Journal articles on the topic 'Еталонний аналіз'

Purpose. The purpose of the study is to expertly substantiate the list of communicative professionally important qualities of a counseling psychologist and to build a reference psychological profile communicative qualities of a counseling psychologist.Methods. In scientific research, the main methods were – analysis and synthesis; questionnaires, mathematical statistics, ranking and classification. Using the method of: 1) analysis and synthesise – a list of communicative professionally important qualities of a counseling psychologist was identified; 2) questionnaire – the degree of development of communicative professionally important qualities of a psychologist-consultant is established; 3) mathematical statistics – statistically calculated results, invented average indicators for each quality; 4) ranking – the selection of reference communicative professionally important qualities of a psychologist-consultant with a medium, high and very high degree of development; 5) classifications – systematized scientific ideas about the list of communicative professionally important qualities of a counseling psychologist.Results. According to the results of scientific research, it is established that the majority of respondents, expertly assessing the reference psychological profile of groups of communicatively professionally important qualities (communicative-ethical, communicative-technological, communicative-positional), are convinced that these qualities should have a high psychologist-consultant. And a very high degree of development. Comparing the reference psychological profile of groups of communicative professionally important qualities of the counseling psychologist with his real profile, the difference in expert assessments was stated (in general, the reference indicators are higher than the real indicators.Conclusions. Communicative professionally important qualities of a counseling psychologist should be classified into the following groups: a) communicative and ethical – tolerance, tact, correctness, delicacy, impartiality; b) communicative-technological – diplomacy, dialogue; c) communicative-positional – sociability, contact, openness, assertiveness. This classification provides an opportunity to systematize the theoretical provisions for groups of communicative professionally important qualities, as well as to determine the areas of study of the personality of the candidate for the position of “psychologist-consultant”.Comparing the real psychological profile of the degree of development of communicatively professionally important qualities of a counseling psychologist with the reference, it is established that these profiles do not coincide in expert assessments, however, the presence of these expert assessments indicates that our identified communicative professionally important qualities should be reflected in the psychodrama of the counseling psychologist.Prospects for further exploration are seen in the study of communicative professionally important qualities in counseling psychologists - masters of their craft and established a reference psychological profile of communicative professionally important qualities of a counseling psychologist.Key words: communicative-ethical qualities, communicative-technological qualities, communicative-positional qualities, professional-psychological selection, psychodrama, psychological counseling. Мета дослідження – експертне обґрунтування переліку комунікативних професійно важливих якостей психолога-консультанта та побудова еталонного психологічного профілю комунікативних якостей психолога-консультанта.Методи. У науковому дослідженні основними методами були аналіз та синтез; анкетування, математичної статистики, ранжування та класифікація. За допомогою методу: 1) аналізу та синтезу – було виокремлено перелік комунікативних професійно важливих якостей психолога-консультанта; 2) анкетування – встановлено ступінь розвитку комунікативних професійно важливих якостей психолога-консультанта; 3) математичної статистики – статистично підраховано результати, винайдено середньостатистичні показники за кожною якістю; 4) ранжування – здійснено відбір еталонних комунікативних професійно важливих якостей психолога-консультанта із середнім, високим та дуже високим ступенем розвитку; 5) класифікації – систематизовано наукові уявлення щодо переліку комунікативних професійно важливих якостей психолога-консультанта.Результати. За результатами наукового дослідження встановлено, що більшість респондентів, які експертно оцінюють еталонний психологічний профіль груп комунікативних професійно важливих якостей (комунікативно-етична, комунікативно-технологічна, комунікативно-позиціо-нальна), переконані в тому, що вказані якості повинні мати у психолога-консультанта в основному високий та дуже високий ступінь розвитку. У результаті порівняння еталонного психологічного профілю груп комунікативних професійно важливих якостей психолога-консультанта з його реальним профілем констатована різниця в експертних оцінках (в основному еталонні показники вище, аніж реальні)Висновки. Комунікативні професійно важливі якості психолога-консультанта варто класифікувати за такими групами: а) комунікативно-етичні (толерантність, тактовність, коректність, делікатність, неупередженість); б) комунікативно-технологічні (дипломатичність, діалогізм); в) комунікативно-по-зиціональні (товариськість, контактність, відкритість, асертивність). Зазначена класифікація надає можливості систематизувати теоретичні положення щодо груп комунікативних професійно важливих якостей, а також дозволяє визначити напрями вивчення особистості кандидата на посаду «психолог-консультант».У результаті порівняння реального психологічного профілю ступеня розвитку комунікативних професійно важливих якостей психолога-консультанта з еталонним установлено, що ці профілі за експертними оцінками не збігаються, проте наявність цих експертних оцінок свідчить про те, що виокремлені нами комунікативні професійно важливі якості повинні бути відображені у психограмі психолога-консультанта.Перспективи подальших розвідок убачаються у вивченні комунікативних професійно важливих яко-стей у психологів-консультантів – майстрів своєї справи, встановлені їхнього еталонного психологічного профілю.Ключові слова: комунікативно-етичні якості, комунікативно-технологічні якості, комунікативно-позиціональні якості, професійно-психологічний відбір, психограма, психологічне консультування.

Актуальність теми дослідження. Складні економічні умови, в яких функціонують малі підприємства України, актуалізують необхідність підтримки їх фінансової безпеки. Постановка проблеми. Управління фінансовою безпекою підприємства повинно ґрунтуватися на результатах оцінки її поточного рівня, що визначає необхідність розробки відповідної методики. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням оцінювання рівня фінансової безпеки підприємств присвячені роботи таких науковців як І. Бланк, А. Вергун, К. Горячева, М. Єрмошенко, С. Журавльова, Т. Кузенко, Г. Портнова, Т. Рзаєва, О. Чернега. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Більшість методичних розробок щодо оцінювання рівня фінансової безпеки підприємств не адаптовані до аналізу фінансової безпеки суб’єктів малого бізнесу. Постановка завдання. Розробка методики оцінювання рівня фінансової безпеки суб’єктів малого бізнесу. Виклад основного матеріалу. У статті запропоновано методичний підхід до оцінювання рівня фінансової безпеки малих підприємств, реалізація якого включає п’ять етапів: 1) ідентифікація факторів впливу, формування масиву вхідних даних; 2) визначення еталонних значень показників; 3) нормалізація вхідних даних; 4) оцінка відхилень фактичних значень показників від еталонних, розрахунок складових інтегрального показника; 5) розрахунок інтегрального показника, надання якісної інтерпретації результатів. Висновки. Запропонована методика оцінювання рівня фінансової безпеки дозволяє врахувати характер впливу факторів на рівень фінансової безпеки малих підприємств; застосувати диференційований підхід до визначення еталонних значень індикаторів; надати якісну інтерпретацію результатів.

В статті розглядаються основи побудови, зберігання, відтворення, синхронізації та передачі розміру одиниці часу та частоти для військових користувачів. Порівнюються методи синхронізації сигналів статичних та динамічних стандартів за основними джерелами похибок, видами синхросигналів, алгоритмами порівняння, апаратурною реалізацією. Високі темпи вдосконалення еталонів часу і частоти, їх відносна нестабільність визначає актуальність підвищення точності опорних генераторів та удосконалення методів синхронізації. Аналізуються параметри нестабільності фази сигналу синхронізації від автономних стандартів частоти та глобальних навігаційних супутникових систем. Обґрунтовується вибір методу двосторонньої передачі сигналів часу та частоти як найбільш прецизійного.

Актуальність. Адекватне функціонування будь-якої педагогічної системи, зокрема і системи підготовки фахівців у коледжі, неможливе без зворотного зв’язку, без встановлення ефективності освітнього процесу, оцінювання результатів компетентнісно-орієнтованого навчання. Водночас педагогічною наукою ще не напрацьовано докладних теорій і валідних методик, які б давали змогу надійно оцінювати рівень опанування студентами професійними уміннями, навичками, іншими складними компетентностями, визначеними освітніми стандартами результатами навчання. З огляду на це, постала необхідність у розробленні надійної, системної і доступної у практичному застосуванні методики оцінювання якості підготовки фахівців у коледжах. Мета – на основі аналізу сутнісних характеристик педагогічного оцінювання, особливостей компетентнісного підходу у фаховій передвищій освіті обґрунтувати методику оцінювання якості підготовки фахівців у коледжах. Методи: теоретичні (теоретичний аналіз наукових джерел, вивчення вимог професійних і освітніх стандартів, освітніх програм, аналіз програм навчальних дисциплін – задля з’ясування стану проблеми дослідження та визначення напрямів наукового пошуку; порівняння – з метою вивчення наукових підходів щодо розв’язання проблеми; аналіз і синтез – для розроблення методу оцінювання компетентностей (освітніх результатів); емпіричні (спостереження, тестування – для визначення валідності інструментарію, внесення коректив у методику оцінювання; дидактичний експеримент – для визначення вагомості питань теми та виділення домінантних навчальних елементів). Результати. Конкретизовано сутність педагогічного оцінювання як процесу встановлення рівня навчальних досягнень студента/студентів в оволодінні змістом навчальної дисципліни (теми, модуля та ін.) відповідно до унормованих вимог. Констатовано брак сталих підходів до визначення понять «педагогічний контроль», «педагогічний (освітній) моніторинг», «педагогічна діагностика», «педагогічне оцінювання», «оцінка», «перевірка», «облік», «педагогічне вимірювання» та інших, що тісно пов’язані з названими. Доведено, що оцінювання якості професійної підготовки фахівців у коледжі має здійснюватися шляхом зіставлення демонстрованих студентами знань, умінь, навичок, інших компетентностей (актуальний стан об’єкта), з еталонними (очікуваними, унормованими) результатами, задекларованими в стандартах фахової перед вищої освіти (освітніх програмах). Обґрунтовано методику оцінювання якості професійної підготовки фахівців як алгоритм послідовної реалізації дев’яти етапів – від встановлення еталонних результатів навчання до продукування висновків про рівень якості компетентнісно-орієнтованого навчання студентів. Запропоновано метод оцінювання сформованості умінь (інших компетентностей) студентів на основі опису структурних компонентів професійної дії (предмет (об’єкт); процес (процедура); засоби; умови; результат (продукт). Висновки: Обґрунтована методика оцінювання якості професійної підготовки фахівців у коледжах дає можливість визначити реальний рівень відповідності підготовленості студентів встановленим нормативним вимогам на всіх етапах опанування здобувачами освітньою програмою. Запропонований метод оцінювання компетентностей (освітніх результатів) на основі дидактичного диференціювання професійних дій надає можливість зацікавленим суб’єктам освітнього процесу вже не інтуїтивно, а цілеспрямовано, на науковій основі розробити діагностичний інструментарій, провести діагностичні процедури й отримати об’єктивні, надійні результати перевірки компетентнісних досягнень студентів.

Стаття присвячена проблемі позиціонування гендерної ідентичності у сучасному суспільстві, яке постійно виробляє еталонно-стереотипні установки та зв’язані з цим сукупності патернів реагування на соціальну дійсність. Проведено аналіз окремої поведінкової стратегії «жіночої мімікрії» з використанням структурно-семіотичного аналізу, представленого у чотирьох рівнях базових онтологій: тілесному, психічному, соціальному, культурному. На окремих прикладах охарактеризовані особливості невербальної мімікрії із застосуванням макіяжу, представленого в семіотичних кодах культури, які визначають специфіку використання візуально-аналітичних прийомів у повсякденній реальності. Виділено ряд критеріїв, використання яких, дозволяє інтерпретувати соціальний імпринт інформаційних інтенцій, представлених у соціокультурних кодах серійного і фрагментарного макіяжу. Порушено питання гендерної приналежності, що спостерігається в соціально-рольових атрибуціях маскулінності у жінок і фемінності у чоловіків. Проведений аналіз підтверджує наявність форм змішаного гендеру в сучасному суспільстві, який постійно виробляється і відтворюється на рівні соціальних паноптикумів, ці процеси відображаються в структурі особистісної інтроекції.

