To see the other types of publications on this topic, follow the link: Докторські дисертації.
Journal articles on the topic 'Докторські дисертації'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 24 journal articles for your research on the topic 'Докторські дисертації.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Tronko, M. D., O. I. Kovzun, N. V. Sologub, and I. P. Pasteur. "Результати роботи ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України» за 2020 рік." Endokrynologia 26, no. 2 (July 9, 2021): 205–22. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2021.26-2.205.
Full textAbstract:
Державна установа «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка Національної академії медичних наук України» (далі — Інститут) є консультативним і лікувальним закладом, що надає допомогу дорослим і дітям з ендокринною патологією. Також Інститут є провідною в Україні науково-дослідною базою для підготовки аспірантів, клінічних ординаторів, захисту докторських і кандидатських дисертацій за фахом «ендокринологія», підготовки фахівців на курсах стажування та інформації. Мета — аналіз результатів роботи Інституту за 2020 рік. Матеріал і методи. Об’єктом дослідження став звіт Інституту за 2020 рік, а предметом дослідження — наукові звіти за темами та проєктами, статистичні дані по науці й клініці. Методи дослідження — відбір, групування та аналіз наукових звітів і статистичних даних. Результати. У 2020 році в Інституті продовжено виконання 3 фундаментальних досліджень у сфері теоретичної та клінічної медицини, 10 прикладних і науково-технічних розробок, 1 міжнародної наукової програми й 1 проєкта за грант міжнародних організацій. Отримано 3 патенти на корисні моделі, створено 2 нові технології, впроваджено в практику 9 власних нововведень і 6 нововведень інших установ. Науково-практичний медичний журнал «Ендокринологія/Endokrynologia» внесено до Переліку наукових фахових видань України (медичні й біологічні науки). Опубліковано 164 праці, у т. ч. 16 — за кордоном. 17 статей опубліковано у виданнях, що індексуються наукометричними базами Web of Science та/або Scopus. Видано монографію (у співавторстві), 2 розділи у підручнику, державний формуляр, інформаційний лист і рекомендації. На засіданнях спеціалізованої вченої ради за спеціальністю «ендокринологія» захищено 2 докторські та 1 кандидатська дисертації. Проведено 8 науково-практичних конференцій «Школа ендокринолога» і 15 навчальних планових циклів. У стаціонарі проліковано 3 143 хворих і проведено 1 116 операцій, у поліклініці прийнято 28 862 хворих. За результатами державної атестації Інститут віднесено до I кваліфікаційної групи та внесено до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави. У складі Інституту працюють 2 академіки Національної академії медичних наук (НАМН) України і члена-кореспондента Національної академії наук (НАН) України, 11 професорів, 22 доктора наук і 46 кандидатів наук, 7 заслужених діячів науки й техніки України й 5 заслужених лікарів України. 10 співробітникам Інституту присуджена премія Кабінету Міністрів (КМ) України. Висновок. Інститут займає провідні позиції серед установ НАМН України.
2
Palasyuk, H. P., and B. M. Palasyuk. "МЕДСЕСТРИНСЬКІ НАУКОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ В АВСТРІЇ." Медична освіта, no. 2 (August 20, 2019): 178–83. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.2.10361.
Full textAbstract:
Пріоритетним напрямом реформування системи підготовки сестринського персоналу в Австрії визначено впровадження вищої медсестринської освіти і подальший розвиток сестринської справи як науки. Наукові дослідження з проблем догляду за хворими виокремилися в окрему наукову спеціальність «Сестринствознавство». Предметом наукових досліджень у догляді за хворими є вивчення впливу захворювань і фізичних вад на життя людини і наукове обґрунтування найбільш доцільних форм медсестринської діяльності та медсестринських втручань у процесі догляду за хворими. Магістерська науково-дослідна робота повинна відповідати профілю магістратури, бути самостійною творчою роботою із вивчення актуальної проблеми медсестринства. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук з медсестринства – це незалежна дослідницька робота, яка вносить значний вклад у подальший розвиток медсестринської науки. На першому етапі написання докторської дисертації докторант самостійно або з допомогою наукового консультанта складає розгорнутий проект дисертаційного дослідження. На цьому етапі докторант на практичних заняттях отримує необхідну допомогу в плануванні дисертаційного дослідження. Матеріали планування докторської дисертації вивчає спеціально створена комісія. Докторанти повинні брати активну участь у конференціях, у тому числі і щорічних Європейських докторських конференціях з проблем догляду за хворими. Науково-дослідні роботи виконуються в руслі наукової роботи інституту, в якому навчається докторант. Основні положення дисертації висвітлюються у щонайменше чотирьох одноосібних публікаціях у провідних наукових журналах. Дисертація складається зі вступу, опису методики і отриманих результатів проведеного дослідження, основної частини, у якій викладені основні положення дисертаційного дослідження, і висновків. Текст дисертації повинен бути написаний англійською мовою, висновки – англійською і німецькою мовами.
Наукові дослідження у медсестринстві Австрії сприяють формуванню наукового підґрунтя для медичної практики працівників середньої ланки, забезпечують науковий підхід до сестринської діяльності на засадах доказової медицини.
3
Алфімов, В. М. "РОЗВИТОК НАУКОВОЇ ОБДАРОВАНОСТІ ЛІЦЕЇСТІВ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 96, no. 3 (June 29, 2020): 6–16. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-96-3-6-16.
Full textAbstract:
У статті розкрито сутність наукової обдарованості особистості, подано основні характеристики її прояву у старшокласників. Підкреслено, що, незважаючи на численні наукові публікації щодо дослідницької підготовки школярів, управління цією підготовкою, подальшого вивчення потребує досвід роботи ліцею при Донецькому національному університеті як такого навчально-виховного закладу, який за двадцять чотири роки свого існування створив ефективну практику розвитку наукової обдарованості старшокласників, результатом якої стали сформовані у кожного випускника позитивні мотиви навчання, стійкий інтерес до здобуття нових знань, потреба у поповненні знань, вміння опрацьовувати спеціальну літературу, аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагуватися, узагальнювати, спостерігати, формулювати висновки, прогнозувати тощо. Усе це дало можливість випускникам ліцею вступати до аспірантури, захищати кандидатські і докторські дисертації, ставати науковими співробітниками, що ще раз підкреслило важливість цілісного підходу щодо науково-практичної підготовки старшокласників, який разом з іншими підходами активно впроваджувався у ліцеї при Донецькому національному університеті.
Підкреслено, що цілісний характер розвитку наукової обдарованості учнів у ліцеї при Донецькому національному університеті забезпечувався створенням і впровадженням програми науково-практичної підготовки старшокласників. Проаналізовано зміст програми, форми і методи її реалізації. Особлива увага приділена ліцейському науковому товариству та його музею, принципам його роботи, а також навчальному курсу «Теорія і методи наукового дослідження», циклограмі організації науково-дослідної роботи майбутніх науковців, щорічній науково-практичній конференції ліцеїстів, результатам науково-практичної підготовки старшокласників, заохоченню учнів та їх педагогів.
4
Danylo Halytsky Lviv National Medical University, Department of histology, cytology and embryology. "To the anniversary of Professor Antonina Mykhailivna Yashchenko." Morphologia 15, no. 1 (December 28, 2021): 88–89. http://dx.doi.org/10.26641/1997-9665.2021.1.88-89.
Full textAbstract:
3 1 січня виповнилося 75 років від дня народження та 38 років наукової та педагогічної діяльності доктора медичних наук Ященко Антоніни Михайлівни, професора кафедри гістології, цитології та ембріології Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького. У 1964 році закінчила Львівське медичне училище №1. У 1965 році вона вступає до Львівського державного університету ім. Івана Франка на біологічний факультет. Ще у студентські роки під час виконання курсових і дипломних робіт проводила наукові дослідження з використанням гістологічних методів. Після закінчення університету працювала у лабораторії експрес-діагностики реанімаційного відділення клінічної лікарні Львівської залізниці. У цей час з’явилися перші наукові публікації, що стосувалися дослідження підшлункової залози при панкреатитах.
1982 року Антоніна Михайлівна була обрана за конкурсом на посаду асистента кафедри гістології, цитології та ембріології ЛНМУ. У 1986 році захистила кандидатську дисертацію «Гистофизиология подчелюстных слюнных желез потомства при нарушении баланса тиреоидных гормонов материнского организма», у якій вперше були описані процеси розвитку підщелепних слинних залоз потомства за умов гіпотирозу материнського організму, показаний процес становлення їх ендокринної функції. Визначну роль у науковому житті ювелярки відіграла ерудована і цікава особистість – професор Є.С. Детюк, під керівництвом якої була виконана і захищена дисертація.
Після обрання у 1992 році на посаду доцента кафедри гістології, цитології та ембріології Антоніна Михайлівна активно включилася у навчально-методичну роботу кафедри: за її авторства опублікована низка методичних рекомендацій для студентів медичного та стоматологічного факультетів. У 1998 році за її співавторства вийшов друком навчально-методичний посібник для студентів стоматологічного факультету «Атлас мікроанатомії органів ротової порожнини», до складу якого увійшли фрагменти її власних наукових досліджень і який у 1999 році був відзначений нагородою Ярослава Мудрого Академії наукН вищої школи України. У 2004 році Антоніна Михайлівна захистила докторську дисертацію «Лектини як маркери в нормі і патології», у якій відображено можливості використання методів лектиногістохімії у процесах диференціації клітин та діагностиці патологічних процесів.
Основним науковим напрямком Антоніни Михайлівни є вивчення вуглеводних детермінант як сигнальних молекул у процесах міжклітинної взаємодії, диференціації та проліферації клітин органів травної, ендокринної, репродуктивної систем експериментальних тварин та людини у процесі онтогенезу, порівняльно-видовому аспекті та патологічних процесах. Результатом наукових пошуків Антоніни Михайлівни стали наукові статті, кількість яких понад 250, у тому числі 2 авторських свідоцтва на винаходи. Під її керівництвом захищено 9 кандидатських дисертації. Професор А.М.Ященко – співавтор Національних підручників з гістології, цитології та ембріології для студентів медичного (2018 р.) і стоматологічного (2020 р.) факультетів.
Професор Ященко А.М. читає лекції на медичному та стоматологічному факультетах університету. Її лекції базуються на принципах проблемного навчання, носять інтерактивний характер, збагачені новими фактами молекулярної біології, біохімії, генетики та клінічної морфології. Антоніна Михайлівна виступала з науковими доповідями на конгресах та конференціях, які проводилися в Україні та за її межами.
Блискучий лектор, Антоніна Михайлівна вміє захопити студентів та залучити їх до наукового пошуку. Створений під її керівництвом науковий студентський гурток є гордістю кафедри. Серія наукових студентських робіт, які проводились під її керівництвом з використанням методів лектиногістохімії відзначені нагородою Національної академії медичних наук України.
За її участю виконувались фрагменти наукових робіт присвячених дослідженню органів і тканин з використанням методів лектиногістохімії не тільки суміжних кафедр університету, а й інших вузів України та близького зарубіжжя.
Значну консультативну допомогу професор А.М. Ященко надавала при виконанні багатьох кандидатських та докторських дисертацій.
Високий науковий рівень Ювілярки, організаторські здібності, активна життєва позиція, творчий науковий підхід у вирішенні поставлених завдань, доброзичливість та вимогливість до себе визначають високий авторитет та повагу серед викладачів, співробітників та студентів університету.
5
Ткачук, О. "Прилюдний захист докторської дисертації В.В. Ластовським." Соціальна історія, Вип. 2 (2007): 131–32.
Find full text
6
Bakumenko, Valery. "Тенденції дисертаційних досліджень з державного управління у 2015 – 2019 роках." Public Administration and Regional Development, no. 6 (January 13, 2020): 706–31. http://dx.doi.org/10.34132/pard2019.06.01.
Full textAbstract:
У статті зібрано, узагальнено та проаналізовано статистику і динаміку вітчизняних дисертаційних досліджень з державного управління у період з 2015 по 2019 роки за кількома показниками. Серед них маємо наукові ступені та спеціальності з державного управління, сфери, рівні та засоби управлінського впливу, спеціалізовані вчені ради, де вони відбулися, рівні консультування та керівництва дисертаціями, їх зв’язок з практикою публічного управління. Виявлено низку позитивних тенденцій, зокрема: зростання кількості й помітне переважання за цим показником досліджень державного рівня, а також тих, що спрямовані на вирішення проблем і завдань державотворення; зростання рівня різноманіття тематики та зв’язку з практикою; зменшення кількості робіт широкого профілю з досліджень державної політики та їх дублювання за тематикою; суттєве зменшення відсотку непрофільного консультування докторських дисертацій та керівництва кандидатськими дисертаціями; активна робота нових спеціалізованих вчених рад на фоні збереження лідерства Національної академії державного управління при Президентові України та її регіональних інститутів з державного управління за більшістю з розглянутих показників. В той же час, ще залишаються окремі прояви низької якості захищених дисертацій. Для упередження таких ситуацій необхідно й надалі посилювати принциповість та професіоналізм спеціалізованих вчених рад. Запропоновано для підвищення рівня експертизи, обмежити роботу рад не більше ніж одним засіданням на місяць. Також слід додатково впровадити механізм, схожий на умовну акредитацію освітніх програм, шляхом повернення за рішенням колегії дисертації на виправлення недоліків до спеціалізованої вченої ради з вимогою повторного її захисту не раніше, ніж через рік. З метою реального підвищення рівня зв’язку дисертаційних досліджень з практикою публічного управління рекомендовано здійснювати вибір тематики дисертацій у прив’язці до перспективних планів законодавчої роботи, прогнозування та стратегічного планування, державного програмування розвитку суспільних сфер, галузей і територій.
7
Butler, William. "On the Fate of the Grabar Doctoral Dissertation and Degree." Ukrainian Journal of International Law 1 (March 31, 2019): 48–53. http://dx.doi.org/10.36952/uail.2019.1.48-53.
Full text
8
Stepanov, Yu M., V. V. Rodionova, and I. Yu Skyrda. "ПРОБЛЕМИ ХВОРОБ ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ В НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ." GASTROENTEROLOGY, no. 3.49 (May 1, 2013): 8–17. http://dx.doi.org/10.22141/2308-2097.3.49.2013.86260.
Full textAbstract:
Проведено аналіз 49 дисертаційних робіт, захищених за спеціальністю 14.01.36 — «гастроентерологія». Із них 40 % докторських дисертацій присвячено проблемам хвороб кишечника, 40 % — виразковій хворобі та 20 % — хронічному панкреатиту. У структурі дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата наук 29,5 % захищені за тематикою виразкової хвороби, 22,7 % — хвороб кишечника, 18,2 % — гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, 13,6 % — біліарної патології, 6,8 % — гастриту та 9,1 % — хвороб печінки. Більшість робот присвячені питанням консервативного лікування хворих із патологією органів травлення, їх реабілітації, досягненню комплайєнсу в терапії. Поряд із цим у дисертаційних дослідженнях висвітлюються питання патофізіології хвороб органів травлення, а також вплив захворювань інших органів на травну систему.
9
Криворучко, Світлана. "«ПОДЗВОНИ МЕНІ…» (СПОГАДИ ПРО Л. Г. ФРІЗМАНА)." Sultanivski Chytannia, no. 8 (July 7, 2019): 146–55. http://dx.doi.org/10.15330/sch.2019.8.146-155.
Full textAbstract:
У спогадах йдеться про майже побутові епізоди життя видатного українського літературознавця Леоніда Генріховича Фрізмана (1935–2018), який створив Харківську наукову школу дослідників російської літератури та літературної критики. Наука була майже провідною, якщо не провідною, іпостассю життя Л. Г. Фрізмана. Під його науковим керівництвом захищено понад 50 кандидатських та 3 докторських дисертацій. Однак найголовнішим у його житті було те, що він був хорошою людиною.
10
Siromskyi, Ruslan. "“У ЖИТТІ ВЧЕНОГО ГОЛОВНІ БІОГРАФІЧНІ ФАКТИ – КНИГИ”: ОГЛЯД НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ПРОФЕСОРА СТЕПАНА КАЧАРАБИ." Наукові зошити історичного факультету Львівського університету / Proceedings of History Faculty of Lviv University, no. 19-20 (October 1, 2019): 15–32. http://dx.doi.org/10.30970/fhi.2019.19-20.2348.
Full textAbstract:
Здійснено огляд наукових напрацювань професора Степана Качараби – авторитетного дослідника історії української еміґрації, автора численних наукових публікацій з історії України, історичного краєзнавства та світової історії. Становлення С. Качараби як науковця розпочалося у другій половині 1980-х років і пов’язане з підготовкою кандидатської дисертації, присвяченої українській еміґрації з Галичини та Північної Буковини наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. Значний вплив на формування наукового світогляду молодого дослідника справив професор Степан Макарчук, науковий керівник під час написання кандидатської, а згодом – консультант докторської дисертації. Загалом, серед порушених у студіях вченого проблем варто виокремити такі аспекти, як напрямки еміґрації із західноукраїнських земель, еміґраційна політика та законодавство країн поселення українців, організація еміграційної політики у Львові та в Західній Україні загалом, суспільна опіка над еміґрантами та ін. Науково-організаційна діяльність С. Качараби – перебування на посаді заступника декана історичного факультету (1990–1994), завідувача катедри історичного краєзнавства (1998–2008) та завідувача катедри нової та новітньої історії зарубіжних країн Львівського університету (від 2008 р.).
11
Toftul, Mykhaylo. "Естетичне відношення людини до дійсності." Multiversum. Philosophical almanac, no. 5-6 (May 18, 2018): 109–19. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2015.5-6.11.
Full textAbstract:
У статті здійснюється спроба розв’язати центральну проблему естетики, над якою людство б’ється вже 2500 років: що таке естетичне відношення? Що таке прекрасне і потворне, високе і низьке. комічне і трагічне? Коротко піддавши критиці наявні концепції природи і розуміння сутності категорій естетики, автор доводить, що естетичне як таке не існує: існує естетичне відношення людини до дійсності. Зроблено докладний аналіз цього відношення, виявлено його численні моменти, що дає можливість зрештою з’ясувати, що таке прекрасне і потворне, високе і низьке тощо. Цю концепцію було запропоновано автором сорок років тому як докторську дисертацію, але її розцінили як таку, що суперечить принципам марксизму-ленінізму
12
Vergunov, V. A., and Ye S. Migunova. "До історії лаборатории лісового ґрунтознавства УкрНДІЛГА. А. С. Скородумов, морський офіцер і вчений." Forestry and Forest Melioration, no. 135 (March 25, 2020): 199–208. http://dx.doi.org/10.33220/1026-3365.135.2019.199.
Full textAbstract:
Коротко охарактеризовано ранні етапи розвитку ґрунтознавства в УкрНДІЛГА. Наведено матеріали про практично повністю забуту наукову діяльність одного з великих лісових ґрунтознавців країни – Олександра Сергійовича Скородумова, який працював в УкрНДІЛГА близько 20 років. А потім, ще приблизно стільки ж років, займався розробленням заходів з боротьби з ерозією ґрунтів в ННЦ «Інститут землеробства НААН». Серед робіт лісового напряму Скородумова – лісотипологічне оцінювання ґрунтів ряду природних зон і вивчення впливу штучних лісових насаджень на ґрунти посушливого степу. Об’єктом останньої роботи були південні чорноземи колишньої Володимирівської АЛОС УкрНДІЛГА (Миколаївська область). Пізніше, вже в період роботи в Інституті землеробства, за цими напрямами в Московському університеті він захистив докторську дисертацію та отримав вчений ступінь доктора біологічних наук, а пізніше – звання професора. При цьому Скородумов віддав 12 років життя служінню у флоті. Наводиться ще низка фактів, які свідчать про недостатню повноту й об’єктивність наявних матеріалів з історії УкрНДІЛГА.
13
Королько, Андрій, and Андрій Королько. "“У ЛЕЩАТАХ РАДЯНСЬКОЇ ЦЕНЗУРИ …” УКРАЇНСЬКА ІСТОРИЧНА НАУКА І ДУМКА 1950–1980-х рр. КРІЗЬ ПРИЗМУ ЛИСТУВАННЯ ВОЛОДИМИРА ГРАБОВЕЦЬКОГО." Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис "Галичина", no. 31 (December 28, 2018): 32–38. http://dx.doi.org/10.15330/gal.31.32-38.
Full textAbstract:
У статті показана радянська цензурована дійсність 1950–1980-х рр., в якій працював Володимир Грабовецький і творився його науковий доробок. У статті коротко проаналізоване листування вченого з українськими радянськими істориками 1950–1980-х рр., яке зберігається у відділі рукописів Львівської національної наукової бібліотеки імені Василя Стефаника. Листування з радянськими істориками стосувалося різних аспектів діяльності професійної діяльності В. Грабовецького: збору наукових матеріалів, підготовки до захисту кандидатської і докторської дисертацій, участі у виданні колективних монографій, співпраці з академічними науковими установами (Інститут історії АН УРСР, Інститут суспільних наук АН УРСР). Автор відзначає, що збережений Володимиром Грабовецьким епістолярний корпус джерел сьогодні є корисним для сучасних українських дослідників, що вивчають тему впливу цензури на українську радянську історичну науку і думку в системі Академії наук УРСР.
14
Барановська, І. М. "Українська періодика у проблематиці журналістикознавчих досліджень (на матеріалах кандидатських і докторських дисертацій 1980-1990-х pp.)." Наукові записки Інституту журналістики 18 (2005): 118–21.
Find full text
15
Барановська, І. М. "Українська періодика у проблематиці журналістикознавчих досліджень (на матеріалах кандидатських і докторських дисертацій 1980-1990-х pp.)." Наукові записки Інституту журналістики 18 (2005): 118–21.
Find full text
16
Липовська, Наталія Анатоліївна, and Ірина Іванівна Хожило. "ДОСВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ЕКСПЕРИМЕНТУ З ПІДГОТОВКИ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ІІІ РІВНЯ (PHD) ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ 281 «ПУБЛІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ТА АДМІНІСТРУВАННЯ» В НАВЧАЛЬНО-НАУКОВОМУ ІНСТИТУТІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ НТУ «ДНІПРОВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»." Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, no. 1 (May 10, 2022): 26–33. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2022.1.4.
Full textAbstract:
У статті висвітлено досвід реалізації експерименту з підготовки здобувачів вищої освіти ІІІ рівня (PhD) в навчально-науковому інституті державного управління НТУ «Дніпровська політехніка» за спеціальністю 281 «Публічне управління та адміністрування». Акцентовано, що в Україні з 2016 року у вищих навчальних закладах (наукових установах) запроваджено нову, європейську модель підготовки наукових кадрів вищого ступеня, а саме докторів філософії (PhD). Організаційно-правовою основою реалізації цієї моделі є ліцензування освітньо-наукових програм, яке здійснює Національне агентство забезпечення якості вищої освіти. Доведено, що навчально-науковий інститут державного управління НТУ «Дніпровська політехніка» має значний досвід у підготовці наукових кадрів вищого рівня в галузі науки «Державне управління» (з 2004 р. по т.ч.). В інституті функціонувала спеціалізована вчена рада К 08.866.01 з правом прийняття до захисту кандидатських дисертацій (2004–2018 рр.); спеціалізована вчена рада Д 08.866.01 з правом прийняття до захисту кандидатських та докторських дисертацій (2016–2021 рр.). З 2016 року інститут розпочав підготовку наукових кадрів за спеціальністю 281 «Публічне управління та адміністрування». За період дії експерименту з підготовки здобувачів вищої освіти ІІІ рівня (PhD) в інституті було підготовлено та захищено в разових спеціалізованих радах 14 докторів філософії. Основні напрямки наукових інтересів здобувачів вищої освіти ІІІ рівня формуються навколо пріоритетних проблем у сфері публічноуправлінської діяльності, зокрема таких як адаптація системи державного управління та державної служби до стандартів ЄС; управління інноваційним розвитком; стратегічний менеджмент в державному управлінні; антикризове управління в державному секторі; лідерство в державному управлінні; управління державними фінансами; державне управління соціогуманітарним розвитком та ін. Доведено, що в умовах перезавантаження системи публічного управління актуальність освітньо-наукової спеціальності «Публічне управління та адміністрування» не викликає сумнівів, адже вона забезпечує підготовку нової генерації управлінців, молодих, ініціативних, озброєних сучасними вміннями та навичками як до професійної діяльності в органах публічної влади, так і здатних до науково-дослідної та науково-педагогічної роботи. Визначено сильні та слабкі сторони системи підготовки докторів філософії в Навчально-науковому інституті державного управління НТУ «Дніпровська політехніка» з метою визначення перспектив подальшого розвитку та удосконалення цієї системи в умовах регіонального та національного ринку освітніх послуг.
17
Станіслав, Ольга, and Дмитро Бритвін. "РОЗВИТОК ОРФОГРАФІКИ, ГРАФОСТИЛІСТИКИ І ФРАНКОФОНІЇ В УКРАЇНІ." Актуальні питання іноземної філології, no. 13 (June 22, 2021): 147–51. http://dx.doi.org/10.32782/2410-0927-2020-13-24.
Full textAbstract:
У статті йдеться про справжнього інтелектуала, відомого українського вченого-романіста, талановитого викладача, завідувача кафедри романської філології інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктора філологічних наук, професора, заслуженого працівника освіти України Крючкова Георгія Георгійовича. Понад пів століття Крючков Г. Г. удало поєднує викладацьку, наукову, просвітницьку та громадську діяльність. Професор благородно служить філології на ниві освіти, науки й культури, популяризує французьку мову та франкофонні цінності в Україні. Під керівництвом професора Крючкова Г. Г. захищена не одна кандидатська й докторська дисертації. Його знають і поважають у наукових колах України та за кордоном. Публікації професора часто цитуються, а його думки й ідеї надихають учених на нові наукові звершення та здобутки. Результати досліджень автора привернули увагу французьких, швейцарських, німецьких, нідерландських дослідників, які запропонували розпочати співпрацю з іноземними університетами. У своїй викладацькій діяльності Георгій Георгійович завжди приділяв багато уваги методиці викладання іноземних мов. Він був прихильником побудови підручників на комунікативній основі із застосуванням нових методів навчання іноземних мов і розробив власний системно-комунікативний підхід із подальшою іншомовною діяльністю. Крючков Георгій Георгійович постійно перебуває в науковому пошуку, бере участь у наукових конференціях, симпозіумах, круглих столах, колоквіумах, які проводяться в Україні та на теренах інших держав. Він започатковує все нові й нові науково-практичні й творчі проєкти, ініціює проведення франкофонних заходів різних рівнів. Георгій Георгійович – утілення образу справжнього науковця, викладача з великої літери, людини з активною суспільною позицією. Усі, кому поталанило з ним працювати, навчатися, спілкуватися тощо, поважають і цінують його за такі особистісні якості, як порядність та чесність, доброзичливість і тактовність, щирість та доброта. Наукова, педагогічна й громадська діяльність Крючкова Г. Г. відзначені нашою державою й Францією численними нагородами та подяками. На сьогодні Георгій Георгійович Крючков є одним із провідних українських романістів, який виховав декілька поколінь філологів і зробив значний внесок у вітчизняну гуманітаристику
18
Федяєва, Валентина, and Олена Чабан. "НАУКОВИЙ ОСЕРЕДОК ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ АСОЦІАЦІЇ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО В ХЕРСОНСЬКОМУ ДЕРЖАВНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ: СТАНОВЛЕННЯ, ЗДОБУТКИ, ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ." Інноватика у вихованні, no. 14 (November 17, 2021): 118–27. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i14.396.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано діяльність наукового осередку Всеукраїнської асоціації Василя Сухомлинського в Херсонському державному університеті, висвітлено його здобутки та перспективи розвитку. Авторами вивчено архівні матеріали кафедр педагогіки та педагогічної майстерності університету, що фіксують активізацію інтересу до спадщини Василя Сухомлинського вже в 70 – 80 – тих рр. ХХ ст. Мета публікації полягає в розкритті історії становлення осередку Всеукраїнської асоціації Василя Сухомлинського – кафедри педагогіки, психології й освітнього менеджменту імені проф. Є.Петухова, його напрацювання та визначення перспектив його розвитку у системі підготовки майбутніх учителів; проведенні подальших наукових досліджень спадщини, Василя Олександровича та втілення його ідей в умовах сьогодення. Її реалізація спирається на аналіз наукового доробку студентів, аспірантів, докторантів, викладачів кафедри, присвяченого теорії та практиці навчання та виховання дітей за В. Сухомлинським, який знайшов своє найбільш повне відображення в напрацюваннях Всеукраїнської асоціації Василя Сухомлинського. У публікації акцентовано, що системному й більш масштабному вивченню спадщини В.Сухомлинського, а тим самим й розвиткові сухомлиністики, сприяла активна наукова діяльність студентів, аспірантів й докторантів. Завдяки виконанню ґрунтовних наукових робіт (у формі кандидатських та докторських дисертацій) ними було звернуто більше уваги до педагогічної персоналії й до вивчення практичного досвіду В.Сухомлинського в контексті тогочасних освітніх реалій. Всеукраїнською асоціацією Василя Сухомлинського за участі викладачів Херсонського державного університету три масштабних наукових заходи: XVI Всеукраїнські педагогічні читання «Василь Сухомлинський у діалозі з сучасністю: ціннісні виміри в освіті». (2009), XXІI Всеукраїнські педагогічні читання «Василь Сухомлинський у діалозі з сучасністю: виховуємо культуру потреб особистості». (2015) та Всеукраїнський освітній форум «Нова українська школа – діалог з В.Сухомлинським». (2018).
19
ЗАГОРОДНЯ, ЛЮДМИЛА. "ІСТОРИКО-РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ ПІДГОТОВКИ МАГІСТРІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ ДОШКІЛЬНА ОСВІТА У ВІТЧИЗНЯНІЙ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИЦІ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 2 (2019): 19–30. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2019-1-2-19-30.
Full textAbstract:
У статті здійснено історико-ретроспективний аналіз становлення магістратури. Виокремлено основні етапи цього процесу, а саме: 1-й – виникнення магістратури в перших університетах Західної Європи у ХІІ –ХІІІ ст.; 2-й – підготовка магістрів в університетах Східної Європи у ХVІІ ст.; 3-й – підготовка магістрів в університетах на Русі у ХVІІ-ХVІІІ ст.; 4-й – поновлення магістратури в Україні в 1993-1997 роках. Розглянуто тлумачення понять “магістр”, “магістратура”. Представлено аналіз публікацій, присвячених проблемам розвитку магістратури в Україні і за кордоном. Подано характеристику перших навчальних планів підготовки магістрів напряму підготовки 0101 педагогічна освіта спеціальності 8.010101 “Дошкільне виховання” на базі ОКР “Спеціаліст” низки українських закладів вищої освіти, які першими почали впроваджувати ступеневу освіту. Аналіз змісту навчальних планів подано з позицій формування в майбутніх фахівців готовності до забезпечення якості освітнього процесу в закладі дошкільної освіти. Виокремлено спільні й відмінні особливості навчальних планів. Вказано на ймовірні причини наявних відмінностей і відсутності в планах дисциплін, вивчення яких формує складники готовності магістрів до забезпечення якості освітнього процесу в закладі дошкільної освіти. У висновках зроблено акцент на тому, що підготовка сучасних магістрів для дошкільної освіти в українській вищій школі зорієнтована на Європейські стандарти, а в кожному ЗВО склалася своя система підготовки, бачення її змісту і кінцевого результату, з урахуванням кваліфікації, яку отримує майбутній фахівець. Констатовано, що з часу поновлення магістратури в Україні не проводилося ґрунтовних досліджень з проблеми підготовки магістрів для дошкільної освіти на рівні докторських дисертацій. Ключові слова: історико-ретроспективний аналіз, магістр, магістратура, підготовка магістрів, навчальні плани підготовки магістрів спеціальності “Дошкільне виховання”, готовність до забезпечення якості освітнього процесу в закладі дошкільної освіти.
20
Myklush, S. I., P. H. Khomiuk, and S. A. Havryliuk. "Лісівнича освіта і наука в Національному лісотехнічному університеті України: здобутки, проблеми, перспективи." Scientific Bulletin of UNFU 29, no. 10 (December 26, 2019): 38–44. http://dx.doi.org/10.36930/40291007.
Full textAbstract:
Після відновлення навчання в лісотехнічному інституті підготовка фахівців в інституті лісового і садово-паркового господарства (на лісогосподарському факультеті) постійно удосконалювалась. На факультеті у 60-х роках ХХ ст. навчалося близько 600 студентів, а на січень 2018 р. в університеті навчаються майже тисяча студентів на бакалаврському та магістерському рівнях за трьома спеціальностями та чотирма освітньо-професійними програмами: лісове господарство, садово-паркове господарство, мисливське господарство, ландшафтна архітектура. Підготовку фахівців для лісової галузі забезпечує висококваліфікований навчально-науковий персонал – 17 докторів наук, професорів та 44 доценти, кандидати наук. Співробітники інституту з 1949 р. захистили 30 докторських та 168 кандидатських дисертацій. Результати наукових досліджень висвітлено в 95 монографіях, що опубліковано в Україні та 13 – за кордоном, а також у наукових статтях, виступах на конференціях і захистили патенти та авторські свідоцтва. Науковці опублікували майже 5,5 тис. статей у різних виданнях та майже 5 тис статей у фахових виданнях. Викладачі кафедр інституту викладають більше як половину дисциплін для освітнього ступеня "бакалавр" та понад 75 % – для освітнього ступеня "магістр" за спеціальністю "лісове господарство". Науково-педагогічні працівники університету є співавторами стандартів вищої освіти, проектів ДСТУ, проектів СОУ, нормативно-довідкових матеріалів, енциклопедій та словників. Наукові дослідження, що започаткували співробітники інституту беруть початок з 1960 р., коли під керівництвом проф. М. М. Горшеніна було розроблено новий спосіб рубань головного користування для гірських умов – механізовані улоговинні рубки ЛЛТІ. Для розширення освітньої діяльності доцільно ліцензувати нові спеціальності з підготовки фахівців за спеціалізаціями, для розвитку яких у співробітників університету є значні напрацювання. Частина викладачів добре володіє іноземними мовами, проходили стажування у провідних європейських навчальних закладах, мають значний досвід викладання та можуть забезпечити викладання навчальних дисциплін іноземними мовами. Необхідно підвищувати ефективність роботи лабораторій кафедр та реалізацію наукових результатів на лісогосподарських підприємствах.
21
Prysyazhnyuk, Larisa, Andrey Yanchishin, Irina Dzevulska, Alla Sinitskaya, Ruzhena Matkivskaya, Lyubov Ostapyuk, and Oleksandr Kovalchuk. "ВНЕСОК ЖІНОК-МОРФОЛОГІВ В РОЗВИТОК КИЇВСЬКОЇ АНАТОМІЧНОЇ ШКОЛИ (ДО 180-РІЧЧЯ НАЦІОНАЛЬНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ О.О. БОГОМОЛЬЦЯ)." Ukrainian Scientific Medical Youth Journal 124, no. 2 (June 24, 2021): 6–14. http://dx.doi.org/10.32345/usmyj.2(124).2021.6-14.
Full textAbstract:
Історичний розвиток науки неможливий без урахування зв’язків з усім попереднім досвідом людства. Всі медичні науки, в тому числі і анатомія, мають свою історію, тобто весь пройдений шлях розвитку і вдосконалення. Велике значення в розвиток як вітчизняної анатомічної науки, так і Київської анатомічної школи, внесли жінки-науковці. Окрім цього і дотепер вони продовжують виконувати важливу роль в різних напрямках роботи кафедри і Університету. Метою роботи є висвітлити внесок жінок-морфологів Київської анатомічної школи на головних етапах розвитку українських досліджень, прослідкувати тенденції і напрямки їх роботи. Нами було використано проблемно-орієнтований аналіз історичних інформаційних джерел, архівні матеріалів кафедри описової та клінічної анатомії НМУ імені О.О. Богомольця. В довоєнні та післявоєнні роки науковий пошук співробітників кафедри був спрямований в основному на вивчення лімфатичної системи. В подальшому кафедра анатомії людини займалася вивченням гемо-, лімфо- і мікроциркуляторного русла функціонально різних органів. І за цей період жінками кафедри були захищені ряд кандидатських та докторських дисертацій. В останні роки науковий пошук на кафедрі анатомії людини був спрямований на вивчення морфологічних змін в органах при опіковій хворобі та дії різних чинників зовнішнього середовища в організмі. І в цьому напрямку жінки кафедри досить плідно працюють. Жінки-анатоми беруть активну участь в організації і проведенні багатьох сучасних наукових досліджень, в наукових конференціях, симпозіумах, з’їздах, є співавторами кількох патентів і авторських свідоцтв, монографій, навчальних посібників, зробили значний внесок в навчально-методичну роботу, були співавторами методичних рекомендацій для викладачів та студентів. Жінки кафедри проходили закордонне стажування, вели активну громадську роботу. Науково-педагогічна робота жінок кафедри за вагомий внесок в розвиток сфери охорони здоров’я, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм, була відмічена урядовими нагородами, почесними грамотами Університету і Міністерства охорони здоров’я України. Сумлінною працею і наполегливістю у ставленні до своєї справи були переповнені життєві шляхи трудолюбивих, цілеспрямованих жінок Київської анатомічної школи. Їх педагогічні заслуги, щирі намагання дати глибокі знання своїм учням ставали прикладом для наступних поколінь.
22
Донченко, О., and О. Бунчук. "Культура прав людини: міжнародно-правові стандарти й національний досвід." Юридичний вісник, no. 1 (August 6, 2020): 253–60. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.1619.
Full textAbstract:
Сучасний стан формування культури людських прав в Україні та світі характеризується неоднозначністю й суперечливістю. З одного боку, людські права майже одностайно визнаються цінністю загальнолюдської культури, існує розгалужена система міжнародних стандартів та інституцій щодо їх регламентації й захисту. З іншого боку, повага до людських прав, їх дотримання, гарантування нівелюються й знецінюються в умовах сучасних міжнародних збройних конфліктів, катастроф техногенного характеру, зменшення матеріальних і природних ресурсів тощо.
Рівень культури людських прав як окремих індивідів, так й українського суспільства загалом не є високим. Це зумовлено й історичним минулим (адже індивідуалізм, у контексті якого розвивалися уявлення про людські права на Заході, не притаманний українському суспільству), і реаліями сьогодення. Тимчасова окупація територій і неоголошена війна в Україні є серйозним викликом людським правам, фактично спростуванням поваги до людського життя й людської гідності. У такій ситуації важливо, щоби як громадяни, так і представники державних структур мали знання у сфері людських прав і навички щодо їх реалізації та захисту.
Метою статті є дослідження освітнього й науково-дослідного напрямів формування культури людських прав як основи демократії та цивілізованої держави, аналіз міжнародно-правових стандартів і національного досвіду.
Вагому роль у формуванні культури прав людини в сучасній Українській державі відіграє міжнародне співробітництво. Інформування громадськості про права людини здійснюється в рамках діяльності міжнародних і регіональних організацій.
Освіта в галузі прав людини - це необхідна умова запобігання порушенням прав людини, а також важливий внесок у процес організації справедливого суспільства. Таке суспільство характеризується повагою до прав кожного його члена, високим рівнем культури прав людини. Досягнення вагомих здобутків можливе лише на основі ефективної міжнародної співпраці, діалогу всіх сторін, досконалого забезпечення права людини знати свої права.
Поряд із освітнім напрямом у формуванні культури прав людини важливу роль відіграє також науково-дослідний складник. Дослідження різних аспектів прав людини в кандидатських і докторських дисертаціях з юридичних, політичних, історичних, філософських наук, створення нових напрямів науки прав людини, відкриття наукових лабораторій, ініціативних науково-дослідних груп з підготовки колективних робіт, наукових праць із прав людини, студентських гуртків, спеціалізованих кафедр. Дуже важливим є розвиток і вдосконалення досвіду юридичних клінік, що сприяє формуванню в студентів знань, умінь і навиків, здобуття цінного досвіду реалізації, охорони, захисту прав людини.
Головними векторами формування культури прав людини в українському суспільстві сьогодні є реалізація зобов'язань, які випливають з універсальних і регіональних міжнародних нормативно-правових актів, спрямованих на виховання всіх верств населення й забезпечення належних умов для проведення юридичних досліджень у галузі прав і свобод людини.
23
Журенко, М. Н., and О. П. Ильиницкая. "РОЗДУМИ М.Ф. ГЕТМАНЦЯ ПРО ЧАС І ПРО СЕБЕ." Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди "Літературознавство", 2019, 102–14. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1076.2019.1-2.91-92.08.
Full textAbstract:
Доктор філологічних наук, професор Михайло Федосійович Гетманець фахівець з історії російської і української літератури XIX–XX століть, «Слова о полку Ігоревім», літературного краєзнавства. Метою роботи є аналіз розвитку М.Ф. Гетманця як вченого, дослідника, літературознавця, педагога, засновника власної наукової школи. Кандидатська дисертація М.Ф. Гетманця «Творчість П.А. Павленка» і докторська дисертація «А.С. Макаренко і концепція нової людини в радянській літературі 1920–30-х років» свідчать про нові погляди автора на усталені питання. М.Ф. Гетманець надрукував понад 17 книг, 300 статей, бро-шур, тез. Головними з них є монографії: «Таємниця річки Каяли», мемуари: «Про себе і про час», книги: «Про Харків і не тільки», «Роздуми педагога», «Історія як педагогіка», «Педагогічні етюди», «Про рідну мову». Коло наукових інтересів дослідника різноманітне, тематика захище-них під керівництвом М.Ф. Гетманця докторських дисертацій (О.В. Кеба, О.М. Ніколенко, І.С. Маслов, О.С. Силаєв, В.І. Мацапура, С.В. Бесчетнікова, О.Г. Ткаченко) і 15 кандидатських дисертацій свідчить про широту його наукових пошуків. Понад п’яти книг і більше тридцяти статей присвячені дослідником «Слову о полку Ігоревім». Книга М.Ф. Гетманця «Таємниця річки Каяли» перевидавалася три рази, в ній проаналізовані результати походу князя Іго-ря Святославовича в 1185 році, вперше вченим були організовані широко-масштабні польові дослідження на місцях передбачуваного походу. М.Ф. Гетманець – дослідник літературного процесу на Харківщині. Три випуски довідника «Літературна Харківщина», що містить понад 500 імен, викликали великий інтерес дослідників. В останніх книгах М.Ф. Гетманця відстоюються його погляди публіциста. У роботі ми прийшли висновку, що розвиток наукової творчості М.Ф. Гет-манця, захопленого своїм предметом дослідження, його академічні роботи, наукова школа – результат життєвої працьовитості, самодисципліни, таланту. Вчений – надбання науки, яким має право пишатися Україна і Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди.
24
"СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ НАУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ДОСЛІДНОЇ СТАНЦІЇ НААН." PROBLEMS OF AGROINDUSTRIAL COMPLEX OF KARPATY 28 (October 21, 2020). http://dx.doi.org/10.47279/2709-3727-2020-2-1.
Full textAbstract:
Закарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція, працює над комплексом питань наукового забезпечення розвитку аграрного сектору Закарпатського регіону. Координація наукової роботи здійснюється з 15 головними установами НААН. Співробітниками установи науково-дослідна робота виконується з 15 ПНД, які включають 24 завдання другого рівня з них 13 фундаментальних, 19 прикладних та 2 пошукових. Чисельність працюючих в дослідній станції становить 52 працівники, з них наукових працівників 32, в тому числі 12 кандидатів наук та 3 доктори наук. У кінці 2018 року захистила докторську дисертацію Кормош Світлана Михайлівна. A Kárpátaljai Állami Mezőgazdasági Kutatóközpont átfogó tudományos kérdésekkel foglalkozik a Kárpátaljai régió mezőgazdasági ágazatának fejlesztése érdekében. A tudományos munka koordinálását a Nemzeti Agrártudományi Akadémia 15 fő intézményével végzik. Az intézmény munkatársai 15 alkalmazott kutatást végeznek, amely 24 másodfokú feladatot tartalmaz, amelyek közül 13 alapvető, 19 alkalmazott és 2 feltáró. A kutatóközpontnak 52 alkalmazotta van, köztük 32 kutató, amelyek közül 12 tudományos kandidátus és 3 tudományos doktor. 2018 végén Svitlana Mykhailivna Kormosh megvédte doktori disszertációját.