Journal articles on the topic 'Експертиза з безпеки'

Спасенко К. О. Особливості призначення та прове-дення судових експертиз при розслідуванні злочиннихпорушень правил безпеки під час виконання робіт ізпідвищеною небезпекою. – Стаття.Стаття присвячена дослідженню особливостей при-значення судових експертиз при розслідуванні злочин-них порушень правил безпеки під час проведення робітіз підвищеною небезпекою. З’ясовано, що методикаекспертних досліджень у провадженнях, пов’язанихіз порушенням правил безпеки під час проведення ро-біт із підвищеною небезпекою, складається зі стадій:попереднього дослідження, основного дослідження (ана-літична, порівняльна, синтезувальна стадії), постанов-ки висновку. З’ясовано, що при розслідуванні злочин-них порушень правил безпеки під час виконання робіт ізпідвищеною небезпекою найбільш затребуваним є прове-дення інженерно-технічних експертиз із застосуваннямспеціальних технічних знань з електробезпеки, пожеж-ної безпеки, будівництва, гірничої справи.Наголошено, що судова інженерно-технічна експер-тиза з охорони праці призначається з метою виявленняпричинних залежностей і фактів щодо діяльності абобездіяльності робітників та посадових осіб у процесінормального функціонування підприємства й у разівиникнення на ньому надзвичайної ситуації, недотри-мання трудової та виробничої дисциплін, невиконаннявимог нормативно-правових актів із охорони праці таексплуатаційної документації тощо. Сутність гірни-чо-технічної експертизи як процесуальної дії полягаєв дослідженні для кримінального провадження обста-вин події на підприємстві гірничої промисловості, щопризвела до загибелі людей або до заподіяння шкоди їхздоров’ю, або до інших наслідків, проведеному в перед-баченому законом порядку обізнаними в гірничійсправі особами. Судово-технічна експертиза допомагаєнайбільш точно й достовірно встановити якість буді-вельних і ремонтних робіт, виконуваних на всіх етапахбудівництва, їх відповідність будівельним нормам і до-говору, а також якість і кількість використаних буді-вельних матеріалів та їх відповідність вказаним у буді-вельно-монтажній документації.

Аварії, пов’язані з пожежами та впливом токсичних газів, є однією з основних причин травмування та загибелі людей у шахтах. Для евакуації працюючих з аварійних дільниць вугільних, руд- них та нерудних шахт використовують саморятівники шахтні ізолюючі на хімічно зв’язаному кисні. Використання саморятівників ізолюючих низької якості, які не відповідають вимогам нормативно- правових актів, небезпечно та створює загрозу загибелі людей чи навіть призводить до їх загибелі. Цьому сприяє спрощений порядок ввезення цієї продукції на територію України, а тому перед введен- ням в експлуатацію саморятівників шахтних ізолюючих на хімічно зв’язаному кисні необхідно про- водити їх випробування в акредитованих лабораторіях. Надто ліберальні умови сертифікації зумов- люють потребу у проведенні незалежної товарознавчої експертизи для встановлення безпеки та придатності до використання за функціональним призначенням саморятівників шахтних ізолюючих на хімічно зв’язаному кисні. Обґрунтована необхідність розроблення методологічного забезпечення ідентифікації та товарознавчої експертизи саморятівників шахтних ізолюючих на хімічно зв’язаному кисні. Товарознавчу експертизу проведено з метою встановлення безпеки та придатності до вико- ристання за функціональним призначенням саморятівників шахтних ізолюючих на хімічно зв’язаному кисні перед їх введенням в експлуатацію. У статті представлено розроблену програму товарознавчої експертизи саморятівників шахтних ізолюючих на хімічно зв’язаному кисні, що ввозяться на митну територію України. Наведено результати реалізації її основних етапів, що дало змогу отримати від- повідь на питання експертизи, а саме: встановлено, що саморятівники шахтні ізолюючі на хімічно зв’язаному кисні моделі “K-S30” є непридатними до використання. Це дозволило не допустити до реалізації саморятівники шахтні ізолюючі на хімічно зв’язаному кисні моделі “K-S30” та попередило настання тяжких наслідків та загрозу загибелі людей від їх використання. Для забезпечення прове- дення безпечних та результативних товарознавчих досліджень, об’єктивності та повноти вирішення сформульованих питань товарознавчих експертиз саморятівників шахтних ізолюючих на хімічно зв’язаному кисні подальші дослідження доцільно спрямовувати на розроблення методик проведення їх ідентифікації та товарознавчої експертизи.

Анотація. З кожним роком інноваційні технології все більше впроваджуються в різні сфери суспільного життя. Не винятком є i криміналістична експертиза, яку сучасні інформаційні технології вивели на новий етап розвитку. Зокрема, завдяки новітнім технологіям з’явилася нова галузь криміналістики – цифрова криміналістика. У статті досліджується новітня галузь криміналістики – цифрова криміналістика, яка є прикладною наукою про розкриття злочинів, пов’язаних з комп’ютерною інформацією, про дослідження цифрових доказів, методи пошуку, отримання і закріплення таких доказів. Цифрова криміналістична експертиза — це «одна із галузей криміналістичної експертизи, яка зосереджується на кримінально-процесуальному праві та доказах щодо комп’ютерів та пов’язаних із ними пристроїв», таких як мобільні пристрої (телефони, смартфони тощо), ігрові консолі та інші пристрої, які функціонують через Інтернет (охорона здоров’я і фітнес-пристрої та медичні прилади тощо). Цифрова криміналістична експертиза, зокрема, відноситься до процесу збору, отримання, зберігання, аналізу та подання електронних доказів (також відомих як цифрові докази) з метою отримання слідчої інформації та розслідування та переслідування різних видів злочинів, у тому числі кіберзлочинів. Автори статті проаналізували складові частини цифрової криміналістики, оцінили тенденції розвитку цієї науки на сучасному етапі та спрогнозували подальший розвиток цифрової криміналістик в Україні і в іноземних країнах. Цифрова криміналістична експертиза включає процеси ідентифікації, отримання, зберігання, аналізу та представлення цифрових доказів. Криміналістичні артефакти та криміналістичні методи (наприклад, збір статичних даних або даних у реальному часі) залежать від пристрою, його операційної системи та функцій безпеки. Запатентовані операційні системи (з якими дослідники можуть бути незнайомі) і функції безпеки (наприклад, шифрування) є перешкодами для цифрової криміналістичної експертизи. Наприклад, шифрування, яке блокує доступ третіх сторін до інформації та повідомлень користувачів, може перешкодити правоохоронним органам отримати доступ до даних, що містяться на цифрових пристроях, таких як смартфони. В Національній поліції було створено спецпідрозділ по боротьбі з кіберзлочинністю. Але для того, щоб вітчизняні правоохоронні органи дійсно змогли використовувати весь спектр можливостей, які надають сучасні технології, необхідно якомога швидше завершити процес інтеграції вітчизняних правоохоронних структур у європейський простір.

Описано одну з найважливіших робіт, виконаних фахівцями відділу аналізу експлуатаційної безпеки АЕС Державного науково-технічного центру з ядерної та радіаційної безпеки (ДНТЦ ЯРБ) під час введения в експлуатацію нових енергоблоків на Хмельницькій та Рівненський АЕС України.

Розглянуто досвід ДНТЦ ЯРБ проведення експертизи документів обґрунтування впровадження нових типів палива реакторів ВВЕР на АЕС України. Наведено дані щодо типів використовуваних ТВЗ на українських атомних станціях, перелік основних нормативних документів, що визначають порядок впровадження й ліцензування нових типів палива, найближчі плани з подальшого їх впровадження. Представлено практику виконання незалежних перевірочних розрахунків, яка прийнята в ДНТЦ ЯРБ у процесі проведення Державної експертизи ядерної та радіаційної безпеки стосовно проблеми впровадження нових типів палива.

Розглянуто особливості дослідження саморобної вогнепальної зброї, зумовлені деякими елементами її конструкції. З’ясовано сутність поняття саморобної вогнепальної зброї. Виокремлено способи її виготовлення (самостійне виготовлення всіх деталей і частин зброї; використання окремих деталей і частин зброї промислового виготовлення; унесення невідворотних змін до конструкції вогнепальної зброї промислового виготовлення з наданням їй нових якостей, які часто приводять до зміни її функціонального призначення та балістичних характеристик – наприклад обрізи; унесення невідворотних змін до конструкції невогнепальної зброї – газової, сигнальної, пневматичної, конструктивно подібних до зброї виробів тощо, які приводять до зміни її цільового призначення;самостійне збирання з деталей і частин вогнепальної зброї промислового виготовлення). На практичних прикладах проілюстровано проблемні питання дослідження саморобної вогнепальної зброї.Ключові слова: саморобна зброя; техніка безпеки; судова експертиза; ідентифікаційні дослідження.

У статті проаналізовано особливості використання можливостей судових експертиз під час розслідування кримінальних правопорушень, пов’язаних із порушенням правил безпеки на підприємствах вугільної промисловості. Визначено правові підстави призначення судових експертиз у таких провадженнях. Виокремлено основні судові експертизи, які призначаються в більшості кримінальних проваджень і безпосередньо спрямовані на підтвердження чи спростування обставин, що входять до основного предмету доказування. До них віднесено судово-медичну, судову гірничотехнічну та експертизу з дослідження причин та наслідків порушень вимог безпеки життєдіяльності та охорони праці. Для названих експертиз описано основні завдання, особливості призначення та типові питання, які ними вирішуються в провадженнях щодо порушення правил безпеки на підприємствах вугільної промисловості. Визначено низку інших експертиз, які можуть призначатися в окремих кримінальних провадженнях ситуаційно для вирішення додаткових завдань та підтвердження чи спростування специфічних обставин, що мають значення не в усіх випадках.

Наведено опис основних підходів до виконання оцінки впливу впровадження заходів на підвищення рівня безпеки енергоблоків АЕС України. Hа підставі виконання державної експертизи ядерної та радіаційної безпеки матеріалів з результатами виконання оцінки впливу впровадження заходів визначено напрямки вдосконалення вказаної діяльності. Запропоновано підхід до оцінки впливу заходів, розгляд яких раніш не виконувався. Представлено загальні рекомендації щодо оцінки впливу на безпеку від впровадження заходів.

