследований. Александров, Ю.А. (1993). Пограничные психические расстройства: руководство для врачей. Москва : Медицина. Антропов, Ю.Ф. (2001). Психосоматические расстройства: курс лекций. Москва : Изд-во Института Психотерапии. Бажурин, В.Б., Федорова, Г.М., & др. (2010). Основы психосоматики. Донецк : Институт Культуры ДонНТУ. Билецкая, М.П. (2010). Семейная психотерапия детей с психосоматическими расстройствами (ЖКТ). Санкт-Петербург : Речь. Бройтигам, В., Кристиан, П., & Рад, фон М. (1999). Психосоматическая медицина. Москва : Гэотар Медицина. Варга, А.Я., & Драбкина, Т.С. (2001). Системная семейная психотерапия: кратк. лекционный курс. Санкт-Петербург : Речь. Еремина, Н.Ю. (2015). Психосоматические расстройства у детей в семьях с различными стилями семейного воспитания. Поволжский педагогический вестник, 4(9), 121–126. Режим доступа: https://cyberleninka.ru/article/n/psihosomaticheskie-rasstroystva-u-detey-v-semyah-s-razlichnymi-stilyami-semeynogo-vospitaniya Исаев, Д.Н. (1996). Психосоматическая медицина детского возраста. Санкт-Петербург : Речь. Крейслер, Л. (1994). Психосоматика в психопатологии младенчества. Мать, дитя, клиницист: Сборник, 112–145. Минияров, В.М. (2006). Педагогическая психология. Часть I. Психология воспитания Самара : Сам ГПУ. Мозгова, Г.П., Ханецька, Т.І., & Якимчук, О.І. (2021). Психосоматика: психічне, тілесне, соціальне. Хрестоматія: Навчальний посібник. Київ : НПУ імені М.П.Драгоманова. Петрюк, П.Т., & Якущенко, И.А. (2003). Психосоматические расстройства: вопросы дефиниции и классификации. Вестник Ассоциации психиатров Украины, 3–4, 133–140. Режим доступа: http://www.psychiatry.org.ua/articles/paper144.htm Сандомирский, М.Е. (2007). Психосоматика и телесная психотерапия : практ. руководство. Москва : Класс. Селье, Г. (1992). Когда стресс не приносит горя. Москва : МНПП “РЭНАР” Старшенбаум, Г.В. (2014). Психосоматика : руководство по диагностике и самопомощи. Ростов-на-Дону : Феникс. Шнейдер, Л.Б. (2000). Психология семейных отношений. Курс лекций. Москва : Апрель-Пресс; ЭКСМО-Пресс. Режим доступа: http://psychlib.ru/mgppu/SPs/SPs-001.HTM Эйдемиллер, Э.Г., Добряков, И.В., & Никольская, И.М. (2003). Семейный диагноз и семейная психотерапия. Санкт-Петербург : Речь. Эйдемиллер, Э.Г., & Юстицкис, В.В. (2008). Психология и психотерапия семьи. Санкт-Петербург : Питер. Beketova, G., Mozgova, G., Shekera, O., Beketova, N., & Liubava-Stephania (2019). Neurophysiological characteriscs of psychosomatic disorders and psychosomatic pathology in children and adolescents. Wiadomości Lekarskie is abstracted and indexed, tom LXXII, 12 (I), 2282–2288. https://wiadlek.pl/wp-content/uploads/2020/02/WL-12-cz-I-2019.pdf Dunbar, F. (1935). Emotions and bodily changes. American Journal of Psychiatry, 93(3), 749. Dunbar, F. (1943). Psychosomatic diagnosis. New York-London : PB Hoeber.