To see the other types of publications on this topic, follow the link: Дослідження проблеми безпеки.
Journal articles on the topic 'Дослідження проблеми безпеки'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Дослідження проблеми безпеки.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Добровольська, О., С. Москаленко, Г. Кучер, Г. Скорик, and Я. Мудра. "ДО ПРОБЛЕМИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ УКРАЇНИ В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ COVID-19." Financial and credit activity problems of theory and practice 1, no. 42 (March 31, 2022): 335–41. http://dx.doi.org/10.55643/fcaptp.1.42.2022.3728.
Full textAbstract:
Анотація. Визначено основні проблеми, які виникають у публічному управлінні фінансово-економічною безпекою України в умовах пандемії COVID-19, можливі наслідки пандемії в аспекті впливу на економічну та національну безпеку. Завдання дослідження — дослідження впливу пандемії коронавірусної інфекції на фінансово-економічну систему України та світову економіку, аналіз загрози біологічного фактора на економічну та національну безпеку України. Предмет дослідження — аналіз проблем публічного управління фінансово-економічною безпекою України в умовах пандемії COVID-19, що є відгуком на актуальні питання для нашої країни: стагнація економіки, інфляція, невирішені проблеми, пов'язані зі зростанням цін на продовольчі товари та погіршенням геополітичної ситуації. Авторами доведено думку про те, що незалежність, стійкість, конкурентоспроможність національної економіки та фінансово-економічна безпека України, залежить, насамперед, від забезпечення економічної безпеки кожного її регіону. У статті авторами розроблено та обґрунтовано положення про те, що публічне управління фінансово-економічною безпекою України в умовах пандемії COVID-19 пов’язано зі зміцненням економічної безпеки регіонів, яке повинно базуватися на вдосконаленні державного регулювання економічного зростання шляхом створення нормативно-правових актів територіального та міжрегіонального планування, спрямованих на підтримання реального сектора економіки та розвиток перспективних технологій, що будуть дієвими в умовах пандемії COVID-19. У статті автори приділили увагу дослідженню теоретичного та практичного значення фінансово-економічної безпеки України та ефективного публічного управління у цій сфері, як невід'ємної складової національної безпеки нашої держави. Ключові слова: національна безпека, економічна безпека, публічне управління, фінансова безпека, пандемії COVID-19.
2
Savchenko, Volodymyr Fedorovych, Vitalii Oleksandrovych Stoika, and Serhii Oleksandrovych Stoika. "ТЕОРЕТИЧНІ І ПРАКТИЧНІ СКЛАДОВІ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ В УКРАЇНІ." SCIENTIFIC BULLETIN OF POLISSIA 1, no. 2(14) (March 1, 2018): 16–21. http://dx.doi.org/10.25140/2410-9576-2018-1-2(14)-16-21.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження. Розвинуті країни світу, спираючись на потужний інноваційний потенціал та розроблені методи впливу, бажають наростити свої переваги і отримані нагромадження. Це, а також слабка власна конкурентоспроможність, створює нові фактори ризику для багатьох держав, у тому числі України. Постановка проблеми. Доцільними є аналіз чинників, які формують загрози розвитку нашої держави, та окреслення заходів щодо мінімізації їх впливу. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Результати вивчення проблем забезпечення економічної безпеки в Україні та світі висвітлено у працях О. С. Власюка, В. М. Гейця, В. П. Горбуліна, Т. С. Клебинової, В. А. Предборського, А. І. Семенченка, Г. П. Ситника та інших. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Враховуючи теоретичні та практичні здобутки напрацювань вчених, необхідно також зазначити, що багато проблем потребують подальшого вивчення. Постановка завдання. Метою статті є дослідження проблем економічної безпеки в Україні, та розробка рекомендацій у даному напрямку. Виклад основного матеріалу. У статті проведено аналіз з питань забезпечення економічної безпеки на сучасному етапі розвитку держави і суспільства. Охарактеризовано світовий досвід сьогодення, коли економіка все більше інтегрується у глобальні процеси. Досліджено внутрішні та зовнішні загрози економічній безпеці. Визначено основні завдання економічної безпеки в Україні. Висновки. Вагому роль у частині забезпечення економічної безпеки держави відіграють процеси інтеграції і глобалізації, що призводять до необхідності розробки власної моделі розвитку, яка гармонійно поєднується із зазначеними явищами і мінімізує наслідки криз в економіці. Зроблено висновок, що економічна безпека України є особливо складною і важливою категорією і потребує додаткових заходів інституційно-правового, економічного та інформаційно-аналітичного характеру.
3
Valiullina, Z. V. "Інформаційна безпека корпоративної економіки в умовах глобалізаційних процесів." Bulletin of the Dnipropetrovsk University. Series: Management of Innovations, no. 6 (July 1, 2016): 34. http://dx.doi.org/10.15421/191604.
Full textAbstract:
У сучасних умовах ХХІ ст. інформаційна безпека корпоративної економіки набуває все вагомішої ролі, а питання її забезпечення стають дедалі гострішими. Стрімке впровадження інформаційних технологій у всі сфери життєдіяльності суспільства та розвиток корпоративної економіки в умовах глобалізаційних процесів актуалізує проблему визначення обґрунтованих та ефективних шляхів забезпечення інформаційної безпеки.Метою написання даної статті є теоретико-методологічний аналіз і виявлення основних складників забезпечення інформаційної безпеки корпоративної економіки в умовах глобалізації для захисту інформації, напрямів підвищення ефективності та конкурентоспроможності економіки на світовому ринку. У процесі дослідження було застосовано такі методи: системний і порівняльний аналіз, метод узагальнення.Розглянуто теоретико-методологічні основи інформаційної безпеки корпоративної економіки. Систематизовано і надано результати порівняльного аналізу категорії «інформаційна безпека». Інформаційну безпеку запропоновано розглядати як інтегрований складник процесу забезпечення захисту інформації від внутрішніх і зовнішніх загроз і створення сприятливих умов для ефективного функціонування корпорацій і підвищення їх конкурентоспроможності.Досліджено особливості формування ефективної системи забезпечення інформаційної безпеки. Запропоновано вирішення проблеми ефективного функціонування системи інформаційної безпеки корпоративної економіки в умовах глобалізаційних процесів шляхом упровадження комплексу заходів, які враховують основні компоненти інформаційної безпеки: законодавчу; економічну; програмно-технічну; адміністративно-управлінську.Наукова новизна дослідження полягає в удосконаленні науково-методичного підходу до визначення складників інформаційної безпеки корпоративної економіки, які забезпечують комплекс політичних, економічних, організаційних, технічних та інших заходів, що сприяють реалізації інформаційних прав і інтересів корпорацій.Практичне значення одержаних результатів – забезпечення захисту інформації корпорацій від внутрішніх і зовнішніх загроз, створення сприятливих умов для ефективного функціонування корпорацій і підвищення їх конкурентоспроможності.Розробка заходів щодо забезпечення взаємодії інституційного середовища – подальша перспективна тема досліджень розвитку корпоративної економіки на основі паритету інформаційної безпеки.
4
Loishyn, Anatolii. "Аналіз наукових положень ресурсних концепцій в економічній теорії і теорії стратегічного управління." Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, no. 3 (June 10, 2021): 41–55. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.3.4.
Full textAbstract:
У статті узагальнено аргументи та контраргументи в межах наукової дискусії з питання розроблення сучасної концепції ресурсного забезпечення сектору безпеки і оборони України. Метою дослідження є аналіз економічної теорії і теорії стратегічного управління стосовно наявності теоретичних положень про трансформацію змісту економічної категорії “ресурси” та ресурсних концепцій для розуміння їх наукового змісту і передумов розвитку для розроблення сучасної концепції ресурсного забезпечення сектору безпеки і оборони України. На підставі систематизації літературних джерел та підходів до вирішення проблеми ресурсного забезпечення сектору безпеки та оборони України визначено, що в економічній теорії і теорії стратегічного управління наявні підходи, що можуть бути використані у подальших дослідженнях предметної сфери. Актуальність вирішення цієї наукової проблеми підтверджують заходи, ініційовані керівництвом держави відповідно до концептуальних документів з державного управління та оборонного планування. Предметну площину у статті досліджено в такій логічній послідовності: проаналізовано економічну теорію, потім – теорію стратегічного управління, сформульовано висновки. Методичним інструментарієм проведеного дослідження стали аналіз, синтез, декомпозиція, історичний метод. У дослідженні наведено результати емпіричного аналізу економічної теорії і теорії стратегічного управління, а саме відзначено, що в ході розроблення сучасної концепції ресурсного забезпечення сектору безпеки та оборони необхідно враховувати головні категорії ресурсної концепції: ресурси, здібності, компетентності, організаційну рутину. У дослідженні емпірично підтверджено і теоретично доведено, що питання наукового дослідження ресурсів як економічної категорії та операцій з ними є актуальним з часів Арістотеля, що підтверджується постійним пошуком механізмів оптимального їх використання з урахуванням фактора обмеженості. Результати проведеного дослідження можуть бути корисними для науковців та управлінців, які вивчають проблематикою всебічного забезпечення у сфері сектору безпеки та оборони України.
5
Dashevs’ka, O. V. "Стан геополітичних досліджень в українській науці." Grani 19, no. 1 (December 29, 2015): 59–65. http://dx.doi.org/10.15421/1716010.
Full textAbstract:
Інтенсивність і різноманітність політичних і геополітичних процесів, що відбуваються в Україні, дають велику емпіричну базу для геополітичних досліджень. Разом з тим, популярність даної наукової течії залишається суто популістською, передаючи науці лише чверть всіх досліджень. Метою дослідження є розгляд динаміки та специфіки геополітичних досліджень у сучасній українській політичній думці. У роботі зроблено огляд дисертаційних досліджень вітчизняних вчених. Відмічено, що більша частина робіт припадає на політичні науки за спеціальністю 23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку. Виділено основні тенденції у вітчизняних геополітичних дослідженнях: 1. Визначення місця України на геополітичній мапі світу через аналіз геополітичного положення та історикополітологічні дослідження; 2. Дослідження регіональних проблем, двосторонніх відносин між країнами; 3. Дослідження загальних питань міжнародної безпеки, тероризму та ролі України в системі міжнародної безпеки; 4. Аналіз етнополітичних проблем всередині України та їх вплив на міжнародні відносини; 5. Дослідження євроінтеграційних прагнень України як єдино правильних з точки зору геополітичного положення; 6. Загальні геополітичні дослідження, в яких розглядаються практики застосування тих чи інших теорій і концепцій геополітики у різні часи та різними країнами світу. Аналіз представлених дисертаційних досліджень та іншої наукової літератури вітчизняних авторів говорить лише про першу ступінь засвоєння такої важливої політичної науки, як геополітика.
6
Дерев’янко, А. І. "ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ІДЕОЛОГІЧНОГО ПІДХОДУ ДО РОЗУМІННЯ СОЦІАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ." Актуальні проблеми права: теорія і практика, no. 2 (40) (February 4, 2021): 176–81. http://dx.doi.org/10.33216/2218-5461-2020-40-2-176-181.
Full textAbstract:
Стаття присвячена розкриттю особливості формування ідеологічного підходу до розуміння соціальної безпеки. Розкрито деякі проблеми соціальної безпеки людини, суспільства і держави. Розглянуто філософські підходи до розуміння поняття «Соціальна безпека». Висвітлено розвиток соціологічних знань у ХХ сторіччі про соціальну безпеку в державі.
Автором визначено, що безпека — це вельми складне соціально-політичне явище, яке лише на перший погляд видається зрозумілим усім, але трактується воно в практичному, повсякденному житті кожною людиною по-різному. Це спонукає звернутися до історії зародження філософських думок із проблем безпеки. Перший — це етап античності, коли ще стародавній філософ Платон розглядав суспільство (державу) і людину як дві симетричні та взаємодоповнюючі системи. Цікаві погляди щодо подальшого розвитку системи безпеки почали виникати у дослідників наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття. Кінець ХХ століття привернув думки вчених до розв’язання проблеми загрози особистості шляхом нівелювання економічної нерівності та впливу на ринкову стихію. У розроблених теоріях немало вчених пропонують забезпечувати максимальну справедливість у розподілі благ, встановлення державного контролю за зловживаннями свободами ринку. Поступово формувалося й усвідомлення того, що час вимагає нових підходів до аналізу соціальних процесів і явищ у сфері безпеки. Також, доцільно зауважено, що розвиток соціологічних знань у ХХ сторіччі привів до об’єктивного висновку, в якому одним з головних джерел загрози безпеці держави є соціальні суперечності, що виникають усередині певної соціальної системи, але не всі протиріччя, а лише ті, що приводять до соціального конфлікту. На нашу думку, дослідження поняття «соціальна безпека» як багатопланового явища має проводитися на рівні «загального», «особливого» й «одиничного». Визначено, що у сучасній методології, поширеній на Заході, міцно утвердилася концепція багатофакторного підходу, який включає аналіз впливу на соціальний суб’єкт, явище, процес сукупності факторів економічного, аполітичного, культурно-морального характеру.
Ключові слова: соціальна безпека, суспільство, держава, соціальна захищеність.
7
АБІЛЬТАРОВА, Е. Н. "КУЛЬТУРА БЕЗПЕКИ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ З ОХОРОНИ ПРАЦІ: АНАЛІЗ СТАНУ." АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 1, no. 4 (April 18, 2022): 3–10. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.4.1.1.