Розглянуто питання ліцензування (охоплюючи питання розробки нормативно-правової бази з ядерної та радіаційної безпеки ЯПУ і проведення експертизи обгрунтовуючих безпеку матеріалів) нового типу дослідницької ядерної підкритичної установки, проектування та спорудження якої здійснюються в даний час Національним науковим центром «Харківський фізико-технічний інститут». Наведено основні проектні характеристики конструктивних елементів джерела нейтронів.

За результатами досліджень наукових позицій учених та представників наукових шкіл щодо розслідування фактів порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту встановлено наявні проблемні питання, що негативно впливають на правозастосовну діяльність iз розслідування порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, зокрема: неналежна взаємодія органів досудового розслідуван ня з іншими органами та структурними підрозділами, недостатнє залучення відповідних спеціалістів і фахівців, неякісна підготовка до проведення автотехнічних, судово-медичних та інших видів експертиз. Окремо досліджуючи поняття та сутність взаємодії, встановлено, що загальноприйнятого та однозначного визначення його в юридичній літературі не існує. Зокрема, виокремлено недоліки та прогалини у взаємодії органів досудового розслідування з експертами Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України, які проводять експертизи в такій категорії кримінальних проваджень, а також спеціалістів-криміналістів Національної поліції України, які беруть участі у проведенні огляду місць дорожньо-транспортних подій (далі – ДТП). На підставі результатів дослідження запропоновано пропозиції та рекомендації щодо удосконалення методики розслідування та зазначеного напряму взаємодії.

Представлено результати діяльності Державного підприємства «Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки» у 2009 р. з розвитку системи нормативного регулювання, виконання експертиз ядерної та радіаційної безпеки, науково-технічної підтримки наглядової функції, аналітичних досліджень з обґрунтування регулюючих рішень тощо.

Метою статті є визначення особливостей та практичних аспектів експертизидвостулкових молюсків – устриць.Методика. Збір фактичного матеріалу щодо досліджуваної проблеми та йогоаналіз.Результати. Дослідження, висвітлені у наукових публікаціях українських науковців,значимі, але стосуються, в основному, механізмів освоєння біоресурсів моря, технічних таекологічних проблем морського промислу, організації устричного фермерства, чинників, якіберуть участь у формуванні тонких смакових властивостей цих двостулкових молюсків.Устриці є делікатесним, дієтичним продуктом високої комерційної вартості й належатьдо небагатьох видів харчових продуктів, які споживають живцем. Устриці підлягаютьобов’язковій ветеринарно-санітарній експертизі. Особливістю експертизи устрицьмікробіологічний та бактеріологічний види контролю для встановлення їх загальноїбезпечності. В ході досліджень, у першу чергу, визначають органолептичні показникимолюсків, які відображають їх свіжість. Далі виконують дослідження на присутністьпатогенної мікрофлори, визначають наявність токсинів, проводять бактеріологічнідослідження. Крім тіла молюска, досліджують також рідину, яка заповнює черепашку.Оскільки устриці є придонними організмами, їх первинна мікрофлора відповідаємікрофлорі морського осаду, мулу й води, отже одночасно з мікробіологічним контролеммолюсків проводиться контроль морської води з районів їх вирощування і видобування. Зпричини того, що устричний бізнес в Україні знаходиться на стадії початкового розвитку,державного стандарту, який регламентував би вимоги до якості устриць, не розроблено.Оскільки Україна є членом міжнародної організації Комісії Кодекс Аліментаріус, занормативний документ щодо показників якості та безпеки устриць слідвикористовувати стандарт цієї організації.Наукова новизна. В статті відображено результати аналізу якісних показників, яківідповідають за безпечність вживання в їжу сирих молюсків. Отримали подальшогорозвитку дослідження щодо надзвичайної важливості мікробіологічних критеріїв якостісирих молюсків при визначенні їх придатності до споживання та безпеки для споживачів.Практична значимість. Відображено аспекти проведення експертизи устриць;обґрунтовано необхідність дотримання гігієнічних правил у процесі природнього видобутку, культивування та зберігання двостулкових молюсків; обґрунтованонеобхідність гармонізації вітчизняного законодавства з міжнародним стосовно безпекиустриць як біологічно цінного продукту харчування.

Обгрунтовано актуальність сьогоденних завдань щодо регулювання безпеки інформаційних та керуючих систем (ІКС) в Україні: створення нових нормативних документів, що містять вимоги до ІКС АЕС; виконання експертизи модернізацій ІКС для продовження термінів експлуатації енергоблоків; регулювання безпеки ІКС для ядерної підкритичної установки; підготовка до розробки ІКС для нових енергоблоків тощо. Наведено напрямки подальших робіт з регулювання безпеки стосовно ІКС АЕС.

У статті наведено результати робіт з розробки проєкту Регулюючого керівництва із застосування та обґрунтування ризик-інформованого технічного обслуговування і ремонтів, положення якого будуть використовуватись як додаткові до нормативного документа з ядерної та радіаційної безпеки НП 306.2.217‑2017 «Вимоги до ризик-інформованого прийняття рішень з безпеки атомних станцій» і застосовуватись разом з положеннями інших регулюючих керівництв під час впровадження та застосування ризик-інформованих підходів в експлуатаційну діяльність АЕС України. Зазначене Регулююче керівництво містить рекомендації з виконання державної експертизи (технічної оцінки) ядерної та радіаційної безпеки матеріалів обґрунтування впровадження та застосування ризик-інформованих підходів для оптимізації технічного обслуговування і ремонтів систем, важливих для безпеки, на енергоблоках атомних електростанцій України. Після погодження та введення в дію у встановленому порядку Державною інспекцією ядерного регулювання України Регулююче керівництво буде використовуватися посадовими особами інспекції та експертами організації її технічної підтримки (Державного підприємства «Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки»).

Розглядаються завдання, проблеми створення систем аварійного та післяаварійного моніторингу (ПАМС),основні напрямки робіт з регулювання безпеки ПАМС: розробка норм і правил з ядерної та радіаційної безпеки (ЯРБ), що містять вимоги до ПАМС; експертна оцінка технічних рішень експлуатуючої організації щодо впровадження ПАМС для різних типів реакторних установок і документів проектів для різних енергоблоків.

За вимогами чинних в Україні норм та правил з ядерної та радіаційної безпеки, обладнання АЕС, важливе для безпеки, підлягає кваліфікації на «жорсткі» умови довкілля та сейсмічні впливи. Комплекс робіт з кваліфікації обладнання енергоблоків №№ 1, 2 РАЕС є першим самостійним досвідом України щодо виконання такого складного і трудомісткого обсягу робіт. У статті наведено основні етапи та результати кваліфікації обладнання РАЕС станом на середину 2011 р., відмічено проблеми, виявлені під час виконання державних експертиз ЯРБ звітних матеріалів ВП РАЕС.

Обговорюється стан регуляторної політики в Україні у сфері радіаційної безпеки. Пропонується спростити систему видачі дозволів на проведення діяльності у сфері використання ядерної енергії шляхом видачі єдиного документа — ліцензії — Державним комітетом ядерного регулювання. На санепідслужбу МОЗ України слід покласти обов’язок видачі висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи на об’єкти, де провадиться діяльність з використанням джерел іонізуючого випромінювання.

Досудове розслідування злочинів проти життя й здоров’я людини, проти громадської безпеки та багатьох інших злочинів не можна уявити без використання слідчим знань у галузі судової медицини. Вод- ночас установлення тяжкості тілесних ушкоджень та причин настання смерті зумовлює потребу обов’язкового залучення стороною обвинувачення експерта для проведення судово-медичної експертизи. Об’єктом судово- медичної експертизи часто стають трупи не встановлених осіб, серед яких трапляються тіла у стані виразної гнильної трансформації, обвуглювання, скелетування, розрізнені фрагменти людських тіл тощо. Одним із головних питань, що ставиться експерту – судовому медику на вирішення, є ідентифікація особи, де вели- ке значення для проведення дослідження й отримання правильних результатів має застосування біологічних методів. Певну роль у цьому процесі відіграють інтеграція і диференціація суміжних галузей знань, а саме криміналістики, біології та судової медицини, що в сукупності покликані сприяти об’єктивізації процесу досудового розслідування, підвищенню статусу слідів та окремих об’єктів біологічного походження як необ- хідних елементів доказової бази. Від результатів таких експертиз залежить правильність прийнятих органом досудового розслідування та судом рішень. У кримінальних провадженнях про вбивства, терористичні акти, завдання тілесних ушкоджень та вчинення інших злочинів, пов’язаних із ушкодженням тіла людини пошуки слідчого під час проведення огляду місця події, оглядів предметів, приміщень спрямовані насамперед на виявлення слідів крові та інших слідів біологічного походження, що, як правило, у значній кількості утворюються у певних місцях і на різноманітних об’єктах під час вчинення та приховування таких злочинів. Зазначені сліди можуть бути виявлені на ґрунті, стінах приміщен- ня, меблях та інших предметах, у пазах між дошками чи плитами підлоги, на знаряддях завдання ушкоджень чи травми, на предметах одягу чи взуття тощо. Об’єкти біологічного походження та предмети з їх слідами доволі часто використовуються як джерела орієнтовної та доказової інформації. Вони дають змогу висунути обґрунто- вані версії щодо характеру події, відтворити обстановку, в якій було скоєно злочин, значно звузити коло осіб, які можуть бути причетні до його вчинення, а в окремих випадках – встановити конкретну особу, яка скоїла злочин, або виключити певну особу з числа підозрюваних. За певних обставин завдяки використанню відомостей про об’єкти біологічного проходження вдається встановити особу потерпілого, якщо вона залишається невідомою на момент початку розслідування. Якщо особу підозрюваного або потерпілого не встановлено, коли справжні відомості про таких осіб при- ховуються або спотворюються навмисно, потужним інструментом отримання важливої доказової інформа- ції може виступати генетична ідентифікація особи. Процедура судово-медичної ідентифікації особи полягає у встановленні тотожності невідомого живого чи померлого індивідууму з конкретною і відомою орга- нам досудового розслідування людиною. Індивідуальність об’єктів матеріального світу, їх взаємозв’язок та взаємозалежність, об’єктивний характер змін та відносна сталість є передумовами, котрі визначають можливість ідентифікації різних об’єктів матеріального світу загалом і людини зокрема. Задля цього для ідентифікації людини як об’єкта живої природи використовують біологічні методи досліджень, засновані на вивченні довгої полімерної молекули дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК) – одного з двох типів при- родних нуклеїнових кислот, що забезпечує зберігання й передачу наступним поколінням нащадків генетич- ної програми розвитку та функціонування людини як живої істоти. Розшифровку структури ДНК вчені здій- снили ще у 1953 р., що стало одним з поворотних моментів в історії біології. З часом ці дослідження стали в нагоді криміналістам та судовим медикам, які встановлювали обставини вчинення злочинів та причетних до них осіб. Сучасна технологія криміналістичного ДНК-аналізу дає змогу досліджувати майже всі тканини та біологічні рідини людського організму. Нині досягнуті суттєві результати щодо дослідження біологічних слідів і навіть тих, які зазнали негативного впливу факторів зовнішнього середовища, а саме фізичних, хімічних і біологічних, або піддалися частковій деградації. Застосування молекулярно-генетичних дослі- джень дає змогу швидко та ефективно ідентифікувати постраждалих та провести реконструкцію обста- вин події у разі надзвичайних ситуацій з великою кількістю людських жертв, зокрема нещасних випадків, авіакатастроф, терористичних актів, бойових дій. Знання таких можливостей судово-медичної експертизи слідчими, прокурорами, адвокатами, суддями, уміння збирати матеріали для проведення експертних досліджень, формулювати запитання експерту та оцінювати отримані ним висновки має велике значення для зби- рання та оцінювання доказів у кримінальному проваджені, а також їх використання в інтересах здійснення справедливого правосуддя.

У сучасних умовах значного зростання в інформативному просторі повідомлень про ава- рії, пожежі, епідемії, зокрема COVID-19, якими охоплені всі країни без винятку, особливого значення набувають питання, пов’язані з якістю та безпекою засобів індивідуального захисту. Всі зазначені сторони життя і діяльності людини об’єднує використання такої специфічної продукції, яка потре- бує особливої уваги через сумнівну якість тієї її частини, яка активно ввозиться на митну терито- рію країни без відповідної ретельної перевірки. Використання небезпечної та недоброякісної продукції даного виду негативно впливає на людину, створює загрозу її життю і навіть може призвести до її загибелі. Під час досудового розслідування нещасних випадків, професійних захворювань правоохоронні органи призначають проведення товарознавчих експертиз із метою отримання висновків для вста- новлення причин зазначених подій і причино-наслідкових залежностей між діями/бездіяльністю поса- дової особи/працівника та подією, визначенням дефектної продукції і матеріальних збитків. Метою статті є аналіз критеріїв ідентифікації, необхідних для віднесення виробів до засобів індивідуального захисту, а також визначення переліку документації достатньої для проведення товарознавчого дослі- дження з визначення їх якості та безпеки. У роботі доведено, що в процесі вирішення завдань іденти- фікації виробів, які за маркуванням та товаросупровідними документами позиціонуються як засоби індивідуального захисту, не можна обмежуватися лише отриманням результатів візуального огляду стосовно відповідності вимогам конструктивного виконання та належним чином нанесеного і відпо- відного маркування. Для остаточного визначення того, що виріб є засобом індивідуального захисту, необхідні подальші лабораторні дослідження з визначенням їх технічних характеристик. Авторами запропоновано перелік документів, необхідний для обґрунтування доцільності та алгоритму товароз- навчого дослідження засобів індивідуального захисту в умовах випробувальних акредитованих лабора- торій. Подальші дослідження мають бути спрямовані на розробку методик для компетентного вирі- шення питань, що розглядаються товарознавцями-експертами під час проведення експертиз засобів індивідуального захисту різних видів.

В Україні кібербезпека розглядається як склад-ник національної безпеки. В останні роки наша краї-на здійснила низку позитивних кроків для виконання своїх міжнародних зобов’язань щодо вдосконалення законодавства про кібербезпеку.Водночас поряд із позитивною динамікою розвит-ку законодавства у сфері кібербезпеки варто зазна-чити, що є необхідність надалі узгодити національне законодавство з міжнародними стандартами. Зокре-ма, Закон України «Про основні засади кібербезпе-ки України» є радше дорожньою картою розробки майбутніх нормативно-правових актів, а не всеосяж-ним законом про кібербезпеку, який регулює повний спектр питань кібербезпеки та відповідає міжнарод-ним стандартам та найкращим практикам. Експерти також зазначають проблемні аспекти правового забез-печення кібербезпеки в Україні: непослідовність та неузгодженість термінології; відсутність закону про критичну інфраструктуру; відсутність правил прове-дення аудиту інформаційної безпеки критично важли-вих інфраструктурних об’єктів, які мають базуватися на міжнародних стандартах; дублювання повідомлень про кіберінциденти; відсутність вимог щодо безпе-ки та інформації щодо операторів критичної інфра-структури та постачальників цифрових послуг; від-сутність довгострокового стратегічного планування з чітко визначеними проміжними результатами, термінами та відповідальністю за їх досягнення; бю-джетні обмеження щодо змоги держави виплачу-вати конкурентні зарплати для залучення та утри-мання високопрофесійних фахівців із кібербезпеки.Оскільки розвиток правової бази кібербезпеки в Україні пов’язаний із прагненнями європейської інтеграції України, буде ефективним вдосконалення національного законодавства про кібербезпеку з ура-хуванням вимог Угоди про асоціацію між Україною та ЄС та її державами-членами (2014) та впровадженням досвіду і найкращих практик та стандартів країн ЄС.

На сучасному етапі розвитку виробництва та забезпечення сталого господарювання виникає необхідність подолання неузгодженостей між рівнем технологічного процесу та засобами, що підтримують екологічну безпеку життєдіяльності людини. Таким чином, постає необхідність у пошуку інноваційних шляхи для забезпечення економічного зростання та синхронного покращення екологічних показників виробничих процесів. Перші систематизовані погляди, що вказують на енергетичний характер суспільного багатства, описані в минулому столітті українським мислителем Сергієм Подолинським. Він виклав основні положення теорії розвитку суспільства, що базується на використанні людиною природної енергії, а сама людина розглядалася С. Подолинським як теплова машина. Нинішні норми навантаження господарської діяльності на наземні ландшафтні системи є за своєю суттю санітарно-гігієнічними, оскільки вони спрямовані передусім на інтереси людини і не пов'язані з біофізичними критеріями збереження довкілля. Дотримання принципів побудови екологічно сталої економіки, зорієнтованих на запобігання негативним природним змінам потребує формування відповідної статистики біофізичних параметрів. Найкращим розв'язанням даної проблеми є вироблення комплексної державної програми екологічного нормування, яка повинна спрямовувати екологічну безпеку України на досягнення конкретних природоохоронних результатів. Поточним заходом, що має упередити екологізацію управління природокористуванням, повинно стати законодавче закріплення вимог обов'язкового проведення державної і громадської екологічної експертизи планів і проектів. При цьому підприємства і відомства самостійно проводити таку експертизу не мають права. Проблема рівноваги у природі безпосередньо входила до кола досліджуваних В.І. Вернадським. Учений глибоко осягав її теорію. Виходячи зі своїх дослідницьких потреб, він створив власну наукову типологію різновидів гомеостазу – стану рівноваги динамічного середовища, у якому відбуваються біологічні процеси. Учений довів, що усі явища всюди підпорядковані законам рівноваги і повинні бути виражені числами.

В статті піднято питання дослідження окремих зразків патронів вогнепальної зброї (зокрема, спеціальних куль) в ході судово-балістичної експертизи як окремої галузі криміналістичної техніки в умовах небезпечної тенденції масового поширення в Україні нелегальної вогнепальної зброї. Охарактеризовані основні криміналістичні особливості спеціальних куль, їх класифікацію та небезпечні чинники. Виявлене відставання підходів, закладених в діючу методику ідентифікації та актуалізована практична необхідність її оновлення. Останні роки Українська держава переживає глибокі доленосні зміни і перетворення, що стосуються всіх без винятку сфер суспільного життя. На жаль, ці зміни торкнулися і сфери громадського правопорядку та особистої безпеки громадян: криміногенна ситуація ускладнюється, збільшується кількість злочинів з використанням вогнепальної зброї, зростає озброєність кримінального середовища. Вказані проблеми викликані значними масштабами транзиту контрабандної зброї через територію України та незадовільним станом зберігання військових арсеналів у військових частинах. Одним з ключових питань сучасної судової балістики є офіційне віднесення предметів експертизи до вогнепальної зброї та її конкретного виду, що потребує ефективних експертних методик криміналістичного дослідження вогнепальної зброї та слідів її застосування, на формування яких суттєво впливає судово-слідча практика. При визначенні виду кулі та її орієнтовних конструктивних параметрів необхідно виходити з того, що куля являє собою балістичний снаряд, який має складну конструкцію з багатьма елементами, в тому числі запальних, трасуючих та вибухових речовин.

Умови експлуатації деталей головного ущільнення реактора призводять до того, що механічні властивості шпильки з часом змінюються та розподіляються по довжині нерівномірно. Такий розподіл механічних властивостей потребує врахування під час оцінки міцності головного ущільнення реактора і безпосередньо самої шпильки. У цій статті проаналізовано досвід виконання робіт з оцінки технічного стану деталей головного ущільнення реактора енергоблоків № 1 – 4 Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електростанція» під час переходу до довгострокової експлуатації з урахуванням результатів проведених державних експертиз ядерної та радіаційної безпеки. Розглянуто узагальнені відомості щодо впливу експлуатаційних факторів на властивості металу деталей головного ущільнення реактора ВВЕР-1000. Проаналізовано необхідність урахування змін властивостей металу деталей вузла головного ущільнення реактора під час їх розрахункових обґрунтувань міцності та вплив цих факторів на формування заходів з управління старінням.

