Journal articles on the topic 'Джерела коштів'
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Джерела коштів.
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Джерела коштів.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Гринюк, І. "Джерела залучення оборотних коштів." Журнал європейської економіки 13, (№ 2) (2014): 184–92.
Find full text
2
Melnychuk, Yu M., and L. A. Chvertko. "НАПРЯМИ ЗАЛУЧЕННЯ ДЕПОЗИТНИХ КОШТІВ ЯК ОСНОВНОГО ДЖЕРЕЛА ІНВЕСТУВАННЯ НЕЗАЛЕЖНОГО БІЗНЕСУ." Actual problems of regional economy development 1, no. 17 (November 30, 2021): 184–89. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.17.184-189.
Full textAbstract:
Стаття «Напрями залучення депозитних коштів як основного джерела інвестування незалежного бізнесу» спрямована на дослідження депозитних операцій банку як цінного джерела інвестування малого та середнього бізнесу в Україні, для створення незалежного клімату їх діяльності. Метою статті є дослідити базові положення механізму надання депозитних послух банку та напрямів їх покращення для подальшого їх акумулювання в інвестиційні потоки для малого, середнього та великого підприємництва.
У роботі застосовувалась сукупність методів дослідження, що становить методологію аналізу та організації основних публікацій, законодавчих актів та законів, а саме методи узагальнення, порівняння, хронологізації, аналізу та узагальнення.
У статті розглянуто, що основним джерелом формування депозитних коштів є вклади населення. Крім приватних вкладників особливу роль відіграють корпоративні клієнти. Виявлено проблеми депозитної політики українських банків на сучасному етапі і запропоновано шляхи їх вирішення. Доведено, що для банку тенденції по зниженню обсягу внесків населення і депозитів підприємств та організацій є найбільш гострою проблемою, що змушує його переглядати свою депозитну політику, тому запропоновано способи залучення вкладників у банки. Проаналізовано найбільш інвестовані галузі економіки банківськими депозитними коштами.
Результатами дослідження стали висновки, зроблені на основі дослідження наукової та законодавчої бази з даної проблематики, а також аналізу залучення коштів у вклади і депозити фізичних і юридичних осіб; поліпшення ресурсної бази за допомогою запропонованих шляхів надходження депозитних потоків.
Практичну значущість наукового дослідження та його результатів становлять запропоновані шляхи вдосконалення процесу залучення грошових потоків в депозити банку для інвестиційного потенціалу.
3
Мохова, Ю., І. Драган, О. Козирєва, Н. Гавкалова, and А. Дубовик. "ФІНАНСУВАННЯ ПРОЦЕСІВ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОСЛУГ В ПУБЛІЧНОМУ СЕКТОРІ УКРАЇНИ." Financial and credit activity problems of theory and practice 4, no. 39 (September 10, 2021): 77–86. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v4i39.241293.
Full textAbstract:
Анотація. Досліджено механізми фінансування процесів інформатизації адміністративних послуг. Мета статті — визначити джерела фінансування i перспективи надання адміністративних послуг в умовах інформатизації публічного сектору України. Методи дослідження — порівняльний аналіз аналітичних та офіційних статистичних даних України, інститутів міжнародної підтримки на основі класифікації груп інструментів фінансування центрів надання адміністративних послуг (ЦНАП). Доведено, що децентралізація, розвиток i підвищення якості адміністративних послуг визначають ЦНАП пріоритетним напрямом реформування системи надання адміністративних послуг в Україні. Визначено правові засади створення i забезпечення функціонування ЦНАП, юридичні статуси установи, принципи процесу надання адміністративних послуг у ЦНАП. Проаналізовано динаміку кількості центрів надання адміністративних послуг i регіональні особливості функціонування. Виділено джерела фінансування центрів надання адміністративних послуг (державний бюджет, обласні та міські бюджети, кошти Державного фонду регіонального розвитку, міжнародні проєкти технічної допомоги). Доведено, що найпоширенішим і найбільшим джерелом фінансування процесів інформатизації в ЦНАП є державний бюджет (субвенція на розвиток інфраструктури). Запропоновано прогнозну модель створення і розвитку центрів надання адміністративних послуг в Україні за умов подальшого державного фінансування у відповідних обсягах. Обґрунтовано необхідність залучення зовнішніх джерел фінансування (коштів міжнародних проєктів технічної допомоги, ініціатив міжнародних донорів) в умовах обмеженості та дефіциту державного бюджету України. Обґрунтовано необхідність модернізації ЦНАП щодо використання IT-технологій. Виділено пріоритетні напрями комплексної реформи підвищення якості адміністративних послуг: децентралізація, спрощення, дерегуляція, розвиток інституційної спроможності і комунікаційна підтримка. Ключові слова: фінансування, адміністративні послуги, інформатизація, публічний сектор. Формул: 0; рис.: 4; табл.: 1; бібл.: 13.
4
Шевченко, М. В. "Належна перевірка щодо публічних діячів: зарубіжний досвід." Проблеми сучасних трансформацій. Серія: право, публічне управління та адміністрування, no. 2 (January 5, 2022): 45–52. http://dx.doi.org/10.54929/pmtl-issue2-2021-09.
Full textAbstract:
За законодавством України первинний фінансовий моніторинг стосовно публічних діячів охоплює їх ідентифікацію й верифікацію, погодження керівником суб’єкта первинного фінансового моніторингу встановлення ділових відносин з публічними діячами або проведення їх порогових фінансових операцій без встановлення ділових відносин, вживання достатніх заходів для встановлення джерела статків (багатства) та джерела коштів, а також постійний поглиблений моніторинг ділових відносин. Водночас, під час виконання пошукових та контрольно-аналітичних операцій для здійснення заходів, що охоплюються належною перевіркою публічних діячів, суб’єкти первинного фінансового моніторингу діють самостійно, лише користуючись методологічною, методичною та іншою допомогою, яка, здебільшого, має характер абстрактних рекомендацій. За підсумками дослідження рекомендацій міжнародних організацій, приписів зарубіжного законодавства про запобігання та протидію відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом, у частині, що стосуються належної перевірки щодо публічних діячів, а також методичних роз’яснень, розроблених на виконання цих приписів, можна дійти висновку про те, що для підвищення ефективності законодавства України у цій сфері, автор обґрунтовує висновок про те, що його слід доповнити положеннями: 1) щодо ідентифікації та верифікації публічних діячів – про вжиття державою заходів для приєднання до європейських глобальних ініціатив, спрямованих на формування публічних централізованих баз даних про публічних діячів, зокрема про персональний склад публічних діячів країни та про конкретні функції, які відповідно до національного законодавства вважаються важливими публічними функціями; 2) щодо встановлення джерела коштів публічного діяча, пов’язаних з фінансовою операцією, та джерела статків (багатства) публічного діяча та постійного поглибленого моніторингу – про обов’язок спеціально уповноваженого державного органу розробити максимально деталізовані алгоритми дій, спрямованих на виконання цих заходів, із вказівкою на незалежні та достовірні джерела відомостей та контрольно-аналітичні інструменти, які можуть для цього використовуватись, з-поміж яких можуть бути розробка моделі майбутніх ділових відносин із публічним діячем (укладення угоди про порядок його обслуговування) та встановлення більш суворих операційних обмежень щодо фінансових операцій публічних діячів.
5
Nikitenko, A. I. "Заробіток коштів подружжями народолюбної інтелігенції Наддніпрянської України (60 – 80-х рр.ХІХ ст.)." Grani 18, no. 9 (July 20, 2015): 96–100. http://dx.doi.org/10.15421/1715183.
Full textAbstract:
На основі архівних та опублікованих наративів (щоденників, мемуаристики, епістоляріїв) у статті досліджено стратегії заробітку коштів подружжями народолюбної інтелігенції Наддніпрянської України у другій половині ХІХ ст. Розглядаються сфери де реалізували себе інтелігенти, їхній прибуток, можливість задовольнити основні потреби за отриману платню, спроби ведення підприємницької діяльності та жіноча праця. Джерела засвідчують, що переважна більшість представників народолюбної інтелігенції були задіяні на державній службі, найчастіше в якості викладачів та учителів. Прибуток від неї часто не міг забезпечити фінансове благополуччя подружжів. За таких умов актуальним ставав пошук додаткового заробітку, зокрема викладання у приватних навчальних закладах, давання уроків, участь у роботі періодики тощо. Частина інтелігентів заробляла на життя творчою діяльністю, за що отримувала гонорари, які не були регулярними та залежали від настроїв у суспільстві, літературноартистичної моди, національної та культурної політики Російської імперії. Окремі представники українського народолюбства намагалися вести приватну справу. Такий спосіб заробітку часто негативно сприймався демократично налаштованим середовищем, вважався демонструванням меркантильності. Під тиском думки кола спілкування деякі інтелігенти відмовилися від підприємництва або мусили порвати стосунки з ідеологічними однодумцями. У ході дослідження приходимо до висновку, що народолюбні інтелігенти мали небагато варіантів для заробітку коштів. Платні, отриманої на державній службі, часто не вистачало для забезпечення основних потреб подружжя, що породжувало матеріальні проблеми. Захоплення ідеями соціальної рівності, упереджене ставлення до капіталу та бізнесу відштовхувало більшість народолюбців від приватного підприємництва.
6
Кропивницький, Роман. "ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ НАУКОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ." Науковий вісник: Державне управління 4, no. 6 (January 12, 2021): 143–59. http://dx.doi.org/10.32689/2618-0065-2020-4(6)-143-159.
Full textAbstract:
У статті досліджено досвід регулювання наукової діяльності європейських країн (Німеччині, Великобританії, Франції, Швеції та Фінляндії), Сполучені Штати Америки, Японії та Китаю. Вивчено особливості діяльності органів державного регулювання в цих країнах та методи регулювання, які вони використовують. Встановлено структуру наукових установ, методи та джерела їх фінансування, а також напрями використання отриманих коштів. З’ясовано спільні та відмінні риси провадження наукової діяльності більшості розвинутих країн Євросоюзу. Встановлено роль Технологічних парків, міст-технополісів та навчальних закладів у розвитку світового науково-технічного прогресу. Вивчення зарубіжного досвіду державного регулювання наукової діяльності дозволило з'ясувати наявність відмінностей такого регулювання у різних країнах світу. Загальною тенденцією світового науково-технічного прогресу, особливо в таких країнах, як США, Японія та Китай, є створення і розвиток технологічних, наукових парків та будівництво цілих міст - наукових технополісів.
7
Грабчук, І. Ф., В. В. Бугайчук, and Н. М. Вишневська. "Теоретичний акцепт зелених закупівель та їх роль у ефективному використанні державних ресурсів." Herald of Kiev Institute of Business and Technology 47, no. 1 (August 25, 2021): 4–14. http://dx.doi.org/10.37203/kibit.2021.47.08.
