Journal articles: 'Експериментальні криві'

1

Nazarenko, Sergii, Gennadiy Chernobay, Oleksandr Kolienov, Pavlo Borodych, Borys Kryvoshei, and Vladyslav Titarev. "Визначення в’язкопружних властивостей напірного пожежного рукава діаметром 150 мм." Problems of Emergency Situations, no. 33 (2021): 152–66. http://dx.doi.org/10.52363/2524-0226-2021-33-12.

Full text

Abstract:

Представлені експериментальні дослідження з визначення в’язкопружних характеристик напірного пожежного рукава типу «Т» із внутрішнім діаметром 150 мм в умовах статичного навантаження. В ході роботи проведено низку натурних експериментів на розтяг зі зразком в умовах статичних циклів навантаження-розвантаження. Випробування складались з 7 циклів (режими) навантаження-розвантаження, які проводилися із двохвилинним інтервалом. З урахуванням експериментальних даних визначено жорсткість при розтяганні матеріалу рукава у поздовжньому (вздовж основи) напрямку. Встановлено, що чисельні результати механічних властивостей залежать від «історії» навантаження рукава, тобто на перших двох режимах навантаження приведена жорсткість збільшувалися і лише потім на наступних – стабілізувалися. Вказане, разом із суттєвим зменшенням залишкових деформацій, посилює пружні властивості матеріалу пожежного рукава. Результати проведених досліджень показали, що при перших двох циклах матеріал демонструє прояв короткочасної повзучості, яка стабілізується на 5–7 режимі. Для узагальнення експериментальних досліджень результати апроксимовані відповідними лініями трендів. Було визначено криві деформування зразків, що в умовах циклічного навантаження-розвантаження формували петлі гістерезису. При аналізу відповідних кривих було встановлено, що: по-перше, при перших двох трьох циклах навантаження-розвантаження зменшується площа петель гістерезису. По-друге, кут нахил петель гістерезису при кожному наступному циклі навантаження-розвантаження також зменшувався. Встановлено, що коефіцієнти дисипації матеріалу рукава при розтягу у поздовжньому напрямку при перших двох, трьох режимах випробувань збільшується. При наступних випробуваннях (цикл 4–7) коефіцієнти дисипації зменшуються а потім стабілізу-ються на рівні 0,42

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

2

Зыбцев, Юрий. "Зміна конфігурації кривої крутного моменту двигуна під час розгону автомобіля." Науковий жарнал «Технічний сервіс агропромислового лісового та транспортного комплексів», no. 22 (December 7, 2020): 45–51. http://dx.doi.org/10.37700/ts.2020.22.45-51.

Full text

Abstract:

У розглянутих випадках спостерігається зсув частоти максимального моменту як в область низьких, так і в область високих обертів, причому напрямок зсуву можна однозначно прив'язати до типу двигуна або фірмі-виробнику, хоча варто відзначити, що у всіх згаданих двигунів групи Volkswagen максимуми зміщені вправо. У більшості випадків максимальний крутний момент при розгоні знижується. На перевірених автомобілях зниження не виходить за межі 8%. Це слід використовувати при вирішенні практичних завдань, наприклад, обчисленні часу розгону автомобілів. У зоні низьких частот у деяких двигунів момент падає в 3–6 разів у порівнянні з номінальним, отриманим в сталих режимах. Імовірно, ступінь цього падіння залежить від технічного стану двигуна, наприклад, зношеності циліндро-поршневої групи. Отримані результати не дають підстав для вироблення практичних рекомендацій, проте явно вказують на необхідність подальшого вивчення питання. Потрібні більш великі і ретельні дослідження, зокрема, з урахуванням віку двигуна, щоб виключити вплив технічного стану. Експериментальні дослідження представлені у вигляді експериментальних залежностей, які відображають криві крутного моменту двигунів легкових автомобілів, що знімаються на сталих навантаженнях при розгоні, залежать від діапазону швидкостей і від темпу розгону. При розгоні в дорожніх умовах максимальне значення крутного моменту виходить при меншій кутової швидкості обертання на 100-200 хв-1. Розроблено методику відновлення кривої крутного моменту за параметрами розгону і вибігу автомобіля при допущенні, що статичні опору при розгоні і вибігу однакові, а динамічний радіус дорівнює радіусу каченя.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

3

Осадча, А. О., and О. А. Макаренко. "ОЦІНКА ВПЛИВУ ЛІКУВАЛЬНО- ПРОФІЛАКТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ, РОЗРОБЛЕНОГО ДЛЯ ДІТЕЙ- СПОРТСМЕНІВ, НА «ПЕЧІНКОВІ» МАРКЕРИ ТА ПОКАЗНИКИ ЛІПІДНОГО ОБМІНУ У СИРОВАТЦІ КРОВІ, СТАН МІКРОБІОЦЕНОЗУ КИШЕЧНИКУ ТА ВИТРИВАЛІСТЬ ЩУРІВ." Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 119, no. 2 (May 26, 2022): 2–8. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2022-44-2.1.

Full text

Abstract:

Даними наукової літератури останнього десятиліття доведено, що серед спортсменів здоровими є лише 15–28 % обстежених. Інтенсивні фізичні та психоемоційні навантаження призводять до розвитку синдрому перетренованості через зниження імунологічної реактивності та адаптаційних можливостей організму. Сприяє виникненню стресового імунодефіциту і порушене харчування спортсмена. Отже, існує необхідність розробки комплексних заходів у програмі профілактики загальносоматичної патології, в тому числі і стоматологічних захворювань, з урахуванням особливостей її патогенезу у дітей, що активно займаються спортом. Метою роботи була експериментальна оцінка впливу лікувально-профілактичного комплексу, розробленого для дітей-спортсменів, на «печінкові» маркери, показники ліпідного обміну у сироватці крові, стан мікробіоценозу кишечнику та витривалість щурів в умовах поєднання неправильного харчування та фізичного навантаження. Матеріали і методи. Експеримент проведено на 25 білих щурах, розподілених на 3 рівні групи: 1-а – інтактна; 2-а – неадекватне харчування; 3-тя – неадекватне харчування + лікувально-профілактичний комплекс per os (альбумін яєчний плюс, біотрит-С, бактобліс, пектин яблучний, вітаміно-мінеральний комплекс «Алфавіт»). Щурів всіх груп додатково піддавали фізичному навантаженню шляхом багаторазового пред’явлення плавального навантаження з вагою 10 % від маси тіла. Після закінчення експерименту у сироватці крові щурів визначали «печінкові» маркери, показники ліпідного обміну, вміст малонового діальдегіду; у гомогентатах слизової оболонки тонкої та товстої кишки визначали активність уреази та лізоциму, розраховували ступінь дисбіозу, оцінювали витривалість щурів. Результати дослідження. Проведене експериментальне дослідження дозволяє заключити, що неадекватне харчування на тлі фізичного навантаження призводить до руйнування гепатоцитів та порушення їх функції, сприяє зниженню антимікробного захисту у слизових оболонках тонкого та товстого відділів кишечника і розвитку дисбіозу, призводить до зниження рівня триглицеридів в сироватці крові, а також значно зменшує витривалість щурів при фізичному навантаженні. Показано, що використання запропонованого лікувально- профілактичного комплексу дозволяє запобігти вказаним негативним змінам. Висновок. Результати експериментальних досліджень свідчать про антиоксидантну, антидисбіотичну, певну гепатопротекторну ефективність лікувально-профілактичного комплексу та його здатність підвищувати адаптаційні можливості організму щурів в умовах експериментальної патології.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

4

Nesteruk, S. V., and I. M. Klishch. "ОСОБЛИВОСТІ ОКСИДАТИВНИХ ПРОЦЕСІВ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІЙ МЕХАНІЧНІЙ НЕПРОНИКНІЙ ТРАВМІ РОГІВКИ." Medical and Clinical Chemistry, no. 3 (November 13, 2018): 154–59. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2018.v0.i3.9585.

Full text

Abstract:

Вступ. Дезорганізація процесів пероксидного окиснення має важливе значення в патогенезі механічної непроникної травми рогівки, однак ці взаємозв’язки вивчено недостатньо, що спонукало нас провести дослідження власне такого напрямку. Мета дослідження – вивчити зміни інтенсивності пероксидного окиснення ліпідів, білків та вміст метаболітів нітрогену монооксиду в крові кролів за умов механічної непроникної травми рогівки в динаміці. Методи дослідження.Експериментальні дослідження проводили на статевозрілих кролях породи “Шиншила”. Для вивчення особливостей вільнорадикального окиснення при експериментальній механічній непроникній травмі ока спектрофотометрично в крові визначали концентрацію гідропероксидів, вміст ТБК-реактантів, ступінь окиснювальної модифікації білків, рівень метаболітів нітрогену монооксиду. Результати й обговорення. Встановлено підвищення вмісту продуктів білкової і ліпідної пероксидації в крові кролів за умови механічної непроникної травми рогівки. Результати нашого дослідження свідчать про хвилеподібну динаміку змін кінцевих продуктів нітрогену монооксиду в сироватці крові тварин при механічній непроникній травмі рогівки. Висновки. За умови експериментальної непроникної травми рогівки спостерігають достовірне зростання у крові показників пероксидного окиснення ліпідів (підвищення рівнів гідропероксидів і ТБК‑активних продуктів) та окиснювальної модифікації білків (альдегідо- і кетонопохідних динітрофенілгідразонів нейтрального й основного характеру) стосовно контролю з мінімальними значеннями на 7 добу та максимальними – на 14 добу (р<0,05). Експериментальна непроникна травма рогівки супроводжується зниженням рівня кінцевих продуктів нітрогену монооксиду на 3–7 доби в середньому на 26,0 % з наступним зростанням на 10 і 14 доби, відповідно, на 8,0 та 24,9 % відносно контрольної групи (p<0,01).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

5

Savchin, V. S., L. R. Ostapiuk, A. S. Voloshinovsky, and T. S. Malyi. "Новий погляд на питання діагностики ендогенної інтоксикації у хворих з опіковою травмою." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 1 (March 25, 2019): 20–24. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2019.1.9907.

Full text

Abstract:

Мета роботи: діагностика запальних змін у хворих з опіковою травмою в рамках методу флуоресцентної спектроскопії. Матеріали і методи. Клінічною базою дослідження сироватки крові (СК) хворих із опіковою травмою було опікове відділення Комунальної міської клінічної лікарні № 8 м. Львова. Експериментальна база – лабораторія люмінесценції кафедри експериментальної фізики Львівського національного університету імені Івана Франка. Об’єктами дослідження були 48 проб СК 10 пацієнтів віком від 24 до 58 років (7 чоловічої статі і 3 жіночої) з опіками полум’ям та окропом І-ІІА-ІІБ ступеня загальною площею від 18 до 45 % поверхні тіла, в тому числі голови та шиї. Результати досліджень та їх обговорення. Вивчено спектри флуоресценції (СФ) СК хворих з опіковою травмою, які являють λ-подібні криві у діапазоні 300 нм <l< 450 нм. Основними показниками, які використано для аналізу СФ СК, є інтенсивність флуоресценції (Iф) та положення максимуму смуги флуоресценції (lmax). Дослідження СК розпочиналися при появі загрозливих ознак щодо розвитку гнійно-септичних ускладнень і проводилося в динаміці з інтервалом 3–8 днів аж до одужання.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

6

Kopchak, N. H., and O. S. Pokotylo. "ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ЖИРНОКИСЛОТНОГО СКЛАДУ ЛІПІДІВ СИРОВАТКИ КРОВІ ЩУРІВ З ОЖИРІННЯМ ПРИ ВПЛИВІ ЙОДУ." Medical and Clinical Chemistry, no. 3 (November 7, 2018): 63–69. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2018.v0.i3.9567.

Full text

Abstract:

Вступ. У статті наведено нові дані про вікові особливості складу жирних кислот загального вмісту ліпідів сироватки крові білих щурів-самців з експериментальним аліментарним ожирінням у порівняльному ефекті внутрішньошлункового введення біологічно активного йоду в складі йодіс-концентрату і неорганічного йоду в складі йодомарину. Мета дослідження – вивчити порівняльний ефект біологічно активного йоду в складі йодіс-концентрату і неорганічного йоду в складі йодомарину на вміст жирних кислот загального вмісту ліпідів сироватки крові білих щурів-самців з експериментальним аліментарним ожирінням. Методи дослідження. Експериментальне аліментарне ожиріння моделювали протягом 45 днів на 48 білих щурах-самцях лінії Вістар різних вікових груп. Тварин поділили на 3 вікові групи по 16 щурів у кожній: 1-ша – віком 3 місяці; 2-га – 4 місяці; 3-тя – 6,5 місяця. У кожній віковій групі було 4 підгрупи: 1-ша – контрольна, тварини якої перебували на основному раціоні віварію; 2-га, 3-тя і 4-та – щури з експериментальним аліментарним ожирінням. Крім того, тваринам 3-ї групи внутрішньошлунково вводили біологічно активний йод у складі йодіс-концентрату, а щурам 4-ї групи – неорганічний йод у формі калію йодиду в складі йодомарину. Жирнокислотний склад визначали методом газорідинної хроматографії на газовому хроматографі HewlettPackardHP-6890 з полум’яно-іонізаційним детектором, обладнаному капілярною колонкою SP-2380, довжиною 100 м (Supelco). Результати й обговорення. У сироватці крові білих щурів усіх вікових груп з експериментальним аліментарним ожирінням спостерігали збільшення відносного вмісту насичених жирних кислот, головним чином за рахунок стеаринової кислоти, порівняно з інтактними тваринами. У щурів з експериментальним аліментарним ожирінням, які отримали йодомарин та йодіс-концентрат, результати були кращими відносно тварин 2-ї підгрупи. Висновок. Йод позитивно впливає на склад жирних кислот загального вмісту ліпідів сироватки крові білих щурів-самців з експериментальним аліментарним ожирінням.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

7

Konovodov, D. V., and V. I. Syvash. "Моделювання процесу гарячої прокатки тришарових штаб зі сплавів алюмінію та магнію." Обробка матеріалів тиском, no. 1(50) (March 31, 2020): 259–65. http://dx.doi.org/10.37142/2076-2151/2020-1(50)259.

Full text

Abstract:

Коноводов Д. В., Сиваш В. І. Моделювання процесу гарячої прокатки тришарових штаб зі сплавів алюмінію та магнію. Oбробка матеріалів тиском. 2020. № 1 (50). С. 259-265. З метою отримання тришарових штаб зі сплавів алюмінію та магнію, які поєднують високу стійкість до корозії та високі демпфуючі властивості, в роботі розглянуто модель процесу гарячої прокатки таких штаб. Модель процесу гарячої прокатки тришарових штаб створено з використанням програмного продукту QForm VX. При побудові моделі використані експериментально визначені криві деформаційного зміцнення алюмінієвого сплаву AW-2017A та магнієвого сплаву AZ31. Обґрунтовано діапазони варіювання вихідних параметрів моделювання, таких як ступінь та температура деформації. З використанням розробленої математичної моделі проведено теоретичне дослідження процесу гарячої прокатки тришарових штаб Al-Mg-Al в діапазоні температур 360 – 410 °С та ступенів деформації 30–50 %. За результатами моделювання визначено комплексний вплив вказаних технологічних параметрів на силу прокатки та формозміну металу в процесі деформації. Виконано експериментальне дослідження процесу прокатки тришарових штаб зі сплаву алюмінію AW-2017A та сплаву магнію AZ31 на лабораторному стані дуо 180. З використанням месдоз отримані значення сили прокатки для ступенів деформації 30 та 50 %. Встановлено, що значення сили прокатки для температури початку деформації 360 °С та 410 °С, відрізняються не суттєво та досягають 72 кН при ступені деформації 50 %. Проведена візуальна оцінка міцності з’єднання шарів металів після деформації. Виконано порівняння результатів моделювання, які отримані з використанням запропонованої моделі процесу прокатки тришарових штаб, з експериментальними даними. Максимальні відхилення розрахункових даних сили прокатки від експериментальних, для всіх значень ступенів деформації, не перевищує 10 %.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

8

Dzhyvak, V. H., and I. M. Klishch. "ОСОБЛИВОСТІ ЦИТОКІНОВОГО ПРОФІЛЮ У СИРОВАТЦІ КРОВІ ЩУРІВ ЗА УМОВИ КОРЕКЦІЇ ТРАВМИ М’ЯЗІВ ПЛАЗМОЮ КРОВІ, ЗБАГАЧЕНОЮ ТРОМБОЦИТАМИ." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 3 (November 27, 2020): 53–58. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.3.11518.

Full text

Abstract:

Резюме. Плазма крові, збагачена тромбоцитами, набула великої актуальності в останнє десятиліття і становлять все більшу спрямованість експериментального та клінічного дослідження в контексті загоєння ран та регенерації тканин. Однак незважаючи на різноманітні програми, ефективність регенеративних методів лікування плазмою крові, збагаченою тромбоцитами, залишається актуальною. Мета дослідження – оцінити ефективність плазми крові, збагаченої тромбоцитами, на показники цитокінового профілю за умови експериментальної травми м’язів. Матеріали і методи. Експериментальне дослідження виконано на 92 нелінійних білих щурах. Травму моделювали за розробленою методикою в умовах тіопентал-натрієвого знеболюванняння. Отримання плазми, збагаченої тромбоцитами, відбувалося у два етапи з дотриманням усіх правил стерильності. Визначали вміст цитокінів сироватки крові (TNFα, IL1β, IL6, IL10) методом твердофазового імуноферментного аналізу. Результати. Показники прозапальних цитокінів сироватки крові у щурів, яким моделювали травму м’язів, були достовірно вищими, ніж у тварин без змодельованої патології. Застосування плазми крові, збагаченої тромбоцитами, супроводжувалось зменшенням концентрації прозапальних цитокінів сироватки крові. Порівнюючи отримані дані до та після корекції, можна зробити висновок щодо протизапального ефекту PRP, який характеризувався зниженням концентрації прозапальних цитокінів, які посилено продукуються при запальному процесі у відповідь на травму м’язів у всі терміни спостереження, та гіперпродукцією протизапального IL10, який може пригнічувати вироблення TNFα та послаблювати його негативні ефекти. Висновки. У тварин з механічною травмою м’язів стегна спостерігається підвищення концентрації IL1β, TNFα та IL6 сироватки крові на тлі виснаження протизапальних резервів. Застосування плазми, збагаченої тромбоцитами, зменшує прозапальний ефект цитокінів шляхом зниження їх концентрації, починаючи з першої доби експерименту.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

9

Павлов, С. Б., Н. М. Бабенко, М. В. Кумечко, С. В. Кочкіна, and Т. А. Хлібосолова. "РОЛЬ ІНТЕРЛЕЙКІНУ-6 І ГАММА-ІНТЕРФЕРОНУ В РЕГУЛЯЦІЇ РЕПАРАТИВНИХ ПРОЦЕСІВ ХРОНІЧНИХ РАН ПРИ ВИКОРИСТАННІ ФОТОБІОМОДУЛЯЦІЙНОЇ ТЕРАПІЇ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 3 (December 1, 2021): 140–44. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i3.12528.

Full text

Abstract:

Актуальним завданням сьогодення є пошук нових методів лікування хронічних ран. Перспективним методом впливу на репараційний процес є використання фотобіомодуляційної (ФБМ) терапії. Мета – вивчення ролі інтерлейкіну-6 (ІЛ-6) і гамма-інтерферону (ІФН-γ) в регуляції репаративних процесів хронічних ран при застосуванні ФБМ терапії в експерименті. Матеріали і методи. Дослідження були проведені на 24 щурах лінії Вістар, яким були змодельовані хронічні рани. Тварин було поділено на дві групи – експериментальну та контрольну. Ранові дефекти тварин експериментальної групи піддавали дії ФБМ терапії один раз на добу протягом 5 днів. Використовували лазерний пристрій «Ліка-терапевт М» (м. Черкаси) у безперервному режимі при довжині хвилі 660 нм, вихідній потужності 50 мВт, щільності енергії 1 Дж/см2, час експозиції 60 с. Забір крові з серця проводили на 3 та 7 добу після оперативного втручання. Дослідження рівнів ІЛ-6 і IФН-γ в сироватці крові тварин проводилося методом імуноферментного аналізу. Результати. Наше дослідження показало, що через 3 дні після індукції рани рівні ІЛ-6 у сироватці крові тварин експериментальної групи достовірно знижувалися (3,418±0,381 пг/мл, P<0,05), порівняно з аналогічними показниками контрольної групи (7,356±0,649 пг/мл). Концентрації IФН-γ у сироватці крові тварин обох груп на цьому терміні загоєння ран не відрізнялись. Через 7 днів рівні IФН-γ у крові тварин, ранові дефекти яких підлягали впливу ФБМ терапії, були знижені (103,330±4,493 пг/мл, P<0,05), порівняно з концентрацією IФН-γ тварин контрольної групи (155,208±9,574 пг/мл). Рівні IЛ-6 у сироватці крові тварин досліджуваних груп не відрізнялися. Висновки. Регуляція порушень репаративних процесів хронічних ран може здійснюватися за допомогою ФБМ терапії, хоча цей факт тісно пов'язаний з вибором таких параметрів, як доза, час впливу і довжина хвилі лазерного випромінювання. Зниження продукції IЛ-6 і IФН-γ на початкових стадіях загоєння пошкоджень можуть бути одним з механізмів, за допомогою якого ФБМ терапія стимулює процеси репарації хронічних ран.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

10

Nechiporuk, V. M., N. V. Zaichko, A. V. Melnik, E. B. Strutyska, and M. M. Korda. "ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ ГІПЕРГОМОЦИСТЕЇНЕМІЇ НА МЕТАБОЛІЗМ СІРКОВМІСНИХ АМІНОКИСЛОТ У ПЕЧІНЦІ ЩУРІВ З РІЗНОЮ ФУНКЦІЄЮ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ." Medical and Clinical Chemistry, no. 1 (April 17, 2019): 103–12. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v0.i1.10028.

Full text

Abstract:

Вступ. Гомоцистеїн (ГЦ) – сірковмісна амінокислота, що утворюється при нормальному біосинтезі амінокислот метіоніну та цистеїну. Відомо, що гормони щитоподібної залози мають значний вплив на функції серцево-судинної системи. Високий ризик розвитку серцево-судинних захворювань існує в пацієнтів з гіпергомоцистеїнемією (ГГЦ). Рівень ГЦ у хворих з гіпотиреозом вищий, ніж у здорових людей. Водночас незрозуміло, чи пов’язаний розвиток серцево-судинних захворювань у пацієнтів з патологією щитоподібної залози зі змінами вмісту в крові ГЦ. Мета дослідження – встановити вплив експериментальної гіпергомоцистеїнемії на процеси обміну сірковмісних амінокислот у тварин з гіпер- та гіпотиреозом. Методи дослідження. Дослідження виконано на білих щурах-самцях, в яких моделювали гіпергомоцистеїнемію, гіпер- та гіпотиреоз. У печінці визначали активність S-аденозилметіонінсинтетази (S-AMS), S-аденозилгомоцистеїнгідролази (S-АГГ), бетаїнгомоцистеїнметилтрансферази (БГМТ), цистатіонін-β-синтази (ЦБС), цистатіонін-γ-ліази (ЦГЛ), цистеїнамінотрансферази (ЦАТ), γ-глутамілцистеїнлігази (γ-ГЦЛ), цистеїндіоксигенази (ЦДО), сульфітоксидази (СО), у сироватці крові – загальний вміст ГЦ, цистеїну, H2S. Результати й обговорення. Тривала ГГЦ призводила до пригнічення активності ензимів утилізації ГЦ у печінці (БГМТ, S-AMS, S-АГГ), деградації цистеїну (ЦДО, γ-ГЦЛ, СО) та синтезу H2S (десульфуразна активність ЦБС, ЦГЛ), що викликало істотне підвищення в сироватці крові рівня ГЦ і цистеїну та зменшення вмісту H2S. Гіпертиреоз зумовлював зростання активності більшості ензимів циклу реметилування (БГМТ, S-AMS, S-АГГ), десульфурування (ЦБС, ЦГЛ), посилення окиснення цистеїну (ЦДО, γ-ГЦЛ, СО), зменшення рівня ГЦ і цистеїну та збільшення вмісту H2S у крові. Паралельне введення L-тироксину тваринам із ГГЦ призводило до зниження активності ензимів циклу реметилування (БГМТ, S-AMS, S-АГГ), транссульфування (ЦДО, γ-ГЦЛ, СО) та десульфурування (ЦБС, ЦГЛ), водночас спостерігали позитивну динаміку щодо зменшення вмісту ГЦ і цистеїну та зростання рівня H2S у крові. Гіпотиреоз викликав зниження в печінці активності ензимів циклу реметилування (БГМТ, S-AMS, S-АГГ) і процесів транссульфування (ЦБС, ЦГЛ, ЦАТ), збільшення вмісту ГЦ і цистеїну та зменшення рівня H2S. Паралельне введення мерказолілу тваринам із ГГЦ зумовлювало зростання концентрації ГЦ у сироватці крові щурів, що є наслідком порушення реакцій циклу метилування (S-АМС, S-АГГ, БГМТ) і десульфурування (ЦБС, ЦГЛ, ЦАТ) в печінці тварин з експериментальною ГГЦ. Висновки. Збільшення вмісту ГЦ і цистеїну, зменшення рівня H2S можуть бути вагомими факторами ризику розвитку атеросклерозу, оксидативного стресу, ендотеліальної дисфункції та гіперкоагуляції при хворобах, що супроводжуються зниженням рівня тиреоїдних гормонів. Отримані дані є передумовою для подальших експериментальних досліджень, направлених на поліпшення розуміння механізмів формування патологічних станів, асоційованих з порушеннями обміну сірковмісних амінокислот при ГГЦ і розладах функції щитоподібної залози, та оптимізації підходів до їх фармакотерапії.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

11

Бабенко, Н. М. "ОСОБЛИВОСТІ РЕГУЛЯЦІЇ РЕПАРАТИВНИХ ПРОЦЕСІВ УСКЛАДНЕНИХ РАН У ФАЗІ ПРОЛІФЕРАЦІЇ – ПЕРЕХОДУ ПРОЛІФЕРАЦІЇ В ФАЗУ РЕМОДЕЛЮВАННЯ ПРИ ВИКОРИСТАННІ ФОТОБІОМОДУЛЯЦІЙНОЇ ТЕРАПІЇ." Біорізноманіття, екологія та експериментальна біологія 2, no. 23 (2021): 39–46. http://dx.doi.org/10.34142/2708-5848.2021.23.2.08.

Full text

Abstract:

В дослідженні було вивчено вплив фотобіомодуляційної (ФБМ) терапії на регуляцію репаративних процесів ускладнених ран у фазі проліферації – переходу проліферації в фазу ремоделювання. Експерименти проводили на 18 щурах лінії Wistar. Тварини були поділені на три групи – інтактну, контрольну та експериментальну (по 6 щурів у кожній). Для моделювання ускладнених ран використовували тварин контрольної та експериментальної груп. Застосовували ФБМ терапію щурам експериментальної групи. Для цього використовували лазерний пристрій «Ліка-терапевт» у безперервному режимі при довжині хвилі 660 нм, вихідній потужності 50 мВт та щільність енергії 1 Дж/см². Евтаназію тварин проводили на 14 день після індукції ран. Кров для дослідження брали методом відкритої серцевої пункції. Вивчали агрегацію тромбоцитів при концентраціях індуктора агрегації АДФ 5 мкмоль/л та 10 мкмоль/л. Визначали рівні активних форм кисню (АФК), гамма інтерферону (INF-γ) та основного фактору росту фібробластів (bFGF) в сироватці крові тварин методом імуноферментного аналізу. При вивченні впливу ФБМ терапії на функціональну активність тромбоцитів у щурів експериментальної групи спостерігалося достовірне підвищення часу досягнення максимальної швидкості агрегації. Ступінь агрегації та швидкість агрегації тромбоцитів не відрізнялися від відповідних показників тварин контрольної групи, ранові дефекти яких отримували фіктивну терапію. При застосуванні ФБМ терапії виявлено зміни експресії досліджуваних показників у сироватці крові тварин із ускладненими ранами: зниження рівнів АФК і INF-γ та підвищення концентрації bFGF при загоєнні ран у фазі проліферації – переходу проліферації в фазу ремоделювання. Результати дослідження демонструють здатність ФБMтерапії підвищувати ендогенні рівні bFGF, моделювати рівні INF-γ та АФК, а також впливати на агрегаційну активність тромбоцитів, тим самим сприяючи регуляції репаративних процесів ускладнених ран у фазі проліферації – переходу проліферації в фазу ремоделювання. Потрібні подальші дослідження з оптимізації параметрів, що застосовуються в ФБM терапії при загоєнні ран.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

12

Nechiporuk, V. M., and M. M. Korda. "КОРЕКЦІЯ ВІТАМІНАМИ ГРУПИ В ПОРУШЕНЬ ОБМІНУ СІРКОВМІСНИХ АМІНОКИСЛОТ ПРИ ГІПЕР- І ГІПОФУНКЦІЇ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ." Medical and Clinical Chemistry, no. 4 (February 5, 2020): 134–39. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v.i4.10850.

Full text

Abstract:

Вступ. Гіпергомоцистеїнемія є відомим фактором ризику розвитку захворювань серцево-судинної системи та ключовим фактором активізації запалення при аутоімунних захворюваннях. Гіпотиреоз пов’язаний зі збільшенням рівня гомоцистеїну та підвищенням ризику виникнення захворювань серцево-судинної системи. Раніше ми показали, що експериментальне відтворення гіпертиреозу шляхом введення тваринам L-тироксину супроводжується зниженням вмісту в крові гомоцистеїну, зростанням рівня гідроген сульфіду та змінами активності ензимів метаболізму гомоцистеїну і цистеїну. Мета дослідження – оцінити вплив вітамінів В6, В9, В12 і бетаїну на рівень цистеїну, гомоцистеїну, гідроген сульфіду та сульфгідрильних груп при тривалому гіпер- і гіпотиреозі. Методи дослідження. Стан гіпер- та гіпотиреозу в експериментальних щурів моделювали шляхом введення тваринам, відповідно, L-тироксину і мерказолілу протягом 21-ї доби. Результати й обговорення. Встановлено, що гіпертиреоз призводив до зниження в сироватці крові рівня гомоцистеїну та сульфгідрильних груп, збільшення величини “гідроген сульфід/гомоцистеїн”. Тривалий гіпотиреоз спричиняв підвищення в сироватці крові рівня цистеїну, гомоцистеїну та сульфгідрильних груп, зменшення рівня гідроген сульфіду і величини “гідроген сульфід/гомоцистеїн”. Висновки. Фолієва кислота, ціанокобаламін, піридоксин і бетаїн при їх введенні паралельно з L-тироксином частково запобігають порушенню процесів метаболізму гомоцистеїну та цистеїну (призводять до підвищення концентрації гідроген сульфіду та зниження концентрації гомоцистеїну в крові). Водночас при гіпотиреозі корекція фолієвою кислотою, ціанокобаламіном, піридоксином і бетаїном викликає такі зміни: достовірно знижується рівень гомоцистеїну, зростають концентрація цистеїну, гідроген сульфіду, сульфгідрильних груп та величина “гідроген сульфід/гомоцистеїн”.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

13

Dolzhykova, O. V., and L. M. Maloshtan. "ВИВЧЕННЯ ВПЛИВУ СУПОЗИТОРІЇВ ВАГІНАЛЬНИХ «МЕЛАНІЗОЛ» ПРИ ТРИВАЛОМУ ЗАСТОСУВАННІ У ЩУРІВ." Фармацевтичний часопис, no. 1 (March 24, 2020): 82–88. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2020.1.10975.

Full text

Abstract:

Мета роботи. Вивчення впливу вагінальних супозиторіїв «Меланізол» на організм інтактних щурів-самиць за умови тривалого повторного вагінального уведення. Матеріали і методи. Вивчення токсичності вагінальних супозиторіїв «Меланізол» та їхньої основи на тлі уведення статевозрілим щурам-самицям проведено протягом 30 діб. Контролювали динаміку маси тіла тварин, клінічні та біохімічні показники крові, показники сечі. В кінці досліду проводили макроскопічне дослідження і оцінку коефіцієнтів маси внутрішніх органів. Результати й обговорення. Проведено вивчення впливу вагінальних супозиторіїв «Меланізол» в дозі 21 мг/кг (з урахуванням суми діючих речовин) на здорових щурах-самицях за умов тривалого повторного вагінального застосування (рекомендований шлях введення). Експериментально встановлено, що супозиторії «Меланізол» в умовно-терапевтичній дозі при тривалому вагінальному уведенні здоровим щурам-самицям не проявляє негативного впливу на масу тіла, показники клінічної крові, біохімічні показники крові та показники сечі тварин у порівнянні з контрольною групою тварин. Проведене дослідження внутрішніх органів тварин довело, що органи були звичайного вигляду без запалення та інших змін. Масові коефіцієнти внутрішніх органів експериментальних тварин не виявило достовірної різниці між показниками дослідних та контрольної груп тварин. Висновки. Отримані в результаті експерименту дані свідчать, що у дозі 21 мг/кг вагінальні супозиторії «Меланізол» не чинять токсичного впливу на організм здорових щурів-самиць, що дозволяє рекомендувати досліджувані супозиторії «Меланізол» для подальшого вивчення як лікарського засобу для лікування вагінітів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

14

Kurylo, Kh I., A. S. Volska, I. M. Klishch, and B. V. Zablotskyi. "ВПЛИВ ФІТОКОМПОЗИЦІЇ НА ОСНОВІ КОЗЛЯТНИКА ЛІКАРСЬКОГО І ГAЛEВIТУ НА МЕТАБОЛІЧНІ ЗМІНИ У ТВАРИН З ІНСУЛІНОРЕЗИСТЕНТНІСТЮ, IНДУКOВAНOЮ ДEКCAМEТAЗOНOМ." Medical and Clinical Chemistry, no. 4 (February 6, 2019): 99–106. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2018.v0.i4.9821.

Full text

Abstract:

Вступ. В Україні та світі цукровий діабет 2 типу – одне з найбільш поширених хронічних захворювань, що характеризуються порушенням метаболізму, інсулінорезистентністю та відносною недостатністю інсуліну. Головна мета лікування данного захворювання – збереження функції β-клітин та зменшення інсулінорезистентності. Мета дослідження – вивчити вплив фітокомпозиції на основі козлятника лікарського тa галевіту на метаболічні зміни в щурів з інсулінорезистентністю, iндукoвaнoю дeкcaмeтaзoнoм. Методи дослідження. Експериментальні дослідження виконували на бiлиx нeлiнiйниx щypax-caмцяx шляхом підшкірного щодобового введення дексаметазону (“KRKA”, Словенія, 0,125 мг/кг) протягом 13-nb діб. Фітозасоби вводили профілактично перорально щодобово за одну годину до ін’єкції дексаметазону; тварини контрольної групи отримували відповідний об’єм ізотонічного розчину. Стaн вyглeвoднoгo oбмiнy оцінювали зa змiнaми рівня глікемії після проведення орального тесту толерантності до глюкози та за величиною інтегрального показника площі під глікемічними кривими – AUCglu (glicemic area under curve, AUCglu (ммoль/л∙xв); стан ліпідного обміну – зa змінами вмісту холестеролу, загальних ліпідів, триацигліцеролів крові; зміни оксидантно-антиоксидантного стану – зa вмicтoм ТБК-активних продуктів і відновленого глутатіону. Результати й обговорення. Введення лабораторним тваринам дексаметазону викликало підвищення рівня глюкози, базальної глікемії, збільшення площі під глікемічними кривими в сироватці крові щурів. При тривалому введенні досліджуваних фітокомпозицій спостерігали відновлення толерантності до глюкози в щурів експериментальних груп. У тварин, яким вводили препарат порівняння “Арфа комбі” та фітокомпозицію на основі козлятника лікарського, відмічали, що на тлі глюкозного навантаження рівень глікемії був практично тотожним, а площа під глікемічними кривими була достовірно меншою порівняно з групою контрольної патології. У тварин контрольної групи спостерігали диcлiпiдeмiю, що вкaзyвало нa aктивaцiю лiпoлiзy в жиpoвiй ткaнинi тa пopyшeння yтилiзaцiї лiпiдiв y печінці. При застосуванні галевіту вміст холестеролу і триацилгліцеролів знижувався порівняно з використанням фітокомпозиції на основі козлятника лікарського, що пов’язано із самостійними гіпохолестеринемічними та гіполіпідемічними властивостями ліпосом. Peзyльтaти проведених дocлiджeнь вказують на можливість позитивного впливу фітокомпозицій на баланс показників оксидантно-антиоксидантної системи організму за умов зазначеної патології. Висновки. При експериментальній дексаметазоніндукованій інсулінорезистентності у тварин досліджувані фітокомпозиції здатні запобігати порушенням вуглеводного і ліпідного обміну, коригувати порушення оксидантно-антиоксидантного балансу в тканинах організму шляхом збереження природних резервів внутрішньоклітинного антиоксиданту – відновленого глутатіону, що сприяє зменшенню проявів інсулінорезистентності і толерантності до глюкози в оральному тесті толерантності до глюкози.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

15

Гладій, О. І., Я. Я. Боднар, and Л. П. Боднар. "МОРФОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ М’ЯЗОВОГО ТА СТРОМАЛЬНОГО КОМПОНЕНТІВ МІОКАРДА ЗАЛЕЖНО ВІД ВІКУ ЗА УМОВ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ГІПЕРХОЛЕСТЕРОЛЕМІЇ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 1 (April 29, 2021): 47–52. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i1.11994.

Full text

Abstract:

У статті проаналізовано зміни міокарда, виявлені гістологічно та гістохімічно, за умов експериментальної гіперхолестеролемії у тварин пубертатного та зрілого віку. Перебудова міокарда за цих умов пов’язана з гіпертрофією кардіоміоцитів в обох вікових групах, у тварин зрілого віку – також із їх атрофією та некрозом, а також дезорганізацією стромального компонента, що проявляється накопиченням різного ступеня нейтральних глікозаміногліканів та кислих мукополісахаридів. Мета – з’ясувати особливості морфологічних змін кардіоміоцитів та екстрацелюлярного матриксу міокарда щурів пубертатного та зрілого віку за умов експериментальної гіперхолестеролемії. Матеріал і методи. Дослідження проведені на 24 білих нелінійних щурах-самцях. Для моделювання експериментальних метаболічних порушень залучали здорових тварин пубертатного та зрілого віку. Гіперхолестеролемію моделювали протягом 30 діб шляхом згодовування холестеролу, розчиненого в соняшниковій олії, на фоні пригнічення функції щитоподібної залози мерказолілом. Гістологічні зрізи фарбували гематоксиліном і еозином, пікрофуксином за ван Гізон, залізним гематоксиліном за Гейденгайном, альціановим синім за Стідменом, досліджено PAS-реакцією. Результати. В обох досліджуваних вікових групах підвищення загального холестеролу в крові супроводжувалось морфологічними змінами в міокарді. Гістохімічне дослідження підтверджує суттєві прояви дезорганізації стромального компонента міокарда за умов експериментальної гіперхолестеролемії, які відображаються накопиченням нейтральних глікозаміногліканів та кислих мукополісахаридів. Вираженіші прояви дезорганізації сполучної тканини інтерстицію міокарда спостерігали у тварин зрілої вікової групи. Зміни скоротливого апарату міокарда проявлялися гіпертрофією в обох вікових групах, в зрілій віковій групі, крім цього, виявляли атрофічні та некротичні зміни. Висновки. За умов експериментальної гіперхолестеролемії у щурів пубертатного віку ремоделювання кардіоміоцитів має пристосувальне спрямування і проявляється їх гіпертрофією, а зрілого віку, навпаки, – альтеративне, як прояв зриву компенсаторних можливостей. В екстрацелюлярному матриксі молодих тварин переважають явища інтерстиціального та периваскулярного набряку, а у щурів зрілого віку – дифузного і периваскулярного склерозу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

16

Kulianda, O. O. "ЗМІНИ АКТИВНОСТІ ПРООКСИДАНТНО-АНТИОКСИДАНТНОЇ СИСТЕМИ В РАННІЙ ПЕРІОД РОЗВИТКУ ПОЛІТРАВМИ ТА КОРЕКЦІЯ ПЕНТОКСИФІЛІНОМ." Medical and Clinical Chemistry, no. 2 (July 11, 2019): 91–96. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v.i2.10300.

Full text

Abstract:

Вступ. Травма є однією з причин виникнення оксидативного стресу. Мембраностабілізувальні, протекторні, антикальцієві, антиангінальні та антиагрегантні властивості ксантинів, зокрема пентоксифіліну, поряд з іншими притаманними їм фармакодинамічними ефектами, здатні попереджувати формування незворотних патологічних змін у різних органах і тканинах. Мета дослідження – визначити особливості змін активності прооксидантно-антиоксидантної системи в ранній період розвитку політравми та ефективність застосування при цьому пентоксифіліну. Методи дослідження. Досліди проведено на білих безпородних статевозрілих щурах-самцях. У плазмі крові й тканині печінки визначали вміст малонового діальдегіду та гідропероксидів ліпідів, у печінці та плазмі крові – ступінь активності каталази і вміст церулоплазміну. З метою корекції застосовували пентоксифілін. Препарат вводили внутрішньочеревно один раз на добу у вигляді 2 % водного розчину в дозі 25 мг/кг упродовж 7-ми днів. Результати й обговорення. Застосування пентоксифіліну в експериментальних тварин з моделлю політравми призвело до зниження концентрації гідропероксидів ліпідів та малонового діальдегіду в плазмі крові вже з 1-ї доби дослідження. Введення препарату спричинило достовірне зменшення вмісту гідропероксидів ліпідів та малонового діальдегіду в печінці тварин протягом усього періоду спостереження. Статистично значуще зниження активності каталази у плазмі крові відзначали на 1-шу і 3-тю доби експерименту. Підвищення її у тканині печінки спостерігали з 3-ї доби дослідження. Статистично значущого впливу на рівень церулоплазміну в печінці та плазмі крові після введення пентоксифіліну не виявлено. Висновок. За умов експериментальної політравми і введення щурам пентоксифіліну у вигляді 2 % водного розчину в дозі 25 мг/кг протягом 7-ми днів спостерігали зниження активності прооксидантної системи та достовірне підвищення активності каталази в паренхімі печінки.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

17

Gerush, I. V., N. P. Grigorieva, and Ye O. Ferenchuk. "ВПЛИВ ГЛУТАТІОНУ НА БІОХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ СИРОВАТКИ КРОВІ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІЙ НЕФРОПАТІЇ." Medical and Clinical Chemistry, no. 3 (November 1, 2018): 27–32. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2018.v0.i3.9552.

Full text

Abstract:

Вступ.Захворювання нирок – одна з найпоширеніших та найактуальніших проблем сучасної медицини. В останні десятиліття активно вивчають нефропротекторні властивості різноманітних антиоксидантів з метою попередження та корекції порушень функцій нирок, однак дані щодо ролі різних антиоксидантів є фрагментарними і потребують подальших досліджень. Мета дослідження– вивчити вплив глутатіону на зміну біохімічних показників крові за умов експериментальної нефропатії. Методи дослідження. Досліди проводили на 90 білих статевозрілих щурах-самцях масою 0,16–0,18 кг. У двох серіях експериментів нефропатію викликали шляхом одноразового внутрішньочеревного введення фолієвої кислоти в дозах 200 та 250 мг/кг. Глутатіон вводили інтрагастрально в дозі 100 мг/кг упродовж трьох та семи днів. Для оцінки функціонального стану нирок проводили біохімічне дослідження крові з визначенням концентрації креатиніну, сечовини, альбуміну, загального білка, активності γ-глутамілтранспептидази та аланіламінотранспептидази. Результати й обговорення.За умов нефропатії спостерігали збільшення вмісту сечовини порівняно з контрольною групою: на 27 % – на третій день експерименту, на 15 % – на сьомий. Введення глутатіону сприяло нормалізації досліджуваного показника. Було відзначено підвищення, порівняно з контрольною групою, рівня креатиніну в сироватці крові щурів із нефропатією в 1,5 раза при застосуванні фолієвої кислоти в дозі 200 мг/кг. На сьомий день експерименту він збільшився лише на 17 %. У групі тварин, в яких нефропатію викликали фолієвою кислотою в дозі 250 мг/кг, концентрація креатиніну підвищилась порівняно з контрольною групою: у 2,4 раза – на третій день експерименту, на 30 % – на сьомий. Семиденне введення глутатіону прирівнювало показники креатиніну піддослідних тварин до показників контрольної групи. Про загальну інтоксикацію організму під впливом високої концентрації фолієвої кислоти свідчили зниження білоксинтезувальної функції печінки, зростання активності γ-глутамілтранспептидази та аланіламінотранспептидази. Висновки.Глутатіон проявляє нефропротекторні властивості, що підтверджується зниженням проявів нефротичного синдрому та поліпшенням функціональних показників нирок. Найбільш чутливий біохімічний показник за умов нефропатії – креатинін, вміст якого залежить від концентрації токсиканта, можна використовувати для діагностування стану нирок та підтвердження моделі нефропатії.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

18

Саід, В., В. В. Стибель, Б. В. Гутий, and О. Б. Прийма. "СИСТЕМА АНТИОКСИДАНТНОГО ЗАХИСТУ ОРГАНІЗМУ СОБАК В УМОВАХ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ТОКСОКАРОЗУ." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 3 (September 25, 2020): 233–40. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.03.27.

Full text

Abstract:

В організмі тварин постійно відбуваються процеси за участі кисню. До них, зокрема, належить вільнорадикальне пероксиде окиснення ліпідів. Інтенсивність перебігу вільнорадикальних процесів в організмі залежить від концентрації кисню у тканинах, а також діяльності ензимних і неензимних систем захисту. Тому метою роботи було з’ясувати стан системи антиоксидантного захисту ор-ганізму собак в умовах експериментального токсокарозу. Для проведення експериментальних дослі-джень було використано 12 собак дво-, чотиримісячного віку та сформовано дві групи з шести тварин у кожній: контрольна та дослідна. Цуценят дослідної групи експериментально заражали збудником ток-сокарозу в дозі 5000 інвазійних яєць Toxocara canis на кг маси тіла. Цуценята контрольної групи були клінічно здоровими. На основі проведених досліджень встановлено, що в умовах експериментального токсокарозу в собак знижується їхній антиоксидантний статус та посилюються процеси перокси-дного окиснення ліпідів. Розвиток токсокарозу в собак супроводжувався пригніченням усіх ланок си-стеми антиоксидантного захисту організму тварин, на що вказує зниження в їхній крові активності каталази, супероксиддисмутази та показників глутатіонової системи. Встановлено, що у разі ток-сокарозної інвазії у крові собак на 15 і 20 доби досліду активність каталази знизилася на 27,8 і 35,3 % порівняно з показниками контрольної групи. На 15 і 20 добу досліду в сироватці крові собак дослідної групи встановлено зниження активності глутатіонпероксидази на 14,1 і 18,4 % та глута-тіонредуктази – на 8,3 і 14,5 %. Найнижчою активність супероксиддисмутази була у крові собак дослідної групи на 25 і 30 добу досліду, де порівняно з контрольною групою цей показник знизився на 29,1 і 34,4 % відповідно. Встановлено, що на 15 добу досліду рівень відновленого глутатіону у крові дослідної групи собак вірогідно знизився на 11,6 %, а на 20 добу відповідно знизився на 20,0 % віднос-но показників контрольної групи тварин. На тлі зниження антиоксидантного статусу організму інвазованих собак спостерігали також посилення процесів пероксидного окиснення ліпідів, на що вказує підвищення в їхній крові вмісту проміжних та кінцевих продуктів ПОЛ: дієнових кон’югатів та ТБК-активних продуктів. Надмірне вільнорадикальне утворення та активація процесів ПОЛ при-зводить до порушення структури мембран клітин та токсичного впливу на тканини, а також окис-нення сульфгідрильних груп білків.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

19

Regeda-Furdychko, M. M., М. S. Regeda, S. M. Regeda, and L. O. Furdychko. "ВПЛИВ ТІОТРИАЗОЛІНУ НА ПЕРВИННУ І ВТОРИННУ ІМУННУ ВІДПОВІДЬ ЗА УМОВ ФОРМУВАННЯ КОНТАКТНОГО ДЕРМАТИТУ ТА ПНЕВМОНІЇ." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 4 (February 25, 2021): 59–62. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.4.11810.

Full text

Abstract:

Резюме. Контактний дерматит (КД) і пневмонія залишаються найбільш розповсюдженими захворюваннями серед патології бронхолегеневого апарату і шкіри. Мета дослідження – з’ясувати рівень активності імуноглобулінів А, M, G у крові та встановити коригувальний вплив на них тіотриазоліну в умовах КД і експериментальної пневмонії (ЕП). Матеріали і методи. Були проведені дослідження на 55 морських свинках-самцях масою 180–210 г. Контактний дерматит відтворювали за методом В. А. Волкової, ЕП – за методом В. Н. Шляпникова, Т. Л. Солодова. Вміст імуноглобулінів А, M, G в крові визначали за методом Е. Ф. Чернушенко, Л. С. Когосова. Тіотриазолін вводили щоденно у дозі 100 мг на 1 кг маси упродовж 10 діб (з 8-ї до 18-ї доби) ЕП і КД. Тварин декапітували під ефірним наркозом на 4-ту, 8-му, 10-ту і 18-ту доби до та після застосування цього препарату. Результати. Встановлено, що КД і ЕП (4-та, 8-ма, 10-та і 18-та доби) супроводжується підвищенням вмісту IgA в крові відповідно на 46,4 % (p<0,05), 84,6 % (p<0,05), 115,4 % (p<0,001) і 123,1% (p<0,001). IgM відповідно на 50,0 % (p<0,05), 58,3 % (p<0,05), 91,7 % (p<0,05) і 103,3 % (p<0,001), IgG – на 49,0 % (p<0,05), 73,6 % (p<0,05), 86,8 % (p<0,05) і 90,6 % (p<0,05) проти контролю до лікування. Застосування тіотриазоліну приводило до зниження IgA, IgM і IgG в крові відповідно на 27,5 % (p<0,05), 36,0 % (p<0,05) і 29,7 % (p<0,05) відносно групи тварин з ЕП і КД до лікування, що свідчить про його імунокоригувальний ефект. Висновки. Контактний дерматит і експериментальна пневмонія супроводжуються поступовим зростанням рівня IgA, M, G в крові упродовж усього періоду їх розвитку з домінуванням у найпізніший термін спостереження (10-та і 18-та доби), що дає підстави констатувати про їх активну участь у механізмах формування первинної та вторинної імунної відповіді. Застосування тіотриазоліну зумовлювало імунокоригувальну дію на рівень імуноглобулінів у крові при КД і ЕП.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

20

Pylypchuk, T. P., I. Ya Krynytska, and M. I. Marushchak. "ОСОБЛИВОСТІ ВІЛЬНОРАДИКАЛЬНОГО ОКИСНЕННЯ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУ СИНДРОМІ ТРИВАЛОГО СТИСНЕННЯ." Medical and Clinical Chemistry, no. 4 (February 4, 2019): 79–85. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2018.v0.i4.9807.

Full text

Abstract:

Вступ. Особливий інтерес дослідників до вивчення особливостей вільнорадикального окиснення при синдромі тривалого стиснення (СТС) пов’язаний з тим, що в генезисі порушення проникності капілярів і набряку в ході розвитку процесу одним із найважливіших механізмів є посилення генерації вільних радикалів. Мета дослідження – вивчити в динаміці показники вільнорадикального окиснення у крові та печінці щурів на моделі ендотоксикозу, що формується за умов синдрому тривалого стиснення. Методи дослідження. Досліди проведено на 40 безпородних статевозрілих білих щурах-самцях. Експериментальною моделлю слугував патологічний процес, що розвивався у тварин внаслідок стиснення м’яких тканин лівої тазової кінцівки протягом 4 год у спеціальному пристрої. Площа стискальної поверхні становила 4 см2, а сила компресії – 4,25 кг/см2. При цьому цілісність великих судин і кісткових структур нижньої кінцівки зберігалась. Таким чином, у тварин моделювався синдром тривалого стиснення середнього ступеня. У сироватці крові й печінці визначали вміст гідропероксидів ліпідів (ГПЛ), концентрацію ТБК-активних продуктів (ТБК–АП). Рівень продукування активних форм оксигену лейкоцитами крові визначали цитофлуориметрично. Результати й обговорення. Результати досліджень вказують на активацію процесів вільнорадикального окиснення як у сироватці крові, так і в печінці щурів у динаміці розвитку СТС. Встановлено достовірне збільшення продукування активних форм оксигену лейкоцитами крові тварин у всі доби спостереження, вірогідні зміни показників первинної і вторинної пероксидації ліпідів. При порівнюванні змін концентрації первинних продуктів пероксидного окиснення ліпідів у сироватці крові й супернатанті гомогенату печінки щурів з експериментальним СТС виявлено односпрямовані зміни концентрації ГПЛ у досліджуваних біологічних рідинах з їх переважанням у печінці на 3–14 доби. Зіставлення концентрації ТБК-АП у крові й печінці тварин у динаміці розвитку СТС свідчило також про односпрямоване підвищення досліджуваного показника на 3–7 доби з наступним зниженням на 14-ту добу. Слід зауважити, що на 3-тю добу концентрація ТБК-АП переважала в гомогенаті печінки, тоді як на 14-ту добу рівень даного показника був на 16,9 % меншим у печінці відносно крові. Висновок. При експериментальному синдромі тривалого стиснення активація процесів вільнорадикального окиснення характеризується зростанням продукування активних форм оксигену лейкоцитами крові щурів у всі доби спостереження, а також достовірними змінами показників первинної і вторинної пероксидації ліпідів у крові та гомогенаті печінки порівняно з контрольною групою.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

21

Коляник, І. О., І. В. Геруш, and Н. П. Григор’єва. "ВПЛИВ МЕЛАТОНІНУ НА СТАН ОКСИДАНТНОЇ ТА АНТИОКСИДАНТНОЇ СИСТЕМ І РІВЕНЬ ГІДРОГЕН СУЛЬФІДУ В КРОВІ ЩУРІВ ЗА УМОВ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ НЕФРОПАТІЇ." Medical and Clinical Chemistry, no. 1 (May 22, 2021): 37–44. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i1.12106.

Full text

Abstract:

Вступ. Окиснювальний стрес залучений у патогенез різноманітних захворювань, включаючи гостре і хронічне ушкодження нирок, та характеризується підвищенням внутрішньоклітинного рівня активних форм оксигену. Це відіграє важливу роль у розвитку нефропатії та є потенційною ціллю для терапевтичного втручання. В останні роки актуальне також вивчення ролі Н2S у підтриманні окисно-відновного гомеостазу та впливу на активність антиоксидантного захисту. Одним із найбільш поширених антиоксидантів є мелатонін. Він здатний перехоплювати вільні радикали та стимулювати активність антиоксидантних ензимів. Однак залишаються нез’ясованими механізми його впливу на вміст Н2S та антиоксидантну систему крові при нефропатії. Мета дослідження – з’ясувати вплив мелатоніну на стан біохімічних показників, оксидантної та антиоксидантої систем і рівень гідроген сульфіду в крові щурів за умов експериментальної нефропатії. Методи дослідження. Експеримент проведено на 127 нелінійних щурах-самцях масою 0,16–0,18 кг. Експериментальну нефропатію моделювали шляхом одноразового внутрішньочеревного введення фолієвої кислоти в дозі 250 мг/кг маси тіла. Мелатонін вводили інтрагастрально впродовж 3 та 7 днів після моделювання нефропатії в дозі 10 мг/кг. У плазмі крові визначали вміст сечовини, креатиніну, ТБК-активних продуктів, карбонільних похідних протеїнів нейтрального (ОМП370) та основного (ОМП430) характеру, церулоплазміну, SH-груп і Н2S, у гемолізаті еритроцитів – активність каталази, супероксиддисмутази (SOD), глутатіонпероксидази (GPx) та глутатіон-S-трансферази (GST). Результати й обговорення. За умов нефропатії у крові щурів спостерігали підвищення концентрації сечовини, креатиніну, вмісту ТБК-активних продуктів, ОМБ370, ОМБ430, церулоплазміну та зниження активності антиоксидантних ензимів, таких, як каталаза, SOD, GPx, GST, а також вмісту SH-груп і Н2S. Ці зміни свідчили про порушення функціонального стану нирок, розвиток окиснювального стресу та виснаження антиоксидантного захисту. Введення мелатоніну впродовж 7 днів сприяло нормалізації показників, що характеризували функціональний стан нирок, оксидантний стан крові, та мало позитивний вплив на активність каталази, GPx, GST, рівень церулоплазміну, вміст SH-груп і Н2S. Висновок. Введення екзогенного мелатоніну в дозі 10 мг/кг упродовж 3 і 7 днів знижує прояви нефротичного синдрому та вільнорадикального окиснення біомолекул, а також має нормалізуючий вплив на антиоксидантну систему і вміст Н2S, що, ймовірно, зумовлено його здатністю нейтралізувати вільні радикали та активувати антиоксидантні ензими.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

22

Liashevych, Aliona, Evdokia Reshetnik, Vira Kolbasyns’ka, Stanislav Veselsky, and Mykola Makarchuk. "Вплив корвітину на ліпідний спектр жовчі щурів з експериментальною гіперхолестеринемією." Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, no. 7(356) (July 3, 2018): 169–73. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2017-356-7-169-173.

Full text

Abstract:

У роботі досліджено ліпідний спектр жовчі самців щурів із доксициклін-індукованою гіперхолестеринемією та при застосуванні корвітину в умовах експериментальної гіперхолестеринемії. Дослідження впливу корвітину (1 мг/кг, 7 днів) на ліпідний спектр жовчі в умовах доксициклінового навантаження (540 мг/кг, 5 днів) проводили на щурах-самцях масою 185–230 г (n=29). У гострих дослідах у тварин, що перебували під тіопенталовим наркозом (70 мг/кг), отримували жовч, у якій методом тонкошарової хроматографії, модифікованим у нашій лабораторії, визначали вміст фосфоліпідів, холестеролу та його етерів, вільних жирних кислот, тригліцеридів. Виявлено, що при доксициклін-індукованій гіперхолестеринемії в крові самців щурів зростає рівень загального холестеролу крові та зменшується концентрація вільного холестеролу жовчі. Корвітин усуває гіперхолестеринемічний ефект доксициклінового навантаження, знижуючи рівень загального холестеролу в крові й викликає істотне збільшення концентрації етерів холестеролу в жовчі самців щурів. В умовах доксициклін-індукованої гіперхолестеринемії в жовчі самців щурів знижується концентрація фосфоліпідів, а при застосуванні корвітину у тварин, що зазнали попереднього доксициклінового навантаження, уміст фосфоліпідів у печінковому секреті наближається до контрольних значень. Концентрація вільних жирних кислот у жовчі щурів із доксициклін-індукованою гіперхолестеринемією та при застосуванні корвітину виявляється істотно вищою, ніж у тварин контрольної групи.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

23

Martyshchuk, T. V., and B. V. Gutyj. "Морфологічні показники крові щурів за умов оксидаційного стресу та за дії кормової добавки «Бутаселмевіт-плюс»." Scientific and Technical Bulletin оf State Scientific Research Control Institute of Veterinary Medical Products and Fodder Additives аnd Institute of Animal Biology 20, no. 2 (September 18, 2019): 94–103. http://dx.doi.org/10.36359/scivp.2019-20-2.13.

Full text

Abstract:

Вільнорадикальне окиснення відіграє надзвичайно важливу роль у розвитку багатьох патологічних процесів. Отруєння експериментальних тварин тетрахлорметаном за морфологічною картиною та біохімічними змінами близьке до гострих уражень печінки різної етіології у людини та тварин. Саме тому у нашій роботі використано класичну модель ушкодження субклітинних мембран гепатоцитів та розвитку оксидаційного стресу на основі застосування тетрахлорметану. Метою роботи було вивчити морфологічні показники крові щурів за умов оксидаційного стресу та за дії кормової добавки «Бутаселмевіт-плюс». Дослідження проводили на білих статевозрілих молодих щурах-самцях лінії Вістар, масою тіла 180–200 г, яких утримували на стандартному раціоні інститутського віварію Державного науково-дослідного контрольного інституту ветеринарних препаратів та кормових добавок. Тварин було поділено на три групи по 20 тварин у кожній: 1-ша група (К) інтактні тварини; 2-га група (Д1) – щурі, ураженні тетрахлорметаном; 3-тя група (Д2) – щурі, ураженні тетрахлорметаном та яким застосовували кормову добавку “Бутаселмевіт-плюс”. Експериментальну інтоксикацію у тварин проводили шляхом дворазового (через 48 год) внутрішлункового введення тетрахлорметану в дозі 0,1 мл на 100 г маси тіла щура у вигляді 50 % олійного розчину. Дослідній групі Д2 за експериментального токсикозу впродовж 30 діб згодовували кормову добавку “Бутаселмевіт-плюс” в дозі 0,1 г на 100 г маси тіла разом із кормом. Встановлено, що за умов інтоксикації тетрахлорметаном у щурів порушується гемопоетична функція кісткового мозку, що проявляється зменшенням кількості еритроцитів на 26,5 %, вмісту гемоглобіну на 8,7%, концентрації гемоглобіну в еритроциті на 18,9 %, збільшенням маси гемоглобіну в еритроциті на 24,1 %, об’єму еритроцита на 53,9 %. При застосуванні кормової добавки «Бутаселмевіт-плюс» щурам, за умов оксидаційного стресу протягом досліджень, у крові наступає нормалізація активності гематологічних показників, а саме на 25 і 30-ту доби в межах фізіологічних величин були показники кількості еритроцитів, вмісту гемоглобіну, кількості лейкоцитів та індекси червоної крові порівняно з контролем, що вказує на відновлення гемопоетичної функції кісткового мозку.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

24

Shatynska, Olena, Ryslana Iskra, Andriiу Pylypets, and O. Svarchevska. "Вплив магній цитрату на вміст ліпідів у плазмі крові щурів за умов експериментального цукрового діабету." Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, no. 12(337) (January 26, 2019): 115–19. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2016-337-12-115-119.

Full text

Abstract:

Досліджено вплив різних доз магній цитрату (100, 250 і 500 мг Mg2+/кг маси тіла) на вміст ліпідів у плазмі крові щурів з алоксан-індукованим цукровим діабетом. Установлено, що в плазмі крові щурів з експериментальним діабетом підвищувався вміст загальних ліпідів, що супроводжувалося змінами в класах ліпідів плазми крові. Проте з’ясовано, що магній цитрат, який протягом чотирьох тижнів разом із питною водою додавався до раціону тварин, зумовлював стабілізацію досліджуваних показників із наближенням їх до рівня в контрольній групі.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

25

Chekhlova, O. V. "МОДЕЛЬ МІКРОАНГІОПАТІЇ КІНЦІВОК ПРИ СТРЕПТОЗОЦИНОВОМУ ДІАБЕТІ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 4 (February 12, 2021): 166–70. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i4.11769.

Full text

Abstract:

РЕЗЮМЕ. Залишається актуальною розробка моделей діабетичної мікроангіопатії кінцівок. Це ускладнення трапляється у всіх хворих з тяжким діабетом і, а за даними деяких дослідників, буває навіть при субкомпенсації у всіх пацієнтів з цукровим діабетом 2-го типу, і у 30 % – з цукровим діабетом 1-го типу. Мета дослідження – оцінка адекватності до потреб клініко-фізіологічних досліджень експериментальної моделі мікроангіопатії кінцівок при стрептозоциновому діабеті. Матеріал і методи. Експериментальні дослідження були проведені за умов хронічного експерименту на 50 статевозрілих щурах лінії Вістар масою 180–250 г. Після введення стрептозоцину з експерименту виключали тварин із підвищеною резистентністю до панкреатотропної токсичної дії за критерієм відсутності гіперглікемії, після чого впродовж 6 тижнів виводили по 2 тварини для проведення морфологічних досліджень. На 7 тижні виводили з експерименту ще 10 тварин для оцінки ефективності експериментальної моделі. За станом решти 10 тварин спостерігали впродовж ще трьох тижнів. Під час експерименту проводили лабораторний моніторинг глюкозурії, ацетонурії, протеїнурії, рівня глікемії. Формування ДМА підтверджували морфологічним дослідженням м’яких тканин задніх лапок щурів. Статистичну обробку проводили непараметричними методами за допомогою програмного забезпечення Statistica 10.0 (Dell StatSoft Inc., США). Результати. Середня маса тварин, залучених до дослідження, склала (190,0±0,6) г при cv=2,9 %. У результаті аналізу розподілу значень вмісту глюкози крові у тварин після введення СЗТ, встановлено, що при амплітуді значень 9,9–17,0 ммоль/л в середньому цей показник склав (14,2±0,2) ммоль/л. Подальший аналіз показав, що ефективність моделювання ЕЦД становила 92 %, що є прийнятним для підгострого експерименту. Висновки. Розроблена патофізіологічна модель діабетичної мікроангіопатії є адекватною до потреб клінічної фізіології. При діабетичній мікроангіопатії відзначається ремоделювання капілярного русла, що супроводжується зменшенням діаметра судин до (7,7±0,7) мкм, а також явищами периваскулярної інфільтрації та порушення лімфодренажної функції. Обговорюється доцільність розробки ефективних методів непрямої реваскуляризації, спрямованих на відновлення перфузії та зменшення проявів діабетичної мікроангіопатії.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

26

Stanishevska, Tatiana, Oksana Gorna, and Darya Horban. "Особливості резистентності капілярного кровотоку в студентів при оклюзійній пробі." Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, no. 12(337) (January 30, 2019): 156–60. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2016-337-12-156-160.

Full text

Abstract:

Експериментальне дослідження включало вивчення функціонального стану капілярного кровотоку за допомогою методу лазерної допплерівської флоуметрії (ЛДФ) у юнаків та дівчат. Аналіз стану кровотоку дав підставу виявити ознаки його зміни при оклюзійній пробі. Установлено, що рівень резистентності на оклюзійну пробу залежав від типу мікроциркуляції крові.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

27

Duda, K. M. "Зміни цитокінового профілю у сироватці крові щурів за умов пародонтиту." Clinical Dentistry, no. 4 (February 17, 2020): 74–78. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2019.4.10884.

Full text

Abstract:

Захворювання тканин пародонта займають одне з перших місць за частотою і поширенням серед стоматологічних захворювань, а також є складною проблемою, яка набуває масштабного характеру. Високий рівень захворюваності на пародонтит, тяжкість перебігу деяких форм його патології, втрата зубів і як результат значні зміни в зубощелепній системі, зменшення працездатності, зниження якості життя населення – все це дозволяє вважати це захворювання не тільки серйозною медичною, а й важливою соціальною проблемою. Мета дослідження – вивчити зміни цитокінового профілю при ліпополісахаридному запаленні тканин пародонта в експерименті. Матеріали і методи. В експеримент включили 62 щури, яких поділили на дві групи: перша – контрольні тварини; друга – щури з моделлю пародонтиту. Для моделювання гострого пародонтиту в експериментальних тварин ми використали ліпополісарид, тваринам цієї групи протягом 2-х тижнів через добу вводили в тканини ясен по 40 мікролітрів (1мг/мл) ліпополісахариду (ЛПС) і внутрішньошлунково 1 % розчин крохмалю. Евтаназію щурів здійснювали шляхом кровопускання за умов тіопентал-натрієвого наркозу на 22-гу добу від початку досліду. Результати досліджень та їх обговорення. Результати проведеного обстеження показали, що ФНП-α підвищився в сироватці крові тварин у 8,7 раза порівняно з контрольною групою. Разом з тим, показник ІЛ-1β зріс в 4,2 раза порівняно з контрольною групою (p<0,05). Результати рівня протизапальних цитокінів при ліпополісахаридному пародонтиті достовірно знижували. Дані наших досліджень показали, що рівень ІЛ-4 у сироватці крові експериментальних тварин знизився в 1,6 раза (p<0,05) відносно контрольної групи. Також ми спостерігали зменшення його у сироватці крові щурів (1,5 раза порівняно з контрольною групою) ІЛ-10. Висновки. Результати проведених досліджень продемонстрували, що розвиток пародонтиту супроводжується суттєвими змінами стану імунних механізмів захисту ротової порожнини. При генералізованому ліпополісахаридному пародонтиті в сироватці крові експериментальних тварин виникає дисбаланс між продукцією прозапальних і протизапальних цитокінів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

28

Hnatyuk, M. S., S. O. Konovalenko, and L. V. Tatarchuk. "ЕНДОГЕННА ІНТОКСИКАЦІЯ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ТВАРИН ПРИ ПОШКОДЖЕННІ СІМ’ЯНИКІВ КАДМІЮ ХЛОРИДОМ." Medical and Clinical Chemistry, no. 2 (August 21, 2020): 17–22. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2020.v.i2.11353.

Full text

Abstract:

Вступ. Структурні зміни та ендогенну інтоксикацію при пошкодженні сім’яників шкідливими факторами екзогенного походження вивчено недостатньо. Мета дослідження – вивчити особливості змін ендогенної інтоксикації при пошкодженні сім’яників кадмію хлоридом. Методи дослідження. Застосовано біохімічні та морфологічні методи при вивченні сім’яників 30‑ти білих щурів, яких поділили на 2 групи. До 1-ї групи входили 15 інтактних тварин, до 2-ї – 15 щурів, яким вводили підшкірно кадмію хлорид у дозі 6 мг/кг протягом 4-х тижнів. Через місяць від початку експерименту здійснювали евтаназію тварин шляхом кровопускання за умов тіопентал-натрієвого наркозу. В сироватці крові щурів визначали вміст молекул середньої маси, концентрацію ТБК-активних продуктів та окисну модифікацію протеїнів. Із сім’яників виготовляли гістологічні мікропрепарати, які вивчали морфометрично. Проводили кореляційний аналіз між біохімічними та морфометричними параметрами. Кількісні показники обробляли статистично. Результати й обговорення. Тривала дія кадмію хлориду на організм призводила до суттєвого зростання в сироватці крові вмісту молекул середньої маси та збільшення концентрації ТБК-активних продуктів на 48,3 % (р<0,001), окисної модифікації протеїнів у сироватці крові щурів, що реєструвалася при довжині хвилі 370 нм, – у 7,4 раза (р<0,001), а при довжині хвилі 430 нм – у 7,68 раза (р<0,001). Діаметр сім’яних канальців при цьому зменшився на 32,6 % (р<0,001), кількість клітин епітеліосперматогенного шару знизилась на 31,3 % (р<0,001), клітин Сертолі – на 11,3 % (р<0,001), тубуло-інтерстиційний індекс зменшився на 26,8 % (р<0,001), індекс інтенсивності сперматогенезу – на 38,8 % (р<0,001), а товщина стінки сім’яних канальців збільшилася на 23,6 % (р<0,001), індекс Лейдіга підвищився на 56,1 % (р<0,001), відносний об’єм пошкоджених сперматогенних епітеліоцитів зріс у 19,6 раза (р<0,001). Між показниками ендогенної інтоксикації та морфометричними параметрами структур сім’яників виявлено сильні, значні позитивні й негативні кореляційні зв’язки, що підтверджувало залежність ступеня ендогенної інтоксикації від вираження і поширеності морфологічних змін. Висновки. Введення в організм експериментальних тварин кадмію хлориду призводить до виражених пошкоджень сім’яників і суттєвого зростання ендогенної інтоксикації. Між ступенем порушень ендогенної інтоксикації та досліджуваними морфометричними параметрами структур сім’яників встановлено сильні, значні позитивні й негативні кореляційні зв’язки, що підтверджує залежність вираження ендогенної інтоксикації від поширеності морфологічних змін.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

29

Бурега, І. Ю. "Особливості змін показників метаболізму заліза крові щурів після введення сироватки крові, отриманої за умов моделювання експериментальної гемолітичної анемії." Актуальні проблеми сучасної медицини 16, вип. 1 (53) (2016): 184–88.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

30

Вервега, Б. М. "ІМУННИЙ СТАТУС І ДИНАМІКА ПОКАЗНИКІВ CИНДРОМУ ЕНДОГЕННОЇ ІНТОКСИКАЦІЇ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУ ГОСТРОМУ ПОШИРЕНОМУ ПЕРИТОНІТІ НА ТЛІ СТРЕПТОЗОТОЦИНІНДУКОВАНОГО ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ." Medical and Clinical Chemistry, no. 2 (August 4, 2021): 15–21. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i2.12175.

Full text

Abstract:

Вступ. Вивчення патогенетичних особливостей гострого поширеного перитоніту на тлі гіперглікемії є актуальним питанням, що зумовлено тяжкістю перебігу гострого запалення очеревини, його атиповою клінічною картиною та високими показниками летальності при цій поєднаній патології. Мета дослідження – вивчити імунний статус та оцінити динаміку показників синдрому ендогенної інтоксикації у щурів з експериментальним гострим поширеним перитонітом на тлі стрептозотоциніндукованого цукрового діабету. Методи дослідження. Експериментальне дослідження проведено на 48 білих щурах-самцях. Основну групу тварин було поділено на 3 підгрупи, в яких досліджували імунну відповідь (імуноглобуліни (Ig) класів A, M, G; CD3+, CD4+, CD8+, CD16+) та показники синдрому ендогенної інтоксикації (фракції молекул середньої маси при довжині хвилі 254 і 280 нм (МСМ254 та МСМ280), еритроцитарний індекс інтоксикації (ЕІІ)). Цукровий діабет моделювали шляхом одноразового інтраперитонеального введення щурам стрептозотоцину (60 мг/кг). На 14-ту добу розвитку цукрового діабету в черевну порожнину тварин вводили 0,5 мл 10 % профільтрованої калової суспензії та ініціювали гострий поширений перитоніт. Щурам контрольної групи підшкірно вводили 0,9 % NaCl. Результати й обговорення. Виявлено тенденцію до зниження рівня IgG та IgA впродовж усіх термінів розвитку поєднаної патології. Спостерігали надлишкове накопичення у крові IgM та IgA на 1-шу добу і збільшення вмісту IgM на 3-тю добу розвитку перитоніту порівняно з контрольною групою. Встановлено дефіцит Т-клітинної ланки імунітету, який проявлявся зниженням рівня CD3+, CD4+, CD8+, CD16+ у всіх підгрупах. Упродовж експерименту прогресуюче наростання ендогенної інтоксикації супроводжувалося підвищенням концентрації МСМ254 та МСМ280 й ЕІІ. Висновки. У тварин із гострим поширеним перитонітом на тлі стрептозотоциніндукованого цукрового діабету прогресують процеси ендогенної інтоксикації, що проявляється збільшенням у сироватці крові концентрації МСМ254 та МСМ280 і величини ЕІІ в динаміці розвитку поєднаної патології. Низькі показники клітинної імунної відповіді на тлі високих значень пептидів із середньою молекулярною масою підтверджують тяжкість перебігу гострого запалення очеревини за умов гіперглікемії.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

31

Volotovska, N. V. "ОСОБЛИВОСТІ ДИНАМІКИ МОЛЕКУЛ СЕРЕДНЬОЇ МАСИ НА ТЛІ МОДИФІКАЦІЙ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ІШЕМІЧНО-РЕПЕРФУЗІЙНОГО СИНДРОМУ КІНЦІВКИ." Medical and Clinical Chemistry, no. 4 (February 12, 2021): 63–70. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2020.i4.11740.

Full text

Abstract:

Вступ. Прогностичну роль показників ендогенної інтоксикації на тлі ішемічно-реперфузійного синдрому (ІРС) кінцівки вивчено недостатньо, незважаючи на значущість цієї проблеми за умов сучасних бойових дій. Мета дослідження – з’ясувати особливості зміни концентрації молекул середньої маси в сироватці крові на тлі експериментального ішемічно-реперфузійного синдрому кінцівки. Методи дослідження. Після експериментального моделювання ішемічно-реперфузійного синдрому особливості ендогенної інтоксикації вивчали у 260 білих статевозрілих щурів-самців (віком 5–5,5 місяця), яких було поділено на групи: контрольна (n=10); ЕГ1 – моделювання ізольованого ІРС кінцівки; ЕГ2 – моделювання ізольованої об’ємної крововтрати; ЕГ3 – поєднання ІРС кінцівки і крововтрати; ЕГ4 – моделювання ізольованої механічної травми стегна; ЕГ5 – поєднання ІРС кінцівки та механічної травми. У сироватці крові після завершення експерименту визначали концентрацію молекул середньої маси (МСМ). Кількісні показники обробляли статистично. Результати й обговорення. Кожне експериментальне втручання призвело до збільшення концентрації МСМ254 і МСМ280. Особливістю є те, що в усі досліджувані періоди рівень МСМ був найвищим на тлі ІРС, поєднаного з крововтратою, що свідчить про потенціювання тяжкості інтоксикації у післятравматичний період. Так, в ЕГ3 така комбінація патогенних факторів спричинила зростання рівня МСМ254: на 1-шу, 3-тю, 7-му і 14-ту доби після нанесення травми досліджуваний показник перевищив дані контрольної групи в 3,7, 4,2, 3,2 та 2,8 раза відповідно, тоді як концентрація МСМ280 через 1 год після втручання була більшою, ніж у контрольній групі, на 53,5 %. На 1-шу, 3-тю, 7-му і 14-ту доби показник був ще вищим – у 3,4, 4, 3,4 та 3 рази відповідно. Висновки. Кожне з експериментальних втручань призвело до порушення детоксикаційно-видільної функції організму, що проявилося зростанням концентрації молекул середньої маси. При цьому застосування кровоспинного джгута, яке від самого початку повинно проявляти лікуваний ефект, імовірно, мало і патогенний вплив, що необхідно враховувати при проведенні лікувальних дій таким постраждалим.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

32

Боднар, П. Я., І. М. Кліщ, Я. Я. Боднар, Т. В. Боднар, and Ю. В. Сорока. "СТАН ПЕРОКСИДНОГО ОКИСНЕННЯ ЛІПІДІВ ТА АНТИОКСИДАНТНИЙ ЗАХИСТ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІЙ НЕОПЛАСТИЧНІЙ ІНТОКСИКАЦІЇ." Medical and Clinical Chemistry, no. 2 (August 4, 2021): 22–27. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i2.12234.

Full text

Abstract:

Вступ. Актуальним є питання дослідження дисбалансу між процесами пероксидного окиснення ліпідів та антиоксидантного захисту. Такий дисбаланс викликає порушення метаболізму, утворення пероксидів, кетонів, альдегідів, його вважають основою механізму розвитку ендогенної інтоксикації. Мета дослідження – вивчити ступінь активації пероксидного окиснення ліпідів і стан антиоксидантного захисту при синдромі неопластичної інтоксикації. Методи дослідження. Використано фармакологічні, морфологічні методи і методи математичної статистики. Експериментальне фармакологічне дослідження виконано на білих щурах масою 170–180 г у Центральній науково-дослідній лабораторії Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського МОЗ України (свідоцтво про атестацію № 023/13 від 05.03.2020 р.) згідно з методичними рекомендаціями Державного експертного центру МОЗ України. При проведенні дослідження враховували такі біохімічні показники крові: активність дієнових і трієнових кон’югатів, середньомолекулярних пептидів (при довжині хвилі 254 та 280 нм), активних продуктів тіобарбітурової кислоти, супероксиддисмутази і каталази. Тварин, яких включили в дослідження, поділили на 2 групи: 1-ша – контрольна; 2-га – позитивна патологія; дослідження тривало 30 днів. Моделювали патологічні процеси та виводили щурів з експерименту, дотримуючись вимог біоетики, правил належної лабораторної практики, і згідно з етичними нормами Європейської конвенції про захист хребетних тварин, що використовуються для дослідних та інших наукових цілей. Результати й обговорення. Під час дослідження було встановлено зростання біохімічних показників – дієнових і трієнових кон’югатів, активних продуктів тіобарбітурової кислоти, що вказувало на активацію процесу пероксидного окиснення ліпідів. Активність супероксиддисмутази мала коливальний характер і до кінця експерименту зменшилась на 16,5 %. Активність каталази під час експерименту збільшилась. Показники МСМ254 і МСМ280 підвищились, що свідчило про наростання проявів ендогенної інтоксикації. Висновок. При синдромі неопластичної інтоксикації у крові спостерігають поступове надмірне утворення продуктів вільнорадикального окиснення в поєднанні з компенсаторною активацією ензимних ланок антиоксидантної системи.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

33

Рицик, О. Б., Л. С. Фіра, and П. Г. Лихацький. "РЕСВЕРАТРОЛ ЯК ЗАСІБ ЦИТОПРОТЕКТОРНОЇ ДІЇ ЗА УМОВ ІНДУКОВАНОГО КАНЦЕРОГЕНЕЗУ В ЩУРІВ." Medical and Clinical Chemistry, no. 1 (May 22, 2021): 13–20. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i1.12103.

Full text

Abstract:

Вступ. Важливим фундаментальним завданням сучасних експериментальних і клінічних досліджень в онкології є вивчення існуючих та виявлення нових, у тому числі метаболічних, чинників, які сприяють виникненню і прогресуванню пухлинного процесу. Дослідження in vitro та in vivo показали, що фітохімічні речовини мають потенційні антиоксидантні, протизапальні та антиканцерогенні властивості. На сьогодні активно вивчають механізми протиракової активності ресвератролу – природного поліфенолу, який здатний інгібувати проліферацію більшості клітинних ліній раку людини. Мета дослідження – вивчити цитопротекторні властивості ресвератролу за умов індукованого диметилгідразином онкопроцесу. Методи дослідження. Експерименти виконано на білих щурах-самцях, яким моделювали рак товстої кишки шляхом щотижневого підшкірного введення диметилгідразину в дозі 7,2 мг/кг маси тіла впродовж 30 тижнів. Антиоксидант ресвератрол вводили інтрагастрально в дозі 20 мг/кг щоденно протягом 7 місяців. Стан цитоплазматичних клітинних мембран вивчали за активністю гамма-глутамілтранспептидази та лужної фосфатази. Ступінь ендотоксемії оцінювали шляхом визначення еритроцитарного індексу інтоксикації та вмісту молекул середньої маси. Результати й обговорення. Після введення щурам диметилгідразину спостерігали підвищення у сироватці крові активності гамма-глутамілтранспептидази та лужної фосфатази в усі терміни дослідження, а також її зниження в печінці тварин з канцерогенезом. На тлі щоденного застосування ресвератролу активність гамма-глутамілтранспептидази зменшилась у 2 рази, лужної фосфатази – у 2,3 раза щодо тварин, яким вводили диметилгідразин. У щурів, які отримували антиоксидант ресвератрол, проникність еритроцитарної мембрани зменшилась на 50,7 % порівняно з тваринами, які його не одержували. Використання ресвератролу призвело до зменшення у сироватці крові вмісту молекул середньої маси всіх фракцій, що вказує на зниження проявів ендогенної інтоксикації в ураженому організмі. Висновки. Отримані результати підтверджують цитопротекторні властивості ресвератролу, на які вказує відновлення активності мембранозалежних ензимів у щурів з експериментальним канцерогенезом. Доведено, що за цих умов профілактичне застосування ресвератролу знижує рівень ендогенної інтоксикації та сприяє відновленню проникності еритроцитарних мембран, що підтверджує його мембранопротекторні властивості.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

34

Horbachev, P., O. Makarichev, T. Nemna, and S. Svichynskyi. "ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИБУТКОВОСТІ МІЖНАРОДНИХ АВТОМОБІЛЬНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ ВАНТАЖІВ ЗА РАЗОВИМИ ЗАЯВКАМИ." Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 4, no. 50 (September 12, 2018): 50–56. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2018.4.050.

Full text

Abstract:

Відомим на сьогоднішній день критеріям ефективності виконання вантажних перевезень властивий ряд недоліків. Стосовно разових перевезень у міжнародному сполученні такими недоліками є неврахування особливостей виконання перевезень у певних напрямках, стану ринку, випадковості елементів транспортного процесу, прибутковості перевезення по відношенню до його тривалості. Для їх усунення як критерій ефективності виконання перевезень вантажів за разовими заявками було запропоновано використовувати питомий прибуто перевізника за добу витраченого на оборотний рейс часу. Він являє собою випадкову величину, закон розподілу якої визначається розподілами його складових. Отриманий аналітичний вираз щільності розподілу даного критерію зробив можливим отримання графіків щільності ймовірності питомого прибутку. Дослідження даної щільності було здійснено шляхом проведення повного факторного експерименту. Отримані в результаті криві щільності ймовірності дають уявлення про закономірності зміни питомого прибутку автотранспортного підприємства від виконання перевезень вантажів за разовими замовленнями в напрямку країн ЄС та СНД в залежності від транспортної зони, до якої здійснюється перевезення, тарифу на його виконання в прямому напрямку та відстані доставки. Дані закономірності стали основою для ймовірнісної оцінки ризиків при здійсненні перевізної діяльності за відомих умов виконання рейсу у напрямку з України за кордон, що є цінною інформацією для перевізників при прийнятті рішення щодо виконання перевезення. Так, в роботі приводяться значення ймовірності виникнення критичного ризику, тобто ризику мати збитки за результатами перевезення. На основі результатів проведених експериментальних досліджень розроблено рекомендації щодо прийняття рішень про виконання разових міжнародних перевезень, спрямовані зорієнтувати перевізників на ведення статистики доходів, витрат та часових складових транспортного процесу та дозволяють визначити доцільність здійснення доставки чи встановити пріоритет обслуговування заявок.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

35

Нечипорук, В. М., З. М. Небесна, О. В. Ковальчук, Л. О. Пентюк, and М. М. Корда. "УЛЬТРАСТРУКТУРНІ ЗМІНИ ПЕЧІНКИ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІЙ ГІПЕРГОМОЦИСТЕЇНЕМІЇ НА ТЛІ ГІПО- ТА ГІПЕРТИРЕОЗУ." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 2 (September 2, 2021): 51–60. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.2.12339.

Full text

Abstract:

Резюме. Гормони щитоподібної залози відіграють вирішальну роль у підтриманні метаболічного гомеостазу протягом усього життя. Загальновідомо, що печінка та щитоподібна залоза тісно пов’язані між собою, при цьому тиреоїдні гормони відіграють важливу роль у ліпогенезі de novo, бета-окисненні жирних кислот, обміні холестеролу та вуглеводному обміні. Високий рівень циркулюючого гомоцистеїну (ГЦ) (гіпергомоцистеїнемія (ГГЦ)) є незалежним фактором розвитку атеросклерозу, індукує завершення клітинного циклу, пришвидшує процеси старіння, викликає апоптоз в ендотеліальних клітинах та нейронах. Мета дослідження – встановити реорганізацію структурних компонентів печінки за умов змодельованої гіпергомоцистеїнемії, гіпер- та гіпотиреозу та при їх поєднаному впливові. Матеріали і методи. Тіолактонову ГГЦ моделювали введенням тваринам екзогенного ГЦ у вигляді тіолактону в дозі 100 мг/кг маси тіла один раз на добу протягом 28 діб. Гіпертиреоз моделювали шляхом щоденного введення L-тироксину в дозі 200 мкг/кг протягом 21-ї доби, гіпотиреоз – шляхом щоденного введення мерказолілу в дозі 10 мг/кг упродовж 21-ї доби. Окремій групі тварин вводили L-тироксин і мерказоліл паралельно з ГЦ. Результати. Встановлено, що за умов змодельованої ГГЦ, гіпо- та гіпертиреозу в печінці дослідних тварин спостерігаються розлади мікроциркуляції, що на субмікроскопічному рівні проявляється сладжами та стазами формених ементів крові у розширених просвітах синусоїдів, ушкодження ультраструктури ендотеліальних клітин, розширені окремі канальці ендоплазматичної сітки, вакуолі й канальці комплексу Гольджі, поодинокі мітохондрії із гомогенним, світлим матриксом і лізованими кристами, розширені простори Діссе, в яких наявні клітини Купфера, просвітлена, набрякла та деструктивно змінена цитоплазма ендотеліоцитів синусоїдів, в просвітах яких наявні формені елементи крові, вакуолеподібні структури. Висновки. Результати дослідження показали, що і ГГЦ, і гіпо- чи гіпертиреоз окремо та особливо їх поєднання зумовлюють розвиток деструктивних та некротичних змін у печінці. Розвиваються незворотні ушкодження компонентів ядер та органел гепатоцитів, що призводить до порушення синтетичних, енергетичних та детоксикаційних процесів у печінці.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

36

Drevnitskaya, R. A., N. A. Gevkalyuk, and O. V. Avdeev. "Динаміка активності фосфатаз у сироватці крові та гомогенаті тканин пародонта при експериментальному гінгівіті." Clinical Dentistry, no. 3 (December 9, 2020): 71–77. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2020.3.11573.

Full text

Abstract:

Резюме. Унаслідок значного поширення запальних захворювань тканин пародонта актуальним питанням у стоматології залишається покращення результатів їх лікування та профілактики. Для розкриття ще не вивчених на сьогодні ланок патогенезу та проведення найефективнішого лікування оптимальним є дослідження перебігу біохімічних процесів при експериментальному гінгівіті та за його корекції. Мета дослідження – оцінити активність фосфатаз у сироватці крові та гомогенаті ясен при експериментальному гінгівіті й за його корекції у статевозрілих щурів. Матеріали і методи. Досліди проведено на 100 білих нелінійних щурах-самцях віком 5–6 місяців: 10 інтактних щурів; 30 тварин з експериментальним гінгівітом без змін реактивності організму, 30 щурів з експериментальним гінгівітом на тлі гіпоергії організму, 30 тварин з експериментальним гінгівітом на тлі гіперергії організму, яким проводили лікування протизапальним гелем із неовітином. Забій тварин і забір крові та м’яких тканин пародонта під тіопенталовим наркозом проводили через 7 діб після початку експерименту в групі зі змодельованим гінгівітом, у групах без і з корекцією – через 14 діб. Результати досліджень та їх обговорення. Встановлено, що зміни активності лужної фосфотази (ЛФ) у гомогенаті за корекції гінгівіту були наступними: зростання активності ЛФ спостерігали у нормо- і гіпоергічних щурів у 1,2 раза (р<0,05) і на 5,2 % (р>0,05) відповідно, у гіперергічній групі відбувалось зменшення активності ЛФ у 1,45 раза (р<0,05) порівняно з відповідними показниками щурів без корекції. Корекція протизапальним гелем із неовітином зменшувала активність кислої фосфотази (КФ) у гомогенаті ясен у всіх групах тварин: у 1,5; 1,2 і 1,7 раза в нормо-, гіпо- і гіперергічній групах відповідно, порівняно з показником відповідної групи тварин без лікування. Висновки. Зміни активності фосфатаз свідчили про адаптаційну реакцію організму та ясен, зокрема про розвиток запального процесу в пародонті. Застосування протизапального гелю з неовітином у білих щурів при експериментальному гінгівіті мало більш виражений коригуючий вплив на цілий організм дослідних тварин.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

37

Голубцова, М. В. "Динаміка біохімічних показників крові курей за асоціативних інвазій." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 1 (March 28, 2013): 174–77. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2013.01.43.

Full text

Abstract:

У процесі життєдіяльності білки крові курей відіграють важливу фізіологічну роль у складних процесах обміну речовин. Зміни біохімічного складу крові курей за експериментальної інвазії відображають розвиток патологічних та імунних процесів і свідчать про стресовий стан організму, що дає змогу об’єктивно оцінити вплив різноманітних факторів на організм інвазованих курей. Зміни біохімічних показників крові супроводжувалися гіпопротеїнемією, гіпоальбумінемією, гіперглобулінемією, диспротеїнемією. During the life blood of birds proteins play very important physiological role in the complex metabolic processes. Changes of biochemical composition of chickens blood by experimental infestation reflects the development of pathological and immune processes and demonstrate the stress state of the organism, which allows to objectively assess the impact of various factors on the body of infested chickens. Changes of biochemical parameters in blood were accompanied by hypoproteinemia, hypoalbuminemia, hiperhlobulinemia, dysproteinemia.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

38

Litvinenko, D. F., and V. D. Lukyanchuk. "КІНЕТИКА АБСОРБЦІЇ НОВОГО АНТИГІПОКСАНТА ОКАГЕРМ-4 У НОРМІ ТА ЗА УМОВ ГІПОКСІЙНОГО СИНДРОМУ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 2 (August 22, 2019): 130–36. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v0.i2.10381.

Full text

Abstract:

Актуальною проблемою фармакології є пошук високоефективних та безпечних засобів фармакотерапії гострої гіпоксії, що розвивається у замкнутому невентильованому просторі й називається гіпоксією замкнутого простору (ГЗП). На сьогодні у цьому сенсі перспективними вважають координаційні сполуки германію (КСГ) з такими біологічно активними лігандами як мікроелементи та органічні кислоти. Раніше проведеними скринінговими та токсикометричними дослідженнями виявлена висока антигіпоксійна активність та безпечність уперше синтезованої КГС – манган(ІІ) тартратогерманат(IV), під лабораторним шифром ОКАГЕРМ-4. Мета – порівняльний фармакокінетичний аналіз потенційного антигіпоксанта ОКАГЕРМ-4 на етапі його абсорбції в нормі та на моделі ГЗП. Матеріал і методи. Досліди виконані на 48 нелінійних білих щурах обох статей масою 170–200 г, яких було поділено на дві групи. Перша група була контрольною, а у тварин другої групи моделювали ГЗП шляхом розміщення тварин на 25 хв у ізольованих гермооб’ємах (10 дм³). Для визначення фармакокінетичного профілю через 45 хв; 3; 6 та 24 год (від моменту внутрішньочеревинного введення) у сироватці крові визначали рівень ОКАГЕРМ-4 за германієм колориметричним методом. Показники процесу абсорбції обчислювали в програмі Phoenix WinNonLin 8.1. Результати. Для ОКАГЕРМ-4 у дозі 96,8 мг/кг побудовані фармакокінетичні криві. У рамках двокамерного аналізу динаміки концентрацій отримані наступні значення фармакокінетичних параметрів абсорбції ОКАГЕРМ-4: Cmax (норма) = (7,54±0,29) мг/л; Cmax (ГЗП) = 7,13±0,20 мг/л; tmax (норма) = (1,47±0,04) год; tmax (ГЗП) = (1,52±0,06) год; К01 (норма) = (0,82±0,05) год-1; К01(ГЗП) = (0,80±0,05) год-1; t1/2α (норма) = (0,85±0,07) год; t1/2α (ГЗП) = (0,87±0,05) год. Висновки. Експериментально встановлено, що за умов ГЗП відбуваються суттєві зміни параметра Сmax.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

39

Kachur, O. I., L. S. Fira, and P. H. Lykhatskyi. "ОЦІНКА РІВНЯ ЗАПАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ У ЩУРІВ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУ КАНЦЕРОГЕНЕЗІ ТА ВПЛИВ НА НИХ ЕНТЕРОСОРБЦІЇ." Medical and Clinical Chemistry, no. 2 (July 10, 2019): 24–29. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v.i2.10290.

Full text

Abstract:

Вступ. Проблема збільшення злоякісних пухлин товстої кишки – одна з найбільш актуальних у галузі медицини. Об’єктом уваги при вивченні канцерогенезу товстої кишки є стан імунної системи організму та активація запальних процесів в експериментальних тварин. Для нормалізації показників запалення перспективними є методи детоксикаційної терапії, а саме ентеросорбція. Мета дослідження – оцінити рівень маркерів запалення в крові експериментальних тварин із хімічно індукованим канцерогенезом та їх динаміку при введенні вуглецевого ентеросорбенту АУТ. Методи дослідження. Дослідження проводили на білих щурах-самцях. Тваринам моделювали рак товстої кишки шляхом введення 1,2-диметилгідразин гідрохлориду в дозі 7,2 мг/кг маси тіла протягом 30-ти тижнів. Ентеросорбент АУТ вводили інтрагастрально щоденно впродовж 21-ї доби після моделювання канцерогенезу в дозі 1 мл завису (що відповідає 0,2 г чистої маси препарату) на 100 г маси тіла тварини. Активність запальних процесів оцінювали за вмістом прозапального інтерлейкіну 6, протизапального інтерлейкіну 4 та С-реактивного протеїну в сироватці крові експериментальних тварин. Результати й обговорення. Встановлено, що введення щурам 1,2-диметилгідразин гідрохлориду супроводжується зміною цитокінового профілю та вмісту С-реактивного протеїну. В уражених тварин спостерігали збільшення вмісту прозапального інтерлейкіну 6 та С-реактивного протеїну, а також зменшення вмісту протизапального інтерлейкіну 4 в усі терміни дослідження. Застосування ентеросорбенту АУТ сприяло нормалізації цих показників. Висновок. Отримані результати підтверджують позитивну динаміку використання детоксикаційної терапії сорбентом АУТ під час прогресуючого розвитку запальних процесів за умов змодельованого канцерогенезу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

40

Markevich, Anna, Oleksandr Virchenko, Tetyana Falalyeyeva, Kostyantun Kudryavtsev, and Tetyana Beregova. "Профіль сироваткових цитокінів у щурів з експериментальним виразкоутворенням на тлі лікувального введення пролінвмісної сполуки." Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, no. 2(302) (October 29, 2018): 173–79. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2015-302-173-179.

Full text

Abstract:

Досліджено терапевтичні властивості нової сполуки 2-(2-гідроксифенокси)ацетил)-L-пролінату натрію при стресовій, етаноловій, індометациновій та аспіриновій моделях виразкоутворення в слизовій оболонці шлунка щурів. Антивиразкові властивості сполуки були асоційовані зі зменшенням вмісту прозапальних цитокінів у крові та збільшенням вмісту антизапальних цитокінів і простагландину Е2.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

41

Duda, K. M. "ЗМІНИ ПОКАЗНИКІВ ГУМОРАЛЬНОЇ ЛАНКИ ІМУНІТЕТУ В СИРОВАТЦІ КРОВІ ЩУРІВ ПРИ ЛІПОПОЛІСАХАРИДНОМУ ЗАПАЛЕННІ ТКАНИН ПАРОДОНТА." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 3 (September 29, 2020): 89–92. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i3.11587.

Full text

Abstract:

Протягом багатьох років генералізований пародонтит є тяжкою та поширеною патологією тканин пародонта. З року в рік це захворювання залишається актуальною проблемою, оскільки через резорбцію кісткової тканини призводить до значного порушення функції зубощелепної системи. Сьогодні доволі вагоме значення надається виявленню механізмів взаємозв’язку між станом імунної системи людини та перебігом генералізованого пародонтиту. Запально-деструктивні явища в тканинах пародонта характеризуються порушеннями у взаємодії факторів неспецифічної резистентності організму та депресією автономної системи місцевого імунітету з дисбалансом показників. Мета – визначити рівень імуноглобулінів у крові при ліпополісахаридному запаленні тканин пародонта в експерименті. Матеріал і методи. До експерименту залучено 62 піддослідних тварини, яких було поділено на дві групи: І – контрольні тварини; ІІ – тварини з моделлю гострого запалення тканин пародонта. Для моделювання запалення пародонтальних тканин в експериментальних тварин нами було використано ліпополісарид, тваринам цієї групи протягом 2-х тижнів через день вводили в тканини ясен по 40 мікролітрів (1 мг/мл) ліпополісахариду (ЛПС) і внутрішньошлунково 1 % розчин крохмалю. Евтаназію щурів здійснювали шляхом кровопускання за умов тіопентал-натрієвого наркозу на 14-у добу від початку досліду. Результати. Результати проведеного обстеження показали, що концентрація IgM у сироватці крові збільшилася в 1,7 раза (p<0,05), порівняно з контролем. Водночас рівень IgА в крові експериментальних тварин був підвищений у 1,4 раза, порівняно зі здоровими тваринами. Варто зазначити, що імуноглобулін G є основним представником антитіл та становить близько 70–80 % всіх імуноглобулінів крові. Результати нашого дослідження показали підвищення рівня IgG (на 58 % p<0,05), порівняно з групою тварин, яким не вводили ліпополісарид. Підвищення їх вмісту при пародонтиті є наслідком активації ефекторної ланки імунітету у відповідь на введення антигену ендотоксину. Висновки. Результати проведених досліджень продемонстрували, що розвиток запалення тканин пародонта супроводжується суттєвими змінами стану гуморальної ланки імунної системи. Дані показники змінюються залежно від ступеня пошкодження пародонта і відображають процеси місцевого запалення та активації імунних механізмів захисту. Гіперпродукція імуноглобулінів у крові свідчить про надлишок токсинів та антигенів при пародонтиті.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

42

Бєлінська, І. В., Г. М. Кузнєцова, Н. В. Дзюбенко, Ю. В. Савич, Д. С. Мілохов, О. В. Хиля, and Т. В. Рибальченко. "Застосування 1-(4-Cl-бензил)-3-Cl-4-(CF3-феніламіно)- 1Н-пірол-2,5-діону як панспецифічного інгібітора протеїнкіназ для гальмування гематологічних ускладнень на тлі експериментального хронічного холангіту у щурів." Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, no. 4 (August 26, 2021): 94–102. http://dx.doi.org/10.15407/dopovidi2021.04.094.

Full text

Abstract:

Досліджено вплив панспецифічного інгібітора протеїнкіназ похідного піролу (1-(4-Cl-бензил)-3-Cl-4-(CF3- феніламіно)-1Н-пірол-2,5-діон (MІ-1)), синтезованого в Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка, на гематологічні прояви експериментального хронічного холангіту, індукованого α-нафтилізотіоціанатом. Встановлено, що МІ-1 зменшує рівень запального процесу, що підтверджується нормалізацією загальної кількості лейкоцитів у крові внаслідок зменшення кількості еозинофільних і нейтрофільних гранулоцитів та лімфоцитів, які залучені до розвитку експериментального хронічного холангіту. МІ-1 відновлює кількість еритроцитів у крові шляхом активації еритропоезу, що підтверджується зростанням кількості ретикулоцитів у крові. Введення МІ-1 сприяє нормалізації кількості тромбоцитів у крові, найвірогідніше, через пригнічення утворення тромбоцитів у кістковому мозку, активованого розвитком запального процесу в печінці. Під впливом МІ-1 зменшується рівень гематологічних ускладнень, що зумовлені експериментальним хронічним холангітом. Зважаючи на це і доведену низьку загальну гематоксичність та гепатопротективну дію МІ-1 є перспективним для подальших досліджень як сполука з протизапальною активністю.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

43

Туркіна, В. А., Н. Ф. Лукасевич, О. С. Корчинська, and С. Ш. Жук. "ОЦІНКА БІОЛОГІЧНИХ ЕФЕКТІВ ІНГАЛЯЦІЙНОГО ВПЛИВУ ЛИМОННОЇ КИСЛОТИ (ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ДАНІ)." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 1 (April 29, 2021): 125–31. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i1.11687.

Full text

Abstract:

Незважаючи на широке та багатотонажне застосування лимонної кислоти і, відповідно, активний виробничий контакт з нею працівників, зайнятих на виробництві, даних літератури щодо біологічних ефектів аерозолю порошку лимонної кислоти за інгаляційного впливу вкрай мало. Мета – дослідити біологічні ефекти лимонної кислоти за однократного та багаторазового інгаляційного надходження з подальшим встановленням безпечних рівнів впливу. Матеріал і методи. Експериментальне дослідження виконано на нелінійних білих щурах. Досліджуваний препарат вводили однократно інтраназально у дозах, що відповідають концентраціям 100 мг/м3, 200 мг/м3, 400 мг/ м3, та упродовж 6-ти місяців у дозах, що відповідають концентраціям 30 мг/м3, 10 мг/м3, 3 мг/м3. Критеріями для визначення токсичної дії на організм тварин у експерименті були загальний стан тварин, морфологічні показники органів, гематологічні та біохімічні показники крові, показники перикисного окиснення ліпідів. Процеси оксидативного стресу оцінювали за показниками перекисного окиснення ліпідів. Вплив на глибокі дихальні шляхи оцінювали за цитологічним складом рідини бронхоальвеолярного лаважу. Результати. Як свідчать результати досліджень, лимонна кислота при одноразовому та хронічному інгаляційному надходженні викликала одночасно порушення як функціонального стану дихальної системи, так і показників гемостазу, її можна віднести до речовин із неспецифічною подразнювальною дією. Результати біохімічних досліджень свідчать про виражений вплив лимонної кислоти на перебіг фізіолого-біохімічних процесів в організмі тварин у концентраціях 400 мг/м3 при однократному впливі та 30 мг/м3 при багаторазовому інгаляційному надходженні, які супроводжуються підвищенням активності сироваткових трансаміназ, вмісту загального білка і зниженням креатиніну. Також ці концентрації викликали зниження числа еритроцитів, рівня гематокриту та кількості ретикулоцитів. У бронхоальвеолярній рідині найвищі випробувані концентрації лимонної кислоти викликали зниження відсоткового вмісту макрофагів та підвищення лімфоцитів. Висновки. Враховуючи встановлені параметри токсичності лимонної кислоти, величину порогу гострої інгаляційної дії встановлено на рівні 200 мг/м3, хронічної інгаляційної дії – 30 мг/м3. Характер токсичного ураження органів організмів піддослідних тварин при інгаляційному надходженні лимонної кислоти дозволяє віднести сполуку до речовин із неспецифічною подразнювальною дією.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

44

Dronov, O. I., I. O. Kovalska, S. V. Zemskov, Ye S. Kozachuk, P. P. Bakunets, and I. V. Zhulkevych. "ОЦІНКА БЕЗПЕЧНОСТІ ВНУТРІШНЬОПЕЧІНКОВОГО ВВЕДЕННЯ 10 % РОЗЧИНУ КАЛЬЦІЮ ХЛОРИДУ У ЩУРІВ ЛІНІЇ WISTAR: ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 2 (June 11, 2019): 125–29. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v0.i2.10169.

Full text

Abstract:

Мета дослідження – оцінити безпечність внутрішньопечінкового введення 10 % розчину кальцію хлориду в експерименті in vivo. Матеріал і методи. Експеримент виконано на 26 дорослих щурах-самицях лінії Wistar. Інтрапечінкове введення 10 % кальцію хлориду здійснювали одноразово. Доза становила 5,0 мг/100,0 г ваги тіла тварини, у середньому (0,16±0,03) мл. Оцінювали показники гемограми, печінкових проб, концентрацію іонів кальцію, специфічні ускладнення, летальність. Терміни контролю – 1, 3 5, доби для гемограми та печінкових проб і 1, 5, 10 хвилини для іонізованого кальцію. Ускладнення та летальність оцінювали до 21 доби. Результати. На 1 та 3 доби зміни параметрів гемограми та печінкових проб характеризувались зниженням рівня гемоглобіну (р=0,004) та збільшенням кількості лейкоцитів (р=0,005), рівнів загального білірубіну (р=0,005), АлАт (р=0,005), АсАт (р=0,005), ЛФ (р=0,005), порівняно з початковими. На 5 добу відмічалась нормалізація цих параметрів до вихідних: гемоглобін (р=0,366), лейкоцити (р=0,051), загальний білірубін (р=0,469), АлАт (р=0,575), АсАт (р=0,959), ЛФ (р=0,169) відповідно. Підвищення концентрації іонізованого кальцію сироватки крові щурів на 1 хвилині, порівняно з вихідними (р=0,005), не супроводжувалось фатальними наслідками. Зміни всіх гематологічних параметрів відбувалися в межах референтих норм і не супроводжувались клінічними проявами. Післяопераційні ускладнення та летальність не були пов’язані з внутріньопечінковим введенням препарату. Висновок. Внутрішньопечінкове введення 10 % розчину кальцію хлориду в дозі 5,0 мг /100,0 мг ваги тіла тварини не супроводжується порушенням функціонального стану печінки, гомеостазу іонів кальцію крові, розвитком локальних ускладнень та летальністю.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

45

Lysokon, Yu Yu. "ОЦІНКА ПЕРСПЕКТИВНОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ОСТЕОІНДУКТИВНИХ МАТЕРІАЛІВ ЗА ДАНИМИ ДЕНСИТОМЕТРІЇ ДЛЯ РЕКОНСТРУКЦІЇ ДЕФЕКТІВ КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ У ДИНАМІЦІ ЕКСПЕРИМЕНТУ В ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНИЙ ПЕРІОД." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 3 (September 29, 2020): 113–19. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i3.11590.

Full text

Abstract:

Кісткова тканина для більшості спеціалістів, які працюють у галузі медицини, є невідомою частиною в організмі людини. Порушення мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ), за даними Всесвітньої організації охорони здоров᾽я, за поширеністю посідає четверте місце у світі – після серцево-судинних, онкологічних захворювань і цукрового діабету. На сьогодні використання збагаченої тромбоцитами плазми (ЗТП) є одним із успішних напрямків тканинної інженерії та клітинної терапії в медицині. Використання факторів росту особливо цікаве в тих випадках, коли ефективність кісткових матеріалів і остеоінтеграції досить сумнівні (наприклад, при вираженому остеопорозі або рубцевих змінах тканин). Мета – оцінити перспективність застосування остеоіндуктивих матеріалів для реконструкції дефектів кісткової тканини. Матеріал і методи. Остеопластичні властивості матеріалів досліджували на моделі кісткового дефекту стегнової кістки діафізарної зони у чотиримісячних щурів породи Вістар. Було сформовано 4 експерементальні групи: контрольна група (інтактні тварини) – 12 особин; І група – 14 тварин, для загоєння кісткового дефекту застосовували остеопластичний матеріал «mp3 OsteoBiol»; ІІ група – 13 тварин, заповнення кісткового дефекту збагаченою тромбоцитами плазмою (ЗТП); ІІІ група – 15 тварин, при аугментації кісткового дефекту застосовували композицію «mp3 OsteoBiol + ЗТП». Для отримання збагаченої тромбоцитами плазми крові у хворого за допомогою венопункції забирали 30 мл крові, котру центрифугували з подвійним циклом обертів, після чого у пробірці кров поділялась на 3 частини. Шприцом відбирали середню – тягучу масу жовтуватого кольору (ЗТП). При проведенні досліджень здійснювали локальну денситометрію з метою вимірювання оптичної щільності кісткової тканини. Статистичну обробку отриманих результатів проведено на персональному комп᾽ютері за допомогою ліцензійних програм «Microsoft Excel» i «Statistica». Результати. Через 3 місяці було встановлено, що максимальне значення МЩКТ у інтактних тварин статистично не відрізнялось від аналогічного параметра у щурів ІІІ групи ((1199,25±63,70) HU і (1145,0±62,71) HU, відповідно, р, р1>0,05, р2<0,01). При цьому у тварин І і ІІ експериментальних груп максимальні значення МЩКТ були у 1,2 раза (р<0,05) та у 1,4 раза (р1<0,05) відповідно нижчі, ніж у тварин контрольної групи. Мінімальні дані МЩКТ у щурів контрольної та ІІІ експериментальної груп дорівнювали між собою ((924,19±67,00) HU і (849,26±59,22) HU, р>0,05, р1, р2<0,05 відповідно). При цьому дані цього параметра у щурів І та ІІ піддослідних груп залишались у 1,5 раза меншими, ніж у тварин контрольної групи, р<0,01, р1>0,05. Водночас аналіз середніх даних МЩКТ показав, що значення цього параметра дорівнювали між собою у тварин контрольної та ІІІ піддослідної груп, р>0,05, р1, р2<0,05. Водночас середнє значення МЩКТ у тварин І та ІІ експериментальних груп було у 1,2 раза та у 1,3 раза (р1>0,05) нижчим, ніж у тварин контрольної групи (р<0,05). Висновки. За даними клінічних ознак післяопераційного періоду та денситометричних досліджень встановлено, що запропонована нами композиція, що містила «mp3 OsteoBiol» та збагачену тромбоцитами плазму крові, сприяла пришвидшенню процесу регенерації кісткової тканини, порівняно з групами, у яких застосовували вищезгадані препарати поодинці, без запального процесу, з формуванням новоутвореної кістки, яка мала зрілий характер.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

46

Haponenko, Ya Yu, N. Ya Letniak, and M. M. Korda. "НАНОЧАСТИНКИ ОКСИДУ ЦИНКУ ПОСИЛЮЮТЬ ВИКЛИКАНИЙ ГЕРБІЦИДОМ ГЛІФОСАТОМ ОКСИДАТИВНИЙ ТА НІТРООКСИДАТИВНИЙ СТРЕС." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 2 (August 17, 2020): 77–82. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i2.11314.

Full text

Abstract:

Розвиток нанотехнологій сприяє появі нових ультрависокодисперсних форм речовин – наноматеріалів, які широко використовують у наукових дослідженнях, промисловості та медицині. Характерна для наночастинок здатність посилювати транспорт хімічних речовин і лікарських засобів у клітини і через бар’єри організму робить актуальним питання про можливість потенціювання токсичної дії хімічних контамінантів при їх сумісному надходженні в організм. Мета – вивчити вплив наночастинок оксиду цинку на здатність гербіциду гліфосату викликати оксидативний та нітрооксидативний стрес у сироватці крові й печінці експериментальних щурів. Матеріал і методи. Досліди виконані на щурах-самцях, яким внутрішньошлунково протягом 14 днів вводили у вигляді суспензії 0,5 мл наночастинок ZnO у дозі 100 мг/кг та гліфосат (у формі гербіциду раундапу) в дозі 250 мг/кг маси тіла. Токсиканти вводили сумісно та окремо. У сироватці й печінці визначали сумарну активність NO-синтази, каталази, супероксиддисмутази, вміст NOх, ТБК-активних продуктів, окисномодифікованих білків, відновленого глутатіону, церулоплазміну і загальну антиоксидну активність сироватки. Результати. Встановлено, що під впливом наночастинок оксиду цинку більшість показників зазнавали негативних змін. Введення щурам гербіциду гліфосату призводило до більш вираженого зсуву всіх досліджуваних показників. Проте максимальні зміни показників зареєстровано у групі тварин, яким сумісно вводили наночастинки оксиду цинку та гліфосат. У цьому випадку показники вмісту ТБК-активних продуктів, NOx, окисно-модифікованих білків й активності NO-синтази і супероксиддисмутази в сироватці крові та гомогенаті печінки щурів достовірно погіршувалися, порівняно з аналогічними показниками у групі тварин, яким вводили тільки гербіцид. Висновок. Наночастинки оксиду цинку посилюють здатність гербіциду гліфосату викликати оксидативний і нітрооксидативний стрес у сироватці крові й печінці експериментальних щурів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

47

Нечипорук, В. М., and М. М. Корда. "СУБМІКРОСКОПІЧНІ ЗМІНИ НИРКИ ЗА УМОВ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ГІПЕРГОМОЦИСТЕЇНЕМІЇ НА ФОНІ ГІПЕР- ТА ГІПОТИРЕОЗУ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 4 (March 25, 2022): 128–39. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i4.12811.

Full text

Abstract:

РЕЗЮМЕ. Дисфункція щитоподібної залози може спричинити значні зміни у функції нирок та серцево-судинної системи. Встановлено, що гіпотиреоз пов’язаний зі зниженням ниркового плазмотоку та низькою швидкістю клубочкової фільтрації. Показано, що при хронічній хворобі нирок зростає рівень гомоцистеїну (ГЦ) в плазмі крові, а проблема гіпергомоцистеїнемії (ГГЦ) залишається предметом постійної уваги нефрологів. ГГЦ є незалежним фактором ризику серцево-судинних ускладнень, особливо серед хворих з порушеною функцією нирок та пацієнтів з гіпотиреозом. Метою роботи було встановлення реорганізації субмікроскопічних структурних компонентів нирок за умов змодельованої ГГЦ на тлі гіпер- та гіпортиреозу. ГГЦ моделювали введенням тваринам тіолактону в дозі 100 мг/кг маси тіла один раз на добу протягом 28 діб. Гіпертиреоз моделювали шляхом щоденного введення L-тироксину в дозі 200 мкг/кг протягом 21-го дня, гіпотиреоз - щоденного введення мерказолілу в дозі 10 мг/кг протягом 21-го дня. Окремим групам тварин вводили L-тироксин або мерказоліл паралельно з ГЦ. Встановлено, що за умов поєднання ГГЦ та гіпотиреозу в нирках спостерігалися найбільш виражені деструктивно-дегенеративні зміни усіх складових компонентів нефронів та гемомікроциркуляторного русла. Гемокапіляри мали розширені просвіти з деструктивно зміненими форменими елементами крові (затромбовані та колабовані гемокапіляри), органели були деструктивно змінені і пошкоджені, спостерігалося руйнування зовнішньої мембрани мітохондрій. Також виявлені клітини з проявами апоптозу. Висновок. Як ГГЦ, так і гіпер- чи гіпотиреоз викликають розлади мікроциркуляції, відбувається порушення транскапілярного обміну і ультрастуктурної реорганізації ядер і цитоплазми епітеліоцитів ниркових тілець і канальців нефронів, ендотеліоцитів гемокапілярів. Деструктивно-дегенеративні зміни компонентів нефронів, альтерація та ультраструктурне ремоделювання компонентів нирки були особливо виражені при поєднаному впливі ГГЦ та гіпотиреозу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

48

Usenko, T. V., V. G. Shulyak, and M. G. Prodanchuk. "ЗМІНИ ГЕМОПОЕЗУ В КІСТКОВОМУ МОЗКУ ТА СЕЛЕЗІНЦІ ЩУРІВ WISTARHAN ЯК МЕХАНІЗМ ГЕМАТОТОКСИЧНОЇ ДІЇ ТЕБУКОНАЗОЛУ." Medical and Clinical Chemistry, no. 3 (November 7, 2018): 33–42. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2018.v0.i3.9563.

Full text

Abstract:

Вступ. Однією з найбільш застосовуваних діючих речовин фунгіцидів триазольної групи є тебуконазол. Проведені раніше дослідження периферичної крові показали його гематотоксичну дію. Мета дослідження – вивчити процеси кровотворення в кістковому мозку та селезінці щурів-самців WistarHan при гострій інтоксикації тебуконазолом технічним, 97 %. Методи дослідження. Статевозрілим щурам-самцям WistarHan, поділеним на контрольну (0 мг/кг) та 2 експериментальні групи, одноразово внутрішньошлунково через зонд було введено токсичну дозу тебуконазолу – 1700 мг/кг маси тіла (1/2 від ЛД50). Периферичну кров досліджували на 0, 1, 3, 7 та 14 постекспозиційні доби. Вивчали гематологічні показники: кількісний вміст еритроцитів та ретикулоцитів, концентрацію гемоглобіну, рівень гематокриту, еритроцитарні індекси, кількість лейкоцитів і тромбоцитів. Гемограму з морфологічною оцінкою клітин крові аналізували в мазках периферичної крові. Гемопоез у кістковому мозку (мієлограма) та селезінці (спленограма) досліджували на 7 і 14 постекспозиційні доби. Результати й обговорення. Встановлено анемізуючу дію, ретикулоцитопенію та появу макрофагів у периферичній крові. У кістковому мозку відмічено пригнічення еритропоезу з порушенням процесів гемоглобіноутворення в нормоцитах, у селезінці розвинулось екстрамедулярне кровотворення. Встановлено супресивну дію на клітини еозинофільного та базофільного рядів. Спостерігали компенсаторну активізацію нейтрофілопоезу, лімфоцитопоезу та моноцитопоезу в кістковому мозку. Висновок. Встановлено декілька механізмів гематотоксичної дії тебуконазолу технічного, 97 %: порушення гемоглобіноутворення, депресію еритропоезу з патологічною регенерацією, розвиток екстрамедулярного кровотворення в селезінці та вплив на деякі ланки імунітету.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

49

Logoyda, L. S. "ПРОЦЕДУРА ВИВЧЕННЯ ВАЛІДАЦІЙНОГО ПАРАМЕТРА “СТАБІЛЬНІСТЬ ПРИ РОЗВЕДЕННІ” АНАЛІТИЧНОЇ МЕТОДИКИ КІЛЬКІСНОГО ВИЗНАЧЕННЯ ДЕЯКИХ АНТИГІПЕРТЕНЗИВНИХ АНАЛІТІВ У БІОЛОГІЧНИХ РІДИНАХ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ФАРМАКОКІНЕТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ." Medical and Clinical Chemistry, no. 2 (July 11, 2019): 68–72. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v.i2.10296.

Full text

Abstract:

Вступ. Біоаналітична методологія є основоположником досліджень з вивчення біоеквівалентності й терапевтичного моніторингу лікарських засобів, тому основну увагу при вивченні фармакокінетики та біоеквівалентності потрібно приділяти розробці й валідації біоаналітичних методик аналізу. Мета дослідження – провести експериментальне вивчення валідаційного параметра “стабільність при розведенні” аналітичної методики кількісного визначення амлодипіну, бісопрололу та еналаприлу в плазмі крові для виконання фармакокінетичних досліджень. Методи дослідження. Біоаналітична методика визначення амлодипіну, бісопрололу та еналаприлу ґрунтується на ВЕРХ/МС/МС аналізі аналітів у досліджуваних розчинах, отриманих із зразків плазми після попереднього осадження білків. Результати й обговорення. У цій роботі описано валідаційний параметр “стабільність при розведенні”. Розроблено електронні протоколи з використанням Microsoft Exсel, в яких передбачено поля для введення даних. Для розробки процедури визначення та оцінки dilution integrity виконано модельний експеримент. Бланкові зразки плазми розбавляли 2- і 4-кратні розведення при шести визначеннях. Розведення зразків не вплинуло на правильність та прецизійність розробленої методики. Валідаційний параметр “стабільність при розведенні” (dilution integrity) незаслужено обділено увагою в керівництвах з валідації біоаналітичних методик – можливість розведення зразків дозволяє звужувати діапазон застосування методики і використовувати для калібрування більш просту модель, отримувати кращі показники лінійності, правильності та прецизійності; розробляти методику для низьких концентрацій і використовувати її як універсальну. Висновки. Проведено експериментальне вивчення валідаційного параметра “стабільність при розведенні” аналітичної методики кількісного визначення амлодипіну, бісопрололу та еналаприлу в плазмі крові для виконання фармакокінетичних досліджень. Висновок щодо розробленої методики по валідаційному параметру “стабільність при розведенні” – коректна.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

50

Volotovska, N. V., O. Yo Zarichna, and I. P. Kuzmak. "Активність каталази та супероксиддисмутази на тлі експериментальної ішемії-реперфузії кінцівки." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 2 (September 10, 2019): 53–59. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2019.2.10418.

Full text

Abstract:

Мета роботи: встановити динаміку активності супероксиддисмутази та каталази нирок на тлі модифікацій ішемічнореперфузійного синдрому (ІРС). Матеріали і методи. У експерименті використовували 210 нелінійних білих щурів-самців віком 5–5,5 місяця. Досліджено динаміку активності антиоксидних ферментів (каталаза (Кат), супероксиддисмутаза (СОД)) у тканині нирки в умовах моделювання модифікацій ішемічно-реперфузійного синдрому (ІРС). Забір зразків тканини здійснювали через 24 години, на 3, 7, 14 доби після травми. Щури виведені з експерименту методом тотального кровопускання з верхівки серця. Результати досліджень та їх обговорення. У наших моделях ІРС рівень Кат в основному зменшувався в кожному періоді експерименту. Пік активності СОД спостерігався на 1, 3 добу або пригнічення (здебільшого на 3 добу) після експериментального ІРС – згідно з модифікаціями ступенів тяжкості травми. Таким чином, застосування кровоспинного джгута в поєднанні з втратою крові та механічною травмою спричиняли суттєві ураження антиоксидної системи нирок. При цьому навіть одноразове застосування джгута зумовлювало подібні хвилеподібні реакції. Загалом розвиток ІРС супроводжується сильним пригніченням антиоксидної системи нирки.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

Journal articles on the topic 'Експериментальні криві'

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles