Academic literature on the topic 'Добрива калійні'

Висвітлено результати досліджень впливу тривалого (8 років) застосування калійдефіцитної системи удобрення в умовах Правобережного Лісостепу України на зміну параметрів фізико-хімічних і агрохімічних показників чорнозему опідзоленого важкосуглинкового та продуктивність польової сі-возміни (пшениця озима, кукурудза, ячмінь ярий, соя). Встановлено, що використання чорнозему опідзоленого для вирощування польових культур за різних умов удобрення не змінює ємності ґрунто-вого вбирного комплексу, але спричиняє його структурну перебудову. Перед закладанням досліду єм-ність ҐВК у шарі 0–20 см на 10,1 % визначалася іонами водню, а через вісім років у разі середньоріч-ного внесення N110P60K80 їх частка підвищилась до 14,8 %. Калійний режим ґрунту залежав від видів і доз добрив, що застосовувалися в сівозміні. Найбільше на нього впливали дози калійних добрив. Так, на ділянках без добрив у кінці другої ротації 4-пільної сівозміни вмісту рухомих сполук калію у ґрунті зменшився порівняно з вихідним значенням на 6 %, а у разі внесення N110P60, N110P40 і N110P60K80 на 1 га площі сівозміни – відповідно на 14; 5 і 3 %. Тривале (з 2010 р.) застосування мінеральних добрив у дозі N110P60K80 на 1 га площі сівозміни в середньому за 2016–2018 рр. сприяло підвищенню врожайності пшениці озимої на 3,68 т/га, кукурудзи – на 8,34, ячменю ярого – на 2,05 і сої на 1,31 т/га, врожай-ність на контролі без добрив відповідно 3,57 т/га; 4,73; 3,37 і 1,71 т/га. При цьому калійні добрива на азотно-фосфорному тлі в дозі 40 кг/га д. р. сприяли підвищенню врожайності пшениці озимої, кукурудзи, ячменю ярого та сої відповідно на 7; 12; 5 і 3 %, а продуктивність сівозміни підвищилася на 8 %. Подальше підвищення дози калійних добрив до 80 кг/га д. р. підвищувало її продуктивність лише на 4 %. Для забезпечення продуктивності польової сівозміни на рівні 7,55 т з. од/га необхідно що-річно на 1 га площі сівозміни вносити калійні добрива в дозі 40 кг/га д. р. (під пшеницю озиму 40, куку-рудзу – 55, ячмінь ярий – 35 і сою – 30) на тлі N110P60 і заробляння у ґрунт нетоварної частини урожаю.

У статті обґрунтовано актуальність поєднання в системі удобрення сої фосфорно-калійних та азотних добрив для реалізації її генетичного потенціалу. Метою дослідження є встановити оптима-льно обґрунтовані дози застосування азотних добрив. Дослідження з вивчення ефективності різних доз азотних добрив під час вирощування сої проводили в тимчасовому досліді з триразовим рендомізова-ним розміщенням варіантів. Використовувалися такі форми мінеральних добрив: аміачна селітра, суперфосфат гранульований і калій хлористий. Фосфорні та калійні добрива вносили під основний обробіток ґрунту, а азотні – навесні під передпосівну культивацію. Закладання польових дослідів, відбір рослинних і ґрунтових зразків, спостереження та дослідження проводили згідно з рекоменда-ціями і методичними вказівками останніх років. Результати досліджень показали, що застосування азотних добрив є головним чинником, що впливає на реалізацію генетичного потенціалу продуктив-ності сої та дає змогу зменшити витрати вологи на формування одиниці врожаю. Внесення азотних добрив (N60) та (N90) на фосфорно-калійному фоні (Р60К60) дозволяє зменшити на 34–39 % витрати вологи на формування одиниці врожаю порівняно з варіантом без добрив. Внесення азотних добрив (N30-90 на фоні Р60К60) збільшує вміст нітратного і амонійного азоту в шарах ґрунту 0–20 і 20–40 см у межах від 1,1 до 4,7 % відповідно. Мінеральні добрива досить позитивно вплинули на біометричні показники рослин сої. Найкращими виявилися варіанти, де азотні добрива застосовувалися на фоні фосфорно-калійних. Спостерігається тенденція до покращення відповідних показників за умови збі-льшення дози азотних добрив. Найвища врожайність насіння сої, в середньому за роки проведення досліджень 25,5 ц/га, формується на варіанті із внесенням азоту в дозі N90. Перевищення порівняно з варіантом без добрив становить 7,6 ц/га або 42 %. Розбіжність за цим показником на варіантах, де вносили N30 і N60, становить 1,6 ц/га. Виявлено позитивний вплив внесення мінеральних добрив на по-казники якості насіння сої. Максимальний вміст білка в зерні сої (38,2 %) виявлено на варіанті із вне-сенням по фону азотних добрив у дозі 90 кг/га д. р. Цей же варіант характеризувався і найвищим його виходом з одиниці площі – 9,7 ц/га. Найвищий вміст жиру (22,0 %) у зерні сої встановлено у ва-ріанті без внесення добрив. Покращення умов мінерального живлення шляхом внесення азотних доб-рив сприяло зниженню його вмісту до 20,1 %.

Мета дослідження – встановлення впливу строку і способу внесення добрив на формування кількісних та якісних показників врожаю пшениці озимої в умовах Південного Степу України. Методи. Закладку дослідів та експериментальні дослідження проведено згідно із загальноприйнятими рекомендаціями з використанням загальнонаукових, спеціальних та математично-статистичних методів дослідження. Результати. Час та способи застосування під- живлень суттєво впливали на формування окремих елементів структури врожаю, що відповідним чином і позначилося на показнику біологічної урожайності рослин пшениці озимої, яка в контрольному варіанті за раннього внесення азоту була сформована на рівні 7,99 т/га, що в 1,8 рази перевищує відповідний варіант у разі більш пізнього внесення азоту. Застосування монофосфату калію для обох строків використання аміачної селітри за підживлення позначилось у збіль- шенні біологічної врожайності на 0,61–0,89 т/га, що свідчить про доцільність позакореневого застосу- вання цього добрива. Раннє підживлення азотом сприяло збільшенню вмісту білка в зернівці на 21,3%, кількості клейковини – на 10,6% порівняно з варіантом пізнього підживлення. Позакореневе внесення фосфорно-калійних добрив забезпечило збільшення загальної білковості зерна на 11,5% за використання монофосфату калію на фоні піз- нього внесення азоту, тоді як на фоні його раннього вне- сення спостерігалося збільшення кількості клейковини на 7,6% порівняно з контролем. Зерно пшениці озимої усіх дослідних варіантів від- носиться до 2-3 класу якості продовольчого напрямку і може бути використане у борошномельній і хлібопе- карській галузі та для експортування. Висновки. Результати проведених досліджень свід- чать про високу ефективність таких агрозаходів, як своєчасне внесення азотних добрив у дозі N40 за пер- шого підживлення та застосування у баковій суміші для позакореневої обробки рослин пшениці озимої у стадію ВВСН 31 монофосфату калію (1 л/га). За раху- нок зростання окремих елементів структури врожаю, внесення азоту у І декаді лютого разом із підживлен- ням фосфорно-калійними добривами нами отримано 8,6 т/га зерна 2 класу якості.

Метою роботи є визначення поживного режиму ґрунту на посівах ячменю озимого в умовах зрошення Південного Степу України за різних строків сівби та обробки насіння багатофункціональними регуляторами росту рослин Гуміфілд Форте брікс, МИР і PROLIS. Методи. Дослідження проводились на зрошуваних землях в 2016–2019 рр. за методикою польових і лабораторних досліджень Інституту зрошуваного землеробства (ІЗЗ) НААН. У зразках ґрунту визначали вміст нітратів (за Грандваль-Ляжем), рухомого фосфору (за Мачигіним), обмінного калію (на полум’яному фотометрі). За сівби ячменю озимого 1 і 20 жовтня та обробки насіння використовували регулятори росту рослин (РРР): Гуміфілд Форте брікс (0,8 л/т), МИР (6 г/т) і PROLIS (5 г/т). Поливами вологість ґрунту на посівах підтримувалась на рівні 70% НВ у шарі 0.50 м. Результати досліджень. Встановлено, що обробка насіння ячменю озимого регуляторами росту рослин за сівби після попередника соя в 0,30 м шарі ґрунту на темно-каштанових ґрунтах збільшувала вміст нітратного азоту в ґрунті та покращувала забезпечення ним рослин, порівняно з контрольним варіантом (N90). У період весняного кущення рослин у шарі ґрунту 0,30 м у варіантах без РРР за сівби ячменю 1 і 20 жовтня нітратів містилося 35,9 і 47,8 мг/кг, тоді як за обробки насіння ними їх було більше – відповідно 36,0–40,3 та 59,6–63,6 мг/кг. У більшості випадків упродовж періоду “стеблування – повна стиглість зерна” за першого строку сівби вищий вміст нітратів у ґрунті забезпечували РРР Гуміфілд Форте брікс і PROLIS – 6,8–9,8 та 6,2–9,3 мг/кг, що на 1,0–1,8 та 0,9–1,0 мг/кг більше за варіант без них. Водночас як за другого строку сівби – Гуміфілд Форте брікс і МИР – 6,8–17,2 та 7,2–17,2 мг/кг, що перевищує контрольний варіант на 1,4–8,0 та 1,5–8,0 мг/кг. Враховуючи, що фосфорні і калійні добрива не вносились, то такої помітної різниці за обробки насіння РРР і без них за цими елементами живлення не спостерігалась. Висновки. Обробка насіння регуляторами росту рослин Гуміфілд Форте брікс, МИР і PROLIS значно поліпшувало передусім азотне живлення рослин ячменю озимого. Максимальна кількість нітратів і рухомого фосфору спостерігається в період весняного кущення рослин культури. Від весняного кущення до кінця вегетації, вміст їх у ґрунті зменшується, що свідчить про їх використання рослинами майже до “повної стиглості зерна” і більш інтенсивнішим воно було на варіантах з регуляторами росту рослин та за сівби ячменю озимого в пізніший строк сівби – 20 жовтня.

У статті йдеться про поєднання в системі удобрення фосфорно-калійних та азотних добрив, що необхідно для реалізації генетичного потенціалу сої. Визначено, що головним чинником, який впливає на реалізацію генетичного потенціалу продуктивності сої, є застосування азотних добрив, що також зменшує витрати вологи на формування одиниці врожаю. Доведено, що внесення азотних доб-рив (N60) та (N90) на фосфорно-калійному фоні (Р60К60) дає змогу зменшити на 34–39 % витрати во-логи на формування одиниці врожаю порівняно з варіантом без добрив. Показано збільшення вмісту нітратного й амонійного азоту в шарах ґрунту від 0 до 20 см – 1,1 % і від 20 до 40 см – 4,7 % при внесенні азотних добрив (N30-90 на фоні Р60К60). Виявлено позитивний вплив мінеральних добрив на біометричні показники рослин сої. За результатами досліджень визначено, що найкращими виявили-ся ті варіанти, на яких азотні добрива застосовувалися на фосфорно-калійному фоні. Доцільно за-значити, що за умови збільшення доз азотних добрив спостерігається покращення відповідних пока-зників. Встановлено, що найвища врожайність насіння сої в середньому за роки проведення дослі-джень – 25,3 ц/га, формується на варіанті з внесенням азоту в дозі N90. Перевищення порівняно з варіантом без добрив становить 7,3 ц/га або 42 %. Розбіжність за цим показником на варіантах, де вносили N30 і N60, становить 1,6 ц/га. Доведено позитивний вплив внесення мінеральних добрив на по-казник якості носіння сої. Під час проведення наших досліджень максимальний вміст білка в зерні сої (38,2 %) виявлено у варіанті з внесення по фону азотних добрив у дозі 90 кг/га д. р. Цей же варіант характеризувався і найвищим його виходом з одиниці площі – 9,7 ц/га. Найбільший вміст жиру в зер-ні був виявлений у варіанті без добрив і становив 22,0 %. З’ясовано, що за рахунок внесення азотних добрив покращення умов мінерального живлення сприяло зниженню його вмісту до 20,1 %.

У статті шляхом всебічного аналізу наукових та науково-технічних джерел інформації розглянуте питання використання відходів переробних виробництв у сільському господарстві. Великі об’єми побічного продукту (барди) виробництва спирту зумовили необхідність розробки технології його подальшого використання. Науковцями пропонувалося використовувати концентровану барду як пластифікатор. Але для виробництва концентрованої барди високої якості, необхідно додатково використовувати дорогі енергоресурси. Відома також технологія використання спиртової барди у вигляді сухого продукту, який використовується як поживна добавка до кормів худоби та птиці. Використання сухої спиртової барди у тваринництві зумовлено тим, що вона містить у великій кількості клітковину, дріжджову масу та протеїн. Також відома комплексна біотехнологія переробки відходів спиртового виробництва із використанням дощових черв’яків. У закордонних джерелах описується технологія утилізації мелясної барди анаеробним методом. На сьогодні найбільш оптимальним рішенням вважається використання мелясної барди в якості органічного добрива, оскільки це дозволяє утилізувати відходи виробництва із користю для навколишнього середовища. Барду можна використовувати як розчинник при використанні азотних та калійних добрив, що дозволяє готувати на її основі поживні композиції. Також барду можна використовувати в якості розчинника для пестицидів.

Виконано аналіз відомих методів переробки курячого посліду та осадів стічних вод. Запропоновано термічну переробку зазначених відходів методом окиснювального піролізу. Створено високотемпературну установку періодичної дії для проведення експериментальних досліджень. Вироблено гранули з посліду та осадів стічних вод. В процесі окиснювального піролізу волога посліду перетворюється в пар, який взаємодіє з розпеченим вуглецем і активує його. Після переробки маса посліду зменшується в 2-3 рази, а вміст поживних речовин (Р2О5, К2О) збільшується в порівнянні з вихідним продуктом. Отриманий продукт не містить патогенної мікрофлори, має пористу структуру і достатню механічну міцність, що важливо для його транспортування. За результатами переробки посліду було отримано два продукти: карбонізований послід та горючий газ з теплотою згоряння 5,8…6,1 МДж/м3. Вміст поживних речовин в карбонізованому посліді становив: Р2О5 – (14,0…18,8 %); К2О – (7,8…11,1 %). Активність по йоду – 22,3…24,2 %. Для переробки були відібрані дві партії мулу: мул тривалого зберігання (понад 20 років) очисних споруд м. Києва та свіжий мул (3 роки) м. Львова. В процесі переробки осаду стічних вод було встановлено, що при температурі 800 – 850 °С коксозольний залишок спікається, тому максимальну температуру було обмежено до 700 °С. Вміст Р2О5 в карбонізованому мулі становив 17,3…23 %. Проведеними експериментами підтверджена гіпотеза про можливість термічної переробки посліду і мулу методом окиснювального піролізу в нетрадиційні органічні добрива, які містять фосфор і калій. Відповідно до Європейського зеленого курсу (European Green Deal), планується скоротити застосування мінеральних добрив і засобів захисту рослин на 20 % найближчого десятиліття. Замінити традиційні мінеральні добрива можна органічними: карбонізованим послідом і карбонізованим мулом Бібл. 11 , табл. 1, рис. 3.

The issues of the recoupment of potash fertilizers are considered, which is one of the most controversial in agronomy, since it is precisely this that determines the need for fertilizers and the economic efficiency of their use. It is shown that the payback of fertilizers is a complex value and not constant in different crops. The increase in yield from fertilizers in kind is taken on the basis of field experiments with fertilizers carried out on podzolized chernozem in the Uman NUS. The cost of the increase in yield from the use of potash fertilizers was determined by the average actual sales prices of products prevailing on the market through various sales channels in the 6th quarter of 2021. collecting a yield increase from potash fertilizers. The cost of potash fertilizer was taken at the current price of 16000 UAH/t with the addition of a margin for their delivery to the farm. The costs for the use of fertilizers on the farm and for collecting the increase in yield were set calculated according to the accepted standards. The difference between the value of the yield increase (YI) and additional costs (AC) gives the net income received from the use of fertilizers. The ratio of the cost of increasing the yield to additional costs shows their payback. On the basis of comparing the indicators YI and AC, the boundaries of the economic efficiency of the use of fertilizers were determined: YI>AC (general expression of the task). The minimum necessary increase in yield from fertilizers and the limits of the increase in prices for potash fertilizers were also calculated. It has been established that at a price for potassium chloride of 16000 UAH /t and the cost of its use in optimal doses for field crops against the background of a balanced nitrogen-phosphorus nutrition, the cost of an increase in yield is 1164–14820 UAH/ ha. Payback (unprofitableness) of 1 kg. potash fertilizers vary in a wide range – from – UAH 18.6 to 104,0, depending on the crop. The limit of the unprofitable price per unit of the active substance of potash fertilizers at the optimal dose of application depends on the crop and is in the range of 6.9–129,5 UAH/ha. With the current disparity in prices for crop products and potassium chloride, its use is unprofitable for winter rye, spring barley, grain sorghum and sugar beet (when applied against a background of 40 t/ha of manure). This is due to the availability of podzolized chernozem with mobile potassium compounds, biological characteristics of crops and technologies for their cultivation.

Ukraine is a leader in potato production, among the top three producer countries and ranks second in the world in terms of per capita potato consumption, second only to Belarus. It produces 139 kg per year per capita, with a world average of about 33 kg/person/year. According to UCAB, in recent years the area under potatoes has increased by 2.7% to 1325 thousand hectares. However, the average yield for the last three years was 15.8 t/ha. In some advanced farms of Ukraine the yield reaches 30–40 t/ha due to the introduction of scientific developments in production. However, in general, the potential for economic productivity of potatoes in Ukraine now remains completely untapped. Potato plants are demanding to the presence of nutrients in the soil. Soil nutrients must be available for plants and in sufficient quantity. It causes by the biological characteristics of potatoes. The effectiveness of mineral fertilizers depends on the methods and quality of their application. The traditional method of fertilization involves fertilizers broadcasting on the soil surface with their tillage. As a result of uneven placement of fertilizer granules in the soil layer, the transition of nutrients into unavailable form to plants, which causes the uneven plants development and maturation of tubers. Therefore, one of the ways to improve the potatoes nutrition and reduce nutrient losses and obtain high stable crop yields is the local application of mineral fertilizers in the area of the root system location. Local application of phosphorus determines it better availability throughout the growing season, which provides accelerated growth and development of roots and shoots, as well as the formation of the optimal number of tubers. Local placement of potassium improves its availability and provides enhanced synthesis and transport of carbohydrates in plants, increases the absorption of moisture and nutrients by the roots, strengthens their resistance to disease and improves the quality of tubers. The aim of our researching was to investigate the effectiveness of the phosphorus and potassium application in different methods and phosphorus and potassium rates and to establish it impact in the productivity of seed potatoes. The research was located in the field experiment of the Department of Agrochemistry and Quality of Crop Products named by O.I. Dushechkina NULES of Ukraine on the territory of LLC "Biotech LTD" (Boryspil district, Kyiv region) during 2019–2020. Early-maturing variety Tiras was selected for research. The planting area was 495m2 of the accounting area was 312m2. The experiment was repeated 4 times. The placement of options was systematic. As a result of research it was established that local application of phosphorus and potassium fertilizers provided such a level of yield of Tiras potatoes, which was not inferior to the variant with the fertilizers broadcasting. Yield growth in variants with local application ranged from 0.6 t/ha to 2.9 t/ha, depending on the rates. The application of local fertilizer with the rate of P60K135 caused the highest yield of seed potatoes among the options (33.4 t/ha), as well as the highest yield of seed fraction. It was 31.6 t/ha.

Висвітлено результати досліджень щодо вивчення впливу мінеральних добрив під пшеницю тверду та м'яку яру на польову схожість та урожайність за вирощування її в умовах Лісостепу України. Встановлено, що в Лісостепу України на чорноземі глибокому малогумусному та чорноземі опідзоленому польова схожість рослин залежить від погодних умов, попередника та системи удобрення. Доведено, що у варіантах із внесенням фосфорних та калійних добрив польова схожість насіння була на 4–5 % вищою порівняно з варіантами без внесення добрив. Зі збільшенням норми висіву насіння з 3,0 млн шт./га до 7,0 млн шт./га польова схожість насіння пшениці ярої знижується в середньому на 0,4–1,2 %. The results of researches of influencing of mineral fertilizers under hard and soft wheat on the field germination and productivity for growing in the Forest-Steppe of Ukraine are presented in the article. We found that in the Forest-Steppe of Ukraine on deep black soil with a low humus content and black ashed soil the field germination of plants depends on weather terms, predecessor and system of fertilizer. We proved that in variants with bringing of phosphoric and potassium fertilizers the field germination of seed was on 4–5 % more high comparatively with variants without fertilizers. The germination of spring wheat seed goes down on the average on 0,4–1,2 % with the increase of norm of sowing of seed from 3,0 to 7,0 million units per hectare.

Україна одна з не багатьох країн, яка має природні запаси майже всіх цінних й корисних хімічних елементів, багато яких міститься у кількості достатній для організації промислових виробництв. З відходів калійного виробництва можна отримати тисячі тон цінної хімічної продукції, серед яких й необхідні калійні добрива, яка Україна імпортує, кухонна сіль, хлорид магнію, сполуки рідкоземельних елементів та інші.
Ukraine is one of the few countries that has natural reserves of almost all valuable and useful chemical elements, many of which contain in an amount sufficient to organize industrial production. With potash production waste can be thousands of tons of valuable chemicals, including fertilizers and necessary potassium, which Ukraine imports, salt, magnesium chloride, compounds of rare earth elements and others.

Геращенко, П. О. Вплив окремих агротехнічних заходів в інтенсивній технології вирощування гречки посівної (Fagopyrum esculentum) на урожайність культури : випускна кваліфікаційна робота : 201 "Агрономія" / П. О. Геращенко ; керівник роботи Л. А. Шевченко ; НУ "Чернігівська політехніка", кафедра аграрних технологій та лісового господарства. – Чернігів, 2021. – 48 с.
У роботі представлені результати визначення впливу новітніх калійних та фосфорних безхлорних добрив на вирощування гречки в умовах Чернігівської області. За результатами досліджень встановлено, що максимальна продуктивність посівів та найкраща якість зерна гречки досягається при дозріванні на рослинах 70% плодів, що можливо завдяки правильній комбінації калійних та безхлорних добрив, при двофазному способі збирання яких урожай зерна становить у середньому 1,02–1.16 t/ha.га.
The paper presents the results of determining the influence of the latest potassium and phosphorus chlorine-free fertilizers on the cultivation of buckwheat in the Chernihiv region. According to research, it is established that the maximum productivity of crops and the best quality of buckwheat grain is achieved when ripening on plants 70% of the fruit, which is possible due to the right combination of potassium and chlorine-free fertilizers, with a two-phase method of harvesting the grain yield averages 1.02–1,16 т/