Питання щодо системи суб’єктів захисту об’єк-тів критичної інфраструктури має не тільки власно наукове, а й суттєве прикладне значення. Особливо воно актуалізується на етапі обговорення проекту Закону України «Про критичну інфраструктуру та її захист». Автор статті насамперед звертається до мето-дології науки, до концепції системи та системології. Це наочно демонструє, що суб’єкти захисту критич-ної інфраструктури мають усі ознаки системності. Дослідник демонструє взаємозв’язок цієї системи з системою національної, міжнародної та глобальної безпеки. У той же час аналіз наукових джерел свід-чить про те, що правові експерти вважають за краще вивчати окремі фрагменти цієї системи, а не її ціліс-ний стан. Це призводить до того, що на практиці коор-динація та взаємодія партнерів є складною. Порів-няльний аналіз законопроекту з ключовими законами України у сфері безпеки показує, що ці документи в ряді позицій не узгоджуються між собою. У зв’язку з цим автор представляє власну класифікацію, в якій предмети розподіляються за такими критеріями, як: сфера, галузь та сектор об’єктів; рівні управлін-ня; категорії критичності об’єктів; форма власності на об’єкти; режим захисту; функціональне призна-чення. Нововведення полягає в тому, що в системі предметів за функціональною ознакою розрізняють дві підсистеми. Перша з них об’єднує структури, які безпосередньо захищають критичну інфраструкту-ру. Друга – охоплює ті сутності, які опосередковано забезпечують захист таких об’єктів. Кожна з підсис-тем містить власні категорії сутностей, автор яких визначає юридичні характеристики у статті. Дослід-ник формулює висновок, що лише системний підхід до розуміння суб’єктів критичної інфраструктури на практиці ефективно виконуватиме завдання забез-печення національної безпеки.

Система державного упраління в Україні в останні роки зазнає значних трансформацій з огляду на євроінтеграційний курс держави з одного боку, а з другого – наростають негативні впливи держави-агресора Росії у проведенні гібридної війни, у тому числі й інформаційної. Саме недостатній якісний рівень розвитку інформатизації суспільства в Україні, як вказують досвідчені міжнародні експерти, негативно позначається на показниках безпеки держави, соціально-психологічному стані громадян, економічному розвитку держави, фінансовій стабільності національної грошової одиниці, політичній ситуації і т.д. Саме тому на перше місце нині виходить необхідність звернутися до позитивномго міжнародного досвіду у сфері інформаційного розвитку суспільства, вивчення механізмів й інструментів регулювання державної інформаційної політики задля ефективного впровадження в Україні із врахуванням сучасних політичних, економічних, соціальних, ментальних чинників й особливостей українського суспільства.

Чи можна і чи потрібно розглядати події внутрішньоцерковного і міжцерковного православного життя України через призму національної безпеки? Наявними якими є больові точки у відносинах Української держави і православних Церков? Чи працює в Україні законодавство, яке регулює державно-церковні відносини і чи є воно україноцентричним? Ці та інші питання були об‘єктом розгляду експертного Круглого столу на тему: «Боротьба ідентичностей у православ‘ї України після «Революції гідності»: аспект національної безпеки», який відбувся в Києві 1 липня 2014 року. Організаторами заходу виступили Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка та Українська Асоціація релігієзнавців. У роботі Круглого столу, окрім представників організаторів цієї конференції, взяли участь експерти із УПЦ КП, УПЦ МП, всеукраїнського православного братства Андрія Первозванного УПЦ КП, науковці та громадські діячі з різних міст і регіонів країни, інші зацікавлені особи.

Зниження рівня рухової активності населення та зниження показників фізичного здоров’я викликає зацікавленість науковців, тренерів, медиків тощо у вирішенні цієї проблеми. Відкриття нових фітнес-клубів, тренажерних комплексів, студій спрямоване на вирішення питання низького рівня рухової активності, а також зумовлює необхідність підготовки фахівців (тренерів) компетентних у проведенні занять із групових та персональних занять фітнесом. Заклади вищої освіти, реагуючи на запити суспільства, почали активно включати до освітніх програм дисципліни, які дають змогу здійснювати підготовку до організації і проведення фітнес-тренувань. Одним із таких є дисципліна «Сучасні фітнес-технології». У дослідженні здійснено експериментальну перевірку ефективності програми навчальної дисципліни «Сучасні фітнес-технології», зокрема оцінку рівня технічної майстерності студентів після її вивчення. Сформульовано мету, очікувані результати навчання й орієнтовну тематику дисципліни «Сучасні фітнес-технології»; розроблено критерії діагностування технічної майстерності майбутніх тренерів із фітнесу, за якими здійснювалася експертна оцінка: техніка виконання рухових дій і вправ; відповідність музичного супроводу заняттю; дотримання техніки безпеки на занятті; комунікативні здібності спілкування з тими, хто займаються; емоційність заняття; логічність та доцільність застосування методів на занятті; логічність побудови комплексу вправ; дотримання структури заняття. Експертну оцінку здійснювали незалежні експерти, компетентні фахівці у проведенні занять з аеробіки та фітнесу, які мають досвід професійної діяльності, працюють у закладах вищої освіти та мають науковий ступінь «кандидат наук». За попереднім ознайомленням із протоколом експертних оцінок та системою оцінювання розроблених критеріїв фахівці переглядали заняття, які проводили студенти. За визначенням незалежних експертів виявлено, що після вивчення дисципліни «Сучасні фітнес-технології» рівень готовності студентів відповідав 4,7 балам із п’яти можливих, що свідчить про ефективність програми навчальної дисципліни і високу якість професійної підготовки здобувачів.

Мета роботи – проаналізувати медико-статистичні дані про гострі професійні захворювання на COVID-19 серед працівників галузі охорони здоров’я Тернопільської області. Матеріали і методи. Досліджено 122 справи гострого професійного інфікування COVID-19 медичних працівників у Тернопільській області (станом на 25.02.2021 р.). Розслідування та облік професійних захворювань було здійснено згідно з наказом МОЗ України від 25.02.2020 р. № 521 «Про внесення зміни до Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб», а також згідно Інструкції № 374 «Про застосування переліку професійних захворювань», затвердженої спільним наказом МОЗ, Національної академії медичних наук України, Мінпраці від 29.12.2000 р. № 374/68/33. Результати досліджень та їх обговорення. Серед медичних працівників 107 (87,7 %) лікувалися під спостереженням сімейного лікаря, амбулаторно, а 15 (12,3 %) – в умовах стаціонару. Хворі почали отримувати лікування (амбулаторне чи стаціонарне) в різні терміни хвороби – з 1-ї по 14-у добу. З числа госпіталізованих у перші два дні, пневмонію виявлено в 4 із 73, серед ушпиталених пізніше – у 8 із 49, р<0,001. РНК SARS-CoV-2 за допомогою ПЛР виявлено в середньому на (2,89±1,04) добу захворювання, тоді як негативний тест відзначено на (14,40±0,53) добу. Середня тривалість лікування склала (19,82±0,67) днів. Комісія Держпраці дійшла висновку про гостре професійне захворювання на CОVID-19, обумовлене власною необережністю, у 2 (1,6 %) осіб, ймовірну неефективність засобів індивідуального захисту – у 23 (18,9 %), порушення посадової інструкції – у 25 (20,5 %), недбалість стосовно особистої безпеки – у 72 (59,0 %). Із 17 летальних випадків серед медичних працівників з CОVID-19 лише у 7 було підтверджено професійне захворювання на цю інфекцію. Висновки. Найбільше повідомлень про гостре професійне захворювання CОVID-19 надійшло від молодшого медичного персоналу – 69,7 %, серед лікарів найчастіше хворіли анестезіологи (р<0,001). Серед причин інфікування працівників галузі охорони здоров’я визнано їхню необережність при наданні професійних послуг (1,6 % осіб), ймовірну неефективність засобів індивідуального захисту (18,9 %), порушення посадової інструкції – (20,5 %), недбалість про особисту безпеку (59,0 %). Велика кількість документів, що необхідні для експертизи, ускладнює процедуру підтвердження гострого професійного захворювання на COVID-19 у медичних працівників.

Звернення до мирних засобів вирішення міжнародного спору є єдино можливим і логічним способом врегулювання міжнародних суперечок. Мирне врегулювання – це основний компонент забезпечення безпеки, формування системи міжнародних відносин, заснованих на виключенні сили, взаєморозумінні, співпраці та довірі між суб’єктами міжнародного права. Метою статті є аналіз стану процесуальної реалізації гарантій безпеки України та захисту її інтересів, визначення шляхів мінімізації негативних наслідків неналежного представництва держави в міжнародних судових інстанціях. Міжнародний судовий розгляд у повному обсязі не гарантує захист інтересів держави та виконання відповідного рішення, ухваленого міжнародним судом на користь держави: на формування правової позиції міжнародних судів може впливати політична та економічна складові міжнародних відносин у світлі геополітичних інтересів як окремих держав, так і їхніх об’єднань, що позначається на характері ухвалених рішень. А виконання рішень міжнародних судів залежить від доброї волі держави, на яку покладені зобов’язання. Однак він є достатньоефективним механізмом юридичного врегулювання міжнародних суперечок мирними засобами. За умови застосування міжнародними судовими установами прецедентного права та системного використання договірних норм contra legem, при формуванні правової позиції необхідно враховувати практику міжнародних судів в аналогічних справах, не спираючись виключно на норми позитивного права. Для мінімізації негативних наслідків неналежного представництва держави в міжнародних судових інстанціях необхідно передбачити проведення обов’язкового правового та фінансового незалежного аудиту в усіх справах. Кожний законопроєкт щодо ратифікації міжнародних договорів, які містять арбітраж не застереження, або якими прямо передбачений судовий розгляд, необхідно направляти, окрім відповідного комітету щодо предмета відання, до комітетів із питань правової політики та з питань національної безпеки, оборони та розвідки для проведення експертизи.

