To see the other types of publications on this topic, follow the link: Державне урядування.
Journal articles on the topic 'Державне урядування'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Державне урядування.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Савон, К. В. "Поняття «діджиталізація» в контексті цифрового уряду." Актуальні проблеми політики, no. 67 (May 25, 2021): 107–11. http://dx.doi.org/10.32837/app.v0i67.1159.
Full textAbstract:
У статті досліджено поняття «діджиталізація», «автоматизація», «оцифровка даних», «цифрова трансформація», «електронне урядування» та «цифрове урядування». «Діджиталізація» стосується всіх сфер суспільного життя та означає новий підхід до управління державою, бізнес-структурами та комунікацією. Процес автоматизації пов’язаний з певним переходом даних в електронну форму. Таким чином, можна вважати, що це частковий процес, який не змінює сутності явища. Встановлено, що оцифровка даних є частиною процесу автоматизації. Зроблено висновок про ототожнення понять «діджиталізація» та «цифрова трансформація». Проаналізовано проект президента України В. Зеленського «Держава у смартфоні». Крім того, окрема увага у статті приділяється CDTO – посаді керівника цифрової трансформації у виконавчих органах державної влади в Україні. Наведено дані про місце України в дослідженні ООН щодо Електронного урядування за 2020 рік. Проаналізовано, які країни досягли найкращих результатів у електронному урядуванні та в яких країнах можна брати участь у виборах онлайн. Досліджена законодавча база України у регулюванні електронного урядування та наведено саме визначення поняття «електронного урядування». Поняття електронного урядування та електронної демократії були зіставлені у цій статті та визначена ієрархія між ними. Проаналізовані певні проблеми та позитивні трансформації в електронному урядуванні в Україні та наведено інформацію щодо відсутності поняття цифрового уряду в українському правовому полі. Надано визначення терміна «цифрове урядування» та наведено ключові відмінності порівняно з електронним урядуванням. Наведено ключові, на думку автора, пропозиції ООН щодо пришвидшення темпів цифрового урядування та цифрової трансформації держав. Зроблено висновок про недостатню ефективність побудови іміджу України як електронної держави у соціальних мережах через низьку цифрову гра- мотність серед населення та нерівномірне покриття Інтернетом по всій території Україні. Окремою проблемою залишається непоінформованість громадян щодо освітніх програм в Україні у сфері цифрових навичок.
2
Громико, Олена. "МОДЕРНІЗАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЙ УПРАВЛІННЯ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ." Молодий вчений, no. 1 (89) (January 29, 2020): 42–46. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-1-89-9.
Full textAbstract:
У статті доводиться, що система державного управління України постійно змінюється. Активний розвиток цифрових технологій в країні та світі впливає на інструменти взаємодії державний суспільства. Україна поступово стає цифровою державою. Нові виклики суспільства інформаційної доби змінюють діяльність органів державної влади. Швидкі темпи цифровізації суспільства сприяють переосмисленню традиційних управлінських технологій, змушують розробляти та застосувати нові механізми реалізації державної влади. Зокрема, шляхом впровадження та розвитку електронного урядування. Е-урядування названо першочерговим пріоритетом реформування системи державного управління в умовах розвитку інформаційного суспільства. Електронному урядуванню відведено роль «цифрової форми» організації державного управління. Е-урядування орієнтовано на задоволення потреб інформаційного суспільства з використанням сучасних інформаційно-телекомунікаційних технологій. Для досягнення поставлених цілей було утворено новий державний орган – Міністерство цифрової трансформації України. Головним завданням Міністерства стало забезпечення формування та реалізації державної політики розвитку інформаційного суспільства, інформатизації, цифрового розвитку, цифровізації, цифрової економіки, цифрових інновацій та технологій, електронного урядування та електронної демократії. Проаналізовано ключові ознаки базових моделей електронного урядування – E-Gov 1.0 та E-Gov 2.0. Модель електронного урядування Е-Government 1.0 орієнтовано виключно на забезпечення доступу до одержання електронних послуг громадянам через веб-ресурси органів державної влади та місцевого самоврядування. E-Gov 2.0 дозволяє державі взаємодіяти із суспільством на тих рівнях, які до того часу були або не доступними, або вкрай ускладненими. Роль держави в цьому випадку полягає в забезпеченні відкритих даних, веб-сервісів та платформи як інфраструктури. Доведено, що модель E-Gov 2.0 є більш комплексною. Вона охоплює ключові напрямки інформаційної політики держави. Таку модель використовують найрозвиненіші демократичні країни. Зроблено висновок, що результатом впровадження Україною моделі Е-Gov 2.0 стане трансформація самої системи державного управління у всіх її проявах та побудова цифрової держави.
3
Воронкова, О. М. "ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПОДАТКОВИХ ВІДНОСИН." Економічний вісник. Серія: фінанси, облік, оподаткування, no. 2 (February 27, 2018): 38–44. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5932.2.2018.38-44.
Full textAbstract:
У роботі досліджено роль держави як регулятора податкових відносин в інституціональних умовах суспільного розвитку. Розкрито сутність регулювання податкових відносин та його залежність від розвитку інституту держави. Розглянуто зміст податкових цілей держави та концепцій оподаткування. Висвітлено особливості та актуальні тенденції податкових відносин в Україні. Окреслено перспективні напрями оптимізації державного впливу на процес оподаткування в Україні на основі європейських стандартів ефективного урядування. Вказано на необхідність посилення регулюючої ролі держави у податковій сфері у вітчизняних реаліях інституціональних перетворень.
4
Міхровська, М. С. "ДЕЯКІ АСПЕКТИ МОДЕРНІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В КОНТЕКСТІ ЦИФРОВИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ." Прикарпатський юридичний вісник, no. 2 (August 31, 2021): 75–78. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i2.877.
Full textAbstract:
Міхровська М. С. Деякі аспекти модернізації державного управління в контексті цифрових трансформацій. - Стаття.
Вже більше десяти років в Україні відбуваються важливі перетворення, які, вживаючи сучасну термінологію, можна визначити як цифрові трансформації. Загалом, трансформація - це перехід від застарілих засад, принципів до чогось нового та сучасного. Тоді як цифрова трансформація - явище нового характеру, це повна зміна алгоритму спілкування між державою та громадянином за допомогою новітніх цифрових технологій, які впроваджуються в усі сфери життя суспільства. Елементами цифрових трансформацій ми можемо визначити і цифровізацію, і оцифровування, і електронне та цифрове урядування. Автор звертає увагу на сучасний стан закріплення цих явищ у законодавстві України та на недоліки наявних визначень.
Автором зауважено, що одним із небагатьох визначень, яке є в законодавстві України в цій сфері, є визначення електронного урядування. Звернено особливу увагу на те, що ця дефініція надана через призму державного управління, яке не тільки є застарілим явищем, що дісталося нам у спадок від радянського минулого, а ще і не вживається в Основному Законі. Проаналізовано, що державне управління характеризується певними особливостями, такими як визначений суб’єктний склад та специфіка у зв’язках між суб’єктами.
У статті підкреслено, що цифрова трансформація та цифрове урядування для України є новими, майже не дослідженими явищами, тоді як у багатьох інших країнах ці поняття вже давно стали невід’ємною складовою частиною повсякденного життя. Міжнародні організації також часто вживають ці терміни як синонімічні та не проводять чіткого розмежування між ними.
Автором зроблено висновки, що через ряд об’єктивно зумовлених причин ні електронне урядування, ні цифрова трансформація та її складові частини не можуть визначатися через призму державного управління, відтак необхідним є прийняття окремого закону, який би закріпив необхідні визначення у цифровій сфері.
5
Рощук, М. В. "Державне агентство з питань електронного урядування України в системі публічної влади." Наукові праці Національного авіаційного університету. Юридичний вісник "Повітряне і космічне право", no. 1 (42) (2017): 80–85.
Find full text
6
Блінова, Ганна. "Правові засади використання електронних інформаційних ресурсів в концепції цифрової держави." Проблеми сучасних трансформацій. Серія: право, публічне управління та адміністрування, no. 2 (January 5, 2022): 53–60. http://dx.doi.org/10.54929/pmtl-issue2-2021-10.
Full textAbstract:
Досліджено зміст поняття «цифрова держава». Визначено індикатори становлення в Україні системи суспільних відносин, характерних для цифрової держави. Висвітлено основні напрями формування державної політики обумовлені реалізацією потреб інформаційного суспільства, цифрового виробництва та електронного урядування в Україні. Визначено сучасний стан правового регулювання процесів формування цифрової інфраструктури України та перспективи його удосконалення відповідно до міжнародних норм. Доведено, що основне призначення державних електронних інформаційних ресурсів – це задоволення інформаційних потреб органів публічної адміністрації. Визначено загальні засади правового регулювання формування, експлуатації, модернізації, ліквідації державних електронних інформаційних ресурсів. З’ясовано основне коло державних електронних інформаційних ресурсів та органів публічної адміністрації, що є їх держателями та користувачами. Метою статті є аналіз специфіки правового регулювання суспільних відносин у сфері використання електронних інформаційних ресурсів в аспекті становлення цифрової держави в Україні. Реалізація поставленої мети передбачає вирішення низки завдань: 1) розкриття сутності поняття «цифрова держава»; 2) ілюстрація її проявів в Україні; 3) дослідження державних електронних інформаційних ресурсів як об’єкту суспільних відносин. Наукова новизна. У статті розглянуто такі елементи цифрової держави в Україні як: електронне урядування, електронне правосуддя, електронна система охорони здоров'я, електронна торгівля, цифрові робочі місця, державні електронні інформаційні ресурси та інше. Як висновок, у статті наголошується, що виявлено відсутність повноцінної електронної взаємодії між державними інформаційними ресурсами та пов’язані із нею проблеми електронного урядування; проблеми правового регулювання функціонування та використання органами публічної адміністрації державних електронних інформаційних ресурсів; доведено термінологічна не узгодженість різних нормативно-правових актів, що визначають порядок функціонування та використання державних електронних інформаційних ресурсів. Обґрунтовано необхідність розробки та нормативного закріплення загальних засад та принципів організації, функціонування, використання, зберігання державних електронних інформаційних ресурсів.
7
Клименко, С. В., and Л. С. Абабіна. "ДЕРЖАВНІ СЛУЖБОВЦІ ЯК СПЕЦІАЛЬНІ СУБ’ЄКТИ КОРУПЦІЙНИХ ЗЛОЧИНІВ." Прикарпатський юридичний вісник 2, no. 3(28) (March 25, 2020): 152–55. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v2i3(28).378.
Full textAbstract:
У статті висвітлюються особливості та проблемні питання кримінальної відповідальності державних службовців як спеціальних суб’єктів корупційних злочинів. Адаптація державної служби до стандартів Європейського Союзу зумовлює необхідність як переосмислення цілої низки теоретичних положень державної служби, так i вдосконалення її правового регулювання. Водночас доводиться констатувати, що спостерігається низький рівень інституційного розвитку державної служби, недосконалість нормативно-правової бази проходження державної служби, низький рівень підготовки держслужбовців, спеціалізації та підвищення їх кваліфікації.
Оскільки сучасне законодавство про державну службу не відповідає рівню зрілості суспільства, стратегічному курсу держави на впровадження європейських стандартів урядування, не забезпечує стабільності та престижності державної служби, суворого дотримання вимог щодо політичної нейтральності державних службовців, дотримання законодавства щодо запобігання та протидії корупції, то особливого значення набуває потреба y створенні ефективної системи нових підходів до процесів функціонування державної служби.
