Journal articles: 'Ефективність спільної діяльності'

1

Hrushko, O. O. "Сучасні аспекти транскордонної співпраці на прикладі функціонування Єврорегіону «Верхній Прут»". Grani 18, № 9 (2015): 38–44. http://dx.doi.org/10.15421/1715173.

Full text

Abstract:

У статті на прикладі Єврорегіону «Верхній Прут» розглянуто сучасні аспекти транскордонної співпраці регіонів України в рамках ініціативи ЄС Східне партнерство. Дано ретроспективу становлення транскордонних зв’язків Чернівецької області з регіонами Молдови та Румунії, показано їхню еволюцію – від трьохстороннього єврорегіону до реалізації проектів у рамках програм ЄС, проаналізовано ефективність реалізації Спільної операційної програми «РумуніяУкраїнаРеспубліка Молдова 20072013» для українського боку кордону. Також проведено дослідження громадської думки щодо впливу на неї євроінтеграційних процесів та транскордонного співробітництва. Визначено, що реалізація проектів не тільки позитивно впливає на розвиток регіону, але й є дієвим механізмом формування громадської думки щодо руху України в напрямку ЄС. Зроблено висновок про те, що трансрегіональна співпраця сьогодні відзначається пошуком нових моделей розвитку національних інфраструктур, до яких включаються енергетичні системи, транспортні і комунікаційні мережі. До цього ж долучається розробка спільної політики в галузі техногенноекологічної безпеки, запобігання забруднення басейнів рік, а також розвиток рекреаційної діяльності і туризму, причому імплементація спільних стратегій має бути заснована і в тому числі на вирівнювання соціальноекономічного та політичного розвитку прикордонних регіонів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

2

Астахов, Дмитро Володимирович. "СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ ТРЕНІНГ ЯК МЕТОД ОПТИМІЗАЦІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ГРУПОВОЇ ВЗАЄМОДІЇ В КОМАНДАХ ФАХІВЦІВ ІКТ-СФЕРИ". Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, № 6 (28 лютого 2022): 65–69. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2021.6.10.

Full text

Abstract:

У статті проаналізовано проблему професійної групової взаємодії. Зазначено, що групова згуртованість та сприятливий соціально-психологічний клімат виступають одними з важливих факторів, що зумовлюють характер професійної групової взаємодії та ефективність виконання спільної діяльності. Виокремлено чинники, які визначають рівень згуртованості колективу. Розкрито умови забезпечення сприятливого соціально-психологічного клімату в колективі і шляхи його покращення. Представлено особливості професійної діяльності фахівців ІКТ-сфери. Зазначено, що успішна діяльність компаній у ІКТ-сфері залежить не тільки від кваліфікації фахівців та їх вміння і бажання працювати, але й від вміння ефективно взаємодіяти під час роботи над спільним проєктом. Вказано, що проведення соціально-психологічних тренінгів із командами фахівців ІКТ-сфери може виступати доцільним засобом опанування навичок ефективної групової взаємодії. Розкрито специфіку соціально-психологічного тренінгу, визначено його ключові завдання, форми та методи, а також умови його проведення. Наголошено на тому, що проведення соціально-психологічних тренінгів у професійних командах допомагає зміцнювати неформальні зв’язки між членами команди, створювати довірливі відносини, вирішувати різні проблемні ситуації, підвищувати рівень особистісної відповідальності за прийняття спільних рішень. З урахуванням специфіки професійної діяльності фахівців ІКТ-сфери розроблено та представлено програму соціально- психологічного тренінгу, спрямованого на оптимізацію групової взаємодії. Розкрито завдання тренінгу, умови його проведення, охарактеризовано групи вправ, які використовуються в роботі. Зроблено висновки про те, що представлений соціально-психологічний тренінг для фахівців ІКТ-сфери може виступати одним із дієвих методів покращення комунікації між членами професійних команд, підвищення загального рівня згуртованості, оптимізації соціально-психологічного клімату.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

3

Kravets, Michael. "МОДЕЛЬ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ДО КРАЄЗНАВЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". HUMANITARIUM 45, № 2 (2020): 169–76. http://dx.doi.org/10.31470/2308-5126-2019-45-2-169-176.

Full text

Abstract:

У статті обґрунтована чітка послідовність процесу моделювання підготовка майбутніх учителів фізичної культури до краєзнавчої діяльності. Розкривається мета побудови авторської моделі, дослідження дієвості та ефективності її створення. Обґрунтовуються цільовий, змістовий і результативний блоки моделі. Визначаються критерії підготовки майбутніх учителів фізичної культури до краєзнавчої діяльності на засадах компетентнісного підходу: мотиваційний, когнітивний, діяльнісний які розкривають ефективність застосування системи підготовки майбутніх учителів до краєзнавчої діяльності. Конструювання моделі відображає вибір методів, форм і засобів навчання що забезпечить формування краєзнавчої компетентності майбутніх учителів фізичної культури. Обґрунтовані інноваційні педагогічні технології (диференційоване та індивідуальне навчання студентів; застосування в освітньому процесі контекстного навчання, що забезпечує інтеграцію відповідних компетентностей; упровадження в освітній процес інформаційно-комунікаційних технологій; поєднання навчання студентів з науково-пошуковою діяльністю; організація спільної навчально-дослідної роботи викладачів і майбутніх учителів; творчо-проблемні, ігрові методи, дослідження рольових моделей соціальної взаємодії, презентація ідей, проектні технології тощо). У моделі представлені рівні сформованості краєзнавчої компетентності майбутніх учителів фізичної культури (низький середній, високий).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

4

Дмитренко, Олена. "КОАЛІЦІЙНА СПРОМОЖНІСТЬ НЕУРЯДОВОГО СЕКТОРУ В УКРАЇНІ". Litopys Volyni, № 24 (22 липня 2021): 201–6. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2021.24.32.

Full text

Abstract:

Дослідження присвячене вивченню коаліційної спроможності як однієї з невід’ємних характеристик, прита- манних третьому сектору. Натепер українські реалії показують, що об’єднання неурядових організацій (НУО) навколо спільної мети та їх спільна робота є більш результативними, ніж розрізнена діяльність в однаковому напрямі. Нині складно оцінити повною мірою рівень розвитку коаліційних спроможностей сектору неурядових організацій та ефективність таких об’єднань передусім через відсутність системи фіксації або висвітлення такої інформації. У даному дослідженні ми намагаємось дослідити вплив коаліційності на виконання сектором своїх основних функцій на прикладі однієї з діючих коаліцій неурядових організацій – спільноти громадського моніторингу публічних закупівель – “DoZorro”. Отримані результати дають можливість визначити розбудо- ву коаліцій як одну з ознак інституційної спроможності сектору й організаційної спроможності конкретної організації. Актуальність даного дослідження полягає в тому, що натепер питання коаліційності серед неурядових організацій досліджене не повною мірою, а отже, складно не лише прогнозувати долю третього сектору, але й оцінити сучасний етап його розвитку. Метою даної статті є підбір інструментарію, який дозволить досліджувати питання розбудови коаліцій серед неурядових організацій та відстежувати періодично наявний у цій сфері прогрес. Теоретичну основу даного дослідження становить інституційний підхід, а також загальнонаукові методи дослідження. Емпіричною базою дослідження стали набори відкритих даних, інформаційно-телекомунікаційні системи (сховища даних), а також інформація, яка автоматично фіксується на порталі спільноти “DoZorro” за результатами роботи організацій над громадським моніторингом публічних закупівель. Результати даного дослідження стануть у пригоді не лише в академічному середовищі, але можуть бути використані як елемент практичного рішення в середовищі неурядових організацій для промоції коаліційного способу діяльності, що особливо актуально для новостворених організацій.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

5

Lukyanova, G. "МЕХАНІЗМ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КООРДИНАЦІЇ СУБ’ЄКТІВ ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ: ЗМІСТОВНЕ НАПОВНЕННЯ ПОНЯТТЯ". Juridical science 2, № 5(107) (2020): 31–39. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-107-5-2.04.

Full text

Abstract:

Актуальність статті полягає в тому, що тотальне поширення корупційної діяльності в Україні, що проявляє себе у всіх аспектах життя людини, саме по собі створює атмосферу приреченості, формує в людях уявлення про одвічність цієї біди, її природне походження, всюдисущість і нездоланність. Ймовірно, саме тому протидія корупції, на сьогодні, є особливо складним процесом. Перешкодами у його реалізації стають і недостатність економічних ресурсів, і відвертий супротив з боку окремих категорій населення, і відсутність достатньої державної підтримки громадських ініціатив. У таких умовах координація діяльності суб’єктів протидії корупції має бути спрямована, передовсім, на підвищення ефективності їх спільної діяльності, попередження негативного впливу. Дослідження механізму адміністративно-правового забезпечення координації діяльності суб’єктів протидії корупції має створити можливості для більш глибокого дослідження шляхів оптимізації такої координації, що й обумовлює його актуальність. Статтю присвячено узагальненню підходів до розуміння сутності механізму адміністративно-правового забезпечення координації суб’єктів протидії корупції. Констатовано, що у правових джерелах категорія «механізм» може розглядатися у низці значень: і як механізм виконавчої влади, і як механізм державного управління, і як механізм правового впливу, і як механізм правового регулювання. Авторкою проаналізовано наявні у вітчизняній філософії права, теорії держави і права, науці державного управління підходи до трактування адміністративно-правового механізму координаційної функції держави. Наголошено на різноманітності змістовного наповнення і структурного складу такого адміністративно-правового механізму з точки зору вітчизняних дослідників. Здійснено спробу виокремити структурні одиниці й функціональні складові адміністративно-правового механізму. Запропоновано адміністративно-правовий механізм координаційної функції держави трактувати як сукупність адміністративно-правових засобів, спрямованих на забезпечення виконання комплексу дій для об’єднання зусиль відносно (чи повністю) рівних суб’єктів координаційної діяльності та створення умов, за яких вони діяли б узгоджено, що дозволить підвищити ефективність їх діяльності, упорядкувати суспільні й державно-управлінські відносини, спрямувати їх на досягнення спільних цілей або інтересів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

6

Єднак, В. М. "ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФОРМ І МЕТОДІВ ВЗАЄМОДІЇ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИЗ ІНШИМИ ПРАВООХОРОННИМИ ОРГАНАМИ ДЕРЖАВИ". Прикарпатський юридичний вісник 1, № 4(29) (2020): 173–77. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v1i4(29).418.

Full text

Abstract:

У статті на основі опрацювання наукових поглядів учених і норм чинного законодавства України визна-чено шляхи вдосконалення форм і методів взаємодії прокуратури України з іншими правоохоронними ор-ганами держави. Доведено, що відповідна взаємодія сьогодні має низку прогалин як на законодавчому, так і практичному рівнях, що негативно позначаєть-ся на якості й дієвості означеної спільної діяльності прокуратури з іншими правоохоронними органами. Визначено, що координація в контексті діяльності органів прокуратури є особливим різновидом їхньої взаємодії з іншими суб’єктами правоохоронної ді-яльності, насамперед правоохоронними органами, оскільки через координаційні заходи реалізується значна частина позапроцесуальної співпраці дослі-джуваних суб’єктів. Саме в межах координаційної діяльності вони виробляють і погоджують спіль-ні дії щодо протидії злочинності та інших важли-вих питань. Наголошено, що важливим моментом удосконалення й розвитку форм і методів взаємодії органів прокуратури України з іншими правоохорон-ними органами держави є вироблення системи оці-нювання їхньої ефективності та дієвості. Зроблено висновок, що взаємодія є важливою засадою належ-ної реалізації прокуратурою свого функціонального призначення як правоохоронного органу, адже вона є не знеособленою інституцією, а структурною ланкою національної правоохоронної системи, тому частина завдань, функцій і повноважень прокуратури перед-бачає її активну взаємодію з іншими правоохоронни-ми органами задля забезпечення більш ефективного досягнення цілей правоохоронної діяльності. Ана-ліз нормативно-правового підґрунтя цієї взаємодії та наукових поглядів на її проблематику свідчать про те, що вона (взаємодія) сьогодні має низку про-галин як на законодавчому, так і практичному рів-нях, що негативно позначається на якості й дієвості означеної взаємодії. Запропоновані в дослідженні кроки мають на меті вдосконалити форми й методи досліджуваної взаємодії та, відповідно, підвищити її ефективність і результативність.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

7

Litvinova, O. V., та O. V. Posilkina. "АКТУАЛЬНІСТЬ ВПРОВАДЖЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА ПРИ РЕАЛІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ ЗІ СТВОРЕННЯ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ, ПРИЗНАЧЕНИХ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ СОЦІАЛЬНО ЗАГРОЗЛИВИХ ЗАХВОРЮВАНЬ". Фармацевтичний часопис, № 1 (2 квітня 2019): 79–87. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2019.1.9931.

Full text

Abstract:

Мета роботи. Аналіз стану і тенденцій розвитку державно-приватного партнерства (ДПП) за кордоном при рішенні глобальних проблем при створенні інноваційних лікарських засобів (ЛЗ) для лікування соціально загрозливих захворювань, узагальнення світового досвіду щодо доцільності використання певних інструментів ДПП і розробка системи індикаторів для оцінювання результативності ДПП у фармації. Матеріали і методи. У процесі дослідження використано загальнонаукові методи пізнання, зокрема, системний підхід з використанням методів ретроспективного та системно-логічного аналізу, контент-аналіз. Результати й обговорення. Визначені умови ефективної реалізації проектів ДПП, найбільш застосовані в різних країнах державні інструменти підтримки ДПП. Проаналізовані переваги і ризики застосування механізмів ДПП при реалізації інноваційних проектів, спрямованих на розробку ЛЗ, призначених для лікування соціально загрозливих захворювань. Запропоновано систему індикаторів оцінки результативності ДПП в фармації за напрямами: співпраця, дослідна активність, практичні знання, людський капітал, фінанси. Висновки. Розвиток ДПП для активізації процесів створення інноваційних ЛЗ для лікування соціально загрозливих захворювань (гепатит, ВІЛ, онкопатології, антибіотикорезистентність, туберкульоз та ін.) сприяє об’єднанню унікальних інноваційних ресурсів та розподілу ризиків, пов’язаних із високим ступенем невизначеності результатів інноваційній діяльності; нарощуванню інноваційного потенціалу фармацевтичної галузі в процесі спільної діяльності організацій; дозволяє розширити фінансові ресурси, необхідні для реформування системи охорони здоров’я, сприяє оптимізації бюджетних витрат, підвищує ефективність інвестицій в охорону здоров’я, що в кінцевому підсумку сприяє підвищенню якості медичних і фармацевтичних послуг.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

8

Tsukur, Olga H. "Врегулювання соціальних конфліктів засобами когнітивного спілкування". Проблеми політичної психології 22 (1 грудня 2019): 153–64. http://dx.doi.org/10.33120/popp-vol22-year2019-37.

Full text

Abstract:

Врегулювання соціальних конфліктів представлено як вибудовування цільового діалогічного простору. Такий підхід передбачає створення спільного для учасників взаємодії контуру розуміння проблемної ситуації з метою забезпечення ефективної комунікації між різного рівня суб’єктами та поетапного розв’язання соціальних суперечностей. У контексті дослідження обґрунтовано ефективність застосування низки засобів когнітивного спілкування як цілісних комунікативно-технологічних алгоритмів; кожен покроковий алгоритм передбачає організацію міжсуб’єктної взаємодії на засадах діалогічності та рівності представлення інтересів усіх суб’єктів такої взаємодії. Як основні кроки на шляху до взаєморозуміння запропоновано такі процедурні послідовності: тестування діалогічного простору; формування нових знань у діалозі; завершення діалогу; рефлексія отриманих результатів. Виокремлено та описано чинники соціального середовища (соціокультурні та організаційні), що можуть сприяти врегулюванню соціальних конфліктів у різних сферах суспільної реальності або утруднювати таке врегулювання. Визначено та охарактеризовано критерії змістової структуризації гострих суспільних проблем, як-от: актуальність, обговорюваність, контекстуальність, проблемність, інформаційна насиченість, тематична синхронність. За допомогою означених критеріїв виокремлено труднощі, які виникають у процесі комунікативно-технологічного врегулювання конфліктної взаємодії на різних етапах її розгортання. На основі аналізу теоретичних та практичних напрацювань визначено принципи, що є фундаментом когнітивного спілкування і сприяють формуванню взаєморозуміння в ході діалогічної взаємодії: діалогічної партиципації, пріоритетності інтересів, співробітництва. Зроблено висновок, що застосування технології організації діалогічного простору забезпечує довготривалі результати у сфері врегулювання соціальних суперечностей, зокрема сприяє формуванню ефективних стратегій управління конфліктною взаємодією, активізує процес поширення соціальних інновацій, актуалізує важливість спільної творчої діяльності задля вироблення конструктивних рішень. До кола питань, що є перспективними та актуальними для подальших досліджень, віднесено вдосконалення інструментарію комунікативно-технологічного врегулювання соціальних конфліктів у різних сферах суспільної реальності та пошук конвенціональних умов для спільного осмислення і подолання труднощів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

9

БОНДАРЄВА, МАРІЯ. "Реформування нотаріату в Україні: актуальні проблеми". Право України, № 2020/09 (2020): 81. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-09-081.

