To see the other types of publications on this topic, follow the link: Доход національний.
Journal articles on the topic 'Доход національний'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 29 journal articles for your research on the topic 'Доход національний.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Райнова, Лариса. "ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПІЛЬГ З ПОДАТКУ НА ДОХОДИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ В КРАЇНАХ ЄС." Молодий вчений, no. 11 (99) (November 30, 2021): 409–14. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-11-99-88.
Full textAbstract:
Досліджено підходи до оцінювання пільг з податку на доходи фізичних осіб у західній фінансовій науці та проблемні аспекти їх застосування. Акцентовано увагу на виявленні основних причин неефективності національних систем пільг з податку на доходи фізичних осіб в теоретичній літературі, а також визначенні її наслідків. Відзначено, що оптимізація наявного переліку пільг з податку на доходи фізичних осіб має полягати в забезпеченні більшої їх спрямованості на підтримку найменш забезпечених та найбільш соціально вразливих верств населення. Зроблено висновок, що перерозподільні наслідки застосовуваних податкових пільг значною мірою залежать від особливостей національної системи податку на доходи фізичних осіб (шкали податкових ставок, визначеної одиниці оподаткування тощо), а також характеристик тих груп населення, на які зазначені пільги спрямовані, натомість в меншому ступені визначаються конструкцією використовуваного інструменту (пільги).
2
Рубцова, О. С., and Л. В. Гусарова. "ПРОБЛЕМИ ВИЗНАННЯ ДОХОДУ БУДІВЕЛЬНИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ УКРАЇНИ ПІД ЧАС ПЕРЕХОДУ НА МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ." Підприємництво та інновації, no. 22 (January 31, 2022): 31–34. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/22.5.
Full textAbstract:
У статті проведено аналіз розбіжностей між національним стандартом України (ПСБО 18 «Будівельні контракти») та міжнародним стандартом МСФО 15 (IFRS 15 «Дохід від договорів із клієнтами») в питанні визнання доходів підприємств будівельної галузі у зв’язку з розширенням кола підприємств, які планують вихід на світові ринки і переходять на застосування міжнародних норм обліку та підготовки звітності. Проаналізовано відмінність концептуального підходу до методів і принципів, що діють у національних і міжнародних стандартах. Досліджено особливості формування та визнання доходів підприємств будівельного комплексу у зв’язку з довготривалістю виробничого процесу. Висвітлено нові підходи до оцінки незавершеного будівництва відповідно до вимог МСФЗ, оскільки процес будівництва охоплює кілька звітних періодів. Окреслено умови, згідно з якими може бути здійснений перехід до вимог міжнародного обліку.
3
Рогач, І. М., М. М. Смірнов, and В. В. Жорник. "Однорідні групи пацієнтів як передова система уніфікації тарифікації стаціонарної допомоги." Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Медицина 60, no. 2 (December 31, 2019): 78–82. http://dx.doi.org/10.24144/2415-8127.2019.60.78-82.
Full textAbstract:
Фінансування закладів охорони здоров’я, засноване на конкретних випадках госпіталізації однорідних груп пацієнтів, починаючи з 1990-х років, поступово стало основним засобом реімбурсації витрат лікувально-профілактичних закладів на стаціонарну допомогу в більшості країн світу з високим рівнем доходу. Мотиви, що лежать в основі розробки й імплементації систем ОГП у різних країнах, розрізняються, але в основному до них відносяться підвищення прозорості та ефективності діяльності лікувально-профілактичних установ і оптимізація їх управління. Метою роботи було вивчення та інтерпретація «case mix» підходу до класифікації випадків госпіталізації пацієнтів для оптимізації єдиної системи тарифікації лікарняних послуг, варіації якого імплементовані в багатьох розвинених країнах світу. Дані сучасної наукової літератури, в яких розкривається питання визначення груп, а також передумов і нормативів їх створення, проаналізовано та інтерпретовано для читача. Використовувався контентаналіз, метод системного і порівняльного аналізу, а також бібліосемантичний метод вивчення відповідних наукових робіт. У основній частині статті описано визначення поняття однорідних груп пацієнтів та системи обов’язкових атрибутів, якими вона повинні володіти, наведено загальні причини та етапи імплементації однорідних груп пацієнтів в національні системи охорони здоров’я, а також загальні відмінності в методиці підрахунку фактичної ставки оплати випадку госпіталізації. Відзначено, що країни, в яких імплементовані національні системи класифікацій, можуть украй різнитися за кількістю груп. Дослідження показують, що в більшості країн Європи кількість груп після їх імплементації збільшується з часом. Таким чином між 2005-2011 роками кількість груп у Німеччині збільшилась у 1,36 раза, в Англії більш ніж подвоїлась, а у Франції стала в чотири рази більше. Загальним наслідком запровадження розглянутої моделі відшкодування витрат в Європі є збільшення активності медичних закладів та витрат на охорону здоров’я, і, навпаки, у Сполучених Штатах Америки використання однорідних груп пацієнтів стримує витрати країни на дану галузь. Клініцистам і національним органам системи охорони здоров’я України рекомендовано розглянути питання впровадження системи однорідних груп пацієнтів і вивчити підхід інших країн до класифікації і розрахунку фактичної ставки оплати випадків госпіталізації для створення сучасної та ефективної національної моделі реімбурсації стаціонарної допомоги в Україні. Ключові слова: фінансування, однорідні групи пацієнтів, ОГП, DRG, відшкодування витрат, стаціонарна допомога.
4
Костюченко, В. "Оцінка доходу за національними Положеннями (Стандартами) бухгалтерського обліку." Бухгалтерський облік і аудит, no. 2 (2001): 26–30.
Find full text
5
Кораблін, С. "Національний бізнес-цикл і доходи зведеного бюджету України: підходи до оцінки кількісного впливу." Економічна теорія, no. 2 (2016): 75–84.
Find full text
6
Зулгарін, Вадим. "АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ОПОДАТКУВАННЯ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ." Актуальні проблеми політики, no. 64 (January 23, 2020): 235–52. http://dx.doi.org/10.32837/app.v0i64.201.
Full textAbstract:
Кожна держава, в силу принципу державного суверенітету, наділена не-відчужуваним правом стягувати податки на підставі зв’язку суб’єкта чи об’єкта оподаткування з національною юрисдикцією (громадянство, місце проживання, місце здійснення діяльності тощо). Вихід із бізнес-процесів за межі однієї держави може подвоїти оподаткування. Для платників податків це означає погіршення їх конкурентної позиції, що суперечить сучасним принципам вільної торгівлі.Функціонування офшорних зон та так зване агресивне податкове плану-вання – прагнення бізнесу мінімізувати податкові навантаження шляхом штучного приєднання підприємств до найменш обтяжливих податкових юрисдикцій також негативно впливають на рівень податкових надходжень держав.В даний час питання оподаткування міжнародної торгівлі регулюються, головним чином, двосторонніми договорами, які базуються на Типових кон-венціях про уникнення подвійного оподаткування. Спроби розробити єдину конвенцію не були успішними навіть під егідою ООН. Сьогодні в результаті нового етапу розвитку цифрових технологій, таких як Інтернет-торгівля, Інтернет-банкінг, криптовалюта, виникає нагальна потреба вдосконалити діючі міжнародні договори та розробити універсальний інструмент регу-лювання міжнародного податку на торгівлю, особливо під егідою ООН та ОЕСР, але також за участі Світової організації торгівлі.Міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування охоплю-ють, як правило, всі види податку на прибуток та податок на капітал і мають дві основні цілі: усунення подвійного оподаткування та боротьбу з ухиленням від сплати податків. Зазвичай вони містять трансакційні види податків та об’єкт оподаткування, опис конкретних податкових режимів, встановлених договором щодо окремих видів доходу (доходи від бізнесу, дивіденди, відсотки, роялті, заробітна плата тощо). Крім того, договорами передбачено порядок скасування подвійного оподаткування, права оподаткування якого зберігаються обома сторонами угоди та визначають конкретний порядок здійснення угоди.
7
Шумна, Л. П., Б. І. Сташків, Т. Ю. Коренькова, and Д. Ю. Чабанюк. "ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СОЦІАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ В УКРАЇНІ." Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 26 (July 22, 2020): 163–69. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v26i0.673.
Full textAbstract:
Статтю присвячено розкриттю й обґрунтуванню поняття та ознак соціальної безпеки у сфері соціального забезпечення. У статті проаналізовано соціальну безпеку у сфері соціального забезпечення як один із підвидів соціальної безпеки, яка характеризується всіма основними ознаками останньої. Специфіка проявляється у сфері забезпечення вказаної безпеки.
Автори дійшли висновку, що індикатором підтримки добробуту на достатньому рівні, який пом'якшує зубожіння населення, виступають державні соціальні гарантії та державні соціальні стандарти, що дають змогу забезпечити людині дохід, достатній для задоволення її потреб.
Аналізуючи нормативні акти, в яких закріплено поняття «гарантований мінімальний дохід» автори співвідносять його з основними (природними) правами людини, такими як право на достатній життєвий рівень і право на людську гідність. А аналіз раніше чинної ст. 6 Закону України «Про основи національної безпеки України» дає нам визначений перелік основних загроз соціальної безпеки у сфері соціального забезпечення, а саме: збільшення кількості осіб із доходом, який нижчий від реального прожиткового мінімуму; зростання кількості населення, яке психологічно відносить себе до бідних; маніпуляції з показниками рівня, що спричиняють соціальну напругу (масові і тривалі мітинги, страйки, пікетування, голодування, петиції, захоплення будівель тощо); збільшення кількості осіб, які за досягнення пенсійного віку не набули права на пенсію; неможливість розвивати та утримувати наявну інфраструктуру надання соціальних послуг; значне зменшення вартості призначених соціальних виплат через інфляцію та девальвацію національної валюти та відмови від своєчасного осучаснення пенсійних виплат; затримки із соціальними виплатами; збільшення кількості осіб, які отримають субсидії, або їх скорочення без достатнього обґрунтування тощо.
8
Rudyk, V. K. "ВПЛИВ ДЕМОГРАФІЧНИХ ЧИННИКІВ НА ФІНАНСОВИЙ СТАН ПЕНСІЙНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ У СУЧАСНИХ УМОВАХ." Actual problems of regional economy development 1, no. 12 (April 11, 2016): 16–24. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.12.16-24.
Full textAbstract:
Розглядаються питання впливу демографічних процесів в Україні на необхідність реформування вітчизняної пенсійної системи. Аналізуються тенденції в демографічній сфері протягом останніх десятиріч, характеризуються її основні показники, досліджується їх вплив на доходи громадян пенсійного віку. Особлива увага приділяється вивченню демографічного навантаження в пенсійній системі України протягом останніх десяти років, розглядається співвідношення між громадянами працездатного віку і пенсіонерами, як воно впливає на фінансування пенсійної сфери, досліджено зміни коефіцієнта заміщення за досліджуваний період. Проведена оцінка фінансового стану національної пенсійної системи за допомогою основних показників, які дозволяють зробити відповідні висновки щодо подальшого проведення пенсійної реформи в Україні.
9
Korablin, Serhii. "National business cycle and general government revenue in Ukraine: a quantitative assessment approach." Ekonomìčna teorìâ 2016, no. 2 (July 15, 2016): 75–84. http://dx.doi.org/10.15407/etet2016.02.075.
Full text
10
Ligonenko L. "ЦИФРОВІ НАВИЧКИ УКРАЇНЦІВ: РЕЗУЛЬТАТИ САМООЦІНКИ, ВИСНОВКИ ТА ЗАХОДИ ДЛЯ ПОДОЛАННЯ ЦИФРОВОЇ ІНКЛЮЗІЇ." Economic forum 1, no. 1 (March 9, 2022): 21–34. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2022-1-3.
Full textAbstract:
У цій статті аргументована доцільність дослідження процесів формування цифрових навичок в умовах цифрової економіки, критично оцінено сучасний стан урядових та наукових досліджень рівня цифрових навичок українців. В статті представлено результати поглибленого емпіричного аналізу цифрових навичок українців, проведеного на основі банку відповідей респондентів опитування дослідницького проекту КНЕУ – HUAWEI «Цифрова економіка, вплив ІКТ на людський капітал та формування компетентностей майбутнього». Метою дослідження є доповнення та поглиблення наявних висновків та рекомендацій, шляхом розгляду результатів самооцінки цифрових навичок залежно від соціально-демографічних характеристик респондентів. Дослідження емпірично підтвердило вагомість впливу цих предикторів на рівень та диференціацію цифрових навичок . За результатами обробки емпіричних даних за допомогою пакету програм Statistical Package for the Social Sciences (SPSS) з побудовою та подальшим аналізом таблиць спряженості (крос-табуляції) визначено рівень цифрових навичок (загальний ( за критерієм мінімального рівня опанування) та в розрізі 5-ти сфер використання –інформаційна грамотність та навички роботи з даними ; комунікація та співпраця; створення цифрового контенту; вирішення проблем, кібербезпека ) залежно від віку, статі, спеціальності та доходу респондентів опитування. Виявлені цифрові розриви (диференціація рівня цифрових навичок) дозволили ідентифікувати пріоритетні сфери формування цифрових навичок - кібербезпека та вирішення проблем. Визначений пріоритетний перелік «діджитал -вразливих груп» населення –люди зрілого ( 36-45 років), передпенсійного (55-65 років) та пенсійного (віку старше 66 років); жінки; люди з освітою в галузях знань "Воєнні науки та національна безпека", «Гуманітарні науки та мистецтво", "Аграрні науки та ветеринарія", "Біологія та охорона здоров’я ". Хоча розмір доходу суттєво не впливає на цифрові навички респондентів, можливість зростання доходу при умові більш високого рівня цифрових навичок може використовуватися як мотиватор їх формування та удосконалення. Результати дослідження , а також розроблені пропозиції, спрямовані на подолання цифрової інклюзії, можуть бути корисними для Міністерства цифрової трансформації, інших урядових та асоціативних структур, представників науки та освіти при плануванні та реалізації заходів, спрямованих на зростання.
11
Моргачов, Ілля, Олена Хандій, Юлія Клюс, and Ярослав Бурко. "МІНІМАЛЬНО ДОПУСТИМИЙ РІВЕНЬ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ УКРАЇНСЬКОГО БІЗНЕСУ: АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙНИХ КОМПАНІЙ." Financial and credit activity problems of theory and practice 2, no. 43 (April 29, 2022): 126–35. http://dx.doi.org/10.55643/fcaptp.2.43.2022.3693.
Full textAbstract:
Розглядаючи інвестиційні рішення щодо певного бізнесу в країні (у тому числі й інвестиційної компанії), актуальним питанням бачимо рівень його інвестиційної ефективності з урахуванням альтернативності та рівня знецінення національної валюти або інфляції. Мета роботи – визначення мінімальнодопустимого рівня інвестиційної ефективності українського бізнесу з урахуванням альтернативності та особливостей національної валюти, недосягнення якої робить український бізнес інвестиційнонедоцільним у довгостроковій перспективі. Запропоновано метод визначення такого мінімальнодопустимого рівня інвестиційної ефективності, що передбачає розрахунок суми середньорічного зростання фондового індексу, обраного якнайкраща інвестиційна альтернатива, середньорічного розміру дивідендів за відповідним фондовим індексом та середньорічного знецінення національної валюти порівняно з валютою відповідного фондового індексу. Визначено, що рівень знецінення національної валюти в Україні в порівнянні з доларом США перевищував офіційний темп інфляції, саме тому в наведеному методі до розрахунку брався середньорічний темп знецінення національної валюти. Як найкращу альтернативу фінансових інвестицій визначено фондовий індекс США S&P-500, а отже, й інвестиції в акції корпорацій, що входять до структури цього індексу. З урахуванням специфіки національної валюти та альтернативності інвестицій для України визначено мінімальний рівень інвестиційної ефективності використання капіталу суб’єктами господарювання на рівні 26,68 %. Цей розмір ставки процента (а саме: 26,68 %) слід використовувати для оцінювання доцільності інвестиційних проєктів в Україні шляхом визначення класичних показників: чистий приведений дохід (NPV), внутрішня норма дохідності (IRR), індекс дохідності (PI), приведений термін окупності (DPB). До того ж на українських підприємствах розмір рентабельності активів та рентабельності власного капіталу має бути не нижчим за 26,68 %. Визначено, що середньостатистичне підприємство в Україні не відповідає умовам щодо досягнення мінімальнонеобхідного рівня рентабельності активів та рентабельності власного капіталу в розмірі 26,68 %. Лише окремі суб’єкти господарювання в країні виконують цю умову, а більшість із них – лише за показником рентабельності власного капіталу. Українським інвестиційним компаніям для збереження та примноження капіталу інвесторів доцільніше в більшості випадків інвестувати кошти в акції провідних світових корпорацій, що входять до структури американського фондового індексу S&P-500, ніж у підприємства своєї країни. Високий рівень інфляції в країні визначено як важливий чинник, що негативно впливає на ефективність бізнесу в Україні, особливо на діяльність промислових підприємств із суттєвим виробничим циклом. Крім знецінення активів суб’єктів господарювання, інфляція спричиняє явище сплати податку з умовно нульового рівня ефективності. За умов урахування такого оподаткування в Україні мінімальнодопустимий рівень інвестиційної ефективності бізнесу становить 29,64 %. Умовно нульовий рівень ефективності бізнесу досягається, коли рентабельність активів суб’єкта господарювання дорівнює середньорічному темпові знецінення національної валюти. Чим більший рівень інфляціїв країні, тим більше податків сплачується за умовно нульового рівня ефективностій тим вищим є значення мінімальнодопустимого рівня інвестиційної ефективності бізнесу пропорційнодо ставки податку на прибуток та середньорічного рівня знецінення національної валюти. Наявність українівисокого рівня інфляції та податку на прибуток створює умови витоку інвестиційного капіталу до інших країн.
12
Redziuk, Yevhenii. "ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ КИТАЮ В ГЛОБАЛЬНОМУ ТОРГОВЕЛЬНО- ЕКОНОМІЧНОМУ СПІВРОБІТНИЦТВІ." Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 1, no. 3 (April 30, 2019): 80–88. http://dx.doi.org/10.32750/2019-0107.
Full textAbstract:
Економічний та інвестиційний потенціал Китаю зростає системно і цілеспрямовано, незважаючи на сучасні торговельно-економічні конфлікти і неузгодженості, особливо зі своїм геополітичним конкурентом США. Унікальна конкурентоспроможність, збалансованість і стійкість економіки Китаю під час глобальних трансформацій не випадкова. Державне управління інвестиціями і фінансовими потоками в цій країні зосереджено, в першу чергу, на якісне вкладення коштів в реальний сектор економіки. Ці процеси перебувають під впливом урядових програм і регулятивних інструментів, фокусують їх на найбільш ефективні напрямки інноваційного, промислового та інфраструктурного розвитку Китаю. Так, згідно з введеною в Китаї державно-приватної моделі партнерства, міжнародні потоки капіталу спрямовуються на реалізацію інвестиційних проектів з найбільш високою рентабельністю. Як показує економічна статистика - інвестиції в Китай мають стабільні зростаючі потоки. При цьому Китай має специфічні протекціоністські умови для їх освоєння, але з огляду на значний зростаючий ринок китайських споживачів, це істотно заохочує іноземних інвесторів вкладати кошти в економіку Китаю. На зовнішніх ринках Китай продовжує утримувати позиції серед найбільших експортерів капіталу, при цьому чітко реалізуючи свої національні інтереси. Характеризуючи інвестиційні стратегії КНР за останній період, можна простежити зростаючі експансіоністські підходи до проведення інвестиційної політики, розпочатої в ході економічних реформ з 1979 року і до сих пір, що передбачає реалізацію тактики дрібних кроків з метою масштабного захоплення сировинних ринків, необхідних для подальшого зростання національної економіки КНР. В сучасних глобальних фінансово-економічних відносинах Китай поступово стає лідером з інвестування в різні регіони світу, активізує інфраструктурно-торговельні шляхи і є домінантним геополітичним гравцем світу. У контексті вищесказаного Україна може приєднатися до міжнародних існуючих і перспективних інвестиційно-інфраструктурних проектів Китаю, або залучити інвестиційні кошти на розвиток під більш низькі процентні ставки, використовуючи співпрацю з китайськими партнерами. У сучасному глобалізованому світі активно формуються нові торгові шляхи і ланцюжки доданої вартості, тому Україні потрібно інтегруватися в ці нові інфраструктурно-торговельні канали. За прикладом Китаю доцільно вибирати такі інфраструктурні проекти, які потім акумулювали б більш високу додану вартість і формували б експорт орієнтований дохід з різних регіонів світу.
13
Kharitonov, Konstantin. "Щодо формування системи показників оцінювання збитків національної економіки у період збройного конфлікту (війни)." Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 10, no. 6 (December 31, 2020): 119–26. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2020.10.6.11.
Full textAbstract:
У статті описана система показників для оцінки економічних збитків держави, що виникають в результаті збройного конфлікту. Аналіз літератури показує, що сьогодні використовуються різні методи оцінки збитків національної економіки під час збройного конфлікту, кожен із яких має свою спеціальну систему показників. Система показників, що дасть можливість встановити зв'язок між державними втратами під час збройного конфлікту та економічним зростанням держави, не зустрічається. Метою роботи є пошук системи показників, яка дозволить вирішити це проблемне питання.
У статті представлені основні складові економічних втрат, а точніше: прямі військові витрати країни, втрачені доходи, що залежить від кількості постраждалого населення, додаткові державні витрати уряду, а також непрямі втрати держави, які виникають з початком збройного конфлікту: переміщення населення, еміграція кваліфікованих робітників та втрата можливостей освіти для майбутніх поколінь. Врахування всіх складових економічних збитків, що виникають внаслідок збройного конфлікту, впливає не тільки на загальну суму збитків, але і на рівень економічного розвитку держави. Застосування показників у запропонованій системі, з одного боку, встановлює зв'язок між економічним розвитком держави та компонентами економічних збитків, спричинених збройним конфліктом, а, з іншого боку, дає змогу здійснити оцінку цих втрат.
Для прийняття більш обґрунтованого рішення щодо економічного розвитку нашої держави слід використовувати запропоновану систему показників оцінки збитків для національної економіки в період збройного конфлікту. У майбутньому застосування такої системи дозволить встановити зв’язок між обсягом збитків та економічним зростанням держави.
14
Люльов, О., Т. Пімоненко, Г. Швіндіна, and Д. Пудрик. "МІГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В УКРАЇНІ: ФІНАНСОВІ, СОЦІАЛЬНІ І ЕКОНОМІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ." Financial and credit activity problems of theory and practice 4, no. 39 (September 10, 2021): 452–74. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v4i39.241415.
Full textAbstract:
Анотація. Дослідження зосереджено на виявленні взаємозв’язків між показниками зростання міграції та показниками економічного розвитку і спрямовано на перевірку тверджень про те, що мігранти переміщуються до країн із високим рівнем урбанізації, високим експортно-імпортним і бюджетним потенціалом, соціальним, економічним та інфраструктурним розвитком, високими темпами інновацій, із доступною та ефективною системою охорони здоров’я, фінансовою стабільністю. Попередні дослідження у сфері міграції були детально проаналізовані і їхні результати стали відправною точкою для вибору параметрів, які можуть вплинути на зростання міграції. Статтю розроблено як кількісне дослідження, засноване на моделюванні нечітко-логічних когнітивних карт (FCM), що дозволили віднайти параметри дев’яти систем (концепцій) національного економічного розвитку, які впливають на зростання міграції. Були розраховані матриці причинно-наслідкових зв’язків і напрями впливу параметрів 9 концепції та 53 підконцепцій на зростання міграції, а також візуалізовано когнітивні карти причинно-наслідкових зв’язків між зростанням чистої міграції та вибраними параметрами національного розвитку. Було виявлено, що найвищий рівень позитивної взаємодії існує між зростанням чистої міграції і такими показниками, як «Міжнародний туризм», «Дохід», «Загальні державні витрати», «Народжуваність», «ВВП на душу населення». Було виявлено негативну взаємодію між зростанням міграції і ризиком непокриття витрат на хірургічну допомогу, включаючи катастрофічне непокриття витрат на медичну допомогу, і рівнем смертності. Були запропоновані рекомендації щодо подальшого вдосконалення міграційної політики, соціальної політики та політики бюджетування. Ключові слова: міграція, зростання чистої міграції, національний розвиток, нечіткі когнітивні карти, моделювання FCM, детермінанти. Формул: 3; рис.: 11; табл.: 17, бібл.: 45.
15
Василенко, С. В. "УДОСКОНАЛЕННЯ ЧИННОГО ПОДАТКОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ В ЧАСТИНІ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПОДАТКОВИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ." Прикарпатський юридичний вісник, no. 1(26) (November 28, 2019): 44–48. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(26).9.
Full textAbstract:
У статті автор досліджує поняття попередження податкових правопорушень, його об’єкт та предмет, а також мету попереджувальної діяльності в податковій сфері. Для удосконалення податкового законодавства України у сфері попередження податкових правопорушень було запропоновано низку заходів, які слід здійснити для координації роботи податкових органів, та зміни до Податкового кодексу України. Податковий контроль є одним з методів попередження податкових правопорушень. Податковий контроль проводиться посадовими особами податкових органів у межах своєї компетенції за допомогою податкових перевірок, отримання пояснень платників податків, податкових агентів, перевірки даних обліку і звітності, огляду приміщень та територій, що використовуються для отримання доходу (прибутку). Діяльність з попередження правопорушень у податковій сфері має здійснюватися як у частині подолання об’єктивно негативних факторів у розвитку національної економіки, так і суб’єктивного фактора – створення умов для формування у свідомості населення сумлінного платника податків. Попередження податкових правопорушень передбачає, з одного боку, захист інтересів держави і суспільства в цілому від нестабільності в сфері економіки, з іншого – стабільність функціонування бюджетної системи. Об’єктом попередження податкових правопорушень є суспільні відносини, що виникають між платниками податків (фізичними та юридичними особами) і державою (в особі податкових та інших контролюючих органів) з питань формування правової свідомості особи на добровільне виконання свого конституційного обов’язку, запобігання вчиненню правопорушення.
16
Берназ-Лукавецька, О. "ДО ПИТАННЯ ПРО ПІДТРИМКУ МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО БІЗНЕСУ В БОРОТЬБІ З ПАНДЕМІЄЮ COVID‑19." Юридичний вісник, no. 4 (October 6, 2021): 143–49. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i4.2226.
Full textAbstract:
У статті досліджено проблеми,які відчуває малий та середній біз-нес унаслідок пандемії коронави-русу COVID‑19. Малий та серед-ній бізнес завжди відіграє важливуроль в економіці будь-якої держави.Пандемія COVID‑19 є безпреце-дентною загрозою соціально-еконо-мічному життю країн усього світу.Регулярно публікуються тривожністатистичні дані, які допомага-ють зрозуміти масштаби втрат,зокрема кількість хворих і помер-лих від COVID‑19. Нині більшістькраїн готується до чергового спа-лаху епідемії унаслідок поширеннянового штаму Дельта, який вва-жають серйознішим і вразливимпорівняно з попередніми. Саметому актуальним є детальний ана-ліз усіх заходів, за допомогою якихінші держави світу долають цюпроблему.У статті зазначено, що такимизаходами є заборона звільнятипрацівників, змушених сидітивдома під час догляду за дітьмиабо літніми родичами; скороченимособам або особам, які втратилисвої доходи дозволено тимчасовоне здійснювати платежі з іпотекита комунальні послуги; орендо-давцям забороняється розриватидоговори з наймачами, які внаслі-док фінансових труднощів черезситуацію з коронавірусом неспро-можні заплатити орендну плату;надання спеціальних виплат (спе-ціальні ваучери). Окрему увагу при-ділено Україні, де також проведенанизка заходів у період пандемії.Нами виділені такі заходи: подат-кові преференції, підтримка малогота середнього бізнесу, наданнядопомоги застрахованим особамна період здійснення обмежуваль-них протиепідемічних заходів,кредитні канікули, інформаційнапідтримка бізнесу, зокрема агробіз-несу. Національний банк Українирекомендував будь-яким фінансо-вим установам ввести для бізнесута населення особливий пільговийперіод обслуговування кредитів уперіод дії карантину. Банки пропо-нували декілька варіантів реструк-туризації кредитів за кредитнимидоговорами, серед яких основнимиє капіталізація відсоткових пла-тежів, часткове або повне звіль-нення від сплати тіла кредиту начас карантину з відповідним йогоподовженням.
17
Подоляк, А. В. "ПРАВОВИЙ РЕЖИМ МАЙНА СУБ’ЄКТІВ УПРАВЛІННЯ У ДЕРЖАВНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ." Прикарпатський юридичний вісник 1, no. 3(28) (March 16, 2020): 112–16. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v1i3(28).331.
Full textAbstract:
У статті розглянуто питання особливостей правового режиму майна суб’єктів управління у державному секторі економіки, зокрема державних установ, досліджено законодавче закріплення регулювання відносин щодо створення юридичних осіб публічного права – установ, здійснення ними господарської діяльності у державному секторі економіки в Господарському кодексі України і Цивільному кодексі України. Опрацьовано особливості такого речового права на чуже майно, як право оперативного управління, яке становить основу правового режиму майна суб’єктів управління у державному секторі економіки. Проаналізовано ґенезу господарсько-правового регулювання закріплення майна за суб’єктами управління у державному секторі економіки. Доведено, що управління майном інших осіб завжди охоплює відносини між двома сторонами, одна з яких є власником майна, що передається в управління, а інша – особою, яка реалізує майнове право власника шляхом використання правомочностей щодо володіння, користування й розпорядження майном у відповідному обсязі протягом певного терміну та видів господарських відносин щодо використання чужого майна за певних умов. Обґрунтовано, що використання чужого майна у сфері господарювання слід розглядати у різних значеннях економічного та правового характеру, в т.ч. як дії суб’єкта господарської діяльності щодо отримання корисних властивостей майна, яке належить іншій особі на праві власності.
У статті досліджується за допомогою порівняльно-правового методу законодавство зарубіжних країн щодо правового статусу юридичних осіб, заснованих державою. Іноземне законодавство порівнюється з національним законодавством.
Сформульовано пропозиції до чинного законо-давства щодо вдосконалення вказаного інституту та запропоновано закріпити на законодавчому рівні визначення цього інституту через визнання за державними установами права власності на доходи від власної господарської діяльності.
18
Полякова, Ю. В., and О. Є. Шайда. "ВІТЧИЗНЯНА МЕТАЛУРГІЙНА ГАЛУЗЬ В УМОВАХ ВПЛИВУ ГЛОБАЛЬНИХ ЧИННИКІВ." Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, no. 62 (January 4, 2021): 55–61. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-62-07.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу характерних рис, проблем та перспектив розвитку металургійної галузі України в умовах дії глобальних чинників. Наведені особливості функціонування світового ринку мета-лургійної продукції, зокрема його географічна структура, конкурентні переваги металургії Китаю, Японії, Індії та США. За допомогою пакета прикладних програм On Front застосовано DEA-аналіз для оцінювання ефек-тивності діяльності провідних металургійних компаній з щорічного світового рейтингу “Global 500” на основі вхідних змінних – показників активів компаній та чисельності їх співробітників, та вихідної змінної – показник отриманого доходу, що дозволило визначити оптимальне використання даними підприємствами ресурсів, які вони скеровують на виробничу діяльність. Враховуючи, що пріоритетом національної економіки за умов за-гострення конкуренції на світовому рівні металургії та динамічної зміни його кон’юнктури має бути пошук ефективних шляхів подальшого розвитку власної металургійної промисловості, приділено увагу з’ясуванню сучасних особливостей та проблематики експортної діяльності вітчизняної галузі, яка формується під впли-вом як внутрішніх трансформацій, так і чинників глобального рівня. Показано сучасний рейтинг України у виплавці сталі та чавуну на світовому ринку. Проведено порівняльний аналіз розвитку галузі, встановлено її неефективну технологічну структуру та відставання від лідерів ринку за низкою основних характеристик. Водночас виявлено низку загроз та викликів для вітчизняної галузі, що мають як внутрішнє, так і зовнішнє походження. На основі проведеного дослідження обґрунтовано перспективні напрями подальшого розвитку вітчизняної металургійної галузі, які охоплюють структурну та географічну диверсифікацію, зменшення за-лежності від іноземних енергоносіїв та практичне запровадження прогресивних інноваційних рішень.
19
Маслова, Я. І. "ПРОЦЕДУРА МОНІТОРИНГУ СПОСОБУ ЖИТТЯ ПРАЦІВНИКІВ НАЦІОНАЛЬНОГО АГЕНТСТВА ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ." Знання європейського права, no. 5 (December 22, 2021): 59–62. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i5.281.
Full textAbstract:
Статтю присвячено дослідженню процедурних особливостей моніторингу способу життя до працівників Націо нального агентства з питань запобігання корупції. Звернено увагу на відсутність нормативно встановленої вказів ки щодо прийняття Національним агентством з питань запобігання корупції окремого порядку проведення моні торингу способу життя до суб’єктів декларування. Установлено, що специфікою статусу працівника Національного агентства з питань запобігання корупції є діалектичний зв’язок одночасності визнання суб’єкта вповноваженим на вживання антикорупційних заходів та застосування до нього цих інструментів антикорупційного контролю. Визначено, що процедура здійснення моні торингу способу життя працівників НАЗК є регламентованою нормами публічного права послідовністю дій у сфе рі запобігання корупції, яку спрямовано на забезпечення доброчесності службовців спеціально вповноваженого антикорупційного органу державної влади та дотримання ними нормативно встановлених вимог і обмежень, що одночасно мінімізує ризики погіршення авторитету НАЗК та негативно впливає на репутацію службовця антико рупційного профілю. Зазначено, що процедура моніторингу способу життя працівників НАЗК є втручальною фор малізованою процедурою, яка застосовується вибірково; підставою для моніторингу способу життя працівників НАЗК є інформація, яка свідчить про можливість невідповідності рівня життя працівника НАЗК та задекларова ним ним відомостям про майновий стан; джерелом інформації, яка стала підставою для застосування цього анти корупційного інструмента, можуть бути: повідомлення фізичних чи юридичних осіб; публікації в засобах масової інформації; дані, зібрані з відкритих баз даних (включно із соціальними мережами); відсутні визначені терміни між початком процедури та встановленням підстав для цього; змістом процедурних дій є перевірка, порівняння інформації, наданої особою в деклараціях та спостереження за конкретним об’єктом доходу; наслідком її засто сування є складання документа у вигляді доповідної записки, що є підставою для застосування інших заходів антикорупційного контролю до працівника НАЗК тощо.
20
Плєхов, Д. О. "Дистанційна зайнятість як одна з форм трудових відносин в умовах сьогодення." Прикарпатський юридичний вісник, no. 5(34) (February 23, 2021): 84–87. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i5(34).652.
Full textAbstract:
У роботі досліджено дистанційну зайнятість як одну із форм трудових відносин в умовах ринкової економіки, зокрема, розглянуто актуальні питання, на підставі чого зроблено певні висновки. Зазначено, що в умовах сьогодення, особливо в період глобальної пандемії та карантинних умов, які показали затребуваність дистанційного формату роботи, для держави та суспільства врегулювання відносин у сфері праці має неабияке значення. По-перше, це надасть змогу забезпечити трудові та соціальні права багатьох громадян, які здійснюють чи будуть здійснювати свою діяльність у формі дистанційної зайнятості. По-друге, відповідна реформа матиме функцію як соціального забезпечення працівників, так і фіскальну функцію, оскільки якісна нормативно-правова база у сфері дистанційного працевлаштування сприятиме збільшенню надходжень до державної казни у вигляді податків та єдиного соціального внеску до фондів соціального страхування. По-третє, якісна нормативно-правова база буде стимулом для розвитку малого та середнього бізнесу, які не мають можливості створювати значну кількість робочих місць безпосередньо в офісі, проте мають змогу оплачувати заробітну плату працівникам, що здійснюватимуть діяльність безпосередньо вдома з використанням телекомунікаційних мереж.
При цьому неабияке значення має зарубіжний досвід щодо дистанційної зайнятості, ефективне використання якого на ринку праці України зможе сприяти не лише розширенню національного ринку праці, дозволить національній економіці брати активну участь у міжнародному технічному розподілі праці та найбільш повно використовувати переваги від використання такої форми зайнятості. Це дозволить насамперед збалансувати попит та пропозицію на ринку праці України, стати вітчизняній робочій силі більш мобільною, допомогти знайти роботу або додатковий дохід населенню країни. Тому нині важливо забезпечити: гідні умови праці «дистанційним» працівникам; соціальні та правові гарантії роботи; дотримання вимог безпеки роботи; законодавчу регламентацію правил, обов'язків та умов укладання договору із працівниками дистанційної форми зайнятості.
21
Lebed, S. O., A. S. Nemchenko, and M. F. Pasichnyk. "ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ БОРОТЬБИ З ФАЛЬСИФІКАЦІЄЮ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ В УКРАЇНІ: ПОГЛЯД ФАХІВЦІВ АПТЕЧНИХ ЗАКЛАДІВ." Фармацевтичний часопис, no. 4 (November 30, 2020): 54–62. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2020.4.11642.
Full textAbstract:
Метою роботи було проведення оцінки ефективності боротьби з фальсифікацією ліків із використанням анкетного опитування фахівців аптечних закладів різних регіонів України.
Матеріали та методи дослідження. Наукові публікації за проблемою фальсифікації ліків, а також аналіз даних анкетування фахівців аптечних закладів різних регіонів України щодо проблем боротьби з фальсифікацією лікарських засобів (ЛЗ). Дослідження проводили з використанням методів анкетного опитування, систематизації та узагальнення.
Результати і обговорення. За результатами анкетного опитування, проведеного на національному рівні (13 областей, що представляють схід, захід, північ, південь та центр України), понад 33% опитуваних відповіли, що частка фальсифікованих лікарських засобів (ФЛЗ) складає від 1% до 5%, що відповідає даним, які наводилися ВООЗ щодо об’єму субстандартних та фальсифікованих лікарських засобів для країн з низьким і середнім рівнем доходу (до 10,5%) [1]. До ознак фальсифікації ЛЗ респонденти найбільше віднесли «Маркування на іноземній мові» (44,85%). Щодо основних каналів збуту ФЛЗ, то понад 75% респондентів назвали інтернет-торгівлю. Стосовно методів та заходів, які слід застосовувати виробникам та аптечним закладам в боротьбі з фальсифікацією ліків, то такими назвали дотримання стандарту GMP близько 75% опитуваних, в той же час понад 64% очікують від виробників запровадження додаткового захисту упаковок ЛЗ від підробок, зокрема 44% - обов'язковий перехід на маркування 2-d штрих-кодами, а також понад 78% респондентів назвали закупівлю ЛЗ лише у постачальників, сертифікованих на відповідність GDP.
Висновок. З метою створення ефективної системи боротьби з розповсюдженням фальсифікованих ліків пропонується створення Національної програми боротьби з фальсифікацією ЛЗ, а також розробка практичних рекомендацій для фармацевтичних фахівців щодо виявлення фальсифікованих препаратів і запобігання їх незаконному обігу.
22
Дубініна, Марина, Світлана Сирцева, Юлія Чебан, Віктор Дубінін, Ольга Лугова, and Наталія Хомяк. "ОРГАНІЗАЦІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ: СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВДОСКОНАЛЕННЯ." Financial and credit activity problems of theory and practice 2, no. 43 (April 29, 2022): 271–77. http://dx.doi.org/10.55643/fcaptp.2.43.2022.3759.
Full textAbstract:
Досліджено, що проявом облікової політики певного рівня у сфері бухгалтерського обліку є встановлення нормативних лімітів, якими є бухгалтерський облік та фінансова звітність, їх закріплення в законодавчих документах. Відзначено, що впровадження міжнародних стандартів фінансової звітності в країні відбувається в умовах і під впливом конкретних економічних, політичних, правових і культурних факторів. Проаналізовано регулятори, які визначили типовий перелік аспектів, які впливають на процес застосування МСФЗ. Зазначено, що в усьому світі існують відмінності у формуванні економічних показників, тому Закон «Про національну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу», тобто бухгалтерський облік підприємств, визначено як одну з пріоритетних сфер, у якій українське законодавство було налаштовано. Досліджено досвід країн ЄС щодо організації бухгалтерського обліку. Визначено, що в Польщі рекомендації щодо щорічної фінансової звітності повинні містити принаймні баланс, звіт про прибутки та збитки й додаткову інформацію до фінансових звітів; надавати правдиву та достовірну інформацію про активи, зобов’язання, фінансовий стан та прибутки або збитки компанії; опубліковані кожною компанією у відповідному національному реєстрі підприємств. В Ірландії податкові різниці, що виникають унаслідок звільнення від подвійного оподаткування попередньо узгоджених платежів за збитки, пов’язані з державними розрахунками, інших податкових пільг – торговельних збитків, торгових платежів, виробничих збитків, виробничих платежів, також визнаються окремо в податковій звітності. Зазначено, що в європейських країнах – Німеччині, Швеції, Греції, Італії, Іспанії та Португалії – розрахунок оподатковуваного доходу на основі податкового законодавства базується на тих самих методах розрахунку, які надають інформацію про податкові надходження та витрати в системі бухгалтерського обліку й податкову звітність виключно з бази інформації бухгалтерів. Були розроблені рекомендації щодо вдосконалення бухгалтерського обліку в країнах ЄС.
23
Meparishvili, K. N. "Впровадження механізмів державного управління водними ресурсами за принципами інтегрованого управління." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 1 (February 27, 2019): 118–28. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.01.13.
Full textAbstract:
Мета статті полягає у визначенні та впровадженні механізмів державного управління водними ресурсами на засадах спільної політики України з ЄС, побудованих на принципах інтегрованого управління водними ресурсами.
Наукова новизна полягає в удосконаленні наукових підходів щодо впровадження механізмів державного управління водними ресурсами на засадах спільної політики України з ЄС за принципами інтегрованого управління, а саме: басейнове управління, міжгалузева і вертикальна координація управління водними ресурсами, прозорість та участь громадськості, забезпечення сталого використання водних ресурсів, включаючи захист екосистем, фінансова стабільність управління водними ресурсами та використання економічних інструментів, які є міжнародно визнані та втілені у відповідному законодавстві ЄС, зокрема в Рамковій Директиві ЄС про воду та Конвенції Європейської економічної комісії ООН (ЄЕК) про захист і використання транскордонних Водотоків та міжнародних озер та її Протокол про воду та здоров’я, а також у керівництві, наданому Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), перетворити ці принципи на ефективні інструменти політики.
Висновки. Важливу роль у сприянні переходу до принципів інтегрованого управління водними ресурсами відіграють міжнародні рамки, що сприяють розвитку, включаючи Водну рамкову директиву ЄС та Конвенцію про воду ЄЕК.
Таким чином, необхідно багато чого зробити для встановлення правових та інституційних механізмів басейнового управління та перетворення їх у практику інтегрованого управління водними ресурсами. Необхідність координації між різними секторами з питань використання водних ресурсів повинна відображатися в національному законодавстві. Горизонтальні координаційні органи та механізми, як правило, є частиною національного законодавства; однак їх ефективне функціонування залишається проблемою. При цьому досягнення інституційної стабільності є однією з передумов для досягнення плідної вертикальної та горизонтальної координації, забезпечення безперервності реформ, фінансової стабільності та адекватних людських ресурсів для цього. Участь громадськості та залучення зацікавлених сторін до процесу прийняття рішень з питань управління водними ресурсами залишається проблемою, але доступ до інформації про воду в цілому краще організований. Участь громадськості в управлінні водними ресурсами передбачена у національному законодавстві. Проте правила, що встановлюють практичні процедури для участі громадськості, значною мірою відсутні. Охорона водних екосистем і захист якості води є слабкими. Для захисту екосистем річок необхідно забезпечити мінімальний екологічний потік. У напівзасушливих районах спостереження за мінімальним потоком залишається складним. Системи моніторингу якості води недостатньо фінансуються і необхідно запровадити нові галузі, такі, як екосистемний та біологічний моніторинг. Економічні інструменти (включаючи збори за видобуток, збори за забруднення та тарифи на послуги водопостачання) можуть стимулювати ефективне використання води та допомагати виділяти воду там, де вона створює найбільшу цінність для громади, що сприяє (зеленому) зростанню. Таким чином, вони можуть знизити потребу у збільшенні пропозиції та інвестувати в нову інфраструктуру. Вони також можуть генерувати доходи для постачальників послуг. Хоча такі інструменти, як правило, згадуються в національному законодавстві країн, вони будуть здійснюватися лише за умови належного проектування та ефективного впровадження. Це вимагає посилення спроможності здійснювати моніторинг використання води та дотримання водної політики регулювання. Питання доступності є серйозною проблемою у всіх країнах. Їх краще вирішувати через цільові соціальні заходи, ніж через дешеву воду для всіх.
Краще зрозуміти і застосовувати принципи інтегрованого управління водними ресурсами поступово, а також розширити горизонтальну співпрацю шляхом регулярних обговорень між учасниками для розробки та вдосконалення національної водної політики, а також транскордонного водного співробітництва.
24
Бобошко, О. "Проблеми покарання неповнолітніх за кримінальні проступки." Юридичний вісник, no. 3 (February 4, 2020): 130–38. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i3.954.
Full textAbstract:
У статті досліджено національне законодавство України про види покарання та заходи виховного характеру, що застосовуються до неповнолітніх, які скоїли кримінальні правопорушення за Кримінальним кодексом України та прийнятим Верховною Радою Закону України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» No 2617-VIII від 22.11.2018 р .(далі – Закон). Закон зазначає, що кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини. Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов’язане з позбавленням волі. В ході дослідження було проаналізовано те, що в існуючих класифікаціях видів правопорушень відмінність злочину від інших видів правопорушень різними вченими зводиться до відмінностей діяння за такими властивостями, як діяння шкідливого або небезпечного. Всі інші ознаки, такі як: протиправність, винуватість тощо – визнаються більшістю вченими як такі, що притаманні для всіх видів правопорушень, що нетяжкі злочини, які за новим законом стають проступками, становлять близько чверті від загальної кількості складів злочинів, визначених у Кримінальному кодексі. З огляду на те, що в даному Законі нормативно-правові приписи розповсюджуються на поняття суб’єктів, осудності та віку настання кримінальної відповідальності, то слід розуміти, що суб’єктом кримінального проступку виступає фізична особа, яка досягла віку 16 років та є осудною. Тому слід розуміти,що кримінально-правовий вплив на дітей, які вчинили кримінальний проступок можливий лише за умови досягнення такими шістнадцяти років. Доцільно також, звернути увагу на проблематику заходів кри- мінально-правового впливу на дітей в контексті запровадження інституту кримінального проступку. Згідно ч.2 ст. 98 КК дається вичерпний перелік покарань, які можуть бути застосовані судом до неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину. Отже до неповнолітніх злочинців не може бути застосовано обмеження волі, довічне позбавлення волі, конфіскація майна, а за кримінальні проступки скасовується такий вид покарання, як позбавлення волі на певний строк. Але й ті види покарань, які можуть бути застосовані до неповнолітніх, мають значно обмежений, порівняно з можливостями їх застосування до дорослих злочинців, характер. Слід зазначити, що застосування штрафу до неповнолітніх вже давно викликає певні заперечення, тому що тільки певний і дуже низький відсоток дітей мають самостійний дохід, заробітну плату, кошти, майно чи частку майна, на яке може бути звернено стягнення. Викликає великі сумніви той факт, що передбачає сплату штрафу на підставі статті 99 Закону ( понад 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян). Кримінологічна характеристика злочинності серед неповнолітніх обумовлює доцільність пошуку нових кримінально-правових засобів впливу на підлітків. Зважаючи на категорії злочинів, що вчиняються неповнолітніми, можна припустити, що обмеження, як вид покарання, може застосовуватися до підлітків, що вчинили кримінальні проступки. Але в кримінальному законодавстві слід конкретизувати та розмежувати обмеження для неповнолітніх від примусових заходів виховного характеру з обов’язковим обмеженням дозвілля. Ця пропозиція є важливою з огляду на те, що вчені і практики пропонують, що б до неповнолітніх правопорушників застосовувалися різні психологічні і педагогічні заходи впливу, створювалися сприятливі умови життєдіяльності, з прикладами виховного характеру.
25
Левченко, Валентина, and Владислава Тимкован. "ДЕРЖАВНИЙ БОРГ УКРАЇНИ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА НАЦІОНАЛЬНУ ЕКОНОМІКУ." ГРААЛЬ НАУКИ, October 30, 2021, 25–32. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.22.10.2021.01.
Full textAbstract:
Національна економіка - словосполучення, яке лунає кожний день в усіх засобах масової інформації та, водночас системна компонента, що безпосередньо впливає на рівень життя населення, розвиток підприємств, доходи та витрати Державного бюджету України та місцевих бюджетів. Ступінь розвитку національної економіки впливає на рівень оплати праці, показник інноваційного розвитку підприємств та державних органів, рівень кваліфікації працівників, соціальну забезпеченість населення, тощо. Національна економіка будь-якої країни світу постійно протистоїть виникаючим проблемам, тому першочерговим завданням уряду для забезпечення розвитку національної економіки є зменшення впливу негативних чинників, впровадження міжнародних стандартів та програм у діяльність державних підприємств, державна підтримка соціально-значущих сфер економіки, тощо. Упродовж років незалежності перед українською економікою поставали різнопланові проблеми, серед яких: гіперінфляція, світова економічна криза 2008 року, анексія Криму, військовий конфлікт на Сході України. На сьогоднішній день національна економіка зіткнулася з коронакризою, яка однозначно вплинула на рівень державного боргу, валового внутрішнього продукту, доходів та видатків Державного бюджету України. Актуальність питань подолання зазначених викликів є безумовною. У статті проаналізовано рівень державного боргу, валового внутрішнього продукту, доходів, видатків Державного бюджету України та рівень державної підтримки сфер охорони здоров’я та оборони. Аналіз показав, що фінансування збільшилось по обидвом сферам; це відобразилось на обороноздатності та рівні укомплектованості медичних закладів необхідними медикаментами та медичними засобами. В свою чергу, розмір дефіциту бюджету до 2019 року критично не змінювався і становив ±65000 млн. грн., однак у 2020 році він досягнув максимальної відмітки за останні 12 років. Головними чинниками даного явища стали продовження військового конфлікту на Сході України та епідемія коронавірусу. У статті досліджено вплив даних чинників на розвиток національної економіки та, відповідно, розроблено рекомендації для покращення фінансової ситуації в цілому.
26
Данилишин, Володимир, and Світлана Синиця. "НАПРЯМИ РЕФОРМУВАННЯ ПОДАТКУ НА ДОХОДИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ." Економіка та суспільство, no. 27 (May 25, 2021). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2021-27-13.
Full textAbstract:
Стаття присвячена актуальним питанням щодо оподаткування доходів фізичних осіб. Сьогодні національна система оподаткування не зовсім справляється із виконанням покладених на неї функцій стосовно здійснення загального оподаткування, фіскальної достатності та соціальної справедливості, рівності платників податків та прозорості процедур адміністрування. Саме тому проаналізовано досвід ряду економічно розвинутих держав стосовно оподаткування доходів громадян. Окреслено найкращі розробки іноземних систем оподаткування доходів та вказані кроки, які дадуть змогу удосконалити та модернізувати систему оподаткування доходів громадян в Україні. Запропоновано реформувати систему оподаткування таким чином, щоб обкладати податком на доходи фізичних осіб не персонально кожного українця, який працює, а відразу ціле домогосподарство або сім'ю.
27
Болдовська, Катерина, Юрій Костенко, and Ірина Хорошилова. "ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ ЯК ОБЛІКОВОЇ КАТЕГОРІЇ." Економіка та суспільство, no. 33 (November 30, 2021). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2021-33-23.
Full textAbstract:
У статті розкрито багатоаспектність характеру проблеми ведення обліку розрахунків за податком на прибуток підприємств через дуалістичність його природи як облікової категорії, визначену в двох площинах законодавства – бухгалтерській і податковій. На підставі проведеного дослідження нормативно-правової бази з питань обліку податку на прибуток підприємств установлено основні його складові як об’єкта бухгалтерського обліку та надано порівняльну характеристику їх змісту й особливостей визнання у контексті національних і міжнародних стандартів обліку. Відображено процедуру визначення суми витрат (доходу) з податку на прибуток. Наголошено, що правильне визначення об’єктів обліку розрахунків із бюджетом за цим податком забезпечуватиметься досконалим знанням особливостей, установлених чинними положеннями бухгалтерських стандартів і податкового законодавства, а також постійним відстеженням нормативно-правових змін й своєчасною їх імплементацією до обліково-податкового процесу на підприємстві.
28
Ю.Г., Батир. "Державна стратегія продовольчої безпеки України." Bulletin of the National University of Civil Protection of Ukraine. Series: Public Administration, no. 1(14)2021 (2021). http://dx.doi.org/10.52363/2414-5866-2021-1-7.
Full textAbstract:
У статті охарактеризовано основні підходи до оцінки продовольчої безпеки країни. Наведено стан продовольчої безпеки країн світу із застосуванням Глобального індексу продовольчої безпеки. Встановлено, що за рядом показників рівень продовольчої безпеки України є достатнім, але за окремими показниками в розрізі певних груп продуктів харчування, він є загрозливим. Основними чинниками, що мають визначальний вплив на рівень харчування населення є доходи населення та цінова політика, а пропозицію формує рівень ефективності діяльності сільського господарства та харчової промисловості. Продовольча незалежність за окремим продуктом вказує на те, що задоволення потреб населення у продовольстві, у межах його купівельної спроможності переважно забезпечується за рахунок продукції вітчизняного виробництва. Встановлено, що в країні стало розвивається тільки один сектор АПК – рослинництво, але тваринництво та всі інші суміжні галузі стагнують. Визначено пріоритетні напрями реалізації стратегії національної безпеки України.
29
Винник, Руслана. "РОЗВИТОК ФІНАНСОВОЇ ІНКЛЮЗІЇ В УКРАЇНІ." Економіка та суспільство, no. 31 (September 28, 2021). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2021-31-45.
Full textAbstract:
У статті було розглянуто основні теоретичні концепції фінансової інклюзії, а саме її становлення, розвиток та необхідність на сьогоднішній день. Визначено понятійний апарат фінансової інклюзії, та основні елементи, що її складають, а саме: доступність фінансових послуг, фінансової грамотності, інсти¬туту захисту прав споживача фінансових послуг. Було визначено важливість фінансової інклюзії у стратегічних пріоритетах Національного банку України з метою інклюзивного зростання країни в цілому та забезпечення інтересів населення. Виходячи із стратегії сталого розвитку центрального банку, обґрунтовано основні шляхи вдосконалення фінансової інклюзії на довгострокову перспективу. Розглянуто сучасний розвиток фінансової інклюзії та визначено як її ефективність впливає на розвиток фінансових послуг в цілому та їх доступність, а також надано загальну характеристику фінансової грамотності населення. Обґрунтовано, як за допомогою фінансової інклюзії підвищується фінансова грамотність населення, при цьому збільшується дохід громадян, що сприяє зниженню фінансової кризи. Розглянуто та проаналізовано основні Стратегічні напрямки створення інклюзивної економіки в Україні в різних сферах життєдіяльності суспільства. Узагальнено основні відмінні риси, які виокремлюють фінансову інклюзію від інших типів економічного зростання. Обґрунтовано актуальність прискорення переходу країн до інклюзивної ринкової економіки та інклюзивного фінансового стану країни, використовуючи силу приватного сектора для створення економічних можливостей для усіх верств населення. Визначено основні проблеми та перешкоди, які постають на шляху щодо ефективного державного регулювання інклюзивного зростання в Україні та у відповідності до цього проаналізовано основні напрямки Національного банку щодо їх запобігання або усунення. Доведено необхідність впровадження стратегічного розвитку фінансової інклюзії Національним банком України.