To see the other types of publications on this topic, follow the link: Експонати.
Journal articles on the topic 'Експонати'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 38 journal articles for your research on the topic 'Експонати.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Сегеда, С. П., and А. М. Андріяко. "Військово-історичний музей — реальна частина буття Національного університету оборони України імені Івана Черняховського." Воєнно-історичний вісник 38, no. 4 (December 2, 2020): 5–16. http://dx.doi.org/10.33099/2707-1383-2020-38-4-5-16.
Full textAbstract:
Національний університет оборони України імені Івана Черняховського (НУОУ) — вищий військовий навчальний заклад, що має унікальні експонати в колекції свого військово-історичного музею. Тут знаходяться особисті речі людей, які працювали та навчалися в університеті. А також холодна і вогнепальна зброя, військова техніка часів Другої світової війни та сучасності. Кожен експонат музею має власну унікальну історію. Керівниками музею НУОУ були полковник запасу І. М. Мешков (1992–2006), підполковник С. М. Іваненко (2006–2008), полковник А. М. Андріяко (2008–2014), працівник Збройних Сил М. О. Ткаченко (з 2014 і по теперішній час). Серед експонатів музею є 592 унікальних світлини, на яких зафіксовано життєдіяльність університету з часів його заснування як військової освітньо-наукової установи до сьогодення. У Книзі почесних гостей музею залишили захопливі відгуки міністри оборони, начальники генеральних штабів України та зарубіжжя, представники українських та закордонних військових навчальних закладів, мери міст України, відомі політики. Нині з військовою історією Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, яку ілюструють експонати музею, мають можливість ознайомитися відвідувачі з усієї України, іноземні делегації, що бувають із візитами у Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського, молодь та школярі Києва. Ключові слова: військово-історичний музей, колекція, вогнепальна зброя, холодна зброя, експозиція.
2
Kharchuk, L. M. "TO THE FORMATION OF A MUSEUM OF BEEKEEPING." SCIENTIFIC AND PRODUCTION JOURNAL "BEEKEEPING OF UKRAINE" 1, no. 5 (September 21, 2020): 42–46. http://dx.doi.org/10.46913/beekeepingjournal.2020.5.08.
Full textAbstract:
У статті подано результати виконання завдання Уряду України зі створення музею бджільництва. Надається характеристика і вміст головних експозиційних розділів, принципи їх формування, розміщення, подання, методи збирання матеріалів, експонатів для їх наповнення. Ключові слова: музей, експонати, експозиція, реманент, нектаро- та пилконоси, діорама, бортне та раціональне бджільництво.
3
Селігей, Пилип Олександрович. "ЛІНГВІСТИЧНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ МУЗЕЙ: ПЕРЕВАГИ ТА МОЖЛИВОСТІ ВІРТУАЛЬНОЇ ЕКСПОЗИЦІЇ." Information Technologies and Learning Tools 87, no. 1 (March 1, 2022): 278–87. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v87i1.4222.
Full textAbstract:
Стаття висвітлює проблеми оцифрування експозиції традиційних музеїв, зокрема навчальних. Зазначено, що віртуальні музеї стали, по суті, новою формою поширення знань і що нині вони мають значно більше відвідувачів, ніж музеї «реальні». Щоправда, в Україні робота зі створення повноцінних віртуальних музеїв лише починає розгортатися. Проаналізовано переваги, які надає оцифрування музейних фондів. Насамперед це – краще збереження й безпека експозиції, більші можливості для відтворення незбережених експонатів. Віртуальна експозиція уможливлює зручний доступ для мешканців інших міст і країн. Особливо актуальною ця можливість стала під час карантинних заходів, пов’язаних з пандемією COVID-19. Віртуальна експозиція, на відміну від традиційної, підтримує використання музейних ресурсів у цілодобовому режимі. Вона відкриває перспективу залучення конкретного музею до всесвітньої музейної мережі. Відвідувач має змогу або обрати віртуальний тур із запропонованих музеєм, або самостійно «прокласти маршрут» екскурсії відповідно до своїх уподобань. Віртуальні експонати приваблюють своєю видовищністю, більшою оглядовістю й інтерактивністю. Відвідувач отримує ширший доступ до інформації про експонати. Комп’ютерні технології уможливлюють надання інформації різним категоріям: фахівцям, студентам, особам з профільною та непрофільною освітою, школярам. Відзначено, що новітні мультимедійні засоби дають змогу радикально модернізувати традиційні види музейної роботи, вийти далеко за межі класичної моделі музею. Сучасний віртуальний музей – не просто копія експозиції, а самостійне, якісно нове культурне середовище, цифровий інформаційний комплекс, що значно перевершує параметри музеїв традиційного типу. У статті розглянуто перспективи оцифрування фондів Лінгвістичного навчального музею при Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Заснований 1992 року, музей збирає, досліджує, зберігає та експонує матеріали, що відображують збагачення лінгвістичних знань, для подальшого використання в навчальній та екскурсійній роботі. Нині стоїть питання про віртуалізацію його експонатів відповідно до сучасних тенденцій у розвитку музейної справи.
4
Дейнега, В. Г. "Музей важкої бомбардувальної авіації: історія формування експозиції (2016–2020)." Воєнно-історичний вісник 38, no. 4 (December 2, 2020): 168–78. http://dx.doi.org/10.33099/2707-1383-2020-38-4-168-178.
Full textAbstract:
В статті йдеться про створення Музею важкої бомбардувальної авіації як філії Національного військово-історичного музею України. Описується територія військового аеродрому «Полтава», на якому розмістився Музей важкої бомбардувальної авіації. Розповідається про спільну радянсько-американську стратегічну повітряну операцію під кодовою назвою «Френтік», яка проводилася з червня по вересень 1944 року. Згідно з наказом Міністра оборони України від 11 квітня 1916 р. розпочато створення на території військового аеродрому Полтава філії Національного військово-історичного музею України — музею важкої бомбардувальної авіації. У статті головна увага зосереджена на висвітленні процесу формування військово-історичних експонатів музею важкої бомбардувальної авіації. Ключові слова: музей, експонати, бомбардувальна авіація, військовий аеродром, антитерористична операція.
5
Барашкова, О. "Монети України як експонати міжнародних виставок." Нумізматика і фалеристика, no. 4 (76) (2015): 5–7.
