Academic literature on the topic 'Еталонне зіставлення'

У статті доведено актуальність проблеми здійснення моніторингу якості освіти (далі ‒ МЯО) у закладах вищої освіти (далі ‒ ЗВО). Освітній (педагогічний) моніторинг розглянуто в трьох площинах: як процес (циклічний процес порівняння, зіставлення, оцінювання існуючого стану освітнього процесу у ЗВО із запланованим його еталоном); як технологію (сукупність певних етапів та відповідних засобів (розробка еталону освітнього процесу, критеріїв та показників оцінювання його стану, зіставлення еталонного освітнього процесу з реально існуючим, обґрунтування моделі освітнього процесу, вивчення перебігу його розвитку, підсумковий контроль його стану та корекція розробленої моделі); як інформаційну систему, яка постійно оновлюється і поповнюється на основі безперервного відстеження за станом і динамікою розвитку основних складових якості освіти за сукупністю визначених критеріїв із метою вироблення управлінських рішень із коригування небажаних диспропорцій на основі аналізу зібраної інформації і прогнозування подальшого розвитку досліджуваних процесів. Визначено засадничі принципи МЯО у ЗВО (системність і комплексність; студентоцентрованість; оперативність; ефективність; оцінювання для навчання; відкритість; взаємодія і взаємовідповідальність; інтегрованість; перспективність; інноваційність). Сформульовано педагогічні умови забезпечення МЯО у освітньому закладі (створення спеціальних педагогічних умов організації МЯО освітнього процесу ЗВО, які передбачають: підготовку педагогічного колективу до здійснення освітнього моніторингу; забезпечення взаємодії всіх учасників МЯО; розроблення необхідного науково-методичного інструментарію). Запропоновано критеріальну базу МЯО у ЗВО, до якої віднесено комплекс критеріїв (психологічну готовність учасників освітнього процесу до моніторингової діяльності (позитивні мотиви, професійна спрямованість), моніторингову компетентність суб’єктів педагогічного процесу ЗВО (спеціальні знання і вміння, особистісні якості), якість моніторингових даних (обсяг інформації, її валідність та дієвість тощо). Презентовано окремі засоби забезпечення МЯО у освітньому заклад («моніторинговий кейс», веб-опитування, тестінг, веб-форуми, вебометричний рейтинг).

Стаття полягає в розгляді теоретичних передумов організації самоконтролю англомовної компетентності в аудіюванні для майбутніх перекладачів та уточнення таких понять: рефлексія, само- і взаємоконтроль, самооцінка, тестове завдання, а також обґрунтування використання тестового завдання як ефективного засобу для перевірки навичок та вмінь в аудіюванні. Визначено чотири рівні самоконтролю. І рівень. Студент припустився помилки, сам її не помічає й самостійно на неї не реагує; СК як механізм зіставлення, відсутній. ІІ рівень. Студент, який припустився помилки, самостійно її не виправляє, але після зауваження викладача робить це досить швидко. Зовнішній контроль викладача слугує запуском самоконтролю. ІІІ рівень. Студент самостійно реагує на припущену помилку, тобто включається самоконтроль. ІV рівень. Студент виправляє помилку в момент її виникнення, іноді навіть не закінчуючи помилкової дії. Повний прояв самоконтролю. У статті визначаються три види само- і взаємоконтролю рівня сформованості англомовної компетентності в аудіюванні. Прогностичний (планувальний), мета якого полягає в здійсненні мовної антиципації, передбаченні змісту аудіо тексту, у вмінні планувати аудитивну та навчальну діяльність, визначенні й аналізі зон труднощів, плануванні результатів діяльності, порівнянні майбутньої діяльності із запланованим результатом, оцінці прогнозуючої діяльності. Процесуальний (за процесом), завдання якого полягає в необхідності засвоєння еталонних мовленнєвих дій, які реалізуються в процесі аудіювання. Процесуальний самоконтроль є органічним компонентом мовленнєвої навички та формується паралельно і комплексно з нею. Ознакою сформованості такого самоконтролю в аудіюванні є рівень розуміння прослуханого. Результативний (підсумковий) – студент має засвоїти навчальні дії, спрямовані на перевірку рівня розуміння прослуханого, а саме, зіставлення отриманого результату мовленнєвої діяльності з еталоном, тобто контроль за результатом дії. Для визначення рівня сформованості англомовної компетенції в аудіюванні ми використовуємо тестові завдання, зокрема електронну тестову програму «Hot Potatoes», оскільки вона включає основні типи тестових завдань, що використовуються нами для самоконтролю, зручна й проста у використанні, легко наповнюється і доступна для викладача, який не володіє мовою програмування. Ключові слова: рефлексія, само- і взаємоконтроль, самооцінка, тестове завдання.

