Journal articles: 'Етнічні процеси'

1

Зан, М. "Етнічні процеси на Закарпатті в сучасну добу." Народна творчість та етнографія, no. 4 (326) (2010): 20–30.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

2

Зан, М. "Етнічні процеси на Закарпатті в сучасну добу." Народна творчість та етнографія, no. 4 (326) (2010): 20–30.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

3

Зан, М. "Етнічні процеси на Закарпатті в сучасну добу." Народна творчість та етнографія, no. 4 (326) (2010): 20–30.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

4

Фігурний, Ю. "Українські етнічні процеси у другій половині XVIII століття." Україна у світовій історії, no. 4 (53) (2014): 50–64.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

5

Фігурний, Ю. "Українські етнічні процеси у другій половині XVIII століття." Україна у світовій історії, no. 4 (53) (2014): 50–64.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

6

Ішуніна, Н. "Етнічні процеси у сучасній Фінляндії.Українці на фінляндських теренах." Етнічна історія народів Європи, Вип. 9 (2001): 119–22.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

7

Ішуніна, Н. "Етнічні процеси у сучасній Фінляндії.Українці на фінляндських теренах." Етнічна історія народів Європи, Вип. 9 (2001): 119–22.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

8

Ішуніна, Н. "Етнічні процеси у сучасній Фінляндії.Українці на фінляндських теренах." Етнічна історія народів Європи, Вип. 9 (2001): 119–22.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

9

Шестакова, К. Ю. "Етнічні ідентифікаційні процеси в контексті діяльності національно-культурних товариств." Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Соціологія. Психологія. Педагогіка, вип. 20/21 (2004): 9–11.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

10

Шестакова, К. Ю. "Етнічні ідентифікаційні процеси в контексті діяльності національно-культурних товариств." Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Соціологія. Психологія. Педагогіка, вип. 20/21 (2004): 9–11.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

11

Шестакова, К. Ю. "Етнічні ідентифікаційні процеси в контексті діяльності національно-культурних товариств." Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Соціологія. Психологія. Педагогіка, вип. 20/21 (2004): 9–11.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

12

Никифоренко, Н. "Етнічні процеси в Україні другої половини XVIII ст. очима Й.А. Гільденштедта." Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка 8 (2005): 48–71.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

13

Ферков, О. В. "Етнічні процеси та відносини в Угорщині у другій половині XVI-XVII століття." Науковий вісник Ужгородського національного університету. Історія, Вип. 22 (2009): 111–16.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

14

Моця, О. П. "Етнічні процеси в автохтонному середовищі на етапі ранньомодерної та модерної історії Украївни." Український історичний журнал, no. 1 (490) (2010): 41–52.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

15

Ферков, О. В. "Етнічні процеси та відносини в Угорщині у другій половині XVI-XVII століття." Науковий вісник Ужгородського національного університету. Історія, Вип. 22 (2009): 111–16.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

16

Фігурний, Ю. "Етнічні державотворчі й націєтворчі процеси в Україні у добу Хмельниччини (1648-1657)." Українознавство, no. 4 (37) (2010): 274–81.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

17

Ферков, О. В. "Етнічні процеси та відносини в Угорщині у другій половині XVI-XVII століття." Науковий вісник Ужгородського національного університету. Історія, Вип. 22 (2009): 111–16.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

18

Фігурний, Ю. "Етнічні державотворчі й націєтворчі процеси в Україні у добу Хмельниччини (1648-1657)." Українознавство, no. 4 (37) (2010): 274–81.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

19

Фігурний, Ю. "Етнічні державотворчі й націєтворчі процеси в Україні у добу Хмельниччини (1648-1657)." Українознавство, no. 4 (37) (2010): 274–81.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

20

Лавер, Олександр. "Етнічні конфлікти і міграційні процеси в країнах ЄС: соціолого – політологічний аспект (2017-2020 рр.)." Геополітика України: історія і сучасність, no. 1(24) (May 25, 2020): 74–82. http://dx.doi.org/10.24144/2078-1431.2020.1(24).74-82.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

21

Фігурний, Ю. "Українські етнічні, державотворчі й націєтворчі процеси в першій половині XVII століття в українознавчому вимірі." Українознавство, no. 3 (40) (2011): 107–14.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

22

Фігурний, Ю. "Українські етнічні, державотворчі й націєтворчі процеси в другій половині XVI ст. в українознавчому вимірі." Українознавство, no. 1 (38) (2011): 178–84.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

23

Фігурний, Ю. "Українські етнічні державотворчі й націєтворчі процеси в другій половині XVI ст. в українознавчому вимірі." Українознавство, no. 2 (39) (2011): 178–82.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

24

Фігурний, Ю. "Українські етнічні, державотворчі й націєтворчі процеси в першій половині XVII століття в українознавчому вимірі." Українознавство, no. 3 (40) (2011): 107–14.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