Find full text
6
Тарасенко, Л. П. "Музей ракетних військ стратегічного призначення: експонати розсекречених комплексів ." Воєнно-історичний вісник 38, no. 4 (December 2, 2020): 92–99. http://dx.doi.org/10.33099/2707-1383-2020-38-4-92-99.
Full textAbstract:
Здійснено огляд та виклад історії нині розсекреченої, а раніше абсолютно невідомої військової автомобільної техніки. Подано опис агрегатів рухомих ґрунтових ракетних комплексів, які створювалися в умовах абсолютної таємності в закритих спеціальних конструкторських бюро і на численних підприємствах країни.
Ключові слова: Ракетні війська стратегічного призначення, бойове чергування, рухомий ґрунтовий ракетний комплекс, рухомий командний пункт, автономні машини бойового, технічного і побутового забезпечення особового складу стратегічних ракетних комплексів.
7
Алексєєв, В. О. "Музей Повітряних Сил Збройних Сил України: військово-патріотична робота." Воєнно-історичний вісник 38, no. 4 (December 2, 2020): 231–37. http://dx.doi.org/10.33099/2707-1383-2020-38-4-231-237.
Full textAbstract:
У статті висвітлюються рішення вищого військового керівництва про створення Музею Повітряних Сил Збройних Сил України. Розповідається про експонати музею та їх унікальність. Частина статті розповідає про основні напрями діяльності музею, називаються прізвища героїв льотчиків-вінничан Другої світової війни та учасників АТО/ООС, узагальнюються найважливіші форми діяльності музею.
8
Бураков, Ю. В. "Музей Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у системі військово-історичної роботи Збройних Сил України." Воєнно-історичний вісник 38, no. 4 (December 2, 2020): 68–77. http://dx.doi.org/10.33099/2707-1383-2020-38-4-68-77.
Full textAbstract:
Аналізується історія створення та експозиція одного з найбільших військово-історичних музеїв розташованих на території військових частин Збройних Сил України — музею Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Визначається роль музею у системі військово-історичної роботи львівського гарнізону, впливу на розвиток військово-патріотичного виховання майбутніх офіцерів та молоді. Вивчається структура експозиції, історичні етапи її створення, надаються рекомендації щодо покращення роботи із каталогізацією фондів. Підкреслюється важлива роль музею як осередку культурної спадщини українського народу.
Ключові слова: військово-історичні музеї, музей Національної академії сухопутних військ, музейні колекції, експонати, експозиція.
9
Попельницька, О. О., and О. В. Шевченко. "З досвіду побудови виставки «Зброя в колекції Національного музею історії України: від давнини до сучасності»." Воєнно-історичний вісник 38, no. 4 (December 2, 2020): 45–53. http://dx.doi.org/10.33099/2707-1383-2020-38-4-45-53.
Full textAbstract:
У статті характеризується виставка «Зброя в колекції Національного музею історії України: від давнини до сучасності», яка у 2017–2019 роках діяла у Національному музеї історії України і на якій експонувались зброя та військове спорядження із фондових зібрань музею. Експонати виставки ілюстрували історію військової справи в Україні від найдавніших часів до сучасності. На виставці були представлені також кращі взірці історичної зброї, що походять із зібрань відомих колекціонерів кінця ХІХ – першої третини ХХ століть та нині перебувають у складі фондових зібрань НМІУ. Музейна виставка неодноразово привертала до себе увагу українських ЗМІ та була популярна у відвідувачів музею.
Ключові слова: Національний музей історії України, військова історія, зброєзнавство, археологія, виставка, зібрання музею.
10
Кармазін, Антон. "Марко Кропивницький та українська музична культура (за матеріалами музею театрального, музичного та кіномистецтва України)." New pedagogical thought 107, no. 3 (December 7, 2021): 141–45. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-107-3-141-145.
Full textAbstract:
У статті окреслено музичну сторону діяльності письменника, драматурга, театрального режисера та актора Марка Лукича Кропивницького, що певною мірою знаходиться в тіні його літературних і театральних здобутків, однак є не менш цікавою та насиченою, про що свідчать експонати Музею театрального, музичного та кіномистецтва України. Драматурга представлено не лише як непересічного музиканта та співака, в репертуарі якого було чимало українських народних пісень, оперних арій, романсів, а й читця та диригента хору. Марка Кропивницького схарактеризовано як особистість із багатими музичними та вокальними даними, яскравим акторським талантом, які під час перегляду театральних постановок викликали справжнє захоплення в глядачів. Оригінальні авторські композиції та український фольклорний матеріал складали основу музичного рішення вистав трупи Кропивницького, які він здійснював самостійно як режисер та композитор. Представлено артефакти Музею театрального, музичного та кіномистецтва України, зокрема унікальні матеріали, афіші, рукописи, що свідчать про активну діяльність Кропивницького як музиканта.
11
Yu., Bohdanova. "F. KIZLER AND THE SEARCH OF SPACE CREATION WAYS IN THE ARCHITECTURE OF THE XX CENTURY." Vìsnik Nacìonalʹnogo unìversitetu "Lʹvìvsʹka polìtehnìka". Serìâ Arhìtektura 2, no. 2 (November 2020): 19–27. http://dx.doi.org/10.23939/sa2020.02.019.
