Academic literature on the topic 'Державні фінансові ресурси'

У статті розглянуто організаційну структуру регіонального економічного кластера за участю малих підприємств та обґрунтовано переваги державно-приватного партнерства для учасників такого об’єднання. В умовах економічної нестабільності актуальною темою для дослідження є пошук шляхів підвищення конкурентоспроможності регіонів України. Особливої уваги потребують промислові регіони, в яких галузі спеціалізації представлені великими підприємствами із застарілими технологіями виробництва. Рушійною силою для реструктуризації економіки таких регіонів та диверсифікації діяльності підприємств є активізація малого підприємництва. Для стимулювання розвитку промислових регіонів запропоновано створення регіональних економічних кластерів у пріоритетних галузях за участю малих підприємств. Представлена організаційна структура кластера сприяє розв’язанню проблем фінансування, збуту, мінімізації ризику для суб’єктів малого підприємництва, а саме: створення єдиної науково-технологічної платформи виробництва продукції на базі світових інноваційних технологій; забезпечення сприятливих умов для безперервного оновлення виробництва, розширення спектра наявних можливостей розвитку підприємств; розвиток ефективної кооперації як між підприємствами, які є учасниками кластера, так і зі сторонніми організаціями. Перспективною основою для формування успішного регіонального економічного кластера є державно-приватне партнерство. Застосування державно-приватного партнерства під час формування регіональних економічних кластерів дасть змогу малому підприємництву отримати доступ до раніше закритих сфер економіки, збільшити можливості отримання кредитів від вітчизняних і зарубіжних фінансово-кредитних установ під державні гарантії. Перевагами участі держави у кластерних об’єднаннях на основі державно-приватного партнерства є можливість залучити приватний капітал до реалізації регіональних інвестиційних проєктів, підвищити ефективність управління об’єктами державної власності та, зекономивши власні фінансові ресурси, все ж залишитися власником активів.

У статті проведено дослідження та узагальнення теоретичних підходів щодо фінансового забезпечення соціального захисту населення у взаємозв’язку з фінансовим державним потенціалом та визначено його вплив на соціально-економічний розвиток України.Запропоновано авторське визначення сутності державних фінансів та соціального захисту, як процесу, що забезпечує незахищеним верствам суспільства однакові фінансові можливості через справедливий розподіл фінансових ресурсів та відповідальність держави. Запропоновано заходи покращення соціального захисту при залученні фінансового потенціалу держави.Проведено аналіз сучасної системи соціального захисту населення, визначено невідповідність обсягів функцій держави та обсягів фінансових ресурсів і окреслено шляхи усунення цих диспропорцій.

У статті проаналізовано основні принципи, які враховуються при формуванні основних елементів правового забезпечення фінансової безпеки держави. Зроблено висновок, що з метою практичного застосування реалізація фінансової безпеки держави повинна базуватися на таких принципах: дотримання національного законодавства; виконання міжнародних зобов’язань, які взяла на себе Україна; проведення державного аудиту за всіма сферами фінансової безпеки; відкритість інформації про державну політику у фінансовій сфері; прозорість застосування фінансових ресурсів; підзвітність використання фінансових ресурсів; системність планування у сфері фінансової безпеки; своєчасність прийняття рішень; врахування впливу глобалізаційних факторів на фінансову сферу; відповідність прийнятих рішень захисту національних інтересів України.

Анотація. У статті розглянуто регулювання державних фінансів, які впливають на розвиток країни та орієнтоване на підтримку населення країни. Наголошено, що для реалізації соціальної функції держави метою доходів та видатків державного бюджету є створення та побудова державних коштів, що забезпечують основні параметри життя особистості та суспільства. Визначено, що соціальна мета трансфертів з державного бюджету до місцевих бюджеті полягає у забезпеченні цілісності національного суспільства, соціальній гармонії та стабільності у суспільстві шляхом розподілу державних фінансових потоків та суспільних благ між регіонами країни задля сприяння сталого соціально-економічного та культурного розвитку окремих регіонів та країн загалом. Акцентується увага на основних особливостях фінансового забезпечення державних соціальних програм: фінансова підтримка реалізується відповідно до прийнятих нормативних актів, що свідчить про те, що процеси створення та спрямування фінансових ресурсів для реалізації державних соціальних програм контролюються державними органами та громадянським суспільством — це кошти суб’єктів господарювання, домогосподарств, іноземних держав (прямо чи опосередковано), кошти міжнародних організацій та фондів, кошти державного та місцевих бюджетів. Фінансова підтримка соціальних програм — це виділення певної суми коштів на виконання завдань, пов’язаних із цим процесом, визначених у соціальній та фіскальній політиці держави. Окреслено, що фінансова підтримка є одним із факторів, що впливають на якість життя шляхом розвитку конкретного соціального об’єкта. Узагальнено, що функціональна сукупність окремих елементів і процесів соціальної реальності створює систему суспільного відтворення. В окремому господарстві відтворення відбувається у формі безперервного циклу адекватного доходу чи капіталу для забезпечення життя та господарської діяльності окремої особи. Водночас, певні параметри відтворення не тільки реалізуються безпосередніми учасниками процесу, але й навмисно встановлюються та коригуються ними. Визначено, що основним джерелом фінансових ресурсів у сфері соціального захисту населення є ВВП у процесі розподілу та перерозподілу, які можна поділити на три основні групи: централізовані державні фонди; державні децентралізовані фонди; приватні соціальні фонди. Ключові слова: держава, регулювання, податки, фінанси, підтримка, розвиток, населення, реформування. Формул: 0; рис.: 2; табл.: 1; бібл.: 10.

