Journal articles on the topic 'Державна служба статистики України'
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Державна служба статистики України.
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Державна служба статистики України.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Кожура, Л. О. "ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЯК СУБ’ЄКТІВ АДМІНІСТРУВАННЯ ПРАВА ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ НА ОХОРОНУ ЗДОРОВ’Я." Прикарпатський юридичний вісник, no. 6(35) (May 11, 2021): 101–4. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i6(35).699.
Full textAbstract:
У статті здійснено загальну характеристику повноважень та компетенції суб’єктів адміністрування права осіб з інвалідністю на охорону здоров’я.
Визначено, що під поняттям «публічна адміністрація» потрібно розуміти систему різнорівневих органів, які наділені публічно-владною компетенцією, яким делеговані публічні повноваження або які здійснюють публічно-управлінські функції з метою задоволення публічного інтересу.
Публічна адміністрація є елементом системи управління, яка забезпечує функціонування кожної сфери суспільного життя.
Суб’єктами публічної адміністрації у сфері охорони здоров’я є Верховна Рада України; Президент України; Кабінет Міністрів України; центральні органи виконавчої влади (Міністерство охорони здоров’я України; Міністерство соціальної політики України; Міністерство у справах ветеранів України; Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України; Міністерство фінансів України; Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України; Державний комітет телебачення і радіомовлення України; Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками; Національна служба здоров’я України; Державна архітектурно-будівельна інспекція України; Пенсійний фонд України; Державна служба статистики України; Фонд соціального захисту інвалідів; місцеві органи публічної адміністрації. Розкриємо повноваження окремих суб’єктів.
Ґрунтовний аналіз повноважень та компетенції публічної адміністрації у сфері охорони здоров’я та безпосередньо забезпечення права на охорону здоров’я осіб з інвалідністю дасть можливість узагальнити та структурувати наявну систему органів публічного управління в цій сфері, виявити ті, повноваження, які дублюються, та внести пропозиції щодо вдосконалення їх адміністрування.
2
Evtushenko, N. O. "Податкові ризики та система керування ними." Bulletin of the Dnipropetrovsk University. Series: Management of Innovations, no. 6 (July 1, 2016): 68. http://dx.doi.org/10.15421/191607.
Full textAbstract:
Статтю присвячено дослідженню сучасного стану системи оподаткування в період її реформування та подальшим розробкам в галузі фундаментальних основ оподаткування.Метою написання статті є поглиблене вивчення природи, сутності ризиків у сфері оподаткування, розгляд змісту системи керування ризиками та обґрунтування концептуальних основ ефективності керування податковими ризиками шляхом запровадження системного підходу в умовах великої частки тіньової економіки. Дослідження проведено із застосуванням методів дедукції та індукції, системного підходу, аналізу й синтезу на основі законодавчої бази України, даних Держаної фіскальної служби України, даних Державної служби статистики України, праць вітчизняних і закордонних економістів, матеріалів авторських досліджень.Досліджено сутність і місце податкових ризиків у системі керування ними. Доведено, що податковий, а також економічний ризики зазвичай занадто переоцінюють, оскільки щодо витрат заходи з підвищення результатів діяльності людського капіталу дуже розпливчаті та сформовані у недосконалих інформаційних умовах.З’ясовано необхідність системного підходу до керування податковими ризиками. Розглянуто основні елементи системи керування податковими ризиками. Доведено вплив людського капіталу та інформації на ефективність керування податковими ризиками.Акцентовано увагу на доцільності вивчення податкових ризиків у системі керування і мінімізації протидії. Доведено, що така система може бути описана як сукупність деяких методів, процедур і заходів і надає можливість прогнозувати дефіцит податкових платежів та вживати заходи стосовно мінімізації порушень у податковій сфері.Розглянуто основні елементи системи керування податковими ризиками. Дана система являє собою сукупність взаємопов’язаних і взаємозалежних елементів, таких як: 1) суть та оригінальні джерела ризику; 2) аналіз, оцінка й опис ризику; 3) методи мінімізації ризиків; 4) моніторинг заходів щодо запобігання і протидії ризику.Доведено, що метод систематизації платників застосовують відповідно до стандартів для визначення податкових ризиків у системі їх керування. Такий підхід дозволить упровадити на практиці нову стратегію організації контрольно-ревізійної роботи та істотно скоротити витрати на здійснення планових перевірок.Наголошено, що податкові ризики слід розглядати як наукову основу для розробки критерію ефективності побудови систем забезпечення національної податкової безпеки. Як і будь-які ризики, податкові ризики повинні бути не тільки визначені , але й зведені до мінімуму. Для цього доцільно застосувати систему керування податковими ризиками як сукупність деяких методів, процедур і заходів. Використання людського капіталу та інформаційного забезпечення дозволить досягти необхідного рівня ефективності.Застосування системного підходу в теорії і практиці оподаткування допоможе передбачати негативні наслідки впливу зовнішнього середовища, сприятиме ефективності моніторингу ризиків і їх практичному керуванню. Податкова служба може підвищити обсяг податкових надходжень до бюджету за рахунок зменшення податкових злочинів (ухилення від сплати податків). Це, в свою чергу, призведе виходу економіки з тіні.Науковою новизною дослідження є поглиблення та визначення природи, сутності податкових ризиків, а також обґрунтування концептуальних основ ефективності їх керування через запровадження системного підходу.Урахування системного підходу дозволить фіскальним службам ефективно керувати податковими ризиками.Перспективним напрямком досліджень є перегляд нормативної документації Державної фіскальної служби на основі системного підходу та врахування податкового ризику як виміру результатів діяльності людського капіталу й недосконалого інформаційного забезпечення.
3
Качмарська, М. О., and О. В. Любінець. "Стосовно оцінки рівня громадського здоров’я в України та її регіонах." Україна. Здоров’я нації 1, no. 1 (December 30, 2021): 7–16. http://dx.doi.org/10.24144/2077-6594.1.1.2022.254629.
Full textAbstract:
Мета роботи: проаналізувати та запропонувати групу показників для оцінки рівня громадського здоров’я в Україні та в регіональному аспекті.Матеріали та методи. Матеріалом дослідження слугували дані Стратегії ВООЗ «Здоров'я для всіх у XXI столітті», ЮНЕСКО, Державної служби статистики України за розділами «Демографічна та соціальна статистика» і «Економічна статистика», Міністерства охорони здоров’я України, міністерств фінансів та економіки України, оперативних відомостей підрозділів охорони здоров’я органів державного управління. Розгляд даних здійснено з використанням методів: бібліосемантичного та системного підходу.Результати. Для оцінки рівня громадського здоров’я в Україні та її регіонах запропоновано використовувати три групи показників: I – демографічні, II – медичної статистики, III – соціального благополуччя. У кожній групі передбачається застосовувати по 7 ключових даних, які у найбільшій мірі дають характеристику як стану медико-демографічних змін так і оцінку благополуччя населення в економічному та освітньому рівні з використанням в т. ч. методу соціологічного опитування. В представленому матеріалі подаються джерела інформації стосовно запропонованих показників.
4
ЗЕЛЬДІНА, ОЛЕНА. "Інвестиційна привабливість України в умовах сталого розвитку." Право України, no. 2018/05 (2018): 60. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-05-060.
Full textAbstract:
Економічна ситуація, яка склалася в Україні на сучасному етапі, та необ хідність забезпечення сталого розвитку потребують використання ефективних регуляторів для забезпечення інвестиційної привабливості країни. Проте статистика демонструє несприятливі тенденції у сфері залучення інвестицій, ідеться, зокрема, про зниження інвестиційної активності інвесторів в Україні. За даними Державної служби статистики України, у 2017 р. в економіку України іноземні інвестори з 76 країн світу вклали 1,6 млрд доларів прямих інвестицій (акціонерного капіталу), що значно менше, ніж у 2015–2016 рр., а це свідчить про значне зниження інтересу інвесторів до України. Мета статті полягає у тому, аби виявити детермінанти, які тим чи іншим чином негативно позначаються на інвестиційній привабливості України, та запропонувати елементи юридичної конструкції інвестиційної привабливості країни в умовах сталого розвитку. Виокремлено детермінанти, які негативно позначаються на інвестиційній приваб ливості України. Встановлено, що негативним фактором для інвесторів є військові дії, які відбуваються у східних регіонах держави. Не менш значущою проблемою є нестабільність законодавства України як перешкода для залучення інвестицій. Про це неодноразово зазначали науковці і державні посадовці, однак у зазначеній сфері немає позитивних зрушень. Невід’ємною характеристикою української дійсності стала корупція, яка торкнула всіх сфер життєдіяльності суспільства. Ще однією проб лемою для інвесторів є зарегульованість тих чи інших процедур у сфері підприємницької діяльності. Для її вирішення законодавець приймає нормативно-правові акти, спрямовані на спрощення різних процедур у сфері підприємництва. Запропоновано елементи юридичної конструкції інвестиційної привабливості України в умовах сталого розвитку, а саме: інвестиційна політика держави; податкова політика держави; забезпечення доступної, прозорої та ефективної системи захисту прав інвесторів; податкові та інші стимули. Автор доходить висновку, що стале зростання економіки України неможливе без інвестиційних надходжень, тому важливо забезпечити стратегію розвитку елементів юридичної конструкції інвестиційної привабливості України.