Full textAbstract:
У ХХ ст. відбулися суттєві зміни у парадигмі розуміння та творення мистецтва та архітектури. Сформувалася революційна думка про те, що будь що може стати твором мистецтва, бо це залежить не від якості самого об’єкту, а від підготовленості глядача його сприйняти. Якщо відвідувач виставки, оглядаючи експонати, переповнюється емоціями та глибокими роздумами - то мета галеристів та митців, що виставляються досягнута. Якщо ні – то як би якісно не були прописані полотна чи виліплені скульптури – акція є невдалою. Бурхливі історичні події початку ХХ ст., такі як перекрій мапи світу, війни, економічні кризи зробили суспільство надзвичайно емоційним, що насамперед позначилося на доробку людей творчих професій. Велика кількість різноманітних угруповань та окремих творців по усьому світу ніби поставила собі за мету заперечити усе, що було створено до них. Проводилися різноманітні експерименти, які підсумовувалися яскравими маніфестами. В архітектурі, паралельно з раціональним модернізмом, завжди залишалося місце для романтики ірраціональних течій. В порівнянні з минулими історичними періодами, прогресивні візіонери творили не приміщення, обмежені у меншій чи більшій степені, задекорованими стінами – вони творили простори, намагаючись надати їм нової якості. Пориваючи з традиціями, вони опрацювали велику кількість винаходів, які частково так і залишилися реалізованими лише на папері. Одним із таких видатних романтиків-експериментаторів був Ф. Кізлер. Від початку своєї творчої кар’єри він, мандруючи, ознайомився з найкращими досягненнями світової думки у галузі пошуку шляхів творення простору. Споглядаючи чужі досягнення та беручи безпосередню участь у їхньому творенні, Ф. Кізлер поступово створив власний авторський стиль — «кореалізм», який ґрунтувався на відображенні безмежного простору іншої реальності. Його винаходи до нашого часу залишаються не просто унікальними проектами, а є промовистим свідченням нової філософії ідеального універсуму, що знайшла реалізацію у творах наступних поколінь митців.
12
Ферчук, Антоніна. "З історії унікального експонату Музею правової охорони інтелектуальної власності." Світогляд, no. 3 (17) (2009): 9–11.
Find full text
13
Зејниловић, Лејла. "Лексикализовани експоненти модалности у дескриптивним текстовима правне струке." Српски језик : студије српске и словенске 24, no. 1 (2019): 799–818. http://dx.doi.org/10.18485/sj.2019.24.1.46.
Full text
14
Folush, M. I., O. A. Bundz, G. V. Yavorska, and I. V. Shydlovskyy. "Microbial contamination of deep-water exhibits of Zoological Museum." Studia Biologica 3, no. 3 (2009): 75–82. http://dx.doi.org/10.30970/sbi.0303.057.
Full text
15
Turenko, A. S. "Дослідження обчислювальних властивостей системи антикватерніонів." Реєстрація, зберігання і обробка даних 16, no. 2 (June 15, 2014): 62–73. http://dx.doi.org/10.35681/1560-9189.2014.16.2.100257.
Full textAbstract:
Представлено продовження досліджень однієї із некомутативних гіперкомплексних числових систем четвертої вимірності — системи антикватерніонів. Побудовано представлення експоненти від антикватерніонної змінної двома методами: за допомогою процедури подвоєння Грасмана-Кліфорда та асоційованої системи лінійних диференціальних рівнянь.
16
Танана, Р. "З історії одного експоната. До 125-річчя появи ікони Спаса Нерукотворного в Тарасовій світлиці." Рідний край, no. 1 (28) (2013): 98–100.
Find full text
17
Танана, Р. "З історії одного експоната. До 125-річчя появи ікони Спаса Нерукотворного в Тарасовій світлиці." Рідний край, no. 1 (28) (2013): 98–100.
Find full text
18
Танана, Р. "З історії одного експоната. До 125-річчя появи ікони Спаса Нерукотворного в Тарасовій світлиці." Рідний край, no. 1 (28) (2013): 98–100.
Find full text
19
Kharchuk, leonid, and Gennadiy Bodnarchuk. "ANALYSIS OF TECHNOLOGICAL PROCESSES OF OBTAINING WAX IN THE HISTORICAL ASPECT." SCIENTIFIC AND PRODUCTION JOURNAL "BEEKEEPING OF UKRAINE" 1, no. 4 (August 2020): 67–75. http://dx.doi.org/10.46913/beekeepingjournal.2020.4.13.
Full textAbstract:
На підставі зібраних численних архівних та літературних матеріалів, експонатів, які демонструються в музеї бджільництва та зберігаються в етнографічних музеях і фондах, проаналізовано та освітлено аспекти розвитку, удосконалення технологічних процесів видобування воску, використання його в пасічництві, інших сторонах життя людини: промисловості, медицині, повсякденному побуті. Ключові слова: медоносні бджоли, стільники, віск бджолиний, воскобійництво, відбілювання воску, воскотопка.
20
Боярінова, Ю. Є., and Я. О. Каліновський. "Особливості побудови представлень експоненціальних функцій у гіперкомплексних числових системах високих вимірностей засобами пакету гіперкомплексних обчислень." Реєстрація, зберігання і обробка даних 23, no. 2 (June 29, 2021): 12–26. http://dx.doi.org/10.35681/1560-9189.2021.23.2.239191.
Full textAbstract:
Розглянуто структуру алгоритму побудови представлення експонен-ціальної функції у гіперкомплексних числових системах (ГЧС) високої вимірності методом асоційованої системи лінійних диференціальних рівнянь. Наведено необхідні короткі відомості про програмний комп-лекс гіперкомплексних обчислень (ПКГО), за допомогою якого проведено необхідні громіздкі операції над символьними виразами при побудові представлення експоненти в ГЧС п’ятої вимірності. Робота супроводжується фрагментами програм у середовищі ПКГО і результатами символьних обчислень.
21
Димитријевић, Нада. "Библиотека манастира Каленић и Ризница Епархије шумадијске." Читалиште 20, no. 38 (May 26, 2021): 66–72. http://dx.doi.org/10.19090/cit.2021.38.66-72.
Full textAbstract:
У раду је представљена најстарија рукописна и штампана културна заоставштина манастира Каленић. Истраживањем које је спроведено у оквиру заједничког пројекта Архијерејског намесништва беличког и Народне библиотеке у Јагодини, Оживљавање прошлости за будућност – рукописне и старе штампане књиге на територији Поморавског округа, утврђено је да се у манастиру Каленић чува изузетно вредно књижно наслеђе Поморавља.У порти манастира смештена је Библиотека и Ризница Епархије шумадијске. Највреднији део фонда библиотеке манастира Каленић представља Фонд старих богослужбених књига у коме се чува 29 књига које, на основу Закона о старој и реткој библиотечкој грађи, испуњавају услове да се прогласе за културна добра од изузетног или великог значаја.Ризница Епархије шумадијске чува највредније експонате богослужбених реликвија са простора Епархије шумадијске. Изузетно богатство Ризнице чине рукописне и старе штампане богослужбене књиге.
22
Казанцева, Лілія, and Сергій Салата. "БІНОКУЛЯРИ НА СЛУЖБІ АРМІЇ, ФЛОТУ ТА НАУКИ." Воєнно-історичний вісник 40, no. 2 (June 21, 2021): 127–42. http://dx.doi.org/10.33099/2707-1383-2021-40-2-127-142.
Full textAbstract:
Стаття продовжує серію досліджень історії інструментів, приладів та устаткування, які одночасно використовувались як у військовій справі, так і в наукових дослідженнях Астрономічної обсерваторії Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Мова йде про спеціальні оптичні інструменти для візуальних спостережень. Розглянуто розвиток цього напряму на прикладі трьох експонатів музею Астрономічної обсерваторії — бінокулярної труби Цейса зі змінними окулярами, Зенітної командирської труби ТЗК та Бінокулярної морської трубки БМТ-110.
Ключові слова: бінокулярна труба Цейса, оптичні інструменти, спостереження, Зенітна командирська труба, Бінокулярна морська трубка.
23
Зякун, Алла. "ВОЛИНСЬКИЙ КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ ТА ЙОГО ПАМ’ЯТКИ: ВТРАТИ ПІД ЧАС ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ." Litopys Volyni, no. 24 (July 9, 2021): 9–15. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2021.24.01.
Full textAbstract:
У статті розглянуто становлення діяльності Волинського музею під час польської, радянської та німецької окупації краю з кінця 20-х по 40-ві роки ХХ ст. Увага акцентується на втратах музею за часів німецької окупації 1941–1944 рр. Аналізуються і вводяться до наукового обігу джерела для вивчення втрачених під час Другої світової війни пам’яток. Музейні традиції формуються на Волині починаючи з другої половини ХІХ – початку ХХ століть. Це музей барона Ф. Штейнгеля в Городку, Волинський єпархіальний та краєзнавчий музеї в Житомирі, музей Православ- ного Свято-Володимирського братства у Володимир-Волинському, музей Острозького братства в Острозі, Рівненський музей при місцевому сільськогосподарському товаристві та Музей Хрестовоздвиженського брат- ства в Луцьку. Їх зібрання містили археологічні пам’ятки, архівні документи, рукописи і стародруки, твори малярства та іконопису, декоративно-ужиткового призначення, особливо церковної старовини. Багаті колекції практично були втрачені до 1920-х рр. У цій статті розкрито обставини відновлення музейної діяльності краю з відкриттям Волинського музею. Розглянуто основні напрями діяльності музею в передвоєнний час та пода- но аналіз стану справ за радянської та німецької окупації краю з 1939 по 1944 рр.. Визначено, що більшість експонатів було втрачено наприкінці 1943 – на початку 1944 рр., під час відступу німецьких військ. З’ясовано, що до середини 1990-х років ХХ ст. чисельність та реєстр зниклих історичних і художніх цінностей фондів музею були не визначені через низку обставин, тому укладання повного переліку музейних експонатів, втрачених Волинським краєзнавчим музеєм у роки Другої світової війни, є не завершеною справою.
24
Благојевић, Савка. "МАЊЕ ЗАСТУПЉЕНИ ЕКСПОНЕНТИ ТЕКСТУАЛНЕ КОНЕКЦИЈЕ У НАУЧНИМ ЧЛАНЦИМА ЕНГЛЕСКИХ И СРПСКИХ ГОВОРНИКА – КВАЛИТАТИВНА И КВАНТИТАТИВНА АНАЛИЗА." ГОДИШЊАК ЗА СРПСКИ ЈЕЗИК 19, no. 1 (December 15, 2021): 35–50. http://dx.doi.org/10.46630/gsrj.19.2021.05.
Full text
25
Martínez-Ferreiro, Silvia, and Sabina Halupka-Rešetar. "ГЛАГОЛИ У АФАЗИЈИ У СРПСКОМ ЈЕЗИКУ." Годишњак Филозофског факултета у Новом Саду 39, no. 2 (December 17, 2014): 107. http://dx.doi.org/10.19090/gff.2014.2.107-118.
Full textAbstract:
Дефицити у проналажењу речи једна су од карактеристика афазије. Они се у највећој мери очитују у категорији глагола, нарочито након оних лезија које резултирају настанком Брокине афазије. Будући да управо глаголи садрже саму срж реченице, истраживања везана за продукцију глагола код популације са афазијом од кључног су значаја не само за разумевање језичких дефицита, већ и за процену стања пацијената и њихову терапију. У овом раду даје се преглед постојећих студија у којима се описује говор популације са афазијом чији је матерњи језик српски, с циљем да се истражи у којој су мери очувани глаголски облици. Улога разних фактора, као што је природа самог глагола, његова аргументска структура и морфолошки експоненти који се на глаголу јављају, анализирају се у раду у светлу различитих хипотеза и теорија која се у литератури износе у чиљу проналажења универзалног објашњења.
26
Лимонт, Анатолий. "Характеристики технологічної надійності льонозбиральних комбайнів як фактори їх продуктивності." Науковий жарнал «Технічний сервіс агропромислового лісового та транспортного комплексів», no. 22 (December 7, 2020): 64–75. http://dx.doi.org/10.37700/ts.2020.22.64-75.
Full textAbstract:
За характеристики технологічної надійності льонозбиральних комбайнів прийняті наробіток впродовж зміни на технологічні відмови і тривалість усунення цих відмов, частка цієї тривалості в структурі часу зміни, частковий коефіцієнт використання часу зміни, що враховує простої агрегату через усунення технологічних відмов та коефіцієнт технологічної надійності комбайнів і число їх технологічних відмов за годину змінного часу збиральних агрегатів. Оцінним показником ефективності використання льонозбиральних комбайнів визначена їх продуктивність за годину змінного часу.
Продуктивність комбайнів залежно від наробітку на технологічні відмови описується рівнянням прямої з додатним кутовим коефіцієнтом, тривалості усунення технологічних відмов і частки цієї тривалості в структурі часу зміни – спадаючими гіперболами, часткового коефіцієнта використання часу зміни, що враховує простої збиральних агрегатів через усунення технологічних відмов комбайнів, і коефіцієнта їх технологічної надійності – рівняннями зростаючих гіпербол, а від числа технологічних відмов комбайнів за годину змінного часу – рівнянням спадаючої експоненти.