Мета роботи. Аналіз стану і тенденцій розвитку державно-приватного партнерства (ДПП) за кордоном при рішенні глобальних проблем при створенні інноваційних лікарських засобів (ЛЗ) для лікування соціально загрозливих захворювань, узагальнення світового досвіду щодо доцільності використання певних інструментів ДПП і розробка системи індикаторів для оцінювання результативності ДПП у фармації. Матеріали і методи. У процесі дослідження використано загальнонаукові методи пізнання, зокрема, системний підхід з використанням методів ретроспективного та системно-логічного аналізу, контент-аналіз. Результати й обговорення. Визначені умови ефективної реалізації проектів ДПП, найбільш застосовані в різних країнах державні інструменти підтримки ДПП. Проаналізовані переваги і ризики застосування механізмів ДПП при реалізації інноваційних проектів, спрямованих на розробку ЛЗ, призначених для лікування соціально загрозливих захворювань. Запропоновано систему індикаторів оцінки результативності ДПП в фармації за напрямами: співпраця, дослідна активність, практичні знання, людський капітал, фінанси. Висновки. Розвиток ДПП для активізації процесів створення інноваційних ЛЗ для лікування соціально загрозливих захворювань (гепатит, ВІЛ, онкопатології, антибіотикорезистентність, туберкульоз та ін.) сприяє об’єднанню унікальних інноваційних ресурсів та розподілу ризиків, пов’язаних із високим ступенем невизначеності результатів інноваційній діяльності; нарощуванню інноваційного потенціалу фармацевтичної галузі в процесі спільної діяльності організацій; дозволяє розширити фінансові ресурси, необхідні для реформування системи охорони здоров’я, сприяє оптимізації бюджетних витрат, підвищує ефективність інвестицій в охорону здоров’я, що в кінцевому підсумку сприяє підвищенню якості медичних і фармацевтичних послуг.

У статті розкрито зміст поняття «публічні фінанси» через розширення рамок цієї категорії від традиційних відносин, які формують потоки фінансових ресурсів у межах бюджетної системи України до фінансових відносин, які передбачають взаємодію(партнерство) інших суб’єктів приватного та публічного секторів економіки на користь реалізації функцій держави. Зазначається, що усі суб’єкти фінансових відносин можуть діяти як у вітчизняному, так і у міжнародному правовому полі за умови обов’язкового та чіткого нормативно-законодавчого регламенту фінансової діяльності у публічній сфері. Досліджено зміст суміжних категорій, таких як «бюджетний менеджмент», «державний фінансовий менеджмент» та «публічний фінансовий менеджмент», доведена їхня відмінність через змістовну розрізненість публічних фінансів як об’єкта управління. Запропонована уточнена дефініція «фінансовий менеджмент у публічній сфері», яка дозволяє врегулювати питання фінансового менеджменту на всій площині публічної сфери та врахувати зазначені складові публічних фінансів як об’єкта управління. Доведена необхідність формування спеціального комплексного інструментарію реалізації функцій фінансового менеджменту у публічній сфері по відношенню до окремих суб’єктів фінансових відносин, які через рух фінансових ресурсів приймають участь у реалізації публічних функцій.

У статті досліджено нормативно-правові акти, які регулюють реєстрацію та ліцензування небанківських фінансових установ. Встановлено, що державна реєстрація таких фінансових установ здійснюється у два етапи: шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру відбувається реєстрація небанківської фінансовоїустанови як юридичної особи, що засвідчує її можливість бути учасником цивільних правовідносин; за другий етап реєстрації відповідає Національний банк України, а стосовно професійних учасників фондового ринку, інститутів спільного інвестування в частині їхньої діяльності на фондовому ринку – Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, яка формує і веде Державний реєстр учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків. Наголошено на неефективності такої системи й запропонована спрощена система державної реєстрації. Доведено, що державна реєстрація знаходиться у тісному зв’язку з таким методом адміністративно-правового регулювання діяльності, як ліцензування. Державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється, крім ведення державних реєстрів фінансових установ, ліцензуванням діяльності з надання фінансових послуг Зазначено, що небанківська фінансова установа (НФУ) – це юридична особа, яка не є банком та відповідно до законодавства України надає одну чи кілька фінансових послуг на ринках страхування, кредитної кооперації, накопичувального пенсійного забезпечення, залучення інвестицій від суб’єктів господарювання та населення. Доводиться, що в Україні сьогодні існує множинна система наглядових органів у фінансовому секторі, структурована за видами фінансових установ –НБУ, НКЦПФР та Антимонопольний комітет, які суттєво різняться між собою як за статусом, рівнем незалежності, так і за інституційною спроможністю, правилами і процедурами, що застосовуються в процесі їхньої діяльності. Якщо НБУ достатньо забезпечений ресурсами для здійснення державного регулювання небанківської фінансової діяльності, то інституційна спроможність інших не відповідає викликам, що існують на піднаглядних їм ринках.

Процес глобалізації відбувається в усіх сферах життєдіяльності світової спільноти загалом й у сфері валютних відносин зокрема. Проте правовий статус і роль міжнародної фінансової організації як суб’єкта валютних правовідносин, особ ливо в умовах глобалізації, досліджено недостатньо. Мета статті – охарактеризувати правовий статус і роль міжнародної фінансової організації як суб’єкта валютних правовідносин, особливо враховуючи глобалізаційні процеси, з метою уникнення прогалин і непорозумінь у науці та правозастосовній практиці. У статті досліджуються особливості правового статусу міжнародної фінансової організації як суб’єкта валютних правовідносин в умовах глобалізації. Зокрема, особ ливості правосуб’єктності міжнародної фінансової організації, привілеї та імунітети, якими наділені ці міжнародні фінансові інституції. Також характеризуються деякі сучасні проблемні аспекти співпраці України з Міжнародним валютним фондом. Підсумовуючи викладений матеріал, авторка зазначає, що договірна правоздатність міжнародних фінансових організацій суттєво відрізняється від договірної правоздатності держав, оскільки міжнародні фінансові організації наділені правосуб’єктністю, що є похідною від правосуб’єктності держав, якими вони створені. Цю особливість правового статусу міжнародних фінансових організацій необхідно брати до уваги у процесі здійснення співробітництва з ними. Водночас міжнародні фінансові організації наділені привілеями та імунітетами, властивими міжнародним організаціям, із деякими особливостями. Крім цього, міжнародним фінансовим організаціям властиве певне розширення обсягу правосуб’єктності, закріпленого в установчих документах цих організацій, за відсутності заперечень із боку держав-членів. А також входження до обсягу їхньої правосуб’єктності “квазізако-нодавчих” і “квазісудових” повноважень. Загалом можна зазначити, що міжнародні фінансові організації залежно від їхньої правосуб’єктності відіграють важливу роль у глобалізаційних процесах, які відбуваються у світі. Так, вони сприяли формуванню сучасних форм вивозу капіталу та збільшенню його обсягів, спрямуванню валютних і фінансових ресурсів у найбільш важливі для суспільного розвитку галузі, мінімізуючи ризики транскордонного руху капіталів, а також вони мають вагоме значення у процесі регулювання платіжних балансів держав тощо. І, нарешті, авторка звертає увагу, що в науці та українському законодавстві відсутня чітка, загальноприйнята і загальновизнана назва терміна “міжнародна фінансова орга нізація”. У зв’язку з цим вона вважає, що найповніше відповідатиме меті, суті та правовому статусу цих міжнародних фінансових структур термін “міжнародна валютна організація”. Оскільки саме цей термін відображає основну “вагову” категорію, з якою ці організації мають справу, тобто виключно валюта опосередковує всі їхні фінансові операції.

Анотація. Вагомість розуміння того, чому і наскільки важливою є фінансова інклюзія, полягає у визнанні факту, що фінанси або фінансовий розвиток відіграють важливу роль під час формування економічної стабільності. За міжнародною оцінкою, фінанси здійснюють позитивний вплив на економіку через найважливіші функції, які вони виконують: виробництво інформації; розподіл капіталу для виробничого використання; контроль інвестицій і корпоративний контроль; мобілізація та об’єднання заощаджень; сприяння торгівлі, диверсифікації та управлінню ризиками; полегшення обміну товарами та послугами. Таким чином, можна визначити, що фінансовий розвиток країни залежить від виконання вищезазначених функцій. Для регуляторів і держави в цілому фінансова інклюзія є інструментом зменшення рівня «тіньової» економіки, через яку відбувається відмивання незаконно отриманих доходів, уникнення сплати податків тощо. Важливо зазначити, що низький рівень фінансової інклюзії переважно є проблемою економік держав, що розвиваються, хоча розвинуті країни також зіштовхуються з такими викликами. Розроблено та обґрунтовано вплив фінансової інклюзії населення на рівень незаконно отриманих доходів країн із різним рівнем економічного розвитку. Дослідження проводилося в кілька етапів: формування масиву показників, які характеризують фінансову інклюзію населення та рівень незаконно отриманих доходів для 91 країни із різним рівнем економічного розвитку, визначення інтегрального індексу фінансової інклюзії населення на основі використання факторного аналізу, проведення кореляційно-регресійного аналізу функціональної залежності між інтегральним індексом фінансової інклюзії та його складовими і Базельським індексом відмивання коштів. У цілому, було виявлено, що рівень фінансової залученості населення позитивно впливає на боротьбу з відмиванням коштів у всіх досліджуваних країнах. Побудова множинної регресії із включенням до неї як незалежних змінних складових частин індексу фінансової інклюзії (активізація споживачів на ринку фінансових послуг, яка проявляється через активніше використання банківських послуг і Інтернет-ресурсів для купівлі та оплати необхідних товарів чи послуг, дозволяє скоротити обсяг відмивання коштів) дозволило підтвердити отриманий результат. Ключові слова: фінансова інклюзія, фінансова грамотність, незаконно отримані доходи, Базельський індекс відмивання коштів, економічний розвиток. Формул: 6; рис.: 3; табл.: 6; бібл.: 22.

