Academic literature on the topic 'Життєвий досвід'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the lists of relevant articles, books, theses, conference reports, and other scholarly sources on the topic 'Життєвий досвід.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Journal articles on the topic "Життєвий досвід"
1
Даценко, Оксана Анатоліївна. "Категоріальний психосинтез проблеми життєвого досвіду особистості." Актуальні проблеми психології в закладах освіти 9 (December 12, 2019): 10–19. http://dx.doi.org/10.31812/psychology.v9i0.3710.
Full textAbstract:
Стаття присвячена проблемі життєвого досвідуособистості. Представлено теоретико-методологічний огляд сучаснихконцепцій життєвого досвіду. Робиться спроба розгорнутогодефінітивного аналізу поняття «життєвий досвід». Визначається специфікадосвіду саме як категорії життєтворчості. Представлено психологічнумодель досвіду як результату перетворювальних можливостей суб'єкта вумовах реальної життєдіяльності. Акцентується увага на діяхконструювання, трансформації та інтеріоризації як основних механізмахформування досвіду. Виявляються особливості струкутрно-динамічноїорганізації життєвого досвіду, підкреслюється його функціональна рольяк системи компетентностей особистості в організації продуктивноїжиттєдіяльності.
2
Бондар, Наталія Юріївна. "Своєрідність архетипу шляху в романі Г. Свіфта «Світло дня»." Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди "Літературознавство" 2, no. 96 (2020): 43–59. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1076.2020.2.96.03.
Full textAbstract:
У статті розглядається своєрідність архетипу шляху в романі Г. Свіфта «Світло дня». Мета статті – визначити своєрідність архетипу дороги як реального шляху героя, як життєвого шляху в ретроспекції і уявного, або віртуального, шляху (роздуми головного героя) в романі Г. Свіфта «Світло дня» в індивідуально-авторському трактуванні. Цей об’єкт дослідження обраний тому, що саме через нього можна осягнути філософський аспект твору, специфіку психології головного героя – нашого сучасника – і ту культурну базу та художні особливості, які відрізняють стилістику і світосприйняття автора. У роботі використана комплексна дослідницька методологія: синтез порівняльно-історичного методу, цілісного аналізу, елементів міфопоетичного і герменевтичного методів. Враховувалися постструктуралістські підходи, а також техніка «close reading». У романі Г. Свіфта «Світло дня» актуальний шлях оповідача представлений у вигляді кругового лабіринту, в той час як його ретроспективний життєвий, і уявний шляхи представляють собою заплутаний лабіринт з безліччю стежок, з якого герой намагається знайти вихід. Своєрідність архетипу дороги тут полягає в тому, що він багатошаровий, складається з декількох ярусів: життєвий шлях представлений в ретроспективі спогадів, але ці спогади фрагментарні і переплітаються з роздумами про кохання, подружні зради, про історичні особистості. У пошуках виходу з лабіринту персонаж використовує не тільки свій життєвий досвід, але й приймає життєвий досвід інших людей – наприклад, своєї доньки. Життєвий шлях героя хоча й представлений у вигляді лабіринту через побутові колотнечі (звільнення, численні зв’язки зі своїми клієнтками тощо), проте завдяки справжньому коханню з’являється надія, що в недалекому майбутньому з’явиться світло в кінці тунелю. Виявлено, що лабіринт багатошаровий і непередбачуваний. Всі роздуми – це уявний шлях оповідача, і аналізуючи минуле, він намагається знайти вихід з чергового глухого кута, користуючись уже накопиченим життєвим досвідом як ниткою Аріадни. Фрагментарність оповіді служить посиленню естетичного і філософського впливу на читача, оскільки він мимоволі подумки заповнює прогалини і таким чином активно включається в пошуки виходу. Хоча це може здатися парадоксальним, але в цьому романі хитромудрі ходи лабіринтів дозволяють читачам досягти катарсису найкоротшим шляхом. Такий ефект досягається за допомогою «тривимірної» структури лабіринтів, зустрічі минулого і сьогодення, реального та віртуального, а також зворотного зв’язку читача як обов’язкової складової художньої цілісності.