До арсеналу усіх ланок управління збройних сил провідних країн світу увійшов досвід застосування різноманітних систем моделювання дій військ (сил), сфера використання яких є одним з пріоритетів, пов’язаних із підвищенням ефективності їх застосування. В умовах оптимізації витрат на військову сферу та активізації діяльності суспільства щодо зменшення негативного впливу підготовки військ (сил) на довкілля експерти бачать, що подальше підвищення її інтенсивності та ефективності полягає передусім в комп’ютеризації процесів підготовки особового складу та органів управління. З цією метою застосовують різноманітні тренажери, імітатори та моделювальні навчальні системи. Застосування тактичних військових ігор є важливим видом індивідуальної підготовки солдатів та офіцерів. Крім створення реалістичного образу імовірного противника, за їх допомогою можливі відтворення реалістичної багатовимірної картини сучасного бою, вдосконалення тактики ведення бойових дій, підготовка до дій у будь-яких природно-географічних умовах, відновлення морально-психологічного стану військовослужбовців, які беруть участь у бойових діях. Тактичні військові ігри є одним із простих способів використання засобів імітаційного моделювання, що дозволяє зменшити витрати на організацію та проведення навчань (тренувань) і створення нових тренажерних комплексів (симуляторів). Основною перевагою тактичних військових ігор є відсутність реальної загрози для життя і здоров’я навчальної аудиторії, наближеність психологічних умов віртуальної реальності до бойових, що дає можливість набути досвіду ведення військових операцій завчасно, без істотних матеріальних витрат і ризику для життя. Автор розкриває перспективи поєднання за допомогою ресурсів розподіленого моделювання тренажерів тактичного й оперативно-тактичного рівня. Такий підхід сприятиме впровадженню комплексних програм підготовки з використанням ресурсів імітаційного моделювання в органах управління різного рівня та можливості вдосконалення індивідуальних навичок особового складу. Імітаційне моделювання нині стало потужним інструментом: в усьому світі його використовують для підготовки командирів та штабів до дій під час планування та ведення сучасних операцій. Використання систем імітаційного моделювання дає змогу посадовим особам органів військового управління у реальному масштабі часу набути практичних навичок із виконання процедур управління частинами і підрозділами у реальній бойовій обстановці, а в разі потреби – із корегування прийнятого рішення.

Мета роботи. Обґрунтувати склад і технологію перспективних косметичних засобів з наночастинками срібла, золота і міді. Матеріали і методи. Для розробки косметичних засобів використовували колоїдні розчини наночастинок срібла, золота і міді, синтезовані в Інституті біоколоїдної хімії імені Ф.Д.Овчаренка НАН України. Антимікробну активність колоїдних розчинів наночастинок металів в дослідженнях in vitro визначали методом серійних розведень в агарі. Безпечність колоїдних розчинів наночастинок срібла, золота і міді визначали в тестах in vitro за показниками цитотоксичності, генотоксичності, мутагенності, імунотоксичності та біохімічними маркерами. Для обґрунтування складу і технології косметичних засобів використано методи інформаційного пошуку, аналізу даних літератури та технологічні дослідження. Результати й обговорення. Результати щодо антимікробної активності колоїдних розчинів наночастинок металів показали, що наночастинки срібла і міді виявляють виражену бактерицидну дію, а наночастинки золота - слабку антимікробну активність. Щодо рівня безпеки досліджених наночастинок, дослідження свідчать про безпечність і доцільність їх подальшого медико-біологічного використання. Враховуючи особливості вимог до впровадження на ринок косметичних засобів у порівнянні з лікарськими, зокрема відсутність обов’язкових вимог до проведення якісного та кількісного аналізу наночастинок у косметичному засобі, а лише необхідність проведення санітарно-гігієнічної експертизи, визначено перспективи наночастинок металів як біологічно активних компонентів косметичних засобів. Обґрунтовано склад і технологію гелю для догляду за жирною шкірою, у якому як активні компоненти використано розчин наночастинок міді та олію амаранту, крему для догляду за старіючою шкірою з наночастинками золота та бальзаму для губ з антигерпетичною дією на основі наночастинок срібла і золота. Висновки. Одержані результати показують перспективність подальших досліджень косметичних засобів на основі наночастинок металів, що буде сприяти розширенню номенклатури інноваційних косметичних засобів.

У статті нами було досліджено питання ефективності правосуддя в екологічних справах. Аналіз судової практики та наукових джерел свідчить про відсутність єдиного бачення меж дискреційного повноваження та меж судового контролю у спорах із суб'єктами владних повноважень, що має наслідком прийняття судом рішень, які не досягають тієї мети, задля якої такі спори були ініційовані. У роботі окреслено основні проблеми забезпечення права на екологічну безпеку в національних судах України. До таких слід віднести: Велику Палату Верховного Суду, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду. Серед таких проблем необхідно виділити відсутність узагальнення судової практики з розгляду екологічних спорів, розгляд екологічного спору із застосуванням принципу підсудності, перезавантаженість судів іншими категоріями справ, відсутність професійної кваліфікації суддів у розгляді екологічних спорів, недостатню активність громадськості у питаннях захисту порушених екологічних прав, обов'язковість різних експертиз, що підтверджують причинно-наслідковий зв'язок, відсутність спеціального Екологічного суду. Досліджено судову практику Європейського суду з прав людини, досліджено різноманіття видів судової практики. Зроблено акцент на важливості забезпечення звернення до суду правозахисних громадських організацій. Зокрема, згадано такі організації, як «Екопра-во-Київ», «Екоправо-Харків», «Екоправо-Львів» (з 2005 р. ЕПЛ - «Екологія - Право -Людина»), Харківська правозахисна група тощо. Наголошено на важливості розв'язання проблем захисту природного довкілля й екологічних прав.

Мета роботи. Провести аналіз сучасних аналітичних технологій виявлення фальсифікованих лікарських засобів та обґрунтувати науково-практичні підходи щодо їх використання під час оптової та роздрібної реалізації лікарських засобів. Матеріали і методи. Дані вітчизняних і зарубіжних джерел щодо сучасних аналітичних методів контролю ліків, вітчизняні нормативно-правові акти у сфері обігу та контролю лікарських засобів, аналітичні методи фармацевтичного аналізу; аналіз логічний, структурний, порівняльний, експертна оцінка, узагальнення і систематизація. Результати й обговорення. Встановлено, що візуальні методи виявлення фальсифікованих ліків під час контролю якості лікарських засобів в аптечних закладах на сьогодні є малоефективними. Візуальна оцінка дозволяє виявляти лише грубі підробки за зовнішніми ознаками упаковки та самого препарату. Сучасний досконалий рівень виготовлення фальсифікованих лікарських засобів потребує на сьогодні впровадження в практику інноваційних технологій контролю ліків, які дають можливість з високою вірогідністю відрізнити підробку від оригіналу. Сучасні аналітичні методи виступають як ефективний засіб швидкого і надійного моніторингу якості лікарських засобів при здійсненні їх контролю. У статті наведено сутність та кваліфікаційні ознаки доступних у використанні та обслуговуванні аналітичних методів та устаткування, що застосовуються при проведенні контролю ліків в економічно розвинутих країнах, а також можуть бути рекомендовані для використання в Україні. Висновки. Проведений аналіз сучасних технологічних підходів до виявлення фальсифікованих лікарських засобів свідчить про необхідність доповнення візуальних методів контролю якості ліків у вітчизняних аптечних закладах сучасними аналітичними методами експрес-аналізу з метою підвищення якості та безпеки фармацевтичної допомоги населенню.

У статті охарактеризовано системний підхід стосовно впровадження електронного врядування (е-врядування) у процесі прийняття державних рішень, яке щороку стає більш актуальним. Процес його стрімкого застосування обґрунтовується тим, що в умовах розвитку глобального інформаційного суспільства виконання державою її конституційних обов’язків, надання послуг громадянам супроводжується розширенням використанням інформаційно-комунікаційних технологій. Сформовано мету впровадження е-врядування задля досягнення європейських стандартів якості надання адміністративних послуг, відкритості та прозорості влади для суспільства. Досягнення цієї мети передбачає реалізацію системи взаємопов’язаних цілей у рамках відповідної державної політики: підвищення якості та доступності публічних послуг для громадян та бізнесу, спрощення процедур і скорочення адміністративних витрат; підвищення якості управлінських процесів, контроль за результативністю та ефективністю діяльності органів публічної влади; забезпечення відкритості інформації про діяльність органів публічної влади, розширення доступу до неї та надання можливості безпосередньої участі людини та інститутів громадянського суспільства у процесах підготовки й експертизи проектів політико-адміністративних рішень. Визначено основні принципами е-врядування такі, як: прозорість і відкритість влади; конфіденційність та інформаційна безпека; єдині технічні стандарти і взаємна сумісність; орієнтованість на інтереси і потреби споживачів послуг, співробітництва та партнерства; підконтрольність та підзвітність органів влади громадянам та суспільству; принцип першої особи. В Україні в цілому створена відповідна нормативно-правова база з питань е-врядування, але їй притаманна низка таких недоліків, як: неповнота, декларативність, несистемність, нечіткість, недостатня взаємоузгодженість документів та відповідність міжнародним нормам, насамперед європейським, втрата актуальності тощо, що є суттєвим стримуючим фактором розвитку цієї сфери і одною з основних причин втрати країною своїх позицій у міжнародних рейтингах з розвитку інформаційного суспільства та електронного врядування.

