Academic literature on the topic 'Емоційний клімат'

У статті обґрунтовано актуальність обраної теми в контексті ідей Нової української школи та проаналізовано наукові джерела щодо трактування терміну "емоційна компетентність" у науковій педагогічній і психологічній літературі. Висвітлено результати аналізу різних підходів зарубіжних і вітчизняних дослідників до тлумачення понять "емоційний інтелект" і "емоційна компетентність". Визначено, що проблема емоційної компетентності тісно пов’язана з феноменом емоційного інтелекту. Відповідно до концепції Нової української школи відбувається переорієнтація освітнього процесу на емоційну складову, розвиток емоційного інтелекту учнів, успішну самореалізацію особистості, відкриття та вияв власного потенціалу, що вимагає від педагога вмінь здійснювати освітній процес на емоційній основі, будувати стосунки з учнями на засадах довіри, поваги, емпатії, свідомо виражати та керувати емоціями, розпізнавати, розуміти емоційний світ молодших школярів, створювати позитивний емоційний настрій та сприятливий психологічний клімат у класі. Відтак існує проблема розвитку емоційної компетентності вчителя початкової школи. Обґрунтовано розуміння емоційної компетентності вчителя початкової школи як динамічною комбінації поглядів, цінностей, знань про емоції, вміння вираження, розуміння, керування власними емоціями та емоційним станом учнів, особистих якостей для успішного здійснення освітнього процесу на емоційній основі, засадах емпатії, поваги, співпраці з школярами, їх батьками, колегами, власної реалізації в професійній сфері. Узагальнено теоретичні підходи до розуміння структури емоційної компетентності, визначено найбільш поширені погляди на складові емоційної компетентності, подано її структуру. У структурі емоційної компетентності вчителя початкової школи визначено особистісний (вираження, розуміння, керування власними емоціями) і міжособистісний (здатність сприймати, розуміти, впливати на емоційний стан учнів) компоненти. Співвіднесено структуру емоційної компетентності вчителя початкових класів з ідеями Нової української школи. Ключові слова: емоції, емоційний інтелект, емоційна компетентність, вчитель початкової школи, Нова українська школа.

В статті представлені результати емпіричного дослідження рольових очікувань подружніх пар. Автор на підставі проведеного дослідження зазначає, що більшість опитаних сімей є благополучними, у чоловіків яскраво виражені риси маскулінності, вони беруть на себе такі обов’язки, як матеріальне забезпечення родини, активна позиція у сексуальних стосунках та організація розваг, чоловіки, очікують, що дружина буде займатись господарсько-побутовою сферою у житті та створювати позитивний емоційний клімат у родині. Чоловікам також більш властивий вищий рівень врівноваженості, реалістичності та спонтанної агресивності. У жінок яскраво виражені риси фемінності, вони в більшості займаються вихованням дітей, створенням комфорту в домі та позитивного емоційного клімату в родині. Досліджено, що для жінок важливою є господарсько-побутова сфера, жінки надають більшого значення своєму зовнішньому вигляду, також для них є більш значущою емоційно-психотерапевтична функція у шлюбі. Під час кореляційного аналізу було виявлено прямі кореляційні зв’язки між шкалами: «Врівноваженість» та «Абсолютне благополуччя», «Комунікабельність» та «Швидше благополучні», «Особистісна ідентифікація» та «Благополучні сім’ї», «Господарсько - побутова сфера» та «Благополучні сім’ї», «Особистісна ідентифікація» та «Благополучні сім’ї», «Організація сімейної субкультури» та «Швидше благополучні сім’ї». Обернені кореляційні зв’язки виявлено між шкалами: «Швидше благополучні» і «Батьківське виховання», шкала «Сором’язливість» обернено корелює з шкалою, «Перехідні сім’ї». Ключові слова: рольові очікування, сімейне благополуччя, подружня роль, функціонально-рольова структура сімʼї, задоволеність шлюбом.