Full text

Abstract:

Український нотаріат як складова юридичної інфраструктури суспільства не може не мати структурних і системних проблем, оскільки вони вразили всю інфраструктуру. Ці проблеми мають різну природу, зумовлені різними чинниками – від негативного минулого радянського періоду до сучасного недосконалого законодавства, але вони впливають на ефективність виконання органами й посадовими особами нотаріату свого основного завдання – забезпечення стабільності цивільного обігу в державі. Сьогодні дискусії про шляхи та напрями реформування нотаріату актуалізувалися економічною кризою, результатами непродуманої державної політики “ручного” управління нотаріатом, намаганням створити “квазінотаріат” – паліативів, скерованих на забезпечення приватних інтересів, зокрема при формуванні ринку землі, а також небажанням влади створити правову базу для розширення функцій і переведення нотаріату на якісно новий рівень Е-нотаріату. Метою статті є аналіз правового регулювання організаційно-правової структури та процесуальної компетенції нотаріусів задля виявлення лакун, колізій та неефективних норм, які на практиці не показують ефективного результату, є недоречними, застарілими або й просто шкідливими; оцінка напрацювань походженням від науко вого середовища та практиків щодо пропонованих у процесі реформування нотаріату новацій; пропозиція нового підходу при створенні концепції реформування нотаріату, сутністю якого є комплексність: від розроблення заходів для підвищення публічного статусу нотаріату до спільної реформи нотаріату й органів, дотичних у функціоналі до його діяльності. Стаття має науково-прикладний характер. За результатами дослідження виявлено, що невирішеність проблеми єдиного нотаріату через нескасування державного нотаріату перешкоджає його єдності й уніфікації правил діяльності, а також створює нерівність умов оплати державнихі приватних нотаріусів; належним чином у законодавстві не представлено особливість дуального статусу нотаріуса, через що потрібні зміни на користь підсилення публічної компоненти його статусу; неефективність ліберального підходу до формування корпусу нотаріусів не дало позитивних результатів, через що варто було би повернутися до квотування; проблеми, пов’язані з неефективністю законодавства про оподаткування й соціальне забезпечення нотаріусів. Розкрито сутність новацій, впровадження яких вимагає нотаріальна спільнота: саморегулювання на базі Нота-ріальної палати України, Е-нотаріат, розширення переліку нотаріальних дій і дій нотаріусів як реєстраторів. На підставі проведеного дослідження зроблено такі висновки: реформування нотаріату необхідне на засадах державного визнання публічної ролі нотаріату й у комплексі з іншими, дотичними у своїй діяльності, органами, заборони створення паралельних структур, визнання податкового статусу з урахуванням чиннику “самозайнятої особи”, впровадження новацій Е-нотаріату.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

10

КАРПОВА, О. О., та В. В. БУБЛИК. "ФОРМУВАННЯ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ У СТУДЕНТІВ ДЛЯ БЕЗПЕРЕРВНОГО НАВЧАННЯ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 2, № 4 (2022): 79–83. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.4.2.12.

Full text

Abstract:

У статті розглянуто проблему формування міжкультурної компетенції у студентів для забезпечення ефективної професійної діяльності та безперервного навчання в умовах цифрової глобалізації. Наведено аналіз літератури, який показав актуальність досліджуваної теми та необхідність підготовки фахівця, здатного володіти певним набором компетенцій, у тому числі навичками міжкультурної комунікації. Автори посилаються на Європейську довідкову систему ключових компетентностей для навчання протягом усього життя, в якій культурна обізнаність та здатність вираження визначені одними з ключових компетентностей. Міжкультурну компетентність визначено як розуміння та повагу до того, як ідеї та значення творчо створюються та виражаються й передаються у різних культурах і через цілу низку мистецтв та інших культурних форм. Аналіз теоретико-методичних джерел показав, що формування навичок міжкультурної комунікації є однією з найважливіших тенденцій професійної підготовки студентів. Такі навички охоплюють свідомі знання власної культури (культурний самоаналіз), здатність аналізувати взаємодію, прогнозувати непорозуміння й адаптивну поведінку. Основними умовами професійної підготовки, що висуваються до студентів, визначено відкритість для міжкультурної спільної роботи, бажання співпраці в міжкультурних колективах, проведення міжкультурних обмінів та спілкування з питань управління міжнародною бізнес-діяльністю. Авторами вибрано такі методи формування навичок міжкультурної комунікації, як створення проєкт-презентацій із глибоким та всебічним аналізом бізнес-культур різних країн (дослідження стилю управління, культури привітань, дрес-коду, подарунків, тайм- менеджменту тощо); мозковий штурм завдяки розв'язанню кейсів, вирішенню міжкультурних дилем, обговоренню суперечливих тем та навчальні поїздки за кордон, у тому числі грантові. Наведено результати апробації визначених методів та доведено їх ефективність.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

11

Hrebenyk, M. V., O. I. Kryskiv, T. B. Lazarchuk та O. I. Kotsyuba. "РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ НАВЧАННЯ ЛІКАРІВ-ІНТЕРНІВ ФАХУ «ВНУТРІШНІ ХВОРОБИ» ТА ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ". Медична освіта, № 3 (16 жовтня 2020): 105–9. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2020.3.11449.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена проблемі підвищення ефективності навчання лікарів-інтернів фаху «Внутрішні хвороби». Якісна підготовка майбутнього лікаря – пріоритетний напрямок розвитку медичної освіти. Першочергове завдання кафедр післядипломної освіти – поліпшити якість освіти лікаря. Інтернатура укріплює професійну придатність лікаря і визначає її рівень. Особливий акцент робимо на набутих знаннях, навичках та вміннях, а також психологічних якостях молодого спеціаліста, що повинні забезпечити ефективне виконання професійних завдань. Щоби намітити план якісних перемін у навчанні, ми провели анонімне опитування лікарів-інтернів фаху «Внутрішні хвороби» наприкінці І року навчання. Анкету розробили викладачі кафедри. Вона включала 11 питань. Нас цікавили: 1) самооцінка лікарів-інтернів фаху «Внутрішні хвороби» щодо володіння ними практичними навичками на початку і наприкінці очного циклу І року навчання; 2) їхнє бачення шляхів удосконалення (чи набуття) необхідних практичних навичок. Проаналізовано ефективність практичних занять з точки зору розвитку й удосконалення комунікативної компетентності. Розглянуто питання стандартизації медичної практики, що дозволяє систематизувати та впорядкувати знання лікарів-інтернів, що здобуті під час навчання на додипломному рівні. Для оптимізації первинної спеціалізації в інтернатурі процес навчання має носити характер спільної діяльності інтерна з викладачем на всіх етапах навчання. Цьому сприяє невелика кількість інтернів у групі та активне вдосконалення їхніх практичних навичок з опитування, огляду і лікування пацієнтів. Найефективнішими і сучасними формами навчання є соціально-психологічний тренінг та впровадження стандартів медичної практики у професійну діяльність молодих спеціалістів. Постійне використання стандартів медичної допомоги обумовлює теоретичні засади належної клінічної практики європейського зразка. Вважаємо корисною практику вивчення самооцінки лікарів-інтернів їхньої компетентності з метою підготовки в інтернатурі фахівців високого професійного рівня.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

12

Магновський, І. Й. "Правове осмислення розвитку місцевого самоврядування в Україні в контексті становлення громадянського суспільства". Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 28 (26 липня 2021): 80–88. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v28i0.699.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена висвітленню у правовому аспекті осмислення розвитку місцевого самоврядування в Україні у процесі становлення громадянського суспільства, в умовах викликів сьогодення. Наголошується на особливому місці місцевого самоврядування, яке є однією із фундаментальних демократичних засад та виступає одним із ключових факторів інтеграції у європейську спільноту. Указано на ефективність та значимість місцевого самоврядування як інституту громадянського суспільства. Зазначається, що роль місцевого самоврядування у функціонуванні громадянського суспільства України підвищується через імператив щодо реалізації безпосередньої демократії. Інститути місцевого самоврядування задовольняють потреби громадянського суспільства в самоорганізації, а також заповнюють нестаток регулюючих функцій держави, знижують ступінь втручання у приватні справи. Звернено увагу на європейську континентальну модель місцевого самоврядування, яка характерна для України й концептуально грунтується на діалектичному поєднанні місцевого державного управління на місцях і місцевого самоуправління, а також характеризується певною підпорядкованістю нижчих ланок вищим. котра заснована на поєднанні, з одного боку, виборності всіх представницьких та виконавчих органів на первинному рівні самоврядування та, з другого - призначення і з «центру» на місця повноважних представників державної влади на регіональному рівні. Акцентується значимість громадських інститутів, котрі формуються і функціонують на засадах самоврядування, із характерною ознакою, що вони утворюються не державою, а самими індивідами для спільної реалізації своїх інтересів, де їх функціонування є показником громадянської зрілості індивідів і суспільства, усвідомлення ними можливостей реалізації власних потреб та інтересів, від ефективності їх діяльності залежить авторитет та реальні можливості впливу громадської думки на державно-владні інститути. Самоврядність громадських інститутів забезпечується гарантованою правовими нормами можливістю прояву ініціативи, активної поведінки, підвищенні ролі людського фактору у процесі вирішення питань суспільного значення. Підсумовується, що розвиток місцевого самоврядування передбачає створення умов для формування ефективної, відповідальної місцевої влади, здатної забезпечити достатнє середовище для проживання людей на всій території України, включаючи передачу повноважень, ресурсів та компетенції вирішувати основні питання життя на найбільш наближеному до громадян рівні. У цьому контексті місцеве самоврядування розглядається саме як форма утвердження локальної демократії та забезпечення цілісного комплексу муніципальних прав, як основоположний інститут, складова частина громадянського суспільства зі створенням базового суб'єкта місцевого самоврядування - дієвої територіальної громади.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

13

Анатолійович, Хатнюк Юрій, та Гурковська Катерина Андріївна. "ЗМІСТ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВЗАЄМОДІЇ ПОЛІЦІЇ І НАСЕЛЕННЯ". Часопис цивілістики, № 43 (25 грудня 2021): 89–93. http://dx.doi.org/10.32837/chc.v0i43.449.

Full text

Abstract:

У статті систематизовано сучасні наукові погляди на загальноправові засади взаємодії Національної поліції України і населення, зокрема зазначено, що ефективність організації та забезпечення охорони публічногопорядку і безпеки неможливі без допомоги й участі в цій справі громадськості. Важливі заходи, спрямовані назапобігання правопорушенням, не призведуть до суттєвого покращення ситуації доти, доки діяльність підрозділів національної поліції не отримає широку підтримку від населення.У дослідженні визначено взаємодію поліції з населенням як соціально обумовлену, спільно погоджену діяль-ність, виражену в тісній співпраці між суб’єктами взаємодії із застосуванням певних форм і методів для досяг-нення єдиної мети. Така співпраця заснована на законі, має спільну мету – підтримання належного стану публічного порядку, зниження рівня злочинності, залучення до спільних заходів дедалі більшої кількості громадськості та підвищення ефективності роботи поліцейських підрозділів. Зазначено, що повага у відносинах взаємодії і партнерства є умовою ефективної співпраці, а поліція в особі окремих працівників має її заслужити серед громадськості добросовісною працею, гідними вчинками, поведінкою; крім того, у професійній діяльності, а також поза нею кожен поліцейський зобов’язаний з повагою ставитися до будь-якої особи, незалежно від ситуації та інших чинників.Проаналізовано й узагальнено основні форми взаємодії національної поліції та населення, серед яких: спільнарозробка заходів, планування діяльності з протидії правопорушень; спільна організація і здійснення заходів ізохорони публічного порядку та безпеки і запобігання правопорушенням; взаємний обмін оперативною інформацією й якісне реагування на отриману інформацію; допомога населенню поліцейськими у здійсненні заходів із охорони публічного порядку і безпеки та боротьби з правопорушеннями; здійснення населенням правоохоронних заходів за ініціативою національної поліції; спільна діяльність громадських формувань з охорони публічного порядку і поліцейських; організація правової та спеціальної підготовки громадян, які мають бажання виконувати завдання з охорони публічного порядку і безпеки та боротьби з правопорушеннями; індивідуальні форми залучення громадськості (зокрема, співпраця під час провадження у справах про адміністративні правопорушення або під час кримінального провадження як понятих, свідків, перекладачів, фахівців, експертів); діяльність громадських помічників поліції (наприклад, волонтерів поліції чи позаштатних працівників) тощо.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

14

Гончарова, Наталія Григорівна, Георгій Ігнатович Бессараб, Наталія Петрівна Жернова, Денис Анатолійович Путілін та Ванда Євгеніївна Гуленко. "Ефективність та форми самостійної роботи студентів при вивченні фізіології людини у вищій школі". Theory and methods of learning fundamental disciplines in high school 8 (23 листопада 2013): 123–29. http://dx.doi.org/10.55056/fund.v8i1.196.

Full text

Abstract:

