To see the other types of publications on this topic, follow the link: Діагностична ефективність.
Journal articles on the topic 'Діагностична ефективність'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Діагностична ефективність.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Маlysheva, О. Yu, and О. Е. Skobska. "Діагностична ефективність комп’ютерної стабілографії при вестибулярних шваномах." Klinicheskaia khirurgiia, no. 2 (February 2, 2018): 56–58. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.02.56.
Full textAbstract:
Вступ. Важливим діагностичним завданням є своєчасне виявлення вестибулярних шваном (ВШ), що забезпечує успішний результат лікування, мінімальну частоту ускладнень, низьку інвалідизацію хворих і поліпшення якості їх життя.
Мета. Встановити діагностичну ефективність методу комп’ютерної стабілографії (КС) на основі аналізу даних обстеження і лікування 71 хворого з ВШ.
Результати. Ступінь діагностичної значущості методу КС у пацієнтів з ВШ визначали шляхом побудови ROC–кривих. Доведено, що метод КС є високочутливим і високоефективним. Застосування КС дає можливість не лише кількісно об’єктивізувати статокоординаторні розлади, а й виявляти їх на стадії компенсації захворювання.
2
Прийма, О. Б. "ДІАГНОСТИЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ УДОСКОНАЛЕНОГО СПОСОБУ ЛАБОРАТОРНОЇ ДІАГНОСТИКИ СТРОНГІЛЯТОЗІВ ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ КІЗ." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 2 (June 25, 2021): 206–12. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.02.26.
Full textAbstract:
Діагностика паразитарних хвороб тварин має свої особливості, а також є основною ланкою в системі заходів, спрямованих на боротьбу і профілактику інвазійних захворювань. Зажиттєва лабо-раторна діагностика стронгілятозів органів травлення жуйних тварин заснована на застосуванні копроовоскопічних флотаційних методів, ефективність яких неоднакова. Метою роботи було ви-вчити діагностичну ефективність удосконаленого способу копроовоскопії за наявності стронгіля-тозів органів травлення кіз. Дослідження виконували в лабораторії кафедри паразитології та іхті-опатології Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького. Проведено порівняння діагностичної ефективності копроовоскопічних флотаційних методів зажиттєвої лабораторної діагностики стронгілятозів травного каналу кіз. Запропоновано удосконалений спосіб діагностики стронгілятозів шлунково-кишкового тракту у кіз. За результа-тами проведених досліджень встановлено, що незалежно від експозиції фекальної суспензії, най-більш ефективним за показниками інтенсивності інвазії (за коливань від 311,76 до 532,50 яєць/г) виявився запропонований спосіб діагностики стронгілятозів органів травлення у кіз. За експозиції фекальної суспензії 5 хв. удосконалений спосіб виявився ефективнішим за методи Котельникова-Хренова на 35,85 %, Маллорі – на 21,95 %, Мельничука – на 20,75 %. За цієї експозиції з 20 хворих тварин позитивними виявлено за удосконаленим способом і методом Мельничука – 17 проб, за ме-тодом Котельникова-Хренова – 13 проб, за методом Маллорі – 15 проб. За умови експозиції 10 хв. показник інтенсивності стронгілятозної інвазії у процесі застосування удосконаленого способу становив 352,78 яєць/г, що перевищувало значення, отримані при використанні методів Котельни-кова-Хренова (на 28,19 %), Маллорі (на 20,79 %), Мельничука (на 19,69 %). Кількість виявлених позитивних проб, встановлених за допомогою цих методик, дорівнювала відповідно 18, 15, 17 та 18. За умови експозиції 15 хв. діагностична ефективність удосконаленого способу перевищувала загаль-новідомі методи копроовоскопії на 22,91–33,17 %. Найвищу кількість позитивних проб виявлено при застосуванні удосконаленого способу. Отримані дані підтверджують високу діагностичну ефекти-вність застосування запропонованої комбінованої флотаційної рідини як спосіб копроовоскопії за наявності стронгілятозів органів травлення кіз.
3
Юськів, І. Д., and В. В. Мельничук. "ДІАГНОСТИЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ СУЧАСНИХ МЕТОДІВ КОПРООВОСКОПІЇ ЗА АМІДОСТОМОЗУ ГУСЕЙ." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 4 (December 27, 2019): 212–17. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.04.27.
Full textAbstract:
Гусівництво – одна з традиційних і високорентабельних галузей тваринництва в Україні та в ни-зці країн світу. Її успішний розвитку та отримання високоякісної, конкурентоспроможної продукції можливо за наявності висококласної племінної птиці з високим генетичним потенціалом, добре ада-птованої до місцевих природно-кліматичних умов, а також епізоотичного благополуччя щодо інва-зійних захворювань, зокрема гельмінтозів. Патогенними паразитами, що значно поширені серед свій-ських гусей, є нематоди виду Amidostomum anseris. Велике значення в організації протипаразитарних заходів мають діагностичні копроовоскопічні дослідження водоплавних птахів. З метою встанов-лення ефективності сучасних методів копроовоскопії хворих на амідостомоз гусей порівнювали чо-тири методи, а саме: спосіб з використанням бішофіту (за Дахно І. С., 2003); спосіб з використан-ням карбаміду (за Мельничуком В. В., 2015); спосіб з використанням цукрово-сольового комбіновано-го розчину (за Манойло Ю. Б., 2016); спосіб з використанням комбінованого розчину цукру та натрію хлориду (за Натяглою І. В., 2016). У результаті проведених експериментальних досліджень встанов-лено, що найбільш ефективним методом зажиттєвої копроовоскопічної діагностики амідостомозу гусей є метод за Мельничуком В. В. із застосуванням розчину карбаміду, де відсоток позитивних проб коливався в межах від 93,33 до 100,0 %, інтенсивність інвазії сягала 118,67±13,50 яєць у 1 г по-сліду. Цей метод забезпечував високу чіткість отриманого біоматеріалу при проведені мікроскопії зародків гельмінтів. У разі використання методу Натяглої І. В. та Манойло Ю. Б., де як флотаційну рідину використовували комбіновану суміш, кількість позитивних проб коливалася від 60,0 до 100 %, а інтенсивність інвазії – від 37,78±4,01 до 82,67±9,73 яєць/г. Найменшу діагностичну ефективність виявлено за умов застосування методу Дахна І. С. з використанням бішофіту як флотаційної рідини. При цьому інтенсивність амідостомозної інвазії залежно від експозиції коливалася в межах від 24,44±2,94 до 66,15±11,85 яєць/г. Отримані дані щодо діагностичної ефективності методів копроо-воскопії дозволять застосовувати найбільш чутливі способи в заходах щодо боротьби та профілак-тики амідостомозу гусей.
4
Михайлютенко, С. М., and А. А. Замазій. "ПОРІВНЯЛЬНА ЕФЕКТИВНІСТЬ СУЧАСНИХ СПОСОБІВ КОПРООВОСКОПІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ ЗА НЕМАТОДОЗІВ ТРАВНОГО КАНАЛУ ГУСЕЙ." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 1 (March 26, 2021): 234–40. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.01.29.
Full textAbstract:
Діагностика паразитарних захворювань у тваринництві є надзвичайно важливою складовою ком-плексу протиепізоотичних заходах, які спрямовані на досягнення ветеринарного благополуччя та створення високопродуктивних стад тварин. Нині як в Україні, так й світі в цілому, науковцями ро-зроблено та впроваджено у практику ветеринарної медицини велику кількість способів зажиттєвої копроскопічної діагностики. За своїми характеристиками вони поділяються на якісні та кількісні. Останні є більш зручними, адже дозволяють конкретно встановити показник інвазованості органі-зму тим чи іншим збудником паразитарного захворювання. Тому метою проведених досліджень було охарактеризувати діагностичну ефективність деяких сучасних способів копроовоскопічної діагнос-тики за гетеракозу та амідостомозу гусей. Роботу виконували в умовах лабораторії кафедри пара-зитології та ветеринарно-санітарної експертизи Полтавської державної аграрної академії. У дос-ліді порівнювали сучасні способи копроовоскопічної діагностики, які є запатентованими на терито-рії України. Зокрема, було випробувано способи Сорокової (патент України на корисну модель № 141225), Манойло (патент України на корисну модель № 108380); Натяглої (патент України на корисну модель № 111568) за гетеракозної та амідостомозної інвазії гусей. Дослідженнями встано-влена висока діагностична ефективність способу Сорокової (2020), згідно якого в якості флотацій-ної рідини використано комбінований розчин з кальцієвої (Ca(NO3)2) та аміачної селітри (NH4NO3). Зокрема, спосіб виявився ефективнішим за кількістю позитивних зразків як за амідостомозу, так і за гетеракозу гусей. Використана методика перевищувала показники діагностичної ефективності способів Манойло (на 26,67 і 35,71 % відповідн) та Натяглої (на 6,67 й 21,43 % відповідно). Спосіб Сорокової виявився ефективнішим за показником кількості виявлених яєць в зразку. За гетеракозної інвазії порівняно зі способами Натяглої та Манойло – на 13,98 та 27,56 % (р<0,05) відповідно. За амідостомозної інвазії спосіб Сорокової виявився ефективнішим порівняно зі способами Натяглої та Манойло на 10,69 та 30,42% (р<0,01). Таким чином, отримані дані розширюють вибір кількісних копроовоскопічних методів діагностики для лікарів ветеринарної медицини при проведенні діагнос-тичних заходів у гусівничих господарствах.
5
Корольова, Наталя. "ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЙНО-ЦІННІСНOГО СТАВЛЕННЯ СТУДЕНТІВ ДО ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА СПОРТУ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 17, no. 2 (January 26, 2020): 168–77. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v17i2.39.
Full textAbstract:
Визначено, що спорт сьогодні – це соціальний інститут, який виконує загальні соціальні функції. Наведено класифікацію мотивів на основі їх природи: біогенні мотиви, соціогенні мотиви, стимулюючі мотиви. Описано проведення педагогічного дослідження щодо визначення проблем мотиваційно-ціннісного ставлення студентів до фізичної культури та спорту, що проведено у 3 етапи. Найбільш сильною мотивацією молоді до занять фізичними вправами визначено можливість зміцнення свого здоров’я та профілактика захворювань.Запропоновано етапи визначення ефективності заходів щодо профілактики захворювань та збереження здоров’я студентів, яка складається з 5 блоків. Перший блок – загально статистичні показники здоров’я студентів: задоволеність якістю здоров’я; пропуски занять студентами через хворобу; діагностична карта захворюваності студентів рік та інші. Другий блок – системність і послідовність діяльності адміністрації щодо збереження здоров’я студентів, яка включає: наявність в навчальних планах професійної підготовки спецкурсів щодо збереження здоров’я, спецдисциплін; соціально-адаптаційна і особистісно-розвиваюча робота ЗВО, де враховується наявність і використання технологій оздоровлення. Третій блок – показники психофізіологічної комфортності освітнього процесу: напруженість функціонального стану навчального процесу, задоволеність викладачів життєдіяльністю освітнього закладу та інші. Четвертий блок – фізкультурно-оздоровча робота у ЗВО: якість і зміст медичного обслуговування; ефективність організації культурно-оздоровчої роботи ЗВО; ефективність медичної профілактики і динамічного спостереження за станом здоров’я студентів, спортивно оздоровча робота; мотивація учнів до занять фізичною культурою і спортом. П’ятий блок – просвітницько-виховна робота зі студентами, їх участь в активній самостійній роботі.
6
Deresh, N. V., and O. P. Sharmazanova. "ІНФОРМАТИВНІСТЬ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРОМЕНЕВИХ МЕТОДІВ У ДІАГНОСТИЦІ СПОНДИЛІТІВ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 1 (May 18, 2020): 216–21. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i1.11106.
Full textAbstract:
Золотим стандартом діагностики спондилітів є культуральна чи патоморфологічна верифікація. Однак проведення інтервенційних хірургічних втручань з діагностичною метою при спондилітах має ряд обмежень. Результати біопсії потребують обережної інтерпретації, без візуалізаційної навігації можливі негативні результати, мають місце важливі методологічні проблеми та низька якість отриманого матеріалу. За неможливості гістологічної чи бактеріологічної верифікації променева діагностика стає єдиним критерієм підтвердження діагнозу.
Мета – визначити інформативність та ефективність рентгенографії, комп’ютерної томографії (КТ), магнітно-резонансної томографії (МРТ), цифрового томосинтезу (ЦТ) та їх поєднань у діагностиці спондилітів.
Матеріал і методи. Проведено ретроспективне дослідження 140 дорослих пацієнтів, з них 54 з туберкульозним спондилітом, 41 з неспецифічним спондилітом та 45 осіб, які склали контрольну групу.
Результати. Визначені чутливість, специфічність, точність, прогностичність та ефективність кожного з променевих методів, а також комбінацій МРТ і КТ, МРТ і цифрового томосинтезу.
Висновки. МРТ виявився найкращим методом діагностики спондилітів. Це єдиний з методів, який дозволяє виявляти набряк кісткового мозку та має значні переваги у виявленні поширення процесу на спинний мозок, оболонки та інші м'які тканини. Дані КТ найкраще характеризують диференційні особливості кістково-деструктивного процесу і паравертебральних абсцесів. Поєднане застосування КТ+МРТ підвищує специфічність і точність діагностики. ЦТ підвищує діагностичні можливості рентгенологічного методу. З точки зору ефективності використання ресурсів та меншого променевого навантаження перспективним є поєднання цифрового томосинтезу та МРТ.
7
Хорольський, А. А. "ПОРІВНЯЛЬНА ЕФЕКТИВНІСТЬ МЕТОДІВ ЗАЖИТТЄВОЇ ЛАБОРАТОРНОЇ ДІАГНОСТИКИ ПАСАЛУРОЗУ КРОЛІВ." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 3 (September 24, 2021): 224–29. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.03.27.
