Academic literature on the topic '"Друга Ріка"'

Одним із відомих та важливих факторів ризику щодо розвитку захворювань порожнини рота є тютюнопаління. Метою роботи стало визначення змін показників гомеостазу ротової порожнини у підлітків sз різним стажем адікції до тютюнопаління. Матеріал та методи. Під дослідження потрапили 38 підлітків 14 до 18 років, розподілених відповідно до тривалості адікції до тютюнопаління на 2 групи. Перша: 18 підлітків, що мали стаж тютюнопаління 1 рік. Друга: підлітки (20 осіб) зі стажем тютюнопаління 2-5 роки. Контрольна група – 29 соматично здорових підлітків, що ніколи не палили. Результати. Погіршення швидкості слиновиділення цілком залежить від наявності адікції до тютюнопаління. Незважаючи на стаж адікції, відбувається різке зниження цього показника у порівнянні з контрольною групою. При цьому суттєвих зсувів у рН змішаної слини не спостерігалося. Оціночна позиція індексу Грина-Вермільйона вказує на достовірну різницю між основними та контрольною групами підлітків, а також на достовірну внутрішньогрупову різницю підлітків, що палять. За індексом Федорова-Володкіної в контрольній групі, тобто в підлітків, що не палять, ми отримали добрий показник, а у групах з термінами паління 1 рік та 2-5 років цей показник було знижено до задовільного та поганого відповідно. Висновки. Аналізуючи отримані результати комплексного дослідження, бачимо взаємний зв’язок між звичкою тютюнопаління та станом тканин пародонта як у клінічному, так і в біофізичному аспектах. Тому планування наступних діагностичних та лікувально-профілактичних заходів щодо підлітків треба проводити з урахуванням даної адікції.

Метою дослідження є оцінка компетентності бухгалтерів в Україні шляхом підтвердження чи спростування двох гіпотез. Перша: професійний досвід бухгалтера позитивно впливає на професійну компетентність бухгалтера, а отже і на стан обліку, для оцінки компетентності можна орієнтуватись на професійний стаж роботи. Друга: на великих підприємствах працюють більш компетентні головні бухгалтери, так як робота потребує більше знань і навчання. Обидві гіпотези підтверджено з єдиним зауваженням, що у бухгалтерів зі стажем понад 41 рік показники різко погіршуються. Результати досліджень ґрунтуються на оцінці компетентності головних бухгалтерів акціонерних товариств. Оцінка проводилась за допомогою показника «кількість негативних результатів податкових перевірок та судових справ з контролюючими органами». Аналізувалась залежність показника від професійного досвіду бухгалтера, розміру підприємства, наявності в структурі статутного капіталу іноземних власників. Джерелом даних для аналізу стала звітність 334 акціонерних товариств України, які зобов’язані розкривати дані про освіту, досвід, вік головного бухгалтера. Ці дані були доповнені відомостями з бази даних ДПС по коду ЄДРПОУ та Реєстру судових рішень за пошуком по ЄДРПОУ. Встановлено, що аналізований показник на мікропідприємствах та підприємствах на аутсорсінгу є найгіршим. Наведені результати досліджень доводять необхідність впровадження вітчизняної сертифікації з оптимальним бюджетом для забезпечення якості облікової інформації.

У статті здійснено аналіз ключових гасел, які активно використовувались у виборчій кампанії Президента України 2019 р. До уваги взято програми, у яких відображено реальні політичні вимоги та популістські гасла. Вивчення популізму актуалізується наявністю соціального замовлення від зацікавлених суб’єктів політичної дії, які застосовують популізм для реалізації своїх програм та в боротьбі за владу. У сучасних умовах політичне гасло лідера відіграє надзвичайно важливу роль у процесі передвиборчої боротьби за владу. Гасло займає провідну нішу у виборчих технологіях і забезпечує успіх політичного лідера у веденні виборчої кампанії. Як свідчить досвід останніх виборчих кампаній, політичне гасло досить часто асоціюється з популізмом або стає популістським гаслом Разом із цим актуальна сьогодні в Україні популістська категорія «народу», носія всіх чеснот, найвищої цілі та мірила добра й зла, веде свій родовід ще від українського національно-демократичного руху ХІХ ст., із його виразно народницькими рисами. Новітній український національний рух певною мірою перейняв її як частину інтелектуальної спадщини від своїх історичних попередників, тим більше, що вона, як зазначалося вище, виявилася потрібною в роки вирішальної атаки на комуністичний режим. Акцентовано, що популістські гасла у виборчі кампанії на пост Президента України 2019 р. сприймається, по-перше, як іноді спланована політична дія, за допомогою якої певна політична партія чи група політичних лідерів свідомо провокує та включає значну частину мас для втілення своїх маніпулятивних дій і реалізацію політичних технологій заради здобуття влади. А по-друге, політична еліта вдало використовує національні образи, ідеї, символіку, щоб утвердити це у свідомості більшої частини свого електорату й узяти під контроль політичну ситуацію в країні. Останнім часом спостерігаємо на полі українського електорату, де з боку як опозиційних партій, так і провладних усі готуються до виборів-2020 р., забуваючи свої передвиборчі обіцянки та програми. Вибори в Україні втрачають значення механізму ствердження стандартів відповідальної державної політики. Це також є свідченням слабкості політичних партій, адже саме вони мають бути зацікавлені в зміцненні такого інституту демократії, як вибори, оскільки вибори дають змогу політичним партіям реалізувати себе. Виборча система й надалі залишається фактором соціально-політичної напруженості, провокує політичні сили використовувати регіональні відмінності як інструмент політичної боротьби

У статті йдеться про розвʼязання в рамках наукової школи Карла Ларенца (1903– 1993) на фоні формування так званої юриспруденції зважування проблеми зважувальних рішень (Abwägungsentscheidungen) в практичному правозастосуванні. Основна увага звертається на два питання, відповідь на які є метою статті: по-перше, на якому базисі відбувається розвиток згаданої наукової школи в контексті порушеної вище проблеми, по-друге, яких інновацій зазначає в такому разі ця школа. В обох випадках при цьому аналізується творчий внесок Томаса Ріма в аналіз зважувальної пробле- матики, який є «учнем учня» К. Ларенца, тобто Клауса-Вільгельма Канаріса. К. Ларенц, К.-В. Канаріс і Т. Рім репрезентують відповідну наукову школу в аспекті побудови теорії юридичного зважування. У підсумку показано, що таким базисом і континуумом є філософсько-правове і методологічне поняття оцінки (Wertung), тобто ключове для праворозуміння К. Ларенца поняття, на якому буду- ється його так звана юриспруденція оцінок, яка є, у свою чергу, однією з основ, поряд із юриспруден- цією інтересів, теорією юридичної аргументації і судовою практикою, для побудови юриспруденції зважування. У статті згадано, що юриспруденція оцінок деякою мірою є продовженням започатко- ваного Євгеном Ерліхом вільного правознаходження взагалі та аналізу зважування інтересів зокрема. Показано також, що серйозною інновацію Т. Ріма є дуже детальне вирішення питання зважуваль- них рішень у практичному правозастосуванні, яке полягає в інтеграції зважування в модель субсум- ції. Це пояснюється тим, що К. Ларенц дотримувався протилежного погляду, в рамках якого типові норми як можливий результат зважування вважалися несубсумцієздатними. У цілому висвітлено посилення теоретико-прикладного значення зважування в сучасному право- розумінні.

Мета: проаналізувати показники захворюваності, смертності від раку шлунка та ефективність організації онкологічної допомоги даній категорії хворих у Вінницькій області та Україні. Матеріали і методи. Проведено епідеміологічне одномоментне ретроспективне дослідження підсумково-звітної статистичної документації національного канцер-реєстру (www.ncru.inf.ua) з використанням методу викопіювання даних. Для оцінки організації онкологічної допомоги хворим на рак шлунка у Вінницькій області та Україні обрано такі тренди: поширеність, захворюваність, не прожили одного року з числа вперше захворілих, занедбаність, морфологічна верифікація, охоплення спеціальним лікуванням первинних хворих, середня частота госпіталізації хворого за рік, середній ліжко-день на одного хворого і однієї госпіталізації, загальна летальність. Методи дослідження – бібліосемантичний, епідеміологічний, медико-статистичний. Результати. Станом на 01.01.2020 р. кількість хворих на рак шлунка в Україні становила 27 407 осіб (76,8 на 100 тис. населення), серед них 15 146 (91,3 на 100 тис. населення) чоловіків, які в 1,5 раза переважали кількість жінок – 12 201 (64,2 на 100 тис. населення). У структурі захворюваності й смертності останній посідав у чоловіків четверте (6,9 %) й друге (9,5 %), у жінок – восьме (4,1 %) й третє (7,5 %) місця відповідно протягом усього періоду спостереження. З’ясовано, що вагомими недоліками в організації лікувально-діагностичного процесу цій категорії пацієнтів є результативні індикатори дорічної летальності та занедбаності хвороби, останній у 2019 р. склав 38,2 % по Україні і 43,4 % у Вінницькій області, тобто кожен третій випадок. Більшість (55,5 %) з числа вперше виявлених не прожили одного року з моменту встановлення діагнозу, при цьому регіональні показники вищі протягом усього періоду дослідження (61,1–62,6 %). Висновки. Доведено, що злоякісні новоутворення шлунка в Україні характеризувались високими показниками занедбаності (38,2 %), дорічної летальності (55,5 %), смертності у співвідношенні до показника захворюваності (73,2 %) та збільшенням середньої частоти госпіталізації хворого за рік (2,2 раза; ПН (+) 15,8 %).

Висока розповсюдженість дегенеративно-дистрофічного ураження хребта та мала ефектив ність терапії спондилоартрозу робить актуальним дослідження підходів до лікування пацієн тів із нижньопоперековим болем, зумовленим переважно спондилоартрозом. Мета дослідження – визначити ефективність радіочастотної денервації дуговідросткових (фасеткових) суглобів (РЧД ДВС) у вигляді монотерапії та в поєднані з періартикулярним введенням місцевих анестетиків і стероїдних препаратів у лікуванні хворих із нижньопопере ковим больовим синдромом (НПБС), в яких переважають явища спондилоартрозу. Матеріал і методи. З використанням методу РЧД ДВС за допомогою апарата RFG-1A/RFG- 1B (Radionics) прооперовано 136 пацієнтів (73 чоловіки та 63 жінки, віком від 44 до 81 року) з приводу НПБС, у яких провідним клінічним проявом був артроз дуговідросткових суглобів (основна група). Для 31 пацієнта (15 жінок і 16 чоловіків, віком від 42 до 83 років), включених до контрольної групи, використовували консервативні методи лікування: нестероїдні проти запальні препарати, судинну, відновну та дегідратаційну терапію, фізіотерапію, ЛФК, масаж, голкотерапію. Також проаналізовано ранні та віддалені результати лікування 78 пацієнтів (37 чоловіків і 41 жінка, віком від 51 до 79 років) з НПБС, в яких провідним клінічним проявом був артроз дуговідросткових суглобів (друга основна група), та яким було проведено РЧД ДВС у поєднанні з періартикулярним введенням місцевого анестетика та стероїдного препа рату. У цьому фрагменті дослідження контрольну групу склали 136 пацієнтів (73 чоловіків і 63 жінки, віком від 44 до 81 років) з нижньопоперековим болем, в яких домінували явища спондилоартрозу та які лікувалися виключно за допомогою методу РЧД ДВС. Оцінку больо вого синдрому проводили чотири рази – в передопераційний, поопераційний період (протя гом тижня), через три місяці та через один рік після лікування за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ) болю та опитувальником індексу непрацездатності Освестрі. Результати. Вірогідно ліпші результати в ранній період отримано в групі пацієнтів, яким поєднували РЧД ДВС із періартикулярним введення місцевого анестетика та стероїдного пре парату. Натомість у віддалений період (через 1 рік після лікування) в основній і контрольній групі результати не різнились. Висновки. Отримані результати лікування в ранній і віддалений поопераційний період свід чать про ефективність і безпечність як самої РЧД ДВС, так і її поєднання з періартикулярним введенням місцевого анестетика та стероїдного препарату в хворих із НПБС, в яких доміну ють явища спондилоартрозу. Обидві методики можуть бути рекомендованими до включення в алгоритм лікування фасеткового синдрому за неефективності консервативної терапії.

У статті розглядається своєрідність архетипу шляху в романі Дж. Барнса «Шум часу». Роман англійського письменника оповідає про життя радянського композитора Д.Д. Шостаковича, і кульмінаційні моменти співпадають з високосними роками: 1936, 1948, 1960. Мета статті – визначити своєрідність функціонування архетипу дороги як життєвого шляху в романі Дж. Барнса «Шум часу» в індивідуально-авторській трактовці. Письменник не показує життя героя детально і послідовно, як це робиться в реалістичних романах, а ми бачимо тільки ніби пунктир фабули, окремі штрихи, прогалини між якими повинен заповнювати сам читач за допомогою своєї уяви. Шлях у романі Дж. Барнса «Шум часу» – це, переважно, ретроспективний опис життєвого шляху Д.Д. Шостаковича. Концептуально навантажений архетип шляху ніби розчинений в описі роздумів і міркувань про музику, про владу, про іронію долі, про любов, про сім’ю, про дитинство, і вимальовується лише при спеціально дослідницькому зусиллі. Майже кожне напруження в той або інший високосний рік викликає викид ідеаторного характеру, але композитор у своїх спогадах-одкровеннях повертається не тільки до жахливих подій минулого життя, але й до приємних моментів, пов’язаних з любов’ю, побаченнями з дівчатами, надіями, дітьми. На життєвий шлях композитора в романі проєктуються історичні події (репресії, Друга світова війна, Холодна війна), що посилює трагізм положення героя, підкреслюючи повторюваність і безвихідність руху. Життєвий шлях композитора – це лабіринт, який створюється під владою тоталітаризму, страху, сорому і відчаю, суб’єктивних і об'єктивних монстрів; герой не може знайти виходу, йому не допомагає навіть нитка Аріадни – його музика. Фрагментарність оповіді служить посиленню естетичного та філософського впливу на читача: герой не може бачити лабіринт в цілому, він рухається в житті навпомацки, а за кожним поворотом на нього може чекати безжалісний Мінотавр. Таке екзистенціалістське світовідчуття підкреслює постмодерністську спрямованість твору.

Стаття присвячена ролі профспілки в правовому регулюванні трудової діяльності виборного працівника. Проаналізовано вимоги до статутів профспілкових організацій всіх рівнів, зокрема, звертається увага на організаційну структуру профспілки, повноваження її організацій, виборних органів, порядок формування їх складу. Звертається увага на зміну умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності виборних працівників, які є членами виборних профспілкових органів. Авторкою зазначається, що формування виборних профспілкових органів, контрольно-ревізійних комісій здійснюється знизу доверху через висування кандидатур та обрання їх безпосередньо на зборах, конференціях, з’їзді або прямим делегуванням, згідно з встановленою відповідним органом нормою для кожної профспілкової організації, з правом відкликання та заміни на вимогу відповідного органу або організації, яка делегує кандидатуру. Інколи представники організацій роботодавців не визнають право працівників брати участь в управлінні підприємствами будь-якої форми власності через своїх представників. Якщо на підприємстві діє кілька первинних профспілкових організацій, представництво колективних інтересів працівників підприємства щодо укладення колективного договору здійснюється об’єднаним представницьким органом у порядку, визначеному частиною другою статті 12 КЗпП. При цьому мають бути враховані гарантії для осіб, обраних у зазначені вище виборні органи, повноваження яких унормовані статтями 247–251 КЗпП, особливо статтею 252 КЗпП. Зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є (частина друга ст. 252. Таким чином, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату цьому працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини. Ключові слова: профспілкова організація, виборний працівник, трудові відносини, трудовий колектив, трудове законодавство.

У статті проаналізовано стан вирощування шавлії мускатної в Україні, використання мускатноїрослинної сировини гарантованої якості, а також принципи і правила належної практики виробни-цтва лікарських засобів рослинного походження згідно з вимогами GMP (Good Manufacturing Practic,або належна виробнича практика), у яких висвітлено вимоги стандартизації до мускатної рослинноїсировини та основні показники її якості. Застосування борони-культиватора БК–1,0 замість КПС–4для проведення передпосівного обробітку ґрунту призводило до збільшення передпосівної вологостіґрунту в шарі 0–30 см в усіх досліджуваних варіантах. Строки сівби також впливали на продуктив-ність культури, максимальна урожайність суцвіть шавлії мускатної в перший, другий і третій рокивикористання була отримана при першому (перша декада грудня) строку посіву – 14,61–15,01 т/гана фоні живлення N60Р90. Визначена оптимальна доза внесення мінеральних добрив під оранку. Прове-дено визначення оптимальних строків посіву шавлії мускатної, ширини її міжрядь та визначені доці-льні строки використання плантації. Встановлено, що у разі підвищення температури повітря до40 °С (період скошування з 13 до 16 години дня) вміст ефірної олії в суцвіттях був мінімальним середвсіх варіантів досліду і складав 0,05 % на природному фоні живлення і 0,25% – на фоні живленняN60P90. Збір урожаю з 16 до 19 години, а також з 19 до 22 години підвищує вміст ефірної олії в суц-віттях шавлії мускатної порівняно з більш жаркими часами доби, але не достигає показників ранніхчасів збирання, яке було проведене з 6 до 11 години. Максимальна продуктивність культури у варіа-нтах різної глибини оранки на 20–22 та 28–30 см була отримана при першому (перша декада грудня)строку посіву – 50,58 та 53,80 кг/га за рік відповідно. Перенесення строку посіву культури на веснупризводило до суттєвого зниження продуктивності шавлії мускатної. У разі посіву у другу декадуберезня продуктивність шавлії мускатної падала, в середньому по варіантам різної глибини оранки,на 42,3 %, при посіві у третю декаду березня на 118,2 % порівняно з першим строком посіву. Мініма-льна кількість умовно зібраної ефірної олії шавлії мускатної – 19,36 кг/га була отримана при посіві востанній весняний строк – першу декада квітня. Отже, кращим строком посіву шавлії мускатної,при якому був отриманий максимальний умовний збір ефірної олії культури – 50,58–53,80 кг/га за рік,виявився перший – підзимовий, який був проведений у першу декаду грудня місяця.