To see the other types of publications on this topic, follow the link: Думка експертна.
Journal articles on the topic 'Думка експертна'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Думка експертна.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Kryvoshein, V. V. "Дельфі як базова форсайт-технологія соціально-політичної ризикології." Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, no. 7 (September 21, 2017): 57. http://dx.doi.org/10.15421/171796.
Full textAbstract:
Визначено, що серед форсайт-технологій особливе місце посідає техніка Дельфі як система ітеративних групових експертних оцінок. Цей метод характеризується тим, що взаємодія експертів відбувається у заочний спосіб; думки експертів є анонімними; експертиза побудована за ітеративною процедурою; зворотний зв’язок має керований характер; експертні оцінки можуть бути піддані квантифікації та статистичній обробці. Показано, що головна відмінність техніки Дельфі від звичайних опитувань експертів полягає в тому, що її застосування забезпечує зворотний зв’язок з фахівцями – у серії ітерацій експертам надаються узагальнені результати опитувань, які отримано на попередніх етапах, тим самим досягається встановлення консенсусу щодо вирішуваної проблеми. Доведено, що особливо продуктивною техніка Дельфі виявляється під час аналізу та оцінки соціально-політичних ризиків, яка передбачає початкове ізольоване винесення експертами своїх суджень і подальше багаторазове їх коригування на базі ознайомлення кожного експерта з судженнями інших експертів до досягнення певної єдності. Виявлено, що вперше техніка Дельфі була апробована службою BERI (Business Environment Risk Intelligence). Модель BERI згодом стала своєрідним еталоном для цілої низки інших моделей, що використовують техніку Дельфі. На підставі заочного опитування 100 експертів з різних галузей соціально-політичної сфери чотири рази на рік виводяться два індекси: індекс політичних ризиків та індекс операційних ризиків. Саме завдяки особливій процедурі опитування фахівців і статистичного аналізу отриманих результатів форсайт-технологія Дельфі дозволяє уникнути похибок індивідуальної експертизи, а також багатьох недоліків традиційної групової експертизи.
2
Дорофєєва, Тетяна. "Експертна оцінка потреби покращення управління фізичною культурою і спортом на місцевому рівні." Слобожанський науково-спортивний вісник 6, no. 86 (December 23, 2021): 20–25. http://dx.doi.org/10.15391/snsv.2021-6.003.
Full textAbstract:
Мета: визначити експертну оцінку потреби покращення управління фізичною культурою і спортом на місцевому рівні, а саме в регіонах та територіальних громадах. Матеріал і методи: експертне опитування через анкетування у цифровому та заочному форматі. Для створення експертної групи були опитані науково-педагогічні працівники закладів вищої освіти. Отримано 38 правильно оформлених анкет, які заповнили 38 науковців (докторів наук, професорів) зі спеціалізованих закладів вищої освіти та факультетів фізичного виховання. Результати: дана експертна оцінка твердженням, включеним до анкети, спрямованих на встановлення відношення провідних науковців до покращення управління фізичною культурою і спортом на місцевому рівні. За усіма наданими до оцінювання твердженнями експерти висловились на підтримку покращення рівня управління і використання для цього результатів наукових досліджень. В даному випадку рекомендовано застосування здобутків спортивної науки як важливого тригеру підвищення рівня управління розвитком спорту. Висновки: 97,4% (з них 81,6% повністю згодні і 15,4% тих, хто швидше згодні) експертів висловились, що рівень управління суттєво визначає стан розвитку спорту і якість фізкультурно-спортивних послуг на місцевому рівні. З твердженням, що існуючий рівень управління розвитком спорту на місцевому рівні недостатній, згодні 89,5% (50% і 39,5%) експертів. З тим, що існують значні можливості і резерви для покращення управління розвитком спорту на місцевому рівні, згодні 95,7% (65,8% і 28,9%) опитаних. 100% респондентів (84,2% і 15,8%) підтримують думку, що до покращення управління розвитком спорту на рівні регіонів і громад має долучитись спортивна наука. Усі фахівці, 100% (81,5% і 18,4%), вважають, що впровадження у практику якісних наукових розробок покращить управління спортом у регіонах. Отже, передбачення, що управління розвитком спорту на місцевому рівні вимагає суттєвих змін та якісного вдосконалення було підтверджено експертами у повній мірі. Ключові слова: експертна оцінка, управління, розвиток фізичної культури і спорту на місцевому рівні, використання результатів наукових досліджень.
3
Чумаченко, С., И. Черепнёв, А. Марынин, А. Мошенский, И. Струнин, and Л. Писня. "Особливості вибору методу для експертного оцінювання ефективності системи авіаційного пошуку і рятування." Науковий журнал «Інженерія природокористування», no. 3(17) (December 29, 2020): 126–32. http://dx.doi.org/10.37700/enm.2020.3(17).126-132.
Full textAbstract:
Протягом останніх 70 років почав інтенсивно створюватися метод експертних оцінок як науковий інструмент аналізу проблем, які складно формалізуються. В даний час в нашій країні і за кордоном цей метод широко застосовується при вирішенні різних складно формалізуємих проблем, пов'язаних з створенням сучасних зразків озброєння, управлінням складними організаційнотехнічними системами та ін.Анкетування й інтерв'ювання, мозковий штурм, дискусія, нарада, оперативна гра, сценарій та інші – такі різновиди методу експертних оцінок застосовуються для вирішення типових завдань. У більшості випадків найбільший ефект досягається за рахунок комплексного застосування декількох видів експертизи.Кваліфіковане застосування методу експертних оцінок значною мірою залежить від способу збору й обробки відповідей цілеспрямовано сформованої групи фахівців.Методи колективної роботи експертної групи припускають отримання узагальненої думки в ході спільного обговорення і вирішення поставленої задачі всіма експертами.Спершу обираються "потенційні" фахівці, які за своїми професійними якостями можуть бути залучені до роботи в ролі експертів. Група повинна бути сформована таким чином, щоб було забезпечено за можливості рівне представництво фахівців різних напрямів досліджуваної області.У групу включаються ті експерти, коефіцієнт компетентності яких не нижче граничного значення.При проведенні "типових" експертиз доцільно використовувати достовірність думок експерта.Збір і обробка експертної інформації здійснюються згідно розроблених для цих цілей методів.Практично для збору інформації складаються відповідні документи (спеціальні анкети тощо), а при її обробці й аналізі може використовуватися обчислювальна техніка.Для проведення експертного оцінювання ефективності складових компонент САПіР було запропоновано використання підходів, заснованих на послідовній ієрархічній декомпозиції критеріїв і факторів оцінювання та проведенні попарних порівнянь.
4
Чумаченко, С., И. Черепнёв, А. Марынин, А. Мошенский, И. Струнин, and Л. Писня. "Особливості вибору методу для експертного оцінювання ефективності системи авіаційного пошуку і рятування." Науковий журнал «Інженерія природокористування», no. 3(17) (December 29, 2020): 126–32. http://dx.doi.org/10.37700/enm.2020.3(17).126-132.
Full textAbstract:
Протягом останніх 70 років почав інтенсивно створюватися метод експертних оцінок як науковий інструмент аналізу проблем, які складно формалізуються. В даний час в нашій країні і за кордоном цей метод широко застосовується при вирішенні різних складно формалізуємих проблем, пов'язаних з створенням сучасних зразків озброєння, управлінням складними організаційнотехнічними системами та ін.Анкетування й інтерв'ювання, мозковий штурм, дискусія, нарада, оперативна гра, сценарій та інші – такі різновиди методу експертних оцінок застосовуються для вирішення типових завдань. У більшості випадків найбільший ефект досягається за рахунок комплексного застосування декількох видів експертизи.Кваліфіковане застосування методу експертних оцінок значною мірою залежить від способу збору й обробки відповідей цілеспрямовано сформованої групи фахівців.Методи колективної роботи експертної групи припускають отримання узагальненої думки в ході спільного обговорення і вирішення поставленої задачі всіма експертами.Спершу обираються "потенційні" фахівці, які за своїми професійними якостями можуть бути залучені до роботи в ролі експертів. Група повинна бути сформована таким чином, щоб було забезпечено за можливості рівне представництво фахівців різних напрямів досліджуваної області.У групу включаються ті експерти, коефіцієнт компетентності яких не нижче граничного значення.При проведенні "типових" експертиз доцільно використовувати достовірність думок експерта.Збір і обробка експертної інформації здійснюються згідно розроблених для цих цілей методів.Практично для збору інформації складаються відповідні документи (спеціальні анкети тощо), а при її обробці й аналізі може використовуватися обчислювальна техніка.Для проведення експертного оцінювання ефективності складових компонент САПіР було запропоновано використання підходів, заснованих на послідовній ієрархічній декомпозиції критеріїв і факторів оцінювання та проведенні попарних порівнянь.
5
ВАСИЛЬЄВ, СЕРГІЙ. "Експертний висновок у галузі права: новація національного судочинства." Право України, no. 2018/11 (2018): 189. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-11-189.
Full textAbstract:
Реформування цивільного, господарського та адміністративного судочинства сприяло виникненню нових процесуальних інститутів та процедур, одним із таких нововведень стала експертиза у галузі права і поява нового учасника судового процесу – експерта з питань права. Аналіз наукових публікацій свідчить, що питання експертного висновку у галузі права ще не стали предметом глибоких досліджень науковців. Як правило, автори звертають увагу більше на організаційні проблеми здійснення вказаної експертизи та на визначення статусу експерта з питань права, тоді як питання становлення висновку експерта в галузі права як у судочинстві зарубіжних країн, так і у національному процесуальному праві, його статус та змістова характеристика залишаються поза увагою. Мета статті – встановлення форм застосування інституту судової експертизи у галузі права в судочинстві, виявлення недоліків правового регулювання цього інсти туту та спроба визначення правового статусу експертизи у галузі права в національній моделі судочинства. Основні результати дослідження пов’язані з аналізом зарубіжного та національного законодавства щодо появи у судочинстві спеціального суб’єкта, який незалежно від правової позиції учасників спору, враховуючи його високий рівень науково-професійної підготовки, і на підставі матеріалів справи та чинного законодавства, має право зробити експертний висновок щодо застосування аналогії закону (аналогії права) чи змісту норм іноземного права. Розглянуто різноманіття форм участі у судовому процесі експертів з питань права, організаційну та змістову природу висновку експерта у галузі права. У процесі дослідження були зроблені такі висновки: закріплення експертного висновку у галузі права в національному судочинстві слід вважати природним результатом його історичного розвитку; мета участі у судовому процесі експерта з питань права – донести до суду особисту думку визнаного фахівця у галузі права, що може сприяти більш якісному захисту відповідних суспільних відносин та ефективному здійсненню правосуддя загалом; основним критерієм для експерта з питань права має бути його статус визнаного фахівця, крім того, є перспективною думка про можливість залучення у ролі такого експерта не тільки фізичної, а й юридичної особи; висновок експерта у галузі права має всі ознаки акта неофіційного доктринального тлумачення; використання у судовій практиці висновку експерта у галузі права сприяє розширенню або зміні нормативної моделі поведінки судді у цивільному, господарському та адміністративному судочинстві.
6
Фарима, М. М. "ВИКОРИСТАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗНАНЬ ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ ТОРГІВЛІ ДІТЬМИ АБО ІНШОЇ НЕЗАКОННОЇ УГОДИ ЩОДО ДИТИНИ." Juridical science, no. 2(104) (July 15, 2021): 462–71. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-104-2.52.