Full textAbstract:
В статті розглядається проблематика активізації здійснення зелених закупівель, як найефективнішого інструмента вирішення економічних та екологічних проблем в Україні та загалом у світі. На авторське переконання сутність «зелених закупівель» зводиться до придбання державою за найнижчою ціною продукції або послуг, які відповідають екологічним стандартам, мають відповідне маркування, що в кінцевому підсумку забезпечує економію витрачання державних коштів. Відмічається, що на державному та глобальному рівні необхідно створити преференції еко-продукції та послугам, що дозволить зменшити негативний вплив на навколишнє середовище. За даними державних закупівель, найбільшим попитом користуються продукти харчування, напої, тютюн, нафтопродукти, паливо, електроенергія та інші джерела енергії, будівельна продукція (крім електроапаратури), медичне обладнання, фармацевтична продукція та засоби особистої гігієни. Аналіз ефективності державних закупівель, дає можливість стверджувати, що за державними закупівлями витримується принцип ефективності, основою якого є максимальна економія державних ресурсів. Разом з тим, організатором торгів значна частка закупівель була відхилена. Причиною стали невідповідність якості товарів і послуг, ціни на них та невідповідність умовам представлення тендерної документації. Вирішення економіко-математичної моделі доводить, що вирішення проблеми підвищення ефективності використання державних коштів за здійснення зелених закупівель є можливим за зменшення рівня вимог і скарг до якості продукції та ціни на неї. Таким чином, державні закупівлі мають проводитися не лише для досягнення функціональної мети закупівлі, але й сприяти досягненню цілей Стратегії сталого розвитку України до 2030 р. з охорони навколишнього середовища за розвитку конкуренції, прозорості та відкритості даного процесу, включаючи ефективну систему контролю.
8
Згалат-Лозинська, Л. О. "НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМИ ПРОЄКТАМИ В НАУКОВІЙ СФЕРІ." Підприємництво та інновації, no. 13 (August 31, 2020): 7–13. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/13.1.
Full textAbstract:
Стаття присвячена визначенню проблем та напрямів державного регулювання процесу управління інноваційними проєктами в науковій сфері в Україні. Встановлено факти непослідовності дій влади щодо фінансової, адміністративно-організаційної підтримки інноваційної діяльності. Підтверджено недостатню чіткість розподілу функцій між розпорядниками бюджетних коштів у сфері науково-технічної діяльності, виявлено проблеми фінансової підтримки установ та працівників науки. Розглянуто роль західних партнерів як зовнішнього джерела підтримки інноваційної діяльності для українських учених. Визначено головних партнерів, переваги та недоліки закордонної підтримки науково-дослідних груп, шляхи оптимізації використання й розвитку дослідницьких інфраструктур, посилення інноваційних можливостей співпраці промислових підприємств та науково-дослідних установ. Встановлено проблему недостатньої кількості кваліфікованих інноваційних менеджерів, які здатні постійно вивчати ринки нововведень та кваліфіковано управляти проєктами. Обґрунтовано необхідність державного сприяння просуванню результатів науково-дослідних робіт через створення інституту брокерської підтримки та маркетингу науково-дослідної продукції, державне сприяння активізації трансферту технологій на основі інтернет-підтримки баз даних наукових розробок.
9
Vyhovska, Valentyna. "СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ НЕДЕРЖАВНОГО ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ." PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, no. 4(24) (2020): 170–78. http://dx.doi.org/10.25140/411-5215-2020-4(24)-170-178.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано необхідність проведення комплексного вивчення сучасних проблем розвитку недержавного пенсійного забезпечення в Україні та формування на основі такого аналізу інформаційної платформи для роз-робки пропозицій щодо підвищення ефективності вказаного інституту соціального захисту для майбутнього добробуту громадян. За результатами дослідження з’ясовано переваги недержавного пенсійного забезпечення. Водночас встановлено низку проблем, що уповільнюють його поширення в країні, зокрема: висока вартість недержавного пенсійного забезпечення на тлі низьких доходів працюючих громадян та дефіцит надійних фінансових інструментів. Окреслено коло учасників недержавного пенсійного забезпечення. При цьому акцентовано увагу на формах пенсійних виплат, які здійснюють суб’єкти недержавного пенсійного забезпечення, що мають право провадити свою діяльність у цій сфері. Наведено кількісну характеристику функціонування недержавних пенсійних фондів. Вказано на можливостях позитивного впливу недержавної системи пенсійного забезпечення на розвиток національної економіки та підвищення добробуту громадян на основі використання акумульованих нею коштів як джерела інвестиційних ресурсів.
10
Семенченко, С. А. "ДОХОДИ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ ЯК ПРАВОВА КАТЕГОРІЯ." Прикарпатський юридичний вісник, no. 2(27) (January 21, 2020): 48–51. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i2(27).186.
Full textAbstract:
Статтю присвячено дослідженню доходів місцевих бюджету як правової категорії. Визначено місце до-ходів у горизонтальній структурі місцевих бюджетів, проаналізовано ключові підходи до визначення термі-на «доходи місцевих бюджетів», встановлено відмінно-сті між поняттями «надходження бюджету» та «доходи бюджету» у чинному бюджетному законодавстві Украї-ни. Мета статті – визначення правової природи доходів місцевих бюджету, дослідження їх характерних ознак, встановлення відмінності між терміном «доходи місце-вих бюджетів» та суміжними поняттями. Формування концептуальних засад доходів місцевих бюджетів у цей час тісно пов’язане із визнанням місцевого самовряду-вання та розширенням фінансової незалежності місце-вих органів влади. Розкрито, що ознака поворотності коштів має регулюватися поза межами бюджетних правовідносин, оскільки повернення незаконно стяг-нутих або зайво сплачених податків та зборів – це від-носини, що цілком врегульовані податково-правовими нормами. Може йтися лише про певну межу бюджет-но-податкового регулювання. У законодавстві Укра-їни доходи бюджету також наділені ознакою безпово-ротності. Так, відповідно до ст. 2 Бюджетного кодексу України доходами бюджету є податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справлян-ня яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за надання адміністративних послуг, власні надходження бюджетних установ). До-сліджено, що у фінансовій літературі зустрічаються різ-ні погляди стосовно зарахування запозичень до доходів бюджетів. Більшість вчених виділяють їх як джерела поповнення бюджетних коштів, а деякі – як різновид доходів бюджету. Розкрито, що відповідно до чинного законодавства України запозичення не являють со-бою дохід бюджету, оскільки підлягають поверненню, а тому не відповідають ознаці безповоротності доходів. Детально описана думка автора, що строкова позика, на перший погляд, може сприйматися як певне надхо-дження, але після спливу строку не лише вона має бути повернута, а й додатково погашені відсотки за корис-тування нею, при цьому коштів повертається більше, ніж було позичено. З огляду на зазначене, автором було припущена постановка питання не про доходи бюдже-ти, а про його видатки. За результатами всебічного дослідження важливої складової частини горизонталь-ної структури місцевих бюджетів – доходів встановле-но, що за чинним бюджетним законодавством України доходи місцевих бюджетів є складником іншої частини структури місцевих бюджетів – надходжень бюджету, а тому необхідно уникати ототожнення цих термінів.
11
Stashchuk, Olena, and Maria Zhuk. "ФІНАНСОВА БЕЗПЕКА ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД, ЯК КЛЮЧОВИЙ ФАКТОР ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЇХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ." Economic journal of Lesya Ukrainka Volyn National University 3, no. 27 (September 30, 2021): 54–60. http://dx.doi.org/10.29038/2786-4618-2021-03-54-60.
Full textAbstract:
Особливості функціонування об’єднаних територіальних громад, котрі створені в процесі бюджетної та адміністративної децентралізації в Україні, передбачають формування специфічного механізму залучення та використання коштів, котрі спрямовуються на забезпечення сталого розвитку цих ОТГ. Тому дослідження особливостей забезпечення фінансової безпеки фінансових потоків територіальних громад набуває особливої актуальності в аспекті необхідності забезпечення їх сталого розвитку.
У статті розглядається специфіка фінансової децентралізації та особливості формування бюджетів ОТГ в сучасних умовах. Розглянуто принципи державно-приватного партнерства, як потенційного джерела інвестицій в розвиток територіальних громад.
Визначено, що забезпечення фінансової безпеки ОТГ базується на дотриманні фінансової дисципліни виконавчими органами громад, а також на основі ретельного планування і контролю надходжень та видатків до бюджету ОТГ. При цьому досліджено, що найбільш важливим елементом фінансової безпеки територіальних громад є саме бюджетна, оскільки вона потенційно здатна забезпечити найбільшу частку фінансових надходжень на потреби сталого розвитку громади. Відповідно, визначено, що сучасна стратегія фінансової безпеки територіальних громад повинна базуватися на забезпеченні їх бюджетної безпеки.
12
Чемерис, І. М. "Використання спеціальних знань, призначення експертиз та арешт безготівкових коштів як засіб забезпечення подальших слідчих дій." Прикарпатський юридичний вісник, no. 1(30) (July 13, 2020): 213–17. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(30).548.
Full textAbstract:
У статті розглянуто процесуальні джерела доказів, що найбільше притаманні досудовому розслідуванню кримінальних проваджень про злочини, вчинені із вико-ристанням безготівкових операцій, а саме висновок екс-перта та речові докази. Досліджено комп’ютеро-техніч-ні експертизи як такі, що найчастіше призначаються у провадження цієї категорії. Розкрито зміст експерти-зи комп’ютерної техніки, експертизи програмних про-дуктів, інформаційно-комп’ютерної експертизи, вивче-но відмінності між ними. Звернуто увагу на потенціал розвитку відносно нового виду експертного досліджен-ня – телекомунікаційної експертизи, методика та ме-тодологія якої розроблені ще недостатньо. Проаналізо-вано статус речей, зумовлений визнанням їх речовими доказами та накладенням арешту на них. У дослідженні проводиться аналіз механізмів пово-дження із речовими доказами та арештованим майном, звертається увага на суперечності нормативно-право-вого регулювання щодо визначення долі речових дока-зів, на які накладено арешт. У статті акцентується ува-га на наявних практичних проблемах, які виникають при реалізації ухвал суду про арешт майна, неможли-вості забезпечити повернення майна, набутого внаслі-док вчинення кримінального правопорушенням, по-терпілому на стадії досудового розслідування. В умовах обмежених строків досудового розслі-дування запропонований механізм реалізації права потерпілого на відшкодування шкоди, завданої кри-мінальним правопорушенням. З урахуванням прак-тики інших держав висловлено необхідність запрова-дження системи автоматичної реалізації ухвал суду про накладення арешту на майно. На підставі прове-деного вивчення запропоновано розширити перелік суб’єктів, уповноважених на звернення із клопотан-ням про скасування арешту майна. Істотно удосконалено порядок припинення арешту при закритті кримінального провадження та скасуван-ня арешту майна у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених із використанням безготівкових операцій. Зокрема, наводяться пропозиції щодо закрі-плення порядку визначення долі речей, які не міс-тять слідів кримінального правопорушення, як в ході досудового розслідування, так і при прийнятті остаточ-ного рішення у кримінальному провадженні.