Full textAbstract:
Основними методами діагностики у ветеринарній паразитології є лабораторні способи досліджень, багато з яких передбачають виявлення та диференціацію збудника інвазії. За різних паразитозів застосовують різноманітні методи діагностики, засновані на сучасних наукових досягненнях і накопиченому досвіді практикуючих фахівців. Відомо, що з метою діагностики більшості гельмінтозів використовують копроскопічні дослідження фекалій, що засновані на виявленні яєць паразитів із використанням флотаційних, седиментаційних або комбінованих способів. Водночас лабораторна діагностика пасалурозу кролів включає дослідження зіскобів з приа-нальної ділянки тіла, що пов’язано із циклом розвитку гельмінта, а дослідження фекалій у разі такої інвазії є неефективним. Метою досліджень було встановити ефективність наявних зажиттєвих методів лабораторної діагностики Passalurus ambiguus. Експериментальні дослідження виконували на базі лабораторії кафедри паразитології та ветеринарно-санітарної експертизи Полтавського державного аграрного університету та в умовах одноосібних селянських господарств Полтавської області. Проведено випробування трьох способів зажиттєвої лабораторної діагностики пасалурозу кролів із застосуванням: гліцерину, клейкої стрічки, флотації. Основним показником діагностичної ефективності кожного способу було значення інтенсивності інвазії. За результатами проведених досліджень встановлено, що найбільш чутливим методом зажиттєвої лабораторної діагностики пасалурозу у кролів виявився метод дослідження прианальної ділянки тіла із застосуванням клейкої стрічки. За допомоги цієї методики було виявлено 80 % інвазованих кролів. Нижчу чутливість показали методи із застосуванням гліцерину та метод Фюллеборна, де відповідно було виявлено 60 та 25 % інвазованих кролів. Високу діагностичну ефективність методу із використанням клейкої стрічки доведено за показниками інтенсивності інвазії. За цією методикою виявлено в середньому 5,94 яєць пасалурисів, що у 3,4 та 4,9 разів більше порівняно з методами із застосуванням гліцерину та Фюллеборна. Отримані дані експериментальних досліджень дозволяють рекомендувати спосіб із застосуванням клейкої стрічки як найбільш ефективний та ергономічний метод зажиттєвої лабораторної діагностики пасалурозу кролів.
8
Rusyn, V. I., K. E. Rumiantsev, and F. M. Pavuk. "Доопераційна діагностика синдрому Міріззі." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 4 (January 10, 2020): 5–11. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2019.4.10703.
Full textAbstract:
Мета роботи: визначення ефективності різних методів доопераційної діагностики синдрому Міріззі (СМ).
Матеріали і методи. Проведений аналіз результатів обстеження 8100 пацієнтів із жовчнокам’яною хворобою. Частота спонтанних внутрішніх біліарних нориць (СВБН) склала 2,5 % (202 пацієнти). Із СМ І типу діагностовано 80 (39,6 %) пацієнтів, а із СМ ІІ (ІІ–V) типу 128 (60,4 %) пацієнтів. Чоловіків було 66 (31,7 %), жінок – 136 (68,3 %). Вік пацієнтів коливався в межах від 37 до 80 років (в середньому – 66,4 років). Всі хворі були обстежені за допомогою таких сучасних методів діагностики, як УЗД черевної порожнини, на апараті Voluson 730 Pro rus; спіральна КТ черевної порожнини на Somatom Emotion «Siemens»; ЕРХПГ; магнітно-резонансна томографія (МРТ) черевної порожнини і МРХПГ. Під час представлення результатів клініко-лабораторних досліджень виконували визначення діагностичної специфічності, чутливості та ефективності методу діагностики.
Результати досліджень та їх обговорення. Наявність ускладнених клінічних форм у пацієнтів із СМ було підставою до проведення комплексного обстеження за допомогою різних методів доопераційної діагностики. Згідно з отриманими результатами найефективнішим методом доопераційної діагностики синдрому Міріззі І та ІІ типу є магнітно-резонансна холангіопанкреатографія з ефективністю 84 % (СМ І) та 90 % (СМ ІІ–V). На другому місці за ефективністю діагностики є ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія, де ефективність для СМ І типу становить 75,6 %, а для СМ ІІ типу 81 %. Ефективність ультразвукового методу дослідження для пацієнтів із СМ І типу склала 55 % та 68,8 % для хворих із СМ ІІ типу. Встановлено, що найменш ефективним методом доопераційної діагностики СМ є компʼютерна томографія з ефективністю 30 % та 61 % відповідно.
9
Gridina, T. A., B. A. Tarasyuk, A. Yu Palkin, and A. I. Kushnerov. "The diagnostic efficiency of the gydrosonography for detection of pathology of the upper gastrointestinal tract in children with bronchial asthma and recurrent bronchitis." PERINATOLOGIYA I PEDIATRIYA, no. 3(63) (October 15, 2015): 80–83. http://dx.doi.org/10.15574/pp.2015.63.80.
Full text
10
Matolych, U. D., O. Ja Mokryk, S. V. Ushtan, and V. V. Vynarchuk-Paterega. "Значення прокальцитоніну для оцінки тяжкості одонтогенних гнійно-запальних захворювань м’яких тканин щелепно-лицевої ділянки та як біомаркера ефективності лікування." Clinical Dentistry, no. 2 (September 5, 2019): 36–41. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2019.2.10397.
Full textAbstract:
Резюме. Одонтогенні запальні захворювання щелепно-лицевої ділянки посідають перше місце серед захворювань у клініці щелепно-лицевої хірургії. Кількість гнійних ускладнень, що виникають від запальних процесів, складає 6–40 %. Успіх лікування пацієнтів із даною патологією залежить від ранньої діагностики, об’єктивної оцінки тяжкості стану, проведення персоніфікованої антибактеріальної терапії. Біомаркер прокальцитонін (ПКТ) відповідає концепції SMART: S – specific and sensitive (чутливим і специфічним), M – measurable (вимірюваним), A – available and affordable (доступним), R – responsive and reproducible (відтворюваним), T – timely (своєчасним). На даний час діагностична роль тесту ПКТ у комплексній оцінці перебігу одонтогенного запального процесу залишається недостатньо вивченою.
Мета дослідження – вивчити особливості змін рівня прокальцитоніну в сироватці крові при одонтогенних гнійно-запальних захворюваннях м’яких тканин щелепно-лицевої ділянки різної тяжкості та його ефективність при лікуванні.
Матеріали і методи. У дослідження включено 89 хворих із одонтогенною інфекцією щелепно-лицевої ділянки: 34 пацієнтів з одонтогенною інфекцією одного клітковинного простору (перша група), 35 – двох клітковинних просторів (друга група); 20 – трьох і більше клітковинних просторів (третя група). Визначення рівня ПКТ у сироватці крові виконували на 1-шу добу до проведення лікування, на 5-ту і 9-ту доби методом імуноферментного аналізу.
Результати досліджень та їх обговорення. В першій групі було виявлено невисоку концентрація ПКТ протягом усього періоду спостереження (0,06±0,02) нг/мл. У другій групі на 1-шу добу рівень ПКТ був підвищеним (1,15±0,5) нг/мл. У 26 % хворих рівень ПКТ на 9-ту добу склав (1,02±0,05) нг/мл, що в 17 разів вище від показників першої групи, р˂0,05. Виявлене значення корелювало з тяжкістю патологічного процесу. В третій групі на 1-шу добу рівень ПКТ був вище від рівня першої групи в 43 рази, другої групи – 2,36 раза. Максимальні рівні ПКТ простежували у 35 % пацієнтів третьої групи протягом усього спостереження: на 1-шу добу – (3,23±0,19) нг/мл; 5-ту добу – (3,14±0,05) нг/мл; 9-ту добу – (2,82±0,04) нг/мл. У цих хворих не відмічалося достовірного зниження ПКТ. Їх стан оцінювали як середньої тяжкості, тяжкий.
Висновки. Рівень ПКТ˃1,5 нг/мл у сироватці крові є свідченням подальшого розвитку гнійно-запального процесу, високого ризику виникнення ускладнень та вимагає оцінити ефективність антибактерійної терапії, що зумовлює додаткове втручання – ревізію вогнища запалення.
11
Зінкевич, Я. П., О. М. Возняк, О. В. Майданник, Р. Ю. Ілюк, and А. Л. Литвиненко. "Досвід використання стереотаксичних методик при вогнищевих ураженнях головного мозку." Pain medicine 4, no. 1/1 (May 16, 2019): 22. http://dx.doi.org/10.31636/pmjua.t2.17.
Full textAbstract:
Вступ. Сучасний стереотаксис – це науково обґрунтована медична технологія, яка забезпечує контрольований доступ до глибоко розташованих структур головного мозку для диференціальної діагностики, лікування та вивчення нервової системи.
Мета. Визначення ефективності стереотаксичних оперативних втручань при вогнищевих інтракраніальних ураженнях із застосуванням безрамної нейронавігаційної системи BrainLab та рамкової стереотаксичної системи Leksell.
Матеріали і методи. З грудня 2013 по жовтень 2018 стереотаксичні оперативні втручання проведені 86 пацієнтам з вогнищевими ураженнями головного мозку. В структурі роботи Центру нейрохірургії в 10 % нами використовуються стереотаксичні оперативні методики щорічно. Операції виконувались з використанням навігаційної системи BrainLab, із застосуванням «стерильної руки» VarioGuide з її жор-сткою фіксацією та стереотаксичної системи Leksell.
Результати. У 59 (68,60 %) спостереженнях СТБ проведено хворим з вогнищевим ураженням головного мозку глибинної локалізації, в критичних зонах мозку. У 6 (6,97 %) спостереженнях проведено стереотаксичну аспірацію краніофарингеальної кісти та у трьох (3,48 %) виконано стереотаксичну імплантацію резервуара Оммая при кістозно-рецидивуючому процесі з метою подальших черезшкірних фракційних аспірацій. У 8 (9,3 %) випадках проведено стереотаксичну аспірацію гематом, у 3 випадках з них – із проведенням локального фібринолізу. У 10 (11,62 %) випадках проведено імплантацію стовбурових клітин пацієнтам з наслідками тяжкої черепно-мозкової травми (в структурі клінічного випробування). Передхірургічне планування оптимальної зони біопсії та траєкторії проводили шляхом зіставлення даних МРТ з в/в контрастуванням та даними МР-спектроскопії. Ускладнень та летальних випадків не було. Гістологічний діагноз отримано в усіх спостереженнях, після стереотаксичних аспірацій (кіст та гематом) отримано покращення загального стану хворих з регресом неврологічних проявів.
Висновки. Frameless та Framebased біопсія, стереотаксична аспірація, імплантація резервуара Оммая і стовбурових клітин з використанням навігаційної системи BrainLab та стереотаксичної системи Leksell є безпечною, високоінформативною, мініінвазивною стереотаксичною оперативною технікою. 100 % діагностична інформативність, відсутність ускладнень та летальності підкреслює важливе значення цієї методики. Достатня ефективність при лікуванні кістозних уражень, абсцесів, інсульту, гематом підтверджує величезне значення мініінвазивних стереотаксичних методик для встановлення діагнозу та лікування у пацієнтів з вогнищевими ураженнями головного мозку.
12
Сорокова, С. С. "ПОРІВНЯЛЬНА ЕФЕКТИВНІСТЬ СПОСОБІВ КОПРООВОСКОПІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ СТРОНГІЛОЇДОЗУ ОВЕЦЬ." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 3 (September 27, 2019): 146–51. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.03.19.
Full textAbstract:
Сьогодні вівчарство, як і тваринництво загалом, набуває вагомого соціально-економічного зна-чення. Для успішного розвитку цієї галузі необхідно забезпечити ветеринарне благополуччя поголів’я щодо паразитарних захворювань, зокрема стронгілоїдозу. З метою зажиттєвої діагностики нема-тодозів, в тому числі й стронгілоїдозу, використовують різні способи флотації. Як свідчить досвід науковців, усі флотаційні способи діагностики проявляють різну ефективність при виявленні яєць різних видів нематод. Тому метою дослідження було провести порівняльний аналіз удосконаленого способу копроовоскопічної діагностики за показниками діагностичної ефективності порівняно із за-гальновідомими способами. Роботу виконували в умовах лабораторії кафедри паразитології та ве-теринарно-санітарної експертизи Полтавської державної аграрної академії. Удосконалення способу здійснювали шляхом внесення змін до основної методики (Котельникова-Хренова), а саме змінено склад флотаційного розчину та термін відстоювання фекальної суспензії. Експериментальним шля-хом доведено, що всі досліджувані способи копроовоскопічної діагностики (Дахно, 2003, Натяглої та ін., 2016, Котельникова-Хренова, 1972 та удосконалений) здатні виявляти у пробах фекалій яйця не-матод виду Strongyloides papillosus (Wedl, 1856). Водночас найбільш діагностично ефективним ви-явився удосконалений спосіб зажиттєвої копроовоскопічної діагностики з використанням як флота-ційної рідини складної двокомпонентної суміші неорганічних солей з питомою вагою 1,32–1,34 г/см3. Виявлено, що за показниками кількості позитивних проб удосконалений спосіб виявився ефективні-шим за способи Дахно та Котельникова-Хренова на 5 та 20 % відповідно. Високі показники діагнос-тичної ефективності підтверджувалися й кількісними показниками. В умовах виробничих випробу-вань за показником середньої кількості виявлених у зразку яєць стронгілоїдесів удосконалений спосіб виявився ефективнішим за способи аналоги: Котельникова-Хренова – на 42,27 %, Дахно – на 31,66% та спосіб Натяглої й ін., − на 23,23 %. Аналізуючи процес мікроскопії препаратів, виготовлених різ-ними способами, встановлено, що найбільш зручними (незначна кількість сторонніх решток) для до-слідження виявилися зразки, виготовлені за удосконаленим способом.
13
Мельничук, В. В., and І. Д. Юськів. "ПОРІВНЯЛЬНА ЕФЕКТИВНІСТЬ СПОСОБІВ КОПРООВОСКОПІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ НЕМАТОДОЗІВ ТРАВНОГО КАНАЛУ ОВЕЦЬ." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 2 (June 28, 2019): 197–203. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.02.26.
