Journal articles on the topic 'Економічні злочини'
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Економічні злочини.
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Економічні злочини.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Грицишен, Димитрій. "ЕКОНОМІЧНА ЗЛОЧИННІСТЬ ЯК ЗАГРОЗА ДЕРЖАВНІЙ БЕЗПЕЦІ: СУТНІСТЬ ТА ЗАСОБИ ПРОТИДІ." Public management 25, no. 5 (December 29, 2020): 75–83. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-5(25)-75-83.
Full textAbstract:
Розглянуто економічну злочинність як загрозу державній безпеці, що охоплює сукупність різних видів навмисних посягань на економічні відносини, що охороняються державою незалежно від форми власності і видів діяльності суб’єктів, які виконують певні функції у сфері виробництва, обміну, обслуговування, а також осіб, пов’язаних з регулюванням цієї діяльності. Поширення кризових явищ в економіці багатьох країн світу у зв’язку з поширенням пандемії Covid-19, загострення політико-економічних відносин із Росією, анексія АР Крим, самопроголошення нових утворень на території Донецької та Луганської областей спричинили підвищення рівня економічної злочинності та тіньової економіки в Україні. Наслідки економічної злочинності для державної безпеки є настільки вагомими, що їх можна визначати як детермінанти дієвості економічної системи держави та можливості її існування в майбутньому. Економічна злочинність є своєрідним каталізатором формування держави та інститутів державного управління. Відповідно до цього мають трансформуватися методи боротьби з економічною злочинністю, розвиватися правові механізми державного управління, видозмінюватися діяльність державних інституцій, на які покладені функції виявлення економічних злочинів та притягнення до відповідальності винних осіб. У сучасному глобалізованому світі одним з дієвих засобів боротьби з економічною злочинністю є фінансові розслідування, які охоплюють комплекси заходів протидії розкраданням державних фінансів, кіберзлочинності, виявам корупції, ухиленню від сплати податків, легалізації злочинних доходів, фінансуванню тероризму тощо. Окреслено найбільш поширені в Україні та світі економічні злочини, що становлять найбільшу загрозу державній безпеці. Розроблено модель державно-управлінських аспектів запобіганню та протидії економічній злочинності як загрозі державній безпеці.
2
Рожик, Є. "Класифікація наслідків злочину: криміналістичний аспект." Юридичний вісник, no. 6 (February 17, 2021): 278–87. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i6.2057.
Full textAbstract:
У статті проводиться теоретико-прикладне дослідження наслідків злочину в контексті їх поділу за різними критеріями. Так, на підставі вивчення теоретичних положень наук кримінального циклу, а також дослідження матеріалів практики розроблено класифікацію наслідків злочину. Залежно від значення, яке вони несуть для розслідування, наслідки бувають основні та додаткові. Основним є наслідок злочину, що безпосередньо визначений у нормах КК України. Додатковими наслідками є ті зміни в матеріальному середовищі та ідеальні відображення, що виконують орієнтувальну функцію для визначення основного наслідку злочину.
Залежно від умислу злочинця до моменту вчинення злочину наслідки поділяємо на первинні (заплановані) та вторинні (незапланова-ні). Первинні (заплановані). Також варто розрізняти наслідки злочину за джерелом походження: виникли через діяльність суб'єкта злочинну (убивство тощо); спричинені впливом джерел живої природи (наприклад, залишений труп у лісі може бути переміщений дикими тваринами); спричинені впливом джерел неживої природи (переміщення тіла або предмета може відбуватися залежно від місця злочину, наприклад, на річці, в морі тощо).
Залежно від можливості сприйняття наслідків злочину людиною вони поділяються на видимі і невидимі. Так, до видимих належать наслідки загальнокримінальної злочинності (вбивства, крадіжки, зґвалтування тощо). Невидимі наслідки злочинів більшою мірою пов'язані із злочинами, що в теорії кримінального права описані як злочини з формальним складом. Тобто настання матеріального результату злочину не є обов'язковим. У цьому контексті найбільш наглядними будуть саме економічні та кіберзлочини.
3
ПЛИВАЧЕВСЬКИЙ, ЕМІЛЬ, and АНДРІЙ БУТИРСЬКИЙ. "Генезис розвитку економічної злочинності у Польщі." Право України, no. 2020/07 (2020): 246. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-07-246.
Full textAbstract:
Проблема економічної злочинності є транснаціональною, з якою ведуть боротьбу практично всі держави світу. У зв’язку з цим пошук нових шляхів подолання економічної злочинності в Україні можна здійснювати не лише опираючись на національний досвід, а й запозичуючи найкращі практики наших найближ чих сусідів. Польща є однією з держав, де проблеми економічної злочинності також стоять напрочуд гостро. Водночас польські наукові школи мають значні напрацювання у галузі кримінології, тому актуальним видається дослідження економічної злочинності у Республіці Польща та досвіду польських колег у боротьбі з цим явищем, і вироблення на цій основі пропозицій щодо перспектив боротьби з економічною злочинністю в Україні. Метою статті є комплексне осмислення генезису розвитку економічної злочинності у Республіці Польща, виявлення позитивного досвіду польських кримінологів у боротьбі з економічною злочинністю та вироблення на цій основі рекомендацій для їх впровадження в Україні. Наголошено, що економічна злочинність у Польщі в умовах ринкової економіки зазнала суттєвої трансформації, і сьогодні характерною є велика кількість нових форм злочинності, а самі механізми незаконної діяльності постійно трансформуються. Політичні, економічні та соціальні наслідки злочинів значно перевищують ті, які ми могли спостерігати в умовах централізованої планової економіки. Зміни рівня злочинності відбуваються не лише внаслідок зміни реального масштабу злочинності, а й як результат нового кримінального законодавства, готовності людей повідомляти про злочини до поліції, готовності поліції реєструвати повідомлення про правопорушення тощо. Автори доходять висновку, що по суті в Україні та Польщі схожі проблеми у сфері боротьби з економічною злочинністю. Особливу небезпеку становить транснаціональна економічна злочинність, оскільки існуючі кордони мало стримують розширення сучасної злочинності, і це робить злочинність однією з головних загроз соціальній та економічній стабільності континенту. У зв’язку з цим Україні важливо не тільки в теорії запозичувати досвід Республіки Польща у боротьбі з економічною злочинністю, а й активно співпрацювати як державам-сусідам. Напрямами такої співпраці у сфері боротьби з економічною злочинністю можуть бути: підвищення ефективності роботи прикордонних і митних органів, оперативна взаємна правнича допомога у кримінальних справах, гармонізація українського та польського законодавства у сфері розслідування економічних злочинів і відповідальності за їх вчинення.
4
Забарний, М. М. "Економічні злочини." Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 24 (February 6, 2019): 51–56. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v24i0.634.
Full text
5
Мірошниченко, М. І., and П. О. Мельник. "Інтеграція організованої злочинності в економічну сферу в умовах переходу до ринкової економіки в УРСР (1985-1991 рр.)." Прикарпатський юридичний вісник, no. 5(34) (February 23, 2021): 16–23. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i5(34).639.
Full textAbstract:
Проведений у статті аналіз інтеграції організованої злочинності в економічну сферу в умовах переходу до ринкової економіки в УРСР (1985-1991 рр.) та отримані результати спрямовані на доведення авторської гіпотези, що організована злочинність - це не сукупність окремих злочинів, а організована злочинна діяльність, що одночасно пронизує систему соціальних, правових, економічних та інших відносин. Автори наголошують на некоректності і науковій неспроможності поглядів щодо ототожнення понять і явищ організованої злочинності та організованої економічної злочинності, виходячи лише з корисливого інтересу, що лежить у основі цих видів деструктивної, протиправної діяльності і доходять висновку (на прикладі УРСР), що сутнісною ознакою організованої злочинності є її укоріненість у державній владі. Мета організованої злочинності - державна влада. Стратегічна ціль організованої злочинності - тотальний контроль над стратегічними ресурсами держави і суспільства, частина з яких не обов'язково приносять матеріальну вигоду (ідеологія, освіта, духовна сфера тощо).
Корислива мотивація до збагачення характерна для організованої економічної злочинності, для якої головною метою є отримання прибутків і надприбутків шляхом здійснення забороненої законодавством діяльності. Проте ці поняття взаємопов'язані і взаємодоповнюючі. Об'єм понять організованої злочинності і організованої економічної злочинності співпадає у частині здійснення злочинною групою чи злочинною організацією економічних злочинів або у разі встановлення факту корупції. Суттєва ж різниця полягає в тому, що економічна злочинність - це сукупність різних видів злочинних посягань на економічні відносини, які перебувають під охороною держави. Організована злочинність - це сукупність різних видів злочинних посягань на цінності універсального, вселюдського характеру: права і свободи людини і громадянина, екологічна, громадська, національна безпека, інтереси держави, мир і безпека людства. Економічна злочинність є лише інструментом організованої злочинності.
6
Данилюк, В. О. "Економічні злочини: поняття, класифікація, проблеми боротьби." Збірник наукових праць Львівського державного інституту новітніх технологій та управління. Юридичні науки, Вип. 1 (2006): 138–42.
Find full text
7
Данилюк, В. О. "Економічні злочини: поняття, класифікація, проблеми боротьби." Збірник наукових праць Львівського державного інституту новітніх технологій та управління. Юридичні науки, Вип. 1 (2006): 138–42.
Find full text
8
Данилюк, В. О. "Економічні злочини: поняття, класифікація, проблеми боротьби." Збірник наукових праць Львівського державного інституту новітніх технологій та управління. Юридичні науки, Вип. 1 (2006): 138–42.
Find full text
9
Данилюк, В. О. "Економічні злочини: поняття, класифікація, проблеми боротьби." Збірник наукових праць Львівського державного інституту новітніх технологій та управління. Юридичні науки, Вип. 1 (2006): 138–42.
Find full text
10
Башта, І. І. "ПРОБЛЕМИ ВЗАЄМОДІЇ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВЗ ІНШИМИ НЕДЕРЖАВНИМИ СУБ’ЄКТАМИ БЕЗПЕКИ ПРИ ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИНАМНА ПІДПРИЄМСТВАХ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ." Прикарпатський юридичний вісник 1, no. 4(29) (April 13, 2020): 157–60. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v1i4(29).415.
Full textAbstract:
У статті аналізуються позиції вчених щодо взаємо-дії слідчих з оперативними підрозділами та іншими недержавними суб’єктами безпеки під час виявлення та розслідування злочинів на підприємствах харчової промисловості. Актуальним завданням правоохорон-них органів є захист економічних інтересів громадян, суб’єктів господарювання та держави від злочинних посягань. Зростаюча світова економічна криза, а та-кож політичні, економічні й соціальні перетворення останніх років в Україні, звісно, не могли оминути продовольчу сферу, помітне місце в якій посідає харчо-ва промисловість. Галузі харчової промисловості відне-сені до числа пріоритетних сфер життєзабезпечення, від розвитку яких залежать соціально-економічний стан суспільства і продовольча безпека держави. Ви-рішення проблеми продовольчої безпеки неможливе без вжиття ефективних заходів щодо боротьби зі злочи-нами, що вчиняються у сфері харчового виробництва, тому що дії злочинців істотно ускладнюють і навіть дискредитують процес становлення нових економіч-них відносин і проведення реформ. Значна частина матеріальних збитків, установлених у даної категорії, припадає на частку підприємств і організацій м’ясної, цукрової, молочної, хлібопекарської, а також спир-тової, лікеро-горілчаної та виноробної галузей харчо-вої промисловості. Визначено особливості взаємодії слідчих з оперативними підрозділами та іншими не-державними суб’єктами безпеки під час виявлення та розслідування злочинних дій на підприємствах харчо-вої промисловості, її поняття, форми, методи, рівні та запропоновано шляхи підвищення ефективності такої взаємодії в процесі розкриття злочинів у продовольчій сфері. Обґрунтовується, що протидія злочинам має об’єднувати різні з них. Розглянуто засади взаємодії слідчих, оперативних та недержавних суб’єктів систе-ми безпеки під час розслідування злочинів, що знайш-ли своє відображення в Кримінальному процесуально-му кодексі України та відомчих нормативно-правових актах.