13
Чорна, В. В. "ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ФІНАНСУВАННЯ СФЕРИ ОХОРОНИ ЗДОРОВʼЯ УКРАЇНИ ТА КРАЇН ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 1 (June 2, 2021): 45–49. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2021.1.12142.
Full textAbstract:
Мета: здійснити порівняльний аналіз фінансування сфери охорони здоровʼя України та країн ЄС за останні роки.
Матеріали і методи. Використано теоретично-порівняльний, бібліосемантичний аналіз даних щодо фінансування сфери охорони здоров’я в Україні та країнах ЄС.
Результати. Проаналізовано наукові джерела вітчизняних, зарубіжних досліджень, законів України, концепцій державних програм і резолюцій ЄС та виділено основні проблеми незавершеної медичної реформи. Для успішного проведення реформи в сфері охорони здоров’я в Україні прийнято низку нормативно-правових актів. Позитивні зміни у реформі охорони здоров’я України безпосередньо залежать від видатків на охорону здоровʼя у ВВП. Найбільше коштів на охорону здоров’я було спрямовано в 2013 р. – 4,23 %, але у 2019 р. цей показник був найменшим за останні роки незалежності – 2,4 % від ВВП. Різкі коливання у фінансуванні сфери охорони здоров’я негативно впливають на створення нової Національної служби здоров’я України, на саму реформу в цілому, а також на показники тривалості життя населення в Україні. Позитивні приклади у реформі охорони здоров’я як Республіки Польща, так й інших європейських країн – відокремлення цільових коштів на охорону психічного здоров’я від бюджету, які належать органам місцевого самоврядування закладів охорони здоров’я, та вкрай необхідний закон про обов’язкове медичне страхування як у багатьох країнах світу. Психічне здоров’я населення Польщі та країн ЄС є одним із пріоритетних завдань і невід’ємною частиною у реформуванні сфери охорони здоров’я. У резолюції ВООЗ, Ради ЄС, Ради Європи, починаючи з 1975 р., важливе значення відводять адекватному і справедливому інвестуванню в систему охорони психічного здоров’я, що позначається на здоров’ї населення планети. У 2019 р. ВООЗ зі Світовим банком проводили аналіз реформи фінансування системи охорони здоров’я за 2016–2019 рр. для надання стратегічних рекомендацій щодо покращення надання медичних послуг.
Висновки. За результатами аналізу встановлено недосконалість фінансування закладів охорони здоров’я України, що впливає на якість надання медичної допомоги та необхідність впровадження постійного коригування/моніторингу ефективності діючої нової моделі фінансування системи охорони здоров’я України і запровадження обов’язкового медичного страхування.
14
Шушкова, Юлія, Микола Тишковець, and Аліна Млінцова. "ПОДАТКОВІ ІНСТРУМЕНТИ ФІНАНСУВАННЯ РОЗВИТКУ МІСТ." Молодий вчений, no. 12 (100) (December 30, 2021): 293–99. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-12-100-59.
Full textAbstract:
В статті визначено джерела формування дохідної частини місцевих бюджетів України в сучасних умовах. У дослідженні здійснено аналіз частки податкових та неподаткових надходжень в структурі усіх доходів бюджету міста Львова у динаміці, починаючи з 2016 року. Наведено економічну сутність поняття «місцеві податки та збори». Виділено основний перелік місцевих податків та зборів, що дають можливість оцінити характер наповненості місцевого бюджету. Здійснено структурно-динамічний аналіз податкових надходжень до бюджету міста Львова у розрізі загального та спеціального фондів протягом 2016-2020 років. Доведено, що близько 99 % усіх податкових надходжень припадає саме на загальний фонд бюджету міста. Проаналізовано динаміку надходжень коштів до бюджету розвитку міста Львова протягом 2016-2020 років. Відзначено, що в сучасних умовах для збільшення податкових надходжень до бюджету розвитку міста потрібно зарахувати до спеціального фонду хоча б частину певного місцевого податку, наприклад єдиного податку. Проведено горизонтальний аналіз надходжень єдиного податку до бюджету міста Львова за коефіцієнтами: абсолютного відхилення, темпу приросту тощо. Крім того, для більш поглибленого аналізу сучасного стану податкових інструментів фінансування розвитку міст досліджено виконання бюджету міста Львова щодо податкових надходжень та оцінено показники перевиконання або недовиконання місцевого бюджету у розрізі податкових надходжень протягом 2016-2020 років. На основі здійсненого дослідження наведено реформаторські дії для зміцнення фінансової незалежності самоврядування міста.
15
Настюк, А. А. "СИСТЕМА ЗБОРУ ДАНИНИ ДО ПРАВЛІННЯ СВЯТОСЛАВА ІГОРОВИЧА." Прикарпатський юридичний вісник, no. 2 (August 31, 2021): 15–22. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i2.866.
Full textAbstract:
Настюк А. А., Третяк С. М. Система збору данини до правління Святослава Ігоровича. - Стаття.
У статті нами досліджується виникнення та розвиток системи збору данини в Київській Русі. У нашій роботі ми проаналізували арабські джерела, в яких отримали дані про податкову систему в русів і слов’ян до приходу Рюрика. Нами було встановлено, що в ру- сів і слов’ян були різні по суті системи збору данини. Якщо в русів система податків була основана на базі процентних відрахувань на користь хакана й залежала напряму від прибутків, розбою та торгівлі, то в слов’ян надходження в казну царя залежали від об’єму вироблених харчів, які своєю чергою впливали на кількість родин.
Наступним етапом нашого дослідження став період створення глобальної системи збору данини, яку візантійський імператор Костянтин Багрянородний назвав полюддя. Аналіз літописних джерел вказав, що система почалась формуватися після захоплення Олегом Києва. Ми дійшли висновку, що за основу системи сплати данини більшою мірою бралася хазарська модель.
Нами виявлено, що оподаткування з людини й сім’ї замінюється на сплату з господарської одиниці. Літописи вказують, що із самого початку формування системи сплати данини виплати були фіксовані й могли змінюватись тільки після спроб повстань із боку данників. Слід зазначити, що полюддя спонукало князівську владу шукати вигідні й великі центри збуту сировини. За вказаними критеріями таким центром стала Візантія.
Нами було встановлено, що залежність системи полюддя від візантійських ринків призвела до фінансової катастрофи в період правління Ігоря Рюриковича. Саме ця катастрофа, на нашу думку, і спричинила кризу в системі сплати данини. Ми вважаємо, що саме нестача коштів у казні руського князя через економічну блокаду Візантії й призвела до того, що були порушені данницькі відносини з древлянами.
У нашому досліджені ми дійшли висновку, що дії княгині Ольги були спрямовані не на встановлення нової системи збору данини, а на запуск старої, яка була зруйнована Ігорем Рюриковичем.
16
Chebotar, Maryna. "ВОКАЛЬНА ЕСТРАДА УКРАЇНИ В КУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ ХХІ СТОЛІТТЯ." ART-platFORM 1, no. 1 (May 14, 2020): 336. http://dx.doi.org/10.51209/platform.1.1.2020.336-350.
Full textAbstract:
Статтю присвячено розвитку та ролі естради у формуванні культурного фону сучасної епохи і встановленню діалогу між мистецтвом, суспільством і державою. Виявлено основні тенденції розвитку та функціональні преференції естради в сучасному інформаційно-комунікативному просторі, простежено її структурні та жанрові модифікації.
Починаючи з 1991 р., українська естрада починає інституалізуватися. Якщо до цього часу вона відігравала роль компенсації пригніченого комплексу етнічної недооціненості, то від часів здобуття незалежності вона стає самостійним культурним феноменом. Диференціація відбувається відразу на кількох рівнях. Найголовнішим є жанровий і стильовий. Українська естрада розподіляється на популярний, фольклорний та рок- рівні.
Важливим фактором у функціонуванні української естрадної музики є поява такого явища, як індустрія естрадного мистецтва. Насиченість напрямків сучасної музики корелює з кількістю вкладених коштів. Відповідно, музичне мистецтво стає залежним від загальних тенденцій в економіці країни.
У зв’язку з початком російсько-української війни у 2014 р. змінилася конфігурація презентації української естрадної музики в ефірах теле- та радіоканалів. Крім цього, на законодавчому рівні було обмежено частку російськомовного продукту. Деякі джерела трансляції естрадної продукції припинили існування. Почав відчуватися процес поширення та конкурентної спроможності україномовного естрадного продукту у зв’язку з уведенням квот на російськомовну музичну продукцію. Але не всі питання є врегульованими остаточно. Це пов’язано з недосконалістю законодавчої бази, з недостатнім рівнем культури споживання музичної продукції в українського споживача та порівняно невеликими (за світовими параметрами), бюджетами представлення української естрадної продукції.
Ключові слова: масова культура, естрадне мистецтво, естрада, шоу-бізнес, популярна пісня, артист, поп-культура, музична культура, цільова аудиторія,інформаційно-комунікативна галузь.
17
Юрченко, Ольга. "ДОКУМЕНТАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ЦЕНТРІВ СОЦІАЛЬНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ЯК ВІДДІЛІВ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ." Society. Document. Communication, no. 6/2 (July 4, 2019): 219–34. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2019-6/2-219-234.
Full textAbstract:
У статті розкрито актуальну проблему сучасних вимог до документаційного забезпечення діяльності центрів соціального обслуговування, що виконують роль відділів захисту населення. В Україні існує розвинута система соціального обслуговування. Конституція України закріпила право громадян на соціальний захист і встановила систему державних гарантій здійснення цього права. Соціальне забезпечення та захист громадян України є одним з важливих напрямів діяльності держави. Держава несе обов’язки по матеріальному підтриманню своїх громадян, створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та трудової діяльності, реалізує програми професійно-технічного навчання, підготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Сьогодні здійснення права людини на соціальний захист в Україні організовано у кількох організаційно-правових формах, які розрізняються за такими ознаками, як коло осіб, що підлягають забезпеченню; джерела і способи фінансування; види, умови та розміри забезпечення; органи що надають забезпечення. Держава забезпечує населення послугами, які йому потрібні, за допомогою територіальних центрів соціального обслуговування та різних недержавних та державних соціальних служб. Такі центри створюються за рахунок державних коштів та підпорядковуються Міністерству соціальної політики України. Кожен з територіальних центрів складається з відділень, які обслуговують різні групи населення відповідно від стану їхнього здоров’я та ситуації, в якій вони опинилися. Важливе значення для ефективної роботи системи соціального захисту має документне забезпечення здійснення цього процесу, застосування сучасних інформаційних технологій, технологій документування. Документація територіальних центрів соціального обслуговування має свою специфіку. Для будь-якого документознавця необхідно знати різні види документів та специфіку оформлення будь-якої документації незалежно від сфери діяльності установи.