Ключові слова: льонозбиральний комбайн
27
Admink, Admink, and Тетяна Стас. "МУЗЕЙ ЯК «ФОРМА БУТТЯ» СУЧАСНОЇ КУЛЬТУРИ (ТЕХНОЛОГІЧНІ ВПЛИВИ І ТРАНСФОРМАЦІЇ)." УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: КУЛЬТУРОЛОГІЯ), no. 33 (May 3, 2020): 142–47. http://dx.doi.org/10.35619/ucpmk.vi33.304.
Full textAbstract:
Дослідження присвячено осмисленню музею як форми буття сучасної культури. Встановлено, що трансформація музею як установи культури відбуваються за двома основними напрямами – трансформація місця і функцій музею в сучасній культурі, і трансформація форм презентації музейних експонатів. Виділені інтерактивність та віртуалізація як характерні особливості сучасної музейної практики. Зроблено висновок, що діяльність сучасних музеїв орієнтована на утвердження власного місця в сучасній культурі. Вона є більш гнучкою, орієнтованою на вимоги часу та пошук нових форм презентації артефактів і взаємодії з відвідувачами.
The research is dedicated to understanding the museum as a form of being a contemporary culture.It is established that the transformation of the museum as a cultural institution occurs in two main directions – the transformation of the place and functions of the museum in contemporary culture, and the transformation of forms of presentation of museum exhibits. Interactivity and virtualization selected as characteristic of features of modern museum practice. It is concluded that the activity of contemporary museums is oriented towards establishing one's own place in contemporary culture. It is more flexible, time-consuming, and looking for new forms of artifact presentation and interaction with visitors.
28
Скакальська, Ірина, Ірина Борак, and Галина Сеньківська. "ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ МУЗЕЇВ У ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ." Society Document Communication, no. 14 (May 5, 2022): 285–303. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2022-14-285-303.
Full textAbstract:
Актуальність дослідження полягає у важливості збереження музеїв, їх фондів та експонатів, які містять вагомий інформаційний потенціал, який варто залучати до процесу навчання. Мета дослідження – розглянуто проблему використання інформаційного потенціалу музеїв для формування професійної компетентності студентів. Методологія дослідження спирається на регіоналістичні підходи вивчення проблеми. У ході дослідження використовувались загальнонаукові методи (аналізу, синтезу, порівняння). Для виокремлення основних характеристик, інновацій, історичних зав’язків використовувався SWOT-аналіз інформаційного потенціалу музеїв. Для опрацювання, типологізації і моделювання різного роду інформації залучались джерелознавчі методи. Крім того, в ході дослідження враховувався власний досвід роботи авторів, як екскурсоводів у музеях. Наукова новизна полягає у створенні комплексного дослідження проблематики використання інформаційного потенціалу музеїв для формування професійної компетентності студентів. На основі критично проаналізованих фактів та реконструкції окремих подій доведено, що синергія музеїв спрямована на вивчення рідного краю (історичного минулого, освітніх традицій, біографістики, мистецтва, побуту тощо), збереження і популяризацію історичного досвіду. Всі ці чинники можна використати для формування професійної компетентності студентів. Наведено конкретні приклади із практичної діяльності музеїв, спрямовану на запровадження в освітню діяльність інноваційних методик. Висновки. Ретроспективний логіко-системний аналіз інформаційного потенціалу музеїв для формування професійної компетентності студентів, дозволив окреслити такі основні тенденції: передається культурно-історичний досвід через педагогічні методи в умовах музейного середовища; враховується інформативність музейних предметів; здійснюється інтерактивна комунікація
29
Horbenko, N. Ye, O. H. Maryskevych, and M. P. Kurnytska. "Відтворення елементів садівництва, городництва та рільництва відповідно до історико-етнографічного районування території Музею народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького." Scientific Bulletin of UNFU 31, no. 3 (April 29, 2021): 41–48. http://dx.doi.org/10.36930/40310306.
Full textAbstract:
Музеї під відкритим небом – одна із найперспективніших форм збереження культурної спадщини народу. До них належить Музей народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького. Територія Музею поділена на сектори (Бойківщина, Рівнинне Закарпаття, Лемківщина, Гуцульщина, Буковина, Покуття, Західне Поділля, Львівщина та Старе українське містечко, Полісся, Волинь), в яких необхідно зберегти наявні насадження та відтворити автентичну флору згідно з відповідними секторами. На основі літературного аналізу запропоновано доповнити експозиції Музею зонами садівництва, городництва та елементами рільництва відповідних історико-етнографічних секторів. Обґрунтовано значущість комплексного підходу до формування експозиції з включенням відповідної до етнографічного зонування рослинної складової для досягнення композиційної цілісності території, гармонійності сприйняття, достовірності подачі архітектурних об'єктів (експонатів). Розроблено концепцію відтворення культурної флори та озеленення території. Для проєктування та подальшого утримання враховано специфіку об'єктів дерев'яної архітектури, що викладено в універсальних схемах формування насаджень на територіях із різним рельєфом. Проаналізовано особливості розташування елементів на території експозиційних споруд та їх зв'язок із прилеглими насадженнями. Запропоновано широкий асортимент рослин для наповнення етноприродного історичного середовища секторів Музею елементами садівництва, городництва та рільництва. За кожним сектором подано попередню оцінку панівного елемента. Запропоновано сумарну оцінку щодо використання рослин для репрезентації господарювання в історико-етнографічних зонах Музею. Отримані результати роботи свідчать про пріоритетність, складність розміщення та компонування насаджень у окремих зонах. Розроблені рекомендації сприятимуть не тільки збереженню цінних історико-культурних об'єктів Музею, але й слугуватимуть спробою реконструкції ландшафтного середовища, традицій природокористування наших предків, максимально наближених до автентичних.
30
Міхно, Олександр. "ВІРТУАЛЬНА «МУЗИЧНА СКРИНЬКА» ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО: ВІД ЗМІСТУ ДО ФОРМИ." Інноватика у вихованні, no. 14 (November 17, 2021): 90–99. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i14.415.
Full textAbstract:
У статті акцентовано на важливості формування цифрового простору знань і важливій ролі у цьому музеїв і бібліотек як інституцій пам’яті, зберігачів і трансляторів культурної спадщини. Відзначено, що чільне місце у діяльності Педагогічного музею України та Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В.О. Сухомлинського у віртуальному середовищі займає популяризація життєвого та творчого шляху видатного українського педагога Василя Сухомлинського (1918-1970), зокрема шляхом створення віртуальних виставок.