У статті розкрито контрольну функцію державного фінансового контролю, визначено основні завдання аудиту, такі як: відповідність ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності на основі національних стандартів державного сектору; контроль над використанням бюджетних коштів згідно з кошторисом та нормативно-законодавчою базою; перевірка держзакупівель; перевірка доцільності використання матеріальних ресурсів бюджетного закладу; виявлення фактів неефективного витрачання ресурсів та нецільового їх використання; визначення ефективності управління внутрішнім фінансовим контролем. Проаналізовано діяльність Державної фінансової служби аудиту за останні п’ять років. Спостерігається поступове зниження тиску на розпорядників бюджетних коштів. Перевірки державного фінансового контролю замінюють аудитом, який спрямований на попередження порушень та їх недопущення у діяльності бюджетної установи, надання рекомендацій щодо організації ефективного внутрішньогосподарського контролю. Зростання правопорушень також може свідчити про різне трактування та нечітке розуміння нормативних документів, тому саме вдосконалення законодавчої бази державної аудиторської служби, розвиток методичного інструментарію, стандартизація державного фінансового аудиту повинні сприяти усуненню цих недоліків. Для оцінки ефективності фінансово-бюджетного контролю може бути використано низку показників ефективності роботи інспекторського складу органу фінансово-бюджетного контролю. Вирішення основних проблем може бути досягнуте лише завдяки розробленій стратегії вдосконалення, яка має відповідати вимогам сучасності та спиратися на прийняті у всьому світі норми. Необхідність упровадження норм міжнародних стандартів у національні стандарти зумовлена необхідністю підвищення ефективності діяльності державного фінансового аудиту, підвищення його результативності, прозорості, формування довіри суб’єктів аудиторської перевірки. Особливо це стає актуальним в умовах реформування місцевого самоврядування та територіальних органів виконавчої влади. Фінансовий контроль бюджетної сфери, що здійснюється державою, служить інструментом виявлення неефективного використання нефінансових та фінансових ресурсів бюджетної організації, недотримання або неправильного трактування законодавчої бази, нецільового використання грошових коштів.

Проблема ефективного формування та управління державними фінансовими ресурсами стає значно важливішою в умовах їх нестачі, яка викликана дією світової фінансової кризи та сучасних політичних обставин. Війна, окупація частини України, кризові процеси в економіці значно зменшили надходження фінансових ресурсів країни. Вплинули на це також зміни в оподаткуванні, зменшення доходів підприємств та фізичних осіб.

Повідомлення студента зосереджено на проблемах формування фінансових ресурсів та на факторах, що впливають на ефективність цього процесу в сучасних умовах.
Сообщение студента посвящено проблемам формирования финансовых ресурсов и факторам, влияющим на эффективность этого процесса в современных условиях.
Student's message focuses on the problems of financial resources formation and on the factors influencing the effectiveness of this process in modern conditions.

Баскаков, А. Ю. Бюджетний менеджмент у механізмі управління фінансовими ресурсами держави : дис. ... канд. екон. наук : 08.00.08 / А. Ю. Баскаков. - Чернгів, 2017. - 299 с.
Дисертація присвячена теоретичному узагальненню та вирішенню важливого наукового завдання, що полягає в розвитку теоретичних положень та удосконаленні науково-методичних підходів до управління фінансовими ресурсами держави. У роботі систематизовано та критично проаналізовано наукові підходи до тлумачення сутності поняття «фінансові ресурси держави», удосконалено трактування управління фінансовими ресурсами держави, що ґрунтується на сітьовому методі аналізу потоків фінансових ресурсів, поглиблено дефініцію механізм управління фінансовими ресурсами держави та здійснено його структуризацію, запропоноване авторське тлумачення бюджетного менеджменту, що базується на результатах морфологічної декомпозиції даного поняття. У дисертації з’ясовано місце та роль бюджетного менеджменту в механізмі управління фінансовими ресурсами держави. Ідентифіковано проблеми становлення та висвітлено напрями розвитку бюджетного менеджменту в Україні, розвинуто науково-методичний підхід до прогнозування доходів Державного бюджету України на підставі спектрального аналізу періодичних коливань доходів бюджету. Удосконалено науково-методичні засади оцінювання ефективності управління фінансовими ресурсами держави. Розроблено заходи щодо реорганізації бюджетного менеджменту в частині інсталяції компонентів бюджетування, орієнтованого на результат. Розвинуто інструментарій таргетування залишку коштів на єдиному казначейському рахунку в частині здійснення активних операцій Державного казначейства на фінансовому ринку України. Запропоновано науковий підхід до формування конфігурації державних фінансових гарантій за кредитами, залученими суб’єктами господарювання.
В диссертационной работе осуществлено теоретическое обобщение и найдено новое решение важного научного задания, которое состоит в развитии теоретических положений и совершенствовании научно-методических подходов к управлению финансовыми ресурсами государства. В работе систематизированы и критически проанализированы научные подходы к толкованию сущности понятия «финансовые ресурсы государства» с акцентированием внимания на широком и узком подходах, что позволило выделить три уровня формирования финансовых ресурсов (макроуровень – уровень домохозяйств, мезоуровень – уровень субъектов предпринимательства и макроуровень – уровень государства). Усовершенствована трактовка управления финансовыми ресурсами государства, основанная на сетевом методе анализа потоков финансовых ресурсов, углубленна дефиниция механизм управления финансовыми ресурсами государства, осуществлено его структурирование и разработана этапизация процедурного механизма управления финансовыми ресурсами государства. Предложено рассматривать бюджетный менеджмент как процесс в виде последовательности определенных этапов в рамках стратегического и оперативного бюджетного менеджмента. Представлено авторское толкование бюджетного менеджмента, основанное на результатах морфологической декомпозиции данного понятия. В диссертации установлены место и роль бюджетного менеджмента в механизме управления финансовыми ресурсами государства. Идентифицированы проблемы становления и представлены направления развития бюджетного менеджмента в Украине, развит научно-методический подход к прогнозированию доходов Государственного бюджета Украины на основании спектрального анализа периодических колебаний доходов бюджета с выделением трендовой, периодической и случайной компонент. Такой подход позволяет принять превентивные меры для покрытия кассовых разрывов с целью обеспечения бесперебойного финансирования выполнения функций государства. В диссертации аргументирована целесообразность оценки эффективности управления финансовыми ресурсами государства на основе последовательной реализации пяти этапов: целевого, параметрического, расчетно-аналитического, факторного и рекомендательного, с последующим осуществлением непрерывного мониторинга совокупности индикаторов результативности и экономичности использования финансовых ресурсов с проведением бенчмаркинга эффективности на основе эталонного тестирования индикаторов и определения мультипликативного эффекта расходов. Разработаны мероприятия по реорганизации бюджетного менеджмента в части инсталляции компонентов бюджетирования, ориентированного на результат. Представлено структурно-логическую схему реорганизации бюджетного процесса на основе внедрения бюджетирования, ориентированного на результат. Актуализировано применение инструментария таргетирования остатка средств на едином казначейском счете в части осуществления активных операций Государственного казначейства на финансовом рынке Украины. Предложен научный подход к формированию конфигурации государственных финансовых гарантий по кредитам, привлеченным субъектами хозяйствования. Разработана схема принятия решения о предоставлении государственной финансовой гарантии в части исчисления платы за предоставление гарантий, обоснована необходимость создания государственного гарантийного учреждения, расширение круга мероприятий, направленных на минимизацию экономических последствий дефолта заемщика, увеличение арсенала методов управления просроченной задолженностью за счет прямой продажи государственному инвестиционному фонду или государственной факторинговой компании, а также секьюритизация задолженности.
In the work it is systematized and critically analyzed the scientific approaches to the interpretation of the essence of the concept of "financial resources of the state", the treatment of the management of financial resources of the state, which is based on the network method of analysis of flows of financial resources, is improved, the definition of the mechanism of management of financial resources of the state is considered more deeply and its structure is created, the author's interpretation budgetary management, based on the results of the morphological decomposition of this concept, is offered. In the dissertation the place and role of budgetary management in the mechanism of financial resources management of the state are determined. The problems of formation are identified and the directions of development of budget management in Ukraine are highlighted, the scientific methodical approach to forecasting incomes of the State Budget of Ukraine has been developed on the basis of spectral analysis of periodic fluctuations of budget revenues. The scientific and methodological principles of evaluating the efficiency of the management of financial resources of the state are improved. Measures have been developed to reorganize budget management in terms of installing result-based budgeting components. The toolkit for targeting the balance of funds on a single treasury account has been developed as part of the active operations of the State Treasury on the financial market of Ukraine. The scientific approach to the formation of the configuration of state financial guarantees for loans attracted by economic entities is proposed.

