Journal articles: 'Економічний порядок'

1

Маслій, І. В. "ДО ПИТАННЯ ПРО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ТА СТРУКТУРИ ЗЛОЧИННОСТІ У ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ ЯК ЕЛЕМЕНТ її КРИМІНОЛОГІЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ." Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 13 (May 14, 2019): 553–61. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v13i0.303.

Full text

Abstract:

У статті обґрунтовано поняття злочинності у фінансово-економічній сфері та запропоновано структуру системи злочинів, які доцільно віднести до злочинів у фінансово-економічній сфері. Доведено, що злочинність у фінансово-економічній сфері являє собою сукупність однорідних протиправних, суспільно небезпечних, корисливих, таких, що спричиняють істотну матеріальну шкоду внаслідок посягань на встановлений порядок управління економічними процесами, економічний розвиток держави, стан фінансової безпеки діянь, за які передбачено кримінальну відповідальність. Запропоновано віднести до таких злочинів: злочини проти власності; злочини у сфері господарської діяльності; інші злочини економічного характеру. The concept of crime in financial and economic sphere is grounded and the structure of system of crimes, which should be attributed to the crimes in financial and economic sphere is proposed in the article. There proved that the crime in financial and economic sphere represents a set of acts which are: homogeneous illegal, socially dangerous, selfish, such that cause substantial material damage as a result of infringements of the established order of management of economic processes, economic development of the state, the financial security, for which criminal responsibility is contemplated. There proposed to attribute to such crimes: crimes against property, crimes in sphere of economic activity; other crimes of an economic nature.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

2

САВЧИН, МИХАЙЛО. "Чотири вершники трансформацій: ефективність правового регулювання економічних інституцій." Право України, no. 2021/04 (2021): 89. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-04-089.

Full text

Abstract:

У перехідних конституційних демократіях проблема ефективності правового регулювання економічних інститутів зумовлена трансформаційними процесами в політичній, економічній, соціальній та культурній сферах. Особливо гострою є взаємодія політичних та економічних факторів у функціонуванні економічних інститутів, оскільки це методологічна проблема реалізації реформ. У статті розглядається це питання крізь призму верховенства права, належного урядування та принципів пропорційності втручання в економічні свободи з метою забезпечення економічного добробуту. Це досить абстрактне формулювання питання потребує його аналізу через призму трансформації сучасної економічної системи та переосмислення функцій держави. Метою статті є визначення основних параметрів ефективності правового регулювання економічних інститутів. Доведено, що система гарантій економічних свобод базується на конституційних цінностях, які виражають консенсус щодо цільових установок учасників економічних відносин, їх цілепокладання. Ключовими факторами цього процесу є трансформація глобалізації та регіональне економічне співробітництво між державами, що змінює їхні функції. Зближення держави та приватного сектору виражається у диджиталізації економіки та зростанні ролі штучного інтелекту в економічних процесах, що дедалі більше впливає на зміст правил і процедур на ринку. Оскільки за таких умов змінюється структура професій та зайнятості, це призводить до розширення сфери інтелектуальної діяльності людства. Ключовим фактором трансформації українського конституціоналізму є відмова від постколоніальних практик управління через відносини ієрархії. Їх змінюють відносини гетерархії, які поєднують субординацію та горизонтальні зв’язки в економічній системі. Порядок визнання норм за допомогою поєднання приватного права та публічного механізму правотворення є на порядку денному. Аналогічним чином успіх економічних реформ обумовлений існуванням незалежних інституцій, що важко уявити без політико-правової складової. До таких інструментів належать судовий контроль за конституцією, неупереджене та незалежне публічне урядування, зокрема у діяльності незалежних державних установ, які рівновіддалені від політичних інститутів і ділових кіл. Економічні структури повинні брати участь у збереженні довкілля, впровадженні новітньої структури охорони здоров’я та наданні доступних і якісних адміністративних послуг населенню. Тому цінності та настанови щодо конкурентоспроможності, належної ділової практики на ринку забезпечуються інструментами економічного конституціоналізму, регуляторної держави та демократичної підзвітності. Засобами забезпечення цього є верховенство права, незалежні державні регулятори й вимоги щодо прозорості та належної процедури при ухваленні владних рішень.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

3

НАГОРНЯК, Г. С. "ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ НА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ВІТЧИЗНЯНИХ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ У КОНТЕКСТІ ЙОГО СТВОРЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ." REVIEW OF TRANSPORT ECONOMICS AND MANAGEMENT, no. 5 (21) (June 17, 2021): 45–58. http://dx.doi.org/10.15802/rtem2021/242087.

Full text

Abstract:

У статті розглянуто можливості впливу інтелектуального капіталу на соціально-економічний розвиток вітчизняних машинобудівних підприємств у контексті його створення та використання. Виявлено важливість впливу нематеріальних складових на діяльність підприємства, а також розглянуто становлення та розвиток поняття “інтелектуальний капітал”. Проаналізовано зв’язок поняття “інтелектуальний капітал” з традиційними категоріями, які використовуються для визначення нематеріальних чинників: нематеріальні активи, нематеріальні ресурси, інтелектуальна власність та показано їх спільні та відмінні риси. Визначення інтелектуального капіталу підприємства повинно надавити можливість його розгляду у динаміці через зміну його форм у процесі створення та використання, а також розкриватись не лише через сукупність складових, ресурсів і не через порядок його розрахунку, а через сукупність соціально-економічних відносин.З урахуванням проведеного дослідження вітчизняних і закордонних наукових джерел, запропоновано власне, уточнене визначення поняття “інтелектуальний капітал”, під яким слід розуміти сукупність знань, інформаційних ресурсів, інтелектуальних активів, інформаційно-комунікаційних технологій, професійних й універсальних компетенцій, організаційної культури та мотивації персоналу, застосовуваних у процесі комплексного управління для генерації доданої вартості та забезпечення конкурентних переваг підприємства в умовах інноваційного розвитку соціально-економічної системи й ефективної адаптації до вимог цифрової економіки на основі принципів системного підходу.Поділ інтелектуального капіталу на структурні компоненти, що містять усю сукупність елементів даної категорії, має принципове значення з погляду пошуку джерел його збільшення й оцінювання ефективності його використання. Виділення структурних елементів інтелектуального капіталу має вагоме значення не лише з теоретико-аналітичної, але й з практичної точок зору, дозволяючи вірогідно виявити об'єкт і суб'єкт управління, побудувати оптимальні організаційно-управлінські зв'язки між ними. У цілому можна стверджувати про те, що комплексна структура інтелектуального капіталу поєднує у своєму складі наступні основні елементи: людський, структурний (організаційний), соціальний, споживчий (клієнтський), управлінський та інноваційний капітал.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

4

Mykhailiv, H. V., and L. V. Hryniv. "ІННОВАЦІЙНА ПОЛІТИКА В КОНТЕКСТІ СТРАТЕГІІ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА." Actual problems of regional economy development 2, no. 14 (July 27, 2018): 58–64. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.14.58-64.

Full text

Abstract:

У даній статті розглянуто загальний порядок формування інноваційної політики на підприємстві. Було установлено, що для здійснення ефективної інноваційної діяльності, необхідною є розробка інноваційної політики з дотриманням порядку її формування в контексті стратегії фінансово-економічної безпеки. Авторами було запропоновано наступні етапи формування інноваційної політики: встановлення актуальності формування інноваційної політики для підприємства; оцінка інноваційного потенціалу; формування стратегії інноваційного розвитку підприємства в орієнтирі фінансово-економічної безпеки; розроблення програми інноваційної діяльності; створення системи оцінки інноваційної програми.Досліджено та узагальнено теоретичні підходи щодо трактування змісту поняття «фінансово-економічна безпека». Проведено аналіз існуючих точок зору щодо підходів формування стратегії фінансово-економічної безпеки підприємства в умовах невизначеності та обґрунтовано необхідність системного підходу до формування системи стратегічного управління фінансово-економічною безпекою підприємства.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

5

Barna, B. Y. "Європейський економічний простір у системі зовнішньої політики ЄС: норвезька перспектива." Grani 19, no. 3 (February 19, 2016): 73–77. http://dx.doi.org/10.15421/1716063.

Full text

Abstract:

Європейський економічний простір став одним з перших прикладів розбудови відносин ЄС з країнами-партнерами європейського континенту, що відмовляються від повноправного членства у цьому інтеграційному об’єднанні. Цей формат співпраці вже понад двадцять років забезпечує стабільність, передбачуваність та конструктивну розбудову відносин із трьома європейськими партнерами, зокрема Норвегією. Нині ЄЕП розглядається як модель найглибшої інтеграції без формального набуття членства в ЄС. Варто також зазначити, що цей формат довів свою стійкість щодо зовнішніх потрясінь, як скорочення кількості членів ЄАВТ, розширення ЄС та ухвалення нових угод. Тому в Брюсселі схвально ставляться до функціонування ЄЕП та ніколи офіційно не ставили на порядок денний питання про припинення цієї угоди чи перегляду її положень. Зі свого боку, переважна більшість норвезьких політичних сил теж обстоює статус-кво. Водночас все частіше лунають голоси про необхідність оновлення ЄЕП, особливо після ухвалення Лісабонського договору. Також необхідно ствердити, що норвезька модель взаємодії з ЄС втратила свою первинну винятковість, зокрема також і після набуття чинності угоди про Асоціацію з Україною. Осло доводиться все частіше конкурувати з цілою низкою інших країн, неурядових організацій та інших лобістських груп за увагу з боку ЄС. Ускладнює відносини Норвегії з ЄС асиметричність зобов’язань у межах ЄЕП, адже вона зобов’язана в односторонньому порядку імплементувати комунітарний доробок, при цьому не маючи дієвих важелів впливу на процес ухвалення рішень у ЄС. Іншим викликом є слабкість опори ЄАВТ у ЄЕП, адже доводиться взаємодіяти з інтеграційним об’єднанням, членами якого є 28 європейських країн. Існують також інші негативні аспекти, що поступово зменшують роль Норвегії у відносинах з ЄС. З огляду на наявні виклики, опрацьовуються різні сценарії щодо подальшої розбудови відносин Норвегії з Євросоюзом. У відповідності до одного з них в Осло є три основні опції: збереження статус-кво у межах ЄЕП; пошук іншого формату відносин з ЄС поза межами ЄЕП; набуття повноцінного членства у ЄС. Однак найбільш продуктивним підходом стало б оновлення ЄЕП, яке б належним чином врахувало виклики сьогодення.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

6

Sinenok, Igor. "ОРГАНІЗАЦІЙНІ ТА ЕКОНОМІЧНІ МЕХАНІЗМИ РЕГУЛЮВАННЯ РИБАЛЬСТВА ТА АКВАКУЛЬТУРИ." PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, no. 4(16) (2018): 122–30. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2018-4(16)-122-130.

Full text

Abstract:

У статті розкрито власне бачення проблеми посилення дієвості сучасних інструментів та механізмів, що застосовуються саме в питаннях регулювання вітчизняного рибальства та аквакультури. Запропоновано організаційний механізм регулювання підтвердження законності походження риби та інших живих водних ресурсів, що надходять до рибопереробних підприємств або потрапляють до торгівельної мережі для реалізації. Удосконалено організаційно-економічний механізм регулювання вітчизняного рибальства та аквакультури з урахуванням досвіду провідних країн-виробників риби в Європейському Союзі. Запропоновано ввести зміни до Правил любительського і спортивного рибальства та Інструкції про порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне використання водних живих ресурсів при здійсненні любительського і спортивного рибальства в сучасних умовах діяльності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

7

Semenenkо, Oleh, Ihor Voronchenko, Ihor Moskalenko, Serhii Ponomarenko, Serhii Saienko, and Iryna Borysenko. "Аналіз та оцінка впливу воєнно-економічних факторів на стан розвитку Збройних сил України та рівень її воєнно-економічної безпеки." Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, no. 3 (June 30, 2021): 242–56. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.3.23.