3
Gnatyuk, Eduard. "Символ, гра і свято як модальності естетичного в контексті герменевтичного досвіду." Multiversum. Philosophical almanac 2, no. 2 (December 23, 2020): 76–87. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2020.2.2.06.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовується теза про те, що герменевтичний досвід Г.-Г. Гадамера є тотожним досвіду мистецтва, яке постає автономним джерелом «досвіду істини». Автор відзначає, що пошук критеріїв художньої достовірності вимагає звернення до традиції формування фундаментальних естетичних категорій, серед яких, насамперед, символ, гра і свято. Символи як специфічні культурні коди, напрацьовані мистецтвом, апелюють до переломних моментів людської буттєвості, трансформуючи її духовну сутність. Доводиться, що перенесення уваги на «гру» демонструє реалізацію принципу засадничого взаємозв’язку між філософією та сферою практики, завдяки чому твір мистецтва постає як актуальна присутність, сутність якої полягає у «постійному прирощуванні буття». Атмосферу співучасті з мистецтвом у Г.-Г. Гадамера передає свято. Таким чином, експлікація герменевтичного досвіду з допомогою понять символ, гра та свято в естетичній концепції Г.-Г. Гадамера дає можливість актуалізувати смислові шари, які містять у собі основні складові горизонту, що окреслює життєвий світ людини та розкриває досвід буття у світі.
4
Мішеніна, Тетяна Михайлівна, and Ксенія Анатоліївна Качайло. "Лінгвокогнітивні дескриптори художньої творчості митця в романі П. Загребельного «Диво»." Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 16 (October 27, 2017): 383–99. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v16i0.127.
Full textAbstract:
Статтю присвячено розкриттю лінгвокогнітивних дескрипторів стосовно інтерпретації художньої творчості митця в романі П. Загребельного «Диво». Мистецький шлях із позиції художньої рефлексії розглянуто на рівні кореляцій: малярство (ремесло) – мистецтво; маляр – митець; мистецький твір / життєвий сценарій; життєвий досвід / культурна форма (фреска, мозаїка). Поняття краси, гармонії має основою не лише усталені канони, але й світоглядно-релігійне підґрунтя, чуттєвий складник – уміння відчути майстром їх зміст на рівні внутрішнього світу – душі.
5
Родченкова, Ірина. "Соціально-психологічні особливості взаємозв’язку смисложиттєвих орієнтацій та самоактуалізації працівників сфери управління." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 3(56)Т2 (2021): 15–25. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-2-15-25.
Full textAbstract:
У статті показано, шо суттєвими аспектами смисложиттєвих орієнтацій працівників управлінської сфери є соціальна взаємодія, ціннісне самоперетворення, взаємопроникнення процесів життєпроектування індивіда в його соціально-психологічний світ. Доведено, що уособлюючими для понять «смисложиттєві орієнтації» й «самоактуалізація» є цінності та цілі. Саме система цінностей визначає життєві цілі особистості й, власне, життєвий стиль опредмечує смисл життєдіяльності, механізмом реалізації смисложиттєвих орієнтацій є життєві плани та стратегії. Розкривається взаємозв’язок зазначених властивостей з самоактуалізацією й спрямованістю до саморозвитку, й виокремлюються соціально-психологічні параметри смисложиттєвих орієнтацій та самоактуалізації, висвітлюється їх змістовно-критеріальні принципи у працівників сфери управління. Смисложиттєві орієнтації розглядаються як складні психологічні утворення, що є підґрунтям міжособистісних взаємовідносин; превалюючи вектори самореалізації особистості; результат узгодження життєвих цілей та системи цінностей. Доведено, що саме система особистісних смислів сприяє самоактуалізації менеджера. Тобто, власне, ресурс, процес та результат є провідними складовими самоактуалізації фахівця управлінської сфери. Так, ресурс розподіляється