Contents
Academic literature on the topic 'Диференціація соціальна'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the lists of relevant articles, books, theses, conference reports, and other scholarly sources on the topic 'Диференціація соціальна.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Journal articles on the topic "Диференціація соціальна"
1
Perevozova, I. V., and I. R. Popadynets. "СОЦІАЛЬНА РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ СУБ’ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ." Actual problems of regional economy development 2, no. 12 (April 26, 2016): 60–68. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.12.60-68.
Full textAbstract:
Стаття спрямована на дослідження соціальної результативності суб’єктів підприємницької діяльності. Соціальний аспект підприємництва стає необхідною компонентою ділового успіху, зростання прибутковості та конкурентоспроможності, а також мінімізації ризиків. Соціальна результативності представлена як відповідність розвитку господарської діяльності основним соціальним потребам і цілям суспільства, інтересам трудового колективу і окремої людини. Дослідження соціальної результативності суб’єктів підприємницької діяльності запропоновано аналізувати за допомогою соціальних факторів. Соціальні фактори характеризуються мінливістю очікувань, відносин та інтересам суспільства, колективу чи індивіда.
Запропонована узагальнена класифікація факторів, що здійснюють вплив на соціальну результативність підприємницької діяльності, виділено зовнішні та внутрішні фактори. До зовнішніх факторів віднесли: рівень доходів населення; диференціація населення за доходами; міграційні процеси; рівень заробітної плати; рівень легалізованості доходів населення; сімейний статус населення; рівень зайнятості населення; вікова структура населення тощо. Стосовно внутрішніх факторів, то доцільно виділити наступні: низький рівень професійної базової підготовки, використання низько кваліфікованих працівників, відсутність умов для застосування креативних здібностей, недосконалість ефективної системи мотивації професійного зростання, відсутність спеціалізованих центрів для підвищення кваліфікації тощо. Кількісний та якісний аналіз вище зазначених факторів дасть змогу визначити рівень соціальної результативності суб’єктів підприємницької діяльності.
Для аналізу ступеня впливу факторів на результативність діяльності розроблена анкета експертного оцінювання, яка представлена у вигляді оціночної шкали.
Проведене анкетування та оброблення думок експертів і визначений ступінь впливу факторів на соціальну результативність підприємницької діяльності. Оцінка рівня соціальної результативності суб’єктів підприємницької діяльності експортним методом конкретного фактора і представлена формулою. Шкала оцінки рівня соціальної результативності суб’єктів підприємницької діяльності у відсотковому еквіваленті за окремими факторами: 100-90 – високий рівень; 89-75 – середній рівень; 74-60 – задовільний рівень; 59-40 – низький рівень; 30-0 – відсутній рівень.
В статті окремо розраховані рівні соціальної результативності суб’єктів підприємницької діяльності для зовнішніх та внутрішніх факторів. Встановлено, що і зовнішні, і внутрішні фактори знаходяться на середньому рівні, тобто попадають в проміжок 89%-75%.
Дані розрахунки демонструють резерв для підвищення соціальної результативності суб’єктів підприємницької діяльності. Основні заходи щодо підвищення соціальної результативності суб’єктів підприємницької діяльності доцільно об’єднати в наступні групи: науково-технічна група; організаційно-економічна група; соціально-психологічна група; зовнішньоекономічна група. Дані резерви дозволяють максимально скоротити резерв рівня соціальної результативності суб’єктів підприємницької діяльності, що, у свою чергу, підвищить їхню ефективність і конкурентоспроможність, а також знизить підприємницькі ризики.
Отже, зростання результативності виявляється в максимізації соціального та економічного ефекту і мінімізації робочого часу. Соціальний результат суб’єктів підприємницької діяльності знаходить вираження у забезпеченні кращих умов життя створюються передумови для майбутнього розвитку як колективу, так і індивіда загалом. Механізм соціальної результативності суб’єктів підприємницької діяльності є основою розвитку, переходу від простих до складних потреб, від матеріальних до духовних, від економічних до політичних, отже, до всебічно розвиненої індивідуальності. При цьому вищі потреби повинні розглядатись як головне багатство суспільства, головний чинник його економічного і соціального прогресу. Суперечність між необмеженим зростанням соціальних і економічних потреб та обмеженими ресурсами додаткового часу, який може бути спрямований для задоволення їх в кожний певний момент, виступає рушійною силою соціально-економічного розвитку.
2
Спицька, Ліана, and Наталія Завацька. "Диференціація соціально-психологічних чинників розладів афективного спектру особистості: мікро-, мезо- та макрорівні." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 1(54) (2021): 146–52. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-54-1-146-152.
Full textAbstract:
В статті проведено структурно-рівневий аналіз соціально-психологічних чинників афективних розладів особистості зрілого віку в кризові періоди життя та здійснено їх диференціацію на макро-, мезо- та мікрорівнях. Серед чинників макрорівня, які впливають на виникнення і розвиток афективних розладів особистості в цей період виокремлені: соціально-економічні та соціально-політичні (невисокий рівень соціально-економічного статусу, пасивна соціальна позиція); культуральні норми і цінності (патогенні цінності і установки культури, зокрема, стереотипи, повʼязані з культом стриманості, сили, успіху і досконалості); культивування високих перфекціоністських стандартів сучасного суспільства (щодо рівня освіти, зовнішності тощо). Серед соціально-психологічних чинників мезорівня превалюють: дисфункції структури сімʼї та сімейного функціонування; порушення мікродинаміки та ідеології сімʼї; стресогенність життєвий подій, наявність вираженого психологічного стресу; обмеженість мережі соціальної підтримки та її ядра. Соціально-психологічними чинниками мікрорівня щодо афективних розладів особистості зрілого віку в кризові періоди життя виступають: соціально-демографічні (приналежність до жіночої статі, невисокий рівень освіти тощо); вразливість типології особистості (типологічний підхід); вразливість особистісних рис, установок і переконань (параметричний підхід); афективно-когнітивний стиль особистості (стильовий підхід); порушення соціально-психологічної регуляції поведінки та діяльності. Ключові слова: особистість зрілого віку, кризові періоди життя, афективні розлади, соціально-психологічні засоби корекції.
3
Lokhvytska, Liubov, and Maria Groenwald. "СОЦІАЛЬНІ ЧИННИКИ ВПЛИВУ НА ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ЗАКЛАДІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ." Psycholinguistics in a Modern World 16 (December 17, 2021): 194–99. http://dx.doi.org/10.31470/10.31470/2706-7904-2021-16-194-199.
Full textAbstract:
Представлені матеріали актуалізують питання окреслення соціальних факторів, що впливають на формування професійної мовленнєвої компетентності у майбутніх педагогів дошкільних закладів. Важливість проблеми викладена в сучасних документах українського суспільства – професійних стандартах «Керівник (директор) дошкільного навчального закладу», «Вихователь дошкільного навчального закладу». Метою дослідження було з’ясування та обґрунтування соціальних факторів, які впливають на процес формування професійної мовленнєвої компетентності у майбутніх педагогів дошкільних навчальних закладів. Для цього були використані наступні теоретичні методи: аналіз, синтез, узагальнення та конкретизація результатів сучасних досліджень даної проблеми. На основі вивчення літератури та джерельної бази нами визначено такі соціальні чинники формування професійної мовленнєвої компетентності у майбутніх педагогів дошкільної освіти: соціальна природа мови та соціального середовища; її соціальна диференціація (відповідно до професійних обов’язків та функцій особистості); поточна мовна ситуація та розробка певних пріоритетів; взаємодія мови та культури та їх взаємовплив. Перспективами подальших досліджень є низка психологічних факторів формування професійної мовленнєвої компетентності у майбутніх педагогів дошкільної освіти.
4
Присяжнюк, О. "Соціальна диференціація різних територіальних типів вимови." Вісник Львівського університету ім. Івана Франка. Серія іноземні мови, Вип. 13 (2006): 24–31.
Find full text
5
Palahnyuk, Olha. "Соціальна солідарність в контексті пошуку шляхів досягнення і збереження цілісності суспільства: міждисциплінарний аналіз." Проблеми політичної психології 24 (December 30, 2021): 73–94. http://dx.doi.org/10.33120/popp-vol24-year2021-66.
Full textAbstract:
Актуальність статті визначається необхідністю поглиблення соціально-психологічних уявлень про соціальну солідарність, її структуризацію і особливості функціонування в умовах суцільних диференціацій, дизінтеграцій і конфліктів та пошуку шляхів досягнення й збереження цілісності суспільства.
Метою статті є вивчення структуризації соціальної солідарності з акцентуацією уваги на сучасних підходах та перспективах її розроблення в межах соціальної психології в умовах поглиблення соціальної диференціації і трансформаційних змін українського суспільства.
Методологія та наукові підходи: метатеоретична концепція діалогічної форми солідарності (Ю. Габермаса, 2000); положення теорії соціального порівняння, за яким утворення великих соціальних груп є основою ідентифікації як оцінювання їхніми членами точності своїх особистих переконань і поглядів (Л. Фестінгер, 1999); положення про соціальні трансформації, які виступають «наскрізною рамкою аналізу» (Н. Богомолова, 2002); положення про тотальну індивідуалізацію життя, становлення рефлексуючого суб’єкта (Бек, 2000); визначення спільнот як особистих мереж, які більше не обмежуються географічними районами і мають можливість надавати різні види підтримки, що виступають проявами солідарності (Wellman and Wortley, 1990).
Результати. Визначено, що соціальна солідарність – це специфічна властивість суспільства, що виникає стихійно або керовано на основі інтеграції особистісних потенціалів солідарності більшості його членів, завдяки чому відбувається конвергенція суспільних процесів на спільній меті та формується згуртованість на рівні великих груп. Встановлено, що солідарність як згуртованість великих груп уможливлює ефективне вирішення проблем та досягнення цілей сталого розвитку; що є потреба в новому погляді на поняття та механізми солідарності пов’язана з тим, що багато феноменів сучасних солідаризаційних процесів сьогодні неможливо пояснити виключно на засадах класичних теорій солідарності. Загальноприйнятим визначено поняття «нова солідарність», яке втрачає територіальну, класову заангажованість, перестає відтворювати постійну спільність інтересів, цінностей.
Висновки. Психологічне структурування соціальної солідарності уможливлює розмежування її особливостей на різних соціальних вимірах. Акцентування уваги на соціальній взаємодії, комунікації, ролі довіри, соціальної відповідальності та толерантності у процесах солідаризації розкриває специфіку різновекторної площини досягнення і збереження соціальної солідарності. Особистість формує своє усвідомлене ставлення до певних перспектив суспільного життя, психологічним осередком якого виступає «особистісний потенціал солідарності». Солідарність як згуртованість великих соціальних груп досягається за рахунок дії таких механізмів, як переживання співпричетності, полілогу спільнот, висхідної та низхідної ініціатив та динамічного балансу процесів конкуренції і кооперації спільнот.
6
Бозоян, Микола, and Олена Блискун. "Психологічні особливості розвитку соціальної зрілості майбутніх правоохоронців в процесі реінтеграції." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 3(56)Т3 (2021): 35–44. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-3-35-44.
Full textAbstract:
У статті розкрито психологічні особливості розвитку соціальної зрілості майбутніх правоохоронців в процесі реінтеграції. У дослідженні застосовано методи спостереження, бесіда, анкетування, методи аналізу документів та експертних оцінок, стандартизовані та проєктивні методи дослідження, за допомогою яких розкрито особливості мотиваційних та когнітивних психічних станів майбутніх правоохоронців в процесі реінтеграції; визначено соціальні механізми інтеріоризації і трансформації цінностей майбутніх правоохоронців в процесі реінтеграції; виокремлено чинники ефективності процесу реінтеграції майбутніх правоохоронців у показниках ідентичності та соціальної зрілості; виявлено вплив соціального самопочуття та субʼєктивного соціального благополуччя на успішність процесу реінтеграції. Зʼясовано вплив соціального самопочуття (когнітивно-оцінної, мотиваційно-ціннісної, емоційно-поведінкової складових) та субʼєктивного соціального благополуччя майбутніх правоохоронців в процесі реінтеграції (соціальної помітності, соціальної дистантності, емоційного прийняття, соціального схвалення, соціальних переконань) на успішність процесу реінтеграції. Проведено диференціацію чинників ефективності процесу реінтеграції майбутніх правоохоронців у показниках її ідентичності (за когнітивним, емотивним, конативно-діяльнісним, ціннісно-орієнтаційним компонентами) та соціально-психологічної зрілості (за особистісним, рефлексивним та функціональним компонентами). З метою реалізації принципу комплексності в оцінці результату реінтеграції майбутніх правоохоронців задіяно інтеграційний показник соціально-психологічної спроможності/неспроможності особистості, як багатокомпонентне утворення, що характеризує рівень розвитку особистості. Ключові слова: майбутні правоохоронці, соціальна зрілість, реінтеграція, соціально-психологічне забезпечення розвитку соціальної зрілості.
7
Shaposhnykova, I. V. "Зміни цінностей студентської молоді в умовах українських реалій." Grani 18, no. 5 (March 24, 2015): 53–57. http://dx.doi.org/10.15421/1715098.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано взаємозв’язок під час формування трудових та професійних цінностей студентської молоді у процесі соціальної взаємодії із безпосереднім оточенням протягом періоду здобуття молодою людиною освіти. Автор розглядає гіпотези Р.Інгельхарта щодо радикальних змін цінностей, погляди С. Фланагана про існування не однієї, а двох ціннісних площин у суспільній свідомості, виокремлює низку проблем, котрі перешкоджають інтеграції молоді до соціальних структур та процесів. Звернено увагу на те, що процеси суспільної постмодернізації також поглиблюють диференціацію, що додатково посилює проблему трудової соціалізації та інтеграції. З огляду на це варто говорити про необхідність подолання дезінтегрувальних тенденцій і виходу з конфліктної ситуації в межах окремих соціальних груп (у першу чергу в міжпоколінському розрізі). Аналізуючи думки Т. Парсонса, констатовано, що повною мірою про інтеграційні процеси в такому разі говорити не можна, адже стан інтегрованості припускає наявність упорядкованих безконфліктних відносин усередині соціальної системи, основними найважливішими характеристиками якої визнається «стабільність» і «соціальний порядок» . Окреслені нами соціальні процеси навпаки поглиблюють конфліктність у соціальній системі (через скорочення попиту на працю в кризових економіках, до якої можна віднести економіку України). При цьому відсутність інтеграції взагалі унеможливлює конкуренцію молоді на ринку праці. Відтак вочевидь існують (або мають існувати) інші, відносно безконфліктні форми соціальної взаємодії, соціальної інтеграції до праці та трудової соціалізації. Відтак процеси суспільної постмодернізації також поглиблюють диференціацію, що додатково посилює проблему трудової соціалізації та інтеграції. Також значення набуває збереження цілісності й стабільності суспільства в цілому шляхом пошуку системоутворювальних інтегрувальних соціальних механізмів. Вочевидь дефіцитна праця (що стала дефіцитом унаслідок економічної кризи) таким ресурсом виступати не може. Тому основною детермінантою стабілізації має виступати керованість суспільних конфліктів (протиріч), яких уникнути неможливо. Констатовано,що зазвичай відповідальність за безуспішні інтеграційні процеси покладається на соціальний інститут освіти, що не створює достатніх умов для реалізації професійних можливостей молоді (дає неякісні знання, не забезпечує якісної практики тощо), перешкоджає її самореалізації, сприяючи тим самим її соціальному виключенню.
8
Гнатенко, К. В. "Принципи соціального забезпечення - основа галузі права соціального забезпечення." Прикарпатський юридичний вісник, no. 2(31) (September 3, 2020): 52–55. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i2(31).564.
Full textAbstract:
У статті розглянуто принципи соціального забезпечення як основу формування та розвитку галузі права соціального забезпечення, яка сьогодні є однією з ключових галузей права, оскільки її норми спрямовані на реалізацію одного з найважливіших конституційних прав людини - права на соціальний захист. Втім, проголошене, але не реалізоване на практиці, воно віддаляє державу від курсу демократичних перетворень і суспільного благополуччя. Для ефективної й дієвої реалізації цього права встановлюється система принципів, на якій ґрунтується соціальне забезпечення. Принципи права соціального забезпечення визначено як основоположні ідеї, керівні положення й основні начала, засновані на міжнародних стандартах у галузі соціальної політики та закріплені в нормах національного законодавства, які втілюють у собі науково обґрунтовані розробки та ідеологічно закріплені концепції в галузі соціального забезпечення та сприяють більш ефективному та соціально справедливому розподілу державних грошових коштів і коштів недержавних соціальних фондів між громадянами, котрі в установленому законом порядку набувають право на отримання соціального забезпечення в одній або декількох формах.
Зазначено, що у разі суттєвої зміни суспільних відносин у сфері соціального забезпечення виникає потреба у зміні змісту визнаних принципів права соціального забезпечення. Тобто останні повинні формуватися поетапно залежно від економічного становища в Україні. Отже, до основних принципів соціального забезпечення запропоновано віднести: всебічність (універсальність) соціального забезпечення; рівність прав і можливостей, заборону дискримінації; соціальну справедливість; єдність і диференціацію у соціальному забезпеченні населення України; цільове й ефективне використання коштів державних і недержавних соціальних фондів; незменшуваність змісту й обсягу соціальних виплат і послуг; державну гарантованість установлених прав у сфері соціального забезпечення; солідарність і субсидування у соціальному забезпеченні; прозорість, своєчасність і повноту соціального забезпечення населення; забезпечення рівня життя, не нижчого за прожитковий мінімум, встановлений законом; урахування вимог норм міжнародних договорів України у сфері соціального забезпечення.
9
Ziskin, Oleksandr. "Вплив глобалізації на інститут соціальної держави: руйнація чи модернізація?" Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, no. 2 (6) (October 31, 2019): 108–17. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2019-02-108-117.
Full textAbstract:
Досліджено особливості функціонування інституту соціальної держави в умовах глобалізації. Проаналізовано три сценарії впливу глобалізації на соціальну державу – негативний, скептичний і позитивний. Відзначено, що негативний сценарій доводить зв’язок між глобалізацію та скороченням соціальних держав; цей зв’язок визначено як руйнівний, бо національні держави втрачають автономію щодо політики соціального забезпечення. Скептичний сценарій аргументує незначний вплив економічної глобалізації на соціальну державу, а також збереження потенціалу національних держав щодо самостійності соціальної політики. Позитивний сценарій має найменшу підтримку в політологічному дискурсі; він передбачає, що глобалізація та соціальна держава сумісні та взаємно посилюють одна одну. У статті констатовано, що щодо визначення змісту, меж, наслідків впливу глобалізації на соціальну державу стійкий науковий консенсус відсутній. Доведено робочі гіпотези: 1) економічна глобалізація в її неоліберальній формі, попри очевидні переваги, провокує надмірну диференціацію доходів, міграційні потоки, сприяє технологічному безробіттю тощо; 2) інститут соціальної держави в межах нинішніх його моделей, не спроможний адекватно реагувати на них, а відтак є перспектива на оновлення національних моделей соціальної політики. Підкреслено, що глобалізація впливає на інститут соціальної держави не за єдиним сценарієм у різних країнах. Висловлено припущення, що рівень впливу глобалізації на соціальну державу узалежнений від моделі соціальної держави; зокрема найсильнішим він є щодо соціальної держави соціал-демократичної моделі. Наголошено, що міра впливу глобалізації на соціальну державу на сьогодні ще узалежнена від позиції самих національних держав, найперше – їх готовності реформувати національні системи соціального забезпечення в напрямі до впровадження систем активного соціального захисту (стимулювання активності людини на ринку праці, обмеження пасивних витрат тощо).
10
Стахів, О. О. "СУЧАСНИЙ МЕТОД АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ." Herald of Lviv University of Trade and Economics Law sciences, no. 10 (November 18, 2021): 55–61. http://dx.doi.org/10.36477/2616-7611-2021-10-08.
Full textAbstract:
У статті розкривається зміст і специфіка сучасного методу адміністративно-право- вого регулювання соціально-трудових відносин в Україні. Встановлено, що ознаками методу адміністра- тивно-правового регулювання трудових відносин є ті його властивості, що закономірно і об’єктивно зумовлені предметом і власне методом адміністративно-правового регулювання. Доведено, що точ- ність у визначенні способів адміністративно-правового регулювання, які впливають один на одного шляхом поєднання і співвідношення, дають змогу врахувати динамізм, трансформацію, диференціацію ознак соціально-трудових відносин, формувати нові форми організації праці, визначити подальше регу- лювання соціально-трудових відносин на різних рівнях з метою оптимального поєднання і врахування інтересів і на рівні підприємства, і на рівні галузі, і на рівні держави. Наголошується, що посилення договірних начал проявилось у відмові держави від регулювання деяких елементів соціально-трудо- вих відносин. Звернено увагу на певну зміну методу, який характеризується не лише поєднанням цен- тралізованого і локального, але й публічного і договірного регулювання соціально-трудових відносин. Наголошено, що в основу диференціації адміністративно-правового регулювання соціально-тру- дових відносин, слід покласти спрямованість методу – способів адміністративно-правового регу- лювання: публічного (централізованого), колективно-договірного (локального) та індивідуально- договірного регулювання соціально-трудових відносин, що будуть враховувати особливий підхід до регулювання спеціальних суб’єктів соціально-трудових відносин, забезпечуючи таким чином рівність прав і можливостей у сфері праці всіх суб’єктів соціально-трудових відносин. Встановлено, що одним з основних засобів забезпечення динамізму методу адміністративно-правового регулювання соціально- трудових відносин є запровадження багаторівневої системи адміністративно-правового регулю- вання, яка зумовлена насамперед дуалізмом самої сфери соціально-трудових відносин, що поєднала в собі елементи публічного і приватного права. В якості напрямку розвитку вітчизняного законодав- ства вказано на посилення диференціації адміністративно-правового регулювання соціально-трудових відносин, що свідчить про певну трансформацію методу, таку його рису, як єдність і диференціація адміністративно-правового регулювання.
Dissertations / Theses on the topic "Диференціація соціальна"
1
Максименко, Яна Анатоліївна, and Е. Д. Базарова. "Соціальна диференціація в світі та Україні." Thesis, Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2018. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/40203.
Full text
2
Головешко, Олександр Сергійович. "Історичні райони міста Харкова." Thesis, НТУ "ХПІ", 2015. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/15473.
Full text
3
Дудкін, Олександр Валентинович, Александр Валентинович Дудкин, Oleksandr Valentynovych Dudkin, and С. І. Захарченко. "Диференціації доходів населення України." Thesis, Сумський державний університет, 2013. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/33420.
Full textAbstract:
У забезпеченні ефективності функціонування економіки країни особливо важливе значення має дослідження соціальної диференціації населення. Нерівність у розподілі доходів проявляється у кожному суспільстві, що призводить до стратифікації, розподілу людей на різні групи. Виникає напружений стан суспільства, спричинений невдоволеністю через різницю рівнів життя різних страт.
При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/33420
4
Федчишина, К. В. "До визначення єдності і диференціації у праві соціального забезпечення." Thesis, Сумський державний університет, 2014. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/36803.
Full textAbstract:
У ст. 46 Конституції України закріплене одне з найважливіших прав людини – право на соціальний захист. Для його реалізації держава має створити ефективний механізм правового регулювання відносин в сфері соціального забезпечення, адже іноді для людини саме соціальне забезпечення є єдиним джерелом доходу, а відтак і існування. В цьому контексті важливого значення набуває дослідження теоретичних засад права соціального забезпечення в Україні, в тому числі й питань єдності і диференціації у цій галузі права.
При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/36803
5
Канчура, А. Р., and Є. В. Смоліговець. "Дослідження проблем і перспектив сталого розвитку регіонів України." Thesis, Чернігів, 2021. http://ir.stu.cn.ua/123456789/24912.
Full textAbstract:
Канчура, А. Р. Дослідження проблем і перспектив сталого розвитку регіонів України : випускна кваліфікаційна робота : 051 "Економіка" / А. Р. Канчура, Є. В. Смоліговець ; керівник роботи О. О. Самко ; НУ "Чернігівська політехніка", кафедра теоретичної та прикладної економіки. – Чернігів, 2021. – 110 с.Об'єктом дослідження є сталий розвиток регіонів України та процеси, які зумовили територіальну диференціацію. Предметом дослідження є теоретико-методичні основи та практичні рекомендації щодо підвищення рівня сталого розвитку регіонів України та зменшення територіальної диференціації. Метою випускної кваліфікаційної роботи є дослідження теоретико- методологічних аспектів оцінки сталого розвитку регіонів Україні та проблем територіальної диференціації. Для досягнення мети були поставлені та розв’язані наступні завдання: вивчення та систематизація теоретичних підходів до оцінки сталого розвитку; визначення системи індикаторів, що характеризують економічну, екологічну та соціальну компоненти сталого розвитку; дослідження перспектив сталого розвитку регіонів України; дослідження сталого розвитку Чернігівської області; вивчення причин територіальної диференціації за рівнем сталого розвитку; розробка заходів щодо підвищення рівня сталого розвитку регіонів України; розробка практичних рекомендацій щодо зменшення територіальної диференціації за рівнями сталого розвитку. За результатами дослідження було запропоновано заходи щодо підвищення рівня сталого розвитку регіонів України, в тому числі, Чернігівської області, та зменшення територіальної диференціації. Одержані результати можуть бути використані при розробці регіональних та національних програм по підвищенню рівня сталого розвитку регіонів України.
The object of study is the sustainable development of regions of Ukraine and processes that led to territorial differentiation.. The subject of research is the theoretical and methodical bases and practical recommendations in relation to the increase of level of sustainable development of regions of Ukraine and reduction of territorial differentiation. To achieve this goal, the following tasks were set and performed: study and systematization of the theoretical going near the estimation of sustainable development; determination of the system of indicators that characterize the economic, ecological and social components of sustainable development; research of prospects of sustainable development of regions of Ukraine; research of sustainable development of the Chernihiv area; a study of reasons of territorial differentiation is after the level of sustainable development; development of events is in relation to the increase of level of sustainable development of regions of Ukraine; development of practical recommendations is in relation to reduction of territorial differentiation after the levels of sustainable development. On results research events offered in relation to the increase of level of sustainable development of regions of Ukraine, including, Chernihiv area, and reduction of territorial differentiation. The got results can be drawn on at regional and national program development on the increase of level of sustainable development of regions of Ukraine.
6
Холонюк, О. Л. "Регіональна диференціація цін як свідчення нерівномірного соціально-економічного розвитку регіонів України." Thesis, Видавництво СумДУ, 2011. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/13920.
Full textAbstract:
Регіональна диференціація цін є свідченням нерівномірного соціально-економічного розвитку регіонів України. Зрозуміло, що неможливо забезпечити ідеальне вирівнювання показників соціально-економічного розвитку, а отже, і цін. Нерівномірний просторовий розподіл видів діяльності чи галузей виробництва властивий будь-якій економічній системі. Проте необхідно забезпечити такий рівень розвитку регіонів, за якого існуюча диференціація цін не була б перепоною у формуванні економічної цілісності держави, проведенню ринкових реформ і не викликала б соціальної напруги в суспільстві.
При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/13920
7
Поліщук, Т. В. "Вплив соціально-середовищних факторів на процеси диференціації навчальної та фізкультурно-оздоровчої діяльності студентів." Thesis, Сумський державний університет, 2016. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/48671.
Full textAbstract:
Ведучими і прогностично значущими соціально-
середовищними факторами, які впливають на адаптацію
студентів, їх професійну успішність, є показники, що
характеризують відносини між рідними і близькими, тоді як
інші показники конфліктності виконують роль уточнюючих
поправок і є наслідком порушення поведінкових реакцій і
психічного стану.
Аналіз результатів роботи показує про тісний зв’язок
поведінкових реакцій, психічного і фізичного стану в процесах
формування професійної успішності студентів.
8
Чебанова, Тетяна Олексіївна. "Соціальні детермінанти міжгрупової диференціації гендерних груп." Магістерська робота, 2020. https://dspace.znu.edu.ua/jspui/handle/12345/1963.
Full textAbstract:
Чебанова Т. О. Соціальні детермінанти міжгрупової диференціації гендерних груп : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 053 «Психологія» / наук. керівник М. Г. Ткалич. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 83 с.UA : Робота викладена на 83 сторінці, 2 рисунка, 6 таблиць. Перелік посилань включає 68 джерел. Об’єкт дослідження: міжгрупова диференціація як соціально-психологічний феномен. Основою для формування гендерних відносин є поляризація, диференціація позицій чоловіків і жінок (як представників різних гендерних груп), яка, на наш погляд, пов’язана з феноменами нерівності, домінування, влади, підпорядкування. При цьому, важливим є не лише усвідомлення приналежності до певної гендерної групи і ідентифікації з нею, – актуальним є налагодження відносин між членами різних груп як загалом, так і зокрема. Аспектів життя, де чоловіки та жінки зустрічаються задля безпосередньої взаємодії безліч – це соціальна, економічна, політична, культурна, сімейна, сексуальна та інші сфери. На наш погляд, знання механізмів взаємодії гендерних груп та міжгрупової диференціації дозволить уникнути негативних наслідків взаємодії та налагодити співпрацю в будь-якій сфері життя: професійної, сімейної, особистої та ін. Наукова новизна кваліфікаційної роботи полягає в а) визначенні особливостей впливу феноменів інгрупового фаворитизму та аутгрупової дискримінації при взаємодії гендерних груп; б) розробці практичного підходу до впровадження програми подолання негативних наслідків міжгрупової диференціації в гендерних групах в процесі їх взаємодії.
EN : The work is set out on 83 pages, 2 figures, 6 tables. The list of links includes 68 sources. Object of study: Intergroup differentiation as a socio-psychological phenomenon. The basis for the formation of gender relations is the polarization, differentiation of the positions of men and women (as representatives of different gender groups), which, in our opinion, is related to the phenomena of inequality, domination, power, subordination. Not only is awareness of and identification with a particular gender group important, it is also important to establish relationships between members of different groups, both in general and in particular. Aspects of life where men and women meet for the sake of direct interaction are many - social, economic, political, cultural, family, sexual and other spheres. In our opinion, knowledge of the mechanisms of interaction between gender groups and intergroup differentiation will avoid the negative consequences of interaction and establish cooperation in any sphere of life: professional, family, personal and others. The scientific novelty of the qualification work is a) to determine the features of the influence of the phenomena of group favoritism and outgroup discrimination in the interaction of gender groups; b) developing a practical approach to the implementation of the program to overcome the negative effects of intergroup differentiation in gender groups in the process of their interaction.
9
Простотіна, С. В. "Вимірювання диференціації доходів населення в системі регулювання соціально-економічного розвитку регіонів." Дисертація, 2010. http://eprints.kname.edu.ua/21952/1/68_aref_Prostotina.pdf.
Full text
10
Ли, Шуан. "Теоретико-методичні засади та механізм подолання соціально-економічної диференціації регіонів (на прикладі китайської народної республіки)." Дисертація, 2009. http://eprints.kname.edu.ua/21943/1/52_aref_LiShuang.pdf.
Full text