Academic literature on the topic 'Дипломатична служба України'

У статті досліджується дипломатична служба України як один із важливих структурних елементів в системі органів державного управління України у сучасних міжнародних відносинах . Оцінено систему дипломатичної служби України на сучасному етапі, яка проходить

У статті досліджується дипломатична служба України як один із важливих структурних елементів в системі органів державного управління України у сучасних міжнародних відносинах . Оцінено систему дипломатичної служби України на сучасному етапі, яка проходить

Стаття присвячена дослідженню оцінювання результатів службової діяльності посадових осіб дипломатичної служби України. Підкреслено, що оцінювання результатів службової діяльності є важливим інститутом, від належної організації та правового регулювання якого залежить забезпечення професіоналізму й ефективності дипломатичної служби України. Проаналізовано сучасний стан правового регулювання оцінювання результатів службової діяльності посадових осіб дипломатичної служби. Звернуто увагу на окремі неузгодженості положень Законів «Про державну службу» та «Про дипломатичну службу». Необхідним є внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців» від 23 серпня 2017 р. та врегулювання в ній у межах окремого розділу особливостей оцінювання результатів службової діяльності посадових осіб дипломатичної служби. Підкреслено, що вдосконалення оцінювання результатів службової діяльності посадових осіб дипломатичної служби має відбуватися з урахуванням передового зарубіжного досвіду. Зроблено висновок, що можливим напрямом удосконалення цього інституту може стати запровадження додаткового оцінювання комісією тих посадових осіб дипломатичної служби, які отримали відмінну або негативну оцінки. Комісійний розгляд сприятиме об'єктивному оцінювання та прийняттю рішень, гарантуванню прав посадових осіб дипломатичної служби, зміцненню їх мотивації до розвитку. Важливого значення має виважений підхід до врегулювання статусу такої комісії, особливостей її організації з урахуванням специфіки дипломатичної служби, включення до неї представників громадськості. У статті підкреслено, що запровадження комісійного оцінювання у дипломатичній службі не вирішить всіх проблем у цій сфері та має бути доповнене комплексом інших заходів, одним із яких повинен стати перегляд наслідків виставлення тих чи інших оцінок.

Для сучасної України багато викликів державотворення були надзвичайно складними через відсутність наукових розробок та досвіду у сфері демократичного урядування. До не розроблених, а також досліджуваних у певних ідеологічних рамках, питань, належав також інститут публічної служби. Установлено, що і сьогодні термін “публічна служба” в Україні в науковій літературі застосовується із застереженнями, побіжно, уривками і фрагментарно, в загальному сенсі. Аналіз досліджень і публікацій свідчить, що більшість сучасних науковців указують на необхідність унормування в Україні публічної служби та чіткого окреслення її складових, при цьому схиляючись до інституційного (інституціонального) підходу. Мета статті – за інституціонального підходу визначити складові публічної служби України. Основним методом проведеного дослідження є критичний аналіз попередніх досліджень науковців, а також нормативно-правових актів щодо публічної служби України. Проведений нами аналіз підтверджує, що в сучасній Україні для визначення поняття та складових елементів публічної служби найбільш раціональним є інституційний (інституціональний) підхід, який обмежує сферу публічної служби рамками публічної адміністрації (інституції). З 2005 р. (вперше на законодавчому рівні) у Кодексі адміністративного судочинства України визначено поняття “публічна служба”, яке до 2020 року вже зазнало змін, проте вони не розкрили повністю сутність публічної служби. За результати проведеного дослідження за інституціонального підходу до публічної служби як інтегрованого інституту пропонується включити такі служби: політичну, парламентську, суддівську, прокурорську, правоохоронну, військову, державну, дипломатичну, службу в органах місцевого самоврядування, сервісну. При цьому зауважимо, що не варто виокремлювати у понятті «публічна служба»: альтернативна (невійськова) служба, патронатна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, інша державна служба. Установлено, що нагальною потребою є розробка рамкового Закону України про публічну службу, та конкретизація, відповідно до нього, усіх аспектів функціонування окремих служб. У перспективі слід провести поглиблені наукові дослідження публічної служби за інституціонального підходу та напрацювати проекти відповідних законів України.

Розглядаються основні аспекти, пов’язані з характеристикою та аналізом пріоритетів розвитку та захисту інтелектуального капіталу дипло- матичної служби в Україні. Проаналізовано основні тлумачення зарубіжних вчених щодо поняття інтелектуального капіталу та його основних складових, у тому числі в контексті інтелектуального капіталу дипломатичної служби. Детально зазначено пояснення кожної складової інтелектуального капіта- лу та зроблено висновок, що незважаючи на розбіжності в понятті інтелек- туального капіталу, зарубіжні вчені ідентично оцінюють роль та значення цієї складової в роботі, в тому числі і дипломатичної служби. Визначено, що людський капітал займає основну частину інтелектуального капіталу ди- пломатичної служби в Україні. Проведено аналіз зарубіжного досвіду щодо законодавчого забезпечення роботи дипломатичної служби в країнах Євро- пейського Союзу, зокрема в Литві та Болгарії. Обґрунтовано, що використо-вуючи моделі та підходи зарубіжних країн Європейського Союзу, як прикла- ди, можна збудувати якісну законодавчу базу в Україні, яка буде стосуватися зокрема інтелектуального капіталу та його ролі в роботі дипломатичної служби. Детально проаналізовано нормативно-правову базу щодо захисту ін- телектуального капіталу в Україні, виокремлено основні форми захисту прав інтелектуального капіталу, надано детальну характеристику кожної з даних форм та порядку дій у випадку порушення права на інтелектуальний капі- тал державних службовців, зокрема дипломатичних працівників Міністер- ства закордонних справ України. Окремо проілюстровано, що кількість бю- джетних працівників дипломатичної служби не планується збільшуватися в найближчі 2 роки (до 2022 року включно). На основі проведеного аналізу та характеристики інтелектуального капіталу дипломатичної служби зроблено висновок, що Закону України “Про дипломатичну службу” № 7322 потребує певних доопрацювань, зокрема до нього мають бути включені чіткі правила, які забезпечують захист інтелектуальної власності дипломатичної служби в Україні, беручи до уваги практику деяких країн Європейського Союзу.

Стаття присвячена визначенню вимог, які встановлюються до претендентів на вступ на дипломатичну службу України, аналізу сучасного стану їх законодавчого регулювання. Підкреслено, що вимогами до претендентів на вступ на дипломатичну службу є вимоги до здатності осіб у межах визначених за посадою повноважень застосовувати спеціальні знання, уміння та навички, виявляти відповідні моральні та ділові якості для належного виконання встановлених завдань і обов'язків, навчання, професійного й особистісного розвитку. Правове регулювання вимог до претендентів на вступ на дипломатичну службу здійснюється низкою нормативно-правових актів, основу яких становлять закони «Про державну службу» та «Про дипломатичну службу». Вимоги до осіб, які претендують на вступ на дипломатичну службу, залежно від їхньої спрямованості поділені на групи: 1) службові -вимоги до особи, яка має намір реалізувати право на державну службу. Вони встановлюються безвідносно до посади, яку бажає зайняти особа, а дотримання їх у сукупності дозволяє вступити на державну (дипломатичну) службу; 2) посадові - вимоги, що встановлюються залежно від посади, зайняти яку претендує особа: а) загальні - вимоги, що встановлюються до претендентів на зайняття посад державної служби (зокрема, посад дипломатичної служби) та передбачаються Законом «Про державну службу»; б) спеціальні - встановлюються виключно до претендентів на зайняття посад дипломатичної служби, зумовлені специфікою дипломатичної служби, передбачаються Законом «Про дипломатичну службу». Забезпечення професіоналізму й ефективності дипломатичної служби України безпосередньо залежить від законодавчого визначення вимог до осіб, які претендують на вступ на службу, належного наукового обґрунтування цих вимог. Важливим напрямом удосконалення законодавства про дипломатичну службу має стати розроблення й ухвалення підзаконних нормативно-правових актів, які б деталізували особливості окремих спеціальних вимог, що визначені Законом «Про дипломатичну службу».