У статті представлено результати теоретичного аналіз категорії ставлення у психологічній науці. Визначено основні підходи до вивчення даного феномену: ставлення як прояв екзопсихіки (О. Лазурський), ставлення як структурні першоелементи особистості (В. Мясищев), ставлення як переживання (С. Рубінштейн), ставлення як установка (Н. Сарджвеладзе) та ін. Зазначено, що у зарубіжній психології ставлення досліджується у межах соціальних установок та позначається терміном «socialattitude». Визначено, що ставлення виражає зв’язок між об’єктом та суб’єктом, може мати різну модальність (позитивну, негативну, нейтральну) та інтенсивність. Проведений аналіз показав, що в основі ставлення більшість вчених виділяє наявність тієї або іншої потреби, інтересу (бажання), що тісно пов’язано із ціннісними структурами особистості. Зазначено, що у ході соціалізації у особистості формуються т.з. оціночні ставлення (моральні еталони), на які спирається людина для оцінки власних дій. Підкреслено, що при аналізі ставлення особистості доцільно використовувати дві категорії психічного: процесуального (розгортання у часі та просторі) та потенційного (прихований, латентний, що може відбутись за певних обставин). Описано сутнісні характеристики ставлень особистості (за В. Мясищевим): цілісність, активність, усвідомленість та вибірковість. Зазначено, що ставлення особистості до світу (за С. Рубінштейном) відбувається на рівні безпосереднього переживання (емоційний відгук) та абстрактному рівні – «світоглядні почуття»: світогляд, ідеології, принципи, правила поведінки тощо, які людина приймає на теоретичному (абстрактному) рівні. Визначено, що формою вираження ставлення можуть стати не лише емоція, почуття, переживання – це може відбутись на рівні дії та вчинку, це означає, що ставлення вміщує в собі і спонукання до дії. Визначено компоненти ставлення до гендерної нерівності: когнітивно-інформаційна, емоційно-ціннісна, мотиваційно-конативна. Наголошено на необхідності психологічного аналізу ставлення особистості до гендерної нерівності у сфері досліджень гендерної проблематики.

У багатьох комерційних підприємствах на реалізацію процесів охолодження припадає значна час­тина загального енергоспоживання підприємства. Для моніторингу справжнього споживання електроенергії під час безперервної роботи холодильних систем сформовано і методично обґрунтовано способи розрахунку енергоефективності. Основною вимогою до методики енергетичного аналізу таких систем є її базування на принципах і законах термодинаміки. Системним кордоном для порівняння ефективності холодильних та теплонасосних установок є теплова або холодильна потужність та температурний режим роботи. Машину, яка досліджується, призначено для під­приємства торгівлі з широким асортиментом продуктів з двома постійними температурними рівнями короткострокового зберігання. Відповідні холодопродуктивності різні за кількісними показниками, але постійні за часом. Визначення показників ефективності здійснено в системних кор­донах термодинамічного циклу та конструкційних особливостей елементів машини. Вид аналізу – порівняння енергетичної ефективності та габаритів циклів двох або більшої кількості машин з різними робочими речовинами. З використанням еталонних циклів здійснено числове моделювання процесів в теплофікаційній холодильній машині з робочими речовинами R404А та СО2 у єдиному робочому режимі. Розрахунки проведені для шести схемно-циклових рішень. Результатами розв’язання «енергетичної» задачі є дійсний коефіцієнт перетворення СОР. Аналіз показав низьку енергетичну ефективність одноступеневих циклів в режимі теплофікаційної машини з двома тем­пературами кипіння, одна з яких є низькотемпературною. Найвища ефективність у машин, які працюють за циклом двоступеневого стиснення з двома випарниками та детандером перед високотемпературним випарником. Результатами розвязання «транспортної» задачі є визначення теоретичної об’ємної холодопродуктивності компресорів (габариту циклу). Порівняльний аналіз результатів констатує, що габарит циклу з СО2 втричі менший за R404A. Рекомендація на перспективу – двоступенева машина з двома випарниками та проміжною посудиною з СО2. За розв’язанням усіх задач вказаний цикл має найкращі характеристики.

Води поверхневих водойм Рівненського природного заповідника,зокрема, озера Біле, мають аномально низький солевміст та твердість. Цей факт підтверджують результати проведених нами багаторічних і системних досліджень проб води. В статті приведено аналіз відповідних систематизованих даних. Це дозволило зробити висновки про можливість застосування вод озера Біле як еталонних для випробування обладнання та комп’ютерного моделювання водоочисних процесів. Розглянуто чинники, що можуть мати негативний вплив на сольовий стан вод (зокрема наслідки видобутку бурштину).

Оцінити можливості та доцільність застосу- вання методу Хольдріджа для визначення річної потен- ційної евапотранспірації для з’ясування вологодефі- циту та коригування режимів зрошення на прикладі Херсонської області шляхом порівняння результатів оцінки агрометеорологічного показника з еталонними розрахунками у програмі ФАО ET0 Calculator, що вико- ристовує алгоритм Пенмана – Монтейта (референсна евапотранспірація), а також запропонувати можливий варіант перерахунку потенційної евапотранспірації в референсну. Методи. Розрахунковий метод оцінки евапотранспірації в Херсонській області за річний період 1973–2019 років (методи Хольдріджа за біотемпературою та Пенмана – Монтейта); статистичний аналіз точності розрахунків; метод лінійної регресії для побудови трен- дів і лінійного прогнозу; регресійний аналіз для розро- блення модифікованої формули розрахунку евапотран- спірації за біотемпературою. Результати. Встановлено, що метод Хольдріджа в чистому вигляді дає похибку 37,03% під час оцінювання евапотранспірації порів- няно з методом Пенмана – Монтейта. Тренд і лінійний прогноз за обох методик оцінки евапотранспірації іден- тичний, відрізняється лише крутизною. Модифіковане рівняння Хольдріджа дозволяє зменшити похибку роз- рахунку референсної евапотранспірації до 11,41%, що дозволяє рекомендувати його для використання в аграр- ній науці та практиці. Висновки. Застосування методу Хольдріджа в чистому вигляді доцільне у кліматології, але має обмеження для сільськогосподарського вико- ристання. Модифіковане нами в результаті регресійного аналізу даних рівняння Хольдріджа можна рекоменду- вати для швидкої оцінки річної референсної евапотран- спірації в аграрному секторі.

Предметом досліджень є методи підготовки та обробки вхідних даних, що містять пропущені значення, для їх подальшого аналізу та кластеризації. Метою дослідження є розгляд існуючих методів позбавлення від пропусків у даних в задачах кластеризації та доцільність їх використання у реальних задачах. Завдання: аналіз переваг та недоліків кожного з методів, що направлені на відновлення даних, для визначення доцільності використання їх в задачах кластеризації та виділення оптимального методу, порівняльний аналіз методів, оцінка результативності за наслідками порівняння кластеризації відновлених даних з результатами кластеризації еталонних даних. Методи: FCM - для проведення безпосередньо кластеризації даних, метод видалення всіх рядків, що містять пропуски, заповнення пропусків вибірковими статистиками, заповнення пропусків з урахуванням структури зв’язків. Результати: ефективність застосування методів при підготовці даних для подальшої кластеризації залежить від кількості наявних пропусків в похідному наборі. Якщо таких рядків досить мало, то кожен, з розглянутих методів, може бути використаний і дати необхідні результати. Але, якщо рядків з пропусками досить багато, наприклад 30%, тоді найбільш прийнятними для використання можна назвати методи, що пов’язані з заміною значень, однак слід враховувати, що така заміна може призвести до спотворення даних, а з рештою і результатів. Висновки. Наукова новизна – дослідження проблеми кластеризації даних, що містять пропущені значення та розгляд методів, які дозволяють розв’язати цю задачу. Проведення експериментів та порівняння результатів кожного з методів, висновки про доцільність використання того чи іншого методу та побічні ефекти. Практична значущість роботи полягає у визначені можливості використання в реальних задачах, що зазвичай не є ідеальними і з великою ймовірністю міститимуть пропуски, методів обробки даних для використання їх в задачах кластеризації.

Для контролю всієї сукупності параметрів зубчастих коліс потрібне використання відразу цілої гами засобів вимірювальної техніки та комплексів. Багато з них морально застаріли, не автоматизовані, не мають виходу на комп'ютерні засоби і не забезпечують сучасного рівня точності, інформативності та швидкодії. На сьогоднішній день метрологічний контроль параметрів зубчастих коліс базується на великій кількості вимірювального обладнання. Всі вони мають обмежений діапазон вимірювальних параметрів, різну точність і діапазон виміряних значень. Розглянуто комплекс робіт по створенню системи забезпечення єдності геометричних параметрів зубчастих передач. Це вимагає перегляду, систематизації та розробки методів та засобів метрологічного забезпечення. Розглянуто еталонну базу в області контролю евольвенти зубчастого колеса, яка вимагає її створення на основі детального аналізу нових принципів вимірювання, необхідності обґрунтування їх точності, розширення діапазону та діапазону вимірюваних параметрів. Тому в статті запропонована оцінка систематичної та випадкової складових похибки вимірювання циліндричних зубчастих коліс. Проведений аналіз похибок для реальних умов експлуатації на етапі попередніх досліджень, коли не відомий перелік складових основної похибки і не проведена їх кількісна оцінка.

Предметом досліджень статті є моделі для встановлення ступеня релевантності зображень у просторі дескрипторів ключових точок зображень для реалізації структурних методів розпізнавання зорових образів у системах комп’ютерного зору. Метою є проведення експериментального дослідження ефективних за параметром швидкодії модифікацій способів встановлення подібності описів у просторі дескрипторів ключових точок на підставі апарату аналізу бітових даних. Завдання: розроблення математичних та програмних моделей оброблення даних при обчисленні подібності структурних описів, вивчення властивостей та особливостей застосування цих моделей, оцінювання ефективності за результатами оброблення конкретних зображень. Застосовуваними методами є: детектор BRISK для формування дескрипторів ключових точок, інтелектуальний аналіз даних, метод кластеризації к-середніх, методи побітового оброблення та підрахунку частоти входження даних, теорія хешування бітових даних, програмне моделювання. Отримані такі результати. Методи класифікації зображень з використанням подібності описів у просторі дескрипторів ключових точок отримують подальший розвиток та застосування на підставі впровадження апарату аналізу бітових даних. Кластерне подання описів не тільки скорочує час оброблення, але й показує чутливість модифікації методу до незначних особливостей зображення і його можливість широкого застосування у системах комп’ютерного зору. Хешування опису без втрати даних суттєво прискорює (у експерименті у сотні разів) процес обчислення ступеня релевантності описів. Вибрана хеш-функція може впливати на результат і сприяти покращенню рівня розрізнення зображень. Побудова узагальненого опису у вигляді спільного дескриптора значно скорочує час обчислень, при цьому виникає потреба у попередньому обробленні опису з метою формування скороченого опису із списку значущих дескрипторів. Висновки. Наукова новизна дослідження полягає в удосконаленні методу структурного розпізнавання зображень на основі опису як множини дескрипторів ключових точок шляхом застосування апарату кластеризації, виявлення узагальнених властивостей та хешування даних для визначення модифікованих мір релевантності аналізованих та еталонних описів. Практична значущість роботи – досягнення суттєвого рівня підвищення швидкодії обчислення релевантності зображень, підтвердження результативності запропонованих модифікацій на прикладах зображень, отримання прикладних програмних моделей для дослідження та впровадження методів класифікації у системах комп’ютерного зору.

