Journal articles on the topic 'Децентрація'
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Децентрація.
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 32 journal articles for your research on the topic 'Децентрація.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Pasichnyk, Ihor, and Olha Tkachuk. "REFLECTION AND DECENTRATION AS FACTORS OF THE ILLUSION OF KNOWLEDGE." Scientific Notes of Ostroh Academy National University: Psychology Series 1 (June 25, 2020): 101–6. http://dx.doi.org/10.25264/2415-7384-2020-11-101-106.
Full text
2
Forkosh, Serhiy. "Логіка культури постмодернізму Ф. Джеймісона." Multiversum. Philosophical almanac, no. 1-2 (May 18, 2018): 160–71. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2016.1-2.14.
Full textAbstract:
Зрушення в осмисленні сучасної культури багато у чому залежать від вихідних методологічних передумов, що лежать в основі дослідницьких програм. Такого роду передумови, своєю чергою, залежать, з одного боку, від філософських основ, а з іншого – від фактичного матеріалу, яким в даному випадку виступає опис конкретних проявів культури, таких як мистецтво, релігія, сама наука та ін.
Особливості сучасної культури пов’язані зі змінами, які почали відбуватися з другої половини XX століття і для яких характерні таки риси, як смисловий плюралізм, децентрація, невизначеність, фрагментарність, мінливість та ін.
Подібні зміни потребують розробки нових дослідницьких стратегій. Одну з таких програм запропонував Ф. Джеймісон у праці «Постмодернізм, або логіка пізнього капіталізму». З методологічної точки зору, найбільш цікавими у даному підході є опис та аналіз «культуровиробництва». Головною особливістю останнього є зрощування економічного потенціалу з результатами культурного розвитку, внаслідок якого культурне середовище і ринок стають одним і тим самим середовищем. У статті проаналізовано погляди Ф. Джеймісона в контексті осмислення сучасної культури.
3
Помиткін, Е. О., and Л. В. Помиткіна. "ДУХОВНЕ ПРОБУДЖЕННЯ ЯК ВЕРШИННА ПОТРЕБА ОСОБИСТОСТІ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 101, no. 2(Ч.1) (September 28, 2021): 137–48. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-101-2_1-137-148.
Full textAbstract:
Актуалізується проблема духовного пробудження особистості на сучасному етапі розвитку людства. Наводяться ідеї духовного пробудження у поглядах релігійних діячів, філософів, психологів і педагогів. Розглядаються психологічні механізми розгортання цього процесу в онтогенезі, серед яких ідентифікація з особистістю, яка має високий духовний потенціал; децентрація як здатність звільнятися від егоцентризму та врахування потреб інших; рефлексія, що зумовлює здатність звертати увагу на свій внутрішній світ і досвід; трансценденція, що пов’язана з вершинними переживаннями особистості, прагненням до абсолютного, досконалого, ідеального; усвідомлення буттєвої єдності, що дає можливість особистості осягнути себе часткою єдиного цілого – людської спільноти, природи, Всесвіту.
На основі результатів біографічного аналізу життєвих шляхів духовних подвижників у історії людства виокремлюються психологічні закономірності духовного сходження особистості, зокрема, детермінованість духовного пробудження духовними ідеалами, смислами та цінностями, засвоєними у ранньому дитинстві; замислення в роки раннього дитинства над глобальними світовими проблемами, серед яких життя і смерть, багатство й бідність, знедолені та ображені діти; зустріч з особистістю – носієм високого духовного потенціалу, що стає доленосною; зумовленість духовного пробудження інформаційним поштовхом внаслідок читання певної книги або важливих життєвих подій, втрат, що змушують замислитися над сенсом життя.
Робиться висновок про необхідність створення психолого-педагогічних умов, сприятливих для духовного пробудження молоді в системі сучасної освіти. Окреслюються психолого-педагогічні умови, сприятливі для актуалізації психологічних механізмів духовного пробудження молоді.
4
Шпак, Марія. "ПСИХОЛОГІЧНА КОНЦЕПЦІЯ РОЗВИТКУ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ ОСОБИСТОСТІ В ОНТОГЕНЕЗІ." Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки 12, no. 10(55) (May 26, 2020): 125–34. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2020.10(55).12.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано концептуальні основи розвитку емоційного інтелекту в онтогенезі, визначено теоретико-методологічні підходи, які дають змогу створити цілісне уявлення про сутність емоційного інтелекту людини з точки зору: системного підходу (природа, структура, функції, психологічні механізми розвитку, форми і рівні розвитку в онтогенезі); суб’єктно-діяльнісного підходу (через характеристику основних структурних компонентів діяльності – мотиваційного, змістового, операційного та результативного; визначення сенситивного періоду – найбільш сприятливого для розвитку емоційного інтелекту; аналіз особливостей його прояву в суб’єкта діяльності); особистісно-орієнтованого підходу (через прояв індивідуально-психологічних особливостей розвитку емоційного інтелекту); компетентнісного підходу (шляхом розвитку і формування емоційної компетентності молодших школярів, учителів початкових класів, шкільних психологів, батьків учнів).Визначено, що емоційний інтелект є інтегральною властивістю особистості, яка відображає пізнавальну здатність людини до розуміння емоцій та управління ними шляхом когнітивної обробки емоційної інформації та забезпечує психологічне благополуччя особистості й успішність соціальної взаємодії. Відповідно до рівнів психічного відображення (сенсорно-перцептивного, когнітивного, особистісного, суб’єктного, духовного) виокремлено форми (емоційний інтелект як властивість: індивіда, суб’єкта діяльності, особистості, суб’єкта життєтворчості, суб’єкта життєдіяльності), психологічні механізми (ідентифікація, наслідування, емоційне зараження, рефлексія, емоційна децентрація, емоційна саморегуляція, антиципація, емпатія), критерії та рівні розвитку емоційного інтелекту в онтогенезі (психофізіологічний, когнітивний, соціопсихологічний, креативно-суб’єктний, екзистенційно-духовний). На основі результатів емпіричного дослідження здійснено порівняльний аналіз особливостей розвитку емоційного інтелекту в старшому дошкільному, молодшому шкільному і підлітковому віці. Доведено, що молодший шкільний вік є сенситивним періодом розвитку емоційного інтелекту.
5
Yasko, Bela А., and Lubov V. Tkhagalizhokova. "К проблеме взаимосвязи временной децентрации с самооценкой личности на этапах переживания психологического кризиса." Российский психологический журнал 14, no. 1 (September 1, 2018): 77–95. http://dx.doi.org/10.21702/rpj.2017.1.5.