Стаття присвячена висвітленню ролі сімейних традицій у формуванні громадянської культури старшокласників. Автори констатують, що кожна сім'я має свої сімейні традиції. Автори розглядають такі чинники, які впливають на формування сімейних традицій: матеріальне та економічне забезпечення, соціальний статус та рівень освіти батьків, місце проживання (місто, село), звичаї та традиції в сім’ї, кількість членів сім’ї, ставлення до дітей тощо. Громадянська культура старшокласника в сучасних умовах розглядається як його готовність та здатність громадянина до активної участі в діяльності суспільства та держави на основі глибокого усвідомлення своїх прав та обов'язків. Запорукою національного відродження України є відновлення духовного багатства, збереження досвіду попередніх поколінь. І, навпаки, кожен незаповнений розрив у системі передачі етнокультурної інформації від одного покоління до іншого продовжуватиме вести до духовного зубожіння етносу, гальмуватиме розвиток патріотичних почуттів. У цьому практичний інтерес до вивчення та примноження українських народних звичаїв та сімейних традицій. Увага приділяється таким звичаям, як розумовий світогляд, втілений в рухах і діях, світосприйняття та відносини між індивідами. Зазначається необхідність проведення найважливіших державних свят у сімейних традиціях для формування громадянської культури старшокласників. Автори звертають увагу на те, що навчально-виховний процес у сім’ї організований педагогічно грамотно, якщо для всієї родини є важливими державні свята, події, історичні дати, а також сімейні традиції. Виокремлено такі напрями впливу сімейних традицій у формуванні громадянської культури старшокласників: інформаційний, емоційний, діяльнісний. Вплив сімейних традицій на формування громадянської культури старшокласників реалізується через них: інформаційний (оволодіння певними знаннями, ідеями, переконаннями щодо соціальних та громадянських цінностей); емоційний (позитивний чи негативний емоційний досвід, уточнення таких понять, як добро, зло, добродушність, грубість тощо); діяльнісний (залучення дітей до спільної суспільно корисної діяльності, надання їм можливості висловити власну громадянську позицію). Основними засобами впливу сім’ї на формування громадянської культури старшокласників є: особистий приклад, батьківський авторитет, духовний і моральний клімат сім’ї, виховні традиції, праця, сімейні звичаї, свята, національна символіка тощо.

ORCID 0000-0003-0867-1119 У статті досліджено та визначено поняття «соціально-психологічний клімат» як загальний емоційно-динамічний настрій колективу, який передбачає створення здорової творчої обстановки в колективі з високими результатами праці і перебуває в прямій залежності від того, який стиль управління обрано керівником. Авторами виокремлено фактори, що впливають на формування соціально-психологічного клімату в колективі, такі як: спрацьованість, дисципліна, адекватна самооцінка і взаємоповага. Досліджено вплив соціально-психологічного клімату на продуктивність праці педагогів: позитивний соціально-психологічний клімат підвищує настрій людини, її творчий потенціал, позитивно впливає на бажання працювати в даному колективі, застосовувати свої творчі та фізичні сили на користь оточуючим людям, а негативний соціально-психологічний клімат призводить до емоційної пригніченості і виснаженості, як наслідок – стресового стану і низького рівня професійної діяльності, можливого виникнення конфліктних ситуацій. Визначено роль управлінських рішень керівника у формуванні та підтримці позитивного соціально-психологічного клімату в педагогічному колективі дошкільного навчального закладу як діяльність, що спрямована на досягнення найефективнішого використання роботи працівників для досягнення цілей закладу. Основне завдання керівника дошкільного закладу – загальне керівництво процесом функціонування та розвитку системи управління та налагодження комфортного соціально-психологічного клімату в колективі, який прийнято вважати основою стабільного стану всього педагогічного колективу під час спільної діяльності по досягненню освітньої мети. Відібрано найбільш ефективні способи формування та підтримки соціально-психологічного клімату в педагогічному колективі дошкільного навчального закладу: міжособистісні взаємодії та колективні взаємодії.

