Academic literature on the topic 'Електротехнічна освіта'

Розкрито особливості розвитку методології історії електротехніки та досліджено принципи системного підходу в проведенні історико-технічних досліджень. Показано, що на сучасному етапі пріоритетним є комплексний підхід у наукових дослідженнях складних систем. З розвитком наукових досліджень з історії електротехніки відбувалося переосмислення та розширення метрологічних підходів як основи системних досліджень історії електротехнічної галузі. Необхідність розгляду електротехніки як цілісної, багаторівневої системи «електротехнічна наука–техніка–інженерна діяльність–освіта» поступово стає основою методологічних підходів дослідження проблеми. Перші напрацювання з історії електрики містять достатній обсяг фактологічного матеріалу, але відрізняються однобічним підходом до вирішення завдань. Однак розуміння, що вивчення прикладної галузі повинно відбуватися комплексно, поступово стає основою сучасних методологічних підходів.

Стаття присвячена висвітленню рівня наукової розробленості становлення та розвитку теоретич- ної електротехніки в Україні у ХХ ст. – на початку ХХ ст. Автором проведено комплексний історіографічний аналіз публікацій стосовно становлення цього напряму в Україні, виокремлено два хронологічні періоди: період радянської доби (1930–1991 рр.) та сучасний період (після 1991 р.). Серед історичних праць радянського періоду виокремлено праці з історії фізики та розвитку теорії електрики і магнетизму, праці, які описують формування електротехнічної освіти в Україні та становлення наукового електротехнічного напряму. Другий період історіо- графічних досліджень характеризується значним збільшенням публікацій, появою різнопланових праць з історії теоретичної електротехніки, вищої електротехнічної школи, галузевого сектору електротехнічної науки, великою кількістю наукової біографістики. Отже, комплексне історіографічне дослідження всебічно висвітлило напрями наукового пошуку та сформувало ієрархічну структуру наукової історичної роботи, а поступовий аналіз літера- тури дав змогу розкрити та поширити відомості щодо формування та розвитку теоретичної електротехніки як базового електротехнічного напряму в Україні.

Мета полягає у визначенні ініціатив міжнародної стандартизації в сфері хмарних обчислень. Впровадження технологій на основі концепції хмарних обчислень у різні сфери діяльності, зокрема в освітню, може сприяти модернізації освіти в цілому, її переходу на якісно новий рівень, подальшому розвитку за принципах відкритості й доступності. Поряд із цим виникає потреба розроблення відповідних механізмів забезпечення якості хмарних ресурсів і послуг, їх відповідності низці технічних, технологічних, психолого-педагогічних, ергономічних та інших вимог. У цьому контексті, знаковим є діяльність спільного технічного комітету Міжнародної організації зі стандартизації (ISO) та Міжнародної електротехнічної комісії (IEC), яким наразі вже розроблено стандарти, що визначають термінологію й типову архітектуру хмарних обчислень. Завдання: окреслити значення хмарних обчислень для освітньої галузі; обґрунтувати доцільність стандартизації хмарних обчислень; розглянути перші міжнародні ініціативи в даній сфері. Об’єкт: стандартизація в сфері ІТ. Предмет: міжнародний досвід стандартизації в сфері хмарних обчислень. Методи: аналіз джерельної бази, нормативних документів. Висновки: для розвитку освітнього середовища на засадах відкритості й доступності, що є визначальними принципами сучасної освітньої парадигми, необхідне впровадження технологій, що дозволили б віддалено оперувати усіма необхідними даними. Такі можливості надають технології на основі концепції хмарних обчислень. З розвитком технологій хмарних обчислень функціональність електронних ресурсів і послуг значно зростають. Поряд із цим виникає потреба забезпечення якості цих ресурсів і послуг, зокрема шляхом стандартизації. Основним завданням міжнародної стандартизації у сфері хмарних обчислень є створення середовища, яке забезпечило б доступ споживачів до послуг у будь-якому регіоні світу, незалежно від засобів і технологій, які вони використовують, таким чином забезпечуючи підґрунтя для подальшого розвитку відкритої освіти. Наступним кроком має стати розроблення аутентичних державних стандартів, що визначатимуть основні вимоги до ІТ, зокрема хмарних технологій, слугуватимуть гарантом їх безпечності для використання в освітніх цілях.