У статті розглянуто особливості вживання прецедентних імен в англійській мові шляхом висвітлення закономірностей їх мовностилістичного вираження у творах сучасної художньої літератури. Аналіз ілюстративного матеріалу здійснено на основі узагальненої класифікації типів і видів прецедентних імен, яка охоплює їх поділ за критерієм належності до певної соціокультурної групи (універсально-прецедентні, національно-прецедентні й соціумно-прецедентні), а також за семантичним критерієм (прецедентні антропоніми та топоніми; термінологічні й полісемічні прецеденти). Серед найчисленніших еталонних тематичних груп прецедентних імен зареєстровано імена історичних осіб, героїв класичних творів і фільмів та міфологеми, які реалізуються в тексті через низку стилістичних фігур, таких як метафора, гіпербола й порівняння. До провідних критеріїв, котрі слугують основою для розрізнення прецедентних феноменів від інших імен, відносимо апелювання до ознак зовнішності осіб або персонажів, рис їхнього характеру або комунікативних ситуацій, через які проявляється знаковість героя або видатної особи. За результатами аналізу з’ясовано, що прецедентні імена як одна з вербальних форм відображення стереотипно-метафоричного сприйняття дійсності певною культурною спільнотою людей демонструють тенденцію до розширення свого контекстуального значення та примноження характеристик завдяки здатності формувати ментальні зв’язки між їхнім першоджерелом і новим контекстом. Виконане дослідження ілюстративного матеріалу засвідчило, що прецедентні імена належать до дієвих засобів привернення уваги читача до певної ідеї твору й слугують засобом інтенсифікації конкретних рис та особливостей персонажів художньої літератури ХХІ ст. Перспективним убачається вивчення питань, пов’язаних із сугестивним й емоційно-прагматичним потенціалами прецедентних імен, а також поглиблення знань про перебіг синергетичних процесів під час їх породження та актуалізації в межах різних лінгвокультур.

Анотація. Предметом дослідження даної статті є методології управління ІТ-проєктів. Мета роботи – проведення огляду сучасних механізмів управління ІТ-проєктів задля з’ясування підходу до оптимізації (раціоналізації) процесу оцінювання вартості ІТ-проєкту. В статті вирішуються такі завдання: аналіз стандартів, концепцій та підходів до управління ІТ-проєктами, розгляд критеріїв вибору підходящої методології для того чи іншого проєкту. Використовуються такі методології: Waterfall (каскадна модель), Agile, Scrum, Kanban, Гібридна та Спіральна методологія. Отримано наступні результати: Визначено, що методології управління ІТ-проєктами можна розділити на традиційні (каскадні) та гнучкі, а всі інші — їх комбінації. Розкрито сутність Waterfall методології, Agile, Scrum, Kanban, Гібридної та Спіральної моделі. Позначено, для яких ІТ-проєктів більш за все підходить кожна з них. Проведено аналіз національних стандартів в області управління ІТ-проєктами. Визначено, що відповідно до діючого Державного стандарту «Інформаційна технологія» створення ІТ-проєкту як автоматизованої системи зводиться до восьми послідовних стадій: формування вимог, розробка концепції, технічне завдання, розробка ескізного проєкту, технічний проєкт, розробка робочої документації, введення в дію, супровід. Цей Держстандарт, як інші, вже застарів та не охоплює всіх аспектів управління проєктами, як от, наприклад, вартістю. Досліджено міжнародні еталони управління ІТ-проєктами: IPMA (Individual Competence Baseline), Prince 2 (PRoject IN Controlled Environments 2), P2M (Project and Program Management for Enterprise Innovation), керівництво до зводу знань з управління проєктами (PMBOK), керівництво до зводу знань з інженерії програмного забезпечення (SWEBOK), керівництво до збору знань з бізнес-аналізу (BABOK). Проілюстровано взаємодію керівництв збору знань в формуванні методології управління вартістю ІТ-проєктів та визначено, що саме на перетині керівництв до збору знань з управління проєктами, інженерії програмного забезпечення та бізнес-аналізу формується методологія управління вартістю ІТ-проєктів. В межах огляду стандартів управління ІТ-проєктами, виділено, що для корпоративного управління ІТ-проєктами можуть бути обрані окремі стандарти через складність узгодження їх між собою. Висновки: За результатами проведеного дослідження можна зробити висновок, що методології управління ІТ-проєктів є незамінними інструментами для реалізації успішних ІТ-проєктів. Вибір залежить від особливостей проєкту та його команди і будь-яка методологія має бути адаптована під конкретний проєкт – універсальних підходів не існує.

Вирішується задача класифікації зображень у просторі ознак дескрипторів особливих точок з поданням опису у кластерному виді і використанням статистичних мір для обчислення релевантності описів. Проведено аналіз особливостей застосування статистичного та метричного класифікаторів при визначенні рівня релевантності структурних описів. Виконано порівняння характеристик мір релевантності на розрахункових прикладах. Запропоновано використання розходження Кульбака-Лейблера як універсальної і ефективної міри для задачі класифікації. Підтверджена результативність запропонованого підходу для прикладних баз зображень. Наукова новизна дослідження полягає у розвиненні методу структурного розпізнавання зображень на основі кластерного опису множини дескрипторів особливих точок шляхом застосування апарату статистичних мір для визначення релевантності аналізованих та еталонних даних і побудови класифікаційних висновків у просторі кластер – еталон. Практична значущість роботи – отримання прикладних розрахункових моделей для застосування методів класифікації і підтвердження їх результативності в конкретних прикладах базах зображень.

У роботі представлена система КЕНС. Дана система основана на аналізі карт, таким чином зрозуміло що їх точність є важливою для системи КЕНС. Магнітометричні карти як основне джерело інформації включають відхилення розрахунків через вплив варіацій магнітного поля для корекції динних відхилень використовуються магнітні обсерваторії. Під час процесу створення магнітометричних карт з використанням варіаційних станцій час від часу варіаційні станції виконують корекцію своїх приладів завдяки еталонним значенням магнітного поля, які дана станція отримує через Інтернет протокол з магнітної обсерваторії. Проблематика даного підходу в тому що зазвичай варіаційні станції знаходяться у віддалених зонах де використання Інтернет протоколу є неможливим. Дана робота пропоную підхід використання супутникового зв’язку як рішення даної проблеми.

Розглянуто актуальність розроблення і дослідження інформаційних моделей побутових лічильників газу (ПЛГ), які базуються на вивченні статистичних закономірностей зміни їх метрологічних характеристик за умов експлуатації. Основним інформативним параметром при статистичних дослідженнях вибрана похибка ПЛГ при вимірюванні об’єму газу за мінімальних паспортних робочих витрат, яка визначається експериментальним шляхом під час періодичної повірки ПЛГ з використанням еталонних повірочних установок. Розкрито принципи формування вибірок ПЛГ для статистичних досліджень. Здійснений метрологічний аналіз отриманих результатів статистичних досліджень для мембранних ПЛГ типорозмірів G4 і G6 моделей GALLUS (Франція), METRIX (Польща), SAMGAS (Україна). Встановлені статистичні закономірності і кількісні значення зміни похибок ПЛГ, що підтверджують подібність зміни похибки ПЛГ різних виробників після завершення їх міжповірочного терміну експлуатації. Виявлено відсутність кореляції між зміною похибки ПЛГ в діапазоні витрат від мінімальної до 20% від максимальної і в другому діапазоні витрат - 20% від максимальної витрати до максимальної. Побудовані гістограми, які відображають закономірності зміни мембранних ПЛГ, похибка яких на мінімальній витраті змінюється від мінус 30% до плюс 3%. Статистично оцінена кількість придатних для подальшої експлуатації після повірки лічильників типорозмірів G4 і G6 моделі METRIX. Здійснений порівняльний аналіз закономірностей зміни похибки для цих типорозмірів лічильників. Наведені результати статистичних досліджень похибки мембранних ПЛГ від тривалості їх експлуатації. Охарактеризовані статистичні закономірності впливу інтенсивності функціонування мембранних ПЛГ за результатами виміряних ними об’ємів газу в міжповірочний період.

В статті представлені основні засади щодо оптимізації процесу вибору місця розташування сонячних електростанцій за рахунок комплексного підходу до вибору критеріїв проведення геопросторового аналізу територій. Проаналізовані всі основні показники, які впливають на вибір. Проведено математичні розрахунки значень необхідних вхідних факторів для оптимізації процесу вибору місця розташування сонячної електростанції. Обґрунтовано розділення територія України на основні зони сонячного потенціалу Сформовані матриці неточностей з похибками між еталонними та вхідними значеннями. Обрано фактори найбільшого ступеню впливу на оптимальний вибір місця розташування сонячних панелей за інвертованим алгоритмом Флойда — Уоршелла. Приведена методика формування вирішальних правил щодо вибору місця розташування на основі відповідності статистичних показників значенням побудованої шкали відповідності якісних оцінок приналежності кожного фактора до однієї з трьох груп приналежності до виділених зон. Представлено метод оптимального вибору місця розташування під сонячні електростанції. Розглянуто математичний алгоритм для вибору оптимальної території під будівництво сонячних електростанцій(СЕС) та перевірено адекватність представленого методу шляхом порівняльного аналізу з реальними даними. Показано доцільність використання геоінформаційних технологій і методів ГІС-аналізу при побудові картографічних моделей при сумісному використанні даних космічного моніторингу та статистичних даних.

У цьому дослідженні простежується ґенеза полікультурного характеру архітектурного та декоративного простору Галичини зазначеного періоду, а також виявлено загально-естетичні ознаки та характерні архітектурні стилістичні риси, висвітлено шляхи взаємовпливу через художні тенденції у декоруванні і запропоновано класифікацію елементів декоративного стилю Австрійської Галичини у художньо-мистецьких практиках сьогодення. Здійснюється характеристика та класифікувати стильові особливості архітектури Львова другої половини ХІХ – початку ХХ століття з урахуванням провідних мистецьких тенденцій в Австро-Угорській монархії. Проводиться аналіз стильових ознак декоративних елементів та архітектурних принципів, притаманних статусному архітектурно-декоративному простору Галичини даного періоду, виокремивши серед них концептуально-стильові еталони, що доводять існування окремої синкретичної архітектурно-декоративної традиції на стику барокових й ренесансних тенденцій та вписуються в парадигму «вільного світу», притаманній австро-угорській культурі.