Специфіка рольової компетентності, структури та змісту ролей сучасної жінки, тих гендерно-рольових конфліктів, з якими стикаються жінки в актуальній повсякденній реальності, пов’язаною із розширенням рольового репертуару особистості, трансформацією ролей, – є важливими для вивчення – це стосується як рольового розподілу у сім’ї, так і можливості розподілити свій час між роботою та іншими сферами життя для жінок, які працюють і при цьому мають родину і дітей. У статті представлені результати емпіричного дослідження (n=204) рольової компетентності жінок, її взаємозв’язку із розподілом ролей у сім’ї та балансом «робота – життя». Метою статті є аналіз та обґрунтування результатів емпіричного дослідження взаємозв’язку рольової компетентності жінок із балансом «робота – життя» та ідеальними (бажаними) уявленнями про розподіл ролей у сім’ї. Гіпотеза емпіричної частини дослідження полягала у припущенні про те, що жінки відчувають гендерно-рольовий конфлікт, пов’язаний із стереотипним розподілом ролей, розбалансованістю «робота – життя» та низьким рівнем рольової компетентності. Дослідження показало, що в рольовому репертуарі рольова гнучкість більше пов’язана із загальним показником рольової компетентності, ніж рольова глибина. Розподіл ролей у сім’ї, на думку жінок, повинен в окремих сферах бути спільним для дружини і чоловіка (організація розваг, роль господаря / господині, сексуального партнера, організацію сімейної субкультури); належати чоловікові (матеріальне забезпечення сім’ї) або дружині (виховання дітей, емоційний клімат), що відповідає стереотипному традиційному розподілу ролей. Баланс між роботою та іншими сферами життя, можливість гармонійно розподіляти свій час у цілому знаходиться на рівні вище середнього, особливо у соціальних контактах. Однак має високий рівень балансу навантаження, який відповідає за можливість розподіляти час між різними сферами життя. Рольова компетентність пов’язана в окремих моментах як із розподілом ролей у сім’ї, так і з балансом «робота – життя», що частково підтверджує висунуту нами гіпотезу. Також у показниках рольової компетентності, розподілу ролей у сім’ї, балансі «робота – життя» були знайдені окремі статистичні відмінності за віком, рівнем освіти, сімейним статусом та кількістю дітей або їх наявністю.

У статті визначено рівні прояву адиктивної поведінки підлітків з неповних сімей. Низький рівень виявлений у підлітків, яких відрізняли тривожність, невпевненість у собі та у своїх силах, слабка самокритика, а наявність частих конфліктів між членами сімʼї, неузгодженість виховних впливів в ній, заважали виробленню стійкої високоморальної життєвої позиції. Середній рівень встановлений у досліджуваних із неповних сімей, в яких матеріальний достаток у поєднанні з низькою духовністю, відсутністю адекватних вимог до дитини сприяли формуванню споживацтва. Підлітків відрізняли егоцентричність, негативізм; рівень вимог до оточуючих переважав натомість вимогливості до себе; простежувалися проблеми в навчанні та недисциплінованість. Високий рівень переважає у підлітків, в яких батько чи мати проявляли безвідповідальність та байдужість у ставленні до дитини. У досліджуваних виражені асоціальність, конфліктність, імпульсивність, впертість, а також виражена протидія виховним впливам. Емпіричне вивчення психологічних особливостей адиктивної поведінки підітків із неповних сімей дозволило визначити системоутворюючі внутрішні (незбалансованість локусу контролю; дезінтеграція між потребою в досягненні головних життєвих цінностей та можливістю їх досягнення в реальності; суперечливість самооцінки; дисгармонійні емоційні стани (емоційна нестабільність, напруга, тривожність); несформованість навичок соціальної взаємодії) та зовнішні (дезадаптивні форми батьківського ставлення (директивність, ворожнеча, автономність, непослідовність); несприятливий психологічний клімат сімʼї, наявність конфліктів та напруженість між її членами; недостатня емоційна близькість з батьками та дефіцит спілкування з ними, їх підтримки та захисту; психогенні травмуючи події (стресори); низький соціометричний статус) чинники такої поведінки.