Актуальність дослідження зумовлена реформою вищої освіти, зростанням вимог до професійної підготовки випускників закладів вищої освіти, потребою переходу від традиційного стилю викладання дисциплін до інноваційного. Мета: обґрунтування та експериментальна перевірка ефективності застосування інтерактивних методів навчання електротехніки у процесі професійної підготовки майбутніх учителів трудового навчання і технологій. Методи: аналіз наукової літератури, вивчення педагогічного досвіду, анкетування, бесіди, усне опитування з метою виявлення ефективності застосування інноваційних методів навчання, систематизація даних. Результати: визначено роль інтерактивних технологій у підготовці майбутніх учителів трудового навчання і технологій; з’ясовано, що організація освіти на основі компетентнісного підходу базується на посиленні практичної професійної спрямованості навчання, розвитку педагогічних здібностей і ціннісних орієнтирів студентів; доведено, що на лекційних заняттях перевагу варто надавати інтерактивному навчанню з елементами проблемного підходу; лабораторні заняття доцільно проводити за допомогою комп’ютерних програм з моделювання електронних схем; презентовано розроблену на засадах інтерактивного навчання систему підготовки майбутніх учителів трудового навчання і технологій на першому (бакалаврському) рівні вищої освіти з курсу «Загальна електротехніка та практикум з електромонтажних робіт»; обґрунтовано трикомпонентну структуру критеріїв та відповідних показників оцінювання рівня сформованості компетентності з електротехніки; здійснено експериментальну перевірку ефективності застосування інтерактивних методів навчання електротехніки при підготовці майбутніх учителів трудового навчання і технологій; доведено, що використання інтерактивних методів навчання позитивно впливає на динаміку сформованості компетентності з електротехніки. Висновки: підготовка сучасного вчителя трудового навчання і технологій повинна здійснюватися з посиленням практичної складової освітніх програм, а також матиме ефективність за умови системного використання інтерактивних освітніх технологій.

У зв’язку із загальною інформатизацією освіти і швидким розвитком цифрових засобів обробки інформації назріла необхідність впровадження в лабораторні практикуми вищих та середніх навчальних закладів цифрових засобів збору, обробки та оформлення експериментальних результатів, в тому числі під час виконання лабораторних робот з основ електротехнічних пристроїв та систем. При цьому надмірне захоплення віртуальними лабораторними роботами на основі комп’ютерного моделювання в порівнянні з реальним (натурним) експериментом може призводити до втрати особової орієнтації в технології освіти і відсутності надалі у випускників навчальних закладів ряду практичних навичок.У той же час світові компанії, що спеціалізуються в учбово-технічних засобах, переходять на випуск учбового устаткування, що узгоджується з комп’ютерною технікою: аналого-цифрових перетворювачів і датчиків фізико-хімічних величин, учбових приладів керованих цифро-аналоговими пристроями, автоматизованих учбово-експеримен­тальних комплексів, учбових експериментальних установок дистанційного доступу.У зв’язку із цим в області реального експерименту відбувається поступовий розвиток інформаційних джерел складної структури, до яких, у тому числі, відносяться комп’ютерні лабораторії, що останнім часом оформлюються у новий засіб реалізації учбового натурного експерименту – цифрові електронні лабораторії (ЦЕЛ).Відомі цифрові лабораторії для шкільних курсів фізики, хімії та біології (найбільш розповсюджені компаній Vernier Software & Technology, USA та Fourier Systems Inc., Israel) можуть бути використані у ВНЗ України, але вони мають обмежений набір датчиків, необхідність періодичного ручного калібрування, використовують застарілий та чутливий до електромагнітних завад аналоговий інтерфейс та спрощене програмне забезпечення, що не дозволяє проводити статистичну обробку результатів експерименту та з урахуванням низької розрядності аналого-цифрових перетворювачів не може використовуватись для проведення науково-дослідних робіт у вищих навчальних закладах, що є однією із складових підготовки висококваліфікованих спеціалістів, особливо в університетах, які мають статус дослідницьких.