Academic literature on the topic 'Економіка Фінляндії'

У статті викладено результати аналізу досвіду країн Європейського Союзу (Нідерланди та Фінляндія) впровадження механізмів запобігання політичній корупції, розробки та імплементації дієвих механізмів протидії політичній корупції в системі державного управління. Відповідно до мети поставлено та виконано завдання: проаналізовано особливості функціонування антикорупційних інституцій, що діють у Нідерландах та Фінляндії; розглянуто міжнародну практику у сфері запобігання та протидії корупції в іноземних органах державної влади та управління, а саме в країні Нідерланди та Фінляндії; досліджено базові принципи закордонних антикорупційних стратегій, які формувалися протягом плину часу на основі внутрішнього та іноземного досвіду. Крім того, автором виділено позитивні заходи протидії корупції, які можуть бути застосовані в Україні протягом становлення та розвитку інституційних суб’єктів протидії корупції. Зроблено висновки про необхідність і важливість запозичення дієвого зарубіжного досвіду протидії політичній корупції для побудови нової та спроможної антикорупційної системи в Україні. Фінляндія й Нідерланди, за результатами щорічного рейтингу, що укладається організацією Transparency International, починаючи з 1995 р., і ґрунтується на комплексі оцінок підприємців та аналітиків щодо рівня сприйняття корупції в різних сферах життя, є лідерами серед країн світу з найменшим рівнем корупції. У межах дослідження проаналізовано основи «фінської моделі» антикорупційної політики, що передбачає формування в різноманітних сферах умов, які не сприяють корупції, а також суттєву мінімізацію суспільно небезпечних наслідків такого соціально-економічного явища, як корупція. Розглянуто стратегічні цілі фінської програми «Національна стратегія боротьби з тіньовою економікою та злочинністю у сфері економіки на 2016–2020». До скандинавської моделі, з огляду на особливості побудови й реалізації підходів у заходах протидії корупції, віднесено також Королівство Нідерланди, де функціонує трьохрівнева система боротьби з корупцією. Розглянуто особливу роль Служби публічного обвинувачення. Проаналізовано положення чинного антикорупційного законодавства, ефективність якого забезпечено широким набором засобів у сфері протидії корупції.

Стаття спрямована на вивчення досвіду зарубіжних країн і колишнього СРСР в плані реформуванні економіки регіонів з використанням теорій їхнього розвитку та просторової організації. З цією метою відповідні теорії згруповані за їх приналежністю до основних шкіл економічної думки та практичною спрямованістю. Також розкрито досвід їх позитивного застосування. Так, теорії першої групи, що мають в основі класичну політичну економію, маржиналізм і неокласику та зорієнтовані на удосконалення просторової організації господарства (теорії розміщення виробництва і просторової організації економіки), найбільше застосування знайшли у Німеччині і колишньому СРСР. Теорії другої групи (планово-економічного і кейнсіанського типу), що передбачають масштабну державну допомогу відсталим регіонам, як, наприклад, теорія державного регулювання розвитку регіонів, широко практикувались у СРСР і США. Теорії третьої групи (інституційного напряму), які націлені здебільшого на міжрегіональний перерозподіл економічного зростання (регіональної науки, “полюсів зростання”, кластерів та ін.), використовувались у більшості країн світу, але особливо цінним для України є досвід їх застосування у Франції, Італії та Фінляндії. Теорії четвертої групи (на базі неокласичного синтезу), що передбачають збалансоване використання ресурсного потенціалу регіонів (передусім теорія сталого саморозвитку регіонів), знайшли широке застосування в країнах ЄС і тому можуть стати особливо затребуваними в Україні у зв’язку з її євроінтеграційними устремліннями. Саме остання група теорій має стати «ядром» в ансамблі теорій, на які доцільно спиратися в процесі реформування економіки регіонів України.

У статті розглядається зарубіжний досвід формування іноземної мови для майбутніх економістів. Такі європейські країни, як Великобританія, Німеччина, Фінляндія, Естонія, Італія, були взяті для розгляду зарубіжного досвіду формування іноземної мови для майбутніх економістів. Проте кожна національна система освіти має свої акценти та особливості. Таким чином, в різних країнах метою навчання є: професійне формування іноземної мови майбутнього економіста, який реалізує принцип вивчення іноземної мови для професійної орієнтації (Великобританія, Німеччина, Фінляндія, Естонія), виховання майбутнього фахівця, для якого іноземна мова є засобом спілкування в інтегрованому освітньому середовищі (Фінляндія), орієнтація на практичну діяльність і постійне поліпшення своїх професійних якостей (Італія). Проведені дослідження свідчать про широку мінливість системи формування іноземної мови для майбутніх економістів у сучасному світі відповідно до динамічності її розвитку. Безумовно, такий міжнародний досвід є цінним ресурсом для розвитку та насичення нових ідей для вітчизняної практики формування іноземної мови для майбутніх економістів.