5
ГОЛОВІНА, Лариса. "СУЧАСНІ ТРЕНДИ ОРГАНІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ: АНАЛІТИЧНИЙ АСПЕКТ." Humanitas, no. 6 (February 23, 2022): 105–13. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2021.6.15.
Full textAbstract:
Окреслення сучасних трендів організації соціального забезпечення населення України відбулося на засадах узагальнення науково-методичного базису вітчизняних та зарубіжних учених із використанням офіційних даних Державної служби статистики України, Міністерства соціальної політики України, Державної казначейської служби України, Центру громадської експертизи. У статті наведено результати аналізу темпів зростання державних витрат на соціальний захист та соціальне забезпечення населення. Проаналізовано структуру видатків зведеного бюджету України, динаміку кількості пенсіонерів усіх категорій у регіональному розрізі за період 2010–2020 рр. За результатами аналізу встановлено, що в Україні спостерігаються стійкі тенденції в організації соціального забезпечення, серед яких переважно зростаючий тренд державних витрат на соціальний захист і соціальне забезпечення населення, стійкий тренд у пенсійному забезпеченні, який характеризується витратами на соціальний захист пенсіонерів на рівні більш ніж 50% та суттєва диференціація пенсійного забезпечення по регіонах України, яка майже не змінюється протягом Усього періоду незалежності України. Встановлено, що поряд зЫ стійкими трендами в організації соціального забезпечення населення України відбуваються трансформації, які визначають нові тренди. З’ясовано, що протягом аналізованого періоду відбулося уповільнення темпів зростання соціального забезпечення населення України, яке напряму пов’язане зі зміною структур видатків соціального забезпечення за 2018–2020 рр. Доведено, що зростання видатків державного бюджету на соціальний захист і соціальне забезпечення у 2020 році проти 2019 року зумовлено зміною механізму надання у 2020 році пільг та житлових субсидій та передачею повноважень Міністерству соціальної політики, що зумовило зниження міжбюджетних трансфертів.
6
Рачинський, Р. М. "ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ФІСКАЛЬНОЇ СЛУЖБИ." Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 23 (November 11, 2019): 108–20. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v23i0.605.
Full textAbstract:
У статті досліджено сутність поняття інформаційно-аналітичного забезпечення. Розглянуто форми подання інформації контролюючим органам (періодично або за письмовим запитом). Досліджено порядок періодичності подання інформації такими суб'єктами: органами місцевого самоврядування; центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно; органами внутрішніх справ; органами державної статистики; Державною митною службою; Національним банком України, банками та іншими фінансовими установами; Пенсійним фондом України. Досліджено спосіб отримання інформації контролюючими органами за їх запитом, вивчено підстави надсилання платникові податку запиту щодо надання інформації. Виявлено проблеми щодо захисту інформації, що міститься в інформаційних ресурсах.
7
Vajdanych, T. V. "Оцінювання перспективних міжнародних ринків для організації збуту недеревинної продукції лісу." Scientific Bulletin of UNFU 28, no. 4 (April 26, 2018): 26–30. http://dx.doi.org/10.15421/40280404.
Full textAbstract:
Для диверсифікації експортної діяльності лісових підприємств України в напрямі продажу недеревинної лісової продукції (НДПЛ) здійснено аналіз основних світових ринків лісових ягід, лісових горіхів та меду. Виділено найбільших експортерів та імпортерів ринку за часткою і вартістю експорту (імпорту) на міжнародному ринку за допомогою інформаційних баз даних COMTRADE. Внаслідок проведеного аналізу з'ясовано динаміку середньоринкових цін на відповідних ринках у 2005–2015 р. загалом, а також проаналізовано останні тенденції світового експорту та імпорту. Виявлено відхилення цін в Україні від середньосвітових, що свідчить про цінову конкурентоспроможність вітчизняної продукції та її значний потенціал на світовому ринку. З'ясовано, що питання комерційного використання досліджуваної продукції в Україні потребують удосконалення планування, обліку та організації. Водночас проведені дослідження свідчать про недостатню увагу до аналізу, систематизації та оцінювання інформації про комерційне використання недеревинної продукції лісу з боку Державного агентства лісових ресурсів і Державної служби статистики України. Встановлено, що організоване зберігання, перероблення та продаж НДПЛ сприятиме диверсифікації експортної активності державних лісогосподарських підприємств.
8
Medvedovska, N. V., and M. D. Kvach. "Аналіз динаміки смертності чоловіків в аспекті демографічних втрат населення України." Ukrainian Journal of Military Medicine 3, no. 1 (March 11, 2022): 26–33. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2022.1(3)-026.
Full textAbstract:
Мета роботи: аналіз динаміки демографічних показників смертності населення України, її статевих, вікових та регіональних особливостей в аспекті вивчення причин формування негативного природного приросту, передумов та тенденцій зростання демографічних втрат.
Матеріали та методи. Використано дані офіційної статистичної звітності Державної служби статистики України та Центру медичної статистики МОЗ України щодо змін в динаміці показників смертності різних статево-вікових груп населення. Методи дослідження: системного підходу, медико-статистичний, контент-аналізу, бібліографічний.
Результати. Доведено, що депопуляційні процеси, які розпочалися в кінці ХХ століття, продовжили своє стале формування та поглиблення із властивим саме для населення України переважанням коефіцієнтів смертності серед чоловіків. Відбувається одночасне зменшення чисельності та постаріння населення, із зростанням частки осіб старше 65 років та низькою питомою вагою дитячого населення в загальній його структурі. Скорочення загальної чисельності населення супроводжується подальшим зниженням народжуваності, зростанням негативного природного приросту, особливо серед мешканців сільської місцевості (із скороченням частки останніх до 30,5 %). Особливості коефіцієнтів смертності з розподілом за статтю проявилися переважанням показників серед чоловіків практично у всіх вікових групах. Великою зберігається різниця середньої очікуваної тривалості життя чоловіків та жінок (за підсумками 2020 р. 66,39 р. проти 76,22 р. відповідно). Показані особливості структури смертності чоловіків в Україні.
Висновки. Встановлено, що тенденції депопуляції, постаріння населення, урбанізації, які донедавна вважалися в Україні тимчасовими, за останнє десятиліття суттєво поглибилися. Їх невідворотні наслідки проявляються унікальним для України феноменом зростання негативного природного приросту в поєднанні із надсмертністю чоловіків. Вказані демографічні трансформації становлять потенційну загрозу для зміцнення обороноздатності та соціально-економічного зростання держави.
9
Гонтюк, В. "Модель формування кадрового забезпечення державної служби статистики України." Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка, вип. 8 (161) (2014): 86–92.
Find full text
10
МАШТАЛІР, Вадим, and Надія РИЖЕВА. "ДОСЛІДЖЕННЯ МЕРЕЖІ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ВІЙСЬКОВО-ІСТОРИЧНИХ МУЗЕЇВ В УКРАЇНІ." Східноєвропейський історичний вісник, no. 19 (June 30, 2021): 217–27. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.19.233834.
Full textAbstract:
Мета дослідження – дослідити мережу військово-історичних музеїв в Україні та здійснити систематизацію закладів сучасної військово-історичної музейної мережі. Методологія дослідження вибудовувалася із застосуванням загальнонаукових принципів системності, історизму та законів логіки, що сприяло пошуку джерел інформації, її відбору, класифікації, систематизації та аналітичній обробці. Використаний методологічний та статистичний інструментарій дав змогу об’єктивно дослідити військово-історичну мережу та запропонувати класифікацію її закладів. Наукова новизна. На основі широкого використання статистичних даних здійснено систематизацію закладів сучасної військово-історичної музейної мережі. Розроблено ознаки класифікації державних музеїв, музеїв у системі Міністерства оборони України, при закладах освіти сфери управління Міністерства освіти і науки України. Проаналізовано співвідношення між військово-історичними та іншими державними музеями України за регіонами та співвідношення між військово-історичними та іншими державними музеями України в Автономній Республіці Крим і м. Севастополь. Висновки. У незалежній України вкрай актуалізоване питання використання знань про свою історію. У його розв’язанні одне з провідних місць займають військово-історичні музеї. Дослідження їх мережі та класифікація залишаються дискусійними й потребують подальшого аналізу. Однак однією з ключових ознак класифікації має стати профіль і типологія музеїв. Відсутність окремого обліку військово-історичних музеїв ускладнило пошук необхідної інформації, який був обмежений збором відомостей з офіційних джерел системи Міністерства культури України та даних Державної служби статистики України.