Подано авторське визначення віртуальної виставки, обґрунтовано, що це багатофункціональний інформаційний ресурс, який 1) дає можливість отримання нової інформації широкому колу користувачів і 2) дає змогу при створенні виставки розширити арсенал використаних засобів і прийомів для реалізації ідеї і концепції виставки (тексти, фото, аудіо, відео та ін.).
Продемонстровано процес створення концепції віртуальної виставки «”Музична скринька” Василя Сухомлинського», який складався з кількох етапів: збір та аналіз інформації (вивчення книжкових та фотоколекцій Педагогічного музею України і Педагогічно-меморіального музею В.О. Сухомлинського у с. Павлиш, відбір експонатів для виставки), візуалізація обраних музейних предметів за допомогою фотофіксації чи сканування, створення виставки (аналіз та систематизація наявного матеріалу, оформлення «стартових» сторінок електронної публікації, розробка основних розділів виставки).
Розкрито структуру та принципи побудови виставки й стисло охарактеризовано змістовий (текстовий, ілюстративний) контент кожного з 5 розділів виставки: «Музика у житті В. Сухомлинського: спогади сучасників», «Уроки музики в Павлиській школі», «В. Сухомлинський про музичне виховання», «Плейліст Сухомлинського», «Афоризми Сухомлинського про музику».
Окреслено перспективні теми віртуальних виставок педагогічної спадщини В. Сухомлинського.
31
SOM-SERDYUKOVA, Olena. "ТЕНДЕНЦІЇ МУЗЕЙНОЇ ПОЛІТИКИ ХХІ СТОРІЧЧЯ В НОРВЕГІЇ." ART-platFORM 4, no. 2 (November 21, 2021): 86–106. http://dx.doi.org/10.51209/platform.2.4.2021.86-106.
Full textAbstract:
Музейна політика Норвегії ХХІ ст. має чіткі тенденції, які окреслюють вимоги суспільства та адекватно на них рефлектують. За останні двадцять років помітними є тенденції організації нових музеїв, активне будівництво музейних площ, рефункціонування старих приміщень, створення музейних об’єднань. На прикладі чотирьох музеїв, а саме: музейне об’єднання «МUST» у Ставангері, Національний музей фотографії у Хортені, музей Західного Телемарку та музей фаянсу в Егерсунді зроблено спробу охарактеризувати основні тенденції музейної політики Норвегії ХХІ ст. Музеї щільніше стають вписаними та включеними у культурний ландшафт країни. Означено вектор розвитку музеїв як таких, що пропагують національну культуру в широкому світовому контексті. Завдання музеїв, де головними є збирання, збереження, дослідження та презентація, не втрачають своєї актуальності. Проте акценти ХХІ ст. у цій справі змінено по відношенню до ХІХ та ХХ ст. На перший план виходить дослідницька і просвітницька справи, їх популяризація у медійному просторі, організація виставок-досліджень, відкритість музеїв до культурного та соціального діалогів. Формулювання на державному рівні ідеї – музей для всіх, вимагає від музейної справи знаходити інструменти залучення широкого глядача. Музеї як активна форма дозвілля пропанують високу естетичну якість. Презентації пам’яток приділяється надзвичайно велика увага, інтерактивна форма спілкування з глядачем є нормою. Музей із зібрання предметів поступово трансформується в напрямку презентації ідей. Дизайн експозиційного простору творить захоплюючі історії входження та спілкування з предметами культури. Досягнення техніко-технологічного розвитку впроваджуються у музейну справу головним чином для забезпечення збереження експонатів та для того, щоб фонди музеїв стали відкритими для всіх охочих у діджітальному форматі. Рівень оснащеності місцевих і регіональних музеїв підвищує їх роль як об’єктів концентрації історії про культурний ландшафт кожної конкретної території.
32
Chervinska, Inna. "МУЗЕЙНА ПЕДАГОГІКА ЯК ІНСТРУМЕНТ ВЗАЄМОДІЇ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ І МУЗЕЇВ У СУЧАСНОМУ СОЦІОКУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ." Освітні обрії 49, no. 2 (December 27, 2019): 16–21. http://dx.doi.org/10.15330/obrii.49.2.16-21.
Full textAbstract:
У статті описуються сутність та особливості реалізації в освітньому процесі гірських шкіл нової галузі педагогічного знання – музейної педагогіки.
Акцентується увага на те, що музейна педагогіка сьогодні розглядається як міждисциплінарна наукова дисципліна та практична галузь освітньої діяльності, яка реалізує передачу культурного досвіду через педагогічний процес в умовах музейного середовища.
Автор розкриває інструменти взаємодії музеїв Прикарпаття з освітніми закладами крізь призму музейної педагогіки, вказує на її актуальність та значний дидактичний потенціал в організації виховного та освітнього процесу, окреслюються провідні напрями використання надбань музейної педагогіки Прикарпаття в освітньому процесі.
Вказується на те, що вітчизняна музейна педагогіка активно шукає нові форми та способи організації навчальної діяльності. Одним з провідних завдань наближення музейної педагогіки до навчального процесу гірських шкіл є визначення й апробація принципів, методів, прийомів роботи музеїв з учнями. Все більша низка музеїв адаптують свої пропозиції до потреб освітян, проводять консультації та тренінги для вчителів, щоб максимально використати свій потенціал музейної колекції.
У дослідженні розглядаються проблеми сутності музею як соціокультурного інституту в контексті глобалізаційних процесів початку ХХІ століття. Визначаються соціальні функції музею, розглядаються механізми об’єднання традиційної і інноваційної складових музейної діяльності.
Наголошується на необхідності поєднання історичної пам’яті невичерпних знань і духовного багатства, довершених зразків матеріальної культури, музейних експонатів та їх вплив на всебічний розвиток та формування особистості, залучення жителів краю до надбань національної та світової історико-культурної спадщини.
Автор аналізує соціальні і культурні умови, які впливають на перетворення музеїв на центри культурно-духовного відродження народу, скарбниці національної культури, які сприяють гуманізації суспільства.
Наголошується на великий дидактичний потенціал феномену музею, якому притаманний багатий резерв для науково-пізнавального, художньо-естетичного, розумового, морально-духовного та творчого розвитку учнів та професійному розвитку педагогів гірських шкіл.
33
Mazur, T. V. "Удосконалення правової охорони культурної спадщини в Українській РСР (середина 1940-х – початок 1950-х років)." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 6 (November 15, 2019): 21–28. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.06.02.
Full textAbstract:
Метою статті є аналіз специфіки правового регулювання охорони культурної спадщини в Українській РСР у повоєнні роки.
Наукова новизна. За результатами аналізу нормативних актів виявлено специфіку правового регулювання охорони культурної спадщини в Українській РСР у повоєнні роки. Виокремлено основні напрямки правового регулювання охорони культурної спадщини у розглядуваний період.
Висновки. Специфікою розвитку пам’яткоохоронного законодавства досліджуваного періоду є вироблення його засад у союзному центрі й ухвалення загальносоюзних документів, які в основному дублювалися відповідними актами союзних республік. Водночас Українська РСР, пам’ятки якої чи не найбільше постраждали у роки Другої світової війни, активно проводила власну пам’яткоохоронну діяльність, розробляючи, серед іншого, й необхідні нормативні акти. У нормативно-правовому забезпеченні охорони культурної спадщини в Українській РСР воєнного та повоєнного періоду можна до певної міри умовно виокремити три основні напрямки: 1) відновлення діяльності історико-архітектурних заповідників та створення нових музеїв і заповідників; 2) правове забезпечення увіковічення пам’яті полеглих у роки Другої світової та попередніх воєн; 3) удосконалення системи обліку та реєстрації об’єктів культурної спадщини. Загалом у цей період було розроблено та схвалено ряд важливих документів, зокрема постанову РНК УРСР 1944 р. «Про повернення музейних експонатів», постанову РНК УРСР і ЦК КП(б)У 1945 р. «Про заходи до впорядкування стану пам’яток культури, старовини і природи на території Української РСР», постанову РНК УРСР 1948 р. «Про заходи до поліпшення охорони пам’ятників культури на території Української РСР», Інструкцію про порядок обліку, реєстрації і тримання археологічних та історичних пам’ятників на території Української РСР 1950 р. та інші, які не лише дали змогу відбудувати й реставрувати пошкоджені в роки війни пам’ятки, а й налагодити процес їх обліку, реєстрації, охорони та збереження, тим самим врятувавши для нащадків важливі об’єкти культурного надбання, створені попередниками упродовж багатьох століть.
34
Малежик, Дмитро. "ЕКСПОЗИЦІЇ ХУДОЖНИКІВ-НОНКОНФОРМІСТІВ В УКРАЇНСЬКІЙ РСР У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ 1960-Х – НА ПОЧАТКУ 1980-Х РР." Litopys Volyni, no. 24 (July 9, 2021): 113–17. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2021.24.19.
Full textAbstract:
У статті розглядаються виставки неофіційного мистецтва, проведені на території Української РСР про- тягом другої половини 1960-х – першої половини 1980-х рр. Мета статті полягає в здійсненні комплексного аналізу експозиційної діяльності нонконформістської художньої інтелігенції УРСР у період загострення кризи радянського ладу. Простежено передумови та витоки експозиційної діяльності художників-нонконформістів. Охарактеризовано особливості перших виставок неофіційного мистецтва в регіональному вимірі та окрес- лено коло їх учасників. Висвітлено основні методи радянської влади щодо протидії проведенню виставок неофіційного мистецтва. Зазначено, що митці-нонконформісти створювали власне художнє середови- ще закритого типу з альтернативними тогочасному суспільству цінностями. Саме це пояснює існування нечисленних виставок у певних культурних клубах, «на парканах» чи у самвидаві з дуже обмеженим колом відвідувачів та практично повною відсутністю інформації про експозиції. Основною формою репрезентації нонконформістського мистецтва були виставки в межах приватного простору, приміром, у помешкан- нях митців або їхніх знайомих чи родичів. Водночас важливим фактором існування підпільних експозицій стала відсутність у неофіційних художників можливостей і дозволів відкрито експонувати власні твори. Проаналізовано виставкову діяльність митців в основних центрах неофіційного мистецтва України, насам- перед у Харкові, Одесі, Львові, Києві. Встановлено, що перші відомі «парканні» виставки відбулись у Харкові в 1965 р. та Одесі в 1967 р. Попри їх нетривалу роботу, ці виставки свідчили про появу нової естетичної групи митців, відмінних від офіційних ідеологічних догм. Жорстка репресивна політика радянської влади щодо художників-нонконформістів України підштовхувала частину з них до переїзду в інші регіони Радянсь- кого Союзу. Наприклад, у Москві та Ленінграді культурне життя було більш жвавим, а доступ до західних зразків мистецького авангарду та постмодернізму – ширший. Підсумовано, що поліцентризм українського нонконформізму був однією з характерних рис мистецького життя другої половини ХХ ст.
35
Степанюк, Софія. "ПОЛЬСЬКИЙ ДОСВІД ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ОХОРОНИ ПАМ’ЯТОК." Litopys Volyni, no. 23 (April 20, 2021): 165–70. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2020.23.29.
Full textAbstract:
У статті пропонуються аналіз законодавства з охорони та збереження пам’яток та огляд основних дер- жавних памʼяткоохоронних інституцій Польщі. Проаналізовано закон «Про охорону і збереження пам’яток» від 23 липня 2003 р. та його подальші доповнення. Розглядаються державні реєстри об’єктів культурної спадщини, способи внесення пам’яток до реєстрів та ефективність останніх. Виявлено, що основною та найефективнішою формою захисту є запис до Реєстру пам’яток (нерухомих, рухомих чи археологічних), який робиться на підставі адміністративного рішення воєводського хранителя пам’яток. Показано еволюцію та механізм дії інституту Генерального хранителя пам’яток та воєводських хранителів пам’яток. Встановлено, що основну діяльність з охорони та збереження пам’яток покладено на Міністерство куль- тури й національної спадщини, а саме: Генерального хранителя пам’яток, Департамент охорони пам’яток та Департамент культурної спадщини. Розкрито функції Департаменту охорони пам’яток, серед яких: розробка національної програми охоро- ни та збереження памʼяток та контроль її виконання; координація та контроль за діяльністю воєводських хранителів пам’яток; надання субсидій на проведення консерваційно-реставраційних або будівельних робіт на історичних будівлях; фінансування археологічних досліджень за кошти Міністерства; перевірка стану збере- ження пам’яток; опрацювання заявок на нагороди за археологічні знахідки; проведення рекламних та освітніх заходів щодо охорони пам’яток та догляду за пам’ятками; ведення Переліку скарбів національної спадщи- ни та Національного реєстру нематеріальної спадщини. З’ясовано, що Департамент культурної спадщини опікується рухомими та нематеріальними об’єктами культурної спадщини. Його діяльність поширюється, зокре- ма, на діяльність, пов’язану з управлінням музеями та музейними експонатами, а також догляд національних пам’яток за кордоном та здійснення постійних вшанувань пам’яті в місцях національної пам’яті. Зазначено, що в підпорядкуванні Міністерства культури й національної спадщини знаходиться науковий Інститут національної спадщини, який здійснює надання експертної підтримки міністерству та фахової допомоги в оновленні та публікації реєстрів пам’яток, підтримки у формуванні поглядів міністра та низку інших завдань.
36
Ананьїн, О. В., and В. І. Горєлов. "Центральний музей Державної прикордонної служби України: історія і сучасність. До 25-річчя створення." Воєнно-історичний вісник 38, no. 4 (April 27, 2021): 144–67. http://dx.doi.org/10.33099/2707-1383-2020-38-4-144-167.
Full textAbstract:
У статті вперше досліджено та проаналізовано діяльність Центрального музею Державної прикордонної служби України, як єдиного місця в країні, де зберігаються по справжньому унікальні та ексклюзивні музейні колекції, що дають змогу ґрунтовно дослідити не тільки історію виникнення кордонів на теренах нашої держави, але й діяльність відповідних служб та інституцій, які протягом багатьох сторіч опікувалися прикордонною безпекою держави від прадавніх часів до початку ХХІ сторіччя. Адже відомо, що кордон слугує не тільки географічною межею для політичних суб’єктів або юрисдикцій, а є насамперед однією з ознак державності. Тому основною метою та призначенням Центрального музею Державної прикордонної служби України було і залишається збереження та пропагування історії та традицій прикордонної служби нашої держави. В даній статті авторами вперше досліджується те, як змінювався Центральний музей Державної прикордонної служби України. Як він від закладу, що займався збиранням, вивченням, зберіганням, презентацією експонатів, а також ознайомленням широкої громадськості зі становленням, життям та діяльністю Державної прикордонної служби України та її попередниць на теренах сучасної держави, поступово трансформувався в справжній центр науково-дослідної роботи з пошуку, збереження та вивчення документальних матеріалів, окремих речей, зброї, спогадів, пов’язаних з охороною кордонів України з давніх часів до сьогодення. І це не випадково, адже протягом декількох років музей був повноцінним майданчиком для проведення наукових форумів найвищого рівня та справжньою творчою лабораторією, де втілювалися в життя найсміливіші проєкти та задуми прикордонної служби України, як центру військово-патріотичного виховання молоді та підготовки її до служби в Державній прикордонній службі України, що набуває особливої актуальності та нагальності в умовах, коли «Російська Федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території». Ключові слова: Центральний музей Державної прикордонної служби України, Прикордонні війська України, Державна прикордонна служба України, кордон, експозиція, держава.
37
Fedonyuk, L. Ya, S. S. Podobivsky, and O. M. Yarema. "НАВЧАЛЬНО-БІОЛОГІЧНИЙ МУЗЕЙ КАФЕДРИ МЕДИЧНОЇ БІОЛОГІЇ – ЦІННИЙ СКАРБ І ГОРДІСТЬ УНІВЕРСИТЕТУ." Медична освіта, no. 1 (June 12, 2018). http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2018.1.8822.
Full textAbstract:
Мета роботи – висвітлити багатогранне значення (навчальне, наукове та виховне) навчально-біологічного музею імені І. І. Яременка кафедри медичної біології.Основна частина. Серед різноманітності наочностей одне з перших місць повинні зайняти натуральні об’єкти і їх зображення, які створюють найповніше уявлення змісту оточуючої нас живої природи. З огляду на це, певне місце в навчально-виховному процесі займають музеї.Навчально-біологічний музей імені І. І. Яременка кафедри медичної біології має багатогранне значення: навчальне, наукове та виховне. Навчальне: експонати музею відображають тематичні розділи програми з дисципліни, за допомогою яких студенти спостерігають взаємозв’язок рослинного та тваринного світу, організмів між собою i навколишнім середовищем, формують уявлення про будову багатоклітинних організмів, а також вивчають роль людини у зміні природних екосистем. Наукове: експозиції секцій музею цінні тим, що формують систему знань про закони природи, вони є базою для дослідження основ паразитизму та паразитарних інвазій у людини. Виховне: музей формує гуманне, дбайливе та бережливе ставлення до природи рідного краю, вміння естетично ставитися до всього живого, він відіграє важливу роль у формуванні екологічної свідомості студентів.Висновки. Навчально-біологічний музей є експозиційним проектом і освітнім ресурсом кафедри медичної біології, який відображає не лише історію розвитку живих організмів, але й історію створення музею природи, історію кафедри, історію вузу. Музей завжди був та залишається гордістю навчального закладу, насамперед гордістю за людей, які заклали його фундамент.
38
Kharchuk, Leonid, Hennadii Bodnarchuk, and Lionid Romanenko. "LOW RESPECT TO THE HONORARY BEEKEEPER OF UKRAINE." SCIENTIFIC AND PRODUCTION JOURNAL "BEEKEEPING OF UKRAINE" 1, no. 7 (December 30, 2021). http://dx.doi.org/10.46913/beekeepingjournal.2021.7.07.
Full textAbstract:
На підставі зібраних численних літературних матеріалів, експонатів, які демонструються в музеї бджільництва імені Л.І.Боднарчука освітлено життєвий шлях пасічника, вчителя, мецената та патріота України Володимира Семеновича Войцюка. Ключові слова: пасічник, учитель, меценат, патріот, пам’ятки.