Мета: визначити динаміку показників техніко-тактичних дій (одноборства) команди «Металіст-1925» у Чемпіонаті України за 10 календарних ігор на своєму полі. Матеріал і методи: теоретичний аналіз і узагальнення даних науково-методичної літератури, методи педагогічних спостережень, методи математичної статистики. Реєстрація та аналіз техніко-тактичних дій (одноборства) здійснювалися в іграх Першості України в першій лізі команди «Металіст-1925». Було проаналізовано 10 ігор, що відбулися у м. Харків. Результати:визначена динаміка кількісних і якісних показників техніко-тактичних дій (одноборства) команди Металіст-1925 за 10 ігор Чемпіонату України за перший та другий тайми протягом 15 хвилинних відрізків. За перший тайм командою «Металіст-1925» було виконано 54 техніко-тактичних дії, з них 57 з негативним показником, коефіцієнт браку склав – 37%. Кількість одноборств у другому таймі склала 192, з яких 100 з негативним показником, коефіцієнт браку склав – 58,3%, що значно вище, ніж у першому таймі. Це, в першу чергу, пояснюється тим, що у другому таймі накопичується втома, тому гравці частіше допускають помилки. Аналізуючи динаміку техніко-тактичних дій (одноборства) за 15 хвилинні відрізки, можна зробити висновок, що найбільша кількість одноборств за 10 ігор була виконана гравцями у період з 76 по 90 хвилину (71 дія), а найменша кількість була виконана з 1 по 15 хвилину (37 дій). Найбільша кількість негативних дій була зареєстрована з 46 по 60 хвилину (35 дій), де коефіцієнт браку склав 60,3 %, а найменша кількість з 1 по 15 хвилину (11 дій), де коефіцієнт браку склав 27,9 %. Висновки: отримані кількісні та якісні показники техніко-тактичних дій (одноборства) гравців команди «Металіст-1925» у Чемпіонаті України в більшості ігор не відповідають еталонним моделям висококваліфікованих футболістів, що дає підставу для корегування навчально-тренувального процесу. Ключові слова техніко-тактичні дії, одноборства, футболісти, коефіцієнт браку

В роботі запропоновано методика оцінки порушень захищеності інформаційних ресурсів, що обробляються в інформаційно-телекомунікаційних системах (ІТС). Описано функції, які покладено на систему забезпечення безпеки в ІТС, як одного з елементів обробки інформаційних ресурсів. Вразливості складових частин ІТС призводять до порушення захищеності інформаційних ресурсів, що оброблюються в них, та відповідно сприяють реалізації множині загроз інформаційним ресурсам. Методика оцінки порушень захищеності інформаційних ресурсів розроблено на основі врахування множини вразливостей ІТС. Розглянуто множину загроз безпеці інформаційним ресурсам, типи атак які застосовуються на рівнях базової еталонної моделі взаємодії відкритих систем, також приклади проведення атак та варіанти впливу на ІТС, що надало представлення про можливості порушень при реалізації атак на інформаційні ресурси ІТС. До складу системи обробки інформаційних ресурсів зазвичай входить підсистема оцінки порушень захищеності. В основі побудови зазначеної підсистеми запропоновано взяти способи порушення стану захищеності інформаційних ресурсів, оцінки порушень захищеності інформаційних ресурсів від внутрішніх загроз та оцінки захищеності інформаційних ресурсів від зовнішніх загроз. Підсистема оцінки порушень захищеності інформаційних ресурсів враховує множину загроз та елементи ІТС. На основі проведеного аналізу множини загроз направлених на порушення рівня безпеки інформаційним ресурсам та елементам ІТС обробки інформаційних ресурсів було отримано аналітичні вирази для оцінки ймовірності реалізації порушень стану захищеності інформаційних ресурсів ІТС на рівнях базової еталонної моделі взаємодії відкритих систем. Застосування отриманої методики оцінки порушень захищеності дозволить розробити методи оцінки рівня порушень стану захищеності від загроз для встановлення ефективності функціонування підсистеми оцінки порушень захищеності в режимі реального часу, що підвищить загальний рівень інформаційної безпеки ІТС та інформаційних ресурсів, що в них оброблюються.

При обчисленні раціонів годівлі сільськогосподарських тварин необхідно використовувати значну кількість довідкового матеріалу. Сюди відноситься інформація про характеристики кормів та норми годівлі тварин. Пропонується зберігати цю інформацію у вигляді бази даних, яка утворена засобами табличного процесора MS Excel. База даних міститься у кількох таблицях. Структура бази даних передбачає наявність таких таблиць: таблиця еталонної бази даних про корми; таблиця робочої бази даних; таблиця кормових добавок; таблиця бази даних про норми годівлі тварин; таблиця з інформацією про максимально допустимі норми вмісту кормів в раціоні тварин. Таблиця еталонної бази даних є захищеною від випадкових змін і служить еталоном, з якого можна при потребі копіювати інформацію в таблицю робочої бази даних. Таблицю робочої бази даних можна актуалізувати, вносячи в неї для кожного корму зміни, що одержані в результаті лабораторних аналізів вмісту в кормі поживних речовин. Система містить розрахункову таблицю, яка призначена для формування раціону годівлі тварини певної статево-вікової групи за запропонованим алгоритмом. Користувач має можливість задавати вміст у раціоні кожного виду корму, враховуючи його поживність, у відсотках від загальної поживності раціону. При цьому попередньо в розрахункову таблицю за допомогою системи макросів вводиться інформація з таблиці бази даних про норми годівлі для даної тварини та інформація про максимально допустимий вміст кожного з кормів в обчислюваному раціоні.

Анотація. Видовищність є ключовим чинником систем змагань професійних видів спорту. Сьогодні суспільні запити щодо бачення яскравого спортивного шоу дещо трансформуються, а отже існує потреба перегляду окремих складових систем змагань, зокрема і в ігрових видах професійного спорту. Водночас у провідних організаціях професійного спорту (NFL, NBA, MLB тощо) простежується прагнення до поєднання звичних традицій та внесення актуальних оновлень у структуру та зміст систем змагань. Сьогодні на світовому спортивному ринку провідною організацією професійного спорту з отримання прибутків за сезон залишається Національна футбольна ліга (NFL), а отже можна вважати, що структура і зміст розробленої нею системи змагань є еталонною. Мета. Виявити ключові компоненти сучасної системи змагань в американському футболі та їх зміст. Методи. Аналіз інформаційних ресурсів і документальних матеріалів, що пов’язані з організацією змагань в NFL; теоретичний аналіз та узагальнення, історичний метод, теоретична інтерпретація та пояснення; системний аналіз. Результати. NFL сьогодні організувала таку систему змагань, яка в організаційному та економічному аспектах є найбільш ефективною. Першочерговим орієнтиром для внесення коректив у її структуру та зміст є потреби сучасного споживача спортивних послуг. Не менш вагому роль у цьому процесі відіграють економічні, політичні обставини, зокрема в США та, що актуалізовано сьогодні, – карантинні обмеження в останні два роки. Структура сучасного чемпіонату NFL: 32 команди, розподілені на дві конференції, по чотири дивізіони та по чотири команди у кожному з них. Чемпіонат складається з двох етапів – регулярного сезону та плей-офф. Ігрові матчі команд плануються таким чином, що найбільшу їх кількість кожна команда грає з командами свого дивізіону, і меншу кількість ігор – з командами інших дивізіонів своєї конференції та командами іншої конференції. Регулярний чемпіонат триває 18 тижнів (17 ігрових + 1 – відпочинковий). Серед 32 команд, 14 отримують шанс розіграти Super Bowl в іграх плей-офф. Ключові слова: американський футбол, структура, зміст, чинники, прибуток.

Актуальність дослідження зумовлена суттєвими змінами у функціонуванні закладів вищої освіти (ЗВО) щодо підготовки нової генерації фахівців. Можливість концептуально осмислити об’єктивні зв’язки між елементами, компонентами, етапами процесу підготовки майбутніх викладачів медичного ЗВО дозволяє процес моделювання. Мета статті – на основі наукових ідей теоретично обґрунтувати наявні підходи до проблеми моделювання професійної діяльності майбутніх фахівців медичних ЗВО. Під час проведення дослідження було застосовано такі методи науково-педагогічного дослідження: системний аналіз, синтез та узагальнення науково-педагогічної літератури, моделювання. Результати дослідження: 1) моделювання дозволяє прогнозувати розвиток педагогічного процесу, орієнтує викладачів на досягнення кінцевих результатів навчання, забезпечує засвоєння й ефективне використання нових технологій, розвиває системне бачення розв’язання проблем, служить дійовим фактором поліпшення якості роботи ЗВО; 2) завдання моделювання професійної підготовки викладача медичного ЗВО полягає у встановленні відповідності між вимогами до підготовки викладача і фактичним обсягом професійних знань та вмінь, рівнем його компетентності, зокрема передбачає опис еталонних вимог до нього як фахівця: функцій, які він має виконувати на робочому місці; задач, які повинен вміти розв’язувати; професійних компетентностей, які дозволяють фахівцю виконувати посадові обов’язки високопрофесійно, творчо, інноваційно; 3) моделювання професійної підготовки викладача передбачає побудову моделі, що являє собою сукупність цільового, мотиваційного, теоретико-методологічного, змістовно-технологічного, рефлексивно-аналітичного, результативно-оцінювального компонентів, які в сукупності створюють фундамент для формування компетентностей, що визначають готовність майбутніх фахівців медичної сфери до професійної діяльності у медичному ЗВО.

Актуальність поданої статті полягає в необхідності й доцільності визначення базових напрямів європеїзації сучасної вищої освіти в Україні, що зумовлюються об’єктивними чинниками, пов’язаними з глобалізацією та євроінтеграцією всіх сфер сучасного суспільства, й які задекларовані в низці міжнародних документів щодо стратегічних напрямів європейської політики у галузі вищої освіти, що суттєво впливають на розвиток вищої освіти в Україні. Метою статті є аналіз сучасних напрямів європеїзації вітчизняної вищої освіти. Використано комплекс методів дослідження, а саме: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення для вивчення, зіставлення й узагальнення наукових та нормативних джерел із метою розгляду основних векторів європеїзації української вищої освіти. Розкрито конвергенцію ключових показників, які визначають вектори та сутність розвитку національної вищої освіти з європейськими показниками. З’ясовано, що такими показниками виступають ключові компетентності, зафіксовані в оновленій редакції ключових компетентностей для навчання впродовж життя та Рамці цифрової компетентності для громадян України (2021 р), що була розроблена на основі європейської концептуально-еталонної моделі цифрової компетентності для громадян, що містить чотири виміри: 1) сфери компетентностей; 2) назви і дескриптори компетентностей; 3) рівні володіння компетентностями; 4) знання, вміння, навички, що містить кожна компетентність. Висвітлено сучасні підходи до трактування якості вищої освіти як критерію європеїзації змісту вищої освіти, що акцентовані на аксіологічних аспектах вищої освіти, на зростанні свідомого ставлення до здобуття якісної освіти як базової європейської цінності у контексті культури якості вищої освіти. Розкрито студентоцентровані орієнтири та ціннісну спрямованість як перспективні напрямами європеїзації української вищої освіти, що базуються на турботі про студентів, повазі до їх самобутності, принципі академічної культури, врахуванні індивідуальних якостей студента у межах побудови його індивідуальної освітньої траєкторії, набутті здобувачами вищої освіти певних конкурентних переваг, партнерській взаємодія зі студентами.