Актуальність поданої статті полягає в необхідності й доцільності визначення базових напрямів європеїзації сучасної вищої освіти в Україні, що зумовлюються об’єктивними чинниками, пов’язаними з глобалізацією та євроінтеграцією всіх сфер сучасного суспільства, й які задекларовані в низці міжнародних документів щодо стратегічних напрямів європейської політики у галузі вищої освіти, що суттєво впливають на розвиток вищої освіти в Україні. Метою статті є аналіз сучасних напрямів європеїзації вітчизняної вищої освіти. Використано комплекс методів дослідження, а саме: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення для вивчення, зіставлення й узагальнення наукових та нормативних джерел із метою розгляду основних векторів європеїзації української вищої освіти. Розкрито конвергенцію ключових показників, які визначають вектори та сутність розвитку національної вищої освіти з європейськими показниками. З’ясовано, що такими показниками виступають ключові компетентності, зафіксовані в оновленій редакції ключових компетентностей для навчання впродовж життя та Рамці цифрової компетентності для громадян України (2021 р), що була розроблена на основі європейської концептуально-еталонної моделі цифрової компетентності для громадян, що містить чотири виміри: 1) сфери компетентностей; 2) назви і дескриптори компетентностей; 3) рівні володіння компетентностями; 4) знання, вміння, навички, що містить кожна компетентність. Висвітлено сучасні підходи до трактування якості вищої освіти як критерію європеїзації змісту вищої освіти, що акцентовані на аксіологічних аспектах вищої освіти, на зростанні свідомого ставлення до здобуття якісної освіти як базової європейської цінності у контексті культури якості вищої освіти. Розкрито студентоцентровані орієнтири та ціннісну спрямованість як перспективні напрямами європеїзації української вищої освіти, що базуються на турботі про студентів, повазі до їх самобутності, принципі академічної культури, врахуванні індивідуальних якостей студента у межах побудови його індивідуальної освітньої траєкторії, набутті здобувачами вищої освіти певних конкурентних переваг, партнерській взаємодія зі студентами.

Стаття присвячена аналізу світової практики оцінювання якості життя населення літнього віку у контексті прогресивних імперативів теорії соціальної держави. Аргументовано, що, серед іншого, в центрі уваги та структурі пріоритетів соціальної держави, як такої, що зорієнтована на виконання соціально-захисних, стимулюючих, суспільно-інтегративних, соціально-інвестиційних функцій та функції соціального контролю, має перебувати зосередженість на проблематиці якості життя населення, зокрема прошарку населення літнього віку. Якість життя осіб літнього віку є одним із визначальних індикаторів успіхів та досягнень у розбудові сучасної соціальної держави. Спираючись на узагальнені теоретичні та отримані за результатами проведеного дослідження емпіричні дані, зроблено висновки щодо стану наближення України до реалізації засад концепції соціальної держави, факт пріоритетності чого зафіксовано у Конституції. Задля вирішення визначених завдань дослідження систематизовано та охарактеризовано міжнародні інтегральні індекси, що застосовуються в процесі визначення якості життя осіб літнього віку, зважаючи на соціально-демографічні характеристики цільової аудиторії, специфіку науково-пошукових та прикладних задач, релевантних методичних підходів та джерел отримання даних. Авторами наведено результати систематизації та аналізу основних підходів щодо оцінювання якості життя населення літнього віку, конкретизовано перспективи їх адаптації до вітчизняних реалій, зважаючи на особливості національної практики статистичних спостережень. Наведено та проаналізовано дані, опубліковані спеціалізованими установами Організації Об’єднаних Націй, Всесвітньої організації охорони здоров’я, Світового банку, Організації економічного співробітництва та розвитку, Європейського Союзу, та дані міжнародних соціологічних опитувань проєкту Gallup WorldView. Наголошено на необхідності розроблення підходів, які б забезпечували можливість зіставлення показників якості життя українців з аналогічними показниками інших країн світу, що аргументує доцільність удосконалення вітчизняної практики статистичних спостережень з метою створення інформаційно-діагностичної платформи, придатної для формулювання об’єктивних висновків стосовно якості життя в Україні, а відтак і ступеня її наближення до стандартів та еталонів держави соціального типу.