11
Макар, Оксана, and Лілія Дмитрик. "MICE-ТУРИЗМ – ОСНОВА ІМІДЖЕВОЇ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ ПРОГРЕСИВНОСТІ ТУРИСТИЧНОЇ ІНДУСТРІЇ УКРАЇНИ." Молодий вчений, no. 10 (98) (October 31, 2021): 160–67. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-10-98-35.
Full textAbstract:
У статті досліджено сферу MICE-туризму в Україні та світовому ринку. Проаналізовано фактичні статистичні показники MICE-туризму України та країн світу, показники динаміки ринку ділових та приватних подорожей в Україні; особливості обліку ділових поїздок службами державної статистики. Охарактеризовано вплив активізації сектору ділових послуг на регіональний розвиток України. Виділено комплекс переваг та проблем, визначено можливості ділового сектору по регіонах; представлено шляхи прогресивного розвитку України, шляхом конкретних дій та механізмів, програму прогресивного розвитку MICE-індустрії України, методи оцінки її ефективності що у перспективі розгорне ділову активність в країні в десятки разів, внаслідок чого, було визначено, що MICE-туризм як велика частина туристичної індустрії у майбутньому, є основою для іміджевої та економічної прогресивності цілої країни.
12
Шестопалов, Роман Миколайович. "ОРГАНИ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ: ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ЩОДО КЛАСИФІКАЦІЇ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ." New Ukrainian Law, no. 1 (March 31, 2022): 114–18. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2022.1.17.
Full textAbstract:
У статті робиться аналіз основних підходів до класифікації органів правоохоронних органів, а також виділення в окрему категорії органів адміністративно-правової охорони. Аргументується, що останнім часом у нашій державі дедалі гостріше постає питання про реформування правоохоронних органів, без вирішення якого неможлива ефективна діяльність цих державних інституцій. Однак, незважаючи на дослідження особливостей діяльності правоохоронної системи України та її правового статусу в роботах сучасних науковців, це питання не можна віднести до вирішених на теоретично-методологічному рівні, адже більшість із них аналізує загалом правоохоронні органи, наводить певну класифікаційну модель, не розглядаючи особливі різновиди правоохоронних органів, зокрема органів адміністративно-правової охорони, чим і зумовлена актуальність дослідження. Робляться висновки, що до органів адміністративно-правової охорони варто зараховувати ті органи, які виконують безпосередньо правоохоронні функції, контрольно-наглядові функції в різних сферах суспільних відносин, не беручи до уваги наявність у них повноважень щодо застосування державного примусу, з чого випливає, що до такої категорії можливо відносити значну кількість органів публічної влади. У зв’язку із цим можемо вказати на такі органи, як Державна митна служба України, Державна прикордонна служба України, Державна міграційна служба України, Державна аудиторська служба України, Державна служба фінансового моніторингу, Антимонопольний комітет України, Національне агентство з питань запобігання корупції тощо. Перспективами подальшого дослідження окресленої проблематики варто вважати можливість виокремлення в межах категорії «органи адміністративно-правової охорони» різновидів таких органів за критерієм сфери суспільних відносин.
13
Довбань, І. М. "Кримінологічна характеристика державних службовців, які вчиняють злочини." Прикарпатський юридичний вісник, no. 5(34) (February 23, 2021): 132–36. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i5(34).661.
Full textAbstract:
У статті зазначено, що кримінологічні особливості особи державного службовця, порівняно з особою злочинців, засуджених за інші злочини, на цей момент залишаються маловивченими і не досить повно висвітленими у кримінологічній літературі. Це пов'язано з тим, що відомості про особу державного службовця у кримінальній статистиці відображаються не досить повно, а матеріали кримінальних проваджень про злочини у сфері службової діяльності хоча і можуть надати певну інформацію, але кримінологічно значущі відомості про таку особу правопорушника в них так само не представлені. Найбільш перспективними в плані вивчення особи злочинця, особливо його морально-психологічних властивостей, є соціологічні опитування, інтерв'ювання, методики психологічного тестування. Однак під час використання цих методів для вивчення особи державного службовця виникають значні труднощі, викликані тим, що зазначені особи порівняно рідко засуджуються до позбавлення волі (наприклад, в Україні до позбавлення волі засуджується лише близько 5% державних службовців). Зазначено, що оскільки державні службовці знаходяться найближче до населення, забезпечення їх нормального функціонування є одним із головних завдань держави. У зв'язку з цим питання недопущення порушень прав та свобод громадян та різного роду службових зловживань з боку державних службовців є одним із найбільш серйозних та складних питань за сучасних умов реформування держави.
Наголошено, що кожен державний службовець, який вчинив злочин, - це продукт не лише існуючих зовнішніх впливів та відносин, а й розвитку власної самосвідомості. Стійкі антигромадські погляди й орієнтації не характерні усім без винятку особам, які вчинили злочини. Особливо це стосується державних службовців. Як показав аналіз кримінальних проваджень, мотивами злочинів, що їх вчинили державні службовці, найчастіше виступали корисливі або особиста зацікавленість. Досить часто рушійною силою злочину були заздрість, помста, бажання створити видимість активної (і результативної) службової діяльності, неправильне тлумачення поняття «службова потреба».
14
Марущак, А. В. "ТЕОРЕТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОВНОВАЖЕНЬ ДЕРЖАВНОЇ ФІСКАЛЬНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ." Знання європейського права, no. 1 (September 21, 2020): 68–72. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i1.51.
Full textAbstract:
У статті досліджуються науково-правові характеристики Державної фіскальної служби України та здійснений теоретико-правовий аналіз її функцій та повноважень. Доведено, що Державна фіскальна служба є органом публічного адміністрування, яке вона здійснює у сфері фінансів. Досліджені нормативно-правові акти, що регламентують діяльність Державної фіскальної служби, та розглянуто основні наукові концепції її діяльності. Доведено, що повноваженням ДФС притаманна ознака дискреційності. Обґрунтовано, що з-поміж повноважень ДФС можна виділити контрольні, експертно-аналітичні, превентивні, правопоновлюючі. Своєю чергою контрольні повноваження можна класифікувати залежно від сфери здійснення контролю: повноваження у сфері податкового контролю, бюджетного контролю та митного контролю. До функцій ДФС віднесено контрольну, експертно-аналітичну, прогностичну, превентивну та функцію фіскального адміністрування. Державна фіскальна служба України відіграє значну роль у реалізації державної політики у кількох сферах. Зокрема, це стосується і сфери публічного адміністрування. Державна фіскальна служба України є органом публічного адміністрування, який здійснює свою діяльність за допомогою своїх територіальних органів та спеціалізованих департаментів. Публічне адміністрування нею здійснюється у сфері фінансів. За допомогою повноважень Державної фіскальної служби України здійснюється управління, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері фінансів. Дослідження сфер діяльності, завдань, функцій та повноважень Державної фіскальної служби України є досить актуальним, оскільки протягом останніх років Україна прагне відповідати сучасним змінам, що відбуваються у світовій спільноті, і проводить реформи у власній владній та правовій сферах. Завдяки таким реформам Державна фіскальна служба України і була утворена. Публічне адміністрування у сфері фінансів здійснюється за допомогою системи державних органів, які є суб'єктами публічного адміністрування. До них можна віднести Державну казначейську службу України, Міністерство фінансів України, Державну податкову службу України, Державну службу фінансового моніторингу України, Державну фіскальну службу тощо.
15
Лісовий, А. В. "УНІФІКАЦІЯ ТЕРМІНОЛОГІЇ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО АУДИТУ В СИСТЕМІ КОНТРОЛЮЮЧИХ ОРГАНІВ УКРАЇНИ." Економічний вісник. Серія: фінанси, облік, оподаткування, no. 1 (May 25, 2017): 85–91. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5932.1.2017.85-91.
