To see the other types of publications on this topic, follow the link: Децентралізація економічного впливу.
Journal articles on the topic 'Децентралізація економічного впливу'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 33 journal articles for your research on the topic 'Децентралізація економічного впливу.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Dobosh, N. M., K. P. Danylkiv, and P. A. Horyslavets. "Формування доходів об'єднаних територіальних громад в умовах удосконалення податкового законодавства." Scientific Bulletin of UNFU 28, no. 4 (April 26, 2018): 46–51. http://dx.doi.org/10.15421/40280408.
Full textAbstract:
Досліджено вплив податків та відповідно податкової політики держави на формування доходів об'єднаних територіальних громад. В умовах бюджетної децентралізації зміни бюджетного та податкового законодавства призведуть до відповідних змін структури податкових надходжень та їх розмежування між бюджетами різних рівнів. Комплексна децентралізація передбачає широкомасштабний процес, у ході якого виділяють окремі елементи бюджетних і небюджетних джерел фінансових ресурсів та визначають особливості їх впливу на позитивний результат проведених реформ. Проаналізовано сучасну модель міжбюджетних відносин в Україні. Встановлено чинники формування доходів місцевих територіальних громад та оцінено вплив на їх соціально-економічний розвиток. Визначені можливості і загрози проведення децентралізаційної реформи не мають стати на заваді для її реалізації. Надано практичні рекомендації щодо підвищення ефективності податкової реформи в Україні, які мають за мету дати змогу територіальним громадам сформувати прогресивний та раціональний бюджет. Проведене дослідження окреслює проблеми та пропонує основні шляхи наповнення місцевих бюджетів. Це стане рушійною силою та стимулом для ефективного соціально-економічного розвитку територій.
2
Марчук, М. І. "ТЕРИТОРІАЛЬНЕ САМОВРЯДУВАННЯ РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА ЯК СКЛАДНИК ЄВРОПЕЙСЬКОЇ РЕГІОНАЛЬНОЇ СТРАТЕГІЇ." Прикарпатський юридичний вісник 1, no. 3(28) (March 16, 2020): 50–54. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v1i3(28).318.
Full textAbstract:
Мета статті полягає у з’ясуванні особливостей впливу євроінтеграційних процесів на систему місцевого (територіального) самоврядування Республіки Польща. З переходом Польщі до побудови капіталістичних відносин поступово виникла потреба в оптимізації її самоврядних структур із врахуванням особливостей діяльності місцевих органів влади в Західній Європі. У статті досліджено основні напрями демократизації локальних самоврядних інституцій Польської Республіки та новітні досягнення європейської регіональної стратегії. Виокремлено основні негативні фактори, що мають суттєвий вплив на економічні, соціальні та територіальні засоби згуртованості. З’ясовано, що польська система регіонального розвитку нині недостатньо дозволяє реалізовувати національні та регіональні стратегії розвитку, оскільки вона надмірно зосереджена на освоєнні європейських коштів та на виконанні вказівок і рекомендацій Європейського Союзу. Така слабкість польської регіональної політики може створювати труднощі у визначенні інших національних і регіональних пріоритетів у сфері розвитку. Визначено, що для ефективної реалізації регіональної політики польським посадовцям доцільно першочергово зробити повну реконструкцію системи державних фінансів у такий спосіб, щоб центральна та місцева влада отримала власні кошти й інвестиційні фонди, адже дотація з боку ЄС закінчиться у 2020 р. Недоліком включення місцевого (територіального) самоврядування Республіки Польща до євроінтеграційного процесу є те, що реформування фінансової системи Польщі майже не дозволило провести децентралізацію державних коштів для збільшення доходів на місцях. Наголошено, що регіоналізація і децентралізація є важливими передумовами економічної конкуренції між окремими населеними пунктами і регіонами. Така конкуренція в українських реаліях могла б стати оптимальною базою для подальшого економічного розвитку держави та зміцнити її позиції в умовах міжнародної конкуренції. На підставі з’ясованих особливостей зроблено висновок про те, що не вирівнювання диспропорцій між регіонами є основою для політики регіональної єдності, а саме усунення факторів, що зумовлюють таку нерівність.
3
Амосов, Олег, and Наталія Гавкалова. "АРХЕТИПИ В ДІЯЛЬНОСТІ ОБ’ЄДНАНИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД." Public management 18, no. 3 (May 29, 2019): 15–28. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-18-3-15-28.
Full textAbstract:
Економічний і соціальний розвиток нерозривно пов’язаний з певною територією. Цей комплексний розвиток можливий тільки при цілеспрямованому розвитку всіх елементів з урахуванням впливу архе- типів даної території. Территориальні складові кожної країни є її адміні- стративно-територіальними одиницями. Питання реформування адміні- стративно-територіальної системи пов’язані з актуальними проблемами децентралізації, а також з тим, що дослідження архетипів в об’єднаних територіальних громадах практично відсутні, що зумовлює актуальність та своєчасність заявленої проблематики.
Сучасні тенденції в контексті децентралізації місцевих органів влади полягають у: прийнятті ефективного стратегічного документа, що визна- чає цілі, тенденції, інструменти та механізми децентралізації в усіх систе- мах суспільно-політичних і соціально-економічних відносин; формуванні системи вертикальної і горизонтальної координації дій органів місцево- го самоврядування та територіальних інституцій з метою розширення їх співробітництва у вирішенні задач територіального розвитку; створенні діючої правової бази, яка усуває всі спірні питання у контексті співро- бітництва органів місцевого самоврядування, об’єднаних територіальних громад, бізнес-структур та інститутів громадянського суспільства в про- цесі соціально-економічного розвитку регіонів. Одним із факторів, що впливають на децентралізацію, є національний архетип. Його урахування як на етапі формування, так і на етапі розвитку об’єднаних територіаль- них громад допоможе прийняти зміни і здійснити ефективне управління громадами, їх бюджетами, землею.
Однією з основних характеристик новостворених територіальних гро- мад є їх життєздатність. Під сталою громадою ми розуміємо усвідомлено сформоване, економічно, соціально та політично активне співтовариство людей, яке є максимально самодостатнім у своєму існуванні та розвитку з точки зору забезпечення фінансовими та економічними ресурсами з ура- хуванням впливу громадських архетипів. Проведені дослідження щодо функціонування та розвитку територіальних громад показали, що одна з головних причин несталої соціально-економічної ситуації в суспільстві є невідповідність громад вимогам щодо їх існування: кількість членів громади має бути не менше можливого рівня для забезпечення фінансової автономії, організаційної та правової незалежності, державної підтримки та безпеки, системної цілісності.
Способами забезпечення життєдіяльності об’єднаних територіальних громад, поліпшення соціально-економічної ситуації та створення умов для їх розвитку є проведення адміністративно-територіальної рефор- ми, яка забезпечить вирішення правових, економічних і організаційних проблем з урахуванням впливів суспільних архетипів.
4
Khomiuk, Nataliia. "ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ЯК ЧИННИК ДИВЕРСИФІКАЦІЇ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ." Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 1, no. 17 (March 14, 2019): 85–91. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2019-01-85-91.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано існуючі теоретичні підходи до трактування терміну «децентралізація». Виокремлено основні види та форми децентралізації. Виявлено тенденції у формуванні об’єднаних територіальних громад з початку реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні. Обґрунтовано необхідність здійснення диверсифікації у сфері розвитку сільських територій з метою розширення сфер зайнятості та доходів сільського населення. Обґрунтовано вплив процесу децентралізації на розвиток сільських територій. Сформовано власне визначення категорії «диверсифікація розвитку сільських територій». Визначено, що децентралізація виступає дієвим фактором стабілізації соціально-економічної ситуації в Україні, адже сприяє підвищенню ефективності використання бюджетних коштів на всіх рівнях управління.
5
Готра, В. В., and А. Я. Ковач. "ВПЛИВ ПРОЦЕСУ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ НА РОЗВИТОК СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ." Науковий вісник Ужгородського університету. Серія «Економіка», no. 1(57) (July 2, 2021): 30–37. http://dx.doi.org/10.24144/2409-6857.2021.1(57).30-37.
Full textAbstract:
У статті розглянуто процес децентралізації як основний рушійний механізм розвитку сільських територій України. Зосереджено увагу на недосконалості розподілу коштів державного бюджету в цій сфері. Проведено оцінку стану та проблем розвитку сільських територій, зазначено про необхідність значних змін в державній політиці для ефективного управління ними. Визначено, що децентралізація слугує фактором стабілізації соціально-економічної ситуації в Україні, адже сприяє підвищенню ефективності використання коштів бюджеуна всіх гілках управління. Зазначено, що децентралізація виступає, як процес наближення управлінських рішень до громади, розширення повноважень органів місцевого самоврядування, що сприяє розробці стратегій, проєктів та програм щодо розвитку сільських територій та щодо покращення надання послуг, забезпечення соціально-економічних потреб населення громади. З’ясовано, що на досягненні саморозвитку та самозайнятості через використання внутрішнього потенціалу держави повинні базуватись стратегічні цілі управління об’єднаними територіальними громадами. Зроблено висновки, що позитивний вплив процесу децентралізації проявляється через реалізацію можливостей та врегульовану законодавчу базу з урахуванням взаємодії між органами місцевого самоврядування, державної влади та жителями громади.
