To see the other types of publications on this topic, follow the link: Джерела відновлювані.
Journal articles on the topic 'Джерела відновлювані'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Джерела відновлювані.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Doronina, I. I. "Трансформація енергетичного сектору ЄС та України: відновлювальні джерела енергії." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 4 (August 29, 2019): 122–29. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.04.12.
Full textAbstract:
Стаття висвітлює проблеми, що спонукають країни Європейського Союзу та Україну переходити на відновлювані джерела енергії. У наш час відбувається поступова зміна світового технологічного укладу, в основі якого лежить використання традиційної енергетики, що базується на викопних ресурсах, вичерпних та екологічновиснажливих. Відповідно, швидко розгортаються технології «чистої» енергетики, що займають передові позиції у світі. Метою статті є аналіз сучасного стану енергетичного сектору країн ЄС та України, з’ясування причин трансформації їхнього енергетичного сектору. Наукова новизна статті полягає у визначенні, на основі європейського досвіду, ключових факторів розвитку відновлюваних джерел енергії в Україні.Висновки. У світі актуальними стають проблеми, пов’язані з використанням енергоресурсів через збільшення цін на них при великій частці енергоємних галузей у внутрішньому валовому продукті. Перед нашою державою постало важливе завдання щодо скорочення споживання енергії шляхом застосування енергозберігаючих технологій та перехід на використання відновлюваних джерел енергії. Однак, основним недоліком використання останніх є стохастичність енергетичних потоків, а саме: періодичність надходження та змінність енергетичного потенціалу, що до сьогодні спричиняло значні ускладнення в багатьох випадках їх використання та не відповідало сучасним вимогам енергопостачання споживачів. Сучасні технології, які використовуються для отримання відновлюваної енергії, а також механізми раціонального поєднання та використання дозволяють ліквідувати перешкоди щодо їх широкомасштабного впровадження і, тим самим, зумовлюють розвиток відновлюваної енергетики як у світі, так і в Україні. У статті відзначається, що саме водень є енергоносієм майбутнього для вирішення важливих енергетичних та екологічних проблем.Стратегія сталого розвитку України до 2030 року орієнтована, насамперед, на людину та поліпшення якості життя у сприятливому соціально-економічному середовищі та в екологічно чистому довкіллі. Україна у своєму розвитку прагне збільшити частку «зеленої» енергії в енергетичному балансі країни та орієнтується на досвід країн світу, зокрема країн ЄС. Ключовими факторами розвитку відновлюваних джерел енергії в Україні є: необхідність поліпшення екологічної ситуації; міжнародні зобов’язання; вичерпність традиційних паливно-енергетичних ресурсів; нагальна потреба в подоланні залежності від імпорту енергоносіїв.
2
Білодід, В. Д. "Відновлювані джерела енергії в енергетиці України." Наука та наукознавство, no. 3 (2006): 87–93.
Find full text
3
Асманкіна, А. А., М. Г. Лорія, and О. Б. Целіщев. "Система керування комплексу енергозабезпечення будівлі." ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, no. 4(268) (June 10, 2021): 35–39. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2021-268-4-35-39.
Full textAbstract:
Оптимізація використання вичерпних джерел енергії та перехід до відновлювальних набирає обертів в усьому світі. Особливо перспективними наразі стають схеми спільного використання ґрунтових теплових насосів разом із сонячними тепловими панелями (геліоколекторами) та вітрогенераторами. Це дозволяє підвищити частку використання відновлюваної енергії з навколишнього природного середовища в загальному енергоспоживанні.З сучасними досягненнями технологій почала відбуватися відкритість ресурсів, котрі раніше були поза досягненням у використанні будь-ким, крім мілітаризованої сфери. З приходом відкритості існування нових технологій прийшла ера мікромініатюризації та спрощення виробництва елементів, з яких вони побудовані. Для людства постала нова задача – навчитися використовувати відновлювані джерела енергії у повсякденному житті. З’явилась потреба у знаходженні самого підходу використання цих джерел, на ряду з тими, що ми звикли використовувати.
В результаті проведеного аналізу була підтверджена доцільність використання як відновлювальних джерел енергії, так і централізованих та не відновлювальних. Але постало нове питання – як забезпечити систему більш доступним обладнанням та уніфікованими деталями.
У статті розглянута доцільність створення комплексу енергозабезпечення будівлі, здатного працювати дистанційно і незалежно від прямих енергоресурсів, що призведе до значного підвищення рівня захищеності від нестабільності температурних перепадів і перепадів в електричній мережі. Також метою є оптимізація системи енергозабезпечення будівлі. Були розглянуті методи регресійно-корелляційної побудови математичної моделі за результатом експерименту, досліджені побудовані криві емпіричних та експериментально отриманих показників енергозберігаючою комплексної системи будівлі, приведений тепловий баланс та логічно-структурна схема оптимізації.
4
Kuznietsov, M., and O. Melnyk. "ВПЛИВ НЕСТАБІЛЬНОСТІ СПОЖИВАННЯ НА ЕНЕРГЕТИЧНИЙ БАЛАНС ГІБРИДНОЇ ЕНЕРГОСИСТЕМИ." Vidnovluvana energetika, no. 2(61) (June 27, 2020): 8–17. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2020.2(61).8-17.
Full textAbstract:
Метою даної роботи є розроблення моделі балансування процесів генерації та споживання електроенергії для випадків обмеженої або недостатньої інформації про навантаження на енергетичну систему. При відсутності достатніх історичних даних про ці процеси для моделювання використовуються узагальнені статистичні показники. Цим обумовлено завищені вимоги до потреб у резервних потужностях та системах акумулювання енергії. Предметом дослідження є гібридні електроенергетичні системи, які використовують традиційні та відновлювані джерела енергії і мають властивості локальної мережі. Такі системи чутливі до змінних режимів споживання енергії, які ускладнюють оцінку поточного навантаження. Наявність вітрових та сонячних електростанцій ускладнює забезпечення балансу потужності, що збільшує потребу в проміжному акумулюванні енергії. Методом дослідження локальної системи є математичне моделювання випадкових процесів споживання та генерації енергії. Джерелом інформації про споживання є статистичні дані про робота окремих споживачів, які мають обмежену потребу в електричній енергії і зацікавлені в автономних джерелах. Для таких споживачів перспективним є застосування розосередженої генерації, в тому числі з використанням місцевих джерел сонячної та вітрової енергії. Для узагальнення даних про різних споживачів їх поєднано в групи відповідно до державної класифікації видів економічної діяльності. Тоді балансування потужності можна розглядати як суперпозицію випадкових процесів генерації та споживання. Запропонована модель навантаження дозволяє імітувати реальні процеси таким чином, щоб результати співпадали з наявними статистичними даними. Результати дослідження дозволяють порівнювати різні варіанти енергосистеми за збалансованістю та потребами в акумулюванні енергії. Бібл. 17, табл. 1, рис. 4.
5
Karp, I. M., Y. Y. Nikitin, and K. Y. Pyanykh. "RENEWABLE SOURCES IN THE ENERGY SUPPLY SYSTEMS OF UKRAINIAN CITIES." Tekhnichna Elektrodynamika 2021, no. 1 (January 14, 2021): 40–49. http://dx.doi.org/10.15407/techned2021.01.040.
Full textAbstract:
70% of the population of Ukraine lives in cities. Electric energy supply of cities with dense buildings is provided mainly from centralized generation sources: TPPs, CHPs, NPPs, RES, and heat energy - from CHPs and gas boilers. Possibilities of energy self-sufficiency of Ukrainian cities based on use of alternative and local energy sources are analyzed. There is a global trend of increasing share of RES in cities energy supply, especially in cities and districts with cottage development. Providing cities with their own energy resources can be achieved through integrated use of renewable and local sources. Production of electricity from renewable sources in terms of return on investment EROI and normalized energy cost over life cycle of LCOE generation source is close to traditional sources indicators. Examples of RES usage to meet energy needs of houses and settlements in Europe are given. High cost of renewable energy stimulates development of this area in Ukraine. Efficiency of renewable and local sources usage in buildings is achieved only with simultaneous introduction of energy saving measures - insulation of buildings, introduction of energy control systems. References 14.
6
Хілько, В. А. "ЗАХОДИ ПІДТРИМКИ ВІДНОВЛЮВАНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ В УКРАЇНІ." Vidnovluvana energetika, no. 3(66) (September 30, 2021): 6–17. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2021.3(66).6-17.
Full textAbstract:
Мета статті – визначення заходів зі сприяння розвитку відновлюваної енергетики в Україні. Надано послідовність створення пільгових ставок тарифів на електроенергію ВДЕ відповідно до законодавства України. Необхідно прийняти до уваги, що Закон України «Про альтернативні джерела енергії» є базовим механізмом підтримки системи «зелених» тарифів. Держава зобов’язується викуповувати всю вироблену за проєктами ВДЕ електроенергію за фіксованим тарифом, яка в Україні до того ж прив’язана до євро. Отже, інвестор у відновлюваній енергетиці може побудувати надійну фінансову модель проєкту й бути впевненим у поверненні своїх інвестицій упродовж тривалого строку діяльності. В статті обґрунтовано впровадження системи «зелених» аукціонів як державної схеми підтримки проєктів ВДЕ замість донедавніх «зелених» тарифів. Аукціони дозволяють залучати приватні інвестиції (вітчизняні та іноземні) за допомогою чітких та прозорих процесів. Визначено функції державного підприємства для виконання гарантованої закупівлі електроенергії з ВДЕ згідно з ринковими умовами в Україні. Надано основні організаційні переваги участі інвесторів у системі «зелених» аукціонів. Напрямком прийнятого у 2020 році Закону України N 810-IX є зменшення ставок «зелених» тарифів, що ставить під загрозу перехід країни до сталого розвитку та виконання нею своїх міжнародних зобов’язань. Дія зазначеного Закону призводить до відтермінування будівництва за багатьма новими проєктами. Незважаючи на це, системи «зелених» тарифів та «зелених» аукціонів залишаються в країні основною формою державної підтримки відновлюваної енергетики. Наразі, за результатами державної підтримки, встановлена потужність об’єктів генерації на відновлюваних джерелах енергії становить близько 8700 МВт. Ними за квітень 2021 року вироблено 1020 млн кВт-г електроенергії, що складає 8,3 % обсягу споживання електроенергії в Україні. В українській енергосистемі вже зафіксовані випадки, коли за добу з відновлюваних джерел (включно із великими ГЕС) було вироблено більше електричної енергії, ніж усіма тепловими електростанціями і теплоелектроцентралями України разом узятими. Бібл. 11, табл. 1, рис. 5.