Full textAbstract:
У статті визначено, що Кримінальний процесуальний кодекс України регламентує використання спеціальних знань, що застосовують під час розслідування торгівлі дітьми або іншої незаконної угоди щодо дитини у таких формах: залучення спеціаліста до проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій; залучення експерта і проведення експертизи; надання консультацій спеціалістом. Доведено, що найпоширенішою формою застосування спеціальних знань у кримінальних провадженнях, розпочатих у зв’язку з торгівлею дітьми або іншої незаконної угоди щодо дитини, є залучення експерта та проведення експертизи. Розглянуто такі з них: криміналістичні (почеркознавча, технічна експертиза документів; трасологічна, дакти- лоскопічна; фототехнічна; відео-, звукозапису; матеріалів, речовин та виробів; молекулярно-генетична; комп’ютерно-технічна; психологічна; мистецтвознавча; медичні (експертиза тілесних ушкоджень; експертиза статевих станів). З’ясовано, що у науковій літературі немає однозначного вирішення питання щодо форм використання спеціальних знань у процесі розслідування торгівлі людьми. Проте ми поділяємо думки деяких авторів, які до основних форм застосування спеціальних знань і технічних засобів у межах розслідування аналогічних злочинів відносять: 1) безпосереднє використання суб’єктом кримінально-процесуальної діяльності при виконанні своїх процесуальних функцій щодо збирання, дослідження й оцінки доказів; 2) участь спеціалістів при провадженні слідчих (розшукових) дій (СРД); 3) призначення і провадження судових експертиз. Визначено, що основною метою проведення судової експертизи є сприяння повному і швидкому розслідуванню злочинів, встановленню істини у кримінальному провадженні, дослідження певних об’єктів і явищ, отримання необхідних відомостей для встановлення обставин, що мають значення для прийняття правильних та обґрунтованих рішень, а також отримання таких нових фактичних даних, які досі ініціаторам проведення експертизи не були відомі та які іншим способом встановити неможливо. Загалом, експертиза проводиться для виявлення тих фактичних даних, які можуть підтвердити або спростувати факти, що мають юридичне значення.
7
Arabadjyiev, D. Y. "Прикладні методи політичних досліджень у структурі громадського моніторингу виборчого процесу." Grani 18, no. 7 (May 5, 2015): 53–56. http://dx.doi.org/10.15421/1715135.
Full textAbstract:
В статті розглядаються теоретичні та практичні аспекти використання прикладних методів політичних досліджень у процесі здійснення громадського моніторингу за виборчим процесом в Україні. Подано визначення і стислу характеристику ключових методів громадського моніторингу – основного методу (спостереження), а також інших методів, у тому числі тих, що запозичені з інших (неполітичної) сфер – в першу чергу соціології. Охарактеризовано окремі види опитувальних методів (масові й експертні опитування), екзитпол, фокусгрупи, швидкий статистичний підрахунок голосів (quickcount або ШСПГ) та кейсстаді (casestudy). Зроблено висновки про наступне. Масові і експертні опитування спрямовані на діагностику громадської та експертної думки з того чи іншого питання, визначення особливостей поля проведення моніторингу на даному етапі і побудову прогнозів щодо подальших змін у цьому полі, результатами виборів та ін. Фокусгрупи спрямовані на залучення представників окремих, визначених тематикою досліджень, груп або експертів до обговорення питань, пов’язаних з моніторинговою діяльністю, для вироблення рекомендацій органам влади та місцевого самоврядування, підготовки спільних документів, резолюцій, розробки стратегій моніторингової діяльності. Екзитпол і ШСПГ використовуються безпосередньо в день виборів для проведення паралельного підрахунку голосів та порівняння з офіційними результатами. Кейсстаді – метод, за якого можна наочно продемонструвати інтенсивність використання адміністративного ресурсу, його типів, форм, методів і технологій.
8
Полтавець, Наталія. "СУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИНЕНОСТІ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ МАЙБУТНІХ ХУДОЖНИТКІВ ДЕКОРАТИВНО- ПРИКЛАДНОГО МИСТЕЦТВА." ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 2, no. 16 (November 28, 2019): 107–16. http://dx.doi.org/10.35387/od.2(16).2019.107-116.
Full textAbstract:
У публікації висвітлено сучасний стан розвиненості творчого потенціалу майбутніх художників декоративно-прикладного мистецтва в процесі вивчення фахових дисциплін у закладах вищої освіти. На основі використання методів анкетування, узагальнення, систематизації, зіставлення, аналізу виконаних навчальних та навчально-творчих робіт студентів І курсу, висвітлено результати дослідження сучасного стану розвиненості творчого потенціалу майбутніх художників декоративно-прикладного мистецтва у Київській державній академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука. З метою отримання об’єктивних відомостей анкетування, нами враховувалась і порівнювалась думка майбутніх художників декоративно-прикладного мистецтва з думкою експертів. В якості експертів було залучено 17 викладачів фахових дисциплін, що є професійними художниками, членами Національної спілки художників України, що мають почесні звання заслужених і народних художників, діячів мистецтв України. Порівняння отриманих даних уможливлює висновок про те, що думка майбутніх художників декоративно-прикладного мистецтва щодо їхнього рівня розвиненості творчого потенціалу дещо завищена. Експерти наголошують, що студенти не володіють необхідними професійними професійно-художніми знаннями, вміннями і навичками, не мають достатньої художньо-творчої мотивації та творчої активності. Проведене дослідження щодо аналізу сучасного стану розвиненості творчого потенціалу майбутніх художників декоративно-прикладного мистецтва свідчить про його низький рівень, що негативно впливає на якість професійної навчально-творчої діяльності в закладі вищої освіти.
Ключові слова: творчий потенціал, творча діяльність, майбутні художники декоративно-прикладного мистецтва.
9
Кашуба, Віталій, Владислав Данильченко, Ілля Вако, and Олександр Кримець. "З ДОСВІДУ ВИКОРИСТАННЯ КВАЛИМЕТРІЇ ЩОДО ІДЕНТИФІКАЦІЇ РУХОВИХ ПОМИЛОК ПРИ ФОРМУВАННІ ТЕХНІКИ РУКОПАШНОГО БОЮ." Вісник Прикарпатського університету. Серія: Фізична культура, no. 35 (January 4, 2021): 42–48. http://dx.doi.org/10.15330/fcult.35.42-48.
Full textAbstract:
Мета. Визначити орієнтири підвищення ефективності процесу формування техніки рукопашногобою. Методи. Для досягнення поставленої мети було використано такі методи дослідження: аналізнауково-методичної літератури та документальних матеріалів, кваліметрія – метод експертних оцінок.При проведенні експертизи методом надання переваги розрахункове значення коефіцієнта конкордації Wстановило 0,92 (p<0,05), тобто результатам проведеної експертизи можна довіряти, саму експертизуможна вважати такою, що відбулася, а думку експертів – узгодженою. Експертну оцінку проводили заучастю 26-ти фахівців. Результати. У процесі досліджень нами визначена ступінь узгодженості думокекспертів при ранжируванні типових помилок, які допускають курсанти при освоєнні больових ізадушливих прийомів в процесі спеціальної фізичної підготовки. Отримані дані дозволяють припустити,що подолання технічних помилок – одна з найважливіших завдань процесу спеціальної фізичної підготовки.Багато помилок, які допускають курсанти при освоєнні больових і задушливих прийомів пов’язані зруховими помилками. Відповідно до сучасних уявлень рухова неточність – невід’ємний компонент руховоїдіяльності. Важливо відзначити, що рухові помилки – це не тільки значущі неточності. Спортсмен можепросто недостатньо добре знати, як формується та чи інша рухова дія, що буває результатом помилок –щодо техніки вправи і техніки його виконання, результатом нездатності (тим більше в умовах дефіцитучасу) знайти доцільний варіант техніки вправи для створення особливих (відрізняються від звичних) умовйого виконання, у результаті невміння, забезпечити правильне виконання вправи з-за недостатньогорухового потенціалу, в тому числі в зв’язку з втомою. Висновок. Визначено орієнтири підвищення ефек-тивності процесу формування базової техніки рукопашного бою.Ключові слова: техніка рукопашного бою, кваліметрія, рухові помилки.
10
Мамчур, Л. В., and М. О. Мельніков. "ВИСНОВОК ЯК ПРОЦЕСУАЛЬНА ФОРМА ВИКОРИСТАННЯ ФАХОВИХ ЗНАНЬЕКСПЕРТА З ПИТАНЬ ПРАВА В ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ." Прикарпатський юридичний вісник 2, no. 4(29) (April 21, 2020): 66–69. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v2i4(29).436.
Full textAbstract:
У статті досліджено висновок експерта з питань права та його доказову силу в судовому процесі. Авто-ри зазначають загальну позитивність змін у процесу-альному законодавстві, націлених на появу у процесі експерта з питань права як спеціального учасника судового розгляду, але вказують на потребу визначити єдині підстави для залучення експерта з питань права у процес, які б мінімізували роль розсуду судді під час розгляду конкретної справи.
Детальному аналізу піддано наявні недоліки та суперечності правової регламентації використання фахової думки експерта в частині невизначеності сту-пеня обов’язковості висновка експерта з питань права як процесуального документа.
Для подолання виявлених недоліків автори пропонують надати висновкові експерта з питань права статусу процесуального доказу, що в такому випад-ку повинен залучатися до справи і досліджуватися нарівні з іншими доказами під час розгляду справи по суті. Автори вважають, що такий підхід дозволить повною мірою врахувати такі існуючі принципи ци-вільного судочинства, як незалежність суду і диспози-тивність судового розгляду, й уникнути ототожнення висновку експерта з питань права з актами офіційного чи неофіційного тлумачення законодавства.
Водночас більш чітким виглядатиме процесуальний статус експерта з питань права, оскільки можна, прово-дячи деякі аналогії зі статусом свідка у процесі, спеці-ально передбачити відповідну процедуру попередження, у момент залучення до участі у справі, що розглядаєть-ся, експерта з питань права про його відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку або відмову від його надання без поважних причин.
На думку авторів, вимоги до висновку експерта з питань права мають бути максимально формалізовані, підтримана ідея щодо розроблення єдиної типової фор-ми такого висновку як базової.
11
Мороз, Світлана, and Володимир Мороз. "ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУБ’ЄКТІВ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ВИЩОЇ ОСВІТИ: АНАЛІЗ ЕКСПЕРТНИХ ОЦІНОК РОБОТОДАВЦІВ." Науковий вісник: Державне управління, no. 1(11) (April 18, 2022): 128–49. http://dx.doi.org/10.33269/2618-0065-2022-1(11)-128-149.
Full textAbstract:
Підвищення якості вищої освіти та забезпечення її тісного зв’язку з наукою передбачено стратегічним напрямом розвитку держави. Метою статті стало з’ясування думки роботодавців щодо відповідальності суб’єктів управління якістю вищої освіти за її підсумковий рівень і проведення аналізу отриманих експертних оцінок через призму проблематики вдосконалення механізмів державного управління забезпеченням якості вищої освіти. Визначення рівня відповідальності окремих з суб’єктів управління якістю вищої освіти за її підсумковий рівень стало одним з фокусів уваги проєкту «Оцінка якості вищої освіти». Використовуючи інструментарій експертного інтерв’ю та анкетування, проведено аналіз результатів опитування роботодавців і встановлено, що роботодавці не зацікавлені у залученні до процедур забезпечення якості вищої освіти та не відчувають своєї відповідальності за її підсумковий рівень. Така позиція роботодавців є цілком природною, адже участь представників реального сектора економіки у процедурах забезпечення якості вищої освіти не забезпечує отримання того економічного ефекту, який може бути здобутий суб’єктом господарювання за умови використання відповідних ресурсів у межах своєї професійної діяльності. «Неприродність процесів» забезпечення якості вищої освіти для суб’єктів господарювання стала причиною того факту, що респонденти з числа роботодавців оцінили рівень своєї відповідальності майже на мінімальному рівні. Найбільший рівень відповідальності за якість вищої освіти роботодавці поклали на заклади вищої освіти та студентів, тим самим знизивши не лише рівень своєї відповідальності, а також і відповідальності органів публічного управління та суспільства загалом. За результатами опитування роботодавців було з’ясовано їх думку щодо розподілу відповідальності за якість вищої освіти між такими її стейкхолдерами як: студенти; заклади вищої освіти; роботодавці; органи публічного управління (органи державної влади та органи місцевого самоврядування); суспільство (громадські об’єднання; моніторингові місії; експертні агентства). Результати аналізу відповідей респондентів дали змогу сформулювати узагальнення та висновки щодо можливих напрямів вдосконалення змісту та практики використання деяких з механізмів державного управління забезпеченням якості вищої освіти в частині створення умов для залучення роботодавців до процедур контролю якості результатів діяльності закладів вищої освіти. У статті обґрунтовано необхідність обов’язкового включення представників роботодавців до складу експертних груп з акредитації освітніх програм, а також до складу екзаменаційних комісій з присудження (присвоєння) професійної кваліфікації майбутнім фахівцям.
12
Пивоварова, Н. П. "Перспективи релігійної реформи в Україні: думки експертів." Український соціум, no. 1 (68) (2019): 73–88.
Find full text
13
Myronenko, Vyacheslav Volodymyrovych. "РАКЕТНО-ЯДЕРНІ ПРОГРАМИ У ЕВОЛЮЦІЇ ЗАХІДНОЇ НАУКОВОЇ ДУМКИ." Epistemological Studies in Philosophy Social and Political Sciences 4, no. 2 (December 25, 2021): 81–87. http://dx.doi.org/10.15421/342125.
Full textAbstract:
У статті досліджено особливості політичної думки західних вчених щодо ракетно-ядерних програм. Проведена аналітична інтерпретація підходів західних науковців щодо значення ракетно-ядерних озброєнь у світових політичних процесах. Шляхом застосування компаративного методу визначені позиції дослідників щодо науково-промислового потенціалу держав як спроможності у виробленні ядерного озброєння. Методичним інструментарієм науково-теоретичних та прикладних досліджень у даній статті стали різні методики експертних оцінок, які отримали аналітичну оцінку щодо об’єктивності висновків кваліфікованих експертів зі сфери ракетно-ядерних озброєнь, зокрема зарубіжних підходів. Доведено, що проблеми методичного характеру при застосуванні методу порівняльно-інституціонального аналізу мають другорядне значення, оскільки мета аналізу полягає не в порівнянні оцінок одних і тих же характеристик для формування і розвитку ракетно-ядерних програм, коли суб’єктивізм чи недостатнє урахування ступеню об’єктивності може помітно вплинути на адекватність результату, а виявленні фактори впливу одних характеристик наукових підходів на інші при зіставленні множин оцінок таких характеристик для всіх аналізованих наукових підходів. У статті обґрунтовується, що мета порівняльно-інституційного аналізу буде мати суттєве значення не у порівнянні особливостей підходів європейських і американських вчених, а у виявленні тренда впливу рівня розвитку ракетно-ядерних програм на особливості зовнішньої політики при порівнянні двох множин, кожна з яких містить оцінки відповідної характеристики. І при цьому, в кожній з цих множин серед оцінок для всіх досліджених наукових підходів на відповідних проміжках часу входитимуть оцінки й у підходах як європейських, так і американських дослідників. Показано, що західні науковці розглядають ракетно-ядерні програми у політиці держав у двох напрямах: забезпечення національної безпеки та підтримка миру і міжнародних відносинах. Доведено, що відсутність єдності розуміння щодо політичних факторів, які стають каталізаторами розробок і впровадження ракетно-ядерних програм та дискусійність щодо критеріїв визначення політичного потенціалу держав, що можуть реалізовувати дану політику.
14
Pyvovarova, Nadiia. "The perspectives for religious reform in Ukraine: expert opinions." Ukrainian society 2019, no. 1 (April 15, 2019): 73–88. http://dx.doi.org/10.15407/socium2019.01.073.
Full text
15
Карнак, А. "Формування експертної думки в мистецтві: у пошуках єдиного підходу." Сучасне мистецтво, Вип. 3 (2006): 147–54.
Find full text
16
O.O., Serha. "CRITERIA AND SIGNS OF HARMONIOUS FAMILY UPBRINGING OF ADOLESCENTS." Scientic Bulletin of Kherson State University. Series Psychological Sciences, no. 4 (December 1, 2021): 101–7. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2021-4-13.
Full textAbstract:
The purpose of this article is a theoretical study and empirical study of the criteria and signs of harmonious family upbringing of adolescents. Scientists have always been interested in establishing criteria for determining the success of raising children. But most of the research was devoted to the study of education in educational institutions. In addition, there is a need to define certain criteria for assessing the results of the upbringing of adolescents, given the significant psychological features of this age period.Methods. To achieve the goal of the study, methods of analysis and synthesis, systematization of scientific sources, comparison and generalization were used. Questionnaires were also conducted to study this issue with the involvement of two groups of experts – parents and professionals.Results. In the course of the study of the criteria and signs of success of family upbringing of adolescents, the opinion of experts on the indicators of upbringing of adolescents and criteria for assessing upbringing was studied. Based on the results of studying the opinions of parents and experts, important indicators of adolescent upbringing were identified, including responsibility, respect for the dignity of others and personal freedom, respect for all forms of life and cultural values, self-control, optimism. A similar humanistic orientation of these indicators has been found, which, according to all experts, is important and worthy of attention. The study of the criteria for assessing the upbringing of adolescents also showed the similarity of the positions of parents and professionals in the education of adolescents. Differences of opinion were also found between the two groups of experts on the importance of individual criteria.Conclusions. Understanding the results of the study allows us to conclude that family upbringing is a process of encouraging, supporting and developing a child through the efforts of parents and relatives from birth to adulthood. Adolescence is characterized by the development and formation of personality, finding one's place in the society, emotional vulnerability and significantly affects the behavior of children. The result of harmonious family upbringing of adolescents is responsibility, respect for the dignity of others and personal freedom, respect for all forms of life and cultural values, self-control, optimism.Key words: family upbringing, parents, teenagers, adolescence age, manners. Мета статті полягає в теоретичному вивченні та емпіричному дослідженні критеріїв і ознак гармонійного сімейного виховання дітей підліткового віку. Встановлення критеріїв для визначення успішності виховання дітей цікавило вчених завжди. Проте більшість досліджень було присвячено вивченню процесу виховання дітей не в сім’ях, а в умовах навчальних закладів. Крім того, існує потреба у визначенні окремих критеріїв щодо оцінки результатів виховання дітей підліткового віку, зважаючи на значні психологічні особливості цього вікового періоду. Методи. Для досягнення мети дослідження використовувались методи аналізу та синтезу, систематизації наукових джерел, порівняння та узагальнення. Також проводилось анкетування з метою вивчення даного питання із залученням двох груп експертів – батьків та фахівців.Результати. Під час дослідження критеріїв та ознак гармонійного сімейного виховання дітей підліткового віку вивчалася думка експертів щодо показників вихованості підлітків та критеріїв оцінки виховання. За результатами вивчення думок експертів-батьків та експертів-фахівців визначено вагомі показники вихованості підлітків, зокрема відповідальність, повага гідності інших людей та свободи волі особистості, повага до всіх форм життя та культурних цінностей, самоконтроль, оптимізм. З’я-совано схожу гуманістичну спрямованість цих показників, які, на думку всіх експертів, є вагомими і вартими уваги. Дослідження критеріїв оцінки вихованості підлітків також показало схожість позицій батьків та фахівців у питаннях виховання підлітків. Також було знайдено відмінності в думках двох груп експертів із приводу вагомості окремих критеріїв. Висновки. Осмислення результатів дослідження дозволяє дійти висновку, що сімейне виховання – це процес заохочення, підтримки та розвитку дитини зусиллями батьків і родичів від її народження до дорослості. Підлітковий вік характеризується розвитком та становленням особистості, пошуком свого місця в соціумі, емоційною вразливістю і суттєво впливає на поведінку дітей. Результатом гармонійного сімейного виховання дітей підліткового віку є відповідальність, повага гідності інших людей та свободи волі особистості, повага до всіх форм життя та культурних цінностей, самоконтроль, оптимізм. Ключові слова: сімейне виховання, батьки, підлітки, підлітковий вік, вихованість.
17
Будянський, Дмитро Васильович, Марина Григорівна Друшляк, Олена Володимирівна Семеніхіна, Інна Іванівна Харченко, Василь Олександрович Горбачук, and Ольга Серафимівна Чашечникова. "ТИПОЛОГІЯ ЕЛЕКТРОННИХ РЕСУРСІВ У ФОРМУВАННІ РИТОРИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ФАХІВЦЯ." Information Technologies and Learning Tools 81, no. 1 (February 23, 2021): 82–96. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v81i1.4292.
Full textAbstract:
У статті на основі тлумачення категорії «риторична культура» як інтегративної особистісної характеристики, що передбачає ґрунтовні знання історії, теорії і методики ораторського мистецтва (етапи підготовки промови, риторичні тропи та фігури, прийоми активізації уваги аудиторії тощо), інтелектуальні, мовленнєві, етичні, естетичні та артистично-виконавські якості, які виражаються у формі оригінального продукту мисленнєво-мовленнєвої діяльності схарактеризовано типологію електронних ресурсів у формуванні риторичної культури вчителя: відеоконтент (промови видатних ораторів минулого і сучасності, фрагменти кінофільмів, театральних вистав, телевізійних програм, виступи майстрів художнього слова, лекції вітчизняних і зарубіжних викладачів, доповіді відомих учених, фрагменти уроків та виховних заходів), аудіоконтент (подкасти, аудіокниги), курси з риторики на освітніх платформах (UDEMY, EDUGET, TED), спеціалізовані ресурси з риторики, спеціалізоване програмне забезпечення в галузі риторики (Тренер Оратора, Ummo, Public Speaking, Черная риторика, Говорилло), соціальні спільноти для онлайн комунікації (Facebook, Instagram, Telegram). Коротко надано описові характеристики кожного типу та наведено відповідні приклади з Інтернет-посиланнями на типовий Інтернет-контент. За проведеним аналізом електронних ресурсів у галузі риторики для формування риторичної культури фахівця найбільш ефективними, на думку експертів (фахівців у галузі ораторського мистецтва), є використання відеоконтенту, а саме: промови видатних ораторів минулого і сучасності, використання аудіоконтенту та використання спеціалізованого програмного забезпечення, що підтверджено коефіцієнтом конкордації Кендала (0,87) та χ^2-критерієм оцінки вірогідності результату χ=26,85, що для рівня значущості 0,05 підтверджує вірогідність висновків експертної групи.
18
Merezhko , S. I. ,. "ЕКОНОМІЧНИЙ ЕФЕКТ КОРУПЦІЇ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ." Theory and Practice of Public Administration 2, no. 73 (March 19, 2021): 93–101. http://dx.doi.org/10.34213/tp.21.02.10.
Full textAbstract:
Статтю присвячено аналізу економічного ефекту від корупційних діянь. Встановлено, що провадження антикорупційної політики є доцільним, незважаючи на думки деяких експертів щодо певного корисного ефекту для економіки. Визначено подальшу необхідність стратегії дій держави щодо боротьби з корупцією. Наведено основні пункти такої стратегії, спрямованої на скорочення масштабів корупції.
19
Перемибіда, Денис Олександрович, and Віктор Вікторович Пастухов. "УКРАЇНА – НАТО: ІСТОРІЯ ВІДНОСИН ТА ЗЛАМ СТЕРЕОТИПІВ В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ ЩОДО АЛЬЯНСУ." Військово-науковий вісник, no. 36 (November 16, 2021): 86–99. http://dx.doi.org/10.33577/2313-5603.36.2021.86-99.
Full textAbstract:
У статті розглядається історичний аспект зміни суспільно-політичної думки щодо співпраці України з Організацією Північноатлантичного альянсу, злам нав’язаних радянською владою та російським інформаційним втручанням стереотипів щодо НАТО та участі Збройних Сил України у спільних миротворчих операціях. На підставі документальних даних доведено, що політика української влади щодо відносин з НАТО не була послідовною, а українське суспільство тривалий час перебувало в полоні колишніх уявлень про цю безпекову організацію. В умовах триваючої агресії Російської Федерації воєнно-технічна, матеріальна, експертна допомога НАТО дуже важлива для України. Нові підходи до забезпечення ефективних гарантій суверенітету, територіальної цілісності та зміцнення обороноздатності країни вимагають активного співробітництва між нашою державою та Альянсом.