6
Verlanov, Yurii. "РЕГІОНАЛЬНА НЕРІВНОМІРНІСТЬ В УКРАЇНІ: ВІД РЕГІОНАЛЬНИХ КЛУБІВ ДО МОНОЦЕНТРУ." Public Administration and Regional Development, no. 10 (December 28, 2020): 1023–39. http://dx.doi.org/10.34132/pard2020.10.03.
Full textAbstract:
Регіональна нерівність спостерігається в економіках майже всіх країн. Це один із факторів, від якого значною мірою залежить економічне зростання. Регіональна нерівність або внутрішні регіональні диспропорції можуть теоретично впливати як на зростання економіки, так і створювати перешкоди для подальшого розвитку. Характер впливу регіональної нерівності залежить від рівня економічного розвитку країни, що, в свою чергу, зумовлене низкою соціально-економічних, політичних та культурно-історичних факторів. Це певною мірою є унікальним для кожної країни і, у будь-якому випадку, його слід враховувати при формуванні економічної політики, щоб вона несла позитивні результати. Україна зазнала значних змін через низку політичних криз, проголошення реформи децентралізації, військовий конфлікт на Сході та окупацію Криму, що не могло не позначитися на регіональних диспропорціях. Дослідження показало, що регіональна нерівність в Україні негативно впливає на економічне зростання. Крім того, його характер суттєво змінився: від клубних груп (західні, центральні, східні та південні групи навколо периферійних агломераційних центрів), до поясів навколо столиці як моноцентру. Чинниками таких змін можна вважати відцентровий рух капіталу та міграцію робочої сили в результаті втрати периферійними центрами інституційної влади, можливостей отримання ренти в моноцентрі, проголошення фіскальної децентралізації та недосконалої регіональної політики, яка не має значного впливу на економічне зростання.
7
Molotok, Ihor Fedorovych. "ВПЛИВ ФІНАНСОВОЇ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ НА ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК КРАЇНИ." SCIENTIFIC BULLETIN OF POLISSIA, no. 2(18) (2019): 107–13. http://dx.doi.org/10.25140/2410-9576-2019-2(18)-107-113.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження. Протягом останніх трьох десятиліть реформа фінансової децентралізації набула активного поширення у країнах світу як один найбільш дієвих інструментів забезпечення ефективного функціонування системи державних та місцевих фінансів, адже передбачає трансфер частини повноважень з центрального до локального чи регіонального рівня влади, що відповідає принципу субсидіарності, а також більш ефективну алокацію бюджетних коштів. Постановка проблеми. Враховуючи неоднозначність поглядів науковців та практиків стосовно практичних наслідків реформи фінансової децентралізації на загальний економічний розвиток держави, виникає об’єктивна необхідність більш глибоких наукових пошуків у даному напрямку. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню впливу фінансової децентралізації на економічне зростання присвячено праці таких закордонних дослідників як Родрігез-Поуз, Крьойер, Ґемель, Кнелер, Санз, Баскаран, Фельд та ін., а також таких вітчизняних науковців як Васильєва, Гаруст, Винниченко, Височина, Воронцова, Чигрин, Петрушенко та ін. Емпіричні дослідження не дозволяють сформувати уніфікованого уявлення щодо визначеної проблематики. Постановка завдання. Метою дослідження є визначення впливу різних форм децентралізації на параметри економічного розвитку держави. Викладення основного матеріалу. За результатами регресійного аналізу на панельних даних для 12 унітарних європейських країн (Чехія, Данія, Естонія, Франція, Угорщина, Італія, Латвія, Литва, Польща, Словацька Республіка, Словенія та Україна) за 2008-2018 рр. було емпірично підтверджено позитивний вплив зростання рівня децентралізації витрат та посилення фіскальної автономії на ВВП на душу населення, тоді як виявлення взаємозв’язку між рівнем децентралізації доходів та економічним зростанням в країні не дозволило встановити наявність статистично значимого зв’язку між змінними. Висновки. Отже, отримані результати дозволяють пріоритезувати алгоритм імплементації форм фінансової децентралізації з урахуванням їх результативності у контексті забезпечення економічного розвитку країни: на початкових етапах запровадження реформи доцільно сфокусуватися на посиленні рівня фіскальної автономії органів місцевого самоврядування, а далі переходити до збалансованого процесу децентралізації витрат та доходів.
8
Stashchuk, Olena. "БЮДЖЕТНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ТЕРИТОРІЙ В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ." Economic journal of Lesya Ukrainka Volyn National University 1, no. 25 (March 28, 2021): 98–104. http://dx.doi.org/10.29038/2786-4618-2021-01-98-104.
Full textAbstract:
У статті узагальнено науково-теоретичні підходи до визначення понять ефективність і децентралізація. Акцентовано увагу на проблемних аспектах формування і використання фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування. На основі дедуктивного методу наукових досліджень та з урахуванням власного розуміння економічного змісту категорії “ефективність”, обґрунтовано визначення поняття бюджетної ефективності територій в умовах децентралізації та запропоновано механізм її забезпечення. До такого механізму рекомендовано внести напрями забезпечення ефективності доходів територіальних громад, організаційно-інституційне підґрунтя, напрями забезпечення ефективності видатків територіальних громад. Проаналізовано вплив дохідної бази територіальних громад на їх бюджетну ефективність. Обґрунтовано, що передумовою забезпечення бюджетної ефективності територій є фінансова незалежність органів місцевого самоврядування від дій і рішень державної влади у сфері фінансів.
9
Kokhan, I. V. "ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ НА ПРИКЛАДІ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ." Actual problems of regional economy development 1, no. 15 (November 4, 2019): 142–51. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.15.142-151.
Full textAbstract:
Домінуючими тенденціями сучасного етапу розвитку національної економіки є посилення процесів регіоналізації, що передбачають перенесення уваги в прийнятті рішень щодо соціально-економічного розвитку на регіональний рівень, з одночасним зміщенням акцентів на розкриття внутрішнього потенціалу. З іншого боку, нові виклики, зумовлені глобальними та міжнаціональними дисбалансами, які негативно впливають на соціально-економічний розвиток українських регіонів і є тим бар’єром, який перешкоджає органам місцевого самоврядування проводити самостійну політику розвитку. В цьому контексті процеси реформування державних фінансів, які на даний час переживає Україна, є актуальними та вимагають переосмислення закономірностей впливу інструментів та важелів фінансової політики на соціально-економічний розвиток регіонів.Соціально-економічний розвиток регіону характеризується нерівномірністю та суперечливістю результатів і потребує активізації структурної перебудови та пошуку підходу до здійснення структурних перетворень. Формування ефективної економічної структури є важливим питанням, яке потребує першочергового вирішення в контексті стратегічних завдань макроекономічного розвитку країни. В розвинутих країнах основну роль в забезпеченні стійкого зростання економіки належить механізму державного регуляторного впливу. Досліджуючи структуру економіки регіону, слід звернути увагу на структурні зміни, без яких неможливе повне вивчення трансформаційної системи. Структурна політика є загальною стратегією максимізації соціально-економічного розвитку шляхом реалізації пріоритетних державних програм і проектів.На тлі проведення процесів децентралізації в Україні, суттєво актуалізується роль бюджетної політики, яка визначає масштаби первинного розподілу ВВП, стає активним елементом системи державного регулювання та визначальним фактором управління економічними й соціальними процесами та їх розвитком. Зазначене зумовлює необхідність проведення наукового дослідження, спрямованого на вдосконалення процесів бюджетного фінансування соціально-економічного розвитку регіонів України.У статті розглянуто сутність та структуру фінансового забезпечення органів місцевого самоврядування. Проведено аналіз надходжень і видатків місцевих бюджетів Івано-Франківської області.Пріоритетністю регіональної фінансової політики є забезпечення соціально-економічного розвитку регіону. Розвиток місцевого самоврядування із самодостатніми місцевими бюджетами та передача місцевим органам влади визначених повноважень обумовлюють формування бюджетного процесу відповідно до європейських стандартів, а це передбачає пошук нових резервів фінансового забезпечення регіону, відповідно до його ресурсного та людського потенціалів.
10
Vakhnovska, Nataliya, and Svitlana Pyrih. "ФІСКАЛЬНА СКЛАДОВА МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ В КОНТЕКСТІ ФІНАНСОВОЇ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ." Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 1, no. 17 (March 14, 2019): 115–20. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2019-01-115-120.