25

Фігурний, Ю. "Українські етнічні, державотворчі й націєтворчі процеси в другій половині XVI ст. в українознавчому вимірі." Українознавство, no. 1 (38) (2011): 178–84.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

26

Фігурний, Ю. "Українські етнічні державотворчі й націєтворчі процеси в другій половині XVI ст. в українознавчому вимірі." Українознавство, no. 2 (39) (2011): 178–82.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

27

Томілович, Л. В. "Характерні риси соціально-економічного розвитку пороських земель середини XIV - середини XVІ ст. Етнічні процеси." Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія, вип. 55 (2001): 59–64.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

28

Денькович, Василь Степанович. "МИСТЕЦЬКО-ДУХОВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ КУЛЬТУРИ УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ." Питання культурології, no. 37 (May 28, 2021): 53–60. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1311.37.2021.235997.

Full text

Abstract:

Мета статті — висвітлити специфіку розвитку культури української діаспори, означити її мистецько-духовний потенціал та окреслити роль у збереженні сутнісних етнічних констант. Методологія дослідження передбачає застосування аналітичного підходу для виокремлення основних стратегій розвитку культури діаспори. Порівняльний метод використовується задля висвітлення специфіки взаємодії між культурою України та діаспори. Метод зіставлення залучено для наголошення на результативності розвитку культури діаспори для сьогодення. Наукова новизна. В статті окреслено значення української діаспори як транслятора та продовжувача культурних традицій України. Визначено її мистецько-духовний потенціал, який полягає у збереженні сутнісних етнічних чинників та впливі на сучасну культурно-мистецьку практику України. Висновки. Культурні зміни зумовлені процесами взаємодії різних культур (як в межах однієї країни, так і між окремими державами). Унаслідок збільшення інтеграційних процесів важливу роль відіграє проблема збереження цінностей кожної культури. Доведено, що у культурі української діаспори відбулося своєрідне консервування основних константних характеристик, притаманних українській культурі. Напрями її розвитку насамперед були пов’язані зі збереженням етнічної ідентичності. Автори використовували фольклорний матеріал, тематику та інструментарій, що притаманні українській етнічній культурі. Водночас відсутність ідеологічних перепон сприяла формуванню вільного простору для творчості, внаслідок чого діаспора почала розвиватися більш прогресивно, виступаючи орієнтиром для української культури сьогодення. Отже, культурна спадщина представників діаспори може належати як українській культурі, так і світовій.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

29

Лікарчук, Наталія Василівна, Дар’я Сергіївна Лікарчук, and Інна Петрівна Шевель. "ОСНОВНІ АСПЕКТИ ЕТНІЧНИХ КОНФЛІКТІВ." Міжнародні відносини: теоретико-практичні аспекти, no. 7 (June 3, 2021): 39–54. http://dx.doi.org/10.31866/2616-745x.7.2021.233220.

Full text

Abstract:

Виникнення будь-якого етнополітичного конфлікту обумовлено існуванням тієї чи іншої форми нерівності етносів. Тому врегулювання етнічних конфліктів вимагає знаходження нового, компромісного й прийнятного для всіх конфліктних сторін балансу взаємного задоволення їх інтересів. Проблема етнічних конфліктів протягом останніх десятиліть є однією з найбільш актуальних тем для дослідників, що представляють різні сфери науки. Головна причина такої пильної уваги до цього питання полягає у важливості розв’язання подібного роду конфліктів, які до того ж стали одним з найбільш поширених джерел суспільних протиріч і політичної нестабільності. Нині на світовій арені присутня наростаюча емоційна напруженість, що супроводжує конфліктні взаємодії, й може спричинити як мобілізуючий, так й дезорганізуючий вплив на поведінку учасників конфлікту. У етнічному конфлікті, в міру його розвитку, зростає почуття антипатії або ворожості. Приводи й випадки для цього завжди знаходяться.Події останніх років продемонстрували, що етнічні конфлікти в різних частинах світу виходять за рамки внутрішньодержавних й навіть регіональних. Це має особливе значення у зв’язку з тим, що регіони етнічної нестабільності асоціюються все частіше, й в періодичній, й в науковій літературі, – з потенційними суб’єктами міжнародного тероризму. Політико-економічна просторова структуризація полягає в розширенні європейської інтеграції, ускладненні взаємин між політичними акторами, зміні сфер геополітичного впливу, трансформації режимності й демократизації ряду країн. Цей процес досі не завершений повністю, ходячи й підходить до свого логічного фіналу. Запобігання конфліктам можливо тільки при комплексному підході до вирішення проблеми й об’єднанню національною політикою, спрямованою на гармонізацію відносин між різними етносами, а також правоохоронних органів, ЗМІ.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

30

Солошенко, О. М. "ФОРМУВАННЯ ЕТНІЧНОЇ СТРУКТУРИ НАСЕЛЕННЯ ХАРКІВСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТОЛІТТЯ." Історія та географія, no. 57 (2020): 126–31. http://dx.doi.org/10.34142/2313-2345.2020.57.20.