Full textAbstract:
Метою статті є удосконалення системи державного фінансового аудиту в контексті досягнення найбільш ефективного результату здійснення державного фінансового контролю в Україні. У роботі з’ясовано сутність понять «контроль», «фінансовий контроль», «державний фінансовий контроль» та «державний фінансовий аудит», запропоновано розширення поняття «державний фінансовий аудит» до форми державного фінансового контролю всієї сукупності операцій з державними фінансами, тобто пропонується включити в нього, крім бюджетного аудиту (який здійснюватиме Державна аудиторська служба України), ще й податковий та митний аудит, які проводитиме Державна фіскальна служба України.
16
Сидоренко, Дмитро. "МІСЦЕ ТА РОЛЬ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ БОРГОМ." Молодий вчений, no. 2 (102) (February 28, 2022): 49–54. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2022-2-102-10.
Full textAbstract:
Встановлено, що Державна казначейська служба України підпорядковується Міністерству фінансів України, скеровується Міністром фінансів України, при цьому, її основне завдання у сфері управління державним боргом – об-слуговування державного боргу. Досліджено організаційну структуру Дер-жавної казначейської служби України, зокрема –спеціального структурного підрозділу, відділу обслуговування державного боргу. Досліджено та струк-туровано завдання і функції цього відділу. Установлено, що основною метою функціонування даного відділу є забезпечення проведення платежів з пога-шення та обслуговування державного боргу, платежів, пов’язаних з вико-нанням гарантійних зобов’язань держави, тощо. Встановлено, що Державна казначейська служба України співпрацює з Мінфіном та Національним бан-ком України в частині проведення платежів з погашення та обслуговування державного боргу, а також платежів, пов’язаних з виконанням гарантійних зобов’язань держави.
17
Мосора, Лариса. "СТАТИСТИКА ТА ДИНАМІКА ЗАХИСТІВ ДИСЕРТАЦІЙ ЗА НАУКОВОЮ СПЕЦІАЛЬНІСТЮ «ДЕРЖАВНА СЛУЖБА» В УКРАЇНІ." Науковий вісник: державне управління 4, no. 2020-2 (2020): 239–48. http://dx.doi.org/10.32689/2618-0065-2020-2(4)-239-248.
Full text
18
Пузирний, В. Ф. "Державна служба зайнятості України: історія і сучасність." Розумовські зустрічі, no. 1 (2014): 147–52.
Find full text
19
Rodchenko, I. "РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ОРГАНІВ, ЩО РЕАЛІЗУЮТЬ ДЕРЖАВНУ МИТНУ ПОЛІТИКУ." Theory and Practice of Public Administration 1, no. 68 (February 28, 2020): 48–52. http://dx.doi.org/10.34213/tp.20.01.06.
Full textAbstract:
Проаналізовано реформування системи органів, що реалізують державну митну політику. Встановлено, що державна митна політика і політика у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи, що реалізує Державна митна служба України (центральний органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України), є пріоритетним завданням.
20
Зарічна, О. В. "СТРАТЕГІЧНІ БАЧЕННЯ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ." Actual problems of regional economy development 1, no. 16 (November 25, 2020): 145–53. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.16.145-153.
Full textAbstract:
Метою статті є вивчення основних стратегічних пріоритетів регіонального розвитку держави з врахування впливу основних чинників та показників регіонального розвитку, а також виділення основних стратегій, які сприяють підвищенню рівня регіональної економіки в умовах економічної нестабільності.
У процесі дослідження використано методи систематизації, групування, абстрагування з метою визначення сутності поняття «регіональна економіка», методи статистичного та стратегічного аналізу для дослідження і оцінки деяких показників соціально-економіного потенціалу та стратегічного бачення перспектив розвитку регіонів України.
Інформаційною базою наукового дослідження слугували наукові праці вітчизняних вчених-економістів та законодавчо-нормативні документи з питань державного стратегічного розвитку регіональної політики, а також статистичні дані державної служби статистики України.
Досліджено сутність поняття «регіональна економіка», визначено основні стратегічні пріоритети зміни та формування перспектив розвитку регіональної економіки задля знаходження ефективних методів та прийомів подолання «деформацій». Проаналізовано результати державної стратегії регіонального розвитку та найбільш важливі показники соціально-економічного розвитку регіонів України та на основі їх оцінки виокремлено основні стратегічні напрями покращення розвитку регіональної економіки в перспективі.
Наукове значення одержаних результатів полягає у визначення та розкритті напрямів розвитку регіональної економіки з врахуванням трансформаційних процесів.
Одержані результати дослідження можуть бути використані в подальшому при розробці Стратегії регіонального розвитку регіонів України.
21
Чвертко, Л. А., О. А. Вінницька, and Т. О. Корнієнко. "СТАН ТА ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ." Actual problems of regional economy development 1, no. 16 (November 25, 2020): 58–67. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.16.58-67.
Full textAbstract:
Метою статті є визначення й узагальнення існуючих підходів до організації страхового захисту від ризиків у сфері туризму та обґрунтування перспектив його розвитку.
Під час дослідження були використані діалектичний та абстрактно-логічний методи, методи системного підходу, порівняння, спостереження, аналізу, синтезу, індукції, дедукції та ін.
Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти, інформація Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Державної служби статистики України, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, наукові публікації, інтернет-джерела.
Визначено сутність, види та значення страхування для забезпечення страхового захисту учасникам туристичного ринку. Обґрунтовано, що об’єктивна необхідність страхування у сфері туризму в Україні обумовлена не лише позитивною динамікою показників розвитку туристичної індустрії, а й урізноманітненням видів і форм ризиків, що супроводжують туристичну активність, та збільшенням кількості ризикоутворюючих факторів. Здійснено аналіз динаміки показників страхування медичних витрат, найбільшого сегменту на ринку туристичного страхування в Україні. Визначено проблеми, що виникають при страхуванні туристичних ризиків, запропоновано шляхи їх розв’язання. З огляду на значимість туристичного сегмента страхового ринку для економіки країни та ситуацію, що склалася на тлі пандемії COVID-19, окреслено напрями розвитку туристичного страхування в Україні; обґрунтовано необхідність оптимізації асортиментного ряду, поліпшення якісних характеристик та конкурентоспроможності наявних, а також розробки нових страхових продуктів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у вдосконаленні теоретичних засад механізмів страхового захисту учасників туристичної діяльності, оцінці стану страхування ризиків вітчизняної туристичної сфери та обґрунтуванні напрямів підвищення його результативності.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання теоретичних висновків і практичних рекомендацій для подальшого розвитку страхування у туристичній галузі. Результати дослідження можуть бути корисними страховикам та суб’єктам туристичної індустрії для покращення показників їхньої діяльності.
22
Olifirenko, Liliia, and Kristyna Koval. "МАКРОЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ В РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЇ ПОДОЛАННЯ БІДНОСТІ В УКРАЇНІ." PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT 1(13), no. 1(13) (2018): 7–16. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2018-1(13)-7-16.
Full textAbstract:
Досліджено зв’язок рівня економічного розвитку з рівнем соціального захисту населення щодо вирішення проблем соціальної сфери та подолання бідності. Проведено аналіз основних макроекономічних показників, що слугують індикаторами економічного розвитку країни, а також моніторинг рівня життя населення України як за власною оцінкою громадян, так і за офіційними даними Державної служби статистики України. Виявлені нагальні проблеми соціального захисту населення та запропоновано шляхи удосконалення системи надання соціальних послуг та підвищення якості послуг.
23
Ковальова, Д. "Державна служба України як суб"єкт професійної соціалізації." Державне управління та місцеве самоврядування, Вип. 3 (26) (2015): 228–37.
Find full text
24
Гарбінська, А. В. "Державна податкова служба України як орган валютного контролю." Фінансове право, no. 3 (13) (2010): 35–37.
Find full text
25
К., Тютюнник В. "ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ СЛУЖБОВО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН НА ДЕРЖАВНІЙ СЛУЖБІ." Актуальні проблеми права: теорія і практика, no. 2 (38) (February 12, 2020): 153–60. http://dx.doi.org/10.33216/2218-5461-2019-38-2-153-160.
Full textAbstract:
У статті розглядаються особливості правового регулювання службово-трудових відносин на державній службі України, а також проводиться аналіз окремих норм Кодексу законів про працю України і Закону України «Про державну службу», що стосуються праці державних службовців.
Ключові слова: державна служба, службово-трудові відносини, трудовий договір, контракт, правове регулювання праці.
26
КУРИЛЮК, Ю. Б. "ДЕРЖАВНА ПРИКОРДОННА СЛУЖБА УКРАЇНИ В СИСТЕМІ ОРГАНІВ ОХОРОНИ ПРАВОПОРЯДКУ." Scientific Journal of Public and Private Law 2, no. 5 (2019): 145–50. http://dx.doi.org/10.32844/2618-1258.2019.5-2.27.