Вступ. Вивчення фізіології людини починається принаймні з 420 р. до н. е., з часів Гіппократа, основоположника медицини, з критичного мислення Аристотеля і його висновку про взаємозв’язок між структурою і функцією, із спостережень Клавдія Галена (близько 126-199 рр. н. е.), засновника експериментальної фізіології, але як наука фізіологія бере свій початок з робіт англійського лікаря Вільяма Гарвея (1578-1657), котрий своїм відкриттям системи кровообігу перетворив фізіологію на фундаментальну дисципліну [1].В області фізіології вченими була зроблена велика кількість відкриттів, в тому числі і українською школою фізіологів – А. В. Нагорним, О. О. Богомольцем, П. Г. Костюком, Є. Ф. Вотчалом, В. В. Фролькісом та іншими [2], здобуто величезні знання та досвід, що охоплює близько 50-ти наукових дисциплін, які включають перш за все медичні науки, біологію фізіологію, інформатику, охорону здоров’я та розвиток технологій.Разом з цим багато ключових висновків були визнані науковцями настільки важливими, що для визначення досягнень з фізіології було створено Нобелевську премію. З 1901 року по теперішній час її вручено 121 здобувачу, серед яких звучать імена великого І. П. Павлова (1904) та І. І. Сєченова (1908) [3].Постановка проблеми та її актуальність. Вивчення фізіології – фундаментальної науки про динаміку життєвих процесів, області пізнання з теоретичними та експериментальними науковими дослідженнями, пошуком закономірностей та механізмів, керуючих ними [4], було і є невід’ємною частиною при підготовці спеціалістів у вищих медичних навчальних закладах: лікарів, провізорів, косметологів, лаборантів.Навчання майбутніх фахівців відповідно медичної програми з фізіології завжди орієнтувалося на наукове розуміння студентом функцій людських органів і систем, механізмів їх регулювання на системних, органних, клітинних та молекулярних рівнях експлуатації і інтегрувалося із знаннями анатомії та біохімії.Сучасні умови та задачі навчання у ВНЗ України в світлі приєднання країни до європейської кредитно-модульної системи освіти сприяли появі нових шляхів в організації навчального процесу і вчасності підняттю на інший рівень значущості самостійної роботи студента при вивченні фундаментальних дисциплін.Згідно Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, самостійна робота студентів є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від обов’язкових навчальних занять [5]. Сьогодні це – цілеспрямована самостійна пізнавальна діяльність студента [6]. У широкому розумінні самостійна робота студентів присутня в кожному виді навчальних занять, і завдання викладача полягає в тому, щоб активізувати і управляти цією діяльністю, створити для неї найсприятливіші умови за рахунок комплексу організаційно-педагогічних заходів. У вузькому ж розумінні самостійна робота студентів – це один з видів навчальних занять, специфічною особливістю яких є відсутність викладача під час навчальної діяльності студента [6].У сучасному освітньому процесі немає проблеми більш важливої і, одночасно, більш складної, ніж організація самостійної роботи студентів. Важливість цієї проблеми пов’язана з новою роллю самостійної роботи, яка поступово перетворюється на провідну форму організації навчання [5].Життєвим досвідом доведено, що тільки ті знання, які студент здобув самостійно, достатньо чітко відкарбовуються у тенетах довготривалої пам’яті. За даними ЮНЕСКО, якщо навчальний матеріал людина опрацьовує сама, самостійно виконує завдання від його постановки до аналізу результатів, то засвоюється не менше, ніж 90% інформації [7]. У зв’язку з цим досить обґрунтовано, що навчальний час, відведений для самостійної роботи студента, повинен становити не менше 1/3 та не більше 2/3 загального обсягу навчального часу студента, відведеного для вивчення конкретної дисципліни [5].Аналіз сучасної науково-педагогічної літератури показує, що самостійну роботу студента можна розглядати як метод навчання [8], як форму організації діяльності студента [9], як вид пізнавальної і практичної діяльності [10]. Більш повно педагогічну сутність самостійної роботи розкриває трактування її як форми колективної або індивідуальної навчальної діяльності студентів, під час якої вони засвоюють необхідні знання, оволодівають уміннями й практичними навичками, навчаються планомірно та систематично працювати, мислити, формувати власний стиль розумової діяльності [11].Плануванню і організації самостійної роботи студентів присвятили свої дослідження Б. П. Єсіпов, І. Я. Лернер, М. І. Махмутов, Ю. С. Васютін, П. І. Підкасистий [6; 12; 13; 14]. Вони розглядали загальнодидактичні, психологічні, організаційно-діяльні, методичні, логічні та інші аспекти, характерні для традиційного дидактичного підходу. Теоретичні основи диференційного навчання заклали Ю. К. Бабанський, М. І. Махмутов, Н. Ф. Тализіна [15; 16]. Закономірності процесу самоосвіти і формування прагнення до самоосвіти розглядав Б. Ф. Райський [17]. Але разом з тим аналіз наукових праць показав, що методичні аспекти використання новітніх форм організації самостійної роботи у процесі професійної підготовки майбутнього лікаря є недостатньо освітленими.Постановка завдання, цілі статті. З огляду на викладене, метою статті є розкриття необхідності використання різних форм самостійної роботи студента, залежно від рівня засвоєння матеріалу, при вивченні фундаментальної дисципліни – нормальної фізіології. Основним завданням є визначення самостійної роботи як одного з продуктивних методів засвоєння теоретичного та практичного матеріалу.Виклад основного матеріалу. В процесі підготовки майбутнього лікаря самостійній роботі відводиться більш ніж 30% загального погодинного навантаження на одного студента, що до курсу нормальної фізіології людини – є 100 годин на рік.З огляду на методи навчання, що забезпечують перший рівень засвоєння матеріалу, доцільна самостійна робота з джерелами інформації на ознайомчому рівні (підручниками, комп’ютерними навчальними програмами, наочними матеріалами). Самостійна робота студентів на другому рівні засвоєння значно складніша не тільки за обсягом, але й за методичними підходами до її вирішення. Вона ґрунтується на праці з літературою та іншими джерелами інформації (комп’ютерними навчальними програмами, матеріалами наочності) на репродуктивному рівні [18].Серед методів самостійної роботи студентів найчастіше широко впроваджується, визначений тематичним модулем, огляд літератури, який не виключає і користування анотаційними листами. Не втратила своєї значущості і підготовка тематичного реферату або інформаційного виступу, який готується за багатьма літературними джерелами з подальшою оцінкою роботи як автора так і слухачів, за їх участю у обговоренні доповіді авторів.Серед простих видів самостійної роботи студентів, з метою закріплення теоретичних знань та їх творчого осмислення, буде доцільним виділення ключових слів та взаємозв’язків між ними, у визначеному викладачем контексті. Не менш цікаве і рецензування конспектів лекцій, як своїх так і товаришів, або суттєві доповнення до лекційного матеріалу нової вагомої інформації, знайденої за новітніми джерелами. Самостійне створення плану-схеми лекції, на нашу думку, допомагає спростити сприйняття складного матеріалу теми, що взагалі через позитивно забарвлений досвід, поліпшує в майбутньому вільне та чітке відновлювання надбаних знань.Складні види самостійної роботи пов’язані із проробленням матеріалу, що буде вивчатися на перспективу, бажано за декількома джерелами літератури, або із складанням перспективної тематичної лекції чи її фрагменту. Деякі студенти охоче розробляють тематичні таблиці та алгоритми, які наочно демонструють ключові моменти визначеного тематичного модулю.Засвоєння та відпрацьовування практичних навичок також пов’язане з наполегливою самостійною працею студента, бо професійні вміння розуміються як здатність фахівця самостійно і кваліфіковано оперувати знаннями та навичками у вирішенні ускладнених, нетипових професійних задач [19]. Студенти із задоволенням сприяють різноманітні ігрові та творчі види самостійної роботи (наприклад, складання або розв’язування тематичного кросворду, ситуаційних клінічних задач, тестів різного рівня складності); виконання індивідуальних завдань за індивідуальним графіком роботи (наприклад, складання контуру регуляції органу чи системи органів). Особистий досвід демонструє результативність від залучення для творчих видів самостійної роботи різних методичних рівнів, таких як репродуктивний, евристичний або пошуковий [20; 21]. Так, великою популярністю користувалися завдання, що до підготовки короткої (до 5 хвилин) захоплюючої розповіді за заданим питанням (репродуктивний рівень), або невеликого повідомлення на оригінальну тему (за фахом) і виступ з ним з мультимедійним супроводом (евристичний рівень), чи підготовка, виголошення з мультимедійною презентацією та захист проблемної промови за тематичним модулем (пошуковий рівень).Самостійну роботу студента передбачено і у науково-дослідній галузі. В якісному плані ми можемо запропонувати підготовку наукового реферату; написання проблемної наукової доповіді; участь у роботі студентського наукового товариства або науковій конференції. Важливим є і самостійна підготовка матеріалу до підсумкового модульного контролю.Для більшої ефективності самостійної роботи студентів обов’язково має бути самоконтроль. Слід акцентувати увагу і на розширення функціональних обов’язків викладача, що працює в рамках кредитно-модульної програми. В сьогоденні він виступає не тільки як організатор і контролер навчального процесу в вищому навчальному закладі, але й як кваліфікований консультант студентського загалу.Ми поділяємо точку зору авторів , що визначають за необхідне для оптимізації викладацького контролю самостійної роботи студентів застосовувати наступний алгоритм:1. Вивчення умов формування у студентів уміння самостійно виконувати завдання.2. Аналіз навчального плану й навчальної програми.3. Визначення змісту й обсягу самостійної роботи.4. Підготовка переліку знань й умінь, які має здобувати студент у процесі самостійної роботи.5. Діагностування індивідуальних особливостей студентів і визначення змісту й засобів самостійної роботи для кожного з них.6. Розроблення банку професійно зорієнтованих завдань для самостійної роботи (для самостійного вивчення теорії, перевірки практичних умінь, здобутих під час самостійної роботи, самоконтролю знань й умінь тощо) та групування цих завдань блоками.7. Визначення методів контролю самостійної роботи й критеріїв оцінювання виконання завдань.8.Розроблення системи стимулювання самостійної роботи з урахуванням рівня їхніх академічних досягнень та індивідуальних особливостей [22].Разом з цим важливим підходом у організації самостійного навчання є заохочення студентів до самостійної групової роботи. Освітні переваги студентів, що працюють спільно в групах, добре відомі. Серед іншого, вивчення разом показало достовірне підвищення якості навчання (за нашими даними, на 40% у студентів-іноземців 2-го курсу медичного факультету).З іншого боку, придбані навички спільної роботи в групі, в майбутньому дуже цінуються роботодавцями. Відповідно з результатами одного з досліджень агентства «Контакт», сьогодні необхідні для роботодавців якості кандидатів на перспективне місце роботи розподіляються таким чином: 40% – корпоративність, вміння грати в команді; 30% – креативність, вміння людини сприймати нове, швидко відсівати непотрібне, генерувати ідеї; 20% – навички, вміння робити конкретну роботу, і, нарешті, тільки 10% – знання [23].Висновки. Таким чином, самостійна робота при вивченні фундаментальних дисциплін має бути спрямована не тільки на формування професійних знань та вмінь, а й на розвиток організаторських і комунікативних якостей.Самостійна робота студента є важливою ланкою при підготуванні конкурентоспроможного фахівця. Вона потребує сучасних методичних форм і методів реалізації на тлі об’єктивного систематичного особистого та викладацького контролю. Найбільш ефективні результати навчання та вірогідні перспективи що до майбутнього працевлаштуванні дає поєднання індивідуальної та групової самостійної роботи.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

15

ДАНІЛОВ, АРТЕМ. "Незалежність як принцип діяльності арбітражного керуючого". Право України, № 2018/05 (2018): 252. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-05-252.

Full text

Abstract:

Незалежність арбітражного керуючого є центральним елементом його правового статусу та водночас принципом арбітражного управління. Незалежність безпосередньо впливає на ефективність діяльності арбітражного керуючого та здатність досягати мети арбітражного управління – забезпечення балансу інтересів осіб, що беруть участь у справі про банкрутство. З огляду на це, забезпечення незалежності арбітражного керуючого як необхідної передумови його об’єктивності та неупередженості є принциповим завданням при проведенні процедур банкрутства. Досвід функціонування в Україні інституту арбітражного керуючого засвідчив наявність теоретичних і практичних проблем, пов’язаних із забезпеченням незалежності арбітражного керуючого, які потребують наукової розробки та осмислення. Актуальність теми статті обумовлюється відсутністю комплексних досліджень принципу незалежності арбітражного керуючого, а також наявністю багатьох невирішених питань, що стосуються незалежності арбітражного управління у процедурах банкрутства. Метою статті є аналіз причин, що мають негативний вплив на практичну реалізацію принципу незалежності арбітражного керуючого при здійсненні повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора в процедурах банк рутства, а також викладення власного бачення шляхів підвищення рівня незалежності арбітражного керуючого. Розглянуто принцип незалежності арбітражного керуючого. Сформульовано поняття незалежності арбітражного керуючого, досліджено чинники, що забезпечують незалежність арбітражного управління. Запропоновано заходи, спрямовані на підвищення рівня самостійності та неупередженості арбітражного керуючого. Автор доходить висновку, що встановлений законодавством принцип незалежності арбітражного керуючого має декларативний характер. Для реального втілення в життя принципу незалежності арбітражного керуючого необхідні спільні зусилля держави та професійної спільноти арбітражних керуючих щодо побудови системи ефективно працюючих елементів організаційного, компетенційного, матеріального та особистісного характеру.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

16

Волкова, Тетяна Василівна. "Використання засобів і методів інформаційних технологій у підготовці кваліфікованих робітників поліграфічного профілю". Theory and methods of e-learning 2 (3 лютого 2014): 221–26. http://dx.doi.org/10.55056/e-learn.v2i1.277.

Full text

Abstract:

Одним із основних напрямів підвищення ефективності підготовки кваліфікованих робітників для поліграфічної галузі на теперішній час розглядається навчання, в основі якого лежить концепція дидактично усвідомленої інтеграції технології „класичного навчання” і технології навчання, що ґрунтується на нових інформаційних технологіях.Відомий теоретик виробничої педагогіки академік С. Батишев, аналізуючи вимоги до підготовки робітників, зауважував то тому, що процес їх формування має дві сторони: кількісну, яка характеризується різноманіттям робіт, та якісну, що визначає складність виконаних робіт. Виконання робітником виробничих функцій залежить від рівня розвитку техніки, від того, чи працює робітник за допомогою машинної чи автоматизованої техніки [1, с. 46].Основоположник вітчизняної кібернетики та інформатики академік В. Глушков вважав, що автоматизація інформаційних технологій у редакційно-видавничій діяльності викликана необхідністю виключення помилок виготовлення верстки та її коригування на всіх етапах технологічного процесу виготовлення поліграфічної продукції, починаючи від операцій безпосереднього введення даних до комп’ютера, комп’ютерного редагування, монтажу сторінок або газетної смуги до перенесення підготовлених на комп’ютері копій до автоматичних набірних машин. Крім того, в сучасних автоматизованих редакціях, на думку вченого, мають бути створені редакційні автоматизовані архіви – інформаційно-пошукові документальні дворівневі системи дескрипторного типу, завдяки чому забезпечується можливість вести статистику опублікованих матеріалів і відповідним чином планувати новий матеріал [3, с. 386].Широке впровадження комп’ютерних технологій у поліграфічному виробництві, інтеграція додрукарських, друкарських і післядрукарських видавничо-поліграфічних процесів, об’єднання всіх стадій технологічного процесу виготовлення друкованої продукції єдиним інформаційним потоком, необхідним для спільної роботи обладнання поліграфічного підприємства спричинили потребу у фахівцях інтегрованих професій. Виробничі завдання організації технологічного процесу, зокрема накопичення, збереження, передача і оброблення інформації, зняття її за допомогою реєструючих пристроїв, підключення до джерел інформації, вивчення інформаційних потоків, підтримування баз даних, відбір і реалізація алгоритмів оброблення інформації, виведення графічної й текстової інформації, перевірка якості готової друкарської продукції складають основу функціональної діяльності оператора з уведення і обробки інформації в комп’ютерній видавничій системі, верстальника, препрес-оператора і оператора друкарського цеху. Водночас, варто зазначити, що роботодавці з кожним роком оновлюють поліграфічне обладнання, впроваджують автоматизовані інформаційні системи управління поліграфічним підприємством, що, в свою чергу, потребує від працівників систематичного самостійного підвищення власного професійного рівня відповідно до виробничих інновацій. Отже, зрослі вимоги до готовності майбутніх поліграфістів до оволодіння ними виробничими технологіями з високим рівнем комп’ютеризації виробничих процесів потребують обґрунтування нового змісту, засобів і методів професійної поліграфічної освіти.Досліджуючи техніко-технологічні аспекти розвитку професійно-технічної освіти, академік НАПН України Н. Ничкало приходить до висновку, що зміст освіти повинен мати випереджувальний характер і постійно оновлюватися з урахуванням динамічних змін у різних галузях економіки, техніки, технологіях, узгодження та взаємозв’язок з метою забезпечення наступності навчання і виховання на всіх рівнях неперервної професійної освіти. Винятково важливим, на думку вченого, є регламентування змісту освіти державними стандартами та їх формування з урахуванням галузевої та регіональної специфіки на кожному ступені навчання [6, с. 91].Реалізація інноваційних компонентів освітньої парадигми, як зазначає Е. Зеєр, вимагає оновлення змісту професійної освіти і державних стандартів, що мають бути зорієнтовані не на вихідні програмні матеріали, а на результат процесу освіти, включаючи компетентність і компетенції [5, с. 27]. У цьому зв’язку здається правомірною точка зору, висловлена С. Батишевим про те, що для майбутніх робітників важливо навчитися ще в стінах училища використовувати знання у виробничій діяльності [1, с. 165]. Тому слід підвищувати ефективність методів вивчення теоретичного матеріалу, інтегрувати його з практикою, забезпечувати наступність теорії з практикою. У кожному профтехучилищі, як зазначав учений, мають бути кабінети і лабораторії з кожної професії – майстерня з новітнім обладнанням, механізмами, устаткуваннями, передбачено обладнання автоваматиувазованих класів, кабінетів інформатики і обчислювальної техніки [1, с. 174]. Очевидно, що практична реалізація моделей навчання як інструмента модернізації сучасної професійно-технічної освіти полягає в проектуванні нових педагогічних методик навчання, основаних на інтеграції традиційних підходів до організації навчально-виробничого процесу, в ході якого здійснюється безпосереднє передавання знань, та інформаційно-освітніх технологій навчання.Академік НАПН України В. Биков розглядає методику навчання як модель навчального процесу, яка інтегрує зміст навчання і навчальну технологію. Методика спрямована на цілі навчання; ґрунтується на змісті навчання, який сформований для досягнення цілей; відбиває психолого-педагогічні методи навчання, які обрані для викладання; визначає діяльність учасників навчального процесу, організацію їх взаємодії, характер і структуру використання ними ресурсів навчального середовища, які застосовуються для забезпечення навчання [2, с. 75].До методів навчання майбутніх кваліфікованих робітників поліграфічного профілю ми будемо відносити методи, що активно використовують потенціал педагогічних, інформаційних і комунікаційних технологій для формування і розвитку в учнів знань, умінь, навичок, способів виконання різних видів інформаційної діяльності, зокрема інтеграцію активних проблемних методів навчання, навчання у співробітництві; створення ситуацій актуальності, успіху в навчанні; формування розуміння власної значущості виконання різних видів професійної діяльності.Засоби інформаційно-комунікаційних технологій є домінуючими складовими засобів інформаційно-освітніх технологій. Ці засоби визначаються І. Роберт як програмно-апаратні і технічні засоби і пристрої, що функціонують на базі мікропроцесорної, обчислювальної техніки, а також сучасних засобів і систем трансляції інформації, інформаційного обміну [7, с. 96].Розширення сфери впливу інформаційно-комунікаційних технологій до будь-якого предметного середовища ілюструє достатньо універсальну схему додатків інформатики і стає за теперішніх умов домінуючою ідеєю в будь-якій предметній освіті. Під впливом цього процесу знаходяться всі предметні сфери діяльності завдяки тому, що широке впровадження і звичне застосування інформаційно-комунікаційних технологій стає методологічною основою домінування прикладного компонента освіти в галузі конкретної предметної діяльності. Як зазначає професор Ю. Дорошенко, функціональна спрямованість навчання практичного розв’язання завдань засобами інформаційно-комунікаційних технологій має ґрунтуватися на раціональному поєднанні якомога ширшого кола споріднених видів професійної діяльності людини, забезпечувати формування узагальнених уявлень про сферу прикладання та особливості майбутньої професійної діяльності [4, c. 73]. На нашу думку, конструктивна інтеграції засобів і методів навчання у процесі підготовки майбутніх кваліфікованих робітників поліграфічного профілю дозволить вибудовувати навчання відповідно до вимог роботодавців і забезпечить розвиток професійно значущих компетентностей.Розглядаючи весь технологічний ланцюжок перетворення інформації від етапу введення до комп’ютерної видавничої системи до отримання готового відтиску можна виділити єдиний набір завдань, що містить комплекси функціональних завдань автоматизованих робочих місць операторів поліграфічного виробництва (табл. 1).Таблиця 1Функціональні завдання операторів поліграфічного виробництва № з/пСпеціалізація кваліфікованого робітникаФункціональні завдання1Оператор з уведення данихНалагодження параметрів уведення з урахуванням технологічного процесу;автоматизація введення і оброблення інформації;створення профілів пристроїв;налагодження системи.2Оператор-верстальникПідготовка оригінал-макету видання;проведення екранної кольоропроби;урахування параметрів технологічного процесу;підготовка до виведення.3Препрес-операторПеревірка оригінал-макету видання;проведення цифрової кольоропроби;монтаж спуску смуг;контроль спуску смуг;виведення друкованих форм.4ТехнологСтворення технологічної карти замовлення;редагування технологічної карти замовлення.5Оператор друкарського цехуКонтроль виконання операції друку;формування звітних даних про завантаження обладнання;контроль якості на відтиску. Реалізація оновленої методичної системи має здійснюватися на заняттях зі спецтехнології, в процесі виробничого навчання в майстерні, виробничої практики на поліграфічному підприємстві. Підвищення ефективності проведення теоретичних занять має досягатися завдяки застосуванню засобів мультимедійного обладнання, демонстраційних презентацій, електронних підручників і навчальних ресурсів, розроблених викладачами спецдисциплін; використання інтерактивної дошки. У процесі підготовки і проведення теоретичних занять доцільним є використання активних, проблемних методів навчання, навчання у співробітництві.Застосування засобів і методів інформаційного навчання в процесі проведення лабораторно-практичних робіт сприятиме проведенню цікавих і насичених занять. Використання на заняттях виробничого навчання методів „мозкового штурму”, групової дискусії надасть навчально-виробничій діяльності майбутніх кваліфікованих робітників поліграфічного профілю продуктивного, творчого характеру. З-за обмеженої кількості офсетних машин вивчення технології друкарської справи переважно здійснюється за бригадною формою навчання. Майстер виробничого навчання має вибудувати послідовність оволодіння трудовими операціями і прийомами таким чином, щоб частина учнів відпрацьовувала їх безпосередньо на обладнанні, а частина – самостійно, використовуючи електронні освітні ресурси.Розвиток систем автоматизації в поліграфії, представлений на теперішній час на українському ринку множиною автоматизованих інформаційних систем управління поліграфічним підприємством як вітчизняного, так і зарубіжного виробництва – PrintEffect, Prinect, Annex, АСУ „Типографія”, зумовлює необхідність обов’язкового стажування майстрів виробничого навчання на сучасних поліграфічних підприємствах. Сучасні технологічні процеси друку ґрунтуються на комп’ютерних технологіях computer-to- …: CtF – computer-to-film (з комп’ютера на фотоплівку), CtP – computer-to-plane (з комп’ютера на друкарську форму), – computer-to-press (з комп’ютера в друкарську машину), – computer-to-print (з комп’ютера в друк). Навчання майбутніх кваліфікованих робітників поліграфічного профілю на заняттях виробничого навчання має здійснюватися за допомогою методичних рекомендацій, педагогічних програмних засобів щодо впровадження інноваційних виробничих технологій, розроблених викладачами спецдисциплін та майстрами виробничого навчання ПТНЗ.Висновок. Отже, використання засобів і методів інформаційних технологій у підготовці майбутніх кваліфікованих робітників поліграфічного профілю, завдяки значним дидактичним можливостям, здійсненню впливу на форми організації теоретичного і професійно спрямованого навчання, на активізацію, інтенсифікацію і ефективність навчально-виробничого процесу, дозволить підвищити рівень мотивації до оволодіння інтегрованими знаннями і вміннями, забезпечить реалізацію методичної системи розвитку професійних компетентностей.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