В роботі [1] було проінформовано про застосування політомічної моделі Г. Раша до статистичного аналізу якості тестових завдань комплекту «Вища математика», створеного в НТУУ «КПІ» на кафедрі математичного аналізу та теорії ймовірностей.Зробимо деяке пояснення щодо суті питання. Політомічна модель Partial Credit Scoring застосовує базову ідею моделі Г. Раша [2] і детально вивчена у роботі Дж. Мастерса [3]. В подальшому назвімо її моделлю Раша-Мастерса.Нехай N іспитників виконують тест, що складається з L завдань, кожне i-те завдання має mi підрівнів. Впроваджуються дві множини латентних параметрів: θn – параметри підготованості n-го іспитника, n = 1, 2, ..., N, де N – кількість іспитників; βij – параметри складності j-го рівня i-го завдання, де i = 1, 2, ..., L; j = 1, 2, ..., mі. Тут mi – максимальний рівень i-го завдання.Кожен іспитник отримує за i-те завдання j = 1, 2, ..., mi балів.Тоді ймовірність отримання n-м іспитником j балів за i-е завдання означується наступним чином: Для оцінювання відповідних латентних параметрів було застосовано методи роботи [3], згідно з якою оцінки параметрів можна отримати шляхом розв’язання наступної нелінійної системи рівнянь: де– кількість балів n-го іспитника за тестову роботу;Sij – кількість іспитників, які отримали за i-е завдання не менш як j балів.Систему можна розв’язати, приміром, методом Ньютона-Рафсона, який дає наступні ітераційні формули: за такої умови завершення ітераційного процесу: де ε – заздалегідь задана точність обчислення.Але широке впровадження в практику такого підходу виявило ряд проблем, що призводять до спотворення результатів оцінювання та розбіжності ітераційного процесу:вибір початкових значень;зсув розв’язків;поява тривіальних рівнів.1. Вказані в роботі [1] рекомендації щодо вибору початкових значень містили неточності. Встановлено наступне узагальнення відповідних початкових значень параметрів дихотомічної моделі на випадок політомічної: де M – максимальний бал за тестову роботу. Такі значення у більшості випадків при виконанні інших умов забезпечують збіжність ітераційного процесу.2. Специфіка системи рівнянь призводить до появи наступного ефекту: якщо θ=(θ1, θ2, ..., θN), – розв’язки системи рівнянь, то θ*=(θ1+C, θ2+C, ..., θN+C), , С – довільна стала, також є розв’язками системи рівнянь, тобто зсунуті параметри є розв’язками системи. Шляхом проведення процедури усереднення [3]: забезпечується вибір правильного значення оцінених параметрів.3. Якщо всі іспитники не досягли певного рівня, або всі подолали певний рівень, то виникає явище так званих тривіальних рівнів. Формально це визначається наступним чином.Нехай Rij ‑ кількість іспитників, які в i-му завданні здобули результат j. Тоді j-й рівень i-го завдання називається тривіальним, якщо Rij = 0. Відповідні ймовірності дорівнюють нулеві: Це спричиняє розбіжність ітераційного процесу: де t – номер кроку ітерацій.Найпростіший спосіб усунення цього явища – об’єднання тривіальних стовпців з сусідніми. Але, згідно [4], це призводить до спотворення результатів оцінювання.Альтернативним шляхом подолання вказаних проблем є впровад­ження іншої моделі Е. Андерсена [5], згідно якої ймовірність отримання n-м іспитником j-го рівня за i-е завдання визначається наступним чином: де ηi0≡0; θn, n=1, 2, ..., N – параметр підготованості n-го іспитника; ηij, i=1, 2, ..., L, j=1, 2, ..., mi – параметр складності j-го рівня i-го завдання; aij, i=1, 2, ..., L, j=1, 2, ..., mi ‑ бал за досягнення j-го рівня i-го завдання; d=aij–ai(j–1), i=1, 2, ..., L, j=2, 3, ..., mi.Якщо покласти aij=j, i=1, 2, ..., L, j=0, 1, ..., mi та то модель Андерсена збігається з моделлю Раша-Мастерса.Для тривіального рівня exp(–ηij)≡0, aij≡0. Окрім того, де bi – порядковий номер найнижчого нетривіального рівня i-го завдання. Таким чином, модель Андерсена охоплює випадок виникнення появи тривіальних стовбців у моделі Раша-Мастерса.Значення параметрів знаходяться з системи де xni – кількість балів n-го іспитника за i-е завдання.Ітераційні формули оцінювання параметрів набувають вигляду: За відповідної умови збіжності ітераційного процесу: де ε – заздалегідь задана точність обчислення.Наведені алгоритми разом із графічними засобами інтерпретації результатів покладено в основу комплексу програм для пакету MATLAB.Порівняння результатів обробки еталонних прикладів на підставі моделей Раша-Мастерса та Андерсена підтвердило з точністю ε=10–3 тотожність оцінок параметрів у випадку відсутності тривіальних стовпців та відмінність оцінок у випадку їх наявності.На підставі розроблених методик був проведений аналіз результатів електронних контрольних робот за різною тематикою, якими було охоплено більш як 200 студентів ІТС та ФАКС НТУУ «КПІ».Контрольна робота містила як дихотомічні, так і політомічні тестові завдання, які включали завдання з множинним вибором або завдання на відповідність. Кожне завдання мало по декілька підрівнів складності. На підставі такого аналізу можна зробити наступні висновки:1. Застосування IRT-методів дозволяє більш об’єктивно поглянути на тестові завдання, які в більшості складаються на підставі досвіду та інтуїції викладача, та суттєво спрощує первинний аналіз результатів тестів.2. Впровадження методики оцінювання параметрів за моделлю Андерсена доводить її зручність та ефективність у порівнянні з моделлю Раша-Мастерса.3. Збільшення кількості студентів, охоплених тестуванням підвищило вірогідність результатів.4. Автори вбачають подальшу перспективність втілення відповідних методик для аналізу контролю знань студентів різних форм навчання.

У статті розглянуто поняття цифрової компетентності майбутніх економістів. Наголошено на тому, що розвиток цієї компетентності є невід’ємною характеристикою сучасного фахівця, зокрема економічної галузі, що знаходить підтвердження в закордонних і вітчизняних дослідженнях. Розвиток цифрової компетентності є процесом неперервним, що не завершується по закінченню певного навчального курсу, а триває впродовж усього життя. Водночас постає питання вимірювання й оцінювання рівня її розвитку у майбутніх економістів. Оскільки цифрова компетентність є складним інтегрованим поняттям, для вимірювання рівня її розвитку доцільно застосовувати більш загальні підходи, що зосереджуються на головних аспектах, залишаючи простір для адаптування залежно від конкретної цільової групи, потреб, задач тощо. Такий підхід пропонують рамки (цифрової) компетентності. Аналіз сучасних підходів (DigComp, DigCompEdu, DigCompOrg, OpenEdu, DigCompConsumers, EntreComp та ін.) показав, що рамки сприяють уніфікації розуміння головних категорій, спільному баченню еталонних результатів; на основі рамок можна розробляти більш вузько орієнтовані індикатори; рамки можуть слугувати інструментом для співставлення й порівняння навичок, компетентностей у національному і міжнародному контекстах та ін. Беручи до уваги міжнародні підходи до визначення рівнів розвитку цифрової компетентності, авторами розроблено проєкт рамки цифрової компетентності майбутніх економістів. У рамці представлено здатності, що складають компоненти цієї компетентності (робота з даними, комунікація, розробка контенту, безпека, вирішення проблем), індикатори та рівні розвитку (низький, базовий, достатній і високий). У результаті експертного оцінювання з’ясовано, що переважна більшість експертів (93,4 %) оцінюють запропонований проєкт рамки позитивно. Представлений проєкт рамки цифрової компетентності майбутніх економістів може слугувати основою для розроблення більш вузьких специфічних рамок для конкретних економічних чи суміжних спеціальностей.

Анотація. Стаття присвячена можливості застосування стандартних типів нейрорегуляторів, що пропонує середовище MATLAB & Simulink при моделюванні керування технологічним процесом, а саме стадією подрібнення, шляхом застосування узгодженого інтелектуального керування в умовах невизначеності. Застосування технологій штучного інтелекту в гірському ділі є досить актуальним в цей час. На відміну від «класичних» детермінованих автоматизованих систем керування, які засновані на використанні жорстких алгоритмів (або чіткої логіки), системи з використанням штучного інтелекту мають властивості навчання та самонавчання (тобто накопичення та узагальнення досвіду). Використання штучних нейро‑нечітких мереж для моделювання і ідентифікації об’єкта керування – підхід, який зазвичай розглядається як альтернатива методам, заснованим на фізичних або технологічних принципах. Зокрема, це стосується можливості використання нейронних мереж та нечіткої логіки для управління технологічними процесами дроблення-подрібнення та збагачення корисних копалин. В роботі було розглянуто три можливих типи регуляторів, які пропонує середовище MATLAB & Simulink, а саме регулятора з передбаченням NN Predictive Controller, регулятору на основі моделі авторегресії NARMA-L2 та контролера на основі еталонної моделі – Model Reference Controller. Кожен з розглянутих регуляторів може застосовуватись при моделюванні технологічного процесу, але доцільність використання того чи іншого типу, в першу чергу залежить від характеру технологічного процесу. При моделюванні була досліджена можливість керування технологічним процесом за допомогою штучного інтелекту (регуляторів на основі нейронних мереж). Аналіз результатів моделювання трьох типів нейрорегуляторів, показав, що найбільш доцільним при моделюванні керування технологічного процесу подрібнення є застосування регулятора типу NARMA-L2.

Проблема підвищення ефективності інформаційних систем контролю технічного стану промислових об’єктів з динамічними властивостями невід’ємно пов’язано зі збільшенням об’ємів вимірювальної інформації, що характеризує типові еталонні варіанти динамічних порушень. Мета статті: навести загальне формулювання задачі функціональної діагностики для моделей параметричної дискримінації. Результати. Розглянута загальна задача функціональної діагностики для моделей параметричної дискримінації за інформативними параметрами – показниками автокогерентності. Сформульована в загальному виді задача вибору дискримінантної функції для цілей контролю та діагностування промислових об’єктів з точки зору статистичних ризиків контролю та діагностики. Перевірені сформульовані положення при контролі технічного стану типового вібраційного промислового об’єкту – екструдер. Отримані результати можуть бути застосовані для подальшого дослідження впливу об’єму навчаючої вибірки на середній ризик контролю та діагностики з синтезом математичної моделі середнього ризику та аналізом ефектів мінімізації середнього ризику, а також оптимізації простору інформативних ознак за критерієм максимуму достовірності контролю та діагностики. Висновок. Проведене дослідження вібросигналів типового промислового об’єкту – екструдера, показало, що для контролю технічного стану вібраційних об’єктів можливо використовувати лінійну вирішувальну (дискримінантну) функцію типу 2 або 3. Кінцевий вибір функції буде залежити від результатів оцінювання коваріаційної матриці.