Full text

Abstract:

Отримати найбільш достовірний кінцевий результат щодо майбутнього обрису Збройних Сил України під час оборонного планування можливо тільки за умов повного врахування впливу різноманітних факторів на самі Збройні Сили, як на окрему систему державного рівня, так і на процес їх будівництва та розвитку за визначений планований період. У статті авторами розкрито сутність зовнішніх та внутрішніх економічних факторів, які безпосередньо впливають на стан будівництва та розвитку Збройних Сил України та рівень її воєнно-економічної безпеки. У статті методом експертного опитування за наявною статистичною інформацією проведено оцінювання рівня впливу основних воєнно-економічних факторів на розвиток Збройних Сил України. Авторами також визначено порядок взаємозв’язку між економічними факторами та їх можливим впливом на шляхи і напрями розвитку Збройних Сил України за різними рівнями ієрархії процесу оборонного планування. У статті запропоновано для забезпечення гнучкості процесу оборонного планування розглядати впливи економічних факторів з урахуванням їх можливих змін і невизначеностей та відповідно до них формувати гнучкі вимоги до можливого кінцевого очікуваного результату особливо під час середньострокового та довгострокового оборонного планування. Основним напрямом подальших досліджень за визначеною у статті тематикою може бути формування системи показників, які характеризують економічні фактори та розкривають сутність їх впливу, з подальшим обґрунтуванням їх взаємозв’язку, практичної взаємозалежності з цільовими показниками програм розвитку Збройних Сил України та показниками рівня воєнно-економічної безпеки держави.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

8

Yemelyanov, Volodymyr, and Mikhail Sokirko. "РИЗИКИ РЕФОРМИ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ТА СПОСОБИ ЇХ ВИРІШЕННЯ." Public Administration and Regional Development, no. 10 (December 28, 2020): 1106–39. http://dx.doi.org/10.34132/pard2020.10.07.

Full text

Abstract:

Статтю присвячено, аналізу можливих ризиків реформи децентралізації та пошуку шляхів їх вирішення і зменшення. Перебуваючи в незавершеній стадії, децентралізація є важливою системною перебудовою, від наслідків якої, залежать безпека, розвиток та економічний підйом на місцевому, а також загальнодержавному рівні. Системні зміни на місцевому рівні в умовах економічної та політичної нестабільності, потребують обережної та виваженої державної політики. Виявлено основні ризики, які загрожують проведенню реформи та становлять небезпеку суверенітету України, сепаратизму, відцентрових тенденцій, анклавізації, криміналізації. Особливим ризиком є можливий сепаратизм в окремих регіонах держави. Нестабільна політична ситуація, як на загальнодержавному, та особливо на місцевому рівні, загрожує реформі децентралізації та ефективності роботи місцевої влади. Досліджено питання мовного та етнонаціонального чинників та їх роль у процесі формування об’єднаних громад. Методологічний та нормативний порядок організації децентралізації, має важливе значення та зв’язок з реальним станом об’єднання громад. Проаналізовано запропоновані внесення змін до Конституції України стосовно децентралізації та їхні ризики. Законність та верховенство права є необхідною умовою для попередження ризиків децентралізації, а також забезпечення розвитку об’єднаних громад. Розглянуто роль префектів у нагляді за законністю рішень органів місцевого самоврядування з можливістю не порушення функціонального балансу судової гілки влади. Запропоновано, можливі попереджувальні шляхи зменшення ризиків та викликів реформи, вирішення актуальних питань реформи, а також сприяння державотворенню. У роботі досліджено мовне питання національних меншин, а також висловлено думку про важливість державної мови як об’єднуючого та державотворчого чинника.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

9

Кащена, Н. Б. "ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЮ АКТИВНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА ТОРГІВЛІ." Підприємництво та інновації, no. 11-2 (May 29, 2020): 37–43. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/11.24.

Full text

Abstract:

У статті розглянуто теоретико-методичні засади формування інноваційних стратегій управління економічною активністю підприємств торгівлі. Доведено, що інноваційна стратегія економічної активності торговельних підприємств є стратегією розвитку, орієнтованою на використання інновацій для формування конкурентних переваг високого порядку, підвищення ринкової активності та вартості підприємства в умовах швидкоплинних змін бізнес-середовища та потреб стейкхолдерів. Визначено принципи та розроблено алгоритмічну модель формування й реалізації інноваційної стратегії розвитку економічної активності підприємств торгівлі, яка втілює ключові процеси стратегування (мислення, планування, управління, реалізація, аналіз ситуації та наслідків дій) і дає змогу структурувати порядок дій із розроблення, втілення, контролю виконання та корегування стратегії.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

10

Шемчук, В. В. "Економічна та інформаційна безпека держави: правові аспекти співвідношення." Актуальні проблеми держави і права, no. 83 (February 6, 2020): 253–59. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i83.140.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена дослідженню економічної та інформаційної безпеки держави, їх теорети-ко-правовим, конституційно-правовим та іншим галузевим і прикладним аспектам. Проаналізовані нормативні визначення категорії «економічна безпека держави», висвітлена історія виникнення і роз-витку цього терміну у міжнародно-правовій практиці. Так само як і інформаційна безпека, економічна безпека є конституційною категорією, хоча зміст їх в Основному законі не розкривається. Аналіз наукових досліджень свідчить про використання різ-них підходів до з’ясування сутності економічної безпеки держави. (найбільш поширеними є статич-ний, динамічний, системно-структурний та комплексний підходи). Єдине її нормативне визначення регламентовано у наказі Міністерства економічного розвитку та торгівлі 2013 р., засноване саме на статичному підході. В юридичній площині економічну безпеку держави можна розглядати як право-відносини, що виникають при забезпеченні органами публічної влади стану захищеності національної економічної системи. Суміжним поняттям поряд з економічною безпекою держави є інформаційна безпека країни. Останню доцільно розглядати крізь призму правовідносин, що виникають при забезпеченні стану за-хищеності інформаційного простору.Економічна та інформаційна безпеки різняться за об’єктом (економічна система, інформаційний простір) та засобами забезпечення. Проте, вони мають і спільні риси: йдеться про одночасне визначен-ня складниками національної безпеки; їх забезпечення є найважливішою функцією держави; однако-ві рівні забезпечення (міжнародний, національний та локальний); схожі суб’єкти тощо.Економічна безпека держави, як і інформаційна безпека стали предметом вивчення різних галу-зей вітчизняної науки, включаючи насамперед юридичну науку. Отже, на сьогодні сформувалась їх належна доктринальна основа, проте беззаперечною є потреба вдосконалення нормативно-правової бази у сфері економічної та інформаційної безпек як складників національної безпеки України, забез-печення термінологічної визначеності, механізмів реалізації, гарантій захисту як у мирний час, так і в умовах конфліктів, гібридних воєн тощо.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

11

Vonsovych, O. S. "Саміт «Великої двадцятки» – 2016: геополітичні оцінки." Науково-теоретичний альманах "Грані" 19, no. 9(137) (August 18, 2016): 103. http://dx.doi.org/10.15421/171685.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена аналізу підсумків саміту «Великої двадцятки» в геополітичному контексті із метою надання геополітичних оцінок. Визначено, що цьогорічний саміт продемонстрував зацікавленість світової спільноти у подальшому розвитку глобальних економічних процесів, а також у реформуванні глобальної економіки в цифрову із використанням інноваційних підходів та методів. З’ясовано, що найбільш актуальними завданнями саміту стали: координація політики між членами G20 з метою досягнення глобальної економічної стабільності та стійкого розвитку; просування фінансового регулювання, яке б знижувало ризики та запобігало майбутнім фінансовим кризам; створення нової міжнародної фінансової архітектури. Підсумки саміту «Великої двадцятки» в Ханчжоу багато в чому визначили перспективи розвитку глобальних економічних процесів, а також побудову нового світового економічного порядку із запровадженням інноваційних підходів та елементів цифрової економіки. Доведено, що діяльність по забезпеченню функціонування світової економіки повинна базуватись на колективних зусиллях всіх учасників та враховувати усі реалії на міжнародній арені. Обґрунтовано тезу про те, що саме геополітичні фактори багато в чому визначають не тільки поведінку держав на міжнародній арені, але і напрями, за якими здійснюються світові процеси, в тому числі й економічні. Тому в цьому контексті важливим видається консолідація зусиль та ресурсного потенціалу для продовження роботи над створенням нового світового економічного порядку ХХІ ст., який би враховував усі потреби людства.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

12

Mykytenko, Viktoriya, Peter Rogov, and Mykola Chomik. "Забезпечення стійкості економічних систем в умовах ринкової мінливості та нарощення загроз і ризиків." Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, no. 4 (August 31, 2021): 39–59. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.4.4.

Full text

Abstract:

Розроблено комплексне методологічне підґрунтя для дослідження й опису гомеостатичних механізмів забезпечення стійкості економічних систем, що полягає у обґрунтуванні й удосконаленні понятійно-категоріального апарату теорії сталого господарювання, за використання якого структуровано й ідентифіковано чотири види гомеостазу (еволюційний, структурний, резистентний, системний). Розкрито їхній ієрархічний замкнений взаємозв’язок та взаємозалежність між чотирма підсистема управління гомеостазом; стабілізаційні, інерційні, адаптаційні, організаційно-економічні, кінематичні, кібернетичні, алармові, когнітивно-інформаційні, репаративні, регенеративні, бінарні, специфічні й прогностичні управлінські властивості економічних систем, якими мають володіти останні задля досягнення певного виду гомеостазу. Обґрунтовано комплекс умов і механізмів забезпечення оберненого взаємозв’язку між елементами саморегулюючої економічної системи та її адаптації до зовнішніх і внутрішніх трансформацій задля досягнення певного виду гомеостазу. Це стало основою побудови схеми замкненого взаємозв’язку і взаємозалежності між чотирьохрівневою ієрархією гомеостатичних властивостей, яка убезпечує проектування регуляторів і важелів консолідації за пріоритетними об’єктами внаслідок набування утвореннями системних ознак за чотирма видами гомеостазу. Доведено, що вказане уможливлює: формування матричної управлінської структури щодо забезпеченням стійкості економічних систем; створення конгруентного інституційного середовища на кожному етапі досягнення системного гомеостазу; ефективне подолання інституційних обмежень, поряд, із елімінуванням різної природи найгостріших загроз і ризиків сталому розвитку. Сформульовано методологічні висновки за наслідками проєктної реалізації (в турбулентних умовах) чотирьох етапів управління забезпеченням стійкості економічних систем за домінантами гомеостазу. Підтверджено, що в наслідок досягнення гомеостазу: система не лише зберігає головні життєво важливі параметри в процесі адаптації до умов функціонування і критичних зрушень, а й забезпечує стабілізацію діяльності; системні гомеостатичні властивості та її стабілізаційні параметри залежать від набутих системою на попередніх етапах генерування еволюційних, структурних та резистентних ознак; для системи та її елементів чи процесів (економічної, виробничої, природно-ресурсної, соцієтальної природи) у кожний момент часу має визначатися стан за узагальненими результатами оцінювання п’яти властивостей і стабілізаційних параметрів (самовирівнювання, інерційності, запізнення, вимірів галузевої та структурно-логічної побудови) та задаватися концепт зміни цих параметрів і властивостей у часі.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

13

Торгонський, Д. В. "Світовий правовий порядок: COVID-19 як мультиплікатор викликів і загроз." Актуальні проблеми держави і права, no. 90 (August 9, 2021): 162–68. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i90.3221.

Full text

Abstract:

У сучасних реаліях світовий правовий порядок перебуває під постійними викликами і загрозами – незважаючи на значні зусилля прогресивної спільноти, наявність певних механізмів регулювання відносин на міжнародній арені та всередині країн, світовий соціум не зміг побороти проблеми нерівноправ’я, зупинити перманентне виникнення військових конфліктів, ефективно вирішити демографічні, економічні, екологічні та інші світові проблеми чи хоча б встановити реально діючі механізми ефективного реагуванню на них. Замість об’єднання та зосередження на спільних проблемах кожна країна намагається відстояти свої інтереси (чи в крайньому випадку країн-сусідів), отримати переваги над іншими. Особливого драматизму ці процеси набули на фоні пандемії COVID-19. У таких умовах світовий правовий порядок – структура правового буття світового соціуму, що складається з багатогранної конструкції поєднання правових проявів на всіх рівнях, взаємодії спільного і суперечності відмінного, стає надзвичайно вразливим. Світовий правовий порядок є частиною загального світопорядку, який є системою організації відносин між людьми в процесі розвитку світових політичних, економічних, соціальних, культурних та правових процесів і віддзеркалює рівень розвитку людства, реальну структуру по взаємодії між людьми на всіх рівнях і у всіх проявах при існуючих проблемах та небезпеках та являється результатом синергетичної взаємодії всіх проявів життя соціуму. В такій структурі складно визначити важливі чи другорядні сфери, оскільки вони всі пов’язані між собою. Зв’язок між одними є майже непомітним, тоді як інші не можуть існувати без тісної взаємодії. Проблеми однієї сфери завжди матимуть вплив на всі інші. Важливим ресурсом утвердження і розвитку світового правового порядку є людський капітал, «міжнародна дипломатія» мільйонів людей, яка в сучасних умовах також піддається новим викликам, але й отримує нові імпульси і виявляє себе в нових формах. Загрозливе загострення сучасних екологічних загроз має активізувати процеси з контролю зв’язку діяльності людства з природою, боротьби з катастрофами техногенного і природного характеру. Формування світового правового порядку сьогодні, як ніколи, залежить від усвідомлення людськими спільнотами, державами, політичними лідерами взаємопов’язаності сучасного світу, складності і актуальності посталих перед людством викликів, і пошуку ефективних шляхів розв’язання нагальних проблем.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

14

Дем’яненко, Борис Леонідович, and Віра Миколаївна Дем’яненко. "«КИТАЙСЬКА МОДЕЛЬ (РЕФОРМ)» («ПЕКІНСЬКИЙ КОНСЕНСУС»): ПРИЧИНИ І СУТНІСТЬ СТРІМКОГО ЕКОНОМІЧНОГО ПІДНЕСЕННЯ КИТАЮ." Міжнародні відносини: теоретико-практичні аспекти, no. 8 (December 21, 2021): 165–95. http://dx.doi.org/10.31866/2616-745x.8.2021.249046.