Дослідження присвячене аналізу корупції та тіньової еконо- міки в Україні крізь призму архетипного підходу. Зокрема розглянуто фор- мування відношення до тіньової економіки під дією фактора колективного несвідомого. У процесі еволюції кожний народ формує власний менталітет як віддзеркалення накопиченого спільного досвіду, як усвідомлення свого місця у світі й світу в собі, як спосіб пізнання та пояснення явищ навко- лишнього середовища. Формування менталітету народу багато в чому має несвідомий характер, але саме він визначає основні цінності та еталони людської поведінки загалом, почуття та прийнятні стандарти окремого ін- дивіда. Ментальність, відсутність загальновизнаної та пропагандованої на- ціональної ідеї і стратегії розвитку, напрацьованої практики застосування механізмів ефективної передачі влади та “соціальних ліфтів” призводять до домінування приватних інтересів над публічними, а безкарність — до зростання корупції з усіма гілками влади і формування “паравлади”, “пара- економіки”. Для підтвердження цієї тези в роботі детально вивчено вплив тіньової економіки на фіскальну політику держави, проаналізовано сутність та значення показників корупції та показників контролю за корупцією, отримані результати зіставлені з аналогічними показниками країн ближньої Європи та ЄС, зроблено висновки та надано авторські рекомендації щодо подальших кроків у вирішенні проблеми боротьби з “параекономікою” в Україні не лише в площині економічних зрушень, а й у проведенні інформа- ційно-виховної роботи в цьому напрямі. Основною метою та стратегічним пріоритетом щодо боротьби з корупцією в Україні має стати створення умов суспільного неприйняття цього явища, зміна стандарту громадської пове- дінки і, паралельно з цим, підвищення інвестиційної привабливості країни, оптимізація податкової та регуляторної політики та ін.

Актуальність. Адекватне функціонування будь-якої педагогічної системи, зокрема і системи підготовки фахівців у коледжі, неможливе без зворотного зв’язку, без встановлення ефективності освітнього процесу, оцінювання результатів компетентнісно-орієнтованого навчання. Водночас педагогічною наукою ще не напрацьовано докладних теорій і валідних методик, які б давали змогу надійно оцінювати рівень опанування студентами професійними уміннями, навичками, іншими складними компетентностями, визначеними освітніми стандартами результатами навчання. З огляду на це, постала необхідність у розробленні надійної, системної і доступної у практичному застосуванні методики оцінювання якості підготовки фахівців у коледжах. Мета – на основі аналізу сутнісних характеристик педагогічного оцінювання, особливостей компетентнісного підходу у фаховій передвищій освіті обґрунтувати методику оцінювання якості підготовки фахівців у коледжах. Методи: теоретичні (теоретичний аналіз наукових джерел, вивчення вимог професійних і освітніх стандартів, освітніх програм, аналіз програм навчальних дисциплін – задля з’ясування стану проблеми дослідження та визначення напрямів наукового пошуку; порівняння – з метою вивчення наукових підходів щодо розв’язання проблеми; аналіз і синтез – для розроблення методу оцінювання компетентностей (освітніх результатів); емпіричні (спостереження, тестування – для визначення валідності інструментарію, внесення коректив у методику оцінювання; дидактичний експеримент – для визначення вагомості питань теми та виділення домінантних навчальних елементів). Результати. Конкретизовано сутність педагогічного оцінювання як процесу встановлення рівня навчальних досягнень студента/студентів в оволодінні змістом навчальної дисципліни (теми, модуля та ін.) відповідно до унормованих вимог. Констатовано брак сталих підходів до визначення понять «педагогічний контроль», «педагогічний (освітній) моніторинг», «педагогічна діагностика», «педагогічне оцінювання», «оцінка», «перевірка», «облік», «педагогічне вимірювання» та інших, що тісно пов’язані з названими. Доведено, що оцінювання якості професійної підготовки фахівців у коледжі має здійснюватися шляхом зіставлення демонстрованих студентами знань, умінь, навичок, інших компетентностей (актуальний стан об’єкта), з еталонними (очікуваними, унормованими) результатами, задекларованими в стандартах фахової перед вищої освіти (освітніх програмах). Обґрунтовано методику оцінювання якості професійної підготовки фахівців як алгоритм послідовної реалізації дев’яти етапів – від встановлення еталонних результатів навчання до продукування висновків про рівень якості компетентнісно-орієнтованого навчання студентів. Запропоновано метод оцінювання сформованості умінь (інших компетентностей) студентів на основі опису структурних компонентів професійної дії (предмет (об’єкт); процес (процедура); засоби; умови; результат (продукт). Висновки: Обґрунтована методика оцінювання якості професійної підготовки фахівців у коледжах дає можливість визначити реальний рівень відповідності підготовленості студентів встановленим нормативним вимогам на всіх етапах опанування здобувачами освітньою програмою. Запропонований метод оцінювання компетентностей (освітніх результатів) на основі дидактичного диференціювання професійних дій надає можливість зацікавленим суб’єктам освітнього процесу вже не інтуїтивно, а цілеспрямовано, на науковій основі розробити діагностичний інструментарій, провести діагностичні процедури й отримати об’єктивні, надійні результати перевірки компетентнісних досягнень студентів.