Реалізація автономії волі в правових відносинах завдяки інформаційним технологіям зумовлює появу нових форм індивідуальності та інтересів, зокрема штучних, за межами усталених підходів до правового регулювання. Сучасні інформаційні технології створюють нові можливості реалізації та захисту прав людини, криптографічного забезпечення безпеки приватного життя людини, однак стають також інструментами вчинення правопорушень. Автоматичне прийняття рішень спрощує юридичні процедури, але несправедливі алгоритми насаджують нерівність, відчуження та гноблення. Метою статті є з’ясування змісту поняття особистої автономії у сфері IT-права та прогнозування його перспектив, опис існуючих і необхідних правових гарантій індивідуального самоконтролю в цифрову епоху. Аналіз практики Верховного Суду США, Європейського суду з прав людини та Європейського Суду справедливості показує, що здійснення правосуддя в умовах експансії інформаційних технологій у правові відносини потребує збереження усталеної рівноваги прав та обов’язків, пристосування існуючих правових механізмів до нових реалій, застосування фундаментальних принципів права для розвитку правових механізмів тоді, коли старі правові технології вже не допомагають ефективно утверджувати верховенство права. Специфікою особистої автономії у праві інформаційних технологій є мінливість і безпрецедентність її проявів, що вимагає створення нових правових механізмів для утвердження верховенства права на основі субсидіарності правозастосування, довіри та невтручання в автономні суспільні відносини у сфері інформаційних технологій за винятком випадків правомірної необхідності, наприклад, у разі нездатності осіб уникати очевидних загроз, вирішувати проблеми і конфлікти. Враховуючи зростаюче значення роботів (тобто машин, які автоматично працюють в інтересах людей) у житті цивілізованого суспільства та успішні розробки штучного інтелекту, здатного приймати самостійні рішення у правових відносинах, слід розглянути можливість визнання конституційних прав роботів, зокрема, прав на існування, належне функціонування, захист законом, пов’язаних із обов’язками роботів служити людям. Необхідно не тільки подбати про відповідальність людей за своїх роботів та відповідальність роботів за протиправне функціонування, наприклад, у формі деактивації, а й включати у програмне забезпечення розумних машин технічні гарантії правомірного функціонування, етичні передумови на зразок трьох законів роботехніки А. Азімова, що мають бути невід’ємною частиною системи прийняття машиною самостійних рішень, штучної особистої автономії, тобто правової автономії штучного інтелекту. При цьому критерії правосуб’єктності штучного інтелекту можуть бути встановлені законодавством і застосовуватися судами та правоохоронними органами, за необхідності, із залученням фахівців зі штучного інтелекту для вирішення питання примусової деактивації робота, подібно до проведення судово-психіатричної експертизи для перевірки кримінальної деліктоздатності та цивільної дієздатності фізичної особи.

Дистанційне навчання як одна з новітніх форм отримання знань має свою специфіку, оскільки неподільно пов’язане з використанням сучасних комп’ютерних Інтернет-технологій.Проблема Інтернет-залежності, як одна з найбільш поширених у теперішній час, форм адиктивної поведінки, виникла з появою Інтернету.Не дивлячись на інтерес, який існує у вивченні негативного впливу нових інформаційних технологій і комп’ютерних технологій на дистанційне навчання, на наш погляд, він вивчений недостатньо.Надмірне захоплення комп’ютерними іграми або Інтернетом може збільшити існуючі психологічні проблеми адаптації особистості.Родоначальниками психологічного вивчення феномена Інтернет-адикції є представники США: клінічний психолог К. Янг і психіатр І. Голдберг.К. Янг в 2000 році був розроблений і розміщений на Web-сайті опитувальник, який дозволив визначати наявність Інтернет-залежності. У результаті проведеного нею дослідження було відібрано й проаналізовано 400 анкет, заповнених Інтернет-залежними користувачами.У 1996 році для позначення феномена залежності від Інтернету, I. Голдбергом був запропонований термін «Інтернет-адикция». Сьогодні у використанні знаходяться різні терміни для позначення даного явища: поведінкова Інтернет-залежність, надлишкове або патологічне використання Інтернету, віртуальна адикція, нетаголізм й ін.У США в 1995 році К. Янг був організований перший центр on-line-залежності в м. Бредфорд, а в 1997 році створена дослідницька, консультативно-психотерапевтична Web-служба для допомоги страждаючої Інтернет-адикцією. У 1996 році М. Орзак у Гарварді була відкрита клініка лікування від комп’ютерної залежності. У 1998 р. Д. Гринфілд організував службу «Virtual-addiction». У 2005 році в Китаї була відкрита перша клініка для лікування віртуальної залежності. У 2006 році центр для лікування Інтернет-адиктів був відкритий у Белграді (Сербія) і клініка в Амстердамі (Голландія).За даними К. Янг і М. Грифітс (Young K., Griffiths M., 1998), наприкінці 20-го століття в західних країнах віртуально залежні користувачі становили 1–5% від загального числа користувачів Інтернет. У цей час їхня кількість наближається до 10%.У результаті моніторингу, проведеного у Китаї, 14% підлітків страждають Інтернет-залежністю.За кількістю віртуальних адиктів лідирують США – близько 200 млн. чоловік, у Китаї кількість залежних Інтернет-користувачів досягла 111 млн., а в Японії 85,29 млн. людей.Інтернет-середовище дозволяє індивідові реалізувати три основні види діяльності: комунікативну, пізнавальну та ігрову. Такі особливості психіки дитини, як недостатня розвиненість саморегуляторних механізмів, емоційного й вольового контролю, імпульсивність та несформованість адекватних схем поведінки створюють підвищену небезпеку для формування та розвитку комп’ютерної та Інтернет-залежностей.Особи, що страждають на комп’ютерну та Інтернет-залежність, мають, як правило, порушення у емоційно-вольовій, соціальній, міжособистісній, комунікативній сферах, та проблеми соціальної адаптації.Доступність Інтернет-ресурсів для дорослих користувачів, зокрема, для осіб неповнолітнього віку, висуває підвищені вимоги до якості, вірогідності й безпеці інформації, що міститься в Мережі. В Інтернеті можуть розміщуватись матеріали дезінформаційної, агресивної або протизаконної спрямованості.Користувачі не завжди здатні реально оцінити рівень вірогідності й безпеки інформаційних матеріалів, які знаходяться в Інтернет. Так, інформаційні Web-ресурси агресивної й аутоагресивної спрямованості створюють підвищену небезпеку для осіб з нестійкою психікою і є теоретичною базою для агресивно та аутоагресивно настроєних користувачів.Відсутність Інтернет-культури й елементарних навичок правильної роботи в Мережі створює ряд проблем психологічного й соціального характеру.Неконтрольоване й нераціональне використання Інтернет-ресурсів учнями й студентами спричиняє неуспішність у навчанні й виникнення академічних заборгованостей.Ігри, що містять агресивні сюжети можуть викликати перенесення агресії з віртуального світу в реальний.Також існує ряд небезпек Віртуального простору:залучення неповнолітніх у сексуальні відносини;відвідування порнографічних сайтів; залучення через Інтернет до діяльності, яка носить протизаконний і протиправний характер;on-line гемблінг (гіперзахопленість індивідуальними й/або мережними on-line-іграми);хакерство;адиктивний фанатизм (релігійний, спортивний, музичний і ін.);відвідування сайтів агресивної (що пропагують ксенофобію, тероризм) і/або аутоагресивної спрямованості (інформаційні ресурси про застосування засобів для суїциду з описом дозування й ступеня їхньої летальності).Комп’ютерна та Інтернет-залежності чинять негативний вплив на особистість, сприяє виникненню комунікативних проблем та викликають:емоційну й нервову перенапругу;астеноневротичні порушення;психо-емоційні порушення;порушення соціальної адаптації.Багато країн, що зіштовхнулися із проблемою Інтернет-адикції, постали перед необхідністю створення й впровадження заходів, що дозволяють боротися з даним явищем. Так, парламент Китаю ухвалив рішення щодо заохочення досліджень Інтернет-адикції й розробки превентивних програм, спрямованих на попередження розвитку Інтернет-залежності у дітей. У цей час влади Китаю фінансують роботу восьми реабілітаційних центрів для Інтернет-залежних пацієнтів. З кінця 2006 року в Китаї обмежується допуск дітей в Інтернет-клуби й застосовується система контролю, що автоматично припиняє ігровий сеанс через кожні п’ять годин.У Південній Кореї, Таїланді, В’єтнамі й Малайзії також приймаються серйозні міри боротьби з Інтернет-адикцією серед молоді.Розвиток комп’ютерних технологій сприяє видозміні й ускладненню інформаційного середовища. Глобальна мережа Інтернет поєднує все більше число користувачів, діяльність яких у кіберреальності має свої специфічні особливості. Тому Україні, як і будь-який іншій розвинутій країні, необхідно мати превентивні й реабілітаційні програми, спрямовані на боротьбу з віртуальною залежністю.На наш погляд, необхідно проведення більш широких психологічних досліджень залежної поведінки, яка має нехімічне походження з метою визначення наявності та ступеню адитивної реалізації серед користувачів Інтернету.Кінцевим результатом таких досліджень може бути діагностично-експертна система, яка, по-перше, допоможе визначити стани залежності користувачів від комп’ютера, а, по-друге, надати конкретну пораду або застосувати низку профілактичних заходів, мета яких профілактика та психокорекція залежності.Щоб розробити таку систему, спочатку потрібно провести ряд цілеспрямованих експериментів для накопичення статистичного матеріалу та окреслення простору психологічних чинників, по значенню яких можна зробити діагностування.Нами розробляється спеціалізована комп’ютерна програма, яка являє собою єдиний пакет тестів, що допоможуть вирішити цю проблему. До складу пакета входять наступні тести:метод дослідження рівня суб’єктивного контролю;шкала депресії Бека;методика самооцінки особистості (Будассі);методика дослідження структури особистісних якостей;методика оцінки рівня спілкування (тест Ряховського);тест-опитувальник самовідношення (Столін, Пантелєєв);впевненість в собі (тест Райдаса).З метою проведення of-line та on-line психологічних досліджень серед користувачів комп’ютерів та виявленню осіб, які страждають однією чи більше видами нехімічної залежності, для подальшої профілактики адиктивної поведінки, нами було розроблено тест, який дозволяє виявити наявність та ступінь найбільш поширених видів адикцій, що мають нехімічне походження.Також створено окремий тестовий блок, в який увійшли модифіковані тести, що дозволяють виявляти наявність та ступінь таких видів адиктивної поведінки.В плані запобіжних дій можуть також бути в нагоді й інші комп’ютерні програми, наприклад така як «емоційний запобіжник». Якщо комп’ютер доповнити фотокамерою, яка б постійно спостерігала за користувачем, оцінюючи його психологічний стан по міміці, то такий пристрій зміг би контролювати його поведінку.У випадках, коли цей стан буде оцінюватись як критичний, комп’ютер буде відключатись, відмовляючись виконувати команди такого користувача. Особливо застосування цих програм може бути корисним в Інтернет-клубах, Інтернет-кафе тощо.Необхідність впровадження таких заходів насамперед пов’язане з поширенням в останній час проявів агресії та аутоагресії серед користувачів у громадських закладах.На нашу думку, глибоке та всебічне вивчення впливу інформатизації на психіку користувачів Інтернету та проведення досліджень адиктивної поведінки серед осіб, що отримують дистанційну освіту, дозволять уникнути негативних наслідків використання комп’ютерних засобів як у електронному навчанні, так і у повсякденному житті людей.

Одним із перспективних підходів до організації навчального процесу є модель інтеграції технологій навчання: традиційного та дистанційного, електронного, мобільного. Інтеграція аудиторної та позааудиторної роботи в процесі навчання можлива за рахунок використання педагогічних технологій та сучасних ІКТ, зокрема, засобів електронного, дистанційного, мобільного навчання. Для того, щоб процес інтеграції був найефективнішим, викладачу необхідно управляти, регулювати та контролювати діяльність студентів [1].З практичної точки зору класичний підхід до ІКТ в освіті включає «політику / стратегію – вклад – процес – продукт / результати». Для того, щоб інтеграція ІКТ в національні системи освіти стала ефективною, потрібно відповідне поєднання наступних політичних і практичних чинників [2]: 1) чіткі цілі та створення національної програми по підтримці використання ІКТ в освіті; 2) допомога та стимулювання як державних, так і приватних навчальних закладів до придбання обладнання ІКТ (наприклад, шляхом цільового державного фінансування, включаючи кошти на технічне обслуговування; податкових знижок на обладнання ІКТ та програмне забезпечення для навчальних закладів; інвестицій або спонсорства досліджень з розвитку недорогого обладнання та програмного забезпечення ІКТ, тощо); 3) пристосування навчальних програм до впровадження ІКТ, розвиток і придбання стандартних якісних електронних навчальних посібників та програмного забезпечення; 4) розробка програм масової підготовки викладачів до використання ІКТ; 5) умотивованість викладачів та студентів організовувати процес навчання із залученням ІКТ; 6) адекватний рівень національного моніторингу та система оцінки, що дозволяють регулярно визначати результати та дієвість, а також заздалегідь виявляти недоліки з метою підвищення ефективності стратегії.Виданий Департаментом освіти США Національний план освітніх ІКТ у 2010 році являє собою модель навчання, що базується на використанні ІКТ та включає в себе цілі і рекомендації в п’яти основних областях: навчання, оцінювання, викладацька діяльність, засоби і продуктивність [3]. Розглянемо, як інтерпретується кожна із зазначених областей.Навчання. Викладачі мають підготувати студентів до навчання впродовж всього життя за межами аудиторії, тому необхідно змінити зміст та засоби навчання для того, щоб відповідати тому, що людина повинна знати, як вона набуває знання, де і коли вона навчається, і змінити уявлення про те, хто повинен навчатися. В XXI столітті необхідно використовувати доступні ІКТ навчання для мотивації й натхнення студентів різного віку.Складні і швидко змінні потреби світової економіки говорять про необхідний зміст навчання і про тих, кого потрібно навчати. Використання ІКТ дозволяє впливати на знання і розуміння навчального матеріалу.На рис. 1 показана модель навчання, що базується на використанні ІКТ. На відміну від традиційного навчання в аудиторії, де найчастіше один викладач передає один і той же навчальний матеріал всім студентам однаково, модель навчання із використанням ІКТ ставить студента у центр і дає йому можливість взяти під контроль своє індивідуальне навчання, забезпечуючи гнучкість у кількох вимірах. Основний набір стандартних знань, вмінь та навичок утворюють основу того, що всі студенти повинні вивчати, але, крім того, студенти та викладачі мають можливість вибору у навчанні: великі групи чи малі групи, діяльність у відповідності з індивідуальними цілями, потребами та інтересами.В цій моделі навчання підтримується ІКТ, надаючи зручні середовища та інструменти для розуміння і запам’ятовування змісту навчання. Залучення ІКТ навчання забезпечує доступ до більш широкого і більш гнучкого набору навчальних ресурсів, ніж є в аудиторіях, підключення до ширшої і більш гнучкої кількості «викладачів», включаючи викладачів ВНЗ, батьків, експертів і наставників за межами аудиторії. Досвід ефективного навчання може бути індивідуальним або диференційованим для окремих однолітків, персональних навчальних мереж, онлайн навчання та керованих курсів, експертизи та авторитетних джерел, однолітків із подібними інтересами, даними та ресурсами, навчальних спільнот, засобів навчання, управління інформацією та засобів зв’язку, викладачів, батьків, тренерів та інструкторів і студентів.Для конкретних дисциплін, хоча і існують стандарти змісту навчання, модель навчання із використанням ІКТ дає зрозуміти, яким чином можна проводити навчання. Серед всіх можливих варіантів будується власний проект навчання, що розв’язує проблеми реальної значимості. Добре продумані плани індивідуального навчання допомагають студентам отримати знання з конкретних дисциплін, а також підтримують розробку спеціалізованого адаптивного досвіду, що може бути застосований і в інших дисциплінах. Рис. 1. Модель навчання із використанням ІКТ у США [3] Згідно з Національним планом освітніх ІКТ Департаменту освіти США індивідуалізація, диференціація і персоналізація стали ключовими поняттями у сфері освіти [3]. Індивідуалізація розглядається як підхід, що визначає потрібний темп у навчанні різних студентів. При цьому навчальні цілі однакові для всіх студентів, але студенти можуть вивчати матеріал з різною швидкістю в залежності від їх потреб у навчанні. Диференціація розглядається як підхід, що ураховує переваги різних студентів. Цілі навчання однакові для всіх студентів, але методи навчання варіюються в залежності від уподобань кожного студента або потреб студентів. Персоналізація розглядається як підхід, за якого вивчаються навчальні потреби студентів із урахуванням навчальних переваг та конкретних інтересів різних студентів. Персоналізація включає в себе диференціацію та індивідуалізацію.Викладачі постійно мають визначати необхідний рівень знань та вмінь студентів. На сучасному етапі в навчанні, крім знань з конкретних дисциплін, студент має володіти критичним мисленням, умінням комплексно вирішувати проблеми, бути готовим до співпраці. Крім того, студент має відповідати таким категоріям: інформаційна грамотність (здатність ідентифікувати, знаходити, оцінювати та використовувати дані для різних цілей); медіаграмотність (здатність до використання і розуміння засобів масової інформації, а також ефективного спілкування, використовуючи різні типи носіїв); можливість оцінювати і використовувати інформаційно-комунікаційні технології, відповідно вести себе в соціально прийнятних Інтернет-спільнотах, а також розумітися в питанні навколишньої конфіденційності та безпеки. Все це вимагає базового розуміння самих ІКТ і здатності використовувати їх в повсякденному житті.Навчаючи, викладачі мають враховувати те, що студенти не можуть вивчити все, що їм потрібно знати в житті, і економічна реальність така, що більшість людей будуть змінювати місце роботи протягом всього життя. Тому необхідно привити адаптивні навички навчання, що поєднують зміст знань із можливістю дізнатися щось нове.Найчастіше у навчанні прийнято використовувати такі веб-ресурси і технології, як вікі, блоги та інший вміст, що створюють користувачі для дослідження та підтримки співпраці і спілкування у роботі. Для студентів ці інструменти створюють нові навчальні можливості, що дозволяють їм подолати реальні проблеми, розробити стратегії пошуку, оцінити довіру і авторитет веб-сайтів і авторів, а також створювати і спілкуватися за допомогою мультимедіа. Так, при вивченні вищої математики, інтерактивні графіки та статистичні програми роблять складні теми більш доступним для всіх студентів і допомагають їм підключатися до навчального матеріалу, що має відношення до їх спеціальності.ІКТ можуть бути використані для забезпечення більших можливостей у навчанні у поєднанні з традиційним методам навчання. Із використанням ІКТ можна подавати навчальні матеріали, вибираючи різні типи носіїв, та сприяти засвоєнню знань, вибираючи інтерактивні інструменти, до яких відносяться інтерактивні тематичні карти, хронології, що забезпечують візуальний зв’язок між наявними знаннями і новими ідеями.Із використанням ІКТ розширюються засоби навчання студентів: 1) забезпечується допомога студентам у процесі навчання; 2) надаються інструменти для спілкування у процесі навчання (це можна зробити через веб-інтерфейс мультимедіа, мультимедійні презентації, тощо); 3) сприяють виникненню Інтернет-спільнот, де студенти можуть підтримувати один одного у дослідженнях та розвивати більш глибоке розуміння нових понять, обмінюватися ресурсами, працювати разом поза ВНЗ і отримувати можливості експертизи, керівництва та підтримки.Для стимулювання мотивації до взаємодії із використанням ІКТ можна: 1) підвищувати інтерес та увагу студентів; 2) підтримувати зусилля та академічну мотивацію; 3) розробляти позитивний імідж студента, який постійно навчається.Оскільки людині впродовж всього життя доводиться навчатися, то ключовим фактором постійного і безперервного навчання є розуміння можливостей ІКТ. Використання ІКТ в навчанні надає студентам прямий доступ до навчальних матеріалів та надає можливості будувати свої знання організовано і доступно. Це дає можливість студентам взяти під контроль і персоналізувати їх навчання.Оцінювання. В системі освіти на всіх рівнях планується використовувати можливості ІКТ для планування змісту навчального матеріалу, що є актуальним на момент навчання, і використовувати ці дані для безперервного вдосконалення навчальних програм. Оцінювання, що проводиться сьогодні в ВНЗ, спрямоване показувати кінцевий результат процесу навчання. При цьому не відбувається оцінка мислення студента в процесі навчання, а це могло б допомогти їм навчитися краще.У процес оцінювання необхідно уводити поліпшення, що включають в себе пошук нових та більш ефективних способів оцінювання. Необхідно проводити оцінювання в ході навчання таким чином, щоб мати змогу поліпшити успішність студентів в процесі навчання, залучати зацікавлені сторони (роботодавців) у процес розробки, проведення та використання оцінок студентів.Існує багато прикладів використання ІКТ для комплексного оцінювання знань студентів. Ці приклади ілюструють, як використання ІКТ змінило характер опитування студентів, воно залежить від характеру викладання та апробації теоретичного матеріалу. Впровадження ІКТ дозволяє представити дисципліни, системи, моделі і дані різними способами, що раніше були недоступними. Із залученням ІКТ у процес навчання можна демонструвати динамічні моделі систем; оцінювати студентів, запропонувавши їм проводити експерименти із маніпулюванням параметрів, записом даних та графіків і описом їх результатів.Ще однією перевагою використання ІКТ для оцінювання є те, що з їх допомогою можна оцінити навчальні досягнення студента в аудиторії та за її межами.В рамках проекту «Національна оцінка освітніх досягнень» (The National Assessment of Educational Progress – NAEP) розроблено і представлено навчальні середовища, що надають можливість проводити оцінювання студентів при виконанні ними складних завдань і вирішенні проблемних ситуацій. Використання ІКТ для проведення оцінювання сприяє поліпшенню якості навчання. На відміну від проведення підсумкового оцінювання, використання корекційного оцінювання (тобто оцінювання, що дозволяє студенту побачити та виправити свої помилки в процесі виконання запропонованих завдань, наприклад, тестування з фізики, запропоноване Дж. Р. Мінстрелом (J. R. Minstrell) – www.diagnoser.com), може допомогти підвищити рівень знань студентів.Під час аудиторних занять викладачі регулярно намагаються з’ясувати рівень знань студентів, проводячи опитування. Але це надає можливість оцінити лише незначну кількість студентів, нічого не говорячи про знання та розуміння навчального матеріалу іншими студентами. Для вирішення цієї проблеми вивчається можливість використання різних технологій на аудиторних заняттях в якості «інструменту» для оцінювання. Одним із прикладів є використання тестових програм, що пропонують декілька варіантів відповідей на питання, до складу яких включено як істинні так і неправдиві відповіді. Студенти можуть отримати корисні відомості із запропонованих відповідей на подібні питання, якщо вони ретельно розроблені.При навчанні студентів із використанням засобів Інтернет існують різні варіанти використання доступних Інтернет-технологій для проведення формуючого оцінювання. Використовуючи онлайн програми, можна отримати детальні дані про рівень досягнень студентів, що не завжди можливо в рамках традиційних методів навчання. При виконанні завдань студентами програмно можна з’ясувати час, що витрачають студенти на виконання завдань, кількість спроб на розв’язання завдань, кількість підказок даних студенту, розподіл часу в різних частинах даного завдання.У моделі навчання, де студенти самі обирають доступні засоби навчання, оцінювання виступає в новій ролі – визначення рівня знань студента з метою розробки подальшого унікального плану навчання для конкретного студента. Із використанням такого адаптивного оцінювання забезпечується диференціація навчання.В системі освіти в США на всіх рівнях застосовуються можливості Інтернет-технологій для вимірювання знань студентів, що надає можливість використовувати дані оцінки для безперервного вдосконалення процесу навчання.Для проведення вдосконалення процесу навчання необхідні наступні дії [3]:1) на рівні держави, районів необхідно проектувати, розробляти і здійснювати оцінювання, що дає студентам, викладачам та іншим зацікавленим сторонам своєчасні та актуальні дані про навчальні досягнення студентів для підвищення рівня та навчальної практики студентів;2) науковий потенціал викладачів освітніх установ, а також розробників Інтернет-технологій використовувати для поліпшення оцінювання в процесі навчання. Із використанням Інтернет-технологій можна проводити вимірювання ефективності навчання, забезпечуючи систему освіти можливостями проектування, розробки та перевірки нових і більш ефективних методів оцінювання;3) проведення наукових досліджень для з’ясування того, як із використанням технологій, таких як моделювання, навчальні середовища, віртуальні світи, інтерактивні ігри та навчальні програми, можна заохочувати та підвищувати мотивацію студентів при оцінці складних навичок;4) проведення наукових досліджень і розробок із проведення об’єктивного оцінювання (без оцінювання сторонніх здібностей студента). Для того, щоб оцінки були об’єктивними, вони повинні вимірювати потрібні якості та не повинні залежати від зовнішніх факторів;5) перегляд практики, стратегії і правил забезпечення конфіденційності та захисту даних про одержані оцінки студентів, при одночасному забезпеченні моделі оцінок, що включає в себе постійний збір і обмін даними для безперервного вдосконалення процесу оцінювання.Всі студенти повинні мати право на доступ до даних про власні оцінки у вигляді електронних записів, дізнаючись таким чином рівень своїх знань. У той же час, дані по студентам повинні бути відкритими і для інших студентів.Викладацька діяльність. Викладачі можуть індивідуально або колективно підвищувати свій професійний рівень, використовуючи всі доступні технології. Вони можуть отримати доступ до даних, змісту, ресурсів, відомостей і передового досвіду навчання, що сприяє розширенню можливостей викладачів і надихає їх на забезпечення більш ефективного навчання студентів.Багато викладачів працюють поодинці, не спілкуючись з колегами або викладачами з інших ВНЗ. Професійний розвиток зазвичай проводиться на короткому, фрагментарному і епізодичному семінарі, що пропонує мало можливостей для використання отриманих матеріалів на практиці. Основна аудиторна робота викладача на практиці зводиться до перевірки набутих знань студентами. Багато викладачів не мають відомостей, часу, або стимулу для постійного підвищення свого професійного рівня щороку. Так само, як використання ІКТ може допомогти поліпшити процес навчання та оцінювання, використання ІКТ може допомогти краще підготуватися до ефективного викладання, підвищити професійний рівень. Використання ІКТ дозволяє зробити перехід до нової моделі зв’язаного навчання.У зв’язаному навчанні викладачі мають отримувати повний доступ до даних про процес навчання студентів та аналітичні інструменти для обробки цих даних. Їм необхідно забезпечити комунікацію зі своїми студентами, доступ до даних, ресурсів і систем підтримки навчання, що дозволить їм створювати, управляти і оцінювати досягнення навчання студентів в позааудиторний час. Викладачі також можуть отримати доступ до ресурсів, що надають можливість підвищити свій професійний рівень (рис. 2). Рис. 2. Модель зв’язаного навчання викладачів Оскільки середовище навчання постійно ускладнюється, у зв’язаному навчанні забезпечу