20
Соломаха, А. Г. "ІНСТИТУТ ПРЕФЕКТА В УКРАЇНІ: МІЖ ВИКЛИКАМИ ТА ПЕРСПЕКТИВАМИ (НА ОСНОВІ НАУКОВО-ЕКСПЕРТНОЇ ДУМКИ)." Herald of Lviv University of Trade and Economics Law sciences, no. 10 (November 18, 2021): 42–48. http://dx.doi.org/10.36477/2616-7611-2021-10-06.
Full textAbstract:
У статті аналізується актуальність імплементації інституту префекта в Україні в контексті проведення реформи децентралізації, що є органічною частиною більшої адміністративно- територіальної реформи. У статті обґрунтовується теза про те, що, незважаючи на необґрунто- вану критику введення в правову систему інституту префекта, основною роботою останнього має бути лише надання консультацій ОМС та узгодження підготовлених рішень виключно з точки зору відповідності Конституції та українським законам. Таким чином, якщо депутати територіальної громади затвердять певне рішення, яке прямо звужує або порушує права і свободи громадян, префект як представник центральної влади має втрутитися в ситуацію. Автор статті погоджується, що за введення інституту префекта необхідно ґрунтовно пропи- сати його рівновіддаленість від політичних сил як держслужбовця, а також незмінність на тлі сис- тематичних змін президентів або урядів. Водночас важливо змістовніше прописати конституційну підзвітність інституту префектів. Так, зважаючи на актуальні на 2020/2021 рр. законотворчі іні- ціативи з цього питання, всі свої рішення префект повинен узгоджувати і в Офісі Президента, і в Кабміні окремо. Дискусійним залишається питання конституційності призначення префекта. Так, серед консти- туційних повноважень функцій Президента такої можливості наразі немає, відповідно, якщо пре- фект має координувати зв’язок виконавчої влади з владою місцевою, то більш логічно було б підпо- рядкувати префектури лише Кабінету Міністрів, як і всі органи виконавчої влади. На кінець 2021 р. вітчизняна законодавча база не оперує правовим обґрунтуванням функцій, переліку повноважень, міри правової відповідальності, механіки роботи та моніторингу законності та конституційності рішень місцевої влади. У статті наголошується, що саме прийняття спеціалізованого законодавства, що уможливить появу та діяльність інституту префекта, які мають бути ефективною та релевантною альтернати- вою місцевим державним адміністраціям, що нині теж перебувають у стані реформування.
21
Olena, Mitova, and Ivchenko Oksana. "Optimization of the Pedagogical Control Structure in Youth Basketball Based on Expert Assessment." Physical culture, sports and health of the nation 258, no. 6(25) (2018): 170–75. http://dx.doi.org/10.31652/2071-5285-2018-6-25-170-175.
Full text
22
Берченко, Г. В. "Застереження Конституційного Суду України як елемент процедури внесення змін до Конституції України." Актуальні проблеми політики, no. 66 (January 18, 2021): 118–23. http://dx.doi.org/10.32837/app.v0i66.716.
Full textAbstract:
У статті розглянуто роль застережень Конституційного Суду України в процедурі внесення змін до Конституції України. Стверджується, що генетично конституційний контроль з'явився у зв'язку з необхідністю органу конституційного контролю перевіряти на відповідність конституції акти парламенту. Проте нині сформувалася значна практика участі органів конституційної юрисдикції у розгляді в формі контролю за законопроектами про внесення змін до конституції. Водночас цей підхід має свої позитивні і негативні сторони.
Зроблено висновок про те, що історично висловлення різного роду думок рекомендаційного характеру у мотивувальній частині висновку щодо відповідності законопроекту статтям 157-158 Конституції - винахід самого КСУ, який він почав застосовувати з 2000 року. Саме такі думки згодом набули статусу «застережень» у його рішеннях. Законодавець, формулюючи термін «застереження» щодо висновку КСУ про внесення змін до Конституції України, мав на увазі лише ті випадки, коли законопроект відповідає статтям 157-158 Конституції України лише частково, наприклад низка положень їм відповідають, а інші - ні. З цієї точки зору аргументація, висловлена КСУ у мотивувальній частині, у «негативному» висновку, в якому КСУ знайшов порушення статей 157-158, може допомогти правильно відкоригувати законопроект і має право отримати статус «застережень».
Доктринальна, рекомендаційна функція КСУ в цьому плані є не зовсім коректною, оскільки КСУ має виконувати певну роль - вказувати межі дозволеного, проте в жодному разі не висловлювати фахові або ж експертні побажання. Єдиний наслідок таких побажань - це лише необхідність їх «розгляду» парламентом, проте в жодному разі не обов'язок урахування. Проте така дуальна природа висновків поза критеріями перевірки, визначеними статтями 157-158 Конституції України, стає більше політичною. Знову ж таки КСУ - це не експерт, який залучається як дорадчий орган, а суб'єкт, юридичні позиції якого повинні мати обов'язковий характер.
23
Воробель, У. Б. "Інститут «amicus curiae» в праві держав романо-германської правової сім’ї." Науково-теоретичний журнал «Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка» 3, no. 87 (September 27, 2019): 36–49. http://dx.doi.org/10.33766/2524-0323.87.36-49.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню формування та розвитку інституту експерта з питань права, а також особливості його законодавчого регулювання та функціонування в праві держав романо-германської правової сім’ї, зокрема в таких державах, як Франція, Німеччина, Польща, Бразилія та Мексика. Встановлено, що нині amicus curiae – це суб’єкт, котрий не бере участі в судовому процесі в якості сторони, однак володіє виключними юридичними або професійними знаннями з важливої теми, яка має місце в конкретній справі, та пропонує увазі суду певну думку, позицію з того чи іншого питання, що сприяє обґрунтуванню судом своїх мотивів у прийнятті рішення в конкретній, як правило, складній правовій ситуації.
24
Лиско, Н. А. "Проект податкової реформи в Україні: сучасні реалії, думки експертів та позиція Міністерства фінансів України." Економіка. Фінанси. Право. Серія: "Економіка", no. 10 (2015): 9–10.
Find full text
25
В. М. Чисніков, В. М. Чисніков. "МАЛЕНЬКІ ОГРІХИ ВЕЛИКОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЮРИДИЧНОЇ ЕНЦИКЛОПЕДІЇ (ТОМ 20)*." Криміналістичний вісник 33, no. 1 (February 2, 2021): 117–26. http://dx.doi.org/10.37025/1992-4437/2020-33-1-117.
Full textAbstract:
Нещодавно побачив світ останній, 20-й том Великої української юридичної енциклопедії – «Криміналістика, судова експертиза, юридична психологія», який мене, історика криміналістики, дуже зацікавив. Насамперед зазначу, що авторами більшості статей енциклопедії є доктор юридичних наук В. Ю. Шепітько і на той час кандидат юридичних наук М. В. Шепітько (батько і син). Проте рецензент не ставить за мету висвітлювати позитивні якості праці (гадаю, це зроблять інші), а бере на себе менш вдячну місію: звернути увагу читача і авторів на ті огріхи, що, на нашу думку, є в рецензованому виданні.
26
Скляренко, І. Ю., І. М. Смирнова, О. О. Герчиков, and О. Р. Сидорчук. "РОЗРОБКА І ВПРОВАДЖЕННЯ АЛГОРИТМУ БЕЗПЕЧНОГО МАНЕВРУВАННЯ СУДЕН ВНУТРІШНЬОГО ПЛАВАННЯ." Vodnij transport, no. 1(32) (January 27, 2021): 134–44. http://dx.doi.org/10.33298/2226-8553.2021.1.32.14.
Full textAbstract:
У статті розглянуто проблеми забезпечення безпечного маневрування суден, наведено фактори впливу на маневрування суднами внутрішнього плавання, дано визначення системі автоматичного управління судном, що є основою процесу переходу до безекіпажних суден. Розглянуто види сучасних адаптивних авторульових систем управління суднами, досліджено їх основні особливості, що стало підґрунтям для розроблення системи підтримки прийняття рішень суднами. Досліджено, що для розробки логічних структурних алгоритмів прийняття рішення приділяється увага розробки методів коригування планової траєкторії при управлінні розходженням суден. При великій їх кількості завдання значно ускладняються, і судноводій змушений вирішувати тільки оперативні задачі. Оцінку ситуації зміну відносного руху описано трьома характеристиками. Представлені модель задачі прийняття рішення, схема системи самонавчання, математична модель динамічної бази знань на основі чого було побудовано алгоритм функціонування системи безпечного маневрування, що дозволяє провести побудову вирішальної функції паралельно як в автоматизованому режимі, так і на основі експертної думки. Ключові слова: система управління, маневрування, система підтримки прийняття рішень, база даних, алгоритм.
27
Pankiv, V. I. "Звернення головного редактора." INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine) 13, no. 2 (September 2, 2021): 100–101. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.13.2.2017.102176.
Full textAbstract:
На сьогодні триває мультидисциплінарна дискусія хірургів, ендокринологів, патоморфологів/цитологів і лікарів ультразвукової діагностики з питань онковізуалізації захворювань щитоподібної залози (ЩЗ). Особливо це стосується ультразвукової стандартизованої класифікації TI-RADS. Для класифікації вузлів ЩЗ і стратифікації ризику злоякісності Horvath і співавт. 2011 року запропонували використати спеціально розроблену програму TI-RADS зі зміненими рекомендаціями J.Y. Kwak і співавт. Ця класифікація вказує на ризик злоякісності, виражений у відсотках. Згідно з класифікацією підозрілі ознаки оцінюють тільки в солідних вогнищах — гіпоехогенна структура вогнища; нерівний, нечіткий або поліциклічний контур вогнища; точкові гіперехогенні включення за типом мікрокальцинатів; вертикальна орієнтація вогнища; гіперваскуляризація, неоднорідна васкуляризація вогнища. Перевага застосування системи TI-RADS полягає в стандартизації результатів ультразвукового моніторингу (до- і післяопераційні етапи), відтворюваності методики для лікарів ультразвукової діагностики (однакова інтерпретація семіотики). На думку експертів, проти цієї системи свідчать спрощення різних форм/варіантів захворювання, необхідність зміни діагностичного мислення лікаря, а також погоня за світовими тенденціями в радіології.
28
Мороз, Світлана Анатоліївна, and Володимир Михайлович Мороз. "ДИСТАНЦІЙНА ФОРМА НАВЧАННЯ В СИСТЕМІ ВИЩОЇ ОСВІТИ: АНАЛІЗ ДУМКИ СТУДЕНТІВ ТА НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ." Information Technologies and Learning Tools 83, no. 3 (June 25, 2021): 237–58. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v83i3.3896.
Full textAbstract:
У статті висвітлено результати опитування студентів вітчизняних закладів вищої освіти щодо проблематики якості та перспектив розвитку дистанційної форми навчання, а також ефективності її використання на різних рівнях вищої освіти. Опитування студентів було проведено в 2019 році в межах авторського проєкту «Оцінка якості вищої освіти». Окремі наукові результати реалізації цього проєкту були висвітлені в межах інших публікацій авторів, а отже, презентовані в межах цієї статті висновки повинні сприйматись через призму змісту раніше оприлюднених статей. Опрацьовані за результатами опитування здобувачів вищої освіти висновки були сформульовані на підставі узагальнення думки опитаних під час експертних інтерв’ю респондентів та аналізу відповідей студентів на питання анкети «Відношення до дистанційної освіти та оцінювання її якості». В анкетуванні взяди участь 544 респонденти з Харківської, Полтавської, Сумської, а також підконтрольних Україні частин Донецької та Луганської областей. Фокус наукової уваги дослідників було зосереджено на з’ясуванні та аналізі думки студентів щодо: здатності дистанційної форми освіти в майбутньому випередити традиційні форми навчання за рівнем своєї популярності серед студентів; ефективності використання дистанційної форми навчання на різних рівнях вищої освіти, а також у системах підвищення кваліфікації та масових інформаційних курсів; перспектив використання дистанційної форми освіти на рівні самостійного інструменту здобуття фаху в системі підготовки фахівців з вищою освітою; наявності у студентів або у знайомих їм осіб досвіду використання дистанційної форми навчання для здобуття професійного фаху. Отримані за результатами аналізу відповідей студентів узагальнення дозволили сформулювати висновки щодо шляхів вдосконалення державної політики у галузі вищої освіти за напрямом підвищення рівнів популярності дистанційної форми навчання в якості одного з самостійних інструментів здобуття фаху та ефективності використання інформаційно-комунікативних технологій у системі підготовки конкурентоспроможних фахівців.
29
Стадник, Світлана. "ОСОБЛИВОСТІ МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ РЕГБІ-КЛУБУ «ОЛІМП» ХАРКІВ." Слобожанський науково-спортивний вісник 3(77), no. 3(77) (June 6, 2020): 62–67. http://dx.doi.org/10.15391/2020-3.009.
Full textAbstract:
Мета: визначити особливості маркетингової діяльності регбі-клубу «Олімп» для подальшого її удосконалення. Матеріал і методи: за допомогою PEST-аналізу охарактеризовано вплив зовнішнього середовища на діяльність регбі-клубу «Олімп». За допомогою SWOT-аналізу виявлено можливості та загрози зовнішнього середовища та сильні і слабкі сторони внутрішнього середовища регбі-клубу «Олімп». Опитування проводилось серед 10 організаційно-управлінських працівників регбі-клубу «Олімп» Харків з метою визначення думки респондентів щодо різноманітних аспектів його діяльності, а також серед 25 спортсменів-регбістів клубу з метою виявлення потреб та пріоритетів, мотивації гравців команди. Результати: обґрунтовано необхідність маркетингової стратегії, процес розробки якої у нашому дослідженні включав 3 етапи: аналіз зовнішнього та внутрішнього середовищ клубу; формування цілей, основних напрямків та маркетингового комплексу; реалізація та оцінка маркетингової стратегії. Проаналізовано організаційну структуру регбі-клубу «Олімп», його логотип, проведено аналіз маркетингових комунікацій клубу. Висновки: за результатами власних досліджень розроблено маркетингову стратегію регбі-клубу «Олімп» та план її практичної реалізації. Результати експертної оцінки свідчать, що запропонована нами маркетингова страте- гія має високу очікувану ефективність, науково обґрунтована та реальна для виконання. Ключові слова: регбі-клуб, маркетинг, стратегія, план, маркетингове середовище, маркетингова діяльність.
30
Стадник, Світлана. "ОСОБЛИВОСТІ МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ РЕГБІ-КЛУБУ «ОЛІМП» ХАРКІВ." Слобожанський науково-спортивний вісник 77, no. 3 (June 6, 2020): 62–67. http://dx.doi.org/10.15391/snsv.2020-3.009.
Full textAbstract:
Мета: визначити особливості маркетингової діяльності регбі-клубу «Олімп» для подальшого її удосконалення. Матеріал і методи: за допомогою PEST-аналізу охарактеризовано вплив зовнішнього середовища на діяльність регбі-клубу «Олімп». За допомогою SWOT-аналізу виявлено можливості та загрози зовнішнього середовища та сильні і слабкі сторони внутрішнього середовища регбі-клубу «Олімп». Опитування проводилось серед 10 організаційно-управлінських працівників регбі-клубу «Олімп» Харків з метою визначення думки респондентів щодо різноманітних аспектів його діяльності, а також серед 25 спортсменів-регбістів клубу з метою виявлення потреб та пріоритетів, мотивації гравців команди. Результати: обґрунтовано необхідність маркетингової стратегії, процес розробки якої у нашому дослідженні включав 3 етапи: аналіз зовнішнього та внутрішнього середовищ клубу; формування цілей, основних напрямків та маркетингового комплексу; реалізація та оцінка маркетингової стратегії. Проаналізовано організаційну структуру регбі-клубу «Олімп», його логотип, проведено аналіз маркетингових комунікацій клубу. Висновки: за результатами власних досліджень розроблено маркетингову стратегію регбі-клубу «Олімп» та план її практичної реалізації. Результати експертної оцінки свідчать, що запропонована нами маркетингова стратегія має високу очікувану ефективність, науково обґрунтована та реальна для виконання. Ключові слова регбі-клуб, маркетинг, стратегія, план, маркетингове середовище, маркетингова діяльність.
31
Pavlenko, H. V. "Перспективи трудової міграції населення Сумськоїо бластідо Росії в умовах української політичної кризи." Grani 18, no. 2 (January 13, 2015): 93–96. http://dx.doi.org/10.15421/1715047.
Full textAbstract:
У статті аналізуються особливості процесів трудової міграції з Сумської області та України вцілому до Росії, вивчаються зміни міграційного законодавства обох держав за останні роки. Особлива увага приділяється розгляду причин для виїзду за кордон сумчан та географії їхніх поїздок. Досліджується вплив суспільнополітичної кризи в Україні на відносини з Російською Федерацією та на міграційні процеси між країнами. Робиться висновок щодо можливого зменшення потоку мігрантів до Росії та активізацію виїзду на заробітки до країн Європи. Для населення Сумської області та України основною країноюреципієнтом традиційно була Росія, проте за останній рік складного суспільнополітичного конфлікту між цими країнами «міграційна картина» зазнала суттєвих змін. З 2014 року змінилися правила перебування іноземних громадян у Російській Федерації, згідно з якими громадяни України могли перебувати в Росії не більше 90 днів за півроку; посилилася відповідальність за порушення правил реєстрації та міграційного обліку, постало питання про введення візового режиму. Через падіння курсу рубля та загострення конфлікту на сході України трудові мігранти зіткнулися з рядом економічних проблем та ризиків. Ці чинники, на думку експертів, найближчим часом призведуть до переорієнтації процесів трудової міграції населення області до Польщі та інших європейських країн.
32
Stalovierova, A. V. "Особливості сучасної безпекової політики політичних партій Великобританії." Grani 19, no. 1 (December 28, 2015): 128–32. http://dx.doi.org/10.15421/1716023.
Full textAbstract:
Підводяться підсумки безпекової політики британського коаліційного уряду Д. Кемерона (2010-2015); доведено, що політичним силам консерваторів та ліберал-демократів для проведення одностайного курсу у сфері нацбезпеки потрібно було йти на компроміси, а також аналізується проблематика безпекової стратегії на парламентських виборах 2015 р., зокрема, проводиться порівняльний аналіз положень сучасної безпекової стратегії провідних партій Великобританії. Передвиборча кампанія 2015 р. стимулювала активні дискусії з питань безпеки, а відповідні розділи були включені у передвиборчі маніфести усіх ведучих британських політичних партій. В умовах виникнення нових викликів та загроз, трансформації системи міжнародної безпеки, питання безпекової політики часто стають об’єктом уваги британської спільноти та експертів. Відсутність міжпартійного консенсусу по більшості положень безпекової стратегії Великобританії у ході передвиборчої кампанії 2015 р. роблять дискусії про перспективи британської безпекової політики ще більш актуальними. У ході передвиборчої кампанії практично не по жодному аспекту безпекової проблематики не було міжпартійної єдності. Насамперед, лейбористи, ліберал-демократи, ШНП і партія «зелених» зробили заяву про готовність розвивати співробітництво з ЄС, а консерватори та ПНОК виявилися на боці євроскептиків. Думки партій розділилися також з питань проведення військових операцій за кордоном, фінансування й чисельності збройних сил.
33
Драгомирецька, Наталія, and Марина Дургарян. "ПРАКТИКА ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ДОНОРСТВОМ КРОВІ В ЗАРУБІЖНИХ ДЕРЖАВАХ: ДОСВІД ДЛЯ УКРАЇНИ." Public management 23, no. 3 (March 20, 2020): 109–23. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-3(23)-109-123.
Full textAbstract:
Висвітлено результати дослідження щодо доцільності запро- вадження в Україні практики публічного управління донорством крові за- рубіжних держав. Виокремлено чотири площини розуміння ролі і місця пу- блічного управління в донорстві крові: академічна, управлінська, експертна, фахова (на рівні практики роботи служб крові). Акцентовано увагу на управ- лінській складовій. В українській науці публічного управління ця пробле- матика не досліджується і не виокремлюється як важлива сфера науки. В практиці публічного управління донорством крові в Україні домінує органі- заційно-правовий аспект, а форми і методи роботи щодо залучення донорів та створення банків крові є обмеженими і застарілими. Наведено конкретний досвід зарубіжних держав у публічному управлінні донорством крові, а та- кож розглядається питання про суб’єктів публічного управління та політику держав щодо донорства крові, про форми і методи залучення до добровіль- ного і свідомого донорства крові. Для України запропоновано досвід кількох держав, який не потребує великих фінансових вкладень і може ґрунтуватись на традиціях публічного управління України та відношенні населення до донорства, зокрема: відповідальність суспільства; використання сучасних інформаційно-комунікаційних засобів; залучення громадських організацій; проведення інформаційно-пропагандистських кампаній; формування гро- мадської думки; створення мобільних центрів; формування та розвиток сис- теми стимулювання і вдячності від органів публічної влади; систематизація правових норм щодо донорства крові та кола донорів, а також розширення можливостей громадських організацій у сфері донорства крові; розвиток та підвищення активності асоціацій, клубів та ін. донорів. Роль публічного управління вбачається у створенні всіх умов для розвитку державно-при- ватного та державного-громадянського партнерства у сфері донорства крові. Зазначається доцільність зміни змісту державної політики у сфері донорства крові в Україні.
34
Кафлюк, Анастасія Ігорівна. "ДЕЯКІ АСПЕКТИ РЕФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ." Знання європейського права, no. 4 (February 7, 2020): 38–48. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i4.4.
Full textAbstract:
У статті аналізуються питання виникнення та розвитку державного управління та державної служби. Визначаються головні проблеми, цілі та аспекти реформування державного управління в Україні. Досліджуються заходи з питань підготовки до проведення повної і глибокої оцінки стану справ у системі державного управління України Національним агентством України з питань державної служби. Розглядаються етапи реформування державного управління та прогалини у законодавстві, які не дають змоги якісно виконувати реформування. Прогнозуються результати та якісність здійснення реформи. Також характеризується програма SIGMA та її мета у ході реформування державного управління. Досліджуються звіти про виконання реформ державного управління, де розглядаються ключові проблеми які ускладнюють успішне реформування державного управління та державної служби. Вивчається тіньовий звіт щодо реформ у сфері державного управління та державної служби. Опрацьовано звіт від ГО «Лабораторії законодавчих ініціатив» про основні досягнення і проблеми реформ у сфері державного управління та державної служби. Розглядається ряд проблем, що затримують процес реформування державного управління відповідно до підзаконних та нормативно˗правових актів. Простежено думку Сергія Сороки (експерта з реформування державного управління) щодо виконання плану реформи. Проаналізовано позитивні зрушення у державному управлінні після здійснення ряду реформ.
Низька якість здійснення реформи, негативними наслідками чого є постійне відкладання рішень щодо вирішення окремих елементів реформи, недостатня координація реформи, відсутність персональної відповідальності за невиконання окремих заходів реформи. Відсутність достатньої внутрішньої комунікації із тими, хто має безпосередньо впроваджувати реформу - як на рівні політичного, так і з боку державних службовців на всіх рівнях.
35
Панова, А. В., and Н. В. Скідан. "НОВИЙ ПОГЛЯД НА ПИТАННЯ ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВЕДЕНОСТІ НАЯВНОСТІ РИЗИКІВ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ В УКРАЇНІ." Знання європейського права, no. 3 (February 3, 2021): 140–43. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i3.115.
Full textAbstract:
У цій статті аналізуються окремі спірні питання щодо доведеності наявності ризиків у кримінальному провадженні під час вибору запобіжних заходів. На основі аналізу чинного кримінального процесуального законодавства, національної судової практики та рішень Європейського суду з прав людини з'ясовано, що є чимало проблем у досліджуваній площині. Наприклад, у судових рішеннях відсутні посилання на обставини провадження, продовження строків тримання під вартою мало вигляд «автоматичного», неналежне мотивування та інші недоліки. У зв'язку з тим, що складність доказування необхідності застосування запобіжного заходу зумовлена його прогностичним характером, автори дійшли висновку, що чинний Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК) повинен містити критерії, що обґрунтовуватимуть ймовірність наявності ризиків, передбачених у ч. 1 ст. 177 цього Кодексу. У статті наведено орієнтовний перелік по деяких з них, а саме щодо: ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду; ризику незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується особа. Тому головним фактором обґрунтування ймовірності наявності ризиків має бути аналіз поведінки особи, проведений на основі об'єктивних даних. На думку авторів, такі факти повинні встановлювати реальний намір та реальну можливість підозрюваного вчинити дії, що відповідають ознакам наведених у КПК України ризиків. Також запропоновано використовувати підхід, відповідно до якого лише у виключних випадках може бути досить доведення наявності хоча б одного ризику, за загальним правилом - потребується їх сукупність.