Full textAbstract:
В статье, на примере профессионально-личностного становления врача, проходит эмпирическую проверку гипотеза о возможности рассматривать временную децентрацию личности в качестве маркера «нормативного» или «сверхнормативного» кризиса, имеющего экзистенциальное содержание. Показано, что децентрация в прошлое маркирует кризис актуальной самореализации; отмечается его активность в молодые периоды профессионально-личностного становления субъекта. Дополнена сложившаяся в психологии интерпретация содержательных характеристик нормативных кризисов оптации и кризиса «третьего курса»: снижение актуальной самооценки, стремление сохранить душевное равновесие эго-защитой по типу реактивных образований в виде завышенного оценивания переживания счастья в прошлом, подростково-детском периоде жизни – в переживании кризиса оптации; оценивание текущего периода жизни как мало успешного, с компенсацией кризисных переживаний завышенной оценкой самореализации в предыдущих жизненных периодах – в переживании кризиса «третьего курса».
Децентрация в будущее обосновывается как отражение сверхнормативного кризиса нереализованности. Личность обнаруживает слабо сформированные способности компетентного бытия во времени, в будущем надеется удовлетворить притязания, отраженные в максимально высоких показателях по всем компонентам самооценки «Я в будущем».
Центрация «в настоящее» рассматривается как тип психологического времени, свойственный субъекту в наиболее активные этапы жизни. Переживание психологического времени личностью, центрированной в актуальные жизненные смыслы и ценности, позитивно, не содержит переоценивания достижений прожитого периода жизни или завышенных ожиданий от будущего.
Выделен феномен регрессии ориентации во времени в зрелые периоды жизни. Делается предположение о возможной связи установленного парадокса с изменением структуры смысложизненных ориентаций, ценностей и движущих мотивов. Отмечается, что данное предположение, как и гипотеза о наличии внутренних ресурсов для преодоления кризиса «третьего курса» студентами, сформировавшими удовлетворительный уровень компетентности во времени, подлежат проверке на следующих этапах исследования обозначенной проблемы.
6
Chekstere, Oksana. "ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ДЕЦЕНТРАЦІЇ В СУЧАСНИХ УМОВАХ." PSYCHOLOGICAL JOURNAL 1, no. 1 (March 30, 2015): 102–8. http://dx.doi.org/10.31108/1.2015.1.1.15.
Full text
7
Чекстере, О. Ю. "Психологічні особливості розвитку децентрації в сучасних умовах." Психологічний часопис, no. 1 (1) (2015): 102–8.
Find full text
8
Kovalenko-Kobylanska, Irina. "Decentration Development in the Period of Geronthogenesis." Scientific Notes of Ostroh Academy National University: Psychology Series 1, no. 5 (June 13, 2017): 54–62. http://dx.doi.org/10.25264/2415-7384-2017-5-54-62.
Full text
9
Толбатов, Владимир, Сергей Толбатов, Андрей Толбатов, and Александр Вьюненко. "АКТУАЛЬНЫЕ ВОПРОСЫ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ ТЕХНОЛОГИИ BLOCKCHAIN В УЧРЕЖДЕНИЯХ ВЫСШЕГО ОБРАЗОВАНИЯ." Modern engineering and innovative technologies, no. 09-02 (October 29, 2018): 47–52. http://dx.doi.org/10.30890/2567-5273.2019-09-02-037.
Full textAbstract:
В роботі розглянуті актуальні питання використання технологій дистанційного навчання. Сьогодні існує гостра потреба у покращенні можливостей для студентів створювати для себе нові можливості, які визначаються сучасними тенденціями гласності та децентраліз
10
Svitlana, Kuzikova, and Shcherbak Tetiana. "PSYCHOLOGICAL PECULIARITIES OF DECENTRALIZATION IN ADOLESCENCE." Scientic Bulletin of Kherson State University. Series Psychological Sciences, no. 3 (October 8, 2019): 65–73. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2019-3-9.
Full text
11
Strelkov, V. I., and S. U. Barankin. "Phenomenon of professional decentration as an innovative line of research in the psychology of work." Uchenye Zapiski RGSU 14, no. 3 (June 30, 2015): 43–51. http://dx.doi.org/10.17922/2071-5323-2015-14-3-43-51.
Full text
12
Kukava, S. G., and O. S. Ostroverkh. "FORMATION OF EMOTIONAL DECENTRATION IN PRESCHOOLERS IN THE CONDITIONS OF A ROLE-PLAYING GAME." Bulletin of Krasnoyarsk State Pedagogical University named after V.P. Astafiev 57, no. 3 (October 30, 2021): 113–23. http://dx.doi.org/10.25146/1995-0861-2021-57-3-295.
Full textAbstract:
Statement of the problem. Based on the analysis of research by Russian authors, the article outlines the problem of the formation of emotional decentration in preschool children and the importance of play in this process. The purpose of the article is to identify the relationship between the formation of a role-playing game and the formation of emotional decentration. The research methodology is based on the cultural and historical concept of L.S. Vygotsky, as well as the theory of the activity by A.N. Leontiev; in the course of the study, the following methodology was applied: analysis of theoretical sources on formation of the emotional sphere of a preschooler and development of role-playing games; standardized observation of the progress of specially organized games; ascertaining experiment to determine the level of emotional decentration in preschoolers; formative experiment; qualitative and quantitative data analysis; comparative analysis of data using the statistical Student’s t-test. The significance level is p = 0.05. Research results. In the course of the study, our hypothesis was confirmed: such conditions for role-playing games as providing preschoolers with the opportunity to create and transform the play space with the help of unformed object material, adults acceptance of the position as a play partner contribute to the internal and external dynamics of the game, which, in turn, affects the progress in the development of emotional decentration in preschool children. Conclusion. In this paper, the features of emotional development of preschool age were described, the concept of emotional decentration from the point of view of different authors was considered, and the process of the development of play in preschool age was described. A scheme has been developed to determine the level of emotional decentration in preschoolers. In this scheme, three levels of formation of emotional decentration in children 4-6 years old are identified (relative to three criteria as indicators of emotional decentration): high, medium and low. A diagnostic game procedure “Wishes of a Fairy-Tale Character” has been developed, which can be used to identify the level of formation of emotional decentration. A scheme for analyzing the internal and external dynamics of a role-playing game has been developed.
13
Марченко, Елена. "АНАЛИЗ ЗАБЛУЖДЕНИЙ ОТНОСИТЕЛЬНО МЕТАФОРИЧЕСКИХ АССОЦИАТИВНЫХ КАРТ КАК ИНСТРУМЕНТА ПСИХОЛОГИЧЕСКОЙ ПОМОЩИ." Психологія: реальність і перспективи, no. 14 (April 1, 2020): 150–59. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi14.164.
Full textAbstract:
В статье представлен анализ наиболее распостраненных ошибочных представлений о метафорических ассоциативных картах. Объяснены причины их возникновения у клиентов и психологов, а также описаны способы их преодоления. Доказывается, что это достаточно апробированный психологический инструментарий, действенность которого имеет строго научное обоснование. Обосновывается почему метафорические асоциативные карты сами по себе не могут рассматриваться в качестве диагностического инструмента. Систематизованы преимущества метафорических ассоциативных карт в сфере психологического консультирования и психотерапииї (широкий спектр завданий, форм роботы, возможность использовать специалистами различных психологических направлений; экологичность для клиента, привлечение ресурсов сознания и подсознания для решения проблемы; ускорение решения различных задач; создание общего символического кода для клиента и специалиста; гибкие правила работы; привлекательность для клиентов разных возрастных групп). Рассмотрены основные ограничения и противопоказания к применению данного инструмента в психологической практике. Рассмотрены, какие механизмы психологической защиты могут быть преодолены с помощью метафорических ассоциативных карт (вытеснение, диссоциация). Описаны ключевые механизмы, которые обеспечивают актуализацию проблем клиента (ассоциации, проекция, идентификация) и собственно терапевтические механизмы карт (диссоциация, осознание, децентрация, метафоризация, осмысления).
14
Zelenkevich, Liana. "Соціальні ризики реформи децентралізації." Sociological studios, no. 1(14) (June 10, 2019): 19–25. http://dx.doi.org/10.29038/2306-3971-2019-01-19-25.
Full textAbstract:
У роботі розкрито проблематику визначення соціальних ризиків, які наявні в процесі реформи децентралізації. Актуальність такого дослідження зумовлено необхідністю передбачення соціальних ризи-ків від створення ОТГ, проведення секторальної децентралізації тощо, аби запобігти або пом’якшити можливих негативних наслідків від їх реалізації. Представлено авторське поняття соціальних ризиків децентралі-зації як ситуацій, викликаних реформою децентралізації, які загро-жують соціальному добробуту, соціальному самопочуттю, існуванню й подальшому розвитку сільської громади та впливають на суспільство загалом. Спираючись на результати соціологічного дослідження, проведеного LLC «MLS group», дані офіційного моніторингу де-централізації й інші матеріали, ми зробили висновок про можливість виокремлення таких соціальних ризиків децентралізації, як ризик надмірної концентрації землі в приватній власності владних осіб або аграрних бізнесменів; ризик порушення земельних прав простих се-лян; ризик виникнення невдоволення селян об’єднанням у спільну громаду та ін.
15
Pelevin, Sergei Igorevich. "ОСОБЕННОСТИ СОЦИАЛЬНО-ФИЛОСОФСКОЙ РЕФЛЕКСИИ ФЕНОМЕНА ТЕХНОЛОГИИ В УСЛОВИЯХ ИНФОРМАТИЗАЦИИ ПОСТИНДУСТРИАЛЬНОГО ОБЩЕСТВА." Sovremennye issledovaniya sotsialnykh problem 12, no. 2 (August 8, 2020): 159. http://dx.doi.org/10.12731/2077-1770-2020-2-159-167.
Full textAbstract:
Цель. Актуальность социально-философского анализа и рефлексии технологии как феномена социальной реальности приобретает особую значимость в современном мире в условиях глобальной пандемии, которая вывела информатизацию постиндустриального общества на качественно новый уровень. В статье постиндустриальное общество рассматривается также как общество постмодерна, в котором на смену центрации и тотальности классического индустриального Модерна приходят децентрация и фрагментация. Кроме того, в работе указано, что, в постиндустриальном обществе под каталитическим воздействием процессов информатизации особую значимость приобретают постматериальные ценности, то есть экологические императивы, ценности социального государства, и гражданских свобод.Задачи. Рассмотреть развитие постиндустриального общества в контексте техногенного прорыва и обобщить уже имеющийся научный опыт по данной проблематике.Методы. В результате применения вышеуказанных теорий и концептуальных схем в фокус исследовательского интереса вместе с процессами информатизации попадают сопутствующие процессы цифровизации и медиатизации общества и социальных структур.Результаты. Сделан вывод о том, что в постиндустриальном обществе технологический прорыв, связанный с процессами информатизации и цифровизации, приводит к появлению новых рисков для социальных субъектов.Область применения результатов. Результаты исследования негативных и позитивных тенденций и сопутствующих рисков процессов информатизации в современных условиях глобализации и цифровизации жизнедеятельности индивидов с учетом контроля за их деятельностью со стороны социальных структур могут быть применены различными социальными структурами с целью обобщения и уточнения информации, особенно в условиях посткарантинного мира.
16
Malyugin, B. E., N. P. Pashtaev, I. V. Kulikov, and S. M. Pikusova. "Pseudophakodonesis, decantrarion and IOL position at patients with lens subluxation after CPCS and FLACS." Modern technologies in ophtalmology 30, no. 5 (October 10, 2019): 98–102. http://dx.doi.org/10.25276/2312-4911-2019-5-98-102.
Full text
17
Ковальова, О. В. "ІНСТИТУЦІЙНІ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ АГРАРНОГО СЕКТОРА." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 4 (December 27, 2012): 121–26. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2012.04.31.
Full textAbstract:
На методологічній основі неоінституційної теоріїавтором обґрунтовано матрицю інституційнихформ організації управління розвитком аграрногосектора за векторами «централізація – децентралі-зація» прийняття управлінських рішень, «господар-ські – національні інтереси». Матриця характеризуєінституційні форми ринку, ієрархії, гетерархії таінші форм управління розвитком аграрного сектораяк організаційні форми компромісу національних со-ціально-економічних та господарських економічнихінтересів в умовах поліцентричної системи прийн-яття рішень як передумови формування інститу-ційного середовища спільних дій державних і при-ватних партнерів. Визначено типи гібридних формуправління на галузевому рівні.
In this article the author on the neoinstitutional methodologicalbasis has grounded the matrix of institutional forms of agricultural sector development by vectors «centralization –decentralization» of making administrative decisions, «theeconomic and national interests». The matrix describes theinstitutional forms of markets, hierarchy, heterarchy and otherforms of agricultural sector development as the organizationalform of national socio-economic and commercial economicinterests compromise in a polycentric decision making systemas prerequisites for the formation of the institutionalenvironment of joint action of public and private partners. Thetypes of hybrid forms of governance at the sectoral level aredefined.
18
Shkvorchenko, D. O., I. M. Gorshkov, S. A. Kakunina, K. S. Norman, M. R. Obraztsova, and I. A. Drozdkov. "A clinical case of transcleral fixation of an artificial iridochrustalic diaphragm during its decentration in a patient with aniridia and aphakia." Modern technologies in ophtalmology, no. 3 (July 15, 2021): 206–8. http://dx.doi.org/10.25276/2312-4911-2021-3-206-208.
Full textAbstract:
Purpose. To evaluate the clinical and functional results of the technique of transcleral fixation of the artificial iridochrustalic diaphragm during its decentration in a patient with aniridia and aphakia. Material and methods. Under observation was a 32-year-old patient K. with a diagnosis on the right eye: iridochrustalic diaphragm decentralization, posttraumatic aniridia, posttraumatic aphakia, who underwent a method of transcleral fixation of a displaced artificial iridochrustalic diaphragm developed at the Academician S. N. Fedorov Eye Microsurgery of the Moscow Ministry of Health of the Russian Federation. Results. Patient K. is subjectively satisfied with the visual functions obtained in the right eye. Conclusion. Thus, this clinical case demonstrates a very successful implementation of the fixation of the iridochrustalic diaphragm with its displacement to obtain satisfactory visual functions in the patient. Key words: aniridia, iridochrustalic diaphragm, transcleral fixation.
19
Kulikova, I. L., N. S. Timofeyeva, and D. B. Abramenko. "Analysis of the effect of intraocular lens tilt and decentration on induced astigmatism by ray tracing on the model eye." Fyodorov journal of ophthalmic surgery, no. 3 (October 8, 2021): 14–20. http://dx.doi.org/10.25276/0235-4160-2021-3-14-20.
Full textAbstract:
Purpose. Determination of the influence of the intraocular lens (IOL) inclination and decentration on the magnitude of induced astigmatism in a theoretical study using software on an eye model. Material and methods. An eye model with the specified parameters was performed to carry out the calculation. Modulation of the change in the wavefront was carried out using the Zemax program (LLC, USA). In the model eye, the probability of induction of astigmatism was analyzed depending on the change in the position of the aspherical IOL Acrysof IQ 16.0, 22.0 and 24.0 diopters and the toric model Acrysof IQ Toric SN6AT3, SN6AT4 and SN6AT5. The angle of inclination of the IOL relative to the horizontal plane was examined from 0° to 10° with a step of 1°, decentration from 0.1 to 1.5 mm with a step of 0.1 mm. At each IOL position, aberration data of the 2nd order Z (2, 2) were recorded. The obtained results were used to calculate the critical tilt angle and decentration. Results. The magnitude of induced astigmatism increased with the rise of the degree of inclination and decentration, corresponding to an increase in the optical power of the IOL. Accordingly, critically significant were the values of 3.0° inclination for the aspherical IOL with an optical power of 22.0 and 22.0 diopters and 3.5° for 16.0 diopters, decentration – 0.7 mm and 1.0 mm. The inclination of the TIOL relative to the horizontal plane revealed the induction of the magnitude of inverse astigmatism, according to an increase in the inclination angle of 0.3 diopters at a slope of 3–4°. Conclusions. The tilt and decentration of the aspherical and TIOL patterns induce astigmatism depending on the increase in IOL power. The inclination of the TIOL in relation to the horizontal plane set at 90 ° promotes the induction of astigmatism. Key words: astigmatism, toric intraocular lenses, tilt and decentration of the intraocular lens, ray tracing
20
Oganesyan, A. A., E. N. Panteleev, and L. L. Khapaeva. "IOL fixation in a ciliary sulcus with optic capture in the anteriorcapsulorhexis, patients with suspected insolvency of the ligaments of Zinn onthe background of pseudoexfoliation syndrome." Modern technologies in ophtalmology, no. 3 (December 1, 2020): 128–29. http://dx.doi.org/10.25276/2312-4911-2020-3-128-129.
Full textAbstract:
Актуальность. Псевдоэксфолиативный синдром (ПЭС) относится к распространенной патологии, создающей неблагоприятный фон для развития целого ряда глазных заболеваний, одним из которых является подвывих и вывих хрусталика глаза. По данным исследований частота распространения ПЭС у лиц старше 60 лет составляет от30%, у лиц старше 70 лет до 42%. Цель. Продемонстрировать технологию фиксации ИОЛ в цилиарной борозде у пациентов с нарушением целостности цинновой связки на фоне псевдоэксфолиативного синдрома. Материал и методы. Операции с помощью данной технологии были проведены 5 пациентам (5глаз). Техника проведения операции предполагает выполнение переднего капсулорексиса диаметром4–4,5 мм. Далее производится факоэмульсификация и удаление кортикальных масс с последующей установкой внутрикапсульного кольца. С помощью иглы 30 G проводится задний капсулорексисс сохранением целостности передней гиалоидной мембраны. Интраокулярная трехчастная линза вводится в переднюю камеру и располагается на радужке, после чего оптика линзы погружаетсяв капсульный мешок и ущемляется в переднем капсулорексисе. Гаптические элементы интраокулярной линзы помещаются в цилиарную борозду. Результаты. Все операции прошли без осложнений. Признаков дислокации и/или децентрации ИОЛ в интраоперационном и раннем послеоперационном периодах не наблюдалось, псевдофакодонез отсутствовал во всех случаях. Захват оптической части интраокулярной линзы в переднем капсулорексисе позволяет избежать ротации ИОЛ. Выводы. Технология описанная авторами позволяет достичь стабильного положения ИОЛ у пациентов с нарушенной целостностью цинновых связок на фоне псевдоэксфолиативного синдрома.
21
Kyshtymova, Irina М., and Irina S. Shakhova. "Психологическое содержание «жертвенности» и ее выраженность у солдат срочной службы." Российский психологический журнал 13, no. 4 (September 3, 2018): 303–17. http://dx.doi.org/10.21702/rpj.2016.4.18.
Full textAbstract:
Предпринята попытка обоснования психологического статуса понятия «жертвенность». Показана его значимость для продуктивности деятельности военнослужащего. Рассмотрены особенности трансформации обыденной семантики «жертвенности», связанной с редукцией трансцендентных и усилением гуманистических коннотаций. Акцентировано суждение об отсутствии психологической рефлексии содержания качеств военнослужащего, требуемых уставными документами и обозначенных в научных работах как условие готовности к выполнению долга по защите Отечества. Проведен сравнительный анализ понятий «жертвенность» и «альтруизм», выявлена неполнота последнего для обозначения готовности к жертвенному поступку. Показана взаимосвязь жертвенности с уровнем смыслового развития личности. Приведены данные эмпирического исследования уровня смыслового развития солдат, проходящих службу по призыву, и их готовности к жертвенному поведению.
Исследование выполнено в полипарадигмальной логике, с использованием положений культурно-исторического, экзистенциального и психосемиотического подходов; в нем приняли участие 45 солдат срочной службы. Для диагностики готовности к жертвенному поведению был составлен описанный в статье опросник, для определения уровня смыслового развития использованы диагностические показатели «объектоцентризм» и «смысл 2» методики психосемиотического анализа сочинений на свободную тему, а также индекс децентрации «Методики предельных смыслов». Представлен анализ выявленных корреляционных связей полученных значений диагностических показателей. Выявлена достоверная прямая взаимосвязь жертвенности с вероисповеданием, с бытовыми формами помогающего поведения, а также с уровнем смыслового развития испытуемых; обратная – с показателем самолюбия. Показана важность моделирования и реализации развивающих программ для солдат срочной службы, направленных на развитие системы личностных смыслов, что может компенсировать смысловую недостаточность современной развивающей среды и способствовать формированию готовности к исполнению воинского долга.
22
Мельниченко, Б. "ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ВЛАДИ ЯК ОСНОВА УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ." Юридичний вісник, no. 4 (October 6, 2021): 37–41. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i4.2212.
Full textAbstract:
У статті досліджено тео-ретичні та практичні аспектидецентралізації влади як основивдосконалення організаційно-пра-вового механізму публічного управ-ління. Зазначено, що реформадецентралізації є однією з визна-чальних реформ із часів українськоїнезалежності. Вона створила під-ґрунтя для укорінення кардиналь-них інституційних перетворень,підвищення якості життя грома-дян та має велике значення дляпродовження секторальних реформ.Завдяки створенню нової системирозподілу владних повноваженьміж центральними та місцевимиорганами влади в Україні нині фак-тично формується нова системавзаємовідносин між різними гіл-ками влади та новий баланс стри-мувань і противаг. З’ясовано, що всучасних дослідженнях децентралі-зацію визначають як ефективнийспосіб здійснення публічної владив державі, за якого адміністра-тивно-територіальні одиниці навласній території мають правосамостійно вирішувати локальніпитання і реалізовувати власнізавдання в межах чинного законо-давства та під відповідальністьуповноважених органів чи поса-дових осіб, причому втручаннявищих органів влади в їх діяль-ність може відбуватися виключноз метою нагляду за законністюцієї діяльності. Встановлено, щодецентралізація є одним із способівоптимізації публічного управління.Головна її мета – превалюванняруху управлінських і політичнихпроцесів «знизу», від населення доцентру. Акцентовано, що сама пособі децентралізація не є ознакоюпослаблення центральної влади.Децентралізація – це передусімефективний інструмент покра-щення якості управління дер-жавою і фінансовими потоками.Підкреслено, що децентралізаціюпотрібно розцінювати не про-сто як передавання повноважень,ресурсів і компетенції вирішуватиосновні питання життя на най-ближчому до людини рівні, де цеможна зробити найефективніше,а як створення базового суб’єктамісцевого самоврядування – спро-можної територіальної громади(вагомої ланки у структурі гро-мадянського суспільства), рівеньрозвитку якого прямо впливає намодель публічного управління.
23
Дроздова, Л. В. "ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКІВ ОСОБИСТІСНОЇ ЗРІЛОСТІ ІЗ БРЕХЛИВІСТЮ В ЗАСУДЖЕНИХ-ШАХРАЇВ." Problems of Modern Psychology, no. 3 (April 27, 2021): 75–82. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2020-3-9.
Full textAbstract:
У статті представлені результати емпіричного дослідження взаємозв’язку структурно-функціональних складових частин брехливості з особистісною зрілістю в корисливих злочинців-рецидивістів. На ґрунті результатів теоретичного аналізу зазначено, що досить часто вивчення феномену брехливості здійснюється в контексті досліджень злочинної поведінки, зокрема наголошується значущість дослідження конструкту брехливості в аналізі особистості шахраїв. Підкреслюється, що рецидив злочину та успішність ресоціалізації засуджених науковці та фахівці прикладного профілю пов’язують, серед іншого, з рівнем їхньої психологічної зрілості. Методи. У дослідженні було використано «Структурно-функціональний опитувальник брехливості» І. Церковної та опитувальник особистісної зрілості за авторством О. Штепи. Математико-статистичний аналіз отриманих результатів базувався на двох критеріях: t-критерій Стьюдента для незалежних груп та коефіцієнт рангової кореляції Спірмена. До вибірки увійшли 53 засуджених, які відбували покарання за злочини, пов’язані з шахрайством. За допомогою процедури кластерного аналізу за принципом «ближніх сусідів» на ґрунті даних, отриманих за методикою І. Церковної, було виділено дві групи досліджуваних. Першу групу склали 22 особи, до другої групи увійшов 31 досліджуваний. Результати. Отримані результати свідчать про деструктивний внесок брехливості у функціонування особистісної зрілості, на що вказують значущі взаємозв’язки лише від’ємного характеру, встановлені між досліджуваними феноменами як у першій, так і у другій групі корисливих злочинців – рецидивістів. У першій групі найбільш задіяними у взаємозв’язках із брехливістю виявилися такі компоненти особистісної зрілості, як контактність (4 кореляції з 8) та відповідальність (3 кореляції з 8). У другій групі найбільш активно з брехливістю взаємодіє такий компонент особистісної зрілості, як толерантність (4 кореляції з 6), удвічі менша кількість взаємозв’язків встановлена між брехливістю та децентрацією.
24
Гультяева, Виктория Владимировна. "Психологические характеристики предельных смыслов в ситуации изучения особенностей саморегуляции сотрудников аппарата суда." Российский психологический журнал 12, no. 3 (September 30, 2015): 134–41. http://dx.doi.org/10.21702/rpj.2015.3.11.
Full textAbstract:
В данной статье описаны особенности смысловой саморегуляции сотрудников аппарата суда, которые были выявлены в процессе диагно- стического исследования с применением методики «Предельные смыслы», разработанной как проективный метод исследования смысловой сферы личности Д. А. Леонтьевым. Саморегуляция является достаточно сложным психологическим образованием, которое нуждается в «глубинной» диагно- стике. В настоящее время существуют методики для диагностики волевой саморегуляции, но это иной психологический конструкт.
Главное отличие волевых процессов от смысловых заключается в сте- пени их осознанности. Волевые процессы предполагают в качестве обя- зательного атрибута акт осознания (это и есть волевая интенция), а смысловые процессы обычно не осознаются, и только при определенных обстоятельствах могут переходить в актуально сознаваемые формы. Эта «неосознанность» и есть отличительная особенность смысловой регуляции как предмета исследования, представленного в данной статье. Традиционные диагностические методики для этого не подходят. Нужны методики, ориентированные на выявление содержательно-смысловых характеристик данного психологического конструкта. В качестве такой методики можно использовать проективный тест «Предельные смыслы», который позволил выявить и охарактеризовать особенности и уровни саморегуляции сотрудников аппарата суда.
Полученные характеристики: индекс децентрации (в какой степени человек в ситуациях оценки чего-либо исходит из своих собственных интересов), индекс рефлексивности (в какой степени человек ориентиру- ется на специфику своих переживаний и восприятий реальности), индекс неготовности (ориентированность на отрицание оценочных суждений) позволили описать эталонные характеристики, которые в наибольшей степени свойственны для сотрудников аппарата суда с высоким уровнем смысловой саморегуляции.
В качестве основных эталонных характеристик были выделены: уровень общей осмысленности жизни, умение рефлексировать и осознавать цели в соответствии с профессиональными требованиями, умение оценивать себя как активных участников жизненного процесса, готовых брать на себя ответственность при решении производственных ситуаций.
25
Молодцов, Олександр. "УМОВИ ВПРОВАДЖЕННЯ АСИМЕТРИЧНОЇ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ." Public management 16, no. 1 (January 30, 2019): 133–45. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-16-1-133-145.
Full textAbstract:
Розкрито сутність асиметричної децентралізації як виду по- літичної децентралізації, її ідейна основа та інституціональне призначення, визначено умови, що відкривають перспективи її впровадження в Україні. Показано, що асиметрична децентралізація є видом політичної децентра- лізації, за результатами якої регіональним органам влади надаються неод- накові повноваження. Її інституціональне призначення полягає у наданні регіонам відносної автономії в політико-правовому, матеріально-фінансо- вому, етнокультурному чи інших сенсах з метою розв’язання регіональних конфліктів та подоланні сепаратистських настроїв. Така автономія дає змогу захищати права громадян та реалізувати інтереси окремих історично сформованих регіонів, де існують значні розбіжності в історико-культурному, геополітичному, етнополітичному, економічному планах.
Ідейною базою асиметричної децентралізації в Україні виступає євро- пейський “новий регіоналізм”, який обґрунтовує принцип відтворення по- літичної самобутності регіону, у межах якого обґрунтовується підвищення ефективності управління, зниження рівня корупції, залучення громадян до управління на основі партисипативної демократії, забезпечення демокра- тичних стандартів, підвищення якості в наданні адміністративних послуг, економічне зростання.
Стверджується, що європейський вибір орієнтує Україну йти шляхом “нового регіоналізму”. Проте, в нинішніх умовах асиметрична децентралі- зація не має підтримки з боку політичних сил та населення регіонів. Харак- терною особливістю сучасної України є її інституціональна слабкість. Тим не менш, автор стверджує, що консервація процесів децентралізації надовго залишить Україну на узбіччі європейського шляху розвитку. На закінчен- ня стверджується, що адекватна для України модель децентралізації може допускати елементи асиметричності лише за певних умов: зламу партій- но-олігархічної системи, впровадження механізмів поміркованого партій- ного плюралізму, наявності механізмів партисипативної та консенсусної демократії, зміцнення культурно-інституціонального середовища та основ місцевого самоврядування, оптимізації та раціоналізації публічного управ- ління, демократизації суспільно-політичного життя в цілому.
26
Майсара, Алкум. "ТИПОЛОГІЯ МОДЕЛЕЙ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО ПОТЕНЦІАЛУ ВЗАЄМОВІДНОСИН ОРГАНІВ ВЛАДИ ТА СУСПІЛЬСТВА." Public management 15, no. 5 (September 29, 2018): 140–48. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2018-15-5-140-148.
Full textAbstract:
Дослідження моделей взаємодії держави і громадянського су- спільства дало змогу розглядати відповідну проблематику у функціональ- ному розрізі. Обґрунтовано, що визначення та забезпечення оптимальної моделі взаємодії між державою та громадянським суспільством є назрілою і необхідною умовою політичної модернізації та демократизації, прямим шляхом до політичної стабільності будь-якої держави, оскільки адекватна взаємодія між сторонами спирається на зважений баланс інтересів кожної з них, а взаємовигідне партнерство на основі паритетного соціального діа- логу сприяє не лише вдосконаленню і підвищенню ефективності соціальної політики, а й стабілізації всього суспільного буття загалом. Наголошено, що в кожній державі з урахуванням її специфіки формується власна модель со- ціальної політики.
Визначено, що становлення ефективної взаємодії між організаціями гро- мадянського суспільства та державними інституціями напряму залежить від якісних змін моделі державного управління в Україні, серед яких децентралі- зація, послаблення неефективних адміністративно-командних і суто регуля- тивних методів тощо. Революція Гідності відкрила новий етап в історії роз- витку громадянського суспільства, продемонструвала вплив громадськості на суспільно-політичні перетворення, стала поштовхом для оновлення та переформатування влади. Такі цілі вимагають створення повноцінних, а не декларативних громадських інституцій, здатних отримати інформацію на по- чаткових стадіях ухвалення управлінських рішень, запропонувати альтерна- тиви, здійснювати контроль. Розглянуто, що для взаємодії органів влади та громадянського суспільства використовуються такі механізми як консульта- ції з громадськістю, участь у громадських радах, робочих групах, громадські експертизи і моніторинги, громадські слухання, інформаційні запити до ор- ганів державної влади тощо.
Визначено, що на сьогодні недостатньо реалізованим лишається потен- ціал аналітично-експертного середовища, профспілкових організацій, ор- ганізацій роботодавців у формуванні змісту державної політики. Водночас така співпраця має ґрунтуватися на принципах: громадська активність, партнерство, відкритість та відповідальність, політична незалежність, запо- бігання корупції, раціональний і збалансований розвиток, комплексність.
27
Шевцов, О. А. "ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯСПРОМОЖНИХ ОБ’ЄДНАНИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД В УКРАЇНІ." Прикарпатський юридичний вісник 2, no. 4(29) (April 22, 2020): 190–97. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v2i4(29).462.
Full textAbstract:
Для формування України як ефективної правової держави, яка надає можливість громадянам України мати спроможні об’єднані територіальні громади, мати змогу обирати собі ефективну та авторитетну місцеву владу, яка б мала адекватні повноваження, достатні ресурси і відповідальність перед громадянами та дер-жавою, необхідна реформа децентралізації.
Матеріали, викладені в статті, сприятимуть під-вищенню рівня обізнаності суспільства про історичні передумови реформи децентралізації, зокрема створен-ня об’єднаних територіальних громад. Це дозволить відповісти на такі питання: а) чи важлива децентралі-зація для України як держави та зокрема для грома-дян; б) якими є основні причини реформування місце-вого самоврядування в Україні; в) які були б наслідки для населення при відмові від реалізації реформи де-централізації.
Мета статті полягає у вивченні та аналізі історич-них передумов формування спроможних об’єднаних територіальних громад в Україні та актуалізації уваги на позитивному досвіді такого об’єднання.
Досягненню визначеної мети сприятиме розв’язан-ня таких завдань: 1) вивчення та аналіз першопричин впровадження реформи децентралізації; 2) обґрунту-вання необхідності та розкриття особливостей форму-вання спроможних об’єднаних територіальних громад; 3) висвітлення позитивного ефекту децентралізації на державному та місцевому рівнях з 2015 року до кін-ця 2019 року; 4) спростування міфів про безперспек-тивність об’єднання.
З 2014 року відбулися позитивні зміни. Відбулося зростання місцевих бюджетів з 70 млрд грн до май-же 270 млрд грн, сталася передача у власність громад 1,5 млн га земель сільськогосподарського призначен-ня, відбулися зміни в структурі бюджетів і системі прийняття рішень, стало доступним та якісним надан-ня послуг. Також ми спостерігаємо візуальні зміни, зокрема будівництво шкіл, садочків, лікарень, ремон-ти доріг, реставрації історичних будівель, проведення води, газу, світла тощо.
З огляду на це можна стверджувати, що рефор-ма децентралізації, безсумнівно, була й залишається необхідною для України та для кожного громадянина. Вважаємо, що найкращими аргументами, які можуть розвіяти будь-які сумніви щодо недоцільності та без-перспективності децентралізації, є факти, що свідчать про позитивні результати спроможних об’єднаних громад.
28
Лісніченко, А. С. "Адміністративно-територіальні аспекти реалізації територіальними громадами права на місцеве самоврядування." Прикарпатський юридичний вісник, no. 1(30) (July 13, 2020): 96–101. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(30).524.
Full textAbstract:
Характерними для сучасної України є децентра-лізаційні процеси, спрямовані на посилення ролі міс-цевого самоврядування та надання територіальним громадам широких можливостей, що сприяє кращому вирішенню питань місцевого значення та забезпечен-ню балансу влади в межах суверенної території краї-ни. Децентралізація наближає жителів, які належать до територіальних громад, до процесу здійснення пу-блічних функцій урядування з метою задоволення їх різнобічних потреб, покладаючи при цьому на відпо-відних суб’єктів публічної адміністрації відповідаль-ність за реалізацію прав таких жителів. У сучасних дослідженнях з адміністративного пра-ва децентралізацію визначено як спосіб організації публічної влади в державі, за якого територіальній громаді надається та гарантується можливість безпосе-редньо або через власних суб’єктів публічної адміні-страції добровільно та самостійно вирішувати питання місцевого значення, обсяг яких визначається Консти-туцією та законами.Слід звернути увагу на те, що в умовах децентралі-заційних процесів, які мають місце в Україні, дослі-дження адміністративно-територіальних аспектів ор-ганізації місцевого самоврядування має надзвичайно важливе значення, оскільки визначає просторові межі діяльності всіх суб’єктів місцевого самоврядування, в тому числі й територіальних громад. Адміністратив-но-територіальна одиниця як частина адміністратив-но-територіального устрою України є тією просторовою площиною, яка пов’язує між собою територіальні гро-мади і їх представницькі органи місцевого самовряду-вання, визначає межі виникнення адміністративних правовідносин між згаданими суб’єктами адміністра-тивного права.Дослідження напрацювань українських науковців та аналіз положень законодавства України засвідчив наявність низки проблем, пов’язаних із недосконало-стями нормативно-правового регулювання адміністра-тивно-територіального устрою, що створює перепони для здійснення закріпленого Конституцією України та законами України права жителів відповідних ад-міністративно-територіальних одиниць на місцеве са-моврядування. За цієї умови певні категорії жителів не мають змоги вступати в адміністративні правовід-носини з органами місцевого самоврядування з метою забезпечення реалізації своїх публічних інтересів. Загалом статтю присвячено висвітленню адміністра-тивно-територіальних аспектів, які впливають на ре-алізацію територіальними громадами України права на місцеве самоврядування
29
A.I., Krailyuk, and Ponomareva V.K. "THE RELATIONSHIP OF PARENTAL EMPATHY WITH THE PECULIARITIES OF RAISING PRESCHOOL CHILDREN." Scientic Bulletin of Kherson State University. Series Psychological Sciences, no. 4 (December 1, 2021): 40–47. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2021-4-5.
Full textAbstract:
Purpose. The article is devoted to the study of parental empathy and the identification of the relationship between this phenomenon and the peculiarities of raising children at the age period from 3 to 6 years. The article considers the essence and mechanisms of empathy phenomenon. It was found that the phenomenon of empathy has been studied by many scientists from different angles, creating their own concepts of understanding this phenomenon and its mechanisms, while emphasizing its importance. The phenomenon of empathy was considered as an emotional sensitivity to another, as a perception of the inner world of another person, as a penetration into the individual identity of the object of communication without losing understanding of oneself. The main mechanisms of empathy included decentralization, interpretation, emotional contagion, and identification. The role of parental empathy in relationships and interactions with the child that affect the child's development was demonstrated.Methods. An empirical study was organized and conducted based on a sample of 65 mothers and fathers aged 25 to 44 living in Ukraine who have their first or only child aged 3 to 6. Three psychodiagnostic methods were used to implement the study, namely: questionnaire of emotional empathy by A. Megrabyan and N. Epstein (1975), adapted by Yu.M. Orlov and Yu.N. Emelyanov; multifactor questionnaire by M. Davis (1980), adapted by T. Karyagina, N. Budagovskaya and S. Dubrovskaya (2013); questionnaire of emotional relations in the family by O. Zakharova (1996). Psychometric verification of the reliability and representativeness of the selected methods for empirical research was conducted.Results. The level of parents’ empathy and peculiarities of interaction with the child were determined, correlation analysis with interpretation of the obtained results was carried out. It has been proven that the higher the level of emotional empathy in parents, the higher the level of emotional intimacy with the child.Conclusions. It was found that parental emapthy is a necessary condition for positive emotional and educational interaction with the child, which has a significant impact on the child's development, communication and building relationships with other people in the future.Key words: empathy, parents, family upbringing, children, correlation, relationships. Мета. Мета статті –дослідити емпатію батьків та виявити зв’язок між даною властивістю та особливос-тями виховання дітей віком від 3 до 6 років. У статті розглянуто питання сутності та механізмів феноменів емпатії. З’ясовано, що феномен емпатії досліджувало багато вчених з різних боків, створюючи власні концепції розуміння даного феномену та його механізмів, при цьому підкреслюючи його важливість. Феномен емпатії розглянуто як емоційну чуйність до іншого, як сприйняття внутрішнього світу іншої людини, як проникнення в індивідуальну своєрідність особистості об’єкта спілкування без втрати розуміння самого себе. До основних механізмів емпатії віднесено децентрацію, інтерпретацію, емоційне зараження та ідентифікацію. Розглянуто роль емпатії батьків у стосунках та взаємодії з дитиною, які впливають на розвиток дитини.Організовано та проведено емпіричне дослідження, яке базувалось на вибірці з 65-ти матерів та батьків віком від 25 до 44 років, які проживають в Україні та мають першу або єдину дитину віком від 3 до 6 років. Методи. Для реалізації дослідження було використано три психодіагностичні методики, а саме: опитувальник емоційної емпатії А. Меграбяна та Н. Епштейна, 1975 р., в адаптації Ю.М. Орлова та Ю.М. Ємельянова; багатофакторний опитувальник М. Девіса, 1980 р., в адаптації Т.Д. Карягіної, Н.А. Будаговської та С.В. Дубровської, 2013 р.; опитувальник емоційних відносин у сім’ї О.І. Захарової 1996 р. Проведена психометрична перевірка надійності й репрезентативності вибраних методик для емпіричного дослідження.Результати. Визначено рівень емпатії батьків та особливостей взаємодії з дитиною, проведено кореляційний аналіз з інтерпретацією отриманих результатів. Встановлено, що більшість батьків мають середній рівень емпатії, якого цілком досить для гармонійного виховання дитини. Доведено, що чим вищий рівень емоційної емпатії у батьків, тим вищий рівень емоційної близькості з дитиною. Висновки. Встановлено, що емпатія батьків є необхідною умовою позитивної емоційної і виховної взаємодії з дитиною, яка має значний вплив на розвиток дитини, її комунікацію та побудову стосунків з іншими людьми в майбутньому.Ключові слова: емпатія, батьки, сімейне виховання, стосунки, кореляція.
30
Стельмах, Оксана. "ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДЕЦЕНТРАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ." Перспективи та інновації науки, no. 4 (9) (April 24, 2022). http://dx.doi.org/10.52058/2786-4952-2022-4(9)-448-458.
Full text
31
Погожина, Ирина. "Исследование характера взаимосвязей между уровнями развития операциональных структур системы логического мышления при переходе от дооперационального к конкретно-операциональному этапу развития." Психологические исследования 8, no. 44 (December 23, 2015). http://dx.doi.org/10.54359/ps.v8i44.507.
Full textAbstract:
Цель работы – выявление характера взаимосвязей между уровнями развития элементов операциональной системы логического мышления при ее переходе от дооперационального этапа развития к конкретно-операциональному. Для диагностики уровней развития элементов операциональной системы субъекта использовались классические методики Пиаже. Сопоставлены стадии развития логических операций классификации, сериации, понимания принципа сохранения, способности к децентрации у 128 испытуемых (4,1–7,6 года). Выявлены статистически значимые положительные корреляционные взаимосвязи между способностью к децентрации, логическими операциями классификации, сериации, пониманием принципа сохранения (ρ Спирмена, p >; 0,01). Выдвинуто предположение, что конкретно-операциональные структуры имеют сходный набор компонентов, поэтому появление в операциональной системе субъекта нового содержания и его включение в состав той или иной структуры повышает уровень ее развития в той степени, в которой дополняет полный структурный состав. Предложены схемы экспериментальных проверок существования внутренних причинных зависимостей между элементами операциональной системы субъекта.
32
Погожина, Ирина, and Варвара Кислова. "Взаимосвязь уровней развития логико-математических и пространственных операций у старших дошкольников." Психологические исследования 9, no. 49 (October 28, 2016). http://dx.doi.org/10.54359/ps.v9i49.431.
Full textAbstract:
В системе логического мышления субъекта выделяют группы логико-математических и пространственно-временных операций. К логико-математематическим относят операции классификации, сериации, построения инвариант (понимание принципа сохранения), к пространственно-временным – операции структурирования пространства (линейное упорядочивание, трансформация геометрических форм, реконструкция сенсомоторного пространства на уровне представлений), структурирования времени. Логико-математические операции отображают взаимосвязи и отношения между разрывными, дискретными объектами окружающей действительности, пространственные операции касаются непрерывных объектов. По Пиаже, эти две группы операций развиваются параллельно и синхронно. Цель исследования – изучить на основе эмпирических данных характер взаимосвязи между уровнями развития децентрации, логико-математическими операциями, с одной стороны, и операциями структурирования пространства и пространственным восприятием – с другой. Для диагностики уровней развития логико-математических и пространственных операций использовались классические методики Пиаже, для диагностики пространственного восприятия – методика «Гештальт-тест» Бендер. Сопоставлены уровни развития децентрации, логических операций классификации, сериации, понимания принципа сохранения (на разном материале), пространственных операций линейного структурирования, трансформации геометрических форм, реконструкции сенсомоторного пространства, пространственного восприятия у 52 испытуемых (5–8 лет). Для статистической обработки данных использовался метод ранговой корреляции Спирмена и множественный регрессионный анализ. Выявлены статистически значимые корреляционные взаимосвязи между: 1) пространственной операцией линейного упорядочивания, с одной стороны, и логической операцией сериации и пониманием принципа сохранения дискретных количеств – с другой; 2) пространственной операцией трансформации геометрических форм и логическими операциями сериации и классификации; 3) пространственным восприятием и пониманием принципа сохранения дискретных количеств и объема. В результате регрессионного анализа обнаружено, что значимым предиктором для показателей развития операции линейного упорядочивания и пространственного восприятия является понимание принципа сохранения дискретных количеств, для трансформации геометрических форм – логические операции «классификация» и «сериация». Сделан вывод о статистическом обосновании гипотезы Пиаже: логико-математические и пространственные операции в системе логического мышления субъекта развиваются взаимосвязанно.