Full textAbstract:
Стаття присвячена проблемі формування культури безпеки професійної діяльності в майбутніх інженерів з охорони праці. Метою статті є дослідження стану формування культури безпеки професійної діяльності в майбутніх інженерів з охорони праці. Обґрунтовано теоретичну базу дослідження, визначено наукові праці, які роблять значний внесок у розвиток проблеми дослідження. У процесі здійснення науково-експериментальної роботи застосовано такі теоретичні та емпіричні методи дослідження: аналіз психолого-педагогічної літератури; систематизація та узагальнення результатів дослідження; опитування та анкетування студентів, викладачів закладів вищої освіти, які здійснюють професійну підготовку інженерів з охорони праці, інженерів з охорони праці виробничих підприємств та організацій; бесіди для вивчення стану формування культури безпеки професійної діяльності. Наведено результати опитування респондентів щодо розуміння поняття «культура безпеки професійної діяльності» та важливості володіння майбутніми інженерами з охорони праці культурою безпеки професійної діяльності. Представлено результати опитування студентів щодо володіння знаннями з питань загальної культури, культури охорони праці, культури праці, культури здоров’я; визначено їхні потреби у вдосконаленні професійних умінь, із виконанням задач професійної діяльності на засадах та принципах культури безпеки професійної діяльності. Здійснена самооцінка студентів своєї готовності до виконання задач професійної діяльності на принципах та пріоритету культури безпеки професійної діяльності. Узагальнено результати опитування респондентів щодо оцінювання ефективності форм формування культури безпеки професійної діяльності в майбутніх інженерів з охорони праці. Визначено проблеми, які заважають ефективному формуванню культури безпеки професійної діяльності. Зроблено висновок про необхідність проведення ґрунтовного та експериментального дослідження наукової проблеми формування культури безпеки професійної діяльності в майбутніх інженерів з охорони праці.
8
Tetskyi, A. "АНАЛІЗ ПРОБЛЕМ І МОЖЛИВОСТЕЙ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ WEB-ЗАСТОСУНКІВ, СТВОРЕНИХ ЗА ДОПОМОГОЮ СИСТЕМ КЕРУВАННЯ ВМІСТОМ." Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 1, no. 53 (February 5, 2019): 133–36. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2019.1.133.
Full textAbstract:
Дослідження процесів отримання несанкціонованого доступу в системах керування вмістом являє науковий інтерес і дає можливість розробляти ефективні способи захисту від вторгнень. Предметом дослідження є процеси оцінювання та забезпечення безпеки Web-застосунків, створених за допомогою систем керування вмістом. Метою статті є визначення проблем оцінювання і забезпечення безпеки Web-застосунків. Результати. Показано особливості використання систем керування вмістом в якості об'єкта дослідження проблем безпеки. Визначено основні причини успішних атак Web-застосунків. Наведені приклади існуючих методів тестування безпеки, визначено їх переваги та недоліки. Запропоновано комплекс дій, спрямованих на зниження ймовірності успішної атаки. Висновок. Визначено проблеми оцінювання та забезпечення безпеки Web-застосунків. Зумовлено необхідність створення методів для вирішення проблем, показано взаємозв'язок вирішуваних завдань.
9
АБІЛЬТАРОВА, Ельвіза. "КУЛЬТУРА БЕЗПЕКИ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ З ОХОРОНИ ПРАЦІ: АНАЛІЗ ДЕФІНІЦІЇ." Acta Paedagogica Volynienses, no. 3 (October 27, 2021): 178–85. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.3.26.
Full textAbstract:
Стаття присвячена проблемі формування культури безпеки професійної діяльності у майбутніх інженерів з охорони праці. Мета статі – систематизація та аналіз наукової літератури щодо визначення понятійно- термінологічного апарату дослідження. У процесі здійснення наукового дослідження нами було застосовано метод аналізу загальнонаукової, філософської, культурологічної, соціологічної, психолого-педагогічної літера- тури, нормативно-правових документів, навчально-методичної документації закладів вищої освіти; семан- тичний та контент-аналіз, синтез, узагальнення та систематизація – для визначення суті поняття «куль- тура безпеки професійної діяльності». Методологічною основою дослідження проблеми формування культури безпеки професійної діяльності є теорії, концепції особистіcно-орієнтованого навчання, культурологічної та гуманістичної парадигм освіти, системного, культурологічного, аксіологічного, суб’єкт-суб’єктного, діяльнісного підходів. Автором детально аналізуються поняття «культура», «безпека», «професійна діяль- ність». Запропонована авторська редакція дефініції «культура безпеки професійної діяльності майбутньо- го інженера з охорони праці», яка визначена як інтегральна якість особистості фахівця, що виражається сукупністю професійних знань, умінь, навичок, професійно-особистісних якостей із профілактики нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, зниження рівня професійних ризиків; проявляється мотиваційно-ціннісним ставленням до особистої безпеки та безпеки всього колективу, створення безпечних і нешкідливих умов праці, безпечного здійснення професійної діяльності; характеризується високим ступенем відповідальності, самоорганізації та саморозвитку, заснованих на глибокому усвідомленні пріоритету безпеки під час розв’язання професійних завдань. Зроблено висновок про необхідність здійснення подальшого дослі- дження, спрямованого на вивчення та встановлення структурних компонентів культури безпеки професійної діяльності майбутніх інженерів з охорони праці.
10
АБІЛЬТАРОВА, Ельвіза. "ПРОГНОСТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПЕРСПЕКТИВ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ БЕЗПЕКИ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ." Human Studies Series of Pedagogy, no. 45 (December 9, 2021): 9–15. http://dx.doi.org/10.24919/2413-2039.13/45.1.
Full textAbstract:
Стаття присвячена проблемі формування культури безпеки професійної діяльності у майбутніх інженерів з охорони праці. Мета статті – обґрунтування перспектив формування культури безпеки професійної діяльності в закладах вищої освіти. Теоретико-методологічною основою дослідження є міжнародні та вітчизняні правові документи: Конвенція Міжнародної організації праці про безпеку й гігієну праці та виробниче середовище, Резолюція Генеральної асамблеї Організації об’єднаних націй «Перетворення нашого світу: Порядок денний в області сталого розвитку на період до 2030 року», Концепція реформування системи управління охороною праці в Україні, Національна стратегія у сфері прав людини, Закон України «Про вищу освіту», а також міжнародні стандарти в галузі управління якістю, в галузі управління охороною здоров’я та безпекою праці, в галузі екологічного управління. Здійснено теоретичний аналіз науково-педагогічної літератури щодо визначення поняття «прогнозування», методів та етапів прогнозування. Автором обґрунтовано перспективні напрями вирішення означеної проблеми на трьох рівнях: загальнодержавному, регіональному, на рівні закладів вищої освіти. Основними прогностичними напрямами на загальнодержавному рівні вбачається розвиток і вдосконалення законодавчої та нормативно-правової бази в галузі забезпечення культури безпеки, фінансова підтримка наукових та педагогічних колективів щодо популяризації питань культури безпеки; на регіональному рівні пропонується підвищення обізнаності та інформування суспільства щодо культури безпеки, впровадження європейських стандартів безпеки праці, зарубіжного досвіду в галузі охорони праці та культури безпеки на виробництві; на рівні закладу вищої освіти передбачається створення в закладах вищої освіти сучасного безпечного освітнього середовища з пріоритетом безпеки праці та здоров’язбереження шляхом впровадження інноваційних технологій та методик навчання. Зроблено висновок про необхідність подальших досліджень теоретичних та методичних засад розвитку культури безпеки професійної діяльності у інженерів з охорони праці, основ формування, розвитку та виховання ціннісних орієнтацій у майбутніх інженерів з охорони праці у системі безперервної освіти.
11
Михайлов, Віктор. "ПОНЯТТЯ «БЕЗПЕКА» І «ЦИВІЛЬНА БЕЗПЕКА» У МІЖДИСЦИПЛІНАРНОМУ НАУКОВОМУ ДИСКУРСІ." ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 17, no. 1 (December 31, 2020): 77–89. http://dx.doi.org/10.35387/od.1(17).2020.77-89.
Full textAbstract:
В оглядовій статті узагальнено та систематизовано методологічні підходи до обґрунтування понятійно-категорійного апарату для з’ясування сутності понять «безпека» і «цивільна безпека» у педагогічному дискурсі. На основі порівняльного аналізу розкрито структурно-функціональні взаємозв’язки між цими поняттями. Наведені поняття, як один із найважливіших засобів категоризації, концептуалізації та оцінки дійсності, дозволяють виявити досліджувані сторони, які відображають картину реального їх функціонування у педагогічній свідомості. Проведений аналіз свідчить, що проблеми з безпекою є наслідком соціальної структури суспільства, ускладнення діяльності якого призводить до необхідності забезпечення захисту. Також встановлено, що в академічних колах активно обговорюється наявна множинність підходів до трактування поняття «безпека», інтерес до якого значно зріс за останні десятиліття. Розв’язання проблем цивільної безпеки вказує на її складність як наукової проблеми, що потребує подальших поглиблених досліджень, з урахуванням її як певної динамічної системи, враховуючи існування сучасних загроз, ризиків і небезпек. На основі логічного обґрунтування запропоновано авторське розуміння поняття «цивільна безпека» як необхідний особливий та динамічний стан відносної неуразливості суспільства, сконцентрований у його духовних, морально-етичних, культурних, історичних, інтелектуальних та матеріальних та інших цінностях, інформаційному та навколишньому середовищі і забезпечується, за відсутності природних, техногенних та інших невійськових загроз, шляхом прийняття рішень для безпечного життя і діяльності. Науково обґрунтований понятійний апарат дослідження дає змогу розкрити зміст, мету і завдання обраного проблемного поля, беручи до уваги протиріччя різних авторів.
Ключові слова: безпека, цивільна безпека, цивільний захист, педагогічний дискурс, підвищення кваліфікації фахівців.
12
Легеза, Ю. О., and В. Ю. Северин. "Проблеми поводження з техногенними відходами." Проблеми сучасних трансформацій. Серія: право, публічне управління та адміністрування, no. 1 (October 20, 2021): 46–52. http://dx.doi.org/10.54929/pmtl-issue1-2021-07.
Full textAbstract:
Питання правового регулювання використання та охорони техногенних відходів перебувають на межі багатьох сфер наукового дослідження, тому наукові розробки вчених, які спеціалізуються на технічних, економічних, екологічних та інших дослідженнях, становитимуть наукову базу для дослідження питань правового регулювання використання та охорони земель гірничодобувної промисловості та стануть у пригоді при поглибленні правових досліджень даної проблематики, зокрема, для дослідження питань правового регулювання забезпечення раціонального використання та охорони техногенних родовищ корисних копалин, запровадження адміністративно-правових засад здійснення управлінської діяльності із набуття спеціальних прав на використання техногенних відходів. Метою статті є визначення нормативних проблем поводження із техногенними відходами. Реалізація поставленої мети передбачає вирішення низки завдань, як-от: 1) визначення сутності техногенних відходів як об’єктів правового регулювання; 2) характеристика особливостей здійснення обліку та паспортизації техногенних відходів й 3) зробити висновки із оптимізації режиму поводження із техногенними відходами. У статті обґрунтовується доцільність запровадження механізму застосування юридичної відповідальності за використання техногенних відходів, проблематика їх обліку та ліцензування господарської діяльності із поводження із ними, у тому числі самовільне освоєння техногенних відходів виробництва, невиконання вимог безпеки використання техногенних родовищ і вимог охорони навколишнього природного середовища.
13
Pakhnenko, Olena Mykhaylivna, and Olena Anatolievna Krykliy. "МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ОЦІНЮВАННЯ РІВНЯ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ." SCIENTIFIC BULLETIN OF POLISSIA 1, no. 2(14) (March 1, 2018): 143–46. http://dx.doi.org/10.25140/2410-9576-2018-2-2(14)-143-146.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження. Складні економічні умови, в яких функціонують малі підприємства України, актуалізують необхідність підтримки їх фінансової безпеки. Постановка проблеми. Управління фінансовою безпекою підприємства повинно ґрунтуватися на результатах оцінки її поточного рівня, що визначає необхідність розробки відповідної методики. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням оцінювання рівня фінансової безпеки підприємств присвячені роботи таких науковців як І. Бланк, А. Вергун, К. Горячева, М. Єрмошенко, С. Журавльова, Т. Кузенко, Г. Портнова, Т. Рзаєва, О. Чернега. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Більшість методичних розробок щодо оцінювання рівня фінансової безпеки підприємств не адаптовані до аналізу фінансової безпеки суб’єктів малого бізнесу. Постановка завдання. Розробка методики оцінювання рівня фінансової безпеки суб’єктів малого бізнесу. Виклад основного матеріалу. У статті запропоновано методичний підхід до оцінювання рівня фінансової безпеки малих підприємств, реалізація якого включає п’ять етапів: 1) ідентифікація факторів впливу, формування масиву вхідних даних; 2) визначення еталонних значень показників; 3) нормалізація вхідних даних; 4) оцінка відхилень фактичних значень показників від еталонних, розрахунок складових інтегрального показника; 5) розрахунок інтегрального показника, надання якісної інтерпретації результатів. Висновки. Запропонована методика оцінювання рівня фінансової безпеки дозволяє врахувати характер впливу факторів на рівень фінансової безпеки малих підприємств; застосувати диференційований підхід до визначення еталонних значень індикаторів; надати якісну інтерпретацію результатів.