Full textAbstract:
У статті досліджено фінансове забезпечення формування доходів місцевих бюджетів в контексті сталого соціально-економічного розвитку територій. Досліджено фіскальну політику в напрямку формування власних доходів місцевих бюджетів, основні джерела їх наповнення. Проаналізовано склад та структуру місцевих податків та зборів, визначено наслідки реформи територіальної організації влади та обґрунтовано значення фіскальної складової підвищення бюджетного потенціалу місцевого рівня. Виокремлено проблеми стягнення та підвищення ролі місцевих податків та зборів як інструмента формування власних доходів місцевих бюджетів. Обґрунтовано напрямки впливу органів місцевого самоврядування на розмір фіскальної складової місцевих бюджетів.
11
Drebot, N. P., and I. B. Semehen. "Реформа децентралізації в Україні: поточний стан та перспективи розвитку." Scientific Bulletin of UNFU 29, no. 4 (April 25, 2019): 24–27. http://dx.doi.org/10.15421/40290404.
Full textAbstract:
Досліджено особливості бюджетної децентралізації як складової частини реформи, що нині триває в Україні. Розкрито теоретичні основи бюджетної децентралізації, її сутнісні характеристики, функції, принципи та вплив на соціально-економічний розвиток регіонів. З'ясовано цільову спрямованість децентралізації задля створення економічно стабільного та збалансованого розвитку України. Виявлено ключові переваги та недоліки бюджетної децентралізації в Україні за останні роки. Проаналізовано динаміку створення об'єднаних територіальних громад. Виявлено вплив кількісних змін бази нарахування податків, зборів та обов'язкових платежів на динаміку зміни номінальних доходів місцевих бюджетів. Встановлено залежність місцевих бюджетів від Державного бюджету та недостатність обсягу власних і закріплених доходів для виконання самоврядних та делегованих повноважень. Виділено основні проблемні питання, котрі потребують вирішення для реалізації наймасштабнішої реформи в Україні.
12
Білан, Анна. "АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ЯК ІННОВАЦІЙНИЙ ІНСТРУМЕНТ ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ1." ГРААЛЬ НАУКИ, no. 5 (June 13, 2021): 25–28. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.04.06.2021.001.
Full textAbstract:
Питання забезпечення сталого розвитку регіонів в умовах децентралізації влади щодня набуває все більшої актуальності і потребує додаткового вивчення. Освіта відіграє одну з ключових ролей у досягненні цілей сталого розвитку, тому питання забезпечення якісної освіти викликають науковий інтерес і досліджуються комплексно як в межах економічної складової Концепції сталого розвитку, так і в межах соціальної. Сьогодні державна політика у сфері освіти спрямована на формування в територіальних громадах стійких кластерів для підвищення якості освіти та освітньої діяльності, забезпечення конкурентоспроможності української освіти на ринку освітніх послуг та як результат сприяння економічному розвитку громади, регіону, країни в цілому. Підтвердження того знаходимо в положеннях Закону України «Про освіту» 1, відповідно до якого метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, виховання відповідальних громадян, здатних до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь інших і суспільства, підвищення освітнього рівня громадян для забезпечення сталого розвитку України. Дослідження окремих питань економічного розвитку територіальних громад підтверджують наявність ряду недостатньо врегульованих та не оптимізованих процесів. Так, одним із таких питань, які дотепер не вирішуються комплексно в середині громади є питання безумовного і належного дотримання вимог законодавства у сфері освіти, забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти якісно, ефективно та в повному обсязі на визначеній території не лише кожним із закладів освіти, а й місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами управління освітою. Зокрема такі проблемні питання виникають, наприклад, під час прийняття рішень, що стосуються формування освітньої мережі. Нерідко в межах територіальної громади вчасно не приймаються обґрунтовані рішення про оптимізацію мережі закладів освіти, внаслідок чого виникає потреба у виділенні з бюджету територіальної громади коштів на їх утримання, що здійснює позитивного впливу на економічний розвиток громади. Для забезпечення вирішення проблемних питань, а також їх попередження з боку держави впроваджується використання інструментів, що не передбачають застосування заходів примусу, а спрямовані на підтримку, допомогу та партнерство держави і територіальних громад.
13
Сошников, А. "Щодо вдосконалення планування публічних закупівель на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях в умовах децентралізації." Юридичний вісник, no. 4 (February 5, 2020): 95–103. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i4.975.
Full textAbstract:
У статті досліджено підходи до здійснення планування публічних закупівель та запропоновано йоговдосконалення, що дозволить більш ефективно випростовувати публічні кошти, в умовах децентралізації. Визначені особливості здійснення процедур закупівель на загальнонаціональному рівні, регіональному та місцевому рівнях. Проаналізовано вплив децентралізації на здійснення публічних закупівель. Обґрунтовується доцільність здійснення планування публічних закупівель на державному, регіональному та місцевому рівнях (через розробку програм публічних закупівель), що потребуватиме законодавчих змін до діючої редакції Закону України «Про публічні закупівлі». Державна програма публічних закупівель буде включати закупівлі для забезпечення діяльності органів державної влади, юрисдикція яких розповсюджується на територію всієї України або для реалізації загальнонаціональних завдань чи проектів, визначених Кабінетом Міністрів України. Регіональні та місцеві програми публічних закупівель міститимуть інформацію про пріоритетний перелік закупівель, планові показники в здійсненні закупівель на найближчі роки (на середньострокову перспективу), строки проведення закупівель тощо, що дозволить вирішувати соціально-економічні проблеми окремих адміністративно-територіальних одиниць та відповідних територіальних громад. Оскільки публічні закупівлі набувають значення превалюючого правового механізму реалізації програм економічного і соціального розвитку та інших програмних документів, які покликані вирішити конкретні проблеми суспільства, груп населення, територіальної громади чи його частини, відповідні програми публічних закупівель повинні враховувати положення прогнозів економічного і соціального розвитку України на середньо - та короткостроковий періоди; прогнозів розвитку окремих галузей економіки на середньостроковий період; загальнодержавних програм економічного, соціального розвитку, інших державних цільових програм; прогнозів економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, областей, районів та міст на середньостроковий період; програм економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, областей, районів та міст на короткостроковий період.
14
Vartsaba, V. I., E. V. Mulesa, and I. I. Furik. "ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ УКРАЇНИ В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ СОVID – 19." Actual problems of regional economy development 1, no. 17 (November 30, 2021): 143–53. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.17.143-153.
Full textAbstract:
Метою статті є дослідження специфіки формування та розподілу фінансових ресурсів місцевих бюджетів України під впливом пандемії COVID-19, її фінансово-економічних наслідків для сталого розвитку територій й обґрунтування заходів, спрямованих на подолання нових викликів та загроз, спричинених кризою 2020 року.
В ході роботи використано сукупність загальнонаукових та прикладних методів дослідження, зокрема: загальнонаукові методи аналізу і синтезу, індукції і дедукції – для узагальнення особливостей соціально-економічного розвитку місцевих громад, виокремлення закономірностей наповнення та використання їх бюджетів в умовах бюджетних новацій чинного законодавства, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби, удосконалення напрямів стимулювання подального розвитку територій та формування висновків; порівняльний метод – при аналізі критеріїв функціонування місцевих бюджетів до та після появи пандемії; кількісний аналіз – при виявленні сучасних особливостей розвитку бюджетів на місцях; економіко-математичне моделювання – для обґрунтування впливу коронавірусної хвороби на соціально-економічний розвиток територій в умовах фінансової децентралізації тощо.
Проведений аналіз особливостей формування та розподілу фінансових ресурсів місцевих бюджетів України за останні роки показав, що втрати економіки, спричинені карантином та змінами чинного законодавства у зв’язку з COVID-19, негативно вплинули на їх функціонування. Значних втрат місцеві бюджети зазнали за рахунок зниження економічної мобільності податкових надходжень (податку з доходів фізичних осіб, плати за землю, зниження ставок єдиного податку для І та ІІ групи платників даного податку тощо). Втім, після введення адаптивного карантину, дохідна частина місцевих бюджетів почала зростати, що спричинило відновлення господарської діяльності малого і середнього бізнесу. Однак, в умовах прогнозованого скорочення обсягу дохідної частини бюджетів всіх рівнів, спричиненого пандемією, а також обмеженості доходів Державного бюджету, гостро постає питання в перегляді видатків бюджетів органів місцевого самоврядування та у пошуку альтернативних джерел їх наповнення.
Наукова новизна полягає у розкритті принципово нових критеріїв розвитку місцевих бюджетів в сучасних умовах існуючої кризи коронавірусу та доведенні її прямого впливу на розвиток територій загалом.