на: особистісні ресури (особистісно-професйний потенціал: спрямованість, здібності, риси характеру, креативність тощо); управлінські ресурси (компетентність, управлінський досвід, управлінська позиція, задоволеність управлінською діяльністю, стиль управління тощо); організаційні ресурси (сфера діяльності організації, цілі, організаційна культура, психологічний клімат тощо); суспільні ресурси (умови розвитку суспільства, специфіка ринку праці тощо). У структурі процесу виокремлюються етапи від самовизначення й самовираження до особистісної самоактуалізації впритул до «акме». Здобутком самоактуалізації є особистісна й професійна зрілість; ефективність управлінської моделі й соціально-корисний результат організаційної політики компанії. Таким чином, самоактуалізація розглядається, як спрямованість працівника сфери управління щодо вдосконалення, реалізацію власних здібностей в процесі активності та діяльності, сприяє оформленню автентичності й цілісності особистості через її розкриття, усвідомлення та єдність усіх складових власної індивідуальності. Відповідно, процес становлення самоактуалізації особистості працівника сфери управління здійснюється завдяки набутту статусу суб’єкту індивідуального та соціального розвитку впродовж усього життєвого шляху. Ключові слова: життєвий шлях особистості, працівники сфери управління, самоактуалізація, самореалізація, смисложиттєві орієнтації.
6
Адамова, Олена. "Подолання кризи в особистісних відносинах: окремі практичні аспекти." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 2(52) (2020): 65–75. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-52-2-65-75.
Full textAbstract:
В статті досліджуються теоретичні аспекти розуміння категорії «криза», «особистісна криза». Визначено, що криза є невід'ємною частиною людського буття, а досвід, отриманий при переживанні кризи, істотно впливає на становлення особистості, її життєвий шлях. Встановлено, що особливими рисами кризи є те, що вона створюється за умови, якщо життєві події створюють потенційну або актуальну загрозу задоволенню фундаментальних потреб і одночасно з цим ставлять перед індивідом таку проблему, якої він не може оминути або ж вирішити в короткий час звичним для нього способом. Це спричиняє наявність наступного ряду обставин: криза пов'язана з проблемами задоволення найбільш важливих, фундаментальних потреб людини; криза ставить перед індивідом не повсякденні, а особливо складні проблеми; ці проблеми не піддаються вирішенню звичними способами, в цьому і полягає їх особлива складність, тому вони і часто сприймаються як тупикові життєві ситуації; криза найчастіше представляє собою яскраво виражену вимогу змін. Проаналізовано результати проведеного емпіричного дослідження з даного питання, яке базувалося на використанні таких методів психодіагностичного дослідження, як: психосемантичний аналіз, метод особистісних конструктів Дж. Келлі; феноменологічна стратегія дослідження індивідуального досвіду переживання, математико-статистичні методи обробки результатів. В результаті проведено дослідження зроблено висновок про неможливість існування двох однакових способів переживання особистісної кризи. Поряд із загальними (універсальними) виділено психологічні механізми, що забезпечують індивідуальний (унікальний) характер переживання, до яких, зокрема, можна віднести опосередкованість суб'єктивної семантики кризових переживань полярностями смислового конструкту, що становить ядро семантичного шару суб'єктивного досвіду, динаміку ритму переживання, феноменологічну структура досвіду переживання тих чи інших станів конкретною людиною.
7
Новаченко, Тетяна. "АРХЕТИП КОМПЛЕМЕНТАРНОСТІ В ГАРМОНІЗАЦІЇ СУЧАСНИХ СУСПІЛЬНО-ВЛАДНИХ ВІДНОСИН." Public management 18, no. 3 (May 29, 2019): 313–23. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-18-3-313-323.