Дипломатія є найважливішим елементом державної політики і державної служби. Від якісної підготовки дипломатів і системи дипломатичної служби залежать кардинальні питання реалізації зовнішньополітичних інтересів будь-якої держави, зокрема й України. Метою статті є розкриття сучасної схеми підготовки британських та американських дипломатів. Аналізуються структурні складові дипломатичних шкіл Великої Британії та США, державні документи, присвячені зазначеній царині, визначення навчальних дисциплін тощо. Наукова новизна статті полягає в аналізі й опануванні найкращими методологічними зразками реалізації системи навчання британської та американської дипломатії. Висновки стосуються шляхів оволодіння методикою розв’язання найгостріших завдань, що постають перед сучасною дипломатією провідних країн світу, що можуть бути враховані й успішно застосовані в українській дипломатичній сфері. Не зважаючи на «молодість» організованої дипломатичної системи навчання у Великій Британії і солідний досвід дипломатичної підготовки в США, обидві моделі, хоча вони і відрізняються рівнем прискіпливості у ставленні до опанування практичними навичками дипломатів, можуть становити інтерес для України. Особливої уваги заслуговує досвід короткострокових відряджень дипломатів-практиків до вищих учбових закладів як у ролі викладачів, так і в якості слухачів, що забезпечує поінформованість дипломатів щодо сучасного стану політики та економіки своєї держави. Це буде корисним з огляду на те, що довгострокове перебування за кордоном часто призводить до втрати ініціативності й обізнаності, інколи до «обростання» непотрібними зарубіжними схемами і контактами, формує відчуття відірваності від українських реалій.

Мета дослідження полягає у розкритті передумов становлення та розвитку дипломатичних систем і підготовки дипломатичних кадрів у державах Вишеградської четвірки (V 4) у 1991–2004 рр. Методологія дослідження. В основі методології дослідження лежать принципи історизму, об'єктивності, системності, науковості, а також використання загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-типологічний, історико-системний) методів. Наукова новизна полягає у тому, що вперше в українські та зарубіжній науці розглянуто передумови становлення дипломатичних систем та підготовки дипломатичних кадрів у державах V 4 (1991–2004 рр.) в органічній єдності, виокремлено групи зовнішніх та внутрішніх чинників, які впливали на ці процеси, проаналізовано особливості становлення та розвитку дипломатичних систем та підготовки відповідних фахівців у кожній з держав V 4. Висновки. Виокремлені чинники, які впливали на формування та розвиток дипломатичних систем та підготовку дипломатичних кадрів у державах V 4 (1991 – 2004 рр.), умовно згруповано в зовнішні (макрочинники: розпад Радянського Союзу, падіння Берлінської стіни, крах комуністичного режиму, набуття незалежності та суверенітету Польщею, Чехословаччиною, Угорщиною, організація дипломатичних служб цих держав, зміцнення власного іміджу на міжнародному рівні, участь держав у міжнародних структурах, міжнародна політика, освітні ініціативи ЄС тощо) та внутрішні (мезо- та мікрочинники: суспільно-політична ситуація в державах V 4, розвиток дипломатичної служби, зовнішньополітичний курс держави, офіційна політика Вишеграду та Болонська система, національна освітня політика кожної з держав, належна нормативно-законодавча база, розвиток вищої освіти у кожній з держав, освітні системи в Радянському Союзі і в Україні, де теж готувалися кадри фахівців з міжнародних відносин, іншомовна освіта як пріоритетна державна політика тощо). Ці групи детермінант взаємопов’язані і творять складну систему, що програмувала створення дипломатичних служб, розвиток дипломатичної освіти у державах V 4.

У статті розглянуто сучасну практику здійснення цифрової дипломатії (ЦД) на прикладі міністерств закордонних справ України та Кувейту. На основі наукової літератури 2019-2020 рр. стосовно досліджуваної проблематики проаналізовано ключові сфери цифровізації в дипломатичних службах згаданих держав, зокрема запровадження консульських онлайн-послуг, здійснення інформаційної роботи та публічної дипломатії, цифровізація освітньої підготовки дипломатів, застосування цифрових інструментів у щоденній дипломатичній практиці тощо. З’ясовано основні фактори активізації застосування ЦД зовнішньополітичними відомствами України та Кувейту. Проаналізовано вплив високих технологій на трансформацію традиційної дипломатії, досліджено цілі, інструментарій та виклики ЦД України та Кувейту, укладено порівняльну таблицю для унаочнення спільних і відмінних рис у здійсненні цифрової дипломатії обох країн.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Харків, 2021. Дисертацію присвячено дослідженню організаційно-правових засад дипломатичної служби України. Прослідковано еволюцію наукових поглядів відносно дипломатичної служби як предмету адміністративно-правового дослідження. Проаналізовано сутність, ознаки та види дипломатичної служби України, її принципи, систему органів та особливості нормативно-правового регулювання. Досліджено правовий статус посадових осіб дипломатичної служби. Визначено та охарактеризовано вимоги до претендентів на вступ на дипломатичну службу, а також процедури вступу на дипломатичну службу. Проаналізовано конкурс як основну процедуру вступу на дипломатичну службу України. Визначено підходи до розуміння та види процедур проходження дипломатичної служби. Розкрито значення дипломатичних рангів як спеціальних звань дипломатичних службовців. Проаналізовано особливості оцінювання результатів службової діяльності посадових осіб дипломатичної служби України. Предметом окремої уваги стали проблеми організації та правового забезпечення ротації посадових осіб дипломатичної служби України. Розглянуто підстави припинення дипломатичної служби України.

Усатенко Д. І. Стимули по законодавству України про дипломатичну службу: ґенеза, різновиди та основні напрямки удосконалення в умовах реформаційних правотворчих процесів : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 081 "Право" / наук. керівник Т. О. Коломоєць. Запоріжжя: ЗНУ, 2020. 104 с.
UA : Кваліфікаційна робота складається зі 104 сторінок, містить 80 джерел використаної інформації. Характерною складовою системи дипломатичної служби є інститут стимулів, які можуть застосовуватися до службовців в якості підтримання загального рівня дисципліни всередині колективу. Запорукою якісної роботи служби є сумлінне виконання дипломатичними службовцями своїх посадових обов’язків. При цьому, вплив на дипломатичного службовця здійснюється за допомогою інструментарію, передбаченого законодавством України. Як представники держави на міжнародному рівні, дипломатичні працівники зобов’язані сумлінно виконувати покладені на них обов’язки. А тому, за відповідальне ставлення до професії, ініціативність у роботі та за інші заслуги, службовці мають бути належним чином заохочені. Враховуючи цей факт, а також євроінтеграційний курс нашої держави, актуальним до дослідження виступає інститут стимулів дипломатичних працівників України. Метою кваліфікаційної роботи є виявлення особливостей законодавчого регулювання стимулів у законодавстві України про дипломатичну службу, дослідження ґенези стимулів, аналіз їх видів, виявлення проблем при застосуванні законодавства про стимули, а також висвітлення пропозицій щодо удосконалення рівня вітчизняного правового регулювання крізь призму стимулів для дипломатичних службовців. Об’єктом дослідження даної кваліфікаційної роботи є суспільні відносини, які існують у дипломатичній службі України та пов’язані зі стимулами службовців у структурах Міністерства закордонних справ України. Предметом дослідження виступали стимули для дипломатичних службовців в Україні, закріплені вітчизняним законодавством.
EN : Qualification work consists of 104 pages, contains 80 sources of information used. A characteristic component of the diplomatic service system is the institution of incentives that can be applied to employees as a maintenance of the general level of discipline within the team. The key to the quality work of the service is the conscientious performance of official duties by diplomatic officials. At the same time, the influence on a diplomatic official is carried out with the help of the tools provided by the legislation of Ukraine. As representatives of the state at the international level, diplomatic staff are obliged to perform their duties in good faith. Therefore, for a responsible attitude to the profession, initiative in work and other merits, employees should be properly encouraged. Given this fact, as well as the European integration course of our state, the institute of incentives for diplomatic workers of Ukraine is relevant to the study. The purpose of the qualification work is to identify features of legislative regulation of incentives in the legislation of Ukraine on diplomatic service, study the genesis of incentives, analysis of their species, identify problems in the application of incentive legislation, as well as highlight proposals for improving domestic legal regulation through the prism of incentives for diplomatic officials. The object of study of this qualification work is public relations that exist in the diplomatic service of Ukraine and are related to the incentives of employees in the structures of the Ministry of Foreign Affairs of Ukraine. The subject of the study were incentives for diplomatic officials in Ukraine, enshrined in domestic law.

Усатенко Д. І. Стимули по законодавству України про дипломатичну службу: ґенеза, різновиди та основні напрямки удосконалення в умовах реформаційних правотворчих процесів : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 081 "Право" / наук. керівник Т. О. Коломоєць. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 104 с.
UA : Кваліфікаційна робота складається зі 104 сторінок, містить 80 джерел використаної інформації. Характерною складовою системи дипломатичної служби є інститут стимулів, які можуть застосовуватися до службовців в якості підтримання загального рівня дисципліни всередині колективу. Запорукою якісної роботи служби є сумлінне виконання дипломатичними службовцями своїх посадових обов’язків. При цьому, вплив на дипломатичного службовця здійснюється за допомогою інструментарію, передбаченого законодавством України. Як представники держави на міжнародному рівні, дипломатичні працівники зобов’язані сумлінно виконувати покладені на них обов’язки. А тому, за відповідальне ставлення до професії, ініціативність у роботі та за інші заслуги, службовці мають бути належним чином заохочені. Враховуючи цей факт, а також євроінтеграційний курс нашої держави, актуальним до дослідження виступає інститут стимулів дипломатичних працівників України. Метою кваліфікаційної роботи є виявлення особливостей законодавчого регулювання стимулів у законодавстві України про дипломатичну службу, дослідження ґенези стимулів, аналіз їх видів, виявлення проблем при застосуванні законодавства про стимули, а також висвітлення пропозицій щодо удосконалення рівня вітчизняного правового регулювання крізь призму стимулів для дипломатичних службовців. Об’єктом дослідження даної кваліфікаційної роботи є суспільні відносини, які існують у дипломатичній службі України та пов’язані зі стимулами службовців у структурах Міністерства закордонних справ України. Предметом дослідження виступали стимули для дипломатичних службовців в Україні, закріплені вітчизняним законодавством. Методологічну основу роботи складають сукупність загальнонаукових принципів та підходів, а також спеціальних наукових методів пізнання конституційно-правових процесів, безпосереднє використання яких зумовило отримання науково-обґрунтованих результатів. Для здійснення дослідження застосовуватимуться наступні загальнонаукові методи: аналіз, синтез, співвідношення, узагальнення і класифікація матеріалу. Теоретико-методологічна основа дослідження в роботі виявляється через компаративний та історико-правовий методи, використання яких дало змогу дослідити усі види стимулів, закріплених законодавством України про дипломатичну службу, а також у взаємозв’язку з історичними подіями, які вплинули на становлення законодавства про стимули.
EN : Qualification work consists of 104 pages, contains 80 sources of information used. A characteristic component of the diplomatic service system is the institution of incentives that can be applied to employees as a maintenance of the general level of discipline within the team. The key to the quality work of the service is the conscientious performance of official duties by diplomatic officials. At the same time, the influence on a diplomatic official is carried out with the help of the tools provided by the legislation of Ukraine. As representatives of the state at the international level, diplomatic staff are obliged to perform their duties in good faith. Therefore, for a responsible attitude to the profession, initiative in work and other merits, employees should be properly encouraged. Given this fact, as well as the European integration course of our state, the institute of incentives for diplomatic workers of Ukraine is relevant to the study. The purpose of the qualification work is to identify features of legislative regulation of incentives in the legislation of Ukraine on diplomatic service, study the genesis of incentives, analysis of their species, identify problems in the application of incentive legislation, as well as highlight proposals for improving domestic legal regulation through the prism of incentives for diplomatic officials. The object of study of this qualification work is public relations that exist in the diplomatic service of Ukraine and are related to the incentives of employees in the structures of the Ministry of Foreign Affairs of Ukraine. The subject of the study were incentives for diplomatic officials in Ukraine, enshrined in domestic law. The methodological basis of the work is a set of general scientific principles and approaches, as well as special scientific methods of cognition of constitutional and legal processes, the direct use of which has led to the receipt of scientifically sound results. The following general scientific methods will be used for the research: analysis, synthesis, ratios, generalization and classification of the material. The theoretical and methodological basis of the research is revealed through comparative and historical-legal methods, the use of which allowed to study all kinds of incentives enshrined in the legislation of Ukraine on diplomatic service, as well as in relation to historical events that influenced the formation of incentive legislation.

Козинець А. А. Стимулювання у дипломатичній службі: витоки формування, проблеми реалізації та перспективи формування як інституту права в Україні та зарубіжних країнах: компаративний аналіз : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 081 "Право" / наук. керівник Т. О. Коломоєць. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 107 с.
UA : Кваліфікаційна робота складається зі 107 сторінок, містить 72 джерела використаної інформації. Дипломатична служба в Україні завжди відігравала важливу роль. Але в час, коли Україна поступово наближається до Європейського співтовариства, вона набуває особливого значення. Адже, увесь персонал, усі службовці Міністерства закордонних справ виконують надважливі завдання з утвердження авторитету нашої держави на міжнародному рівні та зі співпраці із членами Європейського Союзу. У цих умовах актуальним постає інститут стимулювання таких службовців, який має на меті заохочення та відзначення осіб, які своїми стараннями, зусиллями, що виливається в ефективне здійснення ними своїх службових обов’язків. Роль зарубіжного досвіду у підході до інституту стимулювання дипломатичних працівників має опосередкований вплив на вітчизняну його систему, оскільки українське законодавство є втіленням найдемократичніших норм права, поєднане із запозиченням позитивного досвіду від інших держав. Поглиблений аналіз у системі стимулювання дипломатичних працівників зумовлений необхідністю визначення загального стану нормативно-правового регулювання даного інституту права із подальшим виробленням на його основі пропозицій по вдосконаленню вітчизняного законодавства та приведення його у відповідність із правом Європейського Союзу. Метою кваліфікаційної роботи євиявлення особливостей стимулювання дипломатичних працівників в Україні та зарубіжних країнах, а також формулювання пропозицій щодо вдосконалення діючого законодавства України й практики його застосування.
EN : Qualification work consists of 107 pages, contains 72 sources of used information. The diplomatic service in Ukraine has always played an important role. However, at a time when Ukraine is gradually approaching the European Community, it is becoming especially important. After all, all the staff, all employees of the Ministry of Foreign Affairs perform crucial tasks to establish the authority of our country at the international level and in cooperation with members of the European Union. In these circumstances, the institution of incentives for such employees is relevant, which aims to encourage and celebrate people who, through their efforts and efforts, result in their effective performance of their duties. The role of foreign experience in the approach to the institution of incentives for diplomatic staff has an indirect impact on its domestic system, as Ukrainian legislation is the embodiment of the most democratic rules of law, combined with borrowing positive experience from other countries. An in-depth analysis of the system of incentives for diplomatic staff is due to the need to determine the general state of legal regulation of this institution of law with further development on its basis of proposals to improve domestic legislation and bring it into line with European Union law. The purpose of the qualification work is to identify the features of incentives for diplomatic staff in Ukraine and foreign countries, as well as to formulate proposals for improving the current legislation of Ukraine and the practice of its application. The object of study of this qualification work is public relations, directly related to the stimulation of the diplomatic service in Ukraine and abroad. The subject of the study was the processes of stimulating diplomatic officials in Ukraine and abroad.

Коровайко А.О. Адміністративно-правове регулювання державного управління у галузі закордонних справ в Україні: дис. канд. юрид. наук. Одеса, 2018. 255 с.
У дисертації надано комплексну характеристику теоретико-методологічних, правових та організаційних засад державного управління у галузі закордонних справ в Україні та його змісту: форм та методів державного управління у галузі закордонних справ та контролю у галузі закордонних справ. Досліджено галузь закордонних справ як об’єкта державного управління. Охарактеризовано дипломатичну службу в Україні, що розглядається як багатоаспектне явище, як: інструмент здійснення зовнішньої політики, діяльність, спрямована на реалізацію завдань держави у зовнішньо-політичній діяльності, система органів публічного управління, різновид службової діяльності, правовий інститут. Детально досліджено контроль у галузі закордонних справ, охарактеризовано суб’єкти здійснення контролю, контроль на макро- та мікрорівні.
В диссертации надана комплексная характеристика государственного управления в отрасли иностранных дел в Украине, определенного в работе как системная деятельность органов и должностных лиц, публичных деятелей, в пределах установленной компетенции, осуществляемая как на международном, так и на национальном уровне, и связанная с формированием и реализацией внешней политики государства и осуществлением внешних функций государства (в широком значении); а также как системная деятельность органов и должностных лиц, в том числе специально созданных органов управления иностранными делами (должностных лиц), размещенных как на территории Украины, так и за ее пределами, в пределах установленной компетенции, и осуществляемая как на международном, так и на национальном уровне, содержанием которой является реализация внешней политики, законодательных актов (в узком значении). Охарактеризована дипломатическая служба в Украине, которая рассмотренна как многоаспектное явление: как инструмент осуществления внешней политики; как деятельность, направленная на реализацию задач государства во внешнеполитической деятельности; как система органов публичного управления; как профессиональная деятельность граждан Украины на политических и административных должностях в специализированных органах дипломатической службы; как правовой институт. Рассмотрены вопросы реализации государственного управления в отрасли иностранных дел в Украине, классифицированы формы государственного управления в отрасли иностранных дел, выделены методы государственного управления в отрасли иностранных дел. Детально исследован контроль в отрасли иностранных дел, охарактеризованы субъекты осуществления контроля, исследован контроль на макро- и микроуровне.
The dissertation is the scientific research of the theoretical-methodological, legal and organizational basis of the state administration in the field of foreign affairs in Ukraine and its content: forms and methods of the state administration in the field of foreign affairs and control in the field of foreign affairs. There is researched the field of foreign affairs as an object of the state administration. It is proposed in the dissertation to define the concept of “public administration in the field of foreign affairs” in the “broad” sense as a systemic activity of state bodies and officials, public figures, within the framework of the established competence, carried out both at the international and national level, with the formation and implementation of the foreign policy of the state, as well as the implementation of external functions of the state; and in the “narrow” sense as a systemic executive-administrative and service-support activity of state bodies and officials, including specially created bodies for the management of foreign affairs (officials) that may be located both within and outside of Ukraine, within the framework of the established competence, carried out both at the international and national levels, the content of which is the implementation of foreign policy, legislative acts. It was established that the object of public administration in the field of foreign affairs in the functional aspect are the social relations that are formed in the field of foreign policy activity: 1) relations of Ukraine with other states, as well as with international and intergovernmental organizations, including relations with permanent representatives and representations of the respective states and organizational territory of Ukraine; 2) managerial relations that arise between subjects of management in the field of foreign affairs; 3) relations with citizens of Ukraine who are abroad; 4) Ukraine’s relations with foreign citizens, stateless persons, refugees both on the territory of Ukraine and abroad are covered by the concepts of “visa” and “migration” policy. It has been determined that in the elemental-structural aspect, the object of public administration in the field of foreign affairs are physical and legal persons, bodies of public power, whose activities are related to the formation and implementation of foreign policy activities, or which are participants: individuals, including , citizens of Ukraine (in particular, those who are abroad), foreigners and stateless persons, refugees (in the context of implementing migration and visa policy); legal entities, associations of individuals – including representatives of foreign states and organizations in the territory of Ukraine; the specialized bodies of state power of Ukraine, which directly carry out activities in the field of foreign affairs – also become the subject of public administration in the relevant field. It was established that the field of foreign affairs is an independent and integrated field of administration in the administrative-political sphere. This is a combination of system of social relations that are formed in the field of foreign policy activity, and participants in the relevant relations – individuals and legal entities, public authorities, whose activities are related to the formation and implementation of foreign policy activities. Special attention is devoted to the characteristic of the diplomatic service in Ukraine that is researched as a polyaspect category: as an instrument of foreign policy, as an activity directed on the realization of the tasks of the state in the field of foreign policy, as a system of public administration bodies, as a type of service activity, as a legal institute. Control in the field of foreign affairs is researched in detail, there are characterized subjects of control, and control is characterized on a makro- and microlevel.