Із вітчизняних аналогів відомі окремі компоненти цифрових лабораторій, що випускаються ТОВ «фірма «ІТМ» м. Харків. Вони поступаються продукції компаній Vernier Software & Technology, USA та Fourier Systems Inc. та мають близькі цінові характеристики на окремі компоненти. Тому необхідність розробки вітчизняної цифрової навчальної лабораторії є нагальною, проблематика досліджень та предмет розробки актуальні.Метою проекту є створення сучасної вітчизняної цифрової електронної лабораторії та відпрацювання рекомендацій по використанню у викладанні на її основі базового переліку науково-природничих та біомедичних дисциплін у ВНЗ I-IV рівнів акредитації при значному зменшенні витрат на закупку приладів, комп’ютерної техніки та навчального-методичного забезпечення. В роботі використані попередні дослідження НДІ Прикладної електроніки НТУУ «КПІ» в галузі МЕМС-технологій (micro-electro-mechanical) при створенні датчиків фізичних величин, виконано огляд технічних та методичних рішень, на яких базуються існуючі навчальні цифрові лабораторії та датчики, розроблені схемотехнічні рішення датчиків фізичних величин, проведено конструювання МЕМС – первинних перетворювачів, та пристроїв реєстрації інформації. Розроблені прикладні програми інтерфейсу пристроїв збору інформації та вбудованих мікроконтролерів датчиків. Сформульовані вихідні дані для розробки бездротового інтерфейсу датчиків та програмного забезпечення цифрової лабораторії.Таким чином, у даній роботі пропонується нова вітчизняна цифрова електронна лабораторія, що складається з конструкторської документації та дослідних зразків обладнання, програмного забезпечення та розробленого єдиного підходу до складання навчальних методик для цифрових лабораторій, проведення лабораторних практикумів з метою економії коштів під час створення нових лабораторних робіт із реєстрацією даних, обробки результатів вимірювань та оформленням результатів експерименту за допомогою комп’ютерної техніки.Цифрова електронна лабораторія складається із таких складових частин: набірного поля (НП); комплектів модулів (М) із стандартизованим вихідним інтерфейсом, з яких складається лабораторний макет для досліджування об’єкту (це – набір електронних елементів: резисторів, ємностей, котушок індуктивності, цифро-аналогових та аналого-цифрових перетворювачів (ЦАП та АЦП відповідно)) та різноманітних датчиків фізичних величин; комп’ютерів студента (планшетного комп’ютера або спеціалізованого комп’ютера) з інтерфейсами для датчиків; багатовходових пристроїв збору даних та їх перетворення у вигляд, узгоджений з інтерфейсом комп’ютера (реєстратор інформації або Data Logger); комп’ютер викладача (або серверний комп’ютер із спеціалізованим програмним забезпеченням); пристрої зворотного зв’язку (актюатори), що керуються комп’ютером; трансивери для бездротового прийому та передачі інформації з НП.Таким чином, з’являється новий клас бездротових мереж малої дальності. Ці мережі мають ряд особливостей. Пристрої, що входять в ці мережі, мають невеликі розміри і живляться в основному від батарей. Ці мережі є Ad-Hoc мережами – високоспеціалізованими мережами з динамічною зміною кількісного складу мережі. У зв’язку з цим виникають завдання створення та функціонування даних мереж – організація додавання і видалення пристроїв, аутентифікація пристроїв, ефективна маршрутизація, безпека даних, що передаються, «живучість» мережі, продовження часу автономної роботи кінцевих пристроїв.Протокол ZigBee визначає характер роботи мережі датчиків. Пристрої утворюють ієрархічну мережу, яка може містити координатор, маршрутизатори і кінцеві пристрої. Коренем мережі являється координатор ZigBee. Маршрутизатори можуть враховувати ієрархію, можлива також оптимізація інформаційних потоків. Координатор ZigBee визначає мережу і встановлює для неї оптимальні параметри. Маршрутизатори ZigBee підключаються до мережі або через координатор ZigBee, або через інші маршрутизатори, які вже входять у мережу. Кінцеві пристрої можуть з’єднуватися з довільним маршрутизатором ZigBee або координатором ZigBee. По замовчуванню трафік повідомлень розповсюджується по вітках ієрархії. Якщо маршрутизатори мають відповідні можливості, вони можуть визначати оптимізовані маршрути до визначеної точки і зберігати їх для подальшого використання в таблицях маршрутизації.В основі будь-якого елементу для мережі ZigBee лежить трансивер. Активно розробляються різного роду трансивери та мікроконтролери, в які потім завантажується ряд керуючих програм (стек протоколів ZigBee). Так як розробки ведуться багатьма компаніями, то розглянемо та порівняємо новинки трансиверів тільки кількох виробників: СС2530 (Texas Instruments), AT86RF212 (Atmel), MRF24J40 (Microchip).Texas Instruments випускає широкий асортимент трансиверів. Основні з них: CC2480, СС2420, CC2430, CC2431, CC2520, CC2591. Всі вони відрізняються за характеристиками та якісними показниками. Новинка від TI – мікросхема СС2530, що підтримує стандарт IEEE 802.15.4, призначена для організації мереж стандарту ZigBee Pro, а також засобів дистанційного керування на базі ZigBee RF4CE і обладнання стандарту Smart Energy. ІС СС2530 об’єднує в одному кристалі РЧ-трансивер і мікроконтролер, ядро якого сумісне зі стандартним ядром 8051 і відрізняється від нього поліпшеною швидкодією. ІС випускається в чотирьох виконаннях CC2530F32/64/128/256, що розрізняються обсягом флеш-пам’яті – 32/64/128/256 Кбайт, відповідно. В усьому іншому всі ІС ідентичні: вони поставляються в мініатюрному RoHS-сумісному корпусі QFN40 розмірами 6×6 мм і мають однакові робочі характеристики. СС2530 являє собою істотно покращений варіант мікросхеми СС2430. З точки зору технічних параметрів і функціональних можливостей мікросхема СС2530 перевершує або не поступається CC2430. Однак через підвищену вихідну потужність (4,5 дБм) незначно виріс струм споживання (з 27 до 34 мА) при передачі. Крім того, ці мікросхеми мають різні корпуси і кількість виводів (рис. 1). Рис. 1. Трансивери СС2530, СС2430 та СС2520 фірми Texas Instruments AT86RF212 – малопотужний і низьковольтний РЧ-трансивер діапазону 800/900 МГц, який спеціально розроблений для недорогих IEEE 802.15.4 ZigBee-сумісних пристроїв, а також для ISM-пристроїв з підвищеними швидкостями передачі даних. Працюючи в діапазонах частот менше 1 ГГц, він підтримує передачу даних на малих швидкостях (20 і 40 Кбіт/с) за стандартом IEEE 802.15.4-2003, а також має опціональну можливість передачі на підвищених швидкостях (100 і 250 Кбіт/с) при використанні модуляції O-QPSK у відповідності зі стандартом IEEE 802.15.4-2006. Більше того, при використанні спеціальних високошвидкісних режимів, можлива передача на швидкості до 1000 Кбіт/с. AT86RF212 можна вважати функціональним блоком, який з’єднує антену з інтерфейсом SPI. Всі критичні для РЧ тракту компоненти, за винятком антени, кварцового резонатора і блокувальних конденсаторів, інтегровані в ІС. Для поліпшення загальносистемної енергоефективності та розвантаження керуючого мікроконтролера в ІС інтегровані прискорювачі мережевих протоколів (MAC) і AES- шифрування.Компанія Microchip Technology виробляє 8-, 16- і 32- розрядні мікроконтролери та цифрові сигнальні контролери, а також аналогові мікросхеми і мікросхеми Flash-пам’яті. На даний момент фірма випускає передавачі, приймачі та трансивери для реалізації рішень для IEEE 802.15.4/ZigBee, IEEE 802.11/Wi-Fi, а також субгігагерцового ISM-діапазону. Наявність у «портфелі» компанії PIC-мікроконтролерів, аналогових мікросхем і мікросхем пам’яті дозволяє їй запропонувати клієнтам комплексні рішення для бездротових рішень. MRF24J40 – однокристальний приймач, що відповідає стандарту IEEE 802.15.4 для бездротових рішень ISM-діапазону 2,405–2,48 ГГц. Цей трансивер містить фізичний (PHY) і MAC-функціонал. Разом з мікроспоживаючими PIC-мікроконтролерами і готовими стеками MiWi і ZigBee трансивер дозволяє реалізувати як прості (на базі стека MiWi), так і складніші (сертифіковані для роботи в мережах ZigBee) персональні бездротові мережі (Wireless Personal Area Network, WPAN) для портативних пристроїв з батарейним живленням. Наявність MAC-рівня допомагає зменшити навантаження на керуючий мікроконтролер і дозволяє використовувати недорогі 8-розрядні мікроконтролери для побудови радіомереж.Ряд компаній випускає завершені модулі ZigBee (рис. 2). Це невеликі плати (2÷5 кв.см.), на яких встановлено чіп трансивера, керуючий мікроконтролер і необхідні дискретні елементи. У керуючий мікроконтролер, у залежності від бажання і можливості виробника закладається або повний стек протоколів ZigBee, або інша програма, що реалізує можливість простого зв’язку між однотипними модулями. В останньому випадку модулі іменуються ZigBee-готовими (ZigBee-ready) або ZigBee-сумісними (ZigBee compliant).Всі модулі дуже прості в застосуванні – вони містять широко поширені інтерфейси (UART, SPI) і управляються за допомогою невеликого набору нескладних команд. Застосовуючи такі модулі, розробник позбавлений від роботи з високочастотними компонентами, так як на платі присутній ВЧ трансивер, вся необхідна «обв’язка» і антена. Модулі містять цифрові й аналогові входи, інтерфейс RS-232 і, в деяких випадках, вільну пам’ять для прикладного програмного забезпечення. Рис. 2. Модуль ZigBee із трансивером MRF24J40 компанії Microchip Для прикладу, компанія Jennic випускає лінійку ZigBee-сумісних радіомодулів, побудованих на низькоспоживаючому бездротовому мікроконтролері JN5121. Застосування радіомодуля значно полегшує процес розробки ZigBee-мережі, звільняючи розробника від необхідності конструювання високочастотної частини виробу. Використовуючи готовий радіомодуль, розробник отримує доступ до всіх аналогових і цифрових портів вводу-виводу чіпу JN5121, таймерам, послідовного порту і інших послідовних інтерфейсів. У серію входять модулі з керамічної антеною або SMA-коннектором з дальністю зв’язку до 200 метрів. Розмір модуля 18×30 мм. Версія модуля з підсилювачем потужності і підсилювачем вхідного сигналу має розмір 18×40 мм і забезпечує дальність зв’язку більше 1 км. Кожен модуль поставляється з вбудованим стеком протоколу рівня 802.15.4 MAC або ZigBee-стеком.За висновками експертів з аналізу ринку сьогодні одним з найперспективніших є ринок мікросистемних технологій, що сягнув 40 млрд. доларів станом на 2006 рік зі значними показниками росту. Самі мікросистемні технології (МСТ) почали розвиватися ще з середини ХХ ст. і, отримуючи щоразу нові поштовхи з боку нових винаходів, чергових удосконалень технологій, нових галузей науки та техніки, динамічно розвиваються і дедалі ширше застосовуються у широкому спектрі промислової продукції у всьому світі.Прилад МЕМС є об’єднанням електричних та механічних елементів в одну систему дуже мініатюрних розмірів (значення розмірів механічних елементів найчастіше лежать у мікронному діапазоні), і достатньо часто такий прилад містить мікрокомп’ютерну схему керування для здійснення запрограмованих дій у системі та обміну інформацією з іншими приладами та системами.Навіть з побіжного аналізу структури МЕМС зрозуміло, що сумарний технологічний процес є дуже складним і тривалим. Так, залежно від складності пристрою технологічний процес його виготовлення, навіть із застосуванням сучасних технологій, може тривати від кількох днів до кількох десятків днів. Попри саме виготовлення, доволі тривалими є перевірка та відбраковування. Часто виготовляється відразу партія однотипних пристроїв, причому вихід якісної продукції часто не перевищує 2 %.Для виготовлення сучасних МЕМС використовується широка гама матеріалів: різноманітні метали у чистому вигляді та у сплавах, неметали, мінеральні сполуки та органічні матеріали. Звичайно, намагаються використовувати якомога меншу кількість різнорідних матеріалів, щоби покращити технологічність МЕМС та знизити собівартість продукції. Тому розширення спектра матеріалів прийнятне лише за наявності специфічних вимог до елементів пристрою.Спектр наявних типів сенсорів в арсеналі конструктора значно ширший та різноманітніший, що зумовлено багатоплановим застосуванням МЕМС. Переважно використовуються ємнісні, п’єзоелектричні, тензорезистивні, терморезистивні, фотоелектричні сенсори, сенсори на ефекті Холла тощо. Розроблені авторами в НДІ Прикладної електроніки МЕМС-датчики, їх характеристики, маса та розміри наведені у табл. 1.Таблиця 1 №з/пМЕМС-датчикиТипи датчиківДіапазони вимірюваньГабарити, маса1.Відносного тиску, тензорезистивніДВТ-060ДВТ-1160,01–300 МПа∅3,5–36 мм,5–130 г2.Абсолютного тиску,тензорезистивніДАТ-0220,01–60 МПа∅16 мм,20–50 г3.Абсолютного тиску, ємнісніДАТЄ-0090,05–1 МПа5×5 мм4.Лінійного прискорення,тензорезистивніДЛП-077±(500–100 000) м/с224×24×8 мм,100 г5.Лінійного прискорення,ємнісніАЛЄ-049АЛЄ-050±(5,6–1200) м/с235×35×22 мм, 75 г6.Кутової швидкості,ємнісніДКШ-011100–1000 °/с

Анотація. Автори розглядають актуальну проблему сучасного стану й визначають перспективи вдосконалення системи професійної освіти завдяки впровадженню нового інструментарію та засобів навчання, зокрема в контексті ідей STEM-освіти. Вони стверджують, що трансдисциплінарний підхід, що поєднує науку, передові технології, електротехніку й математику, а також пов'язані з цим ресурси, є найбільш ефективним у підготовці висококваліфікованих фахівців робітничих професій. Це один із сучасних трендів професійної педагогіки, який має на увазі змішане середовище навчання, і показує здобувачам професійної освіти (учням, студентам) як застосовується наукове знання й технічне мистецтво в повсякденному житті та на виробництві в поєднанні, на перший погляд, з неможливим. У статті розглянуто шляхи підвищення якості професійної підготовки майбутніх електромонтерів у педагогічному процесі закладу освіти, наведено стислий опис впровадження різновидів організації навчальної діяльності, від вирішення завдань методами електротехнічного моделювання до впровадження якісних специфічних електронних освітніх ресурсів. Автори порушують проблему актуальності STEM-менеджменту в професійній освіті, в тому числі у підготовці електромонтерів, представляючи це як синтез науки, техніки, інженерії, математики та спецдисциплін енергетичного змісту. Також у статті визначено роль трансдисциплінарної освіти в реалізації STEM-контексту з управління знаннями здобувачів енергетичної освіти, який стає пріоритетним напрямом освіти як такої взагалі, професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників – зокрема. Автори відзначають, що таким чином відбувається інноватизація підготовки висококваліфікованих кадрів для енергетичної галузі країни чим уможливлюється задоволення потреб роботодавців як у робітничих, так і в науково-інженерних кадрах, які відіграють провідну роль у розвитку виробничого процесу й модернізації енергетики в нашій країні. Автори спираються на результати певного дослідження, де представлено стислий огляд трансдисциплінарних освітніх проєктів з реалізації STEM-технологій в професійній освіті. Вони наводять приклад запровадження STEM-підходу для розширення освітнього простору майбутніх електромонтерів, аналізують суть і зміст STEM-менеджменту професійної підготовки та визначають основні підходи до розроблення нових педагогічних технологій, характеризують певні умови проведення фахових трансдисциплінарних уроків зі спецтехнологій у підготовці електромонтерів. Ключові слова: професійна освіта, STEM-освіта, STEM-підхід, STEM-знання, STEM-менеджмент, електромонтер, спецтехнології навчання, електротехніка, кваліфікований робітник.