Full text

Abstract:

У статті аналізується етнічний склад населення Харківської губернії в другій половині ХІХ століття. У цей період в регіоні мешкали представники 45 народів. Ґрунтуючись на статистичних даних переписів населення 1864, 1879, 1897 років, автор акцентує увагу на змінах чисельності українців, росіян та євреїв, які у другій половині ХІХ ст. становили більшість населення губернії. Беруться до уваги історичні передумови формування етнічної структури Харківської губернії. Для висвітлення етнічних особливостей населення враховується порубіжне розташування регіону. Звертається увага на вплив транскордонного фактору на формування етнічної структури населення до кінця ХІХ ст. Зауважується, що значна кількість населення під час перепису, визнали рідною мовою російську. Звертається увага на особливості етнічної картини в місті Харкові, де, за даними перепису 1897 року, більшість населення становило російськомовне населення. Це пояснюється загальною тенденцією русифікації. Доведено, що даний процес був обумовлений зростанням чисельності росіян у структурі населення регіону, піднесенням позицій російської мови в галузях промислового виробництва, торгівлі, освіти, науки та поширенням стереотипу про російську мову як про мову розвинену та культурну. Між тим більшість населення Харківської губернії була україномовною. Окрема увага приділяється особливостям становища та динаміці єврейського населення в Харківській губернії. Їх розташування в регіоні, було пов‘язано не тільки із російським законодавством щодо євреїв, а й особливостями їх занять (торгівля, освіта). Історично на території губернії проживали поляки, німці, білоруси, цигани, чисельність яких до кінця ХІХ ст. не перевищувала 1%. Припускається, що для отримання більш достовірних даних щодо етнічної структури Харківської губернії необхідно залучати джерела соціальної історії другої половини ХІХ ст.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

31

Світлічна, О. О. "КУЛЬТУРНО-РЕЛЕВАНТНА ПЕДАГОГІКА ЯК НЕВІД'ЄМНИЙ КОМПОНЕНТ ПРОФЕСІЙНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ В КАНАДІ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 101, no. 2(Ч.2) (September 28, 2021): 163–74. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-101-2_2-163-174.

Full text

Abstract:

У статті висвітлено питання культурно-релевантної педагогіки як невід’ємного компонента професійної педагогічної підготовки в Канаді. Актуальність полягає в тому, що освітнє середовище стає все більш різноманітним в культурному сенсі. Така різноманітність робить величезний внесок в організацію освітнього процесу. Автор зазначає, що викладачі несуть відповідальність за досяжність, рівноправність та успішність навчання для всіх учнів, незалежно від культури, етнічної приналежності, раси, соціально-економічного статусу, мови, або релігійного походження. Один із шляхів досягнення цієї мети – застосування культурно-релевантної педагогіки. Головним завданням культурно-релевантної педагогіки є навчання студентів, що належать до різних етнічних груп. Термін також використовується для визначення ефективного використання педагогіки в глобальному мультикультурному освітньому просторі. Викладачі мають бути підготовлені з глибоким розумінням ставитися до різноманітних культур учнів, яких вони навчають. Педагогам в процесі освітньої діяльності треба усвідомлювати, як саме ця культура впливає на навчальну поведінку учнів та як трансформувати навчальний процес в класі таким чином, щоб врахувати відмінності. Викладачі, що поважають культурні особливості, демонструють тверду прихильність підвищенню успішності абсолютно всіх учнів, як представників більшості, так і меншин. Вони усвідомлюють цінність рідної культури учнів, співпрацюють з родинами студентів та прагнуть до расової рівності та соціальної справедливості. Особливе місце орієнтована на культуру педагогіка має для викладачів англійської як другої мови. Культурно-релевантна педагогіка спонукає вчителів сприймати культуру студентів та їх рідну мову як актив і включати питання культури учнів в навчальні програми по вивченню мови.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

32

Георгян, Надія, Тетяна Садова, and Наталія Бонзарева. "ФОРМУВАННЯ ОСНОВ ЕТНІЧНОЇ КУЛЬТУРИ У СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ." Гуманізація навчально-виховного процесу, no. 1(100) (December 3, 2021): 151–59. http://dx.doi.org/10.31865/2077-1827.1002021.245410.