Full textAbstract:
Діагностичні дослідження є важливим компонентом у комплексі заходів, що спрямовані на досяг-нення епізоотичного благополуччя з паразитарних захворювань тварин. На сьогодні у світі розроб-лено значну кількість способів та методів діагностики, які поділяють на посмертні та зажиттєві. Серед останніх – якісні та кількісні. Необхідно зазначити, що кількісні способи діагностики інвазій-них захворювань тварин дають змогу об’єктивно оцінити рівень ураженості організму конкретнимзбудником. Тому розробка ефективних та ергономічних способів кількісної копроовоскопічної діагно-стики залишається актуальним питанням. У зв’язку з вищенаведеним мета проведених дослідженьполягала у визначенні ефективності загальновідомих та удосконаленого способів копроовоскопічноїдіагностики нематодозів травного каналу овець. Роботу виконували в умовах лабораторії кафедрипаразитології та ветеринарно-санітарної експертизи Полтавської державної аграрної академії.Експериментальним шляхом встановлено, що удосконалений спосіб кількісної копроовоскопічної діа-гностики нематодозів травного каналу овець виявився ефективнішим порівняно зі способом прото-типу. За числом позитивних проб на 14,3 % та за кількістю виявлених яєць нематод у досліджуванійпробі на 18,5 %. Високі показники діагностичної ефективності підтверджувалися в умовах виробни-чих випробувань при порівнянні удосконаленого способу зі способами аналогами та прототипу (Сто-лла, 1959; Трача,1992; Ляшенко й ін., 2012 та Taylor et al., 2015). За показниками кількості позитив-них проб спосіб був ефективнішим на 8,0–44,0 %. За мінімальними та максимальними показникамикількості виявлених яєць нематод у 1 г фекалій на 14,3–80,9 % та 4,4–90,5 % відповідно. За показни-ком середньої кількості яєць нематод у пробі порівняно зі способами аналогами: Ляшенко й ін. − на86,9 %, Трача – на 37,9 %, Столла – на 27,7 % та способом прототипу – на 5,9 %. Аналізуючи процесмікроскопії препаратів, виготовлених різними способами, встановлено, що найбільш зручними длядослідження виявилися зразки, виготовлені за удосконаленим способом. У полі зору мікроскопа вияв-ляли найменшу кількість сторонніх решток та пухирців повітря, які не заважали процесу мікроско-пії та проведенню підрахунку інвазійних елементів.
14
Guriev, S. O., S. P. Satsyk, V. P. Yevdoshenko, and R. O. Natsevych. "Аналіз застосування медичних технологій діагностики в постраждалих унаслідок дорожньо-транспортних пригод в умовах міської лікарні." TRAUMA 16, no. 2 (June 3, 2015): 31–35. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.2.16.2015.80250.
Full textAbstract:
У сучасних умовах організація діагностичних заходів та надання медичної допомоги постраждалим з політравмою потребує удосконалення.Метою дослідження було проведення аналізу застосування сучасних медичних технологій діагностики пошкоджень у постраждалих унаслідок дорожньо-транспортних пригод.Нами було досліджено діагностичний процес у 139 постраждалих з політравмою з пошкодженням довгих кісток внаслідок дорожньо-транспортних пригод, які перебували на лікуванні в Полтавській міській лікарні № 1. Аналіз включав вивчення первинного клінічного фахового огляду постраждалого при надходженні в стаціонар, проведення рентгенологічного, ультрасонографічного досліджень та комп’ютерної томографії. Встановлено недоліки в обсягах та своєчасності застосування медичних технологій діагностики у постраждалих унаслідок дорожньо-транспортних пригод в умовах міської лікарні.Висновки. 1. Переломи довгих кісток у постраждалих унаслідок дорожньо-транспортних пригод, як правило, є компонентом полісистемного пошкодження, потребують обстеження декількох органів та систем, що призводить до затримки виконання адекватних лікувальних заходів. 2. Застосування сучасних медичних технологій для діагностики пошкоджень у постраждалих унаслідок дорожньо-транспортних пригод в умовах міської лікарні є недостатнім за обсягом і не є оптимальним та адекватним у часовому аспекті. 3. Несвоєчасність та недостатня цілеспрямованість діагностичних заходів є однією з причин, що знижує ефективність лікувальних заходів у постраждалих з переломами довгих кісток внаслідок дорожньо-транспортних пригод, що, у свою чергу, призводить до досить високої летальності постраждалих.
15
Felestinsky, Ya P., O. O. Dyadyk, A. O. Milyanovskaya, and V. Yu Pirogovsky. "Відеокапсульна ендоскопія в діагностиці хвороби Крона." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 3 (October 22, 2020): 5–10. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2020.3.11457.
Full textAbstract:
Мета роботи: підвищити ефективність діагностики хвороби Крона.
Матеріали і методи. Проведено аналіз діагностики 288 пацієнтів із синдромом подразненої кишки. Залежно від діагностичної тактики пацієнти були розділені на 2 групи. Групи хворих були порівняними за віком та статтю. В першу групу увійшли пацієнти з синдромом подразненої кишки за період з 2010 по 2013 роки, яким виконувалася діагностика традиційними методами без застосування відеокапсульної ендоскопії. Дана група налічувала 143 пацієнти (49,6 %). У другій групі пацієнтам проводилася діагностика за розробленим нами алгоритмом, тобто з застосуванням відеокапсульної ендоскопії, ілеоколоноскопії та за необхідністю ентероскопії із забором біопсії з уражених ділянок. Дана група налічувала 145 пацієнтів (50,3 %).
Результати досліджень та їх обговорення. Отримані результати обстеження пацієнтів першої та другої групи показали, що хвороба Крона була виявлена у 20 (13,9 %) пацієнтів першої групи та завдяки використанню відеокапсульної ендоскопії, колоноскопії, ентероскопії, біопсії була виявлена у 48 (33,1 %) пацієнтів другої групи. Крім цього, у 68 пацієнтів першої групи з діагнозом синдром подразненої кишки, які знаходилися під динамічним спостереженням у нашій клініці, було проведено обстеження за розробленим алгоритмом. Результати показали, що у 25 (36,7 %) пацієнтів з 68 було виявлено хворобу Крона тонкої кишки.
16
Коваленко, С. О. "ПОРІВНЯЛЬНА ЕФЕКТИВНІСТЬ МОРТАЛЬНИХ ТА ВІТАЛЬНИХ МЕТОДІВ ЛАБОРАТОРНОЇ ДІАГНОСТИКИ ХОРІОПТОЗУ У ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 4 (December 31, 2021): 221–26. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.04.29.
Full textAbstract:
Однією з найважливіших умов успішного та ефективного розвитку молочного та м’ясного скотарства, а також підвищення якості продукції є боротьба з паразитозами великої рогатої худоби. Серед ектопаразитозів тварин одним із найбільш поширених акарозів є хоріоптоз великої рогатої худоби, викликаний паразитуванням нашкірних кліщів Chorioptes bovis. Кліщі чинять механічний і токсичний вплив на шкіру, створюючи умови для розвитку секундарної мікрофлори. Також викликають подразнення нервових закінчень та атрофію сальних залоз шкіри. Епізоотологічне благополуччя можливе за умов проведення моніторингових досліджень з використанням ефективних, високочутливих методів виявлення збудників хоріоптозу. Метою досліджень було встановити у порівняльному аспекті ефективність існуючих вітальних та мортальних методів лабораторної діагностики Chorioptes bovis Gerlach, 1857. Експериментальні дослідження проводили на базі лабораторії кафедри паразитології та ветеринарно-санітарної експертизи Полтавського державного аграрного університету, а також в умовах ТОВ «Комишуватський молочний комплекс» Красноградського району Харківської області. Проведено випробування трьох вітальних способів (А. В. Алфімової; з використанням рослинної олії; із застосуванням бішофіту та гліцерину) та трьох мортальних способів (мацерації зіскрібків; компресорний; флотаційний) лабораторної діагностики хоріоптозу великої рогатої худоби. Основним показником діагностичної ефективності використаних способів було значення інтенсивності інвазії. За результатами проведених акарологічних досліджень встановлено, що найбільш чутливим вітальним методом лабораторної діагностики хоріоптозу великої рогатої худоби виявився спосіб мацерації зіскрібків. Цей метод перевищував ефективність компресорного способу на 59,85 % та флотаційний спосіб – на 67,01 %. Найбільш чутливим вітальним методом лабораторної діагностики хоріоптозу великої рогатої худоби виявився спосіб із застосуванням бішофіту та гліцерину. Цей метод перевищував ефективність способу із застосуванням рослинної олії на 7,97 % та способу А. В. Алфімової – на 59,05 %. Встановлено його високу діагностичну ефективність за наявності хоріоптозу порівняно із мортальним способом мацерації зіскрібків (на 35,05 %). Отримані дані дозволяють рекомендувати вітальний спосіб із застосуванням бішофіту та гліцерину для ефективної діагностики хоріоптозу великої рогатої худоби.
17
Tkachuk, N. P. "Особливості синдрому неспокійних ніг у хворих із діабетичною поліневропатією." INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL, no. 6.68 (November 19, 2014): 52–56. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.6.68.2014.80755.
Full textAbstract:
Вивчено доцільність та ефективність застосування праміпексолу у хворих на діабетичну поліневропатію (ДПН), резистентних до стандартної терапії, включаючи засоби для полегшення нейропатичного болю. Обстежено 144 хворі на цукровий діабет 2-го типу, ускладнений ДПН. За допомогою основних діагностичних критеріїв Міжнародної групи з вивчення синдрому неспокійних ніг (СНН) (2003) у 41 хворого було встановлено СНН. Усі хворі були поділені на 2 групи за схемою лікування: до І групи увійшло 19 хворих, які на фоні стандартної терапії поліневропатії отримували габапентин; ІІ групу становили 22 пацієнти, яким у комплексному лікуванні застосовували праміпексол. Проводилося опитування згідно з Міжнародною шкалою оцінки ступеня тяжкості СНН, шкалою СНН-6, якості життя при СНН і виявлено, що лікування хворих ІІ групи було більш ефективним. Це проявлялося покращенням показників рейтингових шкал. Також встановлено, що в 28,5 % хворих виявлено СНН. Можливо, це хворі на ДПН із низькою ефективністю габапентину.
18
Lezhenko, H. O., and O. Ye Pashkova. "Раціональна фармакотерапія гострого вірусного тонзилофарингіту в дітей." CHILD`S HEALTH, no. 8.59 (December 18, 2014): 20–23. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.8.59.2014.75866.
Full textAbstract:
У роботі наведені дані про етіологію гострих тонзилофарингітів, диференційно-діагностичні критерії вірусних та бактеріальних тонзилофарингітів. Проведена оцінка динаміки клінічної симптоматики гострого тонзилофарингіту вірусної етіології при використанні препарату Тантум Верде® (бензидаміну гідрохлорид). Доведена висока ефективність та безпечність застосування бензидаміну гідрохлориду в дітей.
19
Vasylkivskyi, V. V., and V. G. Getman. "Діагностика лейоміом стравоходу." Klinicheskaia khirurgiia 85, no. 8 (August 30, 2018): 26–29. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.08.26.
Full textAbstract:
Мета. Визначити ефективність діагностичних методів для виявлення лейоміоми стравоходу.
Матеріали і методи. Ретроспективно оцінено дані 66 пацієнтів з морфологічно підтвердженою лейоміомою стравоходу. Пацієнтам проводили променеві дослідження: рентгенографію стравоходу з контрастом (n=48), комп’ютерну томографію органів грудної порожнини (КТ ОГП) (n=35), КТ ОГП з довенним підсиленням (n=10), магнітно-резонансну томографію (МРТ) ОГП з контрастним підсиленням (n=4), а також інструментальні: фіброезофагогастродуоденоскопію (ФЕГДС) (n=58), ендоскопічну ультрасонографію (ЕУС) (n=6)
Результати. Чутливість рентгенографії, КТ ОГП, ФЕГДС як методів діагностики лейоміоми стравоходу низька: 31,25, 22,85 і 31% відповідно.
Висновки. Кожен окремо метод променевої діагностики не має специфічних ознак для лейоміом стравоходу, проте використання в комплексі рентгенографії, КТ ОГП та ФЕГДС уможливлює більш точно встановити діагноз.
20
Liskina, I. V., O. А. Melnyk, L. M. Zahaba, S. D. Kuzovkova, and O. L. Melnyk. "МОРФОЛОГІЧНА ДІАГНОСТИКА ІНФЕКЦІЙНИХ УРАЖЕНЬ СЕРЕД ВІЛ-ІНФІКОВАНИХ ПАЦІЄНТІВ З ПАТОЛОГІЄЮ ОРГАНІВ ГРУДНОЇ ПОРОЖНИНИ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 3 (September 29, 2020): 126–34. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i3.11592.
Full textAbstract:
ВІЛ-інфекція приводить до постійного зростання кількості осіб із опортуністичними захворюваннями та летальності від них. Частота розвитку захворювань органів дихання – більше 60 %, при цьому найчастіше діагностується туберкульоз. Діагностичні можливості стосовно опортуністичних хвороб залишаються обмеженими. Окрім того, наразі більш ніж у 50 % пацієнтів має місце поєднання різних вторинних захворювань, що призводить до зростання тяжкості їх перебігу, проблем діагностики та лікування.
Мета – встановити діагностичну ефективність комплексного застосування різних методів гістологічного дослідження для верифікації етіології інфекційних уражень органів грудної порожнини на тлі ВІЛ-інфекції.
Матеріал і методи. Групу дослідження склав 31 випадок вторинних інфекційних уражень органів грудної порожнини у ВІЛ-інфікованих хворих. Перш за все проводили традиційне гістологічне дослідження. Додатково застосовували гістохімічні методики: Ціль – Нільсен, флуоресцентний метод, метод Гоморі – Гроккота та ШЙК-реакцію з альціановим синім, а також імуногістохімічне дослідження для виявлення мікобактеріальних антигенів з двома поліклональними антитілами до M. tuberculosis.
Результати. За результатами комплексного гістологічного дослідження діагностовано 15 (48,4 %) випадків туберкульозного процесу. Зіставлення попереднього та заключного клінічних діагнозів усіх випадків нашого дослідження показало, що лише у 3 випадках (9,7 %) отримано підтвердження попереднього клінічного діагнозу, у 9 випадках (29,0 %) клінічний діагноз був уточнений та у 12 випадках (38,7 %) встановлено діагноз. Ще в 5 випадках (16,1 %) попередній клінічний діагноз виявився хибним та був змінений. І лише у 2 (6,5 %) випадках остаточний діагноз не було встановлено. Таким чином, в 25 випадках (80,6 %) встановлено розвиток грибкової інфекції та у 15 випадках (48,4 %) діагностовано туберкульоз. Загалом у 16 (51,6 %) випадках виявлено асоціацію різних вторинних інфекцій.