7
Морозов, Ю. П., Д. М. Чалаєв, Н. В. Ніколаєвська, and М. П. Добровольський. "ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ТЕПЛОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ДОВКІЛЛЯ ТА ВЕРХНІХ ШАРІВ ЗЕМЛІ УКРАЇНИ." Vidnovluvana energetika, no. 4(63) (December 28, 2020): 80–88. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2020.4(63).80-88.
Full textAbstract:
Проведено оцінку ефективності комбінованого використання низькопотенційної теплоти ґрунту та атмосферного повітря для роботи установки теплонасосного теплопостачання. Проведено аналіз основних положень нормативних документів ЄС та законодавчих актів України в частині віднесення теплових насосів до обладнання, яке використовує відновлювані джерела енергії та вибору критерію такого віднесення. Розглянуто мінімально допустиме значення середнього розрахункового сезонного коефіцієнту корисної дії. Проаналізовано вплив тривалості температур повітря різних градацій на теплопродуктивність теплового насосу та визначено часові інтервали ефективної роботи кожного з низькопотенційних джерел. Для підвищення ефективності роботи двоконтурної теплонасосної системи запропоновано схему вилучення низькопотенційної теплоти з використанням ґрунтової теплової труби і повітряного теплообмінника на базі двофазного гравітаційного термосифону. Розглянуто вихідні дані та припущення для оцінки теплового потенціалу верхніх шарів Землі, який може використовуватись для геотермального теплопостачання з застосуванням теплових насосів. Виконано порівняння енергетичних характеристик геотермального і повітряного теплового насосу при їх автономної і комбінованої роботи протягом року в кліматичних умовах міста Києва і показано, що комбіноване використання низькопотенційної теплоти атмосферного повітря і ґрунту дозволяє в 1,2 рази збільшити річну теплопродуктивність теплонасосної системи. На підставі проведених досліджень встановлено, що перевагою повітря, як теплоносія, є те, що повітряні теплові насоси можуть працювати практично повсюди і не вимагають облаштування низькотемпературного контуру. Перспективним способом підвищення ефективності теплового насоса при річному циклі його роботи є комбіноване використання низькопотенційної теплоти ґрунту та повітря. Теплонасосна система з двома джерелами енергії забезпечує високу теплопродуктивність теплового насоса протягом всього року і має більш високий показник енергетичної ефективності у порівнянні з традиційними рішеннями. Бібл.11, табл.2, рис.4.
8
Зур"ян, О. В. "Про відновлювані джерела енергії та охорону довкілля як новий напрям наукової роботи Українського державного геологорозвідувального інституту." Збірник наукових праць УкрДГРІ, no. 1/2 (2017): 44–69.
Find full text
9
Дем'яненко, Ю. І., and Т. В. Дуднік. "Сезонні акумулятори тепла в схемах теплопостачання приватних житлових будинків." Refrigeration Engineering and Technology 57, no. 2 (June 30, 2021): 81–88. http://dx.doi.org/10.15673/ret.v57i2.2026.
Full textAbstract:
Стаття присвячена вибору сезонного акумулятора тепла (САТ) для первинного контуру теплового насосу в системі опалення та гарячого водопостачання приватного житлового будинку. В Україні в індивідуальному житловому будівництві впровадження найсучасніших ефективних систем акумуляції енергії стримується значною вартістю обладнання та відсутністю державної підтримки. Проте неухильне зростання тарифів на енергоносії спонукає домогосподарів до пошуку прийнятних варіантів САТ серед того, що пропонується споживачеві на вітчизняному ринку технологій та обладнання відновлюваної енергетики. Перехід на відновлювані джерела енергії (ВДЕ) супроводжує додаткове енергетичне завдання – узгодження нестабільних ВДЕ з навантаженням, яке також змінюється і впродовж доби, і впродовж року. Це особливо притаманне країнам, що потребують опалення в холодну пору року. Потужність, що генерується більшістю ВДЕ, істотно залежить від мінливих природних явищ. В статті запропонована німецька технологія крижаного теплоакумулятора – Wärmepumpe Eisspeicher-System. Вона розроблена спеціалістами фірми Viessmann як реакція на заборону німецьким природоохоронним відомством ґрунтових теплових насосів – як колекторних, так і з ґрунтовими зондами. В умовах густонаселеної Німеччини і високої вартості землі, відчуження значних її площ для улаштування первинних контурів ТН є неприйнятним – земля виводиться з сільськогосподарського обігу – і суперечить державним інтересам. Тому використання крижаних акумуляторів як первинних контурів ТН знімає проблему як прямої, так і опосередкованої екологічної шкоди. Наведені в статті розрахунки теплового балансу первинного контуру теплового насосу Eisspeicher-System для найхолоднішого місяця опалювального періоду підтверджують можливість функціонування системи опалення та ГВП у моновалентному режимі
10
Смоляр, Л. Г., and О. О. Трофименко. "ТРАНСФОРМАЦІЯ СФЕРИ ВІДНОВЛЮВАНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ НА ОСНОВІ УПРАВЛІННЯ ЗНАННЯМИ." Підприємництво та інновації, no. 7 (December 30, 2019): 69–74. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/7.11.
Full textAbstract:
У статті досліджено тенденції розвитку відновлюваної енергетики та особливості управління знаннями в цій сфері. Досліджено структуру виробництва електроенергії від різних джерел генерації. Проаналізовано динаміку енергоспоживання на основі відновлюваних джерел з 2007 по 2018 рр. Визначено, що об’єкти вітрових енергетичних систем та сонячних енергетичних систем склали понад 99% введених потужностей за рахунок відновлюваних джерел енергії у І кварталі 2019 р. Відзначено зростання кількості підприємств у сфері відновлюваної енергетики, що потребує впровадження підходів до управління знаннями для їх подальшого розвитку. Визначено основні аспекти забезпечення управління знаннями на підприємствах відновлюваної енергетики, що обумовлені галузевими особливостями функціонування цих підприємств. Надано приклади наукових, технологічних та управлінських знань у сфері відновлюваної енергетики. Визначено, охарактеризовано основні драйвери для забезпечення ефективності управління знаннями на підприємствах відновлюваної енергетики.
11
Voitko, S. V., and O. O. Trofymenko. "РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОВЛЮВАНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ НА ЗАСАДАХ ФУНКЦІОНУВАННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ." Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 1, no. 93 (March 26, 2021): 16. http://dx.doi.org/10.31713/ve120212.
Full textAbstract:
Стаття присвячена визначенню впливу факторів державної політики на розвиток відновлюваної енергетики в Україні. Проаналізовано передумови розвитку відновлюваної енергетики в Україні. Визначено основні елементи структури використання первинної енергії з основних джерел і зміни у споживанні у міжкризовий період у світовій економіці. Встановлено явище скорочення обсягів споживання з одночасним зростанням обсягів споживання альтернативних енергоресурсів, що пов’язано з надзвичайним станом в енергетиці у зв’язку з початком військових дій на Донбасі. Визначено основні заходи державного регулювання, що впливали на зміни функціонування сфери відновлюваної енергетики в досліджуваному часовому проміжку.Проаналізували динаміку обсягів споживання енергії з відновлюваних джерел в Україні з 2011 по 2018 роки. Визначено, що за досліджуваний період використання таких альтернативних джерел як біомаса, сонячна та вітрова енергія зросло з 2,9% у 2011 році до 22,8% у 2018 році по загального обсягу споживання енергії з відновлюваних джерел. Візуалізували фазову діаграму співвідношення у виробництві ядерної енергії та відновлюваних джерел енергії за період 2011–2018 рр. в Україні. Наукова новизна дослідження полягає у розробці методичного підходу до визначення співвідношення у виробництві енергії з різних джерел на основі використання фазової діаграми як інструментарію візуалізації динаміки обсягів виробництва за роками, що, на відміну від існуючих підходів, надає змогу виявити закономірності у розвитку декількох технологій вироблення енергії та оцінювання факторів впливу на зміну тенденцій у розвитку. Серед основних факторів визначили такі як орієнтація України на розвитку відновлюваної енергетики, активні дії у російсько-українській війні, законодавча зміна надбавки до «зеленого» тарифу, введення в експлуатацію нових потужностей відновлюваної енергетики.
12
Тучинський, Б. Г., С. О. Кудря, І. В. Іванченко, and В. Ю. Іванчук. "НЕВІДВОРОТНІСТЬ ПЕРЕХОДУ УКРАЇНИ ДО ВІДНОВЛЮВАНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ." Vidnovluvana energetika, no. 4(63) (December 27, 2020): 6–21. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2020.4(63).6-21.
Full textAbstract:
В статті розглянуто суттєві проблеми сучасної української електроенергетики. Зношеність енергетичного обладнання ТЕС і АЕС перевищує допустимі проектні ліміти, що зменшує стійкість постачання електроенергії споживачам, збільшує обсяги локальних і глобальних шкідливих викидів, збільшує питомі витрати палива на ТЕС і АЕС, а з цим – збільшує собівартість і ціну продажу електроенергії. Ще одним з викликів для електроенергетики України є залежність від імпорту палива. Пріоритетний розвиток виробництва електроенергії з відновлюваних джерел енергії, обраний європейськими країнами, дозволив подолати проблеми фізичного і морального зносу обладнання, доступу до енергоносіїв, екологічної чистоти роботи електростанцій, ефективності виробництва електроенергії для інвесторів і для держави. Для України є дуже важливим цей позитивний європейський досвід подолання кризи в електроенергетиці.
За даними International Energy Agency в період 2014-2035 рр. інвестиції у відновлювані технології виробництва електроенергії в країнах ЄС перевищать інвестиції в галузі традиційної енергетики (ТЕС і АЕС) разом взяті, більше ніж у три рази.
Результати функціонування європейської електроенергетики за новим “низьковуглецевим” курсом засвідчують, що стратегічні рішення в європейській електроенергетиці були вдалими – країни Європи подолали всі перешкоди розвитку.