17

АФАНАСЬЄВ, Анатолій, Сергій СЕРХОВЕЦЬ та Дмитро СОФІЯН. "РЕКОМЕНДАЦІЇ СТРУКТУРНИМ ПІДРОЗДІЛАМ УПРАВЛІННЯ ОРГАНУ ОХОРОНИ ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ КІНОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОПЕРАТИВНО-СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 83, № 2 (2021): 5–25. http://dx.doi.org/10.32453/3.v83i2.555.

Full text

Abstract:

У статті здійснено детальний аналіз вимог нормативно-правових документів щодо порядку організації кінологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів охорони державного кордону. Узагальнені результати зазначеного аналізу дозволили виокремити основні рекомендації структурним підрозділам управління органу охорони державного кордону щодо удосконалення системи кінологічного забезпечення оперативно-службової діяльності. Організація кінологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органу охорони державного кордону, в межах повноважень, здійснюється начальником органу, який у розпорядчих документах з організації охорони державного кордону визначає основні заходи з підготовки та використання інспекторів-кінологів зі службовими собаками в охороні державного кордону та під час здійснення прикордонного контролю. Ефективність кінологічного забезпечення значною мірою залежить від якості організації та проведення штабом органу охорони державного кордону (спільно з іншими структурними підрозділами управління) комплексу відповідних заходів, визначених керівними документами з організації оперативно-службової діяльності органу охорони державного кордону та кінологічного забезпечення в Державній прикордонній службі України. Заходи спрямовані на удосконалення системи кінологічного забезпечення повинні мати наскрізний зв’язок з плановими заходами діяльності структурними підрозділами управління органів охорони державного кордону (відображатися у планах роботи на рік, місяць). Удосконалення системи кінологічного забезпечення оперативно-службової діяльності передбачає впровадження стандартів в кінології, які розроблені агентством FRONTEX спільно з країнами ЄС (з урахування вимог національного законодавства); якісну організацію та проведення спеціальної підготовки інспекторів-кінологів із залученням фахівців з практичним досвідом організації оперативно-службової діяльності органів охорони державного кордону; удосконалення навчально-матеріальної бази підрозділів охорони державного кордону, яка призначена для підготовки та використання зазначеної категорії фахівців та проведення низки інших організаційно-управлінських заходів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

18

Ситник, Наталія, та Юлія Чепіль. "МОТИВАЦІЯ ЯК ЧИННИК СТИМУЛЮВАННЯ ЛЮДЕЙ ДО ЕФЕКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". Молодий вчений, № 4 (92) (30 квітня 2021): 331–35. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-4-92-70.

Full text

Abstract:

У статті досліджено сутність мотивації праці та її застосування на підприємстві для ефективної діяльності працівників та економічного зростання підприємства. Охарактеризовано види і методи мотивації та наведено відповідні приклади. Проаналізовано такі поняття, як «мотивація», «стимулювання», виділено їхні спільні та відмінні риси. Зазначено, як мотивація пов’язана зі стимулами до праці, проаналізовано внутрішні та зовнішні чинники впливу на ефективність мотивації. Сформовано принципи побудови системи мотивації праці. Окреслено найефективніші методи мотивації праці і їх індивідуальне визначення для одного або групи працівників. Охарактеризовано моделі мотивації праці зарубіжних держав та на основі такого аналізу запропоновано найоптимальніші варіанти моделей, які підійшли б для реалізації на українському підприємстві.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

19

Голова, Наталія. "ПCИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЯК ЯКОСТІ ОСОБИСТОСТІ В ПРОЦЕСІ СТУДЕНТСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 24, № 1 (2021): 60–78. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v24i1.630.

Full text

Abstract:

В статті проаналізовано сутність відповідальності, як понятійної категорії, узагальнені підходи вітчизняних та зарубіжних авторів до вивчення цього поняття. Проведено дослідження визначення рівня відповідальності студентів у вищих учбових закладах до та після залучення їх до студентського самоврядування. Проаналізовано ставлення студентів до виконання управлінських обов’язків у вищому закладі освіти. Охарактеризована методологія організації діяльності студентського самоврядування у вищому учбовому закладі, що умовно поділена на три етапи. На першому етапі основна увага приділялася залученню студентів до управлінської діяльності, активізації їх життєвої позиції. З цією метою у кожній навчальній групі були створені групи за інтересами: навчальна, господарська, дисциплінарна, організаторська, соціальна. На другому етапі основна увага зосереджувалася на розширенні цілей та змісту діяльності органів самоврядування, залученні їх до вирішення дещо складніших управлінсько-господарських питань: розподілу бюджету, благоустрою мікрорайону і т. д. Характерна ознака цього етапу полягала в тому, що з набуттям досвіду представників самоврядування у вирішенні університетських питань їх права та обов'язки розширювалися, а водночас зростало й почуття їхньої відповідальності. На третьому етапі контроль з боку педагогічних працівників за діяльністю органів самоврядування дещо звужувався. Водночас продовжувалися розширюватись функції органів самоврядування, права та обов’язки студентів в організації студентського життя. Суттєвою ознакою третього етапу діяльності студентського самоврядування є те, що ініціатива стосовно дотримання норм і правил життя колективу ініціювалася вже самими студентами. Проаналізовано способи педагогічного стимулювання та підтримки на етапах залучення студентів до самоврядування, що є ефективними при розподілі студентських обов’язків. Досліджено ефективність впливу управлінської діяльності на формування особистісних якостей в процесі самоврядування, зокрема відповідальності. Розроблена схема структури студентського самоврядування, де чітко схематизована позиція усіх учасників навчально-виховного процесу: ректора, голови студентського самоврядування, викладачів-консультантів, кураторів, завідувачів кафедр, психолога, старост, проректора з виховної роботи і т.д. Охарактеризовано динаміку ставлення студентів до навчальної діяльності до та після залучення їх до діяльності в системі самоврядування. В ході дослідження встановлено, що формування відповідальності у студентів знаходиться у прямій залежності й від форми організації їх діяльності: спільно-індивідуальної, спільно-послідовної чи спільно-взаємодіючої.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

20

Гула, Віталій, Аркадій Дзяворук, Вадим Бойко, Володимир Андрушко та Валерій Бойко. "ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ КООРДИНАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ОХОРОНИ ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ З ПИТАНЬ ЗДІЙСНЕННЯ ПРИКОРДОННОГО КОНТРОЛЮ У ПУНКТАХ ПРОПУСКУ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 85, № 2-3 (2022): 43–57. http://dx.doi.org/10.32453/3.v85i2-3.854.

Full text

Abstract:

Статтю присвячено визначенню методики роботи штабу охорони державного кордону щодо координації спільних дій з контрольними службами та взаємодійними органами. З метою приведення прикордонного контролю до міжнародних норм і стандартів Державною прикордонною службою України напрацьовані нові нормативно-правові документи, ведеться пошук шляхів оптимізації прикордонного контролю та підвищеннz ефективності, удосконалення технології пропуску осіб, транспортних засобів і вантажів, створюється єдина система інформаційного забезпечення, вживаються заходи щодо вдосконалення системи управління. Запорукою успішної оперативно-службової діяльності підрозділів прикордонного контролю ДПСУ на шляхах міжнародних сполучень є наявність збалансованої системи правових норм, які регулюють усі сторони діяльності підрозділів охорони державного кордону. Від того, наскільки чітко в нормативно-правових актах визначені завдання, права і обов’язки підрозділів та ООДК, їх взаємовідносини з іншими організаціями і відомствами, що стосуються міжнародного сполучення України, багато в чому залежить якість та ефективність забезпечення надійної охорони державного кордону на шляхах міжнародних сполучень. Штаб ПРИКЗ, а саме відділ прикордонного контролю, є головним органом управління, який відповідає за координацію спільних дій ООДК та інших контрольних служб, які виконують свої функції у ППр через державний кордон України, надає пропозиції начальнику ООДК щодо організації цієї роботи. Від його цілеспрямованої роботи залежить найголовніше – загалом надійність та ефективність охорони кордону на шляхах міжнародних сполучень. Отже, ДПСУ повинна об’єднувати та систематизувати зусилля державних органів, що здійснюють різні види контролю під час перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів для забезпечення здійснення їх оформлення та пропуску через державний кордон відповідно до технологічних схем пропуску. Усі служби та організації, відносно яких здійснюється координаційна діяльність, можна згрупувати за видами діяльності, залежно від їх призначення. Виходячи з функцій, які вконують відповідні організації та відомства, з якими здійснюється координація, штаб прикордонного загону повинен у різних формах забезпечувати та планувати взаємодію та визначати розподіл функцій відповідно до положень нормативних документів щодо діяльності суб’єктів координації.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

21

Наконечна, Альона. "Сучасний стан контролю в сфері банківської діяльності: проблеми та шляхи вдосконалення". Проблеми сучасних трансформацій. Серія: право, публічне управління та адміністрування, № 1 (20 жовтня 2021): 66–72. http://dx.doi.org/10.54929/pmtl-issue1-2021-10.

Full text

Abstract:

У статті розглянуто сучасний стан контролю у сфері банківської діяльності в Україні. Доведено, що його правова база в загальних рисах відповідає європейським стандартам і вдосконалюється з урахуванням вимог Базельського комітету за сприяння міжнародних організацій. Проблеми банківського контролю в Україні лежать в площині недостатнього розроблення нормативних документів і практичної реалізації їхніх положень. В статті розглянуто такі види контролю як банківський нагляд, внутрішній банківський контроль та незалежний аудит. Запропоновано застосування в Україні моделі банківського нагляду, яка передбачає його здійснення Національним банком України спільно з іншими контролюючими органами. Обґрунтовано необхідність подальшого вдосконалення систем діагностики фінансового стану банку, контролю за наявністю та ефективністю систем управління ризиками, методики обчислення значень обов’язкових економічних нормативів та процедур банківського нагляду, заходів щодо протидії відмивання доходів, отриманих злочинним шляхом, розкриття інформації у фінансовій звітності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

22

Головко, О. А. "Web-портал освітньо-наукового середовища як базовий елемент сучасного навчального процесу". Обрії друкарства, № 1(9) (30 грудня 2021): 42–57. http://dx.doi.org/10.20535/2522-1078.2021.1(9).240558.

Full text

Abstract:

У статті встановлюється значимість й ефективність веб-порталу освітньо-наукового середовище у сучасному освітньому процесі закладу вищої освіти. Експеримент складався із трьох етапів: вступного (інструктування), експериментального (упровадження дистанційного й змішаного навчання студентів вишу через веб-портал закладу освіти), підсумкового (опитування суб’єктів освітнього процесу). Проведене опитування засвідчило високий рівень значимості використання веб-порталу освітньо-наукового середовища в активізації навчально-пізнавальної діяльності студентства, у досягненні ними високих освітніх результатів, зростанні професійної майстерності представників науково-педагогічної спільноти закладу вищої освіти, формуванні цифрової грамотності усіх суб’єктів освітнього процесу, створенні модерного освітньо-розвивального середовища сучасного вищого навчального закладу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

23

Ігнатенко, Р. "ТЕХНОЛОГІЇ ТАРГЕТИНГОВОЇ РЕКЛАМИ: СУТНІСТЬ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ". Financial and credit activity problems of theory and practice 1, № 42 (2022): 428–35. http://dx.doi.org/10.55643/fcaptp.1.42.2022.3715.

Full text

Abstract:

Анотація. Розроблено та обґрунтовано напрями оцінювання ефективності таргетингової реклами, з’ясовано її сутність і визначено ключові технології здійснення таргетингової реклами в сучасних умовах ведення бізнесу. Під таргетинговою рекламою встановлено вважати один із видів реклами, яка застосовується в Інтернет-середовищі, спрямований на конкретну аудиторію, параметри якої ставить сам рекламодавець. Обґрунтовано такі чинники націлювання таргетингової реклами: демографічні дані про споживачів (вік, стать, сімейний стан), географічні дані споживачів (країна, місто, область), соціальний статус споживачів (місце роботи чи навчання, посада), інтереси, захоплення, програми, спільноти споживачів. Ключовими технологіями таргетингової реклами визначено такі: таргентинг за ключовими словами, географічний таргетинг, часовий таргетинг, соціально-демографічний таргетинг, тематичний таргетинг, поведінковий таргетинг, динамічний ретаргетинг, пошуковий ретаргетинг, CRM-ретаргетинг. Запропоновано такий алгоритм визначення ефективності таргетингової реклами: обчислення ціни переходу, визначення ціни ліду, розрахунок розміру конверсії, визначення коефіцієнта СРА, обчислення показника ROMI, розрахунок коефіцієнту ROI. На підставі запропонованого алгоритму здійснено оцінку ефективності таргетингової рекламної кампанії на прикладі сторінки в соціальній мережі Instagram магазину взуття Avel.shoes. Визначено результати ефективності таргетингової реклами, до яких віднесено: підвищення лояльності відвідувачів, збільшення конверсії, економію рекламного бюджету. Доведено, що таргетингова реклама є одним із перспективних маркетингових інструментів в умовах ведення бізнесу із застосування Інтернет-технологій, який сприяє підвищенню ефективності функціонування суб’єкта господарювання у сфері продажу і загалом у контексті зростання фінансових показників діяльності. Ключові слова: таргетинг, реклама, ефективність, маркетинг, таргетингові технології. Формул: 6; рис.: 2; табл.: 3; бібл.: 10.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

24

СЕМЕНЕЦЬ-ОРЛОВА, Інна. "ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА У СФЕРІ ТОРГІВЛІ ОЗБРОЄННЯМ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Політичні науки та публічне управління 60, № 1 (2022): 47–56. http://dx.doi.org/10.32689/2523-4625-2021-1(60)-8.

Full text

Abstract:

У запропонованій статті виявлено, що останнім часом відзначилось посилення попиту на озброєння та військову техніку (ОВТ). через посилення напруженості у міжнародних відносинах та зосередження значною кількістю держав зусиль на здобуванні значно більшої ролі у світоустрої. Досліджено, що посилення конкуренції на ринку ОВТ, готовність окремих держав до зміцнення військової могутності за будь-яких обставин та неузгодженість систем експортного контролю, які існують у різних державах, призвели до активізації діяльності не доброчесних експортерів озброєння. Метою статті є аналіз сучасних правових засад, які визначають діяльність експортерів озброєння та військової техніки (ОВТ). Методологія. У статті визначено, що збільшилась кількість операцій з продажу озброєння, які створюють підґрунтя для збройних конфліктів. З’ясовано, що у зв’язку з цим, міжнародна спільнота зосередила зусилля на посиленні контролю за переміщенням ОВТ. Доведено, що прозора та зрозуміла політика держави у сфері торгівлі ОВТ має бути віднесена до одного з найбільш важливих факторів успішної участі держави у міжнародних відносинах. Наукова новизна. Наголошено на тому, що держави-експортери ОВТ повинні докласти зусиль щодо узгодження національного законодавства з міжнародними договорами, які визначають правила діяльності суб’єктів комерційних відносин на ринку зброї. Висновки. Констатовано, що активізація боротьби між державами за більшу геополітичну роль у багатополярному світі та посилення нестабільності у світі об’єктивно створюють умови для збільшення масштабів торгівлі озброєнням та військовою технікою. Досліджено, що загроза виникнення конфліктів з використанням високотехнологічного ОВТ, наслідки яких важко спрогнозувати, змушує міжнародну спільноту вживати заходи щодо посилення контролю за переміщенням озброєння та недопущення розповсюдження зброї масового знищення. Доведено, що оптимізація правових засад державної політики у сфері торгівлі зброєю сприятиме зміцненню національної безпеки України, підвищить фінансово-економічну ефективність оборонно-промислового комплексу та створить сприятливі умови для зміцнення партнерських відносин між нашою державою та провідними державами світу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

25

Кравчук, Ольга. "ПРОЦЕСИ ТРАНСФОРМАЦІЇ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ВЛАДИ: МЕХАНІЗМИ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКІВ". Litopys Volyni, № 24 (9 липня 2021): 207–11. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2021.24.33.

Full text

Abstract:

Підтверджено, що місцеве самоврядування являє собою самостійну систему організації діяльності локальної спільноти (місцевих жителів) на певній території, що є сукупністю різноманітних органів та інститутів, котрі функціонують як єдиний, цілісний механізм, де місцева спільнота – його провідна ланка. Така система функціонує як сукупність організаційних форм та інститутів прямого самоврядування, через які реалізуються принципи і функції місцевого самоврядування. Зроблено висновок, що демократичне суспільство – це суспільство, де влада делегована елітам та здійснюється як насильство над більшістю і над меншістю. Безумовно, це краще, ніж влада однієї людини. Але ж ми прагнемо рухатися від демократії до громадянського суспільства, де кожна людина має бути почутою. Означено, що нині проблема співвідношення громадянського суспільства і влади має виключно практич- ний характер, спричинений тим, що становлення громадянського суспільства проходить у досить напру- женому протиборстві з державою, яка має надзвичайно неоднозначну і внутрішньо суперечливу соціально- політичну, ідеологічну та правову конфігурацію. У такій ситуації надії деяких дослідників на те, що держава піклуватиметься про розвиток громадянського суспільства, не відповідають реальному стану речей. У статті наголошено, що труднощами становлення і розвитку громадянського суспільства є не тільки активність держави, прагнення правлячих еліт до посилення своїх позицій у соціумі і навіть перевищення влас- них повноважень. Серйозну небезпеку для формування та існування громадянського суспільства становить і діяльність різного роду корпоративно-бюрократичних структур всередині держави, незмінно принижуючи статус активності громадян. Окреслені важливі завдання формування правової демократичної держави і громадянського суспільства в Україні: збереження громадянської злагоди й організація належного виконання та застосування законів, мож- ливостей реалізації права, тобто виконання правом своїх соціальних функцій повною мірою. Водночас серйозною проблемою залишається те, що українці загалом все ще досить низько оцінюють ефективність інститутів громадянського суспільства (про що можна судити за рівнем довіри громадян до них та участю в їх діяльності) і недостатньо уявляють можливості їх реального застосування. Кількість тих, хто не довіряє громадським організаціям, тривалий час перевищувала кількість тих, хто їм довіряє.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

26

Ступак, Оксана. "ВИКОРИСТАННЯ ОНЛАЙН РЕСУРСІВ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ". Професіоналізм педагога: теоретичні й методичні аспекти 2, № 14 (2021): 70–77. http://dx.doi.org/10.31865/2414-9292.14.2021.236872.

Full text

Abstract:

У статті представлено теоретичний аналіз електронних освітніх ресурсів для підготовки здобувачів вищої педагогічної освіти, підібрано низку платформ для створення електронних інструментів освітнього процесу: інтерактивні презентації, онлайн-дошки, онлайн-ігри, вебквести, вікторини, тести, пазли, ментальні карти. На онлайн-дошках можна фіксувати картинки, документи, робити записи, малювати, виконувати спільні завдання. Онлайн-ігри підвищують ефективність освітнього процесу, маючи чітко визначені цілі, завдання та вектор спрямування. Використання вебквестів успішно моделює професійно зорієнтовані завдання, виконання яких вимагає залучення колективу однодумців до аналітичної, креативної діяльності, зокрема за допомогою усної та писемної комунікації. Створення онлайн-пазлів сприяє формуванню вміння концентрувати увагу, систематизувати та аналізувати наявну інформацію. Ментальні карти використовують техніки візуалізації мислення та фіксації інформації, графічного зображення структури понять.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

27

Verbytska, V. V. "Віртуальна дипломатія: аналіз структури цільових аудиторій". Grani 19, № 4 (2016): 143–48. http://dx.doi.org/10.15421/1716092.

Full text

Abstract:

Охарактеризовано специфіку політичної комунікації в умовах становлення глобального інформаційного суспільства на міжнародному рівні. Проведено аналіз реципієнтів віртуальної дипломатії в контексті вивчення політичної комунікації на міжнародному рівні. Здійснено спробу виокремлення ключових цільових аудиторій у всесвітній мережі Internet на основі завдань, що виконує віртуальна дипломатія (технічне забезпечення дипломатичної діяльності, освітня діяльність, здійснення публічної дипломатії). Обґрунтовано ефективність співпраці із кожною цільовою аудиторією віртуальної дипломатії (представники діаспори, закордонні засоби масової інформації, впливові закордонні політичні діячі та урядовці, віртуальні спільноти, інвестори) та охарактеризовано специфіку співпраці із ними. Наведено приклади ефективної співпраці з цільовими аудиторіями віртуальної дипломатії в різних країнах світу. Для досягнення мети, поставленої в рамках статті, було використано комплекс основних принципів та методів наукового пізнання, серед яких провідними є: системний аналіз, структурний функціоналізм, діалектика та синергетика, порівняння, критичний аналіз.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

28

Майстренко, Олександр, та Юлія Франчук. "ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В СИСТЕМІ ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ У МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ СЛУЖБИ РАКЕТНО-АРТИЛЕРІЙСЬКОГО ОЗБРОЄННЯ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 19, № 4 (2020): 227–38. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v19i4.269.

Full text

Abstract:

Сучасна воєнно-політична ситуація в Україні умовах військової агресії та трансформації систем й озброєння, які відбуваються у нашому суспільстві, висувають принципово нові вимоги до професійної підготовки фахівців у сфері забезпечення ракетно-артилерійського озброєння (РАО) у Збройних Силах України (ЗСУ), їх адаптаційних можливостей до роботи в умовах, які динамічно змінюються.Відповідальність і реалії сьогодення вимагають підготувати офіцерів у сфері забезпечення РАО, які не тільки добре володіють сучасним РАО та технікою, але й здатні, у короткі терміни опанувати нові зразки озброєння та техніки, яка активно надходять у підрозділи ЗСУ, приймати рішення і відповідати за їх результати, бути самостійними у своїх діях і домаганнях.Метою статті є аналіз використання інтерактивних технологій в системі формування вмінь у майбутніх офіцерів служби ракетно-артилерійського озброєння.Інтерактивні технології навчання визначається дослідниками як спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету – створення комфортних умов навчання, за яких кожна людина відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність. Її суть полягає в тому, що навчальний процес успішно розгортається за умови постійної, активної взаємодії всіх його учасників.Ефективність інтерактивного навчання пояснюється багатьма чинниками. Насамперед воно забезпечує “включення” колективного розуму групи майбутніх офіцерів служби РАО, що здатний до вирішення багато задач більш інтенсивно та ефективно. Розв’язуючи спільно поставлене навчальне завдання, навчальна група майбутніх офіцерів служби РАО здійснює співробітництво, співтворчість.У статті досліджено, що використання інтерактивних технологій навчання при вивченні військових та військово-спеціальних дисциплін є методика проведення практичних занять. Разом з тим, встановлено висока ефективність організації подібних занять забезпечується підвищеною внутрішньою мотивацією курсантів до навчання, яка полягає у: відповідальності курсантів-керівників за підготовку до заняття не тільки перед викладачем, але і перед своїми товаришами; результатах кінцевої оцінки курсантів-керівників за заняття, де враховується ступінь навченості ними курсантів навчальної групи відповідним технологічним операціям. Щодо курсантів групи, то їх внутрішня мотивація підвищується нагальними прикладами курсантів-керівників, які самі добре засвоїли матеріал заняття і навчають товаришів, а також таким компонентом співпраці, як особистісна взаємодія.У статті розкриті окремі теоретико-методичні аспекти інтерактивного навчання та проаналізовано організаційно-педагогічні умови їх використання в підготовці майбутніх офіцерів служби ракетно-артилерійського озброєння до ефективного виконання службових обов’язків, що дозволяє забезпечувати формування їх професійної готовності на рівні вимог сьогодення.На конкретних прикладах досліджено, що організація інтерактивного навчання в процесі підготовки майбутнього офіцера передбачає моделювання структури і змісту практичної діяльності, а також функціональних ситуацій, застосування рольових ігор, спільне розв’язання проблеми на основі аналізу обставин. У результаті цього встановлено, що у процесі навчальної діяльності курсантів з використанням інтерактивних методів навчання створюється можливість моделювання цілісного змісту майбутньої професійної діяльності, формування сталих вмінь; інтенсифікується процес навчання, підвищується пізнавальна активність майбутніх офіцерів служби РАО, виникає не абстрактна, а конкретна, соціально значима мотивація навчання.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

29

Овчінніков, Антон. "МИСТЕЦЬКИЙ ФЕСТИВАЛЬ ЯК ІНСТРУМЕНТ РОЗВИТКУ ТАНЦЮВАЛЬНОЇ СПІЛЬНОТИ: ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ". Молодий вчений, № 4 (92) (30 квітня 2021): 150–55. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-4-92-32.

Full text

Abstract:

У статті розглянуто та проаналізовано загальні тенденції організації та проведення фестивалів танцю в Україні в період з набуття Незалежності у 1991 році до сьогодення. Автор дослідив наукові статті та звіти українських та іноземних дослідників щодо культурної та мистецької складової мистецьких хореографічних фестивалів, аспектів їх організації та проведення. Автором з'ясовано та окреслено причини підвищення інтересу до занять танцем та хореографією серед різних вікових категорій населення України протягом двох останніх десятирічь. Танець є частиною традиційною культури в Україні і через це кількість танцювальних шкіл, кафедр хореографії та танцювальних гуртків постійно зростає. Нові телевізійні шоу, що мають у своїй складовій хореографічні виступи та змагання привертають увагу і викликають інтерес нової аудиторії. Автором доведено, що низька якість рівня фестивалів танцю та їх орієнтація лише на отримання прибутку є однією з причин стагнації розвитку незалежних професійних танцювальних компаній. Запропоновано критерії для аналізу хореографічних фестивалів за якими їх можна умовно розділити на «професійні» та «аматорські». В процесі дослідження приділено увагу наявності експертної ради або журі, освітньої та нетворкінгової складової, технічному забезпеченню та спроможності виконати технічний райдер учасників. На прикладі найбільших українських фестивалів розглянуто глядацькі аудиторії фестивалів а також наявність та ефективність комунікаційних стратегіїй, що впливають на відвідуваність. Автором проаналізовано причини загального зниження виконавського та хореографічного рівня учасників більшості регіональних фестивалів. Зазначено, що відсутність експертних рад та фахового професійного журі, що здійснює відбір учасників сприятиме зниженню цього рівня. За наведеними критеріями досліджено спроможність фестивалів формувати професійну спільноту та впливати на її сталість, в тому числі мотивувати учасників фестивалів до творчої діяльності, одержання професійної освіти та професіоналізації. Зроблено висноски щодо перспективи розвитку професійних танцювальних компаній у сучасних умовах. Особливо відзначено роль фестивалю сучасного танцювального театру Zelyonka FEST у сприянні розвитку спільноти.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

30

ЛАЗОРЕНКО, Олександр, Василь БАРАТЮК та Володимир ЛЕМЕШКО. "РЕКОМЕНДАЦІЇ НАЧАЛЬНИКУ ВІДДІЛУ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ ВЗАЄМОДІЇ МІЖ ПІДПОРЯДКОВАНИМИ ПІДРОЗДІЛАМИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 83, № 2 (2021): 153–67. http://dx.doi.org/10.32453/3.v83i2.564.

Full text

Abstract:

У статті на підставі сучасних підходів до організації оперативно-службової діяльності підрозділу охорони державного кордону, з урахуванням модернізації охорони державного кордони та потреб прикордонної практики представлено рекомендації начальнику відділу прикордонної служби щодо організації взаємодії між підпорядкованими підрозділами. Актуальність дослідження полягає у необхідності нівелювання негативного впливу чинників, які знижують ефективність управлінської діяльності начальників відділів прикордонної служби, шляхом узгодженості спільних дій. Одним з таких заходів може стати ретельне здійснення взаємодії між підпорядкованими підрозділами охорони державного кордону. На підставі практичного досвіду визначено перелік основних питань взаємодії, розгляд яких дозволить досягти мети діяльності прикордонного підрозділу. В контексті організації взаємодії начальником відділу розкрито поняття «за завданнями», «за напрямками», «за рубежами» та «за часом, а також «за способами виконання завдань». Розроблено пропозиції щодо практичної роботи начальника відділу з організації взаємодії між підпорядкованими підрозділами на місцевості. Розкрито сутність такої взаємодії та послідовність роботи з її організації. Запропоновано перелік посадових осіб, яких доцільно залучити до таких заходів. Під час організації взаємодії між підпорядкованими підрозділами начальником відділу можуть застосовуватись різні за своїм характером методи, які спрямовані на організацію й забезпечення ефективної співпраці між указаними суб’єктами, а також мають на меті узгодити застосування сил та засобів в інтересах виконання поставлених завдань; добиватись єдиного розуміння всіма начальниками структурних підрозділів поставлених завдань і способів їх виконання. Визначено порядок проведення основних заходів взаємодії з урахуванням завдань, які притаманні прикордонному підрозділу. Запропоновані рекомендації дозволяють установити єдину методику визначення основних питань взаємодії начальником відділу під час прийняття рішення на здійснення оперативно-службової діяльності на ділянці відповідальності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

31

Феєр, О. "Окремі теоретичні аспекти проблематики правового статусу інтернет-засобів масової інформації в Україні, Словацькій Республіці та Угорщині". Юридичний вісник, № 2 (26 серпня 2020): 267–73. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i2.1732.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена порівняльному дослідженню правових норм та інститутів України, Словацької Республіки та Угорщини, котрі регулюють функціонування інтернет-засо-бів масової інформації, та виявленню правових колізій, які можуть виникнути у процесі реєстрації діяльності інтернет-ЗМІ. У статті проаналізовано державно-правовий статус інтернет-засобів масової інформації в контексті близькості національних правових систем, спільних пра-вопорядків та тісної транскордонної взаємодії. З'ясовано, що держава здійснює регулятивний вплив у галузі діяльності інтернет-ЗМІ за допомогою певних інструментів - засобів (методів) державного регулювання, основними з них є адміністративні та економічні. Досліджено методи правового регулювання інтер-нет-ЗМІ, у яких утілюється керівний вплив держави на суспільні відносини в галузі діяльності інтер-нет-ЗМІ, оскільки від їх адекватності тенденціям розвитку цієї сфери залежить ефективність правового регулювання в ній, а також досліджено спеціальні закони Словацької Республіки, що регулюють різні види ЗМІ та Закон Угорщини «Про засоби масової інформації», які заклали правовий шлях побудови інформаційного суспільства в цих державах. Розглянуті теоретичні та практичні проблеми правового врегулювання діяльності інтернет-засобів масової інформації в Україні, Словацькій Республіці та Угорщині, окреслено основні напрями подальшого вдосконалення законодавства, яке регулює механізм функціонування інтернет-засобів масової інформації. Аналіз положень нормативно-правових актів дозволяє виокремити певні принципи державного контролю в галузі інтернет-ЗМІ, класифікувати їх на загальні та спеціальні. Особливу увагу приділено профілактичному принципу, котрий полягає в обов'язку органів державної влади та їх посадових осіб за результатами кожного порушення аналізувати причини й умови, виявляти прогалини та помилки в діяльності інтер-нет-ЗМІ та сприяти їх усуненню самостійно засобом масової інформації без застосування санкцій до них, систематизувати практику виявлених причин та умов, що сприяли порушенню, механізмів їх усунення та зробити її загальнодоступним інтернет-ЗМІ для використання у процесі своєї діяльності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

32

Писаренко, П. В., М. С. Самойлік, О. Ю. Диченко, Ю. В. Добровольська та О. М. Губченко. "ВИКОРИСТАННЯ ЕКСПЕРТНИХ МЕТОДІВ У СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ СФЕРОЮ ПОВОДЖЕННЯ З ТВЕРДИМИ ПОБУТОВИМИ ВІДХОДАМИ РЕГІОНУ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (27 грудня 2019): 83–91. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.04.10.

