Journal articles on the topic 'Доза'

To see the other types of publications on this topic, follow the link: Доза.

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles

Select a source type:

Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Доза.'

Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.

You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.

Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.

1

Коненков, Владимир Иосифович, Любовь Никифоровна Рачковская, Андрей Юрьевич Летягин, Татьяна Геннадьевна Боровская, Анна Вениаминовна Шурлыгина, Маргарита Владимировна Робинсон, Максим Александрович Королев, et al. "Эмбриотоксические свойства лекарственного средства на основе комплекса лития цитрата, полиметилсилоксана и оксида алюминия в эксперименте." Экспериментальная и клиническая фармакология 83, no. 1 (March 17, 2020): 28–33. http://dx.doi.org/10.30906/0869-2092-2020-83-1-28-33.

Full text
Abstract:
Проведено исследование эмбриотоксического действия нормотимического лекарственного средства на основе комплекса лития цитрата, полиметилсилоксана, оксида алюминия (далее — комплекс лития) в антенатальном и постнатальном периодах развития. Установлено, что в результате применения комплекса лития в дозах 400 и 2000 мг/кг 1 раз в день внутрижелудочно с 1-го по 19-й и с 6-го по 20-й день беременности у крыс выявляется ряд эмбриотоксических эффектов, зависящих от дозы препарата и проявляющихся как в антенатальном, так и постнатальном периоде. В антенатальном периоде развития потомства животных, получавших комплекс лития в течение всего периода беременности, выявлено повышение частоты гибели эмбрионов и плодов до имплантации на (17,5 ± 3,1) % (доза 2000 мг/кг), а после имплантации — на (26,6 ± 5,2) % (доза 2000 мг/кг) и на (15 ± 2,3) % (доза 400 мг/кг), увеличение числа плодов с кровоизлияниями в коже на 12,4 % (доза 2000 мг/кг) и патологическими изменениями внутренних органов в среднем на 50 % (доза 2000 мг/кг) и на 30,7 % (доза 400 мг/кг). В постнатальном периоде развития потомства животных, получавших комплекс лития на 6 – 20-й дни беременности в дозе 2000 мг/кг, выявлено снижение индекса выживаемости крысят на 57,7 %, замедление у них скорости физического развития на 32,4 % и формирования сенсорно-двигательных рефлексов на 21,7 %, снижение способности к обучению и адаптивному поведению на 46,9 % (p < 0,05) Таким образом, препарат обладает дозозависимой эмбриотоксичностью средней степени выраженности, проявляющейся в анте- и постнатальном периоде развития потомства.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
2

Васидов, А., and С. О. Васидова. "ПРИМЕНЕНИЕ ТРЕКОВЫХ ДЕТЕКТОРОВ CR-39 ДЛЯ ИЗМЕРЕНИЯ ОБЪЕМНОЙ АКТИВНОСТИ И СКОРОСТИ ЭКСХАЛЯЦИИ РАДОНА-222 В ДОМАХ ТАШКЕНТА." «Узбекский физический журнал» 21, no. 5 (October 21, 2019): 318–24. http://dx.doi.org/10.52304/.v21i5.136.

Full text
Abstract:
Целью данной работы является измерение объемной активности радона трековыми детекторами типа CR-39 в новых двух и трехэтажных домах Ташкента в зимнее и летнее время, оценка ежегодной эффективной дозы, получаемой жителями дома от радона и его дочерних продуктов распада, определение скорости эксхаляции радона с поверхности почв, строительных материалов и стен домов. Полученные результаты показали, что среднее значение объемной активности радона и соответствующая ежегодная эффективная доза в некоторых исследованных домах превышает предельно допустимую концентрацию и дозу. Значения скорости эксхаляции радона с поверхности почв, строительных материалов и стен домов находятся значительно ниже установленной нормы по радиационной безопасности.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
3

Бондаревский-Колотий, В. А. "ИОНИЗИРУЮЩЕЕ ИЗЛУЧЕНИЕ КАК ФАКТОР РАЗВИТИЯ ЛУЧЕВОЙ КАТАРАКТЫ У МЕДИЦИНСКИХ РАБОТНИКОВ (АНАЛИТИЧЕСКИЙ ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ)." Университетская клиника, no. 2(35) (June 1, 2020): 92. http://dx.doi.org/10.26435/uc.v0i2(35).534.

Full text
Abstract:
При проведении процедур в интервенционной радиологии и кардиологии врачи и персонал подвергаются наибольшему риску от полученного профессионального облучения.В связи с этим внимание ученых сфокусировано на профессиональных дозах для хрусталика глаза. Недавние эпидемиологические исследования показали, что радиационно-индуцированная катаракта наблюдается при более низком пороге дозы, чем считалось ранее в 2 Гр. На основании этих исследований в 2011 г. Международная комиссия по радиационной защите снизила годовой предел профессиональной дозы для хрусталика глаза в 7,5 раз до 20 мЗв, а пороговая доза для возникновения катаракты определена в 0,5 Гр. Многочисленные исследования показывают, что профессиональная доза на хрусталик глаза может превышать новый годовой предел, если не используются защитные средства и методы снижения дозы во время процедур.Современные требования радиационной безопасности требуют снижения лимита дозы для хрусталика глаза, внедрения дозиметрии хрусталика в клиническую практику, а также необходимости обучения медицинского персонала методам радиационной защиты по снижению дозовых нагрузок на персонал и пациентов.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
4

Иванов, Сергей Витальевич, Рита Ушеровна Островская, Татьяна Александровна Гудашева, and Сергей Борисович Середенин. "Дозозависимый эффект миметика фактора роста нервов ГК-2 на модели диабета у крыс Вистар." Химико-фармацевтический журнал 55, no. 4 (April 27, 2021): 11–15. http://dx.doi.org/10.30906/0023-1134-2021-55-4-11-15.

Full text
Abstract:
В статье приводятся результаты исследования антидиабетической активности миметика фактора роста нервов, соединения ГК-2 (гексаметилендиамид бис-(N-моносукцинил-L-глутамил-L-лизина)), вводимого перорально на модели стрептозотоцин-индуцированного сахарного диабета 2 типа у крыс Вистар. Антигипергликемическая активность ГК-2 определена для доз от 1 до 10 мг/кг с максимально выраженным эффектом в дозах 2,5 и 5 мг/кг. В указанном диапазоне доз ГК-2 ослабляет полидипсию и полифагию, положительно влияет на динамику массы тела диабетических животных. Зависимость эффектов ГК-2 от дозы описывается куполообразной кривой, характерной для эффектов регуляторных пептидов. Выявленная в данной работе десятикратная широта купола зависимости доза — эффект в сочетании с высокой безопасностью позволяет прогнозировать удовлетворительную терапевтическую широту действия этого соединения в качестве потенциального антидиабетического препарата для пер-орального введения.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
5

Назаренко, М. М. "МУТАГЕННА ДЕПРЕСІЯ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ (TRITICUM AESTIVUM L.) ПРИ ДІЇ ГАММА-ПРОМЕНІВ." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 1 (March 26, 2021): 13–20. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.01.01.

Full text
Abstract:
Метою наших досліджень було виявити особливості депресивних наслідків післядії різних доз гамма-променів у сортів пшениці озимої місцевої селекції за показниками схожості, виживання, морфометрії, врожайності. Досліджено показники схожості та виживання, проходження основних фаз онтогенезу в рослин пшениці озимої сортів місцевої селекції (Комерційна та Співанка) у першому поколінні. Встановлено вплив мутагенної депресії на показники структури врожайності (морфометрію стиглих рослин) та встановити рівень їх мінливості. 2019–2020 рр. експерименти проводили на дослідних полях науково-дослідного центру Дніпровського державного аграрно-економічного університету. У дослідах використовували насіння сортів Співанка та Комерційна, опромінене гамма-променями в дозах 100, 150, 200, 250, 300 Гр. Контроль – сухе насіння. Встановле-но, що вища депресія за всіма дослідженими ознаками проявилась у сорту Співанка, крім дози 250 Гр, що свідчить про специфічність взаємодії депресійної активності гамма-променів із геноти-пами окремих сортів та складний характер розвитку депресивних наслідків на рівні організму. Най-більш інформативними показниками щодо мутагенної депресії в М1 поколінні рослин сортів пшениці озимої м’якої були: схожість та виживання рослин, фертильність пилку та такі показники струк-тури врожайності, як висота рослин, вага зерна з головного колосу, маса тисячі зерен. Усі ці показ-ники з високим рівнем значущості пов’язані з показником доза мутагену. Генотипи сортів місцевої селекції (Комерційна та Співанка) виявилися високочутливими до дії гамма-променів, що проявилось у напівлетальності навіть початкових, помірних доз (100 Гр). Дисперсійний аналіз показав, що насамперед на формування показників структури врожайності впливав фактор «доза мутагену», потім генотип вихідного сорту. Виявлено, що може відбуватися стрімке зниження окремих пара-метрів у першому поколінні при досягненні окремих граничних доз, причому ці дози визначаються генотипом суб’єкта мутагенної дії.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
6

Шеина, Н. И., В. А. Паршин, В. В. Колесникова, Л. И. Мялина, Л. П. Сазонова, Татьяна Александровна Федотчева, and Н. Л. Шимановский. "Оценка генеративной функции самок крыс при внутрижелудочном введении таблетированного стероида гестобутаноила с гестагенной активностью." Химико-фармацевтический журнал 54, no. 5 (May 28, 2020): 11–15. http://dx.doi.org/10.30906/0023-1134-2020-54-5-11-15.

Full text
Abstract:
Изучена генеративная функция самок крыс при внутрижелудочном введении таблеток гестобутаноила в дозах 0,25 и 2,5 мг/кг (расчетная доза, соответствующая терапевтической дозе, и в 10 раз выше). Гестобутаноил вводили в течение 2 недель до беременности, что составляло 2 – 3 эстральных цикла. Показано, что гестобутаноил в дозе 0,25 мг/кг обладал гестагенной активностью: у самок крыс увеличились длительность эструса, индекс фертильности, число желтых тел беременности и живых плодов. Введение гестобутаноила в дозе 2,5 мг/кг оказывало контрацептивный эффект, который выражался в увеличении длительности эстрального цикла, снижением фертильности, числа желтых тел и плодов. Гестобутаноил в обеих дозах не оказывал тератогенного действия и не влиял на жизнеспособность потомства F1 (выживаемость, динамика масса тела, формирование сенсорно-двигательного поведения).
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
7

Vdovenko, S. A. "ВИРОЩУВАННЯ БУРЯКА СТОЛОВОГО ЗА РІЗНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В УМОВАХ ПРАВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ." Vegetable and Melon Growing, no. 65 (July 30, 2019): 23–31. http://dx.doi.org/10.32717/0131-0062-2019-65-23-31.

Full text
Abstract:
Метою досліджень було порівняння ефективності комплексного використання біопрепаратів та їх дозування за вирощування столового буряка в умовах відкритого ґрунту до існуючої інтенсивної тех-нології вирощування. Методи. До схеми досліду входили варіанти, де застосовували рекомендовану та подвійну дозу біопрепаратів компанії БТУ-центр (Україна). За контроль взято технологію вирощування столового буряка за інтенсивної технології, яка є рекомендованою для даного району Насіння двох сортів столового буряка Червона куля та Носівський плоский висівали в І декаді травня за рядкової схеми висіву 45 см. Під час ведення досліду використовували загальноприйняті методи, а саме: польовий і лабораторно-польовий. Їх використовували для спостереження за процесами росту, розвитку і формування продукції; метод синтезу для формування висновків, статистичний аналіз – встановлення ефективності технології вирощування. Результати. Використання органічної технології вирощування столового буряка і застосування рекомендованої дози біопрепаратів подовжує вегетаційний період на 2–3 доби по сортах Червона куля та Носівський плоский. Застосування такої технології у відкритому ґрунті впливає позитивно на біометричні показники рослини, де кількість листків збільшується від рекомендованої дози препаратів до 25 шт./рослині, а за подвійної дози – до 26 шт./рослині. Одночасно, рекомендована доза біопрепаратів збільшує довжину листка до 17 см, під час вирощування сорту Червона куля ширина листка збільшується на 12–25 %, а за вирощування сорту Носівський плоский на 11 %. Також, рекомендована або подвійна доза біопрепаратів компанії БТУ- центр збільшує масу коренеплоду до 212,9–220,8 г та позитивно впливає на довжину коренеплоду сорту Червона куля. Органічне вирощування столового буряка, на основі рекомендованої дози біопрепаратів, збільшує діаметр коренеплоду до 8,1–8,4 см по сортах Носівський плоский та Червона куля. Висновки. З метою отримання високих і сталих врожаїв коренеплодів столового буряка під час вирощування сортів Червона куля і Носівський плос-кий слід застосовувати органічну технологію вирощування із використанням біопрепаратів компанії БТУ-центр. Бактерії, які входять до складу препаратів своєчасно забезпечують рослину елементами живлення, впливають на процеси росту та формування стандартного коренеплоду, зменшують кількість патогенної мікрофлори та шкідників . Рекомендована доза і кількість бактерій або подвійне їх збільшення сприяють у формуванні технічної стиглості продуктового органу, накопиченні поживних елементів і формуванні високої врожайності. Вирощування столового буряка за органічної технології та використанні рекомендованих доз біопрепаратів сприяє в підвищенні врожайності до 40,1 т/га по сорту Носівський плоский та до 42,2 т/га по сорту Червона куля, а застосування подвійної дози біопрепаратів сприяє в підвищенні врожайності до 38,0–39,4 т/га, що збільшує врожайність коренеплодів столового буряка лише на 10–13 %.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
8

Бугаева, Любовь Ивановна, Елена Александровна Кузубова, Михаил Васильевич Мальцев, Елена Борисовна Лаврова, Татьяна Дмитриевна Денисова, Юлия Александровна Мазанова, Иван Николаевич Тюренков, and Виктория Владимировна Багметова. "Влияние нейроглутама на половое поведение и фертильность крыс самок." Экспериментальная и клиническая фармакология 83, no. 3 (April 3, 2020): 10–14. http://dx.doi.org/10.30906/0869-2092-2020-83-3-10-14.

Full text
Abstract:
В экспериментах на крысах-самках изучено влияние нового соединения нейроглутам (гидрохлорид бета-фенилглутаминовой кислоты) с анксиолитической и антидепрессивной активностью на половое поведение и фертильность крыс-самок при 2-недельном внутрижелудочном введении в дозах 26 мг/кг (доза, в которой наиболее выражены нейропсихотропные эффекты нейроглутама) и 650 мг/кг (25-кратное увеличение эффективной дозы). Установлено отсутствие существенного влияния нейроглутама в дозе 650 мг/кг на половое поведение и фертильность крыс самок. Выявлено наличие мягкого активирующего влияния изучаемого соединения в дозе 26 мг/кг на половое поведение, которое выражалось в увеличении длительности половой активности у самок (на 12,3 %, p < 0,01) и увеличении у них количества лордозов, свидетельствующих о готовности самок к спариванию с самцами (на 9,3 %, p > 0,05). При этом у оплодотворенных самок, получавших нейроглутам в дозе 26 мг/кг, практически не изменялся индекс беременности и количество желтых тел в яичниках, но имелась тенденция к снижению плодовитости (на 16,7 %, p > 0,05) и увеличению до- и постимплантационной гибели плодов (в среднем на 30 %, p > 0,05), однако данные изменения были статистически незначимыми и не выходили за рамки физиологической нормы, что позволяет сделать заключение об отсутствии негативного влияния нейроглутама на половое поведение и фертильность крыс-самок.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
9

Рейхарт, Д. В., В. С. Арнаутов, А. А. Глобенко, Алексей Валерьевич Капашин, А. В. Белостоцкий, and Д. К. Васильев. "Биодоступность и фармакокинетические параметры таблеток Тералиджен® ретард и Тералиджен® Валента при однократном приеме здоровыми добровольцами." Химико-фармацевтический журнал 51, no. 8 (August 24, 2017): 25–30. http://dx.doi.org/10.30906/0023-1134-2017-51-8-25-30.

Full text
Abstract:
Сравнение биодоступности и фармакокинетики таблеток пролонгированного действия, покрытых пленочной оболочкой, Тералиджен® ретард, 20, 40 и 60 мг и таблеток, покрытых пленочной оболочкой, Тералиджен® Валента, 5 мг в дозе 20 мг, выполнено в ходе двойного слепого рандомизированного плацебо-контролируемого исследования с однократным приемом здоровыми добровольцами таблеток, покрытых пленочной оболочкой, Тералиджен® Валента, 5 мг (в дозе 20 мг), а также таблеток пролонгированного действия, покрытых пленочной оболочкой Тералиджен® ретард, 20, 40 и 60 мг (в дозе 20, 40 и 60 мг, соответственно). Относительная биодоступность таблеток пролонгированного действия, покрытых пленочной оболочкой, Тералиджен® ретард, составила (отношение геометрических средних (GMR) [90 % CI]) для дозы 20 мг — 80,95 % [62,65 – 104,74 %]; для дозы 40 мг — 214,33 % [165,64 – 277,34 %]; для дозы 60 мг — 394,77 % [305,08 – 510,83 %]. При изучении зависимости «доза — концентрация» коэффициент линейности для показателя Cmax составил 0,1902 нг/мл/мг, для показателя AUC0-t — 4,6087 ч · нг/мл/мг. Учитывая вышеприведенные данные, исследуемые фармакокинетические параметры можно считать линейно зависящими от принятой дозы в изученном диапазоне доз (20 – 60 мг). Оценка ретардации таблеток пролонгированного действия, покрытых пленочной оболочкой, Тералиджен® ретард, 20, 40 и 60 мг основана на сравнении показателя среднего времени удержания препарата в организме (MRT). Значение MRT для ретардированной лекарственной формы на 144,18, 157,40 и 156,30 % (для дозировок 20, 40 и 60 мг, соответственно) превосходило MRT препарата с немедленным высвобождением. По результатам проведенного исследования можно сделать заключение, что таблетки пролонгированного действия, покрытые пленочной оболочкой, Тералиджен® ретард, 20, 40 и 60 мг, обладают пролонгированным фармакокинетическим профилем относительно препарата Тералиджен® Валента, таблетки, покрытые пленочной оболочкой, 5 мг и прогнозируемой дозозависимостью.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
10

Іжболдін, О. О. "Депресивні наслідки дії гамма-променів у пшениці озимої (Triticum aestivum L.)." Аграрні інновації, no. 10 (March 3, 2022): 51–57. http://dx.doi.org/10.32848/agrar.innov.2021.10.9.

Full text
Abstract:
Проблема мутагенної депресії з огляду на зниження обсягу матеріалу для подальшого генетичногополіпшення та звуження діапазону використаних дозє ключовою для експериментального мутагенезу. Мета.Метою проведених дослідів було показати наявністьта специфічність депресії післядії широкого спектру дозгамма-променів у сортів пшениці озимої, адаптованихдля Півночі Степу України, за показниками проходженняонтогенезу, морфометрії, врожайності. Методи: У дослідах використовувалося насіння сортів пшениці озимоїлокальної селекції Співанка та Комерційна, обробленігамма-опроміненням у дозах 100, 150, 200, 250, 300 Гр.Сухе насіння було контролем. Вивчено параметри схожості та виживання рослин, проходу головних фенофазонтогенезу у рослин локальної селекції сортів озимоїпшениці (Комерційна та Співанка) у першому поколінні. Виявлено дію мутагенної депресії через елементиструктури продуктивності (морфометричні параметри) та досліджено рівень їхньої варіації. Результати.Встановлено, що вища депресія за всіма дослідженимиознаками проявилась у сорту Комерційна, крім помірних доз в окремих випадках, що показала особливістьвзаємодії депресійної активності, викликаної гамма-опроміненням, з генотипами деяких сортів та ускладненийхарактер відтворення депресійних наслідків на організменному рівні. Самими інформативними параметрами щодо мутагенної депресії у першому поколіннісортів пшениці озимої м’якої для рослин були: схожістьта виживання рослин, фертильність пилкових зерента такі параметри структури продуктивності, як висотастебла, вага зерна з головного колосу, вага зерна з рослини, маса тисячі зерен. Усі ці показники з високимрівнем значущості пов’язані з показником доза мутагену. Висновки. Сорти місцевої селекції (Комерційната Співанка) на рівні генотипів показали сенситивністьдо дії гамма-опромінення, що показана в напівлетальності навіть перших, помірних доз (100 Гр). Факторнийаналіз виявив, що насамперед на формування параметрів структури врожайності вплинув фактор «дозамутагену», потім «генотип вихідного сорту», але останній фактор мав високу значущість для досліджуваних сортів. Встановлено, що здатне проходити стрімкепониження деяких показників у першому поколінні принабутті певних граничних доз (200–250 Гр), до того жтакі дози залежать від генотипу суб’єкту мутагенної дії.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
11

Лавренко, А. В., Я. М. Авраменко, О. А. Борзих, and І. П. Кайдашев. "ПЕРСОНІФІКОВАНА ДЕСЕНСИБІЛІЗАЦІЯ АЦЕТИЛСАЛІЦИЛОВОЮ КИСЛОТОЮ ПАЦІЄНТІВ З ГІПЕРЧУТЛИВІСТЮ ДО НЕСТЕРОЇДНИХ ПРОТИЗАПАЛЬНИХ ЗАСОБІВ." Medical and Ecological Problems 24, no. 1-2 (April 29, 2020): 36–39. http://dx.doi.org/10.31718/mep.2020.24.1-2.08.

Full text
Abstract:
Цілі: Підвищена чутливість до нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) має різні механізми і представляє різні клінічні синдроми від анафілаксії до важкого бронхоспазму. Поширеність гіперчутливості до аспірину серед хворих на астму та поліпи носа досягає 25,6%. Дихальні реакції, пов’язані з аспірином або іншими НПЗП, не є імунологічними. В основі цих реакцій лежить неалергічна гіперчутливість перехресно-реактивного типу. Десенсибілізація, що супроводжується тривалою терапією аспірином, є ефективним методом лікування гіперчутливості до аспірину або інших НПЗП. Вживання аспірину 600-1200 мг / добу може значно полегшити симптоми астми, алергічного риніту. Методи: Ми успішно застосували десенсибілізацію аспірином для пацієнтів із гіперчутливістю до НПЗП. Відповідно до методу, за годину до десенсибілізації щодня пацієнти приймали перорально монтелукаст 10 мг, потім аспірин кожні 3 години. Результати: троє пацієнтів пройшли десенсибілізацію аспірину. Дозу підбирали індивідуально залежно від клінічних проявів побічних реакцій, спричинених лікарськими засобами (ПР). ПР під час десенсибілізації лікували за допомогою введення дексаметазону. Подальші дози не викликали АР. Дози аспірину збільшувались до максимуму до 1250 мг щодня, і їх продовжували для тривалого застосування. Висновок: Можна зробити висновок, що початкова доза аспірину повинна становити 16-40 мг; можна збільшити дозу, якщо початкова дозування переноситься добре; симптоми помірної непереносимості лікують 4-8 мг дексаметазону внутрішньовенно; до десенсибілізації ми рекомендували вживати монтелукаст у дозі 10 мг, безпечно практикувати десенсибілізацію аспірином за персоніфікованою методикою спеціалістом в умовах відділенні інтенсивної терапії.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
12

Селюков, А. В., М. Ю. Семенов, and И. С. Байкова. "In-process tests of river water conditioning for domestic and drinking water supply in the city of Kurgan." Vodosnabzhenie i sanitarnaia tehnika, no. 11 (November 17, 2021): 52–59. http://dx.doi.org/10.35776/vst.2021.11.06.

Full text
Abstract:
Рассматривается опыт применения озонирования речной воды в лабораторных и пилотных масштабах. Вода реки Тобол – жесткая минерализованная со средними значениями цветности 24 град, содержанием марганца в зимний период более 0,8 мг/дм3. После определения рабочих доз реагентов (коагулянт гидроксохлорид алюминия, флокулянт Praestol 650TR) проводилось пробное озонирование с последующей реагентной обработкой на лабораторном флокуляторе. Для достижения норматива по содержанию марганца в речной воде 0,1 мг/дм3 потребовались высокие дозы озона – от 35 мг/дм3. Подщелачивание исходной воды до рН 9 позволило снизить дозу озона до 23 мг/дм3. Снижение цветности до 15 град происходит при дозах озона 6–7 мг/дм3. Очистка речной воды на пилотной установке производительностью 50 л/ч проводилась по полной технологической схеме (озонирование, обработка коагулянтом и флокулянтом, отстаивание, фильтрование через песчаный фильтр, фильтрование через угольный фильтр, опреснение-умягчение обратным осмосом). Доза коагулянта составляла 5 мг/дм3, флокулянта – 0,3 мг/дм3. В стационарном режиме работы пилотной установки при дозе озона 25 мг/дм3 были достигнуты следующие показатели качества фильтрата песчаного фильтра: цветность 5–7 град; марганец 0,05–0,15 мг/дм3; железо общее 0,02–0,03 мг/дм3; алюминий 0,05–0,08 мг/дм3; перманганатная окисляемость 3–4 мг/дм3. Исходя из расчетных показателей состава воды р. Тобол, для концентрации марганца в воде 0,8 мг/дм3теоретическая доза озона составляет ≈ 8 мг/дм3, проектная доза озона может быть принята 10 мг/дм3 (г/м3). The experience of using ozonation of river water on a laboratory and pilot scale is considered. The water of the Tobol River is hard and mineralized with an average color value of 24 degrees, a manganese concentration in the winter period of more than 0.8 mg/dm3. After determining the operational doses of the chemicals (polyaluminum chloride coagulant, Praestol 650TR flocculant), test ozonation was carried out followed by the chemical treatment in a laboratory flocculator. To achieve the standard for manganese concentration in river water of 0.1 mg/dm3, high doses of ozone were required – from 35 mg/dm3. Alkalinization of the initial water to pH 9 provided for reducing the ozone dose to 23 mg/dm3. A decrease in color to 15 degrees occurred at ozone doses of 6–7 mg/dm3. River water purification at a pilot plant with a capacity of 50 l/h was carried out according to the complete process flow scheme (ozonation, treatment with coagulant and flocculant, sedimentation, filtration in a sand filter, filtration in a carbon filter, desalination-softening by reverse osmosis). The coagulant dose was 5 mg/dm3, and that of the flocculant – 0.3 mg/dm3. In the steady run of the pilot plant at an ozone dose of 25 mg/dm3, the following quality indicators of the sand filter filtrate were achieved: color 5–7 degrees; manganese 0.05–0.15 mg/dm3; total iron 0.02–0.03 mg/dm3; aluminum 0.05–0.08 mg/dm3; permanganate index 3–4 mg/dm3. Based on the estimate indicators of the Tobol River water composition related to the manganese concentration in water of 0.8 mg/dm3, the theoretic dose of ozone is ≈ 8 mg/dm3, the design dose of ozone can be assumed as 10 mg/dm3 (g/m3).
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
13

Якутенко, Ирина. "Детская доза." Вокруг света, no. 10 (2877), октябрь (2013): 148–55.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
14

Savustyanenko, A. V. "Новые перспективы в достижении контроля артериального давления: в фокусе новый сартан — азилсартана медоксомил." HYPERTENSION, no. 4.36 (July 1, 2014): 23–27. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.4.36.2014.82734.

Full text
Abstract:
Азилсартана медоксомил является новым представителем класса блокаторов ангиотензиновых рецепторов (сартанов). Он обладает уникальной способностью прочно связываться с АТ1-рецепторами и медленно от них диссоциировать, что ведет к мощному угнетению ренин-ангиотензин-альдостероновой системы и развитию выраженного гипотензивного эффекта. Стартовая доза азилсартана медоксомила у большинства пациентов составляет 40 мг 1 раз в день, максимальная — 80 мг 1 раз в день. Эффективность азилсартана медоксомила в обычной дозе превышает эффективность рамиприла и ряда других сартанов (кандесартан, валсартан). Активность максимальной дозы препарата превышает таковую олмесартана. Азилсартана медоксомил хорошо переносится, побочные эффекты возникают редко и носят легкий/умеренный характер. В настоящее время препарат рекомендован в качестве монотерапии или в сочетании с другими лекарственными средствами для лечения эссенциальной артериальной гипертензии у взрослых.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
15

Богачева, Наталья Викторовна, Екатерина Петровна Колеватых, Светлана Валентиновна Попова, and Карина Николаевна Коротаева. "Теоретическое и экспериментальное обоснование дозы дексаметазона для создания биологической модели иммуносупрессии." Экспериментальная и клиническая фармакология 84, no. 6 (July 19, 2021): 21–27. http://dx.doi.org/10.30906/0869-2092-2021-84-6-21-27.

Full text
Abstract:
Предложен оригинальный метод теоретического обоснования расчета дозы дексаметазона, отличающийся обязательным использованием коэффициента пересчета дозы препарата с человека на животное, с учетом поверхности и массы тела животного, разницы межвидового метаболизма, а не наоборот, с животного на человека, как это обычно предусмотрено при переходе с доклинических на клинические исследования новых лекарственных средств. На основании данного подхода рассчитана доза дексаметазона для разных видов животных (мыши, крысы, морские свинки, кролики, обезьяны). Экспериментально проверена теоретически обоснованная доза препарата для моделирования состояния иммуносупрессии на аутбредных мышах — 40 мг на одно животное в сутки в течение 3 дней, внутрибрюшинно. Эффективность иммуносупрессивного действия дексаметазона доказана данными иммунологических исследований, свидетельствующих о снижении абсолютного и относительного количества в крови Т-лимфоцитов, преимущественно Т-лимфоцитов хелперов, фагоцитарной активности нейтрофилов (p ≤ 0,05), а также экспериментально доказанной приживаемостью в организме аутбредных белых мышей на фоне иммуносупрессии Helicobacter pylori.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
16

Альпеисов*, Ш. А., and Г. А. Молдахметова. "ВЛИЯНИЕ КОРМОВОЙ ДОБАВКИ «АЛЬБИТ БИО» НА ПРОДУКТИВНЫЕ КАЧЕСТВА ЦЫПЛЯТ-БРОЙЛЕРОВ." Izdenister natigeler, no. 3 (91) (September 30, 2021): 5–12. http://dx.doi.org/10.37884/3-2021/01.

Full text
Abstract:
В статье изучено влияние йодсодержащей биологически активной кормовой добавки «Альбит Био» на рост, развитие и продуктивные качества цыплят-бройлеров. По результатам исследований установлено, что использование изученных доз кормовой добавки «Альбит Био» в составе комбикормов повышает живую массу цыплят-бройлеров к концу выращивания на 4,7-12,8% по отношению к контрольному стандартному рациону без добавки. Установлена оптимальная доза кормовой добавки «Альбит Био» при выращивании молодняка на мясо: 0,15 мл добавки на 1 кг комбикорма в первую неделю выращивания, 0,45 мл добавки на 1 кг комбикорма в целом за весь опыт. При использовании дозы 0,45 мл/кг комбикорма среднесуточный прирост живой массы цыплят за весь период выращивания оказался выше на 13,1%, чем в контроле. При этом отмечено повышение сохранности поголовья до 96,6%. Расчеты экономической эффективности использования кормовой добавки «Альбит Био» при выращивании цыплят-бройлеров показали, что более высокая рентабельность была в группе, где в комбикорма молодняку добавляли кормовую добавку «Альбит Био» в дозе 0,45 мл. При этом прибыль на 1 голову в контрольной группе составила 30 тенге, а в 5 группе она составила 45 тенге, то есть использование кормовой добавки «Альбит Био» повысила прибыль в 1,5 раза.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
17

Липенгольц, А. А., Е. С. Воробьева, А. А. Черепанов, М. А. Абакумов, Т. О. Абакумова, А. В. Смирнова, Ю. А. Финогенова, Е. Ю. Григорьева, И. Н. Шейно, and В. Н. Кулаков. "Исследование распределения поглощенной дозы при фотон-захватной терапии с интратуморальным введением дозоповышающего агента в меланоме B16F10." ПРОФИЛАКТИЧЕСКАЯ МЕДИЦИНА, no. 5 (November 30, 2018): 70–75. http://dx.doi.org/10.24075/vrgmu.2018.062.

Full text
Abstract:
В фотон-захватной терапии (ФЗТ) величина поглощенной дозы определяется не только параметрами облучения, но и концентрацией дозоповышающего агента (ДПА) в облучаемом объекте. В данной работе было проведено расчетно- экспериментальное исследование распределения поглощенной дозы на опухолевой модели мышиной меланомы B16F10, после однократной интратуморальной инъекции висмута в качестве ДПА в форме водного раствора комплекса Bi-ДТПА. Оценку поглощенной дозы проводили для однофракционного рентгеновского облучения длительностью 28,5 мин. Количественное определение ДПА in vivo осуществляли при помощи микро-КТ, используя значения рентгеноплотности опухолевых тканей на полученных КТ-томограммах. В результате исследования установлено, что за счет присутствия ДПА в 6% объема опухоли поглощенная доза увеличивалась более чем в 2 раза и в 29% объема опухоли наблюдалось увеличение поглощенной дозы отличное от 1. Время задержки роста опухоли, рассчитанное для полученного дозо-объемного распределения с учетом только непосредственного радиационного поражения опухолевых клеток, составило 0,76 суток, тогда как в ранее проведенных экспериментальных исследованиях данная величина равнялась 10 суткам. Полученное несоответствие может указывать на то, что торможение роста опухоли при ФЗТ с интратуморальным введением ДПА достигается за счет не только непосредственного радиационного поражения опухоли, но и иных противоопухолевых механизмов.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
18

Бобынцев, Игорь Иванович, Алексей Анатольевич Крюков, Ольга Михайловна Шепелева, and Александр Викторович Иванов. "Влияние пептида АКТГ4-7-ПГП на перекисное окисление липидов в печени крыс и активность сывороточных трансаминаз в условиях иммобилизационного стресса." Экспериментальная и клиническая фармакология 78, no. 8 (August 27, 2015): 18–21. http://dx.doi.org/10.30906/0869-2092-2015-78-8-18-21.

Full text
Abstract:
Исследовано влияние внутрибрюшинного введения крысам-самцам линии Вистар АКТГ4-7-ПГП (семакс) в дозах 5, 50, 150 и 450 мкг/кг на процессы свободнорадикального окисления в печени и активность трансаминаз сыворотки крови в условиях острого и хронического иммобилизационного стресса. Установлено, что при хроническом стрессе введение пептида во всем диапазоне доз оказывало антиоксидантное действие в гепатоцитах и достоверно повышало активность сывороточных АЛТ и АСТ в дозе 450 мкг/кг. При остром стрессе, напротив, в дозе 150 мкг/кг семакс оказывал прооксидантные эффекты, а направленность изменения активности АЛТ и АСТ зависела от величины использованной дозы: активность АЛТ снижалась после введения семакса в дозах 5 и 50 мкг/кг, но повышалась при дозе 450 мкг/кг. Активность АСТ была достоверно повышена при дозе 5 мкг/кг.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
19

Еськов, Евгений Константинович, М. Д. Еськова, Е. Г. Кекина, Г. С. Мазина, and Г. С. Ярошевич. "Токсичность для пчел больших доз йода." Аграрная Россия, no. 12 (October 24, 2016): 18–20. http://dx.doi.org/10.30906/1999-5636-2016-12-18-20.

Full text
Abstract:
Изучено влияние больших доз йода в углеводном корме, потребляемом пчелами, на их жизнеспособность и физиологическое состояние. Исследование выполнено на пчелах, содержавшихся в энтомологических садках примерно по 500 особей. Пчелы потребляли 60 %-ные чистые растворы сахарозы (контроль) или с добавкой йодсодержащего препарата «Проста» (опыт). Опыты проведены в 2014 и 2015 гг. примерно на 20 тыс. пчел весенне-летних генераций. В каждом варианте опытов ежегодно в трехкратной повторности использовали по 9 садков в опытной и контрольной группах. Установлено, что средняя летальная доза йода для пчел находится на уровне 9 мкг/кг их живой массы. Количество йода, аккумулируемого в теле пчел, зависело от его количества, которое потреблялось с кормом, и различалось в разных отделах тела. Наименьшей аккумуляцией йода при его токсичных дозах, содержащихся в корме, отличается головной, наибольшей — брюшной отдел. В них йод, вероятно, аккумулируется преимущественно в жировом теле. При суточном потреблении йода в среднем 6,3 мкг/кг его содержание за 40 суток в головных отделах по отношению к контролю возрастало в 3 раза, в грудных — в 3,1 раза, в брюшных — в 5,1 раза, в ректумах — в 3,5 раза, а при потреблении 9,1 мкг/кг — соответственно в 4,3; 4,1; 7,5 и 4,1 раза (P ≥ 0,99). Токсичные дозы йода в корме влияют на сокращение продолжительности жизни и ускорение физиологического старения пчел.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
20

Никитин, Сергей Васильевич, Лариса Петровна Коваленко, Алесей Геннадьевич Ребеко, Руслан Владимирович Журиков, Елена Анатольевна Иванова, and Андрей Дмитриевич Дурнев. "Синтез, противоопухолевая и антиметастатическая активность производного 5-оксипиримидина." Химико-фармацевтический журнал 53, no. 8 (September 22, 2019): 20–23. http://dx.doi.org/10.30906/0023-1134-2019-53-8-20-23.

Full text
Abstract:
Осуществлен синтез 2-изобутил-4,6-диметил-5-оксипиримидина (СНК-411) и его соли (СНК-578). В опытах на мышах-самцах С57BL/6 на модели меланомы В16 изучено противоопухолевое и антиметастатическое действие нового производного 5-оксипиримидина СНК-578. Стандартная прививочная доза составила 5  106 опухолевых клеток на мышь. СНК-578 вводили внутрибрюшинно (в/б) в дозах 10 и 25 мг/кг в течение 2 недель со 2 по 15 дни развития меланомы В16. В качестве позитивного контроля и для выявления аддитивного эффекта от совместного однократного применения доксорубицина и курсового введения СНК-578 мышам вводили доксорубицин в дозе 4 мг/кг на 2-й день развития опухоли. Совместное курсовое в/б введение СНК-578 в дозе 10 мг/кг и однократное в/б введение доксорубицина в дозе 4 мг/кг выявило достоверное уменьшение роста опухоли, что выразилось в уменьшении объема опухоли в 2,4, 1,9 и 1,5 раза на 11, 15 и 21 дни опыта, по сравнению с группой активного контроля, не получавшей препараты СНК-578 обладает выраженной антиметастатической активностью в дозах 10 и 25 мг/кг при монотерапии и при совместном введении с доксорубицином в дозе 4 мг/кг. Индекс ингибирования метастазирования (ИИМ) при введении СНК-578 в дозе 10 мг/кг составил 75,8 %, в дозе 25 мг/кг – 92,3 %. Наиболее выраженный антиметастатический эффект был обнаружен при совместном в/б введении СНК-578 в течение 14 дней в дозе 10 мг/кг и однократном введении доксорубицина в дозе 4 мг/кг. У 6 из 9 мышей на 21 день развития меланомы В16 метастазы отсутствовали, у 3 обнаружили по 1, 2 и 3 очень мелкие метастазы, подавление метастазирования — на 98,9 %.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
21

Fedchenkova, Yu A., L. S. Fira, O. P. Khvorost, and K. S. Skrebtsova. "ВСТАНОВЛЕННЯ ЕФЕКТИВНОЇ ДОЗИ РІДКОГО ЕКСТРАКТУ ЛІЩИНИ ЗВИЧАЙНОЇ ЛИСТЯ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ ЙОГО АНТИОКСИДАНТНОЇ АКТИВНОСТІ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 4 (January 30, 2020): 129–35. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v.i4.10813.

Full text
Abstract:
На сучасному етапі використовується значна кількість лікарських препаратів, які спроможні впливати на окиснювальні процеси в організмі за різних патологічних станів. Проте пошук нових високоефективних та малотоксичних препаратів триває. Ліщина звичайна – поширена рослина вітчизняної флори, листя якої широко використовують як протизапальний та судинозміцнювальний засіб. Актуальним є дослідження антиоксидантної дії оригінального вітчизняного фітозасобу – рідкого екстракту ліщини звичайної листя. Мета – визначити мінімальну діючу дозу рідкого екстракту ліщини звичайної листя та вивчити його антиоксидантні властивості на моделі токсичного ураження печінки щурів. Матеріал і методи. Експерименти проведені на білих щурах-самцях з дотриманням усіх правил роботи з хребетними тваринами. Токсичне ураження печінки моделювали шляхом введення в організм щурів 50 % розчину тетрахлорметану в дозі 1,0 мл/кг маси тіла. Рідкий екстракт з ліщини листя тварини отримували в дозі 0,05, 0,1 та 0,2 мл/кг маси тіла. Розвиток оксидативного стресу вивчали за вмістом ТБК-активних продуктів, церулоплазміну та каталазною активністю. Активність цитолітичних процесів досліджували за еритроцитарним індексом інтоксикації та активністю амінотрансфераз в ураженому організмі. Результати. Встановлено, що ураження печінки щурів тетрахлорметаном призводить до активації процесів ліпопероксидації, на що вказують підвищення у сироватці крові та печінці тварин вмісту ТБК-активних продуктів та зміни показників антиоксидантної системи (підвищення вмісту церулоплазміну в сироватці крові та зниження каталазної активності). За умов ураження підвищувалась активність амінотрансфераз у сироватці крові і, відповідно, знижувалась у печінці токсикованих тварин, що вказує на цитоліз гепатоцитів після ураження печінки щурів тетрахлорметаном. Застосування рідкого екстракту ліщини звичайної листя в дозі 0,2 мл/кг проявило ефективний вплив на досліджувані показники, наближаючи їх до рівня щурів інтактного контролю. Дози 0,05 та 0,1 мл/кг виявились неефективними щодо досліджуваних показників. Висновки. Встановлена мінімально діюча доза рідкого екстракту ліщини листя – 0,2 мл/кг маси тварин, яка проявила виражені антиоксидантні властивості за умов токсичного гепатиту в щурів.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
22

Баратов, К. Р., Л. У. Махмудов, Р. А. Якубов, Н. Л. Выпова, Д. Г. Абдугафурова, Э. Р. Назирова, and Нигора Абдунабиевна Тагайалиева. "Противовоспалительная активность комплекса рутина с глицирризиновой кислотой." Экспериментальная и клиническая фармакология 84, no. 9 (October 13, 2021): 29–33. http://dx.doi.org/10.30906/0869-2092-2021-84-9-29-33.

Full text
Abstract:
Использование комплексов лекарственных веществ для доставки лекарственных препаратов предлагается для решения проблемы плохой растворимости высокоэффективных соединений, в том числе и флавоноида рутина, обладающего широким спектром фармакологических эффектов. Определение эффективной дозы препаратов, вводимых внутрь, проводили на модели каррагенинового отека у крыс в диапазоне доз: рутин — 5 – 200 мг/кг, комплекс глицирризиновой кислоты с рутином (ГК/Рут) — 5 – 100 мг/кг с измерением величины отека через 1, 2, 3, 4, 5 и 24 ч. Оптимальная доза для рутина составила 100 мг/кг (отек через 3 ч — 52,30 ± 5,3 % от исходного уровня, p < 0,05); для ГК/Рут — 5 мг/кг (отек через 3 ч — 44,80 ± 2,9 % от исходного уровня, p < 0,01). При равной острой токсичности обоих препаратов (LD50 > 10000 мг/кг) терапевтический индекс ГК/Рут в 20 раз выше, чем для рутина.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
23

Бугаева, Любовь Ивановна, Елена Александровна Кузубова, Михаил Васильевич Мальцев, Юлия Александровна Морозова, Иван Николаевич Тюренков, and Виктория Владимировна Багметова. "Влияние нового производного глутаминовой кислоты (нейроглутам) с антидепрессивной активностью на генеративную функцию крыс-самцов." Экспериментальная и клиническая фармакология 80, no. 3 (March 24, 2017): 10–13. http://dx.doi.org/10.30906/0869-2092-2017-80-3-10-13.

Full text
Abstract:
В экспериментах на крысах изучено влияние нового производного глутаминовой кислоты (вещества нейроглутам) с антидепрессивной активностью на сперматогенез и оплодотворяющую функцию крыс-самцов. Нейроглутам вводили крысам самцам интрагастрально в течение 2 мес в дозах 26 мг/кг (экспериментально доказанная терапевтическая доза) и 650 мг/кг (условно токсическая доза, превышающая терапевтическую в 25 раз). Установлено отсутствие негативного влияния нейроглутама на процессы сперматогенеза и фертилизирующие свойства сперматозоидов. При этом во влиянии нейроглутама на половые мотивации крыс-самцов отмечены эффекты дозозависимого снижения процептивного полового поведения (увеличивался латентный период первого мотивационного подхода к интактной самке, снижалось количество таких подходов и длительность половой активности) и рецептивных половых мотиваций (снижалось количество покрытий самок с/без интрамиссий). Вместе с тем у интактных крыс-самок после спаривания с самцами, получавшими нейроглутам, не изменялись индекс беременности и плодовитость.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
24

Бортникова, Валентина Васильевна, Любовь Вениаминовна Крепкова, Наталья Сергеевна Михеева, and Марина Вячеславовна Боровкова. "Доклиническое изучение безопасности арники облиственной (Arnica foliosa Nutt.) экстракта сухого." Экспериментальная и клиническая фармакология 82, no. 5 (June 9, 2019): 28–35. http://dx.doi.org/10.30906/0869-2092-2019-82-5-28-35.

Full text
Abstract:
Проведено доклиническое изучение безопасности впервые полученного в ФГБНУ ВИЛАР арники облиственной экстракта сухого. Показана низкая токсичность экстракта, ЛД50 для крыс при однократном приеме внутрь — более 21,5 г/кг. В условиях длительного, в течение 90 дней, введения в желудок крысам-самцам и самкам изучаемый экстракт в дозе 1250 мг/кг (1/17 ЛД50 при введении в желудок крысам) вызывал увеличение количества тромбоцитов в периферической крови, укорочение протромбинового и АЧТВ времени, что свидетельствует о нарушении реологии крови и повышении риска ее внутрисосудистого свертывания. В испытанных дозах 100, 500 и 1250 мг/кг экстракт проявлял седативное действие. При длительном введении в желудок крысам-самцам в максимальной испытанной дозе экстракт арники вызывал гепато- и нефротоксичность, а также раздражал слизистую желудочно-кишечного тракта крыс. Сухой экстракт арники в дозе 100 мг/кг (10-кратная эффективная доза в эксперименте) стимулировал гуморальное звено иммунитета и не влиял на эффекторы клеточного иммунитета мышей линии СВА. Исследуемый экстракт в тестах общей системной и активной кожной анафилаксии и реакции гиперчувствительности «замедленного» типа не проявлял аллергизирующих свойств. При изучении репротоксичности сухой экстракт арники замедлял процесс окостенения хрящевых закладок костей плюсны 20-дневных плодов при введении крысам с 1 по 19 день беременности в дозе 1250 мг/кг и не влиял на генеративную функцию крыс-самцов и самок.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
25

Горячева, Елена Давидовна, Анастасия Юрьевна Колоколова, and Наталья Викторовна Илюхина. "Обеспечение микробиологической безопасности пищевой продукции с применением ионизационного облучения." Хранение и переработка сельхозсырья, no. 4 (December 20, 2018): 101–8. http://dx.doi.org/10.36107/spfp.2018.62.

Full text
Abstract:
Работа посвящена обоснованию возможности применения ионизирующего облучения в пищевой отрасли с целью снижения микробиологической обсемененности сельскохозяйственной и пищевой продукции в процессе использования и долгосрочного хранения. Целью данных исследований является обоснование возможности применения радиационного облучения в пищевой отрасли. В исследование по эффективности угнетения микроорганизмов использовали следующие штаммы: Escherichia coli ATCC полученный из штамма ВКМ В 114191, Staphylococcus aureus ATCC 25923 (f-49)2 полученный из штамма ВКМ201189 и Salmonella entrica subsp. Enterica serovar Typhimurium ATCC 140283. Облучение проводили на ускорителе УЭЛВ-10-10-С-70 Центра коллективного пользования физическими методами исследования в «Институте физической химии и электрохимии им. А.Н. Фрумкина Российской Академии Наук». Результаты исследований показали зависимость устойчивости изучаемых штаммов микроорганизмов. Исследования показали, что наиболее устойчивыми к ионизационному облучению являются штамм Salmonella и E. coli, меньше устойчив штамм микроорганизмов S. aureus. Зависимость количества микроорганизмов от дозы облучения носит немонотонный, полимодальный характер – при обработке тест культур ионизационным облучением от 4 до 5 кГр наблюдается увеличение роста микроорганизмов для всех условий обработки, и только затем их ингибирование. При увеличении доз облучения свыше 5 кГр уровень возникающих клеточных радиационных повреждений будет превышать возможности снижения их защитными механизмами клетки и кривые доза–эффект будут соответствовать обычной линейной или квадратично-линейной функции. Снижение количества клеток при облучении до 4 кГр можно объяснить тем, что при низких дозах, сравнимых с уровнем естественной радиации, степень повреждения ДНК микроорганизмов слишком мала, чтобы активизировать адекватный уровень ферментативной репарации.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
26

Метлина, Марианна Вячеславовна, Григорий Георгиевич Незнамов, Татьяна Васильевна Коваленок, and Ольга Анатольевна Дорофеева. "Особенности субъективной оценки пациентами с тревожными расстройствами действия анксиолитиков в зависимости от их индивидуально-типологических характеристик." Экспериментальная и клиническая фармакология 84, no. 2 (March 13, 2021): 28–33. http://dx.doi.org/10.30906/0869-2092-2021-84-2-28-33.

Full text
Abstract:
Проведен сравнительный анализ особенностей субъективной оценки типичного анксиолитика бромдигидрохлорфенилбензодиазепина (тестовая доза 1 мг и суточная — 2 мг) и атипичного — фабомотизола (тестовая доза 15 мг и суточная — 30 мг) при однократном и 14-дневном применении, терапевтического действия и эффективности препаратов у пациентов с тревожными расстройствами (генерализованными тревожными, тревожно-фобическими) в зависимости от преобладания у них индивидуально-типологических черт личности астенического или стенического полюса. Выявлено, что транквило-активирующее действие бромдигидрохлорфенилбензодиазепина преимущественно реализуется у пациентов с астеническими чертами личности, а его транквило-седативное действие — со стеническими чертами, тогда как транквило-активирующее действие фабомотизола определяется у пациентов со стеническими особенностями. Определено, что субъективная оценка пациентами действия разных анксиолитиков в тестовых дозах не различается в зависимости от личностных характеристик, а субъективная оценка курсового применения препаратов отражает особенности их клинико-фармакологического действия, по-разному реализуемые у пациентов с преобладанием астенических или стенических индивидуальных черт личности.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
27

Амелюшкина, Татьяна Аркадьевна. "Эффективность применения различных доз удобрений и биологически активного вещества АгроСтимул на раннем картофеле." Аграрная Россия, no. 9 (September 7, 2020): 22–25. http://dx.doi.org/10.30906/1999-5636-2020-9-22-25.

Full text
Abstract:
Рассмотрены способы оптимизации питания растений картофеля ранних сортов. Исследования проведены в 2018 – 2019 гг. в Калужской области. Метод исследований — полевой опыт. Изучали сорта, получившие широкое распространение в области — Удача, Калужский, Ред Скарлетт, а также новый сорт Гулливер. В качестве основных минеральных удобрений использовали азофоску и аммиачную селитру. В контроле вносили по 60 кг д.в. NPK, в изучаемом варианте — N100P60K60. Препарат АгроСтимул применяли дважды за сезон: в фазу бутонизации и через 20 суток после первой обработки из расчета 200 мл/га на фоне основного минерального удобрения в дозе N60P60K60. Определяли урожайность сортов картофеля, содержание в клубнях сухого вещества и крахмала. Выявлено положительное влияние повышенной дозы азотного удобрения на продуктивность сортов Ред Скарлетт и Гулливер. Урожай данных сортов увеличился на 25 и 34 % соответственно. На сортах Удача и Калужский наиболее эффективно оказалось применение регулятора роста АгроСтимул на фоне основного минерального удобрения N60P60K60. Урожайность сорта Удача превысила контрольный вариант на 14 %, сорта Калужский — на 8 %. Применение удобрений в дозе N100P60K60 способствовало снижению крахмалистости продукции в сравнении с минеральным фоном N60P60K60 на 0,2 – 1,6 % в зависимости от сорта. Повышенная доза азотных удобрений N100P60K60 и применение регулятора роста АгроСтимул на фоне внесения минеральных удобрений в дозе N60P60K60 являются фактором оптимизации питания растений картофеля, обеспечивая повышение урожая.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
28

Еремина, Наталья В., Василий И. Казей, Андрей А. Пурмаль, and Андрей Дмитриевич Дурнев. "Синтез и фармакокинетика карбазольного соединения PLX01107 при различных способах введения мышам CD-1." Химико-фармацевтический журнал 51, no. 2 (March 1, 2017): 12–18. http://dx.doi.org/10.30906/0023-1134-2017-51-2-12-18.

Full text
Abstract:
Препарат на основе замещенного карбазола — соединения PLX01107 — разрабатывается для лечения инвазивного аспергиллеза легких. Для наработки необходимого количества субстанции надлежащего качества с целью обеспечения программы доклинических исследований разработан метод синтеза субстанции PLX01107. Для определения концентрации препарата в цельной крови и внутренних органах разработан аналитический метод с использованием ВЭЖХ-МС/МС. В рамках доклинических исследований нового фармакологического средства выявлено, что при внутривенном введении мышам линии CD-1 PLX01107 обладает линейной фармакокинетикой в области доз 5 – 20 мг/кг. В результате фармакокинетического моделирования определен оптимальный с точки зрения достижения предполагаемой эффективной концентрации режим внутривенного дозирования: нагрузочная доза 5 мг/кг, поддерживающая доза 5 мг/кг каждые 12 ч. При анализе содержания PLX01107 в различных органах установлено, что максимальная концентрация достигается в легких экспериментальных животных как при внутривенном, так и при пероральном введении препарата, что обосновывает существенное преимущество разрабатываемого препарата с точки зрения адресной доставки активного соединения.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
29

Метлина, Марианна В., and Григорий Г. Незнамов. "Субъективная оценка больными тревожными расстройствами действия анксиолитиков в тестовых дозах: прогноз терапевтической эффективности." Экспериментальная и клиническая фармакология 82, no. 9 (October 17, 2019): 3–8. http://dx.doi.org/10.30906/0869-2092-2019-82-9-3-8.

Full text
Abstract:
Проведен анализ показателей субъективной оценки (СО) (переносимость, желание продолжить прием, активирующее и успокаивающее действие препаратов) у больных тревожными расстройствами действия анксиолитиков фабомотизола (афобазол, тестовая доза 15 мг, курсовая — 30 мг) и бромдигидрохлорфенилбензодиазепина (феназепам, тестовая доза 1 мг, курсовая — 2 мг) и эффективности 14-дневной курсовой терапии по CGI «Общее улучшение» и «Терапевтический эффект». Полученные данные свидетельствуют о наличии взаимосвязи СО и эффективности, а также о возможности использования параметров СО анксиолитиков в тестовых дозах для прогноза результатов последующей терапии больных тревожными расстройствами. Определены диапазоны значений интегральных показателей СО анксиолитиков для прогнозирования их эффективности с высокой вероятностью, подтвержденные результатами логистического регрессионного анализа. Для фабомотизола интегральный показатель активирующего и успокаивающего действия 6 и более баллов в 64 % соответствовал высокой эффективности, а 3 балла и ниже в 80 % — низкой; для бромдигидрохлорфенилбензодиазепина — переносимости и желания продолжить прием препарата 9 и более баллов в 71 % случаев — высокой эффективности, а менее 6 баллов — в 84 % — низкой. Можно полагать, что полученные различия связаны с фармакологическими особенностями, механизмами действия, а также интерцептивными и сигнальными свойствами препаратов.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
30

Ponomareva, Tatiana Ivanovna. "ОЦЕНКА ЭФФЕКТИВНОСТИ ЭКСТРАКТА HALOCYNTHIA AURANTIUM ПРИ ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМ ЛУЧЕВОМ ПОРАЖЕНИИ." V mire nauchnykh otkrytiy 10, no. 4 (July 27, 2018): 245. http://dx.doi.org/10.12731/wsd-2018-4-245-257.

Full text
Abstract:
Проведено исследование лечебного эффекта экстракта из морского гидробионта Halocynthia aurantium при радиационном воздействии. Экстракт асцидии (ЭА) содержит комплекс биологически активных веществ и обладает способностью повышать неспецифическую резистентность организма к действию ряда экстремальных повреждающих факторов.Объектом исследования являлись мыши BALB/с подвергнутые γ-облучению излучением малой мощности.Цель работы состояла в оценке лечебного влияния ЭА на пострадиационную динамику показателей периферической крови и клеточность костного мозга (доза 5 Гр) и на исход радиационного поражения (доза 13 Гр). ЭА животные получали ежедневно в течение всего эксперимента, начиная в день окончания облучения.Методика взятия материала и анализ элементов периферической крови и костного мозга стандартная. Показано, что в ранние сроки после облучения наблюдалось резкое снижение общего числа лейкоцитов периферической крови и ядросодержащих клеток в костном мозге. Ежедневное применение ЭА способствовало ускорению восстановления клеточного состава костного мозга и увеличению общего числа лейкоцитов и тромбоцитов в периферической крови.Можно заключить, что применение ЭА после радиационного воздействия позволило существенно повысить вероятность благоприятного исхода острой лучевой болезни при дозе облучения 5 Гр и облегчить ее течение.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
31

Морозов, В. Н., А. Н. Мухин, М. А. Колыванова, А. В. Белоусов, Ю. А. Бушманов, Т. В. Гребенникова, and А. С. Самойлов. "РАДИАЦИОННАЯ ИНАКТИВАЦИЯ ВОЗБУДИТЕЛЯ КОРОНАВИРУСНОЙ ИНФЕКЦИИ НА ПРИМЕРЕ ВИРУСА ТРАНСМИССИВНОГО ГАСТРОЭНТЕРИТА СВИНЕЙ." Биофизика 66, no. 4 (2021): 696–703. http://dx.doi.org/10.31857/s0006302921040086.

Full text
Abstract:
В последние годы представители семейства Coronaviridae служили причиной вспышек респираторных заболеваний (MERS, SARS, COVID-19). При этом возможности радиационно-индуцированной инактивации данной группы вирусов мало изучены, хотя облучение может широко использоваться как в обработке средств индивидуальной защиты, так и при стерилизации вакцин. В настоящей работе воздействие пучков электронов с энергией 10 МэВ и тормозных фотонов с энергией 7.6 МэВ на возбудитель коронавирусной инфекции (вирус трансмиссивного гастроэнтерита свиней, TGEV) было исследовано in vitro. В заданных условиях эксперимента более эффективным оказалось облучение фотонами. Наиболее резистентной к облучению оказалась замороженная при -86°С вируссодержащая суспензия: доза облучения, необходимая для полной инактивации TGEV, в этом случае составляла от 15 кГр, в то время как для жидкой суспензии и лиофилизированной формы стерилизующая доза составляла от 10 кГр. При меньших дозах облучения для всех образцов при пассировании в клеточной культуре наблюдалась остаточная инфекционная активность вируса. Обнаруженные различия в эффективности инактивации жидких и замороженных вируссодержащих проб свидетельствуют о значительном вкладе прямого действия излучения.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
32

Шелленберг, Р., К. Циммерманн, and Ю. Древе. "Dose-Dependent Efficacy of the Vitex Agnus Castus Extract ZE 440 in Patients Suffering from Premenstrual Syndrome." Репродуктивное здоровье. Восточная Европа, no. 4 (November 4, 2020): 387–99. http://dx.doi.org/10.34883/pi.2020.10.4.002.

Full text
Abstract:
Основания: было показано, что препараты Vitex agnus castus L. (VAC) эффективны в лечении нарушений менструального цикла, масталгии и симптомов предменструального синдрома (ПМС). Вместе с тем зависимость эффективности от дозировки до сих пор не установлена. Это исследование было направлено на выявление клинической эффективности трех разных доз экстракта VAC Ze 440 в сравнении с плацебо в лечении пациенток, которые страдают ПМС. Методы: исследование проводили с использованием плацебо в параллельных группах в нескольких медицинских центрах. Всего в нем приняли участие 162 пациентки в возрасте от 18 до 45 лет, которые страдали ПМС. На протяжении трех менструальных циклов они получали плацебо или Ze 440 в разных дозах (8, 20 и 30 мг), при этом настоящая информация о препарате не была доступна ни пациенткам, ни врачам. Тяжесть симптомов ПМС, среди которых были раздражительность, изменение настроения, гнев, головная боль, а также вздутие живота и нагрубание молочных желез, пациентки оценивали по визуальной аналоговой шкале.Результаты: лечение во всех случаях переносилось легко. Общее уменьшение балльной оценки симптомов (TSS) в группе пациенток, которые получали препарат в дозе 20 мг, было существенно выше, чем в группах пациенток, которые получали плацебо и препарат в дозе 8 мг. С другой стороны, высшая доза (30 мг) существенно не уменьшала тяжесть симптомов по сравнению с лечением препаратом в дозе 20 мг, и это означает, что рациональной является доза 20 мг. Аналогичные результаты наблюдались и по балльным оценкам отдельных симптомов ПМС.Выводы: это исследование показало, что экстракт VAC Zе 440 эффективен в уменьшении симптомов ПМС в случае его применения в дозе 20 мг. Следовательно, страдающим от ПМС пациенткам VAC Zе 440 желательно назначать именно в этой суточной дозе. Background. Preparations of Vitex agnus castus L. (VAC) have been shown to be effective to treat irregular menstrual cycles, cyclical mastalgia and symptoms of the premenstrual syndrome (PMS). However, the dose-effect relationship for the treatment of PMS has not yet been established. This study aimed to investigate the clinical effects of three different doses of the VAC extract Ze 440 in comparison to placebo in patients suffering from PMS.Methods. In a multicenter, double-blind, placebo-controlled, parallel-group study, 162 female patients with PMS (18–45 years) were randomized to either placebo or different doses of Ze 440 (8, 20 and 30 mg) over three menstrual cycles. PMS symptoms’ severity was assessed by patients using visual analog scales (VAS) for the symptoms irritability, mood alteration, anger, headache, bloating and breast fullness.Results. Each of the treatments was well tolerated. Improvement in the total symptom score (TSS) in the 20 mg group was significantly higher than in the placebo and 8 mg treatment group. The higher dose of 30 mg, on the other hand, did not significantly decrease symptom severity compared to the 20 mg treatment, providing a rational for the usage of 20 mg.Corresponding results were observed with the single PMS symptom scores.Conclusion. This study demonstrated that the VAC extract Ze 440 was effective in relieving symptoms of PMS, when applied in a dose of 20 mg. Therefore, for patients suffering from PMS, 20 mg Ze 440 should be the preferred daily dose.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
33

Kuchyn, I. L. "Гіпералгезія при лікуванні пацієнтів у гострому періоді черепно-мозкової травми." EMERGENCY MEDICINE, no. 1.64 (March 15, 2015): 64–66. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.1.64.2015.79575.

Full text
Abstract:
В інтенсивній терапії тяжкої черепно-мозкової травми (ЧМТ) аналгоседація є важливою складовою. Метою дослідження було встановити, чи впливає постійна інфузія фентанілу при застосуванні аналгоседації у постраждалих із черепно-мозковою травмою на виникнення гіпералгезії. Матеріали і методи. В 11 пацієнтів було виконано 20 вимірювань механічного больового порогу монофіламентами фон Фрея. Одночасно з цим оцінювалась динаміка неврологічного статусу, показники стану серцево-судинної та дихальної системи, а також фіксувалась добова доза фентанілу. Для оцінки наявності та сили зв’язку між ознаками застосовували рангову кореляцію. Результати та їх обговорення. У 7 пацієнтів реакція на подразнення виникала лише при застосуванні сили тиску 100 та 180 г, у 8 пацієнтів була потрібна сила тиску 26 або 60 г. При оцінці кореляційного зв’язку з використанням коефіцієнта Спірмена було виявлено сильний зворотній зв’язок між добовою дозою фентанілу та силою тиску, що викликала подразнення (r = –0,8, p < 0,05). Таким чином, високі дози фентанілу асоціювалися зі зниженим больовим порогом, що, ймовірно, пов’язано з розвитком центральної гіпералгезії. Висновки. Використання високих доз фентанілу для аналгоседації у постраждалих із ЧМТ може призводити до розвитку гіпералгезії. Подальші дослідження потрібні для пошуку оптимальних комбінацій гіпнотиків та анальгетиків при аналгоседації для зменшення дози опіатів.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
34

Яковлев, Г. А., and М. Ч. Зулу. "Distortion of the radiation background of the urban environment due to the aggressive influence of the technosphere. Stage 2: parks and recreation areas." Вестник КРАУНЦ. Физико-математические науки, no. 4 (December 29, 2020): 231–38. http://dx.doi.org/10.26117/2079-6641-2020-33-4-231-238.

Full text
Abstract:
В работе представлены результаты исследования гамма-фона от объектов техносферы в городской среде г. Томска, Россия, с помощью высокочувствительных детекторов БДКГ-03. Было замечено, что в радиусе 1 м от некоторых объектов техносферы поглощенная доза была на 1.5–4.4 выше, чем предел дозы, рекомендованный НКДАР ООН. Максимальная зарегистрированная мощность дозы на расстоянии 50 см от объектов техносферы составила 0.204 мкЗв/ч, что соответствует среднегодовой эффективной дозе внешнего облучения 0.31 мЗв и риску радиационно-индуцированного рака в течение жизни 1.09·10-3. Диапазон изменения мощности амбиентного эквивалента дозы гамма-излучения в г. Томске составил от 0.058 мкЗв/ч до 0.39 мкЗв/ч. The paper presents the results of a study of the gamma background from technosphere objects in the urban environment of Tomsk, Russia, using high-sensitivity detectors BDKG-03. It was noted that within a radius of 1 m from some objects of the technosphere, theabsorbed dose was 1.5–4.4 higher than the dose limit recommended by UNSCEAR. The maximum recorded dose rate at a distance of 50 cm from the objects of the technosphere was 0.204 mSv/h, which corresponds to an average annual effective dose of external radiation of 0.31 mSv and a lifetime risk of radiation-induced cancer of 1.09 ·10-3. The variation range of the ambient dose equivalent rate of gamma radiation in Tomsk was from 0.058 mSv/h to 0.39 mSv/h.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
35

Zubova, Tat’yana Vladimirovna, Sergei Yur’evich Grachev, and Elena Ivanovna Saparova. "ОЦЕНКА ВОЗДЕЙСТВИЯ НА КОМПЛЕКС ХОЗЯЙСТВЕННО-ПОЛЕЗНЫХ КАЧЕСТВ ТЕЛЯТ ЧЕРНО-ПЕСТРОЙ ПОРОДЫ ФАРМСУБСТАНЦИИ НА ОСНОВЕ КРАПИВЫ ДВУДОМНОЙ." Siberian Journal of Life Sciences and Agriculture 11, no. 1 (August 7, 2019): 79. http://dx.doi.org/10.12731/2658-6649-2019-11-1-79-89.

Full text
Abstract:
В статье представлены результаты исследования влияния фармсубстанции крапивы двудомной на рост и развитие телят черно-пестрой породы.Цель работы заключалась в установлении оптимальной дозы вводимой фармсубстанции крапивы двудомной для повышения показателей роста и развития телят черно-пестрой породы.Применение лекарственных растений в ветеринарной практике способствует сокращению падежа молодняка, снижает затраты на дорогостоящие химиотерапевтические препараты, способствует снижению цены на производство продуктов животноводства. Тем не менее, правильная заготовка и хранение растительного лекарственного сырья требует особых условий, поэтому использование концентрированных вытяжек, до некоторой степени может решить эту проблему. Включение фармсубстанций в состав рационов с целью увеличения продуктивности и повышения резистентности организма животных, является основным направлением замены антибиотикотерапии. Это повысит экологическую ценность продукции животноводства.Материалы и методы. Исследования проводили на телятнике ИП главы Крестьянского (фермерского) хозяйства «Баранов Александр Юрьевич» Юргинского района, Кемеровской области на 6 группах телят, по 6 голов в каждой.Результаты исследования показали, что введение фармсубстанции крапивы двудомной в дозе 10 мг/кг на голову в сутки способствовало увеличению массы тела телят, приросту живой массы и 100% сохранности поголовья.Заключение. Определен способ и доза введения фармсубстанции крапивы двудомной, положительно влияющие на показатели роста и развития телят.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
36

Хоботова, Е., І. Грайворонська, and М. Кірієнко. "Радіоактивність бетонів як багатокомпонентних будівельних матеріалів." Науковий журнал «Інженерія природокористування», no. 1(15) (October 27, 2020): 117–24. http://dx.doi.org/10.37700/enm.2020.1(15).117-124.

Full text
Abstract:
Оцінка радіоактивності і радіологічних небезпек, пов'язаних з багатокомпонентними будівельними матеріалами є необхідною, так як останнім часом у виробництві будівельних матеріалів використовуються промислові відходи, які можуть бути концентраторами природних радіонуклідів. Будівельні матеріали є джерелами γ-випромінювання і надходження радону. Проблема дослідження ‒ радіоактивні властивості багатокомпонентних бетонів і розрахунок дозових навантажень для людини при використанні бетонів. Гамма-спектрометричним методом визначено питомі активності 226Ra, 232Th та 40K в 7 зразках бетону. За величиною ефективної питомої активності Cеф.<370 Бк/кг досліджувані зразки бетону відносяться до I класу радіаційної небезпеки і можуть використовуватися в будівництві без обмежень. Ефективна еквівалентна доза опромінення за 50 років для людей, які проживають в бетонних приміщеннях, менше сумарної дози опромінення населення за рахунок природних радіонуклідів і проведення медичних процедур 170 мЗв. Однакпо розрахованим середнім річним тканинним (легеневим) доз опромінення людини за рахунок радону для вентильованих і не вентильованих приміщень і по величині дози за рахунок γ-випромінювання виявлено зразки бетонів, які не можуть бути рекомендовані до застосування в цивільному будівництві. Показано, що за даними про радіоактивність зразків і масового вкладу їх окремих компонентів можливо визначити варіювання змісту інших компонентів бетону. Будівельні матеріали є джерелами радону всередині будівель. Радіонукліди радону і їх дочірні продукти розпаду обумовлюють ризик опромінення через альфа-випромінювання.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
37

Posternak, H. I., V. V. Skyba, V. P. Korchak, S. V. Volchenko, O. O. Andreikiv, A. V. Prosheltsov, O. O. Slotvynskyi, and H. M. Kulinchenko. "Оцінка ефективності внутрішньовенного введення лідокаїну гідрохлориду в інтраопераційному періоді." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 4 (January 11, 2020): 123–25. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2019.4.10722.

Full text
Abstract:
Мета роботи: обґрунтувати твердження, що внутрішньовенне введення лідокаїну гідрохлориду під час проведення загальної анестезії дозволяє зменшити сумарну дозу наркотичних аналгетиків без втрати знеболювального ефекту. Проведено динамічне активне проспективне двоцентрове дослідження двох статистично однорідних груп пацієнтів: в першій групі проводилась загальна анестезія з аналгезією фентанілом, в другій – поєднання фентанілу та лідокаїну гідрохлориду. Дослідження проводилось під час анестезіологічного забезпечення хворим, яким виконували металоостеосинтез з приводу багатоуламкового перелому зі зміщенням кісткових уламків верхньої кінцівки та пацієнтам, яким виконувалась лапароскопічна холецистектомія з приводу жовчнокам’яної хвороби, хронічного калькульозного холециститу в стадії загострення. Було встановлено, що використання 1 % лідокаїну гідрохлориду в поєднанні з фентанілом дозволяє суттєво скоротити загальну дозу останнього, а саме сумарна доза фентанілу в першій групі складала, в середньому (8,63±0,72) мкг/кг/год, тоді як у другій групі вдалося зменшити дозу до 6,27±0,44 мкг/кг/год для досягнення адекватної аналгезії.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
38

Homon, M. L., and I. P. Shlapak. "Вплив редукції дози місцевого анестетика в інтратекальній анестезії на ефективність симпатоміметиків та інфузійної терапії при протезуванні кульшового суглоба." EMERGENCY MEDICINE, no. 1.64 (March 15, 2015): 82–86. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.1.64.2015.79581.

Full text
Abstract:
Досліджували залежність симпатоміметичного ефекту мезатону під час аплікації цементу при протезуванні кульшового суглоба від зниження дози місцевого анестетика (0,5% бупівакаїну) для спінальної анестезії. Проведено порівняння перебігу мультимодальної анестезії в комплексі анестезіологічного забезпечення протезування кульшового суглоба в 43 хворих із операційним ризиком 3-го ступеня за ASA. Хворі були розподілені на 2 групи залежно від методики анестезіологічного забезпечення. У 1-й, контрольній групі з 22 пацієнтів використана спінальна анестезія 0,5% бупівакаїном у дозі 3,9 ± 0,1 мл, у 2-й, дослідній групі, що включала 21 хворого, — редукована спінально-перидуральна анестезія. Редукція дози спінального компонента становила 13 % — 3,4 ± 0,1 мл (р = 0,001) 0,5% бупівакаїну. Проведений порівняльний аналіз динаміки середнього артеріального тиску (САТ) та частоти серцевих скорочень (ЧСС) протягом оперативного втручання та аплікації цементу. Як маркер чутливості симпатоадреналової системи до симпатоміметика аналізувалась доза використаного титрованого (у 10 разів) мезатону, що використовувалась під час фіксації компонентів протеза на цемент як гідродинамічний замок. Введення титрованого мезатону проводили відразу після аплікації цементу до досягнення вихідних або на 10 % більших від цільових показників гемодинаміки. Аналізувалась також частота повторного введення симпатоміметика. Встановлено вірогідно менше зниження САТ та ЧСС при використанні меншої дози бупівакаїну в другій групі до етапу аплікації компонентів протеза на цемент порівняно з першою групою. На етапі аплікації компонентів протеза на цемент при використанні інтратекально більшої дози бупівакаїну відмічались вірогідне зниження САТ та епізоди брадикардії, що вимагали застосування більшої дози мезатону та використання атропіну порівняно з основною групою. Встановлена стійка (r = 0,72) кореляційна залежність між редукцією дози бупівакаїну до 13 % в інтратекальній анестезії та зниженням загальної використаної дози мезатону при протезуванні кульшового суглоба. Встановлена також кореляційна залежність між редукцією дози бупівакаїну та зниженням об’єму інфузійної терапії під час операції протезування кульшового суглоба, що також свідчить про більшу активність симпатоадреналової системи. Тому редукція дози бупівакаїну на 13 % в інтратекальній методиці анестезіологічного забезпечення протезування кульшового суглоба забезпечує більш стабільні показники гемодинаміки та вищу чутливість симпатоадреналової системи до мезатону та інфузійної терапії. Підвищення тиску під час компресії неполімеризованого цементу компонентами протеза забезпечує меншу вираженість токсичних реакцій гіпотензії після етапу встановлення кульшового суглоба.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
39

Суслонова, Ольга Владимировна, Светлана Леонидовна Смирнова, and Ирина Михайловна Рощевская. "Кардиоэлектрическое поле на поверхности тела крыс в период деполяризации желудочков при хроническом воздействии доксорубицина." Экспериментальная и клиническая фармакология 84, no. 12 (December 25, 2021): 9–13. http://dx.doi.org/10.30906/0869-2092-2021-84-12-9-13.

Full text
Abstract:
Проведено исследование влияния доксорубицина на электрическую активность сердца крыс в период деполяризации желудочков методом множественного поверхностного картирования. Доксорубицин применяли в дозе 1,5 мг/кг внутрибрюшинно 1 раз в неделю на протяжении 4-х недель. Курсовая доза составила 6 мг/кг. Через 2 мес после первого введения доксорубицина выявляли изменения амплитудно-временных характеристик электрического поля сердца в период деполяризации желудочков — абсолютных значений амплитуд экстремумов (уменьшение положительного на 19,8 % (p < 0,007) и увеличение отрицательного — на 34,9 % (p < 0,01); увеличение общей длительности деполяризации желудочков за счет начального этапа на 9,7 % (p < 0,0001), по сравнению с исходным состоянием, при сохранении пространственного распределения кардиопотенциалов.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
40

Shevchuk, O. O. "ВИЗНАЧЕННЯ ДЕЯКИХ ПОКАЗНИКІВ ГОСТРОЇ ТОКСИЧНОСТІ МЕЛФАЛАНУ В ЩУРІВ." Medical and Clinical Chemistry, no. 4 (February 5, 2020): 113–18. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v.i4.10846.

Full text
Abstract:
Вступ. Гематотоксичність та ураження слизових оболонок шлунково-кишкового тракту при лікуванні злоякісних новоутворень є основними лімітуючими факторами ефективного лікування і часто призводять до переривання та відстрочення хіміотерапії. Пошук нових ефективних лікарських засобів, біоматеріалів і речовин для пом’якшення зменшення інтенсивності побічних реакцій протипухлинної хіміотерапії є надзвичайно актуальним. Для їх апробації та проведення доклінічних досліджень необхідна модель, яка б відтворювала типові побічні ефекти поліхіміотерапії. Відомо, що найбільш виражений токсичний вплив на кістковий мозок та шлунково-кишковий тракт (а саме слизові оболонки) мають алкілуючі протипухлинні засоби з властивостями радіоміметиків. Мета дослідження – провести скринінгові дослідження із застосуванням цитостатика мелфалану з метою визначення основних параметрів токсичності та подальшого апробування як моделі цитостатичної мієлодепресії для виконання подальших доклінічних досліджень. Методи дослідження. Дослідження виконано на статевозрілих щурах, яких було поділено на групи. Тваринам ввели одноразово у хвостову вену мелфалан у дозах 3, 6, 9 та 12 мг/кг. Основні показники гострої токсичності (летальна доза ЛД50, 1/ЛД50 – абсолютна токсичність, ЛД84/ЛД16 – зона гострої токсичної дії, 1/(ЛД50 – S) – сумарний показник токсичності та S – функція кута нахилу (варіабельність смертельних доз)) визначали методом найменших квадратів для пробіт-аналізу кривих летальності за В. Б. Прозоровським та за методом Фінні з використанням програми StatPlus 2009 Professional 5.8.4. Результати й обговорення. Як свідчать дані регресійного аналізу за методом Фінні, ЛД50 становила (4,22±0,62) мг/кг (нижня межа ЛД50 – 3,10 мг/кг, а верхня – 5,49 мг/кг). Показники за методом Прозоровського: ЛД50 мелфалану при одноразовому внутрішньовенному введенні – (4,765±1,003) мг/кг (від 2,63 мг/кг (нижня межа) до 6,90 мг/кг (верхня межа)). Висновок. Для проведення експериментів, апробування моделі цитостатичної мієлодепресії та подальшого вивчення впливу чинників корекції на стан кісткового мозку і показники периферичної крові було обрано дозу мелфалану 3 мг/кг одноразово внутрішньовенно.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
41

Stepanova, N., L. Korol, V. Novakivskyy, and M. Kolesnyk. "Взаємозв'язок між дозою тривалого активатора рецепторів еритропоетину та оксидативним стресом у хворих, які лікуються методом гемодіалізу." Ukrainian Journal of Nephrology and Dialysis, no. 3(59) (September 30, 2018): 18–24. http://dx.doi.org/10.31450/ukrjnd.3(59).2018.03.

Full text
Abstract:
Наукові дані щодо дозозалежного впливу тривалого активатора рецепторів еритропоетину (ТАРЕ) на показники оксидативного стресу та перекисного окислення ліпідів мембран еритроцитів у хворих на хронічну хворобу нирок V, які лікуються гемодіалізом (ГД), є обмеженими. Метою нашої роботи було оцінити взаємозв’язок між застосованою дозою ТАРЕ та інтенсивністю оксидативних процесів у ГД пацієнтів. Матеріал та методи. 38 ГД пацієнтів були включені до одномоментного обсерваційного дослідження. Протокол дослідження був схвалений локальною етичною комісією ДУ «Інститут нефрології НАМН України». Усі пацієнти надали письму інформовану згоду на участь у досліджені. Пацієнти були стратифіковані за квартилями (≤ 25% та ≥ 75%) відповідно до середньої дози ТАРЕ і розподілені наступним чином: I групу склали хворі, які отримували ТАРЕ більше 6 місяців у дозі ≤ 50 мкг/міс (n = 20), до II групи увійшли хворі, у яких доза ТАРЕ склала ≥ 125 мкг/міс (n = 18). Поряд із стандартними діагностичними методами досліджували концентрацію малонового діальдегіду у сироватці (МДА) й еритроцитах (MДAe), вміст у крові церулоплазміну (ЦП) та трансферину (ТР). Крім того, визначали загальну пероксидазну активність (ЗПА) у еритроцитах, проникність еритроцитарних мембран (ПЕМ), підрахували відсоток гемолізу. Результати. У ГД пацієнтів, які лікувались ТАРЕ у дозі ≥ 125 мкг/міс визначено підвищення концентрації ЦР (р = 0,007) та ТР (р = 0,0003), тоді як ЗПА була статистично значуще зниженою порівняно з ІІ групою (р = 0,02). Крім того, У пацієнтів І групи встановлено вищий відсоток гемолізу (р = 0,03) та ПЕМ (р ˂ 0,0001). Використовуючи модель пробіт-регресії, ми визначили дозозалежний вплив ТАРЕ на рівень ПЕМ: χ2 = 21; р ˂ 0,0001. Висновки. Таким чином, застосування ТАРЕ у дозі понад 125 мкг на місяць покращує антиоксидантний статус ГД хворих, але разом з тим, підвищує гемоліз еритроцитів та ПЕМ. Отримані нами дані потребують подальшого підтвердження.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
42

Смирнов, В. П., В. К. Боженко, Т. И. Гимадова, Е. В. Грабовский, А. Н. Грицук, А. В. Иванов, Г. М. Олейник, Е. В. Хмелевский, А. Г. Цовьянов, and А. М. Шишкин. "Летальная доза для мышей при облучении импульсным тормозным излучением сверхвысокой мощности дозы на установке Ангара-5-1." Физика плазмы 44, no. 12 (2018): 1030–35. http://dx.doi.org/10.1134/s0367292118120132.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
43

Чирков, О. Ю. "Коректність рівнянь радіаційної повзучості, що враховують напруження і накопичену незворотну деформацію в моделі радіаційного розпухання опроміненого матеріалу." Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, no. 4 (August 26, 2021): 36–45. http://dx.doi.org/10.15407/dopovidi2021.04.036.

Full text
Abstract:
Наведено результати аналізу коректності визначальних рівнянь радіаційної повзучості, що дозволяють описувати неізотермічні процеси непружного деформування з урахуванням радіаційного розпухання і радіаційної повзучості матеріалу за умов нейтронного опромінення, високих температур і пошкоджуючої дози. Розглядаються сучасні моделі радіаційного розпухання і радіаційної повзучості, в яких враховується пошкоджуюча доза, температура опромінення, вплив напруженого стану і накопиченої незворотної деформації на процеси радіаційного розпухання і радіаційної повзучості матеріалу. На основі загальних результатів аналізу про сильномонотонні та ліпшиць-неперервні оператори визначено умови, які забезпечують коректність сформульованих рівнянь радіаційної повзучості. За результатами аналізу встановлено, що врахування накопиченої незворотної деформації в моделі стисненого розпухання сприяє послабленню обмежень на можливе розпухання матеріалу і вихідні дані, що забезпечують коректність визначальних рівнянь радіаційної повзучості.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
44

Sayko, A. V., M. P. Luchkevich, and Yu I. Malankevich. "Нейропротекция мексидолом и комплексом L-аминокислот и полипептидов в составе базисной терапии больных с инфарктами мозга в вертебробазилярном бассейне." EMERGENCY MEDICINE, no. 1.48 (March 14, 2013): 61–67. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.1.48.2013.90114.

Full text
Abstract:
Проведено клинико-неврологическое обследование 34 пациентов с инфарктом мозга в вертебробазилярном бассейне в динамике его течения на фоне базисной терапии с использованием Мексидола (в суммарной курсовой дозе 5000 мг на протяжении 10 суток) и комплекса L-аминокислот и полипептидов (суммарная курсовая доза 100 мг на протяжении 10 суток). С целью изучения состояния интрацеребральной гемодинамики, очагового поражения в вертебробазилярных структурах и характера изменений тканей мозга тематическим больным было проведено клинико-лабораторно-инструментальное обследование. Выявлена положительная динамика вследствие проведенной терапии с использованием сочетанного применения Мексидола и комплекса L-аминокислот и полипептидов. Методом корреляционного анализа установлена прямая связь между неврологическим дефицитом, церебральными очагами поражения и терапевтической эффективностью у тематических больных при проведении терапии с использованием Мексидола и комплекса L-аминокислот и полипептидов.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
45

Бугаева, Л. И., Татьяна Дмитриевна Денисова, Е. А. Кузубова, Ю. А. Мазанова, М. В. Мальцев, А. А. Озеров, Н. М. Щербакова, and Л. Р. Саликова. "Влияние адепрофена на фертильность крыс самок." Экспериментальная и клиническая фармакология 84, no. 8 (September 20, 2021): 18–20. http://dx.doi.org/10.30906/0869-2092-2021-84-8-18-20.

Full text
Abstract:
Изучено влияние адепрофена (нового производного аденина с антидепрессивной активностью) на эстральный цикл и фертильность крыс самок. В эстральной цикличности, у крыс самок под влиянием адепрофена (2-недельное внутрижелудочное введение) в дозах 10 мг/кг (терапевтическая доза, ТД) и 150 мг/кг (15 ТД) не изменяется длительность фаз эструс и проэструс, но при этом дозозависимо удлиняется фаза метаэструс (на 33,3 и 50 %, p < 0,05), и укорачивается диэструс (на 15,1 %, p < 0,05). В процессах фертильности, у этих крыс самок, спаренных с интактными самцами отмечено отсутствие различий с контролем по индексу беременности и плодовитости, но дозозависимое снижение общей эмбриональной гибели. Полученные данные могут свидетельствовать о позитивном влиянии адепрофена на процессы фертильности крыс самок.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
46

Savustyanenko, A. V. "Возможность замены внутривенной формы омепразола на пероральную у пациентов с язвенным кровотечением." GASTROENTEROLOGY, no. 4.54 (December 25, 2014): 123–26. http://dx.doi.org/10.22141/2308-2097.4.54.2014.82087.

Full text
Abstract:
Результаты исследований свидетельствуют об одинаковой терапевтической эффективности пероральной и внутривенной форм омепразола у пациентов с язвенным кровотечением. При этом препарат должен назначаться в высокой дозе (при пероральном приеме первая доза 80 мг, затем 40 мг через каждые 12 ч). Назначение пероральной формы омепразола экономически более выгодно в связи с более дешевой стоимостью таблеток и возможностью выписывать пациентов из стационара в более ранние сроки. Ингибиторы протонной помпы более эффективны и экономически более выгодны по сравнению с Н2-блокаторами у пациентов с язвенными кровотечениями.Большинство исследователей считает, что уже в ближайшем будущем будут пересмотрены действующие руководства по ведению больных с язвенным кровотечением в пользу замены рекомендаций по использованию внутривенных форм ингибиторов протонной помпы на пероральные.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
47

Сучкова, Ю. Б., Г. Л. Осипова, А. Г. Чучалин, and Т. Л. Пашкова. "Оценка эффективности и безопасности омализумаба в комплексной терапии больных с тяжелой неконтролируемой атопической бронхиальной астмой в течение 12 месяцев наблюдения." PULMONOLOGIYA, no. 3 (June 28, 2009): 75–80. http://dx.doi.org/10.18093/0869-0189-2009-3-75-80.

Full text
Abstract:
Было проведено 12-месячное исследование эффективности и безопасности применения омализумаба (Ксолар) у больных с тяжелой неконтролируемой атопической бронхиальной астмой (БА). В исследовании принимали участие 46 больных. Пациенты были распределены на 2 группы. 1-я группа получала омализумаб в дополнение к базисной терапии, 2-я группа (сравнения) получала только базисную терапию. В ходе исследования анализировались такие показатели, как частота дневных и ночных симптомов, потребность в препаратах неотложной помощи, суточная доза ингаляционных глюкокортикостероидов (иГКС) в пересчете на беклометазона дипропионат, частота обострений и госпитализаций, внеплановых визитов к врачу, качество жизни (по опроснику AQLQ), показатели спирометрии. Уровень контроля БА определялся согласно критериям GINA 2006 г. В ходе исследования в 1-й группе больных наблюдалось статистически значимое, по сравнению с исходными показателями и показателями во 2-й группе, снижение частоты дневных и ночных симптомов БА, потребности в ингаляциях #b2-агонистов короткого действия, суточной дозы иГКС, частоты обострений БА, госпитализаций и числа внеплановых визитов к врачу. Отмечено также статистически значимое улучшение показателей качества жизни, по опроснику AQLQ, и показателей функции внешнего дыхания у больных в 1-й группе. Нежелательные явления, отмеченные в ходе исследования в группе пациентов, получавших лечение омализумабом, были сравнимы с нежелательными явлениями в группе контроля и не потребовали отмены препарата. Таким образом, добавление омализумаба к базисной терапии у больных с тяжелой неконтролируемой атопической БА позволяет эффективно улучшить контроль над заболеванием, снизить суточную дозу иГКС, а также улучшить качество жизни пациентов.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
48

Данилов, Ю. А., H. Boudinov, О. В. Вихрова, А. В. Здоровейщев, А. В. Кудрин, С. А. Павлов, А. Е. Парафин, Е. А. Питиримова, and Р. Р. Якубов. "Формирование однофазного ферромагнитного полупроводника (Ga, Mn)As импульсным лазерным отжигом." Физика твердого тела 58, no. 11 (2016): 2140. http://dx.doi.org/10.21883/ftt.2016.11.43727.4k.

Full text
Abstract:
Показано, что слои (Ga, Mn)As, сформированные методом имплантации ионов Mn+ в GaAs и последующего отжига импульсом эксимерного лазера с плотностью энергии до 200-300 mJ/cm2, обладают свойствами полупроводника p-типа и ферромагнитными свойствами. Определена пороговая доза имплантированных ионов (&#126;1015 cm-2) для активации акцепторов Mn. С дальнейшим повышением дозы ионов Mn+ увеличивается слоевая концентрация дырок и температура Кюри. Петли гистерезиса в магнитополевых зависимостях эффекта Холла, отрицательное магнетосопротивление, магнитные и структурные исследования свидетельствуют о том, что слои являются аналогами однофазных ферромагнитных соединений (Ga, Mn)As, сформированных методом низкотемпературной молекулярно-лучевой эпитаксии. Работа поддержана проектами 8.1054.2014/K, 3.285.2014/K и N 3423 госзадания Минобрнауки РФ, грантами РФФИ N 15-02-07824\_а, 16-07-01102\_а и грантом (МК-8221.2016.2) президента РФ.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
49

Чирков, О. Ю. "Аналіз коректності задач механіки непружного деформування, що враховують вплив напруженого стану на процеси радіаційного розпухання і радіаційної повзучості матеріалу." Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, no. 2 (April 30, 2021): 29–37. http://dx.doi.org/10.15407/dopovidi2021.02.029.

Full text
Abstract:
Розглядаються сучасні моделі радіаційного розпухання і радіаційної повзучості опроміненого матеріалу, в яких враховується пошкоджуюча доза і температура опромінення. Сформульовано визначальні рівняння поведінки матеріалу, що дозволяє описувати неізотермічні процеси непружного деформування з урахуванням радіаційних ефектів зміцнення, розпухання і повзучості. Аналіз властивостей визначальних рівнянь дав змогу сформулювати умови, за яких потужність дисипації та потужність, що розвивається додат- ковими напруженнями на додаткових деформаціях, не зменшуються під час довантаження за умов нейтронного опромінення. На основі одержаних енергетичних нерівностей, що узагальнюють постулат Друкера стосовно опроміненого матеріалу, встановлено умови, які забезпечують коректність рівнянь радіа ційної повзучості. Наведено апріорні оцінки гранично допустимої величини пошкоджуючої дози для аустенітної сталі 08Х18Н10Т за різних температур опромінення. У практиці розрахунків на міцність одержані оцінки можуть бути корисними на етапі постановки задачі для аналізу адекватності вихідних даних.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
50

Kalinkina, Nataliya Michailovna. ""Dose-effect"." Principles of the Ecology 16, no. 4 (December 2015): 73–76. http://dx.doi.org/10.15393/j1.art.2015.4802.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
We offer discounts on all premium plans for authors whose works are included in thematic literature selections. Contact us to get a unique promo code!

To the bibliography