36
Микуляк, П. "Підстави самоконтролю суду першої інстанції в цивільному процесі." Юридичний вісник, no. 1 (August 6, 2020): 218–24. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.1606.
Full textAbstract:
У статті досліджено підстави самоконтролю суду першої інстанції в цивільному процесі. Автором проводиться розмежування підстав самоконтролю суду першої інстанції як функції та підстав самоконтролю суду першої інстанції як повноваження. На прикладах із положень цивільного процесуального законодавства України робиться висновок, що підстави самоконтролю суду першої інстанції як функція співвідносяться із підставами самоконтролю суду першої інстанції як повноваженнями відповідно як ціле та частина. Відзначається, що одна й та сама підстава самоконтрольних повноважень може охоплюватися різноманітними підставами самоконтролю суду першої інстанції як функції.
Автором підтримується виділення як підстав самоконтролю суду першої інстанції в цивільному процесі судової помилки та зміни обставин цивільної справи. Вперше в теорії цивільного процесу до підстав самоконтролю суду першої інстанції автором пропонується віднести реалізацію учасником справи ряду цивільних процесуальних прав, а також невиконання учасником цивільного процесу деяких цивільних процесуальних обов'язків.
Вказується, що судова помилка виступає найбільш поширеною підставою самоконтролю суду першої інстанції. На підставі численних випадків із положень цивільного процесуального законодавства України аналізуються ознаки судових помилок. Автором підтримується висловлена в теорії цивільного процесу думка, за якою судова помилка в цивільному процесі може вчинятися як за винної, так і за безвинної поведінки судді.
Аргументується, що зміна обставин цивільної справи як підстава самоконтролю суду першої інстанції може мати місце у процесі розгляду цивільної справи та після її вирішення. Наприклад, видужання або значне поліпшення психічного стану особи, котра була визнана недієздатною, зобов'язує суд скасувати своє рішення про визнання фізичної особи недієздатною та поновити її цивільну дієздатність.
На підставі положень ЦПК України автор наводить численні випадки, які підтверджують такі підстави самоконтролю суду першої інстанції, як реалізація учасником справи своїх процесуальних прав (заміна одного заходу забезпечення позову іншим за клопотанням учасника справи) та невиконання учасником процесу своїх процесуальних обов'язків (складення неповного або неясного висновку судового експерта, що дає можливість судді винести ухвалу про призначення додаткової експертизи).
37
Вітомський, Володимир, Марина Вітомська, and Світлана Гаврелюк. "Обмеження та застереження у фізичній терапії кардіохірургічних пацієнтів після стернотомії." Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, no. 1 (September 18, 2021): 95–104. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2021.1.95-104.
Full textAbstract:
Резюме. Хірургічне лікування серцевої патології дуже поширене та ефективне, тому фізична терапія є важливою частиною реабілітаційних заходів для кардіохірургічних пацієнтів. Мета. Дослідити особливості сучасної практики щодо стернальних запобіжних заходів та обмежень у фізичній терапії після кардіохірургічних втручань зі стернотомією. Методи. Аналіз науково-методичної літератури, опитування за допомогою онлайн-сервісу «Google Форми». Результати. Для отриманих результатів встановлено досить велику варіативність за більшістю питань. Це стосувалося обмежень для відведення рук, піднімання вперед та вгору. Діапазон безпечного навантаження при спиранні на ходунок також був великим. Значна частина респондентів визнала забороненим вставання з ліжка через повертання на бік, майже усі визнали забороненим сон у положенні на боці. Показники медіан ваги, яку дозволено піднімати пацієнтам різними способами, відповідали рекомендаціям, що представлені у спеціальній літературі. Майже усі респонденти рекомендували використовувати засоби зовнішньої фіксації груднини, а протоколи усіх місць роботи респондентів передбачали їх застосування усіма пацієнтами. Під час оцінювання функції післяопераційного торакального корсета/бандажа майже усі респонденти відзначили зменшення ризику дегісценції груднини. Порівняння отриманих результатів з рекомендаціями, які вказуються у науковій літературі, встановило як узгодження, так і відмінності, крім того, встановлено відмінності між літературними рекомендаціями. Пошук обґрунтувань традиційних обмежень для пацієнтів після втручань з стернотомією підтвердив, що думки експертів є головним фактором, а також встановив відсутність доказів, що підтверджують конкретні граничні значення обмежень.
Ключові слова: мобілізація, активність, амплітуда, навантаження, профілактика, реабілітація.
38
Сем’ян, Н. В. "НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИХ СТУДЕНТІВ-ФІЛОЛОГІВ ЧИТАННЯ АНГЛОМОВНОГО ПОЕТИЧНОГО ТВОРУ: ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ ВИКЛАДАЧА." Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, no. 3 (April 29, 2021): 136–42. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-1-20.
Full textAbstract:
Метою статті є детальний огляд проблеми навчання іноземних студентів читання англомовного поетичного твору. У статті запропоноване викладення власного бачення автора щодо методологічної основи використання англомовного поетичного твору як засобу навчання та доведено, що сам художній фундамент процесу навчання повинен бути педагогічно обґрунтований, розроблений до дрібниць і вивірений на практиці. Автором з’ясовано, що подана методика стимулює комунікативні навички і вміння студентів, підвищує мотивацію до навчання, розвиває уяву та креативне мислення, позитивно впливає на взаємодію між студентами під час заняття. З огляду на обмежене використання художніх поетичних творів у процесі навчання іноземних громадян іноземної мови, якісний аналіз довів ефективність такої методики з урахуванням особливостей роботи викладача в іноземній аудиторії. У дослідженні висвітлюються елементи стратегій та підходи до навчання читання поетичного твору, послідовно надаються рекомендації щодо етапів роботи з поетичним твором, також автор пропонує до уваги власні приклади завдань. Разом із вищезазначеним у статті має місце аналіз особливостей роботи викладача з іноземними студентами. Автор виділяє та детально характеризує поведінкові функції викладача, серед яких – функція емоційної підтримки, дослідницька, фасилітаторська та експертна функції. Негативні стереотипи та етноцентричні погляди відіграють важливу роль у адаптації до нової культури та формуванні взаємин між іноземними студентами, отже, на думку автора, окрім навчальних функцій, викладачеві в іноземній аудиторії необхідно оволодіти вмінням працювати з емоційними проявами як з особливим змістом. Компонентний склад зазначеного вміння детально представлений у дослідженні. Автор наполягає на думці, що викладач повинен контролювати емоційний та психологічний стан студентів, виявляти до них підтримку, повагу та емпатію, водночас розмова в аудиторії має носити форму вільного діалогу. Ця стаття доводить, що представлена розробка методичної концепції навчання іноземних студентів англомовного поетичного твору сприяє підвищенню рівня володіння іноземною мовою, формує літературне і мовне почуття у студентів. До того ж виокремлена специфіка роботи викладача допоможе у досягненні вирішення тих методичних завдань, які стоять перед сучасним педагогом англійської мови в іноземній аудиторії.
39
ЗАХАРЧЕНКО, ПЕТРО, and МАРІЯ МІРОШНИЧЕНКО. "Про необхідність підвищення уваги до об’єкта дисертаційного дослідження з юридичних наук." Право України, no. 2021/03 (2021): 76. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-03-076.
Full textAbstract:
Стаття присвячена питанню підвищення вимог до написання дисертацій з юридичної науки, яка, за оцінкою експертів, перебуває в глибокій кризі. Мета статті – привернути увагу наукової спільноти до актуальної проблеми вибору методологічно та концептуально вивірених об’єкта і предмета дисертацій із правової проблематики, які є маркером їх автономії в системі юридичних досліджень, та відповідності паспортам спеціальності. Автори звертають увагу на необхідність розмежування понять “об’єкт” і “предмет” юридичної науки та “об’єкт” і “предмет” дослідження в юридичній науці. Оминаючи поле дискусії про об’єкт, предмет і метод юридичної науки, наводять авторське розуміння її об’єкта, і наголошують, що кожне окремо правове дослідження покликане вирішувати найважливіше завдання – поглиблювати, уточнювати знання про об’єкт юридичної науки, без чого вона втрачає можливості до саморозвитку та найповнішого задоволення потреб юридичної практики. Наголошують на недоцільності однотипного формулювання об’єкта дисертаційних досліджень із різних галузевих напрямів юридичної науки через призму суспільних відносин із-за їх сумнівної ефективності для розвитку доктрини й удосконалення юридичної практики особливо у частині вирішення ключової для юридичної науки проблеми – організованого забезпечення стабільного функціонування суспільства в умовах справедливого правового порядку. На думку авторів, у методологічному вимірі необхідно формулювати об’єкт і предмет дисертаційного дослідження відповідно до існуючих концептуально вивірених наукових напрямів у юридичній науці, які вирізняються досить широким спектром можливих форм: теоретична юриспруденція, догматична юриспруденція, доктринальна юриспруденція, інституціональна юриспруденція з відповідними функціями, завданнями, а отже, і внеском у загальну систему юридичного знання.
40
Дегтярьова, О. "ДОКАЗУВАННЯ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ НА ПІДСТАВІ ЕЛЕКТРОННИХ ДОКАЗІВ." Юридичний вісник, no. 6 (February 16, 2022): 266–71. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i6.2292.
Full textAbstract:
Наукова стаття розкриває процес доказування за допомогою електронних доказів, досліджується їх місце серед інших джерел доказів (показання, документи, речові докази, висновки експертів). Доказування є обов’язковим етапом розслідування та включає в себе збір, оцінку, перевірку інформації, документів. Електронні докази – це цифрові об’єкти, що були засобом чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли електронно-цифрові сліди кримінального правопорушення, були предметом або об’єктом вчинення кримінального правопорушення. До ознак електронних доказів слід віднести: нематеріальному вид;створюються людиною; результат діяльності інформаційної системи; існує в електронній мережі; дослідження за допомогою технічних засобів і програмного забезпечення; потребує спеціального порядку збирання, перевірки, оцінки; дистанційне внесення змін до електронних доказів та їх видалення. Офіційне визначення електронних доказів у кримінально- процесуальному законодавстві відсутнє,не врегульовано порядок роботи з ними, що зумовлює труднощі під час проведення розслідування та судового розгляду. У науковій статті досліджуються думки таких вчених, як: Д. Алєєксєєва-Працюк, А. Антонюк, П. Антонюк, К. Болгарєва, М. Гуцалюк, І. Каланча, А. Коваленко, О. Козицька, О. Метелев, Л. Перцова-Тодорова, В. Русецька, О. Сіренко, А. Столітній, Г. Татаренко, Д. Татаренко, В. Хахановський, В. Школьніков та інших дослідників, які займаються вивченням питання доказування кримінальних правопорушень за допомогою електронних доказів. Під час дослідження питання застосування електронних доказів зроблено висновок, що розроблення єдиного підходу до збирання, дослідження та використання електронних доказів із подальшим закріпленням в нормативно-правових актах є способом вирішення невідповідностей та створення умов для осіб, які проводять розслідування.
41
Maksiv, C. Ya, and M. I. Marushchak. "РОЛЬ ОКСИДАТИВНОГО СТРЕСУ В РОЗВИТКУ ХРОНІЧНОГО ОБСТРУКТИВНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ." Medical and Clinical Chemistry, no. 1 (April 12, 2019): 120–25. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v0.i1.9892.
Full textAbstract:
Вступ. Поширеність хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ) продовжує неухильно зростати. На думку дослідників, до 2030 р. воно стане третьою за значимістю причиною смертності. Патофізіологія ХОЗЛ складна і на даний час не до кінця вивчена. Більшість дослідників у хворих на ХОЗЛ визначає локальні та системні зміни, що включають оксидативний стрес, зміну рівнів гострофазових протеїнів і запальних медіаторів, хоча й немає єдиної точки зору щодо їх ролі при цьому захворюванні.
У роботі використано загальнонаукові методи дослідження, що включають експертно-аналітичний огляд наукових джерел, аналіз і синтез літературних даних.
Дослідники зазначають, що пероксидне окиснення протеїнів є не тільки пусковим механізмом патологічних процесів при стресі, але й одним з найбільш ранніх маркерів оксидативного стрессу, а також відображенням ступеня окиснювального ураження клітин та резервно-адаптаційних можливостей організму при ХОЗЛ. Оксидативний стрес призводить до окиснення арахідонової кислоти і формування нової генерації простаноїдних медіаторів, так званих ізопростанів, які можуть проявляти виражені функціональні ефекти, включаючи бронхоконстрикцію та ексудацію плазми. Негативним ефектам оксидативного стресу в організмі протидіють ензимна і неензимна ланки системи антиоксидантного захисту. Високу антиоксидантну ефективність проявляють мідь-цинковмісна супероксиддисмутаза, гемовмісна каталаза, селеновмісна глутатіонпероксидаза. За результатами аналізу літературних джерел, внутрішньоклітинний антиоксидант глутатіон є головною захисною системою в епітелії легень. Захисні ефекти спорідненої антиоксидантної системи, розташованої в епітелії, імовірно, регулюють гени. Це може бути однією з причин, чому лише в 10 % осіб, які курять, розвивається ХОЗЛ.
Мета дослідження – проаналізувати сучасні літературні джерела про роль вільнорадикальних процесів у механізмах розвитку хронічного обструктивного захворювання легень.
Висновок. Проведений аналіз літературних даних показав, що оксидативний стрес відіграє вагому роль у патогенезі хронічного обструктивного захворювання легень, проте механізми його впливу потребують детальнішого і глибшого дослідження.
42
Makarets, Iuliia. "Психолінгвістична природа мовної норми та її місце серед чинників мовленнєвої діяльності." PSYCHOLINGUISTICS 29, no. 2 (April 13, 2021): 151–72. http://dx.doi.org/10.31470/2309-1797-2021-29-2-151-172.
Full textAbstract:
Вступ. Стаття присвячена психолінгвістичному аспекту вивчення мовної норми як одного з регуляторів мовленнєвої діяльності людини.
Мета дослідження – з’ясувати психолінгвістичну сутність мовної норми та її роль у мовленнєвій діяльності й міжособистісній комунікації.
Методи. Дослідження ґрунтується на матеріалах, зібраних у ході інтерв’ювання й анкетування, а також на висловленнях, зафіксованих на основі лінгвістичного спостереження. При опрацюванні результатів були застосовані елементи статистичного методу. Їх інтерпретація здійснена на основі методики експертних оцінок, інтент- та дискурс-аналізу.
Результати. Розглянуті питання співвідношення термінів мовна норма та мовленнєва норма, сутності мовної норми як фільтра, який регулює реалізацію мовної системи в конкретному мовленнєвому акті, рівня усвідомленості мовної норми мовцем тощо. З’ясована залежність дотримання мовної норми та здійснення закладеного в ній вибору (за винятком системно визначених норм) адресантом мовлення від прогнозування очікувань аудиторії. Проблема оцінювання мовлення аудиторією та самим мовцем представлена з погляду відповідності уявленням комунікантів про систему норм мови.
Висновки. Отже, мовна норма – зовнішній регулятор мовленнєвої діяльності людини, який, інтеріоризуючись, набуває ролі внутрішнього, при цьому зменшується рівень усвідомленості й мовець починає застосовувати норму несвідомо. Порушення мовної норми (мовні девіації) потрактовані як явище подвійної природи: в одних мовленнєвих ситуаціях вони виступають як комунікативний шум, що може відволікати від основної думки висловлення, затемнювати її або й робити зовсім незрозумілою, зводячи нанівець комунікативний акт; в інших – як активний комунікативний подразник, свідомо уведений мовцем як виражальний засіб, що набуває значення антинорми й розкриває закладені в мовній системі творчі потенції.
43
Pityn, Marian, Liudmyla Balushka, Serhiy Kotov, and Svitlana Korol. "Питання олімпізму в теоретичній підготовці спортсменів різних спеціалізацій." Physical education, sport and health culture in modern society, no. 3(55) (September 30, 2021): 109–16. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2021-03-109-116.
Full textAbstract:
Сьогодні ідеї олімпізму трансформувалися в життєво необхідний філософський напрям, в основу якого покладено повагу до загальних етичних принципів та поєднання спорту з культурою й мистецтвом. Мета роботи – актуалізувати місце ідей олімпізму в теоретичній підготовці спортсменів різної спеціалізації (на прикладі гандболу, фехтування та стрільби з лука). Методи – теоретичний аналіз й узагальнення даних, опитування, аналіз документальних матеріалів, педагогічне спостереження, методи математичної статистики. Результати. Виявлено об’єктивну потребу розгляду олімпійської освіти в структурі теоретичної підготовки спортсменів. Для розуміння місця цієї інформації проведено низку окремих досліджень із визначення місця питань Олімпізму в теоретичній підготовці на різних етапах багаторічної підготовки в гандболі, фехтуванні та стрільбі з лука. Отримані результати вказали на збереження загальних тенденцій стосовно зростання значущості інформаційних тем блоку від ранніх до більш пізніх етапів багаторічного вдосконалення. Водночас відзначимо, що найвищі оцінки експертів отримали теми, пов’язані із сучасними аспектами олімпійського руху та його представлення в Україні, міжнародної олімпійської системи й проблем олімпійського спорту. Це є передбачу- ваним, адже фаховість визначається наявністю в представників у будь-якій галузі діяльності (у нашому випадку – спорті) ґрунтовної та актуальної системи знань. Висновки. Інтерпретація оцінок значущості питань олімпізму в змісті теоретичної підготовки спортсменів у різних видах спорту поряд із наявним рівнем теоретичної підготов- леності спортсменів за відповідними блоками інформації дає змогу розкрити значні резерви для олімпійської освіти (ідей олімпізму) в системі підготовки спортсменів. Це, на нашу думку, пов’язано з усвідомленням значення ідеалів олімпізму у виконанні основних завдань системи підготовки та їх представленням у структурі підготовле- ності спортсменів на прикладі окремих видів спорту впродовж певних етапів багаторічного вдосконалення.
44
Чуніхіна, С. Л. "ЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ПОЛІТИЧНОГО ПСИХОЛОГА." Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія, no. 3 (February 17, 2022): 125–30. http://dx.doi.org/10.32782/psy-visnyk/2021.3.24.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано специфічні етичні умови діяльності політичного психолога: двоїстий характер відносин із клієнтом, особливості асиметрії влади в стосунках із клієнтом, публічний характер політичних відносин тощо. Систематизовано опис етичних дилем у роботі сучасного політичного психолога, які, зокрема, походять з узагальнених конфліктів між інтересами суспільства загалом та інтересами окремих політичних груп чи гравців, залучених до перерозподілу владних ресурсів. На цій основі обґрунтовано необхідність розроблення окремого етичного кодексу діяльності політичного психолога в Україні та окреслено його основні тематичні напрями. Представлено результати експертного опитування (N = 79) щодо етики політичного психолога. Виокремлено етичні питання, щодо яких у професійному співтоваристві вже сформований або може бути сформований стійкий консенсус, та питання, які розколюють думку фахівців чи демонструють високий ступень невизначеності, тому потребують першочергового врегулювання. Зокрема, показано, що 48 % опитаних погоджуються з необхідністю розробки окремого етичного кодексу для регулювання діяльності психологів у політичній сфері, а 42 % вважають, що такий кодекс не потрібен, достатньо загальних етичних засад; 56 % опитаних уважають, що вимоги конфіденційності для політичного психолога є такими ж, як для будь-якого психолога, 37 % упевнені, що перелік умов для порушення конфіденційності є розширеним, якщо робота психолога зачіпає інтереси суспільства. Найбільш суперечливим виявилося ставлення до правомірності складання політичним психологом на запит ЗМІ психологічного портрета політика чи можновладця з метою подальшого оприлюднення такої інформації: 32 % експертів упевнені, що така інформація має бути публічною, 20 % уважають, що це можна робити лише за умов, якщо фахівець міг здійснити психологічну діагностику в безпосередньому контакті з об’єктом дослідження, 33 % виступають проти цього взагалі.
45
АЛЄКСЄЄВ, О. О. "СТРУКТУРНІ СКЛАДНИКИ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РОБОТИ З УЧНЯМИ." АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 1, no. 4 (April 18, 2022): 17–24. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.4.1.3.
Full textAbstract:
У статті викладено структуру готовності майбутніх учителів фізичної культури до організації індивідуальної роботи з учнями. У структурі окресленого феномену виокремлено: компоненти (мотиваційно-аксіологічний, когнітивно-інтегративний, діяльнісно-проєктувальний, рефлексивно-творчий), критерії (мотиваційний – стійка мотивація студентів до реалізації гуманістичної, особистісно зорієнтованої освітньої парадигми в процесі фізичного виховання учнів шляхом індивідуалізації занять фізичною культурою задля збереження та зміцнення здоров’я школярів; пізнавальний – здатність студентів інтегрувати загальнопедагогічні й специфічні знання про особливості організації індивідуальної роботи з учнями на уроках фізичного виховання в процесі проєктування рішень професійно зорієнтованих колізійних завдань; поведінковий – вияв майбутніми вчителями фізичної культури сформованих загальнопедагогічних і спеціальних умінь проєктувати методику організації індивідуальної роботи з учнями на уроках фізичного виховання та в позаурочний час, що інтегрує надбання педагогіки, психології, фізіології, гігієни й забезпечує збереження та зміцнення здоров’я школярів із різним рівнем розвитку фізичних здібностей; рефлексивний – здатність студентів до систематичної самооцінки ефективності професійно-педагогічних дій, спрямованих на забезпечення індивідуалізації фізичної активності школярів і безперервної самоосвітньої діяльності в напрямі збагачення знань, умінь, навичок щодо інноватизації засобів фізичного виховання в напрямі організації індивідуальної роботи з учнями), показники готовності майбутніх учителів фізичної культури до організації індивідуальної роботи з учнями й визначено й схарактеризовано її рівні (низький, задовільний, достатній, високий), запропонована сукупність компонентів і критеріїв оцінки рівня сформованості окресленої якості, що виявляється в конкретних ознаках, розроблена на основі теоретико-експериментальної роботи й інтегрує думки експертів, у ролі яких виступали викладачі закладу вищої освіти, методисти й студенти. Сформованість показників компонентів готовності майбутніх учителів фізичної культури до організації індивідуальної роботи з учнями свідчить про певний рівень її розвитку.
46
Sakovski, A. "ОКРЕМІ АСПЕКТИ ЗАЛУЧЕННЯ СПЕЦІАЛІСТІВ ДЛЯ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОГО ДОКУМЕНТУВАННЯ." Juridical science 1, no. 5(107) (April 3, 2020): 190–95. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-107-5-1.23.
Full textAbstract:
Актуальність статті полягає в тому, що діяльність оперативних підрозділів щодо попередження та розкриття кримінальних правопорушень має різноманітний характер як за предметом (щодо виявлення ознак злочину), так і за засобами. Складність у документуванні протиправної діяльності, високий злочинний професіоналізм вимагають проведення різного комплексу спеціальних заходів та зумовлюють необхідність у веденні відповідних оперативно-розшукових справ. У статті досліджено проблемні теоретичні і практичні питання, які виникають під час використання спеціальних знань у процесі проведення оперативно-розшукового документування та залучення спеціаліста до слідчих (розшукових) дій. Розглянуто питання складання та отримання висновку спеціаліста у зв’язку з набуттям чинності закону про кримінальні проступки та інших нормативних документів і деякі неузгодженості або незрозумілості у зв’язку з цим і вплив цих неузгодженостей на допустимість висновку спеціаліста як процесуального джерела доказів. З’ясовано, що працівники, що здійснюють документування протиправних дій або здійснюють розслідування злочинів, в своїй практичній діяльності не здійснюють запит на отримання висновку спеціаліста та не розуміють процесуального порядку його отримання. Крім того, у разі якщо спеціаліст припуститься помилкового висновку, то це може призвести до визнання доказів недопустимими та уникнення винною особою кримінальної відповідальності за вчинений злочин. Крім того, висновок спеціаліста в процесі доказування може частково не збігатися з висновком експерта, і класичні способи вирішення такого конфлікту (допит осіб які проводили дослідження, призначення судом додаткового дослідження), на нашу думку, не здатні вирішити такий конфлікт. Зроблено висновок, що залучення спеціаліста до документування протиправних дій та участі у слідчих (розшукових) діях беззаперечно є доцільним, а в окремих випадках навіть обов’язковим. Застосування спеціальних знань є важливим інструментом слідчого для забезпечення всебічного, неупередженого, повного та швидкого розслідування кримінальних правопорушень Однак на сьогодні наявні певні невідповідності в чинних нормативних актах, які регулюють залучення спеціалістів до документування правопорушень та їх документальне оформлення і тому потребують додаткового наукового дослідження для їх вирішення.
47
Теренда, Н. О., and Н. Я. Фарійон. "БЕЗСОННЯ ЯК ФАКТОР РИЗИКУ РОЗВИТКУ МОЗКОВОГО ІНСУЛЬТУ." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 2 (September 22, 2021): 18–23. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2021.2.12375.
Full textAbstract:
Мета: вивчити вплив порушень сну на розвиток мозкового інсульту.
Матеріали і методи. Проведено анкетування 98 пацієнтів із мозковим інсультом задля вивчення впливу порушень сну на розвиток мозкового інсульту в інсультному відділенні та у відділенні інтенсивної терапії та кризових станів Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради. Стан порушень сну вивчено за допомогою пітсбурзького опитувальника якості сну (PSQI) та визначення індексу тяжкості безсоння (Insomnia Severity Index – ISI).
Результати. Встановлено, що у третини пацієнтів похилого віку (34,4 %) нічний сон тривав менше 7 год, індекс тяжкості безсоння становив (16,13±1,25) бала (помірні порушення сну), переважала частка помірних порушень сну (в (43,75±1,04) %) і відзначалася наявність виражених порушень сну (в (18,75±1,66) %). Пацієнти, старші 60 років, склали найбільшу групу з виявленим мозковим інсультом (65,3 %), при цьому гіпертонічну хворобу виявляли у них в 68,8 % випадків, що свідчить про вплив порушення сну на розвиток артеріальної гіпертензії та мозкового інсульту.
Лікування порушень сну повинно стати складовою у профілактиці серцево-судинних захворювань, цереброваскулярної патології та мозкового інсульту. На думку провідних експертів для лікування порушень сну найкраще використовувати когнітивно-поведінкову терапію.
Висновки. Враховуючи доведений вплив порушень сну (інсомнії) на розвиток цереброваскулярних захворювань, необхідно впровадити в систему громадського здоров’я низку інформаційно-просвітницьких заходів для їх профілактики та покращення рівня знань про психологічну освіту/гігієну сну. З метою виявлення та корекції неправильних переконань стосовно сну і хибних уявлень про безсоння та його наслідки забезпечити консультацію психолога або психотерапевта пацієнтам з гіпертонічною хворобою, особам, старшим 60 років, та всім пацієнтам, які скаржаться на порушення сну.
48
Субіна, Т. В. "МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ПИТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ В ОРГАНАХ ДФС УКРАЇНИ." Ірпінський юридичний часопис, no. 1(5) (September 7, 2021): 123–35. http://dx.doi.org/10.33244/2617-4154.1(5).2021.123-135.
Full textAbstract:
Формування інформаційного права як науки створює базис для формування у майбутньому комплексної галузі інформаційного права, тим самим формуючи новий рівень правового регулювання суспільних відносин в інформаційній сфері із забезпеченням інформаційної безпеки суспільства і держави.
У статті проаналізовано генезис наукових думок щодо аналізу правового регулювання інформаційних відносин та ряду основоположних методичних, принципових положень інформаційного законодавства, яке є публічно-правовою основою такої юридичної інституції, як інформаційне право.
Актуальним для цього дослідження є застосування синергетичного методу до визначених передумов, що утворюють і розвивають систему інформаційної безпеки органів ДФС України.
Під час дослідження особливо звертали увагу на системний підхід дослідження, що полягає у з’ясуванні організації ДФС України як цілісної системи, яка має своїх суб’єктів, об’єктів, форми, методи, цілі, завдання, функції. При дослідженні системних ознак ДФС України окрема увага зверталася на статистичні, структурні, динамічні компоненти та властивості, їх внутрішні та зовнішні прояви, функціональні зв’язки, взаємодію з середовищем. При цьому також застосовано методи аналізу, синтезу та інші.
На нашу думку, одним із найголовніших методів дослідження інформаційної безпеки органів ДФС України є кібернетичний. Він розглядає правові реальності з позиції соціального управління. У межах кібернетичного підходу важливу роль відіграють знання законів та ін. Предмет дослідження у межах кібернетичного підходу окреслюється проблемами системності дії права, механізму правотворчості та правозастосування.
Досліджено природу фінансового та адміністративного права, що ґрунтується на методі кібернетики – на владному (управлінському) методі. Природа цивільного права базується переважно на методі енергетики – самоорганізації, першоджерела якої формуються у приватному праві.
Визначено методи евристики: формально-евристичного та інтуїтивно-евристичного. Домінуюче положення серед цих методів займають такі: експертних оцінок і оцінки критичної маси інформації. За допомогою цих методів, зокрема, здійснюється оцінка функціонування систем інформаційної безпеки, когнітології – науки про знання та морально-етичні методи.
У статті досліджено організацію інформаційного забезпечення управлінської діяльності, яка базується на принципах логістичного підходу та герменевтичного підходу, зазначено найбільш поширений підхід дослідження – історичний, що дозволяє дослідити еволюцію розвитку та змін органів ДФС України, формально-логічний метод передбачає вивчення функціонування органів ДФС України як окремого інституту державної служби за допомогою законів формальної логіки через використання понять, суджень, висновків, аналізу, синтезу, індукції, дедукції та інших засобів формальної логіки та нормативно-логічний аналіз, який дозволяє оцінювати ефективність нормативно- правового забезпечення органів ДФС України.
Експеримент передбачає можливість перевірки обґрунтованості й доцільності будь- яких структурних змін в органах ДФС України.
Метод показників дозволяє отримувати інформацію на основі аналізу показників у різних типах документів.
Важливим є також використання методів економічного аналізу (балансовий, нормативний, програмно-цільовий); економіко-математичні методи (лінійного програмування, кореляційно-регресивний тощо); методи моделювання (планування, матричні, економіко-статистичні); метод історичних аналогій; метод експертних оцінок.
49
Medushevskiy, Sergii. "РОЗРОБКА УНІФІКОВАНОЇ МЕТОДИКИ ОЦІНКИ РИЗИКІВ У ПРОЦЕСІ ВАЛІДАЦІЇ АВТОМАТИЗОВАНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ." TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOG IES, no. 2 (12) (2018): 151–58. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2018-2(12)-151-158.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження. Інтенсивність впровадження інформаційних систем у виробничі процеси та зростання складності конфігурацій таких систем безпосередньо пов’язано з певною сукупністю ризиків, основною причиною яких є уразливості інформаційних технологій і систем. Коли ризик стає неприйнятно великим, необхідно застосовувати відповідні обґрунтовані заходи для своєчасного виявлення причин і зниження рівня ризику або ж повної ліквідації ризику. Постановка проблеми. Відсутність єдиної уніфікованої методики оцінювання ризиків ставить під загрозу не тільки проект впровадження і валідації системи, а і якість продукції, цілісність даних і безпеку для кінцевого споживача. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Останніми роками дослідження зазначеної проблеми проводилося в багатьох наукових вітчизняних і закордонних працях, в яких було запропоновано та апробовано різні варіації методик та підходи до оцінювання ризиків при розробці та експлуатації інформаційних систем відповідного рівня складності. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Усі сучасні системи аналізу та управління ризиками, як вітчизняні, так і зарубіжні, спираються у своїй роботі на досить суб’єктивні думки експертів, або ж допускають застосування спеціальних опитувальників, на питання яких часто змушені відповідати некомпетентні особи. Сучасні методики оцінювання ризиків не дозволяють у повному обсязі виявити і належним чином оцінити можливі ризики під час проектування, розроблення, впровадження та експлуатації АІС на фармацевтичному виробництві. Постановка завдання. Метою роботи є розробка методики управління ризиками проектів, пов’язаних із розробкою, впровадженням валідацією і подальшим супроводом автоматизованих інформаційних систем для фармацевтичних виробництв. Виклад основного матеріалу. У статті представлена покрокова методика управління ризиками в процесі валідації автоматизованих інформаційних систем, запропонована схема розподілу ключових ролей і обов’язків членів групи оцінки ризиків. Розглянуто класифікацію рівнів тяжкості, ймовірності виникнення і ймовірності виявлення в розрізі кількісної та якісної шкали оцінювання. Запропоновано принцип інтерпретації результатів оцінки ризиків. Висновки відповідно до статті. Підсумковим результатом стало створення уніфікованої науково обґрунтованої методики управління ризиками в проектах зі створення автоматизованих інформаційних систем, що дозволяє підвищити ефективність впровадження та експлуатації АІС, унаслідок чого успішне проходження процесу валідації.
50
ТОКАРСЬКА, АНТОНІНА, and ІРИНА СОФІНСЬКА. "Сучасна правова доктрина громадянства: проблеми та перспективи розвитку." Право України, no. 2018/04 (2018): 147. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-04-147.
Full textAbstract:
У сучасному світі, переповненому демократичними цінностями, перманентними глобалізаційними, цивілізаційними і міграційними процесами, а також розвитком інформаційних технологій, кожне дослідження у сфері громадянства оперує не лише категоріями сталості, визначеності, а й часто відносності та ймовірності. Насамперед це стосується аналітичних і статистичних експертних доповідей, прогнозів та програм розвитку держави і суспільства, розробки ефективних механізмів здійснення публічної влади, модернізації чинного законодавства та імплементації міжнародних практик і стандартів у сфері правового статусу людини, де особлива увага приділяється громадянству. Метою статті є спроба екстраполювати особливості сучасного дискурсу правової доктрини громадянства, зокрема що стосується підстав набуття особою громадянства від народження, виникнення подвійного (множинного) громадянства, а також новітнє сприйняття інституту громадянства на підставі європейського та світового досвіду. На нашу думку, сучасна правова доктрина громадянства – це сукупність (синтез) міждисциплінарних правових та інших (економічних, історичних, політичних, філософських тощо) знань про постійний ефективний взаємозв’язок між особою та державою, вчення про динаміку (закономірності) та основні тенденції взаємовідносин між ними. Крім того, не менш важливими елементами правової доктрини громадянства є сучасна нормативно-правова база, яка на підставі європейського та світового досвіду регламентує на міжнародному рівні питання щодо правової ідентичності особи. Переконані, що на розвиток доктрини громадянства безпосередньо впливають уявлення, які панують у суспільстві, не лише в Україні, а й у світі (до прикладу, нещодавні дискусії щодо цінності дарованого (октройованого) громадянства, громадянства у зв’язку з інвестицією, подвійного (множинного) громадянства, е-громадянства тощо) у світлі реалізації принципу вірності. Удосконалення нормативно-правової бази у сфері громадянства повинне стосуватися насамперед чіткого, юридично аргументованого регламентування підстав набуття особою громадянства (та припинення його); існування в особи подвійного (множинного) громадянства та можливості таких громадян (біпатридів) бути обраними (призначеними) до орга нів публічної влади; підстав денатуралізації та ренатуралізації; визначення поколінь українців, народжених екстериторіально, які можуть набути громадянство України на підставі права крові jus sanguinis від народження.