Анотація. У статті аналізується проблема формування професійних якостей вихователя закладів спеціальної дошкільної освіти, зокрема особливості їх розвитку в процесі підготовки студентів до професійної діяльності. Здійснюється аналіз психолого-педагогічних досліджень проблеми. Подається визначення поняття емоційної стійкості педагога, аналізуються її складові та особливості їх формування; поняття емоційного вигорання та саморегуляції вихователя, а також симптоми порушень емоційної саморегуляції, наводяться чинники, які їх детермінують (негативний соціально-психологічний клімат, взаємини в колективі і з керівництвом, ставлення до об’єкта праці, наявність напруженості й конфліктів у професійному середовищі). Розглядаються засоби формування емоційної стійкості та саморегуляції в процесі підготовки здобувачів до професійної діяльності та профілактики порушень (семінари, практичні заняття з елементами тренінгу, спрямовані на ознайомлення з особливостями емоційної стійкості та професійної саморегуляції, феноменом професійного та емоційного вигоряння). Стаття презентує результати дослідження з даної проблеми, а саме визначення рівнів емоційної стійкості та саморегуляції здобувачів вищої освіти напряму спеціальна освіта та фахівців, а також напрями роботи з розвитку емоційної стійкості майбутніх вихователів закладів спеціальної освіти. Методи корекції, представлені в статті, спрямовані на підвищення рівня емоційної грамотності та самооцінки, рівня емпатії, впевненості в собі, формування мотивів домагань здобувачів.

У статті проводиться психологічний аналіз підліткового віку, як перехідного періоду, що накладає відбиток на систему взаємовідносин підлітків як з дорослими, так і з ровесниками. Стверджується, що норми поведінки, які встановлені на макрорівні суспільством, і на мікрорівні правилами шкільного життя та сімейними традиціями, часто порушуються у вигляді девіантної поведінки. Виявлено, що девіантна поведінка з’являється на фоні потреби самоствердження підлітків в перехідний період від дитинства до дорослості, – та зовнішніх чинників, пов’язаних з елементами жорстокості, агресії, ворожості, індивідуалізму. Також проаналізовано психологічні фактори, які провокують та стають поштовхом до формування у підлітка девіантну форму поведінки. Відповідно до цього важливим є урахування індивідуально-типологічних особливостей підлітків під час їх консультування, що дозволить покращити загальний психологічний стан. Наголошено, що застосування методик дослідження девіантної поведінки підлітків у роботі практичного психолога, мають ґрунтуватися як на симптоматичному (робота із конкретними симптомами девіацій), так і на профілактичному (зняття причин, факторів і умов, що їх провокують) підходах. Отримані теоретико-емпіричні результаті можуть використовуватися практичними психологами не лише при наданні кваліфікованої психологічної допомоги батькам, що виховують підлітка з девіантною поведінкою, а й для самоосвіти та просвітницької діяльності усіх верств населення.