14
Ostudimov , B. А. "Ключові проблеми забезпечення енергетичної безпеки." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 4 (July 21, 2021): 64–70. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2021.04.07.
Full textAbstract:
Метою статті є здійснення комплексного аналізу забезпечення енергетичної безпеки в Україні з метою виокремлення існуючих проблем, а також визначення напрямів і шляхів їх вирішення.
Наукова новизна. Питання енергетичної безпеки є багатогранними, що зумовлює міжгалузевий і міждисциплінарний підходи до її вивчення. Загалом енергетична безпека трактується як стан захищеності носіїв енергетичних інтересів, насамперед людини, регіону, держави, від загроз дефіциту в забезпеченні їх потреб в енергії за допомогою гарантованого доступу до безпечних для життя і здоров’я людини та нації, навколишнього середовища енергетичних послуг високої якості за доступними цінами на умовах безперервності, надійності, диверсифікованості джерел енергопостачання, ефективності та раціональності, використання відновлюваних джерел енергії та рівного доступу. За результатами дослідження відзначено ряд ключових проблем на шляху забезпечення енергетичної безпеки в Україні: реалізація державної енергетичної політики в Україні, прогалини та суперечності її правового регулювання, недосконалість інституційного механізму, корупційні ризики й загрози, енергетична бідність і т.д.
Висновки. З-поміж актуальних першочергових завдань на шляху вирішення існуючих проблем є ширше використання відновлюваних джерел енергії, зміцнення кібернетичної безпеки в енергетиці, а також сприяння інтеграції енергетичних ринків України до відповідних ринків ЄС, розбудова європейської моделі енергетичної безпеки в Україні. Окрім того, необхідними є якісні, надійні та доступні за ціною енергетичні послуги для всього населення, відповідні дієві гарантії їх забезпечення. Отже, закономірною є потреба удосконалення нормативно-правової та інституційної основ енергетичної безпеки України, вивчення зарубіжного досвіду її регламентації, енергозбереження, перспектив відновлювальної енергетики, інтелектуальної енергетичної системи України, забезпечення екологічної рі
15
Голоднова, Тетяна Станіславівна. "КОРУПЦІЙНІ РИЗИКИ В ПИТАННІ ЗАЛУЧЕННЯ МІЖНАРОДНОЇ ДОПОМОГИ У СФЕРІ БЕЗПЕКИ Й ОБОРОНИ УКРАЇНИ." New Ukrainian Law, no. 5 (November 29, 2021): 37–43. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2021.5.5.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано чинне законодавство України та розглянуто юридичну літературу щодо поняття «міжнародна допомога у сфері безпеки й оборони України». Доведено, що основними напрямами співробітництва України із країнами-донорами є забезпечення та від- новлення територіальної цілісності та захисту суверенітету держави, а також забезпечення міжнародної підтримки процесів розвитку та реформування Збройних сил України й інших військових формувань України. Об’єктом наукового аналізу в межах досліджуваної роботи виступають суспільні відноси- ни, які виникають у процесі виявлення корупційних ризиків у питанні залучення міжнарод- ної допомоги у сфері безпеки й оборони України. Предметом дослідження є адміністративно-правові засади корупційних ризиків у питанні залучення міжнародної допомоги у сфері безпеки й оборони України. Методологічною основою дослідження проблемних питань у роботі є комплексна система загальнонаукових та спеціальних методів: порівняльно-правовий метод; методи системного аналізу та синтезу; метод наукового пізнання; метод прогнозування. Інформаційну й емпіричну базу дослідження становлять узагальнення практичної діяль- ності із застосуванням законодавства щодо корупційних ризиків у питанні залучення між- народної допомоги у сфері безпеки й оборони України. Аргументовано особливості корупційних ризиків, пов’язаних із наданням міжнародної допомоги у сфері безпеки й оборони, досліджено практичні проблеми таких ризиків у даній сфері, які можуть призвести до нецільового використання майна, допомоги загалом. Про- аналізовано погляди науковців щодо контролю міжнародної допомоги у сфері безпеки й обо- рони в Україні. На основі проведеного дослідження запропоновано шляхи вдосконалення щодо виявлення корупційних ризиків у питанні залучення міжнародної допомоги у сфері оборони.
16
Torichnyi, Vadym, and Andrii Burmaka. "Роль інформаційних ресурсів державної прикордонної служби України у забезпеченні її інформаційної безпеки." Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 12, no. 1 (February 28, 2022): 175–78. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2022.12.1.16.
Full textAbstract:
Мета роботи: полягала в аналізі поняття інформаційних ресурсів у забезпеченні прикордонної безпеки держави як складової національної.
Дизайн/Метод/Підхід дослідження: основними способами дослідження були: пошуково-інформаційний (з метою систематизації та впорядкування інформаційної основи); системний та предметний аналіз (для уточнення змісту ключових понять з проблеми дослідження); аналіз стану проблеми у Державній прикордонній службі України; аналіз наукової та методичної літератури, словниково-довідникової літератури; аналіз зміст у (суттєвих ознак) визначенні понять “інформаційний ресурс” (знання, події та явища, як її форми).
Результати дослідження: уточнено основні завдання інформаційного забезпечення прикордонного відомства: своєчасна обробка інформації від зовнішнього та внутрішнього середовища; розміщення інформації; здійснення процесів організації, зберігання та трансферу інформації; створення досконалої інформації системи; застосування сучасних інформаційно-комунікаційних технологій; підвищення продуктивності діяльності представників відомства тощо.
Оригінальність дослідження: в ході дослідження виявлено: сприйняття інформаційного забезпечення як динамічної системи інформаційних ресурсів та варіантів їх обробки, задля вивчення реального стану об’єктів; виділено фактори, котрі на них впливають.
Теоретична цінність полягає у компіляції популярних наукових поглядів із проблеми дослідження.
Практична цінність дослідження полягає у тому, що визначено особливості сутність та завдання інформаційного забезпечення прикордонної служби України.
Майбутні дослідження: Перспективними напрямами подальших наукових досліджень є питання удосконалення процесів, групування, пошуку, систематизації та поширення інформації у прикордонному відомстві, а також їх вплив на управлінську діяльність.
Тип статті: теоретична.
17
Прямухіна, Наталія. "РОЛЬ ПОЛІТИЧНИХ МЕХАНІЗМІВ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ." Litopys Volyni, no. 25 (December 10, 2021): 118–25. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2021.25.20.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано важливість дослідження політичного виміру забезпечення безпеки держави в економічній сфері виходячи з фундаментальних перетворень в економічній та політичній сферах суспільства, що вимагають дослідження взаємодії між політикою та економікою; глобалізаційними процесами в обох сферах, що актуалізує побудову стратегії забезпечення економічної безпеки України; зростання кількості та масштабів загроз на національному та світовому рівнях. Розглянуто підходи науковців, присвячені забезпеченню економічної безпеки держави, та дотичні до цього політичні механізми й важелі, виявлено вектор наукової проблеми, яка у прямій постановці розглядається рідко та заслуговує на доцільність усебічного комплексного вивчення. Висвітлено сутність економічної безпеки держави та визначено, що безпека є абстракцією та не існує сама по собі. Безпека не є суто економічною категорією, але містить у собі соціальний, політичний, етичний та інші аспекти. В економічній сфері безпеки держави виокремлено три різновиди: безпека в економіці, безпека від економіки та безпека для економіки. Усвідомлення сутності та розмежування цих видів є важливою основою для встановлення результативної взаємодії публічної влади та економічної безпеки держави. Обґрунтовано, що нерозривність зв’язку економічної безпеки держави та політики через спрощений механізм взаємовідносин «чиновник – підприємець» актуалізує необхідність використання позаекономічних методів і засобів, які, з одного боку, попереджають і/або послаблюють внутрішньо властиві ринку негативні риси, а з іншого – захищають засновану на ринкових відносинах економічну сферу від здатних деформувати її викликів і загроз. Ураховуючи специфіку та призначення політичних механізмів, запропоновано напрями інституціоналізаційного та науково-технічного характеру, які сприятимуть удосконаленню системи забезпечення економічної безпеки.
18
Єна, І. О. "САНКЦІЇ ЗА ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ОСНОВ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ:ОКРЕМІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ТА ПРОБЛЕМИ ПОБУДОВИ." Прикарпатський юридичний вісник 1, no. 4(29) (April 13, 2020): 116–19. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v1i4(29).406.
Full textAbstract:
У статті розглядається проблематика побудови санкцій за вчинення злочинів проти основ національ-ної безпеки України. Констатується, що в наукових працях сучасних учених приділяється недостатня ува-га дослідженню особливостей призначення покарання за злочини проти основ національної безпеки України. Також автор на ґрунті досліджених наукових праць стверджує, що, незважаючи на велику різноманітність наукових робіт, присвячених санкціям та особливостям їх побудови, питання їх архітектури не є остаточно вирі-шеним. Стверджується, що методологічно правильним під час дослідження порядку призначення покаран-ня за вчинення певної групи злочинів є першочергова наукова розвідка системи санкцій за злочини такого роду. На основі аналізу чинного законодавства про кри-мінальну відповідальність здійснюється класифікація санкцій за злочини проти основ національної безпеки та виокремлюються основні тенденції їх побудови. Визна-чено, що більшість санкцій є альтернативними, відносно визначеними та кумулятивними. Найбільш розповсю-дженим покаранням, що передбачено за вчинення зло-чинів проти основ національної безпеки, є позбавлення волі на певний строк, як додаткове покарання передба-чається конфіскація майна, що видається автору досить доречним. Визначається, що загалом побудова санкцій досліджуваної групи злочинів здебільшого відповідає загальним вимогам і принципам побудови санкцій. При цьому виділяються окремі моменти, що потребують подальшого дослідження, можливі зміни до чинного законодавства та аргументація їх упровадження. Звер-тається увага на необхідність чіткої взаємодії та взаємо-відношення санкцій простого та кваліфікованого скла-дів злочинів, що передбачаються ч. ч. 1 і 2 (3, 4 тощо) відповідних складів злочину. Уважається за необхідне здійснювати поступове зростання меж покарань у відпо-відних санкціях, зважаючи на зростання рівня суспіль-ної небезпеки.
19
Семенкова, М. А. "Міжнародні міграційні процеси як інструмент гібридного впливу: стан вивчення проблеми." Актуальні проблеми політики, no. 65 (September 2, 2020): 139–46. http://dx.doi.org/10.32837/app.v0i65.318.
Full textAbstract:
У статті проведено аналіз літератури з питань міграції в контексті проблеми її можливого використання як інструменту гібридного впливу. Здійснено класифікацію наукової літератури з теми, виділено шість основних груп наукових робіт, а саме: загальнотеоретичні дослідження міграції; роботи, у яких вивчаються причини, фактори й умови міграції; роботи, присвячені типології міграційних процесів; дослідження з питань міграційної політики; дослідження щодо наслідків міграції для країни походження і країни перебування; а також роботи, у яких досліджуються конкретні міграційні процеси. Окремі підгрупи літератури виділені серед праць, присвячених впливу міграції на різні аспекти життєдіяльності країн походження і країн спрямування мігрантів, що було пояснено як різноманітністю такого впливу, так і його неоднозначністю та дискусійним характером. Окрему увагу в рамках проблематики статті приділено роботам, автори яких вивчають питання зв'язку міграції і безпеки. Зазначено, що майже в усіх роботах міграція досліджується як стихійний процес, наведено лише окремі наукові роботи, де міграція постає як процес ініційований і керований зацікавленим суб'єктом зовнішньої політики, а також вказано на те, що питання керування міграційними процесами з метою досягнення суб'єктами зовнішньополітичних цілей поки залишається маловивченим. У зв'язку із важливістю врахування аспекту цілеспрямованого використання міграційних процесів під час розроблення і впровадженні політики у сфері безпеки обґрунтовано необхідність дослідження міграції з погляду цілеспрямованого і зазвичай прихованого впливу на неї з боку зацікавленого актора. У цьому контексті визначено напрями досліджень міграційних процесів, які натепер не привернули достатньої уваги з боку науковців, але набувають все більшої актуальності, зокрема: за яких умов вони можуть ставати об'єктом зовнішнього впливу; як саме може здійснюватись вплив на їхні особливості і перебіг; яким чином змінені внаслідок зовнішнього впливу міграційні процеси впливають на стан міжнародних відносин і міжнародну безпеку, яким чином такий вплив може бути виявлений.
20
Станіславчук, О. В., В. М. Марич, and Н. С. Казмірук. "Актуальні питання забезпечення безпеки праці шульги." Scientific Bulletin of UNFU 30, no. 1 (February 27, 2020): 121–26. http://dx.doi.org/10.36930/40300121.