Full textAbstract:
Обґрунтовано, що архетип комплементарності як взаємодо- повнення має глибинний, притаманний предметам або явищам характер, що доводиться аналізом останніх наукових досліджень. У сучасному україн- ському суспільстві суспільно-владні відносини можна позначити поняттям “депривація” — втрата, психічний стан, який виникає в результаті життєвих ситуацій, коли влада не створює громадянинові умови для задоволення йо- го життєвих потреб упродовж тривалого часу. Це ускладнює демократичні процедури функціонування ліберальної економіки, формування інституцій громадянського суспільства, виникає необхідність гармонізації суспіль- но-владних відношень.
Проаналізовано зміст понять “свідомість” та “колективне несвідоме”, що дало змогу констатувати наступе: свідомість — це здатність людини пізна- вати навколишній світ і саму себе за допомогою мислення та розуму, що складається з таких компонентів: чуттєво-афективного, ціннісно-вольового, абстрактно-логічного, рефлексивного і отримується у прижиттєвому досві- ді. Водночас колективне несвідоме не отримується у прижиттєвому досві- ді суб’єкта, а існує в його душі вже у мить народження, що успадковується від предків. Тож архетипи є “психічним конденсатом”, що став невід’ємною спадщиною кожної людини, яка з наступними поколіннями потребує тільки пробудження, а не набуття. Однак кожна людина через свої унікальні біоло- гічні здібності та індивідуальний життєвий досвід засвоює форму архетипу та його енергію по-своєму, важливе місце у цьому відіграє тип особистості. В Україні зростає динаміка психосоціальних процесів на рівні системоутворю- вальних чинників життєдіяльності суспільства й особистості. Керівництво органів державної влади, які наразі постають раціональними, характеризу- ється відповідальністю, компетентністю, реально оцінюють факти і події, змінюючи мотиваційну основу поведінки всього суспільства.
Викладене доводить, що архетип комплементарності розбудовує свої ідеї, поєднуючи одиничне і множинне, монологічне і діалогічне, базуючись на бінарних незалежних домінантах свідомого й колективного несвідомого є виразом психологічної цілісності людини, групи, соціуму, що безсумнівно впливає на гармонізацію сучасних суспільно-владних відносин.
8
Колосова, С. В., and Ю. В. Сирова. "ЦІННІСНІ ОРІЄНТИРИ ФОРМУВАННЯ ДУХОВНОЇ КУЛЬТУРИ В МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ЯК СКЛАДОВА ПРОФЕСІЙНОГО ІМІДЖУ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 96, no. 3 (June 29, 2020): 158–67. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-96-3-158-167.
Full textAbstract:
У статті висвітлено окремі аспекти формування духовної культури майбутніх вихователів як складової частини іміджу педагога. Розкрито основні компоненти професійного іміджу педагога: природні якості (комунікабельність, емпатійність, рефлексійність, красномовність); якості, сформовані внаслідок виховання та навчання (морально-етичні уявлення, психологічне здоров’я, комунікаційні навички, духовна культура); життєвий і професійний досвід. Встановлено, що імідж вихователя в наукових дослідженнях розглядають у контексті проблем формування індивідуального стилю педагога і визначено як якісну характеристику особистості, яка сприяє прояву її внутрішніх установок, особистісних і професійних якостей, життєвих позицій, духовної культури. Здійснено аналіз різних поглядів на проблему формування духовності особистості. З’ясовано, що духовна культура залежить від психологічних особливостей особистості, її моральних цінностей, пов’язана з оціночними категоріями та з загальною культурою. Узагальнено основні ціннісні орієнтири формування духовної культури майбутніх фахівців дошкільного профілю: гуманістичні цінності (толерантність, емпатія, альтруїзм, перцепція); моральні цінності (совість, гідність, чесність, повага, правдивість, справедливість); професійні цінності (працелюбність, відповідальність, професійні знання та навички, педагогічний такт, професійна етика); самоосвітні цінності (рефлексія, прагнення до пізнання світу, себе, сенсу та призначення свого життя). Встановлено, що цілеспрямована робота по формуванню ціннісних орієнтирів в процесі фахової підготовки сприяє розвитку професійно-особистісної компетентності майбутніх педагогів дошкільного профілю.
9
ПАВЛЮК, Олена. "ВЕРБАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПТУ MÉMOIRE (ПАМ’ЯТЬ) У ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВНІЙ КАРТИНІ СВІТУ." Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, no. 45 (September 23, 2021): 342–50. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.45.31.
Full textAbstract:
Вивченням проблем пам’яті, її процесів, механізмів запам’ятовування, ролі пам’яті для кожної окремої людини і людства загалом займаються дослідники різних галузей науки. Лексична одиниця mémoire є терміном багатьох сфер. У сучасних дослідженнях національ- них мовних картин світу науковій парадигмі знань, що у своїй сукупності створює наукову картину світу, протиставлені наївні знання, які людина отримує, використовує й передає прийдешнім поколінням незалежно від знань наукових. Мета статті полягає у тому, щоб проаналізувати концепт mémoire та продемонструвати процес його вербалізації на матеріалі вільних сполучень із компонентом mémoire, фразеологічних одиниць і паремій, що зафіксували наївні уявлення, асоціації, життєвий досвід, пов’язані з пам’яттю. Дані сполучуваності імені концепту mémoire з прикметниками подають оцінні характеристики пам’яті. Предикативні сполучення представляють пам’ять як сховище для зберігання або як предмет, на якому можна зробити записи. Пам’ять уважають невід’ємним складником здорової людини, втрата пам’яті є відхиленням від норми і фіксується в мові. Погана пам’ять асоцію- ється безпосередньо з дірками або з дірявими предметами. Фразеологічні одиниці, будучи репрезентантами концепту, в образній і експресивній формі представляють уявлення про якість пам’яті людини, пов’язуючи останню з представниками тваринного світу, предметами, що оточують людину в повсякденному житті. Аналіз ознак зазначеного концепту на матеріалі паремій виявляє життєвий досвід про недосконалість пам’яті, але також її важливість для людини; розкриває зв’язок пам’яті з добром і злом, при цьому зазначаючи, що останнє залишає довший слід; пам’яті при- писують здатність рухатися і навіть залишати сліди; відзначено також, що її брак у людини має компенсуватися міцними ногами і що особливу потребу в якісній пам’яті мають брехуни.
10
Сушкова, О. Є. "ЩОДО ОКРЕМИХ НАПРЯМІВ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ПОДАТКОВИХ ТА МИТНИХ ЕКСПЕРТИЗ В УКРАЇНІ." Митна безпека, no. 3 (January 25, 2021): 115–27. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5959.3.2019.115-127.
Full textAbstract:
В статті визначено концептуальні напрями розвитку системи податкових та митних експертиз в Україні за міжнародними стандартами та з урахуванням перспективного та корисного досвіду митних лабораторій ЄС. Актуальність теми дослідження обумовлена тим, що діяльність митних лабораторій спрямована на забезпечення здійснення контролю за дотриманням митного законодавства та захист економічних інтересів України і тому є важливим інструментом в реалізації митної та податкової політик. Але з метою більш ефективного виконання покладених на Спеціалізовану лабораторію з питань експертиз та досліджень завдань постає необхідність розбудови системи митних експертиз в Україні за міжнародними стандартами. Сформовані в статті пропозиції щодо вдосконалення системи податкових і митних експертиз в Україні засновані на результатах дослідження досвіду роботи митних лабораторій світу, зокрема митних лабораторій ЄС, а також на результатах узагальнення національної практики експертної діяльності. В результаті проведення дослідження визначено, що з метою розширення спектру досліджень, що проводиться СЛЕД, та підвищення якості висновків, виданих СЛЕД та його структурними (територіальними) підрозділами за запитами про проведення експертизи, необхідним є закупити нове лабораторне обладнання та відремонтувати існуючі технічні засоби, запровадити в Україні багатоетапний аналіз зразків товарів та створити на митницях спеціальні технічні умови для зберігання додаткових проб (зразків). Також, враховуючи світовий досвід, стратегічним завданням є розробка та запровадження мобільних лабораторій, які будуть оснащені портативними пристроями для проведення експертиз, що є результатом останніх досягнень в галузі технологій та у роботі самих митних лабораторій. Також встановлено, що з метою забезпечення здійснення комунікації між структурними підрозділами ДМС під час проведення експертиз засобами електронного зв’язку, враховуючи досвід європейських митних лабораторій, запропоновано розробити програмний модуль, який би охоплював весь «життєвий цикл» документального супроводження проведення митних експертиз.