Зважаючи на подібність багатьох нагальних проблем української і європейської електроенергетики, а також на значний енергетичний потенціал відновлюваних джерел енергії України, зокрема енергії сонця та вітру — 2273 млрд кВт∙год у рік, стратегічні рішення для української електроенергетики мають враховувати відповідний європейський досвід пріоритетного розвитку виробництва електроенергії з відновлюваних джерел енергії. Крім того, проведений аналіз дає обґрунтований висновок, що відновлювані технології виробництва електроенергії найбільш привабливі для інвесторів.
Бібл. 19, табл. 8, рис. 12.
13
Doronina , I. "ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ МЕХАНІЗМУ МЕДІАЦІЇ У ПРОЦЕСІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ГАЛУЗІ ВІДНОВЛЮВАНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ." Theory and Practice of Public Administration 3, no. 70 (October 30, 2020): 105–13. http://dx.doi.org/10.34213/tp.20.03.12.
Full textAbstract:
Розглянуто специфіку реалізації механізму медіації під час урегулювання конфліктної ситуації між Урядом та представниками галузі відновлюваної енергетики. З’ясовано причини, що спровокували кризу в енергетичному секторі. Проаналізовано дії центрального органу виконавчої влади, який відповідає за формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі та у сфері відновлюваних джерел енергії. Наголошується на необхідності регулювання розвитку медіації та забезпечення належних гарантій її проведення з позиції держави. Запропоновано шляхи удосконалення інструментів державного регулювання у галузі відновлюваної енергетики.
14
Akymenko, Olena, and Iryna Kostіuchenko. "ПЕРСПЕКТИВИ ВПРОВАДЖЕННЯ АЛЬТЕРНАТИВНИХ ДЖЕРЕЛ ЕНЕРГІЇ ЯК КРОК ДО МІЖНАРОДНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА." PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, no. 4(24) (2020): 43–50. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2020-4(24)-43-50.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано актуальні питання розвитку галузі альтернативної енергетики України та можливі подальші перспективи цієї галузі, адже в умовах євроінтеграційних процесів питанням енергетичної незалежності країни приділяється значна увага з урахуванням екологічної чистоти та невичерпності відновлюваних джерел енергії. Доведено, що розвиток відновлюваної енергетики буде важливим кроком спроможним покращити торговий баланс, створити нові робочі місця, вирішити соціальні питання, скоротити залежність від імпорту природного газу, забезпечити енергонезалежність країни та підвищити конкурентоспроможність продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Доведено, що залежність від видобутку корисних копалин та застаріла інфраструктура стали запорукою використання відновлюваних джерел енергії, адже котельні, дизельні двигуни та вугільні електростанції викидають у повітря дрібні частинки, які осідають в легенях та можуть спричинити серйозні захворювання. Зазначено, що державі для зміцнення енергетичної безпеки країни важливо зробити вибір між продовженням фінансування імпортованих енергоносіїв чи розвитком використання власних відновлюваних джерел енергії, що дасть змогу знизити собівартість «зеленої» електроенергії порівняно з тепловими і навіть атомними станціями.
15
Лисак, О. В. "АНАЛІЗ СИСТЕМИ ЦЕНТРАЛЬНОГО ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ ЗА ВИКОРИСТАННЯ СЕЗОННОГО ГЕОТЕРМАЛЬНОГО АКУМУЛЮВАННЯ В КОМБІНАЦІЇ З СИСТЕМОЮ ВИРОБНИЦТВА ТА СПОЖИВАННЯ ВОДНЮ." Vidnovluvana energetika, no. 3(62) (September 28, 2020): 70–88. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2020.3(62).70-88.
Full textAbstract:
Метою статті є аналіз застосування системи центрального теплопостачання за використання сезонного геотермального акумулювання в комбінації з системою виробництва та споживання водню в загальному комплексі забезпечення енергетичних потреб будівель та супутньої інфраструктури переважно завдяки відновлюваним джерелам енергії (ВДЕ). Щодо частки в теплозабезпеченні, то система з використанням сезонного геотермального акумулювання слугує основним джерелом теплопостачання, а система з застосуванням водню є допоміжним джерелом енергії, призначеним для забезпечення теплоспоживання в період «пікового» навантаження. В даній роботі увагу до використання водню привернуто через необхідність відмови від традиційних джерел енергії, зокрема природного газу, як пікового та резервного джерела енергії в системі комбінованого центрального теплопостачання.
Хоча основна частина статті присвячена проблематиці систем центрального теплопостачання, робота також розглядає інші елементи енергозабезпечення житлових будівель та супутньої інфраструктури. Зокрема, увагу приділено ВДЕ, які характеризуються змінним характером генерації електроенергії та теплоти у часі, та їх зв’язку з загальною енергомережею. Також показано, як надлишок електроенергії від ВДЕ слугує джерелом для генерації водню. Отриманий водень й використовуватиметься як для системи водневого теплопостачання, так і для потенційного забезпечення паливом водневого транспорту. Оскільки в процесі генерації теплоти від утилізації водню застосовуються паливні елементи, то окрім теплоти, такі системи здатні виробляти й електроенергію.
В роботі надана класифікація систем сезонного геотермального акумулювання, проаналізовано схеми та принцип їх роботи, а також наведено їх порівняння.
Було проведено попередній аналіз економічної доцільності систем центрального теплопостачання за використання сезонного геотермального акумулювання в Україні. Для цього було виконано порівняння дійсної вартості центрального теплопостачання в Україні (яке здійснюється переважно за рахунок природного газу) з номінальною вартістю центрального теплопостачання за використання сезонного геотермального акумулювання. Економічний аналіз показав, що у випадку України нормована вартість системи центрального теплопостачання до складу якої входить сезонний геотермальний акумулятор, в якому застосовано технологію свердловин, є вищою на 80…200 % за вартість центрального теплопостачання від традиційних джерел енергії. Водночас, системи з застосуванням штучних озер можуть бути дешевшими на 20 %, але їх встановлення потребуватиме значних початкових інвестицій. Бібл. 50, табл. 3, рис. 4.
16
Naumenko, N. S. "Пріоритети нової енергетичної стратегії України у світлі європейського геополітичного вектора." Bulletin of the Dnipropetrovsk University. Series: Management of Innovations, no. 6 (July 1, 2016): 97. http://dx.doi.org/10.15421/191610.
Full textAbstract:
Актуальність проблеми наукового дослідження полягає в критичній енергетичній залежності України від зовнішніх джерел енергопостачання. Наявність більш ранніх науково-практичних підходів до питання про енергозаощадження не в повному обсязі розкриває можливості пошуку шляхів подальшої диверсифікації джерел енергозабезпечення. Тому перед українським урядом щорічно постає проблема вибору не лише закордонного експортера енергоносіїв, але й політико-економічного вектора руху країни. Необхідність приєднання України до європейських стратегічних документів з розробки і впровадження технологій у галузі відновлюваної енергетики нині досить актуальна.Мета написання статі – проаналізувати відповідність запропонованої оновленої версії Енергетичної стратегії всім видам відновлюваної енергетики з урахуванням потенціалу розвитку відновлюваних джерел енергії Україні. Автор у своєму дослідженні спирається на прогнозовані результати, яких прагнуть досягти країни ЄС-28 у практиці енерговідновлення й енергозабезпечення. Тим самим ці країни закріплюють власну енергетичну незалежність від деструктивних зовнішніх чинників (часто політичного характеру) з поступовою мінімізацією та подальшою відмовою від імпорту енергоносіїв.У статті розглянуто чинники, що сприяли приєднанню України до Директиви ЄС 2009/28/EC на шляху просування до технологій відновлюваної енергетики. Окреслено критичну оцінку переваг і недоліків оновленої Енергетичної стратегії України на тлі існуючої кризової ситуації в економіці країні. Згідно із пріоритетами оновленої Енергетичної стратегії України наведено прогнози обсягів відтворення енергетичних запасів і розглянуто можливість їх якнайшвидшого досягнення.Наукова новизна дослідження полягає в систематизації методологічних підходів до аналізу сучасного стану енергозабезпечувальних і відновлюваної складових відповідно до галузевих потреб економіки.Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості використання вітчизняними економістами матеріалів статті у сфері енергозаощадження та енергозабезпечення.
17
Kuznietsov, M., O. Lysenko, and O. Melnyk. "ЗАДАЧІ ОПТИМІЗАЦІЇ КОМБІНОВАНИХ ЕНЕРГОСИСТЕМ ЗА ЕКОНОМІЧНИМИ КРИТЕРІЯМИ." Vidnovluvana energetika, no. 4(59) (December 26, 2019): 6–14. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2019.4(59).6-14.
Full textAbstract:
Метою даної роботи є вирішення багатокритеріальної задачі оптимізації для локальної енергосистеми (ЛЕС) з відновлюваними джерелами енергії (ВДЕ). В традиційній енергетиці основною задачею є мінімізація собівартості електроенергії, але при застосуванні відновлюваних джерел енергії на перший план виступає надійність енергозабезпечення, враховуючи мінливу природу генерації таких ВДЕ, як вітрові та сонячні електростанції. Предметом дослідження є пропорції вітрової, сонячної генерації та систем зберігання енергії, що забезпечують задані вимоги до надійності при мінімальній собівартості електроенергії. Особливістю даного дослідження є врахування невизначеності режимів споживання та використання відновлюваних джерел енергії. Методи дослідження включають застосування статистичного підходу та імітаційне генерування випадкових процесів для стохастичної оптимізації витрат. В якості вихідних даних використовуються історичні (статистичні) дані про споживання енергії та кліматичні фактори, які впливають на генерацію. Для показників надійності істотними є не лише середні значення, а й показники варіації (дисперсія, щільність розподілу, граничні відхилення). Невизначеність, пов'язана з відновлюваними джерелами, може призвести до невизначеності експлуатаційних витрат. Додатковим джерелом невизначеностей є змінний характер споживання електроенергії. Ризики проекту полягають в небезпеці втратити частину енергії чи не забезпечити потреби споживача. Наявність акумуляторів енергії знижує ризики, але збільшує вартість проекту. Результатом дослідження є спосіб оптимізації такої системи. Ризик можна визначити як дисперсію випадкової складової, тоді цільовими функціями будуть собівартість енергії та стандартне відхилення небалансу потужностей. Для пошуку оптимального рішення при двох критеріях застосовано математичну модель поточного стану енергосистеми з різнотипними ВДЕ та системою акумулювання. Огинаюча множини станів є лінією можливих оптимальних значень. Обмеженнями задачі є вимоги до надійності, наприклад довірча імовірність небалансу генерації та споживання. Бібл. 11, табл. 2, рис. 3.