11
Софілканич, О. В. "Актуальні проблеми судово-економічної експертизи у кримінальних провадженнях про економічні злочини." Вісник Академії адвокатури України, Вип. 1 (26) (2013): 169–74.
Find full text
12
Софілканич, О. В. "Актуальні проблеми судово-економічної експертизи у кримінальних провадженнях про економічні злочини." Вісник Академії адвокатури України, Вип. 1 (26) (2013): 169–74.
Find full text
13
Вашека, Галина. "ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЯ ПРАВОПОРУШЕННЯМ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА ФУНКЦІОНУВАННЯ ЕКОНОМІКИ ДЕРЖАВИ. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ." ГРААЛЬ НАУКИ, no. 11 (January 17, 2022): 76–80. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.24.12.2021.012.
Full textAbstract:
У статті визначені актуальні на сьогодні поточні та прогнозовані загрози національній безпеці та національним інтересам України. Досліджено і наведено оцінку рівня економічної безпеки України. Доведено, що найважливішими завданнями із забезпечення економічної безпеки держави є створення ефективної моделі боротьби зі злочинами в економічній сфері та розбудова Бюро економічної безпеки України. Встановлено, що створення системи органів Бюро економічної безпеки України як на центральному, так і на регіональному рівні, підвищення їх інституційної спроможності забезпечить невідкладне виявлення, розслідування та розкриття економічних злочинів та гарантує економічну безпеку держави.
14
Фролов, С. "Кримінально-правова та кримінологічна характеристика легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом." Юридичний вісник, no. 4 (February 5, 2020): 130–36. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i4.980.
Full textAbstract:
У статті розглянуто питання легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом у тео-ретичному та правовому аспектах. Досліджено кримінально-правову та кримінологічну характеристику цього виду протиправної діяльності, зокрема, об’єкт та предмет злочину, зміни законодавчого визначення предикатного діяння, об’єктивну та суб’єктивну сторони, особливості суб’єкта злочину. Встановлено, що суспільна небезпека легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом полягає у заподіянні шкоди легальній економічній діяльності, створенні матеріального підґрунтя для збільшення масштабів злочинної діяльності, дестабілізації нормального функціонування фінансової системи, зниженні рівня довіри до неї, посиленні інфляційних процесів, порушенні принципу рівноправності суб’єктів підприємницької діяльності, посиленні недобросовісної конкуренції та майнового розшарування суспільства, погіршенні міжнародного іміджу України. Легалізація злочинних доходів стала глобальною загрозою економічній і політичній безпеці, у зв’язку з чим цей вид злочинної діяльності перебуває в центрі уваги правоохоронних і фінансових органів, які, у свою чергу, потребують прийняття узгоджених заходів щодо протидії цьому явищу як на національному, так і на міжнародному рівнях. Легалізація є типовим конвенційним злочином, тобто діянням, криміналізація якого відбулась у зв’язку з вступом нашої держави до числа учасників відповідних міжнародно-правових актів. Зроблено висновок, що досліджуваний злочин вчиняється з використанням фінансових операцій чи укладення угод з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало такій легалізації, а мета легалізації, є критерієм, відповідно до якого цей злочин треба відмежовувати від схожих діянь, передбачених іншими нормами кримінального права. Створення в Україні сучасної нормативної бази боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, є важливим і актуальним завданням.
15
Хороновський, О. І. "ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ПОНЯТТЯ «ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА ДЕРЖАВИ У СФЕРІ ПРОТИДІЇ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНІЙ ОРГАНІЗОВАНІЙ ЗЛОЧИННОСТІ»." Знання європейського права, no. 4 (November 10, 2021): 66–69. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i4.264.
Full textAbstract:
У статті розглянуто питання теоретичних і правових основ формування терміна «економічна безпека державиу сфері протидії транснаціональній організованій злочинності». Досліджено терміни «економічна безпека держа-ви», «протидія злочинності», «транснаціональна організована злочинність» у науковій літературі та норматив-но-правових актах. Констатовано, що економічна безпека є складовою частиною національної безпеки, взаємодієз іншими її складниками, залишаючись основою безпеки держави, забезпечує реалізацію усього комплексу наці-ональних економічних інтересів і виступає матеріальною основою життєдіяльності людини, суспільства та дер-жави. Зроблено висновок про те, що протидія злочинності є діяльністю, яка супроводжується здійсненням відпо-відної системи заходів, спрямованих на виявлення злочинів, у тому числі причин та умов їх вчинення, а такожпритягнення винних до кримінальної відповідальності. Встановлено, що формування понятійного апарату тран-снаціональної організованої злочинності у науковій літературі залежить від кількості визначених дослідникамитипових ознак, властивих транснаціональним злочинним організаціям. Частина таких ознак характеризує орга-нізовані злочинні формування загалом, частина має транснаціональний характер. Запропоновано визначеннятерміна «економічна безпека держави у сфері протидії транснаціональній організованій злочинності» як такогостану економічного розвитку країни, який характеризується найбільш повним і раціональним використанням їїекономічного потенціалу, здатністю до самовідтворення, захищеністю від дії внутрішніх і зовнішніх загроз наці-ональній економіці, зумовлених діяльністю транснаціональних злочинних організацій, що сприяє задоволеннюекономічних і соціальних інтересів особи, суспільства та держави.
16
Дмитращук, О. С. "КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСОБИ, ЯКА ВЧИНЯЄ ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО." Juridical science, no. 2(104) (July 14, 2021): 19–26. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-104-2.03.
Full textAbstract:
Актуальність статті полягає в тому, що однією зі складових предмета кримінології є вчення про особу злочинця. Без нього важко дослідити інші кримінологічні проблеми, зокрема, детермінанти злочинів та засоби боротьби з ними. З одного боку, чинники злочинності пов’язані з об’єктивними соціальними явищами, які негативно впливають на формування особи і проявляються в егоїстичних, антисуспільних поглядах і звичках, що лежать в основі кримінальної поведінки, а з іншого – з обставинами, що сприяють реалізації таких поглядів і звичок у конкретному злочині. Зазначені явища і обставини не залежать від людини, є зовнішніми стосовно неї, але свого криміногенного значення вони набувають, формуючи особу злочинця і таким чином трансформуючись у внутрішні детермінанти злочину. Стаття присвячена кримінологічній характеристиці особи, яка вчиняє злочинні дії в сімейно-побутовому осередку. З’ясовано існуючі доктринальні підходи до розуміння категорій «особа-кривдник» та «особа злочинець», на основі чого обґрунтовано, що кривдником є особа, що вчиняє систематичне фізичне, психологічне або економічне насильство відносно подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою особа перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах. Визначено соціально-демографічні властивості особи-кривдника, а саме: а) стать (переважна більшість осіб чоловічої статі); б) рівень освіти; в) вік; г) стан алкогольного сп’яніння; д) трудова зайнятість; є) наявність судимості. Встановлено кримінологічний портрет особи, яка вчиняє домашнє насильство (громадянин України чоловічої статі, 30-50 років, що має базову середню освіту, працездатний, але не працюючий, не судимий, схильний до вживання алкоголю). Резюмується, що особу, яка вчиняє домашнє насильство, слід віднести до насильницького типу особи злочинця, а за глибиною антисуспільної спрямованості до ситуаційно- нестійких злочинців. Наголошено, що структура особи злочинця передбачає наявність трьох груп ознак (властивостей, якостей): 1) соціально- демографічні (стать, вік, соціальне становище, рівень освіти, сімейний стан, рід занять тощо); 2) кримінально-правові (зміст і мотивація, одноосібний чи груповий характер злочинної діяльності, тривалість та інтенсивність злочинної діяльності, наявність чи відсутність судимості тощо); 3) соціально-психологічні властивості та якості осіб, які вчинили злочин (світогляд, інтереси та життєві установки).
17
Стеблянко, Аліна Володимирівна, and Дмитрій Андрійович Лісов. "БЮРО ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ЯК СУБ’ЄКТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ." New Ukrainian Law, no. 6 (December 27, 2021): 187–91. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2021.6.28.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано нормативне регулювання діяльності Бюро економічної безпеки України як органу, який здійснюватиме розслідування кримінальних правопорушень у сфері економіки, створення якого передбачене Законом України «Про Бюро економічної безпеки України». Актуальність описаної у статті проблеми пояснюється тим, що належне забезпечення економічної безпеки держави є ключовою умовою розвитку останньої, де правоохоронні органи виступають основними суб’єктами забезпечення економічної безпеки України, а створення Бюро економічної безпеки України безпосередньо спрямоване на підвищення ефективності розслідування злочинів, які посягають на економічну безпеку держави. Водночас метою роботи є аналіз потенційних недоліків у діяльності Бюро економічної безпеки як суб’єкта забезпечення економічної безпеки України із наступним визначенням перспектив його діяльності. Проаналізовано підходи до визначення поняття «економічна безпека держави», а також з’ясовано, що розуміють під забезпеченням національної економічної безпеки України. Зосереджено увагу на завданнях, повноваженнях і функціях, покладених на Бюро економічної безпеки України. Визначено проблемні питання про функціонування досліджуваного органу. Наголошено на перспективах та перевагах діяльності Бюро економічної безпеки України. Проаналізовано досвід зарубіжних країн щодо функціонування органів, які забезпечують економічну безпеку країни, та наголошено, що кожна держава застосовує різні методи для протидії злочинності у сфері економічної безпеки країни. Зроблено висновок, що Бюро економічної безпеки України має стати органом, який поєднає повноваження для розгляду всіх економічних злочинів. Однак невирішеними залишилися деякі проблемні питання, зокрема щодо застосування ризик-орієнтованого підходу і процедури передачі справ іншими органами до Бюро економічної безпеки України. Водночас указаний орган – це нова модель кримінальної розвідки у поєднанні із кримінальним аналізом. За умови його належного функціонування підвищиться рівень довіри до діяльності правоохоронних органів і збільшиться ефективність розслідування економічних злочинів.
18
Михайлик, О. "ПОНЯТТЯ ТА СТРУКТУРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОГО НАСИЛЬСТВА В УСТАНОВАХ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ." Вісник Пенітенціарної асоціації України, no. 1 (August 7, 2019): 97–104. http://dx.doi.org/10.34015/2523-4552.2019.1.08.
Full textAbstract:
У статті наведено наукове й правове обґрунтування поняття та структури кримінально-правового насильства в установах виконання покарань. Сформульовано авторський підхід до структури кримінально-правового насильства в установах виконання покарань. Зокрема, в такій структурі запропоновано виділяти наступні групи злочинів: 1) насильницькі некорисливі злочини; 2) корисливі насильницькі злочини; 3) насильницькі злочини, що посягають на волю, честь і гідність особи, громадську безпеку, а також на авторитет органів державної влади; 4) насильницькі злочини, що посягають на правосуддя; 5) корупційні та інші злочини у сфері службової діяльності персоналу установ виконання покарань, а також з боку засуджених, яким властиві такі ознаки, як психологічне та економічне насильство по відношенню як до потерпілого, так і суб’єкта злочину.
19
Андросович, Л. Г. "Організована злочинність у фінансовій сфері як загроза економічній безпеці України." Прикарпатський юридичний вісник, no. 1 (July 2, 2021): 85–89. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1.738.
Full textAbstract:
У статті розглянуто організовану злочинність у фінансовій сфері як загрозу економічній безпеці України. Зазначено, що соціально-економічні перетворення в Україні змінили характер кримінальних правопорушень, вчинюваних організованими злочинними групами, які передусім орієнтуються на перетворення будь-якого ресурсу в капітал. Звідси боротьба з організованою злочинністю набуває все більшого значення, оскільки пускає своє коріння в усі сфери функціонування держави, завдаючи величезної шкоди її розвитку. Акцентовано увагу на статистичні дані про результати боротьби з організованими групами та злочинними організаціями з 2016 року до 2020 року включно. З проведеного дослідження статистичних даних стає відомим, що у структурі організованої злочинної діяльності значну частину займають організовані злочинні угруповання, сформовані на етнічних засадах, кримінальна активність яких носить міжрегіональний характер. Під їх контролем находяться багато об’єктів кредитно-фінансової сфери, сфери обороту житлової нерухомості та надання різних послуг.
Звернено увагу також на лотереї та азартні ігри. Для організованих злочинних угруповань залишається привабливим ринок лотерей та азартних ігор як одне з основних джерел отримання та відмивання доходів, отриманих злочинним шляхом. Організовані злочинні угруповання скористалися цією перспективою і вже розпочали діяти за своїми схемами з отримання протиправних прибутків та відмивання доходів, отриманих злочинним шляхом. Злочинні групи цілеспрямовано купують електронні клуби або навіть створюють власні «ігрові бібліотеки», які, як правило, реєструються в «податкових гаванях» (офшорах), з якими відсутній обмін інформацією.
Лідери й активні члени злочинної групи та злочинного співтовариства все частіше почали використовувати протиправні схеми і в кредитно-фінансовій системі з метою розкрадання і переведення в готівку грошових активів.
Характеризуючи найбільш протиправні схеми організованих злочинних угруповань, ми запропонували перелік заходів у питанні посилення боротьби з організованою злочинністю у фінансовій сфері в контексті подальшої криміналізації економічних організованих відносин.
20
Маслій, І. В. "ДО ПИТАННЯ ПРО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ТА СТРУКТУРИ ЗЛОЧИННОСТІ У ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ ЯК ЕЛЕМЕНТ її КРИМІНОЛОГІЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ." Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 13 (May 14, 2019): 553–61. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v13i0.303.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано поняття злочинності у фінансово-економічній сфері та запропоновано структуру системи злочинів, які доцільно віднести до злочинів у фінансово-економічній сфері. Доведено, що злочинність у фінансово-економічній сфері являє собою сукупність однорідних протиправних, суспільно небезпечних, корисливих, таких, що спричиняють істотну матеріальну шкоду внаслідок посягань на встановлений порядок управління економічними процесами, економічний розвиток держави, стан фінансової безпеки діянь, за які передбачено кримінальну відповідальність. Запропоновано віднести до таких злочинів: злочини проти власності; злочини у сфері господарської діяльності; інші злочини економічного характеру.
The concept of crime in financial and economic sphere is grounded and the structure of system of crimes, which should be attributed to the crimes in financial and economic sphere is proposed in the article. There proved that the crime in financial and economic sphere represents a set of acts which are: homogeneous illegal, socially dangerous, selfish, such that cause substantial material damage as a result of infringements of the established order of management of economic processes, economic development of the state, the financial security, for which criminal responsibility is contemplated. There proposed to attribute to such crimes: crimes against property, crimes in sphere of economic activity; other crimes of an economic nature.
21
Салагор, І. М. "ОБ'ЄКТ ЗЛОЧИНУ, ПЕРЕДБАЧЕНОГО СТ. 326 КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ." Знання європейського права, no. 2 (October 27, 2020): 66–72. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i2.77.
Full textAbstract:
Актуальність теми статті полягає в тому, що кожен злочин завжди посягає на певний об'єкт, заподіює йому шкоду або створює загрозу заподіяння такої шкоди. Будучи одним із чотирьох елементів складу злочину, об'єкт злочину дає можливість визначити суспільно-політичну сутність злочину, з'ясувати його суспільно небезпечні наслідки. Чим більш важливим є об'єкт, тим більш небезпечним є злочин, а отже, тим більш пріоритетною повинна бути кримінально-правова охорона цього об'єкта. Таке концептуальне питання, як об'єкт злочину, не знайшло однозначного вирішення у кримінально-правовій теорії. У статті досліджено родовий, безпосередній основний і безпосередній додатковий об'єкти злочину, передбаченого ст. 326 КК України. Обґрунтовано доцільність визнання біологічної безпеки родовим об'єктом цього злочину. У межах концепції об'єкта злочину як суспільних відносин сформульовано визначення безпосереднього основного об'єкта злочину, передбаченого ст. 326 КК України, а також висловлено думку, що цей злочин має декілька альтернативних додаткових безпосередніх об'єктів. Наголошено, що однією з відмітних ознак згаданого поняття як родового об'єкта злочинів проти здоров'я населення є масштабність поширення таких діянь, а також той факт, що їх небезпечні наслідки не локалізуються на окремій персоні, а полягають у спричиненні шкоди великій кількості людей невизначено широкого кола. У цьому, зокрема, полягає їх відмінність від злочинів проти здоров'я особи. Зроблено висновок, що основним безпосереднім об'єктом досліджуваного злочину є суспільні відносини у сфері забезпечення біологічної безпеки, які регулюються встановленими правилами поводження з біологічними патогенними агентами. Зважаючи на особливості побудови диспозиції відповідної кримінально-правової норми, зокрема на альтернативність наслідків цього діяння, можна зробити висновок, що досліджуваний злочин має декілька альтернативних додаткових безпосередніх об'єктів: здоров'я конкретної особи; життя і здоров'я населення; екологічну безпеку; продовольчу безпеку; економічну безпеку; обороноздатність тощо. При цьому в кожному конкретному випадку один із цих додаткових об'єктів виступає як обов'язковий, а решта - як факультативні.
22
Бегма, А. П., and О. С. Ховпун. "Розслідування злочинів в ІТ-сфері." Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 28 (July 26, 2021): 12–19. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v28i0.691.
Full textAbstract:
Комп'ютерні технологій проникли у сфери людської діяльності - економічну, соціальну, управлінську, культурну та інші. Діяльність впливає на життя соціуму та на злочинну діяльність. До злочинів у сфері інформаційних технологій слід віднести: привласнення, крадіжку, шахрайство, комп'ютерне шпигунство, крадіжка комп'ютерних послуг, злочини у банківській сфері, підробку документів, маніпулювання системою обробкою даних, протиправне копіювання програмних продуктів.
Нова цифрова ера інформаційних технологій перетворила на невід'ємну частину життя суспільства, охопивши практично всі її сфери. Для того щоб об'єктивно оцінити їх безсумнівну користь, потрібно чітко уявляти масштаби шкоди, якої вони здатні заподіяти людству.
Розвиток цифрових технологій постійно породжує нові види злочинів і способи їх вчинення та приховування. Злочини в ІТ-сфері набули поширення, а їх зміст охоплює весь спектр суспільно-небезпечних діянь у сфері використання інформаційних технологій. Практично всі види злочинів можуть бути вчинені за допомогою персонального комп'ютера, за винятком деяких протиправних дій проти життя і здоров'я громадян.
Під час вчинення злочинів в ІТ-сфері здійснюються прямі атаки на комп'ютери або інші пристрої з метою виведення їх з ладу. Іноді атаковані комп'ютери використовуються для поширення шкідливих програм, незаконної інформації, зображень.
У сучасних умовах до легального економічного обігу активно залучаються нетрадиційні види майна (інтернет-сайти, електронні гроші, технології мобільного зв'язку, інтернет-май-но). Види майна мають здатність приносити високі доходи, на них відповідним чином реагує кримінальне середовище.
Масштабне поширення формує безмежні можливості для підготовки, вчинення і приховування злочинів абсолютно новими способами і засобами. Вони дозволяють розробляти і вдосконалювати методичні основи виявлення, розкриття і розслідування злочинів в ІТ-сфері, скоєних за допомогою різноманітних комп'ютерних та мережевих технологій, але це відбувається повільно.
Особливості методики розкриття і розслідування злочинів полягає у використанні допомоги громадськості у розкритті злочинів, особливості особистості потерпілого; використання спеціальних знань під час розкриття і розслідування злочинів.
Боротьба зі злочинами в ІТ-сфері є проблемою міжнародного масштабу, заходи щодо запобігання, виявлення, розкриття і розслідування злочинів, скоєних з використанням сучасних інформаційних технологій, не можуть бути результативними через масштабність мережі Інтернет. Збільшення чисельності користувачів не припиняється, що породжує залежність від інформаційного співтовариства і вразливість від посягань.
23
Мельченко, Віталій, and Юлія Деркаченко. "ОСНОВНІ НАУКОВІ ПІДХОДИ ТЛУМАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ КОРУПЦІЯ." Молодий вчений, no. 3 (91) (March 31, 2021): 290–95. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-3-91-61.
Full textAbstract:
Корупція негативно впливає насамперед на реалізацію прав народу (принцип рівності громадян перед літерою закону). Поширюючись на майже всі сфери життя, корупційні злочини заважають мотивувати українців до гідного життя, прищеплювати повагу до правозахисної системи. У населення через викривлення поняття корупції, як негативного явища, недостатньо прагнень у дотриманні правопорядку. Корупційні правопорушення стосуються кожного громадянина України, бо через злочинну діяльність страждає якість життя, зменшується рівень доходів через тіньову економіку. Корупція істотно підвищує криміногенну обстановку в країні, деморалізуючи суспільне ставлення до діянь чиновників, високопосадовців. Громадяни України не поспішають втручатися у боротьбу з корупційними складовими життя через формування моральних деформацій сприйняття корупції. Успішне розв’язання корупції в Україні – надзвичайно важлива проблема. Для успішної антикорупційної діяльності знадобиться поглиблене вивчення корупції, виходячи з принципів системної методології, використовуючи позиції юридичних і політичних інституцій, соціально-філософських, економічних наук, соціологічних досліджень стосовно змісту корупції, відношення суспільства до корупційних діянь. Для ефективної боротьби з корупцією необхідно провести ґрунтовне дослідження задля чіткого розуміння суті цього явища. Досліджуючи інформацію з аналітичних джерел (офіційних документів), можна зробити наступний висновок: корупційна діяльність в Україні тісно переплітається з організованими злочинами, правопорушеннями в економічній сфері. Ці ж дані є і в відомостях, які подаються в прогнозах, програмах, що націлені на боротьбу з суспільно-небезпечними злочинними проявами
24
Хоронавський, О. І. "Структурні ознаки сучасних транснаціональних організованих злочинних угруповань, які функціонують на шкоду економічним інтересам держави." Актуальні проблеми держави і права, no. 87 (November 5, 2020): 184–90. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i87.2817.
Full textAbstract:
У статті розглянуто питання структурної побудови сучасних транснаціональних організованих злочинних угруповань, які функціонують на шкоду економічним інтересам держави. Виділено два основні рівні їхньої організованості. Перший рівень - організована група, яка має елементарну структуру: «керівник - учасники, або виконавці». Рівень злочинного професіоналізму таких груп відносно невисокий, вони чисельно невеликі, рідко мають корумповані зв'язки. Другий рівень - злочинна організація з вищою функціональною диференціацією, ієрархічністю, розподілом ролей, наявністю зазвичай корумпованих зв'язків у державному апараті та правоохоронних органах. Чисельність їх досить велика, що і дає змогу забезпечувати певну структуризацію групи: організатори - «мозковий центр», технічні виконавці, «силовий блок», «прикриття і забезпечення», юридичний та бухгалтерський супровід й інші варіанти.
Визначено, що транснаціональний характер структурної організованості злочинного об'єднання полягає в тому, що один із його учасників учиняє злочинні діяння в більш ніж одній державі, зокрема й коли більша частина їх підготовки, планування, керівництва або контролю має місце в іншій державі. Водночас не є обов'язковою умовою факт перетинання злочинцями державних кордонів або постійне місце дислокації за кордоном, якщо мають місце істотні наслідки в іншій державі.
Запропоновано умовний поділ їхніх структурних ознак на загальні, які характерні для всіх видів транснаціональної організованої злочинності, зокрема: стійкість, ієрархічність, розподіл функцій та ролей, спеціальна мета, та спеціальні - характеризують безпосередньо діяльність транснаціональних організованих злочинних угруповань, які функціонують на шкоду економічним інтересам держави, а саме: спеціальний суб'єкт злочину, високий рівень латентності, наявність фінансових ресурсів, високий рівень конспірації, власна служба безпеки, корумповані зв'язки. Надано характеристику визначених загальних та спеціальних структурних ознак.
25
Пучков, О., and С. Гордієнко. "Окремі аспекти методики розслідування злочинів у сфері банківської діяльності, що вчиняються з використанням фіктивного капіталу." Юридичний вісник, no. 1 (August 6, 2020): 225–36. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.1616.
Full textAbstract:
На основі дослідження матеріалів кримінального провадження у статті було проаналізовано окремі способи вчинення злочинів у банківській сфері з використанням фіктивного капіталу. Дослідження складалося із двох частин: у першій частині на основі матеріалів кримінального провадження описано механізм вчинення конкретного злочину у банківській сфері з використанням фіктивного капіталу, у другій частині надано рекомендації щодо тактики та методики розслідування такої категорії злочинів.
бґрунтовується, що за сучасних умов загострення суспільно-політичних конфліктів, нестійкого економічного стану держави, зумовленого збільшенням рівня інфляції та девальвацією національної валюти, а також враховуючи тенденції злочинності (рівень латентності та «ціну» економічної злочинності, складовою частиною якої є злочини у банківській сфері) та вдосконалення механізмів вчинення злочинів, особливо актуальним постає питання протидії та ефективного розслідування злочинів у банківській сфері.
У роботі було висвітлено конкретні фінансові операції, що забезпечували формування грошового ресурсу для збільшення статутного фонду банку та субординованого боргу, перелічено основні «суб'єкти схеми» й описано алгоритм їхніх дій, а також проаналізовано бухгалтерські записи, якими забезпечувався рух коштів. Весь механізм руху коштів було розділено на три події (епізоди) та детально описано.
На основі здійсненого дослідження авторами запропоновано проєкт переліку питань, на які повинен відповісти експерт (у своєму висновку) при проведенні судово-економічної експертизи. Зазначений запропонований перелік містить тринадцять основних питань, що можуть бути поставлені експертом. Зазначено, що перелік таких питань не є статичним і вичерпним, а повинен бути сформований індивідуально залежно від конкретних обставин вчинення злочину, слідчих ситуацій та основних версій. Цей перелік має виключно рекомендаційний характер.
На основі здійсненого дослідження авторами також запропоновано перелік первинних документів, що можуть стати основою в розслідуванні протиправних дії, а також доказами у справі. Зазначений запропонований перелік містить дванадцять основних пунктів. Перелічені документи є підтвердженням фінансово-господарських операцій, якими були завдані збитки. Зазначено, що перелік такої документації не є універсальним для всіх випадків вчинення злочинів у банківській сфері, а повинен бути сформований індивідуально в кожній конкретній окремій ситуації.
26
Пчолкін, В. Д., and О. В. Федосова. "Тактичні операції при розслідуванні злочинів економічної спрямованості." Науково-теоретичний журнал «Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка» 4, no. 88 (December 26, 2019): 265–77. http://dx.doi.org/10.33766/2524-0323.88.265-277.
Full textAbstract:
У статті розглянуто поняття та сутність тактичних операцій при розслідуванні злочинів економічної спрямованості. Проаналізовано теоретичну концепцію щодо ролі й місця цієї наукової категорії в системі криміналістики. Визначено наукові підходи щодо належності тактичної операції до тактики розслідування злочинів. Розроблені пропозиції щодо застосування окремих типових тактичних операцій у ході розслідування злочинів економічної спрямованості. Визначено тактичні операції стосовно відповідної категорії злочинів, до яких у першу чергу віднесено злочини проти власності, а також у сфері господарської та службової діяльності. Визначено, що найбільш ефективними тактичними операціями під час розслідування зазначених злочинів є такі: «Затримання», «Співучасники», «Нейтралізація протидії розслідуванню», «Захист доказів», «Забезпечення відшкодування матеріальних збитків», «Забезпечення безпеки учасників кримінального процесу». Розглянуто особливості застосування зазначених тактичних операцій у ході розслідування злочинів економічної спрямованості.
27
Завидняк, І. О. "ФАКТОРИ, ЩО ЗУМОВЛЮЮТЬ НЕОБХІДНІСТЬ МІЖНАРОДНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА У ПРОЦЕСІ РОЗСЛІДУВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ЗЛОЧИНІВ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ." Ірпінський юридичний часопис, no. 1(5) (September 7, 2021): 198–203. http://dx.doi.org/10.33244/2617-4154.1(5).2021.198-203.
Full textAbstract:
У статті окреслені основні тенденції сучасної економічної злочинності. Розглянуті такі поняття, як міжнародне співробітництво у боротьбі зі злочинністю, міжнародні злочини й транснаціональні злочини. Окреслено фактори, які спричинили зростання міжнародної злочинності у сфері економіки, а саме: розмивання кордонів держав та триваючий процес посилення їх прозорості; розширення й взаємопроникнення економічних ринків та інтересів, які раніше були закриті або жорстко контролювалися державами. Визначено, що сучасний стан економічної злочинності характеризується стійкою динамікою зростання, структурною різноманітністю нових видів посягань і високим рівнем латентності, зростанням розмірів шкоди. Зазначено фактори, які вказують на необхідність удосконалення механізму міжнародного співробітництва у сфері кримінального процесу.
28
Хороновський, Олег Ігорович. "ЗОВНІШНІ ТА ВНУТРІШНІ ЧИННИКИ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА ФОРМУВАННЯ ЗАГРОЗ ЕКОНОМІЧНІЙ БЕЗПЕЦІ ДЕРЖАВИ ВІД ДІЯЛЬНОСТІ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ ОРГАНІЗОВАНИХ ЗЛОЧИННИХ УГРУПУВАНЬ." New Ukrainian Law, no. 1 (March 31, 2022): 172–77. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2022.1.26.
Full textAbstract:
У статті досліджено питання впливу різних чинників на формування загроз економічній безпеці держави від діяльності транснаціональних організованих злочинних угрупувань. Констатовано, що у сучасних умовах основним чинником формування зазначених загроз є глобалізація, про що свідчить: діяльність транснаціональних компаній; взаємозалежність країн від енергоресурсів, сировини, технологій тощо; світова інформаційна система (Інтернет, супутниковий зв’язок, соціальні мережі та ін.); взаємозв’язок найбільших фінансових систем, інтернаціоналізація й інтенсифікація сучасних транспортних засобів і мереж; інтенсивна міграція; використання англійської мови як засобу міжнародного спілкування; формування «загальнолюдських цінностей» та ін. Виділено основні чинники, які впливають на формування загроз економічній безпеці держави від діяльності транснаціональних організованих злочинних угрупувань, зокрема внутрішні: військові дії на сході України; нестабільна політична ситуація; корупційна вразливість державного апарату, в тому числі судової гілки влади; низька ефективність правоохоронної системи; недосконалість чинного законодавства; повільні темпи впровадження реформ; функціонування олігархічних груп впливу; низький рівень забезпечення економічної конкуренції; монопольно орієнтована економіка та ін., та зовнішні: формування глобальної фінансової системи; висока швидкість переміщення капіталу, яка забезпечує міжнародний обіг злочинних доходів; створення єдиної глобальної інформаційної мережі «Інтернет», що призводить до збільшення кількості комп’ютерних злочинів, у тому числі в економічній сфері; інтеграція транспортно-логічної системи, мобільність пересування матеріальних і людських ресурсів; створення офшорних ринків, не оподаткованих податком, що сприяє вивезенню та легалізації кримінального капіталу; різні системи криміналізації злочинних дій і ступені відповідальності за їх вчинення тощо. Зроблено висновок, що виділені чинники не є вичерпними, мають дискусійний характер, залежать від багатьох суб’єктивних та об’єктивних факторів, можуть змінюватись з огляду на динаміку розвитку суспільних відносин.
29
Гмирін, А. А. "Криміногенні явища податкової злочинності." Ірпінський юридичний часопис, no. 2(4) (April 5, 2021): 107–14. http://dx.doi.org/10.33244/2617-4154.2(4).2020.107-114.
Full textAbstract:
У цій статті зазначено, що формування державної стратегії запобігання податковим злочинам ґрунтується на тезисі, що ухилення від сплати податків, зборів, обов’язкових платежів є суспільно небезпечними діяннями, які порушують встановлений законодавством порядок оподаткування та призводять до зменшення дохідної частини державного бюджету. Зазначено, що вина є основною ознакою для кожного злочину. Вказується, що без всебічного вивчення та аналізу кримінологічної характеристики злочинів діяльність з їх запобігання не може бути комплексною, системною та науково обґрунтованою, а тому навряд чи стане ефективною та здатною забезпечити бажані результати. Податкова злочинність є одним з найбільш небезпечних видів економічної злочинності, що зазначається надзвичайно високим рівнем та латентністю, коефіцієнтами злочинної діяльності й активності, має міцну тенденцію до поширення у тяжких формах і значних сумах, становить основне джерело відтворення тіньової економіки України.
30
Surzhyk, Vyacheslav Gennadievich. "СУЧАСНІ ПІДХОДИ ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ КВІНТЕСЕНЦІЇ СУДОВО- БУХГАЛТЕРСЬКОЇ ЕКСПЕРТИЗИ В УКРАЇНІ." SCIENTIFIC BULLETIN OF POLISSIA, no. 1(17) (2019): 166–72. http://dx.doi.org/10.25140/2410-9576-2019-1(17)-166-172.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження. У зв’язку із широким застосуванням судово-бухгалтерської експертизи виникає потреба у визначенні її економічної квінтесенції. Постановка проблеми. Відповідно до процесуального законодавства більшість питань економічного характеру, необхідність вирішення яких стоїть перед слідчими або судовими органами, вирішуються шляхом проведення судово-бухгалтерських експертиз. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Окремі питання судово-бухгалтерської експертизи знайшли відображення у працях: М. Т. Білухи, М. І. Камлика, В. О. Шевчука; Т. М. Арзуманяна, Г. А. Атанесяна, А. М. Бєлова, Б. А. Бор’яна, Н. Г. Гаджиєва, Т. М. Дмітрієнка. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Результати попередніх досліджень не розкрили економіко-правову квінтесенцію судово-бухгалтерської експертизи. Постановка завдання. Головним завданням цієї роботи є розкриття економічної квінтесенції судово-бухгалтерської експертизи з позиції бухгалтерського обліку. Виклад основного матеріалу. Історично склалося так, що судово-бухгалтерська експертиза застосовувалась в окремих випадках і слугувала інструментом підтвердження чи спростування складу економічного злочину. Особливістю цього процесу при вивченні обставин господарських спорів і економічних злочинів є необхідність використання не лише юридичних, але й спеціальних економічних, зокрема бухгалтерських, знань. Серед їх сукупності в процесі розслідування найважливішими стають знання з бухгалтерського обліку, економічного аналізу, господарського контролю. Висновки. Дослідження економічних основ та практичного застосування дало підстави стверджувати, що судово-бухгалтерська експертиза - дослідження експертами із професійними знаннями бухгалтерського обліку бухгалтерських документів, звітності, що проводиться в ході досудових слідчих дій і судових процесів та є наслідком конфліктних ситуацій господарської діяльності підприємства та інституційного середовища навколо нього.
31
Бібленко, В. "Проблемні питання визначення родового об’єкту злочинів проти життя та здоров’я особи." Юридичний вісник, no. 3 (February 4, 2020): 146–50. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i3.956.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню поняття життя та здоров’я людини як об’єкту злочину. Здійснено огляд сучасних проблем конструювання даного об’єкту кримінально-правової охорони. Дається авторське розуміння життя та здоров’я як родового об’єкту злочинів, передбачених розділом ІІ КК України. Законодавец ніколи не користувався і не користується при перерахуванні у відповідних статтях Кримінальних кодексів об’єктів кримінально-правової охорони терміном «суспільні відносини». Для того щоб усунути виникле протиріччя між описом об’єкта в законі як певних соціальних цінностей та концепції про розгляд його як суспільних відносин, деякі вчені пропонують виділяти матеріальне та формальне визначення об’єкта. Суспільні відносини стають об’єктом кримінально-правової охорони відтоді, коли кримінальне право, яке покликано охороняти саме ці суспільні відносини, набуває чинності, тобто вони здобувають таку якість із того моменту, коли кримі- нальний закон взяв їх під свою охорону. Родовим об’єктом для злочинів розділу ІІ Особливої частини Кримі- нального кодексу України є життя і здоров’я людини. При аналізі родового об’єкту злочинів проти життя суттєве значення має значення має з’ясування співвідношення поняття «особа» і «людина». Поняття «людина» у нормах КК України означає фізичну особу, людину в біологічному значенні цього слова. При цьому КК України охороняє людину і як біологічну істоту, забороняючи посягання на життя, здоров’я, тілесну та статеву недоторканність, особисту свободу, і як соціальну істоту, особистість – у цьому випадку забезпечується охорона честі та гідності, політичних, соціально-економічних та інших прав і свобод людини. Відповідний розділ Кримінального Кодексу для уникнення розбіжностей слід було назвати «Злочини проти життя і здоров’я людини».
32
Медицький, І. Б. "Матеріальні наслідки фізичного насильства: кримінологічний аналіз." Науково-теоретичний журнал «Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка» 4, no. 88 (December 26, 2019): 112–23. http://dx.doi.org/10.33766/2524-0323.88.112-123.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовується необхідність активізації кримінологічного пізнання фундаментальної проблеми наслідків злочинності, обсяг знань про які сприятиме створенню системи кримінологічної безпеки. Здійснено аналіз стану кримінального насильства в Україні, наведено динаміку злочинів, пов’язаних із протиправним позбавленням життя людини та заподіянням тілесних ушкоджень. На підставі макроекономічних показників розвитку, статистичних даних, систематизації та узагальнення вироків у справах про злочини проти життя та здоров’я, здійснено розрахунок економічних втрат для суспільства у зв’язку із передчасною смертю особи, а також витрат на стаціонарне лікування потерпілих від злочинів осіб.
33
Каменський, Д. В. "ПРО ЗМІСТ ОЗНАКИ СУСПІЛЬНОЇ НЕБЕЗПЕКИ В СКЛАДАХ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ У СФЕРІ ЕКОНОМІКИ." Знання європейського права, no. 1 (April 27, 2021): 123–27. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i1.186.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу змістових складників ознаки суспільної небезпеки в складах економічних правопорушень за кримінальним законодавством України (розділ VII Особливої частини КК України). Констатовано, що суспільна небезпека діяння є сутнісною, іманентною ознакою сукупного поняття «кримінальне правопорушення», має фундаментальний характер, а отже, вагоме теоретичне й прикладне значення. Досліджено альтернативні погляди науковців на зміст та правозастосовне значення ознаки суспільної небезпеки. Висловлено авторське припущення про те, що суспільна небезпека суміжних злочинів, передбачених ст.ст. 209 і 209-1, 212 і 212-1, 223-1 і 223-2, 232 і 232-1 КК України, є якісно схожою, про що свідчить, серед іншого, місце розташування цих заборон. Констатовано загалом однакове розуміння законодавцем закріплених у цих статтях діянь з точки зору характеру їхньої небезпеки для українського суспільства.
Як приклад розглянуто умовну паралель злочинів, передбачених статтями 222 та 190 КК України з метою визначення втілених у них характеристик суспільної небезпеки. Здійснено аналітичне розмежування двох складів злочинів за ознаками, що мають значення для встановлення ступеня їх суспільної небезпеки. Зокрема, звернуто увагу на подібні кваліфікуючі ознаки, а також санкції за обтяжувальні форми обох видів шахрайств.
Наголошено на передчасності та очевидній необґрунтованості декриміналізації фіктивного підприємництва (ст. 205 КК України). Визначено, що зазначена заборона безпосередньо стосувалась конвертації фінансових коштів як злободенного прояву тіньової економіки, а отже, зберігала елемент суспільної небезпеки і була активно затребуваною практикою протидії злочинам у сфері економіки.
Із позицій вчення про суспільну небезпеку кримінального правопорушення звернуто увагу на проблему якісного відмежування економічних злочинів від адміністративних деліктів в економічній сфері, що набуває додаткової актуальності через масштабну декриміналізацію відповідних посягань у 2011 році.
34
Марушев, А. "До питання про форми застосування спеціальних знань у процесі розслідування кримінального банкрутства." Юридичний вісник, no. 5 (December 8, 2020): 56–63. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i5.2002.
Full textAbstract:
У статті висвітлюються основні форми використання спеціальних знань під час розслідування злочинів, пов'язаних із кримінальним банкрутством. У процесі проведеного аналізу визначено, що організація використання спеціальних знань є комплексом управлінських, методичних, тактичних та кримінально-процесуальних засобів, прийомів та методів, спрямованих на вирішення завдань кримінального судочинства у процесі розслідування кримінального банкрутства.
Автором відзначається ефективність участі спеціаліста у проведенні таких слідчих (розшукових) дій, як слідчий огляд, огляд документів, обшук, залучення експерта для проведення економічних досліджень. Наголошується на обов'язковості залучення спеціаліста-економіста у процесі застосування заходів забезпечення кримінального провадження із кримінального банкрутства, особливо таких, як тимчасове вилучення майна, тимчасовий доступ до речей і документів, арешт майна.
Далі зосереджено увагу на перевагах консультацій, отриманих від спеціалістів, та їх необхідності для оперативного отримання інформації, важливої для з'ясування обставин учинення злочинів із кримінального банкрутства. Відзначається, що консультативна діяльність спеціаліста складається не тільки з усного роз'яснення, але й з отримання письмових довідкових даних, складання письмових висновків спеціаліста, які є джерелом орієнтуючої інформації для слідчого (оперативного працівника) у пошуку знаряддя злочину, злочинця у процесі розслідування кримінального банкрутства. Звертається увага на те, що організація використання спеціальних знань є комплексом управлінських, методичних, тактичних та кримінально-процесуальних засобів, прийомів та методів, спрямованих на вирішення завдань кримінального судочинства у процесі розслідування кримінального банкрутства.
У підсумку встановлено, що використання таких форм забезпечить об'єктивність, повноту та всебічність досудового розслідування, сприятиме оперативному й ефективному розкриттю злочинів, що спричинені неналежним виконанням професійних обов'язків працівника.
35
ДЕНИСОВА, ТЕТЯНА. "Визначення ефективності виправного впливу на осіб, засуджених до позбавлення волі." Право України, no. 2019/07 (2019): 108. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-07-108.
Full textAbstract:
Осмислення цілей покарання для теорії кримінально-виконавчого права пов’язується насамперед із дослідженням її значення у вираженні, правовому закріпленні та реалізації карної політики держави. Теорія не знайшла остаточної та адекватної відповіді на виклики сьогодення, що стосуються встановлення співрозмірності між тяжкістю вчиненого злочину, особою злочинця і призначеним покаранням, ефективним його застосуванням, особливо в частині виправного впливу на осіб, засуджених до позбавлення волі. Ба більше, має місце еклектика стосовно застосування ідей природного права, догматичних підходів тощо. Немає чіткої визначеності щодо проблем виконання та відбування покарання в частині обмеження або, навпаки, посилення кримінальної репресії, що не повинна мати зрівняльного характеру. Ще більше питань виникає щодо мети покарання, в основу якої покладено не тільки кару, а й виправлення та ресоціалізацію засудженого, можливість стримування негативного впливу покарання як на самого злочинця, так і на суспільство загалом. Метою статті є аналіз сформованих у доктрині кримінально-виконавчого права підходів до розуміння цілей покарання, виявлення наявних проблем при їх реалізації і встановленні ефективності виправного впливу, а також визначення перспектив збереження мети виправлення особи при виконанні та відбуванні покарання у виді позбавлення волі. Вивчення світових історичних пам’яток, а також законодавства та звичаєвого права, яке діяло на території України, дає змогу стверджувати, що цілі покарання мають дуалістичний характер. З одного боку, покарання передбачає кару та відплату за вчинений злочин, а з другого – виправлення засудженого і соціальне відновлення його особи. Обґрунтовано, що саме досягнення мети покарання повинно вказувати на ефективність виправного впливу на засуджених. Однак покарання має не одну мету, а декілька кінцевих цілей. Зокрема, у кримінальному законодавстві – це кара, виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами (ст. 50 Кримінального кодексу України). У кримінальновиконавчому законодавстві каральна мета трансформується у захист інтересів осо-би, суспільства й держави, а до цілей виправлення, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами додається мета – ресоціалізація засуджених. Крім кінцевих цілей покарання, у кримінально-виконавчому праві існують проміжні цілі, які мають досягатися ефективним виправним впливом на кожному етапі реалізації покарання за допомогою кримінально-правових і кримінально-виконавчих функцій. У висновках зазначається, що в умовах переходу до правової держави і гуманного ставлення до засуджених, задля відновлення особи та запобігання вчиненню повторних злочинів, необхідно переосмислити підходи до визначення ефективності виправного впливу. Тож на сучасному етапі розвитку суспільства потрібно надати пріоритет виправній меті покарання. Враховуючи загальні тенденції в практиці застосування покарань, більш перспективним вбачається добровільне виправлення засудженого, але це не виключає застосування частково елементів примусу. Виправ ний вплив не повинен здійснюватися лише в межах кримінально-виконавчого права. Необхідне комплексне застосування основ педагогіки, соціології, психології, кримінології для розробки та впровадження добровільного виправлення засудженого шляхом стимулювання правослухняної поведінки. Стимулювання засуджених до соціального відновлення, правослухняної поведінки і некримінального способу життя після звільнення від покарання повинно стати основою для ефективного виправного впливу на засуджених, бути морально та економічно вигідним для суспільства, потерпілої особи, самого засудженого та, загалом, для держави.
36
Піхоцька, М. Р. "Бюро економічної безпеки як новітній суб’єкт державного фінансового контролю." Економічний вісник. Серія: фінанси, облік, оподаткування, no. 7 (September 14, 2021): 117–25. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5932.7.2021.117-125.
Full textAbstract:
У статті розглянуто правовий статус Бюро економічної безпеки як центрального органу виконавчої влади, повноваження якого охоплюють собою аналітичну та правоохоронну діяльність. Проаналізовано теоретичні підходи до визначення «державний фінансовий контроль», на основі чого подано власне визначення. Сформульовано перелік завдань державного фінансового контролю, виконання яких покладено на Бюро економічної безпеки. Охарактеризовано функції, на виконання яких спрямована діяльність досліджуваного правоохоронного органу. Правоохоронна функція Бюро економічної безпеки полягає у забезпеченні виявлення, розкритті та попередженні фінансових злочинів. Доведено, що аналітична функція Бюро економічної безпеки проявляється через проведення комплексного аналізу фінансової обстановки у державі. Встановлено, що економічна безпека проявляється через реалізацію державної економічної політики. Інформаційна функція проявляється через гносеологічно-прогностичні повноваження Бюро економічної безпеки.
37
Карчевський, М. В. "BlockСhain та Bitcoin що це таке та «як працює»?" Науково-теоретичний журнал «Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка» 4, no. 84 (December 28, 2018): 108–17. http://dx.doi.org/10.33766/2524-0323.84.108-117.
Full textAbstract:
Перспективною для усвідомлення сутності криптовалюти в контексті кримінально-правового регулювання вбачається систематизація її ознак і встановлення їх змісту. Видається, що найбільш вдалою систематизацією ознак криптовалюти буде традиційна для кримінально-правового регулювання система ознак предмета злочину: фізична, економічна, юридична. Фізична ознака характеризує технічні аспекти функціонування криптовалюти. Економічну ознаку визначає ціна, яку за неї можуть заплатити зацікавлені особи. Юридична ознака встановлюється на підставі послідовного аналізу передбачених чинним законодавством видів об’єктів цивільних прав. Отже, у контексті кримінально-правового регулювання криптовалюта представляє собою дані в електронному вигляді, що мають ціну та є предметом реалізації права на інформацію.
38
Діордіца, І. В. "ПОНЯТТЯ ТА ЗМІСТ КІБЕРШПИГУНСТВА." Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 26 (July 22, 2020): 49–55. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v26i0.660.
Full textAbstract:
У статті автор здійснив дослідження поняття «кібершпигунство» на основі аналізу концепту «шпигунство» в його теоретичному сенсі, а також застосуванні сучасних шпигунських технологій у кіберпросторі. Актуальність дослідження зумовлена не лише значним збільшенням випадків нелегального втручання в персональні системи, а також перехоплення інформації з боку кримінальних структур і терористичних організацій, але й системним, цілеспрямованим впливом державних або квазідержавних структур на державні системи, критичну інфраструктуру, хід виборів або конституційний лад. При цьому важливими аспектами дослідження стали такі: врахування сучасних суспільно-політичних змін у законодавчому регулюванні обігу секретної інформації, максимальна конкретизація та уніфікація понятійно-категорійного апарату, що застосовується в диспозиції норми, а також дотримання усталених принципів законодавчої техніки та використання наявної зарубіжної практики, норм і доктрин. Запропоновано авторське розуміння кібершпигунства: це злочинна діяльність, яка здійснюється шляхом таємного вистежування, розшуку, збирання, викрадання та передачі інформації, що становить державну таємницю, іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам, якщо ці дії вчинені іноземцем або особою без громадянства в кібернетичному просторі. Встановлено, що об'єктом кібершпигунства є зовнішня безпека України, її суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність, обороноздатність, державна, економічна чи інформаційна безпека та кібернетичний простір загалом. З об'єктивної сторони шпигунство виражається в передачі або збиранні з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам відомостей, що становлять державну таємницю. Предметом цього злочину є відомості, що містять державну таємницю. Із суб'єктивної сторони кібершпигунство характеризується прямим умислом. Суб'єкт злочину спеціальний - іноземець або особа без громадянства, які досягли 16-річного віку. Наголошено на тому, що це злочинне діяння повинно бути закріплене на законодавчому рівні - не лише національному, але й міжнародному, з метою уніфікації та можливості приведення наявних норм в єдине ціле.
39
Розовський, Б. Г. "СИЗИФОВ ТРУД УГОЛОВНОГО ПРАВА." Актуальні проблеми права: теорія і практика, no. 1 (41) (May 20, 2021): 30–46. http://dx.doi.org/10.33216/2218-5461-2021-41-1-31-46.
Full textAbstract:
Справжня робота є продовженням дискусії, розпочатої в статті «Кримінальним кодексом слід надати нагадування - епіграф:« Багато розстріляні були посмертно реабілітовані! », Опублікованій у збірнику" Актуальні проблеми права: теорія і практика "№ 2 (40) (2020). У статті представлений подальший аналіз проекту кримінального кодексу України, обґрунтовано пропозицію щодо заміни покарання у вигляді позбавлення волі іншими видами економічних санкцій. Коротко порушено питання застосування пробації в кримінальному праві. Зроблено акцент на самому понятті «давність», котре передбачає розрив у часі між вчиненням злочину і з'ясуванням питання про звільнення від покарання. Однак механічний підхід тут неприпустимий. Якщо сповідувати елементарну логіку - якщо в принципі існує можливість звільнення людини від відповідальності в майбутньому, чому вона широко НЕ екстраполюється на сьогодення?
Акцентується увага на положенні про те, що фахівці кожної галузі права спільно з кримінології та криміналістами, з використанням досягнень інформаційних технологій, в кооперації з фахівцями інших галузей зобов'язані виявляти і усувати всі прогалини в своєму правовому регулюванні, що створюють лазівки для вчинення злочинів і лише після цього , як крайність поступатися сидіння кримінального права. У Обощая, в даній роботі проведений аналіз критичних зауважень опонентів, підтверджена обґрунтованість висловлених новацій, показані інші недоліки проекту КК і зроблений ряд вагомих пропозицій.
Ключові слова: закон, право, кримінальне право, злочин, покарання, відповідальність держави за необгрунтоване засудження людини.
40
Щоголєв, С. В. "ЕВОЛЮЦІЯ ОРГАНІЗОВАНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ В УКРАЇНІ (ОКРЕМІ АСПЕКТИ)." Прикарпатський юридичний вісник 1, no. 4(29) (April 13, 2020): 153–56. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v1i4(29).414.
Full textAbstract:
У статті розглянуто окремі аспекти еволюції органі-зованої злочинності в Україні з 1960-х до 2000-х років. Відзначено поширення правового нігілізму серед широ-ких верств населення як формуючу ознаку історичних передумов та соціальної бази організованої злочинності в часи СРСР. Акцентовано увагу на формуванні єдиного конгломерату «криміналітет – економіка – політика», що досі виступає домінуючою формою організованої злочин-ності на пострадянському просторі. Приватний бізнес, сформований в умовах протистояння державній владі, легалізувався і визначив правила, за якими розвивається економіка. У цю сферу інтегрувалися політичні та госпо-дарські еліти СРСР, що капіталізували своє становище. Найбільш поширеними явищами організованої злочин-ності в Україні в 1990-х рр. визначено рекет, наркобізнес, викрадення автомобілів, торгівлю зброєю, викрадення людей для отримання викупу, незаконні фінансові опера-ції, економічну контрабанду тощо. Наголошено на широ-кому територіальному контролі та контролі над галузями економіки, які встановлювалися киміналітетом. Автор зазначає, що для структур організованої злочинності того періоду характерною була чітка ієрархічна побудова (від простих ієрархій типу «ватажок – виконавці» до склад-них структур мафіозного типу, які згодом інтегрувалися у легальні інститути – органи влади, промислово-фінан-сові групи тощо). Автор вказує на те, що у другій поло-вині 1990-х років органи державної влади, зокрема пра-воохоронні, значною мірою витіснили з кримінального середовища традиційний рекет, зайнявши його місце. Ос-новними сферами діяльності тоді були наркобізнес, бан-ківське шахрайство, торгівля зброєю, нелегальний екс-порт нафти та кольорових металів, контрабанда ядерних матеріалів та відходів. Автор доходить висновку, що роз-пад соціалістичної економіки, дезінтеграція СРСР, інсти-туційна неспроможність та криміналізація політикуму призвели до широкої криміналізації суспільного життя на початку 1990-х років. Вуличні банди консолідувалися у потужні кримінальні об’єднання, що почали усвідом-лювати свої не лише економічні, а й політичні інтереси. Їх представники зайняли місця в органах влади на місце-вому та на центральному рівнях, а отримані злочинним шляхом капітали трансформувалися у легальний бізнес.
41
Medviedieva, Y. Y. "Релігійність та економічна безпека в країнах заходу: до проблеми співвідношення." Grani 19, no. 2 (January 28, 2016): 55–60. http://dx.doi.org/10.15421/1716048.
Full textAbstract:
Метою даного дослідження був доказ того, що релігійна віра і пов’язані з нею значення перебувають у стійкому співвідношенні з економічною безпекою та рівнем модернізації суспільства. У цьому контексті було залучено теорії секуляризації та їх впливу на суспільство. Останні мали служити основою для розуміння виникнення процесу модернізації та її значення для суспільства. Крім того, було відзначено, що погляд на світ, який є грунтованим на традиційних віруваннях і цінностях, мав поступитися місцем науковому світогляду. В рамках наукового світогляду відбулася заміна незрозумілої містичної «логіки» на логіку матеріалістичну і світську. Замість того, щоб шукати духовний порятунок, люди поміняли мотивацію порятунку на мотивацію економічних досягнень, яка визначила їхні основні цілі та прихильність до сучасного суспільства. З вищеозначеного випливає, що секуляризація і модернізація нерозривно пов’язані одна з одною. Обидві ма- ють негативний вплив на релігію, заохочуючи людей використовувати свої знання, щоб контролювати їх навколишнє середовище і долю, а не покладатися на традиційні вірування релігійних вчень. Якщо погодитися із цим постулатом, то стає зрозумілим, що модернізація, яка є рухомою світським світоглядом, призводить до пріоритетності економічних цінностей у порівнянні з релігійними переконаннями і цінностями. Зв’язок між зниженням релігійності та рівнем економічної безпеки може бути емпірично-підтвердженим. Крім того, для підтвердження означеної тези було запропоновано здійснити вторинний аналіз даних дослідження семи західних країн, який показав, що п’ять із семи країн вписуються в означену тенденцію. На модернізацію в досліджених спільнотах, зокрема, в США, сильно вплинули релігійні рухи, які виникли в результаті реформації католицької церкви. У порівнянні з традиційними різновидами християнської релігії, ці нові конфесії, секти і релігії у сфері релігійної етики володіють вираженою толерантністю підприємницької успішності і накопичення, але й економічну самоактуалізацію як субститут духовної самоактуалізації. Навіть якщо секуляризація і модернізація можуть бути ідентифікова- ними як поточні процеси майже в усіх західних соціумах, деякі традиційні цінності, які є вкоріненими в релігії, завжди будуть слугувати показником соціального порядку і стабільності (наприклад, у контексті негативної морально-етичної оцінки злочинів, зокрема злодійства або вбивства, які переслідуються не тільки в рамках кримінального права, але й релігійної етики). Хоча традиційні цінності, очевидно, втрачають свій вплив у ряді сфер суспільного життя, деякі з них ще відповідають соціальним експектаціям і тому залишаються релевантними сучасності.
42
Плекан, В. "Історико-правові передумови виникнення корупції в правоохоронних органах України." Юридичний вісник, no. 1 (April 12, 2021): 65–76. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.2082.
Full textAbstract:
Становлення України як демо-кратичної держави неможливе без зниження рівня корупції в дер-жаві, у тому числі в правоохорон-них органах, одним із завдань яких є забезпечення дієвої боротьби із цим негативним явищем. У засобах масової інформації досить часто публікуються новини щодо коруп-ційних скандалів за участю поса-дових осіб поліції, Служби Безпеки України, митниці, прокуратури. Окрім цього, корупційні злочини, що вчиняються працівниками право-охоронних органів, негативно впли-вають на стан законності держави в цілому, породжують недовіру до цих органів. Водночас теперіш-ній стан корумпованості право-охоронних органів не виник одно-моментно, оскільки виникненню будь-якого соціального явища в тому числі корупції передує значна кількість історичних чинників, які нерідко взаємопов’язані між собою та створюють підґрунтя для подальшого їх розвитку.
Метою дослідження у цій статті є виокремлення історичних передумов, які сприяли виникненню корупції в правоохоронних орга-нах, а також дослідження дієвості правових актів, спрямованих на подолання корупційних явищ, що виникали на території українських земель в різні історичні періоди.
Автором досліджено істори-ко-правові передумови для виник-нення корупції в правоохоронних органах України. Проаналізовано антикорупційне законодавство, що діяло на українських землях з часів Київської Русі, у складі Великого кня-зівства Литовського, Речі Поспо-литої, Австро-Угорської та Російської імперій, СРСР і до моменту проголошення Україною Незалеж-ності у 1991 році, з точки зору його ефективності, достатності та безпосередніх результатів впливу на стан і рівень корупції. Упродовж кожного історичного періоду надано оцінку методам, спрямованим на подолання коруп-ції, що впроваджувались на держа-ному рівні. Досліджено історично встановлені факти корупції, що мали місце в діяльності правоохоронних органів на території українських земель. За результатами дослідження виокремлено ключові соціально-правові, ментальні, соці-ально-економічні та соціально-політичні передумови для виникнення та подальшого розвитку корупції в правоохоронних органах України.
У статті автором досліджено історичні передумови для виник-нення корупції в правоохоронних органах України. Проаналізовано антикорупційне законодавство, яке діяло з часів Київської Русі і до проголошення Україною Неза-лежності у 1991 році. Досліджено факти корупції, що мали місце в діяльності правоохоронних органів на території українських земель. За результатами дослідження виокремлено ключові соціально-пра-вові, ментальні, соціально-еконо-мічні, соціально-політичні переду-мови, які сприяли становленню та подальшому розвитку корупції у правоохоронних органах України.
43
Якимчук, Мирослава Юріївна. "ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРОТИДІЇ КІБЕРЗЛОЧИННОСТІ В УКРАЇНІ: ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ." New Ukrainian Law, no. 4 (October 1, 2021): 182–86. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2021.4.27.
Full textAbstract:
У статті розглянуто основні аспекти правового регулювання кіберзлочинності в націо- нальному праві через призму міжнародного. Проаналізовано визначення поняття «кіберз- лочинність», його історичний розвиток. Дослідження наукових студій дало змогу уточнити визначення поняття «міжнародна кіберзлочинність», яке ми будемо розуміти як протиправну поведінку міжнародного значення, яка здійснена за допомогою комп’ютерної техніки задля несанкціонованого отримання інформації. У статті згадано і проаналізовано резонансний приклад кібератаки, якого названо вірусом «Petya». У сучасному світі країни розробляють нові методи боротьби з такими злочинами, зокрема зазначено, що США сформувала так звані «NIST Cyber security Framework» – стандарти з безпеки, які дозволяють виявляти, реагувати і навіть запобігати кіберзлочинам; Каліфорнія випустила Акт про повідомлення щодо порушення правил безпеки «Notice of Security Breach Act», згідно з яким компанії мають право вільно вибрати для себе спосіб забезпечення приватності своїх систем; Євро- пейський Союз прийняв Директиву щодо мережевої та інформаційної безпеки «NIS Directive on security of network and information systems», що визначив важливе значення надійності й безпеки мережевих та інформаційних систем для економічної та суспільної діяльності; Україна створила підрозділ «CERT-UA», який у межах своїх повноважень проводить аналіз та накопичення даних про кіберінциденти, веде державний їх реєстр. Узагальнюючи все проаналізоване вище, ми зробили висновки, що в сучасному світі існує багато видів кіберз- лочинів: комп’ютерне шпигування, поширювання комп’ютерних вірусів, інтернет-шахрай- ство, дефейс, кібертероризм тощо – ці злочини можуть мати більш масштабний об’єм і загро- жувати міждержавній безпеці. У статті згадано і виокремлено умовні групи злочинів проти приватності, цілісності інформаційних даних, за Конвенцією про кіберзлочинність. Аналіз наукової літератури дав можливість констатувати, що кіберзлочинність дійсно є актуальною проблемою сучасності, проте світове співтовариство спрямувало свої сили на її розв’язання через прийняття відповідних документів.
44
Чижова, Т. В. "ФІСКАЛЬНА СПРОМОЖНІСТЬ НЕПРЯМИХ ПОДАТКІВ В УМОВАХ ТІНЬОВОЇ ЕКОНОМІКИ." Підприємництво та інновації, no. 16 (February 26, 2021): 94–99. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/16.16.
Full textAbstract:
Зростання тіньової економіки останнім часом спонукає уряди всіх країн шукати ефективні інструменти боротьби із цим явищем. Точне визначення тіньової економіки дати досить складно, тому що тіньова економіка постійно розвивається, пристосовуючись до тих змін, які відбувається як в економіці, так і в суспільстві. Тінізація економіки значною мірою впливає на економічні процеси, як наслідок, держава втрачає надмірну кількість грошових ресурсів, які не надходять до державного бюджету у вигляді податкових надходжень. Саме непрямі податки в умовах зростаючої тіньової економіки виступають інструментом злочинних схем. Оскільки ухилення від сплати податків сьогодні є найбільшим компонентом дефіциту ПДВ, необхідно визначити, якою мірою можна збільшити надходження від ПДВ за рахунок забезпечення більш ефективного збору податків у середньостроковій і довгостроковій перспективі за інших рівних умов.
45
Пеньков, С., and М. Волошина. "КОНВЕРТАЦІЙНІ ЦЕНТРИ, ЯК ІНСТРУМЕНТ ТІНЬОВОЇ ЕКОНОМІКИ: ВИЗНАЧЕННЯ, ХАРАКТЕРИСТИКА, ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ." Financial and credit activity problems of theory and practice 6, no. 41 (January 10, 2022): 191–202. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v6i41.251437.
Full textAbstract:
Анотація. Метою статті є загальний аналіз виконання державою своїх соціальних зобов’язань закріплених Конституцією, рівня «тінізації» економіки України, характеристика конвертаційних центрів та схем мінімізації податкових платежів, що застосовуються їх організаторами та учасниками, умов та причин, що унеможливлюють їх знешкодження, пошук шляхів їх усунення, в першу чергу на законодавчому рівні. Проаналізовано сучасний стан наповнюваності державного бюджету України, основні джерела бюджетних надходжень, структуру бюджетних видатків в розрізі виконання соціальних зобов’язань. Визначено високий рівень тіньової економіки, як один з найбільш вагомих чинників, що перешкоджає забезпеченню достатнього рівня соціального захисту населення. Надано характеристику конвертаційних центрів, їх ознаки і структуру, запроваджуваних їх організаторами та учасниками злочинних схем, як одного з інструментів ділків тіньового бізнесу у скоєнні злочинів у сфері господарської діяльності, перш за все ухилення від сплати податків зборів (обов'язкових платежів), легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом та інших. Запропоновано авторське поняття «конвертаційний центр» для використання у практичній діяльності правоохоронних органів. Поставлено питання щодо визначення на законодавчому рівні поняття «конвертаційний центр» та вирішення питання щодо введення кримінальної відповідальності за організацію їх діяльності. Зроблено висновок про збільшення рівня тіньової економіки України до загрозливого стану, а необхідність боротьби з конвертаційними центрами визначено, як один з пріоритетних напрямків діяльності знов створеного Бюро економічної безпеки України. Ключові слова: соціальні зобов’язання, бюджет, податкові надходження, конвертаційний центр, тіньова економіка, готівка, фіктивний суб’єкт господарювання. Формул: 0, рис. 1, табл.: 2 бібл.: 20.
46
Тютюнник, Р. С., and В. В. Зарубей. "ОСОБЛИВОСТІ РОЗСЛІДУВАННЯ ТА КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЛЕГАЛІЗАЦІЇ ГРОШОВИХ КОШТІВ АБО ІНШОГО МАЙНА, ЗДОБУТИХ ЗЛОЧИННИМ СПОСОБОМ." Знання європейського права, no. 5 (December 22, 2021): 85–89. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i5.287.
Full textAbstract:
Статтю присвячено дослідженню актуальних питань криміналістичної характеристики протиправної діяль ності щодо легалізації грошових коштів (майна), здобутих злочинним способом, та особливостям здійснення досудового розслідування. Зважаючи на те, що легалізація (відмивання) грошей або майна, здобутих злочинним способом, наразі стала глобальною загрозою економічній безпеці держави, дослідження обставин, які сприяють вчиненню вказаного кримінального явища, є надзвичайно важливим. Актуальність цього питання не викликає сумнівів, адже тіньова злочинна діяльність набула світового роз маху. Ще в недалекому минулому такі кримінальні правопорушення вчинялися, як правило, з метою вкладе них легалізованих коштів у певний вид підприємницької діяльності для отримання прибутку. Сьогодні грошові кошти або майно, здобуті злочинним способом, використовуються для фінансування тероризму, здійснення актів корупційного характеру, незаконного обігу зброї, викрадення людей тощо. Незважаючи на те, що цій тематиці присвячена значна кількість наукових досліджень, єдиного визначення поняття «тіньова економіка» немає, саме тому автором досліджено це поняття як вид діяльності, спрямованої на порушення податкового законодавства з метою отримання високих доходів та мінімальними витратами. Також вивчено питання взаємозв’язку легалізації коштів або майна, здобутих злочинним способом, із тіньовим сектором економіки. У роботі розглянуто поняття легалізації («відмивання») грошей (майна), проаналізовано склад цього кримі нального правопорушення, адже правильне визначення його складників забезпечує правильну кваліфікацію. Автор у своїй роботі розглянув історичний розвиток такого кримінального явища, як відмивання грошей, причи ни, умови скоєння кримінальних правопорушень у сфері економіки та наслідки такого виду злочинної діяльності. Також здійснено огляд міжнародного законодавства щодо розслідування легалізації коштів або майна, здобу тих злочинним способом, та напрями використання світового досвіду національними слідчими органами.
47
Кротюк, А. М. "СПЕЦІАЛЬНО-КРИМІНОЛОГІЧНІ ЗАХОДИ ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИНАМ У СФЕРІ НЕЗАКОННОГО ОБІГУ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН, ЇХ АНАЛОГІВ І ПРЕКУРСОРІВ У ВЕЛИКОМУ МІСТІ." Juridical science, no. 2(104) (July 14, 2021): 43–49. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-104-2.06.
Full textAbstract:
Актуальність статті полягає в тому, шо в Україні серед багатьох проблем, що стоять перед суспільством і державою, на одне з перших місць виходить проблема протидії злочинності в цілому. Крадіжки, пограбуван- ня, розбої, шахрайство, торгівля наркотиками та інші кримінально каранні дії завжди бентежили спокій законослухняних громадян. Особливого резо- нансу в умовах сьогодення набуває саме проблема протидії наркозлочин- ності. Тому запобігання незаконному обігу наркотиків була і залишається актуальною і на сьогодні, у зв’язку з набуттям міжнародного та трансна- ціонального характеру і тому не є притаманною якійсь одній конкретній країні, а охопили практично весь світовий простір. Метою статті є визна- чення основних напрямів спеціально-кримінологічних заходів запобігання злочинам у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних ре- човин, їх аналогів і прекурсорів у великому місті та розробка системи таких заходів. Проблема запобігання злочинів у сфері незаконного обігу наркотич- них засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів у великому місті повинна вирішуватися в руслі протидії зі злочинністю взагалі. Обов’язко- вою передумовою успіху в реалізації загальносоціальних заходів запобіган- ня злочинам у сфері незаконного обігу наркотичних засобів. психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, зокрема і всієї злочинності взагалі, є до- сягнення якісно іншого стану нашого суспільства, в якому людина повин- на мати міцний життєвий статус. Для цього необхідно зробити істотні перетворення у найважливіших сферах суспільного життя з урахуванням при цьому інтересів усіх верств суспільства. Для попередження злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів. психотропних речовин, їх ана- логів і прекурсорів необхідно реалізувати комплекс соціально-економічних, політичних, організаційно-управлінських, виховних, технічних, правових та інших заходів. У статті проаналізовано поняття, сутність, суб’єкти, механізм спеціально-кримінологічні заходів запобігання корисливим насиль- ницьким злочинам, що вчиняються етнічними організованими злочинними групами, які полягають у комплексному поєднанні всіх різновидів та рівнів запобіжного впливу.
48
Гірук, В. В. "ДОПИТ МАЛОЛІТНІХ ПОТЕРПІЛИХ ВІД НАСИЛЬНИЦЬКИХ ЗЛОЧИНІВ: ТАКТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА ПРОЦНСУАЛЬНІ ЗАСАДИ." Juridical science, no. 2(104) (July 15, 2021): 361–66. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-104-2.40.
Full textAbstract:
Актуальність статті полягає в тому, що упродовж останніх років головним та визначальним у багатьох сферах розвитку суспільного жит- тя України є вектор європейської інтеграції. Прагнення України побудувати з Європейським Союзом відносини не лише на ґрунті партнерства і співро- бітництва, але і створити політичні асоціації та здійснити економічні ін- теграції, передбачають певну адаптацію та внутрішні реформи. В умовах таких трансформаційних процесів на євроінтеграційному шляху важливе місце займає нормативно-правовий захист прав людини та громадянина. Певну специфічну категорію в даному випадку становлять діти, оскільки внаслідок певних вікових особливостей розвитку вони не здатні самостій- но, в повному обсязі розуміти, користуватись та інформувати про випадки не дотримання їх прав та законних інтересів. Під час розслідування кримі- нальних правопорушень, вчинених відносно малолітніх осіб, перед слідчим також постає ряд проблем, пов’язаних із забезпеченням дотримання прав та законних інтересів досліджуваної категорії. Найчастіше такі проблемні аспекти виникають саме під час організації та проведення допиту мало- літнього. В такому випадку, перед слідчим, окрім основного завдання, яке полягає у отриманні від допитуваної особи найбільш повної інформації про подію злочину, постає проблема, яка стосується регулювання психоемо- ційного клімату у якому проходитиме допит. У статті досліджено окремі аспекти тактичних особливостей допиту малолітніх потерпілих від на- сильницьких злочинів. Проаналізовано можливості проведення допиту ма- лолітньої особи у режимі відеоконференції, процесуальні засади залучення психологів та педагогів. Визначено типові ознаки протидії розслідуванню, яка може виникати під час розслідування кримінальних проваджень у яких потерпілими виступають малолітні особи. Окреслено основні завдання, які постають перед слідчим на різних стадіях проведення допиту малолітніх потерпілих від насильницьких злочинів. Досліджено типові тактичні при- йоми, які застосовуються в під час допиту малолітніх потерпілих від на- сильницьких злочинів.
49
ХАРИТОНОВ, СЕРГІЙ. "Зміцнення військового правопорядку та окремі питання вдосконалення кримінального законодавства України." Право України, no. 2020/02 (2020): 198. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-02-198.
Full textAbstract:
Оборона України, захист її суверенітету, недоторканності та територіальної цілісності від агресивних посягань, забезпечення державної безпеки є справою держави, суспільства та всього народу України, що знайшло чітке закріплення у статтях 17, 65 Конституції України. Ця діяльність держави та сус пільства загалом є правом усіх суб’єктів суспільного буття і кожного з них окремо, якому одночасно відповідає їх конституційний обов’язок. Цей обов’язок доцільно поділити на загальний – держави, суспільства і кожного громадянина України та спеціальний, який притаманний окремим суб’єктам, а саме: З бройним Силам України (ЗСУ), Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням, утвореним відповідно до законів України. У сутності й взаємодії ці суб’єкти становлять воєнну організацію України. Для забезпечення належного функціонування воєнної організації та виконання завдань, які ставляться перед нею, держава створює фундаментальну нормативноправову базу, що визначає спеціальний правовий режим, щодо прав та обов’язків структурних одиниць цієї організації. Основою правового режиму є військова дисципліна та військовий правопорядок. Цей правовий режим реалізується через систему відповідних засобів: організаційних, економічних, правових. Серед останніх засоби кримінально-правового регулювання суспільних відносин у сфері кримінальної відповідальності за військові злочини, що мають загальнопревентивний (спеціальнопревентивний), виховний та каральний характер, відіграють суттєве значення. Саме кримінально-правова охорона суспільних відносин у сфері несення військової служби сприяє існуванню належної військової дисципліни та правопорядку у військових підрозділах, що слугує необхідним підґрунтям для забезпечення боєздатності цих підрозділів і загалом утво рюють стан обороноздатності та захищеності держави. У сучасних умовах, коли Україна пере буває, по суті, у стані збройного конфлікту, це значною мірою впливає на стан злочинності в різноманітних сферах життєдіяльності держави, зокрема й у ЗСУ та інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства. Статис тичні дані Генеральної прокуратури України свідчать, що останнім часом, почи наючи з 2014 р., спостерігаються тенденції зростання кількості злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (військових злочинів), що, безперечно, негативно впливає на забезпечення обороноздатності та національної безпеки України, здатності воєнної організації України адекватно реагувати на будь-які акти ворожих дій із боку інших держав. Злочини проти порядку несення військової служби мають питому вагу в масиві всієї злочинності в Україні. Зрозуміло: якщо не вживати заходів, здатних суттєво вплинути на військову злочинність для стабілізації ситуації у сфері військового правопорядку та військової дисципліни, це створить серйозну загрозу для національної безпеки України. Мета статті – запропонувати внесення належних змін до змісту деяких статей чинного Кримінального кодексу України, які встановлюють кримінальну відповідальність за вчинення військових злочинів.
50
Саінчин, О. С. "ТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ КРИМІНАЛІСТИКИ ЗА КОРДОНОМ." Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 26 (July 22, 2020): 96–106. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v26i0.666.
Full textAbstract:
В умовах формування і становлення нових соціально-економічних відносин, реформування державних структур законодавчої, виконавчої і судової влади виникають завдання створення правової основи зміцнення законності і вдосконалення правоохоронної діяльності. Юридичні науки повинні розробляти та формувати правові основи державності й законності правозастосовної діяльності, спрямованої на надійне забезпечення захисту конституційних прав і законних інтересів громадян, суспільних формувань і державних структур України.
Криміналістика озброює співробітників правоохоронних органів ефективними методами й засобами розкриття та розслідування злочинів, що сприяє реалізації принципу невідворотності покарання, об'єктивному використанню кримінального закону та профілактичному впливу.
Останнім часом в Україні приділяється особлива увага вдосконаленню діяльності правоохоронних органів і зміцненню науково-технічної бази протидії злочинності взагалі й організованій зокрема. Сучасний рівень науки криміналістики та науково-технічний потенціал природничих і технічних наук, даючи змогу органам прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки та суду запобігати, припиняти й розслідувати дуже складні злочини, відповідно, сприяють розв'язанню одного з головних завдань - зміцнення законності та правопорядку в Україні.
Криміналістика - це юридична наука, яка виникла у надрах кримінального процесу у минулому столітті як сукупність технічних засобів і тактичних прийомів, а також способів їх використання для розкриття та розслідування.
У статті продовжено дослідження проблем теорії та історії розвитку криміналістики в деяких країнах Європи, США, та Англії. Загалом, метою цього аналізу було дослідити, яким чином іде розвиток криміналістики за межами нашої держави, які в них виникають проблеми, а головне - дійти висновку про необхідність перебудови (або достатність) системи криміналістичних методів та експертних досліджень.
Проведене дослідження стосується виключно теорії та історії розбудови наукових пізнань у криміналістиці за межами нашої держави, виокремлення позитивних рис її сучасного розвитку та екстраполяції на умови розвитку нашої науки, яка слугує певним інструментарієм у розслідуванні злочинів і встановленні осіб, які їх вчинили.
У наступному дослідженні планується запропонувати дискусію в середовищі науковців і практичних працівників, задіяних у розслідуванні злочинів, про можливу імплементацію сучасних досягнень наших колег-криміналістів за кордоном.