Dissertations / Theses on the topic "Життєвий досвід"
1
Зінченко, Ліна Володимирівна. "Основні осередки формування відповідальності особистості." Thesis, Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2019. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/43281.
Full text
2
Скворчевський, Олександр Євгенович. "Європейський досвід імплементації CALS-концепції та можливості його застосування у Україні." Thesis, Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2019. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/41471.
Full textBooks on the topic "Життєвий досвід"
1
Губернюк, Л. В. Життєвий світ людини: досвід філософської реконструкції. Київ: Абрис, 2007.
Find full textReports on the topic "Життєвий досвід"
1
Шестопалова (Бондар), Катерина Миколаївна. Психокорекційний підхід у роботі з подієвістю як критерієм життєвої компетентності та ресурсом антиципування. ДНУ ім. О. Гончара, 2012. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/4400.
Full textAbstract:
Проаналізовано психокорекційні технології роботи з феноменом автобіографічного антиципування та ресурсом життєвої компетентності. Запропоновано модель психокорекційної роботи з деструктивними антиципаційними схемами та зростанням потенціалу використання індивідуального життєвого досвіду та вміння розв’язувати складні життєві завдання.
2
Шестопалова (Бондар), Катерина Миколаївна. Цінності та життєві смисли юнацтва українського відлуння-покоління Y. Національна академія педагогічних наук України, Інститут соціальної та політичної психології, 2016. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/4398.
Full textAbstract:
Узагальнено тенденції соціалізації молодих людей 18-20 років у контексті концепції переходу від цінностей відлуння-покоління Y до цінностей покоління Z. Емпіричним шляхом за допомогою методу якісних структур (І. Калінаускас, М. Бахтін), кореляційного аналізу та методу встановлення кореляційних плеяд виявлено психологічні взаємозв’язки ціннісної і смислової сфери та копінг-стратегій української молоді. Встановлено, що для цієї вікової групи основною цінністю є гедонізм, а життєвими цілями–влада, статус, саморегуляція. З’ясовано, що типові для вибірки поведінкові копінги мають неадаптивний характер, проте в деяких випадках, у кризових ситуаціях вони можуть ставати адаптивними. За методологічну основу дослідження взято ідею ДО Леонтьєва про систему життєвих смислів людини (на основі чуттєвого досвіду та суб’єктивної інтерпретації і перетворення об’єктивної реальності у всіх взаємовідносинах з навколишнім світом) та ідею N. Howe і W. Strauss про прагнення кожного наступного покоління відрізнятися від попереднього.
3
Марчик, В. І., and В. І. Карпов. Мотивація студентів до занять фізичними вправами в процесі формування професійної компетенції майбутніх вчителів. Криворізький державний педагогічний університет, 2010. http://dx.doi.org/10.31812/0564/1899.
Full textAbstract:
В роботі досліджували мотивації студентів у використанні засобів фізичної культури і спорту в залежності від статті. Як для юнаків, так і для дівчат технолого-педагогічного факультету активна рухова діяльність приваблива як досвід, який можна використовувати в інших життєвих ситуаціях. Для таких студентів характерними потужними мотивами спортивної діяльності є: боротися, аби подолати перешкоди; зазнавати на собі вплив стресу; змінювати обставини та досягати успіху. При порівнянні з юнаками, виявлено, що для дівчат більшим мотивом до занять фізичними вправами є питання гармонійного фізичного розвитку, естетика пропорційності тілобудови, ідеальна маса тіла, ступінь жировідкладення, правильна постава тощо, ніж рівень фізичної підготовленості та розвиток фізичних якостей.