Full text

Abstract:

У статті здійснено спробу концептуалізації «китайської моделі (реформ)» («Пекінського консенсусу») в контексті стрімкого економічного піднесення сучасного Китаю. Ознайомлення з опублікованими джерелами і літературою, на сторінках яких знайшли відображення різні погляди вітчизняних, західних і китайських учених із анонсованої нами проблеми, дозволило констатувати, що одні з них сприймають китайську модель позитивно, інші бачать у ній поряд із перевагами також і недоліки, треті – майже виключно або головним чином негативні моменти (експлуатацію, поляризацію суспільства, екологічні катастрофи тощо). Ці треті часто протиставляють сучасній китайській дійсності епоху Мао Цзедуна, яка зображується ними як втілення справжнього соціалізму. Зроблено висновок, що високий показник економічного зростання КНР досягнуто завдяки стратегії, розробленій Ден Сяопіном і спрямованої на проведення масштабних економічних реформ, політики «відкритості» країни, яка допомогла Китаю зайняти лідируючі позиції в світі. Обґрунтовано тезу, що в сучасних умовах функції КПК (здійснення вищої політичної влади, координуюча, мобілізаційна, реформаторська, презентаційна) як хранительки офіційних догм вдало доповнюються реформаторськими діями, що демонструє значну пристосованість партії до нової суспільно-політичної та економічної ситуації в Китаї. Авторами стверджується думка, що китайська зовнішня політика на поч. ХХІ ст. все більше глобалізується й стає наступальною. Практично в кожному регіоні світу Пекін має систему власних інтересів, спрямованих на підвищення політичної ролі країни у світі, створення сприятливих умов для продовження економічних реформ, одержання доступу до фінансових, технологічних і сировинних ресурсів. Використання потужного арсеналу «м’якої сили» дозволяє Китаю успішно здійснювати економічне співробітництво, не обумовлюючи його політичними, ідеологічними чи історичними проблемами. Констатовано, що довгостроковою метою Китаю є підтримка мирної міжнародної обстановки, необхідної для захисту китайських інтересів, зокрема для успішного просування глобальних проєктів і модернізації країни. При цьому стратегічна активність КНР давно вийшла за межі держави, яка завдячуючи інтенсивній економічній експансії, стала участницею перерозподілу сфер впливу у світі на свою користь, витісняючи акторів-конкурентів із тих регіонів світу, де вони до недавнього часу домінували. Китайський шлях у бік багатополюсності пов’язаний не з силовою політикою, створенням військово-політичних блоків, нав’язуванням власних ідеологічних стандартів тощо, а реалізовується шляхом використання фактора економічного потенціалу й допомоги.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

15

Pryimak, I. I., V. M. Kmit, and Y. V. Hryshchyshyn. "ПРОБЛЕМИ УЗГОДЖЕННЯ МИТНОЇ ВАРТОСТІ ТОВАРІВ ТА ТРАНСФЕРТНОЇ ЦІНИ У ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ КОНТРОЛЬОВАНИХ ОПЕРАЦІЯХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ." Actual problems of regional economy development 1, no. 15 (November 4, 2019): 15–27. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.15.15-27.

Full text

Abstract:

В умовах інтегрування національної економіки в світовий економічний простір суттєво зростають обсяги зовнішньоекономічних операції, більшість з яких здійснюється між пов’язаними підприємствами. Такі операції одночасно є об’єктом митного контролю щодо повноти та своєчасності сплати митних платежів, а також – податкового контролю щодо дотримання принципу “витягнутої руки” для цілей нарахування та сплати податку на прибуток. Через неузгодженість методики визначення трансфертної ціни та митної вартості товарів, ціна одних і тих самих операцій може істотно відрізнятися, що створює суттєві ризики і для платників податків, і для бюджету. Мета статті – оцінка методологічних відмінностей визначення митної вартості товарів та трансфертної ціни в зовнішньоекономічних контрольованих операціях українських підприємств та розроблення пропозицій щодо їхнього узгодження задля забезпечення справедливого оподаткування та стабільних надходжень до бюджету. У статті використано сукупність методів і прийомів наукового пізнання, зокрема, метод логічного узагальнення, системний аналіз і синтез, а також групування і порівняння. В роботі проаналізовано основні міжнародні та українські нормативні акти, що регулюють порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та ціни контрольованих операцій. Проведено порівняння методів оцінки митної вартості товарів та трансфертного ціноутворення, зроблено висновки щодо можливості їхнього узгодження. Попри відмінності між податковим та митним контролем за здійсненням зовнішньоекономічних контрольованих операцій обґрунтовано необхідність співпраці митних та податкових служб задля оптимізації їхньої роботи у цій сфері та досягнення справедливого оподаткування. Доведено, що важливим інструментом узгодження трансфертних цін та митної вартості імпортованих товарів є договір про узгодження ціноутворення в контрольованих операціях. Наукова новизна отриманих результатів полягає в подальшому розвитку напрямів узгодження митної вартості імпортованих товарів та трансфертної ціни у зовнішньоекономічних контрольованих операціях. Практична значущість запропонованих підходів до узгодження митної вартості товарів та трансфертних цін дасть змогу підприємствам оптимізувати витрати пов’язані з підготовкою документації про зовнішньоекономічні контрольовані операції з одного боку та підвищити ефективність роботи митної та податкової служб у цій сфері.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

16

Sychenko, Victor, and Valery Marenichenko. "ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ РЕГІОНАЛЬНИМ РОЗВИТКОМ НА ЗАСАДАХ ЄВРОПЕЙСЬКИХ СТАНДАРТІВ." Public Administration and Regional Development, no. 4 (June 25, 2019): 441–63. http://dx.doi.org/10.34132/pard2019.04.11.

Full text

Abstract:

Визначено сутність розвитку регіонів в сучасній науковій літературі. Проаналізовано європейський досвід управління регіональним розвитком та базові принципи здійснення регіональної політики ЄС. Визначено концептуальні засади Державної стратегії регіонального розвитку на період до трьох років, засновані на європейських стандартах. Наголошено що регіональний розвиток доцільно трактувати як розвиток соціально-економічної територіальної системи у просторовому аспекті, що поряд з просторовим розвитком цілісної системи також включає комплексний розвиток її соціально-економічних територіальних підсистем. Відповідно до цього, регіональне управління має розглядатися як управління просторовим розвитком світу, наднаціональних територіальних формувань, держави або регіонів субнаціонального рівня як цілісними соціально-економічними комплексами та їх підсистемами. Акцентовано увагу на те що регіональне управління, що здійснюється у державі, являє собою діалектичне поєднання державного регіонального управління та самоврядування кожного з регіонів країни. У свою чергу державне регіональне управління включає державне управління цілісним соціальноекономічним територіальним комплексом держави у просторовому аспекті та державне управління кожним регіоном країни як окремою підсистемою. В результаті проведених досліджень обґрунтовано застосування ефективних механізмів державного управління регіональним розвитком на засадах європейських стандартів в Україні.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

17

Voronchenko, Ihor. "Щодо воєнно-економічної проблематики планування розвитку Збройних Сил України як основного елементу забезпечення її національної безпеки." Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, no. 1 (February 28, 2021): 259–70. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.1.22.

Full text

Abstract:

Фундаментом національної безпеки України, а також однією з її найважливіших функцій є забезпечення її економічної безпеки, що можливе лише за умов захищеності національних інтересів України від будь-якого силового тиску та зазіхань із застосуванням воєнної сили. Тому серед головних передумов забезпечення національної безпеки та подальшого економічного розвитку України величину ролі її воєнної безпеки слід розглядати поряд з економічною, а за певних обставин перша може набувати навіть пріоритетного значення. У Збройних Силах України продовжується робота щодо підвищення ефективності оборонного планування та управління оборонними ресурсами. Розвиток будь-яких збройних сил визначається комплексом економічних, політичних, науково-технічних та інших факторів, які між собою тісно взаємопов’язані. Рівень розвитку збройних сил значною мірою залежить від обсягів ресурсів, що виділяються на забезпечення оборонних потреб. Тому як ресурси держави обмежені, то проблема знаходження доцільної частки ресурсів, які потрібно виділяти на потреби оборони, є завжди однією із найбільш актуальних в процесі розвитку збройних сил. Одним із ключових моментів ефективного планування застосування збройних сил за відповідним сценарієм є вірне, обґрунтоване визначення обсягів необхідних оборонних ресурсів (людських, матеріально-технічних, фінансових). У статті сформовано систему поглядів щодо воєнно-економічної проблематики планування розвитку Збройних Сил України як основного елементу забезпечення її національної безпеки, а також визначено ряд несприятливих і сприятливих факторів впливу оборонних витрат на розвиток національної економіки держави та рівень її національної безпеки.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

18

Гаруст, Ю. В., and В. С. Степановський. "АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ ЯК СУБ’ЄКТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ." Прикарпатський юридичний вісник, no. 1(26) (November 28, 2019): 123–27. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(26).24.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена дослідженню особливостей адміністративно-правового статусу Служби безпеки України як суб’єкта забезпечення фінансово-економічної безпеки держави. З’ясовано сутність фінансово-економічної безпеки держави. Встановлено, що пріоритетним натепер є постійне відстеження та усунення факторів, які викликають загрози фінансово-економічній безпеці України, є напрямом діяльності держави та завданням правоохоронних органів. На підставі аналізу нормативно-правової бази визначено, що органи безпеки законодавець відносить до правоохоронних органів, а Служба безпеки України є правоохоронним органом спеціального призначення, який здійснює не лише правоохоронні, але й управлінські функції. Розглянуто підходи до розуміння змісту адміністративно-правового статусу Служби безпеки України. Наголошено на відсутності єдності науковців у визначенні структури адміністративно-правового статусу Служби безпеки України. Запропоновано до елементів адміністративно-правового статусу Служби безпеки України відносити мету, завдання, функції, організаційну структуру, компетенцію і юридичну відповідальність. Розкрито специфіку кожного із вищезазначених елементів. Встановлено, що законодавець не визначає функцій спецслужби у Законі Україні «Про Службу безпеки України». Зазначено, що в структурі Служби безпеки України діє Головне управління контррозвідувального захисту економічних інтересів держави, а здійснення контррозвідки є одним із пріоритетних повноважень Служби безпеки України. Виділено повноваження спецслужби зі здійснення інформаційно-аналітичної роботи, оперативно-розшукових заходів, досудового слідства, збереження державної таємниці, взаємодії з іншими суб’єктами, у тому числі правоохоронними органами. Акцентовано увагу на тому, що Служба безпеки України за рахунок державного бюджету відшкодовує шкоду, завдану незаконними діями, рішеннями та бездіяльністю її співробітників, та може бути суб’єктом адміністративної відповідальності у разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності її співробітників у порядку адміністративного судочинства.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

19

Medviedieva, Y. Y. "Релігійність та економічна безпека в країнах заходу: до проблеми співвідношення." Grani 19, no. 2 (January 28, 2016): 55–60. http://dx.doi.org/10.15421/1716048.