Full textAbstract:
Встановлено, що незважаючи на те, що частка шульг у світі й в Україні зокрема, в наш час зростає, дослідження шляхів адаптації таких людей у суспільному житті обмежується тільки віковою категорією малюки та школярі. З'ясовано, що проблему забезпечення безпеки праці ліворуких людей в Україні не досліджують, а тому такі працівники потерпають від непристосованості умов праці та організації робочого місця відповідно до їхніх фізіологічних потреб. Виявлено, що промисловість у нашій країні і у більшості інших країн не виготовляє технологічного обладнання та інструменту, адаптованого до роботи на ньому робітників-шульг. Виконання роботи ліворукими працівниками засобами праці, що передбачені для праворуких, знижує продуктивність праці та якість виконаної роботи, підвищує рівень ризику виникнення виробничого травматизму та розвитку професійних захворювань. Охарактеризовано основні проблеми, які виникають під час професійної діяльності робітника-шульги у різних галузях промисловості, а також виявлено окремі випадки та види робіт, для виконання яких перевагу необхідно надати саме робітнику-шульзі для підвищення ефективності та безпеки праці. Розглянуто умови праці верстатника меблевої фабрики, шкідливі і небезпечні виробничі чинники, що впливають на його життя і здоров'я та запропоновано загальні рекомендації щодо підвищення безпеки праці верстатників-шульг. Встановлено актуальність подальших досліджень із вирішення проблеми адаптації умов праці до потреб ліворуких працівників у різних галузях промисловості.
21
Glushchenko , Yu A. "Бюджетна безпека та проблеми наповнення місцевих бюджетів в умовах децентралізації управління в Україні." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 1 (February 24, 2021): 122–31. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2021.01.12.
Full textAbstract:
У статті досліджено теоретичні основи та проблемні аспекти функціонування місцевих бюджетів в умовах проведення бюджетної децентралізації в Україні. З’ясовано сутність та особливості методики визначення фінансової та бюджетної безпеки в процесі фінансового забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування та сформовано авторське трактування цих категорій. З’ясовано, що в процесі реформування бюджетної системи місцеві бюджети є фінансово залежними від державного бюджету, що підтверджується існуванням в їх доходах значної частки міжбюджетних трансфертів. Запропоновано напрями покращення міжбюджетних взаємовідносин і напрями стабілізації фінансової безпеки в цілому та бюджетної безпеки зокрема. Метою статті є дослідження особливостей функціонування місцевих бюджетів України та рівня їх фінансової захищеності в умовах оцінки динаміки стану фінансової та бюджетної безпеки, розробка практичних рекомендацій щодо досягнення безпечності фінансового розвитку держави на шляху інтеграції до ЄС.Наукова новизна полягає у дослідженні теоретико-методологічних основ формування місцевих бюджетів та фінансової безпеки держави. Проаналізовано динаміку розвитку місцевих бюджетів та зміни індикаторів бюджетної безпеки держави. За результатами дослідження запропоновано проведення дієвих заходів щодо удосконалення міжбюджетного регулювання та методики визначення стану фінансової і бюджетної безпеки України.Висновки. Як свідчить міжнародний досвід, децентралізація управління має на меті ефективне виконання повноважень органів влади та збалансування якості надання суспільних послуг відповідно до потреб та уподобань громадян. Проте незадовільний стан формування та розвитку місцевих бюджетів, навіть після здійснення фінансової децентралізації, позначається обмеженою часткою доходів, максималізацією трансфертних платежів, зростанням обсягу делегованих повноважень, незабезпечених дохідними джерелами, бюджетним дефіцитом, що свідчить про формальну фінансову їх самостійність. Делегування повноважень на місцевий рівень є доцільним, проте потребує застосовування дієвого механізму бюджетної децентралізації з урахуванням загальнонаціональних інтересів та забезпеченням оптимальних критеріїв індикаторів фінансової безпеки країни. Проведений аналіз можливих загроз і відхилень основних індикаторів бюджетної безпеки від своїх порогових значень дає підстави стверджувати про необхідність проведення дієвих заходів щодо удосконалення міжбюджетного регулювання, зниження бюджетного дефіциту, здійснення жорсткого контролю за цільовим використання бюджетних коштів, проведення систематичного фінансового моніторингу з метою детінізації доходів, модернізації податкового законодавства з метою уникнення фінансового колапсу в країні. Існуючі ендогенні та екзогенні фактори, зокрема кібер-тероризм, сепаратизм, корупція, бюджетний дефіцит, недосконалість бюджетної та податкової політики, інфляція, зовнішній та внутрішній борг тощо потребують постійного аналізу й удосконалення стратегій розвитку економічної безпеки держави та територій зокрема.
22
Radzyvyliuk, Yelyzaveta. "ОСОБЛИВОСТІ УБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ ІТАЛІЇ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНО- КОМУНІКАТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ." Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, no. 1 (7) (March 18, 2020): 112–22. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2020-01-112-122.
Full textAbstract:
У статті досліджено особливості убезпечення інформаційного простору Італії в контексті розвитку інформаційно-комунікативних технологій. У роботі наведено нове розвʼязання актуальної наукової проблеми, що полягає в розробленні концептуальних та правових засад забезпечення інформаційної безпеки, а також практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізмів її забезпечення. Отримані в процесі дослідження результати дають підстави стверджувати, що реалізація національних інтересів в інформаційній сфері буде дієвою в разі законодавчого визначення національних цінностей і зумовлених ними національних інтересів. Виходячи з розробленої моделі взаємодії національних цінностей, інтересів цілей та надбань в інформаційній сфері, ми запропонували основними критеріями оцінки негативного впливу на інформаційну безпеку держави вважати деструктивні трансформації національних цінностей в інформаційній сфері, які можливо встановлювати шляхом соціологічних опитувань і вивчення громадської думки. Такі критерії доцільно акумулювати в методологічній базі й на її підставі моніторити стан і динаміку вітчизняної інформаційної сфери, виявляти найбільш вразливі сфери. Запропоновано та обґрунтовано включити до об’єктів забезпечення інформаційної безпеки національні інтереси, цінності, цілі й надбання в інформаційній сфері; розроблено критерії оцінки негативного впливу загроз на стан інформаційної безпеки, якими запропоновано вважати деструктивні трансформації національних цінностей в інформаційній сфері, що дає змогу створити правове підґрунтя відповідної методологічної бази; виділено у вітчизняній системі інформаційного права нову складову частину – забезпечення інформаційної безпеки, а також проаналізовано причини й передумови її виникнення; у системі інформаційно-психологічного складника інформаційної безпеки виокремлено такі елементи, як духовна, воєнна, соціальна, економічна, екологічна та глобальна безпека й змістовно схарактеризовано взаємозв’язки між ними, що дало змогу врахувати сучасні загрози та розробити пріоритетні напрями державної політики забезпечення інформаційної безпеки.
23
Тімашов, В. О., and Т. Б. Орлова. "Загальні засади забезпечення інформаційної безпеки громадян України: проблеми та перспективи вирішення." Прикарпатський юридичний вісник, no. 1(30) (July 13, 2020): 137–40. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(30).533.
Full textAbstract:
Ця стаття присвячується аналізу українського законодавства та державної політики щодо забезпечен-ня інформаційної безпеки громадян України, визна-ченню юридичного механізму захисту громадян у разі порушення інформаційних прав, пошуку шляхів вирі-шення проблем у сфері інформаційної безпеки осіб.У роботі на основі дослідження українського законодавства та наукових напрацювань із інформацій-ного права було наведено визначення поняття інформа-ційної безпеки та зумовлено необхідність подальшого розвитку та удосконалення законодавства, з огляду на умови сьогодення, зокрема світову інформаційну глобалізацію, до якої залучена Україна.Також було проаналізовано заходи, які здійсню-ються в межах державної інформаційної політики, яка спрямована на забезпечення вільного доступу до інформації, безперешкодного її отримання, збері-гання, використання та охорони, а також інформацій-ного захисту населення.Нами було наведено основні засади, на які направ-лено вектор національної політики в умовах становлен-ня інформаційного суспільства в Україні.Під час аналізу нормативно-правових актів у сфе-рі забезпечення інформаційної безпеки громадян було виведено низку прогалин у сучасному законодавстві, що пов’язані із захистом громадян України у зв’язку із несанкціонованим доступом до конфіденційної ін-формації та збором відомостей.Також у дослідженні було проаналізовано наукові напрацювання у сфері захисту інформаційної безпеки громадян та визначено важливість підвищення інфор-маційної свідомості кожної особистості, застосування новітніх підходів до системи освіти, вжиття заходів, які б сприяли цьому процесу.На основі досліджених матеріалів було сформульо-вано пропозиції удосконалення юридичного механізму захисту громадян у разі порушення інформаційних прав, запропоновано шляхи вирішення проблем у сфе-рі інформаційної безпеки осіб та передбачено перспек-тиви розвитку українського законодавства.
24
Loishyn, Anatolii, Ivan Tkach, Mykola Tkach, and Vitalii Shevchuk. "Аналіз та систематизація підходів до розуміння поняття “гібридної війни”." Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, no. 1 (February 26, 2021): 145–62. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.1.15.
Full textAbstract:
У статті узагальнено аргументи та контраргументи в межах наукової дискусії з питання феномену гібридної війни з урахуванням втягнення України Російською Федерацією у стан неоголошеної гібридної війни. Основними цілями дослідження є аналіз та систематизація підходів до розуміння природи гібридної війни вітчизняними та іноземними науковцями, узагальнення її ключових особливостей і формулювання синтезованого визначення з урахуванням триваючої агресії проти України.
На підставі систематизації широкого кола наукових праць та підходів до вирішення проблеми дослідження природи гібридної війни виявлено тенденцію до зростання уваги серед науковців до її дослідження.
Актуальність вирішення цієї наукової проблеми в українському вимірі полягає у безпосередньо втягненні України у площину неоголошеної війни.
Проблематику гібридної війни у статті досліджено в такій логічній послідовності: ретроспективно проаналізовано розвиток, формування та ідентифікацію змісту термінів “гібридна війна”, “гібридні засоби ведення війни”; встановлено взаємозв’язок між гібридною війною, широким колом її методів та інструментів; виокремлено ознаки гібридної війни у низці війн та конфліктів; проаналізовано тенденції до регламентації проблематики гібридної війни не лише у наукових джерелах, а й у нормативно-правових документах; проаналізовано підходи до визначення змісту і природи гібридної війни, що відображені у публікаціях вітчизняних науковців, відповідно до чого сформульовано універсальне тлумачення терміна, та підтверджено думку про його “парасолькове” значення. Методичним інструментарієм дослідження стали методи аналізу, синтезу та системного підходу, часовими межами частково охоплено історичні події з часів Пелопоннеської війни до сьогодення. Об’єктом дослідження обрано війну у всіх її проявах, оскільки саме гібридна війна є похідною від звичайної конвенційної війни.
У статті надано результати емпіричного аналізу підходів до розуміння природи гібридної війни, які показують, необхідність подальших досліджень у предметній сфері з урахуванням останніх подій в Україні. Результати дослідження можуть бути корисними для науковців та управлінців, які досліджують проблеми національної безпеки, розбудови сектору безпеки й оборони, оборонного планування.
25
Zhemba, A. Y. "ЕКОЛОГІЧНА ТА ЕНЕРГЕТИЧНА БЕЗПЕКА ЯК КОМПОНЕНТИ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН." Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 2, no. 94 (June 25, 2021): 31. http://dx.doi.org/10.31713/ve220214.
Full textAbstract:
В статті представлено дослідження екологічної та енергетичної безпеки як компоненти міжнародних економічних відносин. Оскільки водна сфера впливає на стан багатьох галузей, то проаналізовано вплив водорозподільних мереж на розвиток секторів національного господарства. Представлено базову модель водопостачання в економічній сфері, в якій виявлено фактори впливу на всі сектори економіки в кожній країні. Проаналізовано стан сфери водопостачання в Україні. Продовольчу галузь розглянуто з позиції прерогативи продовольчої безпеки в країнах, що розвиваються, що особливо стосується Економічного співтовариства країн Західної Африки.Констатовано, що бідність та продовольча безпека в Африці є головною проблемою економіки для багатьох країн. Доведено, що інтеграція є кращим інструментом для вирішення проблеми забезпечення продовольчої безпеки в країнах, що розвиваються. Запропоновано також дослідження однієї з найважливіших галузей критичної інфраструктури – енергетичної сфери. Опрацьовано оптимізацію роботи енергосистеми в КНР. Запроваджено аналіз енергоефективності в Україні. Для цього використано показник енергоємності, показник ефективності використання палива/ціни, індекс Герфіндаля-Гіршмана. За допомогою індекса енергоємності доведено, що споживання енергії в Україні стає більш ефективним. Значення коефіцієнту палива/ціни вказує на позитивну тенденцію у споживанні енергії в останні роки. Визначений індекс Герфіндаля-Гіршмана у гідроенергетиці показує, що ринкова концентрація на ринку гідроелектроенергії є середньою, що є позитивним явищем для України, однак при цьому необхідним є контроль галузі Антимонопольним Комітетом України.
26
Нечитайленко, А. О., and В. А. Нечитайленко. "ВЗАЄМОДІЯ ОРГАНІВ ЕКОЛОГІЧНОГО КОНТРОЛЮ З НАЦІОНАЛЬНОЮ ПОЛІЦІЄЮ УКРАЇНИ." Збірник наукових праць ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Право", no. 32 (2020): 75–81. http://dx.doi.org/10.34142/23121661.2020.32.10.
Full textAbstract:
У статті на основі аналізу норм чинного законодавства та практики його реалізації, а також наукових праць з дослідження правових проблем забезпечення екологічної безпеки нашої держави розглянуто основні напрями і форми взаємодії органів екологічного контролю з підрозділами Національної поліції України, виявлено проблеми правового регулювання цієї взаємодії та вносяться пропозиції щодо підвищення її ефективності.
27
Новородовський, Валерій. "ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ В УМОВАХ РОСІЙСЬКОЇ АГРЕСІЇ." Society. Document. Communication, no. 9 (September 7, 2020): 150–79. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2020-9-150-1179.
Full textAbstract:
Розглядаються основні виклики і загрози для національної безпеки України з розвитком інформаційних технологій в умовах російсько-української війни. Визначено ключові тенденції російської інформаційної кампанії. З’ясовано напрямки російської пропаганди в Україні, на окупованих територіях, в Росії та Європі. Розкрито загрози демократичним цінностям і системі безпеки України та Європи. Висвітлено науковий дискурс вітчизняних та іноземних дослідників з проблеми інформаційної безпеки та інформаційної війни. На основі детального аналізу наявних наукових праць, встановлено найбільш вразливі місця в інформаційному просторі. Відзначено роль мережевого суспільства у ведені інформаційної війни Росії проти України. Розкрито особливості застосування інформаційної зброї Російською Федерацією під час збройних конфліктів не лише в Україні, але й в Грузії, Нагірному Карабасі, Придністров’ї. Вивчення кількісних критеріїв соціальних мереж дозволив визначити рівень ефективності поширення інформації. Проаналізовано нормативно-правову базу, яка врегульовує питання інформаційної безпеки Європейського Союзу та України. Виявлено слабкі сторони українського законодавства стосовно захисту інформаційного простору, зокрема декларативний характер законодавчих актів та нормативно-правових документів. Сформовано напрями удосконалення заходів безпеки інформаційного простору. Розглянуто основні заходи захисту персональних даних, державних інституцій та інформаційного простору від хакерських атак, поширення інформації, що містить загрозу національній безпеці чи провокує ворожнечу етнічному, релігійному ґрунті. Узагальнено та систематизовано основні відомості щодо загроз інформаційній безпеці України в умовах російської агресії. Дослідження проблеми інформаційної безпеки України як складової національної безпеки дозволяє розуміти потенційні загрози та шляхи їхнього запобігання.
28
Polonchuk, Vasil, Mikhail Sinishin, and Vadym Torichnyi. "Зміст моделювання оперативно-службової діяльності прикордонного загону в умовах виникнення ситуацій техногенного характеру під час особливого періоду." Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 12, no. 1 (March 1, 2022): 198–203. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2022.12.1.18.
Full textAbstract:
Мета роботи: полягає в аналізі змісту моделювання у секторі безпеки та оборони для українського суспільства.
Дизайн/Метод/Підхід дослідження: основними методами дослідження виступали: пошуково-бібліографічний (з метою систематизації та впорядкування інформаційної основи); системний та предметний аналіз (для уточнення змісту ключових понять з проблеми дослідження); аналіз стану проблеми у Державній прикордонній службі України; аналіз наукової та методичної літератури, словниково-довідникової літератури; аналіз змісту (суттєвих ознак) у визначенні понять “модель” (відображення певного факту, об’єкту та відносини певного середовища у вигляді дещо спрощеного, унаочненого матеріального представлення), “моделювання” (процедура створення певного аналітичного опису щодо вивчення окремих сторін, частин об’єкту у певних взаємозв’язках і відношеннях, що полегшує об’єднання одиничних та загальних елементів), “надзвичайна ситуація” (ситуація, що виступає викликом соціальним уявленням про певний (припустимий) стан справ, цінності, безпеку держави).
Результати дослідження: підтверджено що моделювання є передовий метод оптимізації оперативно-службової діяльності прикордонного загону у мирний та воєнний час, сутність понять моделювання та надзвичайна ситуація.
Теоретична цінність полягає у компіляції популярних наукових поглядів із проблеми дослідження.
Практична цінність визначено особливості моделювання оперативно-службової діяльності прикордонного загону в умовах виникнення ситуації техногенного характеру під час особливого періоду.
Майбутні дослідження: аналіз специфіки імітаційного моделювання у Державній прикордонній службі України.
Тип статті: теоретична.
29
Соколовьска, Ю. В., І. І. Севрук, and Н. Ю. Чупрінова. "Принципи професіоналізму та гендерної рівності в реформуванні силових структур України." Актуальні проблеми філософії та соціології, no. 29 (July 6, 2021): 33–39. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i29.957.
Full textAbstract:
У пропонованому дослідженні на основі системного й конкретно-історичного підходів здійснено аналіз наявних у секторі безпеки й оборони України проблем і деструктивних наслідків, що є результатом присутнього у вітчизняному теоретичному дискурсі й військово-професійних практиках розриву в реалізації принципів професіоналізму й гендерної рівності; обґрунтовано необхідність забезпечення нерозривної єдності двох процесів – професіоналізації особового складу й реалізації гендерної політики в реформуванні силових структур України.
Під час проведення дослідження було використано такі методи, як філософська рефлексія, аналіз, у тому числі порівняльний, синтез, аналіз документів, моніторинг, спостереження та опитування. Контекстом дослідження є освітній та інформаційний простір сектору безпеки й оборони України.
Своєрідність отриманих результатів полягає в такому: 1) Стратегія воєнної безпеки України (2021 р.) у реформуванні національних силових структур називає принцип професіоналізму таким, що визначає та спрямовує різноманітні політики сектору (кадрову, військово-технічну тощо); 2) Отже, реалізація гендерної політики в силових структурах має проходити з урахуванням і в контексті реалізації принципу професіоналізму; 3) Водночас і у вітчизняному науковому дискурсі, й у практиках військово-професійної діяльності натепер наявний певний розрив у реалізації принципів професіоналізму й гендерної рівності, що породжує дисбаланси й деструктивні наслідки в процесах професіоналізації особового складу й реалізації гендерної політики держави; 4) Моніторинг ситуації демонструє наявні в різних силових структурах станом натепер споживацькі установки особового складу, що з урахуванням гендерних аспектів проблеми призводить до нераціонального використання ресурсів системи; 5) Наявні стереотипні уявлення щодо маскулінності професії військового є наслідком недостатньої модернізованості й технологізованості національних силових структур; 6) Недосконалість логістичного забезпечення гальмує процеси професіоналізації та породжує значні проблеми щодо забезпечення гендерної рівності в національних силових структурах. Не обидними є зміни в напрямі використання сучасних технологій та урахування антропоморфних відмінностей військовослужбовців і військовослужбовиць; 7) Необхідним натепер є визнання силовими структурами України соціально-побутових проблем військових як одних із першочергових, а не другорядних; у розв’язанні цих проблем необхідно враховувати вимоги гендерної рівності; 8) Перспективним і необхідним у реформуванні силових структур України є поєднання принципів професіоналізму й гендерної рівності.
Проведене дослідження відкриває чисельні перспективи для подальших розвідок науково-теоретичного й науково-практичного спрямування.
30
Цехан, Д. М. "КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ЗЛОЧИННИХ УГРУПОВАНЬ У МІСЦЯХ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ." Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка 2, no. 94 (June 30, 2021): 334–45. http://dx.doi.org/10.33766/2524-0323.94.334-345.
Full textAbstract:
У статті звернено увагу на недостатній рівень дослідження проблеми формування злочинних угруповань у місцях позбавлення волі. Наголошено, що формування злочинних угруповань є характерним для виправних колоній різного рівня безпеки. Також виокремлено чинники, які зумовлюють формування подібних угруповань в установах виконання покарань. Виділено спектр проблем, які потребують наукового аналізу у контексті досліджуваної проблематики. Проаналізовано стан наукового забезпечення проблеми на сучасному етапі розвитку теорії оперативно-розшукової діяльності. Розроблено класифікацію злочинних угруповань за формою базової злочинної діяльності; системою та інтенсивністю зв’язків злочинного угруповання; ідеологічним підґрунтям злочинної діяльності.
31
Spasibov, Dmytro, Petro Klimushyn, and Tetyana Kolesnìk. "Культура медіа-споживання як засіб забезпечення медіа-безпеки та особливості розвитку медіа-освіти." Theory and Practice of Public Administration 1, no. 64 (July 11, 2019): 133–41. http://dx.doi.org/10.34213/tp.19.01.15.
Full textAbstract:
Надано аналіз основних проблем упровадження медіа-освіти за результатами комплексного дослідження в загальноосвітніх школах України. Основними пріоритетами медіа-освіти є формування: критичного самостійного мислення, культури медіа-споживання як засобу забезпечення медіа-безпеки, здатності протистояти маніпуляціям. Комплексне вирішення цієї проблеми можливе на базі науково-методологічного забезпечення розроблення індивідуальних стратегій безпечного медіа-споживання (діагностичного інструментарію, спеціалізованих елективних курсів, комплексу психолого-педагогічних заходів).
32
Собко, Г. М. "РІЗНОВИДИ ПСИХІЧНОГО НАСИЛЬСТВА У ЗЛОЧИНАХ ПРОТИ ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ." Прикарпатський юридичний вісник, no. 2(27) (January 31, 2020): 188–91. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i2(27).216.
Full textAbstract:
Громадська безпека в найширшому розумінні – стан захищеності життєво важливих інтересів держави, суспільства, особи. Громадська безпека – це необхід-ний і достатній рівень правової захищеності інтересів суспільства, що забезпечує безпечні умови його існу-вання.Під громадянською безпекою розуміємо дотри-мання громадянських прав і свобод, закріплених в міжнародних документах, Конституціях і інших нормативних приписах, які встановлюють межі видів діяльності, громадян, що порушують безпеку, по най-більш важливим параметрам життєдіяльності, що да-ють можливість інтегруватися в суспільство, розвива-ти потенціал адаптивної гнучкості (готовності до змін) і зберігати людську гідність. Це поняття робить чіткі-шими предмет соціального захисту і критерії оцінки діяльності держави, соціальних інститутів і інших соціальних суб’єктів, що впливають на рівень безпеки громадян в суспільстві. Крім того, воно сприяє обме-женню свавілля держави в одноосібній розробці полі-тики безпеки і діяльності соціальних інститутів по реа-лізації відповідних заходів, а також заходів контролю за виконанням цих заходів.Суспільні відносини виступають в ролі соціального зв’язку, соціального механізму, який не тільки набу-ває необхідної ваги в суспільстві за допомогою права, а й не може бути порушеним, бо охороняється нормами кримінального права. Саме встановлення та організа-ція нормального, непорушного механізму функціону-вання суспільства і є основним завданням держави, яке вона виконує за допомогою права, з урахуванням його галузевих аспектів. Підтримуючи цю думку, В. Хвостов вважав, що злочин потрібно розглядати як діяння, яке підриває авторитет держави та права і тому має суспільний характер. Дослідження цього ас-пекту аналізованої проблеми дає змогу припустити, що суспільні відносини та правопорядок взаємопов’язані між собою. Суспільні відносини є змістом, а закріплен-ня їх у правовій формі – правопорядком, тобто зовніш-ньою формою існування таких відносин у конкретному суспільстві.
33
ГНИДЮК, Олександр. "НЕПЕРЕРВНА ФІЗИЧНА ПІДГОТОВКА ОФІЦЕРІВ СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ ЯК ПРЕДМЕТ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 25, no. 2 (July 1, 2021): 37–50. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v25i2.780.
Full textAbstract:
У статті представлено узагальнення результатів аналізу досліджень та публікацій, у яких вчені та автори пропонують підходи щодо вдосконалення освітнього процесу у військових закладах вищої освіти (ВЗВО), системи спеціальної фізичної підготовки, покращення ефективності занять з фізичної підготовки, оновлення освітньо-професійних програм, навчальних та методичних матеріалів із навчальних дисциплін, що стосуються фізичного виховання, спеціальної фізичної підготовки та особистої безпеки.Метою статті є узагальнення та класифікація результатів дослідження, у яких розглядаються різноманітні аспекти неперервної фізичної підготовки військовослужбовців сектору безпеки і оборони. Результати пілотного огляду масиву публікацій з проблеми дисертаційного дослідження дозволили класифікувати дисертаційні роботи, наукові статі та інші публікації до декількох груп. З’ясовано, що перша група охоплює наукові праці, у яких дослідники розглядають окремі аспекти фізичної підготовки майбутніх офіцерів та військовослужбовців Державної прикордонної служби України (ДПСУ). До другої групи увійшли наукові праці, у яких дослідники розглядають теоретичні і методичні засади навчання курсантів військових закладів вищої освіти різним видам спорту. Третя група умовно охоплює наукові праці, у яких дослідники розглядають різноманітні аспекти покращення стану здоров’я військовослужбовців засобами фізичної культури і спорту. До четвертої групи увійшли публікації, що охоплюють наукові праці, де дослідники розглядають методичні засади фізичної підготовки військовослужбовців. П’яту групу досліджень охоплюють публікації, у яких дослідники розглядають організаційно-методичні засади спеціальної фізичної підготовки військовослужбовців та формування умінь і навичок особистої безпеки. Ще одна група досліджень і публікацій – шоста, охоплює праці, у яких автори розглядають різноманітні аспекти вдосконалення фізичної підготовки фахівців правоохоронних органів і військових формувань.Узагальнення результатів огляду масиву публікацій з проблеми дисертаційного дослідження дозволяє перейти до наступного етапу дослідження – узагальнення особливостей та характеристики змісту фізичної підготовки курсантів і слухачів на тактичному та оперативно-тактичному рівнях в умовах традиційної системи військової освіти у ВЗВО ДПСУ.
34
Волошин, В. Д. "НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ЗМІСТУ МЕТОДИКИ ВИКЛАДАННЯ ДИСЦИПЛІН ВОГНЕВОЇ ПІДГОТОВКИ ТА ПІДГОТОВКИ З ОСОБИСТОЇ БЕЗПЕКИ МАЙБУТНІМ ОФІЦЕРАМ-ПРИКОРДОННИКАМ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 92, no. 5 (November 29, 2019): 41–50. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-92-5-41-50.
Full textAbstract:
Статтю присвячено досить актуальній проблемі дидактики – методиці викладання, зокрема шляхам удосконалення методики викладання. Автор послідовно розкриває результати проведеного дослідження, розпочавши із загального аналізу стану вищої освіти, а саме вищої військової освіти в українському суспільстві. З метою отримання достовірних результатів наукового пошуку, автор представленої статті провів ґрунтовний аналіз існуючої наукової літератури філософського, педагогічного, соціального та психологічного спрямування. Перераховано прізвища відомих вітчизняних і зарубіжних вчених, а також тих, хто безпосередньо розбудовував вищу військову освіту в Україні.
З урахуванням рівня актуальності проблеми, висвітленої у статті, сформульовано пріоритетну мету наукової праці та основні методи дослідження (бібліографічний, аналіз, синтез, порівняння, класифікація, систематизація тощо).
У статті наголошено на тому, що у педагогіці нині існує чимало теоретико-методологічних підходів, проте до представленої проблематики доцільно застосувати саме системний підхід. Розкрито сутність системного підходу та його особливості (структурний, інтегративний, поелементний, функціональний, історичний, процесуальний, комунікаційний).
Проаналізовано та уточнено зміст поняття «удосконалення» та інтерпретовано його до представленої проблеми.
На підставі аспектів системної теорії, виділено та розкрито зміст основних педагогічних умов, завдяки яким можливе удосконалення методики викладання навчальних дисциплін блоку вогневої підготовки та підготовки з особистої безпеки.
Із врахуванням поданих вище елементів представленої статті, автор подав зміст основних шляхів удосконалення методики викладання навчальних дисциплін блоку вогневої підготовки та підготовки з особистої безпеки.
Ключові слова: вогнева підготовка, підготовка з особистої безпеки, методика викладання, майбутні офіцери-прикордонники, професійна підготовка, вища освіта, система.
35
Niemyi, S. V., and Yа S. Yaroshynskyi. "Проблеми якості імпортованих вживаних автомобілів в аспекті безпеки експлуатації." Scientific Bulletin of UNFU 28, no. 5 (May 31, 2018): 119–23. http://dx.doi.org/10.15421/40280525.
Full textAbstract:
Кількісно оцінено модельний масив і якість імпортованих вживаних автомобілів. Результати дослідження будуть інформаційною базою для визначення: найбільш і найменш популярних в Україні (регіоні) моделей; рівня якості певних моделей імпортованих автомобілів; орієнтації сервісних служб (СТО) для освоєння технології технічного обслуговування і ремонту автомобілів, виходячи з обсягу найпоширеніших в Україні моделей імпортованих вживаних легкових автомобілів. За статистичним аналізом результатів сертифікації, проведеної ДП НДІ "СИСТЕМА", досліджено модельний масив імпортованих вживаних легкових автомобілів за моделями і їх характерними дефектами. Встановлено, що найбільш популярними в Україні є моделі легкових автомобілів фірми Renault і автомобільних фірм Німеччини. Оцінено рівень якості імпортованих вживаних автомобілів, серед яких найвищий рівень якості властивий переважно моделям німецьких виробників (Volkswagen, Mercedes-Benz, Audi, BMW) та іншим європейським і японським моделям (Skoda, Peugeot, Ford, Nissan, Toyota, Hyundai), прийнятий рівень якості яких перевищує 0,8. Назагал виділено порівняно високий рівень якості гальмівної системи автомобілів німецьких виробників – у середньому відносна кількість відмов становить 1,01 %, порівняно з 1,63 % для всієї вибірки. Під час планування діяльності сервісних фірм (СТО) доцільно надати перевагу технічному обслуговуванню автомобілів фірм Renault, Volkswagen, Opel, Mercedes-Benz, Skoda, Peugeot, Ford, Citroen.
36
Махортов, Павло. "ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МЕХАНІЗМ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЦИВІЛЬНОЮ БЕЗПЕКОЮ НАСЕЛЕННЯ В ДЕРЖАВНОМУ ТА РЕГІОНАЛЬНОМУ ВИМІРІ." Public management 23, no. 3 (March 20, 2020): 165–77. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-3(23)-165-177.
Full textAbstract:
Підкреслено, що в сучасних умовах вибір раціональної держав- ної політики у сфері забезпечення безпеки населення і захисту критично важ- ливих об’єктів у надзвичайних ситуаціях передбачає дослідження основних теоретичних і практичних підходів до організації системи державного управ- ління в Україні.
Зазначено, що аналіз й оцінка стану державного управління значно утруд- нені, оскільки вони тісно взаємопов’язані з державно-управлінською й еко- номічною ситуацією в Україні, невизначеністю низки суспільно-політичних та економіко-управлінських проблем, які безпосередньо впливають на всю систему державного управління. Особливо це актуально в сучасних умовах, коли фактори світового розвитку можуть розглядатись як такі, що гальму- ють розвиток, коли все більше країн замислюються над проблемою захисту національних цінностей (а в умовах пандемії коронавірусу COVID-19, що хопила весь світ, це стає світовою тенденцією). У зв’язку з цим у держав- ному управлінні велике значення в методологічному аспекті надається саме організаційним методам вирішення проблеми, за допомогою яких досягаєть- ся сформульована мета. Зазначено, що останнім часом значно посилилась увага науковців до питань, пов’язаних із системою організаційних механіз- мів державного управління національною безпекою держави. Серед них варто назвати таких авторів, як Т. Кравцова, Г. Калініченко, В. Воронкова, А. Оболенський, О. Коротич, А. Харчук, Р. Сукач та інші, які присвятили свої дослідження різним аспектам цієї проблематики. Однак сучасні дослідники зосереджують увагу переважно на окремих проблемах, при цьому питан- ня перетворення України на ефективну державу з точки зору забезпечення ефективної політики національної безпеки, особливо в питаннях цивільного захисту населення, ще не стали предметом всебічного науково-практично- го вивчення, що, своєю чергою, потребує системного аналізу ролі та місця цивільного захисту населення в державному управлінні громадською безпе- кою як частини забезпечення національної безпеки. Виходячи з цього, ме- тою статті є аналіз основних наукових підходів щодо організаційних механіз- мів державного управління цивільного захисту населення в державному та регіональному вимірі в перехідний період розвитку. Доведено, що в найза- гальнішому й приблизному вигляді можна вважати, що в сучасний період перед організацією державного управління України об’єктивно стоять такі завдання:
1. Модернізація всієї системи державного управління в Україні, подальша децентралізація державної влади, оптимізація діяльності існуючої системи виконавчої влади.
2. Розгортання й зміцнення суспільних інститутів, що забезпечують стій- кий демократичний розвиток суспільства та держави.
3. Формування й практичне здійснення державної політики, спрямованої на забезпечення безпеки населення і захист критично важливих об’єктів.
4. Забезпечення внутрішньої і зовнішньої безпеки суб’єктів державного управління на регіональному рівні, створення сприятливих мирних умов (в умовах ведення бойових дій на частині території України, що особливо акту- ально) для життєдіяльності регіону.
5. Досягнення гармонійного, збалансованого і взаємопов’язаного розвит- ку регіонів у взаємодії з центром на основі поглиблення процесів формуван- ня та функціонування загальнонаціонального ринку.
Питання про зміст і структуру функцій державного управління у сфері забезпечення безпеки населення і захисту критично важливих об’єктів поля- гає у визначенні місця і ролі регіональних суб’єктів державного управління у певній сфері життєдіяльності. Саме місце і роль регіону визначають його зміст і форму, а потім функції управління та інші особливості. На основі проведених досліджень визначено структуру та основні напрями діяльно- сті щодо забезпечення системи безпеки, яку слід розглядати як сукупність структур у сфері державної влади України та суб’єктів управління на місцевому рівні, організацій і громадян, а також спеціально створюваних органів управління, сил і засобів, які здійснюють цілеспрямовану діяльність і беруть безпосередню участь у реалізації цілей і завдань забезпечення безпеки у сфе- рі цивільного захисту.
37
Марчук, В. "Стан наукового дослідження проблеми покарання у виді довічного позбавлення волі." Вісник Пенітенціарної асоціації України, no. 4 (March 27, 2021): 164–72. http://dx.doi.org/10.34015/2523-4552.2020.4.15.
Full textAbstract:
У статті розкрито стан наукового дослідження проблеми виконання та відбування покарання у виді довічного позбавлення волі. Автором доведено, що сучасна тенденція розвитку вітчизняного кримінального і кримінально-виконавчого законодавства засвідчує поступовий процес гуманізації суспільних відносин у сфері виконання і відбування покарань у виді довічного позбавлення волі, що спирається на європейську модель відбування засудженими цього виду покарання в установах максимального рівня безпеки.
38
РАДВАНСЬКИЙ, Іван. "ЗАСТОСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПЕДАГОГІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 27, no. 4 (January 1, 2022): 160–69. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v27i4.917.
Full textAbstract:
Стаття присвячена проблемі професійної підготовки майбутніх офіцерів Національної гвардії України. Метою статті був узагальнений аналіз інноваційних педагогічних технологій у підготовці майбутніх офіцерів Національної гвардії України. Автор довів актуальність запропонованої у статті проблеми: зміст професійної підготовки офіцерських кадрів НАНГУ повинен враховувати кращий світовий досвід підготовки фахівців сектору безпеки та оборони, постійні зміни у сучасній світовій спільноті, і водночас – Євроінтеграційний напрям України. Одним зі шляхів забезпечення якісної професійної підготовки майбутніх офіцерів НАНГУ є застосування педагогічних інновацій. Відповідно до проблеми здійснено аналіз науково-педагогічної та психологічної літератури. Виокремлення інноваційних педагогічних технологій у професійній підготовці майбутніх офіцерів Національної гвардії України проведено за компонентами цієї підготовки: морально-психологічним, правовим, управлінським, військово-прикладним. Для реалізації морально-психологічного компонента професійної підготовки автором запропоновано тренінги та воркспейси; військово-прикладного – технологію моделювання професійних ситуацій, а також використання тренажерів і симуляторів для вогневої підготовки та підготовки з особистої безпеки майбутніх офіцерів; для управлінського компоненту запропоновано вивчення нових управлінських інструментів за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій. Сформульовано висновки проведеного дослідження та перспективи подальших наукових пошуків (аналіз досвіду підготовки фахівців сектору безпеки та оборони у країнах із високим рівнем розвитку, а також вивчення стандартів НАТО щодо підготовки таких фахівців).
39
Kazymyr, Volodymyr, Igor Karpachev, and Anna Usik. "МОДЕЛІ СИСТЕМИ БЕЗПЕКИ ОС ANDROID." TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOG IES, no. 2 (12) (2018): 116–26. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2018-2(12)-116-126.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження. На сьогодні набуло значного поширення використання користувачами мобільних пристроїв та додатків з метою зберігання приватної та конфіденційною інформації. Поряд з цим зростають методи та шляхи поширення шкідливого програмного забезпечення в ОС Android. Для ефективної боротьби з поширенням необхідний новий та покращений підхід до аналізу моделей прав доступу OS Android. У статті розглянуто розроблення нових моделей, які базуються на стандартному методі LSI, статистичному та категоріальному аналізі різних сервісів Google, що дозволить покращити існуючу систему безпеки. Постановка проблеми. У галузі забезпечення безпечної та ефективної роботи мобільних застосувань функціональна та інформаційна безпека розглядаються як дві фундаментальні складові, що взаємодоповнюють одна одну. Одним із найефективніших способів отримання зловмисником доступ до конфіденційної інформації є обхід системи одноразової перевірки ОС Android. Одним із засобів підвищення надійності роботи є розробка моделей безперервного захисту. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розглянуто останні публікації у відкритому доступі, включаючи статистичні дані Google Malware Project. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Розробка та математичне обґрунтування моделей безперервного аналізу привілеїв в ОС Android. Постановка завдання. Запропонувати базову модель захисту ОС Android, що базується на аналізі привілеїв. Виклад основного матеріалу. Запропоновано модель безперервного аналізу програмних застосувань, що базується на аналізі дозволів методом латентно-семантичної індексації. Висновки відповідно до статті. Проведено аналіз та показано вади базового підходу захисту ОС «Android Permission», за якого здійснюється одноразова перевірка роботи застосувань. Також наведено найбільш репрезентативні результати тестування наведених моделей для різних варіантів навчальної вибірки.
40
Потеряйко, Сергій, Ксенія Бєлікова, and Олександр Твердохліб. "ПРОБЛЕМАТИКА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ДЕРЖАВНОЇ БЕЗПЕКИ В СУЧАСНОМУ НАУКОВОМУ ДИСКУРСІ." Litopys Volyni, no. 25 (December 10, 2021): 136–42. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2021.25.23.