Full text

Abstract:

Стаття має науково-методичний характер та розкриває теоретичне підґрунтя та досвід роботи з проблеми формування основ етнічної культури у старших дошкільників засобами активної анімації. Проаналізовано авторські підходи до трактування поняття етнічної культури та особливості формування основ етнічної культури у дітей дошкільного віку. Визначено, що засвоєння культури етносу в дошкільному віці дає змогу розуміти народні традиції, мову, надає можливість дітям стати носіями власної національної культури. Одним із засобів розвитку етнічної культури виступає мистецтво мультиплікації, створення мультфільму дітьми як засобу організації освітнього процесу. Акцентовано увагу на особливостях етнокультурного виховання, важливим завданням якого є формування умінь дитини орієнтуватися в етнокультурі, самостійно діяти в етнокультурному середовищі. Діти повинні набути досвіду виконання соціальних ролей, засвоїти властиву народу культуру світобачення та поведінки. Реалізація означених завдань здійснювалась завдяки використанню проектної технології «Мультмайстерня» як інтерактивної моделі освітнього процесу. Проектна технологія «Мультмайстерня» визначається як системотворчий компонент формування особистості, як фактор інтеграції соціальних запитів і педагогічних умов. Провідними лініями збагачення освітнього процесу з формування основ етнічної культури було визначено: предметно-інформаційну збагаченість; регулятивно-моральну забезпеченість; емоційно-ціннісну, культурну спрямованість; продуктивно-творчу діяльність. Доведено, що ефективне формування основ етнічної культури у старших дошкільників можливе за умови використання технології «Мультмайстерня». Створення мультфільму наближає дітей до нових явищ життя, особливостей буття етносу. Засвоєння культури відбувається через зміст мультфільму. Діти вживаються в різні соціальні позиції, знайомляться з особливостями взаємовідносин. Використання технології «Мультмайстерня» допомагає дитині знайти відповідь на глибинні запитання: Де я народився? Де я живу? На кого я схожий? Якою мовою розмовляю? та ін. Дошкільники здобувають первинні знання про свою етнічну приналежність, опановують соціальний досвід народу, його традиції та звичаї.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

33

Арзуманова, Т. В. "ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ БІКУЛЬТУРАЛІЗМУ УКРАЇНЦІВ НА ТЕРЕНАХ УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКОГО ЕТНІЧНОГО ПОРУБІЖЖЯ В РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТОЛІТТЯ." Історія та географія, no. 57 (2020): 5–10. http://dx.doi.org/10.34142/2313-2345.2020.57.01.

Full text

Abstract:

У статті розглянуті проблеми формування бікультуралізму українців Воронезької губернії, які мешкали на етнічному українсько-російському порубіжжі. Проаналізовано відмінні риси в складових етнічної культури росіян та українців регіону (мова, одяг, побут та архітектура, звичаї, ментальність). Виявлено, що в другій половині ХІХ ст. серед українців – мешканців Воронезької губернії спостерігався процес формування бікультуралізму – прилучення до домінуючою російської культури з одночасним збереженням маркерів власної етнічної культури. Опанування українцями російської мови та елементів російської етнічної культури (одяг, традиції та звички в повсякденному житті, світоглядні погляди) носило переважно соціальний характер через панування в суспільстві Російської імперії шовіністичних стереотипів про першість та домінантність російської культури над селянською українською культурою. Бікультуралізм української діаспори на теренах Воронезької губернії виражався в розумінні її представниками власної відмінності від етнічних росіян та і від представників материнського етносу

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

34

Grabovska, I. M. "Громадянське суспільство як один із вирішальних факторів консолідації українства постколоніального періоду." Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, no. 2(142) (April 25, 2017): 87. http://dx.doi.org/10.15421/171730.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена дослідженню громадянського суспільства як згуртувального чинника сучасного українського соціуму. Авторка доводить, що саме громадянське суспільство стало головним фактором впливу на консолідаційні процеси в постколоніальній Україні, яка опинилась у стані загрозливої державності через агресивні дії з боку Росії. Також розглянуто історичні приклади демократичних перетворень, що впливали на процес виникнення та розвитку громадянського суспільства на етнічних українських землях. Наголошується на тому факті, що в українській історії було чимало викликів, які сприяли зародженню громадянського суспільства на цих територіях. Одним із найяскравіших прикладів стало утвердження у цілій низці міст на автентичних українських землях магдебурзького права. Акцентовано увагу на тих дослідженнях українських філософів, які розглядали вплив магдебурзького права на формування громадянської активності та світогляду вільної особистості. У статті також проаналізовано основні концептуальні моделі громадянського суспільства, вироблені на сьогодні світовою філософією. Наголошується на значенні філософсько-світоглядної компоненти у процесі розвитку та функціонування громадянського суспільства в Україні. Робиться висновок, що найефективнішим консолідуючим чинником для сучасного українського соціуму є функціонування громадянського суспільства та його інституцій.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

35

Сополига, М. "До питання етнічної і ідентифікації та сучасних етнічних процесів українців Пряшівщини." Народна творчість та етнографія, no. 3 (2010): 5–20.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

36

Shved, M. I., S. M. Geryak, S. Y. Lypovetska, R. M. Lyahovich, L. V. Levytska, O. L. Sydorenko, Y. M. Kitsak, L. P. Martynyuk, O. A. Prokopovich, and V. T. Gurskyi. "ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ПІДГОТОВКИ ІНОЗЕМНИХ СТУДЕНТІВ НА КАФЕДРІ НЕВІДКЛАДНОЇ ТА ЕКСТРЕНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ." Медична освіта, no. 4 (September 11, 2018): 102–7. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2018.4.8876.