Висновок. При проведенні морфологічної діагностики у ВІЛ-інфікованих пацієнтів із вторинними інфекційними ураженнями органів грудної порожнини доцільно застосовувати низку спеціальних гістохімічних методів дослідження уражених тканин. У 67,7 % випадків при розширеному морфологічному дослідженні початковий патогістологічний висновок був уточнений або повністю змінений. Загальна ефективність комплексного морфологічного дослідження склала 93,5 %.
21
Чмир, Віктор, and Петро Дзюба. "МЕТОДИКА ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ТЕХНІЧНОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ АВТОМОБІЛЬНОЇ ТЕХНІКИ ПІДРОЗДІЛІВ ОХОРОНИ КОРДОНУ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 80, no. 2 (February 23, 2020): 347–63. http://dx.doi.org/10.32453/3.v80i2.209.
Full textAbstract:
З урахуванням результатів огляду наукових досліджень, враховуючи, досвід, специфіку та практику використання автомобільної техніки (АТ) в органах Держприкордонслужби, а також наявність проблематики щодо підтримання надійності АТ та технічної готовності парку машин до забезпечення оперативно – службової діяльності, в статті визначенні можливості з підвищення ефективності технічної експлуатації АТ в органах Держприкордонслужби. Ефективність технічної експлуатації АТ характеризується ступенем технічної готовності рухомого складу до виконання оперативно – службових задач по охороні кордону при найменших затратах на експлуатацію. Загальна ефективність досліджуваної системи поділяється на технічну і економічну, за вихідні показники або критерії яких прийнято: для першої — коефіцієнт технічної готовності, для другої — рівень зниження статей собівартості, що залежать від стану автомобіля. Технічний стан нового автомобіля регламентований критеріями і нормами заводу - виробника. B експлуатації цей стан підтримується проведенням системи заходів, оцінюваних вихідним показником конкретного числового значення коефіцієнта технічної готовності. Як показує аналіз нормативних документів, варіація коефіцієнта технічної готовності для основних підрозділів органів Держприкордонслужби має складати величину 0,95-0,98. До складу великої і складної системи управління технічною готовністю АТ органів Держприкордонслужби входять три основні компоненти: управління як процес обміну діагностичною інформацією і прийняття наступних рішень з метою оптимізації кінцевого результату; діагностика як показник, що дає управляючу інформацію про стан елементів АТ; коефіцієнт технічної готовності парку як критерій ефективності технічної експлуатації АТ. Розглянута модель управління технічною готовністю дозволяє підійти до вибору цільової функції ефективності, що ґрунтується на продуктивності перевезень. Такою цільовою функцією є мінімум сумарних затрат на одиницю собівартості перевізного процесу при оптимальній технічній готовності. В основу математичної моделі покладено апарат теорії матричного обчислення. Отримані наукові результати дозволяють вирішити ряд практичних завдань з підвищення ефективності технічної експлуатації АТ підрозділів охорони кордону
22
Коshak, Yu F. "ЕФЕКТИВНІСТЬ УЛЬТРАЗВУКОВОЇ ДІАГНОСТИКИ ТУБЕРКУЛЬОЗНОЇ ЕМПІЄМИ ПЛЕВРИ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 2 (August 18, 2020): 113–20. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i2.11325.
Full textAbstract:
Представлено перший ефективний аналіз ранньої діагностики хворих на туберкульозну емпієму плеври за допомогою ультразвукового дослідження органів грудної клітки. Проаналізовано ультразвукові особливості стадійності, локалізації в діагностиці туберкульозної емпієми плеври в залежності від статі, віку, початку, перебігу та поширеності нагноєння.
Мета – покращити результати ультразвукової діагностики хворих із туберкульозною емпіємою плеври шляхом проведення аналізу цінності стандартних методів діагностики.
Матеріал і методи. Проведений ретроспективний аналіз 685 випадків туберкульозної емпієми плеври у пацієнтів, які за останні 10 років отримали стаціонарне лікування у фтизіохірургічному відділенні «ТОПД». Усім хворим були проведені необхідні клінічні, лабораторні та інструментальні, включаючи ультразвукові, рентгенологічні та імунологічні методи обстеження.
Результати. Встановлено, що ультразвукове дослідження має цілий ряд переваг і є високоінформативним методом діагностики плеврального нагноєння. За даними ехосканувального дослідження можна спрогнозувати характер плеврального випоту.
Висновки. Лише у 51,2 % хворих на туберкульозну емпієму плеври захворювання було діагностовано своєчасно, тобто на стадії можливого малоінвазивного хірургічного лікування. Найбільші діагностичні труднощі трапляються у пацієнтів з локалізацією емпієми плеври у зоні активних туберкульозних або метатуберкульозних змін. У 48,7 % хворих туберкульозна емпієма була діагностована на пізній стадії гнійного процесу, що підтверджує необхідність широкого застосування в діагностиці ультразвукового дослідження.
23
Караченцев, Юрій, Вадим Хазієв, Леонід Герасименко, Віктор Дубовик, Олена Дорош, Максим Сазонов, Наталія Філоненко, and Світлана Соколова. "ІНФОРМАТИВНІСТЬ ІНТРАОПЕРАЦІЙНОЇ ЕКСПРЕС-ГІСТОЛОГІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ ТАКТИКИ ТА ОБ’ЄМУ ОПЕРАТИВНОГО ЛІКУВАННЯ ПРИ ПАТОЛОГІЇ ЩИТОПОДІБНОЇ ТА ПРИЩИТОПОДІБНИХ ЗАЛОЗ." Problems of Endocrine Pathology 79, no. 1 (March 15, 2022): 28–35. http://dx.doi.org/10.21856/j-pep.2022.1.04.
Full textAbstract:
Інтраопераційна експрес-гістологічна діагностика знайшла своє широке використання в хірургії, зокрема при оперативних втручаннях на щитоподібній та прищітоподібній залозах. Досить часто передопераціної діагностики для встановлення діагнозу та вибору об’єму оперативного втручання буває недостатньо, в таких випадках методом вибору являється інтраопераційна експрес-гістологічна діагностика. Мета дослідження. Оцінити інформативність інтраопераційного експрес-гістологічного дослідження у виявленні онкопатології задля визначення адекватного об’єму хірургічного втручання при операціях на щитоподібній та паращитоподібних залозах. Матеріали та методи. Проведено аналіз 6140 операцій з приводу вузлової патології ЩЗ, що виконані протягом 6 років (2015–2020 рр.) на базі хірургічного відділення клініки Державна установа «Інститут проблем ендокринної патології ім. В. Я. Данилевського Національної академії медичних наук України». Обчислено основні статистичні показники інтраопераційного експрес-гістологічного дослідження у виявленні онкопатології, зокрема чутливість, специфічність та діагностичну цінність методу. Результати. Відсоток істинопозитивних результатів при проведенні інтраопераційного експресгістологічного дослідження окремо по роках коливався в межах 86,2–97,9 %. При оцінці чутливості, специфічності, прогностичної цінності та точності методів встановлено, що вищезазначені показники збільшувалися: чутливість — з 88,4 до 98,7 %; специфічність — з 95,3 до 99,3 %; прогностична цінність позитивного результату — з 79,9 до 94,4 %; прогностична цінність негативного результату — з 94,4 до 98,7 % та точність — з 92,3 до 98,87 %, що вказує на досить високу ефективність проведення вищезазначеного дослідження. Сполучення патології прищитоподібних залоз з іншими тиреоїдними захворюваннями значно утруднює доопераційну верифікацію злоякісного процесу, але точно верифікується при експрес-гістологічного дослідження у 100 % (за нашими даними на п’ять операцій з приводу підозри на рак прищитоподібних залоз верифіковано п’ять раків), а при раку прищитоподібних залоз виявляється інвазія в оточуючі тканини. У зв’язку з чим для вибору раціональної тактики хірургічного втручання значно підвищується значення інтраопераційного експрес-гістологічного дослідження. Висновки. Задля більш чіткого диференціювання злоякісних пухлин і надання можливості частішого застосування органозберігаючих оперативних втручань необхідно застосувати інтраопераційне експрес-гістологічне дослідження.
24
Rusyn, V. I., Ye S. Sirchak, and N. Yu Kurchak. "Діагностичні можливості 13С-змішаного тригліцеридного дихального тесту у хворих після холецистектомії." GASTROENTEROLOGY, no. 3.53 (September 1, 2014): 51–55. http://dx.doi.org/10.22141/2308-2097.3.53.2014.82119.
Full textAbstract:
Наведено результати комплексного обстеження 136 хворих після холецистектомії. Встановлена висока ефективність та інформативність 13С-змішаного тригліцеридного дихального тесту у хворих після холецистектомії для визначення зовнішньосекреторної недостатності підшлункової залози вже на ранніх стадіях її формування.
25
Полінкевич О.М. "ДІАГНОСТИКА ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ." Економічний форум 1, no. 4 (December 1, 2019): 153–61. http://dx.doi.org/10.36910/6765-2308-8559-2019-4-24.
Full textAbstract:
У статті проведено діагностику еколого-економічної безпеки підприємств в Україні. Запропоновано використовувати систему показників, яка поєднує вимір таких змін, як соціально-психологічні, виробничо-технологічні, фінансово-економічні, інтелектуально-кадрові, структурно-адміністративні. Визначено перелік якісних та кількісних показників, що оцінюють ефективність змін у кожній із груп. Доведено, що потрібна розробка стратегії забезпечення еколого-економічної безпеки підприємств України.
26
Yatsula, M. S. "Кишкові кольки у немовлят: принципи харчової корекції та лікування." CHILD`S HEALTH, no. 3.54 (May 19, 2014): 143–47. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.3.54.2014.76089.
Full textAbstract:
У статті розглянуто проблему кишкових кольок у дітей раннього віку. Особливу увагу приділено класифікації, причинам та основним клінічним проявам хвороби. Визначена роль кишкової мікрофлори в генезі розвитку кишкових кольок, наведений діагностичний і лікувальний алгоритм при кишкових кольках, принципи харчової корекції, розглянута ефективність застосування медикаментозної терапії.
27
Niankovskyi, S. L., M. S. Yatsula, Ye S. Niankovska, M. B. Dasha, and V. B. Yaskiv. "Гостра ротавірусна діарея у дітей: клініка, діагностика, лікування." ACTUAL INFECTOLOGY, no. 3.08 (November 5, 2015): 43–48. http://dx.doi.org/10.22141/2312-413x.3.08.2015.78704.
Full textAbstract:
У статті розглянуті сучасні аспекти епідеміології, діагностики, клініки й лікування гострих ротавірусних діарей у дітей. Наведено основні положення консенсусу ESPGHAN (2014) стосовно гострих діарей. Проведений аналіз ефективності застосування в комплексі лікування гострої ротавірусної діареї інтерферонпродукуючого пробіотичного препарату Субалін. Показана його ефективність на підставі аналізу літератури й власних даних.
28
Guryev, S. Ye, P. V. Tanasiyenko, and V. V. Ridzhok. "Сучасна діагностика посттравматичного остеомієліту у постраждалих із політравмою." TRAUMA 15, no. 1 (January 15, 2014): 59–61. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.1.15.2014.81266.
Full textAbstract:
У статті йде мова про використання сучасних маркерів запалення у постраждалих із політравмою. Для раннього виявлення інфекційних ускладнень політравми використовується тест на прокальцитонін крові. Порівнюється специфічність тесту у постраждалих із посттравматичним остеомієлітом та іншими інфекційними ускладненнями. Виявлена достатня ефективність тесту на прокальцитонін крові в обох групах спостереження. Доведена можливість діагностики посттравматичного остеомієліту у постраждалих із політравмою до появи клінічної картини захворювання.
29
Boyko, V. V., A. V. Lelytsya, G. Ye Mylovydova, and P. B. Lebid. "Оптимізація хірургічної тактики лікування післяопераційних внутрішньочеревних ускладнень у постраждалих з абдомінальною травмою." EMERGENCY MEDICINE, no. 4.59 (May 10, 2014): 92–94. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.4.59.2014.83491.
Full textAbstract:
Діагностика та хірургічне лікування ранніх післяопераційних внутрішньочеревних ускладнень у постраждалих з абдомінальною травмою залишається актуальною проблемою абдомінальної хірургії. Визначено ефективність нового способу хірургічного лікування із застосуванням методу електрозварювання післяопераційних ускладнень у постраждалих з абдомінальною травмою. Встановлено, що використання даного методу дозволяє зменшити виникнення післяопераційних ускладнень та час оперативного втручання.
30
Колгатін, Олександр Геннадійович, and Лариса Сергіївна Колгатіна. "Педагогічна діагностика і педагогічний контроль." Theory and methods of learning fundamental disciplines in high school 6 (November 27, 2013): 122–28. http://dx.doi.org/10.55056/fund.v6i1.209.
Full textAbstract:
У перекладі з грецької мови діагностика (diagnōstikos) означає здатність до розпізнання [1, 223]. «Педагогічна діагностика нараховує стільки ж років, як і уся педагогічна діяльність» [2, 6], але поняття «педагогічна діагностика» є відносно новим у світовій науці. Як відмічає К. Інгенкамп, він запропонував це поняття «... за аналогією з медичною і психологічною діагностикою у 1968 р. ...» [2, 6].Аналіз літератури [2–11] та ін. свідчить, що педагоги одностайні у визнанні необхідності діагностики особистісних якостей тих, хто навчається, і систематичного докладного аналізу їх навчальних досягнень з метою оптимізації навчального процесу. З цього приводу Ю. Бабанський підкреслює, що «... сама структура процесу навчання передбачає функціонування компонента зворотного зв’язку, без якого неможливо забезпечити регулювання і коригування цього процесу, проектування і конкретизацію нових цілей навчання» [12, 36].Педагогічна діагностика є багатоплановим напрямом педагогічної науки, який швидко розвивається. Тому не дивно, що існує багато підходів до визначення змісту цього поняття. Розпочнемо аналіз з авторського визначення педагогічної діагностики, яке запропоновано К. Інгенкампом:«Педагогічна діагностика призвана, по-перше, оптимізувати процес індивідуального навчання, по-друге, в інтересах суспільства забезпечити правильне визначення результатів навчання и, по-третє, керуючись критеріями, що заздалегідь розроблені, звести до мінімуму помилки під час переводу тих, хто навчається, з однієї навчальної групи до іншої, під час направлення їх на різноманітні курси і вибору спеціалізації навчання. Для досягнення цих цілей у ході діагностичних процедур, з одного боку, встановлюються передумови, що мають окремі індивіди і представники навчальної групи у цілому, а з іншої, визначаються умови, які необхідні для організації планомірного процесу навчання і пізнання. За допомогою педагогічної діагностики аналізується навчальний процес і визначаються результати навчання. При цьому під діагностичною діяльністю розуміється процес, у ході якого (з використанням діагностичного інструментарію або без нього), додержуючись необхідних наукових критеріїв якості, вчитель спостерігає за тими, хто навчається, та здійснює анкетування, обробляє дані спостережень і опитувань та повідомляє про отримані результати з метою описати поведінку, пояснити мотиви або передбачити поведінку в майбутньому» [2, 8].К. Інгенкамп підкреслює, що існує протиріччя між педагогічними і суспільними задачами педагогічної діагностики. У залежності від того, яка саме задача вирішується, відрізнятимуся функції і принципи діагностики. Деякі методи діагностики можуть ефективно застосовуватися тільки для вирішення однієї з цих задач. Тому для прозорості подання матеріалу будемо застосовувати поняття педагогічна експертиза, для підкреслення, що розуміється саме педагогічна діагностика в інтересах суспільства, на відміну від педагогічної діагностики, яка застосовується для оптимізації процесу навчання, тобто в інтересах того, хто навчається.Проведений аналіз науково-педагогічної літератури [2; 3; 12; 7; 4; 5; 8; 10; 11] та ін. свідчить, що серед дослідників немає суперечностей щодо таких ознак педагогічної діагностики:реалізує зворотний зв’язок в системі управління навчальним процесом;здійснюється з метою покращення процесу навчання (індивідуального або освіти у цілому) через вплив на умови і методи навчання;здійснюється невідривно від процесу навчання і є складовою цього процесу;передбачає здійснення педагогічного діагнозу, тобто детальний аналіз стану і динаміки розвитку студента, виявлення обставин недоліків, що дозволяє класифікувати студента за певним комплексом параметрів;передбачає аналіз передумов навчання, що мають окремі студенти або група у цілому;передбачає аналіз умов навчання, тобто перебігу навчального процесу і впливових факторів;забезпечує прогнозування перебігу навчального процесу.Деякі дослідники також включають до ознак діагностики здійснення оцінювання ([10; 5; 7] та ін.) і заохочення [5; 2] тих, хто навчається. На наш погляд, реалізація функції заохочення шляхом позитивної або негативної оцінки не є ознакою діагностики і більш притаманна контролю. Якщо припустити, що заохочення є необхідною функцією діагностики, арсенал методів діагностування суттєво звузиться. Чи будуть студенти відверто відповідати на запитання анкети, якщо вони знають, що за результатами дослідження їх похвалять або оцінять негативно? Чи скористається студент у вільний від аудиторних занять час автоматизованою системою тестування з метою закріпити власні знання і спрямувати навчальні зусилля, якщо виставлена системою оцінка може вплинути на підсумкову. Діагностика передбачає докладний аналіз не тільки навчальних досягнень, але і здібностей до певних дій, тобто властивостей особистості. По-перше, це висуває підвищені вимоги до докладності інформації про студента, тому не можна нехтувати високоінформативними методами діагностики, в тому числі такими, що не захищені від умисного спотворення результатів студентами. Потрібна довіра студентів до діагностичних заходів, їх впевненість, що результати не викликатиме негативних емоцій або інших наслідків. По-друге, докладна діагностика особистості є дуже делікатною сферою діяльності, спроби емоційно-ціннісного оцінювання здібностей можуть викликати неадекватну реакцію з боку студента, оскільки здібності у студентському віці здебільшого сформовані і їх розвиток дуже ускладнений. Психологи, наприклад, ніколи не оцінюють властивості випробуваних як добрі або погані: мова завжди йде про те як вибрати сферу діяльності, щоб оптимально реалізувати власну особистість.Щодо оцінювання, то воно має дві складові. По-перше, оцінка –«вимірювання знань, умінь, навичок, погляд на їх рівень» [3, 362], і у такому розумінні оцінювання, безумовно, є функцією педагогічної діагностики. З іншого боку оцінка передбачає вплив на особистість «... вона може виявитися у похвалі словом, жесті, міміці вчителя, короткому судженні, догані, оціночному вислові» [3, 362]. Така емоційно-ціннісна оцінка, на наш погляд, не відповідає завданням педагогічної діагностики, як було показано вище. І. Підласий застосовує термін «оцінювання» у зв’язку з метою педагогічної діагностики: «Метою дидактичного діагностування є своєчасне виявлення, оцінювання і аналіз перебігу навчального процесу у зв’язку з його продуктивністю» [7, 544]. Але це не оцінювання учня як особистості. Мова йде про аналіз навчального процесу з точки зору його продуктивності. І. Підласий також розглядає оцінку як «... спосіб раціонального визначення особистого рейтингу ...» [7, 546], – такий підхід насамперед передбачає не оцінку, а самооцінку за результатами вимірювання окремих властивостей особистості та її навчальних досягнень. Щоб уникнути багатозначності поняття «оцінювання», пропонуємо для педагогічної діагностики застосовувати терміни «вимірювання» і «аналіз».Сказане не заперечує високого значення оцінювання і заохочення для управління навчальною діяльністю студента.Якісне визначення поняття педагогічної діагностики не можливе без встановлення зв’язків між ним і традиційним поняттям педагогічного контролю. Традиційно педагогічна діагностика розвивалася як складова педагогічного контролю. Це знайшло відображення у науковій і навчальної педагогічної літературі ([3; 13; 4] тощо), і закріплено у «Критеріях оцінювання навчальних досягнень» [14] через виділення діагностико-керуючої функції педагогічного контролю «... що допомагає виявити причини труднощів, які виникають в учня у навчанні, прогалини у знаннях і вміннях, і визначити конкретні шляхи усунення недоліків» [3, 363]. Таким чином, сутність діагностико-керуючої функції педагогічного контролю відповідає сутності педагогічної діагностики.В. Бондар розглядає педагогічну діагностику як новий рівень педагогічного контролю: «контроль з боку вчителів за результатами діяльності учнів трактується як педагогічна діагностика і виходить за межі перевірки й оцінювання знань, вмінь та навичок. За педагогічної діагностики, яка здебільшого застосовується до виховання, враховуються індивідуальні особливості учнів: їхні інтереси, потреби й мотиви; захоплення, нахили, здатності та здібності; особливості перебігу психічних процесів – мови й мислення; уваги, уяви і фантазії; пам’яті, емоцій, волі тощо» [8, 183].І. Підласий [7], Н. Морзе [10] і Л. Крившенко [15] розглядають педагогічний контроль як складову педагогічної діагностики.Г. Атанов виділяє два підходу до проведення контролю: на основі «... інтегральної оцінки того, що знає або вміє той, хто навчається ...» [16, 154] або на основі педагогічної діагностики, яка «... проводиться з метою управління навчальним процесом, його корекції ...» і передбачає визначення того, «що саме не знає / не вміє той, хто навчається ...» [16, 155]. Таким чином бачимо, що є спільні методи, що застосовуються і для контролю, і для діагностики. Однак, є методи контролю, що визначають інтегральну оцінку результату навчальної діяльності студента, такі методи не дають достатньої інформації з точки зору діагностики. З іншого боку, частина методів діагностики, таких як, наприклад, анкетування не можуть застосовуватися для здійснення контролю, оскільки студент може умисно спотворити результати з метою отримання позитивної оцінки.На нашу думку педагогічний контроль і педагогічна діагностика відрізняються за метою і спрямованістю результатів, тому це різні, хоча і дуже близькі поняття. Мета педагогічного контролю – корекція особистості студента, його дій, ставлення до навчання, крім цього, контроль виконує і діагностичну функцію. Мета діагностики – інформаційне забезпечення системи управління навчальним процесом, вибір оптимального методу навчання у конкретний момент навчального процесу.Педагогічна діагностика і педагогічний контроль здійснюються невідривно від навчального процесу і є компонентами навчального процесу, методи контролю і діагностики виконують навчальну функцію і можуть розглядатися як своєрідні методи навчання [7, 545]. У практиці навчання діагностика і контроль здебільшого здійснюються спільно: з одного боку, діагностика є однією з функцій педагогічного контролю, з іншого боку, педагогічний контроль часто застосовує методи діагностики. Але різна спрямованість педагогічного контролю і педагогічної діагностики змушує розглядати їх окремо як різні підсистеми педагогічної системи. З урахуванням поглядів на педагогічну систему як багатовимірну «... з такими основними векторами: організаційним, управлінським, діалогічним ...» [17] можна сказати, що педагогічний контроль відноситься до організаційного вектору, а педагогічна діагностика до управлінського. У таблиці 1.1 наведено фактори що зумовлюють диференціацію понять педагогічна діагностика і педагогічний контроль.Таблиця 1.1. педагогічний контрольпедагогічна діагностикаі контроль, і діагностика є компонентами педагогічної системидіагностика є однією з функцій контролюпедагогічний контроль застосовує деякі методи діагностикиконтролювати можна тільки те, що свідомо формується (навчальні досягнення, поведінку тощо)педагогічній діагностиці підлягають не тільки навчальні досягнення студента, але і його початкова підготовка, мотиви, деякі психофізіологічні властивості, що впливають на ефективність навчання, тощоконтроль передбачає прямий вплив на студента: заохочення або покараннядіагностика передбачає непрямий вплив на студента через рекомендації щодо вибору методу навчанняконтроль може здійснюватися як на основі діагностики шляхом узагальнення результатів, так і за допомогою інтегральних методів, що перевіряють сформованість професійної компетентності через виконання комплексних практичних завданьдіагностика завжди передбачає детальний аналіз за елементами, що складають очікуваний результат навчання діагностика передбачає виявлення причин труднощівконтроль включає в себе інтегральну оцінку навчальної діяльності студента та його досягненьдіагностика передбачає обробку даних: інтерпретацію, класифікацію, формування рекомендацій щодо корекції навчання, прогнозуванняконтроль передбачає емоційно-ціннісну оцінку особистостірезультати діагностики емоційно-нейтральніконтроль передбачає оперативну реакцію на виявлені порушення або успіхиінтерпретація результатів діагностики здійснюється після накопичення необхідного об’єму данихмета контролю – корекція особистості студента, його дій, ставлення до навчання мета діагностики – інформаційне забезпечення системи управління навчальним процесом щодо вибору змісту і методів навчанняТаким чином педагогічна діагностика і педагогічний контроль є окремими підсистемами навчального процесу, але деякі їх функції співпадають за змістом, хоча і реалізуються у різному ступені.
31
Kostyuchenko, N. V., and O. O. Filts. "МУЗИЧНИЙ СЛУХ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ПАРАНОЇДНОЮ ШИЗОФРЕНІЄЮ ТА ШИЗОАФЕКТИВНИМ РОЗЛАДОМ: МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ТА РЕЗУЛЬТАТИ." Вісник наукових досліджень, no. 3 (October 12, 2018): 76–79. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.3.9224.
Full textAbstract:
У роботі наведено методику діагностики музичного слуху та результати його визначення у пацієнтів із параноїдною шизофренією та шизоафективним розладом порівняно зі здоровими особами.
Мета дослідження – науково обґрунтувати важливість та ефективність методики діагностики музичного слуху в пацієнтів із параноїдною шизофренією та шизоафективним розладом.
Матеріали і методи. У роботі досліджували музичний слух у 160 осіб віком від 18 до 35 років, з яких 40 пацієнтів із параноїдною шизофренію (F20), 40 – із шизоафективним розладом (F25), які проходили лікування у третьому клінічному відділенні КЗ “Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня” за період 2015–2017 рр. та 80 здорових осіб. Лабораторну діагностику музичного слуху проводили на основі адаптованої методики Дж. Айот. Загальний лабораторний діагностичний тест складався із семи субтестів, кожен з яких було спрямовано на виявлення якості сприйняття музики.
Результати досліджень та їх обговорення. Порівняння психоакустичних властивостей поміж здоровими та хворими особами показало достовірну (р<0,05) різницю у цих групах не тільки в цілому, але й за статтю. Найбільша кількість осіб обох статей мала розвинутий музичний слух серед пацієнтів із шизоафективним розладом – (80,00±6,32) % ((92,86±6,88) % чоловіків та (73,08±8,70) % жінок із цією патологією). У групі пацієнтів із параноїдною шизофренією була найменша частка осіб із розвиненим музичним слухом – (30,00±7,25) % ((33,33±8,21) % чоловіків та (14,29±13,23) % жінок цієї групи). У контрольній групі здорових осіб частка людей із розвиненим музичним слухом становила (66,25±5,29) % ((59,26±9,46) % чоловіків та (69,81±6,31) % жінок).
Висновки. Дане дослідження показує доцільність визначення музичних здібностей у пацієнтів із психопатологічними станами, так званого ендогенного спектра, що дозволить розширити прогностично-діагностичні перспективи в психіатричній практиці.
32
Ю. В. Бохан, Ж. О. Кормош, П. П. Пльонсак, Ю. Л. Павленко, Л. П. Сидорова,. "ОДНОЧАСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ВМІСТУ СИНТЕТИЧНИХ БАРВНИКІВ Е110 І Е124 У СУМІШІ." Криміналістичний вісник 33, no. 1 (February 10, 2021): 81–93. http://dx.doi.org/10.37025/1992-4437/2020-33-1-81.
Full textAbstract:
Мета статті – з’ясувати можливість використання методу похідної спектрофотометрії нульового перетину перших похідних для одночасного визначення вмісту синтетичних барвників Е110 і Е124 у суміші без попереднього розділення та розроблення високочутливої методики їх контролю в безалкогольних напоях. Методологія. Для реалізації поставленої мети використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів. Зокрема, застосовуючи теоретичні методи (аналіз та узагальнення, синтез, порівняння, моделювання), систематизовано теоретичні матеріали з проблеми дослідження; емпіричними (діагностичні, методи спостереження, самоспостереження) визначено стан практичної опрацьованості проблеми; організаційно-експериментальними (діагностичний, констатувальний, пошуковий, формувальний, коригувальний експерименти) з якісним аналізом і математичним статистичним обробленням засвідчено ефективність запропонованої методики. Достовірність отриманих результатів забезпечено використанням сучасних фізико-хімічних, математичних, статистичних методів аналізу, а також адекватним обробленням отриманих експериментальних даних. Їх правильність доведено порівнянням із результатами незалежних методів. Наукова новизна. Уперше запропоновано використання методу похідної спектрофотометрії нульового перетину перших похідних для однозначного визначення Е110 і Е124 у модельних сумішах та в реальних об’єктах експертно-криміналістичної експертизи – безалкогольних напоях. Розроблену методику перевірено на модельних сумішах і застосовано для визначення вмісту барвників у безалкогольних напоях. Визначено кількісний вміст барвників Е110 і Е124 у безалкогольних газованих напоях «Mirinda», «Апельсин» та «Соковита вишня». Засвідчено, що правильність визначення залежить від концентрації кожного компонента і їх співвідношень. Доведено, що похибка визначення не перевищує 7 %, а матриця об’єкта аналізу суттєво не впливає на одержані результати. Висновки. Зважаючи на доступність обладнання, простоту, експресність, серійність, технологічність запропонованої методики визначення вмісту індивідуальних барвників у суміші без попереднього їх розділення, застосування методу похідної спектрофотометрії нульового перетину перших похідних є ефективним методом експертного контролю вмісту синтетичних барвників у безалкогольних напоях, сиропах тощо.
33
Шаповалова, І. В., and Є. А. Захаріна. "Засоби фізичної терапії при артеріальній гіпертензії у жінок похилого віку." Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, no. 2 (September 30, 2019): 98–101. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2019.2.98-101.
Full textAbstract:
Мета. Обґрунтувати ефективність застосування гідрокінезитерапії під час фізичної терапії жінок похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію. Методи. Педагогічні, функціональні, теоретичний аналіз та методи математичної обробки даних. Визначено діагностичний інструментарій дослідження. Залучено до експерименту 46 хворих на артеріальну гіпертензію жінок віком від 60 до 70 років, яких розподілено на дві групи: контрольну (КГ) – 24 особи, та експериментальну (ЕГ) – 22 особи. Результати. Доведено ефективність гідрокінезитерапії у фізичній реабілітації жінок похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію. Встановлено позитивні зміни з боку функціонального стану серцево-судинної системи. Висновок. Програма гідрокінезитерапіі для жінок похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію, сприяє зниженню артеріального тиску, зменшенню частоти серцевих скорочень, зменшенню головного болю, припиненню запаморочення, нормалізації сну, покращенню емоційного стану.
34
Andriichuk, T. P., A. Ya Senchuk, and D. A. Martynova. "ДІАГНОСТИКА ТА КОРЕКЦІЯ МАГНІЄВОГО ДЕФІЦИТУ У ВАГІТНИХ ІЗ ОБТЯЖЕНИМ ГІНЕКОЛОГІЧНИМ АНАМНЕЗОМ." Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, no. 1 (June 11, 2019): 38–42. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2019.1.10172.
Full textAbstract:
Мета дослідження – виокремлення пацієнток із клінічними ознаками дефіциту магнію серед вагітних із групи ризику розвитку прееклампсії і вивчення ефективності застосування в них препаратів магнію для профілактики прееклампсії.
Матеріали та методи. Нами здійснені обстеження і комплексна пероральна магнієва профілактика пізнього гестозу у 100 вагітних (I група) із групи ризику виникнення цього ускладнення вагітності. Результати порівнювали із даними спостереження за 50-ма вагітними (II група) з групи ризику виникнення прееклампсії, яким до профілактичного комплексу пероральні препарати магнію не додавали. Контрольну групу (КГ) склали 50 здорових жінок із фізіологічним перебігом вагітності. Наявність дефіциту магнію визначали за результатами вивчення даних опитування, зафіксованих у розробленій нами анкеті для дослідження дефіциту магнію у вагітних. Магнієву монопрофілактику прееклампсії здійснювали такими препаратами:
Магнію оксид легкий 342 мг і магнію карбонат легкий 670 мг, що відповідає 365 мг іонів Mg++ – по 1 шипучій таблетці на добу переривчастими курсами – у 10–12; 22–26; 30–32 тижні вагітності.
Мікрогранульований порошок магнію оксид, 535 мг, що відповідає 300 мг магнію і магнію оксиду легкого 403,0–435,2 мг, що відповідає іонам магнію 243 мг. Препарати призначали з 10 тижнів протягом усієї вагітності по 1 таблетці 1 раз на добу.
Результати дослідження та їх обговорення. Результати профілактичного застосування пероральних препаратів магнію показали високу ефективність, нешкідливість і гарну переносимість запропонованої терапії порівняно із загальноприйнятими підходами (протокол МОЗ). У групі вагітних, які використовували препарати магнію (I група), значно меншою була частота загрози переривання вагітності та плацентарної дисфункції. Ефективність профілактики прееклампсії становила 96,0 % у I групі і тільки 68,0 % у групі пацієнток, яким профілактика прееклампсії здійснювалась за протоколом (II група).
Висновки. Визначено, що пацієнтки із групи ризику розвитку прееклампсії потребують призначення препаратів магнію, корекції способу життя та харчування. Профілактичний прийом препаратів магнію пацієнтками з групи ризику розвитку прееклампсії є високоефективним, нешкідливим і гарно переноситься. Ефективність профілактики прееклампсії становить 96,0 %.
35
Тарасенко, Ростислав Олександрович. "Діяльнісний компонент інформаційної компетентності майбутніх перекладачів: зміст, формування, діагностика." Освітній вимір 45 (June 25, 2015): 95–102. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v45i0.2591.
Full textAbstract:
Тарасенко Р. О. Діяльнісний компонент інформаційної компетентності майбутніх перекладачів: зміст, формування, діагностика.
Розглянуто питання формування діяльнісного компонента інформаційної компетентності майбутніх перекладачів. Визначено групи умінь як складників діяльнісного компоненту. Окреслено шляхи їх формування. Розроблено зміст виробничої практики, спрямованої на закріплення визначених умінь. Обґрунтована доцільність діагностики рівнів сформованості діяльнісного компоненту інформаційної компетентності методом експертної оцінки. Представлено аналітичну картку для проведення експертного оцінювання сформованості окремих умінь і шкалу для визначення рівнів. Наведено результати педагогічного експерименту, який засвідчив ефективність розроблених заходів для формування діяльнісного компоненту інформаційної компетентності майбутніх перекладачів.
36
Бугаєнко, Тетяна. "МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО СТИЛЮ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ У ПРОЦЕСІ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ." Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, no. 15 (September 21, 2018): 34–40. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2018.15.34-40.
Full textAbstract:
У даній статті розглядається зміст моделі формування індивідуального стилю професійної діяльності майбутніх учителів фізичної культури у процесі педагогічної практики. Визначено та обґрунтовано педагогічні умови, що безпосередньо впливають на ефективність цього процесу. Спроектовану модель деталізовано складовими методологічно-цільового, організаційно-змістовного і діагностичного блоків, у яких відображено мету освітнього процесу, сформульованих з урахуванням цивілізаційних запитів і соціального замовлення. Методологічно-цільовий блок містить основну ідею, якій підпорядковані всі складові елементи моделі, визначає здатність бачити загальний хід процесу і випереджувально коригувати його хід. Він визначає стратегію реалізації моделі і включає в себе мету, методологічні принципи й універсальні підходи становлення стилю. Організаційно-змістовний блок розкриває компонентний склад індивідуального стилю професійної діяльності; комплекс умов, форм, методів і засобів роботи, що забезпечують результативність реалізації моделі. Також охарактеризовано сукупність зовнішніх і внутрішніх причин, рушійних сил і явищ, окремі риси процесу становлення індивідуального стилю діяльності майбутнього вчителя. Розкрито зміст етапів його формування у майбутніх учителів фізичної культури в процесі педагогічної практики, сконструйовані таким чином, щоб кожний з наступних етапів містив елементи констатації стану стилю. Часові межі кожного етапу окреслені, з одного боку, індивідуально-психологічними властивостями студентів-практикантів, а з іншого, – специфікою конкретних умов життєдіяльності у процесі здобуття фахової освіти. Діагностичний блок спрямований на визначення ефекту від реалізації моделі та порівняння отриманих результатів. Він відображає інтеграцію таких інструментальних систем, як: структура стилю, критерії та рівні його сформованості, дає уявлення про механізм реалізації розробленої моделі через взаємозв'язок діагностичних процедур, визначення етапів становлення стилю і критеріально спрямований уплив організаційно-педагогічних умов на компоненти індивідуального стилю.
37
Микитюк, З., Г. Барило, В. Блавт, І. Кремер, and Ю. Кочурак. "Функціональна діагностика стану серцево-судинної системи в контексті сучасних інформаційних систем." Information and communication technologies, electronic engineering 1, no. 1 (July 2021): 120–27. http://dx.doi.org/10.23939/ictee2021.01.120.
Full textAbstract:
Стаття висвітлює проблему забезпечення якості та достовірності функціональної діагностики стану серцево-судинної системи на основі контролю частоти серцевих скорочень. Викладено новий підхід до реалізації діагностичних процедур у режимі реального часу із застосуванням сучасних інформаційних систем, який уможливлює істотне підвищення їхньої ефективності. Запропоновано багатоканальну систему реєстрації частоти серцевих скорочень, призначену для неперервного вимірювання пульсу в режимі реального часу. Передбачено використання в складі багатоканальної системи сучасного інформаційного комплексу засобів електронно-обчислювальної техніки, що не тільки забезпечує отримання кількісних значень окремих параметрів, а й дає змогу вирішити широке коло діагностичних завдань під час дослідження серцево-судинної системи із високим рівнем достовірності. Обґрунтовано, що цим забезпечується усунення низки проблемних чинників процесу діагностики на основі технології інтегрування множинних функцій у єдину багатоканальну систему, що дає змогу підвищити ефективність процесу функціональної діагностики серцево-судинної системи, її оперативність та якість.
38
Dynnyk, O. B., G. P. Mykhalchishin, N. M. Kobyliak, and P. M. Bodnar. "Жорсткість печінки за даними зсувнохвильової еластографії у хворих на цукровий діабет типу 2 з неалкогольною жировою хворобою печінки залежно від активності процесу НАЖХП." GASTROENTEROLOGY, no. 3.53 (September 1, 2014): 24–29. http://dx.doi.org/10.22141/2308-2097.3.53.2014.82104.
Full textAbstract:
Зсувнохвильова еластографія є одним із найбільш перспективних неінвазивних методів діагностики фіброзу та стеатозу при хронічних дифузних захворюваннях печінки, що можуть використовуватись як альтернатива біопсії. З огляду на її широке впровадження в клінічну практику групами вчених з усього світу все більше уваги приділяється вивченню факторів, які можуть впливати на еластометрію та її діагностичну ефективність. Наше дослідження, присвячене вивченню змін жорсткості паренхіми печінки методом зсувнохвильової еластографії/еластометрії у хворих із неалкогольною жировою хворобою печінки, за даними одновимірного кореляційного і множинного лінійного регресійного аналізу, показало, що незалежними детермінантами, асоційованими зі зростанням жорсткості паренхіми печінки, є ступінь інсулінорезистентності, ожиріння та активність трансаміназ.
39
Korzhov, I., P. Shchapov, R. Mygoshchenko, and O. Kropachek. "ОЦІНКА ТА ДОСЛІДЖЕННЯ ЧУТЛИВОСТІ, ДИСКРИМІНУЮЧИХ ТА ДІАГНОСТИЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ПОКАЗНИКІВ АВТОКОГЕРЕНТНОСТІ." Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 1, no. 53 (February 5, 2019): 70–76. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2019.1.070.
Full textAbstract:
Проведена оцінка чутливості кореляційно-спектральної моделі показника автокогерентності багатовимірного термодинамічного процесу, оцінка дискримінуючих властивостей показників автокогерентності при класифікації вібраційних процесів, дослідженно діагностичні властивості складових показника автокогерентності на прикладі теплових та вібросигналів реального промислового об’єкту контролю та діагностування. На прикладі теплових динамічних процесах показана ефективність розробленого показника автокогерентності W для задач контролю динамічних властивостей інерційних багатомірних промислових об’єктів. Також показана можливість автоматичної корекції похибки вимірювання температури якщо контролювати весь тепловий процес, а не його окремі значення. На прикладі вібросигналів показана можливість якісної класифікації технічних станів, а також кількісної класифікації окремих частотно-часових складових показника автокогерентності W. Доведено, що найкращими діагностичними властивостями характеризуються випадкові (шумові) складові показника автокогерентності W.
40
Грудзевич, Уляна, and Андріана Дрозд. "ДІАГНОСТИКА ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ АТ «КРЕДОБАНК»." Вісник Університету банківської справи, no. 3(42) (December 23, 2021): 39–46. http://dx.doi.org/10.18371/2221-755x3(42)2021253522.
Full textAbstract:
Анотація. Для досягнення фінансової стійкості банку потрібно постійно проводити аналіз його по-точного стану і планових показників з урахуванням ендогенних та екзогенних чинників. У цьому кон-тексті досліджено фінансову стійкість АТ «Кредобанк» і фактори впливу на неї за допомогою сучасноїметодики Z-score, яка вже довший час активно застосовується центральними банками багатьох кра-їн, а також науковцями Міжнародного валютного фонду, проте ще не здобула належного визнанняв дослідженнях фінансової стійкості в Україні. На основі фінансової звітності АТ «Кредобанк» побудо-вано логістичну модель, що характеризується високою якістю та є адекватною. Для розрахунку логістич-ної регресії розроблено і використано комплекс фінансових показників, що всесторонньо відобража-ють фінансовий стан установи і дають змогу спрогнозувати ймовірність її банкрутства, що, у свою чергу,дозволить підвищити ефективність ухвалення управлінських рішень щодо виявлення кризових явищі попередити їхній розвиток. Така логіт-модель може бути використана як у практиці фінансового ме-неджменту самої банківської установи, так і в наглядовій діяльності в банківському секторі. Установле-но, що розпал COVID-19 дещо похитнув рівень фінансової стабільності АТ «Кредобанк» 2020 року, томудля подальшого розвитку і зростання прибутковості установи запропоновано низку рекомендаційнихвимог. Визначено, що якість ресурсів і капіталу є головними показниками ефективної діяльності бан-ку, саме їхнє оптимальне співвідношення за умов забезпечення платоспроможності, ліквідності, рента-бельності та фінансової стійкості сприяє збільшенню клієнтів, а відповідно зростає й дохід банківськоїустанови.Ключові слова: банк, стійкість, фінансова стійкість банку, індикатор Z-score, SWOT-аналіз банку, ло-гіт-модель управління фінансовою стійкістю.Формул: 4; рис.: 2; табл.: 7; бібл.: 10.
41
Benedykt, V. V., S. M. Heryak, O. M. Husak, N. V. Petrenko, and I. V. Korda. "Ендометріоз як хірургічна проблема: діагностично-лікувальна тактика, невирішені питання." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 4 (February 15, 2021): 79–83. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2020.4.11787.
Full textAbstract:
Мета роботи: опис нетипових клінічних випадків та поширення їх серед медичної спільноти, що сприятиме накопиченню мультицентрового клінічного досвіду та ляже в основу розробки ефективних алгоритмів менеджменту нетипових проявів екстрагенітального ендометріозу.
Матеріали і методи. Проведено комплексне дослідження 12 жінок віком 24–42 роки. Окрім загальноприйнятих клінічних лабораторних досліджень, проводили рентгенологічне, сонографічне обстеження та комп’ютерну томографію органів черевної порожнини.
Результати досліджень та їх обговорення. Наведені приклади клінічних випадків показують, що ендометріоз не можна вважати лише гінекологічним захворюванням, як у діагностичному, так і в лікувальному процесі він виходить далеко за межі гінекологічної спеціальності, а лікування його потребує нетрадиційної тактики. Найчастіше екстрагенітальні форми ендометріозу локалізуються в ділянці кишечника та післяопераційного рубця. Поява клінічних проявів дискоморту та пухлиноподібного утвору в ділянці післяопераційної рани є головними клінічними ознаками ендометріозу рубця. Основним клінічним проявом ендометріозу кишечника є розвиток кишкової непрохідності. За наявності операцій на матці в анамнезі треба проводити дифдіагностику з екстрагенітальним ендометріозом.
Медикаментозна терапія у хворих на ендометріоз не може бути методом вибору. Поширення вогнищ захворювання потребує індивідуального вибору та оптимального поєднання хірургічного та медикаментозного компонентів лікування, розширює тактичний арсенал лікаря, підвищує ефективність лікування, що покращує прогноз хвороби.
42
Golka, G. G., A. G. Istomin, I. V. Gresko, T. G. Golka, and D. D. Bitchuk. "Можливості генодіагностики при кістково-суглобовому туберкульозі." TRAUMA 15, no. 2 (March 1, 2014): 94–98. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.2.15.2014.81376.
Full textAbstract:
Метою даної публікації є дослідження ефективності використання полімеразної ланцюгової реакції для діагностики кістково-суглобового туберкульозу.На основі клінічного дослідження, у якому брало участь 85 хворих, які в період із 2005 по 2010 рік знаходились на лікуванні у відділенні кістково-суглобового туберкульозу Комунального закладу охорони здоров’я «Обласна туберкульозна лікарня № 1» Харківської облдержадміністрації, досліджена ефективність полімеразної ланцюгової реакції в діагностиці кістково-суглобового туберкульозу.До першої групи увійшло 60 (70,6 %) хворих (основна група), у яких діагноз специфічного вперше діагностованого активного туберкульозного ураження суглобів був підтверджений на підставі вірогідних лабораторних і патоморфологічних досліджень. До другої — 25 (29,4 %) діагностичних хворих (контрольна група). Для дослідження методом полімеразної ланцюгової реакції використовували патологічний матеріал, що контактував із вогнищем деструкції, — синовіальну рідину або змив з суглоба, гній напливних абсцесів. Проведений аналіз результатів даного дослідження дозволив встановити, що специфічність полімеразної ланцюгової реакції при кістково-суглобовому туберкульозі становить 92 %, сенситивність — 86,6 %, загальна цінність тесту — 88,2 %. Пов’язуючи ці показники, отримуємо прогностичну цінність позитивного результату 96 %. Це дозволяє нам зробити висновок про доцільність використання полімеразної ланцюгової реакції в арсеналі діагностичних засобів у хворих на кістково-суглобовий туберкульоз.
43
Баязітов, М. Р., Д. М. Баязітов, А. Б. Бузиновський, А. В. Ляшенко, Д. В. Новіков, and Л. С. Годлевський. "ПОРІВНЯЛЬНА ЕФЕКТИВНІСТЬ КЛАСИФІКАТОРІВ ЗОБРАЖЕНЬ ПІД ЧАС РОЗПІЗНАВАННЯ ЗОН ІНТЕРЕСУ ПРИ ЛАПАРОСКОПІЧНИХ ВТРУЧАННЯХ." Medical Informatics and Engineering, no. 2 (July 13, 2020): 62–69. http://dx.doi.org/10.11603/mie.1996-1960.2020.2.11175.
Full textAbstract:
У роботі представлено порівняльне оцінювання ефективності систем автоматизованої комп'ютерної діагностики, розроблених на основі двох класифікаторів — каскаду дескрипторів Хаара та AdaBoost, під час лапароскопічної діагностики апендициту та метастазів печінки.
Для навчання використовували зображення, а також гама-кореговані та конвертовані у HSV шкалу кольори RGB зображення, отримані під час лапароскопічної діагностики. Дескриптори, що використовували для навчання класифікатора AdaBoost отримували за допомогою методу локального бінарного патерну, який включав інформаційні показники кольору, а також показники текстури. Після завершення навчання проводили тест оцінювання ефективності діагностики при якому використовували зображення, що не застосовували для навчання.
Найбільш високим показник повноти (recall) був при тестовій діагностиці апендициту за допомогою навчання класифікатора AdaBoost дескрипторами модифікованого кольору локального бінарного патерну, отриманими з RGB зображень, — 0,745, а під час діагностики метастазів печінки — 0,902. Також коректність діагностики (accuracy) склала 74,4 % під час діагностики апендициту та 89,3 % при діагностиці метастазів печінки. Коректність діагностики із застосуванням класифікатора Хаара була найбільш високою за умови діагностики метастазів печінки та склала 0,672 при використанні RGB зображень, 0,723 — при навчанні HSV зображеннями.
Діагностика із застосуванням класифікатора Хаара є менш ефективною порівняно з діагностикою, що здійснювалась із застосуванням класифікатора AdaBoost, навчання якого здійснювали із застосуванням дескрипторів модифікованого кольору локального бінарного патерну.
44
Nebozhenko, T. T. "ДІАГНОСТИКА ПРОБЛЕМ ДЕРЖАВНОЇ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ У АГРОПРОМИСЛОВІЙ СФЕРІ ВІТЧИЗНЯНОЇ ЕКОНОМІКИ." Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 18, no. 2 (September 7, 2016): 107–12. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet6921.
Full textAbstract:
Доведено необхідність та значимість державного регулювання функціонування суб’єктів господарювання агропромислової сфери. Виявлено проблеми державної регуляторної політики у агропромисловій сфері вітчизняної економіки та окреслено перелік напрямків їх усунення. Проведено дослідження сучасного стану державного регулювання функціонування суб’єктів аграрної сфери та його впливу на розвиток сільськогосподарських підприємств в Україні. Конкретизовано функції державного регулювання сільського господарства. Охарактеризовано організаційно–правові форми підприємництва, які використовуються в сільському господарстві України. Проаналізовані різні види підприємств, що провадять свою діяльність у сільськогосподарській сфері. Наголошено на необхідності законодавчого закріплення основоположних принципів державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників, такі як системність і стабільність. Доведено необхідність державного регулювання функціонування підприємницьких структур у сільському господарстві. Проідентифікувались теоретичні й загальнометодологічні проблеми державного регулювання організаційно–правових форм сільськогосподарських підприємств. Деталізувалися правові проблеми державного регулювання сільського господарства в Україні. Обґрунтовано недостатню ефективність державної політики щодо створення умов формування кооперативних та інших некомерційних об’єднань сільськогосподарських підприємств у сфері виробництва та збуту сільськогосподарської продукції. Проводиться виявлення недоліків у організації та регулюванні агропромислового виробництва в Україні.
45
Тараненко, С. В., and С. М. , Голубєва. "АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ НАДІЙНОСТІ СУДНОВИХ ЕЛЕКТРОДВИГУНІВ, ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ У СУЧАСНОМУ СУДНОВОМУ ОБЛАДНАННІ." Vodnij transport, no. 2(33) (February 23, 2022): 5–12. http://dx.doi.org/10.33298/2226-8553.2022.2.33.01.
Full textAbstract:
У статті наведено аналіз показників надійності суднових електродвигунів (ЕД), що використовуються у сучасному судновомуобладнанні. Надійність та ефективність роботи суднового електроприводу (ЕП) забезпечується системою заходів, де поряд з конструктивними рішеннями важливе місце відводиться технічному обслуговуванню та підтримці експлуатаційних характеристик електроприводів у процесі роботи. На суднах електрообладнання повинно витримувати такі фактори, як крен і диферент, що постійно проявляються, вібраційні та ударні впливи, перегрів і підвищену вологість повітряного середовища, неможливість швидко доставити обладнання на ремонтну базу. Отже, надійність суднових електроустановок як ремонтопридатних регулюється особливими вимогами. Предметом дослідження є характерні ушкодження суднових електродвигунів, що використовуються в сучасних електроприводах. Наведено показники фактичного рівня надійності сучасних суден та їх комплектуючого обладнання. Розглянуто залежність відмови суднового електрообладнання від умов експлуатації, матеріалів, режимів роботи та ін. Зроблено висновки про методи збільшення надійності конкретних типів ЕД та про перспективи застосування різних ЕД у сучасних суднових електроприводах. Для ефективного впровадження інтегрованої діагностики асинхронних електроприводів потрібне вирішення низки супутніх завдань, що дозволить суттєво підвищити її ефективність та забезпечити необхідний рівень надійності та безпеки суднового електрообладнання. Застосування інтегрованої діагностики відкриває широкі перспективи для створення інтелектуальних систем керування складними системами керування, що діють за умов неповної інформації.Ключові слова:судновий електропривод, електродвигун, надійність, відмова, термін служби, інтегрована діагностика.
46
Цимбал-Слатвінська, Світлана. "ОПТИМІЗАЦІЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ЛОГОПЕДІВ ЗАСОБАМИ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЇ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 17, no. 2 (January 26, 2020): 371–87. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v17i2.54.
Full textAbstract:
У статті розкрито основні питання оптимізації професійної підготовки майбутніх логопедів засобами інформаційно-комунікаційних технології (ІКТ). Висвітлено вимоги до прийняття своєчасних діагностичних і корекційних рішень майбутнім логопедом відповідно до специфіки професійної діяльності. Встановлено, що сучасні фахівці в освітній галузі мають не тільки володіти знаннями ІКТ, але й бути здатним їх застосовувати у майбутній професійній діяльності. Визначено основні завдання та напрями використання таких технологій у професійній підготовці майбутніх логопедів. Доведено, що ефективність застосування ІКТ в інформаційно-освітньому середовищі у навчальному процесі досягається тоді, коли відповідні технології навчання обґрунтовано і гармонійно інтегруються в освітній процес, збагачуючи педагогічні технології, полегшуючи вирішення завдань управління, а досвід, знання, традиції, накопичені в системі освіти, поповнюють змістовий, загальнокультурний складник інформаційного простору – від науково-методичної лабораторії окремого вищого навчального закладу до глобальної мережі Інтернет.
47
Білоус, Я. Ю., and Р. А. Галгаш. "Діагностика розвитку територіальних громад України: основні етапи і особливості." ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, no. 1(271) (February 8, 2022): 58–64. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2022-271-1-58-65.
Full textAbstract:
Важливим фактором успіху кожної громади є якість та ефективність управління її розвитком. У той же час, розробка, впровадження та реалізація результативного організаційного-економічного забезпечення розвитку територіальних громад (ТГ) потребує розробки та впровадження відповідних інструментів економічної та організаційно-управлінської діагностики, розробки відповідної методики діагностики розвитку територіальних громад.
Метою статті є визначення особливостей та етапів діагностики розвитку територіальних громад України для ухвалення управлінських рішень. Для досягнення поставленої мети та у зв’язку з необхідністю діагностики розвитку територіальних громад як організаційно-економічної системи нами запропоновано проводити діагностику організаційної підсистеми, відносно якої може бути застосована організаційно-управлінська діагностика та економічну діагностику, до якої відповідно можна застосувати економічну діагностику. У свою чергу моніторинг зазначено одним із головних елементів організаційно-управлінської та економічної діагностики.
Для аналізу організаційної підсистеми методологічною основою визначено системний підхід, який ґрунтується на дослідженні будь-якого економічного об’єкта як системи. У статі також проаналізовано систему управління територіальних громад з позиції теорії систем та теорії змін. Аналіз фундаментальних положень сучасних теорій управління, теорії змін, теорії систем та системного підходу, які присвячені системному аналізу об’єктів управління, характеристиці систем управління, визначенню функціональних складових систем управління тощо, дав можливість сформувати методологічний підхід до аналізу областей діагностики розвитку територіальних громад.
На основі обґрунтування необхідності моніторингу та діагностики відповідних організаційної та економічної підсистем територіальних громад, пропонується застосовувати організаційну та економічну області діагностики розвитку територіальних громад.
Застосування запропонованої у статті методики дасть змогу здійснити абсолютну та відносну діагностику розвитку територіальної громади як організаційно-економічної системи та дасть можливість визначити пріоритети управлінського впливу для розвитку територіальної громади за організаційними та економічними складовими.
48
Markov, I. S., and A. I. Markov. "Затяжний субфебрилітет, фебрильні лихоманки та фебрильні атаки неясного генезу: новий підхід до діагностики та лікування. Частина 1. Клініка." ACTUAL INFECTOLOGY 9, no. 4 (January 5, 2022): 6–14. http://dx.doi.org/10.22141/2312-413x.9.4.2021.246479.
Full textAbstract:
Метою дослідження було встановлення істинної етіологічної причини виникнення таких патологічних станів, як затяжний субфебрилітет, лихоманка неясного генезу (ЛНГ), та випадків стрімкого короткочасного фебрильного підвищення температури невстановленого походження. Матеріали та методи. Дизайн дослідження був клініко-діагностичним та включав пошук способів діагностики та лікування таких патологічних станів, як затяжний субфебрилітет, лихоманка неясного генезу та випадки стрімкого короткочасного фебрильного підвищення температури невстановленого походження. Дослідження мали проспективно-ретроспективний характер та були лонгітудинальними з тривалим періодичним спостереженням за певною частиною одних і тих самих пацієнтів упродовж 1–10 років після встановлення їм діагнозу «синдром хронічної бактеріальної інтоксикації» (СХБІ) та проведення відповідного лікування. За ефективністю отриманих результатів дослідження мали прямий характер, тому що беззаперечно призводили до одужання пацієнта із поліпшенням його стану та життя. Умови: дослідження були двоцентровими та проведені в амбулаторних умовах на базі 2 спеціалізованих в галузі хронічних інфекційних захворювань клінік з повним обсягом лабораторних досліджень. Учасниками дослідження були усі пацієнти (діти від грудного віку та дорослі до 80 років), які упродовж 2009–2020 років зверталися на консультацію до клінік зі скаргами на порушення температурного режиму (субфебрильне або фебрильне підвищення температури). Результати. Упродовж 2009–2020 років під наглядом авторів знаходилися 3999 пацієнтів (дорослих — 2047/3999, або 51,2 %, дітей — 1952/3999, або 48,8 %) із лихоманками невстановленого походження, а саме 1578/2047 (77,1 %) дорослих та 1206/1952 (61,8 %) дітей із затяжним субфебрилітетом, 70/2047 (3,4 %) і 25/1952 (1,3 %) відповідно — із фебрильною лихоманкою та 399/2047 (19,5 %) і 721/1952 (36,9 %) — із фебрильними атаками (ФА). У всіх 3999 (100 %) хворих було виявлено вогнище хронічної бактеріальної інфекції в нирках. При цьому більше ніж у 2/3 випадків (у 2780/3999, або 69,5 % хворих) був встановлений діагноз локально безсимптомного нефродисбактеріозу без клінічних, загальнолабораторних (включаючи майже нормальний загальний аналіз сечі) та інструментальних ознак запального процесу у нирках. Ще у 960/3999 (24,0 %) випадках було вперше встановлено латентне формування уповільненого клінічно безсимптомного хронічного пієлонефриту. У 259/3999 (6,5 %) хворих був встановлений діагноз хронічного пієлонефриту у стадії клінічного загострення. Як наслідок формування вогнища хронічної бактеріальної інфекції в нирках у хворих розвивався моносимптомний (тільки із підвищенням температури) або повносимптомний синдром хронічної бактеріальної інтоксикації, а саме: у 2024/2784 (72,7 %) дітей та дорослих із затяжним субфебрилітетом були присутні в різних поєднаннях типові клінічні прояви СХБІ, але у 760/2784 (27,3 %) випадках субфебрильна температура мала моносимптомний характер без інших скарг та клінічних симптомів. Діагноз підтверджували бактеріологічним дослідженням теплої сечі (тричі, 3 дні поспіль) та токсикологічним дослідженням крові за діагностичною системою «Токсикон». У всіх 3999 (100 %) хворих із сечі були виділені уринокультури різних бактерій. При цьому у 2205/3999 (55,1 %) хворих було виділено по 1 культурі бактерій, у 1608/3999 (40,2 %) хворих — одночасно по 2 культури різних бактерій, тобто ще 3216 штамів, у 186/3999 (4,7 %) — по 3 культури (558 штамів). Тобто загалом було виділено 5979 штамів різних бактерій, що розглядали як діагностичне підтвердження наявності у всіх 3999 пацієнтів із затяжним субфебрилітетом, ЛНГ або із фебрильними атаками вогнища хронічної бактеріальної інфекції у нирках. Головними чинниками виникнення порушень температурного режиму на тлі СХБІ виявилися ентерококи (2471/3999 штам від 61,8 % хворих), кишкова паличка (Escherichia coli) — 1495/3999 штамів (від 37,4 % хворих), а також стафілококи (Staphylococcus aureus та Staphylococcus haemolyticus — від 572/3999, або 14,3 % хворих) та стрептококи (Streptococcus pyogenes — від 124/3999, або 3,1 % хворих): сумарно 696/3999 штамів (від 17,4 % хворих). У всіх 818 (100 %) хворих, які були обстежені за системою «Токсикон», усі без винятку показники цитолітичної активності токсичних протеомів, що були перевірені, суттєво перевищували норму (p < 0,001). У переважної більшості хворих (у 664/818, або 81,17 %) була виявлена токсемія тяжкого ступеня, у 140/818 (17,11 %) — середньої тяжкості і тільки у 14 (1,71 %) — легкого ступеня. Усі 3999 хворих із затяжним субфебрилітетом, ЛНГ та ФА були проліковані бактеріальними автовакцинами, виготовленими з ізольованих при бактеріологічному обстеженні штамів. Один цикл складався із 2–3 курсів імунізації бактеріальними вакцинами. Один курс включав 10 або 12 підшкірних ін’єкцій у наростаючому дозуванні упродовж 19–21 дня. Між курсами витримували інтервал від 3 до 4 тижнів. Цикл лікування загалом тривав від 70 до 110 днів залежно від кількості курсів. Інтервали між циклами лікування зазвичай витримували упродовж 3 місяців. Ефективність такого лікування становила 71,2 % після першого циклу, 92,8 % — після другого та 99,2 % — після третього з повним відновленням втрачених під час хвороби працездатності та емоційного рівня особистого життя. Висновки. Встановлено, що етіологічною причиною виникнення затяжного субфебрилітету, фебрильних лихоманок неясного генезу та фебрильних атак є таке клінічно та нозологічно окреме захворювання, як синдром хронічної бактеріальної інтоксикації, який розвивається на тлі вогнища хронічної бактеріальної, зазвичай локально безсимптомної інфекції у нирках, що отримало назву «нефродисбактеріоз» та пов’язане зазвичай з тяжким бактеріальним ендотоксикозом, що було підтверджено відповідним токсикологічним дослідженням крові. Ефективним методом лікування (до 99,2 %) хворих із підвищеною температурою бактеріально-токсичного походження виявилося застосування бактеріальних автовакцин.
49
Markov, I. S., and A. I. Markov. "Затяжний субфебрилітет, фебрильні лихоманки та фебрильні атаки неясного генезу: новий підхід до діагностики та лікування. Частина 2. Діагностика та лікування." ACTUAL INFECTOLOGY 9, no. 5-6 (January 26, 2022): 42–52. http://dx.doi.org/10.22141/2312-413x.9.5-6.2021.246696.
Full textAbstract:
Метою дослідження було встановлення істинної етіологічної причини виникнення таких патологічних станів, як затяжний субфебрилітет, лихоманка неясного генезу (ЛНГ), та випадків стрімкого короткочасного фебрильного підвищення температури невстановленого походження. Матеріали та методи. Дизайн дослідження був клініко-діагностичним та включав пошук способів діагностики та лікування таких патологічних станів, як затяжний субфебрилітет, лихоманка неясного генезу та випадки стрімкого короткочасного фебрильного підвищення температури невстановленого походження. Дослідження мали проспективно-ретроспективний характер та були лонгітудинальними з тривалим періодичним спостереженням за певною частиною одних і тих самих пацієнтів упродовж 1–10 років після встановлення їм діагнозу «синдром хронічної бактеріальної інтоксикації» (СХБІ) та проведення відповідного лікування. За ефективністю отриманих результатів дослідження мали прямий характер, тому що беззаперечно призводили до одужання пацієнта із поліпшенням його стану та життя. Умови: дослідження були двоцентровими та проведені в амбулаторних умовах на базі 2 спеціалізованих в галузі хронічних інфекційних захворювань клінік з повним обсягом лабораторних досліджень. Учасниками дослідження були усі пацієнти (діти від грудного віку та дорослі до 80 років), які упродовж 2009–2020 років зверталися на консультацію до клінік зі скаргами на порушення температурного режиму (субфебрильне або фебрильне підвищення температури). Результати. Упродовж 2009–2020 років під наглядом авторів знаходилися 3999 пацієнтів (дорослих — 2047/3999, або 51,2 %, дітей — 1952/3999, або 48,8 %) із лихоманками невстановленого походження, а саме 1578/2047 (77,1 %) дорослих та 1206/1952 (61,8 %) дітей із затяжним субфебрилітетом, 70/2047 (3,4 %) і 25/1952 (1,3 %) відповідно — із фебрильною лихоманкою та 399/2047 (19,5 %) і 721/1952 (36,9 %) — із фебрильними атаками (ФА). У всіх 3999 (100 %) хворих було виявлено вогнище хронічної бактеріальної інфекції в нирках. При цьому більше ніж у 2/3 випадків (у 2780/3999, або 69,5 % хворих) був встановлений діагноз локально безсимптомного нефродисбактеріозу без клінічних, загальнолабораторних (включаючи майже нормальний загальний аналіз сечі) та інструментальних ознак запального процесу у нирках. Ще у 960/3999 (24,0 %) випадках було вперше встановлено латентне формування уповільненого клінічно безсимптомного хронічного пієлонефриту. У 259/3999 (6,5 %) хворих був встановлений діагноз хронічного пієлонефриту у стадії клінічного загострення. Як наслідок формування вогнища хронічної бактеріальної інфекції в нирках у хворих розвивався моносимптомний (тільки із підвищенням температури) або повносимптомний синдром хронічної бактеріальної інтоксикації, а саме: у 2024/2784 (72,7 %) дітей та дорослих із затяжним субфебрилітетом були присутні в різних поєднаннях типові клінічні прояви СХБІ, але у 760/2784 (27,3 %) випадках субфебрильна температура мала моносимптомний характер без інших скарг та клінічних симптомів. Діагноз підтверджували бактеріологічним дослідженням теплої сечі (тричі, 3 дні поспіль) та токсикологічним дослідженням крові за діагностичною системою «Токсикон». У всіх 3999 (100 %) хворих із сечі були виділені уринокультури різних бактерій. При цьому у 2205/3999 (55,1 %) хворих було виділено по 1 культурі бактерій, у 1608/3999 (40,2 %) хворих — одночасно по 2 культури різних бактерій, тобто ще 3216 штамів, у 186/3999 (4,7 %) — по 3 культури (558 штамів). Тобто загалом було виділено 5979 штамів різних бактерій, що розглядали як діагностичне підтвердження наявності у всіх 3999 пацієнтів із затяжним субфебрилітетом, ЛНГ або із фебрильними атаками вогнища хронічної бактеріальної інфекції у нирках. Головними чинниками виникнення порушень температурного режиму на тлі СХБІ виявилися ентерококи (2471/3999 штам від 61,8 % хворих), кишкова паличка (Escherichia coli) — 1495/3999 штамів (від 37,4 % хворих), а також стафілококи (Staphylococcus aureus та Staphylococcus haemolyticus — від 572/3999, або 14,3 % хворих) та стрептококи (Streptococcus pyogenes — від 124/3999, або 3,1 % хворих): сумарно 696/3999 штамів (від 17,4 % хворих). У всіх 818 (100 %) хворих, які були обстежені за системою «Токсикон», усі без винятку показники цитолітичної активності токсичних протеомів, що були перевірені, суттєво перевищували норму (p < 0,001). У переважної більшості хворих (у 664/818, або 81,17 %) була виявлена токсемія тяжкого ступеня, у 140/818 (17,11 %) — середньої тяжкості і тільки у 14 (1,71 %) — легкого ступеня. Усі 3999 хворих із затяжним субфебрилітетом, ЛНГ та ФА були проліковані бактеріальними автовакцинами, виготовленими з ізольованих при бактеріологічному обстеженні штамів. Один цикл складався із 2–3 курсів імунізації бактеріальними вакцинами. Один курс включав 10 або 12 підшкірних ін’єкцій у наростаючому дозуванні упродовж 19–21 дня. Між курсами витримували інтервал від 3 до 4 тижнів. Цикл лікування загалом тривав від 70 до 110 днів залежно від кількості курсів. Інтервали між циклами лікування зазвичай витримували упродовж 3 місяців. Ефективність такого лікування становила 71,2 % після першого циклу, 92,8 % — після другого та 99,2 % — після третього з повним відновленням втрачених під час хвороби працездатності та емоційного рівня особистого життя. Висновки. Встановлено, що етіологічною причиною виникнення затяжного субфебрилітету, фебрильних лихоманок неясного генезу та фебрильних атак є таке клінічно та нозологічно окреме захворювання, як синдром хронічної бактеріальної інтоксикації, який розвивається на тлі вогнища хронічної бактеріальної, зазвичай локально безсимптомної інфекції у нирках, що отримало назву «нефродисбактеріоз» та пов’язане зазвичай з тяжким бактеріальним ендотоксикозом, що було підтверджено відповідним токсикологічним дослідженням крові. Ефективним методом лікування (до 99,2 %) хворих із підвищеною температурою бактеріально-токсичного походження виявилося застосування бактеріальних автовакцин.
50
Vinychuk, S. M., O. A. Myalovytska, G. S. Trepet, and L. M. Trepet. "Мозочковий руховий синдром при гострих ізольованих інфарктах мозочка: клінічні прояви, діагностика та лікування." INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL, no. 5.59 (May 1, 2013): 45–53. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.5.59.2013.85547.
Full textAbstract:
Мета роботи — підвищення ефективності діагностики ступеня тяжкості мозочкового рухового синдрому у пацієнтів із гострим ізольованим інфарктом мозочка шляхом використання Міжнародної кооперативної шкали атаксії та визначення особливостей відновлення рухових функцій на тлі комплексної терапії. У дослідження були залучені 20 пацієнтів з доброякісним інфарктом мозочка. Аналіз результатів показав, що клінічні прояви і тяжкість мозочкового рухового дефіциту після інфаркту мозочка залежали від локалізації уражених анатомічних утворень і артеріальних територій васкуляризації. Об’єм рухового дефіциту за Міжнародною шкалою атаксії при інфарктах на території верхньої артерії мозочка (38,30 ± 3,16 бала) і задньої нижньої артерії мозочка (73,80 ± 3,97 бала) відповідав атаксії середньої тяжкості; інфаркти на території васкуляризації передньої нижньої артерії мозочка проявлялись легким атаксичним дефіцитом (18,00 ± 3,41 бала). Комплексна терапія з використанням традиційних засобів і препаратів протекторної та нейрометаболічної дії Цераксону (цитиколіну) та Актовегіну істотно підвищувала ефективність відновлення рухових функцій протягом перших 2 тижнів після розвитку інфаркту. Найстійкішими до лікувальних заходів були такі прояви атаксичного синдрому, як запаморочення, дизартрія і хиткість при ході.