Стаття полягає в розгляді теоретичних передумов організації самоконтролю англомовної компетентності в аудіюванні для майбутніх перекладачів та уточнення таких понять: рефлексія, само- і взаємоконтроль, самооцінка, тестове завдання, а також обґрунтування використання тестового завдання як ефективного засобу для перевірки навичок та вмінь в аудіюванні. Визначено чотири рівні самоконтролю. І рівень. Студент припустився помилки, сам її не помічає й самостійно на неї не реагує; СК як механізм зіставлення, відсутній. ІІ рівень. Студент, який припустився помилки, самостійно її не виправляє, але після зауваження викладача робить це досить швидко. Зовнішній контроль викладача слугує запуском самоконтролю. ІІІ рівень. Студент самостійно реагує на припущену помилку, тобто включається самоконтроль. ІV рівень. Студент виправляє помилку в момент її виникнення, іноді навіть не закінчуючи помилкової дії. Повний прояв самоконтролю. У статті визначаються три види само- і взаємоконтролю рівня сформованості англомовної компетентності в аудіюванні. Прогностичний (планувальний), мета якого полягає в здійсненні мовної антиципації, передбаченні змісту аудіо тексту, у вмінні планувати аудитивну та навчальну діяльність, визначенні й аналізі зон труднощів, плануванні результатів діяльності, порівнянні майбутньої діяльності із запланованим результатом, оцінці прогнозуючої діяльності. Процесуальний (за процесом), завдання якого полягає в необхідності засвоєння еталонних мовленнєвих дій, які реалізуються в процесі аудіювання. Процесуальний самоконтроль є органічним компонентом мовленнєвої навички та формується паралельно і комплексно з нею. Ознакою сформованості такого самоконтролю в аудіюванні є рівень розуміння прослуханого. Результативний (підсумковий) – студент має засвоїти навчальні дії, спрямовані на перевірку рівня розуміння прослуханого, а саме, зіставлення отриманого результату мовленнєвої діяльності з еталоном, тобто контроль за результатом дії. Для визначення рівня сформованості англомовної компетенції в аудіюванні ми використовуємо тестові завдання, зокрема електронну тестову програму «Hot Potatoes», оскільки вона включає основні типи тестових завдань, що використовуються нами для самоконтролю, зручна й проста у використанні, легко наповнюється і доступна для викладача, який не володіє мовою програмування. Ключові слова: рефлексія, само- і взаємоконтроль, самооцінка, тестове завдання.

Статтю присвячено вивченню творчого потенціалу студента у процесі його професійної підготовки у закладі вищої освіти. Здійснено теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження, проведено діагностичне виявлення особливостей становлення творчого потенціалу студентів, проаналізовано виховні заходи зі студентами педагогічного університету, організовано систематичне спостереження за проявами творчого потенціалу студентів під час практичних занять та у процесі проведення творчих конкурсів, культурно-масових і виховних заходів.Ученими доведено, що творчий потенціал – це інтегруюча якість особистості, що характеризує міру її можливостей ставити й вирішувати нові завдання у сфері своєї діяльності та має суспільне значення. З’ясовано, що до сфери творчого потенціалу відносяться: задатки, нахили, інтереси (домінування пізнавальних інтересів); допитливість (схильність до пошуку розв’язання проблем); швидкість у засвоєнні нової інформації; здатність створювати еталони для подальшого вибору; вияви загального інтелекту; емоційне ставлення до подій тощо. Нами було надане тлумачення професійної підготовки майбутніх фахівців, а саме: професійна підготовка – це не тільки здобуття певної кваліфікації за відповідним напрямом, а й засіб соціалізації сучасного студента, його гармонізації з реальною дійсністю, набуття ним фундаментальних знань у певній галузі та якостей професійної культури, розвитку його творчих можливостей. Сутність творчого потенціалу розглядаємо у сукупності таких основних компонентів та критеріїв до них: когнітивний компонент (обізнаність про власні творчі можливості), мовленнєвий компонент (вербальна креативність); діяльнісний компонент (конструктивна активність, оригінальність створюваного образу).Результати діагностики засвідчили недостатній рівень розвитку творчого потенціалу студентів, особливо за мовленнєвим і діяльнісним компонентами. Для активізації творчого потенціалу студентів – майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти та практичних психологів, ми розробили психологічну програму, що містить систему практичних занять і виховних заходів, серед яких детальніше представлено театралізацію казок.

Облік лісових масивів природоохоронних об’єктів є первинним етапом оцінення їх потенціалу. Об’єктом дослідження є лісові насадження заповідної зони Національного природного парку «Сколівські Бескиди». Метою дослідження передбачено відібрати еталон, тобто лісові насадження із максимальним біорізноманіттям та продуктивністю, складною вертикальною структурою. Методику вибіркової лісової інвентаризації вважають найбільш адекватною для отримання репрезентативних даних. Для таких об’єктів лісівничо-таксаційна характеристика доповнюється аналізом просторової структури насаджень та оцінкою біорізноманіття. На території Майданського лісництва виявлено еталон лісових насаджень. Еталон представлений триярусними деревостанами. Після розроблення моделей залежності середнього приросту деревостану від середнього віку, а також запасу деревостану від середнього діаметра дерев першого ярусу, усі об’єкти розділено на дві групи. До першої групи відібрано об’єкти, котрі за величиною запасу (приросту) потрапляють до верхньої частини довірчої зони моделі з одностороннім обмеженням 1-2 стандартні відхилення. Відібрано шість еталонів у віковому діапазоні 55-136 років. Яруси лісового насадження складаються із бука лісового, ялиці білої та ялини європейської. Один еталон характеризує деревостан з модрини європейської, явора, ялини та ялиці. Частка дерев в першому ярусі змінюється в межах 43-63%, у другому – 4-32%, у третьому – 24-31%. Високопродуктивні структурно складні еталони є типовими природними утвореннями, на котрі повинна орієнтуватися господарська діяльність підприємства.

Дослідження присвячене аналізу корупції та тіньової еконо- міки в Україні крізь призму архетипного підходу. Зокрема розглянуто фор- мування відношення до тіньової економіки під дією фактора колективного несвідомого. У процесі еволюції кожний народ формує власний менталітет як віддзеркалення накопиченого спільного досвіду, як усвідомлення свого місця у світі й світу в собі, як спосіб пізнання та пояснення явищ навко- лишнього середовища. Формування менталітету народу багато в чому має несвідомий характер, але саме він визначає основні цінності та еталони людської поведінки загалом, почуття та прийнятні стандарти окремого ін- дивіда. Ментальність, відсутність загальновизнаної та пропагандованої на- ціональної ідеї і стратегії розвитку, напрацьованої практики застосування механізмів ефективної передачі влади та “соціальних ліфтів” призводять до домінування приватних інтересів над публічними, а безкарність — до зростання корупції з усіма гілками влади і формування “паравлади”, “пара- економіки”. Для підтвердження цієї тези в роботі детально вивчено вплив тіньової економіки на фіскальну політику держави, проаналізовано сутність та значення показників корупції та показників контролю за корупцією, отримані результати зіставлені з аналогічними показниками країн ближньої Європи та ЄС, зроблено висновки та надано авторські рекомендації щодо подальших кроків у вирішенні проблеми боротьби з “параекономікою” в Україні не лише в площині економічних зрушень, а й у проведенні інформа- ційно-виховної роботи в цьому напрямі. Основною метою та стратегічним пріоритетом щодо боротьби з корупцією в Україні має стати створення умов суспільного неприйняття цього явища, зміна стандарту громадської пове- дінки і, паралельно з цим, підвищення інвестиційної привабливості країни, оптимізація податкової та регуляторної політики та ін.

Вступ. На сьогоднішній день варикозне розширення вен нижніх кінцівок є принципово важливим питанням в системі охорони здоров’я більшості країн світу через свою надзвичайну поширеність, латентному прогресуючого перебігу з важкими ускладненнями і життєво небезпечними наслідками. При розробці лікувальної тактики на сьогоднішній день перевага віддається транскутанним втручанням. Еталонним методом малоінвазивного лікування є ендовенозна лазерна коагуляція (ЕВЛК) з використанням діодних світловодів, яка характеризується високою результативністю при діаметрі неспроможного сегмента менше 20 мм і дозозалежним спектром ускладнень. Це обумовлює актуальність пошуку нового методу термальної абляції з меншим нагріванням тканин і більш досконалим алгоритмом управління. Мета дослідження. Порівняти ефективність методик ендовенозного електрозварювання та лазерної абляції в лікуванні хронічної венозної недостатності нижніх кінцівок. Матеріали та методи. Дослідження проведено на вибірці з 279 пацієнтів (178 жінок, 106 чоловіків у віковому діапазоні від 29 до 76 років) з хронічною венозною недостатністю нижніх кінцівок С2-6ЕрsАsрPr, яким була виконана ендовенозна абляція стовбурів підшкірних вен з діаметрами неспроможних сегментів від 14 до 28 мм. Контрольну групу склали 192 пацієнта, яким була проведена лазерна коагуляція стовбура великої підшкірної вени за допомогою діодного світловоду 1470 нм. У основній групі (67 пацієнтів) операція проводилася за допомогою ендовенозного електрозварювання. Ефективність лікування оцінювали з урахуванням об’єктивних та суб’єктивних даних. Результати досліджень та їх обговорення. Усі пацієнти проходили контрольну перевірку через 7 днів, 1 та 6 місяців, і потім кожні півроку. Фізикальне обстеження і кольорове дуплексне сканування оперованої кінцівки виконувалося для оцінки якості оклюзії БПВ і можливого рефлюксу і реканалізації. З метою контролю якості життя пацієнтів просили заповнити анкету CIVIQ через 1 і 6 місяців після операції. У результаті проведеного лікування через 6 місяців частота випадків часткової реканалізації стовбура великої підшкірної вени в 1 групі становила 4%, у другій – 0% (р> 0.05 за параметром χ2). У всіх випадках рецидиви в першій групі спостерігалися при діаметрі пригирлової ділянки судини вище 21 мм. У ранньому післяопераційному періоді з однаковою частотою спостерігалися випадки больового синдрому низької інтенсивності за ходом ВПВ. При аналізі якості життя пацієнтів за шкалою CIVIQ обидві методики є однаково ефективними. Метод ендовенозного електрозварювання (ЕВЕЗ) має більш простий принцип трансформації електричної енергії в теплову, а також можливість саморегулювання тривалості експозиції робочої поверхні електрода в просвіті вени, що дозволяє досягати оклюзії стовбурів підшкірних вен діаметром до 30 мм без появи ознак рецидиву варикозної хвороби протягом 6 місяців післяопераційного спостереження. Висновки. ЕВЕЗ є ефективним аналогом ЕВЛК з більш високим профілем безпеки і досконалим алгоритмом управління. Методика становить інтерес для подальшого наукового дослідження і практичного застосування. ЕВЕЗ дозволяє ефективно проводити транскутанну венектомію при варикозній хворобі нижніх кінцівок з діаметром неспроможного сегмента підшкірної вени від 20 до 30 мм при мінімальному спектрі ускладнень.