Проблеми, які виникають в процесі проходження державної служби в Україні, потребують невідкладного вирішення, a демократичні перетворення, що відбуваються в країні, ń нових підходів до державної служби, її проходження в умовах євроінтеграції та посилення відповідальності за неналежне виконання або перевищення службових обов’язків.
Корупція є негативним явищем, яке перешкоджає функціонуванню державного апарату, обмежує кон-ституційні права i свободи людини та громадянина, порушує принципи верховенства права. Корупційні прояви знищують морально-етичні цінності суспільства, підривають авторитет країни та дискредитують державу на міжнародному рівні.
Отже, y статті розглянуто поняття «службова особа», «державні службовці», «суб’єкти корупційних злочинів», проведено теоретико-правовий аналіз положень кримінального законодавства, які регулюють кримінальну відповідальність державних службовців за вчинення корупційних злочинів.
Аналіз законодавства показує, що державні службовці не можуть бути суб’єктами корупційних злочинів у приватній сфері управління. З огляду на положення КК України державні службовці не можуть бути віднесені до категорії осіб, які надають публічні послуги, що значно звужує коло підстав їх кримінальної відповідальності за корупцію.
8
Лікарчук, Н., О. Андрєєва, M. Кутепова, Д. Дзвінчук, and Є. Буряк. "УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ УКРАЇНИ В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ COVID-19: ІНОЗЕМНИЙ ДОСВІД, УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ." Financial and credit activity problems of theory and practice 6, no. 41 (January 10, 2022): 437–47. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v6i41.251472.
Full textAbstract:
Анотація. Предмет дослідження: складові механізмів публічного управління економікою України в умовах пандемії COVID-19. Мета дослідження: розвиток теоретичних основ і розроблення методичних рекомендацій щодо обґрунтування напрямів удосконалення механізмів публічного управління економікою в умовах пандемії COVID-19, а також формування теоретичної моделі їх використання в Україні на базі вивченого позитивного досвіду інших країн. Методологія дослідження: закони і принципи діалектичної логіки, положення економічної теорії, концепції видатних учених з проблем публічного управління та адміністрування. Використано методи системного аналізу при дослідженні сутності механізму публічного управління і його інструментарію, структурно-логічні методи — при обґрунтуваннi напрямів удосконалення наявних механізмів публічного управління. Методи аналітико-синтетичної обробки інформації та моделювання стали ключовими в побудові моделі адміністративно-правового забезпечення публічного управління Проаналізовано підходи різних науковців у галузі публічного управління щодо дефініцій «державне управління», «механізм державного управління», «публічне управління» та «механізм публічного управління». Установлено історичний зв’язок між державним управлінням і публічним управлінням, перехідною формою для якого виступало публічне адміністрування. Запропоновано структуру адміністративно-правового забезпечення публічного управління, що містить певні елементи. З’ясовано, що позитивним джерелом для формування вітчизняних моделей державного управління є досвід європейських країн, для яких питання модернізації державного управління, подолання глобальних соціально-економічних викликів і створення ефективної системи реагування є ключовими напрямками роботи. Відзначено, що у країні формується основа прогресивної трансформації системи публічного управління шляхом створення нових можливостей для формування потенціалу розвитку територіальних громад і територій, нових центрів концентрації ресурсів. Обґрунтовано структуру адміністративно-правового забезпечення публічного управління з урахуванням виокремлення об’єктів, суб’єктів, норм і форм, а також засобів захисту прав, свобод і законних інтересів приватних осіб у сфері публічного управління. Нині державні органи Україні з метою вдосконалення механізмів публічного управління економікою України у своїй діяльності повинна використовувати досвід Великобританії, а саме: активно використовувати «великі дані» для визначення ефективності державних витрат шляхом застосування практики онлайн-обстежень, зокрема на основі використання соціальних мереж. Ключові слова: публічне адміністрування, публічне управління, механізм публічного управління, децентралізація, територіальна громада, електронне урядування, економіка, Україна, COVID-19. Формул: 0; рис.: 4; табл.: 2; бібл.: 21.
9
Чернецький, С., А. Чечель, Н. Діденко, Д. Грицишен, and К. Малишев. "ФІНАНСУВАННЯ ПРОЕКТІВ ЕЛЕКТРОННОГО УРЯДУВАННЯ У КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ТА УКРАЇНІ." Financial and credit activity problems of theory and practice 4, no. 39 (September 10, 2021): 68–76. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v4i39.238799.
Full textAbstract:
Анотація. Визначено, що важливим напрямом реалізації сталого розвитку та реформи публічного управління є ефективний процес електронного урядування, який має бути забезпечений відповідним фінансуванням. Мета статті — визначення подальших можливостей фінансування електронного урядування України в рамках реалізації проєктів та реформи публічного управління з урахуванням досвіду країн Європейського Союзу для реалізації цілей сталого розвитку та цифровізації країни. Методичною базою дослідження є аналітичні дані ПРООН України, Національного агентства з питань державної служби України, Європейської Комісії, дослідження цифрового уряду Організації економічного співробітництва та розвитку. Визначено ключові фактори держави в напрямі цифрового суспільства і сталого демократичного урядування (права людини, прозорість і доброчесність, парламентська реформа, громадянське суспільство та робота з молоддю, реформа охорони здоров’я та підтримка державних закупівель, цифрова трансформація). Проаналізовано особливості фінансування Стратегії реформування державного управління України, найбільшу частку фінансування якої становить бюджетна програма «Підтримка реалізації комплексної реформи державного управління» і бюджетна підтримка ЄС. Визначено особливості фінансування електронного урядування у країнах ЄС. Обґрунтовано необхідність зовнішніх джерел фінансування цифрових проєктів в Україні через недостатнє їхнє фінансування. Визначено найбільші країни — донори з фінансування проєктів електронного урядування в Україні (Данія, Естонія, Великобританія, Швеція, Швейцарія, Німеччина і Польща). На основі дослідження європейського досвіду моделей фінансування проєктів розвитку електронного урядування визначено чинні інструменти фінансування для України (кошти спільної міждержавної стратегії розвитку, гранти, благодійність, державно-приватне партнерство) і перспективні інструменти фінансування, використання яких дозволить підвищити відкритість, прозорість та ефективність роботи державних органів і забезпечити розвиток відкритих даних. Ключові слова: електронне урядування, фінансування проєктів, цифрова трансформація, реформа публічного управління. Формул: 0; рис.: 2; табл.: 2; бібл.: 14.
10
Гнатовська, А. І. "Концепція «сервісної держави»: досвід іноземних держав та особливості впровадження в Україні в умовах цифровізації." Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 28 (July 26, 2021): 37–43. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v28i0.694.
Full textAbstract:
У статті розглянуто підходи до визначення поняття публічних послуг в європейських країнах. Охарактеризовані концепції розуміння, втілення та використання «сервісної держави» в іноземних державах та особливості надання публічних послуг. Поняття «публічної послуги» має сьогодні різні визначення та аспекти розуміння. Це означає, що, з одного боку, можна і, безумовно, потрібно досліджувати його правову природу та його сутнісні ознаки, аналізуючи в тому числі розробки вчених різних галузей права національних та зарубіжних країн. Вказується на вагомий вплив впровадження електронного урядування на процес надання послуг державою. Суспільству потрібен чіткий, простий, ясний і доступний для громадян порядок, що надає високий ступінь прозорості, стабільності та гарантованості всіх життєвих процесів, а також оптимальний обсяг нормативно-правових актів за рахунок збільшення спільності правових приписів, оптимального механізму державного управління з метою усунення дублювання функцій органів публічної влади і точного встановлення обсягу їх компетенції. Для успішного втілення концепції «сервісної держави» як ідеї та забезпечення повної реалізації всіх її переваг нашій державі, безперечно, необхідно пройти шлях наближення системи публічного адміністрування до європейських стандартів. При цьому перехід від традиційного управління до надання публічних послуг за допомогою системи електронного урядування має відбуватися поступово та супроводжуватися відповідними змінами у розвитку суспільства, що сприятиме його стабілізації. Електронний уряд закладає ідею комплексного перетворення принципів організації адміністрування державою. Упровадження порталу Дія, який призначений для реалізації права кожного на доступ до електронних послуг та інформації про адміністративні та інші публічні послуги, звернення до органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та отримання інформації з національних електронних інформаційних ресурсів, яка необхідна для надання послуг, а також для проведення моніторингу та оцінки якості послуг, дає надзвичайний поштовх та гарантую справжню реалізацію концепції «сервісної держави» в Україні.
11
Nykytiuk, Olesia. "ЗАСТОСУВАННЯ БЛОКЧЕЙН-ТЕХНОЛОГІЇ В ЕЛЕКТРОННОМУ УРЯДУВАННІ." Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, no. 1 (7) (March 18, 2020): 104–11. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2020-01-104-111.
Full textAbstract:
У статті досліджено особливості впровадження технологій розподіленого реєстру в електронному урядуванні. Великі обсяги інформації потребують нових рішень і засобів її обробки. Технологія блокчейн дає змогу реалізовувати ці завдання, забезпечуючи високий рівень захисту даних і надійності проведення транзакцій. З’ясовано, що децентралізація, яка реалізується за допомогою блокчейн-технології, якісно впливає на зниження рівня бюрократії, підвищення рівня автоматизацій процесів та зростання довіри громадян до уряду. Установлено, що блокчейн-технологію все частіше використовують провідні держави світу для оптимізації надання послуг і скорочення економічних витрат на транзакції у сфері адміністрації та регулювання міжурядових відносин. Розглянуто приклади реалізації блокчейн-технології в різних країнах світу й механізми функціонування спільно з урядами цих держав. Визначено перспективи ведення концепції цифрового самоврядування у сфері державного управління. Виявлено основні переваги та призначення нової технології в трансформації електронного урядування. Упровадження системи розподіленого реєстру для уряду впливає на скорочення економічних витрат, часу та зниження ризиків хибної обробки інформації. У статті розкрито нові можливості, які пропонує технологія блокчейн для державних установ, зокрема швидко отримувати доступ до потрібних даних й одночасно обробляти великі обсяги інформації. Також технології блокчейн потенційно можуть використовуватися як інформаційна інфраструктура для обміну інформацією між державними адміністраціями. Однією з проблем упровадження блокчейну в урядові процеси є метод реалізації технології. Засоби її застосування не є цілком досконалими й багато зусиль, щоб державні структури змогли адаптуватися під нововведення та почати функціонувати в повному обсязі.
12
Домбровська, А. В., and В. В. Марченко. "МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВПРОВАДЖЕННЯ ЕЛЕКТРОННОГО УРЯДУВАННЯ." Збірник наукових праць ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Право", no. 34 (2021): 96–101. http://dx.doi.org/10.34142/23121661.2021.34.13.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано основні функції Міністерства оборони України як центрального органу виконавчої влади. Досліджено проблему реформування системи дер-жавного управління, зокрема сектора оборони України. Метою статті є вирішення проблеми впровадження електронного урядування в управлінську систему Міністерства оборони України як ключового напряму реформування сектора оборони України. Серед заходів реформування системи державного управління визначено децентралізацію функцій держави та бюджетних ресурсів, відкритість, прозорість та підзвітність державних органів, а також впровадження електронного урядування – форми організації державного управління, яка сприяє підвищенню ефективності, відкритості та прозорості діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з використанням інформаційно-телекомуніка-ційних технологій для формування нового типу держави, орієнтованої на задоволення потреб громадян. Запропоновано впровадження електронного урядування в сферу елект-ронних систем обліку матеріально-технічних ресурсів Збройних сил України, створення електронного реєстру військовозобов’язаних, електронного документообігу
13
Sychenko, Viktor, Olga Martynenko, and Sergyi Yakimenko. "Становлення та удосконалення механізмів інноваційного розвитку державного управління в Україні." Public Administration and Regional Development, no. 9 (September 8, 2020): 796–816. http://dx.doi.org/10.34132/pard2020.09.06.