Full text

Abstract:

Мета роботи – аналіз ефективності навчально-виховної роботи серед іноземних студентів на опорній кафедрі невідкладної та екстреної медичної допомоги щодо засвоєння ними клінічних знань та практичних навичок із невідкладної медицини, а також оцінка перспективи впровадження нових сучасних віртуальних навчально-контролюючих програм. Основна частина. Апробовані на кафедрі невідкладної та екстреної медичної допомоги сучасні навчально-виховні методики роботи з іноземними студентами (єдиного навчального дня, проведення занять у навчальному симуляційно-тренінговому центрі, використання сучасних європейських віртуальних навчальних програм, групові та індивідуальні заняття з іноземними студентами з урахуванням їх етнічно-релігійних особливостей) є досить перспективними напрямками в педагогічному процесі. Так, використання в навчальному процесі на кафедрі системи єдиного навчального дня протягом 6 годин дає змогу не лише глибоко проаналізувати зі студентами теоретичні питання за темою заняття, але й впровадити в навчання елементи симуляційно-тренінгового засвоєння практичних навичок. Високий методичний рівень забезпечення навчального процесу на кафедрі, наявність університетського навчально-тренінгового центру симуляційного навчання за адаптованими європейськими віртуальними навчально-контролюючими програмами та широке залучення студентів-гуртківців у науковий, навчальний та тренінговий процес дозволяють забезпечити високий кінцевий рівень засвоєння ними теоретичних знань та практичних навичок. Висновок. Навчання за системою єдиного навчального дня дає змогу враховувати етнокультурні та релігійні особливості іноземних студентів та впровадити елементи симуляційно-тренінгового засвоєння практичних навичок.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

37

ТУРЧЕНКО, Галина, and Федір ТУРЧЕНКО. "ЯК ПІВДЕНЬ ОБ’ЄДНАВ УКРАЇНУ (КІНЕЦЬ ХVІІІ – ПОЧАТОК ХХ ст.)." Східноєвропейський історичний вісник, no. 21 (December 24, 2021): 31–40. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.21.246923.

Full text

Abstract:

Мета роботи – проаналізувати причини провалу російського імперського проєкту “Новоросія” і дати теоретичне обґрунтування процесу інтеграції південноукраїнського регіону до складу Великої України. Методологія – загальнонаукові, загальноісторичні, міждисциплінарні методи і теоретичні напрацювання окремих вчених. Наукова новизна – вперше у новітній українській історіографії здійснена спроба теоретичного узагальнення комплексу поєднаних між собою соціально-економічних, політичних і етнокультурних процесів, які призвели, з одного боку, до провалу імперського проєкту “Новоросія”, а з іншого – до перетворення південноукраїнських земель на невід’ємну складову частину модерної України. Висновки. Хоча для реалізації проєкту “Новоросія” імперською Росією були задіяні величезні матеріальні, людські й інтелектуальні ресурси, він зазнав краху. На перешкоді стали модернізаційні процеси, які з останньої чверті ХVІІІ – початку ХІХ ст. охопили Європу і перекинулися в Україну, включаючи ту її частину, яка називалася Новоросією. Модернізація активізувала на цій території цілий комплекс факторів, які знівелювали наслідки політики імперської інтеграції Новоросії, спричинили її провал. Одним з цих факторів був переважно український етнічний склад населення регіону, який склався в результаті міграційних процесів. Інший потужний фактор – економіка. В ХІХ – на початку ХХ ст. Південь перетворився на центр економічного тяжіння Наддніпрянської України і її товарного ринку, сприяючи консолідації окремих її регіонів в єдиний національно-територіальний комплекс. Зі свого боку, це активізувало соціальні й етнокультурні процеси, і у кінцевому рахунку, інтенсифікувало на території всієї України процес формування модерної української нації.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

38

Shust, V. V. "ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИЧНИХ ЦІННОСТЕЙ У ВЗАЄМОДІЇ ОСОБИСТОСТІ І СОЦІУМУ." Scientific Studios on Social and Political Psychology, no. 40(43) (November 17, 2017): 209–19. http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi40(43).74.

Full text

Abstract:

Розглядається процес інтеріоризації особистістю соціально-політичних цінностей та цінностей малих соціальних груп, який окреслює перспективи, форми політичної поведінки, виступає основним каналом перетворення в процесі політичної соціалізації політичних цінностей у стимули й мотиви практичної політичної поведінки. Визначено причини цього процесу: ідентифікацію з групою, орієнтованою на дану цінність, і практичну участь у спільній діяльності, мотивованій цією цінністю. Звернено увагу на те, що нові, порівняно із сім’єю та школою, інструменти політичної соціалізації – неформальні молодіжні групи – відіграють альтернативну роль щодо колишніх інститутів політичної соціалізації. З’ясовано, що ціннісна система особистості займає проміжне положення між мотиваційно-потребовою сферою і внутрішніми настановленнями на моделі політичної поведінки. Показано, що система політичних орієнтацій молоді мінлива, оскільки значною мірою обумовлена мінливим соціальним середовищем та актуальним рівнем розвитку особистості, а формування політичних цінностей молоді відбувається під впливом складних етнічних, побутових та інших чинників, на тлі яких складається психологія групової політичної поведінки. Зауважено, що участь у молодіжних політичних організаціях, виховна робота у вищих навчальних закладах часом створюють хибні уявлення про навколишню політичну дійсність, у яких відбивається невміння молодої людини відрізнити справжні цінності демократії від негативних явищ, з якими вона часом стикається в житті. Зроблено висновок, що все це впливає на сприйняття політики: в одних випадках – сприяє засвоєнню демократичних цінностей, в інших – створює для нього психологічні перешкоди в процесі формування засадничих принципів політичної поведінки.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

39

Мичковська, Ванда. "ДО ПРОБЛЕМИ ПОЛІКУЛЬТУРНОГО ВИХОВАННЯ У ВИЩИХ ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 18, no. 3 (February 1, 2020): 248–60. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v18i3.84.

Full text

Abstract:

У статті представлено аналіз сучасних підходів до таких понять, як полікультурність, мультикультурна освіта, полікультурне виховання, полікультурна освіта, національна свідомість. Проблеми полікультурного виховання молоді, формування людської та національної самосвідомості, громадянської позиції, активного й відповідального ставлення до життя є одними з пріоритетних у процесі гуманізації людського суспільства. Полікультурне виховання – це процес входження людини в Іншу культуру, занурення в культурну своєрідність через розвиток особистої культури. У ньому відбивається різноманітність світу, воно допомагає зрозуміти його багатогранно-складну картину, а значить, сприяє адекватному сприйняттю молоддю мінливих умов життя. Полікультурне виховання допомагає адаптації як різних культурних груп, так, власне, і кожної окремої людини, включеної у взаємодію та спілкування. Воно орієнтоване на виховання таких якостей особистості, які б сприяли розвитку здатності долати конфліктність, засновану на відмінностях. Таким чином, полікультурне виховання являє собою адекватну відповідь педагогіки на такі явища сучасного світу, як процеси інтеграції та глобалізації більшості сфер життєдіяльності людини, зростання міжетнічної напруги та конфліктів, поширення деструктивної агресії в міжособистісних стосунках. Національна самосвідомість – це різновид свідомості соціальної спільноти, заснованої на уявленнях про соціальні цінності і норми, які визначають належність особистості до нації, етнічної спільності. Яскравим прикладом такого зростання є факт, що кількість народів в Україні. Полікультурна освіта – це залучення до етнічної, загальнонаціональної та світової культури, формування вміння і готовності жити в багатокультурному поліетнічному середовищі; формує відкритість особистості до розуміння і вивчення інших ціннісних основ, формує індивіда, що зберігає свою соціально-культурну ідентичність і прагне до розуміння інших культур. Мультикультурна освіта - це збереження і розвиток різноманіття культурних цінностей, норм, зразків і форм діяльності, що існують в даному суспільстві.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

40

Воловик, Володимир. "Етнічний страт і регіональні колонізаційні процеси." Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Географія, no. 1 (вип. 38) (2015): 1–10.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

41

Воловик, Володимир. "Етнічний страт і регіональні колонізаційні процеси." Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Географія, no. 1 (вип. 38) (2015): 1–10.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

42

Воловик, Володимир. "Етнічний страт і регіональні колонізаційні процеси." Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Географія, no. 1 (вип. 38) (2015): 1–10.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

43

Кірсанова, Світлана. "ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ ДО МІЖОСОБИСТІСНОЇ ВЗАЄМОДІЇ У ПОЛІКУЛЬТУРНОМУ ВИМІРІ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ." ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 18, no. 2 (December 25, 2020): 86–97. http://dx.doi.org/10.35387/od.2(18).2020.86-97.

Full text

Abstract:

В оглядовій статті обґрунтовано педагогічні умови формування готовності міжособистісної взаємодії студентської молоді в умовах полікультурного середовища педагогічного університету як сукупність зовнішніх і внутрішніх факторів освітнього процесу, від реалізації яких залежить рівень сформованості готовності здобувачів вищої освіти до означеного процесу. Розвиток українського полікультурного соціуму пов’язаний із етнонаціональною політикою України. Полікультурна освіта в сучасних соціокультурних умовах претендує на статус нової освітньої парадигми, яка передбачає реалізацію моделі освітнього процесу в закладі вищої освіти з урахуванням багатокультурності (етнічної, релігійної, мовної, соціальної тощо). Мета статті полягає в обґрунтуванні педагогічних умов формування готовності міжособистісної взаємодії студентської молоді в полікультурному середовищі педагогічного університету. Першою умовою автором визначено організацію освітнього процесу з урахуванням досвіду та цінностей студентів. Друга умова, гуманітаризація освітнього процесу, спрямована на формування міжособистісної взаємодії студентської молоді в полікультурному середовищі педагогічного університету. Гуманітарні знання є основою виховання гуманістичних переконань, які знайдуть їхню реалізацію у майбутній педагогічній практиці. Третьою умовою формування міжособистісної взаємодії студентської молоді в полікультурному середовищі педагогічного університету є гуманістична взаємодія викладачів педагогічного університету. Процес формування міжособистісної взаємодії студентської молоді в полікультурному середовищі педагогічного університету слід вибудовувати з використанням міжпредметних зв’язків суміжних курсів. Результати наукового пошуку дали можливість стверджувати значущість і результативність обґрунтованих педагогічних умов. Ключові слова: міжособистісна взаємодія, педагогічні умови, полікультурне середовище, освітній процес, заклад вищої освіти.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

44

Потеряйко, Г. В. "Етнічна асиміляція в процесі формування політичних націй." Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія, вип. 54/55 (2003): 127–28.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

45

Потеряйко, Г. В. "Етнічна асиміляція в процесі формування політичних націй." Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія, вип. 54/55 (2003): 127–28.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

46

РЕВУЦЬКА, Світлана. "У ПОШУКАХ ІДЕНТИЧНОСТІ (НА МАТЕРІАЛІ ОПОВІДАННЯ МАРКА ВОВЧКА «КАТЕРИНА»)." Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, no. 48 (March 11, 2022): 152–58. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.48.20.

Full text

Abstract:

Феномен ідентичності є предметом зацікавлення науковців останні два десятиліття; це поняття увійшло до активного вжитку представників абсолютно різних сфер: публічні особи, журналісти, педагоги, письменники, громадські діячі. Література як складник, під впливом якого формується зокрема культурна ідентичність, є чудовим джерелом вивчення сутності загальних процесів ідентифікації в часі. У процесі життя ідентичність особистості може змінюватися під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників. Твори Марка Вовчка з позиції ідентичності (культурної, національної, етнічної) досліджено принагідно, і це при тому, що сама авторка є чудовим об’єктом для дослідження процесів формування ідентичності, насамперед національної. Метою цієї статті є виявити шляхи пошуку ідентичності персонажем твору «Катерина», зокрема простежити сам процес ідентифікації дівчини в чужому краї через аналіз її емоцій, настроїв, станів і почуттів. Так, авторка описує болісний процес пошуку ідентичності молодою дівчиною, яку дитиною вивезли з батьківщини. Через акцент здебільшого на афективному компоненті ідентичності особистості демонструє тісний її зв’язок з іншими видами ідентичності, зокрема національною, соціальною, мовною, культурною. Особистісна ідентифікація не є сталим феноменом, у різні етапи життя вона може зазнавати змін під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників, що і спостерігаємо в Катерини. Якщо на початку твору дівчинка намагається зберегти й усіма можливими способами відстояти свою національну ідентичність через мову, одяг, то після депресії починає приховувати її. Мовний критерій стає одним із ключових у поділі нею суспільства на «чужих» і «своїх». Увесь шлях пошуку себе, свого місця в суспільстві надзвичайно болісний, руйнівний. Страшну руйнівну силу болю і суму молода жінка сприймає як один із визначальних факторів руйнування особистості та її фізичного здоров’я. Такі процеси авторкою вже були зображені в україномовних творах («Олеся»), коли дитина помирає у тузі за рідними на чужині.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

47

Машкіна Л. А. "ІННОВАЦІЙНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ БАКАЛАВРІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД." ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, no. 49 (October 30, 2021): 166–71. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi49.271.

Full text

Abstract:

У статті розглянуто необхідність інноваційної підготовки фахівців,індикаторами якої є наступні елементи: попередні успіхи студентів у роки навчання в педагогічних навчальних закладах, інформованість про інновації і готовність до їх практичного втілення. Висвітлено зарубіжний досвід інноваційної підготовки майбутніх бакалаврів дошкільної освіти в системі вищих навчальних закладів Європи й Америки, структуру та особливості навчання і викладання в них. Проаналізовано зміст та методику підготовки до використання інноваційних технологій на практиці. Висвітлено новаторські методи роботи (коопероване навчання, методи критичної педагогіки, педагогічної антропології, аутентичної та етнічної бесіди, тощо), форми організації (кооперативне навчання, мікронавчання, моделювання, мінікурси, виїзні семінари, тощо) та інноваційні моделі навчання студентів-бакалаврів з пошуковою спрямованістю, способи і засоби їх введення у навчальний процес. Виділено необхідні компоненти для створення ефективних ситуацій кооперованого навчання: позитивна взаємозалежність, взаємодія підтримки «пліч-о-пліч», індивідуальна відповідальність, вміння спільно працювати в малій групі, групова обробка результатів. Розглянуто практичні уміння та навички викладача закладу вищої освіти (володіння пояснювальними та дослідницькими методами навчання), які необхідні для ознайомлення студентів із нововведеннями, формування у них стійкої зацікавленості до вивчення та використання в своїй професійній діяльності інновацій, також указано функції викладача у ході навчального процесу (координатор, партнер). Описано методи надпредметної пошукової навчальної діяльності, до якої входять дослідницька, комунікативно-діалогова, дискусійна, ігрова, моделююча діяльність. Висвітлено завдання які стоять перед викладачем закладу вищої освіти в процесі викладання дисципліни.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

48

Maraeva, U. M. "Феномен народної обрядовості як складова етнічної культури українців у теорії модернізації." Grani 18, no. 6 (April 19, 2015): 32–36. http://dx.doi.org/10.15421/1715115.

Full text

Abstract:

Народна обрядовість є істотною складовою етнічної культури українського народу. Попри модернізаційні та глобалізаційні процеси сучасного українського суспільства, вона й надалі залишається сферою традиційного побутування багатовікового досвіду народу. Розглядаючи феномен народної обрядовості у теорії модернізації, в статті звертається увага на національний проект модернізації, метою якого є визначення ролі і значення етнічного компонента у цивілізаційному поступі України. В цьому сенсі народна обрядовість постає незмінним знаком національної ідентичності, соціалізації, виявом максимального пристосування суб’єкта до оточуючого (природного та історичного) середовища, задоволення особистісних та суспільних потреб. Національна культура становить своєрідний символічний світ, створений етносом відповідно до його потреб, цінностей, ідеалів, способу життєдіяльності. В умовах глобальних викликів стрижнем існування держави є національне та культурне самоутвердження. Тому важливим формуючим компонентом є розробка національного проекту модернізації, в якому національні традиції визначають характер модернізаційного процесу і виступають його стабілізуючими чинниками як варіанти загальнолюдських цінностей. Таким чином, народна обрядовість визначає функціональну потребу суспільства трансформуватися в часі і просторі народної культури в традицію та обряд.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

49

Дідух, Микола Леонтійович. "Перспективи кроскультурного дослідження процесу етнічної індивідуації." Вісник Одеського національного університету. Серія: Психологія 22, вип. 3 (45) (2017): 22–30.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

50

Савчук, Борис, Оксана Петренко, Оксана Блавт, and Галина Білавич. "ПЕДАГОГІЧНІ КОНФЛІКТИ В РЕЦЕПЦІЇ ЗАХІДНИХ НАУКОВЦІВ: НАУКОВІ ПРІОРИТЕТИ І МЕТОДИЧНИЙ ДОСВІД." Інноватика у вихованні, no. 14 (November 17, 2021): 108–17. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i14.394.

Full text

Abstract:

У статті визначено пріоритети дослідження педагогічних конфліктів у західній науці та представлені в ній підходи і методики формування конфліктологічної культури студентів. Зазначено, що в процесі осмислення проблематики педагогічних конфліктів зарубіжні дослідники спираються на міждисциплінарний досвід вивчення конфліктології. Одним із пріоритетних напрямів таких студій стали т. зв. маргінальні групи студентської молоді (представники етнічних меншин, ЛГБТ спільноти, особи з обмеженими можливостями здоров’я тощо), які часто стають джерелами виникнення конфліктів. У статті актуалізовано підходи та методи формування конфліктологічної культури між студентами та викладачами. Схарактеризовано два основних вектори західного дискурсу щодо сутності та наслідків педагогічних конфліктів. Одна група науковців стверджує, що вони апріорі негативно впливають на розвиток освітнього процесу, тому їх виникненню треба будь-яким чином запобігати і будь-яким способом прагнути досягти компромісу між учасниками конфлікту. Друга група авторів доводить природність та регулярність педагогічних конфліктів у навчальному процесі, тому їх не можна уникнути; їх варто використовувати для формування конфліктологічного досвіду між викладачами та студентами.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

Journal articles on the topic 'Етнічні процеси'

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles