To see the other types of publications on this topic, follow the link: Джерело запозичення.
Journal articles on the topic 'Джерело запозичення'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Джерело запозичення.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Клімчук, Галина Петрівна. "Запозичення як джерело формування лексичної бази публіцистики М. Грушевського." Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 11 (November 13, 2014): 201–10. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v11i0.386.
Full textAbstract:
Статтю присвячено дослідженню чужомовної лексики латинського, німецького, польського та російського походження в публіцистичній спадщині М. Грушевського; здійснено аналіз семантичного складу, структурних і функціональних особливостей запозичень, з’ясовано їх стилістичний статус у сучасній літературній мові.
2
Піцура, Т. "Запозичення як джерело збагачення побутової лексики українських говорів Карпат." Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства, Вип. 17 (2012): 45–50.
Find full text
3
Піцура, Т. "Запозичення як джерело збагачення побутової лексики українських говорів Карпат." Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства, Вип. 17 (2012): 45–50.
Find full text
4
Максимчук, О. "Місцеві запозичення як джерело здійснення капітальних видатків місцевих бюджетів." Світ фінансів, Вип. 2 (59) (2019): 98–108.
Find full text
5
Піцура, Т. "Запозичення як джерело збагачення побутової лексики українських говорів Карпат." Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства, Вип. 17 (2012): 45–50.
Find full text
6
Паливода, К. "Зовнішні валютні запозичення - інвестиційне джерело чи перешкода на шляху інвестиційного процесу?" Банківська справа, no. 6 (90) (2009): 31–39.
Find full text
7
Jóźwikiewicz, Przemysław. "Zapożyczenia w ukraińskiej terminologii mykologicznej." Slavica Wratislaviensia 171 (January 14, 2020): 77–88. http://dx.doi.org/10.19195/0137-1150.171.7.
Full textAbstract:
Loanwords in the Ukrainian terminology of macrofungiThe aim of the article was to discuss the role of loanwords in Ukrainian mycological vocabulary, with a particular focus on the official names of macroscopic fungi. The analysis of the collected material allowed the author to conclude that all types of researched sources are characterized by a relatively high content of terminological resources. Their significant part, especially books and articles in the field of mycology, is characterized by a richness of mycological lexis, including loanwords constituting its basis.The analysis of the names of macroscopic fungi in the examined sample showed that as much as 75% of them are structures whose main component was borrowed Latin, Greek. Moreover, it proved that terms based mainly on Greek and Latin roots are a fundamental element co-creating the Ukrainian mycological terminology. Запозичення в українській мікологічній термінологіїМета статті — обговорити роль запозичень в українській мікологічній лексиці з урахуванням українських офіційних назв макроміцетів. Аналіз зібраного матеріалу дозволяє ствердити, що усі типи досліджуваних джерел характеризуються високим вмістом термінів. Значна їх частина, зокрема монографії та статті з галузі мікології, відзначається багатством мікологічної лексики, у тому числі запозичень, які становлять її скелет.Дослідження назв макроскопічних грибів вказує, що 75% з них це структури, яких головний член запозичений з грецької і латинської мов. Терміни, які утворюються на грецькій і латинських основах є фундаментальним елементом, що співутворює українську мікологічну термінологію.
8
L.A., Kovbasyuk. "CORONAVIRUS PANDEMIC AS THE SOURCE OF THE GERMAN COMPOUND WORDS." South archive (philological sciences), no. 83 (November 4, 2020): 42–45. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2020-83-8.
Full textAbstract:
Мета нашого дослідження полягає в багатоаспектному вивченні утворення іменників-композитів німецької мови під час пандемії COVID-19, в аналізі їхньої структури, семантики та семантичних трансформацій. Для досягнення цієї мети необхід-но вирішити такі завдання: 1) скласти корпус композит, 2) вивчити їхні структурно-семантичні ознаки, 3) визначити наявні семантичні трансформації одиниць дослідження.Методи. Методологічною основою нашого дослідження є: 1) метод суцільної вибірки для складання корпусу композитів, 2) метод історичного дослідження для встановлення типу та структури композиту, 3) метод семантичного аналізу для висвіт-лення семантики композита, 4) концептуальний аналіз для визначення семантичних трансформацій.Результати. Словоскладання є одним із найпродуктивніших способів словотворення німецької мови. У сучасній німецькій мові є такі різновиди написання композит: разом згідно з класичною граматикою, через дефіс (и), кожний компонент із великої літери або окремо та з великих літер як в англійській мові. Аналіз відібраних композит дав змогу визначити тенденції у пло-щині словоскладання під час пандемії COVID-19: 1) словоскладання є продуктивним для утворення німецьких іменників, найпродуктивнішою моделлю композита є двокомпонентна структура N. + N; 2) складовими компонентами німецьких компо-зит є запозичення з англійської, грецької, італійської (латинської) та французької мов; 3) важливу роль у процесах утворення нових композитів відіграють префіксоіди та префікси; 4) словоскорочення є складовим компонентом багатьох композит у часи пандемії коронавірусу. У роботі виявлено такі типи композит: 1) детермінативні композити, 2) бахувріхі, 3) контамінації, 4) зрощення. Детермінативні композити утворюють найбільшу групу в корпусі нашого дослідження. Більша частина новітніх композитів є неологізмами. У проаналізованому корпусі представлені як композити з прямим значенням, так і композити, які є концептуальними метафорами або метоніміями, оказіональними утвореннями.Висновки. Проведене дослідження дало змогу встановити основні тенденції словоскладання в німецькій мові під час пан-демії коронавірусу. Композити проаналізовано з урахуванням їхньої структури та семантики. Перспектива майбутніх дослі-джень полягає у всебічному контрастивному аналізі композит у сучасній німецькій та сучасній українській мовах, аналізі використання композит у процесі навчання іноземної мови. Purpose. This article deals with German compounding as one of the most productive forms of word formation of nouns in the time of the coronavirus pandemic. This article aims to take into account the types of compounding, to determine the structural-semantic characteristics of compounds, and to describe existing semantic transformations. It is necessary to solve the following tasks: 1) to compose a corpus of composite, 2) to study their structural and semantic features and 3) to determine the existing semantic transformations of research units.Methods. The methodological framework of our empirically supported study includes text analysis for the preparation of the list of compounds, the methods of historical word formation research to research the type of compounding and the structure of the compound words, the semantic analysis for determining the meaning of the selected compounds and the conceptual analysis to determine their semantic transformations.Results. Word formation is one of the most productive ways of word building in German language. In modern German compound words are written: together according to classical grammar, through a hyphen (s), each component with a capital letter or separately and with capital letters as in English.The analysis of the compound words made it possible to determine some tendencies of compounding in a coronavirus pandemic: 1) compounding is particularly productive in the noun area, the most productive is the two-part structure N. + N.; 2) the compounds contain borrowings from English, Greek, Italian (Latin) and French as constituents; 3) prefixoids and prefixes become an important part of the formation of new compounds; 4) many compounds of the coronavirus pandemic have different types of short words as a constituent. We distinguish between the following types of compounds: 1) determinative compounds, 2) possessive compounds, 3) contamination, and 4) phrasal compounds. Determinative compounds form the largest group. Most compounds are neologisms. In our corpus, there are both compounds with a direct meaning as well as compounds that are conceptual metaphors or metonymies, occasional words.Conclusions. The study has shown at a glance which tendencies are present in German compounding during a coronavirus pandemic period. The compound words have been analyzed from their structure and their semantics. The perspective of future research lies in the versatile contrastive analysis of the compounds in contemporary German and contemporary Ukrainian; in the sensible use of compound words in foreign language teaching.
9
КУЛЬЧИЦЬКИЙ, Віктор, and Андрій СТРІЛЬЧУК. "АНГЛІЦИЗМИ У ШВЕДСЬКІЙ МОВІ: СОЦІАЛЬНО-ІСТОРИЧНИЙ АНАЛІЗ." Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, no. 48 (March 10, 2022): 76–85. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.48.10.
Full textAbstract:
У статті йдеться про причини й шляхи проникнення англіцизмів у шведську мову. Відомо, що процес запозичення слів викликає зміни в кожній мові-реципієнті. Оскільки англійська є домінантною мовою не лише сьогодення, а й упродовж минулих століть, вона активно вбудовується в культуру і мовний простір різних народів, зокрема шведів. Мета дослідження – здійснити соціально-історичний аналіз процесу проникнення англіцизмів у шведську мову протягом ХХ століття. Для її досягнення в роботі застосовано комплексну методику дослідження. Ужито такі загальнонаукові методи, як дедукція, індукція, абстрагування, конкретизація та системний аналіз. Основними методами вивчення лексичних явищ в англійській та шведській мовах є синтаксичний аналіз, лінгвостилістичний, комплексний контрастивно-перекладознавчий, поряд з елементами контекстуального, компонентного та трансформаційного аналізів. Для порівняння англійських лексичних одиниць і їхніх шведських відповідників використано зіставний метод, метод дистрибутивного аналізу та словникових дефініцій. Наукова новизна здобутих результатів полягає в тому, що існує лише незначна кількість праць, присвячених дослідженню англіцизмів у шведській мові. У зв’язку зі стрімким розвитком суспільства, науки та техніки, мова постійно змінюється та поповнюється за допомогою запозичень. Це свідчить про потребу більш глибокого проникнення в сутність поняття «запозичення» та класифікації запозичень. У дослідженні здійснено аналіз наукових джерел, що розглядають особливості мовних запозичень та сфери їхнього застосування. Висновки. Отже, у статті надано загальну характеристику досліджуваному періоду (1900 – 1999 рр.) з погляду впливу англійської мови на шведську; виокремлено та розглянуто основні категорії англіцизмів у шведській мові; співвіднесено виокремлені категорії англіцизмів із часовими рамками, протягом яких вони найінтенсивніше проникали у шведську мову; виділено та проаналізовано основні типи англіцизмів у шведській мові.
10
Єгоров, О. "Джерела і передумови формування механізму правового запозичення." Право України, no. 7 (2012): 257–65.
Find full text
11
Koval, A. P. "Причини початку громадянської війни в Римі в 49 р. до Р.Х.: Юлія і Красс." Grani 19, no. 4 (March 12, 2016): 129–35. http://dx.doi.org/10.15421/1716090.
Full textAbstract:
В статті розглянуто теорію, згідно з якою загибелі Юлії і Марка Ліцинія Красса вважаються одними із безпосередніх причин громадянської війни між Помпеєм Великим і Юлієм Цезарем. Значна частина сучасних дослідників притримується саме такої думки, розтиражованої в античних джерелах І-ІІІ ст. – ніби лише вони стримували двох полководців від зіткнення. Встановлено, що подібний погляд на Юлію і Красса не був притаманний античним авторам середини І ст. до Р.Х. На основі текстологічного аналізу джерел виявлено, що уявлення про них як «запоруку згоди» між Помпеєм і Цезарем сформувалися в середовищі римських істориків періоду раннього принципату. З’ясовано, що ця думка знайшла найбільше відображення у поемі Лукана «Фарсалія», звідки вона була запозичена пізнішими античними авторами.
12
Булик-Верхола, С. З. "НАЦІОНАЛЬНІ ЗАСОБИ ТВОРЕННЯ МУЗИЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ." Nova fìlologìâ 1, no. 81 (June 22, 2021): 54–59. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-1-8.
Full textAbstract:
Статтю присвячено аналізу власне мовних ресурсів для поповнення музичної термінології української мови, які сприяють збереженню автентичности національної наукової мови. Питомими засобами творення музичних термінів є використання наявних в українській мові моделей: вторинної номінації, морфологічного, морфолого-синтаксичного й аналітичного способів. Вторинна номінація має в основі один із лексико-семантичних засобів – метафору (вождь, ключ) або метонімію (веснянка, гучність), унаслідок відбувається звуження та розширення семантики, зміна обсягу поняття, перенесення назв за різноманітними асоціаціями. Одним із найзначніших джерел збагачення української музичної термінології є морфологічний спосіб творення: найширше представлене суфіксальне творення (оркестрування, співак), незначну кількість термінів утворено префіксальним (відголос), префіксально-суфіксальним (приструнник), безафіксним (заспів) способами, композицією (одноголосся), юкстапозицією (комедія-балет), абревіацією (ДТК), адже в морфологічній структурі термінів, утворених шляхом афіксації, слово- й основоскладання, закладені основи структурної систематизації термінів. Морфолого-синтаксичний спосіб творення широко використовували в церковно-музичній термінології ХV–ХVІІ ст. (владна, херувимська), а в сучасній музичній терміносистемі непродуктивний (колискова). Засвідчено процес субстантивації прикметників (трисвяте, півчий) в українській мові та запозичення субстантивованих прислівників: анданте, алегро, лярґо (назви темпів і творів). Аналітична деривація є одним із найпродуктивніших шляхів поповнення музичної терміносистеми (висхідний увідний тон, розмір такту). Складені терміни передають належність до класифікаційного ряду, що ґрунтується на гіперо-гіпонімічному зіставленні понять, а це сприяє широкому використанню цього способу творення в музичній термінології. Негативним явищем у сучасній українській музичній термінології є значний спад активності дериваційних процесів, що призводить до дисбалансу між термінотворенням і входженням запозичень. Позитивним процесом уважаємо міграцію діалектної лексики до периферії музичної терміносистеми, що сприяє самоутвердженню української культури та збереженню її національного колориту.