18
Іонова, О. М., and С. Є. Лупаренко. "НАПРЯМИ ДІЯЛЬНОСТІ ЦЕНТРАЛЬНОЇ КОМІСІЇ ДОПОМОГИ ДІТЯМ В УКРАЇНІ (1922–1932 рр.)." Теорія та методика навчання та виховання, no. 49 (2020): 43–55. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2020.49.04.
Full textAbstract:
Державно-громадський характер розвитку сучасної системи освіти передбачає поєднання діяльності держави та громадськості (комісій, комітетів, рад, громадських товариств) у соціокультурному забезпеченні дітей. З огляду на це доцільним є вивчення досвіду діяльності організацій, що вдало розв‟язували освітні, соціальні і культурні проблеми дитинства, зокрема Центральної комісії допомоги дітям, яка діяла в Україні протягом 1922-1932 рр. з метою об‟єднання зусиль соціуму в боротьбі з дитячою безпритульністю, покращенні побуту дитячих закладів, громадського харчування тощо. Метою дослідження є висвітлення напрямів діяльності Центральної комісії допомоги дітям. Використано загальнонаукові (історико-педагогічний аналіз, узагальнення, ретроспективний, хронологічний), історико-структурний, порівняльно-зіставний, ретро-праксиметричний, проблемно-цільовий і прогностичний методи наукового пізнання. З‟ясовано групи дітей, з якими працювала Центральна комісія допомоги дітям (діти з губерній, охоплених голодом; безпритульні діти; діти безробітних батьків; діти – повні сироти; діти з руху юних ленінців; діти членів комітетів незаможних селян; діти, які залишили дитячі будинки за віком; хворі діти). Узагальнено основні напрями діяльності Центральної комісії допомоги дітям, а саме: утримання дитячих установ; надання дотацій та підтримка відділів народної освіти, охорони здоров‟я, округів, юних ленінців; реевакуація дітей; надання індивідуальної допомоги; індивідуальне патронування дітей; боротьба з дитячою безпритульністю; охорона материнства і дитинства. Визначено джерела надходжень коштів до Центральної комісії допомоги дітям, зокрема: податки та інші місцеві збори; добровільні збори і відрахування; продаж марок, значків, прапорів, газет і брошур; прибутки від підсобних підприємств; внески і відрахування осередків товариства «Друзі дітей»; лотереї і казино; кошторисні асигнування відділу охорони здоров‟я і відділу народної освіти; кошти робочих та різних організацій; збір із нетрудового населення. Виокремлено перспективи впровадження педагогічно цінного досвіду діяльності Центральної комісії допомоги дітям в сучасну освітню практику, а саме: забезпечення комплексного підходу до розв‟язання соціальних й освітньо- 44 культурних проблем дітей з боку закладів освіти, педагогів, батьків, громадських організацій; посилення співпраці держави і громадських організацій у справі соціокультурного забезпечення дітей; усвідомлення дорослими цінності дитинства і дитини; підвищення вимог до педагогів; налагодження взаємодії закладів освіти з батьками.
19
Маматова, Л. Ш. "РОЛЬ БІЗНЕС-ПЛАНУВАННЯ В УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВОМ." Підприємництво і торгівля, no. 30 (July 1, 2021): 44–47. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-30-07.
Full textAbstract:
У статті розглянуто необхідність бізнес-планування для суб’єктів господарювання та роль бізнес-плану. Визначено систему зовнішніх та внутрішніх чинників впливу процес бізнес-планування. Бізнес-планування для підприємства є методом залучення фінансово-інвестиційних ресурсів та для інвесторів – підтвердженням цільового використання коштів та результативності проєкту. Зазначено, що бізнес-планування вирішує основне питання економіки у виборі успішного методу співвідношення факторів виробництва з вирішенням проблем у вичерпності ресурсів для задоволення потреб суспільства. Узагальнено цілі, яким підпорядковується розроблення бізнес-плану підприємством, та завдання бізнес-планування. За рахунок відповідності та збалансованості цілей і вигід внутрішніх та зовнішніх користувачів визначено результати, які повинно включати в себе бізнес-планування задля ефективного впровадження в діяльність підприємств. Бізнес-планування відіграє важливу роль в управлінні та формуванні стратегії розвитку підприємства, а отже, це дало можливість визначити для кожного учасника процесу бізнес-планування результативність в ефективній діяльності підприємства. Бізнес-план виконує зовнішню функцію для інвесторів та внутрішню – для бізнес-одиниці, а саме є інструментом бізнес-планування та механізмом контролю і реалізації бізнес-стратегії на підприємстві. Бізнес-планування дає змогу здійснити кількісне й якісне обґрунтування оптимального управлінського рішення, систематизувати та конкретизувати відповідності цілей і результату стратегії, визначити джерела інформації та достовірність відповідно до ситуації на підприємстві. Визначено, що ефективна структура бізнес-плану має включати в себе кількісні й якісні характеристики проєкту відповідно до вибраного результату задля його впровадження та вирішити цілу низку завдань. Роль бізнес-планування у розвитку діяльності підприємств зводиться до можливості концентрації усіх видів наявних та потенційних ресурсів для визначення системи поточних та майбутніх напрямів розвитку суб’єкта господарювання з метою створення інноваційної продукції та використання інноваційних технологій, задоволення потреб споживачів та отримання фінансових результатів.
20
Ivashova, Ljudmyla, and Mykhailo Ivashov. "УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ ТА СВІТОВИЙ ДОСВІД ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ У СФЕРІ ПУБЛІЧНИХ ЗАКУПІВЕЛЬ." Public Administration and Regional Development, no. 4 (June 25, 2019): 316–43. http://dx.doi.org/10.34132/pard2019.04.05.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано сучасний стан та ефективність заходів з протидії корупції в Україні, обґрунтовано актуальність дослідження досвіду протидії корупції у світі та необхідність його імплементації до вітчизняної практики. Визначено основні механізми подолання корупції у сфері публічних закупівель в Україні та першочергові заходи, що спрямовані на їх реалізацію.
Мета статті висвітлити реальний стан і загрози від корупції у сфері публічних закупівель для економічного розвитку України та на основі зарубіжного досвіду; визначити дієві механізми протидії корупції й напрями їх імплементації в Україні.
У ході дослідження використано та узагальнено офіційно оприлюднені результати наукових досліджень вітчизняних і зарубіжних авторів, статистичні дані, звіти державних контролюючих органів та міжнародних експертних організацій, творче осмислення яких на основі застосування системного підходу та методів статистичного та компаративного аналізу, контент-аналізу та синтезу отриманих результатів дозволило зробити обґрунтовані висновки.
У роботі обґрунтовано, що дієвими механізмами протидії корупції є подальший розвиток інституційного, інформаційно-технологічного контрольного та моніторингового забезпечення механізму «електронних аукціонів», які за умови їх ефективного використання та активізації громадянського суспільства здатні створити необхідне підґрунтя для зменшення обсягів та викорінення корупції як у сфері публічних закупівель, так і в інших сферах життєдіяльності держави.
Визначено, що нині протидія зловживанням та боротьба з корупцією у сфері публічних закупівель в Україні, перебуває на досить низькому рівні. Тому подолання корупції в системі розміщення державних замовлень є одним з найбільш важливих завдань державного управління у сфері публічних закупівель за бюджетні кошти. Позитивним у цьому напрямі є те, що держава стала на шлях вироблення нових механізмів протидії корупції – впровадження системи електронних закупівель ProZorro, запуск авторизованих електронних майданчиків та веб-порталу Уповноваженого органу з питань закупівель, проведення постійного контролю та моніторингу операцій з державних закупівель, розміщення результатів контролю на моніторинговому порталі DOZORRO тощо. Проте неефективне використання цих інструментів призводить до збереження високого рівня корупції у сфері публічних закупівель.
Для підвищення ефективності протидії корупції з урахуванням досвіду зарубіжних країн запропоновано: повністю відмовитися від розміщення замовлення у єдиного джерела без проведення торгів; удосконалити процедуру оспорювання угод, укладених з порушенням вимог чинного законодавства. Це дозволить зменшити кількість зловживань та обмежить можливості застосування корупційних схем у системі публічних закупівель за бюджетні кошти.
Загалом для успішного впровадження даних заходів передусім необхідно внести зміни до інституційного механізму державного управління системою публічних закупівель та посилити роль державного моніторингу та аудиту за обґрунтованим та цільовим використанням бюджетних коштів у системі публічних закупівель.
21
Ніколаєва, М. В., and Є. В. Дергачов. "Особливості та способи захисту інтересів інвестора в зелену енергетику в разі відмови держави від наданих гарантій." Актуальні проблеми держави і права, no. 90 (August 9, 2021): 126–31. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i90.3216.
Full textAbstract:
Статтю присвячено актуальній темі в усьому світі – відновлювальні джерела енергії, способи та особливості захисту інвесторів у зелену енергетику. Оскільки вже на 2019 рік у зелену енергетику України було вкладено $ 10 млрд, а держава накопичує борг та не надає гарантованих благ інвесторам, то у статті ми розглянули основні тенденції та способи захисту інвесторів в зелену енергетику, що є нині в Україні. Більшість інвестованих коштів було вкладено іноземними інвесторами, а не повернення обіцяних Україною благ іноземним інвесторам може спричинити міжнародні міжусобиці.
Також Україна потерпає від економічної стагнації через коронавірус, тому зелена енергетика – це, без сумніву, найліпший вихід із ситуації для залучення іноземних інвесторів. Проте недотримання міжнародного договору може призвести до більшої кризи, аніж зараз, з якої українській економіці буде дуже важко виходити. Порушення міжнародної угоди може привести до небажання інших країн співпрацювати з Україною в будь-якій сфері надалі.
У статті було зазначено та проаналізовано зміни, які відбувалися в законодавстві протягом 2020 року (нововведення у закон про «зелений» тариф, підписання меморандуму). Наведено перелік умов, за якими «Гарантований покупець» мав зобов’язання у наданні благ інвесторам відновлювальної зеленої енергетики. Наведено причини, за яких «Гарантований покупець» не виконує своїх зобов’язань, і зазначено статистичні дані щодо боргу держави перед інвесторами на момент травня 2021 року. Також було розглянуто питання, щодо іноземних інвесторів у зелену енергетику України. Проаналізовано їхню позицію та визначено можливі проблеми з країнами, що інвестували.
Необхідне вдосконалення законодавства в цій галузі енергетичних кооперативів в Україні. Окрім економічного законодавства, мусить бути вдосконалено муніципальне законодавство, оскільки територіальні громади та місцеві органи влади відіграють важливу роль у активації створення енергетичних кооперативів. Енергетичні кооперативи дають можливість громадам задовольняти свої енергетичні потреби, використовувати місцеві види палива, ставати енергетично незалежними та бути активними членами енергетичного ринку.
22
Марина, А. С., and Ю. В. Волкова. "ФІНАНСИ ДОМОГОСПОДАРСТВ В СТРУКТУРІ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РЕСУРСІВ КРАЇНИ." Підприємництво та інновації, no. 13 (August 31, 2020): 104–10. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/13.20.
Full textAbstract:
Фінанси домогосподарств є значним джерелом фінансових ресурсів з огляду на можливість їх залучення до інвестування реального сектору економіки, зокрема промислового виробництва. Структура економіки країни свідчить про переважну роль промисловості у створенні внутрішнього валового продукту, водночас промислові підприємства відчувають суттєвий брак фінансових ресурсів для забезпечення стабільного та стійкого розвитку своєї господарської діяльності, безпеки фінансового стану. Це спонукає промислові підприємства до пошуку альтернативних джерел фінансування. Заощадження, які є частиною фінансів домогосподарств і не знаходять застосування на фінансовому ринку як кредитний капітал, цілком можна використовувати як інвестиційні ресурси промислових підприємств. У статті проведено дослідження структури та джерел формування доходів домогосподарств, а також основних напрямів витрачання коштів домогосподарствами України.
23
Семененко, І. М., and К. І. Сєрєбряк. "Основні тенденції фандрайзингу: порівняння досвіду України і США." ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, no. 6 (270) (November 10, 2021): 60–65. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2021-270-6-60-65.
Full textAbstract:
Фандрайзинг є процесом залучення коштів на досягнення визначених цілей через реалізацію певних проєктів. Пошук коштів здійснюється на різні напрями і сфери діяльності, а також за рахунок залучення різних джерел фінансування, і є досить популярним і серед політиків, і серед представників сфери культури, і серед підприємців тощо. Проте використання інструментів фандрайзингу в Україні почало широко аналізуватися в дослідницькій літературі приблизно з 2000-х років. Мета статті полягає в аналізі основних тенденцій фандрайзингу в Україні та США та їх порівнянні.
У статті зазначено, що фандрайзинг часто ототожнюють з благодійною діяльністю, і саме цей напрямок було обрано для аналізу. Збір коштів є досить поширеним у Сполучених Штатах. Інструменти фандрайзингу широко використовуються недержавними некомерційними організаціями для пошуку коштів для реалізації проєктів, для яких важко отримати фінансування від державних органів чи представників бізнесу. В Україні подібний збір коштів та благодійна діяльність розпочався лише з набуттям незалежності країни.
В статті подано динаміку обсягів пожертв у США за останні 40 років, а також визначено основні напрями та зміни в структурі пожертв за видами благодійників. Загалом спостерігається значне збільшення обсягів пожертв американців, і таке зростання відбувається щороку, навіть з урахуванням інфляції та кризи пандемії covid-19. Для порівняння наведено аналогічні показники в Україні за останні кілька років. Визначено, що напрями споживання та структура джерел фінансування благодійної діяльності в США та в Україні суттєво відрізняються. Якщо припустити, що кошти збираються, як правило, на ті проєкти, які погано підтримуються або не підтримуються державою, то можна відзначити, що ці сфери в зазначених країнах мають проблеми з підтримкою з боку державних органів і фондів.
Таким чином, процеси збору коштів у кожній країні реалізуються по-різному залежно від факторів, які на них впливають. З урахуванням основних тенденцій фандрайзингу та порівняння досвіду України та США визначено чинники, що впливають на процеси фандрайзингу. Ці чинники потребують подальшого дослідження.
24
Tereshchenko, S., and V. Feday. "Ефективне використання оборотних активів підприємством." Bulletin of Sumy National Agrarian University, no. 2(80) (February 25, 2019): 67–71. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.2019.2.13.
Full textAbstract:
В сучасних умовах господарювання кожне підприємство робить головний акцент на вирішенні питань стабільності функціонування та максимізації прибутку. Для того, щоб досягти поставлених цілей, потрібна правильно підібрана, чітка та ефективна політика управління активами підприємства, в яких значну роль відіграють оборотні кошти. Актуальність досліджуваної проблеми управління оборотними коштами зумовлена також тим, що від ефективності їх формування, регулювання та використання залежить оптимальність рівня ліквідності, платоспроможності, і, як наслідок, фінансової стійкості підприємства. Брак оборотних коштів ставить підприємство на шлях банкрутства, що змушує задуматись над удосконаленням системи управління ними. Нестача грошових коштів, так і їх надлишок чинять значний вплив на роботу підприємства, спричиняючи збої в виробництві чи постачанні сировини, чим зменшують очікуваний прибуток. Саме тому дуже важливим є прискорення залучення грошових оборотних коштів як із внутрішніх, так і з зовнішніх джерел. Кваліфіковане управління грошовими коштами дає можливість зацікавленим особам (зовнішнім і внутрішнім користувачам) приймати певні оптимальні управлінські рішення, які в майбутньому можуть суттєво вплинути на кінцевий результат фінансово-господарської діяльності підприємства
25
Ковалів, І. "Аналіз джерел формуваня коштів пенсійного фонду України." Вісник Львівського національного аграрного університету. Економіка АПК, no. 21(1) (2014): 137–42.
Find full text
26
Ковалів, І. "Аналіз джерел формуваня коштів пенсійного фонду України." Вісник Львівського національного аграрного університету. Економіка АПК, no. 21(1) (2014): 137–42.
Find full text
27
Zhuravel, V. "ГАРАНТІЇ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ПРАЦІВНИКІВ СУДОВОЇ СИСТЕМИ." Juridical science 2, no. 5(107) (April 3, 2020): 177–86. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-107-5-2.22.
Full textAbstract:
В соціальному захисті працівників судової системи приймає участь велика кількість владних суб’єктів, що збільшує можливість зловживання владою, поширення корупційних відносин та врешті не отримання необхідної допомоги оперативно. Визначення гарантій правового регулювання надасть можливість з’ясувати, які саме заходи встановленні для забезпечення отримання соціального захисту працівниками судової системи. Крім того, аналіз змісту гарантій правового регулювання соціального захисту працівників судової системи дозволить зрозуміти рівень їх актуальності, достатності та ефективності дії, виявити проблеми із правовим закріпленням та шляхи до вдосконалення. Зроблено висновок, що серед видів гарантій правового регулювання соціального захисту працівників судової системи варто виділяти гарантії підтримання матеріальної стабільності. Такі гарантії діють уже після настання соціальних ризиків та пов’язані із обов’язком держави забезпечувати працівникам судової системи належний захист рахунком коштів державного бюджету, оскільки інші джерела доходу для них були заборонені. Правове регулювання даних гарантій за останні роки значно змінилося й, на сьогодні, для усіх працівників судової системи обов’язковою є участь в загальнодержавному соціальному (пенсійному) страхуванні, а отже й на них поширюються загальні правила нарахування та отримання пенсійного забезпечення чи соціальної допомоги у зв’язку з тимчасовою чи повною втратою працездатності. Також, спільною є гарантія збереження робочого місця та виплата заробітної плати для працівників судової системи, що реалізують своє право на відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею віку 3 років. Хоча дана гарантія недостатньо деталізується у спеціалізованому законодавстві щодо правового статусу працівників судової системи. Гарантії правового регулювання соціального захисту працівників судової системи, то вони частково мають застарілий характер, адже поставлені перед ними завдання можуть виконувати ефективніше за допомогою нових заходів соціального захисту, а також вони уже не відповідають уявленням суспільства щодо справедливого соціального захисту. Наприклад, гарантії надання службового житла чи освіти для дітей працівників судової системи можуть бути вирішенні шляхом збільшення та актуалізації розміру грошової винагороди. Аналіз гарантій правового регулювання соціального захисту працівників судової системи свідчить про їх незбалансований характер, що впливає на рівність між працівниками судової системи, їх мотивацію якісно виконувати посадові обов’язки та підтримувати правопорядок.
28
Kazak, Oksana, and Maxim Zhiltsov. "КЛЮЧОВІ ЕЛЕМЕНТИ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ ДЖЕРЕЛ РОЗВИТКУ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ ЯК СКЛАДОВОЇ ЙОГО РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ." Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій, no. 1 (October 24, 2018): 44–50. http://dx.doi.org/10.32750/2018-0105.
Full textAbstract:
У статті висвітлено та проаналізовано підходи різних вчених щодо формування фінансових джерел розвитку страхової компанії, розглянута структура капіталу страховика, порядок та принципи його формування. Проаналізовано склад капіталу страхової компанії, а також завдання, які виконуються за допомогою формування окремих його структурних компонентів. Проведене дослідження дало змогу прийти до висновку, що найбільш важливою складовою ресурсного потенціалу страховка виступає його фінансовий потенціал – сукупність грошових коштів та надходжень, які є в розпорядженні підприємства для виконання фінансових зобов'язань, здійснення витрат на відтворення підприємства та стимулювання працівників. А фінансові ресурси страхової організації, як елемент її потенціалу – це сукупність тимчасово вільних коштів, що знаходяться в обігу у страхової компанії та використовуються для здійснення страхової, інвестиційної, фінансової діяльності. Страхова організація володіє певними фінансовими ресурсами, інвестування яких є джерелом інвестиційного доходу. За рахунок фінансових ресурсів страховик виконує свої зобов'язання перед страхувальниками, може стабілізувати власний фінансовий стан, зменшити інфляційний тиск, пропонувати на страховому ринку менш прибуткові види страхових послуг.
29
Klymenko, O. M., I. A. Kuian, and Yu V. Danyliuk. "Рецензія на підручник за редакцією Грушка В. І. та Скулиш Ю. І. «Пенсійна система»." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 5 (October 10, 2019): 154–56. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.05.16.
Full textAbstract:
Актуальність наукового осмислення проблематики пенсійного забезпечення обумовлюється нагальною потребою розробки дієвих механізмів реалізації пенсійної реформи. Складність, багатоаспектність та соціальна значущість процесів модернізації пенсійної системи держави є додатковими викликами на цьому шляху, що потребують уваги не лише законотворця і виконавчої влади, а й наукової спільноти.
У світлі цього рецензований підручник колективу авторів, за редакцією В.І. Грушка та Ю.І. Скулиш, є вагомим за обсягом та досягнутими результатами дослідженням сучасних систем пенсійного забезпечення і страхування. Самостійне місце у тексті книги займає також аналіз засад та особливостей функціонування недержавних пенсійних фондів в Україні та окремих зарубіжних країнах. За складністю поставлених завдань та своїм практичним потенціалом підручник можна назвати не лише навчальним виданням (із такими класичними елементами, як питання для самоперевірки, словник основних понять і термінів, перелік рекомендованої літератури та значна кількість корисних не лише в навчальному процесі, але й для практичної діяльності додатків), а й універсальною працею з питань пенсійного забезпечення.
Видання характеризується комплексним підходом до розгляду питань пенсійної реформи, що знайшло безпосереднє відображення у побудові загального змісту та його структурних елементів.
У першій главі розглядаються загальні питання правової природи та значення соціального захисту й соціального страхування у світлі завдань і функцій сучасної соціальної держави, розкриваються складові елементи системи соціального захисту, прослідковується історичне становлення пенсійного страхування та інших видів соціального захисту населення (соціального та пенсійного забезпечення) у їх функціональному та еволюційному взаємозв’язку. Окремий підрозділ 1.3 присвячено характеристиці сучасного стану пенсійного забезпечення в Україні, його проблем, наслідків дії численних негативних факторів.
Засновуючись на багатосторонньому аналізі конкретних соціально-економічних показників, що ілюструється численними актуальними таблицями та графіками, автори резюмують, що характерними рисами нинішньої пенсійної системи є низький рівень пенсій, старіння населення, збільшення кількості дострокових пенсіонерів, нестача коштів у Пенсійному фонді тощо. Аргументується необхідність запровадження низки заходів, спрямованих на детінізацію економіки країни та поліпшення фінансового стану в рамках солідарної пенсійної системи, зокрема оптимізації єдиного соціального внеску, звільнення солідарної пенсійної системи від невластивих їй виплат, розмежування джерел фінансування пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, запровадження єдиних для всіх громадян правил пенсійного забезпечення, побудованих на принципах пенсійного страхування та ін.
Друга глава присвячена характеристиці структури та особливостей систем пенсійного забезпечення, в першу чергу, – солідарної системи. Заслуговує на увагу проведений авторами аналіз трьох рівнів системи пенсійного забезпечення: солідарної та накопичувальної систем загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, системи недержавного пенсійного забезпечення, що здійснювався з огляду на їхню структуру, суб’єктний склад та особливості реалізації правовідносин. Визначено сутність, порядок внесення та адміністрування єдиного соціального внеску, види пенсій та детально описано механізми управління в солідарній системі.
Третя, четверта та п’ята глави, об’єднані темами сутності накопичувальної системи пенсійного страхування та порядку створення, особливостей функціонування недержавних пенсійних фондів. Базові теоретичні позиції викладаються у главі третій, де, серед іншого, визначені джерела формування накопичувальної системи пенсійного страхування, способи використання коштів цієї системи, управління пенсійними активами недержавного пенсійного фонду, його організаційна структура тощо.
Важливим питанням, що детально розглядається на сторінках підручника, є діяльність із адміністрування пенсійних фондів, для чого юридична особа повинна отримати в Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, ліцензію на провадження відповідної діяльності. Важливо, що правовою підставою надання адміністратором послуг пенсійному фонду є договір, який укладається з радою пенсійного фонду у письмовій формі та повинен містити широкий перелік істотних умов.
У главі четвертій ключовим питанням є забезпечення належної діяльності недержавних пенсійних фондів. Пропонується перелік робіт, що здійснюються в рамках діяльності з недержавного пенсійного забезпечення, серед яких: розроблення пенсійних схем та інвестиційних декларацій; укладення пенсійних контрактів; укладення договорів з компанією з управління пенсійним фондом, компанією з управління пенсійними активами, банківською установою-зберігачем, аудитором чи аудиторською фірмою, страховими організаціями; залучення пенсійних внесків і ведення персоніфікованого обліку цих внесків і пенсійних контрактів; накопичення пенсійних активів, їх розміщення та інвестування та ін. Попри договірну природу аналізованих відносин, важливе місце посідає система державного нагляду та регулювання недержавного пенсійного забезпечення, функції у сфері яких на сьогодні покладено на Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг в Україні, Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольний комітет та Національний банк.
Додаткової цінності підручнику надає проведений у підрозділі 4.4 порівняльний аналіз пенсійного забезпечення та пенсійних систем у зарубіжних країнах.
У главі п’ятій увага зосереджується на дослідженні структури пенсійних схем, можливих видів та умов здійснення пенсійних виплат, порядку визначення розміру останніх та, з іншого боку, порядку, розміру та термінів сплати пенсійних внесків. Розглянуто механізми здійснення недержавного пенсійного забезпечення залежно від суб’єкта його провадження: пенсійними фондами, страховими організаціями або банківськими установами. Не залишені поза увагою авторів підручника й питання оподаткування пенсійної діяльності та успадкування пенсійних активів. Окремо висвітлено питання про можливість розроблення недержавним пенсійним фондом пенсійних схем для юридичних осіб. Мова йде про накопичення у фонді, коли внески здійснюються підприємством на користь своїх працівників.
Наукове, навчальне та практичне значення підручника «Пенсійна система» за редакцією В.І. Грушка та Ю.І. Скулиш полягає у формуванні цілісної картини правової природи пенсійної системи, особливостей функціонування систем пенсійного забезпечення та пенсійного страхування у світлі виконання державою функції соціального захисту, в окресленні тенденцій і перспектив розвитку пенсійного забезпечення.
Слід відзначити належний науковий рівень підручника, поєднаний з доступністю викладення матеріалу. Розкриття змісту пенсійного страхування, правового регулювання діяльності недержавних пенсійних фондів, управління активами останніх та інвестування пенсійних резервів сприятиме отримання студентом не просто сукупності інформації, а системи взаємопов’язаних і взаємодоповнюючих знань.
Ще однією позитивною рисою рецензованої праці є наведення після кожної глави питань для самоперевірки, що, безумовно, сприятиме полегшенню підготовки студентів до практичних занять, складання заліків та іспитів, підвищить рівень засвоєння матеріалу.
Заслуговує на увагу список рекомендованої у підручнику літератури, в тому числі, подання окремо переліку законодавчих актів, монографій, підручників, навчальних посібників, наукових статей, посилань на інформаційні джерела. Таке групування рекомендованих джерел сприятиме покращенню інформаційно-пошукових навичок, формуванню системних знань у студентів.
Розміщення в кінці підручника додатків стане у нагоді для закріплення вивченого матеріалу та застосування на практиці отриманих знань.
Підручник буде корисним студентам і слухачам вищих навчальних закладів, у яких вивчаються дисципліни, дотичні до проблематики пенсійної системи, в тому числі, з фінансів і кредиту, права соціального забезпечення і пенсійного права, окремі спецкурси та практикуми з відповідних тем, а також для викладачів, аспірантів, практичних працівників і всіх, хто цікавиться питаннями пенсійної системи.
30
Крикунова, В. М., and А. С. Карнаушенко. "МЕТОДИКА ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ФІНАНСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МОЛОДІЖНИХ ПІДПРИЄМСТВ." Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, no. 3 (November 9, 2020): 76–85. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2020.3.10.
Full textAbstract:
У статті розглядаються особливості оцінки ефективності фінансування інноваційної діяльності молодіжного підприємництва. Авторами запропоновано використовувати показники трьох груп із метою більш якісної оцінки економічної ефективності фінансування. У дослідженні визначено найбільш вагомі критерії оцінки ефективності фінансування інноваційної діяльності молодіжних підприємств, які повинні віддзеркалювати економічну доцільність тих чи інших альтернативних джерел. Доведено, що на ефективність фінансування інноваційної діяльності молодіжних підприємств впливає оптимальність співвідношення внутрішніх та зовнішніх джерел. Аналізуючи ефективність залучення додаткових грошових коштів, виявлено, що на нього впливають кількісні та якісні фактори. Встановлено, що головним фінансовим інструментом політики стимулювання інноваційного розвитку молодіжних підприємств є використання коштів державного бюджету, а основним показником, який визначає рівень відповідності науки завданням інноваційного розвитку економіки, є наукоємність ВВП.
31
Дем’янчук, О. І. "ВПЛИВ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ НА УПРАВЛІННЯ МІСЦЕВИМИ БЮДЖЕТАМИ УКРАЇНИ." Економічний вісник. Серія: фінанси, облік, оподаткування, no. 1 (May 25, 2017): 52–58. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5932.1.2017.52-58.
Full textAbstract:
Досліджено питання впливу процесу децентралізації на управління місцевими бюджетами в Україні. Автором подано аналіз змін фінансової забезпеченості місцевих бюджетів на основі проведених бюджетно-податкових реформ та реформи децентралізації. Також проаналізовано можливості активізації управлінських рішень щодо розробки соціальних проектів територіальними громадами та залучення коштів до їх бюджетів із Державного фонду регіонального розвитку. Результатом дослідження є визначення безпосереднього впливу реформи децентралізації на підвищення ефективності управління та залучення нових джерел коштів місцевими бюджетами України.
32
Родченко, В. Б., and Ю. І. Прус. "СТРАТЕГІЧНІ ПРІОРИТЕТИ ПРОСТОРОВО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ." Actual problems of regional economy development 1, no. 16 (November 25, 2020): 133–45. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.16.133-145.
Full textAbstract:
Мета статті полягає у розробці підходу до діагностики стратегічних пріоритетів просторово-економічного розвитку регіонів України. Аналізуючи, систематизуючи та узагальнюючи наукові праці багатьох науковців, запропоновано модель стратегії сталого розвитку регіону. Проаналізувавши розподіл обсягів фінансування Планів реалізації Стратегій розвитку регіонів України на 2021-2023 роки за передбачуваними проєктами, у ході дослідження виокремлено пріоритети фокусування стратегій розвитку регіонів України. Для більшості регіонів України характерні стратегії ексклюзивного та селективного фокусування; збалансованість розподілу обсягів фінансування між компонентами просторово-економічного розвитку не виявлена у жодному регіоні. На основі даних про розподіл джерел фінансування Планів реалізації Стратегій розвитку регіонів України у 2021-2023 роках (державний бюджет, місцевий бюджет, інші кошти), уточнено реактивну та проактивну моделі реалізації політики просторово-економічного розвитку. Перша з них передбачає покращення умов для просторово-економічного розвитку у переважній більшості за рахунок державних субвенцій та коштів цільових державних програм, друга – спрямована на залучення коштів вітчизняних та іноземних інвесторів та реалізацію розвиткових проєктів. У роботі також проведено оцінку якісних параметрів Планів реалізації регіональних стратегій розвитку: запропоновано та розраховано індекси їх агресивності та розвитковості. Запропонований авторами інструментарій до виокремлення стратегічних пріоритетів просторово-економічного розвитку регіонів може бути використаний органами влади різних рівнів при розробці програмних та стратегічних документів як на короткострокову, так і на довгострокову перспективу.
33
Tsebenko, N. M. "Вплив ресурсів страхового ринку на модернізацію виробничої інфраструктури Української економіки." Scientific Bulletin of UNFU 28, no. 9 (October 25, 2018): 126–30. http://dx.doi.org/10.15421/40280924.
Full textAbstract:
Досліджено основні тенденції розвитку страхового ринку України. Охарактеризовано страховий ринок як стратегічно важливий та перспективний сегмент економіки і джерело внутрішніх довгострокових інвестицій в національну економіку, зокрема в модернізацію виробничої інфраструктури. Визначено сутність інвестиційної діяльності страхових компаній у сфері виробничої інфраструктури. Страхові компанії можна віднести до установ, яким притаманна можливість продукувати насамперед довгострокові інвестиційні ресурси, дефіцит яких спостерігається в українській економіці. Простежено зростання інвестиційних ринків України, що значною мірою може бути забезпечено завдяки ефективному використанню страхових ресурсів вітчизняних страхових компаній. Вказано, що інвестиційна функція страхового ринку реалізується через розміщення тимчасово вільних засобів у цінні папери, депозити банків, нерухомість тощо. Виявлено основні джерела інвестиційної діяльності страхових компаній – власні кошти (статутний фонд, резервний фонд, прибуток, цільове фінансування і надходження) та залучені кошти (поточне надходження страхових премій, резерви страхових внесків та відшкодувань, фонд запобіжних заходів). Запропоновано напрями вдосконалення державного регулювання інвестиційної діяльності страхових компаній: вдосконалення законодавчої бази та ринку капіталів, щоб забезпечити ефективне функціонування страхових компаній у сфері інвестування.
34
Чаплян, С. "Правова кваліфікація відмінних від грошей засобів платежу." Юридичний вісник, no. 5 (December 16, 2020): 178–86. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i5.2018.
Full textAbstract:
У статті досліджено поняття грошових сурогатів та квазігрошей, їх співвідношення та перспективи використання для позначення відмінних від грошей засобів платежу, запропоновано авторське визначення поняття «грошовий сурогат». У закордонних наукових роботах термін «квазігроші» уживається набагато частіше за «грошовий сурогат», у вітчизняних джерелах ситуація протилежна, крім того, поняття грошового сурогату, на відміну від квазігрошей, закріплено і нормативно визначено як правовий інститут в українському законодавстві. Водночас у дослідницьких колах немає єдності як щодо змісту понять «грошовий сурогат» та «квазігроші», так і щодо форми їх існування, а також спостерігається відсутність усталеного підходу як до критеріїв віднесення чи не віднесення тих чи інших об'єктів до грошових сурогатів (квазігрошей), так і до переліку об'єктів, що охоплюються термінами «грошовий сурогат» та «квазігро-ші». Зазначені поняття можуть розглядатися і як тотожні, і як відмінні за своїм змістом. З огляду на відсутність об'єктивної необхідності для паралельного використання двох термінів із метою позначення одного явища, доцільно розмежувати зазначені терміни, закріпити за квазігрошима високоліквідні активи, що можуть бути швидко обмінені на грошові кошти, але водночас не використовуються як засоби платежу, а за грошовими сурогатами - об'єкти майнових прав, які використовуються для погашення грошових зобов'язань (як засіб платежу), але водночас не належать до грошових коштів. Хоча панівною функцією грошових сурогатів є функція засобу платежу, на відміну від грошових коштів, грошові сурогати позбавлені ознаки універсальності і можуть використовуватися для обмеженого кола платежів, якщо домовленість сторін або нормативний припис зумовлює прийняття отримувачем грошового сурогату взамін грошових коштів. Причини для появи грошових сурогатів можуть бути різними, від необхідності державних запозичень до цільових акцій або програм, але найчастіше поява грошових сурогатів пов'язана або з дефіцитом грошових знаків в економіці, або з виникненням нових засобів платежу, відмінних від грошей.
35
Насібова, O., Д. Ляшко, Р. Чемчикаленко, O. Шелест, and K. Дяченко. "ФІНАНСОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ." Financial and credit activity problems of theory and practice 6, no. 41 (January 10, 2022): 182–90. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v6i41.251430.
Full textAbstract:
Анотація. У статті розглянуто регулювання державних фінансів, які впливають на розвиток країни та орієнтоване на підтримку населення країни. Наголошено, що для реалізації соціальної функції держави метою доходів та видатків державного бюджету є створення та побудова державних коштів, що забезпечують основні параметри життя особистості та суспільства. Визначено, що соціальна мета трансфертів з державного бюджету до місцевих бюджеті полягає у забезпеченні цілісності національного суспільства, соціальній гармонії та стабільності у суспільстві шляхом розподілу державних фінансових потоків та суспільних благ між регіонами країни задля сприяння сталого соціально-економічного та культурного розвитку окремих регіонів та країн загалом. Акцентується увага на основних особливостях фінансового забезпечення державних соціальних програм: фінансова підтримка реалізується відповідно до прийнятих нормативних актів, що свідчить про те, що процеси створення та спрямування фінансових ресурсів для реалізації державних соціальних програм контролюються державними органами та громадянським суспільством — це кошти суб’єктів господарювання, домогосподарств, іноземних держав (прямо чи опосередковано), кошти міжнародних організацій та фондів, кошти державного та місцевих бюджетів. Фінансова підтримка соціальних програм — це виділення певної суми коштів на виконання завдань, пов’язаних із цим процесом, визначених у соціальній та фіскальній політиці держави. Окреслено, що фінансова підтримка є одним із факторів, що впливають на якість життя шляхом розвитку конкретного соціального об’єкта. Узагальнено, що функціональна сукупність окремих елементів і процесів соціальної реальності створює систему суспільного відтворення. В окремому господарстві відтворення відбувається у формі безперервного циклу адекватного доходу чи капіталу для забезпечення життя та господарської діяльності окремої особи. Водночас, певні параметри відтворення не тільки реалізуються безпосередніми учасниками процесу, але й навмисно встановлюються та коригуються ними. Визначено, що основним джерелом фінансових ресурсів у сфері соціального захисту населення є ВВП у процесі розподілу та перерозподілу, які можна поділити на три основні групи: централізовані державні фонди; державні децентралізовані фонди; приватні соціальні фонди. Ключові слова: держава, регулювання, податки, фінанси, підтримка, розвиток, населення, реформування. Формул: 0; рис.: 2; табл.: 1; бібл.: 10.
36
Brazhnуk , L. V. "Інвестиційні процеси в економіці України." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 4 (July 31, 2020): 140–46. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.04.14.
Full textAbstract:
Стаття присвячена теоретичним і практичним питанням формування, оцінки джерел інвестування та визначення векторів реалізації державної інвестиційної політики. У статті виокремлено та обґрунтовано основні ідеології представників різних течій механізму інвестування, а також представлено зарубіжні практики ведення інвестиційної діяльності. Розглянуто тенденції стану капітальних інвестицій, зокрема структура за джерелами фінансування, динаміка та структура за видами економічної діяльності, темпи приросту, здійснено оцінку їх співвідношення до ВВП та порівняння результатів з рекомендованими нормативами, що свідчать про його низький рівень економічного зростання в Україні.
Метою статті є дослідження еволюції інвестиційних моделей та процесів на вітчизняному інвестиційному ринку.
Наукова новизна. Обґрунтовано тенденції у сфері інвестування та визначено рівень забезпечення капіталовкладеннями для умов ефективної економіки та можливості функціонування розширеного відтворення, що дозволило запропонувати пріоритетні вектори реформування державної інвестиційної політики у контексті специфічних неспроможностей трансформаційної економіки.
Висновки. Аналіз показав, що основним джерелом фінансування інвестицій залишаються власні кошти підприємств, є потреба у нарощуванні обсягів фінансових інвестицій шляхом розвитку фінансового посередництва, та найбільш привабливою сферою інвестування є промисловість. Спостерігаються негативні явища інвестиційних процесів в аграрному секторі, невтішний прогноз у короткостроковій перспективі щодо активізації інвестиційної активності у сільському господарстві, оскільки потенційні інвестори зайняли позицію очікування прийняття закону обігу земель. За результатами проведеного дослідження обґрунтовано інвестиційні процеси в країні, розкрито проблеми сьогодення та приділено увагу питанням реалізації державної інвестиційної політики у контексті загальносвітових тенденцій.
37
Lysiak, Liubov, and Vitalii Ziuzin. "КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНИХ СОЦІАЛЬНИХ ПРОГРАМ В УКРАЇНІ." PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, no. 4(24) (2020): 88–102. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2020-4(24)-88-102.
Full textAbstract:
У статті розкрито теоретичні засади реалізації державних соціальних програм, визначено їхні особливості як інструменту бюджетної політики держави. Виокремлено характерні ознаки фінансового забезпечення державних соціальних програм. На основі аналізу окремих державних соціальних програм показана обмеженість джерел фінансового забезпечення їх реалізації. Узагальнено фактори, які впливають на стан фінансового забезпечення реалізації державних соціальних програм. Обґрунтовано, що реалізація державних соціальних програм потребує усунення дисбалансу джерел фінансового забезпечення шляхом консолідації зусиль держави, бізнесу та суспільства в аспекті залучення коштів на засадах активізації/стимулювання соціального інвестування, соціального партнерства, соціальної відповідальності, громадського контролю та розвитку відповідних інститутів.
38
Дюканова, О. "Гнучкі механізми Кіотського протоколу як джерело коштів для структурно-інноваційної перебудови національної економіки." Економіст, no. 8 (2004): 28–31.
Find full text
39
Storozhuk, T. M. "Funds Flow Statement as an Information Source of the Enterprise Monetary Flows Management." Business Inform 3, no. 494 (2019): 235–40. http://dx.doi.org/10.32983/2222-4459-2019-3-235-240.
Full text
40
Ратушняк, Т. В. "МОНІТОРИНГ ПУБЛІЧНИХ ЗАКУПІВЕЛЬ ЗАСОБАМИ ПЛАТФОРМИ DOZORRO." Економічний вісник. Серія: фінанси, облік, оподаткування, no. 2 (February 27, 2018): 162–68. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5932.2.2018.162-168.
Full textAbstract:
В Україні реалізація функцій державних закупівель базується на створенні конкурентного середовища, запобіганні корупції та забезпеченні прозорості та ефективності використання коштів. Інформаційна підтримка державних закупівель здійснюється через єдине джерело інформації на платформі ProZorro. Для систематичного моніторингу державних закупівель через систему ProZorro, виявлення порушень під час проведення тендерів, а також подальшого вирішення недоліків у системі ProZorro було створено портал моніторингу DoZorro. У статті розглянуто особливості та можливості порталу моніторингу DoZorro.
41
Strilchuk, V. M. "ОБЛІГАЦІЇ, ЯК ФОРМА ЗДІЙСНЕННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В РЕГІОНІ." Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 4, no. 84 (July 24, 2019): 208. http://dx.doi.org/10.31713/ve4201820.
Full textAbstract:
В статті розглядається проблема диверсифікації джерел інвестування природоохоронних інвестицій. Проведено аналіз екологічного інвестування в Херсонській області. Встановлено недофінансування природоохоронних програм в регіоні. Зазначається потреба створення організаційних структур для вдосконалення процесів вирішення екологічних проблем Херсонщини. Як інституція, що функціонуватиме з метою регулювання екологічної безпеки розглядається багатоцільовий екологічний комплекс. Наводяться особливості функціонування підприємств, що ввійдуть до складу комплексу. Розглядається можливість випуску облігацій такими підприємствами для залучення коштів у природоохоронні проекти.
42
О. С., СУЗДАЛЄВА. "МУНІЦИПАЛЬНО-ПРИВАТНЕ ПАРТНЕРСТВО ЯК МЕХАНІЗМ ЗАЛУЧЕННЯ ФІНАНСОВИХ КОШТІВ ДЛЯ ВІДНОВЛЕННЯ ПОСТРАЖДАЛИХ ВІД КОНФЛІКТУ ТЕРИТОРІЙ УКРАЇНИ." Manager. Bulletin of Donetsk State University of Management 88, no. 3 (January 8, 2021): 106–14. http://dx.doi.org/10.35340/2308-104x.2020.88-3-10.
Full textAbstract:
В статті проаналізовано можливості використання механізму державно-приватного партнерства на місцевому рівні для створення джерел фінансування проєктів із відновлення постраждалих від конфлікту територій і розвитку територіальних громад. Розглянуто стадії та етапи адаптації механізмів державно-приватного партнерства для територіальної громади. Продемонстровано процес розробки та впровадження проєкту на засадах муніципально-приватного партнерства.
43
Shchur, R. I., I. I. Plets', and O. V. Mykytyuk. "МЕХАНІЗМ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ." Actual problems of regional economy development 2, no. 12 (April 26, 2016): 158–67. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.12.158-167.
Full textAbstract:
На етапі переходу країни до інноваційної моделі розвитку економіки дієвий механізм фінансового забезпечення інноваційного розвитку є надзвичайно вагомим та незамінним каталізатором інноваційних процесів. Стаття спрямована на дослідження складових механізму фінансового забезпечення інноваційного розвитку регіонів. Досліджено динаміку джерел фінансування інноваційного розвитку Івано-Франківської області. Зазначено особливості у фінансовому забезпеченні інноваційного розвитку Прикарпатського регіону за рахунок власних, бюджетних коштів, кредитів та зовнішнього фінансування. Виявлено недостатність державних, кредитних джерел фінансування інновацій, або і взагалі їх відсутність, в Івано-Франківській області, хоч за інноваційним потенціалом вона займає лідируючі позиції серед всіх регіонів країни. Відображено проблеми податкового стимулювання інноваційних процесів в області та в державі в цілому. Запропоновано збільшити обсяги державного забезпечення досліджуваної області та удосконалити податкове стимулювання інноваційного розвитку.
44
Ivanchuk, O. "ДОБРОВІЛЬНЕ МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ДЛЯ УКРАЇНИ." Актуальні Проблеми Державного Управління, no. 2(56) (October 29, 2019): 177–82. http://dx.doi.org/10.34213/ap.19.02.22.
Full textAbstract:
Досліджено добровільне медичне страхування як джерело фінансового забезпечення сфери охорони здоров’я. Розглянуто типи добровільного медичного страхування в країнах європейського регіону. Здійснено аналіз проблем добровільного медичного страхування як складової фінансування охорони здоров’я в умовах ринку (негативний відбір, створення монополії, відбір ризиків, моральний ризик). Визначено його переваги (мобілізація додаткових коштів у сферу охорони здоров’я, збільшення вибору для споживачів медичних послуг, сприяння інноваціям) і ризики (забезпечення справедливого фінансування, доступу до послуг та ефективності в розподілі ресурсів). Визначено фактори, що впливають на розвиток ринку добровільного медичного страхування.
45
Трегуб, О. А. "Правове забезпечення екологічного відновлення міст на постконфліктних територіях." Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка 4, no. 92 (December 17, 2020): 273–85. http://dx.doi.org/10.33766/2524-0323.92.273-285.
Full textAbstract:
Стаття присвячена обґрунтуванню пропозицій щодо вдосконалення правового забезпечення екологічного відновлення міст на постконфліктних територіях. Для зменшення обсягів накопичення на цих територіях небезпечних відходів витрати на їх перевезення до місць утилізації запропоновано тимчасово фінансувати за рахунок бюджетних коштів. Аргументовано, що застосування принципу наближеності до джерел утворення відходів потребує обмеження щодо зон, які прилягають до лінії розмежування та перебувають під загрозою ураження внаслідок бойових дій. Запропоновано визначити особливості моніторингу довкілля на постконфліктних територіях iз використанням космічних технологій.
46
Lіakhovуch, O. O., and N. P. Нreben. "АНАЛІЗ ДЖЕРЕЛ ФОРМУВАННЯ ДОХОДІВ БЮДЖЕТУ ТА НАПРЯМІВ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ (НА ПРИКЛАДІ ВОЛОДИМИРЕЦЬКОГО РАЙОНУ РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ)." Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 2, no. 82 (June 26, 2019): 117. http://dx.doi.org/10.31713/ve2201813.
Full textAbstract:
У статті розглянуто проблему зведеного бюджету депресивного району, проведено аналіз виконання його дохідної та видаткової частин. Виявлено проблемні аспекти формування та використання фінансових ресурсів місцевого бюджету. До основних проблем віднесено недієвість заходів з наповнення та використання бюджетних коштів на рівні місцевої влади. Необхідним є внесення змін до чинного законодавства в частині збільшення ресурсної бази місцевих бюджетів. Запропоновані заходи щодо збалансування бюджету. Територіальні відмінності соціально-економічного розвитку характерні для багатьох країн світу, однак, розбалансованість української економіки надзвичайно посилили диспропорції розвитку окремих її регіонів. Значна диференціація регіонів за рівнем економічного розвитку та поглиблення диспропорцій їх розвитку є значною перешкодою для піднесення національної економіки України. Тому, розв’язання проблем таких територій є актуальним загальнодержавним завданням.
47
Куцик, П. О., В. М. Сороківський, and Х. В. Кузьма. "СТАТИСТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНЮВАННЯ ВЕЛИЧИНИ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ." Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, no. 66 (April 15, 2022): 5–9. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2022-66-01.
Full textAbstract:
Вітчизняні страхові компанії беруть менш активну участь в інвестиційних процесах, а вкладені ними кошти не задовольняють потреб інвестиційного ринку в повному обсязі. Діяльність страхової компанії полягає у проведенні власне страхування і у виконанні нею ролі активного інвестора, що зумовлює специфіку формування внутрішніх джерел його фінансових ресурсів за рахунок доходів, які пов’язані зі страховою та перестраховою діяльністю, доходів від інвестування та розміщення тимчасово вільних коштів, інших доходів. Оскільки величина капіталу страхових компаній визначається, зокрема, величиною зібраних страхових премій, то при її аналізі ми пропонуємо скористатися статистичними методами аналізу часових рядів, які є більш універсальними з тієї точки зору, що дозволяють будувати прогнозні моделі для будь-якого наперед визначеного ступеня точності (рівня довіри). Для оцінювання величини фінансових ресурсів страхових компаній використано методологію множинного кореляційно-регресійного аналізу. Отримано множинне лінійне рівняння регресії, яке виражає залежність величини капіталу страховика від обсягу зібраних страхових премій часткою перестрахування і рівнем страхових виплат. Знайдені коефіцієнти регресії дозволяють визначити вплив наведених факторних ознак на величину капіталу страховика. Методологія динамічних рядів надає можливість на основі обсягів зібраних валових страхових премій за попередні роки визначити інтервальну оцінку прогнозу на наступний рік. Зокрема, побудоване множинне рівняння регресії виражає залежність величини активів страховика від обсягу зібраних страхових премій, частки перестрахування та рівня страхових виплат. З нього випливає, що позитивно на зростання активів страховика впливає величина зібраних страхових премій. Зокрема, збільшення на 1 тис. грн страхових премій без врахування впливу двох інших факторів призводить до зростання активів страховика на 1,24 тис. грн.
48
Гвоздю, С. Ю. "Кошти іноземних інвесторів як джерело фінансової підтримки інноваційної діяльності підприємств." Актуальні проблеми економіки, no. 6 (120) (2011): 67–74.
Find full text
49
Заславська, О. І. "Залучені кошти як вагоме джерело ресурсного забезпечення кредитно-інвестиційної діяльності банків." Економіка та держава, no. 7 (2012): 66–69.
Find full text
50
Науменко, М. В. "Методичний підхід до оцінювання можливості реалізації програми оновлення парку літаків тактичної авіації на етапі її синтезу при обмежених фінансових спроможностях держав." Системи озброєння і військова техніка, no. 4 (68) (December 24, 2021): 100–112. http://dx.doi.org/10.30748/soivt.2021.68.14.
Full textAbstract:
Запропоновано методичний підхід до кількісного оцінювання балансу між потрібними витратами ресурсів та наявними в державі фінансовими ресурсами, що можуть бути виділені для реалізації синтезованих варіантів програми розвитку системи озброєння та військової техніки тактичної авіації на середньо- та довгостроковій перспективі. Даний методичний підхід, в залежності від варіанту обрання стратегії розвитку системи озброєння тактичної авіації, призначений для оцінювання можливості реалізації раціонального варіанту програми, синтезованого на основі розв’язування математичної задачі оптимізації в зворотній постановці, а також для формування елементів системи обмежень у формалізованому критерії раціональності при обранні стратегії розвитку парків літаків тактичної авіації по набуттю нею необхідних спроможностей за мінімально можливий час та у формалізованому критерії раціональності – при виборі стратегії по максимальному нарощенню спроможностей тактичною авіацією при обмеженому фінансуванні розвитку її системи озброєння та військової техніки. Оскільки фінансування програми переозброєння тактичної авіації, найімовірніше, буде здійснюватися коштом Державного бюджету України, у запропонованому методичному підході до оцінювання можливості реалізації такої програми пропонується спиратися на нормативно-правову базу України, що регламентує обсяги фінансування Сектору безпеки і оборони, та статистичні дані щодо наявного розподілу коштів на потреби Збройних Сил України за видами та напрямками фінансування, а також на результати аналізу світового досвіду фінансування такого роду програм. Прогноз фінансових показників на заданій глибині планування розвитку системи озброєння та військової техніки тактичної авіації, що характеризують обсяги цільового фінансування витрат на розвиток, закупівлю, модернізацію та ремонт озброєння, військової техніки, засобів та обладнання пропонується будувати на використанні статистичного матеріалу щодо фінансування переозброєння тактичної авіації, накопиченого у ретроспективі, та даних прогнозу Світового банку щодо росту ВВП України на середньо- та довгостроковій перспективі. Виявлення на етапі синтезу невідповідності потрібного фінансового ресурсу тому, який очікувано зможе бути забезпечено державним фінансуванням, надає можливості для своєчасного пошуку альтернативних шляхів набуття необхідних спроможностей або додаткових джерел фінансування, що сприятиме запобіганню зайвим витратам ресурсів та часу для набуття необхідного рівня спроможностей тактичною авіацією.