Анотація Питанням якості харчових продуктів надається безумовний пріоритет, про що свідчить впровадження нового харчового законодавства в Україні. При реалізації принципу «від лану до столу» кожний учасник довгого ланцюгу виробництва має забезпечувати необхідні умови для отримання якісних і, в першу чергу, безпечних продуктів харчування. Для забезпечення отримання безпечної продукції оператори ринку харчових продуктів, в тому числі, первинні виробники, зобов’язані розробляти та впроваджувати постійно діючи процедури, засновані на принципах НАССР. Серед завдань технологічної експертизи – аналіз рівня безпечності виробництва та готової продукції. Отже, проведення технологічної експертизи післязбиральної обробки та зберігання зерна пшениці, відповідності технологій принципам НАССР є задачами забезпечення найвищої якості зернової сировини. При реалізації принципів НАССР на виробництві, в тому числі на підприємствах зернової галузі, запроваджені заходи безпеки мають відповідати ризикам забруднення продукції. Метою роботи є визначення найвагоміших чинників, які впливають на якість зерна пшениці при післязбиральній обробці та зберіганні, а також етапів технологічного процесу, критичних для його безпечності. Ризики, що загрожують забрудненню сировини, можуть виникнути на різних етапах роботи елеватора та поділяються на фізичні, хімічні, біологічні. Проведено аналіз кожного етапу післязбиральної обробки та зберігання зерна пшениці із зазначенням відповідного небезпечного чинника з оцінкою ймовірності прояву та тяжкості ризику. На основі аналізу відмічені етапи технологічного процесу, на яких виникають найнебезпечніші фактори з необхідністю обов’язкового контролю за параметрами забруднення: біологічний чинник на стадіях приймання, хімічний чинник при сушінні та довгостроковому зберіганні. Фізичні та хімічні фактори, що виникають на стадіях приймання та очищення, є не такими суттєвими, їх можна запобігати при реалізації операційних програм-передумов. Вказано причини виникнення небезпечних факторів та контрольні заходи для зменшення ризику їхнього виникнення або зменшення негативного впливу. Виходячи з аналізу виникнення небезпечних чинників на різних етапах технологічного процесу (післязбиральної обробки та зберігання зерна пшениці), обов’язковому контролю підлягають показники: температура зерна, вологість, зараженість шкідниками хлібних запасів, органолептичні показники відповідно діючої нормативно-технічної документації.

В огляді узагальнено основні проблемні питання, що виникли за проведення клінічних випробувань лікарських засобів в умовах пандемії COVID-19, коли системи охорони здоров’я функціонували в режимі форс-мажору та дефіциту ресурсів (людських і фінансових). У такій ситуації виникли складнощі з проєктуванням випробувань щодо оцінки ефективності та безпеки лікарських засобів для профілактики та лікування COVID-19, з процедурою набору та утримання досліджуваних, додержанням безпеки досліджуваних і медичного персоналу, дотриманням протоколів випробувань, збереженням конфіденційності й цілісності даних, додержанням етичних принципів за проведення випробувань і т. ін. Відзначається, що переважна більшість клінічних випробувань, особливо на початку пандемії, була зареєстрована та проведена з сумнівною методологічною якістю.У статті аналізуються також основні стратегії швидкого впровадження в практику лікарських засобів для профілактики та лікування нової коронавірусної хвороби, а саме: випробування відомих ліків за новим призначенням; проведення координованих клінічних випробувань з метою їхнього масштабування, прискорення набору досліджуваних, підвищення надійності доказової бази; розробка збалансованої системи обміну інформацією та спільного використання даних, отриманих окремими учасниками досліджень; запровадження тимчасових альтернатив зовнішньому моніторингу, включно з використанням електронних засобів зв’язку; швидке розповсюдження даних досліджень і розробок на основних серверах препринтів, таких як medRxiv і bioRxiv; перебудова роботи контрольно-дозвільних структур шляхом застосування процедур швидкого схвалення та впровадження в медичну практику нового лікування, пришвидшення експертиз і прийняття регуляторних рішень без зниження вимог до ефективності та безпеки.