13
Постригач, Надія. "СИСТЕМА ОСВІТИ ДОРОСЛИХ У ТУРЕЦЬКІЙ РЕСПУБЛІЦІ." ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 18, no. 2 (December 25, 2020): 160–70. http://dx.doi.org/10.35387/od.2(18).2020.160-170.
Full textAbstract:
Автором оглядової статті проаналізовано особливості організації системи освіти дорослих у Турецькій Республіці; виокремлено конструктивні педагогічні ідеї можливого запозичення турецького досвіду у теорію і практику вітчизняної неперервної освіти. З’ясовано, що навчання дорослих є найрізноманітнішим із секторів навчання впродовж усього життя, а національні системи навчання дорослих є складними та неоднорідними. Доведено, що інституційні спроби Туреччини були спрямовані на підтримку та поширення освіти дорослих і сприяли полегшенню доступу до освітніх джерел і матеріалів, упровадження освіти дорослих через навчання впродовж життя. Результатом спроб вдосконалити сектор навчання дорослих було створення при університетах Центрів безперервної освіти, що забезпечують освітні можливості та задоволення потреб як дорослих, так і різних секторів економіки. Обґрунтовано необхідність підвищення кваліфікації спеціалістів упродовж тривалих періодів, а також встановлення більш налагоджених зв'язків між Центрами професійної освіти та бізнесом. Визначено ключових постачальників освітніх послуг, основні установи та джерела фінансування освіти дорослих; проаналізовано нормативно-правове забезпечення організації та розвитку системи освіти дорослих у Турецькій республіці. З’ясовано, що у Туреччині з метою поширення та розвитку освіти дорослих зреалізовано проєкти Світового банку та ЄС, проєкти у сфері грамотності дорослих, громадянської та професійно-технічної освіти, укладено численні угоди про співпрацю тощо. Доведено, що завдяки проєктам ЄС збільшуються можливості для мобільності та партнерства, а також навчання дорослих, розвитку вищої освіти, професійної підготовки студентів, вчителів, тренерів, молодіжних працівників та інших категорій дорослих.
Ключові слова: навчання упродовж життя; організація системи освіти дорослих; навчання дорослих; професійна освіта і навчання; Турецька Республіка.
14
Лисюк, Анна. "МОРФОЛОГІЧНІ І СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АРАБСЬКИХ ЗАПОЗИЧЕНЬ В ІНДОНЕЗІЙСЬКІЙ МОВІ." Молодий вчений, no. 3 (91) (March 31, 2021): 63–65. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-3-91-14.
Full textAbstract:
Серед найважливіших джерел мовних запозичень індонезійської мови виділяють санскрит, арабську, голландську, англійську, китайську, перську, тамільську, португальську мови, а також мову гінді та місцеві острівні мови індонезійських народностей. У статті аналізуються морфологічні і семантичні особливості арабських запозичень, як одних з найбільш численних. Розглянуто словотвірні процеси, які найчастіше використовується при утворенні арабських запозичень в індонезійській мові, а саме афіксацію. Виявлено, що у процесі афіксації відбувається додавання деривативних та флективних афіксів до іншомовної основи з утворенням нової граматичної і семантичної структури. Серед словотвірних афіксів індонезійської мови, які використовуються для утворення арабізмів, є: дієслівні («meN-», «-an», «ber-», «ter-» ), іменникові («se-», «-in», «-at», «peN-an», «ke-an») та прикметникові («-i», «-iah», «-ah», «-wi»). Виокремлено три типи деформацій значення арабських запозичень: розширення значення, звуження значення та повна розбіжність. Це зумовлено використанням арабізмів в індонезійській мові в іншій сфері застосування або асиміляцією їх значення з локальними мовними реаліями.
15
Петренко, Оксана. "СИНОНІМІЧНІ ВІДНОШЕННЯ НІМЕЦЬКОМОВНИХ ТЕРМІНІВ У ГАЛУЗІ РОБОТОТЕХНІКИ." Актуальні питання іноземної філології, no. 12 (June 22, 2021): 167–73. http://dx.doi.org/10.32782/2410-0927-2020-12-24.
Full textAbstract:
У статті досліджено явище синонімії термінів німецької мови галузі робототехніки на матеріалі 1670 мовних одиниць, відібраних шляхом суцільної вибірки з 16 фахових джерел (фахові тексти з робототехніки). Окреслено причини, які зумовлюють потребу в дослідженні синонімічних відношень німецькомовних термінів робототехніки, предмета, об’єкта, методів та завдань. Розглянуто два протилежні погляди на проблему термінологічної синонімії. Ідентифіковано поняття синонім, дублет, синонімія, синонімічні відношення. Проведено зіставний аналіз синонімічних рядів на семантичному та структурному рівнях. Якщо більшість визначень синонімії в загальнолітературній мові ґрунтуються на близькості значення лексичних одиниць, то термінологічні синоніми визначаються як мовні одиниці, абсолютно тотожні за значенням і взаємозамінні в будь-якому контексті, а поняття «термінологічна синонімія» найбільш адекватно виражає наявність декількох найменувань для одного означуваного. З погляду походження та структурно-словотвірних особливостей виокремлено вісім різновидів груп синонімів, до складу яких увійшли 159 синонімічних пар досліджуваної термінології: іншомовний термін – німецький термін (19 %), різнокореневі складені слова (17 %), спільнокореневі складені слова (14 %), терміни-однослови – багатокомпонентні складені слова (13 %), німецькі різнокореневі синоніми (13 %), повне (німецьке або іншомовне) та скорочене найменування (12 %), терміни-композити – термінологічні сполучення (9 %), німецькі однокореневі синоніми – (3 %). Найбільший синонімічний пласт у досліджуваній термінології складають дублетні терміносиноніми іншомовного та німецького походження. Це пов’язане із запозиченням іншомовних слів та штучним утворенням термінів на базі німецької мови з метою уникнення запозичень та створення власних термінів. Рекомендується у фаховій мові уникати синонімічних термінологічних найменувань та узаконювати лише одне найменування. Визначено перспективи подальших досліджень лексико-семантичної організації німецькомовної терміносистеми в галузі робототехніки.
16
Прийменко, О. С. "ДЕЯКІ ПИТАННЯ ВІЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ ТВОРІВ БЕЗ ЗГОДИ АВТОРА (НА ПРИКЛАДІ СУДОВИХ СПРАВ)." Збірник наукових праць ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Право", no. 33 (2021): 61–67. http://dx.doi.org/10.34142/23121661.2021.33.08.
Full textAbstract:
Метою статті є вивчення дозволених меж вільного використання творів із зазначенням імені автора і джерела запозичення з огляду на поставлену мету відповідно до судової практики. У роботі зазначено, що питання використання коротких уривків з опуб- лікованих творів, а також використання творів як ілюстрацій у виданнях навчального типу отримало належну увагу з боку вчених, але й досі залишається дискусійним. Проаналізовано судові справи з цих питань. У статті запропоновано під час правозастосування у випадку сумнівів надавати пріоритет правам авторів творів та враховувати загальні засади цивіль- ного законодавства, тому що невиправданість дій поставленій меті може породжувати судові суперечки.
17
Martinovsky, D. P. "Міжнародні правові стандарти у сфері конституційного пра- ва: поняття, ознаки та місце в системі джерел." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 2 (March 13, 2020): 69–77. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.02.08.
Full textAbstract:
В умовах правової глобалізації об’єктивно посилюється зв’язок міжнародного права з національними правовими системами держав – членів міжнародного співтовариства, що знаходить свій прояв у взаємодії норм і принципів міжнародного права, які містяться в міжнародних договорах з системою національного конституційного права і законодавства. Найбільш яскраво ця взаємодія проявляється у запозиченні нормами національного конституційного права держав міжнародних правових стандартів як складної системної нормативної феноменології міжнародних договірних відносин, що після визнання державами-учасницями міжнародних договорів, шляхом їх підписання, повинні бути імплементовані в національну систему конституційного законодавства для подальшої дії на рівні та як звичайних норм національного конституційного права.
Метою статті є дослідження феноменології місця, ролі, значення та застосування міжнародних правових стандартів у національному конституційному праві в контекстуалізації їх доктринального визначення, розуміння, а також праксеологічної цінності через дослідження їх поняття, ознак та місця в його системі джерел.
Наукова новизна полягає у дослідженні місця та ролі міжнародних правових стандартів у національній системі конституційного права через визначення їх поняття, ознак та місця в системі джерел конституційного права.
Висновки. Конституційне право держави є основоположною, фундаментальною та єдиною профілюючою галуззю національного права, бо саме її правові норми регулюють основні відносини, що виникають у процесі становлення, існування, функціонування та взаємодії між собою особистості (людини), суспільства та держави. Отже, з огляду на такий конституюючий характер зазначених правових відносин саме конституційному праву належить особлива роль у моделюванні національної системи права та національної системи законодавства, включаючи й запозичення норм міжнародного права. Актуальність досліджуваної проблематики обґрунтовується відсутністю вітчизняних наукових розробок з комплексного дослідження категорії «міжнародних стандартів», розкриття особливостей їх впливу на становлення і розвиток конституційного права України, з’ясування їх місця у сфері прав, свобод та обов’язків людини і громадянина в конституційному праві України, а також у формуванні та діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, нерозвиненістю відповідного законодавства та недостатністю узагальнення практики й зарубіжного досвіду із вказаних питань, – хоча її важливе теоретичне і практичне значення для розвитку національного конституційного нормопроектування (законопроектування), а також нормотворення (законотворення) у сфері імплементації міжнародних стандартів до національного законодавства України, є безумовно важливим. Наявність великої кількості доктринальних підходів щодо розуміння міжнародних правових стандартів все ж не вирішує завдання їх оптимального визначення, – разом із тим вважаємо, що теоретичні наробки в цій сфері йдуть по продуктивному шляху через визначення правової природи міжнародних правових стандартів, суб’єктів їх розробки, їх прийняття та легалізації на міжнародному рівні. Характерними рисами міжнародно-правових стандартів виступають: наявність об’єкта і методу правового регулювання; їх погоджувальний характер; їх координаційний характер; обов’язковість для тих сторін, які визнали їх добровільно; форми їх існування – міжнародний договір або інші акти міжнародних організацій; забезпечення їх реалізації, що відбувається на рівні держав або міжнародних організацій як об’єднань держав; їх структурна особливість, якою є відсутність структурного елемента норми – санкції. Міжнародні правові стандарти, що містяться в міжнародних багатосторонніх договорах, є ординарними та належними джерелами національного конституційного права, що можуть бути застосованими в практичній діяльності його суб’єктів як й інші норми національного права та законодавства.
18
Масляєва, Ірина. "Лінгвокультурна специфіка найменувань їжі в текстах сучасної жіночої мандрівної прози." Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 20 (December 20, 2019): 135–45. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v20i0.3699.
Full textAbstract:
У статті досліджено власне українські й іншокультурні назви їжі на матеріалі текстів української сучасної жіночої мандрівної прози. Зокрема акцентовано на взаємозв’язку культуронімів з гастрономічною картиною світу. З’ясовано лінгвокультурні параметри найменувань їжі, виявлено запозичену та національно-специфічну лексику (установлено джерела поповнення концептосфери “Їжа”). Окреслено низку факторів, які безпосередньо впливають на лінгвокультурні особливості найменувань, пов’язаних із продуктами харчування.
19
Perepeliukova, Olena. "ОСОБЛИВОСТІ БЮДЖЕТНОЇ ПОЛІТИКИ ЯК ОДИН ІЗ НАПРЯМІВ РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД." PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, no. 4(16) (2018): 147–53. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2018-4(16)-147-153.
Full textAbstract:
Визначено особливості формування бюджету об’єднаних територіальних громад (ОТГ). Встановлено, що бюджети громад, які не об’єдналися, не отримують міжбюджетних трансфертів із державного бюджету. Визначено, що ради ОТГ мають право здійснювати місцеві запозичення до бюджетів ОТГ – як місцеві, так і внутрішні, зокрема шляхом отримання кредитів (позик) від міжнародних фінансових організацій. Проаналізовано бюджети громад Харківського регіону, визначено бюджети цих громад. Встановлено норми бюджетних витрат згідно з чинним законодавством. Виокремлено перелік дохідних джерел бюджетів об’єднаних територіальних громад. Визначено, що сукупні власні доходи об’єднаної територіальної громади Харківського регіону за 2018 рік на 11 % перевищили планові призначення. Обґрунтовано, що фінансові надходження до територіальних громад спрямовуються на розвиток інфраструктури та соціального забезпечення громади. Обґрунтовано, що для збільшення доходності громад необхідним є розробка відповідних заходів.