Full textAbstract:
В статті досліджуються теоретичні підходи та практичний досвід становлення механізмів інноваційного розвитку державного управління в Україні. Зокрема, обгрунтовано підхід до формування механізмів інноваційного розвитку державного управління в країні. Крім того дослідження містить аналіз існуючих механізмів інноваційного розвитку державного управління. Розглянуто електронне врядування, як один з напрямів інноваційного розвитку електронного державного управління в державі. Уточнено класифікацію реальних проектів державно-управлінських інновацій.
Доведено що адміністративна реформа реалізується як концептуально-модельний процес, вона орієнтує трансформацію органів державної влади на реалізацію науково обґрунтованої моделі державного управління, що має конституюватися в результаті системних інновацій.
Показано що стратегія розвитку електронного урядування у контексті інноваційного процесу адміністративного реформування має полягати у проектуванні інформаційно-технологічних змін діяльності органів державної влади як механізму реалізації процесу переходу на модель публічного управління, і лише на цій основі вирішувати проблеми забезпечення доступності якісних державних послуг.
В статті доведено що науковці вважають метою інноваційної перебудови системи органів влади не просто галузеву ефективність, оптимізацію процесу прийняття і реалізації управлінських рішень, а «реалізацію основних функцій інноваційного державного управління», до яких насамперед доцільно віднести стратегічне планування і прогнозування; інтеграцію та координацію дій усіх суб’єктів, зацікавлених в інноваціях.
На основі проведеного дослідження визначено, що важливе значення має формування інноваційної інфраструктури, яку можна розглядати як інтегруючий механізм, що об’єднує в єдине ціле діяльність органів державної влади та інноваційні технології.
14
Муза, О. "Особливості реалізації принципу належного урядування у публічному адмініструванні." Юридичний вісник, no. 6 (February 16, 2021): 83–89. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i6.2033.
Full textAbstract:
У статті досліджено особливості реалізації принципу належного урядування в публічному адмініструванні.
Автором підкреслено, що принцип належного урядування є засад-ничим у контексті вирішення управлінських завдань у разі виникнення проблем співвідношення публічного та приватного інтересів у публічному адмініструванні. Крім правових вимог до належного публічного адміністрування, принцип належного урядування містить вимоги організації взаємовідносин суб'єкта адміністрування та приватної особи. Це включає такі додаткові характеристики принципу належного урядування: підтримка взаємовідносин органів публічної адміністрації із зацікавленими сторонами в підготовці майбутніх управлінських рішень, що реалізує одночасно принципи прозорості, відкритості та пар-тисипативності публічного управління; у процесі створення органів публічної адміністрації (органів виконавчої влади) необхідно чітко формулювати їхню мету та цілі діяльності, аби це відповідало реальним потребам держави і суспільства, очікуванням населення, соціальних груп, приватних колективних утворень, конкретної приватної особи; забезпеченість сфер публічного адміністрування сучасними інформаційно-технічними програмами, що дасть змогу максимально знизити можливе чиновницьке свавілля шляхом алгоритмізації управлінської діяльності; пошук людського потенціалу для реалізації цілей та завдань публічного управління; підготовка вищих керівних кадрів держави; законодавче регулювання етичної поведінки публічних службовців.
Сформульовано особливості реалізації принципу належного урядування в публічному адмініструванні: є спеціальним галузевим принципом організації публічного адміністрування в державі; складає сукупність вимог, що висуваються до держави як демократичної та правової у сфері організації належної управлінської діяльності у різних сферах суспільного життя держави і суспільства, соціальної комунікації між державою і приватною особою, соціальними групами, колективними утвореннями; є міждисциплінарним принципом; застосування необмежене виключно конституційним та законодавчим регулюванням, передбачає організаційні механізми адміністрування; реалізація забезпечується іншими принципами публічного управління, що в сукупності характеризують належність («good») публічного адміністрування; «належність» публічного адміністрування нерозривно пов'язана з організаційними, інститу-ційними, кадровими, фінансовими та матеріально-технічними можливостями держави з організації цілісної системи публічного управління та окремих сфер публічного адміністрування; рівень соціальних відносин та соціальна затре-буваність у прийнятті управлінських рішень є фактором впливу на визначення стратегічних завдань публічного адміністрування у майбутньому.
15
Belousov, Alexander Sergeevich, Vitaliy Vitaliyovych Gaitan, and Inna Borysivna Kryvdina. "ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ УКРАЇНО-ЕСТОНСЬКИХ ВІДНОСИН У 1991 - 2021 РР." Філософія та політологія в контексті сучасної культури 13, no. 2 (December 25, 2021): 56–65. http://dx.doi.org/10.15421/352125.
Full textAbstract:
Актуальність обраної тематики обумовлена важливістю поглиблення та подальшого розвитку двостороннього співробітництва між Естонією та нашою державою у таких сферах як політика, економіка, освіта, наука та культура. Естонська республіка має однакове радянське минуле з Україною й так само як й наша держава виборола собі незалежність від радянського ярма у кінці ХХ ст. це стало ключовою передумовою складання між двома державами дружніх дипломатичних відносин, які підтверджені чисельними двосторонніми договорами про співробітництво у суспільно-політичній, соціально-економічній, культурній та в інших сферах. Метою дослідження є дослідження особливостей становлення та подальшого розвитку україно-естонських відносин з 1991 року до 2021 року.Естонія є надійний партнер та союзник України. Естонія та Україна підписали 72 двосторонні угоди про співпрацю та дружбу.Ключовими напрямками співпраці між Естонією й Україною є: сприяння зміцненню демократії; розвиток торгівельних зв’язків; запровадження електронного урядування та належного врядування; розвиток цифровізації, кібербезпеки в нашій державі; підтримка бізнес-середовища; підвищення якості освіти; гуманітарна та військова допомога Україні.Естонія сприяє вступу України в НАТО та до Європейського Союзу. З метою підтримки демократичного розвитку в Україні Естонія підписала ряд двосторонніх договорів із іншими державами.Поглиблення тісної співпраці між Естонією й Україною та врахування естонського досвіду у сфері електронного урядування дозволило реалізувати в нашій країні проекти «Держава в смартфоні» та Trembita. Запровадження цих проектів в нашій державі сприяли прискоренню процесу впровадження електронних послуг; подоланню негативних проявів корупції при наданні публічних послуг; створенню умов для розвитку належного врядування.
16
Шарапова, Олена, and Олександр Зленко. "РОЗВИТОК ЕЛЕКТРОННОГО ДОКУМЕНТООБІГУ В СПОЛУЧЕНИХ ШТАТАХ АМЕРИКИ." Молодий вчений, no. 6 (94) (June 30, 2021): 79–82. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-6-94-18.
Full textAbstract:
У даній роботі розглядаються особливості впровадження системи електронного документообігу в США та становлення і подальшого реформування законодавчої бази США, що регулює електронний документообіг, як частину електронного урядування. В основу процесу трансформації відносин між державою та суспільством було налагоджено інформаційно-комунікаційних технологій з метою створення нових організаційних і економічних структур, розвиток орієнтованих на споживача підходів у наданні державних послуг. Розглянуто сучасний етап розвитку електронного документообігу як основну складову державного управління електронного урядування. Реалізація концепції електронного уряду підвищує ефективність роботи державного апарату, сприяє розвитку економіки, а також створює передумови для формування нової моделі демократії – цифрової демократії.
17
Зайченко, В. В. "ІНСТРУМЕНТИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ РОЗВИТКУ ПРОЦЕСІВ ІНТЕЛЕКТУАЛІЗАЦІЇ ТА ЦИФРОВІЗАЦІЇ В РЕАЛЬНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ." Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, no. 59 (June 18, 2020): 42–48. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-59-06.
Full textAbstract:
Мета статті полягає в обґрунтуванні дієвих сучасних інструментів реалізації державної політики, спрямованої на стимулювання розвитку процесів інтелектуалізації та цифровізації в реальному сек-торі економіки України як тенденцій, орієнтованих на зміцнення технологічної конкурентоспроможності національної економіки. Ідентифіковано чинники, що мають вплив на розвиток інтелектуалізації та циф-ровізації економіки України. Охарактеризовано сучасні умови, за яких формується державна політика розвит-ку інформаційної економіки в Україні. Представлені результати рейтингування окремих країн світу за міжнародними індексами, що враховують оцінку індикаторів цифрової економіки та суспільства знань та результати кореляційного аналізу міжнародних індексів для 20 країн світу. Визначено стратегічні пріоритети державної політики забезпечення розвитку процесів інтелектуалізації та цифровізації в реальному секторі економіки України. Обґрунтовано особливості та визначено пріоритетні сфери інтелектуалізації та циф-ровізації базових видів економічної діяльності в Україні. Акцентовано на загрозах на шляху цифрової транс-формації і технологічної перебудови України, які передусім стосуються неготовності суспільства до пов-ноцінного використання цифрових технологій, низької технологічної готовності бізнесу, незахищеності даних і недостатнього забезпечення кібербезпеки держави, незрілості ринку інтелектуальної власності та ненадій-ності захисту інтелектуальних продуктів. На основі проведених досліджень доведено, що стратегічні пріоритети України на шляху її становлення як технологічно спроможної держави лежать у трьох площинах: 1) формування цифрового суспільства, що базується на знаннях і нових технологіях; 2) створення цифрової держави на засадах електронного урядування та електронної інклюзивної демократії; 3) запровадження циф-рового бізнесу в межах єдиного цифрового ринку.
18
Терещенко, О. А. "ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ ЕЛЕКТРОННОГО УРЯДУВАННЯ СУДОВОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ." Juridical science, no. 2(104) (July 15, 2021): 334–41. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-104-2.37.
Full textAbstract:
На сьогоднішній день, тема публічного адміністрування електронного урядування судової влади в Україні по справжньому викликає особливий науковий інтерес. Зарубіжний досвід розвинених демократичних країн світу відіграє особливу роль, оскільки дозволяє перейняти позитивні напрацювання будь якої сфери публічно-правових відносин для нашої держави. Україна вже почала етап публічного адміністрування електронного урядування судової влади, однак як і будь яка «молода» система вона має ряд недоліків, які необхідно виправляти. Розвиток сучасних комп’ютерних технологій розвивається надпотужними темпами, що на сьогоднішній день вже дозволяє замінити механічну людську працю. Тому хочемо ми того, чи ні інформатизація та технологізація усіх сфер публічного адміністрування являється необхідним етапом становлення та розвитку нашого суспільства. Зарубіжний досвід сусідніх країн світу, дозволяє нам рівнятися на них та переймати їхній досвід. Так, становлення публічного адміністрування електронного урядування судової влади викликає закономірний інтерес у таких державах, як Австрія, Велика Британія, Німеччина, Польща, Естонія, Норвегія в яких електронне судочинство вже здійснюється на досить високому рівні. Метою статті є розкриття тематики зарубіжного досвіду публічного адміністрування електронного урядування судової влади. В статті визначено, що запозичення та впровадження позитивного зарубіжного досвіду публічного адміністрування електронного урядування судової влади для України включає виокремлення деяких аспектів електронної діяльності судових органів сучасних, демократичних країн світу й застосування їх у вітчизняній судовій системі, зокрема ми виділили для запозичення досвід Естонії так він найбільше підпадає під втілення таких важливих аспектів як: економія грошей (довгострокова), економія часу економія простору, надання розширеного доступу до суду для суддів, адвокатів та учасників судових процесів. Зроблено висновок, що впровадження за- рубіжного досвід публічного адміністрування електронного урядування судової влади для нашої держави: 1) спрощений та швидший доступ до можливий тільки за допомогою електронного урядування судової системи; 2) необхідне впровадження подання електронних заявок на судовий розгляд; 3) можливість дистанційної форми розгляду судової справи; 4) створення електронної картотеки законних проступків громадян; 5) створення ок- ремих он-лайн сторінок, де кожен може ознайомитися із матеріалами справи; 6) формування онлайн центрів з консультування громадян у сфері онлайн-правосуддя.
19
САВЧИН, МИХАЙЛО. "Чотири вершники трансформацій: ефективність правового регулювання економічних інституцій." Право України, no. 2021/04 (2021): 89. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-04-089.
Full textAbstract:
У перехідних конституційних демократіях проблема ефективності правового регулювання економічних інститутів зумовлена трансформаційними процесами в політичній, економічній, соціальній та культурній сферах. Особливо гострою є взаємодія політичних та економічних факторів у функціонуванні економічних інститутів, оскільки це методологічна проблема реалізації реформ. У статті розглядається це питання крізь призму верховенства права, належного урядування та принципів пропорційності втручання в економічні свободи з метою забезпечення економічного добробуту. Це досить абстрактне формулювання питання потребує його аналізу через призму трансформації сучасної економічної системи та переосмислення функцій держави. Метою статті є визначення основних параметрів ефективності правового регулювання економічних інститутів. Доведено, що система гарантій економічних свобод базується на конституційних цінностях, які виражають консенсус щодо цільових установок учасників економічних відносин, їх цілепокладання. Ключовими факторами цього процесу є трансформація глобалізації та регіональне економічне співробітництво між державами, що змінює їхні функції. Зближення держави та приватного сектору виражається у диджиталізації економіки та зростанні ролі штучного інтелекту в економічних процесах, що дедалі більше впливає на зміст правил і процедур на ринку. Оскільки за таких умов змінюється структура професій та зайнятості, це призводить до розширення сфери інтелектуальної діяльності людства. Ключовим фактором трансформації українського конституціоналізму є відмова від постколоніальних практик управління через відносини ієрархії. Їх змінюють відносини гетерархії, які поєднують субординацію та горизонтальні зв’язки в економічній системі. Порядок визнання норм за допомогою поєднання приватного права та публічного механізму правотворення є на порядку денному. Аналогічним чином успіх економічних реформ обумовлений існуванням незалежних інституцій, що важко уявити без політико-правової складової. До таких інструментів належать судовий контроль за конституцією, неупереджене та незалежне публічне урядування, зокрема у діяльності незалежних державних установ, які рівновіддалені від політичних інститутів і ділових кіл. Економічні структури повинні брати участь у збереженні довкілля, впровадженні новітньої структури охорони здоров’я та наданні доступних і якісних адміністративних послуг населенню. Тому цінності та настанови щодо конкурентоспроможності, належної ділової практики на ринку забезпечуються інструментами економічного конституціоналізму, регуляторної держави та демократичної підзвітності. Засобами забезпечення цього є верховенство права, незалежні державні регулятори й вимоги щодо прозорості та належної процедури при ухваленні владних рішень.
20
Андрєєва, О. "Електронне урядування карликових держав." Дослідження світової політики, Вип. 4 (65) (2013): 35–43.
Find full text
21
Андрєєва, О. "Електронне урядування карликових держав." Дослідження світової політики, Вип. 4 (65) (2013): 35–43.
Find full text
22
Андрєєва, О. "Електронне урядування карликових держав." Дослідження світової політики, Вип. 4 (65) (2013): 35–43.
Find full text
23
Андрєєва, О. "Електронне урядування карликових держав." Дослідження світової політики, Вип. 4 (65) (2013): 35–43.
Find full text
24
Antonova, Liudmyla, and Andrii Antonov. "Е-УРЯДУВАННЯ ЯК СЕРВІСНО-ОРІЄНТОВАНИЙ ІНСТРУМЕНТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНОЮ СФЕРОЮ." Public Administration and Regional Development, no. 7 (April 7, 2020): 37–56. http://dx.doi.org/10.34132/pard2020.07.02.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу можливості впровадження в Україні сервісно-орієнтованих інструментів державного управління. Розглянуто особливості інноваційних інструментів, в т.ч. сервісно-орієнтованих, що можуть використовуватися в державному управлінні. Зазначено, що електронне урядування є найперспективнішим з точки зору впровадження в систему державного управління соціальною сферою.
Констатовано, що перевагами електронного урядування є: зростання швидкості надання послуг, покращення якості обслуговування фізичних та юридичних осіб, прозорість діяльності органів влади тощо. Доведено, що якісно побудована система електронного урядування позитивно впливає на загальний хід та наслідки радикальних перетворень в українському суспільстві та сприятиме ефективному розв’язанню таких проблем як: непрозорість, неефективність, закритість, корумпованість органів влади; формування механізмів децентралізації, деконцентрації, демократичного контролю та участі громадян у розробці та реалізації державної політики; повернення довіри громадян до інститутів та публічних службовці
Для визначення можливості впровадження технології електронного урядування у соціальній сфері проаналізовано стан розвитку інформаційно-комунікаційних технологій в Україні за період з 2010 р. по 2018 р. Результати аналізу свідчать про системні проблеми у багатьох напрямках впровадження електронного урядування в Україні. Констатовано наявність обмежуючих чинників: цифрова нерівність, рівень освіти, проблеми конфіденційності, традиції. Успішність усунення наведених перешкод безпосередньо залежить від чіткого дотримання визначених стратегічних пріоритетів розвитку держави, політико-правового становища суспільства та фінансово-економічних можливостей. Визначено, що прагнення уряду побудувати орієнтоване на інтереси людей, відкрите для всіх і спрямоване на розвиток інформаційне суспільство здатні внести суттєві корективи в процес електронного урядування та у темпи проведення реформаторських заходів.
Доведено, що забезпечення вільного доступу до інформаційних ресурсів через розвиток телекомунікаційних систем і мереж ( особливо в малих містах і селах), підвищення рівня комп’ютерної грамотності серед населення, впровадження різного роду заохочень та проведення загальних просвітницьких кампаній з метою поступового ознайомлення громадян з інформаційно-комунікаційними технологіями надасть можливість кожній людині повною мірою реалізувати свій потенціал, сприяючи суспільному і особистому розвиткові та підвищуючи якість життя.
25
Смірнова, Н. Р. "Муніципальні веб-сайти як інструмент сучасного урядування." Актуальні проблеми політики, no. 66 (January 18, 2021): 30–35. http://dx.doi.org/10.32837/app.v0i66.704.
Full textAbstract:
Інформаційні та комунікаційні технології (ІКТ) та пов'язані з ними телекомунікації та цифрові-зовані джерела вважаються базою для побудови інформаційного суспільства. На стезі до побудови електронної демократії ІКТ виявляють себе як якісно новий фактор покращення існуючої практики урядування.
У контексті розвитку інформаційних технологій відбуваються докорінні зміни в системі забезпечення функціонування систем управління, в тому числі зміни моделей урядування та розширення можливостей управління на основі набутого міжнародного досвіду. У сфері досліджень електронного урядування важливим є питання інструментальної бази та законодавчого врегулювання у сфері новітніх інформаційно-комунікаційних технологій.
Дослідження, що нині існують, носять загальний характер, не акцентуючи уваги на окремих видах ІКТ, які по своїй природі є самостійними, вартими уваги об'єктами правового регулювання в мережі Інтернет або поза її межами. Крім того, швидкість розвитку ІКТ значно перевищує можливості законотворчого потенціалу України, що потребує теоретичного висвітлення проблем, виникаючих у суміжних сферах регулювання.
Цю статтю присвячено дослідженню такого інструменту електронного урядування як веб-сторінки органів місцевого самоврядування та їх ролі при здійсненні управлінських функцій. Веб-сторінки органів місцевого самоврядування - це основа для адміністрування та залучення громадян до реалізації принципу G2C, грамотної побудови політики на початкових стадіях прийняття рішень. Органи місцевого самоврядування мають можливість покращити функціональність своїх офіційних веб-сторінок, підвищивши рівень довіри громадян до своєї діяльності.
Веб-сторінки органів державного самоврядування мають бути захищені на відповідному рівні. Маніпуляції з даними недопустимі на сторінках державних структур, де, окрім персональних даних, міститься також інформація, що може мати елементи державної таємниці. Тому у статті досліджено проблеми захисту інформації, яка міститься на офіційних веб-сторінках, і можливість вирішення проблем, пов'язаних із захистом персональних даних користувачів сайту, надано базові рекомендації щодо покращення сервісної функції веб-сторінок органів місцевого самоврядування.
26
Опанасюк, Юлія Анатоліївна, Сергій Олександрович Линник, Юлія Миколаївна Мельник, and Юлій Григорович Гириченко. "УДОСКОНАЛЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАДАННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОСЛУГ ОРГАНАМИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ." Науковий вісник: Державне управління 3, no. 5 (September 15, 2020): 177–94. http://dx.doi.org/10.32689/2618-0065-2020-3(5)-177-194.
Full textAbstract:
У статті розглянуто теоретичні та практичні основи інформаційного забезпечення надання адміністративних послуг.
Проаналізовано інформаційне забезпечення при реалізації державної політики. Проаналізовані способи реалізації прав доступу громадян до інформації про діяльність державної влади та органів місцевого самоврядування. Розглянута специфіка інформаційного забезпечення електронного урядування в сфері адміністративних послуг. Визначено особливості розвитку електронного урядування, поняття електронних послуг та особливості функціонування Єдиного державного порталу адміністративних послуг.
У вітчизняній практиці відсутні формалізовані вимоги, нормативи та критерії, які визначають ефективність надання адміністративних послуг органами публічного управління різних рівнів. В результаті виникає низка адміністративних проблем, оскільки з-поміж значної кількості програмного забезпечення складно визначити оптимальну універсальну платформу для впровадження системи надання адміністративних послуг.
Зазначена проблематика потребує найшвидшого вирішення та чіткого регламентування з боку державних органів через розроблення національних стандартів.
В європейських країнах якісний, швидкий та безпечний доступ до публічної інформації є основним показником ефективності публічного управління. Нормативне забезпечення розвинених країн може стати прикладом для удосконалення вітчизняної нормативної бази.
В рамках дослідження проведено емпіричний аналіз інформаційного забезпечення Центрів надання адміністративних послуг (ЦНАП) органів місцевого самоврядування Сумської області, виділені основні проблеми інформаційного забезпечення ЦНАП та обґрунтовані напрями підвищення результативності системи надання адміністративних послуг.
Метою дослідження є удосконалення інструментарію надання адміністративних послуг органами місцевого самоврядування.
Предметом дослідження є відносини, що виникають у процесі інформаційного забезпечення процесу надання адміністративних послуг органами місцевого самоврядування.