Full text

Abstract:

Розглядаючи ефективність рециклінгу, насамперед необхідно звернути увагу на такі головні пи-тання у сфері ресурсозбереження, а саме: ефективність використання ресурсів і прогнозування за-бруднення навколишнього середовища. Щорічно в Полтавській області утворюється близько 480 тис. т (1,6 млн м3) твердих побутових відходів, які видаляються на 377 санкціонованих полігонах та звалищах твердих побутових відходів та 4,5 млн т промислових відходів (з них 200 тис. т – небе-зпечні відходи). Середній рівень використання відходів як вторинних ресурсів у промисловості скла-дає третину (близько 30 %), а побутових відходів – близько 8 % від загальної маси. У господарський обіг залучають переважно лом і відходи чорних і кольорових металів, високосортні марки макулату-ри, чисті текстильні, полімерні й деревні відходи, склобій. У роботі оцінено ефективність процесу рециклінгу твердих побутових відходів на прикладі Полтавської області. Встановлено, що перешко-дами на шляху використання відходів як вторинних матеріальних ресурсів передусім є такі: недо-статність та недосконалість законодавчої й нормативно-правової бази у сфері поводження з відхо-дами виробництва і споживання; відсутність достатніх економічних стимулів для збору й перероб-ки великої маси відходів; недосконалість інструментів регулювання в цій галузі; недоопрацьованість практики збору й видалення твердих побутових відходів, яка не передбачає селективний збір ресур-соцінних фракцій, придатних для повторного використання; недостатня участь малого й середньо-го бізнесу у сфері діяльності зі збору й переробки вторинних ресурсів; недосконалість інфраструк-тури збору й переробки промислової продукції, термін використання якої вийшов; недостатнє ін-формаційне забезпечення підприємницької спільноти щодо можливостей, перспективи й економічної привабливості роботи у сфері використання вторресурсів. Зважаючи на обмеженість інвестицій у регіонах, які можуть бути направлені на проведення робіт з рециклінгу твердих побутових відходів, розроблено універсальну бальну методику оцінки ефективності технологій рециклінгу побутових від-ходів для відбору інноваційно-інвестиційних проєктів за їхньою економічною й екологічною значущі-стю для двох варіантів подальшої діяльності, а саме: у першому варіанті для комерційної реалізації силами бізнесу, у другому – для реалізації з державною підтримкою. У цьому аспекті визначені про-блеми залучення побутових відходів у господарський обіг та обґрунтовано економіко-екологічну ефе-ктивність залучення побутових відходів у вторинне споживання як фактору ресурсозбереження на прикладі окремого регіону, а саме Полтавської області.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

33

Lazorenko, Borys P. "Технології реабілітації та реадаптації вимушено переміщених осіб". Scientific Studios on Social and Political Psychology, № 43(46) (15 липня 2019): 82–94. http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi43(46).27.

Full text

Abstract:

Метою дослідження було з’ясувати ефективність реабілітації та реадаптації вимушено переселених осіб (ВПО) в рамках проведення Школи соціально-психологічної допомоги (спільно з кафедрою організації соціально-психологічної допомоги населенню Чернігівського національного технологічного університету). Заняття Школи проводилися за навчальною програмою засвоєння авторського реабілітаційного комплексу, базованого на інноваційній технології парадоксу. Програмою також передбачалося комплексне дослідження за трьома напрямами: зміна показників ПТСР та адаптивності учасників; набуття ними навичок само- і взаємодопомоги на кінець навчання та їх сталість через три місяці після його завершення; визначення змін якості життя учасників упродовж цього часу. У кейсовому форматі досліджено досягнуті результати трьох ВПО жіночої статі. Показники ПТСР та адаптивності досліджувалися відповідно до визначених методик на початку занять, після їх закінчення і через три місяці по їх завершенні. Показники засвоєння навичок само- і взаємодопомоги та показники зміни якості життя досліджувалися двічі – по закінченні занять і через три місяці після їх завершення. За результатами трьох тестувань встановлено динаміку показників посттравматичних станів та порушень адаптивності. Виявлено, що їхня динаміка зумовлена змінами особистого і соціального життя. При цьому відмічено стале зростання особистого адаптивного потенціалу учасниць та самооцінки якості їхнього життя. Визначено, що в ході навчання ВПО набули вміння трансформувати свої негативні стани в особистий досвід, опанували навички само- і взаємодопомоги, досягли позитивних змін якості свого життя (як на кінець навчання, так і через три місяці після його завершення). Виокремлено три основні сфери практикування та закріплення набутих адаптивних форм поведінки в процесі та після завершення навчального курсу: 1) сферу сімейно-родинного спілкування; 2) сферу взаємодопомоги в спільноті рівних та в громадських організаціях, що об’єднують ВПО; 3) сферу соціальної самореалізації за місцем роботи і громадської діяльності. Проведене дослідження засвідчило необхідність розроблення проєктів соціально-психологічного супроводу ВПО щодо вдосконалення їхньої адаптивної поведінки в умовах “гібридного” миру. Запропонований автором реабілітаційний комплекс має практичне значення для дослідження ефективності реабілітаційних і реадаптаційних програм відновлення вразливих груп населення в умовах воєнних дій. Оригінальним у статті є дослідження ефективності технології парадоксу, застосування комплексу діагностичних методик із залученням авторського опитувальника самооцінки змін якості життя.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

34

Шульга, О. А. "СУЧАСНІ ІНСТРУМЕНТИ МАРКЕТИНГОВИХ ІНТЕРНЕТ-КОМУНІКАЦІЙ". Підприємництво і торгівля, № 30 (1 липня 2021): 66–71. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-30-11.

Full text

Abstract:

У статті обґрунтовується теза, що традиційні підходи та методи до проведення маркетингової комунікаційної діяльності, що використовують підприємства у звичайних засобах масової інформації, втрачають свою ефективність у мережі Інтернет. Це пов’язано з тим, що в Інтернет-просторі діє інша модель поширення інформації, а також утворюються нові, притаманні лише гіпермедійному середовищу типи комунікацій, що зумовлює потребу у розробці нових методів і принципів управління комунікаційною діяльністю підприємств у мережі Інтернет. Доведено, що весь комплекс маркетингу у середовищі Інтернет можна розглядати як процес, який націлений на задоволення потреб споживачів із застосуванням Інтернет-технологій та управління інструментами маркетингу. Показано, що просування товарів та послуг в Інтернеті відбувається за допомогою набору інструментів, які охоплюють пошукову оптимізацію, контекстну і медійну рекламу, роботу з блогерами та засобами масової інформації, партнерський маркетинг, контентне просування, сайт компанії, контентний маркетинг, email-маркетинг і спільноти у соціальних мережах. Зазначено, що рoзрoбка ефективних маркетингoвих інтернет-кoмунікацій передбачає дотримання низки принципів, oснoвними серед яких є: цільoва oрієнтація на кoнкретних спoживачів тoварів абo пoслуг; відпoвідність кoрпoративних мoжливoстей і oбраних цільoвих кoмунікацій; розвиток адаптаційних можливостей у результаті маркетингових досліджень стану ринку тощо. Зауважено, що застосування методів інтернет-маркетингу націлене на економію заробітної плати працівників відділу збуту і на розширення діяльності компанії шляхом її переходу на національний і міжнародний ринки. Зроблено акцент на відмінностях інтернет-маркетингу від традиційних маркетингових методів просування. Зазначено, що просування товарів та послуг в Інтернеті може здійснюватися за допомогою широкого набору інструментів. Вибір того чи іншого інструменту залежить від типу бізнесу, його розмірів і конкретних завдань, що стоять перед маркетологами. Кожен інструмент вирішує певну задачу і може бути використаний на окремих стадіях роботи з цільовою аудиторією. Показано, що новими інструментами медійної реклами є відеореклама та реклама на мобільних пристроях. Зазначено, що реклама на мобільних пристроях має високу ефективність. Це обумовлено високим ступенем залученості користувачів; широкими можливостями таргетингу; не перевантаженістю рекламою мобільного інтернету; інтерактивною комунікацією з аудиторією; низькою ціною контакту і кліка через малу конкуренцію.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

35

Могилевська, Наталія Олексіївна. "ІСТОРІОГРАФІЯ ВІТЧИЗНЯНИХ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ". Питання культурології, № 38 (29 жовтня 2021): 133–42. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1311.38.2021.245799.

Full text

Abstract:

У статті розглядаються умови здійснення дослідження музичної культури, які впливають на розвиток наукових знань. Мета статті — з’ясувати особливості розвитку наукових досліджень музичної культури в умовах сучасної України в контексті національних та глобальних процесів. Методологія дослідження полягає у загальнонаукових і спеціальних методах. До перших належать логічний і діалектичний методи, а до других — системний та історико-порівняльний. Висновки. Визначено, що на початковому етапі досліджень музичної культури багатьом доробкам був властивий перехідний формат, однак відкриття нових архівних матеріалів та доступ до світових досягнень змінили ситуацію в напрямку розвитку міждисциплінарного підходу, який змушує переглянути встановлені стереотипи. Наголошується, що в процесі реформування як держави в цілому, так і окремих її інститутів значний вплив на розвиток досліджень музичної культури відіграла боротьба із плагіатом та вимога розширення публікацій у наукометричних базах. Однак вищі навчальні заклади і академічні наукові установи не змогли позбутися бюрократичного контролю, а в процесі реформування не було запропоновано формули, за якою наукова спільнота могла б визначати ефективність оприлюднення наукових результатів. Підкреслюється національний та глобалізаційний вплив на ефективність діяльності науковців. Визначено, що на сьогодні вже можна говорити про існування ряду наукових центрів, де вивчаються проблеми музичної культури, зокрема — це Національна музична академія України ім. П. І. Чайковського, Київський національний університет культури і мистецтв та інші установи. Тож нагромадження позитивних змін проявилося в наукових ідеях, дослідженні нових тем і впровадженні наукових результатів у навчальний процес чи практичну діяльність державних установ та громадських організацій.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

36

МАРТИНЮК, Віктор, Віталій ДЕМЧИШИН та Валерій БАЛАШОВ. "ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ТАКТИКИ ДІЙ МОБІЛЬНИХ ПІДРОЗДІЛІВ ЩОДО ПРОТИДІЇ ОРГАНІЗОВАНІЙ ЗЛОЧИННОСТІ У СФЕРІ НЕЗАКОННОЇ МІГРАЦІЇ, ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ, НЕЗАКОННОГО ПЕРЕМІЩЕННЯ ЧЕРЕЗ ДЕРЖАВНИЙ КОРДОН ОСІБ, ЗБРОЇ, ЗАСОБІВ ТЕРОРУ ТА КОНТРАБАНДИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 83, № 2 (2021): 168–78. http://dx.doi.org/10.32453/3.v83i2.565.

Full text

Abstract:

Відомо що охорона державного кордону є невід’ємною складовою частиною забезпечення національної безпеки держави. Необхідність захисту інтересів держави на її кордонах зумовлює і динаміка розвитку обстановки, а саме: активна діяльність міжнародних злочинних угрупувань щодо транзитного переправлення нелегальних мігрантів через територію України в країни ЄС та подальше удосконалення їх тактики; збільшення масштабів контрабандної діяльності, орієнтація злочинних угрупувань на незаконний ввіз в Україну товарів та вантажів через пункти пропуску , так і поза ними, з залучення озброєної охорони; спроби переміщення через кордон зброї і боєприпасів, наркотичних та психотропних речовин; готовність злочинних угрупувань до здійснення озброєного опору прикордонним нарядам під час затримання великих груп нелегальних мігрантів та контрабандних товарів; активне залучення до протиправної діяльності посібників з числа жителів суміжних держав; Невідповідність чинного законодавства України завданням Державної прикордонної служби щодо протидії нелегальній міграції та контрабандній діяльності на державному кордоні. Проаналізувавши обстановку, яка склалась на державному кордоні, а саме активізація незаконної міграції, міжнародного тероризму, контрабандної діяльності, наркобізнесу зумовлює необхідність продовження роботи щодо подальшого розвитку Державної прикордонної служби – основного суб’єкта системи забезпечення національної безпеки України на державному кордоні[2]. В цих умовах керівництво країни, Адміністрація Державної прикордонної служби України гостро ставлять питання щодо вирішення завдань, пов’язаних із забезпеченням охорони кордону з активним залученням мобільних підрозділів[8-9]. Наявність і дієвість мобільних підрозділів, як пріоритетний напрямок діяльності Державної прикордонної служби України. В умовах оптимізації організаційно-штатних структур підрозділів ДПС, переходу до більш гнучкої моделі охорони кордону Наявна нормативно-правова база орієнтує на те що основу прикордонної служби повинні складати патрулювання місцевості в межах прикордоння, службова діяльність дільничних інспекторів прикордонної служби, служба прикордонних та спільних з правоохоронними органами і громадськими формуваннями з охорони державного кордону нарядів, робота з населенням прикордоння.[7] Підвищувати об’єктивність і ефективність застосування мобільних підрозділів у таких специфічних умовах рекомендується із застосуванням відповідних методів для прийняття рішень, які засновані на збиранні даних з урахування досвіду з минулого. Ця необхідність дає нам змогу вирішувати наукові завдання, що полягають у розробці певних засобів, а саме – моделей тактики дій, методів та методик забезпечення підготовки та здійснення оперативно-службової діяльності ДПСУ.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

37

Плетенець, В. М. "Стиль керівництва як фактор управлінської діяльності керівника слідчо-оперативної групи в подоланні протидії розслідуванню". Прикарпатський юридичний вісник, № 3(32) (16 жовтня 2020): 93–96. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i3(32).611.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена розгляду стилів керівництва слідчо-оперативною групою у подоланні проявів протидії розслідуванню. На підставі аналізу здійснених у галузі управління та криміналістики досліджень визначаються можливості стилів керівництва слідчо-оперативною групою як форми взаємодії співробітників. Наголошується, що недостатня увага до вивчення стилів керівництва в діяльності слідчо-оперативних груп призводить до зниження їх ефективності. Також стає неможливим отримання результатів, на які розрахована та спроможна спільна діяльність правоохоронців у рамках досліджуваної форми взаємодії. Такі стилі керівництва, як авторитарний, демократичний і ліберальний розглядаються з позиції значення для процесу збору інформації, її оцінки, впливу на учасників і прийняття відповідних рішень. У статті наводяться результати анкетування слідчих із поділом на категорії залежно від досвіду практичної діяльності та визначено у відсотковому відношенні використання ними певного стилю (авторитарного, демократичного та ліберального). На підставі проведеного дослідження наголошується на зв'язку між застосуванням стилю керівництва та досвідом, комунікабельністю слідчого та його авторитетом серед колег. Акцентується увага на необхідності комбінування декількох стилів, один із яких може виступати домінуючим. Це зумовлено проявами протидії розслідуванню, особливостями співробітників, які входять до складу групи, та завдань, що перед нею постають. Наголошується, що стиль керівництва має характеризуватися гнучкістю у застосуванні методів роботи в розглядуваній групі та зумовлюватися прийняттям рішень, які впливають на отримуваний результат у подоланні протидії розслідуванню. У висновках зазначається, що висока ефективність використання розглядуваної форми організації взаємодії характеризуватиметься мінімальними затратами часу, сил і засобів на досягнення тих цілей, задля яких вона формувалася.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

38

Korsikova, N. M. "Менеджмент у сфері публічного управління: завдання, філософія розвитку". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 3 (29 травня 2020): 110–18. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.03.13.

Full text

Abstract:

Мета статті. Визначення напрямів та інструментів здійснення реформування системи державного управління із запровадженням принципів сучасного менеджменту. Наукова новизна пов’язана із подальшим розвитком розуміння того, в якому напряму та яким чином повинна розвиватися вітчизняна система державного управління в сучасних умовах швидко мінливого світу. Визначено основні напрями трансформації сучасного менеджменту та зв’язок з ним сфери публічного управління; систематизовано комплекс вимог до особистих якостей і компетенцій менеджера. Висновки. Для того, щоб удосконалити механізм державного управління та перетворити його в те, що отримало назву New Public Management (новий публічний менеджмент), необхідно, по-перше, усвідомити та прийняти той факт, що зміни неминучі; по-друге, основою філософії перетворень повинна стати спрямованість на інтереси суспільства та кожного окремого громадянина з використанням підприємницьких та інноваційних видів управлінської діяльності, що характерні практиці управління в приватному секторі економіки; по-третє, визнати, що основною і найважливішою умовою формування сучасної ефективної системи публічного менеджменту є воля конкретних керівників. Великої уваги потребує відбір, навчання і розвиток держслужбовців, формування у них таких спільних цінностей, як прихильність до своєї роботи та емпатія. Саме такий підхід дозволить забезпечити високу ефективність системи публічного управління.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

39

Бельмаз, Я. М., та І. С. Сергєєва. "ІНСТРУМЕНТИ ЕФЕКТИВНОЇ КОМУНІКАЦІЇ ДЛЯ ВИКЛАДАЧІВ ІНОЗЕМНИХ МОВ ПЕДАГОГІЧНОГО ЗВО". Педагогіка та психологія, № 62 (серпень 2019): 3–4. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2019.62.01.