В статті розкрито сутність соціально-психологічної програми профілактики та корекції психосоматозів особистості. Встановлено зв’язок між наявністю психосоматичних розладів з низьким соціометричним статусом особистості та високим рівнем тривожності, низьким соціометричним статусом та неадекватною (заниженою або завищеною) самооцінкою, а також з рівнем розвитку соціального середовища групи. Виокремлено системоутворюючі соціально-психологічні чинники психосоматозів особистості та розроблена структурна модель їхньої диференціації, яка складається з внутрішніх (високий рівень тривожності та сенситивності, емоційна нерівновага; невпевненість, почуття неповноцінності та провини; підвищена ригідність й конформність; неузгодженість різних аспектів «Я» (цілісності, інтегрованості); неадекватна самооцінка; нестабільність психологічного базису автономності; низькі адаптивні можливості; зниження здібності до рольової взаємодії; вразливість у стресогенних ситуаціях; зниження гнучкості та мобільності соціальної поведінки) та зовнішніх (недостатня підтримка й прийняття, незадовільні емоційні стосунки, пов’язані із психологічним симбіозом «мати-дитина» з раннього онтогенезу; несприятлива сімейна обстановка, недостатня емоційна близькість з батьками, батьківська критика; психотравмуючі події (стресори); низький соціометричний статус («ізольовані», «відторгнуті»); несприятливий соціально-психологічний клімат групи) чинників. Основними принципами побудови соціально-психологічної програми профілактики та корекції психосоматозів виступали: принцип системності, який полягав у тому, що процес профілактики та корекції психосоматичних розладів був спрямований не тільки на самих досліджуваних, але й такою ж мірою включав цілісну систему соціальних відносин, суб'єктами якої вони є, і насамперед найближче оточення; принцип перспективності, сутність якого полягала у створенні для досліджуваних позитивної картини майбутнього, що слугувало стимулом реконструкції особистості з психосоматичною дисфункцією відповідно до постійного оновлення їх життєвого контексту; принцип динамічності, згідно з яким вся процедура психопрофілактики та корекції психосоматичних розладів розглядалася як поетапний пролонгований процес, що передбачав раціональну послідовність заходів формувального впливу, моніторинг динаміки змін показників функціонування психосоматичних розладів; принцип диференційованого прогнозування, який полягав у визначенні змістовних і формальних аспектів соціально-психологічної програми профілактики та корекції відповідно до рівня розвитку соціального середовища групи та соціометричного статусу особистості.

Анотація. У статті аналізується проблема формування якостей емоційної сфери майбутнього вихователя, зокрема особливості її розвитку в процесі підготовки студентів до професійної діяльності. Аналізуються психолого-педагогічні дослідження проблеми. Подається визначення емоційної стійкості, емоційного вигорання та саморегуляції вихователя, аналізуються її складові, а також симптоми порушень емоційної саморегуляції та методи їх визначення (метод спостереження, бесіди, експертних оцінок, аналізу документації, тести), наводяться чинники, які їх детермінують (взаємини в колективі і з керівництвом, ставлення до об’єкта праці, негативний соціально-психологічний клімат, наявність напруженості й конфліктів у професійному середовищі). Розглядається система засобів формування емоційної стійкості та саморегуляції в процесі підготовки студентів до професійної діяльності та профілактики порушень (семінари, практичні заняття з елементами тренінгу, спрямовані на ознайомлення з особливостями професійної саморегуляції та феноменом вигоряння). Стаття містить результати експериментального дослідження з проблеми, а саме визначення рівнів емоційної стійкості та саморегуляції студентів та напрями роботи з розвитку емоційної сфери майбутніх вихователів. Корекційні техніки, представлені в статті, спрямовані на підвищення самооцінки, впевненості в собі, рівня емпатії, корекції мотивів домагань студентів. Abstract. A subject of the article is to analyze the problem of the emotional sphere qualities forming in the future preschool teacher, in particular the special aspects of its development in the preparing students for professional activity process. Psychological and pedagogical reseach of the problem are analyzed. The definition of emotional stability and self-regulation of the preschool teacher is presented, its components as well as the symptoms of the emotional self-regulation problems and methods of their determination are analyzed (surveillance, conversations, expert assessment, documentation analysis, tests), factors that determine them are presented (relationships with the group and management, attitude to the object of work, negative socio-psychological climate, the presence of tension and conflict in the professional environment). It is reviewed the system of means of forming emotional stability and self-regulation in the process of preparing students for professional activity and prevention of violations ( seminars, practical classes trainings, aimed at familiarization with the features of professional self-regulation and professional burnout phenomenon). The content of the concepts "emotional stability" and "components of emotional stability", "emotional self-regulation", "emotional burnout" are specified. The article contains the results of experimental research on the problem, namely the determination of the emotional stability levels, students' self-regulation and directions of work on the emotional sphere development of future teachers. Presented in the article correction techniques are aimed at raising self-esteem, self-confidence, empathy level, correction of motives of students' aspirations. The program envisages the work of future teachers in the areas of workload reduction, activities restructuring (competent distribution of working tasks), division of responsibilities, using of different ways of compensation of the spent efforts, tracking of results, getting gratitude from pupils' parents, self-presentation in the environment.

Захарова К. В. Дослідження впливу емоційного інтелекту співробітників на соціально-психологічний клімат колективу ДП "Євразія-Агро" : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 051 "Економіка" / наук. керівник Ю. В. Калюжна. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 101 с.
UA : Кваліфікаційна робота викладена на 101 сторінках друкованого тексту, містить 26 таблиць, 14 рисунків, 7 додатків. Перелік посилань включає 60 джерел, з них 11 іноземною мовою.Об’єктом дослідження є соціально-психологічний клімат колективу ДП »Євразія-Агро». Предметом дослідження є вплив емоційного інтелекту працівників на соціально-психологічний клімат колективу ДП «Євразія-Агро». Мета кваліфікаційної роботи полягає у визначенні основних напрямків підвищення рівня емоційного інтелекту працівників з метою поліпшення стану соціально-психологічного клімату трудового колективу ДП «Євразія-Агро». Відповідно до поставленої мети в роботі вирішені такі завдання:  досліджено теоретичні аспекти емоційного інтелекту;  узагальнено моделі та методики дослідження емоційного інтелекту;  розглянуто сутність та структуру соціально-психологічного клімату;  здійснено аналіз стану соціально-психологічного клімату трудового колективу ДП «Євразія-Агро»;  досліджено рівень емоційного інтелекту працівників ДП «ЄвразіяАгро»;  проаналізовано вплив рівня емоційного інтелекту працівників на соціально-психологічний клімат колективу;  вдосконалено методику дослідження соціально-психологічного клімату;  розроблено рекомендації щодо поліпшення соціально-психологічного клімату колективу ДП «Євразія-Агро», оцінено їх економічну ефективність. Методи дослідження: логічне узагальнення, системний підхід, ситуаційний аналіз, узагальнення теоретичних досліджень, анкетування, кореляційний аналіз, екстраполяція, експертний метод. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що було сформульовано поняття «соціально-психологічний клімат трудового колективу»; вдосконалено науково-методичний підхід до визначення стану соціальнопсихологічного клімату із урахуванням показників емоційного інтелекту, який, на відміну від існуючих, ґрунтується на виявлених кореляційних зв’язках між результатами методик діагностики емоційного інтелекту та соціально-психологічного клімату; набула подальшого розвитку класифікація факторів соціально-психологічного клімату, яка на відміну від 6 існуючих, включає фактори емоційного інтелекту, світоглядно-культурні фактори та феліцитарну політику. Одержані результати та розроблені рекомендації становлять методичну основу для розвитку інструментів методів діагностики соціальнопсихологічного клімату та емоційного інтелекту колективу. Основні результати кваліфікаційної роботи висвітлено у статтях та тезах.