Full text

Abstract:

Метою даного дослідження був доказ того, що релігійна віра і пов’язані з нею значення перебувають у стійкому співвідношенні з економічною безпекою та рівнем модернізації суспільства. У цьому контексті було залучено теорії секуляризації та їх впливу на суспільство. Останні мали служити основою для розуміння виникнення процесу модернізації та її значення для суспільства. Крім того, було відзначено, що погляд на світ, який є грунтованим на традиційних віруваннях і цінностях, мав поступитися місцем науковому світогляду. В рамках наукового світогляду відбулася заміна незрозумілої містичної «логіки» на логіку матеріалістичну і світську. Замість того, щоб шукати духовний порятунок, люди поміняли мотивацію порятунку на мотивацію економічних досягнень, яка визначила їхні основні цілі та прихильність до сучасного суспільства. З вищеозначеного випливає, що секуляризація і модернізація нерозривно пов’язані одна з одною. Обидві ма- ють негативний вплив на релігію, заохочуючи людей використовувати свої знання, щоб контролювати їх навколишнє середовище і долю, а не покладатися на традиційні вірування релігійних вчень. Якщо погодитися із цим постулатом, то стає зрозумілим, що модернізація, яка є рухомою світським світоглядом, призводить до пріоритетності економічних цінностей у порівнянні з релігійними переконаннями і цінностями. Зв’язок між зниженням релігійності та рівнем економічної безпеки може бути емпірично-підтвердженим. Крім того, для підтвердження означеної тези було запропоновано здійснити вторинний аналіз даних дослідження семи західних країн, який показав, що п’ять із семи країн вписуються в означену тенденцію. На модернізацію в досліджених спільнотах, зокрема, в США, сильно вплинули релігійні рухи, які виникли в результаті реформації католицької церкви. У порівнянні з традиційними різновидами християнської релігії, ці нові конфесії, секти і релігії у сфері релігійної етики володіють вираженою толерантністю підприємницької успішності і накопичення, але й економічну самоактуалізацію як субститут духовної самоактуалізації. Навіть якщо секуляризація і модернізація можуть бути ідентифікова- ними як поточні процеси майже в усіх західних соціумах, деякі традиційні цінності, які є вкоріненими в релігії, завжди будуть слугувати показником соціального порядку і стабільності (наприклад, у контексті негативної морально-етичної оцінки злочинів, зокрема злодійства або вбивства, які переслідуються не тільки в рамках кримінального права, але й релігійної етики). Хоча традиційні цінності, очевидно, втрачають свій вплив у ряді сфер суспільного життя, деякі з них ще відповідають соціальним експектаціям і тому залишаються релевантними сучасності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

20

Лазарєва О.В. "СУПЕРЕЧЛИВІ АСПЕКТИ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ." Економічний форум 1, no. 4 (October 13, 2020): 22–29. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-4-3.

Full text

Abstract:

В статті зазначено, що успішна економічна політика немислима без ефективного використання землі у сільському господарстві, активізації конкурентних переваг у сільськогосподарському землекористуванні. Ціллю статті є поглиблення теоретико-методологічних аспектів диверсифікації сільськогосподарського землекористування в сучасних умовах ринку. В статті викладено думку, що новим стратегічним рішенням щодо ефективного розвитку є впровадження процесу виробничої диверсифікації у землекористуванні, суть якого полягає у виробництві продукції, що спрямоване на зміну існуючої технології. В умовах нових ринкових відносин політика диверсифікації справляє істотний вплив на економіку землекористування, зумовлює підвищення його конкурентоспроможності, зміцнюються позиції на вітчизняному та зарубіжному ринках. Диверсифікація сільськогосподарського землекористування поділяється на первинну (диверсифікація першого порядку) і вторинну (другого порядку). Паювання земель за результатами роздержавлення і приватизації являють собою первинну диверсифікацію. На селі необхідним є перехід до індикативного планування, що сприятиме досягненню соціально-економічних індикаторів розвитку виробництва на селі. Назріла необхідність впровадження змін у законодавчі акти, які б забезпечували гарантію непорушності сформованих землекористувань. Зазначено, що політика диверсифікації справляє істотний вплив на економіку землекористування, зумовлює підвищення його конкурентоспроможності, зміцнюються позиції на вітчизняному та зарубіжному ринках. Диверсифікації сільськогосподарського землекористування має бути орієнтована на створення земельних та земельно-майнових комплексів, об’єднаних у компактний масив з визначеним цільовим його використанням, площа якого має визначатись організаційно-економічними можливостями суб’єкта господарювання на землі. Необхідним є проведення консолідацію земельних ділянок, яка б сприяла забезпеченню сталого землекористування.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

21

Khadzhyradieva, Svitlana, Nataliia Vasylieva, Oleksandra Vasylieva, and Mariia Kyrtoka. "ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНЕ ПАРТНЕРСТВО ЯК ВАЖЛИВИЙ ІНСТРУМЕНТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІЙ." Public Administration and Regional Development, no. 7 (April 7, 2020): 253–69. http://dx.doi.org/10.34132/pard2020.07.12.

Full text

Abstract:

У статті зазначено, щоз 2015 року перед міжнародною спільнотою постали нові амбітні завдання щодо досягнення цілей сталого розвитку, визначених схваленою на черговому саміті Організації Об’єднаних Націй Стратегією “Перетворення нашого світу: Порядок денний у сфері сталого розвитку до 2030 року”. Майже всі вони передбачають необхідність створення або модернізації економічної та соціальної інфраструктури в країнах, які розвиваються, що потребує значних фінансових ресурсів. Однак, бюджети таких країн не можуть покрити наявні фінансові потреби.Тому, одним із найважливіших завдань нової глобальної стратегії сталого розвитку було визнано створення умов для залучення фінансових ресурсів приватного сектору для розбудови інфраструктури на засадах публічно-приватного партнерства (ППП). Зауважено, що основне завдання органів публічної влади сьогодні полягає у формуванні сприятливого середовища для ведення бізнесу, ефективного використання ресурсного потенціалу, визначенні пріоритетів в соціальних, економічних та екологічних процесах і перспектив розвитку територіальної громади з врахуванням її потреб й інтересів. Акцентовано увагу на тому, що у світі дедалі більше стає популярним державно-приватне партнерство у формі концесії, оскільки саме така форма взаємодії між приватним та публічним партнером створює суттєву додану вартість для обох сторін. Одне з найбільших досягнень концесій – завдяки їй вирішуються державні завдання силами приватного капіталу, який вважається економічно ефективнішим державного. При цьому, приватний партнер отримує довгостроковий фінансовий інтерес, який дозволяє йому забезпечити максимальну ефективність вирішення поставленого державою чи муніципалітетом завдання. Обґрунтовано доцільність застосування державно-приватного партнерства при формуванні інструменту забезпечення сталого розвитку територій як важливого інструменту забезпечення сталого розвитку територій.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

22

Воротинцева, І. В. "ЩОДО РОЗГЛЯДУ ПИТАНЬ ПОРЯДКУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ФІЗИЧНИХ ОСІБ-ПІДПРИЄМЦІВ." Знання європейського права, no. 2 (June 29, 2021): 34–38. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i2.200.

Full text

Abstract:

У статті звертається увага не те, що у сучасних соціально-економічних, політичних, ринкових умовах все більше зростає роль суб’єктів цивільних відносин, а саме фізичних осіб-підприємців, що зумовлено низкою об’єктивних причин. Економічна ситуація в країні сприяє утворенню та реєстрації суб’єктів того чи іншого виду підприємницької діяльності. Фізичним особам-підприємцям відводиться особливе місце в економічній системі будь-якої країни, оскільки вони є одним із найбільш високоефективних інструментів, що сприяють просуванню економіки, адже, вирішуючи проблему трудової зайнятості населення, індивідуальне підприємництво сприяє, зокрема, сталому розвитку як окремого регіону, так і держави загалом. Таким чином, розвиток фізичних осіб-підприємців є вкрай важливим і актуальним для України з кількох причин. По-перше, ФОП – це джерело створення нових робочих місць. По-друге, розвиток ФОП – важливий напрям структурної перебудови економіки. Гнучкість, висока адаптивність, ефективність роблять ФОП важливим партнером великих підприємств, з одного боку (через субконтрактацію або аутсорсинг), з іншого боку, їх розвиток сприятиме скороченню частки промислової сфери та/або його перебудові, а також зростанню сфери надання послуг. По-третє, успішний розвиток ФОП – важливе джерело формування дохідної частини місцевих та державного бюджетів за одночасного скорочення витрат на підтримку наявної, часто неефективної структури виробництва й зайнятості. По-четверте, розвиток ФОП сприяє зростанню реальних доходів населення, формуванню середнього класу, зниженню утриманських настроїв в суспільстві, зростанню самозайнятості, скороченню відтоку висококваліфікованих фахівців (трудової міграції) в країни зарубіжжя. Виконавча й законодавча влада усвідомлює важливість такого напряму в розвитку країни, як поліпшення середовища для функціонування ФОП. Останнім часом прийнято низку нормативних документів, покликаних полегшити часові та фінансові витрати ФОП на реєстрацію та отримання окремих видів дозволів. Незважаючи на різноманіття нормативно-правових актів, що регламентують питання реєстрації ФОП, багато питань у цій галузі на законодавчому рівні досі недостатньо відрегульовані, є очевидні прогалини в законодавстві, а також суперечливість законодавчих норм. Зокрема, необхідно відзначити проблематику відсутності або неповноти правових норм у галузі регулювання відносин у сфері реєстрації ФОП.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

23

Майоров, В. В. "ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗАВДАНЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ." Прикарпатський юридичний вісник 2, no. 3(28) (March 24, 2020): 81–85. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v2i3(28).363.

Full text

Abstract:

У статті досліджуються проблемні питання законодавчого регулювання завдань Національної поліції. Розкривається зміст введених в правових обіг термінів «публічний порядок та безпека», «поліцейські послуги». Підтримано позицію, згідно з якою законодавство про діяльність Національної поліції повинно бути доступним для громадськості, досить зрозумілими і точним та у разі необхідності супроводжуватися чітким підзаконним регулюванням. Ефективність реалізації цих функцій поліції тісно повязана із тими завданнями, які виконує Національна поліція. Завдання належать до чинників, що зумовлюють нормативно-правовий статус поліції і визначають специфіку її організаційної побудови, визначають цілі, досягнення яких вона має прагнути у своїй діяльності. Завдання поліції є обов’язковими елементами правового статусу поліцейських. Вони відображають призначення поліції та основні напрями її діяльності у певній сфері суспільно-державних відносин. Чітко визначені завдання є однією з гарантій ефективної роботи поліції щодо протидії злочинності, забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави. У законодавстві відсутній перелік послуг, що надає поліція у таких сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності. Не визначеними у законодавстві є послуги з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують допомоги. Крім того, у законодавстві України досі немає тлумачення змісту понять «публічний порядок» та «публічна безпека», а також тлумачення діяльності з їх підтримання та забезпечення. Одним із можливих шляхів вирішення зазначеної вище проблеми є внесення змін до Закону України «Про Національну поліцію» стосовно вживання таких термінів, як «публічний порядок та безпека» і «поліцейські послуги».

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

24

Zhuravlyov, О. V. "Статистичне вивчення трансформаційних зрушень економіки України." Scientific Bulletin of the National Academy of Statistics, Accounting and Audit, no. 4 (December 20, 2017): 23–31. http://dx.doi.org/10.31767/nasoa.4.2017.03.

Full text

Abstract:

В статті проведено економічну діагностику деяких важливих макроекономічних індикаторів України, що відображають характер та швидкість економічної трансформації. Запропоновано використання набору інституційних змінних, що дозволив більш ретельно оцінити характер економічної трансформації в Україні і виявити такі відхилення - трансформація національної економіки відбувається на різних швидкостях. Поряд із традиційними зрушеннями в структурі ВВП (домінування частки послуг) все ще спостерігається незначний статистичний вплив таких важливих інституційних категорій як рівень політичної глобалізації, контроль корупції, рівень захищеності прав власності, верховенства права, а також рівень соціальної глобалізації.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

25

Деркач, Е. "Правові питання розвитку економічної конкуренції в портовій галузі." Юридичний вісник, no. 3 (October 8, 2020): 191–200. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i3.1941.

Full text

Abstract:

У статті висвітлюються основні проблеми розвитку економічної конкуренції в портовій галузі, визначено напрями розвитку відповідного законодавства. У статті зазначається, що нині портова галузь перебуває на етапі формування конкурентного середовища на ринку морських перевезень. Прийняття Закону України «Про морські порти України» у 2012 році стало важливим етапом розвитку законодавства в галузі морського транспорту, проте низка питань досі залишається поза увагою законодавця, зокрема прийняття прозорої і недискримінаційної методики розрахунку та порядку стягнення ставок портових зборів, їх цільового використання. Портові збори потребують приведення до економічно обґрунтованого рівня, оскільки є вищими порівняно з портовими зборами в інших країнах, у зв'язку з цим необхідно прийняти Методику розрахунку розмірів ставок портових зборів і Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів. Авторка наголошує, що пріоритетними завданнями є створення Національної комісії у сфері транспорту як незалежного регулятора з метою подальшого контролю за використанням коштів портових зборів; усунення проблеми крос-субсидування річкових внутрішніх водних шляхів за рахунок портових зборів шляхом прийняття галузевого Закону України «Про внутрішній водний транспорт». У статті зазначається, що дискусійним питанням залишається віднесення послуг забезпечення лоцманського проведення до ринку, що натепер перебуває у стані природньої монополії. У статті підтримується ідея щодо демонополізації ринку лоцманських послуг (морських і річкових лоцманів) та часткового відкриття ринку для надання приватних лоцманських послуг із застосуванням таких засобів державного регулювання як ліцензування, що сприятиме зниженню відповідних зборів, підвищенню якості надання лоцманських послуг і збільшить привабливість терміналів портів. У статті зроблено висновок про те, що необхідна виважена правова політика, яка дозволить врахувати інтереси держави, бізнесу, портової галузі загалом і створити необхідне правове підґрунтя для розвитку добросовісної економічної конкуренції у портовій галузі.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

26

Chaikovs’kyi, B. P., A. B. Shalko, I. G. Yaroshovych, V. I. Kyryliv, O. V. Maksymiv, and I. M. Kurnat. "Перспективність використання нанотехнологій для підвищення працездатності сільськогосподарської техніки." Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 20, no. 85 (March 2, 2018): 134–40. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet8525.

Full text

Abstract:

Показано визначальне значення наноідустрії в соціально-економічних пріоритетах індустріальних держав на сучасному етапі економічного розвитку для переважаючого випуску наукомісної високотехнологічної продукції. В рамках сучасних уявлень – це інтегрований комплекс, який включає обладнання, матеріали, програмні засоби, систему знань, а також технологічну, метрологічну, інформаційну, організаційно-економічну культуру і кваліфікований кадровий потенціал, який забезпечує виробництво наукомісткої продукції , яка базується на використанні нових, особливих властивостей матеріалів і систем у нанометровому діапазоні. Інтелектуальна база наносистем – це, безумовно, система знань і умінь, носієм якої є кваліфікований персонал. Основною формою інвестицій в кваліфікований персонал є якісна та сучасна освіта. Поряд з постановкою чисто економічної задачі – підвищення ефективності виробництва на основі випереджуючого розвитку високотехнологічних галузей, необхідно вирішувати і ще одну соціальну задачу – забезпечення необхідного інтелектуального рівня персоналу через розвиток наукових досліджень і надання освітніх послуг. Підкреслено важливу роль агропромислового комплексу в формуванні бюджету та економічної стабільності України. Гранична ступінь зношування вузлів технологічного обладнання (основних фондів) обумовлює додаткові витрати на ремонт обладнання та втрати сільськогосподарської продукції. Вказано на важливість поряд з агротехнічними заходами підвищення надійності технологічного обладнання. Виділено особливу роль зносотривкості основних деталей та вузлів. Обґрунтовано та показано доцільність підвищення надійності та довговічності технологічного обладнання та його окремих важко навантажених деталей та вузлів використанням зміцнюючих технологій, зокрема таких, які формують на поверхнях деталей машин і механізмів нанокристалічні структури. Проведено лабораторні дослідження зносотривкості зразків із сталі 65Г з поверхневою наноструктурою в умовах сухого тертя на машині тертя МІ-1М за схемою кільце-вкладка стосовно експлуатаційних умов роботи дисків сошників сівалок. Показано доцільність використання поверхневого наноструктурного зміцнення шляхом використання технології механоімпульсної обробки для підвищення зносотривкості. На прикладі дисків сошників сівалок показано ефективність використання поверхневого зміцнення шляхом формування нанокристалічної структури для підвищення їх працездатності. Вказану технологію можна використовувати для зміцнення інших деталей сільськогосподарських машин, харчової, переробної промисловості та в інших галузях промисловості.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

27

Mandybura, V. O., and V. O. Khyzhnyak. "Проблеми забезпечення адекватної економічної відповідальності бізнесу за порушення прав споживачів." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 5 (September 19, 2017): 74–90. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2017.05.12.

Full text

Abstract:

У контексті реалізації вимог, пов’язаних з процесом євроінтеграції України, проведено аналіз стану захисту прав вітчизняних споживачів. Розглянута проблема забезпечення адекватної економічної відповідальності бізнесу за матеріальні і моральні збитки, нанесені кінцевим споживачам життєвих благ шахрайськими оборудками та іншими протиправними діями. Розроблені пропозиції щодо застосування механізму забезпечення перманентної зміни номінального рівня законодавчо визначених економічних санкцій, що дозволить максимально повно адаптувати їх до інфляційного процесу. Розкрито зміст методики визначення та порядку впровадження в нормативно-правову сферу України нового універсального, масштабно-фіксованого вартісного показника – «нормативно-базової величини», що має замінити застосування у якості нормативного показник «прожитковий мінімум доходів громадян».

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

28

КОВАЛЬ, ІРИНА, and КОСТЯНТИН ОВЕРКОВСЬКИЙ. "Формування статутного капіталу майновими правами промислової власності: законодавче і локальне регулювання." Право України, no. 2021/06 (2021): 141. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-06-141.

Full text

Abstract:

Важливою частиною інноваційної економіки є залучення прав інтелектуальної (промислової) власності в економічний оборот, одним зі способів якого є участь цих прав у формуванні статутного капіталу юридичної особи. Цей вид внеску за відповідних умов здатен ефективно забезпечити інвестиційну, гаран тійну та інші функції статутного капіталу. Ефективність реалізації цього способу розпорядження майновими правами промислової власності залишається низькою. У законодавстві та юридичній доктрині хоча і містяться певні положення та наукові розробки з означеного приводу, однак недостатньо дослідженими залишаються питання внесення прав промислової власності до інших форм господарювання, крім господарських товариств, порядок внесення, правові форми внесення тощо. Метою статті є доопрацювання положень щодо вдосконалення правового регулювання внесення майнових прав промислової власності як вкладу до статутного капіталу. У статті проаналізовано загальні положення чинного законодавства відносно правового регулювання формування статутного капіталу майновими правами промислової власності. Досліджено стан і недоліки законодавства щодо формування статутного (зведеного) капіталу (пайового фонду) відносно різних організаційноправових форм юридичних осіб: товариства з обмеженою відповідальністю; повного товариства; командитного товариства; приватного підприємства; виробничого кооперативу; сільськогосподарського кооперативу; фермерського господарства. Аналізуються правові форми внесення майнових прав промислової власності до статутного капіталу. Уточнено, що внеском до статутного капіталу можуть бути майнові права на: винаходи; корисні моделі; промислові зразки; торговельні марки; сорти рослин; породи тварин; компонування напівпровідникового виробу; комерційну таємницю (за умови збереження її секретності та можливості оцінки). Конкретизовано два основні способи внесення майнових прав промислової власності до статутного капіталу товариства: через повне відчуження майнових прав юридичній особі; через передачу права користування такими правами на певний строк. Запропоновано, при закінченні строку користування майновими правами промислової власності, закріпити в чинному законодавстві правові наслідки: надання строку на продовження ліцензійного договору або договору комерційної концесії та подальшої участі учасника в товаристві; заміна частки через внесення рівноцінної частки; зменшення частки на суму, що відповідала розміру вартісної оцінки переданих майнових прав за ліцензійним договором (договору комерційної концесії), у разі наявності іншого майна, переданого до статутного капіталу; виключення зі складу учасників, у разі відсутності іншого майна в складі статутного капіталу та неможливості продовження строку ліцензійного договору (договору комерційної концесії) або рівноцінної заміни частки на інше майно. Для врегулювання питань формування статутного капіталу на локальному ріні уточнено та запропоновано основні положення, які мають бути відображені в установчих документах юридичної особи (засновницький договір (меморандум), статут) для внесення майнових прав промислової власності до статутного (зведеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

29

Muraviov, Yu V., M. Ya Gozan, and A. V. Domnich. "Порядок справляння та розподілу плати за користування мисливськими угіддями." Scientific Bulletin of UNFU 31, no. 5 (November 25, 2021): 84–89. http://dx.doi.org/10.36930/40310513.

Full text

Abstract:

Мисливське господарство, сягаючи своїм становленням у глибоку давнину, є однією із специфічних галузей еколого-економічного розвитку та невід'ємною складовою частиною формування сучасного суспільства. Його специфіка полягає у тому, що об'єктом виступають живі тварини, які, з одного боку, перебувають у стані природної волі, а також утримуються у напіввільних умовах або у неволі, а з іншого – використовуються людиною у виховних, наукових, екологічних та економічних цілях. Історично склалося так, що внаслідок господарської діяльності людини (провадження лісового, сільського, мисливського господарств тощо) багато видів тварин, зокрема і мисливських, потребує виваженого втручання людини, як суб'єкта господарювання. Парадокс ситуації, що склалася, полягає в тому, що людина завдяки обдуманому веденню мисливського господарства компенсує ті серйозні прогалини, що були допущені стосовно спеціального використання ресурсів мисливських тварин і угідь. Тому логічним є те, що саме мисливство, як вид спеціального використання тваринного світу, має бути еколого-економічно виваженим, а індикатором ефективності ведення господарства повинні бути якісні мисливські угіддя з оптимальною чисельністю мисливських тварин та високі фінансові показники користувачів мисливських угідь. Поштовхом до такого розвитку повинно стати вдосконалення мисливсько-господарського, екологічного та природоохоронного законодавства, зокрема і в частині плати за користування мисливськими угіддями, а також прийняття методики нарахування, удосконалення порядку справляння і розподілу цієї плати. Особливу роль у забезпеченні такого розвитку відводять державному управлінню галуззю та професійному керівництву раціональним природокористуванням. Це досить складний процес, що потребує виваженого застосування міжнародного досвіду та врахування національних традицій. У роботі наведено короткий аналіз чинної нормативно-правової бази та законодавчих ініціатив щодо порядку справляння та розподілу плати отриманої за користування мисливськими угіддями України. Запропоновано нові підходи до порядку формування вартості користування мисливськими угіддями залежно від їх місцезнаходження та природної якості, а також розподілу таких надходжень за бюджетами.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

30

Тулянцева, В. "Відповідальність за правопорушення у сфері використання позабюджетних цільових фондів." Юридичний вісник, no. 6 (February 17, 2021): 207–11. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i6.2047.

Full text

Abstract:

У науковій статті зазначено, що побудова соціальної держави передбачає створення певних умов, в межах яких забезпечуються соціально-економічні права людини й громадянина. Метою здійсненого дослідження визначено здійснення характеристики відповідальності за правопорушення у сфері використання позабюджетних цільових фондів. Наголошено, що подальша розбудова української державності та утвердження України як соціальної держави безпосередньо пов'язується з реформуванням системи публічних фінансів країни загалом і системи позабюджетних цільових фондів зокрема. Підкреслено, що наявність фінансових ресурсів детермінує рівень ефективності реалізації моделі соціальної та економічно розвиненої держави. Встановлено, що нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають: 1) бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет); 2) напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми або в порядку використання бюджетних коштів (включаючи порядок та умови надання субвен-цій); 3) бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів). Визначено, що саме за рахунок акумуляції коштів у власності держави й територіальних громад та формування публічних фондів можливе існування самої держави. Деталізації і відповідного нормативного закріплення потребує також перелік підстав для визнання певного діяння правопорушенням у сфері використання ресурсів зазначених фондів: приміром, визнання випадком нецільового використання коштів Пенсійного фонду України використання коштів на сплату інших видів соціальних виплат (наприклад, виплат на поховання) чи виплати пенсій у необгрунтовано підвищеному розмірі тощо. Удосконалення нормативно-правової бази в аспекті юридичної відповідальності позабюджетних цільових фондів сприятиме не тільки оптимізації цієї сфери, а й позитивно вплине на становлення України як соціальної держави, яка забезпечує гідні умови життя своїм громадянам.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

31

Бондарчук, А. "Порядок організації біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією в Україні." Юридичний вісник, no. 5 (December 8, 2020): 120–26. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i5.2010.

Full text

Abstract:

У статті висвітлено окремі питання порядку організації біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією в Україні. Встановлено, що порядок здійснення біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією визначається зазвичай у правилах біржової торгівлі, її організація може відрізнятися на різних товарних і аграрні біржах. Автором обґрунтовано, що деякі вимоги до проведення біржової торгівлі мають встановлюватися законодавством та бути однаковими для всіх товарних бірж. З'ясовано, що участь у біржовій торгівлі сільськогосподарською продукцією мають право брати лише члени біржі. Обґрунтовано, що безпосередню участь у біржових торгах та укладення біржових угод коштом та в інтересах члена біржі здійснюють брокери. Досліджено сутність та види аукціону як основної форми проведення біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією. Визначено порядок і умови формування рівноважної (ринкової) ціни на сільськогосподарську продукцію під час проведення біржових торгів, яка вважається ціною конкретної біржової угоди. З'ясовано, що таке формування відбувається шляхом урівноваження публічно оголошеної ціни пропозиції та попиту. Встановлено, що формування справедливої ринкової ціни на сільськогосподарську продукцію під час її торгівлі на біржі можливе за умови відсутності порушень законодавства про захист економічної конкуренції, біржового законодавства з боку організатора й учасників торгів. Автором визначено спосіб узгодження державного регулювання цін на окремі види сільськогосподарської продукції та формування справедливої ринкової ціни під час біржової торгівлі відповідними видами продукції. З'ясовано, що основним способом вирішення цієї проблеми є надання державної аграрної інтервенції. На підставі проведеного науково-правового аналізу розроблено окремі пропозиції щодо вдосконалення господарського законодавства у сфері регулювання порядку організації біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією в Україні.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

32

Федишин, М. П. "Роль міжнародних організацій у забезпеченні макрофінансової стабілізації України." Проблеми сучасних трансформацій. Серія: економіка та управління, no. 2 (November 27, 2021): 9–16. http://dx.doi.org/10.54929/pmt-issue2-2021-2.

Full text

Abstract:

У статті розглянуто основні теоретичні аспекти функціонування міжнародних організацій, визначено їх роль у забезпеченні макрофінансової стабілізації України. Визначено, що реформування національної економіки в умовах глибокої економічної та політичної кризи неможливе без залучення зовнішніх фінансових ресурсів, однак активізація міжнародної інвестиційної діяльності гальмується низкою як об’єктивних, так і суб’єктивних причин, що обумовлює необхідність концентрації зусиль на формуванні ефективних форм та методів міжнародної кредитної діяльності. Запропоновано основні напрями забезпечення макрофінансової стабілізації України через стратегічні напрями подальшого партнерства України з міжнародними фінансовими інститутами, які полягають у наступному: Україна повинна зайняти більш активну позицію і виявити наполегливість у всьому комплексі питань, що стосуються утвердження нового міжнародного порядку, який базувався б не виключно на економічній силі, а на принципах реального співробітництва вільних і рівноправних націй.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

33

Черниш, Р., and Н. Бондарчук. "Проблеми правового регулювання поводження з відходами за законодавством України." Юридичний вісник, no. 1 (July 31, 2020): 137–42. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.1571.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена проблемам правового регулювання поводження з відходами за законодавством України. Її актуальність обумовлена тим, що сучасна система управління відходами в Україні характеризується їх накопиченням як у промисловому, так і в побутовому секторі, розміщенням без урахування можливих небезпечних наслідків, неналежним рівнем використання відходів як вторинної сировини, неефективністю впроваджених економічних інструментів у сфері поводження з останніми тощо. Що своєю чергою вкрай негативно впливає на стан навколишнього природного середовища і здоров'я людей. Аналіз правозастосовної практики в указаній сфері свідчить, що незважаючи на масовість порушень, які мають місце в процесі утилізації відходів, нормативна база, що регулює порядок поводження з ними, а також нарахування шкоди/збитків в результаті протиправних дій у сфері поводження з відходами, є недосконалою. Зазначене також призводить до низької ефективності спеціалізованих державних органів усфері екології й не забезпечує адекватного впливу на зменшення негативних наслідків викидів у навколишнє середовище. Відповідно, національне законодавство в указаній сфері потребує суттєвих змін і доповнень. Зокрема, необхідним є затвердження порядку надання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, розроблення й затвердження відомчого порядку поводження з відходами, який регламентував би питання зберігання, розміщення, утилізації й видалення відходів, розроблення й затвердження відомчого порядку визначення класів небезпеки відходів, а також ступеня їхньої небезпечності для навколишнього середовища. Крім того, потрібно внесення суттєвих змін до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

34

Koblianska, I. "СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА БУДОВА РЕГІОНАЛЬНОЇ ЛОГІСТИЧНОЇ СИСТЕМИ В КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ." Herald of Kiev Institute of Business and Technology 43, no. 1 (March 20, 2020): 42–50. http://dx.doi.org/10.37203/kibit.2020.43.06.

Full text

Abstract:

Сучасні трансформації змісту економічних відносин та форм їх організації на логістичних засадах визначають необхідність трансформації й діяльності органів влади з метою забезпечення адекватності здійснюваних регулювальних заходів. Це особливо актуально з точки зору збалансування цілей функціонування регіону в умовах сталого розвитку та логістичних структур, що функціонують у регіональному просторі. Імплементація методології логістики в управлінні регіональним розвитком реалізується через формування, абстрактне моделювання, аналіз функціонування регіональної логістичної системи. Дана стаття ставить за мету визначити сутність, елементний склад та структуру, цілі та функції різних учасників регіонального простору при формуванні та управлінні регіональною логістичною системою (РЛС) в умовах сталого розвитку. У процесі дослідження уточнено зміст взаємозв’язку елементів РЛС, що має двоїстий характер: вони взаємопов’язані у процесі використання регіональних ресурсів та їх перетворення та трансформації у потоці вартості, що здійснюється з метою підвищення рівня добробуту населення. Характер розвитку такої системи та її підпорядкування цілям системи вищого порядку – регіональної соціо-еколого-економічної системи – відбувається у відповідності до умов розвитку останньої. Функціональна роль органів влади щодо управління РЛС полягає саме у визначенні та регулюванні умов для бажаного розвитку РЛС через інформаційні зв’язки з економічними агентами. Через розкриття природи потоків регіонального простору виділені рівні регіональної логістичної системи як управлінського механізму, цілі та завдання, що перед нею ставляться: просторово-часова та вартісна оптимізація ресурсопотоку (операцій щодо нього); матеріалопотоку (операцій щодо нього); потоку вартості. Останнє формує предмет логістичного аналізу органів влади та повинно здійснюватися з точки зору соціального благополуччя (належний рівень життя за збереження якісних параметрів навколишнього природного середовища), формуючи тим самим базис для прийняття управлінських рішень та формування політики відповідно до принципів сталого розвитку.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

35

Matyakh, S., T. Surzhyk, and V. Rieztsov. "ВИЗНАЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМ СОНЯЧНОГО ГАРЯЧОГО ВОДОПОСТАЧАННЯ." Vidnovluvana energetika, no. 1(60) (March 30, 2020): 17–22. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2020.1(60).17-22.

Full text

Abstract:

Використання сучасних сонячних колекторів забезпечує високий рівень освоєння енергії сонячного випромінювання та стабільність гарячого водопостачання на протязі всього року на всій території України. На сучасному етапі розвитку сонячної теплоенергетики на перше місце виходять проблеми ефективного використання енергії сонячної радіації за рахунок застосування передових технологій та встановлення оптимальних параметрів енергетичного обладнання. Представлений в роботі порядок визначення ефективності використання систем сонячного гарячого водопостачання забезпечує отримання енергетичних та економічних параметрів сонячного теплоенергетичного обладнання у конкретній місцевості, визначення типу і параметрів геліоустановок для їх максимально ефективного застосування. Вибір типу та продуктивності сонячних колекторів для певної місцевості в першу чергу орієнтовано на потреби конкретного споживача та питомі показники з надходження сонячної радіації в даній місцевості (середньомісячна і середньорічна кількість прямої, розсіяної та сумарної сонячної радіації). На основі представлених даних визначається приведена добова інтенсивність поглинання сонячним колектором сонячної радіації із врахуванням робочих параметрів геліотехнічної установки та оптимального кута нахилу до горизонту. Розрахункові енергетичні параметри надалі використовуються для встановлення економічної ефективності, строку окупності геліоустановки та екологічної ефективності за рахунок зменшення викидів вуглекислого газу. Сонячне теплопостачання в Україні має достатнiй досвiд викоpистання i розвинену ноpмативну базу для пpоектування, а технологiчний потенцiал пpомисловостi дозволяє виpiшити завдання масового виpобництва гелiотехнiчного обладнання. Запропонований порядок оперативного встановлення ефективності впровадження систем сонячного гарячого водопостачання для потенційних споживачів сприятиме широкому освоєнню сонячної теплової енергії на всій території України і, відповідно, зменшенню обсягів використання органічного палива та поліпшенню стану оточуючого середовища. Бібл. 7, табл. 2.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

36

Hulai, Vasyl, Serhii Nikolaiev, and Valeriia Yelshynova. "ДОСЛІДЖЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ В МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ НА ПРИКЛАДІ КРАЇН З ПЕРЕХІДНОЮ ЕКОНОМІКОЮ." Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, no. 2 (8) (November 26, 2020): 276–93. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2020-02-276-293.

Full text

Abstract:

У вступі розкрито актуальність теми дослідження та сформульована наукова проблема. Проведено аналіз основних публікацій та досліджень. Сформульовано мету та поставлено основні дослідницькі завдання роботи. Описано методику дослідження системи міжнародних відносин та одного з явищ сфери міжнародних економічних відносин – інвестиційна привабливість. Основну частину статті становить дослідження та опис категорії приватні іноземні інвестиції та їх роль, значення для країн з перехідною економікою. Світова практика неодноразово доводила доцільність використання прямих іноземних інвестицій як одного з ключових елементів економічного та соціально-політичного розвитку держави. Країни- резиденти, що отримали фінансування від іноземних компаній, міжнародних інституційних установ або ж країн акумулювали дані активи з метою подальшого покращення виробничих потужностей, розвитку науково-технічної бази, погашення зовнішнього боргу тощо. Дані дії прямо чи опосередковано позитивним чином вплинули на добробут країн. Особлива увага звертається на проблему взаємозалежності економічного зростання національної економіки та прямих іноземних інвестиції, яка досі не втратила своєї актуальності, особливо для країн з перехідною економікою. Інвестиційна привабливість для останніх є має фундаментальне значення при створенні порядку денного. Особи, що приймають рішення щодо інвестування тих чи інших проектів мають свої системи координат. Однак, в контексті міжнародних відносин до головних критеріїв відносять інституційні, економічні, фінансові та соціально-політичні чинники. Для більш ширшого розкриття та дослідження проблеми була змодельована ситуація, за якої один з інституційних інвесторів, а саме Європейський банк реконструкції та розвитку, застосовуючи багатокритеріальний порівняльний аналіз обирає одну з трьох інвестиційно привабливих країн з перехідною економікою. Пошук рішення відбувався завдяки застосуванню математичних методів оцінювання та прикладних програм. Критерії, що порівнювались мали як якісний, так і кількісний характер, а тому, особа, що приймає рішення, за даної покладалась на власне суб’єктивне бачення ситуації, за наявності знань та досвіду визначала їх роль та значимість виводячи тим самим оптимальне рішення в досліджуваній області. Важливим є також й те, що спочатку було проведено обрахунки згідно першої категорії даних – макроекономічні показники країн, далі згідно другої – показники економічної свободи. Вихідні результати згідно двох перших обрахунків відрізнялись та не надали одностайного рішення. Оптимальний варіант було знайдено тільки після уніфікації обох систем. На завершення, автори аналізують переваги та недоліки застосованого методу, надають рекомендації для країни, що отримала найменше значення. Розуміння та послідовне усунення негативних факторів, які зменшують інвестиційну привабливість зміцнить та покращить міжнародне економічне положення. Отже, довгострокові капіталовкладення в національні господарства є однією з форм здійснення міжнародної політики. Інвестування є двостороннім процесом, а тому країні-резиденту необхідно зважати та рівень власної інвестиційної привабливості, максимізуючи позитивні якості та мінімізуючи негативні.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

37

Тарасюк, А. В., and Н. В. Мєшкова-Кравченко. "ДОСВІД РОЗВИТКУ ТА ОПТИМІЗАЦІЯ МОДЕЛІ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД В УКРАЇНІ." Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, no. 60 (July 3, 2020): 44–47. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-60-07.

Full text

Abstract:

У статті досліджено особливості здійснення та результати реформування місцевих громад в Україні, проаналізовано сутнісні елементи реалізованої в країні моделі адміністративного управління та вив-чено міжнародний досвід розвитку моделей місцевого самоврядування. Європейський досвід свідчить, що запо-рукою успішної реалізації реформ децентралізації є суттєва внутрішня організаційна робота, яка передує процесу реформи, а самі програми повинні враховувати всі місцеві особливості. З метою забезпечення успішної реалізації реформ в Україні необхідно відмовитися від спроб прямого перенесення європейського досвіду без урахування національних і місцевих особливостей, зосередити увагу на специфічних рисах і явищах процесів, нерозривно пов’язаних із економічним відтворенням. Вказано, що, маючи значний природно-ресурсний потен-ціал, місцеві громади в Україні постійно стикаються з нестачею низки ресурсів, що свідчить про невідповідність ресурсного потенціалу структурі економіки регіонів і країни в цілому. Встановлено, що інве-стиційні потреби для відновлення нормального життєзабезпечення місцевих громад на порядки перевищує надходження до місцевих бюджетів. З метою забезпечення економічної складової розвитку територіальних громад в Україні місцевим органам влади необхідно: створити сприятливе середовище для ведення бізнесу, забезпечити залучення місцевих та іноземних інвестицій у економіку регіону, надання максимального сприяння компаніям, які працюють на території громади. Подальші дослідження повинні бути спрямовані на визначен-ня факторів підвищення ефективності економічної складової розвитку територіальних громад.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

38

Білик, О. І. "Вплив пандемії на зміну системи управління соціальними ризиками." Економіка, управління та адміністрування, no. 4(94) (December 29, 2020): 117–22. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2020-4(94)-117-122.

Full text

Abstract:

Раптове виникнення пандемії COVID-19 трансформувало соціальне середовище у всьому світі, що вплинуло на зміну траєкторії соціальних ризиків. Спалах COVID-19 у грудні 2019 року поставив людство в надзвичайний стан. Швидке поширення вірусу становить подвійний ризик: пандемія ставить суспільство в особливо ризиковану політичну, економічну та соціальну ситуацію. З іншого боку, співіснування людей в суспільстві стає ризиком для здоров’я певних соціальних груп та суб’єктів, що, у свою чергу, є початком для далекосяжних політичних, економічних та соціальних ризиків. Різкі обмеження, введені державами в контексті соціального дистанціювання (враховуючи блокування) для стримування пандемії, були чітко помітні для суспільства. У деяких випадках вони викликали радикальні потрясіння у повсякденному житті кожного. На даний момент поки неможливо передбачити, в який період і в якому порядку втручання в економічне та соціальне життя будуть повністю закінчені. Саме це спричиняє виникнення нових соціальних ризиків. Інші соціальні наслідки пандемії, такі як втрата робочих місць у особливо постраждалих галузях, матимуть, швидше за все, довгостроковий ефект у майбутньому. Стаття побудована на основі емпіричних досліджень розкрито виникнення нових соціальних ризиків і зміни стратегії управління ними. Також важливим є і дослідження різностороннього впливу пандемії на суспільство та навколишнє середовище в цілому. В статті доведено, що зовнішні потрясіння чи кризи можуть бути пусковими механізмами або каталізаторами соціально бажаних перетворень, які також відомі як «стрибок уперед». Процедури, які створила криза, слугують для того, щоб шукати підходи до неминучої термінової соціально-екологічної трансформації суспільства. Оскільки ця трансформація має створити стійкі та справедливі у всьому світі способи життя й економіки, тому в статті порушується питання про те, що важливо для забезпечення зміни в системі управління соціальними ризиками з метою забезпечення соціальної безпеки країни в цілому.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

39

Haman, Petro, and Nataliia Haman. "ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ЯК СКЛАДОВА ПРОЦЕСУ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ОСВІТОЮ." Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій, no. 2 (December 12, 2018): 30–38. http://dx.doi.org/10.32750/2018-0204.

Full text

Abstract:

Цивілізаційні процеси початку ХХІ століття означені глобалізацією комунікації, формуванням ідеології інформаційного суспільства, які вирішальним чином впливають на міжнародне середовище, радикально змінюють міжнародну політику, національні, зовнішньо– і внутрішньополітичні доктрини, зумовлюють необхідність з'ясування пріоритетів та розробки оптимальних програм у політичній, економічній, соціальній та культурній сферах. Система освіти будь-якої держави є невід`ємною частиною загальної сукупності її соціально-економічних відносин. Реалізація адекватного аналізу функціонування та розвитку освітніх процесів і систем, організація ефективного управління ними, забезпечення відповідного рівня якості результатів діяльності фактично неможливі без урахування їх взаємодії з навколишнім середовищем, а також мінімізації ризиків виникнення конфліктів інтересів. Загальна безпека країни може бути забезпечена лише за рахунок одночасного вирішення цього питання в ряді різноманітних галузей, а саме: військовій, технічній, технологічній, економічній, фінансовій, політичній, екологічній, інформаційній тощо. Інформаційна домінанта посилює ефект глобальної політики, визначає значущість країн у світовій ієрархії, виступає чинником міжнародних впливів, інструментом дипломатії та глобальної стратегії світового порядку. Для вищої освіти України такі процеси розглядаються через призму завдань входження до Європейського простору вищої освіти (ЄПВО), вихідним концептом якого з 2005 року є реалізація принципів Болонського процесу. Освітня сфера не може бути винятком із наведеного вище переліку, хоча б у зв`язку з тим, що першочерговим завдання її функціонування є підготовка висококваліфікованих фахівців для всіх без винятку перерахованих галузей. І в такому сенсі аспекти безпеки освіти є визначальними для всіх інших сфер соціально-економічного життя.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

40

Дмитрієва, Кристина Сергіївна, and Ольга В’ячеславівна Іванова. "КРИПТОВАЛЮТА ЯК ОБ’ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ СУДОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ." New Ukrainian Law, no. 6 (December 27, 2021): 156–60. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2021.6.23.

Full text

Abstract:

Нині в багатьох країнах світу відбувається стрімкий розвиток нової цифрової валюти, яка має особливу специфіку використання. З огляду на це, інтерес до цифрових грошей зростає з кожним днем. Світ криптовалюти швидко розвивається, зростає, змінюється за допомогою нових ідей та технологій. Завдяки їм можна відстежувати багато змін у розвитку держав. Нові можливості у сфері криптовалют дозволяють перейти на більш спрощений та захищений спосіб життя. Тому сьогодні в межах цивілізаційного суспільства криптовалюта розглядається як феномен, який має регулюватися й охоронятися правом. У вітчизняній літературі питання щодо правової регламентації криптовалют не набуло широкого обговорення. Це можна пояснити нерозвиненістю інституту цифрових грошей у нашій країні. Зазначимо, що відсутність обґрунтованого правового статусу не ставить криптовалюту поза законом. Як наслідок, виникає закономірний дисбаланс, який полягає в тому, що економічна новизна випереджає розвиток законодавства, що регулює взаємовідносини суб’єктів у сфері розрахунків і платежів, що посилює можливі ризики на макро- і мікрорівні. У статті розглянуто принципово новий вид об’єктів судової експертизи – віртуальні активи. Зауважено, що нині в Україні відсутнє законодавство, яке регулює обіг віртуальних активів. Установлено, як визначається державними органами України поняття терміна «криптовалюта», досліджено питання сутності криптовалюти, порядок її обігу, оцінено сучасний стан криптовалюти в різних аспектах. Розглянуто методичні питання оцінки криптовалюти. Проаналізовано наявність законодавчого визначення терміна «криптовалюта». Досліджено питання сутності криптовалюти, порядок її обігу, оцінено сучасний стан криптовалюти в різних аспектах. Розглянуто методичні питання оцінки криптовалюти.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

41

Сурілова, О. О. "ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИДОБУТКУ БУРШТИНУ." Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 21 (November 8, 2019): 111–19. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v21i0.564.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена висвітленню особливостей правового регулювання видобутку бурштину в контексті сталого розвитку бурштиноносних регіонів України. Тільки високотехнологічний видобуток бурштину крупними надрокористувачами може забезпечити економічні, екологічні та соціальні інтереси держави та суспільства в цій сфері. Намагання вирішити проблему шляхом легалізації старательського видобутку бурштину та прийняття ряду нормативних документів, які встановлюють особливий порядок використання надр для цієї мети, в той час, коли існує розгалужене законодавство, що регулює порядок надання надр в користування для геологічного вивчення та видобутку корисних копалин та встановлює вимоги щодо екологічної безпеки надрокористування не сприяють вирішенню проблеми та приречені на провал.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

42

БОЛГОВ В. Є., КЕНДЮХОВ О. В. ,. "ВПЛИВ ГЕОПОЛІТИЧНИХ ЧИННИКІВ НА ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНИ." Manager. Bulletin of Donetsk State University of Management 85, no. 4 (January 10, 2020): 16–23. http://dx.doi.org/10.35340/2308-104x.2019.85-4-02.

Full text

Abstract:

У статті проаналізовано напрямки сучасних геополітичних зрушень, що визначають майбутні сценарії розвитку світового порядку, дотримуючись яких можна розробити стратегію розвитку держави з урахуванням головних національних інтересів та забезпечити стійкий економічний розвиток. Наведено бачення розвитку промислових революцій та надано характерні риси останньої з них. Зроблено спробу визначення пропозицій щодо використання геополітичних чинників задля забезпечення розвитку України.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

43

Крижановський, А. "Covid-19, право і правовий порядок: метаморфози епохи пандемії." Юридичний вісник, no. 2 (August 21, 2020): 7–16. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i2.1697.

Full text

Abstract:

У статті розглядаються поточні і подальші наслідки впливу пандемії коронавірусної хвороби COVID-19 та введеного владою різних держав режиму карантину на право і правовий порядок. Актуалізація правових аспектів ситуації, яка виникла у зв'язку із цим, продемонструвала різноманіття використовуваних у різних країнах правових інструментів, досить значні відмінності у їх ефективності, виявила латентні риси правової культури та швидкоплинні зміни у царині правового порядку. Причому трансформації у правовому житті, вже спричинені пандемією за рекордно короткий період, а також вірогідні зміни у правовій царині у майбутньому торкаються майже усіх боків правової сфери, тому вимагають комплексного, системного осмислення. Те, як у різних країнах було налаштовано систему правових засобів протидії пандемії, є надзвичайно цікавим науковим сюжетом, прискіпливе розгортання і препарування якого відкриє ще одну можливість осягнути розмаїття, неоднорідність і складні перипетії процесу формування «колективного егрегора» права і правової культури у різних народів і притаманних їм політичних еліт. Важливо й те, що на цьому утвореному ефектом пандемії зовсім новому суспільному просторі медичні, епідеміологічні, безпекові, правові і навіть політичні та економічні аспекти поєдналися у такий тісний і органічно переплетений клубок, через призму складників якого тільки й може бути зрозумілою природа цього невідомого сучасному поколінню людей свого роду «синтетичного» стану суспільного та правового життя (і правового порядку). Певні трансформації сталися у сфері правового порядку, що набув ознак епідеміологічного стану правового життя, у якому домінантним видом правозначущої поведінки є дотримання чи порушення встановлених правил карантину. Ця поведінка стала певним маркером якості суспільної організації життєдіяльності й окремих громадян, й їхніх спільнот. Іншою характерною рисою цього «карантинного» (чи «епідеміологічного») правового порядку є переміщення значної частини правового життя у непублічну площину, у сім'ю, яка на цей період стала «головним театральним майданчиком» життя усього суспільства. Автор позначає певний спектр проблем, які вимагають подальших досліджень правниками.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

44

Kondratova, Margarita Vadimivna. "СТАЛИЙ РОЗВИТОК У ПОЛІТИЧНОМУ ПОРЯДКУ ДЕННОМУ: ТЕНДЕНЦІЇ ПРОСУВАННЯ." Epistemological Studies in Philosophy Social and Political Sciences 4, no. 2 (December 25, 2021): 54–60. http://dx.doi.org/10.15421/342122.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена особливостям застосування маркетингових і менеджерських технологій у рамках узгодження природоохоронних заходів та економічного розвитку. Метою статті є з’ясування смислового контекст сталого розвитку як сукупності політичних меседжів, орієнтованих на широку аудиторію. Було підкреслено, що просування сталого розвитку як політичної доктрини та мотивації політичної поведінки становить значний інтерес з точки зору впровадження програмних цілей сучасних політичних партій, неурядових організації та груп інтересів. Проаналізовано механізми аналізу каналів публічного просування ідей сталого розвитку на глобальному рівні. У світлі подій, що відбуваються, інформаційна адженда публічної влади має бути спрямована на популяризацію ресурсозбереження не лише індивідуальними господарствами, але й потужними економічними гравцями. З’ясовано, що політичний контекст сталого розвитку визначає стимулювання політичних акторів до активної поведінки в контексті координації зусиль стосовно забезпечення балансу споживання та навколишнього природного середовища. Розкрито процеси сталого розвитку, які вимагають особливого комунікаційно-менеджерського підходу з урахуванням стану колективного та індивідуального світогляду цільових груп. Доведено, що оцінка перспектив корекції політичного контексту сталого розвитку, вимагає узгодження економічної діяльності з населенням відповідних територій. З’ясовано перспективи та ефективність пропагандистської трансляції ідеалів сталого розвитку в межах територіальної або ідеологічної системи. Припущено, що перелік соціально-політичних аспектів сталого розвитку формує очікування громадян від політики сталого розвитку та його впровадження у трансформаційних державах. Встановлено, що аналіз інтересів та потреб базових соціально-демографічних груп вимагає експертної та планувальної роботи щодо адресного представлення політичних цінностей сталого розвитку в комунікаційні сфері. Зроблено висновок, що сталий розвиток має політико-мобілізаційну спроможність, яка ґрунтується на прагматичних інтересах громадянина, на потребах місцевих громад у відстоюванні політичних інтересів, на тенденціях формування культури споживання тощо.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

45

Крутько, М. А. "НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ ТА МЕХАНІЗМ ЇЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ." Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 28, no. 29 (January 26, 2022): 123–28. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v28i29.724.

Full text

Abstract:

Крутько М. А. Нормативно-правове регулювання фінансової безпеки держави та механізм її забезпечення в Україні. – Стаття. У статті визначено, що з моменту прийняття Декларації про незалежність Україна становилась як цілісна й незалежна держава, захист національних інтересів якої виступає пріоритетним завданням. У такому контексті встановлено значущість питань національ- ної безпеки, та економічної безпеки держави зокрема. Проведено дослідження питання нормативно-правового забезпечення фінансової безпеки, яке є актуальним, адже Україна, як і кожна держава, прагне до економічної стабільності й фінансової самостійності, що є важливим аспектом у розрізі трансформаційних і глобалізаційних викликів сьогодення. Доведено, що фінансово-економічна безпека держави напряму залежить від взаємо- узгодженої та налагодженої стабільно-працюючої фінансової системи. В умовах внутріш- ньої та зовнішньої економічної кризи існують фактори ризику, що слугують каталізатором негативних процесів у системі фінансової безпеки держави, задля боротьби з якими необ- хідно розробити дієвий механізм забезпечення порядку. Запропоновано найдієвіші заходи забезпечення фінансової безпеки України, якими виступають: 1) насамперед удосконалення нормативно-правової бази регулювання фінансової без- пеки країни шляхом прийняття спеціалізованого закону «Про основи фінансової безпеки України», разом з яким прийняти Концепцію та Стратегію фінансової безпеки держави, де визначити засади державної політики забезпечення фінансової складової частини націо- нальної економічної безпеки; 2) обов’язкове створення ефективного органу й системи заходів, спрямованих на бо- ротьбу з корупційною складовою частиною; 3) забезпечення залучення іноземних інвестицій шляхом створення сприятливого інвестиційного клімату; 4) переймання іноземного досвіду забезпечення фінансової безпеки й імплементування міжнародних стандартів у національне законодавство; 5) створення умов для виходу коштів із тіньової економіки; 6) удосконалення регулювання кредитно-банківської системи. Визначено, що під час розробки зазначених регуляторно-забезпечуючих нормативних документів необхідно насамперед вивчити й запозичити досвід зарубіжних країн із вищим рівнем економічного й правового розвитку, імплементувати міжнародні стандарти у сфері забезпечення фінансової безпеки держави, а також приєднатися до міжнародних конвенцій досліджуваного напряму.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

46

Барабаш, Вікторія, and Людмила Глєбова. "ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ БІБЛІОТЕКИ ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЯК ДЖЕРЕЛО РОЗВИТКУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ТА ДУХОВНОГО ПОТЕНЦІАЛУ СТУДЕНТІВ." Society. Document. Communication, no. 6/2 (July 3, 2019): 11–27. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2019-6/2-11-27.

Full text

Abstract:

У статті здійснено розгляд структури та складуінформаційного ресурсу бібліотеки Центральноукраїнськогонаціонального технічного університету; визначеноспроможності даного ресурсу у сприянні розвиткуінформаційного та духовного потенціалу основної груписпоживачів послуг даної інформаційної установи –студентства.Інформаційний ресурс бібліотеки технічногоуніверситету формується насамперед документами зтехнічних, природничих, економічних наук, що безперечно пов’язано із основними напрямками підготовки фахівців. Ізвідкриттям в університеті нових спеціальностей (серед яких –«Інформаційна, архівна та бібліотечна справа») фондбібліотеки поповнився новими надходженнями, покликанимизабезпечити ґрунтовну підготовку майбутніх фахівців.Зазначено, що інформаційний ресурс бібліотекиЦентральноукраїнського національного технічногоуніверситету формують також спеціальні фонди, до якихналежать фонд НДР і ДКР. Наявність серед контингентувикладачів та студентів університету вчених і винахідниківзумовила появу значного масиву таких документів, а відтак іпотребу їх об’єднання у межах окремого підфонду.У статті акцентовано увагу на тому, що бібліотекаЦНТУ за рахунок потужної наукової діяльності фахівцівуніверситету, поряд із науковими та науково-технічнимибібліотеками країни, є фондоутримувачем дисертаційнихдосліджень та авторефератів переважно технічної,природничої та економічної тематики. Створення фондудисертацій та авторефератів у бібліотеці ЦНТУ розпочатоз 1994 р.Запропоновано ряд перспективних напрямків діяльностібібліотеки, визначено основні вектори формування тафункціонування її інформаційного ресурсу

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

47

Sulima, Yevhen. "ТРАНСФОРМАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ У СВІТІ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ФОРМУВАННЯ НОВОГО СВІТОВОГО ПОРЯДКУ." Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, no. 1 (9) (February 9, 2021): 33–45. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2021-01-33-45.

Full text

Abstract:

У статті розглядаються питання розподілу світу між розвиненими державами: чому виникає потреба розмежування країн за певною ознакою, яким чином проводиться розподіл, які структурні елементи приймають участь та що відбувається із геополітичною ситуацією внаслідок поділу сфер впливу. Автор наголошує на довготривалості, послідовності та невідворотності цих процесів. Наукова новизна статті полягає в тому, що автор не тільки використовує філософію для побудови логічної моделі світового порядку, але і вдається до використання історичного, економічного та політичного підходів для різнобічного аналізу цього питання та позбавлення суб'єктивізму при його оцінці. В дослідженні розглядаються поняття біполярності, однополярності та багатополярності - їх значення, суть, практичні приклади з історії людства. Автор проводить онтологічний аналіз світового порядку, як важливої складової людського буття. Основна увага приділяється наддержавам: США та СРСР. Автор з'ясовує, які чинники призвели до гегемонії цих країн, та які виклики це створює для сьогодення. Важлива увага приділяється розпаду Радянського союзу, як природнього завершення циклу панування наддержави та падіння біполярної картини світу. В результаті зароджується новий світовий порядок із багатьма державами та міжнародними угрупуваннями на чолі, що свідчить про перехід до багатополюсного поділу світу за сферами впливу. Автор досліджує трансформаційні процеси, які відбулися внаслідок цього переходу, описує основних лідерів та претендентів на місце нового гегемона. Головним фаворитом є Китай - автор ретельно досліджує міжнародну діяльність, соціально-економічні показники, політику та власні думки Піднебесної стосовно позиції наддержави. Тим не менш, у статті виділяється ціла група чинників наддержавності, яким об'єктивно не відповідають ні Китай, ні основні конкуренти, ЄС та Росія. Аналізуються основні моменти, які гальмують вищезгадані країни та не дозволяють їм посісти місце нового світового гегемона.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

48

Лехан, В. М., К. О. Надутий, and Л. О. Гриценко. "ОЦІНКА ДІЯЛЬНОСТІ ЗАМОВНИКА МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ КЕРІВНИКАМИ ЗАКЛАДІВ ПЕРВИННОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 3 (December 23, 2021): 36–41. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2021.3.12624.

Full text

Abstract:

Мета: оцінка керівниками закладів первинної медичної допомоги (ПМД) стосунків між замовником і постачальниками медичних послуг за умов запровадження в Україні програми медичних гарантій (ПМГ) та виявлення характеристик діяльності замовника, які потребують удосконалення з точки зору постачальників послуг ПМД. Матеріали і методи. Дослідження проведено у два етапи: фокус інтерв’ювання керівників закладів ПМД з високим рівнем компетентності для визначення набору характеристик діяльності замовника медичних послуг; опитування за нашою анкетою, складеною за результатами першого етапу дослідження, 100 керівників закладів ПМД. Статистичний аналіз, що включав методи описової та аналітичної статистики, здійснено за допомогою STATISTICA 6.1. Результати. Виділено 11 параметрів, які характеризують діяльність замовника медичних послуг у системі ПМД разом із загальною оцінкою його функціонування. Із загального числа опитаних негативно або скоріше негативно оцінили: збалансованість стосунків із замовником – 70 %, порядок формування замовником вимог до постачальників – 70 %, реагування замовника на зміну потреб у послугах ПМД – 21 %, обґрунтованість тарифу для фінансування послуг ПМД – 96 %, фінансову забезпеченість введення нових вимог до надавачів – 91 %, цілеспрямованість політики щодо формування ПМГ – 67 %, ефективність ПМГ – 50 %, дієвість економічних стимулів ПМГ – 84 %, узгодженість намірів і дій, що потребують інвестицій, між замовником та надавачем послуг – 60 %, характеристику електронної системи охорони здоров’я – 52 %. У цілому діяльність замовника медичних послуг 72 % оцінили скоріше позитивно, ніж негативно, 28 % – скоріше негативно, ніж позитивно. Висновки. Дослідження показало існування складнощів формування стосунків між замовником і постачальниками послуг ПМД при реалізації реформи фінансування системи охорони здоров’я. Встановлено, що серед характеристик діяльності замовника постачальників найбільше турбують недоліки економічної обґрунтованості та прогалини політичної урегульованості цих взаємовідносин.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

49

Chumak, Oksana. "НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ІНТЕРПРЕТУВАННЯ ТА ЕКОНОМІЧНА ІДЕНТИФІКАЦІЯ ОБ’ЄКТІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАСНОСТІ." PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, no. 2 (18) (2019): 52–59. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2019-2(18)-52-59.

Full text

Abstract:

У статті проаналізовано вітчизняні та зарубіжні нормативно-правові документи, за якими визначаються основні класифікаційні ознаки об’єктів та видів державної власності. Систематизовано та характеризовано види підприємств державної форми власності та інституціональних одиниць державного сектору економіки в розрізі різних правових ознак. Розглянуто порядок управління корпоративним правами об’єктів державної власності. Розкрито сутність суб’єктів господарювання з державною часткою у статутному капіталі за правовим форматом. Наведено огляд основних моделей власності, за якими здійснюється управління державними підприємствами за зарубіжною практикою. Узагальнено напрями забезпечення ефективної нормативно-правової бази для державних підприємств з позиції еталону ОЕСР.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

50

Курило, Тетяна Вячеславівна. "ОСОБЛИВОСТІ ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ, ЗАВДАНОЇ НЕЗАКОННИМИ ДІЯМИ, РІШЕННЯМИ ТА БЕЗДІЯЛЬ¬НІСТЮ ОРГАНІВ, ЩО ЗДІЙСНЮЮТЬ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВУ ДІЯЛЬНІСТЬ, ДОСУДОВЕ РОЗСЛІДУВАННЯ, ПРОКУРАТУРИ АБО СУДУ." Часопис цивілістики, no. 33 (December 5, 2019): 36–41. http://dx.doi.org/10.32837/chc.v0i33.76.

Full text

Abstract:

Аналіз юридичної літератури свідчить, що майновою або матеріальною вважається шкода, яка має певну економічну цінність і виражається в грошах. Види шкоди, що підлягають відшкодуванню, передбачені в Законі Україні «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів| досудового розслідування, прокуратури і суду» й у Положенні про застосування цього Закону, затвердженому Наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

Journal articles on the topic 'Економічний порядок'

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles