To see the other types of publications on this topic, follow the link: Економічний розвиток підприємств.
Journal articles on the topic 'Економічний розвиток підприємств'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Економічний розвиток підприємств.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Підлипна, Р. П. "ОЦІНЮВАННЯ ІНВЕСТУВАННЯ В СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ПЕРСОНАЛУ ПІДПРИЄМСТВА." Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, no. 63 (October 1, 2021): 64–69. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-63-10.
Full textAbstract:
Статтю присвячено методологічним аспектам оцінювання економічної доцільності інвестицій у соціально-економічний розвиток персоналу, яка визначається високим рівнем їх окупності і потребує оп-тимізації інвестиційних потоків підприємства. Визначено, що загальними цілями розвитку персоналу є ство-рення умов для стимулювання розкриття потенціалу працівників і забезпечення високої вмотивованості щодо досягнення поставлених завдань. Показано, що особливістю сучасних підходів до розвитку персоналу є завдан-ня творчої імплементації у реальну комерційну практику існуючих та безперервної генерації нових знань. Зміни в економічних системах постіндустріального етапу ставлять до персоналу вимоги знання інноваційних техно-логій, здатності розробляти та впроваджувати нові проекти. Водночас соціальна позиція визначає місце працівника в системі управлінських відносин, залежить від його функціональних обов’язків і професійно-кваліфікаційної характеристики. Ефективне інвестування у соціально-економічний розвиток передбачає вит-рати на навчання, охорону здоров’я, виховання і підвищення лояльності працівників до підприємства. Однак кадрова політика більшості підприємств націлена виключно на зменшення витрат, а система мотивації зво-диться до процедури оплати праці. Оцінювання потреби в розвитку персоналу є підґрунтям виявлення причин-но-наслідкового зв’язку між запланованими навчальними програмами і набутим у результаті їх реалізації соціально-економічним ефектом, що дозволяє включати планування розвитку персоналу в загальну стратегію розвитку підприємства. Запропонований поетапний алгоритм аналізу дозволяє як точно і неупереджено врахувати загальну ефективність інвестицій у соціально-економічний розвиток персоналу, так і об’єктивно оцінити кожну зі складових проекту на відповідність цілям розвитку підприємства і окремих працівників. По-дальші дослідження пропонується спрямувати на аналіз впливу окремих напрямків соціально-економічного розвитку на рівень забезпечення соціальної безпеки підприємства.
2
Карлін, М., О. Стащук, and О. Борисюк. "ФІНАНСОВІ АСПЕКТИ ВРАХУВАННЯ НОВИХ ЕКОНОМІЧНИХ РИЗИКІВ У ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ." Financial and credit activity problems of theory and practice 4, no. 39 (September 10, 2021): 376–86. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v4i39.241330.
Full textAbstract:
Анотація. Економічний розвиток підприємств у світі та в Україні 2020 року та на майбутнє дедалі більше залежатиме від урахування нових економічних ризиків, серед яких уже сьогодні доцільно виділити такі: кліматичні, епідеміологічні (передусім — коронавірусні), деглобалізаційні, протекціоністські, популістські, нерівність у доходах. На тлі коронавирусної пандемії і породженої нею економічної кризи найбільше постраждав сектор вітчизняного малого та середнього бізнесу, орієнтований на надання офлайн-послуг. Фактично попит на послуги індустрій громадського харчування, розваг, туризму, гостинності, а також beauty-індустрії і непродовольчого ритейлу в умовах карантину впав у рази. При цьому необхідність платити заробітну плату, податки, соціальні внески, орендні платежі, кредити банкам і контрагентам за постачання та інші послуги зберіглася. Водночас усі види бізнесів, які не встигли перейти на надання товарів і послуг в онлайн-форматі або дотримуються бізнес-моделей, пов’язаних виключно з наданням персональних офлайн-послуг, схильні до ризику банкрутства в майбутньому. Наслідком карантину стане економічна криза, а значить і скорочення купівельної спроможності, зміна споживчої поведінки. Загалом, відбулося порушення традиційної сезонності продажів, змінюються тенденції внаслідок падіння доходів споживача. Водночас прискореного розвитку дістають цифрові послуги: електронна комерція, платіжні системи та послуги замовлення і доставки он-лайн. Також серед інших економічних ризиків у діяльності підприємств особливої уваги набуває необхідність визначення та оцінка фінансово-кліматичних ризиків, які виникають унаслідок обмежень, що накладаються міжнародними організаціями та окремими країнами на бізнес. Відповідно, підприємства, які здійснюють кліматично небезпечну діяльність, повинні розраховувати свої фінансові втрати на перспективу, якщо вони будуть продовжувати подібний бізнес. Проблемою є й той факт, що поки фінансово-кліматичні ризики та інші нові економічні ризики достатньо не вивчені та не систематизовані, а також не досліджено їхній вплив на фінансовий стан підприємств як у світі, так і в Україні. Ключові слова: нові економічні ризики, підприємство, деглобалізація, протекціонізм, економічний популізм, економічна нерівність, Україна. Формул: 0; рис.: 2; табл.: 0; бібл. 14.
3
Вовк, О. М., and А. М. Ковальчук. "СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ КОНКУРЕНТНОЇ ЕКОНОМІКИ." Збірник наукових праць Університету державної фіскальної служби України, no. 1 (June 22, 2019): 20–32. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5940.1.2019.20-32.
Full textAbstract:
В статті досліджено процеси стратегічного управління розвитком підприємства з акцентуванням уваги дослідників на застосуванні функцій менеджменту у проектуванні етапів забезпечення ефективності змін та розкритті ролі конкурентоспроможності підприємства в досягненні поставлених цілей. Метою дослідження є удосконалення теоретикометодичних основ стратегічного управління розвитком підприємства. Методичний інструментарій, що використовувався під час підготовки статті, включає методи ретроспективного аналізу, систематизації й класифікації, графічного представленні результатів. Основними науковими результатами є авторське узагальнення видів розвитку економічних систем, що на відміну від існуючих здійснено відповідно до трактувань поняття «економічний розвиток»; уточнено поняття «стратегічне управління розвитком підприємства»; запропоновано власне бачення процесу стратегічного управління розвитком при нарощуванні ефективності шляхом застосування функціонального підходу та з урахуванням особливостей діяльності авіаційних підприємств промислової галузі.
4
Susidenko, Valentin, and Julia Susidenko. "РЕАЛІЇ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ." Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, no. 6 (December 23, 2020): 183–93. http://dx.doi.org/10.32750/2020-0217.
Full textAbstract:
Розглянуто основні засади формування принципів та методів управління інноваційним розвитком підприємств України на стадії науково-технічної підготовки виробництва. Доведено, що провідні підприємства інвестують у необоротні активи для подальшого вдосконалення інноваційного рівня свого виробництва. Розкрито реалії інноваційної діяльності сучасних підприємств та виокремлено її основні проблеми і принципи функціонування, які полягають у створенні умов для збереження, піднесення і використання науково-технічного та інноваційного потенціалу, забезпечення підприємництвом розвитку науково-виробничої сфери тощо. Визначено перспективи інноваційної діяльності шляхом реалізації інноваційних проектів суб’єктів господарювання різних форм власності. В статті розглянуті проблемні питання впливу системних внутрішніх та зовнішніх факторів на інноваційний розвиток підприємства і управління сучасними організаціями на засадах інноваційного підходу в умовах ринкової економіки. Запропоновані деякі рекомендації щодо впровадження комплексного механізму стимулювання інноваційного розвитку з урахуванням дії загальнонаукових діалектичних закономірностей еволюційного розвитку. Розвиток сучасного підприємства – це процес систематичних динамічних перетворень, трансформацій його підсистем в межах встановлених підприємством стратегічних цілей для забезпечення сталого інноваційного розвитку. Тому нагальною проблемою інноваційного розвитку є раціоналізація та інтеграція всіх процесів в системі управління підприємством. Проаналізовано множиною багаторівневих цілей об’єктів і суб’єктів управління, які повинні мати високий рівень узгодженості, а з іншого, – складністю їх гармонізації. Визначено сучасні умови ведення інноваційної діяльності ставлять перед її ініціаторами завдання організації безперервного процесу нарощування конкурентних переваг у всіх напрямках ресурсного забезпечення впровадження нововведень. Їх головним джерелом на сьогодні є так звані нематеріальні активи і, перш за все, людські ресурси, професіоналізм і знання, як упорядкована специфічна сфера, яка націлена на вирішення певних завдань впровадження інновацій. Встановлено, що людські ресурси, професіоналізм, знання стають першочерговим ресурсом, який є важливою вартістю підприємств та забезпечує їх економічний розвиток.
5
Клименко, Л. В., О. В. Загороднюк, and Ю. Л. Халахур. "ДІАЛЕКТИКА ПОНЯТТЯ «ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВ» В СИСТЕМІ МЕНЕДЖМЕНТУ." Підприємництво та інновації, no. 12 (July 3, 2020): 120–25. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/12.20.
Full textAbstract:
У статті узагальнено наукові діалектичні поняття економічного розвитку підприємств, які передбачають реорганізацію та переорієнтацію соціально-економічної системи. Відображено взаємозалежності структурних складових частин економічного розвитку підприємства. Аналізуючи масштабність сучасних структурних зрушень в економіці України, ми навели класифікацію видів розвитку суб’єктів господарювання на основі змістових критеріїв. Обґрунтовано необхідність впровадження сучасних методів прийняття управлінських рішень, спрямованих на конкретизацію пріоритетів, нарощування ресурсного забезпечення та розроблення дієвих стратегій розвитку. Доведено, що організаційно-економічними важелями збалансованого стабільного розвитку вітчизняних підприємств є впровадження конкурентоздатних високотехнологічних інноваційних процесів виробництва за умов інтеграційних зусиль організацій та підприємств зовнішнього й внутрішнього середовища.
6
Kovalova , O. V. "Рецензія на монографію Шабатури Тетяни Сергіївни «Комплементарність механізмів реалізації економічного потенціалу агропродовольчих підприємств»." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 4 (July 31, 2020): 170–71. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.04.17.
Full textAbstract:
Review
to the monograph by Tatiana Shabatura «Complementarity of mechanisms for realizing the economic potential of agri-food enterprises»
Запровадження в Україні карантинних заходів, пов’язаних із коронавірусом COVID-19, порушило або кардинально змінило логістичні шляхи поставок агропродовольчих товарів, що суттєво впливатиме на розвиток агропродовольчого сектору навіть після пом’якшення та повного скасування карантину. Багато вітчизняних агропродовольчих підприємств внаслідок дії надзвичайної ситуації потрапили в зону ризику і ще довго не зможуть оговтатися від її деструктивних наслідків. За таких обставин прийняття управлінських рішень керівниками підприємств вже не може обмежуватися вузькими рамками поточних виробничих проблем, а тому вимагає внесення змін до існуючої практики їх економічного розвитку на основі забезпечення комплементарності механізмів реалізації їх економічного потенціалу. У зв’язку з цим, монографія Т.С. Шабатури «Комплементарність механізмів реалізації економічного потенціалу агропродовольчих підприємств» є своєчасною та обумовлена нагальними потребами підприємницької практики щодо осмислення теоретичних і практичних аспектів удосконалення механізмів реалізації економічного потенціалу агропродовольчих підприємств.
Монографія має логічну послідовність викладення результатів дослідження, а поставлені завдання є достатньо розглянутими та завершені конкретними висновками і пропозиціями. Вона є завершеним самостійним науковим дослідженням, яке досить повно охоплює тему. Отримані результати мають наукове та практичне значення. Наукові положення, висновки та рекомендації мають достатнє емпіричне та теоретичне обґрунтування, що обумовлено використанням значної кількості наукової літератури, правових та нормативних документів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, офіційних матеріалів Державної служби статистики України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства аграрної політики та продовольства України, публікацій зарубіжних і вітчизняних учених за темою наукового дослідження (близько 400 джерел), що дало можливість автору системно підійти до розробки механізмів реалізації економічного потенціалу агропродовольчих підприємств і розкрити комплементарність їх взаємодії.
У межах першого розділу автором здійснено теоретико-методологічний аналіз дефініції «економічний потенціал підприємства», відповідно до чого сформульовано основні положення, що розкривають зміст реалізації поставленої дослідницької мети. Заслуговує на увагу проведення теоретичної ідентифікації дефініції «економічний потенціал підприємства», що дозволило систематизувати основні концепції та підходи до визначення її змісту та розкрити взаємозв’язок впливу системно-структурних детермінант на процес його формування і реалізації на основі поєднання ресурсно-потокового підходу та підходу «динамічних здатностей». Це розкриває здатності адаптації агропродовольчого підприємства до викликів зовнішнього бізнес-оточення, що є особливо актуальним в умовах безпрецедентної дії надзвичайної ситуації.
У другому розділі автором обґрунтовані методологічні підходи до розв’язання проблем оцінки економічного потенціалу агропродовольчого підприємства. Особливої уваги заслуговує розроблена автором система аналітичного інструментарію оцінки економічного потенціалу агропродовольчих підприємств з використанням методів ресурсно-потокового і вартісного підходів, що включає методику оцінки виробничих, інвестиційних та інноваційних здатностей підприємства. На відміну від існуючих методик, ця методика обґрунтовує необхідність і доцільність забезпечення симетрії ресурсної конфігурації підприємства та гармонізацію пріоритетів учасників інвестиційно-інноваційних бізнес-процесів.
У третьому розділі Тетяною Сергіївною здійснено ґрунтовну оцінку стану розвитку агропродовольчих підприємств країни, ідентифіковано ключові деструктивні чинники реалізації їх економічного потенціалу, а також визначено напрями інноваційного розвитку агропродовольчих підприємств на основі інтегрування цифрових інновацій. Заслуговує на особливу увагу обґрунтований автором методологічний підхід до запровадження адаптивного механізму в концепції реалізації економічного потенціалу агропродовольчих підприємств до викликів сучасного бізнес-оточення через застосування структурної композиції організаційно-економічних форм, заходів та аспектів адаптивного управління агропродовольчим підприємством, інтегрованих загальною метою, що координують економічний розвиток підприємства та забезпечують його здатність до реалізації пріоритетних цілей економічного потенціалу.
У четвертому, заключному розділі досліджено особливості імплементації зарубіжного досвіду у сфері соціально-економічного розвитку вітчизняних агропродовольчих підприємств. На перший план виходить запропонована автором система аксіологічних домінант модернізації економічного потенціалу агропродовольчих підприємств шляхом інтегрування соціально-відповідальних цінностей в інструменти управління реалізацією економічного потенціалу. Це, в першу чергу, сприятиме успішній інтеграції бізнесу в соціальну-економічну площину, гармонізації інтересів приватного капіталу та громадськості, а також підвищенню дієвості комунікаційних супроводів.
Наукова значимість монографії Шабатури Т. С. «Комплементарність механізмів реалізації економічного потенціалу агропродовольчих підприємств» полягає в розкритті особливостей процесу формування механізмів економічного потенціалу агропродовольчих підприємств і, на основі цього, у визначенні практичних рекомендацій щодо їх реалізації на засадах комплементарності, що забезпечить максимальне досягнення пріоритетних цілей економічного розвитку підприємства за рахунок збереження довгострокових конкурентних переваг.
7
Vlasova, Katerуna. "СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ АПК У СУЧАСНИЙ ПЕРІОД." PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT 3(15), no. 3(15) (2018): 83–89. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2018-3(15)-83-89.
Full textAbstract:
У статті через синтез таких понять, як корпоративна соціальна відповідальність, стратегічний розвиток підприємств АПК, соціальні заходи визначено сутність поняття «соціально-економічний проект», який запропоновано розглядати як науково обґрунтовану модель вирішення соціальної проблеми, з отриманням доданої вартості. Також з’ясовано, що синхронність зрушень соціального розвитку може бути досягнута на основі науково обґрунтованих і виважених соціально-економічних програм з підтримки розвитку корпоративної культури, соціальних проектів, адаптованих до реалій євроінтеграційних процесів української економіки, а також опрацювання відповідної системи збалансованих показників стратегічного розвитку підприємств АПК.
8
Каламан, Ольга Борисівна, and Поліна Миколаївна Безніс. "Формування стратегії забезпечення комплексної оцінки економічної безпеки виробничих підприємств." Economic and food security of Ukraine, no. 3-4 (March 6, 2019): 26–34. http://dx.doi.org/10.15673/efs.v6i3-4.1283.
Full textAbstract:
Стаття відображає результати дослідження в сфері стратегічного забезпечення економічної безпеки для сучасного виробничого підприємства. У статті підкреслено, що як інтенсивний розвиток суспільства, так і результативне функціонування сучасних підприємств грунтується на економічній безпеці. Тому виділені фактори, що впливають на економічну безпеку підприємств України.Також показані ризики і загрози на рівні національної безпеки, що впливають на довгостроковий розвиток країни. Відзначено, що недостатнім є рівень державного регулювання всіх напрямків національної економіки. Уточнено, що сучасне підприємство діє в умовах дуже жорсткої конкуренції, що змушує його упереджувати можливі внутрішні та зовнішні загрози. Показано, що прогнозування описаних кризових явищ і визначення актуальних шляхів виходу із загрозливої обстановки, а також способів щодо підвищення реального рівня сучасної економічної безпеки виробничих підприємств стає найважливішим завданням в сучасних умовах господарювання.У статті наголошується, що комплексна система стратегічного забезпечення стабільної економічної безпеки являє собою певну сукупність методів, засобів і заходів, спрямованих на здійснення якісного захисту інтересів кожного господарюючого суб'єкта від можливих загроз зовнішнього і внутрішнього характеру, які могли б призвести до економічних втрат. Принцип комплексності передбачає, що при побудові системи безпеки слід враховувати всі потенційні можливі загрози, при цьому всі застосовувані засоби захисту повинні бути взаємопов'язані. Метою системи економічної безпеки має стати стратегічне забезпечення сталого функціонування і системного розвитку виробничого підприємства на основі обгрунтованого і перевіреного комплексу всіх заходів. Об'єктом системи стратегічного забезпечення економічної безпеки сучасного виробничого підприємства в поточному і перспективному періодах виступає його стабільне економічне становище.Акцентовано увагу, що при побудові стратегії забезпечення економічної безпеки необхідно постійно враховувати всі можливі фактори, так як на кожному окремому підприємстві, дана система індивідуальна. З метою протидії загрозам економічної безпеки сучасного виробничого підприємства та забезпечення стабільного його функціонування, необхідно не тільки створити систему комплексного захисту, а й забезпечити її стратегічне раціональне функціонування.
9
Nahorniak, H. S. "ТРУДОВІ ЧИННИКИ ЯК СКЛАДОВІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ ВІТЧИЗНЯНИХ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ У РЕГІОНАЛЬНОМУ РОЗРІЗІ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ." Actual problems of regional economy development 1, no. 14 (November 4, 2019): 253–61. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.14.253-261.
Full textAbstract:
Стаття спрямована на дослідження ролі трудових чинників як важливих складових забезпечення інтелектуального капіталу вітчизняних машинобудівних підприємств у регіональному розрізі, визначено проблеми та шляхи вирішення даної проблеми. В умовах сучасної інформаційної економіки однією з наймогутніших рушійних сил розвитку цивілізації є творча діяльність людини. Від обсягу накопичених суспільством знань та ефективності використання інтелектуальних ресурсів нації залежать ефективність економіки, науково-технічний рівень виробництва, соціально-економічний прогрес.
Загальна тенденція розвитку інноваційних економік, що знаходяться під впливом інформаційної революції, характеризується новим співвідношенням між людським і фізичним капіталом, за яким людський капітал стає пріоритетом в економічному розвитку. Такий елемент інтелектуального капіталу, як людський капітал, може стати конкурентною перевагою країни у цілому, відповідно впливаючи і на окремі підприємства. Особливу роль відіграє людський капітал, впливаючи на розвиток інновацій (поряд з технологіями та капіталом). Розвиток людського капіталу відбувається через адекватне навчання, тренінги, мотивацію у школах, університетах, компаніях, суспільстві, державі. Отже, розвиток інтелектуального капіталу на машинобудівних підприємствах спроможний підвищити їх конкурентоспроможність, дозволяючи знаходити нові можливості для завоювання ринку. Посилення ролі інтелектуальних ресурсів у розвитку конкурентоспроможності підприємств машинобудування в економіці знань привело до того, що змінилися умови та способи створення доданої вартості: знання, навички людських ресурсів (людський капітал), організаційні та управлінські здібності підприємства, його компетенції (структурний капітал) перетворилися в основні фактори створення нової вартості та фактично синтезували появу інтелектуального капіталу, який можна трактувати як ключовий елемент конкурентоспроможності підприємства, тобто елемент, що формує потенційну конкурентоспроможність.
Розкрито сутність поняття “інтелектуальний капітал”, дано авторське трактування поняття “інтелектуальний капітал машинобудівних підприємств”. Також розглянуто питання впливу трудових чинників на інтелектуальний капітал у машинобудівній галузі України. Визначено основні проблеми, які гальмують формування та розвиток інтелектуального капіталу в машинобудуванні України. Представлено рекомендації щодо ефективного розвитку машинобудівної галузі на засадах формування та розвитку інтелектуального капіталу.
Рекомендовано галузеве партнерство, яке в інтелектуальній діяльності виражається у вертикальній або горизонтальній кооперації, при яких машинобудівні підприємства об’єднують свої зусилля для створення певного продукту для конкретної галузі досліджуваної промисловості.
10
Таран, С. Ф. "ФОРМИ ІННОВАЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА РЕГІОНУ: ВЕКТОРИ НАЦІОНАЛЬНОГО ТА СВІТОВОГО ДОСВІДУ." Економічні науки. Серія "Регіональна економіка" 1, no. 17(67) (December 29, 2020): 225–47. http://dx.doi.org/10.36910/2707-6296-2020-17(67)-24.
Full textAbstract:
У статті розглянуті теоретичні положення інноваційного розвитку підприємств із врахуванням світового досвіту. Визначено, що ефективне функціонування технополісів, міст високих технологій (HiTech City), технопарків, науково-технічних альянсів, інноваційних центрів, бізнес-інкубаторів, спеціальних економічних зон, консалтингових фірм і компаній, а також консорціумів, концернів, кластерів, холдингів, фінансово-промислових груп та ін. допомагає вдосконалити галузеву структуру виробництва і прискорити соціально-економічний розвиток підприємств; активно впроваджувати у виробництво вітчизняні і зарубіжні науково-технічні розробки і винаходи з подальшою передачею результатів для широкого використання на внутрішньому та зовнішньому ринку.
11
Hryhorak, Mariia, Nataliia Trushkina, and Kateryna Kitrish. "Удосконалення стратегічного управління сталістю ланцюгів постачань промислових підприємств." Journal of Innovations and Sustainability 6, no. 1 (March 29, 2022): 01. http://dx.doi.org/10.51599/is.2022.06.01.01.
Full textAbstract:
Мета. Метою цього дослідження є розвиток теоретичних засад, обґрунтування науково-методичних положень і практичних рекомендацій щодо вдосконалення стратегічного управління сталістю ланцюгів постачань промислових підприємств.