Анотація. У статті розглянуто зміст та структуру іншомовної компетентності як невід’ємного складника професійної майстерності сучасних фахівців енергетичної галузі. Проведено аналіз наукових праць, який свідчить, що серед дослідників не існує однозначного тлумачення сутності поняття «іншомовна компетентність», що зумовлено особливостями майбутньої професії здобувачів вищої освіти та можливостями використання іноземної мови у вирішенні фахових завдань. Подано авторську дефініцію іншомовної компетентності майбутніх інженерів-енергетиків та охарактеризовано її структуру. Виокремлено особистісний, комунікативний та професійний компоненти іншомовної компетентності здобувачів енергетичної спеціальності. Визначено, що особистісно-професійні якості, індивідуальні особливості, комунікативні здібності, навчальні та професійні мотиви здобувачів вищої освіти є складовими особистісного компонента. Встановлено, що основу для комунікативного компонента закладають лінгвістична, мовленнєва, соціокультурна, прагматична компетенції. Обґрунтовано, що професійний компонент формують фахова, проєктувальна та інформаційна компетенції. Проаналізовано кожну із виділених компетенцій. На основі педагогічного експерименту, визначено рівні сформованості структурних компонентів іншомовної компетентності здобувачів спеціальності 141 «Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка»: комунікативний компонент – високий рівень, особистісний компонент – середній рівень, професійний компонент – низький рівень. Експериментальна робота ґрунтувалася на проєктній та інтерактивних технологіях навчання. В якості навчального матеріалу використовувалися проєктні завдання, інтерактивний курс «Nicos Weg». За результатами дослідження встановлено, що іншомовна компетентність майбутніх інженерів-енергетиків є інтегральною ознакою особистості, а сформованість її структурних компонентів залежить від мотиваційної сфери, практичних умінь та навичок інтегрувати іншомовні та фахові знання у комунікативних ситуаціях професійного характеру. Дефінітивно-структурну характеристику іншомовної компетентності здобувачів ОС «Магістр» спеціальності 141 «Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка» здійснено з урахуванням особливостей фахової підготовки та специфіки професійної діяльності майбутніх інженерів-енергетиків. Ключові слова: іншомовна компетентність, майбутні інженери-енергетики, іноземна мова, здобувач вищої освіти, компетенція.

У статті здійснено порівняльний аналіз підготовки фахівців у закладах вищої освіти морського профілю сучасного періоду та визначено основні тенденції у їх підготовці.Вивчення функціонування мережі закладів вищої освіти морського профілю сучасного періоду дозволяє визначити спільні напрями підготовки фахівців: кораблебудування, суднові енергетичні установки, теплоенергетика (Одеський національний морський університет, Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова) автоматика та електротехніка, морське право, менеджмент, економіка (Національний університет «Одеська морська академія», Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова). Вищі заклади морського профілю мають морські тренажери та навчальні судна.Здійснений аналіз засвідчив: додаткову увагу в закладах вищої освіти морського профілю спрямовують на питання механізації портів, водотранспортних і шельфових споруд, транспортних технологій і систем, інженерної гідробіології, навігації, інженерії, морських перевезень та технологій, судноводіння й енергетики суден, екології, безпеки морського та річкового транспорту, морської логістики. З’ясовано, що університети одним із пріоритетних напрямів роботи вважають роботу з іноземними студентами. Аналіз сучасних напрямів підготовки фахівців у закладах вищої освіти морського профілю свідчить про три основні тенденції: збереження класичних морських спеціальностей всупереч фінансовим труднощам внаслідок низького рівня наповнюваності груп; оновлення напрямів підготовки згідно з вимогами часу та запитами абітурієнтів, коли вводяться спеціальності «Менеджмент», «Економіка», «Морське право» та ін., проте зберігається вектор застосування набутих знань у морській сфері; організація міжнародної співпраці (від декларативного рівня співпраці з зарубіжними закладами вищої освіти до навчання іноземних студентів).