1. Послуги EY у сфері проектного фінансування, інфраструктури та державно–приватного партнерства: сайт компанії : ТОВ «Ернст енд Янг». Електронний ресурс режим доступу: URL: https://www.ey.com/ Publication/vwLUAssets/ey-ppp-ukraineukr/$FILE/ey-ppp-ukraine-ukr.pdf 2. Про державно-приватне партнерство : Закон України від 1 липня 2010 р. № 2404-VI. Верховна Рада України. Електронний ресурс режим доступу: URL: http:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/2404-17. 3. Павлюк К. В., Павлюк С. М.Сутність і роль державно-приватного партнерства в соціально-економічному розвитку держави. Наукові праці КНТУ. Економічні науки. 2010 р. 4. Про затвердження Положення про проекти із пріоритетних напрямів соціально-економічного та культурного розвитку (національні проекти) [Електронний ресурс] : Постанова Кабінету Міністрів України від 08.12.2010 № 1255. Електронний ресурс режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1255-2010-%D0%BF. 5. Тринчук С.В. Державно-приватне партнерство – теоретичне осмислення феномену. Економіка та держава. 2009. №11. С. 208-211.
Першочергове завдання для держави при створенні фінансового механізму державно-приватного партнерства є пошук найбільш ефективних методів співпраці з бізнесом, вирішення проблем, через які кожна із сторін хоче отримати більше прав та взяти на себе якомога менше ризиків та зобов’язань. Врегулювання даного конфлікту інтересів спрямоване на забезпечення результативності функціонування, формування необхідного підґрунтя для стабільного розвитку національної економіки.

Дисертаційна робота присвячена удосконаленню теоретичних засад та науково-методичних підходів до формування фінансової безпеки під впливом залучення кредитних ресурсів міжнародних фінансових організацій. У роботі удосконалено науково-методичний підхід до визначення сутності поняття фінансової безпеки держави; визначено, які найбільш суттєві загрози існують для фінансової системи на сучасному етапі розвитку; розроблено модель взаємозв’язку та впливу кредитних ресурсів міжнародних фінансових організацій на рівень фінансової безпеки держави, який має характер боргової спіралі; розроблено новий підхід до оцінки боргової безпеки з врахуванням міжнародного досвіду, який базується на систематизації показників в розрізі напрямів дослідження: платоспроможності, ліквідності, внутрішньої заборгованості та зовнішньої заборгованості країни; проведено дослідження, яке дозволило оцінити тісноту зв’язку між обсягами залучених кредитів від міжнародних фінансових організацій та офіційними резервними активами Національного банку України, офіційним курсом гривні до долара США й станом Державного бюджету України; для обґрунтування взаємозв’язку між економічним зростанням країни та макроекономічними параметрами був здійснений аналіз, що ґрунтується на застосуванні моделі Солоу; запропоновано науково-методичне забезпечення до оцінки фінансової безпеки держави з врахуванням міжнародного досвіду; розроблено науково-методичний підхід, який дозволяє визначити максимально допустимий рівень зовнішнього державного боргу до ВВП з урахуванням забезпечення мінімального рівня фінансової безпеки держави; обґрунтовано необхідність впровадження в Україні Агентства з питань управління державним боргом.
Диссертационная работа посвящена совершенствованию теоретических основ и научно-методических подходов к формированию финансовой безопасности под влиянием привлечения кредитных ресурсов международных финансовых организаций. При определении сущности финансовой безопасности предложено понимать ее как состояние финансовой системы, которое демонстрирует степень защищенности достаточным количеством финансовых ресурсов государства для удовлетворения потребностей и выполнения существующих обязательств, а также защищенность интересов субъектов на всех уровнях финансовых отношений от внутренних и внешних угроз, которые являются основным препятствием эффективному использованию денежных ресурсов, а также обеспечивает финансовые условия для стабильного социально-экономического развития страны и ее устойчивость к финансовым шокам. В работе были охарактеризованы методологические основы влияния кредитных ресурсов международных финансовых организаций на финансовую безопасность государства и экономический рост страны, на основе чего была систематизирована и установлена взаимосвязь между основными элементами государственного сектора экономики Украины, экономическим ростом и финансовой безопасностью. В рамках исследования был предложен новый подход к оценке долговой безопасности с учетом международного опыта, который предполагает систематизацию показателей в разрезе четырех направлений (платежеспособности, ликвидности государства, внутренней задолженности и внешней задолженности государства). Полученные результаты показали, что обобщающая оценка внутренней задолженности в течение последних лет имела более опасный уровень по сравнению с внешней. Автором было проведено исследование, которое позволило оценить целесообразность привлечения новых кредитных ресурсов от международных финансовых организаций, и их прогнозных значений путем применения анализа временных рядов на основе фильтрации сезонной компоненты, который позволяет выявить основные тенденции макроэкономических показателей и тесноту связи между ними. Установлено, что с увеличением объема международных резервов и ростом величины обменного курса, необходимость привлечения международных кредитов увеличится, однако противоположную тенденцию показывает рост дефицита бюджета. Для обоснования взаимосвязи между экономическим ростом страны и макроэкономическими параметрами (в том числе внешним долгом) был предложен подход, основанный на применении модели роста Солоу, а также предусматривает построение уравнения зависимости на основе использования производственной функции Кобба-Дугласа. Проведенный регрессионный анализ показал различное влияние внешнего долга на результативный показатель среди стран с переходной экономикой. Автором был предложен новый подход к оценке финансовой безопасности с учетом международного опыта, который предусматривает разделение показателей на группы прямого и косвенного влияния. Полученные результаты указывают на то, что обобщающая оценка показателей прямого воздействия была ниже, чем опосредованного. В работе предложена экономико-математическая модель, которая позволяет определить максимально допустимый уровень внешнего государственного долга к ВВП с учетом обеспечения минимального уровня финансовой безопасности страны. В результате применения предложенного подхода было определено, каким должен быть минимально допустимый уровень финансовой безопасности, который сопровождается полученным максимальным внешним государственным долгом. Также автором выделены новые направления повышения эффективности политики управления кредитными ресурсами МФО в системе обеспечения финансовой безопасности Украины, среди которых главным является создание и введение в действие Агентства по управлению долговыми обязательствами Украины.
In this thesis a scientific-methodical approach to the definition of the essence of the concept of financial security was improved; it was determined which of the most significant threats exist for the financial system at the present stage of development; a model of interconnection and influence of credit resources of International financial organizations on the level of financial security, which has the character of the debt spiral, was developed; a new approach to the assessment of debt security has been developed taking into account international experience, which is based on the systematization of indicators in terms of research directions: solvency, state liquidity, domestic indebtedness and external indebtedness of the state; a study has been carried out that allowed assessing the tightness of the link between the volume of borrowed loans from the International financial organizations and the official reserve assets of the National Bank of Ukraine, the official rate of hryvnia to the US dollar and the state of the State Budget of Ukraine; an analysis based on the application of the Solow model was made to justify the relationship between the country's economic growth and macroeconomic parameters; scientific and methodological support was provided for the assessment of financial security taking into account international experience; the scientific-methodical approach was developed, which allows to determine the maximum allowable level of external state debt to GDP taking into account the provision of a minimum level of financial security; the necessity of implementation in Ukraine of the Agency on public debt management was substantiated.

Постол, Н. В. Фінансове забезпечення розвитку фермерських господарств України : магістерська робота : 072 Фінанси, банківська справа та страхування / Н. В. Постол ; керівник роботи Парубець О. М. ; Національний університет «Чернігівська політехніка», кафедра фінансів, банківської справи та страхування. – Чернігів, 2020. – 79 с.
Об’єктом дослідження випускної кваліфікаційної роботи виступає діяльність фермерських господарств в Україні. Предметом дослідження є сукупність фінансових відносин, що виникають між фермерськими господарствами, органами державної виконавчої влади та місцевого самоврядування в процесі фінансового забезпечення розвитку фермерства в Україні. Метою роботи є дослідження існуючих проблем у фінансовому забезпеченні розвитку фермерських господарств України та розробка заходів спрямованих на зростання їх власних, позикових і залучених фінансових ресурсів. Для досягнення даної мети поставлено такі завдання: дослідження теоретичних аспектів фінансового забезпечення фермерських господарств; визначення напрямків державної аграрної політики; державної політики фінансового забезпечення розвитку фермерських господарств; ознайомлення з основними положеннями нормативно-законодавчих актів в сфері регулювання діяльності фермерських господарств; аналіз фінансово-економічних показників діяльності фермерських господарств в Україні та обсягів державної фінансової підтримки їх розвитку; дослідження зарубіжного досвіду фінансового забезпечення розвитку фермерських господарств; виявлення проблем у фінансовій діяльності та фінансовому забезпеченні вітчизняних фермерських господарств; здійснення економічного обґрунтування заходів спрямованих на удосконалення фінансового забезпечення вітчизняних фермерських господарств. Одержані результати можуть бути органам державної виконавчої влади та самоврядування, а також суб’єктами аграрного сектору України.
The aim of the work is to study the existing problems in the financial support of the development of farms in Ukraine and to develop measures aimed at increasing their own, borrowed and attracted financial resources. To achieve this goal, the following tasks are set: study of theoretical aspects of financial support of farms; determination of directions of the state agrarian policy; state policy of financial support for the development of farms; acquaintance with the basic provisions of normative-legislative acts in the field of regulation of activity of farms; analysis of financial and economic indicators of farms in Ukraine and the amount of state financial support for their development; research of foreign experience of financial support of development of farms; identification of problems in financial activities and financial support of domestic farms; implementation of economic justification of measures aimed at improving the financial security of domestic farms. The obtained results can be bodies of state executive power and self-government, as well as subjects of the agricultural sector of Ukraine.

Доведено, що забезпечення фінансової грамотності населення є досить актуальним завданням в Україні, що пояснюється: інверсійністстю економічної трансформації (протилежністю переходів від загального одержавлення власності до розвитку різноманіття її форм, від державної монополії до включення конкурентних принципів, від директивно-планових цін до вільного ціноутворення і т. ін.) та поширенням глобалізації як складного, багатогранного процесу, який охоплює усі боки суспільного розвитку і втілюється у зростаючій взаємозалежності країн світу в результаті формування єдиного всесвітнього господарського організму. Визначено, що у процесі розгортання фінансової глобалізації посилюються ознаки фінансової нестабільності: зміна валютних режимів; зростання обсягів міжнародних потоків капіталу, обсягів ризикових операцій, збільшення швидкості поширення інформації; якісні зміни у структурі міжнародних потоків капіталу, що спричинили мобільність капіталів; приналежність суб’єктів фінансового ринку до різних національних економічних систем, що збільшує рівень ризику фінансових операцій та зумовлює зростання нестабільності глобального фінансового простору. Доведено посилення ролі фінансового консалтингу в контексті розвитку ринку фінансових послуг та уточнено, що під фінансовим консалтингом розуміють комплекс заходів, спрямованих на підвищення ефективності фінансового управління та вирішення таких основних завдань: формування фінансової політики; проведення фінансової експертизи; пошук джерел фінансових ресурсів; аналіз і підвищення поточної фінансової ефективності діяльності суб’єктів господарювання; зміцнення фінансового становища, досягнення фінансової стійкості і незалежності суб’єктів господарювання; оптимізація управління капіталом організації; оптимізація фінансових відносин з клієнтами і кредиторами, з господарюючими суб’єктами, державними органами; оптимізація управління податками, бухгалтерського та управлінського обліку; упровадження передових методів фінансового менеджменту в умовах невизначеності та ризиків.

Дослідження присвячено теоретико-методологічному аспекту щодо забезпечення фінансової спроможності та потенціалу держави, регіонів, об’єднаних територіальних громад в умовах децентралізації влади. Зазначено, що упровадження децентралізації як інструменту державної регіональної політики має на меті змінити систему управління громадами та систему адміністративно-територіального устрою країни, а також досягти покращення становища громадян незалежно від місця їх проживання. Проголошена спрямованість такого інструменту на вирішення питань регіонального та місцевого розвитку означає, що в суспільстві існують очікування відповідних ефектів уже в короткостроковій перспективі: децентралізація на користь громад змінює розподіл повноважень, запроваджує механізми акумулювання бюджетних ресурсів; громади мають більше можливостей реалізовувати власні стратегії розвитку, спираючись на організаційний та матеріально-фінансовий потенціал.

Важливе місце у розвитку фінансового сектору країни й забезпеченні економічного зростання держави займає ринок цінних паперів. Досить ліквідний та надійний, він слугує індикатором інвестиційного клімату в країні, сприяє залученню фінансування в перспективні галузі промисловості, дає змогу мінімізувати та диверсифікувати ризики діяльності інвесторів. Різноманітність «запитів» інвесторів зумовлює розвиток ринку та появу нових фінансових інструментів, синтетичних та гібридних цінних паперів. Безперечною є важливість розвитку ринку цінних паперів за забезпечення сталого економічного розвитку країни та добробуту громадян. Фондовий ринок України має значний потенціал до розвитку, а вирішення наявних проблем дасть змогу забезпечити залучення до економіки країни додаткові інвестиційні ресурси. Посилення позицій вітчизняного фондового ринку та його інтеграція до світового фінансового простору створять додатковий великий потік іноземних інвестицій у країну, що стане основою для зростання багатьох галузей економіки.

У роботі досліджуються категорії «пенсія», «пенсійне забезпечення», «пенсіонер», «пенсійна система». Розглядається історія пенсії та її зміни із розвитком держав, а також, як при цьому змінювалася й ідеологія пенсії. Досліджуються різні підходи науковців щодо визначення понять «пенсія» і «пенсійне забезпечення» та розглядаються відмінні ознаки пенсійного забезпечення (пенсійне законодавство, що встановлює коло забезпечуваних осіб, які мають право на певні види пенсій; джерела фінансування певних видів пенсій; умови пенсійного забезпечення; розміри видів пенсійного забезпечення; органи управління пенсійного забезпечення). Аналізується пенсійна система, яка є відкритою і постійно перебуває під впливом різних зовнішніх чинників, а саме: політичних, демографічних, макро та мікроекономічних, соціальних, трудових, пенсійних. Розглядаються національні моделі пенсійного забезпечення: за особливостями формування фінансових ресурсів (солідарна та накопичувальна система); за структурною побудовою (державне та недержавне пенсійне забезпечення); за стратегіями (солідарна, накопичувальна та змішана стратегія пенсійного забезпечення). Розглядається сучасна пенсійна система України, яка містить у собі відносини по формуванню, призначенню і виплаті пенсій в трирівневій пенсійній системі. Акцентується увагу на те, що сьогодні в Україні функціонують лише перший і третій рівні. Проте, третій рівень (недержавне пенсійне забезпечення) не є ефективним і не користується довірою громадян України. Автори висловлюють свою думку з приводу того, що є причинами цієї недовіри та, що необхідно зробити для того, аби сприяти розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення, за яких умов українці зможуть масово та добровільно користуватись НПФ, забезпечуючи собі гідні умови життя у періоді набуття статусу пенсіонер України.

Вступ: Однією з проблем сучасних законодавців у різних країнах є те, що вони намагаються регулювати об’єкт, не розібравшись у природі його походження, що, логічно, тягне й безліч помилок щодо його визначення в правовому полі. Відсутність уніфікованих визначень і чіткої класифікації віртуальних активів як інструментів для реалізації способів фінансового й управлінського обліку майна за їх фундаментальними, характерними ознаками робить практично неможливим визначення важливих для правового регулювання характеристик віртуальних активів, а отже, і їх закріплення в нормах права та встановлення належного правового режиму. Статтю присвячено вирішенню актуального та міждисциплінарного науково-прикладного завдання розроблення комплексної багаторівневої класифікації віртуальних активів. На відміну від нечисленних наявних класифікацій, які сконцентровані на фрагментах феномену віртуального активу та вибіркових способах його застосування, у статті запропоновано всеосяжне бачення співвіднесення усіх відомих видів віртуальних активів, що дозволяє говорити про комплексність класифікації, поданої у цій статті. Мета дослідження: Розробити та обґрунтувати комплексну багаторівневу класифікацію усіх відомих видів віртуальних активів, що дозволяє вирішити міждисциплінарне науково-прикладне завдання систематизації віртуальних активів для подальшого вироблення єдиного підходу до регулювання відносин, об’єктами яких виступають віртуальні активи різних видів. Матеріали та методи: Для дослідження природи віртуальних активів і розроблення комплексної класифікації було використано комплекс методів наукового дослідження: аналіз, зокрема аналіз причинно-наслідкових зв’язків, синтез, порівняльний метод, метод узагальнення, систематизації й інтерпретації результатів та індукція. Результати: Окреслено триєдину природу віртуальних активів: технологічну, економіко-правову й інформаційно-прикладну. Ця класифікація віртуальних активів дозволить визначити перспективні інструменти для цілей обліку майна та прав. На відміну від інших відомих підходів до розрізнення віртуальних активів, у яких раніше необґрунтовану «першість» посідали криптоактиви (або криптовалюти), автор уперше виокремлює групу токенізованих активів. Саме ця група, завдяки наявності прямого зв’язку з майном, дозволяє вести облік, а також здійснювати переоблік майна та прав у сучасних цифрових системах обліку – децентралізованих інформаційних платформах на базі технології розподіленого реєстру (блокчейн), тоді як за допомогою криптоактивів, через відсутність прямого зв’язку з майном, неможливо вести цей облік. Автор серед віртуальних активів виокремлює цифровий актив й аналізує сутнісно-смислові особливості поняття «цифровий актив». В основу цифрового активу покладено унікальний інформаційний ресурс як первинний актив і властивість похідності від реального активу, що радикально відрізняє цифровий актив від інших видів віртуальних активів. Усе це дозволяє його розглядати як ефективний інструмент для реалізації способів фінансового й управлінського обліку майна. Отже, власники цифрового активу можуть здійснювати у новий спосіб облік своїх майнових і особистих немайнових прав. Ґрунтуючись на властивостях цифрового активу, автор виокремлює інші види віртуальних активів: поліактив і моноактив, із відповідними прикладами. Наводить характеристику їх властивостей і структурованих елементів, співвідносячи їх із характеристиками цифрового активу, а також пропонуючи чіткі та добре відомі фінансово-правові аналогії із реалізації взаємних зобов’язань між сторонами у традиційному правочині. У статті вперше запропоновано систематизацію семи властивостей і параметрів токенізованого активу та, як наслідок, опис властивостей трьох різновидів токенізованого активу: моноактиву, поліактиву та цифрового активу. Це дозволило подати різновиди віртуальних активів у вигляді трирівневої класифікації, в основі якої знаходиться комплексність природи віртуальних активів. У авторській класифікації виокремлено сім різновидів віртуальних активів і наведено їхню характеристику. Висновки: Загалом запропонований підхід до класифікації дозволяє дати наукову відповідь на питання про те, на якій підставі співвіднести між собою безліч відомих видів віртуальних активів і як віднести до них правовий режим держави. Ці розробки будуть корисні для законодавця практично будь-якої держави, державних органів фінансового, податкового та банківського контролю, а також для приватних компаній під час постановки на баланс та обліку віртуальних активів у своїй господарській діяльності.