Практичне значення отриманих результатів полягає в новизні обґрунтованих напрямів подолання негативних наслідків пандемії COVID-19 на дохідну та видаткову частини місцевих бюджетів як ефективних способів врегулювання дії фіскального механізму та міжбюджетних відносин загалом.
15
Radkevych, Valentyna. "ТЕНДЕНЦІЇ ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ЗМІН ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ В ДОБУ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ." Professional Pedagogics 1, no. 20 (August 11, 2020): 176–84. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2020.20.176-184.
Full textAbstract:
Актуальність статті зумовлена запитом суспільства на: відродження і зміцнення української державності; забезпечення реального суверенітету та гідного місця України в світовому співтоваристві; перехід до якісно іншої форми соціально-економічної організації суспільства; формування нової економічної, інтелектуальної та духовної еліти з інноваційним державницьким мисленням; децентралізацію управлінських повноважень у всіх сферах суспільного життя; автономізацію управлінських структур на основі розподілу управлінських повноважень; розвиток партнерських взаємовідносин між державою, приватним сектором й інституціями громадянського суспільства та ін. У зв’язку з цим актуалізується значущість урахування впливу різних тенденцій на розвиток освітньої сфери, і, зокрема, системи професійної освіти в різні періоди. Мета: виявити й охарактеризувати тенденції трансформаційних змін професійної освіти в добу незалежності України. Методи: аналіз наукових джерел, законодавчо-нормативних документів – для з’ясування сучасних тенденцій розвитку професійної освіти; методи аналізу, синтезу, узагальнення і порівняння – для виявлення спільного й відмінного, встановлення причинно-наслідкових зв’язків у процесі вивчення освітніх феноменів досліджуваного періоду. Результати: функціонування системи професійної освіти в добу незалежності – це відображення змін у соціально-економічному, політичному, духовному і культурному розвитку суспільства та трансформаційних перетворень на світовому й вітчизняному ринках праці, що впливали на: зміст професійної освіти; формування мережі закладів освіти; зміну форм управління; обсяги фінансування; механізми взаємодії з економічними структурами та ринком праці. Висновки: виявлено основні тенденції трансформаційних змін професійної освіти в добу незалежності (гуманізація, демократизація, безперервність, стандартизація, технологізація, цифровізація, економізація, соціальне партнерство); охарактеризовано пов’язані з ними пріоритети її розвитку в сучасних соціально-економічних умовах (оновлення змісту; оптимізація мережі закладів освіти; вдосконалення форм управління; підвищення рівня фінансового, кадрового й навчально-методичного забезпечення; запровадження нових механізмів взаємодії з економічними структурами та ринком праці з питань підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації робітничих кадрів).
16
Kolosov, Andrii, Beata Glinkowska-Krauze, Iegor Chebotarov, Oleksandr Savchenko, and Viacheslav Chebotarov. "Формування спроможності сільських і селищних об’єднаних територіальних громад в Україні: використання досвіду Польщі." Agricultural and Resource Economics: International Scientific E-Journal 6, no. 4 (December 20, 2020): 118–43. http://dx.doi.org/10.51599/are.2020.06.04.07.
Full textAbstract:
Мета. Метою статті є проведення у світлі порівняльного аналізу досвіду Польщі щодо реформ децентралізації та місцевого самоврядування теоретико-методологічних й емпіричних досліджень причин недостатньої спроможності створених сільських і селищних об’єднаних територіальних громад (ОТГ) Луганської області, визначення тренду їхнього розвитку й напрямів покращення фінансово-економічного стану ОТГ України.
Методологія / методика / підхід. У контексті реалізації діалектичної методології найбільшою мірою використано такі методи пізнання: метод порівнянь – для узагальнювального розгляду реформ децентралізації й місцевого самоврядування в Україні та Польщі; метод групувань – при виокремленні групи сільських та селищних ОТГ в Україні, зокрема, Луганської області, для подальшого проведення аналізу їхнього фінансово-економічного стану; метод економіко-математичного моделювання – для визначення тренду залежності обсягів зароблених громадами коштів на одного мешканця від площі земель сільськогосподарського призначення цих громад.
Результати. На підґрунті наскрізного дослідження від запровадження реформ місцевого самоврядування до сьогодення проведено системний порівняльний аналіз умов створення гмін у Польщі та ОТГ в Україні, що дало змогу чітко ідентифікувати відповідні соціально-економічні проблеми українських реалій. Показано, що ні сучасним законодавством України, ні наявними Методиками Кабінету Міністрів не враховано розповсюджені реальні ситуації, коли одні ОТГ (ОТГ-реципієнти) приваблюють до себе мешканців з інших ОТГ (ОТГ-донорів) для роботи, закупівлі товарів і сплати послуг. У результаті цього ОТГ-реципієнти отримують додаткові надходження до своїх бюджетів за рахунок ОТГ-донорів.
Оригінальність / наукова новизна. На прикладі аналізу фінансово-економічних результатів діяльності виокремленої групи сільських та селищних ОТГ Луганської області удосконалено аргументацію нового розуміння виявлених суперечностей реформування місцевого самоврядування в Україні, що кількісна оцінка спроможності створюваних ОТГ за прийнятою урядом Методикою практично не корелює з їхніми показниками щодо наповнення місцевих бюджетів. Уперше із застосуванням економіко-математичного моделювання доведено, що збільшення площі земель сільськогосподарського призначення ОТГ має позитивний вплив на обсяг отриманих громадами власних надходжень до їх бюджетів з розрахунку на одного мешканця, що підтверджено виявленим трендом такого впливу.
Практична цінність / значущість. Визначені перешкоди та чинники зростання ефективності ОТГ може бути використано органами державної влади та місцевого самоврядування при плануванні нових і регулюванні діяльності вже створених громад. Розгляд виявлених недоліків чинного в Україні порядку формування ОТГ та їхніх бюджетів є підґрунтям, з використанням досвіду Польщі, ідентифікації оптимальних напрямів і механізмів удосконалення законодавства щодо створення й розвитку сільських та селищних ОТГ в Україні.
17
Pavlova, Olena, Kostiantyn Pavlov, and Volodymyr Kupchak. "РЕФОРМУВАННЯ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОЇ СФЕРИ В МІСЬКИХ АГЛОМЕРАЦІЯХ ЗА УМОВ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ." Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 2, no. 22 (June 30, 2020): 161–67. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2020-02-161-167.
Full textAbstract:
В статті розглянуто теоретичні та практичні проблеми розвитку житлово-комунальної сфери міських агломерацій в умовах децентралізації. Деталізовано суть та значення поняття «децентралізації», конкретизовано тлумачення наукових видань з цього приводу. Досліджено етапи та особливості формування міських агломерацій житлово-комунального господарства в регіонах України. Охарактеризовано основні риси та типи пануючих міських агломерацій в Україні, а також з’ясовано основні перепони, які перешкоджають їх успішній реалізації в господарський устрій регіону; відмічаються специфіка створення міських агломерацій провідними країнами світу. Проаналізовано діюче нормативно-правове забезпечення дієвості міського агломерації. Обґрунтовується, що досвід реформування житлово-комунальної сфери кожної з країн є унікальним та віддзеркалює специфіку окремо взятої країни, що призводить до неефективності запровадження зарубіжного досвіду, без врахування власного економічного, соціального та територіального потенціалу. Досліджено агломераційний ефект, який отримується шляхом ефекту від масштабу, збільшення відносного показника наданих послуг на одиницю площі, кількісне та якісне зростання обслуговування за рахунок ефективності науково-дослідних установ, навчальних закладів та дії впливу соціальної інфраструктури. Сформовано пріоритетні напрями проникнення інноваційних підходів та методів в житлово-комунальну сферу міського агломеративного регіонального угрупування. Доведено, що динамічність процесів реформування житлово-комунальної сфери міських агломерацій залежить від ефективності використання механізмів державно-приватного капіталу задля реалізації важливих інфраструктурних об’єктів.
18
Verlanov, Yurii, and Olga Radichenko. "Децентралізація в Україні: тенденції і фактори формування доходів місцевих бюджетів." Public Administration and Regional Development, no. 6 (January 13, 2020): 732–52. http://dx.doi.org/10.34132/pard2019.06.02.
Full textAbstract:
У статті розкрито, роль бюджетної децентралізації яка створює умови для забезпечення соціально-економічного зростання країни. Принаймні за останні роки країни ЄС в середньому значно збільшили загальний дохід місцевого бюджету від податків та соціальних внесків. В Україні також оголошено курс на розширення бюджетної децентралізації. За останні п’ять років були отримані перші результати, що створює можливості для їх аналізу та оцінки. З огляду на хід реформи фіскальної децентралізації, у статті досліджено стан, тенденції формування структури дохідної частини місцевих бюджетів в Україні та фінансові можливості місцевих органів влади забезпечити доходи бюджету. Загалом ми зіткнулися з відносно слабкою статистичною базою дослідження. Тим не менш, було знайдено можливості зробити порівняльний аналіз та створити динамічні ряди, обійти статистично несуттєві взаємозв'язки і, виходячи з цього, дійти якісних висновків з одного аспекту, а саме - формування дохідної частини місцевих бюджетів, маючи на увазі що відповідно до світової практики, це здебільшого пов’язане з економічним зростанням. В результаті дослідження вплив децентралізації на економічне зростання регіонів України все ще реалізується головним чином за рахунок використання міжбюджетних трансфертів. Тенденції структурних змін доходів місцевих бюджетів формуються у напрямку посилення ролі центрального уряду, коли навіть у період реформи частка міжбюджетних трансфертів повільно збільшується. На цьому тлі лише невелика частка доходу припадає на власні джерела, на які може впливати місцева влада. В цілому темпи зростання доходів місцевих бюджетів без трансфертів більшою мірою залежать від змін наявного доходу на душу населення.
19
Стогова, О. "ВПЛИВ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ НА СТАВЛЕННЯ ГРОМАДЯН ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ." Юридичний вісник, no. 4 (October 6, 2021): 156–62. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i4.2228.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано впливдецентралізації публічної влади наставлення громадян до Європей-ського Союзу з метою оцінити, чиіснує потенційний компроміс між«локалізмом» та „європеїзмом”.Автором зазначено, що децентра-лізація традиційно розглядаласяяк ключовий фактор, який визна-чає просування справедливостіта ефективності на місцевому,регіональному, національному таєвропейському рівнях, але ступіньдецентралізації у країнах і регіо-нах Європи залишається нерівно-мірним. У результаті дослідженнявизначено, що відмінності в реалі-зації регіональної влади впливаютьна ступінь прихильності громадяндо європейського проекту. Децен-тралізацію у країнах ЄС розгля-дають як один із сприятливихнаслідків європейського проєкту,але збільшення субнаціональноїавтономії підживлює «локалізм»,часто на шкоду європейській єдно-сті. Визначено, що у кризові пері-оди громадяни більш скептичновідносяться до оцінки переваг євро-пейської інтеграції, а під час еко-номічного зростання – частішепідтримують європейську інтегра-цію. З іншого боку, децентраліза-ція і регіональна автономія здатніпідірвати можливості централь-ної влади держав ЄС у виконанніважливої функції – вирівнюваннясоціальних можливостей громадянрізних регіонів. У дослідженні наго-лошено, що відмінності в підтримцірізними державами європейськоїінтеграції зросли після розширенняЄС та економічної кризи, причомубільшість дослідників погоджу-ються з негативною роллю еконо-мічної кризи в посиленні опозиціїєвропейській інтеграції. Потенцій-ний вплив децентралізації владина сприйняття громадянами ЄСавтор пояснює теорією утилітар-них оцінок інтегративної політики,оскільки громадяни ЄС по-різномувідчувають плюси й мінуси децен-тралізації, отже, з цих відміннос-тей формується їхнє сприйняття іставлення до європейської інтегра-ції. Зроблено висновок про суттєвірозбіжності у ставленні громадяндо цієї спільноти у просторі й часів кожній країні-члені ЄС.
20
Yakymchuk, V. Yu. "СТРАТЕГІЧНІ ОСНОВИ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД." Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 1, no. 93 (March 26, 2021): 240. http://dx.doi.org/10.31713/ve1202122.
Full textAbstract:
В процесі децентралізаційної реформи об’єднані територіальні громади сьогодні вступають в новий етап свого розвитку. Вони отримали повноваження, інвестиційні ресурси, є відповідальними перед своїми жителями за формування комфортного й безпечного середовища проживання. Задля цього потрібен прогнозований і вмотивований розвиток громад. Необхідною є нині базова динамічна конкурентна стратегія розвитку територіальних громад зі урахуванням інвестиційної складової, яка б передбачала формування конкурентних переваг громади шляхом мінімізації впливу на нівелювання слабких сторін за допомогою можливостей, які зараз виникають в процесі децентралізації. При цьому громада повинна максимально використовувати свої сильні сторони. Сьогодні в Україні сформовано нормативно-законодавчу основу задля регіонального розвитку, що в цілому відповідає кращим європейським стандартам. Нині розроблено державну стратегію регіонального розвитку, яка подібна за змістом і структурою до аналогічних документів країн-членів Європейського Союзу. На основі проведеного дослідження на прикладі Млинівської ОТГ, запропоновано план стратегічного розвитку Млинівської ОТГ, що дозволить реалізувати принципово новий підхід до планування, інвестування й управління економічного розвитку. Відмінності такого плану полягають у відображенні й реалізації інтересів територіальної громади, системний підхід до розв’язання проблем розвитку. Стратегічний план розвитку громади містять заходи щодо коротко-, середньо- та довгострокового інвестування. Унаслідок реформи децентралізації місцеві громади здобули кращі можливості щодо розвитку своїх територій, створення сучасної медичної, освітньої, транспортної, житлово-комунальної інфраструктури, а також перспективи поліпшити життя громадян у кожному населеному пункті.
21
Diorditsa, Oksana. "Комплексний аналіз досвіду впровадження децентралізації державної влади в Україні." Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, no. 1 (3) (April 26, 2018): 90–95. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2018-01-90-95.
Full textAbstract:
Розглянуто основи державного регулювання процесів децентралізації на місцевому рівні в Україні, які спрямовані на ефективний результат проведення адміністративної реформи. Необхідність останньої зумовлена певними причинами, головними з яких є неефективна організація виконавчої влади на рівні району та області, зокрема високий рівень централізації влади (замість децентралізації, тобто передання багатьох повноважень органам місцевого самоврядування); нераціональний адміністративно-територіальний устрій, що характеризується великою кількістю дрібних населених пунктів; неефективне місцеве самоврядування, зокрема фінансова неспроможність первинної (базової) ланки місцевого самоврядування за умов задекларованого права на місцеве самоврядування громади кожного населеного пункту. Зазначено, що поява в Україні об’єднаних територіальних громад зумовлена об’єктивними чинниками, більшість із яких має латентний характер. Зокрема, це незворотність глобалізації, яка, впливаючи на всі без винятку макропроцеси, призводить до втрати Україною, а особливо прикордонними територіями, переваг від геополітичного розміщення в частині транзитного «мосту» між Російською Федерацією та Європейським Союзом. Другим вагомим чинником є відставання за всіма показниками соціально-економічного розвитку, що негативно відображається на інвестиційній привабливості держави і її регіонів, впливаючи на інвестиційно-інноваційні показники останніх. Також постійний фінансовий «голод» у частині недофінансування програм регіонального розвитку й перманентна залежність від показників державного бюджету та урядових програм закладають фінансові чинники щодо об’єднання громад. Беззаперечний вплив чинять і військові дії на Сході України, які згуртували територіальні громади в плані оборони та недопущення політичних провокацій і створили підґрунтя для захисту власних територій.
22
Власюк, Н. І., and О. І. Пікулик. "ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФОРМУВАННЯ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ У КОНТЕКСТІ РЕФОРМУВАННЯ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ." Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, no. 64 (October 7, 2021): 36–42. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-64-06.
Full textAbstract:
Без реформування місцевого самоврядування, здійснення процесів децентралізації неможливо подолати негативні процеси в соціально-економічному та культурному розвитку територіальних громад і регіонів, забезпечити суттєве підвищення рівня та якості життя більшої частини громадян України. Ключові напрями реформування системи місцевого самоврядування в Україні – розмежування повноважень між ними та органами виконавчої влади, між органами місцевого самоврядування різних рівнів, визначення територіаль-ної основи органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади, закріплення за кожним рівнем ор-ганів влади необхідного обсягу ресурсів та встановлення відповідальності органів місцевого самоврядування перед виборцями і державою. Недостатність власних стабільних джерел доходів значно обмежує вплив місцевих органів влади на соціально-економічний розвиток регіонів. Тому розширення та оптимізація джерел наповнення місцевих бюджетів є надзвичайно важливим завданням, вирішення якого сприятиме підвищенню рівня фінансової незалежності органів місцевого самоврядування і якісному виконанню покладених на них зав-дань і функцій. Питання удосконалення процесу формування доходів місцевих бюджетів та пошук резервів їх збільшення є надзвичайно актуальним в умовах бюджетної децентралізації та значного розширення повнова-жень, якими наділяються органи місцевої влади. У статті проведено аналіз сучасного стану формування та використання коштів місцевих бюджетів в умовах децентралізації фінансових ресурсів та реформування місцевого самоврядування, а також визначено основні шляхи нарощення власної фінансової бази органів місце-вої влади для забезпечення ефективного виконання покладених на них функцій.
23
Жежкун, І. М. "Лісоресурсні рентні платежі в Україні за умов значного коливання цін на продукцію необробленої деревини." Scientific Bulletin of UNFU 30, no. 1 (February 27, 2020): 88–93. http://dx.doi.org/10.36930/40300115.
Full textAbstract:
Розглянуто теоретичні і законодавчі аспекти та практичні наслідки для лісогосподарської галузі та сільських територіальних громад в Україні від вилучення рентних платежів за спеціальне використання лісових ресурсів (деревини). Доведено недосконалість сучасного механізму визначення обсягів рентних платежів за заготівлю деревини за недостатнього економічного обґрунтування рівня їх ставок при періодичному директивному підвищенню та неузгодженості у короткотерміновій перспективі (у межах року) з динамікою цін на продукцію необробленої деревини та витрат постійних лісокористувачів на рубання та відновлення деревного ресурсу. З'ясовано, що особливо значні негативні наслідки для фінансово-економічного стану підприємств лісогосподарської та деревообробної галузей країни через надмірне рентне оподаткування спостерігаються в умовах раптового стрімкого падіння цін на продукцію необробленої деревини (2013 та 2019 рр.). Виявлено наявність в Україні, як і в інших європейських країнах, нерегулярних та циклічних коливань цін на продукцію необробленої деревини. Оцінено вплив на посилення кризового фінансово-економічного стану постійних лісокористувачів багаторесурсної Поліської частини України стрімкого підвищення за останні (2018-2019) роки податкового навантаження (ставок рентних платежів за спеціальне використання лісових ресурсів (на 16,8 та 50,0 %), введення з середини 2018 р. податку на лісові землі) при істотному скороченні попиту та цін реалізації продукції круглого лісу (за півроку у 2019 р. на 6-59 %). Визначено, що частка рентних платежів за спеціальне використання лісових ресурсів, починаючи з 2016 р., в 1,2-2,4 раза перевищувала витрати державного бюджету на ведення лісового та мисливського господарства, що зумовлює фіскальний, а не стимулятивний характер оподаткування галузі. Запропоновано вдосконалений механізм нарахування рентних платежів за заготівлю деревини через визначення еквівалентного (справедливого) їх розміру як важливої складової фінансово-економічного механізму лісогосподарювання в умовах децентралізації влади та реформи місцевого самоврядування. Рекомендовані зміни впроваджують ринковий механізм розрахунку рентних платежів за заготівлю деревини, які узгоджують обсяг рентних зобов'язань лісокористувачів з динамікою квартальних аукціонних цін на продукцію необробленої деревини.
24
Петришин, О. "Розвиток місцевого самоврядування в Литовській республіці в постокупаційний період: досвід для України." Юридичний вісник, no. 2 (August 26, 2020): 195–206. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i2.1723.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню процесу розвитку місцевого самоврядування в Литовській Республіці: його каталізаторам, позитивним та негативним; зовнішнім та внутрішнім факторам; ключовим подіям та періодам; фундаментальним концепціям. Для кращої репрезентативності в роботі сконцентровано увагу саме на проблемних аспектах, які є актуальними для України сьогодні в контексті реформи децентралізації: 1) реформа адміністративно-територіального устрою (проаналізовано ключові акти, чинні моделі адміністративно-територіального устрою та системи організації органів місцевого самоврядування Литовської Республіки); 2) проблема балансу та фінансування власних і делегованих повноважень (опрацьовано відповідне законодавство, розкрито роль Асоціації органів місцевого самоврядування Литви у процесі переговорів із державою в частині делегування та фінансування); 3) фінансова автономія (досліджено литовські практики, фактори ризику та вплив глобальних кризових явищ, а також представлено реальну статистику щодо результатів фінансової децентралізації в Україні); 4) адміністративний нагляд із боку держави (сконцентровано увагу на механізмах взаємодії посадових осіб держави, котрі здійснюють нагляд, з органами та асоціаціями місцевого самоврядування та наголошено на глибокій кризі та відсутності діалогу між державою й місцевим самоврядуванням щодо врегулювання релевантних питань в Україні).
Результатом проведеного дослідження стала низка висновків щодо реформістського потенціалу української системи місцевого самоврядування та рекомендацій щодо першочергових змін у зазначеному секторі: 1) наголошено на необхідності завершення фінального етапу реформи децентралізації та внесення необхідних змін до Конституції України не пізніше 2021 року; 2) встановлено важливість розробки щонайменше концептуальних положень щодо адаптації механізмів проведення місцевих виборів наприкінці 2020 року, адже незавершена реформа стане каталізатором проблем у цьому процесі; 3) обґрунтовано низку загроз, які несуть у собі потуги щодо дотримання євроінтеграційного курсу України в умовах глобальної пандемії, внутрішньої та світової економічної кризи у процесі завершення реформи децентралізації, що проводиться без забезпечення діалогу між стейкхолдерами та будується на суто політичних рішеннях.
25
Yemets, O. I. "УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ." Actual problems of regional economy development 1, no. 15 (November 4, 2019): 58–68. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.15.58-68.
Full textAbstract:
Ефективна інвестиційна діяльність господарюючого суб’єкта є платформою для успішного розвитку не лише мікрорівня, а й макрорівня.Менеджмент інвестиційної діяльності часто визначають вектори як державної так і регіональної та галузевої стратегії розвитку.Додатній темп економічного зростання ВВП є ключовим чинником, що впливає на рішення суб’єктів господарювання щодо здійснення інвестування.Проведено аналіз динаміки номінального ВВП України та визначено тенденції до його зростання, визначено темпи приросту ВВП за 2005-2018 рр., розраховано частку валового нагромадження у структурі ВВП. Аналіз цифрової інформації дозволяє нам зробити висновки, про те, що номінальний ВВП має тенденцію до зростання, проте частка валового нагромадження у ВВП коливається від 14,1 % до 28,2% протягом аналізованого періоду.Це дасть змогу прийняття стратегічне рішення щодо управління інвестиційною діяльністю в умовах децентралізації. Управління інвестиційною діяльністю варто розмежувати на макро- та мікрорівнях. Нами встановлено, що ефективність даної діяльності прямо залежить від сприятливого інвестиційного клімату та макроекономічного регулювання, а також довгострокового та короткострокового періодів її здійснення.Стан інвестиційної діяльності господарюючого суб’єкта можна визначити за допомогою алгоритму: оцінювання інвестиційної стратегії; визначення привабливих напрямків для ефективного вкладення капіталу з метою сталого розвитку підприємств, зважування вартості джерел інвестиційних ресурсів; вибір розрахунку ризику та ефективності інвестиційних проектів; оперативному виявленню чинників, які впливають на відхилення фактичних результатів інвестування від запланованих; визначення міри досягнення цільових показників після впровадження інвестиційних проектів, а також можливих резервів покращення результатів.Варто погодитись, що важливими чинниками інвестиційної привабливості в Україні є: низький рівень корупції, прозорі та чітко визначені законодавча та нормативна бази, політична стабільність.При інвестуванні керівництво кожного підприємства зобов’язане вирішувати завдання щодо розробки інвестиційної стратегії підприємства, вибирати форми та об'єкти інвестування, шукати джерела фінансування, вибирати інвесторів та учасників інвестиційного процесу, розробляти, аналізувати та оцінювати інвестиційні проекти, здійснювати контроль за результатами інвестиційної діяльності.Перспективними завданнями управління інвестиційною діяльністю підприємства повинні стати: максимізувати інвестиційний прибуток господарюючого суб’єкта; мінімізувати інвестиційний ризик суб’єкта господарювання; знайти напрями покращення інвестиційних процесів.Виявлено галузеві особливості управління інвестиційною діяльністю на господарюючого суб’єкта. За рахунок покращення інформаційної забезпеченості, стратегічного планування, оцінки організації, посилення контролю, постійного моніторингу інвестиційних проектів, здійснення фінансово-економічних розрахунків можна досягнути високої ефективності управління інвестиційною діяльністю господарюючого суб’єкта.Маючи чітку організацію процесу управління інвестиційною діяльністю господарюючого суб’єкта можна стверджувати про систему її ефективного функціонування в умовах децентралізації.
26
Rybalka, S. V. "Особливості формування і функціонування регіональних політичних еліт в сучасній Україні." Grani 18, no. 8 (June 22, 2015): 47–52. http://dx.doi.org/10.15421/1715155.
Full textAbstract:
Стаття розглядає принципи елітотворення на регіональному рівні відповідно до завдань та пріоритетів вітчизняної політичної науки та специфіки політичного процесу. Визначаються тенденції структурування регіональних еліт на основі формальних і неформальних інститутів відстоювання інтересів та агрегування місцевих спільнот. Мета статті: встановлює особливості формування і функціонування регіональних політичних еліт в сучасній Україні в контексті політичних та соціальноекономічних перетворень. Засобами структурнофункціонального аналізу визначено, що функціонування регіональних політичних еліт сучасної України, як цілісних утворень, здійснюється на основі непублічних зв’язків, які, загалом не пов’язані з політичним впливом, або зв’язком з соціальнополітичними силами. Механізми функціонування регіональних політичних еліт в сучасній Україні тісно пов’язані з тенденціями реформування адміністративнотериторіального устрою. Такими тенденціями є концептуальна дискусія щодо децентралізації, а також пропозиції щодо збільшення обсягу регіонів. Водночас базовою тенденцією функціонування регіональних еліт в сучасній Україні є пристосування, як основного способу взаємодії з центром. Увага регіональних політичних еліт до моделей перетворення політикоадміністративного устрою України є низькою. Регіональні політичні еліти в сучасній Україні мають низку особливостей свого формування і функціонування. До складу політичних еліт на рівні регіонів, зумовлених економічною структурою та впливом бізнесгруп. Крім того, зазначені групи не перебувають у відносинах вільної конкуренції або боротьби за сферу впливу, а перебувають у відносинах ієрархічного підпорядкування. Соціальний склад українських регіональних політичних еліт перебуває у стадії формування і до 2014 року був детермінований, передусім, специфікою номенклатурного та адміністративного складу пострадянського регіонального управління. Після «революції гідності» відбувається болісний процес зміни вікових поколінь та зміна професійного і гендерного складу еліт. Ці чинники репрезентують регіональні політичні еліти України як явище, яке потребує глибокого аналізу і залучення нових емпіричних даних. Функціонування сучасних регіональних політичних еліт в Україні відбувається на основі існування місцевих та регіональних політичних режимів, які відображають наявну соціальноекономічну специфіку регіонів, а також пріоритетність і значення їх для центрального рівня. Політикоадміністративний склад регіональних політичних еліт істотно коригується за рахунок представників бізнесу та громадських організацій. Основною вимогою щодо функціонування регіональних політичних еліт з боку центру є керованість загальною політичною ситуацією та соціальноекономічним розвитком регіонів. В цих умовах регіональні політичні еліти групуються навколо однієї провідної постаті, здебільшого губернатора або голови обласної ради. Взаємодія з центром та забезпечення лояльності серед регіональних та місцевих еліт щодо правлячої партії та діючого президента сформували особливі підходи до функціонування регіональних еліт, які полягають у прагненні до самозабезпечення. Лояльність до центру надає можливість убезпечити своє становище від можливого усунення від важелів політичного впливу. Соціальний, віковий та гендерний склад регіональних політичних еліт забезпечує уявлення щодо відносної відповідності цих показників основним соціальним показникам суспільства. Водночас демократичні засади забезпечення гендерного паритету, а також соціальної мобільності за рахунок демократичних процедур ще перебувають на стадії формування. Функціонування регіональних політичних еліт, як цілісних утворень, здійснюється на основі не публічних зв’язків, які загалом не пов’язані з політичним впливом, або зв’язком з соціальнополітичними силами. Покращення цих практик є основою модернізації сучасних регіональних політичних еліт в Україні. Регіональні політичні еліти в Україні постійно перебувають під тиском обставин та процесів загальнодержавного рівня. Це ускладнює перетворення регіональних та місцевих еліт на реальні центри прийняття рішень щодо організації розвитку відповідних територій. Істотною проблемою для вітчизняних регіональних еліт, на думку автора, є вимивання кадрів внаслідок рекрутування місцевих та регіональних лідерів для заміщення посад на столичному рівні.
27
Костенюк, Наталія. "АРХЕТИПІКА РЕІНЖИНІРИНГУ В КОНТЕКСТІ УДОСКОНАЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ." Public management 18, no. 3 (May 29, 2019): 252–61. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-18-3-252-261.
Full textAbstract:
Розглянуто поняття реінжинірингу в контексті удосконален- ня діяльності органів місцевого самоврядування на основі архетипіки. Про- аналізовано проведення структурних реформ у діяльності органів місцевого самоврядування за допомогою архетипіки, які дають змогу досягти стійкого економічного ефекту за умови гармонізації пріоритетів і етапів реформуван- ня діяльності органів місцевого самоврядування.
Схарактеризовано, що орган місцевого самоврядування виступає як центр адміністративно-управлінських процесів. Реінжиніринг встановлює процеси, які орієнтовані на певні цілі. Поставлені цілі досягаються впливом кадрами і засобами виробництва на інформацію, матеріальні блага і послуги. В умовах реформування діяльності ОМС залишається вищою метою надання послуг населенню. Зацікавлені особи отримують можливість реалізації управлінських цілей. При цьому необхідно враховувати як поточні, так і майбутні наслідки управлінських дій.
Основою системи місцевого самоврядування є два головні суб’єкти: дер- жава і громада. Роль держави полягає у законодавчій регламентації процесу місцевого управління. Механізмом формування демократичного і ефектив- ного місцевого самоврядування є децентралізація, що забезпечує передачу частини владних повноважень самоврядним структурам. Об’єктом децен- тралізації виступає громада — локальна соціальна система, яка спроможна реалізовувати управлінську функцію. Ефективність діяльності ОМС за- лежить від рівня взаємодії з громадянами і підприємствами, якості роботи кожної установи, взаємодії органів влади між собою. Розвиток відповідної технічної бази не вирішить усіх проблем у системі місцевого самовряду- вання, але може істотно підвищити ефективність її роботи на різних рівнях. Застосування сучасних ІКТ супроводжується оптимізацією організаційних процедур, що робить їх більш простими і логічно витриманими.
28
Кравченко, Юлія Петрівна. "ВНУТРІШНІЙ КОНТРОЛЬ – АТРИБУТ ЕФЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ БЮДЖЕТНОЮ УСТАНОВОЮ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ." Науковий вісник: Державне управління 3, no. 5 (September 15, 2020): 101–9. http://dx.doi.org/10.32689/2618-0065-2020-3(5)-101-109.
Full textAbstract:
Одним із завдань сталого розвитку суспільства є децентралізація управління в державному секторі, тобто делегування повноважень щодо прийняття управлінських рішень центральними органами виконавчої влади на місця. Реалізація децентралізованого управління можлива завдяки належним чином організованому внутрішньому контролі. Адже, зазначений контроль надає впевненість головним розпорядникам бюджетних коштів, що всі прийняті управлінські рішення на місцях є обґрунтованими та виваженими. Крім того, в сучасних умовах функціонування бюджетних установ з обмеженими ресурсами постає важливе завдання з пошуку можливих шляхів заощадження таких ресурсів та ефективного їх використання.
У статті відзначено, що організація системи внутрішнього контролю в бюджетній установі сприятиме прийняттю економічно обґрунтованих, результативних, ефективних управлінських рішень з дотриманням вимог чинного законодавства щодо використання матеріальних, фінансових чи інших ресурсів бюджетної установи, які є обмеженими. Автором досліджено походження терміну «внутрішній контроль» та наявні у міжнародній практиці моделі внутрішнього контролю. Порівняння моделей COSO та COSO ERМ зображено графічно. Стаття відображає коротку історію запровадження системи внутрішнього контролю у нормативно-правових актах України. Також даний науковий доробок містить розкриті питання організації внутрішнього контрою безпосередньо в бюджетній установі з особливим місцем ідентифікації та оцінки ризиків в даному процесі. Зазначено важливість організації та забезпечення належного рівня функціонування внутрішнього контролю бюджетними установами системи Державної служби України з надзвичайних ситуацій, адже на них покладено функції з питань цивільного захисту. Вплив внутрішнього контролю на ефективність управління бюджетною установою проілюстровано в статті графічно.
29
Ситницька, Оксана Анатоліївна. "ЗАПРОВАДЖЕННЯ КОМПЛЕКСНОГО МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД В УМОВАХ КОНКУРЕНЦІЇ." Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, no. 1 (May 10, 2022): 124–28. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2022.1.19.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано міжнародний та вітчизняний досвід комплексного механізму управління територіальними громадами як системи економічних, фінансових, соціальних, правових та політичних інструментів реалізації основних завдань місцевого самоврядування. Охарактеризовано кожну складову частину такого механізму та наведено приклади їх впливу на підвищення ефективності управління громадами. Доведено, що комплексний механізм управління громадами за функціональною характеристикою містить такі складові частини, як фінансово-економічну, нормативно-правову та кадрову, які, об’єднуючись в систему засобів управління адміністративно-територіальними утвореннями економічного, фінансового, соціального, правового та політичного напрямку, використовуються комплексно. Зауважено, що для ефективної реалізації владних повноважень щодо управління громадами в умовах конкуренції неабиякого значення набуває проблема приведення у відповідність до сучасних умов нормативно-правової функціонування усіх учасників процесу управління. Доведено, що найбільш конкурентоздатними та спроможними є ті громади, які при формуванні своїх бюджетів виваженого підходять до їх збалансування і акцентують увагу на окремих показниках, таких як: доходи загального фонду на одного мешканця громади, видатки загального фонду на одного мешканця громади, капітальні видатки на одного мешканця громади, питома вага місцевих податків і зборів у доходах загального фонду та інші. Обґрунтовано, що запровадження механізмів стимулювання кадрового потенціалу громади, в тому числі підвищення значущості професійної діяльності, кваліфікаційних характеристик людського ресурсу неодмінно внесе якісні зміни у соціальну складову частину комплексного механізму управління і, як результат, підвищить конкурентоздатність громади. Акцентовано, що одним із основних векторів інституціональних перетворень у системі публічного управління громадами в сучасних реаліях є впровадження нової моделі комплексного механізму управління, заснованої на принципах децентралізації та нових умовах адміністративно-територіального устрою з урахуванням передового досвіду зарубіжних країн. У процесі аналізу та дослідження було обґрунтовано основні концептуальні положення до моделювання умов підвищення ефективності управління громадами за умов наявності конкурентного середовища. Визначено, що таке моделювання основується на стратегічних змінах в процесі публічного управління розвитком громад через підвищення ефективності прийняття управлінських рішень та врахування всіх можливих проблемних варіантів розвитку подій. Доведено необхідність розробки та запровадження комплексного механізму управління розвитком територіальних громад в умовах конкуренції, сформульовано зміст його складових, обґрунтовано, що дія визначених механізмів управління розвитком територіальних громад лише в комплексному застосуванні може призвести до підвищення їх конкурентоздатності.
30
Стащук, Олена, and Марія Жук. "ВПЛИВ РЕФОРМИ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ТА БЮДЖЕТНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ТЕРИТОРІЙ." Економіка та суспільство, no. 25 (March 30, 2021). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2021-25-46.
Full textAbstract:
У статті встановлено роль бюджетної ефективності територій у їх комплексному соціально-економічному розвитку та наголошено на особливій вагомості такого дослідження в процесі децентралізації. Проаналізовано сутність бюджетної ефективності та її особливості в умовах проведення реформи децентралізації. Встановлено, що однією з центральних проблем забезпечення бюджетної ефективності територій є впорядкування джерел формування їх бюджетів та ефективності використання фінансових ресурсів. Досліджено змістовну сутність понять «бюджетна ефективність», «децентралізація», «фінансова децентралізація». Сформовано типові характеристики бюджетної ефективності територій та запропоновано авторський підхід до розуміння поняття «бюджетна ефективність територій». Сформовано окремі висновки щодо проведеної реформи децентралізації на основі аналізу статистичних даних.
31
Yakymchuk, Alina, Nazariy Popadynets, Andriy Valyukh, Tetyana Skrypko, and Krasimir Levkov. "Сільський «зелений» туризм як каталізатор розвитку місцевої економіки в процесі децентралізації влади." Agricultural and Resource Economics: International Scientific E-Journal, March 20, 2021, 232–59. http://dx.doi.org/10.51599/are.2021.07.01.12.
Full textAbstract:
Мета. Мета статті полягає у формуванні економічних засад розвитку сільського «зеленого» (екологічного) туризму в процесі децентралізації влади як каталізатора розвитку місцевої економіки, виявлення причин і факторів, що сприяють чи гальмують його розвиток, обґрунтування фінансових механізмів стимулювання його розвитку.
Методологія / методика / підхід. Методологічною основою дослідження для виокремлення економічної важливості сфери сільського «зеленого» (екологічного) туризму стали методи аналізу й синтезу інформації та діалектичний метод, а також метод економічного аналізу та статистичний метод. Дослідження ґрунтується на застосуванні кореляційно-регресійного аналізу залежності чисельності туристів, які обслуговуються туроператорами та турагентами, від ВВП держави, що припадає на душу населення. Для оцінювання якості побудованої лінійної регресійної моделі використано коефіцієнти кореляції та детермінації. Перевірку статистичної значущості моделі здійснено на основі критеріїв Фішера та Стьюдента.
Результати. Подано авторське тлумачення терміна сільський «зелений» (екологічний) туризм як різновид туризму, що полягає в подорожах туристів до природних сільських, недоторканих людиною природоохоронних територій на основі раціонального природокористування з пізнавальною метою та для відпочинку, що відповідає концепції сталого розвитку. Проаналізовано стан сільського туризму за період 2012–2019 рр., а також стан туристичної активності на прикладі Рівненської області (2000–2019 рр.).
Оригінальність / наукова новизна. Установлено залежність чисельності туристів, які обслуговуються туроператорами та турагентами, від ВВП держави, що припадає на душу населення. Уперше сформовано пріоритети розвитку сільського «зеленого» (екологічного) туризму, виявлено й узагальнено фактори позитивного й негативного впливу на прикладі конкретних дестинацій у процесі децентралізаційної реформи, обґрунтовано застосування етнофестивалів як інноваційної форми активізації туризму в межах регіональних ландшафтних парків та інших категорій природно-заповідного фонду. Удосконалено засади розвитку інклюзивного туризму. Подальшого розвитку набули засади формування стратегічного розвитку туризму на основі фактичних стратегій на загальнодержавному та місцевому рівнях.
Практична цінність / значущість. Сформовано передумови вдосконалення природно-заповідного фонду як основи розвитку сільського «зеленого» (екологічного) туризму. Внесено пропозиції щодо вдосконалення «Стратегії розвитку туризму Зеленого шляху «Медове коло» на 2018–2022 роки» як важливої туристичної дестинації на основі нових туристичних продуктів. Окреслено переваги розвитку інклюзивного туризму.
32
Дергалюк, М. О. "ІНТЕНСИФІКАЦІЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ В КОНТЕКСТІ ТРАНСФОРМАЦІЇ ПОТЕНЦІАЛОФОРМУЮЧОГО ПРОСТОРУ." Економічний вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», no. 18 (September 22, 2021). http://dx.doi.org/10.20535/2307-5651.18.2021.240450.
Full textAbstract:
У статті досліджується інтенсифікація соціально-економічного розвитку регіонів в контексті трансформації потенціалоформуючого простору. Доведено, що одним із найважливіших напрямів інтенсифікації соціально-економічного розвитку регіонів виступає підвищення ефективності використання потенціалу територій в умовах обмеженості та дефіцитності державного бюджетного фінансування. Соціально-економічний розвиток регіонів на сучасному етапі характеризується певними ознаками економічної кризи, що уособлює у собі як наслідки первинного походження, а також мають похідний характер. З’ясовано, що регіон представляє собою складну систему, складність якої проявляється у можливості прояву нестандартної поведінки у штатних ситуаціях. При трансформації потенціалоформуючого простору регіонів потрібно враховувати, що результативність функціонування проявляється із певною інертністю, а відсутність безперервності процесів трансформації потенціалоформуючого простору можуть призвести до нівелювання його результатів. Доведено, що потенціал регіонів впливає на формування конкурентних переваг регіональних економічних систем, можливість їх спеціалізації. Практика європейських країн доводить ефективність трансформації потенціалоформуючого простору у напрямі смарт-спеціалізації. Смарт-спеціалізація регіональної економіки безпосередньо пов’язана із: інтелектуальним потенціалом регіонів, рівнем знань, розвитком інноваційної культури, розбудовою інноваційної інфраструктури, скоординованої діяльності всіх учасників розширеного відтворення регіональних економічних систем, креативністю та гнучкістю системи управління тощо. Доведено, що трансформація потенціалу регіонів повинна спрямовуватися на активізацію процесу створення, застосування та поширення нових знань та інновацій із застосуванням всіх наявних складових конкурентних переваг регіональних економічних систем та потенційних можливостях регіонів (культурних, історичних, політичних, ресурсних, природних, демографічних, соціальних, інноваційних тощо). Обґрунтовано напрями трансформація потенціалоформуючого простору територій умовах децентралізації владних повноважень для регіональної та місцевої влади.
33
Крайник, Ольга. "ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД." Економіка та суспільство, no. 24 (February 23, 2021). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2021-24-27.
Full textAbstract:
Розглянуто питання державного регулювання сталого розвитку об’єднаних територіальних громад в умовах завершення реформи децентралізації. Проаналізовано нормативно-правові акти, які повинні забезпечити вирішення комплексу завдань сталого розвитку територій. Розглянуто роль державної регуляторної політики в розв’язанні завдань економічного зростання території, вирішення соціальних завдань та проблем раціонального природокористування. Показана роль фінансово-бюджетного регулювання сталого розвитку на місцевому рівні. Проаналізовано динаміку виконання місцевих бюджетів за доходами та отримання трансфертів з державного бюджету за останні п’ять років. Показано вплив фінансового регулювання на ефективність виконання власних та делегованих повноважень органами місцевого самоврядування.