Full text

Abstract:

Ефективність традиційного авторитарного стилю в спілкуванні зі студентами різко знижується з приходом покоління Z до університетів, що призводить до цілої низки негативних наслідків, від зниження якості навчання до зміни напрямку та навчального закладу студентами. Разом із тим, викладацька спільнота не завжди володіє навичками конструктивного спілкування, що постають ефективною альтернативою застарілим інструментам, таким як загрози, шантаж, приниження. Мета статті – проаналізувати та продемонструвати викладачам іноземних мов педагогічних вищих навчальних закладів ефективні засоби конструктивної комунікації, що дозволять покращити якість їх професійної діяльності та підвисити конкурентоспроможність вітчизняної системи педагогічної освіти. У статті розглянуто 5 інструментів конструктивної комунікації та наведено конкретні приклади їх застосування на заняттях з іноземної мови у вищому навчальному закладі педагогічного спрямування. Ненасильницьке спілкування (формулювання висловлення від першої особи, експліцитне вираження емоцій, потреб та вимог), Я-повідомлення (формулювання висловлення від першої особи) являють собою конструктивну альтернативу оціночним судженням та є інструментами, що дозволяють надавати ефективний та неконфліктний зворотній зв’язок студентам, віддавати вказівки у максимально прийнятній для адресатів формі. Постановка цілей за SMART запропонована як модель, що легко інтегрується до ненасильницького спілкування, і дозволяє якісно формулювати навчальні цілі. Позитивне обрамлення та точна похвала містять конкретні рекомендації щодо типових проблемних зон у наданні зворотного зв’язку та націлені на встановлення та утримання сильної позиції викладача, стимулювання бажаних типів поведінки студентів, мінімізації конфліктів у ході навчальної діяльності. З метою максимального підвищення практичної цінності дослідження, усі комунікативні інструменти розглянуто на прикладах 6 типових робочих ситуацій, що виникають у процесі вивчення іноземних мов.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

40

Zaporozhan, S. Y., T. O. Vorontsova, L. A. Volyanska, I. O. Krytsky, V. O. Sinitska та E. I. Burbela. "ОСУЧАСНЕННЯ КОНСУЛЬТАТИВНО-ЛІКАРСЬКОЇ ДОПОМОГИ ДІТЯМ НА ПЕРВИННОМУ РІВНІ". Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 2 (19 листопада 2018): 9–14. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2018.2.9322.

Full text

Abstract:

Мета дослідження – оптимізувати лікувально-діагностичну допомогу дітям на первинному рівні за умов перехідного періоду на сучасному етапі медичної реформи. Матеріали та методи. Для оцінки медичної активності батьків у родинах, в яких діти мають хронічну соматичну патологію, проведено анкетування батьків. З метою наближення висококваліфікованої медичної допомоги було створено на основі колективу кафедри дитячих хвороб і дитячої хірургії Тернопільського державного медичного університету імені І. Я. Горбачевського спеціалізовану педіатричну мобільну бригаду. Результати дослідження та їх обговорення. Досвід роботи спеціалізованої педіатричної мобільної бригади показав, що напрямки її діяльності можуть бути різноманітними: співпраця з «Клінікою на колесах» Міжнародного благодійного фонду «Дар життя», виїзди для медоглядів у школи і дитячі садки, медогляди спільно з лікарями ЦРЛ області, завдяки чому діти отримують висококваліфіковану мультидисциплінарну консультативно-лікувальну допомогу. Проведення освітніх бесід та лекцій безпосередньо з батьками хворих дітей підвищує їх відповідальність за здоров’я дитини, зобов’язує виконувати медичні приписи і призначення, гігієнічні рекомендації та проводити лікувальне харчування. Висновки. Високий відсоток уперше виявленої серед оглянутих дітей патології та скерування на стаціонарне лікування є показником ефективності такої роботи. Збільшився відсоток самозвернення батьків в обласну дитячу поліклініку з регіонів, де працювала спеціалізована педіатрична мобільна бригада. Інновацією даної бригади стало поєднання первинної і третинної ланок надання медичних послуг, що підвищує ефективність нагляду за здоров’ям дітей.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

41

СТЕПАНЮК, АНАТОЛІЙ. "До питання про реформи у сфері виконання покарань". Право України, № 2019/07 (2019): 53. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-07-053.

Full text

Abstract:

Реформи у сфері виконання покарань на порядку денному в Україні вже десятиріччями і постійно перебувають у полі зору Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України і Президента України. Концепції і програми, схвалені цими суб’єктами формування політики у сфері виконання покарань, передбачають відповідні перетворення, зміни і нововведення, які, як правило, спрямовані на поліпшення існуючої кримінально-виконавчої системи і неспрямовані на зміну основоположних засад виконання покарань. У результаті кожна концепція реформ у сфері виконання покарань, яка приходить на зміну попередній, виходить із того, що заплановане раніше не виконано і треба знову звертатися до нововведень. Умовою результативності концепції є те, що вона покликана інтегрувати знання у галузі кримінально-виконавчого права, які сприяли б розв’язанню проблем у сфері виконання покарань, тобто ефективність концепції залежить від доктринальних джерел як системи поглядів, відображених у наукових напрацюваннях, де дається тлумачення сутності, призначення і зак ономірностей кримінально-виконавчої системи. На жаль, не всі точки зору на мету і призначення діяльності органів й установ виконання покарань, представлені науковій спільноті як доктрина, можуть бути джерелом для розробки концепцій реформування кримінально-виконавчої системи і про це йдеться в цій публікації. Метою статті є обґрунтування ідеї, що реформа у сфері виконання покарань має призвести до істотних (а не косметичних) змін у механізмі функціонування кримінально-виконавчої системи, а для цього необхідне залучення, власне, доктрини кримінально-виконавчого права, а не білянаукових “доктрин”, що призведе до зміни основоположних засад і принципів діяльності органів й установ виконання покарань, уявлень про їхнє призначення, постановку реальної мети і формулювання завдань, яких можна досягти на практиці. Оголошені у концепціях і програмах реформи характеризуються як поверхневі, часткові, такі, що не призводять до якісної перебудови кримінально-виконавчої системи, не зачіпають її глибинні основи, мають штучний характер. Намагання суб’єктів формування політики у сфері виконання покарань запровадити такі реформи відповідають інтересам “верхів”, але на місцях ці реформи не мали підтримки. Реформи будуть успішними у разі чіткого усвідомлення їхньої мети. Проголошується теза, що реальною, досяжною метою кримінально-виконавчого законодавства і діяльності органів й установ виконання покарань є мета кари, а результатом кримінально-виконавчої діяльності – реалізація на практиці обмежень прав і свобод, характерних для кожного покарання.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

42

Bazov, O. V. "Правові та інституційні засади Спеціального суду по Сьєрра-Леоне". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 4 (2 серпня 2020): 6–19. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.04.01.

Full text

Abstract:

В умовах глобалізації та інтеграції важливе значення у сфері протидії міжнародним злочинам, що викликають стурбованість усієї міжнародної спільноти, відіграють відповідні міжнародні судові органи, які діють, як правило, у тому випадку, якщо внутрішньодержавні органи кримінального правосуддя не бажають чи не в змозі вирішити питання щодо притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності. Це може відбуватися особливо в умовах збройних конфліктів, під час яких можуть вчинятися такі міжнародні злочини, як геноцид, злочини проти людяності, серйозні порушення міжнародного гуманітарного права та інші воєнні злочини. У зв’язку з цим дослідження правових та інституційних основ утворення та діяльності міжнародних кримінальних судів, зокрема Специального суду по Сьерра-Леоне, має великий науковий та практичний інтерес. Метою статті є визначення правових та інституційних засад утворення та діяльності Специального суду по Сьерра-Леоне, його правового статусу та юрисдикції. Здійснення аналізу судової практики цього Суду та її впливу на подальший розвиток міжнародного кримінального права та нанальних правових систем. Наукова новизна результатів дослідження полягає в тому, що вперше у вітчизняній юридичній літературі обґрунтовано наукові погляди щодо необхідності комплексного дослідження правових та інституційних засад діяльності Специального суду по Сьєрра-Леоне. Доведено, що особливості міжнародно-правового статусу та юрисдикції цього Суду були обумовлені необхідністю боротьби із міжнародною злочинністю в умовах існування збройного конфлікту та проведення міжнародної миротворчої операції на території Республіки Сьєрра-Леоне, участь в якій брала і Україна. Вперше досліджено, що незважаючи на наявність в структурі цього Суду національного компоненту, Суд є міжнародним судом. Визначено вирішальну роль Організації Об’єднаних Націй у припиненні збройного конфлікту на території Сьєрра-Леоне, утворенні разом із Республікою Сьєрра-Леоне та іншими державами правових та інституційних засад діяльності Специального суду по Сьєрра-Леоне. Визначено інституційні засади діяльності цього Суду та проаналізовано діяльність таких його органів, як: а) камери (Судові камери та Апеляційна камера); б) Обвинувач; та с) Секретаріат. Досліджено юрисдикцію та судову практику Спеціального суду по Сьєрра-Леоне, зокрема щодо притягнення до відповідальності за вчинення таких злочинів проти людяності, як: викрадення та використання дітей в активних воєнних діях; викрадення жінок та примус їх до шлюбу, поневолення жінок у сексуальне рабство тощо. Досліджено особливості судового процесу Суду, правило non bis in idem щодо повторного притягнення осіб до кримінальної відповідальності, а також питання амністії. У висновку зазначається, що у процесі розвитку правових та інституційних засад діяльності міжнародних кримінальних судів у сфері боротьби із найсерйознішими злочинами, що викликають стурбованість усього міжнародного співтовариства, вкрай важливим є ефективне використання як міжнародного, так і національного компонентів системи міжнародного кримінального правосуддя, що простежується у діяльності Спеціального суду по Сьєрра-Леоне. Практика діяльності Спеціального суду по Сьєрра-Леоне засвідчує високу ефективність діяльності міжнародних кримінальних судових органів та сприяє подальшому розвитку міжнародного кримінального права. Концентрація зусиль науковців на дослідженні правових та інституційних засад діяльності міжнародних кримінальних судів, зокрема Спеціального суду по Сьєрра-Леоне, сприятиме підвищенню ефективності боротьби із міжнародними злочинами.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

43

Семеніхіна, Олена Володимирівна, Ольга Миколаївна Удовиченко та Андрій Павлович Шипиленко. "До питання використання відеоконференцзв’язку в освітніх навчальних закладах". Theory and methods of e-learning 1 (14 грудня 2013): 198–202. http://dx.doi.org/10.55056/e-learn.v1i1.229.

Full text

Abstract:

Постановка проблеми. Розвиток сучасного суспільства неперервним чином залежить від розвитку інформаційних технологій, причому, як стверджують аналітики, технології йдуть вперед більш швидкими темпами порівняно з суспільством, яке їх намагається засвоїти та використати в повсякденному житті.Серед таких новацій виділяється відеоконференцзв’язок. На сьогоднішній день практично не залишилося області життєдіяльності, в якій не можна було б його використовувати: він знаходить застосування там, де необхідні оперативність в аналізі ситуації і ухваленні рішень, консультація фахівця, спільна робота над проектами в режимі віддаленого доступу тощо.Результати досліджень психологів показали, що у процесі телефонної розмови людиною в середньому сприймається близько 20% інформації, у ході особистого спілкування – 80%, а в ході сеансу відеозв’язку – 60%. Іншими словами, якщо до спілкування по звуковому (аудіальному) каналу додається візуальна невербальна мова (жести, міміка тощо), то у співрозмовників підвищується ефективність сприйняття інформації [3].Ці висновки були вдало використані компаніями зв’язку, які поряд з аудіальним каналом зв’язку почали забезпечувати і відеозв’язок. Вже у другій половині ХХ століття були запропоновані системи такої електронної взаємодії двох осіб у режимі реального часу.Аналіз актуальних досліджень. Велику частину наявних на сьогоднішній день систем відеоконференцій можна розбити на персональні, групові та студійні [1].Персональні відеоконференції – системи, що підтримують діалог двох чи більше учасників. Для проведення конференції необхідний комп’ютер із мультимедійними можливостями і канал зв’язку (наприклад, локальна мережа). Підключення до сеансу відеоконференції тут можна порівняти зі звичайним телефонним дзвінком. У процесі спілкування користувач має можливість бачити як свого співрозмовника, так і власне зображення, яке передається іншим учасникам.Групові відеоконференції забезпечують одночасний зв’язок між групами учасників. Вони вимагають використання спеціального оснащення і наявності спеціальних каналів зв’язку. При цьому можна одночасно обмінюватись і переглядати документи, відображення яких у персональних відеоконференціях є неможливим.Студійні відеоконференції – системи більш високого класу, що поєднують одного виступаючого з великою аудиторією. Вони вимагають високошвидкісних ліній зв’язку, високоякісного телеобладнання і чіткої регламентації сеансів.Західні дослідження показують, що найбільш бурхливо розвиваються групові і персональні відеоконференції, оскільки системи саме такого рівня призначені для вирішення завдань суспільства у різних сферах. Зокрема, серед них [2]:структури влади: практика селекторних нарад давно і міцно затвердилася в свідомості керівників всіх рівнів; відеоконференції значно розширюють можливості спілкування начальників і підлеглих, напрацювання і ухвалення спільних рішень, затвердження документів тощо;бізнес-структури: співробітники компаній значну частину свого робочого часу проводять у відрядженнях і переговорах, тому відеоконференції здатні істотно знизити витрати, пов’язані з оплатою відряджень і з вимушеним відривом від виробництва на час переїзду до місця ділової зустрічі; якщо необхідно розглянути кандидатури іногородніх претендентів на вакантні посади, співбесіду можна провести з використанням відеоконференції, що значно скоротить матеріальні витрати обох сторін;телемедицина: відеозв’язок між лікарками і пацієнтами дозволяє зменшити витрати, необхідні для постановки діагнозу та лікування жителів віддалених регіонів; при цьому істотно спрощується проведення наукових конференцій, консиліумів, демонстрацій новітнього обладнання; з’являється можливість дистанційного навчання новітнім технологіям в області практичної медицини і діагностики місцевих фахівців, а також тиражування досвіду провідних медичних центрів;торгівля і реклама: відеоконференції дозволяють демонструвати переваги нової продукції, різних видів товарів і послуг тощо.Серед сфер впровадження відеоконференцзв’язку не стоїть осторонь і освітня галузь. Оскільки системи відеоконференцій забезпечують можливості:особистого спілкування без витрат на переїзди;своєчасного обміну необхідною інформацією;спільної роботи над якою-небудь задачею віддалених один від одного учасників цього процесу (вони можуть знаходитися на різних поверхах одного будинку або навіть у різних точках земної кулі);то використання такого зв’язку є виправданим. Викладачі, користуючись відеоконференцзв’язком, можуть працювати одночасно з декількома аудиторіями слухачів, розташованими в різних точках земної кулі. При цьому встановлені камери надають можливість інтерактивного спілкування (слухачі можуть ставити запитання в режимі реального часу, є можливість приймати заліки та іспити через відеоконференцзв’язок тощо).Мета статті. Провести стислий аналіз програмного забезпечення, що надає можливість здійснити відеоконференцзв’язок.Виклад основного матеріалу. Завдяки розвитку інформаційно-комунікаційних технологій використання відеоконференцзв’язку стало можливим як в процесі навчання і підвищення кваліфікації фахівців, так і в реальній практиці наукового і професійного спілкування. Тому для ефективних публічних виступів при захисті власних проектів, участі у конференціях, в тому числі, відеоконференціях, під час навчання студентів необхідно розвивати у них нові соціально-психологічні, інформаційно-комунікаційні і науково-аналітичні компетенції. Досвід показує, що такі компетенції можуть бути сформовані лише в результаті практичної діяльності – безпосередньої участі у таких заходах, тому у Сумському державному педагогічному університеті імені А.С. Макаренка на базі кафедри інформатики було вирішено провести студентську відеокноференцію «Використання інформаційних технологій в навчальному поцесі» в рамках захисту власних курсових проектів студентами 4–5 курсів. Основною метою проведення такої конференції було набуття практичного досвіду як викладачами, так і студентами в організації відеоконференцзв’язку та отримання таких фахових компетенцій, як психологічні, інформаційні та аналітичні компетенції.Організація такого заходу вимагала попередньої підготовки: потрібно було визначитися з технічною підтримкою проведення конференції та її змістовим наповненням.Якість змістового наповнення забезпечувалася тематикою курсових робіт та відповідним ставленням студентів до власних курсових проектів.Технічна сторона вимагала певного аналізу наявного програмного забезпечення, що забезпечує відеозв’язок.Як показав аналіз, сьогодні існує достатня кількість програм для VoIP-зв’язку (Voice over IP). Серед них Skype, Sight Speed Business, ooVoo, Google Talk [4–7] тощо, а також ті, які постачаються з програмним забезпеченням виробниками web-камер. Ми зупинилися на двох з них – загальновідомій програмі Skype та програмі ooVoo [4–6].Як було з’ясовано, програму Skype спочатку було розроблено для аудіозв’язку, але в процесі розвитку інформаційних технологій програму було вдосконалено: система стала забезпечувати відеозв’язок, але без підключення сторонніх модулів інших виробників – вона і досі залишається двосторонньою.Компанія ooVoo розробила сервіс з більш широким спектром послуг, а саме: проведення web-конференцій, зустрічей on-line або презентацій через Інтернет у режимі реального часу.Однією з позитивних характеристик програми ooVoo (перед програмою Skype) є те, що ooVoo позиціонує себе як сервіс для проведення відеоконференцій, а це є зв’язок другого покоління (VoIP2), який дозволяє не використовувати комп’ютер користувача в якості проміжного вузла, як це здійснюється у програмі Skype. До того ж програма ooVoo використовує власну інфраструктуру для керування відеодзвінками.Ще одним плюсом ooVoo є більш широка карта відеоналаштувань, ніж у Skype – ви можете виставити кількість кадрів в секунду від 5 до 30 fps (Frames Per Second), змінити роздільну здатність та один з трьох рівнів якості передачі відео.Серед спільних характеристик цих програм можна виділити:відеодзвінок у реальному часі;миттєву передачу текстових повідомлень;передачу файлів;роботу на платформах PC, Mac OS, Linux.Програма ooVoo в свою чергу має додаткові характеристики, які відсутні у Skype:зберігання та перегляд матеріалів тривалістю до 1000 хвилин;відеоконференція з 6-ма співрозмовниками в режимі реального часу *;відео HD-якості *;запис відео дзвінків *;можливість посилати відеоповідомлення (тривалість до 5 хвилин), якщо співрозмовник знаходиться off-line, і, навіть, якщо не є клієнтом ooVoo (в цьому випадку посилання на повідомлення надходить на E-mail адресу одержувача, переглянути яке можна за допомогою «браузера»).У більшості випадків інтерфейси програм схожі, зручні та інтуїтивно зрозумілі, але інтерфейс ooVoo надає можливість показу відеокартинок у 3D просторі, що створює ефект віртуальної кімнати переговорів.До недоліків програми ooVoo слід віднести платні послуги (відмічені вище зірочкою *), але якщо висока якість зв’язку доступна і у безкоштовній версії, і при цьому вам не потрібний конференцзв’язок на 6 осіб, тоді цим недоліком можна знехтувати.У загальному випадку обидва ресурси дають змогу без особливих зусиль провести відеоконференцію, тому вибір програми можна залишити за користувачами, технічними можливостями комп’ютерів співрозмовників та шириною самого Інтернет каналу.Для реалізації відеоконференцзв’язку нами було використано комп’ютер із звуковою картою, мікрофон, Web-камеру і проектор та програмне забезпечення ooVoo, через яке було налагоджено зв’язок з аудиторіями.Побудова виступів була заздалегідь регламентована, тому наперед були підготовлені презентації та відповідне програмне забезпечення. Сама конференція пройшла згідно побудованого сценарію.Висновки.Використання програми ooVoo є можливим і доцільним для налагодження відеоконференцзв’язку.Проведення відеоконференції в педагогічному університеті є важливим заходом як для викладача, що його організовує, так і для студента, що є його безпосереднім учасником, оскільки він надає можливість:набути досвіду відеоспілкування каналами VoIP-зв’язку;навчитися студентам налагоджувати такі канали зв’язку;зберегти власний виступ для подальшого аналізу власної поведінки під час виступу (своїх рухів, висловів тощо), тобто глянути на себе збоку.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

44

Москальова, Л. Ю., та К. А. Дмитренко. "ФОРМУВАННЯ МОРАЛЬНО-ЕСТЕТИЧНИХ ПОЧУТТІВ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 98, № 5 (2020): 164–75. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-98-5-164-175.

Full text

Abstract:

На сучасному етапі становлення національної системи дошкільної освіти актуальною постає проблема цілісного розвитку й гармонійного виховання молодого покоління. В епоху стрімкого розвитку технічного прогресу стає помітним занепад загальнолюдських ціннісних орієнтацій. У статті окреслено вагоме значення формування морально-естетичних почуттів у дітей дошкільного віку та провідні наукові праці з досліджуваної проблеми. Наведено дефініції понять «почуття», «моральні почуття», «естетичні почуття», надано визначення поняття «морально-естетичні почуття», зважаючи на інтеграцію наведених вище дефініцій. Визначено, що процес формування морально-естетичних якостей є одним із виявів такого явища як калокагатія. Це обумовило висвітлення таких питань, як-от: формування емоційно-почуттєвої сфери у дітей дошкільного віку, передумови вивчення цієї проблеми на сучасному етапі, віднайдення нових шляхів реалізації виховних завдань. У статті запропоновано ряд засобів формування морально-естетичних почуттів. Серед запропонованих засобів окреслено спільні види діяльності й різні види мистецтва, одним з провідних визначено музичне мистецтво. Це зумовило представлення сутнісної характеристики музичного мистецтва, й необхідність теоретичного обґрунтування його ефективності як засобу формування морально-естетичних почуттів у дітей дошкільного віку. У результаті було теоретично обґрунтовано ефективність музичного мистецтва як засобу виховання морально-естетичних почуттів у дітей дошкільного віку. Це обумовило визначення подальших перспектив дослідження, а саме нагальної потреби експериментальної перевірки теоретично опрацьованого матеріалу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

45

Коруц, У. З. "МІЖНАРОДНІ МЕХАНІЗМИ ПРОТИДІЇ ПРОПАГАНДІ ВІЙНИ". Знання європейського права, № 2 (27 жовтня 2020): 103–7. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i2.83.

Full text

Abstract:

У науковій статті обґрунтовано значення міжнародних механізмів протидії пропаганді війни. Визначено правові механізми, які втілюються в нормах міжнародно-правових актів та мають загальнообов'язкове значення для міжнародної спільноти, яка приймає та ратифікує такі акти в національних законодавствах; організаційні механізми формуються у вигляді різних форм взаємодії суб'єктів міжнародного права у сфері протидії пропаганди війни, зокрема у вигляді різноманітних стратегічних програм ООН, конференцій та інших моделей відносин суб'єктів міжнародного права; інституційні механізми, які реалізуються в конкретній діяльності окремих структурних підрозділів ООН, регіоналах та інших організаціях, метою яких є протистояння пропаганді війни, або які наголошують на тому, що це є одним із напрямів їх діяльності, зокрема Міжнародний суд ООН, Міжнародний кримінальний суд тощо. Автор зазначає, що правове закріплення будь-яких механізмів, заходів, засобів міжнародно-правової відповідальності чи заходів протидії пропаганді війни обов'язково повинно мати відповідний супровід на рівні національного законодавства. Ефективність лише міжнародно-правового переслідування буде недостатньою без наявності легальних підстав застосування до особи, яка скоїла злочин у вигляді пропаганди війни, заходів державного примусу в межах кримінального переслідування та притягнення до кримінальної відповідальності. Лише це характеризуватиме ефективність системи протидії таким злочинам. Автор констатує той факт, що пропаганда війни перетворюється на стійкий інструмент ведення інформаційної та гібридної війни, а тому доцільно проводити упереджуючий аналіз та правове моделювання пошуку нових ефективних механізмів кримінального переслідування за вказаний вид злочину, навіть із можливістю його родової диверсифікації та виокремлення нових складів злочину, наприклад, «інформаційний тероризм»; «кібертеро-ризм»» «інформаційна війна». У статті проаналізовано, що запровадження стандарту ISO/IEC 27032 суттєво підвищить моніторингові, аналітичні та наглядові можливості вітчизняних правоохоронних органів у сфері протидії та кримінального переслідування за скоєння злочинів із пропаганди війни. Визначено, що основна цінність Резолюції Парламенту ЄС від 23.11.2016 року в тому, що вона закріплює на загальноєвропейському рівні наступні важливі аспекти реалізації політики із протидії пропаганди війни, які повинні застосовуватись в Україні. Обґрунтовано необхідність підвищення інтенсивності міжвідомчої співпраці та її закріплення на рівні Стратегії взаємодії України та ЄС у сфері протидії пропаганди війни. Зокрема доцільно розширити співпрацю з такими інституціями: East Strat Com Task Force, The European Centre of Excellence for Countering Hybrid Threats; The NATO Strategic Communications Centre of Excellence

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

46

Курченко, Тетяна, та Ольга Юрченко. "МІЖСЕКТОРАЛЬНІ ПРОЄКТИ ДЕРЖАВНОГО АРХІВУ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЯК ЗАСІБ КОМУНІКАЦІЇ З МІСЦЕВОЮ ГРОМАДОЮ". Society. Document. Communication 12, № 12 (2021): 209–37. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2021-12-209-237.

Full text

Abstract:

У статті розкрито актуальну проблему організації комунікації архівів України з місцевими громадами з метою популяризації архівної інформації на прикладі проєктної діяльності Державного архіву Київської області. Особливо нагальним, в контексті сучасної адміністративно-територіальної реформи, є оприлюднення регіонального інформаційного ресурсу та залучення місцевих громад до його використання. Не менш важливим завданням є перетворення місцевих архівів на організатора інформаційного та соціального простору територіальної громади.  Авторами статті було з’ясовано, що в практичній роботі ДАКО активно використовується проєктна діяльність. За період з 2018 по 2020 рр., включно, колектив головної архівної установи Київщини взяв участь у 10 міжсекторальних проєктах, таких як: «Українська державність: Відродження. 100 років» (2018), «Історична Київщина - заповітна земля Кобзаря»(2019), «Бортництво Полісся: архаїчна традиція в сучасному вимірі»(2020) та багатьох ін. Окремі регіональні проєкти – «З відданістю Україні в серці» (2018) та «НепрOSTі листи» (2019) було ініційовано саме колективом ДАКО. В статті зазначається, що успішна реалізація проєктів в першу чергу залежить від налагодження архівами ефективної взаємодії з різними інститутами соціальної пам’яті, установами, органами влади, рухами, фондами, ЗМІ тощо, що дає можливість більш глибокого та ефективного розкриття змісту архівних фондів та долучення громадян до історико-культурної спадщини України. Партнерами ДАКО в період 2018-2020 рр. стали десятки музейних закладів, культурних товариств, мистецьких колективів. Проєкти були успішно реалізовані завдяки підтримці органів центральної та місцевої влади, Державної архівної служби України, архівній спільноті Київщини. Досягнення Державного архіву Київської області у реалізації міжсекторальних проєктів в цілому свідчать про ефективність та перспективність такої виду діяльності. Організацію взаємодії та співпраці ДАКО із місцевими громадами та інституціями Київщини можна вважати найбільш оптимальним шляхом досягнення кінцевої мети архівних проєктів – наближення архівного інформаційного ресурсу до громадян України та реалізації їх прав на інформацію, задекларовану Конституцією та законами держави.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

47

Коновальчук, П. І. "ВПЛИВ РЕЛІГІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ НА ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ В УМОВАХ СУЧАСНИХ СУСПІЛЬНИХ ЗМІН В УКРАЇНІ". Сучасне суспільство: політичні науки, соціологічні науки, культурологічні науки 2, № 2-19 (2020): 41–52. http://dx.doi.org/10.34142/24130060.2019.19.2.04.

Full text

Abstract:

У статті обґрунтовано особливості та доцільність впливу релігійних організацій на процеси державотворення в умовах сучасних суспільно-політичних змін в Україні. Проаналізовано історично-суспільну сутність релігії. Виділено основні положення щодо суспільно-політичної спрямованості діяльності церкви в соціально-історичному контексті та в сучасних умовах. Розглянуто етапи становлення церкви як соціального інституту в демократичному суспільстві, відмінності між суб’єктивною (ставлення до Бога) та об’єктивною (історична реальність) релігіями. Розкрито підходи до аналізу питань взаємозалежності релігії та політики. Уточнено можливі варіанти взаємовідносин влади та церкви в контексті різних політичних устроїв. Наголошено на значимості та авторитетності церкви в пошуку взаємоприйнятих рішень у багатьох проблемних ситуаціях в умовах гібридної війни. Конкретизовано поняття «легітимність» як важливу ознаку демократичної влади, символ довіри, уявлення, що існують у свідомості громадян та ґрунтуються на законності влади, визнанні громадянами прав та обов’язків як її керівників, так і своїх. Проаналізовано типи легітимності державної влади. Виділено чинники впливу релігійних організацій на державотворення в Україні. Розглянуто функції церкви як соціального інституту в демократичному суспільстві. Окреслено основні напрями оптимізації впливу релігійних організацій на державотворення: утвердження позицій Автокефальної Української Помісної Церкви; подолання міжконфесійних конфліктів; подальше позитивне вирішення українського релігійного питання на міжнародному рівні; законодавчого уточнення статусу церкви в суспільно-політичних процесах; формування політично-релігійної складової суспільства. Підтверджено ефективність взаємодії релігійних та державних інституцій у розбудові країни, прийняття важливих політичних рішень на спільній основі.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

48

Білик, Я. О. "ПУБЛІЧНЕ УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ ДЕМОКРАТИЧНИХ ЗМІН В УКРАЇНІ". Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування, № 3 (18 лютого 2022): 3–7. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-pub.2021.3.1.

Full text

Abstract:

У статті на основі низки джерел розглянуто перші кроки формування змін України як демократичної держави у сфері публічного управління. Визначено необхідність дослідження публічного управління, його ефективність і вплив на якість життя громадян і держави загалом. Відокремлено основні положення публічного управління, термінологію забезпечення значного підвищення ефективності управлінської діяльності внаслідок високого рівня громадської підтримки та консолідації суспільства навколо спільних цілей, взаємозв’язків із демократичними цінностями, принципами верховенства права, поваги до гідності людини, недискримінації, рівності, справедливості, безпеки, ефективності та ін. Розглянуто етап становлення публічного управління у радянський період. Висвітлені провідні думки політичних і громадських діячів періоду перебудови, а саме В. Черняка, Л. Лук’яненка, М. Швайка щодо покращення політичного й економічного становища у країні, можливості виходу із кризи, необхідності економічних реформ, закону про економічну самостійність України. Проаналізовано неефективність моделі публічного управління у радянський період, монополізацію влади, тотальний контроль усіх сфер життєдіяльності. Наведено думки сучасних науковців стосовно питання публічного управління І. Грицяка, С. Шергіна за вказаний період. Подано приклад процесу демократизації Радянського Союзу, яка супроводжувалася появою народних фронтів, суспільних об’єднань у республіках СРСР, без яких становлення громадянського суспільства було би неможливе. Зазначено про необхідність європейської інтеграції України з урахуванням наукових і практичних здобутків країн Європи визначити найефективніший шлях розбудови держави, що сприятиме розвитку та стабільності економіки країни та привабить іноземні інвестиції.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

49

Пчеліна, О. В. "ВЗАЄМОДІЯ СЛІДЧОГО ТА ІНСПЕКТОРІВ-КРИМІНАЛІСТІВ ПІД ЧАС ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ". Знання європейського права, № 1 (21 вересня 2020): 107–11. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i1.59.

Full text

Abstract:

У статті наголошено, що належно організована взаємодія слідчого та інспекторів-криміналістів під час досудового розслідування кримінальних правопорушень дозволяє оптимізувати діяльність її суб'єктів, тим самим забезпечуючи ефективність кримінального провадження загалом. Зазначено, що взаємодія зумовлюється потребою раціоналізації кримінального провадження, у зв'язку з чим вона є одним із способів організації розслідування кримінальних правопорушень задля забезпечення його ефективності. Проаналізовано наявні в науковій літературі підходи до трактування поняття «взаємодія». Розглянуто основні ознаки, притаманні взаємодії під час розслідування кримінальних правопорушень і котрі повною мірою відображають криміналістичний аспект такої діяльності. З'ясовано, що під час визначення сутності та змісту взаємодії слідчого та інспекторів-криміналістів під час розслідування кримінальних правопорушень варто брати за основу трактування взаємодії у вузькому розумінні. Це дозволить виокремити специфіку такої взаємодії, зокрема, зумовлену її суб'єктним складом і окремими завданнями. Зазначено, що зміст і завдання взаємодії слідчого та інспекторів-криміналістів у кримінальному провадженні зумовлюються загальними засадами та завданнями взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, а також функціями, які виконують суб'єкти такої взаємодії. Запропоновано під взаємодією слідчого та інспекторів-криміналістів під час досудового розслідування кримінальних правопорушень розуміти спільну узгоджену діяльність указаних суб'єктів із застосування технічних або інших засобів під час виявлення, фіксації, вилучення, пакування та попереднього дослідження слідової інформації, а також техніко-криміналістичного забезпечення фіксації ходу та результатів слідчих (розшукових) дій з метою забезпечення ефективності кримінального провадження.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

50

Зазірний, Андрій Андрійович. "МЕТОД ФОРМАЛІЗАЦІЇ ЗНАНЬ ПРО ПРОЦЕС ОЦІНКИ ДІЙ СУДНОВОДІЯ СУДНА-ПОТЕНЦІЙНОЇ ЗАГРОЗИ". Vodnij transport, № 3(31) (10 грудня 2020): 126–33. http://dx.doi.org/10.33298/2226-8553.2020.3.31.14.

Full text

Abstract:

У статті розроблено метод формалізації знань про процес оцінки дій судноводія судна-потенційної загрози, який дозволяє автоматизувати оцінку маневру судна-потенційної загрози для попередження ситуацій небезпечного зближення (зіткнення). Експлуатація складних систем, до якої можна віднести діяльність судноводія під час управління рухом судна, характеризується високим ступенем напруженості роботи при виникненні небезпечних ситуацій. При експлуатації можуть змінюватися загальні характеристики системи "судноводій – судно – середовище" через варіабельність характеристик судноводія, викликану зміною впливу навігаційної обстановки, в якій відбувається експлуатація судна, складністю реалізованих алгоритмів діяльності, часом безперервної роботи оператора і т. п. Ефективність функціонування системи "судноводій – судно – середовище" як кінцевої ланки у безпеці плавання у значній мірі визначається впровадженням нових інформаційних технологій та можливостями судових систем управління. Наявність навігаційних небезпек та інтенсивність руху суден значною мірою ускладнюють судноводіння в обмежених водах і створюють підвищені ризики виникнення аварійних ситуацій. У разі небезпечного зближення суден виникає ситуація, яка передбачає спільні узгоджені дії судноводіїв щодо попередження можливого зіткнення. Однак питання формалізації оцінки дій судноводія судна-потенційної загрози, особливо координованих взаємодій мало досліджені, хоча проблема актуальна, тому що її рішення дозволяє забезпечити більш високий рівень безпеки розходження судів. Тому розробка методу формалізації знань про процес оцінки дій судноводія судна-потенційної загрози дозволить підвищити безпеку судноплавства за рахунок підвищення оперативності та обґрунтованості прийняття рішення при плануванні маневру розходження в ситуації небезпечного зближення (зіткнення). Ключові слова: судно, судноводій ситуація небезпечного зближення, навігаційна обстановка.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

Journal articles on the topic 'Ефективність спільної діяльності'

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles