Academic literature on the topic 'Дитяча амбулаторія'

У передовій статті наведено дані про структуру та функції лікувально-профілактичного закладу комунальної форми власності – міський нефрологічний центр нефрології та діалізу, регламентовані Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 04.12.2018 року № 2182 «Про затвердження Статуту Комунального некомерційного підприємства «Київський міський центр нефрології та діалізу») та який надає вторинну(спеціалізовану) та третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу дорослим та дітям.Відповідно до ліцензії Наказ № 1650 від 19.07.2019 “Про ліцензування медичної практики”, КНП «Київський міський центр нефрології та діалізу» маєправо на провадження господарської діяльності медичної практики за спеціальністю організація і управління охороною здоров’я, клінічна лабораторна діагностика, клінічна біохімія, дитяча нефрологія, нефрологія, ультразвукова діагностика, хірургія, анестезіологія, дитяча анестезіологія; за спеціальністю молодших спеціалістів з медичною освітою: сестринська справа, лабораторна справа (клініка). У Центрі працює 298 працівників, з них надання медичної допомоги забезпечують 59 лікарів та 101 молодший спеціаліст з медичною освітою. У складі лікарів – 1 доктор медичних наук та 5 кандидатів медичних наук. Центр забезпечує щоденне амбулаторне консультуваннякиян, цілодобове консультування пацієнтів, які перебувають на лікуванні в медичних закладах, підпорядкованих департаменту охорони здоров’я, госпіталізацію хворих нефрологічного профілю з усіх районів м. Києва.

Мета: дослідити та проаналізувати ресурси та основні показники діяльності стаціонарного сектору травмато­логічної служби системи охорони здоров’я Закарпатської області. Матеріали і методи. У ході виконання дослідження використано статистичний метод та метод структурно-логічного аналізу. Матеріалами дослідження слугували дані галузевої статистичної звітності по Закарпатській області за 2014–2018 рр. Результати. У 2018 р. в області введено 112,25 посад лікарів ортопедів-травматологів, із яких 16,0 – посади дитячих лікарів ортопедів-травматологів. Із загальної кількості посад в амбулаторно-поліклінічних підрозділах введено 37 посад лікарів ортопедів-травматологів, у тому числі 9,0 посад дитячих лікарів ортопедів-травматологів, що, відповідно, становить 32,9 та 56,3 % від їх загальної кількості. Рівень укомплектованості штатних посад лікарів ортопедів-травматологів у 2018 р. становив 93,1 %, у тому числі в амбулаторно-поліклінічних підрозділах – 89,9 %. В області зареєстрована тенденція до збільшення госпітальних ліжок, кількість яких у 2018 р. становила 399 травматологічних і 32 ортопедичних ліжок, що, відповідно, склало 3,18 та 0,25 на 10 тис. населення. Встановлено скорочення середньої зайнятості спеціалізованих госпітальних ліжок. Зайнятість травматологічних ліжок скоротилася на 1,55 днів і склала 320,75 днів на рік, а зайнятість ортопедичних ліжок – на 10,8 днів на рік і склала 302,06 днів на рік. За період дослідження мали тенденцію до збільшення середні терміни лікування пацієн­тів у стаціонарі, які в 2018 р., відповідно, становили 11,63 та 9,66 днів. За весь період дослідження летальність не перевищувала 1 %. Висновки. У ході дослідження встановлено, що ресурсна база травматологічної служби може забезпечити населення стаціонарною травматологічною і ортопедичною допомогою.

В роботі конференції взяли участь науковці кафедр НМАПО імені П.Л.Шупика: неврології та рефлексотерапії, неврології №1, стоматології, сімейної медицини та амбулаторно-поліклінічної допомоги, стоматологічного центру НМАПО імені П.Л.Шупика (м. Київ), ДУ «Національний інститут раку» (м. Київ), Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (м. Львів), ДУ «НІССХ імені М.М. Амосова (м. Київ), Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пірогова (м. Вінниця), Львівської обласної клінічної дитячої лікарні (м. Львів), Республіканської лікарні "ОХМАТДИТ" (м. Київ), Клінічної лікарні «Феофанія» (м. Київ). На конференції розглядались актуальні питання лікування больових синдромів різного ґенезу та локалізації з позицій доказової медицини та згідно існуючих в Україні та світі протоколів лікування. Доповідачі ознайомили учасників заходу з сучасними методами знеболювання при онкологічній патології та проведення реґіонарної анестезії при оперативних втручаннях, підкреслили роль реабілітації при розвитку вертеброгенної патології.

Актуальність. Історична хронологія побудови державної системи організації стоматологічної служби України розкриває перші кроки створення та подальшого розвитку стоматології як невід’ємної складової наукової і клінічної медицини. У 1920 році в Україні запроваджено принципово нову організаційно-економічну модель стоматологічної допомоги з державним фінансуванням, що передбачала охоплення всього населення держави. Багаторічна історія є найкращим підґрунтям для аналізу пройденого еволюційного шляху розвитку стоматологічної служби в Україні. Мета дослідження — вивчення історіографії становлення стоматології як самостійної дисципліни наукової та клінічної медицини, організації державної стоматологічної служби в Україні за результатами дослідження архівних матеріалів нормативно-правових документів. Матеріали та методи. Були вивчені та проаналізовані матеріали основних архівних документів Центрального державного історичного архіву України в м. Києві за період 1919–1920 років. Матеріалами дослідження були основні нормативно-правові документи, що регулювали зуболікарську допомогу: наказ НКОЗ УРСР № 3 від 5 квітня 1920 р. «Про організацію зуболікарських секцій при губернських відділах охорони здоров’я»; наказ НКОЗ УРСР № 4 від 10 квітня 1920 р. «Про організацію державної зуболікарської допомоги»; інструкція до параграфа 2 наказу НКОЗ УРСР № 4 від 10 квітня 1920 р. «Про державну зуболікарську допомогу»; інструкція «З питань щодо постанови зуболікування в державних амбулаторіях», затверджена НКОЗ УРСР від 13 квітня 1920 р.; План організації зуболікувальної допомоги для населення України, затверджений НКОЗ УРСР 26 червня 1920 р. Методи дослідження — історичний, що передбачає вивчення утворення, формування та розвитку об’єктів у хронологічній послідовності; історико-критичний, що передбачає вилучення з історичних джерел врогідної інформації, реконструкцію історичних фактів із метою вивчення подієвої історії. Результати. На підставі архівних матеріалів нормативно-правових документів Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України в м. Києві було проведено історико-критичний аналіз створення державної системи організації стоматологічної служби України за період 1919–1920 років. Затверджені НКОЗ України накази, розпорядження та інструкції розкривають перші кроки побудови та запровадження нової організаційно-економічної моделі надання стоматологічної допомоги. Створена система охорони здоров’я ґрунтувалася на забезпеченні державою соціальної медичної стоматологічної допомоги кожному громадянину України. Висновки. Історіографічний аналіз нормативно-правових документів розкриває становлення стоматології як невід’ємної складової висококваліфікованої медичної допомоги. Запроваджена нова організаційно-економічна модель надання соціальної стоматологічної допомоги населенню України будувалася на засадах безоплатності, доступності, кваліфікованості, комплексності та профілактики стоматологічних захворювань. Стоматологічна допомога населенню України передбачала побудову мережевої системи державних амбулаторно-поліклінічних закладів, стоматологічних відділень у складі багатопрофільних поліклінік, стоматологічних відділень та кабінетів в лікарнях, які були підпорядковані губернським одонтологічним підвідділам та Народному комісаріату охорони здоров’я України. Нова модель державного регулювання ґрунтувалася на плануванні та контролі надання соціальної стоматологічної допомоги на засадах державного фінансування. Головними завданнями створеної системи охорони здоров’я було запровадження організаційних заходів, спрямованих на масове охоплення безкоштовною зуболікувальною та зуботехнічною допомогою громадян України. Важливим напрямком стоматологічної допомоги було створення шкільних кабінетів для проведення профілактичних заходів стоматологічних захворювань порожнини рота в організованих дитячих колективах.

У публікації проведено науковий аналіз описаних у вітчизняній та зарубіжній літературі досліджень щодо організації надання медичної допомоги дітям перших років життя з порушенням зорових функційю. А також етапи, зміни та нововведення у зв’язку із зростаючими тенденціями кількості випадків виникнення сліпоти й слабобачення в ранньому дитячому віці як у світі та у країнах Європейського регіону, так і в Україні зокрема. Проаналізовано особливості організації надання лікувально-профілактичної допомоги дітям із порушеннями зорових функцій у ранньому віці (з перших років життя) як первинної медичної допомоги в амбулаторно-поліклінічних умовах, так і в стаціонарах з наданням вторинної медичної та третинної високоспеціалізованої медичної допомоги. Обґрунтовано доцільність міжсекторального підходу із залученням батьків, родини, в якій виховується дитина з порушенням зорових функцій в ранньому віці, медичного персоналу, фахівців освіти, тифлопедагогів у вирішенні складної медико-соціальної проблеми організації процесу лікування, реабілітації, виховання та розвитку дітей із порушеннями зорових функцій.

Метою роботи є розробка локальної мережі для дитячої амбулаторії. В роботі реалізовано мережу з основним активним мережевим обладнанням, налаштовано адресацію та VLAN. Моделювання мережі реалізовано в середовищі Cisco Packet Tracer.