Мета статті – вивчення тривалості вегетаційного періоду у гречки і його фаз в контрастних за параметрами тепло- і вологозабезпечення умовах середовища. Методика дослідження. Наведено результати аналізу селекційного та місцевого матеріалу 156 сортів та форм гречки звичайної різного походження із Національної колекції України протягом 2014-2018 років в Устимівській дослідній станції рослинництва. Результати дослідження. За результатами вивчення проведено розподіл скоростиглих та середньостиглих зразків на підгрупи за рівнем вираження показників та походження матеріалу. Крім рівня вираження ознаки, визначено і проаналізовано варіабельність тривалості основних міжфазних періодів у гречки та залежність їх від погодно-кліматичних умов (за рівнем гідро-термічного коефіцієнта). Для використання в селекційних дослідженнях рекомендовано зразки із певних підгруп груп стиглості як базовий і більш потенційно стабільний вихідний матеріал, а також визначено певні унікальні генотипи як потенційні джерела з генетично контрольованою тривалістю певних міжфазних періодів вегетації. Потреба в такому матеріалі визначається необхідністю контролю за тривалістю фаз росту та розвитку рослин для уникнення чи протидії несприятливим факторам зовнішнього середовища і як приклад – можливістю використання різних агротехнічних прийомів при вирощуванні гречки (строки посіву, сорти різних термінів достигання тощо). Елементи наукової новизни. Порівняно тривалість фаз вегетаційного періоду сортів та форм гречки за різних погодних умов із визначенням гідро-термічного коефіцієнта кожного міжфазного періоду росту і розвитку рослин. Встановлено статистичні параметри обумовленості прояву показників тривалості міжфазних періодів у різних за стиглістю сортів гречки. Практична значущість. Виділено потенційно більш придатні для селекційного використання сорти та місцеві форми в селекції матеріалу з чітко контрольованими параметрами тривалості міжфазних вегетаційних періодів. Визначено унікальні за своїми характеристиками еталонні зразки гречки та рекомендовано їх як вихідний матеріал з різною тривалістю вегетації, але досить значною її стабільністю. The aim of the article is studying the duration of the growing period and its phases in contrasting environmental conditions concerning heat and moisture provision. Methods of the research. The analysis results of the selection and local material of 156 buckwheat varieties and forms of various origin from the National Collection of Ukraine during 2014–2018 in the Ustymivka experimental station of plant growing gave been presented. The research results. According to the results of the study, the early- and mid-ripening samples were distributed into subgroups according to the level of expressing indicators and the origin of the material. In addition to the level of expressing the trait, the variability of the duration of the main interphase periods in buckwheat and their dependence on weather and climatic conditions (according to the level of hydro-thermal coefficient) were determined and analyzed. For using in breeding researches, the samples from definite subgroups of ripening were recommended as basic and potentially more stable parent material, and also certain unique genotypes were identified as potential sources with genetically controlled duration of certain interphase vegetation periods. The need in such material is determined by the necessity of controlling the duration of plant growth and development phases to eliminate the influence or counteraction to unfavorable environmental factors and, as an example, the possibility of using various agro-technical methods for growing buckwheat (sowing time, varieties of different ripening time, etc.). The elements of scientific novelty. The duration of the vegetation period phases of buckwheat varieties and forms at different weather conditions with defining the hydro-thermal coefficient of each interphase plant growth and development period have been compared. The statistical parameters of stipulating the manifestation of the interphase periods’ duration indices in different buckwheat varieties concerning their ripening qualities were established. Practical importance. Potentially more suitable varieties for breeding and the local forms in the selection material with strictly controlled parameters of interphase vegetation periods’ duration were distinguished. The unique standard samples of buckwheat as to their characteristics were determined and recommended as a parent material with different vegetation duration, but rather considerable stability.

Сучасні інформаційні потоки вимагають інтенсивного оновлення. Очевидно, що керуватися в навчанні повнотою викладання матеріалу в такій ситуації безглуздо. Змінюється основна мета навчання – не засвоєння суми знань, а розвиток особистості і формування її активного мислення. Сьогодні виграє той, хто здатний швидко опанувати нове і головний стрижень цього процесу – керовану самостійність. У зв’язку з цим викладачі повинні створювати відповідні умови та надавати допомогу в організації розвиваючої навчально-пізнавальної діяльності, без чого не може бути забезпеченою компетентність і висока кваліфікація спеціаліста в галузі його професійної діяльності.Перебудова системи вузівської підготовки висококваліфікованих спеціалістів для держави в умовах переходу до ринкової економіки має забезпечити реальне підвищення якості знань студентів. В сучасній системі багаторівневої вищої освіти: бакалавр – спеціаліст – магістр актуальність використання нових технологій навчання безумовна.Популярною сьогодні є модульно-рейтингова система навчання. На всесвітній конференції ЮНЕСКО у Токіо (1972 рік) модульна система була рекомендована як найбільш придатна для неперервної освіти. Наша вища школа вже має досвід використання модульних систем, починають вони приживатися і в середній школі. Тому широкий обмін досвідом, який допоможе вдосконалити, відшліфувати і пристосувати до ефективнішого застосування в “виробництві” якісних спеціалістів необхідний.Модульно-рейтингова технологія навчання покликана, насамперед, внести такі зміни в організаційні засади педагогічного процесу у вищій школі, які б забезпечили суттєву його демократизацію, створили умови для дійсної зміни ролі студента у навчанні (перетворення його з об’єкта в суб’єкт цього процесу), надали б навчально-виховному процесу необхідної гнучкості, сприяли б запровадженню принципу індивідуалізації навчання.Набутий досвід і результати навчання за модульною технологією доводять можливість організації процесу вузівського навчання на принципово нових засадах.Модульна система організації навчального процесу спрямовує викладачів і студентів на постійну творчу працю, активізує мотиваційну сферу і нові стимули до навчання, руйнує “непорушність” споруди лекційно-семінарської системи навчання, пропонуючи справжній демократизм вищої освіти, право на вільне, особистісне волевиявлення кожного студента і викладача.Принцип модульності має на увазі цілісність і завершеність, повноту і логічність побудови одиниць учбового матеріалу у вигляді модулів. В сучасній педагогічній практиці зустрічаються досить різнозмістовні означення модуля, що обумовлено різними підходами і глибиною занурення в психолого-педагогічний процес. Багаторічний досвід використання модульно-рейтингової системи привів до такого варіанту означення модуля.Модуль – логічно завершена частина курсу, в якій розглядається фундаментальне поняття (закон, явище) і яка супроводжується добіркою практичних занять, пакетом ретельно обраних форм та змістів контролю, а також розробленою сіткою рейтингових оцінок. На наш погляд, модуль – це скоріше частина процесу навчання, а не лише частина теоретичного курсу.За змістом модуль – це великий розділ курсу в якому розглядається одне фундаментальне поняття, або група споріднених, взаємопов’язаних понять. При необхідності модуль можна поділити на блоки.За метою модуль може бути інформаційним, систематизаційним, координуючим, інтерпретаційним, таким, що порушує проблему. Цей перелік, очевидно, визначається специфікою курсу і може бути як розширеним так і скороченим. В практичній роботі визначення цієї мети відіб’ється на добірці форм контролю що до цього модуля, які ми обговоримо нижче.За формою модуль – це інтегрований навчальний процес, складений з різних видів навчання (лекції, практичні, лабораторні, різноманітні види контролю, завдання для самостійної роботи), підібраних з урахуванням їх доцільності для засвоєння даного модуля, які підкорені загальній темі або актуальній науково-технічній проблемі.За принципом модуль відповідає на два запитання: що досліджується і як досліджується. Щодо першого, то модуль забезпечує формування фундаментальних понять, які випливають з теоретичних розробок, спостережень або експерименту, розглядуваних у курсі. Такі фундаментальні поняття створюють базу для системи знань про ті чи інші природні або соціальні явища. З другого боку, матеріал модуля показує, якими методами можна вести дослідження природних та соціальних явищ. Очевидно, що обидві позиції пов’язані між собою, бо тими чи іншими методами можна відкрити нові явища та встановити нові фундаментальні поняття, а використання теоретичних та інструментальних методів не можливе без фундаментальних досліджень. Такі дилеми вирішує викладач, який створює модульний образ курсу керуючись своїм досвідом.За дидактичним забезпеченням модуль потребує чіткого розподілу базового матеріалу на: а) лекційний, б) той що студент буде вивчати самостійно, в) той, що буде вивчатися на практичних або лабораторних заняттях. Перед викладачем постають завдання:– визначити напрямок самостійної роботи студента;– дати студенту необхідні вказівки та поради;– забезпечити незалежне навчання студента у межах програми, коли він користується свободою вибору як матеріалу так і способу засвоєння.Модульна система вимагає перегляду програмного матеріалу та при необхідності об’єднання ряду тем в єдину логічно-замкнену систему. Модульне формування курсу дає можливість перерозподілу часу між окремими темами навчальної дисципліни та є одним з ефективних шляхів інтенсифікації навчального процесу. Велике значення має відповідність кількості виділених модулів до регламенту семестру. Процес виділення модулів великою мірою пов’язаний з досвідом викладача та специфікою курсу.Відокремлюють початкові або базові модулі, що розглядаються на початку курсу, і такі, що є їх продовженням і одночасно основою для наступних модулів. Модулі можуть бути полівалентними, тобто такими, які є базою для двох або більше наступних та моно валентними, як основа для одного наступного модуля. Ми використовуємо змістовий аспект модульного навчання, хоча в реальному процесі форма і зміст модуля об’єднані, синтезовані в єдиний модуль процесу навчання.Організація навчального процесу має бути такою, щоб створити умови, за яких студент не може не діяти самостійно. В психолого-педагогічній літературі самостійна робота визначається як специфічна форма діяльності у процесі навчання. Специфічність такої форми діяльності полягає у зближенні психології мислення та психології навчання.Модульний підхід долає роз’єднаність елементів процесу навчання, об’єднує їх в єдине ціле. Модуль можна розглядати як завершену інформаційно-операційну дозу навчального матеріалу. Такий підхід вимагає інтенсифікації процесу навчання через активізацію самостійної роботи студентів. Викладач бере участь у самостійній роботі, в структурі якої є три елементи: завдання-виконання-контроль. Виконання – центральний елемент, який здійснюється безпосередньо і лише студентом в зручний для нього час.Проблема організації та активізації самостійної роботи зводиться до вирішення таких питань:– у бюджеті часу студента потрібно вивільнити достатньо часу для самостійної роботи;– студента потрібно поставити в умови коли у нього з’явиться потреба самостійно опрацювати матеріал.Очевидно, що ефективність самостійної роботи залежить від якості модульної структури курсу, максимально чіткої організації контролю, раціонального планування часу і відповідного матеріально-технічного забезпечення навчального процесу.Викладач має передбачити декілька варіантів завдань, щоб стимулювати здатність творчого вибору студента у роботі. При проведенні контролю не варто допускати захист роботи одночасно декількома студентами. Така практика знижує відповідальність студента за свою роботу.Самостійна робота – це система організації умов, які забезпечують керування навчальною діяльністю студента без викладача, метою чого є формування навичок, вмінь та активних знань, що забезпечать в подальшому творчий підхід до своєї професійної роботи.Мета самостійної роботи двоєдина: формування самостійності як риси особистості та засвоєння знань, умінь та навичок. Під умінням можна розуміти можливість виявляти, виділяти та класифікувати об’єкти за істотними ознаками; зіставляти, аналізувати та узагальнювати інформацію; здійснювати пошук; порівнювати поточне інформаційне уявлення з еталоном, вибирати еталонну гіпотезу і розробляти її; приймати рішення щодо принципів та програм дій; здійснювати дії за програмою та проводити у разі необхідності корекцію цих дій.До самостійної роботи відноситься опрацювання конспектів лекцій, читання і конспектування додаткової літератури, підготовка до виконання лабораторних робіт, самостійне розв’язування задач, підготовка до лекцій, семінарських і практичних занять, підготовка курсових і дипломних робіт, підготовка до колоквіумів, контрольних робіт, екзаменів та інших форм поточного та підсумкового контролю знань.Самостійну роботу слід розглядати, як діяльність студента по оволодінню необхідними для майбутньої професії знаннями, уміннями і навичками; діяльність спонукувану пізнавальними потребами, самостійно організовану для виконання завдань і здійснювану у відсутності викладача, але зорієнтовану ним.Проблема організації і активізації самостійної роботи пов’язана з фактом докорінної переорієнтації учбових годин і створенням банку контрольних завдань для кожного модуля і інформаційно-методичних матеріалів.Для здійснення такої системи навчання викладач повинен розробити методичну документацію, яка дозволить студентові успішно працювати самостійно. Особливість методичних матеріалів у багатоваріантності рекомендацій для студентів. Контроль самостійної роботи при застосуванні переважно діалогових форм вимагає педагогічної майстерності викладача і значного часу. Спілкування із студентами становить суттєвий аспект формування спеціаліста високого рівня, оскільки в процесі обміну думками відбувається засвоєння глибинних постулатів навчальної дисципліни.Всі модулі об’єднуються в календаризований графік навчального процесу, який доводиться до студента в перші дні семестру. При формуванні модуля потрібно визначити його мету, форму, принцип, та дидактичне забезпечення. Мета модуля може бути досить різноманітною. У практичній роботі визначення такої мети відбивається на добірці форм контролю щодо цього модуля. Наприклад, якщо мета модуля інформаційна, то форми контролю мають активізувати процес запам’ятовування.Щодо принципу, то модуль повинен відповідати на два запитання: що? і як? В першому разі матеріал модуля забезпечує формування фундаментальних понять курсу які випливають із спостережень теоретичних розробок або експерименту. Тому при викладенні матеріалу потрібно знайти способи яскравого виділення саме тих понять, які і створять таку базу. У другому випадку матеріал модуля показує, якими методами можна вести дослідження за природними чи соціальними явищами. Очевидно, обидва випадки пов’язані між собою, бо тими чи іншими методами можна відкривати нові явища і встановлювати нові фундаментальні поняття, а використання теоретичних та інструментальних методів в свою чергу не можливе без фундаментальних досліджень. Такі проблеми вирішує викладач, який створює модульний образ курсу, керуючись своїм досвідом.Серед елементів педагогічної системи вищого навчального закладу важливе місце займають контроль знань, вмінь і навичок, а також організація зворотного зв’язку, як засіб управління навчально-виховним процесом. Основними функціями контролю є: повторення і узагальнення навчального матеріалу, позитивна мотивація і стимулювання навчання, виховання студентів, управління навчальною діяльністю та облік знань, умінь і навичок.Повторення буває двох видів: пасивне і активне. Природно, що підготовка до різних контрольних заходів створює умови для закріплення знань і підвищення якості навчання в цілому. Функція оцінки, як відомо не обмежується лише констатацією рівня навченості. Оцінка – важливий засіб позитивної мотивації, стимулювання учня, впливу на особистість студента. Саме під впливом об’єктивного оцінювання у студентів створюється адекватна самооцінка, критичне ставлення до своїх досягнень. Важливе значення має морально-психологічний клімат у студентському колективі.Важливою функцією контролю є управління, тобто забезпечення зворотного зв’язку між викладачем і студентами, одержання викладачем об’єктивної інформації про ступінь засвоєння навчального матеріалу, своєчасне з’ясування недоліків і прогалин у знаннях. Лише за таких умов можливе регулювання і корекція навчально-виховного процесу. Інформація про якість роботи студентів і способи її одержання повинні задовольняти ряду вимог. Важливими принципами контролю є:– плановість, тобто проведення відповідно до навчального плану і графіку навчального процесу;– систематичність – відповідність розкладу (календарному графіку) контролю;– об’єктивність – наукова обґрунтованість оцінювання успіхів і недоліків у навчальній діяльності студентів;– економність – контроль не повинен забирати багато часу у викладачів і студентів, а забезпечувати аналіз роботи і ґрунтовну оцінку за порівняно невеликий строк;– простота – відсутність потреби у складних пристроях, а при використанні технічних засобів, доступність будь-якому викладачеві і студентам;– гласність – полягає перш за все у проведенні відкритих випробувань всіх студентів за одними і тими ж критеріями, рейтинг кожного студента має наочний, порівнюваний характер.Одна з головних тенденцій розвитку вищої освіти – індивідуалізація навчання. Індивідуалізація навчання у вузі повинна забезпечувати розвиток здібностей усіх студентів, змагальність у навчанні, виділення груп сильних і слабких студентів.Задається мінімальний темп засвоєння матеріалу, необхідний для успішного навчання. Студент має можливість певною мірою вибирати методи звіту: контрольні ігри, доповідь на семінарському занятті, захист опорного конспекту, захист реферату, брифінг, фізичні диктанти, захист кросвордів, колоквіум, контрольну роботу, захист навчаючої програми, бесіда з відкритим підручником, тестування, постановка або модернізація лабораторної роботи, постановка лекційних демонстрацій, участь в науково-дослідній роботі (доповідь, стаття, участь в олімпіаді), тощо.Невід’ємною частиною пропонованої системи є рейтингова система оцінки знань. Така система оцінки знань базується на підрахунку загальної суми балів, яку студент отримав за результатами виконання всіх видів навчальної роботи, передбаченої графіком навчального процесу. Названу суму балів прийнято називати індивідуальним кумулятивним індексом студента (ІКІ). Ідея такого індексу передбачає багатоступеневий принцип оцінки роботи студента при поточному контролі знань і оптимальну об’єктивність при підсумковому контролі.Важливою структурною одиницею такої системи оцінок є рейтинговий коефіцієнт, яким підкреслюється вагомість тієї чи іншої форми контролю знань. Немає значення цифра коефіцієнту і взагалі цифровий зміст рейтингової сітки, має значення збалансована система цієї сітки. Обрання форм контролю залежить від специфіки навчальної дисципліни. Остаточний індивідуальний кумулятивний індекс виводиться, як сума всіх поточних за семестр.Викладач при контролі повинен перевірити глибину і міцність знань, вміння логічно мислити, синтезувати знання по окремим темам, правильно користуватися понятійним апаратом.До календаризованого плану навчання входить перелік знань та умінь, які повинен набути студент під час навчання. Навчальний процес повинен стимулювати студента систематично, активно, самостійно поповнювати знання, вміти користуватися науковою літературою, орієнтуватися в потоці інформації з обраної спеціальності, вміти користуватися довідниковою літературою, розвивати навички науково-дослідницької роботи, вміти застосовувати знання на практиці (розв’язок задач, виконання лабораторних досліджень, виконання індивідуальних завдань, курсових і дипломних робіт).Модульно-рейтингова система повинна давати можливість студенту вибирати форми контролю. Всі форми контролю поділяються на варіативні та інваріантні. Варіативні форми контролю дають студенту можливість проявити свої уподобання. Для студентів, які проявляють підвищений інтерес до певних розділів навчальної програми пропонуються завдання підвищеної труднощі, які оцінюються і вищими рейтинговими коефіцієнтами. Такий студент може бути звільнений від частини варіативних завдань.Студент може в індивідуальному темпі працювати над програмним матеріалом, але темп повинен бути не повільнішим,

Мета роботи. На основі реакцій гетероциклізації та Кньовенагеля здійснити синтез нових 5-іліденроданінів sз фрагментом диклофенаку в положенні 3 для скринінгу протизапальної активності.Матеріали і методи. Органічний синтез, спектроскопія ЯМР, елементний аналіз, фармакологічний скринінг, SAR-аналіз.Результати й обговорення. Взаємодією гідразиду 2-(2,6-дихлорофеніламіно)-фенілацетатної кислоти з тіокарбоніл-біс-тіогліколевою кислотою в середовищі етанолу синтезовано похідне роданіну з фрагментом протизапального засобу «Диклофенак» в положенні 3. Враховуючи наявність активної метиленової групи в положенні 5, проведено подальшу модифікацію отриманого роданіну в умовах реакції Кньовенагеля з різноманітними ароматичними альдегідами, похідними ізатину та цинамового альдегіду з утворенням серій відповідних 5-ариліден-, 5-ізатиніліден- та 5-(3-фенілпропен)іліденпохідних для вивчення антиексудативної активності. Структуру синтезованих сполук підтверджено елементним аналізом та спектроскопією ПМР.Висновки. Результати дослідження протизапальної активності синтезованих сполук дозволили ідентифікувати три високоактивні сполуки, які за показником пригнічення запальної реакції (42,4-45,3%) були співмірними з еталонним нестероїдним протизапальним засобом «Диклофенак натрію».

Анотація. Сьогодні швидко змінюється оточуюче середовище, в якому працюють вітчизняні промислові підприємства, і традиційні методи управління підприємством не достатньо ефективні. Промислові підприємства функціонують в умовах зростаючої невизначеності й динамічності зовнішнього середовища. У зв’язку з цим управління розвитком є важливою умовою ефективної діяльності підприємств. Тому одним з актуальних питань економічних досліджень є пошук шляхів забезпечення відповідного новим умовам господарювання процесу управління розвитком вітчизняних промислових підприємств. Метою дослідження є визначення сутності понять «статичний і динамічний стан промислового підприємства», «управління розвитком промислового підприємства», «еталонне управління розвитком промислового підприємства» та визначення принципів еталонного управління розвитком підприємства. Для досягнення поставленої мети в даній роботі розглянуто проблематику управління розвитком промислового підприємства. Розкрито сутність понять «статичний і динамічний стан» промислового підприємства. На підставі дослідження запропоновано власне визначення поняття «управління розвитком» та «еталонне управління розвитком» промислових підприємств. На підставі здійсненого аналізу літературних джерел обґрунтовано принципи еталонного управління розвитком підприємства, до яких віднесено: науковість, комплексність, координованість, оперативність, гнучкість, стратегічна орієнтація. Доведено, що розвиток підприємства має носити незворотній характер, в протилежному випадку підприємство зіткнуться з негативним явищем – кризою, і не зможе її подолати, а процес управління розвитком підприємства в таких ситуаціях має підлягати постійному корегуванню. Тому система управління розвитком підприємства повинна бути поетапною. Ключові слова: статичний стан промислового підприємства, динамічний стан промислового підприємства, розвиток підприємства, управління розвитком підприємства, еталонне управління розвитком підприємства.

Мјерени су хромозоми на публикованим кариотиповима мужјака и женке подврстеErinaceus europaeus roumanicus (Folio 53 in An atlas of mammalian chromosomes, eds. Hsu,Benirschcke, 1968). Подаци су кориштени за кариометријску анализу представљену са два скупатабела – нумерички еталони кариотипова. Однос дужина (W) најдужег и најкраћег хромозома укариотипу мужјака (W=7,1236) већи је него у кариотипу женке (W=4,9459). Индексицентромерних оптерећења (H) у кариотипу мужјака опадају од H1=1,8951 до H48=0,2660 (Y-хромозом није најкраћи), а у кариотипу женке од H1=1,5087 до H48=0,3050. Јединичне индексневриједности (H=l) лоциране су између H24 и H25 (мужјак), или H23 и H24 (женка). Пропорциједугокракости кариотипова биле су PL=0,6744 (мужјак) и PL =0,6469 (женка). Корелације дужинасестринских хроматида у кариотипу су високе, мужјак r=0,987 и ρ=0,985, женка r=0,973 и ρ=0,959.Компоненте варијације H-индекса (мужјак sH=0,621 и женка sH=0,453) су веће него за дугекракове, L-индекси (мужјак sL=0,473 и женка sL=0,309), или за кратке кракове, K-индекси (мужјакsK=0,252 и женка sK=0,241). Симулације делеција, свих кратких, или свих дугих кракова, резултиралесу порастом износа одговарајућих компоненти варијације, као и у симулацијама центричних фисија свих хромозома.