Результати. У статті поглиблено теоретико-методичні засади організації стратегічного управління сталістю ланцюгів постачань промислових підприємств. З позицій інституціональної теорії розглянуто еволюцію концепції управління ланцюгами постачань, визначено вплив різних чинників на її розвиток та інтеграцію з концепцією сталого розвитку. Розвинуто понятійно-категоріальний апарат дослідження управління сталістю ланцюгів постачань у рамках теорії мереж і теорії стейкхолдерів. На прикладі металургійного підприємства запропоновано систему індикаторів та визначено стратегічні орієнтири за трьома сценаріями сталого розвитку. Розроблено організаційно-економічний механізм управління сталістю ланцюгів постачань у гібридній формі, що передбачає поєднання децентралізованого розроблення стратегій сталого розвитку на окремих підприємствах і в організаціях, які входять до ланцюга постачання, та централізовану координацію і моніторинг реалізації стратегій з боку фокальної компанії на базі цифрової платформи. Розглянуто напрями, за якими можуть застосовуватися різні цифрові технології в управлінні сталістю ланцюгів постачань.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в розвитку теоретико-методологічних і науково-практичних положень щодо вдосконалення стратегічного управління сталістю ланцюгів постачань промислових підприємств шляхом упровадження організаційно-економічного механізму управління, який базується на мережевому підході та залученні широкого кола зацікавлених сторін до взаємного узгодження стратегічних рішень, розроблення відповідних стандартів щодо сталого розвитку, з організацією подальшого моніторингу досягнення цих стандартів, періодичного оцінювання рівня сталості розвитку підприємств та організацій, які входять до єдиного ланцюга постачання, і використанням можливостей, що надають сучасні цифрові технології.
Практична цінність. Теоретичні та методичні положення цього дослідження доведено до практичних рекомендацій щодо вдосконалення стратегічного управління сталістю ланцюгів постачань. Результати дослідження використано Міністерством з питань стратегічних галузей промисловості України, Торгово-промисловою палатою України. Одержані практичні результати можуть бути використані на підприємствах різних галузей промисловості для формування системи стратегічного управління сталим розвитком їх ланцюгів постачань.
12
Михальченко, І. Г. "Економічні ефекти прямого іноземного інвестування на ринки приймаючих країн." Економічний вісник. Серія: фінанси, облік, оподаткування, no. 7 (September 14, 2021): 108–16. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5932.7.2021.108-116.
Full textAbstract:
У глобальних умовах розвитку пряме іноземне інвестування відіграє ключову роль для країн, що розвиваються, оскільки впливає на їх економічний розвиток та структурні реформи. Головними інвесторами на ринку приймаючих країн є транснаціональні корпорації, країнами базування яких є країни високого рівня розвитку. Актуальним вважаємо питання моделювання загального впливу прямого інвестування на секторальні ринки приймаючих країн у цілому.
Метою статті є діагностика безпосередніх та другорядних економічних ефектів прямого інвестування на ринки приймаючих країн.
Методи дослідження включають методи наукового узагальнення, спостереження, синтезу для виявлення ключових факторів впливу прямого іноземного інвестування; статистичні та аналітичні методи узагальнення інформації; моделювання – для встановлення функціональних взаємозв’язків економічних ефектів прямого інвестування ТНК та підвищення у цілому економічного добробуту ринкового приймаючого сектору.
Результати статті полягають у теоретичному узагальненні принципів впливу ТНК на ринки приймаючих країн. Надано спробу розробити модель впливу прямого інвестування на приймаючий ринок з урахуванням прямих та другорядних ефектів. Проаналізовано вплив ТНК на економічне зростання України на прикладі ТНК «Coca-Cola». Інвестиції «Coca-Cola» у місцеве виробництво сприяли розвитку харчового сектору в Україні.
Результати дослідження довели, що пряме інвестування здійснює позитивний вплив від безпосередньої діяльності компанії, підвищує економічне зростання супутніх підприємств на ринку, які виступають її торговельними партнерами та постачальниками. Отже, відбувається зростання всього ринкового сектору, куди направляються інвестиції. ТНК як основні вкладники у розвиваючі ринки приймаючих країн позитивно впливають на її економічний розвиток, підвищуючи рівень ВВП, забезпечуючи робочими місцями, здійснюючи регулярні податкові платежі та підвищуючи доходи громадян, що безпосередньо продемонстровано в результаті аналізу діяльності «Coca-Cola» в Україні.
13
Єпіфанова, І. Ю. "ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ СТРАТЕГІЙ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ У СУЧАСНИХ УМОВАХ." Підприємництво та інновації, no. 13 (August 31, 2020): 33–39. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/13.6.
Full textAbstract:
У статті досліджено теоретико-методичні аспекти формування інноваційних стратегій промислових підприємств у сучасних умовах. Узагальнено підходи до визначення сутності інноваційної стратегії. Систематизовано та адаптовано види інноваційних стратегій підприємств. Визначено етапи формування інноваційної стратегії (формування цілей і завдань, аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища; аналіз інноваційного потенціалу; формування інноваційної стратегії; довгострокове інноваційне прогнозування; визначення необхідного обсягу ресурсів; вибір інноваційної стратегії, доцільної до впровадження; контроль; визначення впливу інноваційної стратегії на економічний розвиток підприємства), які забезпечать ефективне функціонування підприємств та сприятимуть економічному зростанню.
14
НАГОРНЯК, Г. С. "ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ НА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ВІТЧИЗНЯНИХ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ У КОНТЕКСТІ ЙОГО СТВОРЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ." REVIEW OF TRANSPORT ECONOMICS AND MANAGEMENT, no. 5 (21) (June 17, 2021): 45–58. http://dx.doi.org/10.15802/rtem2021/242087.
Full textAbstract:
У статті розглянуто можливості впливу інтелектуального капіталу на соціально-економічний розвиток вітчизняних машинобудівних підприємств у контексті його створення та використання. Виявлено важливість впливу нематеріальних складових на діяльність підприємства, а також розглянуто становлення та розвиток поняття “інтелектуальний капітал”. Проаналізовано зв’язок поняття “інтелектуальний капітал” з традиційними категоріями, які використовуються для визначення нематеріальних чинників: нематеріальні активи, нематеріальні ресурси, інтелектуальна власність та показано їх спільні та відмінні риси. Визначення інтелектуального капіталу підприємства повинно надавити можливість його розгляду у динаміці через зміну його форм у процесі створення та використання, а також розкриватись не лише через сукупність складових, ресурсів і не через порядок його розрахунку, а через сукупність соціально-економічних відносин.З урахуванням проведеного дослідження вітчизняних і закордонних наукових джерел, запропоновано власне, уточнене визначення поняття “інтелектуальний капітал”, під яким слід розуміти сукупність знань, інформаційних ресурсів, інтелектуальних активів, інформаційно-комунікаційних технологій, професійних й універсальних компетенцій, організаційної культури та мотивації персоналу, застосовуваних у процесі комплексного управління для генерації доданої вартості та забезпечення конкурентних переваг підприємства в умовах інноваційного розвитку соціально-економічної системи й ефективної адаптації до вимог цифрової економіки на основі принципів системного підходу.Поділ інтелектуального капіталу на структурні компоненти, що містять усю сукупність елементів даної категорії, має принципове значення з погляду пошуку джерел його збільшення й оцінювання ефективності його використання. Виділення структурних елементів інтелектуального капіталу має вагоме значення не лише з теоретико-аналітичної, але й з практичної точок зору, дозволяючи вірогідно виявити об'єкт і суб'єкт управління, побудувати оптимальні організаційно-управлінські зв'язки між ними. У цілому можна стверджувати про те, що комплексна структура інтелектуального капіталу поєднує у своєму складі наступні основні елементи: людський, структурний (організаційний), соціальний, споживчий (клієнтський), управлінський та інноваційний капітал.
15
Минич, Юлія, and Юлія Суржик. "ВПРОВАДЖЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ НА ПІДПРИЄМСТВАХ." Молодий вчений, no. 9 (97) (September 30, 2021): 57–60. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-9-97-13.
Full textAbstract:
Розглянуто поняття екологічного менеджменту, який є невід’ємною складовою сталого розвитку підприємства і фактору забезпечення конкурентних переваг українських підприємств на зовнішніх ринках, а також його роль в економічній діяльності підприємства та механізм взаємодії підсистем екологічного менеджменту на підприємстві. Звернули увагу на сутність еколого-економічної системи, визначено взаємодію навколишнього середовища і підприємства, виявлено особливості екологічного менеджменту та його місце в інтегрованій системі управління сучасним підприємством, розглянуто взаємодію держави і бізнесу в практиці прийняття екологічних рішень. Визначено принципи екологічного менеджменту та управління ресурсами на промислових підприємствах. Розкрита суть понять екологічного управління та екологічного менеджменту. Зазначено економічні інструменти, що використовуються у екологічному менеджменті європейських країн. У статті розглянуто вирішення глобальних і локальних екологічних проблем людства за допомогою екологічного управління. Розглянуто мету впровадження екологічного менеджменту, що мінімізує негативні наслідки бізнес-діяльності на навколишнє середовище. Розкрито досягнення високого рівня екологічної безпеки процесів виробництва і споживання продукції, що випускається підприємством, продукції і послуг, що надаються. Визначено необхідність впровадження системи екологічного менеджменту на підприємстві. Розглянуто суть екологічної стратегії як основу для постановки конкретних екологічних цілей і завдань, розробки програм природоохоронних заходів. Вказано алгоритм створення системи екологічного менеджменту. Названі взаємопов'язані фактори, що визначають розвиток екологічного менеджменту.
16
Нікітенко, К. С. "ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ВЗАЄМОДІЇ ІНТЕРНЕТ-ПІДПРИЄМСТВ З СПОЖИВАЧАМИ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ." Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, no. 10 (December 30, 2021): 70–77. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2021.10.10.
Full textAbstract:
Сучасний розвиток економічних відносин, їх глобальний характер з одного боку та розвиток інформаційно-комунікаційних технологій, з іншого, зумовили появу специфічної форми цих відносин – електронного бізнесу та електронної комерції. Суб'єкти ринку швидко освоюють нові можливості організації бізнес-комунікацій та активно включаються до електронного бізнес-середовища. Це призводить до того, що доступ до інформаційних технологій стає не просто конкурентною перевагою, а необхідною умовою функціонування суб'єктів ринку. Однак, незважаючи на бурхливий розвиток електронних бізнес-комунікацій, існує велика кількість проблем, що стримують інтеграцію національної економіки у світовий економічний електронний простір. Великі корпорації, що мають значні обсяги експорту та великі зовнішньоекономічні зв'язки, просто не можуть дозволити собі залишитися поза простором сучасного світового ринку, в якому дедалі більша частка починає припадати на його електронну частину. Великі обсяги продажів дозволяють навіть у разі реалізації на перших етапах незначної частини виробленої продукції забезпечувати економічну ефективність своїх електронних майданчиків. На сьогоднішній день сегменти електронної комерції – business-to-business (B2B) та business-to-consumer (B2C) є найбільш освоєними і є відповідно сферою укладання електронних підприємницьких угод між суб'єктами господарювання. У статті розглядаються причини, через які потенціал електронної комерції в Україні не повністю реалізований та основні фактори зростання Інтернет-торгівлі в нашій країні.
17
Kropyvko, Mykhailo, Mykola Krushelnytsky, and Nadiia Stolyarchuk. "СОЦІАЛЬНА СПРЯМОВАНІСТЬ В УПРАВЛІННІ ЕКОНОМІЧНОЮ ЕФЕКТИВНІСТЮ ІНВЕСТИЦІЙ." Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, no. 6 (December 23, 2020): 121–31. http://dx.doi.org/10.32750/2020-0211.
Full textAbstract:
Визначено, що соціальна відповідальність суб’єктів бізнесу перед органами місцевого самоврядування та соціумом залежить від соціально-економічних потреб суспільства. Проаналізовано особливості двох основних моделей побудови соціальної відповідальності між відповідними суб’єктами господарювання: американської та європейської. Встановлено, що важливим напрямом оцінки сучасного стану залучення інвестицій в соціально-економічну діяльність в аграрній сфері є оцінка взаємозв’язку між економічним зростанням суб’єктів аграрної сфери та розвитком сільських територій. Визначено вплив показників рівня економічного розвитку на рівень соціально-економічної відповідальності. Встановлено, що найбільш ефективною організаційно-правовою формою в Україні у сільській місцевості є фермерське господарство. Здійснено аналіз основних показників діяльності аграрних підприємств за 2015-2019 рр. Оцінено соціально-економічну діяльність господарюючих суб’єктів аграрної сфери на прикладі Степанівської територіальної громади. Визначено найпоширеніші практики надання інвестицій регіону (громаді) та завдання з реалізації напрямів соціально-економічної переорієнтації діяльності в процесі розвитку аграрної сфери. Визначено, що ключовими бар’єрами для розвитку соціальних ініціатив на селі є, з одного боку, небажання великої частини аграрників свідомо, ініціативно та добровільно надавати посильну допомогу у розвитку сільських громад та територій, а з іншого – несприятливі податкові, інвестиційні та інші економічні та інституційні умови, що створені державою для функціонування цих аграрних підприємств у цілому та реалізації їхніх соціальних функцій зокрема.
Доведено, що посилення соціально-економічної відповідальності в аграрній сфері матиме позитивний вплив на розвиток кадрового потенціалу підприємства (зменшується плинність кадрів, підвищується їх мотивація до праці), відносини з партнерами та інвесторами (зростає довіра до компанії та рівень інвестиційної привабливості), клієнтами (зростає імідж, бренд стає більш привабливим та споживаним, репутація компанії покращується). Як наслідок, можна очікувати підвищення ринкової вартості аграрного бізнесу, а відтак і ширшого залучення інвестицій в розвиток вітчизняної аграрної галузі.
18
Levytska, S. О., and Yu V. Kucher. "РОЛЬ ІНТЕГРОВАНОЇ ЗВІТНОСТІ В РОЗКРИТТІ СУСПІЛЬНОЇ КОРИСНОСТІ БІЗНЕСУ." Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 3, no. 95 (September 24, 2021): 43. http://dx.doi.org/10.31713/ve320215.
Full textAbstract:
Стаття присвячена розкриттю поняття «інтегрована звітність», дослідженню її ролі в соціально-економічному напрямку розвитку бізнесу, ідентифікації передумов формування інтегрованої звітності та його етапів. Наведено альтернативи імплементації міжнародної практики запровадження інтегрованої звітності, узагальнено переваги та недоліки неврегульованої на державному рівні її форм та змісту. Розкрито доцільність оприлюднення підприємством нефінансових показників інтегрованої звітності для обґрунтування привабливості господарської діяльності підприємства, його впливу на соціально-економічний регіональний розвиток, перспективу бізнесу в цілому. Наведено переваги бізнесу, який дотримується норм і правил соціальної відповідальності, серед яких: полегшений механізм доступу до нових ринків та залучення додаткових інвестицій; сприятливий до зростання обсягів реалізації товарів або послуг клімат ринку; збільшення прибутків. За даними проведеного в роботі дослідження показників Звіту про управління на прикладі приватного акціонерного товариства узагальнено нефінансові показники, що мають найбільший вплив на результативність бізнесу як для досліджуваного суб’єкта, так і для інших вітчизняних підприємств.
19
Piliavsky, V. "Взаємозв`язок між стійким розвитком та збалансованою ресурсною політикою підприємства." Bulletin of Sumy National Agrarian University, no. 2(80) (February 25, 2019): 52–56. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.2019.2.10.
Full textAbstract:
В статті проаналізовано характер впливу економічних, соціальних, технологічних, фінансових компонентів на економічне зростання в умовах складної економічної ситуації на основі збалансованої ресурсної політики підприємства.Складна економічна ситуація змушує підприємства аграрного сектору економіки шукати й використовувати нові фактори росту, що визначають розробку сучасних механізмів управління, які спрямовані на інтенсифікацію відтворювального процесу й підвищення ефективності виробництва.
А отже, найважливішим питанням економічної науки на сьогодні є економічна стійкість функціонування підприємств, яка визначається великою кількістю факторів, а саме: соціально-економічними умовами господарювання, рівнем техніки й технології виробництва, наявністю науково-технічного та ресурсного потенціалу, кваліфікованого кадрового складу тощо. Саме соціальний, технологічний, фінансовий компоненти ресурсного потенціалу сприяють отриманню економічної ренти і гарантують стійкі конкурентні переваги, а специфічні і унікальні ресурсні складники забезпечують нейтралізацію загроз з боку зовнішнього економічного середовища і сприяють формуванню системи цінностей для споживачів.
20
Nahorniak, H. S. "РЕАЛІЗАЦІЯ КАДРОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯК СКЛАДОВОЇ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВ ВІТЧИЗНЯНОЇ МАШИНОБУДІВНОЇ ГАЛУЗІ: ІНСТРУМЕНТАРІЙ УДОСКОНАЛЕННЯ." Actual problems of regional economy development 2, no. 14 (July 27, 2018): 142–50. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.14.142-150.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню змісту кадрового забезпечення як складової інтелектуального капіталу підприємств вітчизняної машинобудівної галузі, запропоновано інструментарій його удосконалення. Встановлено, що розвиток сучасного підприємства забезпечується соціальною взаємодією її працівників і взаємодією самого підприємства з навколишнім середовищем. Обмін суб'єктивних цінностей працівників дозволяє значною мірою реалізовувати трудовий потенціал підприємства. Сам по собі процес формування інтелектуального капіталу підприємства представляє собою організаційно-управлінські інновації, які визначаються потребами інноваційного розвитку у виробничо-технологічній сфері. Обмін знаннями та навичками індивідуумів у процесі взаємодії є одним з найважливіших чинників розвитку національної інноваційної системи.Необхідною умовою модернізації української економіки є підвищення результативності інноваційної діяльності, яка в значній мірі визначається здібностями економічних суб'єктів до використання та генерації нових знань, отриманими інтелектуальними результатами, отриманими продуктивними відносинами із зовнішнім середовищем, що в трактується, як кадрове забезпечення, яке є необхідною складовою інтелектуального капіталу. Оцінка зазначеної складової інтелектуального капіталу є найважливішим інструментом ефективного управління його якістю в інтересах інноваційного розвитку машинобудівних підприємств і забезпечує зворотний зв'язок у людино-орієнтованому управлінні інноваційною діяльністю. У зв'язку з цим, розробка інструментарію удосконалення кадрового забезпечення як складової інтелектуального капіталу на сьогодні є актуальним завданням, що має вагоме наукове та практичне значення.Конкретизовано зміст поняття “кадрове забезпечення як складова інтелектуального капіталу”, дано авторське трактування поняття “кадрове забезпечення як складова інтелектуального капіталу машинобудівних підприємств”. Розкрито питання управління кадровим забезпеченням як складової інтелектуального капіталу вітчизняних підприємств машинобудування. Окреслено ряд проблем, які безпосередньо впливають на зростання інтелектуального капіталу в машинобудуванні України. Подано інструментарій розвитку машинобудівної галузі за рахунок удосконалення кадрового забезпечення як складової інтелектуального капіталу.Визначено модель інтелектуального капіталу, яка може бути інтерпретована за допомогою трьох основних складових: людський капітал (містить таку складову, як кадрове забезпечення); організаційний капітал (корпоративні інформаційні системи, бази даних, технічне і програмне забезпечення, організаційні структури, патенти, ноу-хау, ліцензії, товарні знаки, корпоративна культура); споживчий капітал (капітал відносин, що представляє причинно-наслідкових механізм взаємодії компанії зі споживачами, постачальниками, конкурентами, також соціально-економічний потенціал її брендів, торгових марок, іміджу та репутації). Зазначено, що в узагальненому вигляді структура кадрового забезпечення представляє собою чотири взаємодіючих компонента: моральні цінності (моральний і культурний рівні); творчі здібності (у тому числі, креативність); освіту (знання, отримані у процесі навчання); професіоналізм (досвід роботи з урахуванням виконаних трудових завдань).
21
Кретов, Д. Ю. "ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ КРЕДИТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВ УКРАЇНИ." Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, no. 6 (May 28, 2021): 97–104. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2021.6.11.
Full textAbstract:
Статтю присвячено виявленню причин ускладнення кредитної діяльності банків та стримування банківського кредитування в Україні на сучасному етапі. Кредитна діяльність розглядається як основна діяльність банків із розміщення залучених коштів, тому що доходи від цієї діяльності є основним джерелом одержання прибутку банку. Функціонування ефективної кредитної діяльності сприяє появі нових підприємств, збільшенню кількості робочих місць, поліпшує соціально-економічний розвиток держави, гарантує економічне зростання та стабільність. У статті здійснено комплексний аналіз стану кредитної діяльності вітчизняних банків за період 2013–2020 рр. Проаналізовано та графічно зображено структуру активів та кредитного портфеля банків. Зазначено основні проблеми, що виникли в банківській системі України під час кредитування як суб’єктів господарювання, так і фізичних осіб, досліджено гальмівні чинники розвитку банківського кредитування. Розглянуто основні шляхи вирішення зазначених проблем.
22
УСТИМЕНКО, ВОЛОДИМИР, and ТЕТЯНА ГУДІМА. "Міграція, монетарна політика та сталий розвиток: господарсько-правовий вимір." Право України, no. 2019/08 (2019): 31. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-08-031.
Full textAbstract:
Міграційні процеси в світі набирають обертів. Про це свідчать численні доповіді, прийняття стратегічних документів на рівні країн тощо. Водночас замало уваги приділяється аналізу впливу грошових переказів мігрантами в Україну, їхня роль у зміцненні економічних засад функціонування суспільства, зокрема становлення господарського правового порядку. Метою статті є більш глибокий аналіз сучасної правової політики України, дефек ти у творенні та реалізації якої обумовлюють незначний рівень реалізації заходів із державного прогнозування впливу грошових переказів мігрантів на економічний та соціальний розвиток країни. В умовах погіршення стану вітчизняної економіки, сальдо платіжного балансу країни, зниження рівня життя українців та посилення еміграційних процесів, цей вид фінансових інвестицій має справляти позитивний вплив на сталий розвиток держави-реципієнта. Сучасні дослідження надають неоднозначні результати такого взаємозв’язку зі сталим розвитком країни. Все більше даних свідчать про пастку грошових переказів, яка, навпаки, призводить не тільки до зниження темпів зростання, а й до ще більшого посилення еміграційних процесів. Зважаючи на неоднозначний вплив такого виду інвестицій на сталий економічний розвиток та з метою мінімізації можливих негативних наслідків від збільшення або, навпаки, скорочення їхньої кількості, державні органи мають здійснювати оцінку, прогнозування означених процесів та розробку стратегічних планів щодо них. Утім, сьогодні механізм застосування такої форми управління економікою є недосконалим. Перекази громадян значно перевищують обсяг прямого інвестування та становлять загрози для сталого економічного розвитку країни. А тому вирішення назрілих проблем у різних секторах економіки України має здійснюватися на програмно-прогнозній основі з урахуванням стратегічного курсу розвитку держави. З метою удосконалення законодавства у цій сфері доцільно доповнити його положеннями, які визначали б перелік учасників прогнозування, та розроблення програм економічного і соціального розвитку. Важливого значення у попередженні негативного впливу грошових переказів також набувають комплексні заходи, зокрема щодо підвищення якості матеріальної інфраструктури, вдосконалення системи освіти і скорочення витрат на ведення бізнесу, підвищення конкурентоспроможності галузей, які стикаються з іноземною конкуренцією. Монетарна політика Центрального банку України може відігравати активну роль у стимулюванні створення нових підприємств завдяки впровадженню пільгових кредитних програм, зокрема й шляхом спрямування переказів у відповідні галузі. Доцільним також є перегляд умов режиму таргетування інфляції та ефективне розподілення бюджетних коштів.
23
Урусова, З. П. "МОДЕЛІ КОРПОРАТИВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ТА ДОЦІЛЬНІСТЬ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ В УМОВАХ ЗМІННОГО СЕРЕДОВИЩА." Підприємництво та інновації, no. 10 (December 30, 2019): 94–99. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/10.14.
Full textAbstract:
У запропонованій статті автор розглядає досвід корпоративної соціальної відповідальності бізнесу на національному та наднаціональному рівнях. Запропоновано аналіз практики КСВ на рівні національних моделей. Розглянуто та проаналізовано моделі формування корпоративної соціальної відповідальності в Сполучених Штатах Америки, країнах Європи, Японії, Китайській Народній Республіці та Україні. З’ясовано, що сьогодні тривають процеси формування моделей КСВ у різних країнах світу з урахуванням таких особливостей, як географічне розташування, менталітет, духовна філософія, економічний і політичний розвиток країни. Установлено, що на формування моделі КСВ в Україні впливають економічна та політична кризи. Практика різних країн може значно відрізнятися, але загальні риси домінують.
24
Залізко, В. Д. "Вплив агрохолдингізації сільськогосподарських підприємств на соціально-економічний розвиток сільських територій." Економіка України, no. 6 (619) (2013): 71–78.
Find full text
25
Бужимська, Катерина Олександрівна, and Ірина Михайлівна Царук. "Формування та розвиток системи контролінгу на промислових підприємствах." Економіка, управління та адміністрування, no. 1(95) (March 12, 2021): 3–7. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2021-1(95)-3-7.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано необхідність використання в практиці вітчизняних підприємств системи контролінгу. Визначено її характерні складові та запропоновано методичний інструментарій, який дозволить вчасно коригувати розвиток підприємства в процесі його виробничо-господарської діяльності. Формування та розвиток систем та інструментів контролінгу, що включає постійний збір та обробку інформації, яка використовується для прийняття як оперативних, так і стратегічних управлінських рішень, представлено одним із напрямів удосконалення управлінської діяльності на промислових підприємствах.
Уточнено поняття «контролінгу» як основи концепції ефективного управління промисловим підприємством. Представлено авторське визначення контролінгу як функціонально відокремленої сфери економічної роботи на підприємстві, пов’язаної з реалізацією фінансово-економічної коментуючої функції в управлінні для прийняття оперативних і стратегічних рішень. Визначено головну мету впровадження контролінгу на підприємствах, яка полягає у побудові ефективної системи для прийняття, впровадження, контролю та аналізу управлінських рішень на підприємстві. Сформульовано основні постулати сучасної філософії контролінгу через взаємозв’язок напрямів зростання ефективності діяльності підприємства в цілому та його підрозділів. Обґрунтовано характерні особливості концепції контролінгу, серед яких найголовнішою визначено орієнтацію на майбутнє, тобто зауважено, що контролінг, використовуючи управлінську інформацію, прагне зменшити невизначеність майбутнього та адаптувати дії підприємства до постійно мінливих умов.
За результатами проведеного дослідження ідентифіковано низку завдань, які необхідно вирішити, впроваджуючи контролінг на підприємстві, основними з яких встановлено: оптимізацію управління організаційною структурою підприємства; організацію ефективної системи обліку операцій та результатів; впровадження систем планування, контролю та аналізу діяльності; забезпечення мотивації персоналу у підвищенні ефективності роботи підприємства; автоматизацію систем бухгалтерського обліку та управління підприємством. Визначено результативні аспекти функціонування системи контролінгу та обґрунтовано новітні концепції контролінгу, які можна успішно використовувати на вітчизняних промислових підприємствах.
26
Vlasenko, I. V. "Регіональні особливості формування маркетингових заходів розвитку сільського зеленого туризму." Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, no. 81 (October 1, 2017): 3–9. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet8101.
Full textAbstract:
У статі розглянуто регіональні особливості формування комплексу маркетингу сільського зеленого туризму в умовах економічної нестабільності. Метою дослідження є розвиток теоретичних і методичних підходів до формування комплексу маркетингу туристичних підприємств сільського зеленого туризму у Вінницькому регіоні. Обґрунтовані теоретико – методологічні положення, науково-практичні рекомендації щодо просування послуг сільського зеленого туризму. Проаналізовано стан розвитку маркетингу сільського зеленого туризму в умовах розвитку ринкової економіки. Вказано на те, що сільський зелений туризм слід розглядати як невід’ємну складову програми комплексного соціально-економічного розвитку села та його відродження, а також, що за рахунок розвитку сільського зеленого туризму можна забезпечити сталий економічний, демографічний розвиток на селі. Показано просування туристичного продукту з використанням маркетингових заходів, які отримали назву «Сім Р». Вказані основні перешкоди власників агрооселі самотужки здійснювати маркетингові заходи із просування свого продукту на ринок. Показано, що маркетингова цінова політика продукту агрооселі на ринку ґрунтуються на основі трьох факторів: витрати, попит, конкуренція. В сучасних ринкових умовах лідером є цінова стратегія, яка базується на попиті: близько 54,2% менеджерів з маркетингу вважають її пріоритетною. Лише близько 15% туристичних підприємств області основним критерієм маркетингової цінової стратегії визначають конкуренцію. Ціни надавачі послуг сільського зеленого туризму публічно не розголошують, а посилаються на договірну ціну. Для подальшого розвитку сільського зеленого туризму в області розглянуто стратегією збалансованого регіонального розвитку Вінницької області на період до 2020 року. З’ясовано перелік проблемних питань, які перешкоджають розвитку сільського туризму, розв’язання яких вимагає спеціального нормативно-правового регулювання. Запропоновано сформулювати чітку маркетингову Стратегію управління розвитком туристичної галузі України на національному рівні, яка має узгоджуватися зі стратегіями та програмами розвитку туризму на регіональному рівні, що дасть можливість створити нові робочі місця, довести якість надання послуг і поступово поліпшити якість інфраструктурних складових (автомобільні дороги, агрооселі, музеї тощо), що забезпечуть комфортність споживання туристичних послуг іноземними та внутрішніми туристами.
27
Editor, Editor. "УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПОСЛУГ ПІДПРИЄМСТВ." Товарознавчий вісник 1, no. 12 (November 29, 2019): 316–26. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2310-5283-2019-12-31.
Full textAbstract:
Мета. Аналіз та обґрунтування основних напрямів підвищення якості надання послугі розробка рекомендацій щодо ефективного управління процесом обслуговуванняспоживачів у спеціалізованому магазині «Дім Кави» (м. Херсон).Методика. Загальною методологічною основою дослідження стали науковінапрацювання вітчизняних і зарубіжних учених у сфері менеджменту якості. Удослідженнях використано низку загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, якіпередбачені чинними міжнародними стандартами на системи управління якістю.Результати. Проблема підвищення рівня якості торговельного обслуговування єважливим завданням, вирішення якого забезпечує економічний розвиток вітчизнянихорганізацій, підприємств та забезпечення конкурентоспроможності й існування в умовахконкурентної боротьби. Дуже важливо підкреслити, що управління якістю послуг маєбагато рівнів, і, внаслідок цього, існує необхідність розподілу функцій управління міжрізними учасниками цього процесу і узгодження їхніх дій.Дослідження проводили на прикладі спеціалізованого магазину «Дім Кави», м. Херсон.«Дім Кави» – це мережа спеціалізованих магазинів з продажу кави, кавового обладнання здегустаційною залою. Проектування системи управління якістю обслуговування наторговельних підприємствах повинне будуватися з урахуванням умов діяльностіпідприємства та відповідно до рекомендацій стандартів ISO серії 9000.Проведено теоретичні дослідження сучасного стану роботи підприємств з наданняпослуг, тенденції розвитку ринку послуг. Встановлено, що якість обслуговуванняспоживачів – визначальний фактор конкурентоспроможності торговельногопідприємства. В роботі проведено аналіз стану виробничих процесів управління якістю,досліджено елементи системи управління якістю послуг у спеціалізованому магазині «ДімКави», м. Херсон та розроблено структурно-логічну схему взаємозв'язку елементівсистеми якості відповідно до вимог стандарту ISO 9001:2015. Розроблено рекомендаціїщодо підвищення ефективності функціонування системи управління якістю послуг. Наукова новизна. Наукова новизна одержаних результатів полягає в розкритті роліелементів системи управління якістю у підвищенні рівня обслуговування споживачівпродукції та послуг торговельного підприємства.Практична значимість За результатами досліджень було розроблено рекомендаціїщодо підвищення ефективності функціонування системи управління якістю послугторговельного підприємства, які буде використано у магазині «Дім Кави», м. Херсон.
28
Сахацький, М., Г. Запша, М. Сахацький, Г. Дідур, and І. Клочан. "МОДЕРНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ І ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ АГРАРНОГО СЕКТОРУ В УМОВАХ ІНСТИТУЦІЙНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ." Financial and credit activity problems of theory and practice 5, no. 40 (November 8, 2021): 596–608. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v5i40.245250.
Full textAbstract:
Анотація. Висвітлено актуальність модернізації виробничо-господарської діяльності підприємств і фермерських господарств аграрного сектору в умовах інституційних трансформацій. Проведено аналіз досліджень модернізації фундаментальною та прикладною економічною наукою, зроблено постановку завдання. Наведено результати досліджень ученими аграрної економічної науки щодо основних напрямів осучаснення виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств і фермерськихгосподарств. Зроблено узагальнення про належність модернізації до економічних категорій, що віддзеркалює загальні властивості реальної дійсності, слугує природним механізмом її висхідного розвитку завдяки вдосконаленню людиною виробничо-господарської діяльності, забезпечує економічний прогрес і підвищення рівня та якості життя населення. Виявлено наявність інституційних змін, що проявляється загальним зростанням кількості сільськогосподарських підприємств, зменшенням фермерських господарств і щорічними коливаннями числа аграрнихсуб’єктів господарювання. Установлено, що в рослинництві сільськогосподарські підприємства та фермерські господарства зорієнтовані на виробництво зернової та зернобобової продукції, соняшнику та цукрового буряку, тоді як господарства населення займаються переважно вирощуванням картоплі, овочів, плодів та ягід. У тваринництві сільськогосподарські підприємства мають певну перевагу у виробництві м’яса (у забійній масі) та яєць, а господарства населення домінують у молочному скотарстві, вівчарстві та бджільництві. Визначено вагомість кожної категорії господарств аграрного сектору економіки у виробництві основних видів сільськогосподарської продукції. Наведено аргументи щодо необхідності модернізації виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств і фермерських господарств. Обґрунтовано комплекс заходів модернізації виробничо-господарської діяльності досліджуваних суб’єктів, економічна індивідуалізація яких поєднується з процесами кооперації та агропромислової інтеграції у кластерах об’єднаних територіальних громад сільської місцевості. Ключові слова: модернізація, виробничо-господарська діяльність, підприємство, фермерське господарство, інституційні трансформації. Формул: 0; рис.: 0; табл.: 2; бібл.: 12.
29
Боровік, Л. В. "СТРАТЕГІЯ УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ." Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, no. 3 (November 9, 2020): 50–59. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2020.3.7.
Full textAbstract:
Управління конкурентоспроможністю аграрних підприємств є надзвичайно складним завданням, оскільки їхня господарська діяльність перебуває під впливом багатьох чинників, які діють за певних умов із різною інтенсивністю і характеризуються багатовекторністю. Найважливішими чинниками конкурентних переваг аграрних підприємств у регіоні є: ресурсний потенціал; фінансове становище; кон'юнктура на ринку сільськогосподарської продукції; інноваційно-інвестиційний, технічний, технологічний, інфраструктурний, кадровий та соціальний потенціал. Організаційно-економічний механізм підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств повинен включати такі заходи державної підтримки: науково-технічну та інноваційно-технологічну політику; інвестиційну, цінову, податкову, фінансово-кредитну, зовнішньоекономічну, антимонопольну, антикримінногену, антикорупційну політику. Держава повинна на законодавчому рівні підтримувати розвиток інтеграційних процесів, сприяти відновленню зрошуваної та дренажної систем у регіоні, здійснювати контроль над використанням земельних і водних ресурсів.
30
Мірошниченко, І. "Вплив продуктивності праці на соціально-економічний розвиток підприємств різних типів виробництва." Схід, no. 9 (100) (2009): 32–36.
Find full text
31
Гулай, Василь, and Любомир Хахула. "ЗАЙНЯТІСТЬ ТА ПРОФЕСІЙНА СТРУКТУРА НАСЕЛЕННЯ ЗАХІДНИХ ОБЛАСТЕЙ УКРАЇНИ (1944‒1953 рр.)." Problems of humanities. History, no. 7/49 (July 20, 2021): 323–41. http://dx.doi.org/10.24919/2312-2595.7/49.236614.
Full textAbstract:
Анотація. Мета роботи випливає із потреби цілісного аналізу проблем зайнятості населення західних областей України в 1944‒1953 рр., його професійної структури, окреслення чинників, що визначали їхню динаміку, особливості функціонування у період докорінної трансформації соціальних інститутів загалом. В основу методології роботи покладено сукупність сучасних засобів і методів наукового пізнання. Дослідження ґрунтується на використанні структурно-функціонального, історико-логічного, ціннісно-нормативного, антропологічного, біхевіористського, когнітивного та феноменологічний підходів. Наукова новизна дослідження представлення доведенням наукової гіпотези, що протягом другої половини 40-х – початку 50-х рр. відбулися значні зміни у сфері зайнятості населення та його професійної структури, що були зумовлені утвердженням радянської класової моделі суспільства. Вони проявилися насамперед у зростанні чисельності зайнятих у промисловості, транспорті, будівництві, органах державного та громадського управління, освіті, охороні здоров’я та інших галузях. При цьому засоби та методи формування нової професійної структури населення мали форсований характер. За таких обставин рідко враховувалася економічна доцільність будівництва нових підприємств, розвитку тих чи інших галузей економіки західноукраїнського регіону загалом. Обмеживши сферу зайнятості на селі одержавленими колгоспами та радгоспами, а в містах підприємствами державної і кооперативної форми власності, радянський режим сформував нову професійну структуру зайнятості населення західних областей України. У якості висновків варто наголосити, що закладені в повоєнні роки диспропорції у розвитку соціально-професійної структури населення регіону (необґрунтоване зростання чисельності зайнятих у промисловості за рахунок фактичного занепаду сільського господарства, невідповідність між кількістю зайнятих у галузі матеріального виробництва та сфері послуг, пріоритетний розвиток підприємств сировинного й військово-промислового комплексу) негативно вплинули на подальший соціально-економічний розвиток регіону.
32
ОСТРОВСЬКА, Г. Й. "АНАЛІЗУВАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ПОТЕНЦІАЛУ УПРАВЛІНЦІВ НА ОСНОВІ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ В УМОВАХ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ." REVIEW OF TRANSPORT ECONOMICS AND MANAGEMENT, no. 5 (21) (June 17, 2021): 101–15. http://dx.doi.org/10.15802/rtem2021/243630.
Full textAbstract:
Мета. Метою дослідження є поглиблення методологічного підґрунтя та розробка методичного підходу до аналізу інтелектуального потенціалу управлінців в контексті формування і використання професійних компетенцій в умовах інноваційно-активних промислових підприємств. Методика. Дослідження базується на теоретичних і методологічних положеннях, висвітлених у працях класиків економічної та управлінської науки, вітчизняних і зарубіжних вчених у сфері управління інтелектуальним потенціалом промислових підприємств. У процесі дослідження використовувались кількісні і якісні методи збору та аналізу даних і інформації; аналітичного, ситуаційного аналізу і синтезу; порівняльного аналізу, узагальнення наукового досвіду сучасних теоретичних досліджень; формалізації, системно-комплексний підхід. Результати. Розглядається підхід щодо формування ключових компетенцій менеджерів різного рівня в ході вищої освіти та в процесі набуття практичного досвіду. Виокремлено джерела формування професійних компетенцій менеджерів вищої та середньої ланки інноваційно-активних підприємств. Розроблено методичний підхід до дослідження компетенцій для інноваційного менеджменту. Сформовано модель, яка реалізує теоретико-концептуальний підхід щодо порівняльного дослідження інтелектуального потенціалу керівників різних рівнів. Окреслено низку основних заходів організаційно-економічного характеру, що забезпечують позитивну динаміку розвитку та ефективного використання інтелектуального потенціалу в процесі впровадження моделі компетенцій на підприємстві. Наукова новизна. Запропоновано методичний підхід до аналізу інтелектуального потенціалу промислового підприємства, який, на відміну від загально прийнятих, грунтується на компетентністному підході. При цьому перше інтелектуальний потенціал розглядається в цілісній (холістській) перспективі: у взаємозв’язку з джерелами його формування та його впливом на інноваційну діяльність підприємства, а також інноваційну систему розвитку підприємства. Реалізація вказаного підходу має відіграти вирішальну роль у формуванні: аналітичних компетенцій, заснованих на розумінні соціально-економічних процесів підприємства і механізмів функціонування його зовнішнього середовища; компетенцій, пов’язаних з розробкою, впровадженням та функціонуванням сучасних систем управління підприємством. Практична значимість одержаних результатів: підхід дає змогу виявити значущі для інноваційного розвитку професійні компетенції, які об’єктивно виникають в ході здійснення управлінських функцій на промислових підприємствах, задля підвищення ефективності організаційного навчання післядипломної освіти. Ключові слова: промислове підприємство; інтелектуальний
33
Прокопенко, Жанна Володимирівна, and Ірина Миколаївна Мельник. "Механізм формування аналітичного забезпечення управління діяльністю лісогосподарських підприємств." Економіка, управління та адміністрування, no. 4(94) (December 29, 2020): 69–73. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2020-4(94)-69-73.
Full textAbstract:
У сучасних умовах розвитку лісового господарства є потреба в постійній оцінці ефективності системи управління. Це обумовлено тим, що лісогосподарські підприємства є суб’єктами господарювання, діяльність яких направлена на використання, зберігання та примноження стратегічного природного ресурсу України. Мета статті полягає в дослідженні механізму формування аналітичного забезпечення управління діяльністю лісогосподарських підприємств. У процесі дослідження було встановлено, що економічний аналіз є особливою функціональною економічною наукою, яка проявляє себе як сукупність нових знань і на рівні наукових досліджень, і на рівні практики застосування його інструментарію. Встановлено, що отримані в результаті аналітичного інструментарію інформаційні ресурси перетворюються в систему спеціальних знань, що визначає тенденції розвитку економічних систем різних рівнів. Визначено, що економічний аналіз як науку та практичну діяльність можна розглядати з декількох аспектів: економічний аналіз як система генерування нових спеціальних знань, що в результаті визначають тенденції розвитку економічної науки; економічний аналіз як система генерування основного ресурсу постіндустріальної економіки інформації; економічний аналіз як засіб прийняття ефективних управлінських рішень в умовах динамічного розвитку зовнішнього середовища та жорстокої конкуренції. Економічний аналіз дозволяє ідентифікувати напрями розвитку підприємства для забезпечення його стійкого розвитку в умовах невизначеності.
34
Сосновська, О. О., and Л. В. Деденко. "ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ЦИКЛІЧНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ." Збірник наукових праць Університету державної фіскальної служби України, no. 1 (June 23, 2019): 229–45. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5940.1.2019.229-245.
Full textAbstract:
У статті визначено, що циклічність є характерною ознакою функціонування сучасної економіки. Економічні цикли слід досліджувати на прикладі регіонів, галузей, окремих підприємств та країни. Розглядаючи стійке функціонування підприємства в умовах циклічності слід враховувати життєвий цикл кожного з елементів економічної системи. Доведено, що належний рівень економічної безпеки підприємства є необхідним фактором забезпечення його стійкого функціонування в умовах циклічних проявів економіки. Вивчення характерних особливостей щодо впливу фаз економічних циклів на ефективність діяльності підприємств є важливим завданням для досягнення цільових орієнтирів в умовах невизначеної економічної динаміки.
35
Бояринова, К. О., and А. А. Бичковська. "ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВПРОВАДЖЕННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ІННОВАЦІЙ НА ПІДПРИЄМСТВАХ." Підприємництво та інновації, no. 14 (October 30, 2020): 19–24. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/14.4.
Full textAbstract:
Дослідження зумовлене необхідністю забезпечення сталого розвитку підприємств та присвячене аналізу наявного стану, проблем та перспектив упровадження екологічних інновацій на підприємствах. На основі використання монографічного методу, абстрактно-логічного, логічних узагальнень, формалізації та конкретизації розкрито проблемність, тенденції та особливості впровадження екологічних інновацій на вітчизняних промислових підприємствах. Розглянуто сутність екоінновацій та об’єкти, які їм належать. Обґрунтовано поділ екоінновацій промислового підприємства на інновації у виробничій діяльності, у зміні складу продуктів; в управлінській сфері. Проаналізовано тенденції впровадження на підприємствах маловідходних, ресурсозберігаючих, технологічних процесів. Досліджено обсяги капітальних інвестицій в екологізацію за видами економічної діяльності підприємств України. З метою розвитку процесів екологізації запропоновано забезпечити низку економічних умов: розвиток страхового ринку; субсидіювання використання нетрадиційних джерел енергії; створення кластерів екологічно орієнтованого виробництва; підвищення інвестиційної привабливості еколозації виробництв; створення фондів спеціального призначення; формування програми розвитку екоінновацій у промисловості.
36
Markus, Olga. "ОБЛІКОВА ІДЕНТИФІКАЦІЯ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ У ФОРМУВАННІ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА." Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 2, no. 18 (June 4, 2019): 121–28. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2019-02-121-128.
Full textAbstract:
У статті проведено теоретичне узагальнення впливу нематеріальних активів на економічну безпеку підприємства. Розглянуто такі економічні поняття як «нематеріальні активи» та «економічна безпека підприємства». Досліджено переваги і недоліки основних підходів до ідентифікації та класифікації нематеріальних активів підприємства. Визначено основи облікової ідентифікації нематеріальних активів, як частини інтелектуального капіталу підприємства. Удосконалено обліково-інформаційне забезпечення окремих структурних елементів інтелектуального капіталу, що може бути використане для розвитку людських та структурних ресурсів підприємства в довгостроковій перспективі та для надання повної інформації про витрати на розвиток людського капіталу, що є особливо важливим для тих підприємств, в діяльності яких знання та компетенція персоналу відіграють вирішальне значення та визначають успішність їх діяльності.
37
Яремко, І. Й. "ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ В УПРАВЛІННІ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЮ СТІЙКІСТЮ СУЧАСНИХ ТОРГОВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ." Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, no. 61 (December 22, 2020): 12–17. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-61-02.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано критерій фінансово-економічної стійкості базовим індикатором в управлінні сучасними торговельними підприємствами. Метою даного дослідження є формулювання концепту-альної спрямованості адаптації економічного інструментарію управління фінансово-економічною стійкістю торговельних підприємств. Встановлено, що в кризових економічних умовах критерій фінансово-економічної стійкості для будь-якого торговельного підприємства стає не тільки основою забезпечення стабільної діяль-ності і головною передумовою його перспективного розвитку, але й орієнтиром можливостей здійснювати свою діяльність взагалі. Розкрито систему інструментальних засобів механізму управління стійкістю торго-вельного підприємства та їх основні функції. Доведено, шо удосконалення чи адаптація управлінського інстру-ментарію створює можливості подолання торговельним підприємством ризиків і загроз, які перешкоджають його сталому розвитку в довгостроковій перспективі. Аргументовано необхідність адаптації існуючого еко-номічного інструментарію для забезпечення ефективності процесів управління стійкістю підприємств торго-вельної галузі в умовах кризового суспільно-економічного середовища. Сформульовано окремі аспекти вдоско-налення економічного інструментарію в процесах забезпечення стійкої діяльності торговельного підприєм-ства. Зокрема встановлено, що для адаптації функціонально орієнтованої системи управління стійкістю тор-говельного підприємства необхідний суттєво удосконалений набір економічного інструментарію. Для забезпе-чення ефективності процесів управління стійкістю підприємств торговельної галузі в умовах кризового суспільно-економічного середовища у цьому інструментарію необхідно додатково враховувати такі важливі фактори як створення резервів для захисту основного капіталу, реальність витрат і доходів майбутніх періодів, а також реальна вартість економічних ресурсів і капіталу.
38
Буканов, Григорій. "ІНСТРУМЕНТИ ЕКОЛОГІЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ В КОНТЕКСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ." Public management 25, no. 5 (December 1, 2020): 42–52. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-5(25)-42-52.
Full textAbstract:
Розглянуто інструменти екологічного менеджменту в контексті реалізації державної екологічної політики і сталого розвитку регіонів. Державна екологічна політика — це діяльність органів державної влади, спрямована на формування та розвиток екологічного виробництва/споживання та екологічної культури життєдіяльності людини. Для реалізації регіональної екологічної політики використовуються такі механізми: законодавчо-правовий, управлінський, економічний, громадсько-просвітницький. Визначено, що екологічний менеджмент є складовою загальної системи екологічного управління, системою ринкового управління довкіллям, функціонує на територіальному ієрархічному рівні в рамках глобальної екологічної політики, держави в цілому, регіону, окремої території (місто, селище, окрема природна зона), корпорації, підприємств у сферах з ринковими відносинами. Екологічний менеджмент на рівні держави являє собою державну систему управління, яка спрямована на створення правових норм та засад з охорони навколишнього середовища, забезпечення формування у населення свідомості щодо раціонального використання природніх ресурсів, підтримку екологічних інноваційних та технологічних проектів. Виділено наступні групи інструментів екологічного мененджменту, які регулюються національним екологічним законодавством та імплементованими міжнарод- ними угодами і конвенціями: перша група пов’язана із системою міжнародних і державних екологічних стандартів ISO та ДСТУ (екологічний аудит, екологічна сертифікація, екологічне маркування), друга група представляє системну оцінку екологічного стану навколишнього середовища і впливу техногенного фактора (стратегічна екологічна оцінка, екологічний моніторинг, оцінка впливу на довкілля), третя група пов’язана із екологічним розвитком регіону, територій, підприємств (екологічний маркетинг).
39
Жигалкевич, Ж. М. "ЗВ’ЯЗКИ В КВАЗІІНТЕГРАЦІЙНИХ СТРУКТУРАХ НА ОСНОВІ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ." Підприємництво та інновації, no. 8 (December 30, 2019): 93–98. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/8.15.
Full textAbstract:
У статті встановлено функціональні виробничо-економічні та загальноекономічні зв’язки в межах квазіінтеграційних структур на основі машинобудівних підприємств. Зазначено важливість розвитку вітчизняного машинобудування. Запропоновано розвиток машинобудівних підприємств на основі створення квазіінтеграційних структур взаємодіючих підприємств. Визнано основні передумови розвитку квазіінтеграційних структур на основі машинобудівних підприємств за стратегічним, соціальним, організаційно-економічним і техніко-економічним напрямами. В межах квазіінтеграційних структур на основі машинобудівних підприємств виділено базову, допоміжну, суміжну та обслуговуючу підкомпоненти. Встановлено роль зв’язків між взаємодіючими підприємствами в межах квазіінтеграційних структур. Виявлено вісімнадцять функціональних виробничо-економічних та загальноекономічних зв’язків у межах квазіінтеграційних структур на основі машинобудівних підприємств.
40
Смолич Д.В. and Марковський Р.М. "АНАЛІЗ СИСТЕМИ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ОПЕРАТОРА ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПЕРСПЕКТИВ ЙОГО РОЗВИТКУ." Економічний форум 1, no. 1 (February 24, 2021): 3–11. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-1-1.
Full textAbstract:
В нинішніх мінливих умовах господарювання, ряду підприємств не легко зайняти свою нішу у сфері робіт, товарів чи послуг. Ще складнішою задачею є втримати свої позиції на ринку, зміцнити їх, чи показати довгострокову позитивну тенденцію зростання. Зміни зовнішнього середовища, політична дестабілізація, слабка економіка, світова пандемія, не визначений рівень соціального захисту населення – це ключові фактори, які впливають на розвиток підприємства нині. Для зменшення ризиків і загроз зовнішнього середовища, а навпаки, використання його можливостей, для розуміння, як реагувати на непередбачувані економічні фактори, як ефективно використовувати свій потенціал, як захистити своє підприємство у конкурентній боротьбі, потрібна система організаційно-економічних заходів для досягнення довгострокових цілей, або стратегія.
З метою зменшення ризиків та загроз зовнішнього середовища, використання його можливостей, ефективного використання свого внутрішнього потенціалу, кожному підприємству необхідний виважений план стратегічного розвитку, сформована системи стратегічного управління для досягнення цілей організації. У статті висвітлено теоретичні засади стратегічного управління підприємством. Проведене детальне аналітичне дослідження ринку природного газу в Україні, що дозволило встановити нинішні тенденції споживання природного газу в Україні. Здійснено аналіз системи стратегічного управління оператора газотранспортної системи України, зокрема систематизовано цілі діючої стратегії та розглянуто напрямки і заходи, щодо їх впровадження.
В статті сформовано пропозиції, щодо удосконалення плану стратегічного розвитку аналізованого підприємства, зважаючи на сучасні умови управлінської діяльності. Розглянуто можливість розробки Олеської та Юзівської газоносних сховищ, видобутку та транспортування сланцевого газу, що може стати перспективною для ГТС України. Проведене прогнозування та аналіз орієнтовної вартості робіт, щодо видобутку скрапленого газу.
41
Турицька, М. М. "ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРИРОДООХОРОННИХ ВИТРАТ ЛІСОВОЇ ГАЛУЗІ." Економічні науки. Серія "Регіональна економіка" 1, no. 17(67) (December 29, 2020): 248–59. http://dx.doi.org/10.36910/2707-6296-2020-17(67)-25.
Full textAbstract:
В статті досліджено науково-теоретичну базу ефективності діяльності підприємств. На основі опрацьованих джерел розширено термін еколого-економічна ефективність діяльності суб’єктів господарювання, яка є результатом ефективних управлінських рішень спрямованих на утримання балансу між економічними та екологічними показниками виробничої діяльності, врахуванням впливу на довкілля в майбутніх періодах виробничих циклів та витратами на природоохоронні заходи згідно стратегії розвитку підприємства.
Розглянуто питання економічної та екологічної ефективності природоохоронних заходів лісової галузі спрямованих на утримання балансу між економічною віддачею виробничих процесів та екологічним збитком. Досліджено природохоронні витрати лісової галузі та визначено їх еколого-економічну ефективність в майбутніх періодах. Доведено, що для забезпечення ефективного управління лісовою галуззю є важливим дослідження методів оцінки ефективності природоохоронних заходів лісогосподарських підприємств, розробка нормативно методичних розрахунків екологічних збитків та антропогенного впливу на довкілля.
Досліджено принципи екологічної ефективності, що полягають у прагненні отримувати прибуток, але разом з цим знижувати вплив на довкілля і зменшувати використання природних ресурсів, цим самим підвищувати рентабельність лісової галузі.
42
Khomenko, Inna, Iryna Sadchykova, and Mariia Kolotok. "КОНТРОЛІНГ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПІДТРИМКИ ДОСТАТНЬОГО РІВНЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ТА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА." PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, no. 2(26) (2021): 25–36. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2021-2(26)-25-36.
Full textAbstract:
У статті розглянуто економічну безпеку діяльності підприємств, її сутність, основні положення та важливість для функціонування та розвитку. Також виявлено основні проблеми, які виникають, для підтримки достатнього рівня економічної безпеки та конкурентоспроможності промислового підприємства. Охарактеризовано сутність економічної безпеки як економічної категорії, проведено порівняння вітчизняного та закордонного досвіду підтримки достатнього рівня економічної безпеки. Доведено необхідність оцінки рівня економічної безпеки, основні її функції. З’ясовано, що потрібно аналізувати кожне конкретне підприємство і врахувати взаємозв’язки складових економічної безпеки для визначення основних чинників негативного впливу та окреслення найслабших сторін діяльності підприємства. Розкрито поняття контролінгу, його мету та функції. Зазначено його основні принципи та методи, наведено взаємозв’язок між ними. Досліджено основні завдання кожного з видів контролінгу, їхню основну мету та зв’язки. Виділено, що на рівень економічної безпеки працюючих підприємств впливає ефективний контролінг, елементи якого розробляються, плануються і втілюються залежно від особливостей функціонування підприємства. Зосереджено увагу на важливості інформаційної безпеки діяльності підприємств в Україні. Визначено основні заходи на державному рівні, які посприяють більш якісному функціонуванні економічної безпеки підприємств та зроблено висновки про її важливість.
43
Косінський П.М. "ОЦІНКА НЕОБХІДНОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ДОДАТКОВИХ ЕКОНОМІЧНИХ ІНСТРУМЕНТІВ ЗНИЖЕННЯ ВИКИДІВ І ВІДХОДІВ ПЕРЕРОБНИХ ВИРОБНИЦТВ У РЕГІОНІ." Економічний форум 1, no. 1 (February 26, 2021): 75–82. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-1-9.
Full textAbstract:
В статті розглядається питання, що стосується застосування додаткових економічних стимулів як засобів впливу на зниження викидів і відходів переробних виробництв регіону, що працюють на місцевій природно-ресурсній сировині. Визначено фактори, які впливають на викиди шкідливих речовин та відходів у навколишнє природне середовище. Узагальнено «основні проблеми функціонування системи стимулювання поглибленої переробки природних ресурсів еколого-економічного характеру. Виявлено, що у Волинській області спостерігається переважно позитивна тенденція до збільшення масштабів поглибленої переробки природної сировини, а також доцільності збільшувати бюджетні видатки на розвиток сільського, лісового та рибного господарства, адже це дасть позитивний соціально-економічний результат. Вивчено й проаналізовано тенденції стосовно зміни обсягів реалізації промислової продукції та зміни обсягів викиду шкідливих речовин і відходів, на основі показників реальних обсягів реалізації продукції підприємств харчової та деревообробної сфери, дослідження яких показало, що за останнє десятиріччя обсяг реалізованої продукції підприємствами деревообробної та харчової сфер промисловості регіону поступово зростав, при чому обсяг відходів та викидів шкідливих речовини, в наслідок їхньої діяльності, поступово зменшувався, що, зрештою, дає можливість говорити про певний розвиток поглибленої переробки природних деревинних ресурсів і сільськогосподарської сировини у Волинській області. Проведено порівняння показників співвідношення обсягів виробництва (реалізації) продукції підприємствами, що переробляють місцеву природно-ресурсну сировину до суми обсягів відходів виробництва й викиду шкідливих речовин в звітному році із середнім зваженим значенням даного показника за період 2010-2018 рр. Таким чином, коли щорічний показник співвідношення обсягів реалізації продукції підприємствами, до сумарного обсягу відходів виробництва й викиду шкідливих речовин більший за середнє зважене значення, то відпадає потреба у залученні додаткових економічних інструментів зниження обсягів забруднюючих речовин, але, якщо даний показник є меншим за середнє зважене значення, то залучення додаткових економічних інструментів зниження викидів і відходів переробних виробництв у регіоні є просто необхідним. У зв’язку з цим, запропоновано використовувати відповідні фінансово-економічні інструменти заохочувального та карального характеру.
44
Strapchuk, S. "Sustainable development of agricultural enterprises: economic dimension." Ukrainian Black Sea region agrarian science 111, no. 3 (2021): 12–19. http://dx.doi.org/10.31521/2313-092x/2021-3(111)-2.
Full textAbstract:
he relevance of the study is due to the need to diagnose the progress of economic pillar of sustainable development in agricultural sector. The indicators of relevant goals of sustainable development in the national system of SDG have been monitored. The dynamics of efficiency and intensity indicators of agricultural sector of Ukraine over several years has been studied. The results allow identifying current problems, determining the priority of solving the issues of economic policy in the field of agriculture at different levels.
45
Дзямулич М. І. and Шматковська Т. О. "УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПЕРСОНАЛУ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ." Економічний форум 1, no. 3 (July 20, 2020): 138–42. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-3-21.
Full textAbstract:
Управління розвитком персоналу в умовах посилення інтенсивності технологічного розвитку та подальше поширення глобалізації набуває особливої актуальності для підприємств, оскільки збільшення технологічної складності виробництва потребує залучення більш кваліфікованого персоналу для забезпечення ефективного функціонування виробничих процесів. При цьому зростають і витрати на персонал, адже більш кваліфікована праця потребує адекватного зростання рівня її оплати. Відтак оперативне реагування підприємств на вимоги сьогодення за мінімальних затрат потребують саме організації внтурішньофірмової системи розвитку персоналу, яка б, з одного боку, дозволила забезпечити підготовку працівників належного рівня професійного кваліфікації, а з іншого – дала б змогу підприємству більш оптимально використовувати наявні ресурси на підготовку працівників.
В статті розглянуто сучасні особливості формування та функціонування системи розвитку персоналу підприємства в умовах впливу економічної глобалізації. Визначено, що проблема забезпечення підприємств працівниками належного рівня освіти та кваліфікації потребує регулярного оновлення їх навичок через побудову системи розвитку персоналу. При цьому найголовнішими елементами, які визначають ефективність функціонування даної системи є джерела її фінансування та конкретні аспекти розвитку персоналу – професійне навчання, перепідготовка та підвищення кваліфікації. Визначено ефективність застосування інтегрованої системи розвитку персоналу, яка дозволяє не лише підвищувати якісні показники діяльності працівників, але забезпечує зростання рівня продуктивності праці на підприємстві.
46
Yaroshevska, Oksana Volodymyrivna, and Mykyta Mikhailovich Zalunin. "КРИТЕРІЇ ТА ОБМЕЖЕННЯ ЦИРКУЛЯРНОЇ ЕКОНОМІКИ В ПЕРЕРОБНІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ." SCIENTIFIC BULLETIN OF POLISSIA, no. 1(20) (2020): 12–19. http://dx.doi.org/10.25140/2410-9576-2020-1(20)-12-19.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження. Актуальність впровадження принципів функціонування циркулярної економіки в діяльність підприємств переробної галузі України зумовлена, перш за все, значним споживанням природних ресурсів та шкодою навколишньому середовищу за рахунок утворення великих обсягів відходів. Постановка проблеми. Циркулярна економіка, або економіка замкнутого циклу, розглядається сучасними науковцями як складова четвертої промислової революції. В її основі покладений принцип вторинної переробки будь-якої продукції, в результаті чого відбувається мінімізація відходів від економічної діяльності, значне скорочення споживання природних ресурсів, а також перехід на поновлювані ресурси. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед вітчизняних дослідників увага даному питанню приділялась в роботах: Н. Гаховича, І. Тимошенко, M. Aндерсена, Ю. Генга, Дж. Фу, Дж. Саркіса, Б. Хью, M. Ледера, І. Рашида, К. Вебстера, Н. Шмиголь та інших. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Ефективний економічний розвиток, в умовах трансформаційних змін та переходу до економіки замкнутого циклу, передбачає виконання наступних передумов: додатні темпи приросту галузевих ВВП та скорочення в абсолютному вимірі обсягів забруднень всіх видів, внаслідок економічної діяльності, та обумовлює необхідність подальших розробок у даному напрямку. Постановка завдання. Визнання вказаних передумов в якості стратегічної альтернативи розвитку держави одночасно буде сприяти покращенню значень відносних показників забруднення навколишнього середовища, в порівнянні з сукупним випуском продукції. Виклад основного матеріалу. У статті запропонована методика узагальнюючого індексу еколого-економічного розвитку. Висновки. На основі результатів дослідження та запропонованого індексу, проведено кількісний аналіз результатів формування замкненого екологоекономічного циклу переробної галузі України та розроблені рекомендації щодо його активізації.
47
Бондарчук, Н. В. "ІНВЕСТИЦІЇ ТА ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА ПІДПРИЄМСТВА." Actual problems of regional economy development 1, no. 16 (November 25, 2020): 94–101. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.16.94-101.
Full textAbstract:
Стаття спрямована на дослідження значення інвестицій у забезпеченні економічної безпеки підприємства. Метою статті є визначення значення інвестицій в економічній безпеці підприємства та дослідження основних методів визначення ефективних інвестиційних проектів, які забезпечують економічну безпеку підприємства в цілому.
Методи дослідження, використані у процесі написання статті, передбачають застосування загальнонаукових та емпіричних прийомів економічної науки, що ґрунтуються на системному підході. Крім цього, у процесі роботи застосовувались такі загальні методи досліджень, як узагальнення та порівняння. Запропоновано під інвестиційною безпекою розуміти підсистему економічної безпеки, яка запобігає можливим загрозам та забезпечує можливість ефективного вкладення інвестицій з метою розвитку підприємства. Приймаючи рішення щодо можливості інвестування наявних ресурсів підприємство проводить ретельний аналіз наявних можливостей та можливих ризиків пов’язаних із такою діяльністю. В ході дослідження запропоновано систему заходів забезпечення інвестиційної безпеки підприємства, серед яких виділено: інформаційно-аналітичне забезпечення процедури інвестиційного проектування; оцінка здатності підприємства реалізувати проект; передінвестиційна підготовка; управління реалізацією інвестиційного проекту.
Констатовано, що оцінка ефективності здійснюється за допомогою розрахунку системи показників або критеріїв ефективності інвестиційного проекту, серед яких досліджено переваги недоліки методів: прості методи оцінки інвестицій та методи оцінки інвестицій, які засновані на дисконтуванні
Практична значущість даної статті полягає у тому, що проведенi дослiдження інвестиційної безпеки, як складової економічної безпеки підприємства сприятимуть стабiльному функціонуванню підприємств, а також зниженню ризиків,що виникають у процесі їх діяльності.
48
Kindrat, O. V. "СУЧАСНІ ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ – НАЙПЕРСПЕКТИВНІША ІНВЕСТИЦІЯ У РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВА." Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 18, no. 2 (September 7, 2016): 72–74. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet6913.
Full textAbstract:
У статті аналізується стан використання сучасних інформаційних технологій на підприємствах. Існуючі умови ринкового середовища вказують на те, що підприємство знаходиться під постійним впливом факторів, пов’язаних з розвитком технологій, що спрощують роботу з великим обсягом інформації. Інтенсифікація інноваційних процесів, розвиток інформаційних технологій значно скорочують час на збір і обробку інформації. Нові економічні відносини потребують використання великих обсягів інформації та оперативних розрахунків, забезпечених сучасними інформаційними технологіями і системи. У роботі розглянуто проблему необхідності застосування й використання інформаційних технологій для вдосконалення діяльності підприємств. Показано, що ефективне застосування сучасних інформаційних технологій для підтримки, забезпечення й моделювання бізнес–процесів стає одним з вирішальних конкурентних переваг в сучасних ринкових умовах. Саме ефективність впровадження і використання інформаційних технологій є одним з основних чинників, що впливають на підвищення рівня конкурентоспроможності, що досягається за рахунок підвищення рівня гнучкості і ступеню використання економічного потенціалу. Проаналізовано, що на шляху впровадження інформаційних технологій підприємства стикаються з проблемами організаційного, економічного, технічного, соціального та іншого характеру. Розглянуті автоматизовані системи управління підприємством, що представлені на ринку України.
49
Бондарчук, Н. В., and Д. В. Міхієнко. "УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ З УРАХУВАННЯМ ПОТРЕБ ВЛАСНИКІВ." Підприємництво та інновації, no. 14 (October 30, 2020): 14–19. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/14.3.
Full textAbstract:
Констатовано, що економічна безпека може бути забезпечена тільки в тому разі, якщо буде визначена і побудована логічна система своєчасного виявлення, попередження і ліквідації потенційних і реальних економічних загроз і ризиків сталого розвитку підприємства з урахуванням потреб власників. Метою статті є визначення основ управління економічною безпекою з урахуванням потреб власників, формування механізму системи пріоритетних інтересів підприємства. Організація економічної безпеки підприємства залежить від того, наскільки ефективно воно здатне уникнути можливих загроз за окремими складниками зовнішнього та внутрішнього середовища. У статті розглянуто основні фактори, що впливають на стан економічної безпеки підприємства. Констатовано, що формування механізму забезпечення економічної безпеки підприємства повинно відбуватися з урахуванням потреб власників підприємства за допомогою прийняття відповідних управлінських рішень, формування інформаційного поля, проведення аналітичних та прогнозних робіт, виконання низки економічних розрахунків та оцінки отриманих результатів.
50
Бондарчук, Наталія, Леся Васільєва, and Альона Міньковська. "СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ АГРАРНОГО ПІДПРИЄМСТВА ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЙОГО ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ." Підприємництво та інновації, no. 23 (April 29, 2022): 37–41. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/23.7.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню ролі інноваційного розвитку у системі фінансово-економічної безпеки аграрного підприємства. Констатовано, що в умовах активізації інноваційної діяльності підприємств, постає питання про вибір найефективніших інструментів управління діяльністю підприємством, в т.ч. інноваційною. Це дозволить підвищити рівень конкурентоспроможності підприємства, оперативно визначати його внутрішні можливості інноваційної діяльності та виявляти приховані резерви розвитку. В статті розглянуто основні етапи розробки ефективної стратегії інноваційного розвитку аграрного підприємства, серед яких: формування принципів та стратегічних цілей інноваційного розвитку підприємства; аналіз економічного та інноваційного стану підприємства; аналіз впливу факторів зовнішнього та внутрішнього середовища на інноваційний розвиток підприємства; формування бізнес-плану інноваційного розвитку підприємства; прогнозування результатів реалізації запропонованих заходів; реалізація стратегії інноваційного розвитку підприємства; моніторинг інноваційного розвитку підприємства. Запропонована технологія вибору інноваційної стратегії для подальшого розвитку інноваційної детальності аграрного підприємства.