20
Семенченко, С. А. "ДОХОДИ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ ЯК ПРАВОВА КАТЕГОРІЯ." Прикарпатський юридичний вісник, no. 2(27) (January 21, 2020): 48–51. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i2(27).186.
Full textAbstract:
Статтю присвячено дослідженню доходів місцевих бюджету як правової категорії. Визначено місце до-ходів у горизонтальній структурі місцевих бюджетів, проаналізовано ключові підходи до визначення термі-на «доходи місцевих бюджетів», встановлено відмінно-сті між поняттями «надходження бюджету» та «доходи бюджету» у чинному бюджетному законодавстві Украї-ни. Мета статті – визначення правової природи доходів місцевих бюджету, дослідження їх характерних ознак, встановлення відмінності між терміном «доходи місце-вих бюджетів» та суміжними поняттями. Формування концептуальних засад доходів місцевих бюджетів у цей час тісно пов’язане із визнанням місцевого самовряду-вання та розширенням фінансової незалежності місце-вих органів влади. Розкрито, що ознака поворотності коштів має регулюватися поза межами бюджетних правовідносин, оскільки повернення незаконно стяг-нутих або зайво сплачених податків та зборів – це від-носини, що цілком врегульовані податково-правовими нормами. Може йтися лише про певну межу бюджет-но-податкового регулювання. У законодавстві Укра-їни доходи бюджету також наділені ознакою безпово-ротності. Так, відповідно до ст. 2 Бюджетного кодексу України доходами бюджету є податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справлян-ня яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за надання адміністративних послуг, власні надходження бюджетних установ). До-сліджено, що у фінансовій літературі зустрічаються різ-ні погляди стосовно зарахування запозичень до доходів бюджетів. Більшість вчених виділяють їх як джерела поповнення бюджетних коштів, а деякі – як різновид доходів бюджету. Розкрито, що відповідно до чинного законодавства України запозичення не являють со-бою дохід бюджету, оскільки підлягають поверненню, а тому не відповідають ознаці безповоротності доходів. Детально описана думка автора, що строкова позика, на перший погляд, може сприйматися як певне надхо-дження, але після спливу строку не лише вона має бути повернута, а й додатково погашені відсотки за корис-тування нею, при цьому коштів повертається більше, ніж було позичено. З огляду на зазначене, автором було припущена постановка питання не про доходи бюдже-ти, а про його видатки. За результатами всебічного дослідження важливої складової частини горизонталь-ної структури місцевих бюджетів – доходів встановле-но, що за чинним бюджетним законодавством України доходи місцевих бюджетів є складником іншої частини структури місцевих бюджетів – надходжень бюджету, а тому необхідно уникати ототожнення цих термінів.
21
Лебедєва, А. "Роль запозичень з англійської мови у формуванні сучасного російського сленгу (на матеріалі лексикографічних джерел)." Південний архів, Вип. 46 (2009): 111–15.
Find full text
22
Кирпиченко, О. Е. "Морфологічні інновації німецької мови (на матеріалі художніх текстів)." Alfred Nobel University Journal of Philology 20, no. 2 (2020): 187–93. http://dx.doi.org/10.32342/2523-4463-2020-2-20-19.
Full textAbstract:
У статті розглядаються інноваційні процеси в морфологічній системі німецької мови на матеріалі художньої літератури останніх десятиліть. Визначено три частини мови: іменник, дієслово та прийменник, які найповніше розкривають реалізацію інноваційних процесів. З’ясовано джерела формування, поповнення і розвитку словникового складу, визначено інноваційні форми, запозичені з інших мов, встановлено співвідношення національних та інтернаціональних новоутворень. Зазначено функціональну доцільність нової номінації, вагомість позамовних чинників, яскраво виражену соціальну детермінованість виникнення новоутворень. Встановлено, що наразі різко зросла зацікавленість проблемами в галузі морфології. Акцентовано на тому, що завдяки постійній, але не такій швидкій, як у лексичному складі, зміні граматичних явищ завжди настає більш або менш довгий період, коли в мові реалізуються як нові, так і застарілі елементи. Наголошено на тому, що основним мотивом створення нових форм є потреба соціальної дійсності в спрощеннях і в експресивно-емоційній лексиці.
23
Andriyash, Victoria, Oksana Malikina, and Elena Polyakova. "МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ФІНАНСУВАННЯ РЕФОРМ У СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я." Public Administration and Regional Development, no. 5 (September 10, 2019): 474–92. http://dx.doi.org/10.34132/pard2019.05.01.
Full textAbstract:
В статті розглядаються особливості міжнародного досвіду фінансування реформ в сфері охорони здоров’я, оскільки витрати на охорону здоров’я європейських країн є одними із ключових показників рівня соціального розвитку й відображенням ступеня уваги, яка приділяється державою та суспільством здоров’ю громадян. Визначено, що рівень національних витрат на охорону здоров’я є відносною величиною, яка розраховується як загальний обсяг державних та приватних витрат на охорону здоров’я протягом календарного року. На основі аналізу встановлено, що в зарубіжних країнах національні витрати на охорону здоров’я складають також кошти зовнішніх запозичень, грантів та пожертвувань від міжнародних установ та неурядових організацій. Розглянуто основні проблеми фінансової підтримки галузі охорони здоров’я та наведено шляхи їх вирішення з урахуванням моделей фінансування цієї сфери в зарубіжних країнах. На сучасному етапі розвитку системи охорони здоров’я України державний та місцеві бюджети залишаються основним джерелом фінансування, але вони ще не в змозі забезпечити його належне функціонування, що вимагає термінового прийняття рішень з використанням існуючих кращих практик зарубіжних країн.
24
Циганюк, Ю. В. "ОКРЕМІ ОЗНАКИ РЕЛІГІЙНО-ТРАДИЦІЙНОГО ТИПУ СИСТЕМИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ." Прикарпатський юридичний вісник 1, no. 4(29) (April 13, 2020): 204–8. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v1i4(29).424.
Full textAbstract:
У статті розглянуто окремі ознаки релігійно-тради-ційного типу системи кримінального процесу. Автором визначено, що глобалізація та інтеграція відбувають-ся у різних правових системах, а це створює окремі наукові проблеми для їх вивчення, в тому числі юри-дичною наукою. Автором для дослідження обрано ана-ліз окремих ознак релігійно-традиційного типу кримі-нального процесу за допомогою ізолюючої абстракції самостійних і нетипових для континентальної системи кримінального процесу елементів.
Автор звернув увагу на окремі особливості таких країн, як Індія, Індонезія, Японія, Китай, Ізраїль, Ні-герія, Малаві, Афганістан, Іран і Саудівська Аравія. При порівнянні визначено деякі особливості систем кримінального процесу цих країн, які є атиповими для України.
На підставі аналізу наукових джерел проаналізо-вано деякі нетипові для вітчизняного кримінально-го процесу особливості кримінально-процесуальних систем релігійно-традиційного типу. Сформульовано висновки про те, що кримінальний процес цих країн засновується на традиціях, звичаях, релігійних нор-мах, а також враховує соціально-економічну формацію кожної країни. Автор визначив, що відбувається збли-ження усіх кримінальних процесів окремих країн (осо-бливо тих, які географічно близькі) та гармонізація із міжнародними стандартами кримінального судочин-ства. Проте на такі процеси впливають економічні та соціокультурні реалії кожної окремої держави.
Автор зазначає про необхідність враховувати, що країни традиційного типу кримінального процесу більш лояльні до запозичення елементів криміналь-ного процесу англо-американської (континентальної) правової системи, а країни релігійного типу таке запо-зичення здійснюють за умови повної трансформації релігійного типу у інший тип кримінального процесу.
25
Rudenko M. "ЦИФРОВІЗАЦІЯ: КАТЕГОРІАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА СПЕЦИФІКА ТРАКТУВАННЯ." Economic forum 1, no. 4 (November 24, 2021): 3–13. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-4-1.
Full textAbstract:
У статті проведено аналіз категоріальних особливостей та специфіки трактування поняття «цифровізація». Виявлено відсутність єдиного однозначного тлумачення наведеної категорії, більшість науковців та практиків пов’язують вищенаведене поняття з теорію інформаційної економіки. Деталізовано розглянуто понятійне поле «цифровізації» в розрізі англомовної наукової літератури та вітчизняних джерел, оскільки досліджуване поняття насичене різними тлумаченнями та інтерпретаціями, в тому числі пов’язаними із перекладом трактування з англійської на українську мову.
Виявлено, що у вітчизняній науці дослідження проблем цифровізації економіки та трактування поняття «цифровізація» не має довгої передісторії, як то на заході. Проведений аналіз дозволяє стверджувати, що теоретичне обґрунтування, тлумачення та використання поняття «цифровізація» в межах вітчизняної науки та суспільства спирається здебільшого на етимологію запозичених закордонних, переважно англомовних, термінів.
Визначено, що здебільшого цифровізація розглядається закордонними та вітчизняними авторами як окремий сучасний науковий напрям, а основна частина досліджень сконцентрована на впливі цифровізації на сталий розвиток економічних систем в розрізі окремих країн, регіонів, галузей, підприємств.
Проведено групування поняття «цифровізація» та визначень науковців згідно технологічного, економічного, соціального, філософського та нормативного підходів з окресленням сутності трактування кожної групи, що дозволило систематизувати вектори визначення категорії «цифровізація» в умовах сучасного динамічного розвитку економіки та суспільства.
26
Демчук, Н. М. "СИНОНІМІЧНІСТЬ ЯК ОДНА З ХАРАКТЕРИСТИК ТЕРМІНОСИСТЕМИ МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ." Nova fìlologìâ, no. 83 (November 10, 2021): 65–70. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-83-9.
Full textAbstract:
Функціонування мови відбувається відповідно до участі в процесі комунікації різних лінгвосоціумів. Відтак сфера мовленнєвої діяльності людини та її прагматичний складник на рівні слова сприяє виявленню внутрішніх закономірностей регулювання адекватного вибору й уживанню лексичної одиниці в типовій комунікативній професійній ситуації. Семантика маркетингової діяльності вимагає створення власного лексичного інструментарію для забезпечення адекватної комунікації між підприємствами на ринку, виробником і споживачем. Терміни як елементи специфічної системи мають низку особливостей, які вказують на належність до неї. Це матеріально-структурна риса, що характеризує термін як мовний знак: слугує його матеріальною основою (субстанцією) і водночас є одиницею номінації й частиною лексико-семантичної системи мови. Підмова маркетингу має спільні ознаки зі звичайною мовою, однак, з іншого боку, відрізняється від неї, оскільки містить слова, спеціально визначені для забезпечення сфери маркетингової діяльності, власне терміни, та інші слова, які вносять точність і конкретність у формулювання маркетингових термінів. Крім внутрішніх джерел збагачення лексики, діють також зовнішні чинники, з-поміж яких – запозичення, що оптимально корелюють зі звичайною лексикою. Часто англійські, американські терміни функціонують паралельно з їх французькими еквівалентами в результаті проникнення мови franglais. Активізація автохтонних мовних засобів хоча й сприяє збагаченню новими словами і словосполученнями, однак призводить до утворення пасивного лексичного фонду, що збільшує кількість дублетних пар. Синонімію вважають одним із найважливіших видів парадигматичних зв’язків. Зазвичай велика кількість синонімів наголошує на полісемічному характері терміносистеми та, на противагу класичній термінології, не є бажаним явищем. Контекст як головний фактор у процесі синонімізації є важливим чинником у формуванні словника термінів маркетингу; саме макроконтекст створює підстави віднести той чи інший термін до системи термінів, оскільки реалізація відтінків значення в конкретному мовному середовищі є його природною функцією.
27
Шкробот, С. І., З. В. Салій, М. І. Салій, and Х. В. Дуве. "КУРС ЗА ВИБОРОМ «АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЦЕРЕБРОВАСКУЛЯРНОЇ ПАТОЛОГІЇ» – ОСОБЛИВОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ." Медична освіта, no. 2 (August 5, 2021): 133–37. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2021.2.11966.
Full textAbstract:
У статті висвітлено особливості впровадження в освітній процес елективного курсу «Актуальні питання цереброваскулярної патології» в умовах дистанційного навчання. В 2020–2021 навчальному році вперше студентам випускного курсу Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського МОЗ України було запропоновано поглибити свої знання з неврології. Метою курсу за вибором було вдосконалення знань студентів про основні симптоми і синдроми ураження нервової системи при судинній патології головного мозку. Ключовим завданням елективного курсу було поглибити теоретичні знання з актуальної проблеми сучасної медицини та закласти основи для формування клінічного мислення. Проте пандемія COVID-19 внесла суттєві корективи в освітній процес. Навчання проводилося дистанційно на основі платформи Microsoft Teams. З метою забезпечення актуальності курсу викладачі підготували теоретичний матеріал із використанням найсучасніших даних та підсумків клінічних досліджень, опублікованих у провідних наукових виданнях. Особливу увагу приділено сучасним вимогам Національної служби здоровʼя України щодо тактики ведення пацієнтів з інсультом. До кожної із 10 тем викладачами кафедри підібрані відеофрагменти, які мали на меті значно розширити уявлення студентів про кожну нозологію. На кожному занятті для закріплення матеріалу ми використовували розбір клінічних ситуацій як із власного досвіду, так і запозичених з літературних джерел. Буде враховано результати опитування студентів за підсумками дистанційного навчання при плануванні наступних курсів за вибором та вдосконалимо вже напрацьовані матеріали та методики.
28
Brazhnуk, L. V. "Зовнішній державний борг України: тенденції та взаємозв’язок з економічним розвитком." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 1 (February 14, 2020): 99–105. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.01.10.
Full textAbstract:
У статті розглянуто проблеми забезпечення погашення зовнішніх зобов’язань державного сектору. Визначено основні чинники впливу на зовнішній державний борг та боргу на економіку країни. Проаналізовано динаміку та структуру державного боргу України. Досліджено взаємовплив і взаємозв’язок динаміки зовнішнього державного боргу та ВВП. Визначено ризики зростання рівня зовнішнього державного боргу.
Метою статті є розгляд тенденцій формування зовнішніх боргових накопичень державного сектору економіки України та вивчення взаємозв’язку впливу величини зовнішнього державного боргу та ВВП.
Наукова новизна. Обґрунтовано взаємовплив і залежність динаміки зовнішнього державного боргу та ВВП, що дало змогу виявити силу впливу та спрямованість взаємозв’язку між аналізованими показниками, а також тенденції їхньої динаміки, які дозволять розробляти вектори зовнішньої боргової політики з урахуванням економічного розвитку держави.
Висновки. Для моніторингу, аналізу і контролю стану зовнішнього боргу, мінімізації пов’язаних із ним ризиків доцільно розробити відповідну систему показників і їх граничних значень, яка могла би своєчасно сигналізувати про наростання кризових явищ у вказаній сфері і необхідність прийняття відповідних заходів, спрямованих на усунення негативних тенденцій.
Незважаючи на зазначені негативи, державний борг є основним джерелом покриття бюджетного дефіциту практично всіх країн. Єдине застереження в даному випадку – це розумні межі як дефіциту бюджету, так і запозичень, оскільки надмірна заборгованість означає, що борг країни перевищує очікувані можливості його погашення, а очікувані платежі з обслуговування боргу можуть все більшою мірою залежати від обсягу виробництва.
29
Лихолат, А. О. "Организация научных исследований в академическом и вузовском секторах Киева в период независимости Украины (1991-2017 годы)." Studies in history and philosophy of science and technology 28, no. 2 (November 27, 2019): 41–50. http://dx.doi.org/10.15421/271913.
Full textAbstract:
Аналізуєються стан і проблеми розвитку наукової сфери України на сучасному етапі, її кадровий потенціал, фінансове забезпечення та перспективи входження до європейського науково-технологічного простору в контексті євроінтеграційного курсу України. Наука покликана знайти такі рішення, які б дозволили здійснити оновлення суспільства, забезпечити перехід економіки на шлях інноваційного розвитку. Саме наука, генеруючи та поширюючи наукові знання, відкриває нові технології, альтернативні джерела енергії, що сприятиме підвищенню рівня життя і переходу на якісно новий рівень прогресу. Високий теоретичний рівень та глибина інноваційних процесів забезпечуються фундаментальними і прикладними дослідженнями. Практикою доведено, що науковий потенціал як визначальний фактор суспільного прогресу дає найкращі результати при умові збалансованої взаємодії фундаментальної науки, де здобуваються новітні наукові знання, прикладних досліджень, які збагачують знання і допомагають його практичному застосуванні, та розробок, за допомогою яких наукові знання трансформуються в новітні технології і товари. У таких умовах принципового значення набуває об’єктивна оцінка роботи окремих дослідників та інститутів у цілому. Існують різні точки зору щодо оцінювання роботи дослідників не тільки в суспільстві, але й у самому науковому середовищі. Уже впродовж тривалого часу триває дискусія щодо необхідності реформування самої НАН України. Новий закон про наукову і науково-технічну діяльність не вирішує усіх складових проблем внутрішнього устрою, взаємин наукової спільноти з суспільством та владою, бачення майбутнього української науки в цілому і НАН України зокрема. Становище вітчизняного наукового комплексу України впродовж останніх десятиліть дуже змінилося внаслідок відсутності з боку влади стратегічного бачення його ролі, затяжних економічної і політичної криз та особливо внаслідок вкрай недостатнього фінансування наукових досліджень, яке не йде в порівняння з зарубіжною практикою. Дослідники вважають дуже незадовільним ставлення до вітчизняної науки з боку держави, суспільства, ЗМІ та бізнес-структур. В Україні склалася хибна практика орієнтації на запозичення науково-технічних результатів та імпорт зарубіжної продукції замість реалізації вітчизняних наукових та науково-технічних досліджень.
30
ПОВОРОЗНЮК, Роксолана. "МЕХАНІЗМИ ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНОЇ ТРАНСФЕРИ В COVID-АСОЦІЙОВАНОМУ УКРАЇНСЬКОМОВНОМУ ЦІЛЬОВОМУ ТЕКСТІ." Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, no. 45 (September 23, 2021): 351–68. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.45.32.
Full textAbstract:
Презентоване дослідження присвячено опису механізмів лексико-семантичної трансфери в COVID-асоційованому українськомовному цільовому тексті. Його актуальність пояснюємо універсальною (панантро- пологічною) природою та безумовною каузацією COVID-асоційованої лексики, що нині утворює левову частку медичної інформації, яка підлягає міжмовному й міжкультурному відтворенню. Наукова новизна дослідження визначена дослідженням функціонування підмоделей лексико-семантичної трансфери в COVID-асоційованому українськомовному цільовому тексті, їх розподілом і ступенем продуктивності. Основною метою нашого дослідження є вирізнення й опис універсальних і культурно-специфічних механізмів лексико-семантичної трансфери в COVID-асоційованому українськомовному цільовому тексті. Дослідження проведене шляхом суцільної вибірки із застосуванням описового й порівняльного методів, зіставного перекладознавчого аналізу, контексту- ального аналізу. Отримані висновки свідчать про те, що COVID-асоційована лексика є культурно-специфічним конструктом, що відображає національні особливості організації системи охорони здоров’я, застосовані в певних краї- нах заходи профілактики й лікування, вакцинації тощо. Наша вибірка демон- струє переважання адаптивних стратегій обробки COVID-асоційованої лек- сики, серед яких лексико-семантична трансфера є найбільш продуктивною. Своєю чергою, лексико-семантична трансфера включає чотири функціональ- них підмоделі, нерівномірно розподілені у вибірці. Найбільш продуктивними інструментами лексико-семантичної трансфери є афіксація (підмоделі 1, 2), абревіація та контамінація (гібридизація), реалізовані за підмоделлю 1. Спе- цифічними дескрипторами цієї вибірки виявилися тяжіння до країни (регіону) їхнього походження, джерела, яке їх уперше реєструвало (створило), й неве- лика частка прямих запозичень, які функціонують в українській мові як тер- міни або брендові назви.
31
Zakharchenko V. "НА ШЛЯХУ ДО ЦИФРОВОГО СТАНДАРТУ СВІТОВОЇ ВАЛЮТНОЇ СИСТЕМИ." Economic forum 1, no. 1 (March 13, 2022): 90–99. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2022-1-11.
Full textAbstract:
У статті узагальнено питання щодо переходу на новий стандарт світової валютної системи в контексті світової фінансової кризи 2008 р. та кризи, спричиненої COVID-19. Основною метою дослідження є аналіз проблеми переходу під впливом ряду фундаментальних чинників на новий (цифровий) стандарт світової валютної системи. Систематизація літературних джерел та підходів до вирішення цієї проблеми показала, що в перші післякризові роки більшість авторів акцентувала увагу на необхідності модернізації світової валютної системи на основі паперово-доларового стандарту. Однак у наступні роки наукові пошуки перемістилися в сторону обгрунтування переходу на цифровий стандарт. Це свідчить про те, що світову валютну систему чекає кардинальна «ломка» та швидкий перехід на новий стандарт. Актуальність вирішення даної наукової проблеми полягає в тому, що перехід на цифровий стандарт дозволить запобігти в майбутньому багатьом кризовим ситуаціям. Дослідження проблеми здійснено в такій логічній послідовності: спочатку проаналізовано фундаментальні чинники, що трансформують світову валютну систему, а потім проведено порівняльний аналіз можливих варіантів переходу її на новий стандарт. Методологічним інструментарієм дослідження слугували: системний підхід, методи аналізу й синтезу, історичний, логічного узагальнення, порівняння та ін. Об’єктом дослідження обрано стандарти світової валютної системи, а предметом – вибір оптимального стандарту. У статті виокремлено чинники, які обумовлюють необхідність переходу на цей стандарт, а саме: зміцнення військово-економічного потенціалу Китаю; зростання державного боргу США; необхідність подолання наслідків фінансово-економічних криз; надмірна емісія резервних валют; електронізація грошового обігу. Їх аналіз показав, що можливими варіантами оптимального стандарту світової валютної системи є такі: повернення до золотого стандарту; запровадження так званих «вільних грошей»; перехід на бінарні грошові еквіваленти; створення валютних союзів; підвищення ролі, як світової валюти, спеціальних прав запозичення; створення світової електронної валюти; перехід до віртуальних грошей. Дослідження підтверджує та теоретично доводить, що оптимальним стандартом світової валютної системи на найближчі десятиліття має бути стандарт електронних грошей. Результати дослідження можуть бути корисними в плані запобігання руйнівним наслідкам світових фінансово-економічних криз.
32
Дудок, А. Р. "ПРЕФІКСАЛЬНІ ДІЄСЛОВА АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ: СУЧАСНІ ЛІНГВІСТИЧНІ ПАРАДИГМИ." Nova fìlologìâ 1, no. 81 (June 23, 2021): 117–22. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-1-18.
Full textAbstract:
Основна мета статті – висвітлити з погляду сучасних лінгвістичних парадигм морфологічні особливості префіксальних дієслів у процесі словотворення англійської мови. Зазначено, що морфологічний спосіб творення є одним із ключових джерел поповнення префіксальних дієслів англійської мови. Розкрито сутність впливу префікса на його смислове значення, де головну увагу зосереджуємо на власному значенні префікса, його ролі в породженні різних смислів префіксального дієслова. Здійснено системний аналіз словотвірного потенціалу префіксального дієслова в площині огляду сучасних парадигм префіксального творення англійських дієслів. Уперше зроблено спробу дослідити префіксальне дієслово в статично-динамічному плані, простежити його як конкретні, так і найзагальніші тенденції, притаманні префіксальному дієслову. Висловлено припущення, що значна кількість продуктивних префіксів, як запозичених, так і питомих, що використовуються для утворення нових термінів, спричинена значним розвитком термінології сучасної англійської мови, прагненням позначити й описати нові явища та процеси, які відбуваються в межах фахової мови. У статті показано, що префіксальні дієслова постійно з’являються зі швидким розвитком науково-технічного прогресу. Зроблено висновок, що морфологічний спосіб творення є одним із ключових способів поповнення префіксальних дієслів сучасної англійської фахової термінології. Застосована методика ґрунтується на основних положеннях теорії фонологічних опозицій, у якій виражаються категоричні вимоги протиставлення тотожних об’єктів за їх диференційними ознаками, а також на основі принципу теорії «системи і структури». З погляду інформативності префіксальні дієслова сучасної англійської мови передають найбільше смислове навантаження. Концептуальний аналіз фактологічного матеріалу виявив системний підхід до розвитку префіксальних дієслів і їх імпліцитний потенціал. Перспектива подальшого дослідження вбачається в дослідженні префіксальних дієслів як у когнітивному, так і парадигматичному аспектах.
33
Редько, Є. О. "ДЕЯКІ ЗАУВАГИ ЩОДО ПРОТООФЕНСЬКОЇ ОСНОВИ УКРАЇНСЬКИХ АРҐО." Collection of scientific works "Visnyk of Zaporizhzhya National University Philological Sciences", no. 1 (September 17, 2021): 151–58. http://dx.doi.org/10.26661/2414-9594-2021-1-21.
Full textAbstract:
Статтю присвячено дослідженню зв’язків між українськими арґо та соціолектом володимирських офенів у контексті порівняльно-історичного вивчення східнослов’янських субстандартних систем. Основну увагу приділено протоофенській теорії формування східнослов’янських арґо, запропонованій російським мовознавцем Василем Бондалетовим, яку критично оцінено з огляду на лінгвальні й екстралінгвальні особливості розглядуваних соціальних діалектів. Сумніву піддано твердження про генетичну первинність офенського соціолекту щодо українських арґо й закцентовано на контактному характері взаємодії згаданих субстандартних систем. В основу статті покладено зіставний аналіз одинадцяти українських лірницьких арґо, зафіксованих у мовознавчих та етнографічних розвідках упродовж другої половини ХІХ – початку ХХІ століття, і найрепрезентативнішого «офенського» джерела – словника соціолекту володимирських мандрівних торговців, що його зібрав у 1850-х роках Володимир Даль. Українсько-офенські арґотичні лексичні паралелі проаналізовано за кількісними та якісними параметрами, кількісні показники розглянуто з огляду на територіальні особливості відповідних арґо. Визначено, що загальна кількість лексичних збігів залежить від обсягу й ареалу поширення аналізованих субстандартних систем і може свідчити лише про конвенційну спорідненість офенського соціолекту з українськими арґо. Якісні параметри українсько-офенських зв’язків досліджено на матеріалі фіксованої множини лексем, яка дає змогу помітити численні розбіжності між українською й офенською лексикою на рівні базових понять і найпоширеніших слів. У межах цієї множини окремо досліджено кілька груп офенських арґотизмів за частотністю збігів, визначено загальні особливості таких міжарґотичних зв’язків. Зауважено, що ймовірна генетична вторинність українських лірницьких соціолектів щодо соціолекту офенів може ґрунтуватися лише на спільному фонді грецьких запозичень у східнослов’янських арґо, однак етимологічні та семантичні особливості грецизмів не дають переконливих свідчень на користь цього припущення.
34
МОШАК, ГРИГОРІЙ. "Щодо поняття водного шляху у праві внутрішнього судноплавства придунайських країн." Право України, no. 2020/02 (2020): 260. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-02-260.
Full textAbstract:
Розвиток внутрішнього водного транспорту до 2030 р. передбачає його побудову на ґрунтовній політичній стратегії, яка підтримується достатніми та ефективними інструментами реалізації – координацією, інвестиціями, законодавством. Із аналізу результатів зарубіжних досліджень, зокрема права придунайських країн, випливає необхідність подальшої розробки поняття внутрішнього водного шляху та його нормативного вираження як важливої складової розвитку водного транспорту. Постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження переліку внутрішніх водних шляхів, що належать до категорії судноплавних” на українську частину річки Дунай (від міста Рені до міста Вилкове, а також каналу Дунай–Чорне море на баровій частині гирла Новостамбульське) поширено статус внутрішнього водного морського шляху, що увійшло у протиріччя з Європейською угодою про найважливіші внутрішні водні шляхи міжнародного значення. Зазначена невідповідність є наслідком недостатнього наукового та законодавчого визначення поняття внутрішнього водного шляху. Термін “внутрішній водний шлях” використовувався у працях дореволюційного вченого П. Казанського, у працях сучасників, таких як А. Кулько, А. Єфіменко, Г. Самойленко, Є. Самойленко, однак без його аналізу, поза зазначеним контекстом і без порівняння із правом придунайських країн – Румунії, Молдови, Німеччини. Метою статті є порівняльний аналіз поняття водного шляху у праві внутрішнього судноплавства за матеріалами України та окремих придунайських країн, вивчення практики його застосування та питань вдосконалення у контексті економічної ситуації. Це дасть змогу сформулювати висновки щодо поняття внутрішнього вод-ного шляху та пропозиції для його вдосконалення. Частка вантажів, що перевозяться внутрішніми водними шляхами, у структурі перевезень всіма видами транспорту в Україні досягає близько 1 %, тоді як у Європейському Союзі вона становить 7 %, у Німеччині – 12 %, у Румунії – 22 %. Існування у Німеччині численних джерел – ґрунтовних законів і великих за обсягом коментарів, монографій та написаних за матеріалами судових справ наукових статей відкриває перспективу запозичення позитивного досвіду визначення основних понять права внутрішнього судноплавства. Порівняльний розгляд поняття “внутрішній водний шлях” виявив існування факторів, які не сприяють його науковому та законодавчому визначенню, зростанню показників внутрішнього судноплавства. Вони розмивають межу між правом внутрішнього судноплавства та морським правом і реальну питому вагу перевезень, які здійснюються окремими видами транспорту. Україна, Молдова і Румунія як учасники низки багатосторонніх і двосторонніх міжнародних конвенцій, договорів, програм мають широкі можливості спільної розробки єдиного підходу і критеріїв щодо визначення поняття внутрішнього водного шляху.
35
Шкуропат, А. В., І. В. Головченко, and С. Д. Рудишин. "СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ МОТИВАЦІЇ УЧНІВ СТАРШИХ КЛАСІВ." Pedagogical Sciences: Theory and Practice, no. 3 (January 10, 2022): 19–26. http://dx.doi.org/10.26661/2786-5622-2021-3-02.
Full textAbstract:
У статті розглядається проблема формування мотивації у школярів, яка включає формування системи цінностей, активної поведінки учня, тобто створення взаємозв'язку між мотивами, що усвідомлюються, та мотивами, що реально діють. Оскільки більшість досліджень мотивації стосуються її рівня та ступеня вираженості, де мотивація оцінюється від високого до низького рівнів, наше дослідження присвячене вивченню мотивації як складно організованої системи елементів (мотивів). Проаналізовані літературні джерела свідчать, що учні можуть відрізнятися не тільки рівнем мотивації, а й типом мотивації, тобто мотивом або тією рушійною силою, що спонукає діяльність. У нашому досліджені взяли участь 120 учнів 10–11 класів закладів загальної середньої освіти м. Херсона та області. Учням пропонувалася анкета (питання, запозичені з Shadow a Student Challenge), яка містила питання, пов’язані із пізнавальним, соціальним, спонукальним та професійно-ціннісним мотивами. Анкетування учнів показало, що лише у 30% опитаних учнів був сформований пізнавальний мотив, 20% мали сформований соціальний мотив, 19,2% опитаних учнів продемонстрували сформований спонукальний мотив до навчання. Проаналізовані результати анкетування дають змогу встановити недостатність сформованості мотивації навчання через недостатність сформованості пізнавального мотиву у більшості опитаних учнів. Сформована мотивація до навчання – це переважання пізнавальної спрямованості до навчання, що притаманна дитячій допитливості, формуванню пізнавальних інтересів. У випадках, коли пізнавальний мотив несформований, то у дитини розвиваються другорядні мотиви до навчання. Вона починає сприймати школу як місце для розваг, дитина не здатна взяти на себе обов’язки учня. Доведено, що серед опитаних учнів 20% на першому місці мають саме соціальний мотив, про що говорять відповіді учнів про те, що школа – це місце для спілкування з однолітками, відвідують школу заради спілкування тощо.
36
Приходько, І. М. "НЕОПЛАЗМОНІМИ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ ХІ – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТЬ." Collection of scientific works "Visnyk of Zaporizhzhya National University Philological Sciences", no. 2 (April 9, 2021): 7–15. http://dx.doi.org/10.26661/2414-9594-2020-2-1.
Full textAbstract:
У статті на широкому фактичному матеріалі розглядається історія становлення й розвитку неоплазмонімічної лексики української мови від праслов’янської доби до кінця 50-х років минулого століття. До такої лексики належать найменування опухів та інших надшкірних утворень, прищів, наривів, виразок, шрамів, а також назви новоутворень у внутрішніх органах людини чи тварини. Обстежений матеріал дає підстави говорити про те, що значний масив неоплазмонімів функціював у праслов’янській мові. Встановлено, що з дописемної доби українська мова успадкувала окремі найменування новоутворень (пухиръ, гуля, гудз, мозоль, бородавка, прищ, болячка, вредъ, лишай, бѣльмо). Проаналізовані писемні джерела давньоруськоукраїнського та середньоукраїнського періодів розвитку української мови, окрім нечисленних успадкованих із праслов’янської мови назв бѣльмо та врεдъ, інших слів не засвідчують. Активне поповнення лексики на позначення внутрішніх органів людини і тварини відбувається у XVIII – на початку ХХ століття за рахунок як питомого українського матеріалу, так і запозичень з інших мов. Найбільшою в кількісному плані була група найменувань набряків, наривів, опухів та інших на(д)шкірних утворень, дещо менше виявлено назв шрамів, рубців та пухлин усередині організму. З огляду на мотивацію, неоплазмоніми могли утворюватися кількома шляхами: а) віддієслівна деривація, коли твірними для нових слів виступали дієслова, котрі позначали вплив самого утворення на організм або спосіб його поширення (напливи, нарва); б) деривація на основі подібності до тих чи тих предметів, форм, які названі вивідним словом (жабур ‘прищик’, басаман ‘шрам’, зернина ‘гранульома’); в) творення неоплазмонімів з огляду на їх локалізацію (ясеняк ‘пухлина на яснах’, наслизень ‘поліп’). Із-поміж способів морфологічної деривації іменників на позначення внутрішніх органів людини і тварини найпродуктивнішим був суфіксальний, проте на початку ХХ століття конкуренцію йому складав композитний спосіб словотворення. Для уточнення локалізації чи складу новоутворення до іменника міг приєднуватися прикметник, утворюючи словосполучення (водяний напух, каблучка підшкурна пахвинна, кров’яна гуля).
37
Роєнко, Л. В. "ВИМОГИ ДО АВТЕНТИЧНИХ МАТЕРІАЛІВ ТА ЇХ ЗНАЧЕННЯ У ФОРМУВАННІ ІНШОМОВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ НА ЗАНЯТТЯХ ЗІ СТУДЕНТАМИ НЕМОВНИХ ФАКУЛЬТЕТІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ." Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 2, no. 3 (April 29, 2021): 215–20. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-2-32.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано головні вимоги до використання автентичних матеріалів (текстів) під час занять з англійської мови зі студентами немовних факультетів ЗВО. Здійснено аналіз визначення лінгвістів- науковців щодо того, які тексти іноземною мовою можуть вважатися автентичними. Загалом, автентичними доцільно вважати тексти, що запозичені із комунікативної практики носіїв мови і призначені для сприйняття носіями такої мови. У статті значна увага приділяється важливості використання автентичних матеріалів як джерела реальної мови у реальному життєвому контексті. Здійснено аналіз аспектів актуальності і доречності використання автентичних матеріалів на заняттях з іноземної мови фахового спрямування, також зазначено переваги та труднощі використання автентичних матеріалів на заняттях зі студентами. У дослідженні описані основні критерії, за якими викладач має здійснювати відбір автентичних матеріалів з навчальною метою. Серед найважливіших критеріїв зазначено культурний аспект, довжину тексту, складність, співвідношення вже відомих та нових слів в автентичному тексті. Окреслено головні шляхи та методи адаптації автентичних матеріалів до потреб студентів, де може здійснюватися розширення тексту, видалення певних елементів або можуть бути внесені зміни у завдання до тексту. Оцінювання автентичних текстів як потенційних навчальних матеріалів рекомендовано здійснювати, використовуючи CATALYST аналіз, який стосується аспектів відповідності матеріалів до мети заняття, доречності використання, доступності, відповідності мовного рівня підготовки студентів, наскільки матеріал є цікавим, чи матеріал уже застосовувався раніше під час занять, та загальне враження викладача щодо його навчальної ефективності. Також слід звернути увагу на культурний аспект, довжину статті, кількість нової лексики. Оскільки використання поданих навчальних матеріалів має сильний мотиваційний вплив на студентів, позитивний чи негативний, у статті наголошується, що викладач повинен ставити перед собою чітку педагогічну мету, чому на занятті є доречним використання автентичних текстів. Пропонується використання онлайн-ресурсу Oxford Text Checker для перевірки рівня лексичної складності автентичних текстів та пояснюються особливості його застосування.
38
Санжаров, В. А. "ОФОРМЛЕННЯ СИСТЕМИ ЦЕРКОВНОГО ПРАВА В ЗАХІДНІЙ ЄВРОПІ У XII СТОЛІТТІ. ДЕКРЕТ ГРАЦІАНА." Прикарпатський юридичний вісник, no. 6(41) (April 11, 2022): 18–21. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i6(41).959.
Full textAbstract:
Санжаров В. А. Оформлення системи церковногоправа в Західній Європі у XII столітті. Декрет Граціана. – Стаття.Стаття присвячена дослідженню переробки ранньосередньовічної канонічної традиції в структурованусистему церковного права і визначенню місця в процесіцього перетворення «Декрету» болонського магістраГраціана. Граціан викладав канонічне право в Болоньїна початку-в середині XII ст. і став відомим як «батькоканонічного права». Праця Граціана «Згода розбіжних канонів» (чи «Декрет») зорганізувала попереднюканонічну традицію і заклала нову основу канонічногоправа. Багато правових норм чинного католицькогоцерковного права в основному ґрунтуються на текстахГраціанового «Декрету».Аналізуються наявні дані, суперечлива історіографічна традиція та сучасний стан уявлень щодо особистості Граціана – імені, походження, міста народження, освіти, приналежності до чорного чи то білогодуховенства, наукової кваліфікації, міста роботи танаписання його творів, дати створення, безпосереднього походження окремих текстів, джерел запозичень і вивчення етапів композиції та закінчення тексту«Декрету», дати і місця смерті видатного каноніста.Автором констатовано, що з кінця 1990-х років вченідосягли величезного прогресу в нашому розумінні етапів створення «Декрету».Автор звертає увагу на відносини канонічного праваз римським правом і ранньосхоластичною теологією.Висловлено думку, що рецепція римського права сприяла розвитку канонічного права, надала йому строгістьвиразу, точність, концептуальні рамки. Підтримане ізбагачене римським правом, канонічне право набулосвоєї автономії, а теологія також утвердила свої цілі,свою область, свої методи.Автор доходить висновку, що «Декрет» Граціана єне тільки первинною складовою «Корпусу канонічногоправа», а й основою європейської правової культури.Його зміст і методологія сформували ядро західної правової традиції. Спадщина «Декрету» в західній правовій традиції включає встановлення природного праваяк важливого елемента наших правових систем, створення структур публічного права, поширення принципів міжнародного права, подання процесуальногоправа, що підкреслює правовий захист особи, визнанняособи та автономії жінки в шлюбному праві. Граціанбув першим упорядником, який вставив свою думку(дікта) в правничий текст. Діалектична аргументаціяГраціана в його дікта дає можливість говорити пронову юридичну науку з ХІІ ст.
39
O.V., Marina. "ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ РЕСТАВРАЦІЇ." Scientific Bulletin of Kherson State University. Series Germanic Studies and Intercultural Communication, no. 1 (August 2, 2021): 78–86. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-3426/2021-1-12.
Full textAbstract:
This study applied cognitive-pragmatic, literary criticism and theory of theatre approaches to summarize findings on the dramatic discourse of English Restoration. In this article, I set out the main points of Stuart Restoration ideology, sum-marize findings on the predominant concepts of that time, substantiate that the institution of theatre became a leading ide-ological instrument during the English Restoration, and single out its two main functions: entertainment and dissemination of absolutist ideology. In this paper, the subject matter and dramatis personae of Restoration drama have been character-ized. The paper focuses on generalizing the research results of comparative studies of Restoration and Elizabethan drama which concern their scope, genres, and morality. The conclusions reached in the studies that reported on borrowings in repertoire from native, French and Spanish sources at the beginning of Restoration and the influence of English and con-tinental writers have been synthesized. Further investigation of English Restoration drama revealed an unprecedented genre variety and combination which demonstrated signs of development in different directions during the 1660s. In this article, I state that the existing studies have reported on active behaviour of Restoration audiences during the perfor-mances, describe usual patterns of their behavior, and make conclusions as to the direct influence of such behavior on the processes of drama production and perception. The existing research has demonstrated weak points in some key areas, such as Restoration audiences’ composition. Despite the fact that scholars point to various sources of information as to the theatre-goers’ personalities in the seventeenth century, there is still no consensus of opinions on this issue. Although Restoration drama research demonstrably improved over the 20th and 21st centuries, further research on Elizabethan and Restoration drama cognitive construals of the world, comparative analysis of original plays and adaptations, literary genres origin and development, interactional patterns of viewers and characters of Restoration drama is recommended.Key words: English Restoration theatre, dramatic discourse, play, ideology. У статті наведено узагальнення результатів наукових досліджень, присвячених дискурсу часів англійської Реставрації, з позицій когнітивно-прагматичного, літературного й театрального підходів. У дослідженні окреслено основні положення ідеології Реставрації Стюартів, узагальнено знахідки наукових досліджень, присвячених вивченню основних концептів того часу, обґрунтовано, що інститут театру став провідним ідеологічним інструментом за часів англійської Реставрації, та виділено дві основні його функції: розваги й розповсюдження ідеології абсолютизму. У роботі описано тематику й схарактеризовано персонажів драматичних творів часів англійської Реставрації. Наукова розвідка фокусується на узагальненні результатів наукових досліджень, присвячених порівнянню масштабів охоплення тематики, жанрів і моралі драматичних творів часів англійської Реставрації та драматургії часів королеви Єлизавети Тюдор. У дослідженні також синтезуються знахідки наукових розвідок, присвячених запозиченням у репертуарі з англійських, французьких та іспанських джерел на початку епохи англійської Реставрації, а також впливу власне англійських та європейських авторів. Подальше вивчення драматургії часів англійської Реставрації демонструє безпрецедентне розмаїття та поєднання жанрів, що демонструють ознаки розвитку в різних напрямах у 1660 роки. У статті стверджується, що наукові дослідження повідомляють про активну поведінку глядачів на виставах часів англійської Реставрації та робиться висновок про те, що така поведінка безпосередньо вплинула на процеси створення та сприйняття драматичних творів. Наявні дослідження демонструють прогалини в основних сферах, таких як контингент глядацької аудиторії вистав часів англійської Реставрації. Не зважаючи на той факт, що вчені вказують на різні джерела інформації щодо складу театральної глядацької аудиторії в сімнадцятому столітті, досі не існує єдності поглядів на це питання. Хоча дослідження драматургії часів англійської Реставрації значно покращилися у XX і XXI століттях, рекомендовано вивчення концептуальної картини світу в драматичних творах часів англійської Реставрації та королеви Єлизавети, порівняльний аналіз оригінальних п’єс та адаптацій, виникнення та розвитку літературних жанрів, моделі взаємодії глядачів і персонажів у п’єсах часів англійської Реставрації.Ключові слова: театр часів англійської Реставрації, драматичний дискурс, п’єса, ідеологія.
40
Чаплян, С. "Правова кваліфікація відмінних від грошей засобів платежу." Юридичний вісник, no. 5 (December 16, 2020): 178–86. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i5.2018.
Full textAbstract:
У статті досліджено поняття грошових сурогатів та квазігрошей, їх співвідношення та перспективи використання для позначення відмінних від грошей засобів платежу, запропоновано авторське визначення поняття «грошовий сурогат». У закордонних наукових роботах термін «квазігроші» уживається набагато частіше за «грошовий сурогат», у вітчизняних джерелах ситуація протилежна, крім того, поняття грошового сурогату, на відміну від квазігрошей, закріплено і нормативно визначено як правовий інститут в українському законодавстві. Водночас у дослідницьких колах немає єдності як щодо змісту понять «грошовий сурогат» та «квазігроші», так і щодо форми їх існування, а також спостерігається відсутність усталеного підходу як до критеріїв віднесення чи не віднесення тих чи інших об'єктів до грошових сурогатів (квазігрошей), так і до переліку об'єктів, що охоплюються термінами «грошовий сурогат» та «квазігро-ші». Зазначені поняття можуть розглядатися і як тотожні, і як відмінні за своїм змістом. З огляду на відсутність об'єктивної необхідності для паралельного використання двох термінів із метою позначення одного явища, доцільно розмежувати зазначені терміни, закріпити за квазігрошима високоліквідні активи, що можуть бути швидко обмінені на грошові кошти, але водночас не використовуються як засоби платежу, а за грошовими сурогатами - об'єкти майнових прав, які використовуються для погашення грошових зобов'язань (як засіб платежу), але водночас не належать до грошових коштів. Хоча панівною функцією грошових сурогатів є функція засобу платежу, на відміну від грошових коштів, грошові сурогати позбавлені ознаки універсальності і можуть використовуватися для обмеженого кола платежів, якщо домовленість сторін або нормативний припис зумовлює прийняття отримувачем грошового сурогату взамін грошових коштів. Причини для появи грошових сурогатів можуть бути різними, від необхідності державних запозичень до цільових акцій або програм, але найчастіше поява грошових сурогатів пов'язана або з дефіцитом грошових знаків в економіці, або з виникненням нових засобів платежу, відмінних від грошей.
41
ВІКТОРІНА, Олена. "НАЗВИ ПЕРШИХ СТРАВ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ (НА МАТЕРІАЛІ ТВОРІВ ПИСЬМЕННИКІВ ХVIII–ХІХ СТ.)." Проблеми гуманітарних наук. Серія Філологія, no. 46 (November 29, 2021): 24–31. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.46.3.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано останні дослідження й публікації з проблеми номі- нації українських страв. Зокрема, визначено, що лексико-семантичну групу «назви страв» доволі докладно схарактеризовано на матеріалі українських говірок та українських пам’яток XIV–XVII ст. Наукову новизну дослідження визначає те, що назви страв, ужиті у творах українських письменників, ще не були об’єктом спеціального розгляду. Мета роботи – дослідити назви перших страв в українській мові на матеріалі художніх творів письменників ХVIII–ХІХ ст. До аналізу залучено тексти таких авторів: І. Котлярев- ського, С. Гулака-Артемовського, М. Гоголя, Г. Квітки-Основ’яненка, Т. Шевченка, Л. Глібова, Панаса Мирного, І. Нечуя-Левицького, М. Старицького, І. Карпенка-Карого, М. Коцюбин- ського, М. Кропивницького, О. Кобилянської. Матеріал класифікуємо таким чином: лекси- ко-тематична група «назви страв», лексико-семантична підгрупа «назви перших страв». Із творів виокремлено такі компоненти цієї підгрупи: борщ, галушки, юшка, куліш, щерба, ква- сок, просілне. У статті здійснено аналіз їхньої частотності. Установлено, що до найчастіше вживаних належать такі лексеми: борщ (виявлено у творах 11 авторів), юшка (8 авторів), галушки (7 авторів). Менш уживаними є такі назви: куліш (виявлено у творах 6 письменни- ків) і щерба (2), квасок, просілне зафіксовано по 1 разу. Три останні назви не є активними в мовленні сучасних українців. Отже, їх можна вважати архаїзмами. Проведено паралелі між лексичними значеннями назв страв у сучасній українській мові та тими, які зафіксовані в лек- сикографічних джерелах ХІХ ст. У тексті статті збережено їхній оригінальний правопис. Зазначено демінутивні форми лексем, тоді як аугментативних не виявлено ні в аналізованих текстах, ні в словниках. Також проаналізовано віднайдені в текстах рецепти приготування страв. Виявлено, що письменники аналізованого періоду жодного разу не використали такі назви перших страв: бульйон, суп, уха, харчо, шурпа, щі. Це дає підстави припустити, що ці лексеми були запозичені українською мовою з інших мов у ХХ ст.
42
N.V., Tkachenko. "FUNCTIONS OF ANTHROPONYMS IN THE COLLECTION OF MYKOLA BILOKOPYTOV «AND ETERNAL TIME PASSES SLOWLY…»." South archive (philological sciences), no. 87 (September 29, 2021): 35–40. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2021-87-5.
Full textAbstract:
Purpose. The purpose of the research is to analyze the functions of stylistically marked artistic anthroponyms in the satirical and funny works written by M.Bilokopytov (on the material of the collection “And Eternal Time passes slowly...”).Methods. The method of purposeful sampling (collection of actual material for analysis), descriptive (analysis of collected material), method of systematization and classification (division of anthroponyms into groups), statistical (detection of quantitative ratios of proper names in works), and contextual analysis were used to establish functional specificity of anthroponyms.Results. The article examines the pragmatics of anthroponyms in the satirical and funny works written by M.Bilokopytov. We studied the author's peculiar way to use anthroponyms, their variability, frequency, and functions. Both satirical and funny proper names are classified according to their functions, so we were able to distinguish stylistically neutral anthroponyms from stylistically marked artistic ones. The stylistically neutral anthroponyms are represented by the following groups: proper names related to the depicted epoch; first and last names; first names and patronymics; fist name, patronymic and last name; proper names of famous real people. Among the stylistically marked artistic anthroponyms, we can distinguish evaluative-characteristic names and precedent proper ones. We admit that M.Bilokopytov selected quite skillfully anthroponyms in his satirical and funny works showing his sound individual and authorial ingenuity. It is worth paying attention to the proper names in the author’s scope, to be borrowed from the real anthroponymicon. Such anthroponyms refer to specific people around the writer, his personal acquaintances and friends.Conclusions. Thus, the inexhaustible source of the comic in the satirical and funny works written by M.Bilokopytov are precisely the stylistically marked artistic anthroponyms. Most of the names of the characters are expressive and are used by the author as evaluative-characteristic names. They help to characterize the hero, point out his special features.Key words: emotional coloring, stylistically marked artistic anthroponyms, pragmatic potential, satirical and funny works, function. Мета. Метою розвідки є аналіз функційного навантаження літературно-художніх антропонімів сатирично-гумористичних творів М.Білокопитова (на матеріалі збірки «А Вічний Час непоспіхом тече...»).Методи. У роботі використані метод цілеспрямованої вибірки (збирання фактичного матеріалу для аналізу), описовий (аналіз зібраного матеріалу), метод систематизації та класифікації (поділ антропонімів на групи), статистичний (виявлення кількісних співвідношень власних імен у творах), а також застосовано контекстуальний аналіз для встановлення функціональної специфіки антропонімів.Результати. У статті досліджено функційне навантаження антропонімів в сатирично-гумористичних творах М.Білокопитова. Визначено авторські особливості вживання антропонімів, їх варіативність, частотність та функціональне навантаження. Сатирично-гумористичні власні імена класифіковано відповідно до їх функцій, тому було виділено стилістично-нейтральні та стилістично-марковані літературно-художні антропоніми. Зазначено, що стилістично-нейтральні антропоні-ми представлені такими групами: власні імена, що відповідають зображуваній епосі; імена та прізвища; імена та по батькові; прізвища + імена + імена по батькові; власні імена відомих реальних людей. Серед стилістично-маркованих антропонімів виділено оцінювально-характеризувальні та прецедентні власні імена. Антропоніми у сатирично-гумористичних творах М.Білокопитова дібрані досить майстерно, адже для цього потрібна неабияка індивідуально-авторська винахідливість. Варто звернути увагу на власні імена у спадщині письменника, що запозичені автором із реального антропонімікону. Такі антропоніми називають конкретних людей з оточення письменника, його особистих знайомих та друзів.Висновки. Отже, невичерпним джерелом комічного в сатирично-гумористичних текстах М.Білокопитова є саме літературно-художні антропоніми. Більшість імен персонажів експресивні і використовуються автором як оцінювально-характери-зувальні. Вони допомагають схарактеризувати героя, вказують на його особливі риси.Ключові слова: емоційне забарвлення, літературно-художні антропоніми, прагматичний потенціал, сатирично-гуморис-тичні твори, функціональне навантаження.
43
O.M., Mishukova. "GLUTONYMS IN THE CONCEPTOSPHERE «ALIMENTACIÓN»." South archive (philological sciences), no. 85 (April 12, 2021): 101–5. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2021-85-16.
Full textAbstract:
Purpose. The purpose of the article is the study of lexical units with a gastronomic component – glutonyms which belong to the conceptosphere “Alimentación” within the Spanish-speaking gastronomic picture of the world.Methodology. The methods used during the study include the method of continuous sampling and the method of component analysis. They have been used to study the actual material, which is 2161 glutonyms, among which are the names of dishes and holidays with gastronomic component, extracted from Spanish lexicographical sources and periodicals.Results. The study allows us to talk about glutonyms as one of the most important fragments of the linguistic picture of the world. The presented glutonyms belong to the conceptosphere “Alimentación” that is divided into microconcepts, united on the basis of common semantic features. Therefore, it has been divided into 12 microconcepts. During the analysis and structuring it has been found that the largest number of glutonyms belongs to the microconcepts “products” – 717 glutonyms; “the process of preparation and consumption of food and drinks” – 635 glutonyms; category “dishes”, which also includes “sauces and snacks” – 288 glutonyms; category of items related to the process of preparation and consumption of food and drinks – 125 glutonyms; other microconcepts are less productive. Also, the statement that the conceptosphere “Alimentación” is open for exchange of vocabulary with other languages has been confirmed: among the analyzed glutonyms there are borrowings from other languages, in particular, from Italian, French and English, which represent the names of products, drinks, cooking methods, names of utensils, professions and special institutions. Of particular interest, there are lexical units that belong to glutonyms only when they fall into a certain context, they can have different meanings that should be taken into account during translation.Conclusions. The results of the study once again emphasized that glutonyms, which belong to the lexical units of the household sphere, therefore belong to the most mobile part of the lexical structure of the language, so all changes are reflected in them more clearly and faster. The national cuisine is not a closed system, it is constantly evolving, reflecting the features and characteristics of the views inherent in this culture, as well as the transformations that take place in it. In turn, this is reflected in the language.Key words: gastronomic discourse, glutonym, conceptosphere, concept, microconcept, linguoculture. Мета. Метою статті є дослідження глютонімів – лексичних одиниць із гастрономічним компонентом, що належать до концептосфери «Alimentación» з урахуванням особливостей іспанськомовної гастрономічної картини світу.Методи, застосовані під час виконання дослідження, включають метод суцільної вибірки та метод компонентного аналізу, які було направлено на вивчення фактичного матеріалу, що становить 2161 глютонім, серед яких також є назви страв та свят з гастрономічним компонентом, вилучені із іспанських лексикографічних джерел та періодичних видань.Результати. Проведене дослідження дозволяє говорити про глютоніми як про один із найбільш значущих фрагментів мовної картини світу. Представлені глютоніми належать до концептосфери «Alimentación» яка у свою чергу поділяється на мікроконцепти, об’єднані на основі спільних семантичних ознак. Так, дослідження розглядає 12 мікроконцептів. Під час ана-лізу та структурування виявилося, що найбільша кількість глютонімів належить до мікроконцептів «продукти харчування» – 717 глютонімів; «процес підготовки, приготування та споживання їжі та напоїв» – 635 глютонімів; категорія «страв», до якої також входять «соуси та закуски» – 288 глютонімів; категорія предметів, пов’язаних обслуговувати процес підготовки, при-готування та споживання їжі та напоїв – 125 глютонімів; а усі інші виявилися менш продуктивними. Тако підтвердилося твер-дження про те, що концептосфера «Alimentación» є відкритою для обміну лексикою з іншими мовами: серед проаналізованих глютонімів зустрічаються запозичення з інших мов, зокрема, з італійської, французької та англійської мови, що представляють назви продуктів, напоїв, методів приготування, назви посуду, професій та спеціальних закладів. Окремий інтерес викликають лексичні одиниці, що належать до глютонімів тільки потрапляючи у певний контекст – вони можуть мати різне значення, що слід враховувати під час перекладу.Висновки. Результатидослідження ще раз наголосили на тому, що глютоніми, які відносяться до лексичних одиниць побутової сфери, належать до самої рухомої частини лексичного складу мови, таким чином всі зміни відображаються у них виразніше й швидше. Національна кухня не є закритою системою, вона постійно еволюціонує, відображаючи особливості й характерні риси у поглядах, притаманні даній культурі, а також трансформації, які у ній відбуваються. У свою чергу, це зна-ходить своє відображення у мові.Ключові слова: гастрономічний дискурс, глютонім, концептосфера, концепт, мікроконцепт, лінгвокультура.
44
B.H., Kushka. "INTERTEXTUALITY AS A FACTOR OF THE GENRE SPECIFICITY OF MICHEL TOURNIE’S NOVELS." South archive (philological sciences), no. 85 (April 12, 2021): 62–66. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2021-85-9.
Full textAbstract:
Purpose. The purpose of the article is to study forms and functions of intertextuality in Michel Tournier’s novels and to determine the connection of this aspect of the author’s poetics with the genre specificity of his works and the influence of a certain type of intertextuality on the formation of genre strategies.Methods. The following research methods are used in the study: genre approach, intertextual analysis, myth criticism, comparative-typological analysis.Results. A review of modern research of the works of Michel Tournier by foreign and domestic scholars is done, and the lack of studies of the author’s intertextual strategies is revealed. The ideological and philosophical character of the writer’s orientation to different sources of intertextual borrowings is emphasized. Forms and types of intertextuality in Tournier’s novels are classified by origin (literary, legendary apocryphal) and by the mode of the author’s attitude to the precedent texts (according to Ya. Polishchuk: mythologization, remythologization, demythologization). The main functions of the intertextuality in the writer’s novels are determined: accumulative-mnemonic (condensation of cultural memory) and generative (embodiment of the author’s fictional concept of the world and man, formation of the genre strategy of the works). The genre features of Tournier’s novels on the basis of the dominant type of intertextuality are revealed. In the novel «Vendredi ou les Limbes du Pacifique», due to the deconstruction (demythologization) of the Enlightenment myth about the predominance of culture over nature, the leading tendency is creation such a specific genre phenomenon as the anti-myth novel. The novel “Gaspard, Melchior Et Balthazar” is characterized by a type of remythologization based on a free but undistorted interpretation of the gospel story of the worship of the Magi. It causes the genre specification of the work as a novel-apocrypha. In the novel “Le Roi des Aulnes”, Tournier uses a number of precedent texts to create a novel-myth about the phenomenon of fascism-“cannibalism” and the idea of phoria (carrying) as a mission to save child in the apocalyptic world.Conclusions. Michel Tournier’s novels are thoroughly intertextual. The author turns to precedent texts of different origins and sources, using them in accordance with his own worldview and philosophical beliefs, creative ideas and genre strategies. Depending on the priority type of intertextuality, specific genre dominants have been identified in the writer’s works. They fit into the general tendency to mythologization (novel-myth, novel-antimyth, novel-apocrypha) and intellectualization of the genre of novel. This trend is determinative both for the work of Michel Tournier and for all the world literature of the XX and XXI centuries.Key words: intertextuality, precedent text, mythologization, mythopoetics, genre, intellectual novel. Мета – визначити форми і функції інтертекстуальності в романах Мішеля Турньє, зв’язок даного аспекту поетики автора з жанровою специфікою творів, вплив певного типу інтертекстуальності на формування жанрової стратегії.Методи дослідження: генологічний підхід, інтертекстуальний аналіз, міфокритичний метод, порівняльно-типологіч-ний аналіз.Результати. Здійснено огляд сучасних досліджень зарубіжних і вітчизняних науковців, присвячених творчості Мішеля Турньє, і встановлено брак студій інтертекстуальних стратегій автора. Акцентовано світоглядно-філософський характер орі-єнтації письменника на різні за походженням джерела інтертекстуальних запозичень. Класифіковано форми і типи інтер-текстуальності в романах Турньє за походженням (літературні, легендарні апокрифічні), за модусом авторського ставлення до прецедентного тексту (згідно з Я. Поліщуком: міфологізація, реміфологізація, деміфологізація). Визначено основні функ-ції інтертексту в романах письменника: акумулятивно-мнемонічну (конденсація культурної пам’яті) і генеративну (втілення авторської художньої концепції світу і людини, формування жанрової стратегії твору). Виявлено жанрові особливості романів Турньє на основі домінантного типу інтертекстуальності. У романі «П’ятниця, або Тихоокеанський лімб» внаслідок деконструкції (деміфологізації) просвітницького міфу про превалювання культури над природою провідною є тенденція до створення такого специфічного жанрового феномену, як роман-антиміф. Для роману «Ґаспар, Мельхіор і Вальтасар» характерний тип реміфологізації, побудований на вільній, але не викривленій інтерпретації євангельського сюжету поклоніння волхвів, що спричиняє жанрову специфікацію твору як роману-апокрифу. У романі «Вільшаний король» Турньє використовує цілу низку прецедентних текстів з метою створення роману-міфу про феномен фашизму-«людожерства» і ствердження ідеї форії (носін-ня) як місії рятування дитини в апокаліптичному світі.Висновки. Романи Мішеля Турньє є наскрізно інтертекстуальними. Автор звертається до різних за походженням та джерелами прецедентних текстів, використовуючи їх відповідно до власних світоглядно-філософських переконань, митецького задуму та жанрової стратегії. Залежно від пріоритетного типу інтертексту у творах письменника виявлено специфічні жанрові домінанти, які вписуються в загальну тенденцію до міфологізування (роман-міф, роман-антиміф, роман-апокриф) та інтелек-туалізації романного жанру. Окреслена тенденція є визначальною як для творчості Мішеля Турньє, так і для всієї новітньої світової літератури.Ключові слова: інтертекстуальність, прецедентний текст, міфологізація, міфопоетика, жанр, інтелектуальний роман.
45
N.O., Likhomanova. "THE FAMILY NARRATIVE IN THE NOVEL “BUKOVA ZEMLYA” [BEECH LAND] BY MARIYA MATIOS." South archive (philological sciences), no. 84 (December 23, 2020): 42–46. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2020-84-6.
Full textAbstract:
The purpose of the research is to define “family narrative” term; to analyze its structure as well as typological features in “Bukova Zemlya” [Beech Land]. Panorama-novel covering 225 years” by M. Matios published in 2019.Methods have been designed in compliance with the key principles of narratology (particularly, works by Roland Barthes, Gérard Genette, Yury Lotman, Vladimir Propp, Wolf Schmid, etc), the inter-relation of narration types as well as the implemented forms of memory’s reproduction.Results. The author of the research has suggested a definition of “family narrative” term as a form of transformation of cultural, historical and communicative memory. The author has identified and analyzed its structure, key functions, typological and individual features using “Bukova Zemlya” novel by M. Matios. The text of the novel is built as a linear narrative of four families during 225 years in XVIII-XX centuries at the territory of Bukovyna (currently, in the South-West of Ukraine). According to G. Genette’s typology, the impartiality of the story is achieved via conducting a narration on behalf of a heterodiegetic narrator in an extradiegetic situation. Combination of a family and a historical narratives is typologically manifested through detailed descriptions of ancestry trees; family stories; ethnography-styled descriptions of customs and every-day living of Hutsuls [an ethnic group living in Caprathian mountains of Ukraine or nearby]. The author also mentions well-known historical figures, uses testimonies of the individuals who lived in those times found in archive sources on the First World War, protests, rallies and riots in 1918; describes the events of the Second World War, anti-Soviet Resistance in Bukovyna and finishes the novel with the events of the War in Donbas in 2014. Following the classification approach by G. Genette, M. Matios applies an internal focalization of a plural type. In particular, the views of the various characters are presented from the perspective of a heterodiegenetic narrator. For example, one of the novel’s chapters describes a cross-cutting theme of war simultaneously both as viewed by a peasant, Dariy Berehovchuk, and by an ambassador, Nikolay Vasylko. The family narrative includes specific typology features as “sine qua non” components of the plot: birth, marriage, re-location (home/village/city/home country), hardships (diseases, famines, the Holocaust, wars), death. The author’s specific elements of her view upon the family narrative include the themes of Land, the God and belief, Language, Ethnicity (including the topic of multiple ethnic groups living in Bukovyna). The novel also has such popular elements for a family narrative as images of twins (or twin strangers) and some borrowed traditional features of folk epic tales: cases of “magical recognition” and “magical prophecy” for a future of a kin.Conclusions. The family narrative of M. Matios’ novel includes both typology and individual features. It is built in compliance with the structure of the internal focalization of plural type. The narration is presented as conducted by a heterodiegentic narrator in a extradiegenetic situation. Hence, an impartiality of a narration and a subjectivity of a discourse in present time provides for realization of “I”-presence of a reader and avoiding idealization and mythologization of a family narrative, which are quite traditional for it.Key words: narration, heterodiegenetic narrator, historical narrative, cultural memory, communicative memory. Мета – визначити поняття «родинний наратив», проаналізувати його структуру та типологічні ознаки у творі М. Матіос «Букова земля. Роман-панорама завдовжки у 225 років» (2019).Методи дослідження формуються відповідно до основних положень наратології (праці Р. Барта, Ж. Женетта, Ю. Лотмана, В. Проппа, В. Шміда та ін.), взаємозв’язку типу нарації і втілених форм репродукції пам’яті.Результати. У процесі дослідження було запропоновано дефініцію поняття «родинний наратив» як форми трансформації культурної, історичної та комунікативної пам’яті. Визначено та проаналізовано його структуру, основні функції, типологічні та індивідуальні ознаки на прикладі роману М. Матіос «Букова земля». Зазначено, що текст побудований у формі лінійного наративу історії чотирьох родів протягом 225 років на території Буковини XVIII–XXI століть. Об’єктивність викладу досяга-ється, за типологією Ж. Женетта, завдяки нарації від імені гетеродієгетичного наратора в екстрадієгетичній ситуації. Типо-логічною ознакою є поєднання родинного та історичного наративів, що демонструється через детальний опис родоводів, сімейних історій, етнографічного опису побуту та звичаїв гуцулів, згадок про відомих осіб, використання свідчень сучасників з архівних джерел подій Першої світової війни, протестів, мітингів і заворушень 1918 р., подій Другої світової війни, істо-рії антирадянського опору на Буковині та завершення оповіді роману подіями війни на Донбасі у 2014 р. За класифікацією Ж. Женетта, в романі використано внутрішню фокалізацію множинного типу, а саме подаються погляди різних персонажів із точки зору гетеродієгетичного наратора. Наприклад, наскрізна тема війни в одному з епізодів роману одночасно описується з погляду селянина Дарія Береговчука і посла Николая Василька. Типологічними ознаками родинного наративу є і неодмінні складники сюжету: народження, одруження, зміна місця (дому/села/міста/батьківщини), випробування (хвороби, голод, голо-кост, війна), смерть. Виразними елементами авторського погляду на родинний наратив стали теми землі, Бога і віри, мови, національності (зокрема, і тема багатонаціональної буковинської землі). У романі присутні і такі поширені елементи родин-ного наративу, як образи близнюків (або двійників), а також запозичені усталені ознаки сюжетів народного епосу – епізоди чарівного упізнання і магічного передбачення майбутнього роду.Висновки. Родинний наратив роману М. Матіос містить типологічні та індивідуальні ознаки, формується відповідно до структури внутрішньої фокалізації множинного типу. Нарація подається у викладі гетеродієгетичного наратора в екстрадієге-тичній ситуації. Таким чином, об’єктивність оповіді та суб’єктивність дискурсу теперішнього часу дає змогу втілитися ефекту «я»-присутності читача та уникнути традиційної для родинного наративу ідеалізації та міфологізації.Ключові слова: нарація, гетеродієгетичний наратор, історичний наратив, культурна пам’ять, історична пам’ять, комуні-кативна пам’ять.
46
Касянчук, Наталія. "Запозичення як джерело збагачення екологічної терміносистеми польської мови." Лінгвостилістичні студії, December 27, 2018, 74–80. http://dx.doi.org/10.29038/2413-0923-2018-9-74-80.
Full textAbstract:
У статті узагальнено теоретичні позиції щодо суті явища запозичення та його функцій у термінологічних системах. Проаналізовано види запозичень в екологічній терміносистемі сучасної польської мови, визначено основні мови-джерела поповнення словникового складу цієї терміносистеми, вказані причини запозичень та особливості функціонування в сучасній польській мові.
47
Титаренко, Валентина. "ІЛЮСТРАЦІЯ ПОЛОНІЗМІВ В «ІСТОРИЧНОМУ СЛОВНИКУ ЗАПОЗИЧЕНОЇ ЛЕКСИКИ» (На матеріалі північноукраїнських пам’яток XVI–XVII ст.)." Українська полоністика 19 (December 30, 2021). http://dx.doi.org/10.35433/2220-4555.19.2021.fil-6.
Full textAbstract:
У публікації наведено матеріал «Історичного словника полонізмів XVI–XVII ст.». Основу лексикографічної праці становить апелятивна лексика польського походження, зібрана в пам’ятках XVI–XVII ст., писаних на північноукраїнській території (Володимир, Житомир, Київ, Луцьк, Овруч та ін.). Актуальність такої розвідки зумовлена тим, що в аналізований період у староукраїнських пам’ятках уживано велику кількість полонізмів, проте словника такої лексики до сьогодні не створено, як не укладено й словника запозичень з інших мов. Маємо незначну кількість подібних досліджень в інших слов’янських народів. Власна картотека нині налічує понад 800 слів польського походження. Основна мета праці – сукупно подати полонізми, які функціонували в північноукраїнських пам’ятках XVI–XVII ст., указавши джерело походження, семантику, хронологію, територію тощо.
Для виокремлення полонізмів застосовано етимологічне джерело. Словникова стаття містить заголовкове слово з відображенням різних фонетико-графічних варіантів. Прикметними характеристиками лексикографічного дослідження є наведення етимона та покликання на праці, у яких підтверджене походження слова (найчастіше етимологічні словники, а також інші наукові розвідки, у котрих простежено історію номена). До кожної одиниці наведено ілюстративний матеріал. За потреби до окремих полонізмів подано ширші коментарі, насамперед якщо лексема має різне тлумачення серед етимологів, то це відображено в словнику з покликанням на відповідну літературу.
Пропонований лексикон відображає особливості функціонування запозичень з польської мови в аналізований період, зокрема тематичне наповнення, особливості адаптації, різні лексико-семантичні процеси, що відбувалися, а також ілюструє назви, котрі в подальшому вийшли з ужитку чи збереглися в мові загалом та/або діалекті, яких зазнали змін тощо.
Ключові слова: апелятивна лексика, запозичення, полонізм, етимологічне джерело, паспортизація, фонетико-графічний варіант.
48
Куцик, Андрій. "ОСОБЛИВОСТІ ПОЕТИКИ ЛІТЕРАТУРНИХ КАЗОК ДЖ.Р.Р. ТОЛКІНА (НА ОСНОВІ ЗБІРКИ “СКАЗАННЯ З НЕБЕЗПЕЧНОГО КОРОЛІВСТВА”)." Молодь і ринок, no. 2/200 (May 4, 2022). http://dx.doi.org/10.24919/2308-4634.2022.256053.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано особливості літературної казки на прикладі чарівних історій Дж. Р. Р. Толкіна “Сказання з Небезпечного Королівства”: “Роверандом”, “Фермер Джайлз із Гема”, “Коваль із Великого Вуттона”, “Листок пана Дрібнички” та “Пригоди Тома Бомбадила”; виявлено, що вони пов’язані з міфами, однак читач сприймає їх як самостійний естетичний феномен, казки поєднують чарівних, дивовижних та фантастичних персонажів, запозичених з різних джерел.
Простежено, що замкнений світ казок Толкіна приваблює читача цілісністю, завершеністю та чарівністю, а події відбуваються у так званому антисвіті (Дивокрай, світ картини пана Дрібнички).З’ясовано, що антисвіт характеризується власною замкненістю, з усіма атрибутами казки (здатність розмовляти у тварин, рослин та іграшок, чарівні предмети тощо); часопростір організовано в казках пунктиром – з фіксацією ключових моментів сюжету, хронотоп має властивість у чарівний спосіб стискатися.
49
Локайчук, Світлана. "Термінологічні питання в публікаціях академіка Агатангела Кримського." Лінгвостилістичні студії, November 30, 2017, 91–100. http://dx.doi.org/10.29038/2413-0923-2017-7-91-100.
Full textAbstract:
У статті досліджено актуальні питання українського термінотворення, порушені А. Ю. Кримським у його наукових працях. Встановлено, що розвиток української наукової мови кінця XIX – 30-х років XX ст. учений розглядав як продовження мовного процесу, що має давню історичну традицію. Проаналізовано концепцію А. Ю. Кримського щодо вироблення української термінолексики на позначення лінгвістичних, суспільно-політичних, правознавчих понять на живомовній основі. Джерела поповнення термінології науковець вбачав у термінологізації загальновживаних слів, у творенні нових термінів відповідно до законів українського словотвору, у мотивованому використанні запозичень. З’ясовано, що для номінації мовознавчих понять А. Ю. Кримський орієнтувався на питому українську лексику. Простежено концептуальні засади термінотворення, викладені в передмові до «Російсько-українського словника правничої мови» за загальною редакцією академіка А. Ю. Кримського, головна з яких полягає в тому, що українські юридичні терміни мають відповідати духу права і мови.
50
Заліпська, І. Я. "ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ Й СТРУКТУРА МЕДИЧНИХ ТЕРМІНІВ." Лінгвістичні дослідження, 2019, 13–20. http://dx.doi.org/10.34142/23127546.2019.51.02.
Full textAbstract:
У статті представлено огляд наукової літератури, присвяченої вивченню сучасного стану дослідження медичної термінології в лінгвістичній науці. Окреслено актуальність студіювання окремих аспектів зазначеної проблеми, їх перспективність та значущість. Під медичною термінологією розуміємо систему лексем, яка використовується для точного опису людського організму, включаючи його компоненти, процеси, умови, що впливають на нього, та процедури, що виконуються на ньому. Джерельною базою дослідження слугували англійські медичні терміни. У науковій студії проаналізовано принципи організації англійської медичної термінології на лексико-семантичному рівні, зокрема розглянуто синонімію й антонімію. Зіставлено медичні терміни англійської та української мов. Наголошено на моносемантичній основі терміна. Зазначено, що синонімія активніше представлена серед медичних термінів, ніж антономія. Простежено закономірності цих процесів в обох мовах. Розкрито зміст абревіацій медичних термінів, наведено синоніми абревіатур в англійській та українській мовах. Встановлено та схарактеризовано домінантні спільні й відмінні риси медичної термінології української та англійської мов на морфемному рівні. Узагальнено джерела творення медичних термінів, зокрема розглянуто афікси з етимологічної позиції. Схарактеризовано найбільш продуктивні афікси, які беруть участь у словотворенні. До них належать -er, -ing, -y – для іменників; -y – для прикметників. Серед запозичених суфіксів із латинської й грецької мов є -able, -tion, -or, -ous, -ment. Зауважимо, що афіксація в англійській та українській мовах відрізняється і має свої закони. Звичайно, можна простежити окремі закономірності творення слів, як-от: кожна частина мови має свої продуктивні афікси. Підтверджено важливість досліджуваної теми в опануванні фахової термінології.