Full textAbstract:
У статті поставлено й розв’язано наукове завдання щодо дослідження стану державного управління у сфері державної безпеки, що розглядається в сучасному науковому дискурсі. Окреслено основні напрями наукового дослідження в аспектах визначення теоретико-методологічних засад становлення та розвитку системи державного управління сферами державної безпеки та цивільного захисту. Визначено основні питання, що досліджувалися у попередніх наукових працях, та презентовано отримані результати за означеною проблематикою, зокрема з питань: формування структури системи національної безпеки та механізмів, що забезпечують її функціонування; послідовності вироблення альтернативних стратегічних рішень у сфері національної безпеки; уточнення дефініцій сфери безпеки; упровадження заходів із підвищення стійкості критичної інфраструктури як основи національної безпеки; визначення напрямів розбудови інформаційного простору держави в умовах загроз та викликів суспільству; розроблення підходів до оцінювання ефективності роботи оперативного складу органів управління в умовах надзвичайних ситуацій; побудови системи міжнародної колективної безпеки на основі створення ефективних органів управління у сфері забезпечення національної безпеки; забезпечення національної безпеки держави шляхом визначення загроз та ризиків на ранній стадії їх виникнення. На основі результатів, отриманих ученими у попередніх наукових працях, актуалізовано нагальну потребу в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад становлення та розвитку системи державного управління сферою цивільного захисту України. Окреслено основні наукові завдання щодо досягнення мети подальшого дослідження сфери безпеки та сфери цивільного захисту, зокрема узагальнення міжнародного досвіду щодо створення безпекових систем. Окрім того, проведено оцінювання нинішньої структури сфери безпеки та цивільного захисту України. До часткових аспектів розгляду проблеми віднесено дослідження механізмів державного управління у сферах безпеки та цивільного захисту, удосконалення структури системи управління сферою цивільного захисту, удосконалення механізму прийняття державно-управлінських рішень у сфері безпеки. Виокремлено прогнозування дієвості функціонування безпекових структур, розроблення напрямів модернізації системи державного управління сферою цивільного захисту України.
41
Орел, Марія Григорівна, and Олексій Анатолійович Клочко. "АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ Й ОБОРОНИ У ВІДПОВІДНОСТІ ДО СТАНДАРТІВ НАТО." Public management 28, no. 3 (April 12, 2022): 67–72. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2021-3(28)-10.
Full textAbstract:
Мета роботи. У статті досліджувались актуальні проблеми нормативно-правового забезпечення сектору безпеки й оборони у відповідності до стандартів НАТО.Методологія. Дослідження розпочалося з комплексного аналізу управління у сфері національної безпеки, актуальних, нагальних проблем нормативно-правового забезпечення сектору безпеки й оборони, що мало на меті здійснити пошук напрямів розвитку ефективної системи управління та визначити подальші напрями адаптації у відповідності до стандартів НАТО. За основу було взято аналітичний аналіз нормативних актів й наукових праць з використанням контент-аналізу, структурно-функціонального, системного, компаративного та абстрактно-логічного методів.Наукова новизна. Унаслідок цього було визначено, що однією із ключових вимог для отримання Україною Плану дій щодо членства в НАТО та подальшого поглиблення євроатлантичної інтеграції з метою набуття членства в Альянсі є упровадження стандартів Північноатлантичного альянсу у вітчизняне законодавство. Було акцентовано увагу саме на питанні виконання вказаних завдань, основним з яких було визначено імплементацію стандартів процедур НАТО у систему нормативно-правового забезпечення, яка регулює відносини в секторі безпеки й оборони. Окремо було виокремлено значну частину вже опрацюваних та прийнятих рішень щодо впровадження стандартів НАТО.Висновки. Так, у процесі стандартизації і досягнення стану взаємосумісності сектору безпеки і оборони України з відповідними силами НАТО визначено низку актуальних проблем взаємосумісності нормативного-правового забезпечення сектору безпеки й оборони зі стандартами НАТО, це зокрема: співвідношення понятійно-категорійного апарату оборонного сектору України з тим, що використовується в Альянсі; дотримання принципів верховенства права і прав людини, здійснення демократичного цивільного контролю над збройними силами, створення належної структури планування та виконання оборонного бюджету. Визначено, що нормативно-правове законодавство у секторі безпеки й оборони потребує подальшого вдосконалення щодо дотримання основних принципів діяльності НАТО.
42
Глазунова, О., О. Касаткіна, В. Корольчук, Т. Саяпіна, and Т. Волошина. "ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК ЦИФРОВОЇ БЕЗПЕКИ У СТУДЕНТІВ ЕКОНОМІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ: ПРОЦЕДУРИ, ІНСТРУМЕНТИ, СЕРВІСИ." Physical and Mathematical Education 28, no. 2 (April 27, 2021): 34–39. http://dx.doi.org/10.31110/2413-1571-2021-028-2-006.
Full textAbstract:
Формулювання проблеми. В сучасних умовах цифровізації суспільства навичками цифрової безпеки повинні володіти фахівці будь-якої сфери діяльності, у тому числі в галузі економіки. Проблема полягає у тому, що розвиток цифрової економіки висуває перед закладами освіти завдання змінювати програми підготовки та вводити до них вивчення сучасних інформаційних технологій, без володіння якими неможливо стати висококваліфікованим фахівцем зокрема в галузі економіки.
Матеріали і методи. Здійснено класифікацію та систематизацію наукових джерел; проведено аналіз інструментів гібридного хмаро орієнтованого навчального середовища закладу вищої освіти для використання в процесі формування навичок цифрової безпеки майбутніх економістів. Експериментальною базою дослідження є Національний університет біоресурсів і природокористування України, в експерименті взяли участь студенти спеціальності «Економіка» закладу вищої освіти, загальна кількість учасників – 143 особи.
Результати. Запропоновано процедури використання інструментів гібридного хмаро орієнтованого навчального середовища для формування навичок цифрової безпеки майбутніх економістів, а саме: процедура 1. Використання масові відкриті онлайн курси та сервісів цифрової безпеки для формування рівня навичок «Цифрове громадянство»; процедура 2. Використання інструментів для спільної роботи для формування рівня навичок «Цифрова творчість»; процедура 3. Використання сервісів для управління, обліку та аналізу даних для формування рівня навичок «Цифрове підприємництво».
Висновки. За результатами експериментальних досліджень у студентів спеціальності 051 «Економіка» підвищуються навички цифрової безпеки за трьома рівнями: цифровий громадянин, цифровий творець, цифровий підприємець завдяки інтеграції в освітній процес інструментів гібридного хмаро орієнтованого навчального середовища закладу вищої освіти, а саме: масових відкритих онлайн курсів, сервісів цифрової безпеки, інструментів для спільної роботи, сервісів для управління, обліку й аналізу.
43
Стілл, Артем Васильович. "КОНЦЕПТУАЛЬНІ АСПЕКТИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКОЮ РЕГІОНУ." Public management 29, no. 1 (May 24, 2022): 134–40. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2022-1(29)-19.
Full textAbstract:
Сформульовано та науково обґрунтовано методичні підходи щодо концепції публічного управління соціально-економічної безпекою регіону шляхом побудови моделі публічного управління соціально-економічної безпекою регіону, що відрізняється від наявних тим, що вона сформована з урахуванням виявлених факторів соціально-економічної безпеки та специфіки інституційних умов регіону, а також встановлених механізмів публічного управління соціально-економічною безпекою регіону. Визначено, що одним із важливих елементів системи державного управління соціально-економічною безпекою є інституційно-правовий фактор, що включає законодавче та нормативне забезпечення формування та підтримки належного рівня соціально-економічної безпеки в країні та регіонах. Систематизовано проблеми забезпечення соціально-економічної безпеки економіки, визначені фактори та інституційні аспекти забезпечення соціально-економічної безпеки. Це дозволило розробити концептуальну модель державного управління соціально-економічною безпекою регіону. При цьому джерелом виникнення більш стійкого стану і поштовхом до самоорганізації в складній системі є руйнування колишнього стійкого стану. Тому розвиток економіки, в тому числі регіональної, представляє собою стохастичний процес, який характеризується виникненням періодичних дисипацій (розсіювання) накопичених нею ресурсів зростання, внаслідок чого темпи її зростання можуть сповільнюватися – і, на певних етапах, розвиваються в процеси у вигляді криз, нестійких станів, «струсів», екстремальних станів. Тому для ефективного управління розвитком економіки, підвищення соціально-економічної безпеки регіону необхідно формування нової парадигми публічного управління соціально-економічною безпекою, що спирається на ідеї формування структур-атракторів, які здатні «притягувати» позитивні траєкторії розвитку регіону. У процесі самоорганізації регіональної системи, як було зазначено вище, відбувається придбання нею нової якості стійкості в області тяжіння атрактора. Запропонована модель характеризується тим, що відображає важливі складові частини регіональної системи державного управління соціально-економічною безпекою: процес, що забезпечує регулювання, контроль, концентрацію ресурсів на найважливіших сферах соціально-економічної безпеки; структуру, що включає сукупність підрозділів і служб державних органів, що реалізують функції нормативного, інформаційного, організаційного, кадрового та технічного забезпечення системи соціально-економічної безпеки регіону. Мета роботи. Метою статті є дослідження концептуальних аспектів публічного управління соціально-економічної безпекою регіону. Методологія. Значний внесок у дослідженні аспектів публічного управління соціально-економічною безпекою на рівні регіону внесли відомі вітчизняні вчені, такі як Александрова О.Ю., Дикань В.В., Жовнірчик Я.Ф., Івашина С.Ю., Івашина О.Ф. та інших науковців. Аналіз попередніх досліджень та публікацій з даної проблематики свідчить про те, що авторами, як правило, досліджувалися тільки окремі аспекти соціально-економічної безпеки ми розглянемо концептуальні аспекти публічного управління соціально-економічної безпекою регіону. Наукова новизна. Удосконалено механізми публічного управління соціально-економічною безпекою, що реалізуються державою на рівні центру, де виділено спеціальні механізми публічного управління соціально-економічною безпекою, що реалізуються на рівні регіонів. До таких механізмів віднесені: нормативно-правові, фінансові, організаційно-розпорядчі, механізми соціального партнерства, інфраструктурні, інформаційні та механізми конвергенції. Висновки. Запропоновано концептуальну модель публічного управління соціально-економіч- ної безпекою регіону, що відрізняється від наявних тим, що вона сформована з урахуванням виявлених факторів соціально-економічної безпеки та специфіки інституційних умов регіону, а також встановлених механізмів публічного управління соціально-економічною безпекою регіону.
44
Троян, С. "Сучасні проблеми дослідження міжнародних відносин, зовнішньої політики та національної безпеки України." Зовнішні справи. Історичні науки, no. 1 (2014): 6–11.
Find full text
45
Loishyn, Anatolii, Volodymyr Kivlyuk, and Ivan Tkach. "Аналіз розвитку теорії воєнної науки за напрямом тилового забезпечення військ (сил) у ході німецько-радянської війни." Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, no. 4 (August 31, 2021): 81–102. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.4.7.
Full textAbstract:
У статті узагальнено аргументи і контраргументи в межах наукової дискусії з питання удосконалення та обрання ефективних напрямів реформування системи ресурсного забезпечення сектору безпеки і оборони України. Основною метою проведеного дослідження є аналіз положень воєнної теорії за напрямом функціонування військового тилу напередодні та у ході німецько-радянської війни для розроблення загальних положень трансформації воєнної науки у сфері ресурсного забезпечення. На підставі систематизації літературних джерел та підходів до вирішення проблеми дослідження визначено, що досвід побудови та функціонування військового тилу напередодні та в ході німецько-радянської війни можна враховати у процесі трансформації системи ресурсного забезпечення. Актуальність вирішення цієї наукової проблеми полягає в тому, що в разі переходу до всеохоплюючої (тотальної) оборони в Україні необхідно буде застосовувати дієві механізми ресурсного забезпечення потреб оборони. Розвиток теорії воєнної науки за напрямом тилового забезпечення військ (сил) у ході німецько-радянської війни у статті досліджено в такій логічній послідовності: проаналізовано основні показники функціонування системи тилового забезпечення протягом німецько-радянської війни, визначено ключові організаційні зміни у структурі військового тилу, проаналізовано розвиток воєнної науки за напрямом тилового забезпечення військ (сил) напередодні радянсько-німецької війни, на першому та заключному етапах. Методичним інструментарієм проведеного дослідження стали методи аналізу та синтезу, періодом дослідження обрано 1918 – 1945 рр. Результати дослідження можуть бути корисними для науковців та управлінців, які вивчають питання ресурсного забезпечення потреб оборони.
46
Kyryliuk, I. M., and L. A. Chvertko. "БЕЗПЕКОВІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ COVID-19." Actual problems of regional economy development 2, no. 17 (November 30, 2021): 178–89. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.17.178-189.
Full textAbstract:
Мета статті полягає в обґрунтуванні особливостей, проблем та механізмів забезпечення безпеки туризму в умовах пандемії COVID-19.
Під час дослідження були використані діалектичний та абстрактно-логічний методи, методи системного підходу, порівняння, спостереження, аналізу, синтезу, індукції, дедукції та ін.
Інформаційною базою дослідження є вітчизняні та міжнародні нормативно-правові акти, інформація Всесвітньої туристичної організації, Міністерства культури і туризму Турецької Республіки, наукові публікації, інтернет-джерела.
Визначено сукупність обставин, що вказують на необхідність вирішення проблем забезпечення достатнього рівня безпеки для розвитку туризму в умовах пандемії COVID-19. Проаналізовано сучасний стан галузі та виявлено тенденції, які впливають на розвиток туризму в періоди встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов’язаних із поширенням коронавірусної хвороби. Охарактеризовано проблеми забезпечення безпеки в туризмі, що стримують розвиток туристичної галузі. Обґрунтовано, що особливості функціонування туристичної галузі в умовах пандемії COVID-19 значною мірою залежать від скоординованих дій урядів країн щодо безпечності поїздок, узгодження протоколів безпеки та ефективних комунікацій, у контексті яких реалізуються заходи державної політики забезпечення безпеки розвитку туризму. Визначено чинники, що дозволяють стимулювати зростання рівня безпеки сфери туризму. Доведено, що необхідність забезпечення превентивних заходів із запобігання ризиків у сфері туризму є важливим завданням як кожної окремої країни, так і міжнародних організацій. Проаналізовано заходи, інструкції та методи захисту туристів, які були визначені міжнародними організаціями як необхідні. Розглянуто заходи, які впроваджуються країнами світу для мінімізації негативних наслідків кризи в туристичній галузі та забезпечення її подальшого функціонування й пристосування до обмежувальних економічних умов розвитку. Окреслено напрями забезпечення безпеки учасників туристичного ринку для відновлення їх туристичної активності.
Наукова новизна полягає в оцінці загроз розвитку туризму та виявленні стійких тенденцій змін, як наслідку їх прямого впливу, в умовах пандемії COVID-19 та обґрунтуванні необхідності стимулювання розробки заходів безпеки в туристичній галузі з урахуванням наявного практичного досвіду країн світу.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання теоретичних висновків і практичних рекомендацій для подальшого розвитку туризму в обмежувальних умовах, що пов’язані з поширенням коронавірусної хвороби.
47
Zatserkovnyi, Vitalii, Pavlo Savkov, Igor Pampukha, and Iryna Syniavska. "ОЦІНКА ПЕРЕВАГ МЕРЕЖЕЦЕНТРИЗМУ ТА МЕРЕЖЕЦЕНТРИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ РОЗБУДОВИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ." TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOGIES, no. 3(21) (2020): 163–84. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2020-3(21)-163-184.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження. Зважаючи на зміни характеру ведення сучасних війн і шляхи досягнення ін-формаційної переваги над супротивником, дослідження мережецентричних технологій є надзвичайно актуальним. Підвищення маневреності підрозділів, їхньої здатності до виконання бойових завдань на підставі безперервного інформаційного супроводження дає можливість отримати значну перевагу над противником, попереджувати, запобігати та знешкоджувати реальні та потенційні загрози національній безпеці. Постановка проблеми. Сучасний рівень автоматизації, інформатизації та системи управління Збройних сил України за сукупністю значень характеристик своїх основних складових частин не відповідає сучасним вимогам Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розглянуто проблематику зовнішніх інформаційних впливів та інформаційних аспектів забезпечення національної безпеки держави, концептуальні проблеми війни й миру та проблему мережецентричних війн. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Основною проблемою застосування принципів мереже-центризму під час організації сучасного бою є недостатньо ефективні та неадаптовані до сучасних вимог інформаційні системи. Постановка завдання. Першочерговим завданням є формування ефективної інформаційної системи на основі мережецентричних технологій, що дозволить скоротити час на прийняття рішення та прогнозувати можливі варіанти розвитку ситуацій та запобігати можливим наслідкам. Виклад основного матеріалу. Завдяки прогресу у сфері інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) з’явились нові зразки високоточної зброї, сучасні засоби розвідки, автоматичні і автоматизовані системи управління (АСУ) військами та зброєю. Комп'ютерні технології дали можливість керувати зброєю на відстані в кілька тисяч кілометрів, формувати високоточні точкові удари, корегувати дії військових підрозділів, здійснювати дії військових формувань відразу в декількох напрямках з метою знищення об’єктів супротивника або захоплення його території, досягати результату за короткий проміжок часу тощо. Необхідність максимального використання можливостей всіх наявних засобів розвідки і бойових платформ спричинила перехід від платформоцентричної моделі управління військами і зброєю, де основний акцент робився на кількість озброєння та військової техніки, до мережецентричної. Висновки відповідно до статті. Визначена роль мережецентричних війн та їхній вплив на розвиток збройних сил передових в економічному сенсі країн. Застосування мережецентричних підходів спричинило появу чималих нових нетрадиційних форм і способів збройної боротьби, таких як «спеціальна операція», «тривимірна повітряно-наземна форма удару по супротивнику», «далекій вогневий бій» тощо, під час яких кораблі і підводні човни, літаки, космічні апарати, безпілотні літальні апарати (БПЛА), танки, польові радіостанції і портативні комп’ютери тощо спільно використовували інформацію за допомогою єдиних інтерфейсів, стандартів і протоколів. Визначені складові високої ефективності мережецентричних війн.
48
ПРОГНІЙ, Павло, Данило ПОПОВИЧ, Олена ЗАХАРЧУК, Оксана ШЕВЧУК, Павло ПОПОВИЧ, Ірина МАТВЄЄВА, Віктор ОСТРОВЕРХОВ, and Андрій КОЦУР. "БЕЗПЕКА ПЕРЕВЕЗЕНЬ ПАСАЖИРІВ У ГРОМАДСЬКОМУ ТРАНСПОРТІ В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ." СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ В МАШИНОБУДУВАННІ ТА ТРАНСПОРТІ 1, no. 16 (May 20, 2021): 117–30. http://dx.doi.org/10.36910/automash.v1i16.514.
Full textAbstract:
В умовах пандемії COVID-19 виникають значні об’єктивні проблеми з точки зору безпечного перевезення населення громадським транспортом. Динамічна політика швидкого реагування при транспортуванні людей для зменшення ризиків зараження пасажирів і водіїв забезпечується тим, що при перевезеннях необхідним є надання дозволу муніципальними органами влади на перевезення людей без обтяжуючих зайвих обмежень щодо числа пасажирів у салоні, дотримуватись рівня заповнення салону автобуса винятково відповідно до передбачених конструкцію транспортного засобу числа сидячих місць максимальної кількості пасажирів. Як доведено дослідженнями, штучне недовантаження транспортного засобу для уникнення щільного контакту пасажирів не впливає рівень зараження COVID-19, тому дане обмеження не є раціональним, спричиняючи недовантаження і нераціональні суттєві фінансові втрати перевізника, як наслідок, ймовірне звільнення найманих працівників, відповідно негативний соціальний ефект. Сформовано рекомендації, такі як, обов’язкове використання масок у комплекті з рукавичками, посилена вентиляція салону, а також організація посадки – висадки пасажирів тільки на задні двері та 100% безконтактна оплата проїзду для максимального захисту водія. Дане дослідження є основою формування політики перевезень пасажирів громадським транспортом з позиції визначення рівня безпеки в умовах COVID-19 та комфорту пасажирів з розробкою основ вимірювання сприйняття найважливіших факторів зручності громадського транспорту, мінімального дискомфорту і максимальної безпеки.
Ключові слова: організація перевезень, безпека пасажирів, громадський транспорт, пасажиропотік, маршрут
49
ТЮРІНА, Олена. "СУЧАСНА ЄВРОАТЛАНТИЧНА ПОЛІТИКА ФРАНЦІЇ." Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Політичні науки та публічне управління 60, no. 1 (February 24, 2022): 57–60. http://dx.doi.org/10.32689/2523-4625-2021-1(60)-9.
Full textAbstract:
Сьогодні інтеграційні процеси на Європейському континенті поглиблюються в різних напрямках. Бачення Франції майбутнього ЄС відрізняється від бачення інших країн, а детальне вивчення європейського зовнішньополітичного вектору Франції дозволить краще зрозуміти геополітичні реалії на європейському континенті. Як один із піонерів європейської інтеграції, країна проводить активну політику реформ і поглиблення відносин між державами-членами та підтримує розширення ЄС. Актуальність дослідження виникає через необхідність повноцінного вивчення ролі Французької Республіки на міжнародній арені, і зокрема в євроінтеграційних процесах після розпаду біполярної системи. Сьогодні інтеграційні процеси на Європейському континенті поглиблюються в різних напрямках. Бачення Франції майбутнього ЄС відрізняється від бачення інших країн, а детальне вивчення європейського зовнішньополітичного вектору Франції дозволить краще зрозуміти геополітичні реалії на європейському континенті. Як один із піонерів європейської інтеграції, країна проводить активну політику реформ і поглиблення відносин між державами-членами та підтримує розширення ЄС. Мета роботи. вивчення концептуальних і практичних аспектів забезпечення національної безпеки Франції в контексті євроатлантичного політичного процесу з урахуванням демографічної та екологічної обстановки, сучасної трансформації і глобалізації як зовнішніх, так і внутрішніх загроз національним інтересам сучасної Франції. Методологія. емпіричні (експеримент, спостереження, опис) та теоретичні (аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, індукція, дедукція, пояснення, класифікація тощо), а також системний, функціональний, конкретно-соціологічний. Наукова новизна дослідження полягає, насамперед, у тому, що проблема національної безпеки сучасної Франції розкривається на широкій теоретико-методологічної та політологічної основі, як одна з важливих складових політичної науки; обрана тема досліджується в тісному взаємозв'язку спеціальних знань з різними галузями соціальних наук – історія, філософії, політології, психології, з широким використанням різноманітних політичних теорій і технологій, соціальних цінностей і політичного прогнозування, що безумовно істотно збагатило зміст політологічного дослідження і значно розширило його теоретико-методологічну базу. Висновки. Поняття «національна безпека» в державному управлінні охарактеризовано в контексті дослідження різних її аспектів (факторів існування, об’єктів, підрозділів тощо). Аналіз цих аспектів показав, що не існує єдиного усталеного визначення поняття «національна безпека», яке б задовольнило вчених у різних галузях та в усіх країнах, оскільки кожна з них пропонує таке визначення, виходячи з власних інтересів та цінностей, сформованих протягом конкретний історичний період. Виявилося, що ці інтереси та цінності визначають критерії забезпечення рівня національної безпеки, конструкт якого складається із змінних і незмінних компонентів. Хід часу і зміна сучасних умов вимагають акцентування уваги на захисті життєво важливих інтересів і цінностей людей і громадян, суспільства і держави, а отже, своєчасного виявлення, аналізу, запобігання та нейтралізації реальних і потенційних загроз, проблеми та ризики для цих інтересів. Змістом державного управління політикою безпеки в цьому контексті є формування та реалізація системи правових, організаційних та економічних заходів, які передбачають використання управлінських методів та інструментів захисту національних інтересів у всіх сферах їх діяльності з урахуванням ряд загальних, складності, результативність, дієвість, публічність, чесність тощо.
50
Editor, Editor. "ОСОБЛИВОСТІ ЕКСПЕРТИЗИ УСТРИЦЬ." Товарознавчий вісник 1, no. 12 (November 22, 2019): 49–57. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2310-5283-2019-12-05.
Full textAbstract:
Метою статті є визначення особливостей та практичних аспектів експертизидвостулкових молюсків – устриць.Методика. Збір фактичного матеріалу щодо досліджуваної проблеми та йогоаналіз.Результати. Дослідження, висвітлені у наукових публікаціях українських науковців,значимі, але стосуються, в основному, механізмів освоєння біоресурсів моря, технічних таекологічних проблем морського промислу, організації устричного фермерства, чинників, якіберуть участь у формуванні тонких смакових властивостей цих двостулкових молюсків.Устриці є делікатесним, дієтичним продуктом високої комерційної вартості й належатьдо небагатьох видів харчових продуктів, які споживають живцем. Устриці підлягаютьобов’язковій ветеринарно-санітарній експертизі. Особливістю експертизи устрицьмікробіологічний та бактеріологічний види контролю для встановлення їх загальноїбезпечності. В ході досліджень, у першу чергу, визначають органолептичні показникимолюсків, які відображають їх свіжість. Далі виконують дослідження на присутністьпатогенної мікрофлори, визначають наявність токсинів, проводять бактеріологічнідослідження. Крім тіла молюска, досліджують також рідину, яка заповнює черепашку.Оскільки устриці є придонними організмами, їх первинна мікрофлора відповідаємікрофлорі морського осаду, мулу й води, отже одночасно з мікробіологічним контролеммолюсків проводиться контроль морської води з районів їх вирощування і видобування. Зпричини того, що устричний бізнес в Україні знаходиться на стадії початкового розвитку,державного стандарту, який регламентував би вимоги до якості устриць, не розроблено.Оскільки Україна є членом міжнародної організації Комісії Кодекс Аліментаріус, занормативний документ щодо показників якості та безпеки устриць слідвикористовувати стандарт цієї організації.Наукова новизна. В статті відображено результати аналізу якісних показників, яківідповідають за безпечність вживання в їжу сирих молюсків. Отримали подальшогорозвитку дослідження щодо надзвичайної важливості мікробіологічних критеріїв якостісирих молюсків при визначенні їх придатності до споживання та безпеки для споживачів.Практична значимість. Відображено аспекти проведення експертизи устриць;обґрунтовано необхідність дотримання гігієнічних правил у процесі природнього видобутку, культивування та зберігання двостулкових молюсків; обґрунтованонеобхідність гармонізації вітчизняного законодавства з міжнародним стосовно безпекиустриць як біологічно цінного продукту харчування.