EN : The work is presented on 101 pages of printed text, contains 26 tables, 14 figures, 7 annex. The list of referеnces includes 60 sources, 11 of them in foreign languages. The object of the research is the socio-psychological climate of the labor collective of SE «Eurasia-Agro». The subject of the research is the influence of emotional intelligence of employees on the socio-psychological climate of the labor collective of SE «Eurasia-Agro». The purpose of the qualification work is to determine the main directions of improving the level of emotional intelligence of employees in order to improve the socio-psychological climate of the collective of SE «Eurasia-Agro». In accordance with the purpose in the work the following tasks are solved:  theoretical aspects of emotional intelligence are studied;  models and methods of research of emotional intelligence are generalized;  the essence and structure of social and psychological climate, factors of influence on it are considered;  the analysis of the state of the social and psychological climate of the labor collective of the SE «Eurasia-Agro» is carried out;  the level of emotional intelligence of SE «Eurasia-Agro» employees is studied;  the influence of the level of emotional intelligence of employees on the socio-psychological climate of the team is analyzed;  methods of studying the socio-psychological climate are improved;  recommendations for improving the socio-psychological climate of the staff of SE «Eurasia-Agro» are developed, to assess their economic efficiency. Research methods: logical generalization, system approach, situational analysis, generalization of theoretical research, questionnaire, correlation analysis, extrapolation, expert method. The scientific novelty of the research is that the concept of «sociopsychological climate of the labor collective» was formulated; scientific and methodological approach to determining the state of socio-psychological climate, taking into account the indicators of emotional intelligence, which, in contrast to existing ones, is based on the identified correlations between the results of diagnostic methods of emotional intelligence and socio-psychological climate, was improved; the classification of factors of socio-psychological climate, which, in 8 contrast to existing ones, includes factors of emotional intelligence, ideological and cultural factors and felicitarian policy, was developed. The obtained results and developed recommendations are a methodological basis for the development of tools for diagnosing the socio-psychological climate and emotional intelligence of the labor collective. The main results of the qualification work are covered in articles and abstracts.

Булава Ю. Ю. Особливості впровадження моделі психологічно-безпечного середовища гімназії як чинника якості освіти : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 053 «Психологія» / наук. керівник А. П. Поплавська. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 116 с.
UA : Робота викладена на 116 сторінках, 4 рисунка, 8 таблиць. Перелік посилань включає 60 джерела. Об’єкт дослідження – освітнє середовище загально-освітнього навчального закладу (гімназії). Проблема створення безпечного і психологічно комфортного освітнього середовища стає все більш актуальною в контексті основних завдань оновлення змісту освіти. Насильство над дітьми - це глобальне проблема, яка стала очевидною лише протягом останніх років. Насильство над дітьми ставить під загрозу глобальний розвиток людства. Коли діти стають свідками або жертвами емоційного, сексуального чи фізичного насилля, це завдає шкоди їх здоров'ю, добробуту та майбутньому. Як це не сумно, умови, в яких розвиваються наші діти, не є безпечними, їм, як і дорослим, доводиться стикатися з негативною стороною людської взаємодії - з насильством. Засвоєні в дитинстві образи людської поведінки, відносини, норми і цінності мають тенденцію транслюватися в усі сфери життя. Ми усі є свідками активізації̈ таких негативних явищ серед учнівської̈ молоді, як насильство, кібертретирування, секстинг, булінг тощо, що не може не викликати стурбованості й посиленої уваги широких кіл громадськості, освітян, батьків у більшості країн світу. Наукова новизна полягає у створенні інноваційного проекту Моделі психологічно комфортного навчального середовища у гімназії № 45 м. Запоріжжя.
EN : The work is presented on 116 pages, 4 figures, 8 tables. The list of links includes 60 sources. The object of research is the educational environment of a general educational institution (gymnasium). The problem of creating a safe and psychologically comfortable educational environment is becoming increasingly important in the context of the main tasks of updating the content of education. Violence against children is a global problem that has only become apparent in recent years. Violence against children threatens the global development of humanity. When children witness or become victims of emotional, sexual or physical violence, it harms their health, well-being and future. Sadly, the conditions in which our children develop are not safe, they, like adults, have to face the negative side of human interaction - violence. The images of human behavior, attitudes, norms and values learned in childhood tend to be transmitted to all spheres of life. We are all witnessing the intensification of such negative phenomena among young students as violence, cyberbullying, sexting, bullying, etc., which inevitably causes concern and increased attention of the general public, educators, parents in most countries. The scientific novelty lies in the creation of an innovative project Models of psychologically comfortable learning environment in the gymnasium № 45 in Zaporozhye.