18
Зур’ян, О. В. "ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕПЛОВОГО РЕЖИМУ ГІДРОТЕРМАЛЬНОЇ ТЕПЛОНАСОСНОЇ СИСТЕМИ." Vidnovluvana energetika, no. 4(67) (December 25, 2021): 77–89. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2021.4(67).77-89.
Full textAbstract:
Ґрунтові води є високоефективним джерелом відновлюваної низкопотенциальной енергії, проте ефективне використання таких систем багато в чому залежить від попереднього вивчення геологічної будови гірського масиву, а також гідрогеологічних параметрів водоносного горизонту. Метою дослідження є визначання залежності техніко-економічних показників гідротермальної теплонасосної системи від гідрогеологічних параметрів водоносного горизонту. В роботі визначено основні гідрогеологічні параметри, які впливають на тепловий режим гідротермальної теплонасосної системи. Представлено розроблену і сконструйовану в Інституті відновлюваної енергетики НАН України гідротермальну експериментальну теплонасосну систему, яка складається з теплового насоса та двох свердловин, через які забезпечується циркуляція води від підземного горизонту до теплового насоса. Наведено опис характеристик вимірювального обладнання, встановленого на гідротермальній теплонасосній системі, та розробленої автором інтерактивної системи диспетчеризації на базі програмного продукту ESM (Engineering Systems Manager) з використанням язика програмування FBD (Function Block Diagram|Continuous Function Chart), яка була застосована для побудови системи візуалізації та архівації даних, отриманих в процесі цієї науково-дослідницької роботи. Наведено результати проведених експериментальних досліджень. Виконано аналіз ефективності та інвестиційної привабливості гідротермальної системи, де як відновлюване первинне джерело теплової енергії для роботи теплового насоса використовується низькопотенціальна теплова енергія води водоносного горизонту. Показано, що наявні гідротермальні теплонасосні системи не завжди адаптовані до умов експлуатації, місця розташування об’єкта і що відсутня методика проєктування гідротермальних теплонасосних систем і методика проведення попередніх гідрогеологічних досліджень району, вибраного для монтажу даних систем. Мають перспективу подальші експериментальні дослідження впливу дебіту та динаміного рівня свердловини на стабільність та ефективність роботи гідротермальної теплонасосної системи. Бібл. 16, табл. 1, рис. 5.
19
Verbovij, А. "МОДЕЛЮВАННЯ РОБОТИ ГІДРОАКУМУЛЮВАЛЬНОЇ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЇ В НАСОСНОМУ РЕЖИМІ ПРИ ЖИВЛЕНІ ВІД ВІТРОЕЛЕКТРОСТАНЦІЇ З АСИНХРОННИМ ГЕНЕРАТОРОМ." Vidnovluvana energetika, no. 4(59) (December 27, 2019): 56–63. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2019.4(59).56-63.
Full textAbstract:
По мірі збільшення встановлених потужностей відновлюваних джерел енергії на основі сонячних та вітроелектростанцій – збільшується необхідність у резервних джерелах потужності. До серйозних недоліків відновлюваних джерел енергії, які обмежують їх широке застосування, відносяться невисока щільність енергетичних потоків і їх мінливість у часі. Особливо цей фактор впливає на виробництво електроенергії вітро– і фото електростанціями: графік виробництва енергії має імовірнісний характер. Джерелом маневрової потужності може бути гідроакумулювальна електростанція. Гідроакумулювальні електростанції за досить тривалий час зарекомендували себе як відносно прості і надійні станції, що володіють максимальними маневреними можливостями – швидким набором та скиданням навантаження, великим діапазоном регулювання. Розроблена імітаційна модель гідроакумулювальної електростанції при живленні асинхронного двигуна відцентрового насосу від вітротурбіни з асинхронним генератором. За основу взята відома модель вітротурбіна з асинхронним генератором в складі вітродизельної системи в ізольованій електричній мережі, яка була доповнена асинхронним двигуном, перемикачами, відцентровим насосом, з'єднувальними трубопроводами, резервуарами, сенсорами і приладами для відображення необхідних характеристик. Модель реалізована у сучасному математичному пакеті MATLAB. Визначено основні переваги і недоліки асинхронного генератора. За допомогою створеної моделі були проведені теоретичні дослідження роботи вітротурбіни з асинхронним генератором при застосуванні стохастичної складової швидкості вітру. При цьому було проаналізовано вплив стохастичної складової швидкості вітру на вихідні параметри асинхронного генератора, такі як, швидкість, частота, напруга, струм. Також були проведені дослідження асинхронного двигуна з навантаженням від відцентрового насосу в динамічних і квазістатичних режимах роботи. Бібл. 25, рис. 6.
20
Khilko, V. "ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ЗМЕНШЕННЯ ВИКИДІВ ПАРНИКОВИХ ГАЗІВ ШЛЯХОМ РОЗВИТКУ ВІДНОВЛЮВАНИХ ДЖЕРЕЛ ЕНЕРГІЇ." Vidnovluvana energetika, no. 4(59) (December 26, 2019): 15–21. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2019.4(59).15-21.
Full textAbstract:
Метою даної роботи є визначення шляхів зменшення викидів парникових газів. Парникові гази змінюють клімат планети, викликаючи так зване глобальне потепління. Відбувається антропогенний вплив на природу, загроза вимирання біологічних видів та продовольчій безпеці. В роботі розглянуто ринковий механізм кліматичної політики, за допомогою якого можна змінити світовий енергетичний баланс. Сектор енергетики в світі буде в значній мірі екологічно чистим за рахунок широкомасштабного використання відновлюваних джерел енергії. Ринковий механізм – один з основних інструментів кліматичної політики, за допомогою якого держави і компанії можуть продавати або купувати квоти на викиди парникових газів на регіональному, національному або міжнародному ринках. Законом України від 13.07.2016 р. №0105 ратифіковано Паризьку угоду щодо боротьби зі зміною клімату. Окрім міжнародних зобов’язань, запровадження ринку квот на викиди парникових газів передбачені й внутрішніми стратегічними документами України. Згідно з оновленою Енергетичною стратегією України на період до 2035 року оптимізацію структури енергетичного сектора національної економіки доцільно провадити шляхом збільшення обсягу використання енергетичних джерел з низьким рівнем викидів двоокису вуглецю, збільшення обсягу використання відновлюваних джерел енергії. Виробництво електроенергії відновлюваними джерелами енергії прогнозується збільшити з доведенням її частки у загальному первинному постачання енергії у 2035 р. до 25 %, у порівнянні з показником 2015 р. — 4%. Технічно-досяжний електроенергетичний потенціал відновлюваних джерел енергії України достатній для покриття значної кількості споживання електроенергії в країні. Бібл. 7, табл. 1, рис. 1.
21
Вербовий, А. П. "МОДЕЛЮВАННЯ РОБОТИ ГІДРОАКУМУЛЮВАЛЬНОЇ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЇ В ГЕНЕРАТОРНОМУРЕЖИМІ ПАРАЛЕЛЬНО З ВІТРОЕЛЕКТРОСТАНЦІЄЮ НА АВТОНОМНУ МЕРЕЖУ." Vidnovluvana energetika, no. 4(67) (December 25, 2021): 69–76. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2021.4(67).69-76.
Full textAbstract:
У міру збільшення встановлених потужностей відновлюваних джерел енергії на основі сонячних та вітроелектростанцій збільшується необхідність у резервних джерелах потужності. Серед недоліків відновлюваних джерел енергії, які обмежують їх широке застосування, –невисока щільність енергетичних потоків і їх мінливість у часі. Особливо цей фактор впливає на виробництво електроенергії вітро- і фотоелектростанціями: графік виробництва енергії має імовірнісний характер. Джерелом маневрової потужності може бути гідроакумулювальна електростанція. Гідроакумулювальні електростанції за досить тривалий час зарекомендували себе як відносно прості й надійні станції, що володіють максимальними маневреними можливостями – швидким набором та скиданням навантаження, великим діапазоном регулювання.
Стаття присвячена розробленню імітаційної моделі гідроакумулювальної електростанції в генераторному режимі роботи паралельно з вітроелектростанцією на автономну мережу. За основу взята відома модель –вітротурбіназ асинхронним генератором у складі вітродизельної системи в ізольованій електричній мережі, яка була доповнена блоками гідравлічної турбіни з регулятором та синхронним генератором. Модель реалізована у сучасному математичному пакеті MATLAB. За допомогою створеної моделі були проведені теоретичні дослідження роботи вітротурбіни з асинхронним генератором при застосуванні стохастичної складової швидкості вітру. При цьому було проаналізовано вплив стохастичної складової швидкості вітру на вихідні параметри асинхронного генератора, як-от швидкість, частота, напруга, струм. Також були проведені дослідження гідравлічної турбіни та синхронного генератора в динамічних і квазістатичних режимах роботи. Розроблена імітаційна модель роботи гідроакумулювальної електростанції паралельно з вітроелектростанцією на автономну мережу дозволяє досліджувати параметри електричної енергії як в стаціонарних, перехідних режимах роботи, так і в аварійних. В роботі доведено, що стохастична складова швидкості вітру суттєво впливає на частоту обертання й частоту мережі, що зумовлює зміну вихідних електричних параметрів, які впливають на всю електромеханічну систему. Бібл. 21, рис. 7.
22
Пестушко, Валерій. "Лідери з відновлюваних джерел енергії." Географія та основи економіки в школі, no. 1 (2006): 49.
Find full text
23
Пестушко, Валерій. "Лідери з відновлюваних джерел енергії." Географія та основи економіки в школі, no. 1 (2006): 49.
Find full text
24
Solinska, M. "ВИКОРИСТАННЯ БІОМАСИ ЯК ДЖЕРЕЛА ВІДНОВЛЮВАНОЇ ЕНЕРГІЇ В ПОЛЬЩІ." Scientific Bulletin of UNFU 25, no. 8 (October 29, 2015): 269–77. http://dx.doi.org/10.15421/40250845.
Full textAbstract:
Розглянуто особливості використання біомаси для збільшення обсягів виробництва відновлюваної енергії в Польщі, що є однією з основних передумов виконання вимог кліматичного пакету Європейського Союзу (до 2020 р.). Серед різноманітних видів біомаси найбільшу питому вагу у виробництві відновлюваної енергії має сектор твердого біопалива з рослинної чи тваринної сировини, з продуктів життєдіяльності організмів чи промислових відходів органічного походження, де у 2013 р. вироблено 46,4 % електроенергії та 97 % теплової енергії від загального обсягу виробництва "зеленої" енергії. Оцінено можливості збільшення обсягів виробництва енергії з біомаси у сучасній польській економіці.
25
Voloshchenko-Holda, Lada, and Pawel Niedziolka. "ФІНАНСУВАННЯ ПРОЕКТІВ В ГАЛУЗІ НАЗЕМНОЇ ВІТРОЕНЕРГЕТИКИ ТА РОЗБУДОВИ СОНЯЧНИХ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЙ У ПОЛЬЩІ: РИЗИКИ ТА МОЖЛИВОСТІ." Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, no. 4 (August 31, 2019): 45–56. http://dx.doi.org/10.32750/2019-0205.
Full textAbstract:
У статті розглядається еволюція системи підтримки відновлюваної енергетики у Польщі, з акцентом на можливості та ризики з точки зору інвесторів та банків, які займаються фінансуванням проектів у галузі відновлюваних джерел енергії (ВДЕ). У статті, також запропоновано характеристику умов банківського фінансування, на які можуть розраховувати потенціальні інвестори за чинної системи аукціонів. Ця характеристика була здійснена на основі результатів аналізу актуальних ринкових пропозицій щодо фінансування проектів ВДЕ у 2019 році, а також опитування представників провідних банків, що заявили про готовність фінансування проектів ВДЕ у Польщі. Наземні вітряна та сонячна енергетика - не єдині ВДЕ, яким надається підтримка в Польщі через систему аукціонів. У той же час ці два напрямки, ймовірно, відіграватимуть ключову роль серед інших ВДЕ у найближчі кілька років, оскільки очікується, що частка їх потужності після проведення аукціонів, запланованих на 2019 рік, буде на рівні близько 80% від загалу.
26
Чала, Ніна Дмитрівна, Андрій Сергійович Китаєв, and Єгор Вадимович Андросов. "МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО СТИМУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ВІДНОВЛЮВАНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ В УКРАЇНІ." Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, no. 6 (February 28, 2022): 40–47. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2021.6.6.
Full textAbstract:
Сталий розвиток країни потребує надійних поставок енергії за доступною ціною, енергії, що має низький вплив на навколишнє середовище та низькі викиди парникових газів. Однак 85% попиту на первинну енергію забезпечується звичайним спалюванням викопного палива. Намагання країн зменшити залежність від викопних джерел енергії зумовлює державне стимулювання впровадження відновлюваних джерел енергії. Невизначеність у поставках енергії загрожує функціонуванню економіки та національній безпеці, тому питання щодо її вироблення та поставки є пріоритетними в державній політиці незалежно від рівня розвитку країни. Розвинений енергоринок здатний регулювати джерела поставки енергоносіїв ринковим механізмом. Раціональна поведінка учасників ринку спрямована на закупівлю енергоносіїв за нижчою ціною. Задля запобігання монополістичній змові на ринку та забезпечення збереження екології держава втручається в ринкові механізми регулювання енергоринку. Розвиток відновлюваної енергетики в Україні є визначеним пріоритетом державної політики, який відповідає світовим тенденціям розвитку енергетики та стратегічним вимогам щодо зміцнення енергетичної стійкості країни. Тим часом криза дефолту, що розгорнулася в 2020 році на ринку електроенергії на тлі пандемії COVID-19, створює передумову для невиконання зобов’язань низки державних енергетичних компаній через завищені фінансові зобов’язання щодо придбання «зеленої» електроенергії. Аналіз вразливості енергосистеми України та її «зеленої» складника, що наведено в роботі, змушує переглянути підходи до економічних моделей, що експлуатуються в цій галузі. У роботі ланцюг виробництва енергії аналізується з позиції створення цінності для споживача, що дає розуміння недосконалості ринкового механізму і слугує обґрунтуванням авторських пропозицій. Для підтвердження релевантності авторських ідей наведено обґрунтування інвестиційної привабливості проєкту СЕС та його споживчої цінності, представлено економічні характеристики проєкту. За таких умов пошук ефективних економічних моделей для розвитку «зеленої» генерації стає одним із пріоритетів для дослідників та практиків у галузі енергетичних проєктів. Метою представленого дослідження є систематизація проблем проєктів сонячних електростанцій, орієнтованих на продаж електроенергії за «зеленим» тарифом, та розробка критеріїв для створення економічних моделей автономних сонячних електростанцій, орієнтованих на задоволення ринкового попиту цільових аудиторій. Щоб уникнути кризових процесів в енергетичному секторі України, державні органи мають стимулювати проєкти з розвитку альтернативної енергетики для автономної та стійкої місцевої енергетичної системи.
27
Миколюк, О. А. "Стан та розвиток відновлюваних джерел енергії." Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки, no. 1 (2019): 174–83.
Find full text
28
Sinchuk, Oleg, Serhii Boiko, Oleksiy Gorodny, Andrey Nekrasov, Maksim Fed, and Maryna Nozhnova. "МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ ПОТЕНЦІАЛУ РОЗОСЕРЕДЖЕНИХ ДЖЕРЕЛ ЕНЕРГІЇ В УМОВАХ ЗАЛІЗОРУДНИХ ПІДПРИЄМСТВ." TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOGIES, no. 4(18) (2019): 161–68. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2019-4(18)-161-168.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження. Аналіз досягнень сучасної енергетики показує, що децентралізовані енергосистеми з використанням джерел розосередженої генерації можуть бути надзвичайно прибутковою сферою для капіталовкладень, якщо є можливість розміщувати джерела генерації енергії поблизу споживачів. Зазвичай витрати на передачу енергії сягають 30 % від вартості її вироблення. Наявні методики для проєктування системи електропостачання віддалених споживачів переважно розглядають як альтернативу централізованому електропостачанню, електропостачання за рахунок генерації електроенергії на базі відновлювальних джерел енергії, або за рахунок використання котелень, дизель-генераторів. Між тим, освоєння потенціалу відновлювальних джерел енергії – це технічно важкореалізоване нині завдання, яке пов’язане з низькою щільністю потоку енергії від відновлювальних джерел енергії і залежністю їх від природних умов. Вартість отримання енергії, хоча вона і щорічно знижується, залишається значно вище, ніж у традиційних енергоресурсів, а необхідних кардинальних технічних рішень поки немає. Постановка проблеми. Проблематикою цієї роботи є синтез методу визначення потенціалу розосереджених джерел енергії в умовах залізорудних підприємств, враховуючи особливості та специфіку їх експлуатації. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Об’єднання на паралельну роботу розосередженої генерації та мережі дасть синергетичний ефект – появу нових властивостей, яких не було у складових частинах, що проявляється, зокрема, у зниженні нерегулярності сумарного графіка навантаження об’єднаних систем, зниженні його нерівномірності в добовому, тижневому й сезонному розрізах, зменшенні залежності частоти електричного струму від коливань балансу потужності. У попередніх дослідженнях нами обґрунтовано позитивний ефект від впровадження джерел розосередженої генерації в умовах промислових підприємств, а саме модульність, надійність, місцеве керування, зменшення негативного впливу на екологію та малий пусковий період. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Враховуючи складність технологічного процесу та специфіку функціонування гірничих підприємств, актуальним науково-практичним завданням є розробка методу визначення потенціалу розосереджених джерел енергії в умовах залізорудних підприємств, враховуючи специфіку їх функціонування. Постановка завдання. Отже, актуальним науково-практичним завданням є синтез методу визначення потенціалу розосереджених джерел енергії в умовах залізорудних підприємств, що дозволить ефективно впроваджувати джерела розосередженої генерації у структури електропостачання залізорудних підприємств. Виклад основного матеріалу. Для визначення потенціалу відновлювальних джерел енергії, що входять до складу джерел розосередженої генерації в умовах залізорудних підприємств, необхідно мати як можна повніші й чіткі дані про електропостачання і електроспоживання навантаження електрообладнанням залізорудного підприємства протягом доби, а також наявність даних про витрати електричної енергії в електромережі електропостачання і електроспоживання навантаження. Висновки відповідно до статті. На залізорудних підприємствах актуальним та можливим є впровадження в загальну структуру систем електроживлення розосередженої генерації на базі відновлюваних джерел енергії. Запропонований метод визначення потенціалу розосереджених джерел енергії в умовах залізорудних підприємств дозволить ефективно впроваджувати розосереджену генерацію до структури їх електропостачання.
29
Sinchuk, Oleg, Serhii Boiko, Oleksiy Gorodny, Yana Doludarieva, and Andrii Dymerets. "МЕТОД ОПТИМІЗАЦІЇ РЕЖИМІВ РОБОТИ ЕНЕРГЕТИЧНОГО ОБЛАДНАННЯ ГІРНИЧОРУДНИХ ПІДПРИЄМСТВ." TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOGIES, no. 3(21) (2020): 242–48. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2020-3(21)-242-248.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження. Одним з альтернативних рішень питання другого незалежного джерела живлення електроспоживачів можуть бути використані джерела розосередженої генерації, розташованої на території підприємства, з метою електропостачання відповідальних електроприймачів у аварійних ситуаціях та в інших псевдоаварійних режимах роботи, з метою зменшення витрат за спожиту електроенергію та підвищення рівня надійності електропостачання. Водночас аналіз розподілу потоків споживання електроенергії свідчить, що велика частка електричної енергії припадає саме на локальні енергетичні об’єкти. Це обумовлює загалом актуальність ви-вчення питання особливостей прогнозування електроспоживання з мережі в умовах підприємств та актуальності застосування при цьому комбінованого підходу, особливо при впровадженні в структуру електропостачання цих підприємств розосередженої генерації. Постановка проблеми. Проблемою цієї роботи є питання підвищення енергоефективності гірничорудних підприємств. До того ж досвід показує, що попри недовантаження електричних потужностей, збитки від аварійних перерв енергозабезпечення з кожним роком зростають.Аналіз останніх досліджень і публікацій. У попередніх авторських дослідженнях було обґрунтовано необхідність оптимізації режимів роботи електричного обладнання гірничорудних підприємств у разі застосування розосередженої генерації. За критеріями економічності та ефективності передбачається формування ефективних режимів в умовах постійного зростання навантаження електроспоживачів та збільшення реальної складової спожитої електричної енергії (ЕЕ), згенерованої при використанні розосередженої генерації. Для досягнення максимального економічного ефекту при застосуванні розосередженої генерації в умовах гірничорудних підприємств, систем керування навантаженням та акумулюючого обладнання, особливо важливим є організація планування електроспоживання, оперативного й оптимального вибору режимів генерації електричної енергії, розосередженої генерації та оперативного керування режимами роботи енергетичного обладнання, яке використовується для забезпечення ефективного й безперебійного функціонування обладнання електроспоживачів гірничорудних підприємств, з метою здешевлення видобування залізорудної сировини, в умовах узгодження режимів роботи джерел генерації гірничорудних підприємств і зовнішньої електромережі.Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Враховуючи складність технологічного процесу та специфіку функціонування гірничих підприємств, актуальним науково-практичним завданням є розробка методу оптимізації режимів роботи енергетичного обладнання залізорудних підприємств при впровадженні в структуру електропостачання цих підприємств розосередженої генерації. Постановка завдання. Таким чином, актуальним науково-практичним завданням є синтез методу оптимізації режимів роботи енергетичного обладнання залізорудних підприємств при впровадженні в структуру їх електропостачання розосередженої генерації. Це дозволить ефективно впроваджувати джерела розосередженої генерації в структури електропостачання гірничорудних підприємств.Виклад основного матеріалу. Враховуючи те, що на підприємствах актуальним є впровадження в загальну структуру систем електроживлення розосередженої генерації, запропоновано впровадження відновлюваних джерел енергії. Між тим, що не менш важливо, досвід показує, що незважаючи на недовантаження електричних потужностей, збитки від аварійних перерв енергозабезпечення з кожним роком зростають. Кожний параметр загальної оптимізації вибору режимів роботи енергетичного обладнання гірничорудних підприємств має різний ступінь впливу. Тому для вироблення оптимальних режимів роботи джерел розосередженої генерації в умовах гірничорудних підприємств за критеріями економічності та ефективності, пропонуємо використати запропоновану цільову функцію. Висновки відповідно до статті. На гірничорудних підприємствах актуальним та можливим є впровадження в загальну структуру систем електроживлення розосередженої генерації на базі відновлюваних джерел енергії. Водночас з метою достатньо енергоефективного використання таких мініелектростанцій у структурах систем електроживлення необхідно ґрунтовно аналізувати питання, пов’язані з режимами роботи енергетичного обладнання цих підприємств. Запропонований метод дозволяє оптимізувати роботу енергетичного обладнання гірничорудних підприємств при впровадженні до структури їх електропостачання розосередженої генерації.
30
Павлик, Анатолій Володимирович. "ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ ВИКОРИСТАННЯ ВІДНОВЛЮВАНИХ ДЖЕРЕЛ ЕНЕРГІЇ." Науковий вісник Ужгородського університету. Серія «Економіка», no. 2(50) (September 28, 2017): 96–100. http://dx.doi.org/10.24144/2409-6857.2017.2(50).96-100.
Full text
31
Lozynska, I. V., D. M. Skrypnyk, and O. A. Skrypnyk. "Державна підтримка виробництва енергії з відновлюваних джерел." Bulletin of Sumy National Agrarian University, no. 4 (82) (December 23, 2019): 11–14. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.2019.4.3.
Full textAbstract:
Стаття розкриває актуальні питання запровадження енергетичного ринку з урахуванням європейських вимог. Для підвищення інвестиційної привабливості запропоновано застосовують державні механізми підтримки: спеціальні пільгові тарифи, вищі за середньоринкові ціни на електроенергію, податкові, митні пільги, пільги з приєднання об’єктів до електричних мереж, квотні механізми, серед яких стандарти портфелю відновлюваних джерел енергії, зелені сертифікати та інше. Спрямовані такі заходи державної підтримки на створення конкуренції на ринку відновлювальної енергетики та зниження вартості електроенергії для кінцевого споживача.
32
Петрович, Василь, and Людмила Онопрієнко. "Організаційно-педагогічні умови формування професійних компетентностей кваліфікованих робітників сфери обслуговування відновлюваних енергетичних систем." Нові технології навчання, no. 95 (December 15, 2021): 175–85. http://dx.doi.org/10.52256/2710-3560.95.2021.20.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано теоретичні підходи до визначення організаційно-педагогічних умов формування професійних компетентностей робітників для сфери обслуговування систем відновлювальної енергетики. Розглянуті науково-педагогічні джерела щодо підготовки кваліфікованих робітників в системі професійної (професійно-технічної) освіти, компетентнісно орієнтованих технологій професійного навчання. Досліджено польський досвід щодо здійснення професійного навчання за окремими модулями відновлювальних джерел енергії.Новизною цієї статті є детальний аналіз результатів проведеного всеукраїнського експерименту на тему «Професійна підготовка кваліфікованих робітників для сфери обслуговування відновлювальних систем сонячної і теплової енергетики», що проходив на базі Державного навчального закладу «Київський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою». В рамках проведеного експерименту був розроблений проєкт кваліфікаційної характеристики з професії та проєкт стандарту професійної (професійно-технічної) освіти за професією «Майстер з монтажу та обслуговування систем відновлювальної енергетики» за модульно-компетентнісним підходом. Заклад був забезпечений інструментом, наочно-демонстраційними матеріалами та навчально-методичним комп-лексом.Автор статті наголошує на актуальності підготовки фахівців для роботи із засобами та обладнанням відновлювальної енергетики. Визначені організаційно-педагогічні умови які забезпечують формування професійних компетентностей робітників для сфери обслуговування відновлювальних систем сонячної та теплової енергетики.Стаття буде цікава для науковців, які займаються питаннями формування професійних компетентностей майбутніх робітників, нових методів навчання та досліджують тенденції розвитку сучасної освіти.
33
Корінний, Сергій, and Анастасія Бондаренко. "ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СОНЯЧНОЇ ТА ВІТРОВОЇ ЕНЕРГІЇ." Молодий вчений, no. 3 (91) (March 31, 2021): 359–63. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-3-91-75.
Full textAbstract:
В статті досліджуються тенденції розвитку сонячної та вітрової енергії. Аналізується перехід від традиційних джерел енергії до відновлюваних. Зазначається необхідність впровадження чистих джерел енергії через кліматичні зміни, які спричинені надмірним використанням викопного палива, що зумовлює зростанню обсягу шкідливих викидів в атмосферу планети. Згадуються ратифіковані домовленості між країнами світу, метою яких є зменшення кліматичних змін шляхом переходу до відновлюваних джерел енергії (ВДЕ). Розглядається зростання частки сонячної та вітрової енергії в загальному обсязі генерації електроенергії. Висвітлюється стан інвестування у розвиток ВДЕ, зокрема, сонячної та вітрової енергії. Відзначаються причини та можливості подальшого зростання частки сонячної та вітрової енергії в загальному обсязі генерації електроенергії.
34
Kudria, S., О. Riepkin, L. Yatsenko, L. Shynkarenko, and M. Tkalenko. "КОНЦЕПЦІЯ ДОРОЖНЬОЇ КАРТИ РОЗВИТКУ ВОДНЕВОЇ ЕНЕРГЕТИКИ УКРАЇНИ НА ПЕРІОД ДО 2035 РОКУ." Vidnovluvana energetika, no. 4(59) (December 26, 2019): 22–28. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2019.4(59).22-28.
Full textAbstract:
Представлені основні положення концепції Дорожньої карти розвитку водневої енергетики України на період до 2035 року щодо забезпечення використання водню у якості екологічно чистого енергоносія. Проблематика, на розв’язання якої спрямована Дорожня карта розвитку водневої енергетики України полягає у необхідності створення ефективних систем виробництва, акумулювання, зберігання, транспортування та перетворення водню в енергію необхідної якості із використанням у якості первинного енергоресурсу відновлюваних джерел енергії. Розроблення та реалізація завдань і заходів Дорожньої карти розвитку водневої енергетики України забезпечить зміну структури паливно-енергетичного комплексу України шляхом збільшення в ньому частки відновлюваних джерел енергії, підвищення стабільності роботи енергетичного обладнання, ефективності та надійності електропостачання, а також зменшення антропогенного та техногенного навантаження на довкілля.
Розв’язання поставлених завдань відповідає пріоритетам державної політики – розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії, які можуть забезпечити у 2035 році збільшення частки ВДЕ у паливно-енергетичному балансі України до 25 %.
Оптимальний варіант досягнення мети Дорожньої карти розвитку водневої енергетики України передбачає розроблення і виконання заходів на період 2020-2035рр., направлених в першу чергу на створення ефективної та економічної інфраструктури постачання споживачів воднем, що використовується в якості енергоносія, та розробку і впровадження дієвого механізму реалізації державної політики у сфері водневої енергетики. Це дасть можливість створити умови для підвищення рівня освоєння енергії відновлюваних джерел, підвищення стабільності у сфері енергопостачання за рахунок накопичення та використання пікової електроенергії, а також забезпечити впровадження новітніх технологій на основі водню у транспортній галузі України. Бібл. 10.
35
Doronina, Iryna. "ІНСТРУМЕНТИ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ ВИКОРИСТАННЯ ЕНЕРГІЇ З ВІДНОВЛЮВАНИХ ДЖЕРЕЛ." Збірник наукових праць Національної академії державного управління при Президентові України, no. 2 (December 4, 2020): 47–55. http://dx.doi.org/10.36030/2664-3618-2020-2-47-55.
Full text
36
Хазан, П. В. "Інтегральний показник для оцінювання розвитку відновлюваних джерел енергії." Проблеми економіки, no. 3 (37) (2018): 253–59.
Find full text
37
Башинська, Ю. І. "Особливості регіональних програм з використання відновлюваних джерел енергії." Регіональна економіка, no. 1 (71) (2014): 165–74.
Find full text
38
Строкаченко, О. І. "Модель оцінювання економічної ефективності впровадження відновлюваних джерел електричної енергії." Економіка і регіон, no. 2 (39), квітень (2013): 121–30.
Find full text
39
Чорна, Н. А. "ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ ВОДНЕВИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ АВТОНОМНИХ ЕНЕРГЕТИЧНИХ КОМПЛЕКСІВ НА ОСНОВІ ВІДНОВЛЮВАНИХ ДЖЕРЕЛ ЕНЕРГІЇ." Vidnovluvana energetika, no. 3(66) (September 30, 2021): 18–32. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2021.3(66).18-32.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано публікації з використання водневих технологій, спрямованих на залучення відновлюваних джерел енергії в інфраструктуру енерготехнологічних комплексів, а саме для автономного енергозабезпечення невеликих споживачів на віддалених територіях. Потенціал використання сонячної та вітрової енергії в Україні є достатньо високим для широкого впровадження в енергетичні системи. При експлуатації автономних енергетичних комплексів на основі відновлюваних джерел енергії, таких як сонячна та вітрова енергія, можливе виникнення позаштатних ситуацій, обумовлених припиненням енергопостачання внаслідок мінливості енергонадходження або аварійним виходом з ладу окремих елементів енергокомплексу. Тому для забезпечення безперебійним електропостачанням автономного приватного споживача необхідно передбачати додаткові системи вирівнювання енергонадходження. Використання технології перетворення енергії від первинних джерел із застосуванням електролізної установки, металогідридної системи акумулювання водню та паливної комірки дасть змогу вирішити не тільки проблему згладжування нерівномірності надходження енергії від відновлюваних джерел енергії, а ще й зменшити екологічне навантаження на навколишнє середовище України. Проведений аналіз існуючих типів електролізерів показав, що водневі технології, які реалізуються в електролізних установках, розроблених в Інституті проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного Національної академії наук України дозволяють виробляти і накопичувати водень під високим тиском (до 20 МПа), що виключає використання компресорної техніки. Застосування водню в паливних комірках дозволяє створювати ефективні системи автономного енергозабезпечення приватних споживачів. Найперспективнішими для автономних споживачів є енергоустановки потужністю від 1 до 20 кВт на основі низькотемпературних лужних паливних комірок, які характеризуються високим ККД, екологічною чистотою та безшумністю в роботі. Аналіз публікацій показав, що для забезпечення живленням паливних комірок найбільш компактним, безпечним та екологічним способом є використання металогідридних акумуляторів високочистого водню багаторазової дії в складі енергетичного комплексу, що відповідає вимогам розміщення автономних систем енергозабезпечення. Бібл. 31, табл. 3, рис. 5.
40
Lukianova, Iryna. "Роль Норвегії в розвитку відновлюваної енергетики в країнах, що розвиваються в контексті «нішевої дипломатії»." Історико-політичні проблеми сучасного світу, no. 41 (June 26, 2020): 126–34. http://dx.doi.org/10.31861/mhpi2020.41.126-134.
Full textAbstract:
Забезпечення загального доступу до недорогих, надійних, стійких і сучасних джерел енергії проголошено однією з сімнадцяти цілей сталого розвитку 2016-2030. У статті в контексті концепції «нішевої дипломатії» досліджено участь Норвегії в розвитку відновлюваної енергетики в країнах, що розвиваються. Окреслено підходи до визначення поняття «нішева дипломатія». У випадку Норвегії доцільно говорити про появу своєрідної ніші «good power», одним з проявів якої є її екологічно-енергетична складова, зокрема в рамках допомоги країнам, що розвиваються. Зазначено, що серед скандинавських країн Норвегія є найбільшим інвестором в розвиток відновлюваної енергії в країнах, що розвиваються, як через державні, так і через приватні компанії, що свідчить про наявність в них потужного норвезького кластеру компаній-промоутерів відновлюваної енергетики. Досліджено інституції країни та основні канали в контексті надання допомоги для розвитку відновлюваної енергії та проаналізовано їх географічну структуру. В роботі використовувались методи порівняння, систематизації і узагальнення даних. Зроблено висновок, що підтримка сфери відновлюваної енергетики стала одним з елементів позиціонування Норвегії як «доброї сили», що сприятиме посиленню міжнародно-політичної вагомості країни.
41
Pavlov, V. B., and V. I. Budko. "CHARGING OF ELECTRIC VEHICLES FROM RENEWABLE ENERGY SOURCES." Tekhnichna Elektrodynamika 2017, no. 6 (October 23, 2017): 32–35. http://dx.doi.org/10.15407/techned2017.06.032.
Full text
42
Мурована, Т. О. "Сучасний стан та тенденції інвестування у розвиток відновлюваних джерел енергії." Інвестиції: практика та досвід, no. 7, квітень (2018): 15–19.
Find full text
43
Андріюк, Р. О. "Суспільно-географічний аналіз потенціалу відновлюваних джерел енергії в регіонах України." Географія та туризм, Вип. 30 (2014): 222–35.
Find full text
44
Зайцев, Є., В. Кучанський, and І. Гунько. "ПІДВИЩЕННЯ ЕКСПЛУАТАЦІЙНОЇ НАДІЙНОСТІ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ РОБОТИ ЕЛЕКТРИЧНИХ МЕРЕЖ ТА ЕЛЕКТРОУСТАКОВАННЯ." ГРААЛЬ НАУКИ, no. 5 (June 13, 2021): 144–52. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.04.06.2021.027.
Full textAbstract:
Дедалі частіше в літературі зустрічаються поняття локальних електричних мереж або microgrid. Сучасні локальні електричні системи (ЛЕС) України є складовою частиною розподільних електричних мереж енергопостачальних компаній. Локальна електрична мережа являться розподільною електричною мережею або її частиною, в якій в якості джерел енергії використовуються джерела розосередженого генерування, що використовують нетрадиційні та відновлювальні джерела енергії. Дослідженням показників якості електричної енергії в ЛЕС присвячені роботи як багатьох вітчизняних, так і іноземних вчених. Всі вони акцентують увагу на тому, що напруга у вузлах мережі з ВДЕ під час експлуатації може бути меншою або більшою граничних допустимих значень. Так само гармонійні складові струмів і напруг – можуть мати понаднормовані відхилення. Відомо, що в електричних мережах 3–35 кВ з ізольованою нейтраллю відбуваються процеси, які негативно позначаються на роботі електромагнітних пристроїв. Наприклад, середній термін служби трансформаторів напруги (ТН) часто не перевищує 3–5 років. До причин, які викликають пошкодження електрообладнання, можна віднести ферорезонансні перенапруги, комутаційні перенапруги, перехідні процеси, зміщення нейтралі, наявність постійної складової магнітного потоку в ТН при автоколивальних процесах в мережі. Значна кількість пошкоджень обладнання в мережах з ізольованою нейтраллю викликана ферорезонансом. Це явище викликає перенапруги або надструми, на вплив яких обладнання не розраховане і від яких воно не захищене. Крім того, ферорезонанс виникає частіше, ніж інші види впливів. Він особливо небезпечний тим, що може тривати довго. Показано, що підвищення надійності енергетичного обладнання є засобом підвищення надійності електропостачання споживачів. Це потребує розбудову та розвиток гібридних мереж з одночасним забезпеченням реконструкції і модернізації вже існуючого електроенергетичного устаткування ОЕС України та використання в його структурі відповідних засобів контролю основних контрольно-діагностичних параметрів.
45
Budko, V., S. Kudria, M. Budko, and V. Ivanchuk. "ВИКОРИСТАННЯ ВІТРОЕЛЕКТРИЧНИХ УСТАНОВОК ДЛЯ ВИРОБНИЦТВА ВОДНЮ В СКЛАДІ АВТОНОМНИХ ЗАПРАВНИХ СТАНЦІЙ ЕЛЕКТРОМОБІЛІВ НА ПАЛИВНИХ ЕЛЕМЕНТАХ." Vidnovluvana energetika, no. 2(57) (September 2, 2019): 40–46. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2019.2(57).40-46.
Full textAbstract:
Проаналізовано існуючі варіанти застосування відновлюваних джерел енергії до технологій виробництва водню та встановлено, що для умов України електроліз води із застосування енергії вітру та Сонця дозволить збільшити використання енергопотенціалу даних джерел за умови розвитку електричного транспорту на паливних елементах. З двох найбільш широко використовуваних комерційно електролізних технологій виробництва водню, а саме лужного та протонообмінного електролізу, для поєднання з вітроелектричним та фотоелектричними установками найбільш підходить друга, що пояснюється кращими маневровими режимами роботи, які виникатимуть в наслідок стохастичного характеру виробітку електроенергії. В результаті аналізу вітчизняного та закордонного досвіду реалізації комплексів виробництва водню з використанням відновлюваних джерел запропоновано схему автономної заправної станції електромобілів на паливних елементах в якій первинним генератором електричної енергії виступає вітроелектрична установка. Запропонована схема при правильному виборі генеруючих потужностей та акумулюючих ємностей (буферного акумулятору та системи зберігання водню) дозволяє реалізовувати гарантовану заправку електромобілів на паливних елементах в межах року не зважаючи, як на добові, так і на сезонні коливання енергії вітру. Відмічена необхідність розроблення математичного опису системи «вітроелектрична установка – електролізер – буферний акумулятор енергії» для оцінки ефективності роботи запропонованої схеми на основі експериментальних даних швидкості вітру. Бібл. 6, табл.1, рис. 2.
46
Конеченков, А. Є., and К. О. Книш. "ВІТРОВА ЕНЕРГЕТИКА УКРАЇНИ: ПОДАЛЬШИЙ РОЗВИТОК СЕКТОРА НА РИНКОВИХ УМОВАХ." Vidnovluvana energetika, no. 4(67) (December 25, 2021): 50–59. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2021.4(67).50-59.
Full textAbstract:
Вітроенергетичні технології відіграють одну з ключових ролей в глобальному «зеленому» енергетичному переході й боротьбі зі змінами клімату, а віднедавна, ще й виступають дієвим інструментом подолання економічних наслідків пандемії COVID-19. Виконання взятих на себе міжнародних зобов’язань і досягнення національних цілей з розвитку відновлюваних джерел енергії неможливе без структурованої державницької позиції та ефективних механізмів стимулювання проєктів ВДЕ. Сучасними світовими політичними інструментами підтримки відновлюваних джерел енергії загалом та вітрової енергетики зокрема є регуляторна політика, податкові стимули та державна підтримка. Всі ці інструменти на практиці реалізуються у вигляді окремих механізмів підтримки, які використовуються країнами відповідно до їх енергетичної спроможності, політичної зрілості та економічної розвиненості. Згідно з чинним законодавством України нові вітроенергетичні проєкти, введені в експлуатацію після 2022 року, не зможуть отримати «зелений» тариф. Саме тому перехід від «зеленого» тарифу до альтернативних механізмів підтримки є логічним наступним кроком у розвитку національного вітроенергетичного сектора та розбудови безвуглецевої економіки України. Враховуючи український контекст, розглядається потенціал запровадження одного або комплексу таких альтернативних систем підтримки сектору ВДЕ як, зокрема, «зелені» сертифікати, «зелені» надбавки (англ. Feed-in premiums), контракти на різницю (англ. Contract for difference), аукціони, прямі договори купівлі-продажу електроенергії (англ. Corporate PPAs) та гарантії походження електроенергії. Так, першим кроком до оновлення системи підтримки ВДЕ в Україні стало представлення Міністерством енергетики України в серпні 2021 року законопроекту «Про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії на ринкових засадах , який пропонує новий механізм підтримки виробників електроенергії з відновлюваних джерел енергії за моделлю Feed-in-Premium (або контракт на різницю). Окрім альтернативних систем підтримки, гравці ринку також досліджують потенціал розвитку офшорної вітроенергетики та виробництва “зеленого” водню, які стануть невід’ємною частиною не лише розвитку ринку ВДЕ на ринкових механізмах, але й створення нових робочих місць, розвитку національного виробництва та розвитку “зеленої” економіки. Бібл. 3, табл. 2.
47
Лавренченко, Г. К., О. А. Вассерман, and Б. Г. Грудка. "Аналіз геотермальних станцій, що працюють на водоаміачному розчині по циклу Каліни." Refrigeration Engineering and Technology 57, no. 1 (February 11, 2021): 26–36. http://dx.doi.org/10.15673/ret.v57i1.1980.
Full textAbstract:
Обмеженість викопних ресурсів, що витрачаються на теплових і атомних станціях, викликає тривогу. До того ж їх використання істотно погіршує екологічну ситуацію. Використання відновлюваних джерел енергії в якості первинного палива є виключно перспективним напрямком в технологіях виробництва електроенергії і тепла. В останні роки велика увага приділяється геотермії, тобто тепловим процесам, що відбуваються в надрах Землі, для виробництва не тільки тепла, але і електроенергії. Значний внесок у створення ефективних геотермальних установок такого типу вніс допитливий інженер і талановитий вчений Олександр Каліна. Ним створено цикл, що носить його ім'я, у якому в якості робочого тіла використовується водоаміачний розчин. Особливість установки, що реалізує цикл Каліни, полягає в тому, що в її основних елементах передбачені такі зміни концентрацій розчину, які обумовлюють істотне зростання термічного ККД. Розглянуто цикли і схеми установок, що використовують водоаміачний розчин. Підтверджена їх висока ефективність. Показано, що при переході від води до розчину вода-аміак може спостерігатися помітне збільшення питомої роботи. Відзначається, що на початковому етапі геотермальні станції споруджувалися в зонах високої вулканічної активності, гарячих джерел і гейзерів. Повідомляється, що можна при будівництві станцій з циклом Каліни орієнтуватися на технологію «Hot Dry Rock», що дозволяє розміщувати їх практично в будь-якому місці нашої планети. Відзначається, що пом'якшення вимог до температури верхнього джерела тепла в циклі Калини дозволяє розробляти підземні пласти, які раніше визнавалися неперспективними. Проаналізовано можливості більш ефективного вироблення електроенергії за допомогою циклу Каліни, який використовує природну різницю температур між нагрітою поверхнею океану і його студеними глибинами. Відмічається, що альтернативну енергетику, побудовану на геотермії, циклі Каліни і технології HDR, чекає успішне майбутнє
48
Pazych, S. "МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ ЗАРЯДУ БАСЕЙНА-АКУМУЛЯТОРА ГІДРОАКУМУЛЮВАЛЬНОЇ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЇ ВІД ВІТРОВОДОНАСОСНОЇ УСТАНОВКИ." Vidnovluvana energetika, no. 2(57) (September 2, 2019): 61–69. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2019.2(57).61-69.
Full textAbstract:
З ростом частки відновлюваних джерел в електроенергетичної мережі України, відбувається негативний вплив на якість електричної енергії так і на саму мережу. Одним із варіантів ефективної інтеграції відновлюваних джерел в електроенергетичну мережу це акумулювати її енергію з подальшим використанням. Оскільки основною проблемою відновлюваних джерел являється її непостійність і пульсація в часі, то її акумулювання в такі періоди прийнятний варіант. В Україні найбільшу частку по виробітку за рік займають вітроелектричні станції, що в основному знаходяться на півдні України. Саме там концентрація великих вітроелектричних станцій зумовлюють нестаціонарну роботу електричної мережі, що в свою чергу призводить до їх відключення при великих пульсаціях генерування електричної енергії. Акумулювання енергії вітру можливе в різних виконаннях, але в даному дослідженні вивчається варіант з гідроакумулюванням цієї енергії для подальшим використанням через гідравлічну турбіну. Тобто досліджуватиметься процес перетворення енергії вітру в кількісні показники накопичення води протягом визначеного часу. В якості об’єкту дослідження виступатиме вітроводонасосна установка. Моделювання такого процесу відбуватиметься з поєднання трьох складових: моделі вітру, модель вітрової турбіни, модель насосу. Моделювання здійснюватиметься для різних потужностей насосу за постійної потужності вітроустановки для визначення найефективнішого варіанту роботи вітроводонасоної установки. Для співвідношення різних варіантів вітроводонасосної установки з різними потужностями насосів використовуватимемо відносні одиниці виміру, оскільки характеристики насосів в відносних одиницях ідентичні в межах одного класу. Параметром, яким буде оцінюватись робота вітроводонасосної установки служитиме річна величина продуктивності даної установки у відсотковому відношенні за річного розподілу енергії вітру для обраного регіону. Робота установки моделюватиметься тільки за номінального режиму роботи з урахуванням пульсацій вітру та обмежень в моделюванні роботи вітрової турбіни і насосу з досвіду їх експлуатації. Бібл. 25.,табл. 3, рис. 4.
49
Хілько, В. А., and В. Ю. Іванчук. "ОСОБЛИВОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ЕНЕРГЕТИЦІ УКРАЇНИ." Vidnovluvana energetika, no. 3(62) (September 28, 2020): 8–15. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2020.3(62).8-15.
Full textAbstract:
Мета статті – визначення шляхів зменшення викидів парникових газів, які суттєво вливають на тепловий баланс землі. Доповідь 2019 року про розрив в рівнях викидів, яка підготовлена Програмою ООН з навколишнього середовища, свідчить, що заходи по поточній політиці скорочення шкідливих викидів, явно недостатні. В світі спостерігається постійний зростаючий інтерес до відновлюваних джерел енергії, викликаний екологічними міркуваннями: зміна клімату і збільшення вмісту в атмосфері парникових газів. В Україні стрімким темпом розвивається використання відновлюваних джерел енергії, зокрема вітряної та сонячної енергії. Разом з тим при вводі нових потужностей об’єктів на базі ВДЕ існують проблеми мережевого та системного характеру. Тому збільшення потужностей ВДЕ потребує створення в Україні більш гнучкої енергосистеми, в тому числі вирішення питання з резервними і балансуючими потужностями. В статті обґрунтовано використання електричних станцій на базі відновлюваних джерел енергії, які оснащені системами акумулювання електроенергії на основі водню, в якості балансуючих потужностей оператора системи накопичення енергії. Зазначена система накопичення електричної енергії дозволяє перенесення енергії з періоду її «профіциту» в період її «дефіциту». Особливість водневої технології полягає в тому, що забезпечується найбільш економічний варіант зберігання електроенергії і подальше використання цієї запасеної енергії при тривалості розряду до кількох діб. Надано відомості про реальний пілотний проект впровадження накопичення енергії з ВДЕ за водневою технологією, який впроваджується в Європейському Союзі за програмою «Horizon 2020». Гібридні станції на ВДЕ, які оснащені водневими технологіями, можуть забезпечити балансування електроенергії в реальному часі. Технічно-досяжний потенціал ВДЕ в країні перевищує поточне річне споживання електроенергії України. Використання «зеленого» водню, виробленого без викидів в атмосферу CO2, сприяє вирішуванню екологічної проблеми з глобального потепління. Бібл. 9, табл. 1, рис. 3.
50
Kaflyk, M. S. "Еколого-економічні підходи до енергетичного використання деревної біомаси з відходів виробництва в Україні." Scientific Bulletin of UNFU 28, no. 9 (October 25, 2018): 49–53. http://dx.doi.org/10.15421/40280909.
Full textAbstract:
Деревинна біомаса є основним джерелом енергії серед відновлюваних джерел в Україні. Питання біоенергетичного використання деревини розглянуто в контексті впровадження у практику ведення лісового господарства на засадах наближеного до природи лісівництва та сталого, невиснажливого використання лісових ресурсів. Проаналізовано основні показники відходів деревної біомаси в Україні. Доведено важливість використання відходів деревної біомаси в контексті сталого розвитку з урахуванням економічної, екологічної та соціальної складових цього процесу. В Україні немає спеціалізованих підприємств, які постачають біомасу компаніям з виробництва біопалива. Деревину постачають безпосередньо державні лісогосподарські підприємства та деревообробні підприємства, які можуть постачати відходи від деревообробки. Лісові вторинні ресурси потрібно використовувати згідно з каскадним принципом – насамперед для виробництва продукції з масиву і переробляти повторно для максимального збільшення поглинання і нагромадження вуглецю, а тільки після цього – для виробництва енергії. Актуальним завданням є розвиток комплексних лісогосподарських підприємств, до складу яких входитиме перероблення відходів деревної біомаси в енергетичних цілях. Відходи лісогосподарського та лісопильного виробництва є високим біоенергетичним потенціалом для формування ефективного способу господарювання (економіки) на біоекономічних засадах.