Об’єктом дослідження є інформаційне забезпечення Центрів надання адміністративних послуг.
Методи дослідження: системний аналіз, аналіз, синтез, індукція, дедукція, статистичний аналіз, метод експертних оцінок.
27
Aleksandrov, O. V. "Публічне управління в Україні: стан та перспективи." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 3 (June 21, 2019): 100–107. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.03.10.
Full textAbstract:
Метою статті є дослідження особливостей становлення публічного управління в Україні та виявлення механізмів забезпечення його ефективності.
Наукова новизна. У статті аргументовано, що в Україні запити на публічну політику зумовлені, зокрема й тим, що численні групи інтересів отримали реальну можливість брати участь у формуванні політичного порядку денного, впливати на процес формування, вибору та втілення політичних рішень і спільно з усіма учасниками політичного процесу вибудовувати складну мережу взаємозв’язків. Обґрунтовано, що визначальною ланкою процесу узгодження інтересів при формуванні публічної політики в Україні є інформаційно-аналітичне опрацювання ключових позицій щодо генерування стратегічних пріоритетів публічної політики та колегіального вирішення нагальних суспільних завдань.
Досліджено стан електронного урядування як базового чинника забезпечення ефективності публічного управління. Виявлено особливості досвіду публічного адміністрування на прикладі Естонії та Латвії. Запропоновано заходи щодо вдосконалення публічного управління в Україні.
Висновок. Ефективності публічного управління сприятимуть: впровадження новітніх інформаційних технологій; інтенсифікація процесів електронного урядування; прозорість кожного етапу процесу формування державної політики із залученням усіх суб’єктів публічної політики за умови дотримання певних принципів (верховенства права, законності, підконтрольності, відповідальності, демократичності, системності, наукової обґрунтованості, оптимальності, виваженості) та готовності державних службовців до роботи в умовах публічної діяльності влади. За таких умов ефективне публічне управління сприятиме сталому державному розвитку України.
28
Колосок, А. М. "Електронне урядування – шлях до формування соціально відповідальної держави." Актуальні проблеми економіки, no. 6 (168) (2015): 417–21.
Find full text
29
Колосок, А. М. "Електронне урядування – шлях до формування соціально відповідальної держави." Актуальні проблеми економіки, no. 6 (168) (2015): 417–21.
Find full text
30
Kovtun, A. V. "Проблеми застосування принципів належного урядування в адміністративному праві України." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 6 (November 15, 2019): 45–51. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.06.05.
Full textAbstract:
На сучасному етапі розвитку України важливим є врахування базисних ідей та принципів, на яких повинна засновуватися діяльність у сфері права згідно з міжнародними стандартами. Особливо це стосується розвитку та вдосконалення адміністративного права, зокрема сфери публічного адміністрування. У статті досліджуються принципи належного урядування та проблеми їх практичного застосування в адміністративному праві України.
Метою статті є дослідження принципів належного урядування в історичному контексті, здійснення аналізу основних принципів належного урядування та їх характерних ознак, визначення переваг і недоліків застосування цих принципів в адміністративному праві України.
Наукова новизна полягає у здійсненні системного аналізу адміністративної правореалізаційної практики застосування основних принципів належного урядування. Наводяться варіанти ефективної реалізації таких принципів у правовій дійсності та способи ліквідації недоліків і заповнення прогалин.
Висновки. Принципи належного урядування повинні запроваджуватися системно. Це означає, що лише їх спільна дія може призвести до покращення та підвищення рівня діяльності публічної адміністрації. Реалізація принципів належного врядування була б доречною на чотирьох основних рівнях: теоретичному, нормативно-правовому, інформаційному та «правоусвідомчому». По-перше, наукова доктрина є важливою в тому плані, що хоча її складають суб’єктивні думки науковців та правників-практиків, проте це дає змогу найбільш якісно систематизувати знання у сфері публічного адміністрування, зокрема щодо можливих варіантів застосування керівних принципів. По-друге, нормативно-правовий рівень зумовлюється необхідністю законодавчого закріплення принципів належного урядування, що дисциплінуватиме суб’єктів публічної влади від порушень встановленими санкціями. По-третє, існує потреба інформування суб’єктів публічної влади, особливо державних службовців, про впровадження принципів належного урядування, розкриття їхньої сутності, механізму їх застосування у практичній діяльності. По-четверте, важливим фактором, що сприятиме вирішенню проблем у сфері публічного адміністрування, є правосвідомість. Суть полягає в суб’єктивному розумінні таких принципів та відношенні до них кожного з нас, а не лише суб’єктів публічної влади. І дуже важливо, щоб таке розуміння повністю співпадало із початково закладеною метою та цілями принципів належного урядування.
31
Латковський, П. П. "ЕЛЕКТРОННЕ УРЯДУВАННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ СТРАТЕГІЧНОГО РЕАГУВАННЯ НА ПАНДЕМІЧНУ КРИЗУ." Знання європейського права, no. 3 (September 7, 2021): 90–94. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i3.237.
Full textAbstract:
Світовий досвід боротьби з COVID-19 протягом короткого терміну спричинив значний тиск на уряди багатьох країн для негайного вирішення широкого кола складних політичних, економічних та управлінських питань, що стосуються як державного, так і приватного сектору. Прагнучи бути гнучкими та адекватно реагувати на ситуацію, уряди сприяли оперативному стратегічному осмисленню ситуації та пошуку ефективних рішень у країнах, де вони працюють. Щоб швидко створити потенціал для вирішення нових викликів та запобігти виникненню таких ситуацій у майбутньому, вони розглядають шляхи підвищення ефективності та результативності державного сектору.
Основні питання полягають у тому, щоб уникнути необдуманого витрачання грошей платників податків, забезпечити найбільш ефективне використання ресурсів та відновити довіру громадян шляхом підвищення прозорості прийняття та реалізації рішень. Як наслідок, уряди також стикаються з проблемою знаходження нових шляхів для збільшення відкритої участі та залучення громадян до державного управління.
З цієї точки зору різні підходи урядів до реагування на пандемічну кризу демонструють деякі загальні тенденції. Багато країн уже досить тривалий час як включили електронний уряд у свої пакети реагування на кризу. Загалом, ці країни сьогодні займаються: підвищенням ефективності та скороченням витрат у державному секторі; здійсненням стратегічних інвестицій у нові та інноваційні ключові сфери електронного уряду; збільшенням державних витрат на електронне урядування; відновленням довіри до громадян; підвищенням якості державних послуг; перетворенням державного сектору за допомогою електронного уряду як ключового важеля; стимулюванням розвитку іТ-сфери в країні.
Перед країною постають питання: яку роль відіграло електронне урядування у відповіді уряду на кризу?; як уряди використовують електронне урядування для досягнення прямих або опосередкованих впливів на економічне відновлення?; як електронний уряд розглядається як інструмент стратегічного реагування у відновлення економіки? Всі ці питання потребують критичного осмислення.
Незважаючи на те, що не всі країни офіційно включили електронне урядування у відповідь на пандемію, більшість із них повідомили про незначні зміни, якщо такі є, в темпі впровадження електронного уряду з певним коригуванням пріоритетів. Це є важливою ознакою політичної прихильності в кризовий час та свідченням усвідомленої важливості інструментальної цінності електронних урядів як ключового інструменту політики для підвищення ефективності державного сектору.
32
Лунін, Д. С. "АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС МІНІСТЕРСТВА ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ УКРАЇНИ." Juridical science, no. 2(104) (July 15, 2021): 225–36. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-104-2.26.
Full textAbstract:
Актуальність статті полягає в тому, що інформаційні процеси в су- часному суспільстві спонукають центральні органи виконавчої влади до актуалізації власної діяльності. Суспільний запит на цифровізацію, від- критість національних електронних ресурсів, упровадження електронних послуг є ключовими каталізатором реформування державної цифрової політики. Створення Міністерства цифрової трансформації України 2 вересня 2019 року стало одним із важливих кроків держави у цифровіза- ції українського суспільства, яка є неможливою без відповідної державної політики. Сучасні виклики, що постають у сфері цифровізації є багатовектор- ними. Вони пов’язані не лише з рівнем надання електронних послуг, а й з проблемами цифрової грамотності громадян, інформаційною безпекою су- спільства. Тому визначення адміністративно-правового статусу Міністер- ства цифрової трансформації України вимагає як аналізу нормативно-пра- вових актів, так і вивчення практичної діяльності органу виконавчої влади. Метою статті є з’ясування особливостей елементів адміністратив- но-правового статусу Міністерства цифрової трансформації України, їх класифікація та структурування. Статтю присвячено теоретичному дослідженню особливостей ад- міністративно-правового статусу Міністерства цифрової трансформації України. Обґрунтовано здійснення державного управління у сфері електрон- ного урядування Міністерство цифрової трансформації України, яке має визначені та чітко окреслені цілі, завдання та повноваження. Представ- лено авторське бачення систематизації цілей, завдань і повноважень Міні- стерства цифрової трансформації України як основи його адміністратив- но-правового статусу. Запропоновано характеристику цілей міністерства як чітко змодельованих, міжгалузевих, конкретних і спрямованих на здій- снення реальних кроків. Систематизовано завдання міністерства за клю- човими напрями як: завдання державного управління; завдання громадсь- кого сервісу; завдання стимулювання підприємництва. Класифіковано його повноваження за «типом повноважень» на: загальнодержавні та регіональ- ні, адміністративні, соціальні, господарські (підприємницькі).
33
Гнатовська, А. І. "СУЧАСНІ РЕАЛІЇ ТА ПРИНЦИПИ РЕАЛІЗАЦІЇ ЕЛЕКТРОННОГО УРЯДУВАННЯ." Знання європейського права, no. 3 (September 7, 2021): 72–78. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i3.233.
Full textAbstract:
У статті визначено, що уряди всього світу використовують цифрові технології для інноваційного перетворення способу своєї діяльності, обміну інформацією, прийняття рішень та надання послуг, а також для залучення та співпраці з людьми для вирішення політичних завдань, що становлять суспільний інтерес. Однак у багатьох країнах все ще бракує можливостей ефективно використовувати цифрові технології для надання доступних, надійних, швидких, персоналізованих, безпечних та інклюзивних послуг та розширення прав і можливостей людей за допомогою відкритих механізмів участі.
Розвиток електронного уряду є першочерговим пріоритетом у політичних програмах, але увага була зосереджена насамперед на цифровій трансформації уряду на національному рівні. Місцева електронна влада також заслуговує на увагу, оскільки міські та муніципальні адміністрації мають більш безпосередню взаємодію з жителями та відповідають за вирішення проблем, що впливають на повсякденне життя людей. Застосування платформ електронної участі продовжує поширюватися в більшості країн, існує тенденція до створення багатофункціональних платформ участі, таких як форуми щодо роздумів, консультації та/або електронні петиції щодо нової політики, опитування громадської думки, система скарг, повідомлення про корупцію та генерація ідей та інновацій.
У багатьох випадках використання електронної участі залишається низьким. Окрім причин, пов’язаних із доступом до технологій та цифровими навичками, відсутність розуміння мотивацій для участі в Інтернеті та небажання державних установ ділитися питаннями встановлення порядку денного і повноважень щодо прийняття рішень, схоже, відіграє важливу роль щодо обмеженого прогресу серед багатьох інших факторів.
Під час здійснення електронного урядування важливо дотримуватись загально прийнятих засад та ідей публічного адміністрування, але при цьому адаптувати їх під новітні реалії. Важливо забезпечити ефективне та якісне виконання суб’єктами публічного адміністрування покладених на них завдань, упровадження інформаційно-комунікаційних технологій, що має базуватися на чіткій методиці впровадження елементів електронного уряду, крім того, має відбуватись постійне формування спільного інформаційного простору та захищеної інфраструктури органів виконавчої влади тощо.
34
САВЧИН, МИХАЙЛО. "Конституційна демократія: конституційні цінності у дискурсі субстантивної і процедурної демократії." Право України, no. 2019/10 (2019): 40. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-10-040.
Full textAbstract:
У статті розкривається конституційна демократія як комплексне явище, яке залежить від інституційної спроможності держави та стану верховенства права на тлі розвитку суспільно-політичних інституцій. Ця проблематика розглядається через систему конституційних цінностей – людської гідності, свободи, прав людини, верховенства права як основи сучасного конституціоналізму. Конституційна демократія дає змогу подолати дилему конституціоналізму як інститутів та процедур обмеження влади й демократії, в основі якої лежить правління більшості, яке обмежено правами меншості. Розширення застосування засобів електронної (цифрової) демократії викликає потребу захисту персональних даних приватних осіб від можливих зловживань із боку публічної влади. Засади конституціоналізму визначають такий порядок демократичного урядування, який має враховувати вертикальні й горизонтальні основи конституції, забезпечуючи вимоги належної демократичної процедури та баланс інтересів більшості й меншості у плюралістичному суспільстві. Конституційна демократія спирається на інсти туційно спроможну державу, яка здатна методично і послідовно втілювати свої рішення в життя, які мають відповідати критеріям демократичної легітимності, та бути заснованою на повазі до людської гідності. Стан верховенства права на тлі розвитку суспільно-політичних інституцій також впливає на рівень конституційної демократії, оскільки його стандарти мають визначальне значення для забезпечення балансу інтересів. Зроблено висновок, що національний суверенітет є поєднанням політичного суверенітету, який втілюється у голосуванні народу, та юридичного суверенітету, який здійснюється шляхом ухвалення рішення уповноваженою легіслатурою, де парламент зв’язаний рішеннями народного голосування та який має забезпечити втілення цих рішень у життя в певний спосіб.
35
Лемеха, Р. І. "Принципи правового регулювання митних режимів в Україні." Прикарпатський юридичний вісник, no. 4(33) (November 18, 2020): 62–68. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i4.624.
Full textAbstract:
У науковій публікації досліджуються принципи правового регулювання митних режимів в Україні як міжгалузевого інституту митного права.
Зазначається, що митний режим є комплексом взаємопов'язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їхній правовий статус, умови оподаткування і зумовлюють їх використання після митного оформлення.
Формулюється висновок про те, що роль принципів права в регулюванні митних режимів є визначальною, враховуючи євроінтеграційні прагнення України та зумовлену ними необхідність дотримання принципів верховенства права, правової визначеності та належного урядування органами публічної адміністрації.
До принципів правового регулювання митних режимів слід віднести загально-правові (верховенства права, законності, правової визначеності, рівності всіх перед законом, гласності тощо), а також спеціальні принципи, серед яких: принцип сприяння розвитку міжнародної торгівлі; принцип захисту національних інтересів та безпеки у сфері зовнішньоекономічної діяльності; принцип диспозитивності вибору митного режиму суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, принцип доступності адміністративних послуг, які надаються органами публічної адміністрації (реалізація принципу «єдиного вікна» в роботі органів та посадових осіб Державної митної служби України) тощо.
Зазначається, що зважаючи на мету національної держави набути повноправного членства в Європейському Союзі, наближення національних митних правил та процедур до стандартів та принципів ЄС є ключовим завданням публічної адміністрації в Україні.
Формулюється висновок про те, що дослідження принципів правового регулювання митних режимів в Україні є основою для подальшого вдосконалення чинного національного законодавства та юридичної практики, розроблення перспективного законодавства у сфері правового регулювання митних режимів.
36
Сурай, Інна. "ПУБЛІЧНА СЛУЖБА УКРАЇНИ: ІНСТИТУЦІОНАЛЬНИЙ ПІДХІД." Науковий вісник: Державне управління, no. 2(8) (June 30, 2021): 111–32. http://dx.doi.org/10.32689/2618-0065-2021-2(8)-111-132.
Full textAbstract:
Для сучасної України багато викликів державотворення були надзвичайно складними через відсутність наукових розробок та досвіду у сфері демократичного урядування. До не розроблених, а також досліджуваних у певних ідеологічних рамках, питань, належав також інститут публічної служби. Установлено, що і сьогодні термін “публічна служба” в Україні в науковій літературі застосовується із застереженнями, побіжно, уривками і фрагментарно, в загальному сенсі. Аналіз досліджень і публікацій свідчить, що більшість сучасних науковців указують на необхідність унормування в Україні публічної служби та чіткого окреслення її складових, при цьому схиляючись до інституційного (інституціонального) підходу. Мета статті – за інституціонального підходу визначити складові публічної служби України. Основним методом проведеного дослідження є критичний аналіз попередніх досліджень науковців, а також нормативно-правових актів щодо публічної служби України. Проведений нами аналіз підтверджує, що в сучасній Україні для визначення поняття та складових елементів публічної служби найбільш раціональним є інституційний (інституціональний) підхід, який обмежує сферу публічної служби рамками публічної адміністрації (інституції). З 2005 р. (вперше на законодавчому рівні) у Кодексі адміністративного судочинства України визначено поняття “публічна служба”, яке до 2020 року вже зазнало змін, проте вони не розкрили повністю сутність публічної служби. За результати проведеного дослідження за інституціонального підходу до публічної служби як інтегрованого інституту пропонується включити такі служби: політичну, парламентську, суддівську, прокурорську, правоохоронну, військову, державну, дипломатичну, службу в органах місцевого самоврядування, сервісну. При цьому зауважимо, що не варто виокремлювати у понятті «публічна служба»: альтернативна (невійськова) служба, патронатна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, інша державна служба. Установлено, що нагальною потребою є розробка рамкового Закону України про публічну службу, та конкретизація, відповідно до нього, усіх аспектів функціонування окремих служб. У перспективі слід провести поглиблені наукові дослідження публічної служби за інституціонального підходу та напрацювати проекти відповідних законів України.
37
Zakharchenko, Volodymyr. "УЧАСТЬ ГРОМАДЯН ТА ДЕРЖАВИ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ЕФЕКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ (В КОНТЕСТІ РЕФОРМИ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ)." Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 1, no. 21 (March 30, 2020): 32–37. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2020-01-32-37.
Full textAbstract:
Відзначено, що в умовах демократизації суспільного життя та реалізації реформи децентралізації в Україні успішний розвиток територіальних громад має насамперед залежати від участі людей, які там проживають. Показано, що зростання громадянської активності набуватиме організованого характеру за умови створення і розгортання діяльності органів самоорганізації населення. Обгрунтовано форми та механізми участі громадян у забезпеченні ефективної діяльності органів місцевого самоврядування. Виявлено причини нестачі кваліфікованих кадрів в органах місцевого самоврядування, зокрема в сільських об’єднаних територіальних. Розглянуто можливості підвищення ефективності діяльності органів місцевого самоврядування у зв’язку з переходом до електронного урядування, удосконаленням контролю з боку громадян та упровадженням спеціальної системи державного нагляду на базі інституту префектів.
38
Чорна, Катерина. "УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА ПАВЛА СКОРОПАДСЬКОГО: ОСОБЛИВОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ВІЙСЬКОВОЇ АВТОКРАТІЇ." Public management 17, no. 2 (February 27, 2019): 290–99. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-17-2-290-299.
Full textAbstract:
Проаналізовано державотворчі процеси на українських тере- нах у період української революції, а саме — за часів Української держави Павла Скоропадського.
Детально описано діяльність гетьманського уряду, схарактеризовано особливості взаємодії центральної та місцевої влади, досліджено вплив іно- земного протекторату на створення, функціонування та крах гетьманського режиму, що, незважаючи на це, мав національний характер. Особливу увагу приділено розгляду реформ та нововведень, характеристиці та аргументації автократії в управлінні, професіограмам урядовців, окресленню майбутніх планів державного будівництва та причинам падіння Української держави. Досліджено, що велика промислова і сільськогосподарська буржуазія утворила власний представницький орган — Раду промисловості, торгівлі, фінан- сів та сільського господарства, яка мала на меті сприяти реставрації дорево- люційного господарського устрою (Протофіс) зі своїми філіями у губерніях. Таким чином, зазнаючи утисків з боку гетьманської адміністрації, яка пере- бувала у полоні економічних домовленостей з Німеччиною та Австро-Угор- щиною, та чинячи опір поміщикам, які прагнули повернути колишні угіддя і майно, народні маси ставали ворогами нових порядків, що, по суті, найбільше посприяло крахові гетьманського урядування.
Наведено докази, що свідчать про реальні кроки на шляху до самостійної держави, здійснені за часів П. Скоропадського: створення владних структур, боротьба за території країни, провадження рішучої внутрішньої та активної зовнішньої політики, законодавче регулювання суспільного життя; окремо наголошено на історичних уроках описуваного досвіду національного дер- жавного будівництва.
39
Bondar, Hanna. "Цифрова трансформація уряду України, відкриті дані (open data) та електронні послуги." Public Administration and Regional Development, no. 11 (March 31, 2021): 97–123. http://dx.doi.org/10.34132/pard2021.11.05.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу особливостей діяльності та стану реформ в Україні у напрямку цифровізації послуг, їх доступності громадянам, розвитку електронного врядування, забезпечення прозорості відкритих даних. Проаналізовано законодавче і нормативно-правове забезпечення розвитку електронного врядування в напрямку цифрової трансформації уряду. Проаналізовано та систематизовано дані закордонних досліджень щодо електронного врядування. Розкрито особливості реалізації можливостей електронного урядування в Україні під час боротьби з пандемією (COVID-19). Встановлено, що наразі в Україні спостерігається недостатній розвиток ІКТ, має місце обмеженість ресурсів, наявні проблеми пов’язані з цифровою інклюзивністю, конфіденційністю даних і кібербезпекою. Доходимо висновків, що наразі триває процес створення та розвитку національних порталів для автоматизації адміністративних завдань, підвищення доступності державних послуг, сприяння прозорості та підзвітності державного сектору. Цифрова трансформація уряду також логічно пов’язана з трансформацією управління та ціннісними, світоглядними змінами для розробки національної стратегії розвитку країни.
40
Кодіс, Є. І. "ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ «СХІДНЕ ПАРТНЕРСТВО» ЄС У СФЕРІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ." Збірник наукових праць Університету державної фіскальної служби України, no. 1-2 (December 4, 2020): 154–65. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5940.1-2.2020.154-165.
Full textAbstract:
У статті представлено результати реалізації програми «Східне партнерство» ЄС у сфері державного управління. Доведено, що розроблені Європейським Союзом програми в рамках співпраці з країнами Східного партнерства, є документами, які формують різні місцеві формати співробітництва між країнами Східного партнерства стимулюючи цим самим їх до провадження реформ. Кількість питань та сфер, у яких ЄС співпрацює із країнами Східного партнерства, постійно розширюється. Сфери реалізації завдань Східного партнерства представлено у трьох наскрізних напрямах (громадянське суспільство; гендерна рівність; стратегічні комунікації) та сімнадцяти згрупованих у межах чотирьох пріоритетів (економічний розвиток та ринкові можливості; розвиток інституцій й належного урядування; енергоефективність, взаємопов’язаність, довкілля і зміна клімату; контакти між людьми, мобільність. До позитивних результатів реалізації програми «Східне партнерство» ЄС у сфері державного управління запропоновано віднести: проведення економічних та структурних реформ, переформатування пострадянського простору, безпека держав-учасниць, посилення політичного діалогу, дія Повної та всеохоплюючої зони вільної торгівлі, можливість безпосередньо брати участь у ряді програм ЄС та інші.
41
В., Шаповалова О. "РОЗВИТОК ГОСПОДАРСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА В КОНТЕКСТІ РЕФОРМУВАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ ПУБЛІЧНИХ РЕЄСТРІВ." Актуальні проблеми права: теорія і практика, no. 1 (37) (January 24, 2020): 44–50. http://dx.doi.org/10.33216/2218-5461-2019-37-1-44-50.
Full textAbstract:
Стаття присвячена проблемам реформування електронних публічних реєстрів в Україні. Здійснюється теоретична розробка підстав для виокремлення двох етапів реформування системи публічних реєстрів. Аналізуються законопроект про електронні публічні реєстри. Характеризуються спільні рекомендації української влади та міжнародних організацій, які реалізують проекти щодо протидії та попередженню корупції. Зокрема, міжнародної організації права розвитку (IDLO), Фонду Східної Європи, Державного агентства з питань електронного урядування України, Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та інших. Виявляються причини низького стану державних реєстрів та перспективи його зміни на краще. У законопроекті про електронні публічні реєстри уточнюється коло суб’єктів, які представляють публічні інтереси у спірних відносинах щодо моніторингу, охорони та захисту інформаційних ресурсів публічних реєстрів. Надано української влади критичну оцінку механізму перевірки інформації про бенефіціарних власників в Україні з боку громадських організацій. У процесі перевірки достовірності інформації про кінцевих бенефіціарних власників виникають конфлікти/спори щодо тестування громадськими організаціями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР) в частині внесення неповних, помилкових та викривлених відомостей про бенефіціарних власників. Здійснено коментар загальних засад юридичної відповідальності у сфері реєстрів та підстав для притягнення до неї. Запропоновано шляхи розвитку господарського законодавства в контексті проблематики протидії рейдерству, корупції та іншим зловживанням у сфері господарювання, які безпосередньо пов'язані з інтероперабільностю реєстрової інформації публічних електронних реєстрів.
Ключові слова: електронні реєстри; реєстрова інформація, протидія рейдерству, корупції та іншим зловживанням, юридична відповідальність у сфері реєстрів.
42
Drahomyretska, Nataliia Mykhailivna, Yevhen Oleksandrovych Romanenko, Svitlana Anatoliivna Chukut, and Tetiana Pavlivna Sazykina. "ПРОБЛЕМИ ТЛУМАЧЕННЯ «СТАЛОГО РОЗВИТКУ» В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ УКРАЇНИ: ПОНЯТТЯ, ПЕРЕКЛАД, КОМУНІКАЦІЯ." Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, no. 6 (February 28, 2022): 23–35. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2021.6.4.
Full textAbstract:
У цій роботі узагальнено аргументи та контраргументи в рамках наукової дискусії щодо тлумачення поняття «сталий розвиток» в українських політичних документах, що ґрунтується на розумінні цього поняття в політичних колах, його перекладі з англійської мови українською, наданні йому власного значення, яке не завжди відображає результати наукових досліджень. Основною метою дослідження є розгляд поняття «сталий розвиток», розуміння його значення в діяльності урядів, досвід яких запроваджується в Україні, та порівняння з українською науковою думкою та практикою. Різниця в трактуванні цього поняття призводить до розбіжностей у практичній реалізації сталого розвитку, зокрема в залученні населення, побудові партнерських стосунків та комунікацій та використанні сучасних можливостей електронного урядування. Актуальність вирішення наукової проблеми полягає в тому, що вузьке розуміння сталого розвитку в українській науці та практиці призводить до неможливості повного впровадження досвіду зарубіжних країн, відсутності державних стратегічних документів зі сталого розвитку та інформаційного розриву між Україною та іншими країнами. Період дослідження – 2017–2020 роки. Об’єктом дослідження є добровільні національні огляди країн, досвід яких впроваджується в Україні. Дослідження емпірично підтверджує та теоретично доводить, що в українській науці, зокрема в державному управлінні та політиці, необхідно переоцінити науково-прикладні підходи до сталого розвитку та розробити нові напрями досліджень, які можна застосувати в практиці державного управління. Наявна багатозначність поняття «сталий розвиток» викликає когнітивний дисонанс, що веде до відсутності чіткої стратегії та цілей сталого розвитку, постійної зміни його векторів сталого розвитку.
43
Шимченко, Людмила, Денис Мірошніченко, and Дeнис Костенко. "ЦИФРОВА ТРАНСФОРМАЦІЯ УКРАЇНИ ЯК МЕХАНІЗМ ЕФЕКТИЗАЦІЇ КОМУНІКАЦІЇ ВЛАДИ З НАРОДОМ." Society Document Communication, no. 14 (May 5, 2022): 304–22. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2022-14-304-322.
Full textAbstract:
Публікація присвячена дослідженню цифрової трансформації України в ракурсі ефектизації комунікації влади з народом. За рахунок цифрових технологій забезпечується механізм відкритості інформаційного поля, доступності у використанні інформації як ресурсу. У статті акцентується увага як на позитивних сторонах цифрової трансформації (наближення до світових технологічних змін, поліпшення в сфері послуг для населення, зниження рівня корумпованості державних органів влади та ін.), так і на негативні у формі зростання можливостей до цілеспрямованої обробки масової свідомості людей з послідуючими негативними проявами: девальвацією цінностей, гіпердевіантною поведінкою частини населення, асоціальними діями. Особлива увага звернута на негативні впливи на молодь, підлітків з послідуючими невротизаційними проявами.
Зважаючи на масовізацію негативних проявів, у статті особливу увагу звернуто на механізми ефективної кіберсоціалізації молоді, людей з особливими потребами, осіб старшого віку. Акцентовано увагу на розробці та шляхах до реалізації Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні. Рівень нових використовуваних форм комунікації настільки високий, що автори взяли на себе сміливість погодитись з думкою частини науковців про комунікативну революцію, про цифрову комунікацію як стратегічний засіб розвитку сучасного суспільства.
На користь думки про цифрову комунікацію як базис для соціальної революції в статті наводяться аргументи: рівня, кількості і якості електронних послуг; участі людини в системі електронних платежів; поширення мережі Інтернет, зростання цифрової грамотності та ін. Для проведення ефективної соціальної революції в статті особливу увагу звернуто на «правильне насичення» інформаційного поля, на необхідності формування моделі публічного управління з базовою цифровою платформою, електронним урядуванням та загальною цифровізацією соціуму. Окремо в статті звернута увага на підготовці спеціалістів, відповідальних за комунікації в державних органах.
Сучасна нормативно-правова база не охоплює всі основні елементи, необхідні для забезпечення ефективної комунікації між владою і народом, тому варто вказати на необхідність подальших наукових досліджень проблеми цифрової трансформації в Україні, особливо що стосується технологій по забезпеченню поліпшення комунікації влади з народом і навпаки.
44
Kozak , K. B., O. V. Nikoliuk , and B. V. Myronenko . "Сталий розвиток об’єднаних територіальних громад: адаптивні інструменти управління персоналом." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 1 (February 24, 2021): 92–104. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2021.01.09.
Full textAbstract:
Однією з найвагоміших реформ, розпочатих в Україні протягом останніх років, є реформа децентралізації влади. На сьогодні об’єднані територіальні громади, розпочавши свою активну діяльність, вже відчули перші виклики перед собою. Європейський досвід децентралізації, а також реалізація функціональної концепції реформування місцевого управління в країнах ЄС впливають на вибір та адаптацію вітчизняних інструментів розвитку об’єднаних територіальних громад. Необхідно налагодити управління наявними ресурсами, забезпечити потреби та сталий розвиток громад. Саме тому важливим є сприяння процесам децентралізації, забезпечення сталості розвитку громад та процесів проведення реформи в цілому. Важливо визначити, що ефективність загального процесу децентралізації та успішність зазначеної реформи місцевого самоврядування в Україні залежить від спроможності органу місцевого самоврядування здійснювати визначені законодавством повноваження та функції, а значить – від формування дієвої організаційної структури цього органу. Сьогодні стратегічним завданням об’єднаних територіальних громад є формування дієвої організаційної структури та штатного розпису, а також ефективного управління персоналом ОТГ в умовах, обмежених фінансовими та людськими ресурсами.Мета статті полягає в обґрунтуванні застосування адаптивних інструментів щодо формування дієвої організаційної структури, управління персоналом ОТГ та основних елементів сталого розвитку об’єднаних територіальних громад в Україні.Наукова новизна полягає в дослідженні найефективніших інструментів сталого розвитку об’єднаних територіальних громад та модернізації публічної влади у таких напрямах, як: застосування сучасних і адаптивних інструментів щодо управління персоналом ОТГ та створення клієнтоорієнтованої системи публічного управління, яка може стати невід’ємним елементом механізму соціально-політичного захисту населення, фактором підвищення його соціальної і політичної активності та, як наслідок, зростання економічних показників країни.Висновки. У контексті формування бюджету на 2021 рік та з метою загальної оцінки економічної ситуації в країні органам місцевого самоврядування необхідно взяти до уваги та проаналізувати затверджені Урядом основні макропоказники економічного і соціального розвитку України на 2021–2023 рр. Подальша демократизація суспільства, децентралізація владних повноважень на засадах субсидіарності є на сьогодні пріоритетами серед реформ в Україні. Це пов’язано із формуванням поняття публічної адміністрації – єдиної системи публічного урядування, за якої місцеві органи влади, місцеві інтереси, місцеве самоврядування загалом не протиставляються державним, а навпаки, є інтегрованими в єдиний управлінський механізм, діяльність якого спрямована на комплексне вирішення завдань, що постали перед суспільством у цілому. Нові тенденції у державному будівництві нашої країни, становлення інститутів громадянського суспільства, оптимізація системи публічного управління обумовлюють нові умови реалізації децентралізації за умови збереження ідей правової держави. Модернізація публічної влади повинна відбуватися за допомогою адаптивних інструментів щодо сталого розвитку територіальних громад: у напрямі створення клієнтоорієнтованої системи публічного управління, яка може стати невід’ємним елементом механізму соціально-політичного захисту населення, фактором підвищення його соціальної і політичної активності, покращення показників якості життя та в цілому позитивних змін у виробничій, економічній, політичній та інших сферах діяльності країни.
45
Козак, О. М. "ЕВОЛЮЦІЯ УПРАВЛІННЯ ЗНАННЯМИ У ПУБЛІЧНОМУ СЕКТОРІ." Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування, no. 3 (February 18, 2022): 37–46. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-pub.2021.3.6.
Full textAbstract:
У статті досліджено процес формування та становлення управління знаннями. Описано еволюцію наукових підходів до застосування управління знаннями у публічному секторі й узагальнено основні визначення цього поняття. Представлено інструменти з управління знаннями, які дозволили забезпечити трансформацію неформалізованих знань, досвіду та навичок публічних службовців у формалізовані знання публічних органів влади. Встановлено, що поштовхом до активного застосування теорії управління знаннями у системі публічних відносин стала поява у 80-х рр. минулого сторіччя управлінської концепції Нового публічного менеджменту. Доведено, що іншим стимулюючим фактором активного застосування управління знань у системі публічного управління став розвиток сучасного суспільного стану як постіндустріального інформаційного суспільства, у якому провідну роль відіграють науково-технічні досягнення. Стосовно значення управління знаннями в електронному уряді зазначено, що управління знаннями забезпечують загальну стратегію управління змістом електронного врядування, надаючи інструменти та методи організації знань, відстежуючи актуальність змісту знань і надаючи громадянам усю необхідну інформацію. Установлено переваги у застосуванні управління знаннями в електронному урядуванні, які сприяють підвищенню компетентності урядів, підвищенню якості публічних послуг і здоровому розвитку електронного врядування. Визначено, що управління знаннями у публічних органах влади є надзвичайно складним процесом багаторазової взаємодії формалізованих і неформальних знань, який супроводжується формуванням нової організаційної культури, створенням команди однодумців, котрі спільно працюють над вирішенням конкретних проблем. Обґрунтовано те, що у системі публічної влади знаннями необхідно керувати ефективно у часі та з огляду на витрати, щоб поєднувати громадян із громадянами та громадян із владою і, навпаки, для прийняття державних політик і рішень за участю громадськості.
46
Лісніченко, А. С. "Адміністративно-територіальні аспекти реалізації територіальними громадами права на місцеве самоврядування." Прикарпатський юридичний вісник, no. 1(30) (July 13, 2020): 96–101. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(30).524.
Full textAbstract:
Характерними для сучасної України є децентра-лізаційні процеси, спрямовані на посилення ролі міс-цевого самоврядування та надання територіальним громадам широких можливостей, що сприяє кращому вирішенню питань місцевого значення та забезпечен-ню балансу влади в межах суверенної території краї-ни. Децентралізація наближає жителів, які належать до територіальних громад, до процесу здійснення пу-блічних функцій урядування з метою задоволення їх різнобічних потреб, покладаючи при цьому на відпо-відних суб’єктів публічної адміністрації відповідаль-ність за реалізацію прав таких жителів. У сучасних дослідженнях з адміністративного пра-ва децентралізацію визначено як спосіб організації публічної влади в державі, за якого територіальній громаді надається та гарантується можливість безпосе-редньо або через власних суб’єктів публічної адміні-страції добровільно та самостійно вирішувати питання місцевого значення, обсяг яких визначається Консти-туцією та законами.Слід звернути увагу на те, що в умовах децентралі-заційних процесів, які мають місце в Україні, дослі-дження адміністративно-територіальних аспектів ор-ганізації місцевого самоврядування має надзвичайно важливе значення, оскільки визначає просторові межі діяльності всіх суб’єктів місцевого самоврядування, в тому числі й територіальних громад. Адміністратив-но-територіальна одиниця як частина адміністратив-но-територіального устрою України є тією просторовою площиною, яка пов’язує між собою територіальні гро-мади і їх представницькі органи місцевого самовряду-вання, визначає межі виникнення адміністративних правовідносин між згаданими суб’єктами адміністра-тивного права.Дослідження напрацювань українських науковців та аналіз положень законодавства України засвідчив наявність низки проблем, пов’язаних із недосконало-стями нормативно-правового регулювання адміністра-тивно-територіального устрою, що створює перепони для здійснення закріпленого Конституцією України та законами України права жителів відповідних ад-міністративно-територіальних одиниць на місцеве са-моврядування. За цієї умови певні категорії жителів не мають змоги вступати в адміністративні правовід-носини з органами місцевого самоврядування з метою забезпечення реалізації своїх публічних інтересів. Загалом статтю присвячено висвітленню адміністра-тивно-територіальних аспектів, які впливають на ре-алізацію територіальними громадами України права на місцеве самоврядування
47
Kopylenko, O. L. "Рецензія на спеціальний випуск журналу «Eurasian Academic Research Journal»." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 3 (June 21, 2019): 155–56. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.03.17.
Full textAbstract:
Рецензія
на спеціальний випуск журналу
«Eurasian Academic Research Journal»
Спеціальний випуск журналу «Eurasian Academic Research Journal» № 3 (33), 2019, special edition – Electronic direct democracy присвячений тематиці, що набула останнім часом неабиякої гостроти й актуальності в Україні. Суспільний запит на аналітику щодо проблематики безпосередньої демократії, народовладдя та електронного урядування є доволі значним. Кризові явища останніх часів, що охопили багато інститутів представницької демократії, обумовлюють необхідність приділення уваги й іншим формам державно-політичних режимів або, принаймні, окремим їх елементам та інструментам, у тому числі й таким, що реалізуються за допомогою сучасних інформаційно-комунікаційних технологій.
Водночас для нас проблематика прямої демократії не є новою або ж невідомим полем для наукових досліджень. Наука конституційного права, у тому числі вітчизняна, має достатню кількість напрацювань і досліджень у цьому напрямку, у тому числі порівняльно-правових, історично-правових та в царині зарубіжного конституційного права. Проте слід визнати, що ще ніколи суспільний запит на такі розробки у сфері прямої й електронної демократії не був таким гострим, значущим, практично-спрямованим та очікуваним. Дійсно Україна перебуває на роздоріжжі обрання майбутньої моделі конституційної форми політико-правового режиму, а тому аналізується і закордонний досвід, і нові технологічні досягнення у сфері демократії.
У цьому відношенні розробки Українського інституту прямої демократії (UIDD) та його очільника П. Куфтирєва, що представлені в журналі, є не тільки цікавими, а й гостро необхідними. Нам відомо, що UIDD тісно співпрацює з литовськими колегами, із відомими швейцарськими фахівцями у сфері прямої демократії, має своїх уповноважених представників у Німеччині, Швеції та Швейцарській Конфедерації. Плідна міжнародна діяльність дозволяє UIDD виступати помітним фаховим центром по розробці конституційних законопроектів в Україні. Напрацювання П. Куфтирєва та очолюваного ним інституту видаються слушними, науково обґрунтованими, методологічно зваженими, цікавими й актуальними. У частині досліджень саме електронної демократії підходи П. Куфтирєва носять піонерський характер і вперше представлені в науці конституційного права України. Якщо проблематика прямої демократії періодично досліджувалася вітчизняними конституціоналістами та теоретиками права, то правові аспекти саме електронної демократії залишаються і досі поза увагою національної правової науки.
Слід відзначити і вагомі практичні розробки UIDD – це експертні моделі законопроектів про референдум, народні ініціативи, відгуки, запропоновані підходи внесення змін та доповнень до Конституції України щодо забезпечення народовладдя.
У цілому, слід привітати вихід спеціального випуску журналу «Eurasian Academic Research Journal», присвяченого прямій електронній демократії, і сподіватися, що ця подія стане помітною віхою у розвитку науки конституційного права та надасть поштовх для подальших досліджень не тільки авторам цих матеріалів, але й іншим науковцям, які зацікавляться відповідною проблематикою.
48
Semenchenko, A. I., and R. V. Vlasenko. "Теоретико-методологічні основи організаційно-правових механізмів навчання публічних службовців електронному урядуванню." Public administration aspects 3, no. 1-2 (February 25, 2015). http://dx.doi.org/10.15421/151511.
Full textAbstract:
У статті оцінено стан і обґрунтовано актуальність підготовки кваліфікованихкадрів органів державної влади та органів місцевого самоврядування технологіямелектронного урядування. Визначені проблеми підготовки кадрів в сучасних умовахрозвитку електронного урядування в Україні та авторами запропоновані можливі на-прями їх вирішення. Зокрема, описані теоретико-методологічні основи організацій-но-правових механізмів навчання публічних службовців електронному урядуванню,у тому числі розроблено модель системи підготовки, перепідготовки та підвищеннякваліфікації публічних службовців у сфері електронного урядування, запропонованіпринципи та концептуальні засади побудови такої системи, необхідний категорійно-понятійний апарат.Наголошено на необхідності системного підходу до вирішення проблем, якіпов’язані із забезпеченням органів державної служби та місцевого самоврядуваннякваліфікованими кадрами для розвитку електронного урядування в Україні.
49
Шимченко, Людмила. "СТАНОВЛЕННЯ Е-УРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ: РЕАЛІЇ СЬОГОДЕННЯ." Society. Document. Communication, no. 6 (June 27, 2019). http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2018-6-248-267.
Full textAbstract:
В статті акцентовано увагу на електронному урядуванніяк важливому для України механізмі переходу доінформаційного етапу розвитку. Вказуючи на рольелектронного урядування в адаптації суспільства до новихумов життя, праці, побуту, спілкування, розглянули кращіуправлінські практики по напрямках: між органамидержавного управління (G2G), між державою і бізнесом (G2B)і між державою та громадянами (G2C). Кожний напрямокрозглянули як в загальнотеоретичному плані, так і впрактичній площині – на основі дій органів влади, переважнов 2018 році.На основі проаналізованих дій органів української влад попереходу до системи електронного урядування, виокремили рядпроблем, вирішивши які наша держава зможе забезпечитибільш ефективний процес входження в глобальнийінформаційний простір.Окремо зверталась увага на системі наданняелектронних послуг населенню, вказуючи на переважаючийдругий рівень розвитку при вимозі глобалізованого світу –четвертої стадії розвитку. Вказували на найбільшу проблему:недотримання головного принципу по наданню електроннихпослуг – використання системи «єдиного вікна»; наненалежний рівень функціонування Єдиного державногопорталу адміністративних послуг; на низький рівень компетентності частини працівників ЦНАП; на низькийрівень забезпечення ЦНАП стандартизованим тасертифікованим програмним забезпеченням. Окремо звернутаувага на проблемі цифрового підпису.В статті наголосили на необхідності утвердженняєдиної стратегії впровадження електронного документообігуз чіткою дорожньою картою по її виконанню; на синхронізаціїдій тих державних органів влади, від дій яких залежитьзабезпечення ефективного переходу до системи електронногоурядування; на необхідності залучення до процесівінформатизації, цифровізації громадськості: як в якостіконтролюючої та стимулюючої сили, так і в якостінайактивніших учасників процесів.
50
Kulchii, I. O. "Практики реалізації технологій електронного врядування в системі державного управління України." Public administration aspects 2, no. 1-2 (February 25, 2014). http://dx.doi.org/10.15421/15146.
Full textAbstract:
У статті виявлено особливості впровадження технологій «електронного врядування» в Україні та обґрунтовано необхідність залучення кращих практик «електронного врядування» в систему державного управління. З’ясовано, що електронне урядування все ширше впроваджується в органах державної влади і місцевого самоврядування в Україні. Зокрема, в Україні створено Національний центр е-врядування для сприяння впровадженню інформаційно-комунікаційних технологій в щоденну практику органів державної влади в Україні; за підтримки Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України, Державного підприємства «Державний центр інформаційних ресурсів України» та Програми розвитку ООН в Україні створено портал знань. Також наведено приклади розвитку електронного урядування в окремих регіонах України, що свідчить про ефективність електронного врядування як інструменту підвищення якості всіх видів державних послуг, розвитку прямого діалогу влади з громадянами. Здійснено висновок про необхідність удосконалення нормативно-правових актів у цій сфері, чіткого окреслення мети, тактики та стратегії реалізації електронного урядування, для цього слід визначитись із завданнями, практичними кроками та інструментами реалізації таких дій. Зважаючи на щорічне покращення умов для впровадження електронного урядування, практична реалізація е-урядування в Україні є завданням реальним у найближчій перспективі.