Academic literature on the topic 'Дослідження гендерних особливостей'

Статтю присвячено проблемі співвідношення ортодоксально-традиційних та модерністських засад в гендерній культурі юдаїзму. Підводячи підсумки проведеного дослідження, автор відзначає, що гендерні відносини в конкретній релігійній громаді багато в чому залежать від гендерної системи суспільства країни перебування. Гендерний режим релігійної громади запозичує моделі гендерно-статевих відносин, спілкування, зразків поведінки. Провідниками запозичень і їх адаптерами нерідко стають самі члени громади. Безпосередньо через їх практики і через практики їхніх сімей відбувається іноваціонування громад, їх гендерної ідеології і релігійних інституцій.Вищеперераховані практики включають в себе поняття релігійної і світської ідентичностей, сексуальності, влади, релігійної і світської освіти й інші категорії, які безпосередньо пов’язані з поняттями гендеру і гендерних відносин. При цьому особливості гендерного позиціювання істотно різняться в патріархальній та егалітарній гендерній культурах. Гендерна ідентичність юдеїв в патріархальних культурах припускає міксування релігійних та світських уявлень про гендерні ролі. Позиціонування патріархально-релігійного укладу стикається з практиками в повсякденному житті. Найбільш помітним це перетинання стає в сексуальному житті, кар’єрній активності і сімейних стратегіях жінок. Протиріччя між гендерним позиціонуванням і практиками нерідко веде до виникнення почуття провини у членів юдейських громад в патріархальних гендерних культурах суспільства оточення, яке стає частиною їх гендерної ідентичності. У той же час значна кількість практик, не схвалюваних юдаїзмом, знаходять підтримку в гендерних культурах патріархальних суспільств, що веде до розуміння цих практик як легітимних і в рамках релігійних громад. Це твердження стосується, зокрема, індивідуальних практик вивчення жінками священних текстів.В суспільствах з егалітарною гендерною культурою гендерної етнічно-релігійної ідентичності представникам ортодоксального юдаїзму маловластиві патріархальні уявлення про жіночі ролі. Протягом останніх десятиліть їх гендерна ідентичність в контексті релігійності і поза нею розвивалася більш односпрямовано. Навіть у дуже релігійних жінок поняття релігії є слабко пов’язаним з поняттями патріархату і підлеглим становищем жінок. Результати цих змін помітнимі при реалізації індивідуальних світських і релігійних практик жінками-членами громад. Спільною рисою гендерної ідентичності жінок як в патріархальних, так і в егалітарних гендерних культурах стає визначення себе як сильної статі на противагу традиційним гендерним стереотипам щодо жіночої слабкості.

Розглянуто гендерні особливості уявлень про щастя у підлітковому віці, а саме психологічні чинники, які мають безпосередній вплив на відчуття себе щасливою та суб’єктивно благополучною особистістю. Викладено теоретичні основи дослідження – роботи вчених, які досліджували психологічний феномен переживання щастя, а також досліджували уявлення про щастя серед підлітків. Проведене автором дослідження дозволило розкрити механізми дослідження гендерних особливостей підлітків щодо їх уявлень про щастя. Основна увага спрямована на внутрішні психологічні чинники, які дозволяють підліткам відчувати себе суб’єктивно благополучними та оптимізують їх уявлення про щастя, що дозволило автору надати психолого-педагогічні рекомендації щодо формування уявлень про щастя у підлітковому віці з урахуванням гендерних особливостей.

У дослідженні подано порівняльний аналіз визначення поняття емоційний інтелект у зарубіжних та вітчизняних дослідженнях, розглянуто моделі структур емоційного інтелекту. Представлено результати проведеного дослідження гендерних особливостей розвитку емоційного інтелекту старшокласників. Визначено, що емоційний інтелект, його компоненти розвинуті приблизно однаково в представників обох статей старшокласників, дещо вищі результати виявили у хлопців за компонентами емоційного інтелекту: розуміння і контроль власних емоцій, розвиток соціальних навичок.

Актуальність теми дослідження. Проблема гендерної ідентичності є особливо важливою стосовно молодої людини у підлітковому віці, бо саме в цьому віці формуються гендерні якості, які визначають подальший розвиток особистості. Сьогоднішні підлітки живуть в умовах інтенсивної трансформації суспільства, що ускладнює процеси соціалізації. Постановка проблеми. Відсутність психологічних доробок, присвячених узагальненню досвіду вивчення соціально-психологічних стосунків на основі гендерних ролей у соціальнопсихологічному просторі підліткових груп. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Концептуальний аналіз наукових публікацій з проблеми ідентичності дає можливість інтерпретувати її в руслі фундаментальних теоретикоемпіричних підходів таких зарубіжних авторів як А. Адлер, Р. Дженкінс, Е. Еріксон, Дж. Марсіа, С. Московічі, Дж. Тернер, Р. Фогельсон, З. Фрейд, Ю. Хабермас, М. Шеріф, та ін. Різнобічне дослідження ідентифікації та ідентичності здійснено також у працях вітчизняних вчених: Н. Антонової, Т. Буякас, Г. Васильченко, В. Васютинського, П. Гнатенка, Т. Говорун, О. Донченко, О. Єрмолаєвої, Н. Іванової, Л. Карамушки, О. Кікінеджі, Н. Кривоконь, В. Москаленко, А. Палія, Т. Титаренко, Т. Яблонської та ін. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Більшість авторів розглядають ідентичність особистості як важливий регулятор поведінки особистості взагалі, тоді як аспекти ідентифікації в конкретній соціальній ситуації (зокрема в умовах трансформації суспільства) не є достатньо розробленою науковою проблемою. Крім того, в майже відсутні психологічні доробки, присвячені узагальненню досвіду вивчення соціально-психологічних стосунків на основі гендерних ролей у соціально-психологічному просторі підліткових груп. Постановка завдання. Проаналізувати особливості соціально-психологічного простору підліткової групи, а також визначити фактори формування гендерної ідентичності підлітків. Виклад основного матеріалу. Проаналізовано особливості соціально-психологічного простору підліткової групи однолітків як фактора формування гендерної ідентичності підлітків. З’ясовано, що особливості соціально-психологічного простору підліткової групи визначаються єдністю конкретно-особистісних та соціально-узагальнених цінностей, що існують через співвідношення «я-ми» і виявляються у нормах і артефактах, з якими ідентифікує себе особистість. Показано, що механізми гендерної ідентифікації підлітків забезпечуються завдяки відповідності визначених особливостей соціально-психологічного простору підліткових груп віковим індивідуально-психологічним властивостям та потребам підлітків. Проаналізовано вплив реакції групування на особливості формування гендерної ідентичності. Показано також роль формування гетеросоціальності підлітків у становленні зрілої гендерної ідентичності. Висновки. Відсутність відповідності між біологічною статтю особистості і її ідентифікацією з гендерною роллю ставить під загрозу адаптованість людини до умов життєдіяльності. Дослідження порушень гендерної ідентичності, особливості і причини цих порушень на підлітковій стадії соціалізації є актуальними для теорії і практики статеворольової соціалізації.

У статті автором уточнено зміст поняття «форма організації навчання», з’ясовано роль форм навчання студентів під час вивчення освітнього компоненту «Гендерна психологія» у формуванні майбутнього конкурентоздатного фахівця із егалітарним світоглядом, умінням протистояти гендерним стереотипам та здатністю здійснювати професійну діяльність на засадах гендерного підходу. Здійснено аналіз форм організації навчання студентів під час вивчення освітнього компонента «Гендерна психологія». Розглянуто такі форми організації навчання студентів: конкурс студентських есе «Батьки – частина нашого світу» у номінаціях «Моя мама – професіонал» та «Мій люблячий тато»; масові відкриті онлайн-курси на інтернет-платформах Prometheus, Academic Earth, EDX, TED; гендерний кінозал з добіркою фільмів до кожної теми освітнього компонента; граодорож гендерними планетами «Маскуліність», «Феміність», «Андрогінність»; тренінг з формування гендерно-чутливої поведінки особистості з метою навчання культури толерантної поведінки; науковий студентський гурток «Гендер на тендер», спрямований на з’ясування й розуміння причин і наслідків соціокультурної та гендерної проблематики; круглий стіл «Впровадження гендерного підходу в діяльність сучасного закладу освіти» для публічного висвітлення та обговорення актуальних проблем гендерних досліджень на всіх рівнях освіти. Розкрито зміст та особливості організації зазначених форм навчання студентів. Обґрунтовано доцільність їх використання під час вивчення освітнього компонента «Гендерна психологія». Визначено, що впровадження означених форм організації навчання сприятиме розвитку навичок систематичного та критичного аналізу гендерних проблем, виявленню та протидії гендерним стереотипам, а також формуванню недискримінаційного середовища та готовності вийти за рамки традиційних соціально-рольових уявлень. Метою статті є визначення форм організації навчання студентів під час вивчення освітнього компоненту «Гендерна психологія» та конкретизація змісту й особливостей їх організації. Висновки. Обґрунтовано впровадження форм організації навчання студентів під час вивчення освітнього компоненту «Гендерна психологія» з метою формування толерантного ставлення до осіб, що мають гендерні відмінності та уміння цінувати й поважати різноманітність та мультикультурність.

Актуальність. У статті викладено різноманітні аспекти гендерної проблематики у фізичному вихованні школярів та досліджено актуальне питання щодо прояву гендерної ідентичності в учнів, які займаються й не займаються спортом. Завдання роботи – визначити вплив занять спортом на формування гендерних характе- ристик юнаків і дівчат різних вікових груп. Методи. Застосовано теоретичні методи дослідження: аналіз, порівняння, узагальнення, систематизація, теоретичне моделювання. Для дослідження вікових особливостей прояву психологічної статті використовували тест-опитувальник С. Бем «Маскулінність-фемінінність», фактор- ний аналіз та загальноприйняті методи математичної статистики. У дослідженні взяли участь хлопці й дівчата 5–11 класів ЗЗСО (638 особи). Результати роботи. Обґрунтовано актуальність обраної теми, проаналізовано та узагальнено дані вітчизняних і зарубіжних авторів щодо гендерної проблеатики у сфері фізичної культури й спорту. Одержано нові знання щодо впливу занять спортом на формування маскулінних рис характеру школярів. Виявлено, що в юнаків, які займаються спортом, на груповому рівні прояв властивостей маскулінності з віком посилюється на 50 %. Прояв ознак маскулінності на груповому рівні в дівчат, які займаються спортом, більше на 40 % ніж у тих із них, які не займаються спортивною діяльністю. Із 303 юнаків 92,77 % мають показник ІS андогінного типу. Лише 5,12 % юнаків репрезентують гендерну ідентичність маскулінного типу та 1 % – харак- теристики фемінінного типу. Із-поміж 335 дівчат 73,89 % віднесено до андрогінного типу особистості, 23,33 % – до фемінінного, маскулінні характеристики мають 2,78 % дівчат. Виявлено наявність у юнаків жіночих рис характеру, а в дівчат – чоловічих. Це підтверджує максимальний розвиток фемінінного та маскулінного в одній людині, що сприятиме більшій соціальній адаптації школярів. Висновки. Отримані в результаті проведеного дослідження дані дали підставу зробити висновок про те, що заняття спортом сприяють розвитку певних маскулінних рис характеру. Причому більшою мірою це стосується представниць жіночої статі. Дівчата, які активно залучені до спортивної діяльності, є більш маскулінні за тих, котрі спортом не займаються. За допомогою добору ефективних засобів і методів фізкультурно-спортивної діяльності, орієнтації на вподобані види рухової активності в школярів закріплюються моделі поведінки та особистісні якості, що формують гендер. Отримані дані є підставою для подальших поглиблених гендерних досліджень у сфері фізичної культури й спорту, результати яких стануть теоретичною основою концепції гендерного підходу у фізичному вихованні школярів.

Стаття присвячена проблемі віктимної поведінки у пізньому юнацькому віці. Дається визначення віктимності та тих чинників, які її зумовлюють. Йдеться про особистісні чинники, психоемоційний стан і ситуаційні чинники. Особистісні чинники включають у себе індивідуально-психологічні (характер, темперамент) і соціально-психологічні (мотиви, ціннісні орієнтації, настанови) особливості особистості. Психоемоційний стан розглядається як пусковий механізм у реалізації віктимної поведінки. Аналогічно до цього аналізуються і ситуаційні чинники. Особливий вплив на віктимну поведінку справляє чинник віку. Студентами переважно є особи пізнього юнацького віку, який вважається перехідним між дитинством і дорослим життям, а тому має низку особливостей, внаслідок яких віктимна вразливість молодих людей значно зростає. Йдеться насамперед про дефіцит життєвого досвіду і нестійкість сформованих рис і якостей, їх підвладність певним впливам. Стаття також містить аналіз результатів проведеного авторами емпіричного дослідження. На його основі зроблено висновки про гендерні особливості схильності до віктимної поведінки у пізньому юнацькому віці. Поняття гендеру і гендерних особливостей у статті розглядаються через категорію статі. Згідно із результатами дослідження схильність до віктимної поведінки у студентів виражена помірно, однак більша їх частина має досвід потрапляння у віктимогенні ситуації. Стосовно гендерних особливостей у схильності до віктимної поведінки відмінностей не виявлено, однак юнаки і юнки різняться у видах такої схильності: юнаки, на відміну від юнок, більш схильні до таких форм віктимної поведінки, як агресивна та саморуйнівна віктимність, а юнки – до залежної та безпорадної віктимності. Крім цього, виявлено, що студенти більш схильні до активних форм віктимної поведінки, а студентки – до пасивної, причому підґрунтям останньої є цілком позитивні, просоціальні особистісні риси та якості (наприклад, добросовісність, відповідальність, милосердя тощо). Серед перспектив подальших досліджень ми виділяємо вивчення впливу психоемоційного стану й особливостей віктимогенних ситуацій на схильність до віктимної поведінки студентів ЗВО.

За останні десятиліття проблема забезпечення безпеки руху в Україні стала особливо гострою через значне зростання в транспортному потоці частки автомобілів, збільшення інтенсивності руху, які значно ускладнюють процес руху змішаного транспортного потоку. У цих умовах першим кроком до зниження ризиків аварійних ситуацій є підготовка кандидатів у водії з урахуванням психолого-гендерних та вікових особливостей вивчення правил дорожнього руху. Актуальність дослідження підтверджується збільшенням розриву між темпами автомобілізації і розвитком вулично-дорожньої мережі, підвищенням середнього віку водія, невідповідність рівня підготовки водіїв сучасним вимогам та їхнім індивідуально-психологічним особливостям. У статті визначено психологічні чинники, що впливають на навчання водіння автомобіля. Обґрунтовано необхідність умовного поділу кандидатів у водії з урахуванням індивідуальних особливостей відповідно до статі, віку, характеру на окремі групи, що допомагає викладачеві підібрати до учнів індивідуальний підхід. Для успішного вивчення Правил дорожнього руху на основі урахування психолого-гендерних та вікових особливостей істотне значення має створення низки психолого-педагогічних умов: організація самостійної роботи майбутніх водіїв з обґрунтуванням правильності виконання предметних перетворень; використання наочно-образних і знаково-символічних моделей приватних і загальних способів дій; застосування програми психологічної допомоги на основі техніки гештальттерапії. Освоєння Правил дорожнього руху в умовах індивідуального підходу до навчання, сприяє формуванню рефлексивних компонентів мислення у відповідній предметній сфері, що виявляється в змістовному обґрунтуванні оцінки професійних якостей, що визначають успішність управління автомобілем. Встановлено, що врахування психолого-гендерних та вікових особливостей в процесі навчання дозволяє якісно підвищити рівень підготовки водія і його надійність, що, водночас, веде до зниження ризику виникнення небезпечних ситуацій на дорозі. Підвищення надійності водія досягається за допомогою оптимізації його професійного навчання і тренування навичок, що є одним із завдань організації професійного відбору і навчання. Ключові слова: індивідуальні особливості, кандидати у водії, гендерний підхід, типи темпераменту, індивідуальний підхід.

Мета: вивчення особливостей самооцінки фізичного розвитку школярів 11-13 років у гендерному вимірі. Матеріал і методи: для розв’язання поставлених завдань використовувався комплекс методів дослідження: теоретичні (аналіз, порівняння, узагальнення, систематизація); психолого-діагностичні (опитувальник Є. В. Боченкової «Самоопис фізичного розвитку», тест-опитувальник С. Бем «Маскулінність - фемінінність»); загальноприйняті методи математичної статистики з розрахунком середніх арифметичних величин. Результати: розглянуто особливості сприйняття свого фізичного розвитку хлопців і дівчат 11-13 років, їх гендерну ідентичність (фемінінність, маскулінність, андрогінність) та визначено вплив гендерної ідентичності школярів на рівень їх загальної самооцінки фізичного розвитку. Висновки: результати самооцінки фізичного розвитку та фізичної підготовленості школярів дали нам можливість проаналізувати взаємозумовленість загального рівня самооцінки школярів та їх індивідуальних гендерних характеристик. З’ясовано, що на загальну самооцінку в юнаків впливає більше показників, ніж у дівчат. Завищену самооцінку фізичного розвитку мають переважно хлопці – представники маскулінного та андрогінного психологічних типів.

Початок ХХІ століття характеризується значними змінами в усіх галузях, зокрема гостро постало питання гендерності в освіті й виховані, а також тим, що мова відображає переважно досвід чоловіків і не завжди відповідає потребам жінок. Значна кількість професій розрахована на сильну половину людства, уже в самих назвах закладено маскулінність: «адміністратор», «керівник», «менеджер». Усі вони мають граматичну форму чоловічого роду, що так чи інакше не дає можливості для повної реалізації фемінного начала. Виникає проблема «власного простору» для жінки, особливо творчої та амбітної жінки. Виникають нові науки: гендерна психологія, соціологія та інші, це свідчить про зацікавленість серед дослідників сучасними глобальними проблемами людства. Але все одно, хоч маємо значну кількість праць, присвячених проблемам гендерності, залишається значний спектр невирішених, що вимагає подальшої роботи у цій галузі. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/28441

Тодоров І. М. Гендерні особливості психологічних механізмів захисту : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 053 «Психологія» / наук. керівник Л. В. Спіцина. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 83 с.
UA : Робота викладена на 83 сторінки, 9 таблиць, 14 рисунків. Перелік посилань включає 72 джерела. Об’єкт дослідження: Захисні механізми. поняття психологічного захисту є одним з основоположних в сучасній теорії особистості та соціальної психології. При подоланні життєвих ситуацій людина використовує великий арсенал захисних механізмів та стратегій, всі вони являють собою найважливіші форми адаптаційних процесів і реагування індивіда на стресові ситуації. Психологічний захист визначає суб’єктивний комфорт особистості в усіх ситуаціях напруженості, у професійній та побутовій діяльності. Питання виявлення особливостей механізмів психологічного захисту є значущим насамперед тому, що зачіпає особливості функціонування нормальної психіки, збереження самоповаги, підтримання сильного, несуперечливого, позитивного почуття власного Я – одна з головних функцій захисних механізмів. Система психологічного захисту виступає як психічна детермінанта поведінки людини. Психологічний захист є однією із найбільш суперечливих властивостей у структурі особистості, оскільки одночасно сприяє як стабілізації особистості, так і її дезорганізації. В даний час тема психологічного захисту не має єдиної концептуальної основи. Аналіз літератури виявляє різноманіття підходів, уявлень, теоретичних і емпіричних спроб дослідити проблеми психологічного захисту. Незважаючи на їх надзвичайну теоретичну і практичну значимість, захисні механізми ще не стали предметом досить широких досліджень. Разом з тим у сучасній психологічній науці існують великі розбіжності між дослідниками щодо трактування сутності захисних механізмів, загального числа цих механізмів, розуміння послідовності виникнення та розвитку упродовж життя людини, зокрема їх гендерна специфіка.. Наукова новизна полягає у розробці рекомендацій з формування ціннісних орієнтацій у дітей дошкільного віку в умовах закладу дошкільної освіти.
EN : The work is set out on 83 pages, 9 tables, 14 figures. The list of links includes 72 sources. Object of research: Protective mechanisms. the concept of psychological protection is one of the fundamental in modern theory of personality and social psychology. When overcoming life situations, a person uses a large arsenal of protective mechanisms and strategies, all of which are the most important forms of adaptation processes and the individual's response to stressful situations. Psychological protection determines the subjective comfort of the individual in all situations of tension, in professional and domestic activities. The question of identifying the features of the mechanisms of psychological protection is important primarily because it affects the functioning of the normal psyche, maintaining self-esteem, maintaining a strong, consistent, positive sense of self - one of the main functions of defense mechanisms. The system of psychological protection acts as a mental determinant of human behavior. Psychological protection is one of the most contradictory properties in the structure of personality, as it simultaneously contributes to the stabilization of personality and its disorganization. Currently, the topic of psychological protection does not have a single conceptual basis. The analysis of the literature reveals a variety of approaches, ideas, theoretical and empirical attempts to investigate the problems of psychological protection. Despite their extraordinary theoretical and practical significance, protective mechanisms have not yet been the subject of extensive research. However, in modern psychological science there are great differences between researchers on the interpretation of the essence of protective mechanisms, the total number of these mechanisms, understanding the sequence of origin and development throughout human life, in particular their gender specificity. preschool age in the conditions of preschool education institution.

У роботі прослідковується взаємозв’язок категорії статі і мови та аналізуються існуючі гендерні стереотипи. Робиться системний аналіз особливостей вживання вигуку із позицій автора-чоловіка та автора-жінки у американському графічному дискурсі.
The paper traces the relationship between gender and language and analyzes existing gender stereotypes. A systematic analysis of the peculiarities of the use of the exclamation from the positions of the author-man and the author-woman in the American graphic discourse is made.

Тези присвячено особливостям мовлення жіночих персонажів, що відносяться до моделі "Гламурна дівуля". Дослідження проводилось на матеріалі епізодичної відеогри "Life Is Strange: Before the Strom". У нашому дослідженні зосередимось на образі одного з антагоністів, а саме Вікторії Чейз. Властивими рисами характеру персонажів, що відносять до моделі "Гламурна дівуля" вважаємо: зарозумілість, самозакоханість, підступність, нерозумність та балакучість. До характерних рис мовлення відносимо: частотне вживання вигуків, інтенсифікаторів, лайливих слів, підвищеної інтонації та конструкцій, що позначають невпевненість. До характерних тем відносимо розмови про одяг, зовнішність, власну значущість та розкоші.

Статтю присвячено дослідженню гендерних особливостей на матеріалі нелітературної лексики українських, російських та англійських художніх текстів. Розглядаються також види некодифікованих одиниць, якими частіше всього послуговуються чоловіки та жінки; визначаються спільні та відмінні риси в тематиці та функціональному призначенні нелітературної лексики чоловіків та жінок різних народів.