Актуальність теми дослідження викликана потребою аналізу ефективних моделей регулювання ринку праці з метою застосування досвіду їх побудови в Україні. Постановка проблеми. Національні моделі ринків праці пов’язані з особливостями політики зайнятості в різних країнах, менталітетом та різною участю держави. Проблема полягає в недостатньому аналізі особливостей скандинавської моделі регулювання ринку праці та можливостей застосування її досягнень в національній економіці. Аналіз останніх досліджень та публікацій. Окремі аспекти регулювання ринку праці розглянуті в дослідженнях вітчизняних та зарубіжних вчених, серед яких: К. Армстронг, М. Барінова, Я. Безугла, Д. Богиня, П. Василенко, Д. Вінкот, Х. Дент, В. Дівнич, Г. ЕспінгАндерсен, Е. Лібанова, П. Регнард, А. Сапір, Я. Столярчук, С. Сіденко, Дж. Хопкін, В. Швець та ін. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. У більшості досліджень щодо національних моделей регулювання ринку праці дається їх загальна характеристика. Мало дослідженими залишаються особливості регулювання ринку праці в скандинавських країнах. Постановка завдання. Завдання полягає в аналізі регулювання ринків праці в Фінляндії, Швеції, Данії та Норвегії, виділенні спільних та відмінних рис, пошуку можливостей застосування їх досвіду в Україні. Виклад основного матеріалу. У статті показано, що в скандинавській моделі регулювання ринку праці значна роль відводиться державі. Вона відіграє ключову роль, забезпечуючи населення робочими місцями, високими доходами, безкоштовною освітою, охороною здоров’я та соціальними виплатами. В скандинавських країнах на нинішньому етапі розвитку збережена соціалізація ринку праці з урахуванням нових економічних реалій та процесів глобалізації. Виділено принципи соціалізації скандинавського ринку праці, які б доцільно було застосувати в Україні на сучасному етапі соціально-економічного розвитку національної економіки. Висновки. Для України оптимальною моделлю ринку праці повинно стати гармонійне поєднання стимулювання індивідуальних досягнень у праці та соціальних гарантій з боку держави. Така модель забезпечує рівною мірою економічний добробут та соціальний консенсус.

Мета. Визначення проблем розвитку ринку целюлозно-паперової продукції,окреслення шляхів їх вирішення.Результати. Встановлено, що ринок целюлозно-паперової продукції активнорозвивається. Целюлозно-паперова промисловість є важливою галуззю економіки України.Україна є експортером такої продукції на європейський ринок, а, отже, вітчизнянапродукція є конкурентоспроможною та якісною. Проте існує імпортозалежність відзакордонної сировини, яка є дороговартісною. Маючи хороші промислові потужності звиробництва паперової продукції, слід шукати альтернативні джерела власної рослинноїсировини, аби даний ринок розвивався потужніше. В Україні функціонує понад 20підприємств, що виробляють паперову продукцію в Україні, проте матеріально-технічнабаза їх застаріла.Найважливішими видами продукції целюлозно-паперової промисловості є целюлоза,папір, картон. За обсягами виробництва паперу провідні місця у світі традиційнозаймають розвинуті країни: США, Японія, Канада, Німеччина. Найбільшимиекспортерами її є Канада, та деякі європейські країни – Швеція, Фінляндія, Норвегія,Австрія, а імпортерами – США, великі європейські країни, Японія.Вагомим фактором зміни імпортозалежності від закордонної сировини є пошукальтернативних джерел власної вітчизняної сировини для виготовлення целюлознопаперової продукції, проведення наукових досліджень щодо технологій переробки такоїпродукції та активне впровадження у виробництво.Наукова новизна. Встановлено динаміку експорту-імпорту целюлозно-паперової продукції Україною.Практична значимість. Зважаючи на проведений аналіз українського ринкуцелюлозно-паперової продукції, можна зробити висновок про перспективність йогорозвитку, адже промислові потужності в нашій країні є, існує сформована нормативнотехнічна база, проте є проблема із недостатністю вітчизняної сировини, адже основнимматеріалом для її виробництва є макулатура. Вагомим фактором зміниімпортозалежності від закордонної сировини є пошук альтернативних джерел власноївітчизняної сировини для виготовлення целюлозно-паперової продукції, проведеннянаукових досліджень щодо технологій переробки такої продукції та активневпровадження у виробництво.

Мета. Визначення проблем розвитку ринку моторних палив, окреслення шляхів їх вирішення. Результати. Встановлено, що ринок моторних палив активно розвивається. Нафтопереробна промисловість є важливою галуззю економіки України. Україна є імпортозалежною країною, а вітчизняна продукція виробляється у незначній кількості та використовується для власних потреб. Маючи застарілі нафтопереробні заводи, не сприятливий інвестиційний клімат в нашій країні, слід шукати можливості для підвищення об’ємів нафтопереробки, адже забезпечення енергоресурсами повинно лежати в основі національних інтересів країни. В Україні існує 6 нафто-переробних заводів, проте нині працює лише один - Кременчуцький НПЗ. Найважливішими видами продукції целюлозно-паперової промисловості є целюлоза, папір, картон. За обсягами виробництва паперу провідні місця у світі традиційно займають розвинуті країни: США, Японія, Канада, Німеччина. Найбільшими експортерами її є Канада, та деякі європейські країни – Швеція, Фінляндія, Норвегія, Австрія, а імпортерами – США, великі європейські країни, Японія. Вагомим фактором зміни імпортозалежності нафтопродуктів є пошук альтернативних палив, проведення наукових досліджень щодо вдосконалення складу паливних сумішей з використанням біокомпонентів. Наукова новизна. Встановлено особливості сучасного ринку моторних палив в Україні. Практична значимість. Зважаючи на проведений аналіз українського ринку моторних палив, можна зробити висновок про перспективність його розвитку, адже промислові потужності в нашій країні є, існує сформована нормативно-технічна база, проте є проблеми із недостатністю вітчизняної сировини, застарілого обладнання НПЗ, тіньовим виробництво неякісних моторних палив та низькою екологічною свідомістю споживачів, які часто керуються низькою ціною, а не високими якісними показниками при виборі палива. Вагомим фактором зміни імпортозалежності від закордонної сировини та готових нафтопродуктів є модернізація існуючих НПЗ, збільшення видобутку української нафти,, проведення наукових досліджень щодо нових сумішевих палив з підвищеними експлуатаційними та екологічними властивостями з використанням біокомпонентів.

Мета. Аналіз стану, особливостей та ефектів розвитку людського капіталу у країнах ЄС у 2017–2020 рр. Методи. У процесі дослідження використано такі методи та прийоми пізнання: теоретичне узагальнення і порівняння, аналіз і синтез, індукція та дедукція, групування, кластеризація та кореляційний аналіз. Результати. За результатами проведеного дослідження обґрунтовано, що на сучасному етапі розвитку людський капітал виступає важливим детермінантом соціально-економічного розвитку країн. Визначено, що інституційне підґрунтя розвитку людського капіталу країн ЄС закладено у ряді стратегічних документів ЄС: Лісабонська стратегія, Європа-2020, Цифровий компас 2030: європейський шлях цифрового десятиліття та ін. Обґрунтовано, що у 2017–2020 рр. ЄС був одним із найбільш успішних світових акторів за розвитком людського капіталу (в середньому в світі у 2020 році індекс людського капіталу становить 0,36, в країнах ЄС — 0,742, США — 0,702, Китай — 0,653). Установлено, що країни ЄС характеризуються асиметричністю розвитку людського капіталу. На основі кластерного аналізу установлено, що країни ЄС можна розділити на 3 групи за рівнем розвитку людського капіталу: країни-лідери: Швеція, Данія, Нідерланди, Ірландія, Естонія, Бельгія, Німеччина, Австрія, Франція, Словенія, Чехія, Португалія, Польща, Кіпр, Італія, Великобританія; країни-послідовники: Мальта, Люксембург, Іспанія, Литва, Латвія, Хорватія, Угорщина, Словаччина, Греція; країни-аутсайдери: Румунія, Болгарія. На основі кореляційного аналізу встановлено, що розвиток людського капіталу країн ЄС у 2017–2020 рр. тісно пов’язаний із їх показниками інноваційності, конкурентоспроможності та успішності у розбудові економіки знань (показник кореляції між людським капіталом та рівнем розвитку економіки знань, рівнем інноваційності становить в середньому 0,7; між людським капіталом та індексом конкурентоспроможності 0,66). Визначено, що у 2017–2020 рр. найбільш успішно використовували свій людський капітал, що відповідним чином позначилося на їх параметрах інноваційності, конкурентоспроможності, успішності формування економіки знань такі країни ЄС, як: Фінляндія, Швеція, Нідерланди, Данія, Люксембург. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання при розробці стратегії соціально-економічного розвитку, розвитку людського капіталу України. Ключові слова: людський капітал, соціально-економічний розвиток, конкурентоспроможність, інноваційність, економіка знань.