Full text
27
Бамбізов, Є. Є. "Державна фіскальна служба України як суб"єкт інформаційних відносин." Актуальні проблеми держави і права, Вип. 78 (2017): 3–8.
Find full text
28
Медведовська, Н. В., and М. Д. Квач. "ДОСЛІДЖЕННЯ ДИНАМІКИ МЕДИКО-ДЕМОГРАФІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ЯК ПЕРЕДУМОВА РОЗРОБКИ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ЗАХОДІВ ІЗ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПЕРЕДЧАСНИХ ВТРАТ ЧОЛОВІЧОГО НАСЕЛЕННЯ В УКРАЇНІ." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 4 (April 15, 2022): 5–9. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2021.4.12846.
Full textAbstract:
Мета: ретроспективний аналіз динаміки формування демографічних показників смертності, природного приросту, народжуваності в гендерному аспекті для з’ясування сформованих тенденцій, розробки та реалізації заходів із попередження втрат чоловічого населення.
Матеріали і методи. Для реалізації поставленої в завданні мети були використані дані офіційної звітності, довідників Центру медичної статистики МОЗ України, Державної служби статистики України в розрізі різних статево-вікових груп та основних адміністративних територій, областей України та м. Києва. Методи дослідження: системний підхід, бібліосемантичний, медико-статистичний, графічного аналізу.
Результати. Доведено, що за часи незалежності Україна втратила значну частину населення. Стійкі тенденції депопуляції поєднуються із постарінням населення України, яка віднесена до 30-ти найстаріших країн світу. З року в рік продовжує зростати частка осіб, старших 65 років, при відносно невеликій питомій вазі дитячого населення в загальній його структурі. Зростання негативного природного приросту за рахунок зростання смертності, особливо серед чоловіків та мешканців сільської місцевості, формує загрозливі тенденції втрати чоловічого репродуктивного потенціалу та продовження депопуляції країни в найближчому майбутньому. Саме гендерні особливості коефіцієнтів смертності, які проявилися переважанням показників серед чоловіків практично у всіх вікових групах, а у молодому працездатному віці ця різниця складала більш ніж у 3 рази, зумовлюють збереження унікальної для країн Європейського регіону різниці в середній очікуваній тривалості життя при народженні чоловіків (66,39 року) та жінок (76,22 року) близько 10-ти років.
Висновки. Виявлені тенденції постаріння населення із зростаючим переважанням смертності чоловіків у найближчій перспективі ілюструють загрозу для соціально-економічного зростання, обороноздатності України, зміцнення її репродуктивного потенціалу для відновлення демографічних втрат попередніх років. Першочергові програмні заходи мають, у першу чергу, стосуватися попередження зростання смертності чоловіків репродуктивного віку.
29
Gontiuk, V. "MODEL OF STAFFING FORMATION IN THE STATE STATISTICS SERVICE OF UKRAINE." Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv Economics, no. 161 (2014): 86–92. http://dx.doi.org/10.17721/1728-2667.2014/161-8/20.
Full text
30
Bratsyun, О. P. "Алгоритм надання паліативної допомоги лікарями загальної практики – сімейними лікарями." Health of Society 10, no. 3 (December 16, 2021): 92–97. http://dx.doi.org/10.22141/2306-2436.10.3.2021.246350.
Full textAbstract:
Актуальність. В Україні, як і у всьому світі, більшість людей, які стикаються з захворюваннями, що загрожують або обмежують життя та потребують паліативної допомоги, перебувають вдома [1]. За оцінками, паліативна допомога необхідна в 40–60 % усіх випадків захворювань, що призводять до смерті [2]. За даними Державної служби статистики України, у 2020 р. смертність становила 616 840 осіб [3], відповідно, надання паліативної допомоги в Україні потребували орієнтовно від 250 до 370 тисяч пацієнтів. Ведення пацієнтів впродовж прогресування/розвитку хвороби та заключної фази життя покладається на лікарів, які найбільш наближені до пацієнта – лікарів загальної практики – сімейних лікарів. Головною метою надання паліативної допомоги є забезпечення найбільш досяжної якості життя пацієнтів. При цьому лікар повинен вчасно визначити, коли обсяг надання паліативної допомоги виключно лікарем загальної практики – сімейним лікарем є недостатнім, та своєчасно залучити спеціалізовані служби паліативної допомоги. Мета роботи: розробити алгоритм надання паліативної допомоги лікарями загальної практики – сімейними лікарями з визначенням пацієнтів, для яких обсяг надання паліативної допомоги виходить за межі первинної медичної допомоги. Матеріали та методи. Чинна нормативно-правова база, яка регламентує надання паліативної допомоги лікарями загальної практики – сімейними лікарями, наукова література, опитувальники соціологічного дослідження пацієнтів (п=25). Використали методи системного аналізу, синтезу, абстрагування, соціологічний та медико-статистичний методи. Результати. Вивчено чинні накази МОЗ України та галузеві стандарти надання медичної допомоги, якими керуються лікарі загальної практики – сімейні лікарі при наданні паліативної допомоги, та виявлено відсутність послідовності виконання норм, визначених різними нормативами. Встановлено, що використання засобів для визначення рівня якості життя (ЯЖ), як основної мети паліативної допомоги, не запропоновано. Обов'язком лікаря загальної практики – сімейного лікаря є своєчасне залучення до надання паліативної допомоги спеціалізованих служб. При цьому, певний показник або критерій, що може свідчити про недостатність обсягу надання паліативної допомоги на рівні надання первинної медичної допомоги, відсутній. Запропоновано опитувальники для визначення ЯЖ пацієнтів (EORTC QLQ-C30) та самооцінки депресії (PHQ-9). Показано, що показники менше 50 балів за функціональними шкалами опитувальника EORTC QLQ-C30 та/або 10 або більше балів за шкалою депресії PHQ-9 є свідченням про необхідність супроводу пацієнта психологом, священнослужителем та соціальним працівником, тобто підставою залучення мультидисциплінарної команди мобільної паліативної допомоги. Розроблено уніфікований алгоритм дій надання паліативної допомоги лікарями загальної практики – сімейними лікарями. Висновки. Для забезпечення виконання норм та правил, визначених для лікарів загальної практики – сімейних лікарів різними нормативними документами, інструкціями та галузевими стандартами, необхідне впровадження Уніфікованого алгоритму (уніфікованої схеми) дій лікаря при наданні паліативної допомоги. Тому лікарям загальної практики – сімейним лікарям необхідно вчасно застосовувати алгоритм визначення пацієнтів, для яких обсяг надання паліативної допомоги виключно лікарями загальної практики – сімейними лікарями є недостатнім та налагоджувати взаємодію з мультидисциплінарними мобільними паліативними службами.
31
Городецький, М. Я. "ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ МЕТОДИКИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ АВТОСЕРВІСНИХ ПІДПРИЄМСТВ." Підприємництво та інновації, no. 9 (December 30, 2019): 83–88. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/9.13.
Full textAbstract:
У статті досліджено динаміку розвитку підприємств України, що надають послуги з обслуговування автомобілів. Запропоновано методику підвищення конкурентоспроможності автосервісних послуг. Метою дослідження є трансформація методичного інструментарію визначення конкурентоспроможності та імплементація методики підвищення конкурентоспроможності автосервісних підприємств. Запропоновано методику, яка комплексно охоплює всі бізнес-процеси підприємств, що надають послуги з обслуговування автомобілів. Статистичний аналіз дав підстави стверджувати, що, за даними Державної служби статистики України, кількість підприємств, які здійснюють торгівлю та ремонт автотранспортних засобів, має динаміку спаду. Запропоновано алгоритм визначення етапів конкурентної переваги підприємств, що надають послуги з обслуговування та ремонту автомобілів, який дає змогу вибрати вірну стратегію управління.
32
ЄМЧЕНКО, І. В. "ІДЕНТИФІКАЦІЯ ЕЛЕКТРОІНСТРУМЕНТІВ ПОБУТОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ." Товарознавчий вісник 1, no. 15 (February 18, 2022): 52–61. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2310-5283-2022-15-5.
Full textAbstract:
Мета. Визначення класифікаційних ознак та чинників, що впливають на ефективність проведення митних формальностей, зокрема процедури прийняття класифікаційного рішення і визначення критеріїв ідентифікації під час митного оформлення електроінструментів, як складової імпортної операції між суб’єктами господарювання. Виявлення чинників, які впливають на потенційні ризики під час митного оформлення електроінструментів побутового призначення.Методика. Під час проведення теоретичних досліджень застосовували методи, які засновані на системному аналізі статистичних баз даних. Результати роботи отримували, застосовуючи методи аналізу та синтезу інформації, абстрагування та групування.Результати. Проаналізовані чинники, що формують попит та асортимент електроінструментів в Україні. Представлені ТОП-5 кращих фірм 2020 року, в які увійшли німецькі, американські та японські бренди. Визначено основні чинники, які забезпечують просування електроінструментів на ринку. Показані найрозповсюджені торговельні марки електроінструментів на ринку України, зокрема ті, якими користуються у побуті споживачі. Обґрунтовано роль класифікації та представлені класифікаційні ознаки для митної ідентифікації електроінструментів. Наведені результати моніторингу ринку електро-інструментів та основні чинники, які впливають на обсяги продажу. Представлені дані практичної діяльності Департаменту митних інформаційних технологій та митної статистики Державної митної служби України щодо об’єкту дослідження та митного оформлення за митною декларацією форми МД2. Представлені достатні для митної ідентифікації дані 31 графи митної декларації щодо опису об’єктів досліджень у митній декларації форми МД2. Проведено статистичний аналіз товарної структури експортно-імпортних операцій із товарною позицією 8467 за 2016-2020 роки у розрізі товарних позицій Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності. Проаналізовані показники зовнішньої торгівлі України на прикладі електродрилі (код за УКТЗЕД 8467219900) в розрізі товарної позиції 8467 відповідно даних митної статистики Державної митної служби України за 2020 рік. Здійснено порівняння даних структури імпорту за 2021 рік за місяцями. Визначено, що найвищі показники імпорту електро-інструментів спостерігається у листопаді та грудні місяці, що пояснюється зростанням обсягу будівельних робіт в цей період.Наукова новизна отриманих результатів висвітлена у представленому широкому спектрі багато-функціональності, систематизації класифікаційних ознак електроінструментів зокрема й побутового призначення та аналізі критеріїв ідентифікації в митних цілях. Показана роль декларування класифі-каційних ознак достатніх для ідентифікації об’єктів імпортної операції під час митного оформлення.Практична значимість може визначатися в окресленні потенційних ризиків під час здійснення митних формальностей, зокрема митного оформлення імпортних електроінструментів. Проаналізована структура товарообігу в розрізі експортно- імпортних операцій із електроінструментами. Визначені достатні критерії для ідентифікації в митних цілях електроінструментів побутового призначення.
33
Сурай, Інна. "ПУБЛІЧНА СЛУЖБА УКРАЇНИ: ІНСТИТУЦІОНАЛЬНИЙ ПІДХІД." Науковий вісник: Державне управління, no. 2(8) (June 30, 2021): 111–32. http://dx.doi.org/10.32689/2618-0065-2021-2(8)-111-132.
Full textAbstract:
Для сучасної України багато викликів державотворення були надзвичайно складними через відсутність наукових розробок та досвіду у сфері демократичного урядування. До не розроблених, а також досліджуваних у певних ідеологічних рамках, питань, належав також інститут публічної служби. Установлено, що і сьогодні термін “публічна служба” в Україні в науковій літературі застосовується із застереженнями, побіжно, уривками і фрагментарно, в загальному сенсі. Аналіз досліджень і публікацій свідчить, що більшість сучасних науковців указують на необхідність унормування в Україні публічної служби та чіткого окреслення її складових, при цьому схиляючись до інституційного (інституціонального) підходу. Мета статті – за інституціонального підходу визначити складові публічної служби України. Основним методом проведеного дослідження є критичний аналіз попередніх досліджень науковців, а також нормативно-правових актів щодо публічної служби України. Проведений нами аналіз підтверджує, що в сучасній Україні для визначення поняття та складових елементів публічної служби найбільш раціональним є інституційний (інституціональний) підхід, який обмежує сферу публічної служби рамками публічної адміністрації (інституції). З 2005 р. (вперше на законодавчому рівні) у Кодексі адміністративного судочинства України визначено поняття “публічна служба”, яке до 2020 року вже зазнало змін, проте вони не розкрили повністю сутність публічної служби. За результати проведеного дослідження за інституціонального підходу до публічної служби як інтегрованого інституту пропонується включити такі служби: політичну, парламентську, суддівську, прокурорську, правоохоронну, військову, державну, дипломатичну, службу в органах місцевого самоврядування, сервісну. При цьому зауважимо, що не варто виокремлювати у понятті «публічна служба»: альтернативна (невійськова) служба, патронатна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, інша державна служба. Установлено, що нагальною потребою є розробка рамкового Закону України про публічну службу, та конкретизація, відповідно до нього, усіх аспектів функціонування окремих служб. У перспективі слід провести поглиблені наукові дослідження публічної служби за інституціонального підходу та напрацювати проекти відповідних законів України.
34
Нікітан, Н. О. "Бюджетна система України та її невід"ємна ланка - державна казначейська служба України." Економіка та держава, no. 3 (2012): 74–76.
Find full text
35
В., Котова Л., and Тютюнник В. К. "ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН НА ДЕРЖАВНІЙ СЛУЖБІ: ПИТАННЯ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ." Актуальні проблеми права: теорія і практика, no. 1 (37) (January 24, 2020): 103–10. http://dx.doi.org/10.33216/2218-5461-2019-37-1-103-110.
Full textAbstract:
У статті досліджено норми діючого законодавства України з питань правового регулювання трудових відносин державних службовців. Проаналізовано різницю застосування норм трудового та адміністративного законодавства України під час врегулювання праці державних службовців. Досліджено окремі положення Закону України «Про державну службу» від 01.05.2016 № 889-VIII. Висвітлено думки вчених-правників щодо дискусійного питання правового регулювання трудових відносин державних службовців України.
Ключові слова: трудові відносини, державних службовець, державна служба, правове регулювання праці, правовий статус, адміністративна реформа.
36
К., Тютюнник В., and Котова Л. В. "ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДИСТАНЦІЙНОЇ РОБОТИ НА ДЕРЖАВНІЙ СЛУЖБІ." Актуальні проблеми права: теорія і практика, no. 1 (39) (April 21, 2020): 173–80. http://dx.doi.org/10.33216/2218-5461-2020-39-1-173-180.
Full textAbstract:
У статті досліджено поняття «дистанційної праці» на посадах державної служби України. Висвітлено думки вчених-правників щодо дискусійного питання правового регулювання дистанційних трудових відносин державних службовців України. Проаналізовано особливості застосування норм чинного законодавства України під час врегулювання дистанційної праці державних службовців. У дослідженні запропоновані можливі зміни до окремих положень Закону України «Про державну службу» від 01.05.2016 № 889-VIII та проекту нового Трудового кодексу України.
Ключові слова: надомна праця; дистанційна праця; дистанційна зайнятість; дистанційні трудові відносини; державний орган; державна служба.
37
Lutchyn, Nataliya, and Diana Sagan. "ОЦІНКА НАЦІОНАЛЬНОГО БАГАТСТВА УКРАЇНИ ТА АНАЛІЗ ЧИННИКІВ ЙОГО ЗРОСТАННЯ." Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 1, no. 21 (March 30, 2020): 38–48. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2020-01-38-48.
Full textAbstract:
В статті висвітлюється сучасне розуміння сутності та значення категорії "національне багатство". Розглянуто еволюцію методологічних підходів оцінки національного багатства та визначення його складових. Проаналізовано динаміку національного багатства за допомогою Системи національних рахунків. Визначено тип національної економіки за останні п’ять років з врахуванням динаміки національного багатства та Валового внутрішнього продукту. Підтверджена та обґрунтована необхідність включення в склад національного багатства людського капіталу. Здійснена спроба розрахунку людського багатства за методикою Світового банку та статистичною базою Державної служби статистики України. Проведено дисперсійний аналіз складових національного багатства з метою оцінки чинників його зростання.
38
Стаднік, Г. В. "Державна виконавча служба України як суб"єкт публічної фінансової діяльності." Бюлетень Міністерства юстиції України, no. 10 (96) (2009): 24–32.
Find full text
39
Мотренко, Т. "Державна служба України і європейські стандарти: відповідальність та напрями гармонізації." Євроатлантикінформ, no. 4 (2007): 9–12.
Find full text
40
Duzhyi, І. D., V. Yu Dubnytskyi, V. І. Duzhyi, V. О. Babych, І. Ya Gresko, V. V. Gorbasyov, N. І. Sereda, V. V. Shumko, and S. V. Kharchenko. "КОГОРТНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ. ЗВ’ЯЗОК МІЖ ЗАХВОРЮВАНІСТЮ НА ГОСТРИЙ АПЕНДИЦИТ І ДЕМОГРАФІЧНИМ СПАДОМ." Klinicheskaia khirurgiia, no. 10 (November 24, 2017): 10. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2017.10.10.
Full textAbstract:
Вступ. Гострий апендицит (ГА) є найбільш поширеним хірургічним захворюванням. Деталізація загальної захворюваності, залежно від адміністративно-територіального поділу України та демографічної складової, є актуальним завданням для організації кваліфікованої медичної допомоги.
Мета дослідження. Порівняння захворюваності на ГА населення двох районів України з огляду на демографічний спад та щомісячну статистику.
Матеріали і методи. У дослідження включені хворі, оперовані з приводу ГА з 2012 по 2016 р. Проведено вибірку населення за даними Державної статистичної служби України.
Результати. Достовірно значущий кореляційний зв’язок між кількістю населення та захворюваністю на ГА не встановлений (r = 0,15, p > 0,05). З статистичною вірогідністю у Глухівському районі можливо очікувати коливання захворюваності від 2 до 2,7 на 10 000 населення (р < 0,05), в Охтирському районі – удвічі більше - від 4,4 до 5,5 на 10 000 населення (р < 0,05).
Висновки. Незважаючи на зменшення кількості населення в досліджуваних місцевостях України, захворюваність не пов’язана з цим спадом, що потребує організаційної готовності хірургічної служби. Виявлений епідеміологічний контраст в різних місцевостях дає привід для подальшого дослідження й аналізу.
41
Gorban, N. Ye, I. B. Vovk, N. H. Hoida, and O. V. Linchak. "ПОРУШЕННЯ МЕНСТРУАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ: СИТУАЦІЯ В СВІТІ І В УКРАЇНІ – У ЖІНОК РЕПРОДУКТИВНОГО ВІКУ ТА З НЕАТИПОВОЮ ГІПЕРПРОЛІФЕРАТИВНОЮ ПАТОЛОГІЄЮ ЕНДОМЕТРІЯ." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 3 (November 18, 2019): 77–83. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2019.3.10596.
Full textAbstract:
Мета: вивчити особливості порушення менструального циклу (ПМЦ) в Україні у 2010–2017 рр. у жінок репродуктивного віку та з неатиповою гіперпроліферативною патологією ендометрія (НГПЕ).
Матеріали і методи. Використано дані статистичної звітності МОЗ України та Державної служби статистики України щодо жіночого населення віком 18–49 років. Вивчено особливості менструальної функції у 184 пацієнток із НГПЕ, поділених на три групи: І (n=60) – неатипова гіперплазія ендометрія (НГЕ), ІІ (n=62) – поліпи тіла матки (ПТМ), ІІІ (n=62) – поєднання НГЕ+ПТМ.
Результати. Частота ПМЦ серед жінок України у 2010–2017 рр. становила 15,96 ‰. Відзначено коливання значень показника від найнижчих у м. Севастополі (2,92 ‰) та в Луганській області (5,90 ‰) до найвищих у Дніпропетровській області (26,16 ‰) та в м. Києві (29,84 ‰). Встановлено, що чим більша поширеність ПМЦ, тим більша частота хвороб сечостатевої системи (r=0,75) та деяких гінекологічних захворювань – сальпінгітів (r=0,63), ендометріозу (r=0,42). Найвищу частоту ПМЦ спостерігали у ІІІ (61,3 %) та в І (53,3 %) групах, і лише у третини (32,3 %) хворих ІІ групи.
Висновки. 1. Найвищі показники порушення менструального циклу визначено у жінок з НГЕ та поєднанням НГЕ+ПТМ на відміну від пацієнток тільки з поліпами тіла матки. 2. ПМЦ можна розглядати як маркер та показник неблагополуччя функціонування сечостатевої системи та наявності гіперпроліферативного процесу ще на догоспітальному етапі.
42
Gorban, N. Ye, I. B. Vovk, N. H. Hoida, and O. V. Lynchak. "БЕЗПЛІДНІСТЬ ЯК ОСНОВНИЙ АСПЕКТ ПОРУШЕННЯ ГЕНЕРАТИВНОЇ ФУНКЦІЇ ЖІНОК З НЕАТИПОВОЮ ГІПЕРПРОЛІФЕРАТИВНОЮ ПАТОЛОГІЄЮ ЕНДОМЕТРІЯ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 3 (October 21, 2019): 62–72. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v.i3.10500.
Full textAbstract:
РЕЗЮМЕ. Жіноча безплідність у багатьох країнах світу не має тенденції до зниження. Припускають, що порушення генеративної функції можуть бути пов’язаними з гіперпроліферативною патологією ендометрія.
Мета – аналіз показників безплідності у жінок України у 2010–2017 рр. та у обстежених в клініці пацієнток із проблемами гіперпроліферації ендометрія.
Матеріал і методи. Використано дані статистичної звітності МОЗ України та Державної служби статистики України, а також досліджено особливості генеративної функції 184 обстежених пацієнток з неатиповою гіперпроліферативною патологією ендометрія (НГПЕ), поділених на 3 групи: І (n=60) – з неатиповою гіперплазією ендометрія (НГЕ), ІІ (n=62) – з поліпами тіла матки (ПТМ), ІІІ (n=62) – з поєднанням НГЕ+ПТМ.
Результати. Частота безплідності жінок в Україні становить 4,07 ‰. У пацієнток з НГПЕ та вторинною безплідністю по відношенню до наявних вагітностей відмічали меншу частка пологів, артифіціальних абортів та самовільних викиднів, порівняно із хворими з НГПЕ без діагнозу «безплідність». У 51,09 % жінок з НГПЕ діагностували сальпінгіти, у 25,54 % – спайковий процес органів малого таза, у 29,35 % – первинну, у 16,30 % – вторинну безплідність. Сальпінгіти та спайковий процес серед жінок з НГПЕ частіше траплялися у пацієнток з безплідністю, ніж у тих, хто не мав такого діагнозу.
Висновки. Видалення гіперпластично зміненої ендометріальної тканини із наступним патогенетично обґрунтованим лікуванням має стати стандартом надання допомоги на етапі прегравідарної підготовки такої когорти жінок.
43
Лісогурська, Діна Володимирівна, Ольга Вікторівна Лісогурська, Світлана Володимирівна Фурман, and Леонора Олександрівна Адамчук. "ЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ БДЖОЛОЗАПИЛЕННЯ ОСНОВНИХ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ЕНТОМОФІЛЬНИХ КУЛЬТУР В УКРАЇНІ." Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Livestock, no. 4 (47) (January 6, 2022): 92–98. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.lvst.2021.4.16.
Full textAbstract:
Досліджена забезпеченість бджолозапилення основних сільськогосподарських ентомофільних культур в Україні (соняшник, гречка, ріпак) та науково обґрунтована необхідність його використання в аграрному виробництві. Згідно із завданнями дослідження, розрахована структура посівних площ основних сільськогосподарських ентомофільних культур в Україні у 1990 та 2020 р., проаналізовано динаміку посівних площ основних сільськогосподарських ентомофільних культур, чисельності бджолиних сімей в Україні за період з 1990 по 2020 р. та урожайність соняшнику та ріпаку в Україні за останні п’ять років (2017–2020 рр.). Розрахована кількість бджолиних сімей, яка припадає на 1 гектар соняшнику, ріпаку та гречки і проаналізована забезпеченість їх бджолозапилення. Для цього були використані дані Державної служби статистики України щодо наявності бджолосімей, посівних площ соняшнику, ріпаку та гречки за останні тридцять років (1990–2020 рр.) без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та частини тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях. Аналіз забезпеченості бджолозапилення основних сільськогосподарських ентомофільних культур в Україні показує, що на 1 га гречки припадає 13,5 бджолиних сімей, ріпаку – 3,4, соняшнику – 0,4. Наявним бджолиним сім’ям критично не вистачає нектару з гречки для повноцінного взятку, а для повноцінного запилення соняшнику – не вистачає бджолиних сімей. Хоч у середньому в країні вистачає бджолиних сімей для запилення ріпаку озимого, але оскільки розподіл їх нерівномірний, то у деяких областях їх не вистачає, зокрема, у Волинській, Чернігівській, Одеській, Херсонській, Тернопільській, Львівській, Київській. У цих областях на 1 га цієї культури припадає від 0,9 до 1,8 бджолиних сімей. Найбільш складна ситуація в Україні із запиленням соняшнику, особливо у одинадцяти областях (Луганська, Херсонська, Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська, Одеська, Київська, Миколаївська, Харківська, Чернігівська та Донецька), у яких на 1 га посівів цієї культури припадає від 0,1 до 0,4 бджолині сім’ї. На Полтавщині та Черкащині цей показник на рівні нижньої межі (0,5), у решти регіонів коливається в межах 0,6–22,8. Така ситуація, поряд з іншими чинниками, негативно позначається на урожайності соняшнику та ріпаку в Україні. Застосування керованого бджолозапилення, на відміну від екстенсивного шляху виробництва, дозволить уникнути нераціонального використання ґрунту, як одного з найважливіших природних ресурсів держави.Це забезпечить економічне зростання, а також сприятиме реалізації державної екологічної політики України.
44
Рингач, Н. О., and Л. Й. Власик. "СМЕРТНІСТЬ ВІД ЦЕРЕБРОВАСКУЛЯРНИХ ХВОРОБ: РЕАЛЬНІ І ПРОГНОЗОВАНІ ЗМІНИ." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 4 (April 15, 2022): 10–18. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2021.4.12847.
Full textAbstract:
Мета: здійснити компаративний аналіз рівнів смертності, зумовленої цереброваскулярними хворобами (ЦВХ) в Україні та країнах Європи, дослідити зміни, що відбулись у 2020 р., порівняно з 2019 р., оцінити їх імовірну детермінованість пандемією COVID-19 у майбутньому.
Матеріали і методи. Інформаційною базою дослідження були матеріали European Health Information Gateway, Eurostat щодо стандартизованих показників смертності, офіційні дані Державної служби статистики України.
Результати. До розвитку пандемії COVID-19 країни СНД, Україна, Грузія та «нові» члени ЄС характеризувалися вищими рівнями смертності від ЦВХ та більшою диспропорцією за статтю порівняно зі «старими» країнами-членами ЄС. Можна очікувати поглиблення цих відмінностей через негативний вплив пандемії COVID-19. Порівняно з «доковідним» 2019 р., у 2020 р. в Україні смертність унаслідок ЦВХ збільшилась (грубий показник зріс із 179,5 до 187,1; стандартизований (євростандарт) – з 120,5 до 124,7 на 100 тис. нас.). Аналіз змін за статтю демонстрував меншу реакцію жінок – показник смертності від ЦВХ зріс лише на 2,1 % (серед чоловіків на 6,7 %). Проте зміни рівня смертності жінок у віці 55–59 років були найбільшими (зростання понад 10 %). Як і в країнах Європи, в Україні спостерігалась істотна регіональна диференціація смертності від ЦВХ. Розрив між стандартизованими показниками у Чернівецькій області (мінімальним) та в Сумській (максимальним) перевищував у 2020 р. шість із половиною разів. Зростанню смертності в часи пандемії сприяло складне поєднання негативних чинників, що посилювали дію один одного: погіршення доступу до медичної допомоги, послаблення заходів профілактики; порушення звичного довготривалого лікування хронічних неінфекційних захворювань (артеріальної гіпертензії); а також перебування всього населення у стані тривалого хронічного стресу.
Висновок. Ускладнення епідеміологічної ситуації щодо ЦВХ у країні через негативний вплив пандемії COVID-19, ігнорування наявних викликів можуть підвищити ймовірність зростання як захворюваності, так і смертності внаслідок ЦВХ у найближчі роки, що стане перешкодою на шляху досягнення відповідного завдання Цілей сталого розвитку.
45
Krut, A. G. "Кадрове забезпечення стоматологічної допомоги в окремих регіонах України." Health of Society 10, no. 6 (March 7, 2022): 185–92. http://dx.doi.org/10.22141/2306-2436.10.6.2021.279.
Full textAbstract:
Актуальність. Наявність і кваліфікаційний рівень кадрових ресурсів відіграє ключову роль у покращанні здоров'я населення, зокрема, порожнини рота, більшості хвороб якої можна запобігти. Упродовж 1993-2013 років чисельність лікарів-стоматологів в Україні зростала щороку на 1,3%, а у 2014-2018 роках – зменшувалася на 2,9%. Має місце зростання чисельності лікарів-стоматологів у приватному секторі, трудова міграція в інші країни, значна регіональна варіабельність забезпеченості населення, що обумовлює актуальність проблеми. Мета: провести аналіз кадрового забезпечення стоматологічної допомоги (на прикладі Житомирської, Харківської та Чернігівської областей); визначити напрями розвитку кадрових ресурсів стоматологічного профілю. Матеріали та методи. Медико-статистичний аналіз даних Центру медичної статистики МОЗ України, Державної служби статистики України та обласних стоматологічних поліклінік досліджуваних регіонів за 2010-2019 роки (усього 18 од.). Методи: логіко-структурного та порівняльного аналізу, узагальнення, графічний, описового моделювання. Результати. У досліджуваних областях при від’ємній динаміці кадрового забезпечення, працював потужний корпус лікарів стоматологічних спеціальностей високого кваліфікаційного рівня. Коефіцієнт сумісництва у 2010-2019 роках (у Житомирській області 0,99 – 0,88, Чернігівській –1,03 – 0,95, Харківській – 0,84 – 0,87, Україні – 0,89 – 0,87) вказав на надлишок фізичних осіб лікарів щодо штатних посад. У той же час кадровий потенціал використовувався не на повну потужність, що доведено постійно низьким рівнем здоров’я порожнини рота населення та звернень за профілактичною стоматологічною допомогою. Причиною проблем з надання профілактичних заходів, зокрема, є ліквідація в ході реформування галузі закладів стоматологічного профілю на первинному рівні, низька забезпеченість лікарями загальної практики – сімейної медицини, прогалини у підготовці зубних гігієністів. Висновки. Першочергові заходи з розвитку кадрових ресурсів стоматологічного профілю полягають у дослідженні потреб населення у стоматологічній допомозі, приведення у відповідність їм спеціалістів стоматологічного профілю та державного замовлення на їх підготовку закладами вищої освіти. Забезпечення профілактичної стоматологічної допомоги можливо за умов підготовки достатньої кількості лікарів первинної медичної допомоги, зубних гігієністів і включення останніх у команди спеціалістів і фахівців первинної ланки.
46
Білоус, В. "Державна фіскальна служба України як суб"єкт забезпечення податкової безпеки держави." Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Серія: Юридичні науки, no. 906 (2018): 62–68.
Find full text
47
Шулатова, І. С. "Державна фіксальна служба України: напрямки діяльності та місце у державному механізмі." Наше право, no. 4 (2015): 168–74.
Find full text
48
Дук, Н. М. "Державна митна служба України як об"єкт картографування: структура, функции, зразки." Український географічний журнал, no. 3 (2010): 52–57.
Find full text
49
Климук, Н. Я. "ОСОБЛИВОСТІ МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ У СУЧАСНИХ УМОВАХ." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 1 (June 2, 2021): 55–60. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2021.1.12147.
Full textAbstract:
Мета: з’ясувати особливості медичного страхування в сучасних умовах з урахуванням захворюваності населення.
Матеріали і методи. Використано наукові статті вітчизняних і закордонних науковців, довідники Державної служби статистики України, звітні матеріали Центру громадського здоров’я МОЗ України та Міністерства охорони здоров’я України. Під час виконання даного дослідження використано методи структурування, аналізу та узагальнення інформації.
Результати. У статті здійснено систематизацію наукових підходів щодо розуміння сутності категорії «медичне страхування». Для цього проведено аналіз нормативно-правової бази, що забезпечує регулювання медичного страхування в Україні, а також вивчення наукової літератури. На основі цього аналізу сформовано комплексне визначення категорії «медичне страхування». Визначено об’єкт, предмет і суб’єкт страхової діяльності. Окреслено основні особливості обов’язкового та добровільного медичного страхування. Наведено основні групи факторів ризику, які впливають на стан здоров’я населення: соціально-економічні індикатори розвитку економіки; стан екології; рівень розвитку охорони здоров’я та ризики, пов’язані з розповсюдженістю окремих захворювань і смертністю від них. На основі дослідження виявлено основні проблеми розвитку медичного страхування: недосконалість нормативно-правового регулювання, нерівномірний розподіл коштів та недостатній рівень надання медичної допомоги.
Висновки. Сьогодні система охорони здоров’я нашої країни перебуває не лише у фінансовій, але й в організаційній кризі, що спричинена нерівномірним розподілом коштів та недостатнім рівнем надання медичної допомоги. Кроком до розв’язання проблем, що були означені у системі медичного забезпечення, може виступити проведення медичної реформи і, зокрема, впровадження загальнообов’язкового медичного страхування.
50
Гриценко, Г. М., and С. В. Солодченко. "АДМІНІСТРАТИВНА РЕФОРМА ОРГАНІВ ЯКІ РОЗСЛІДУЮТЬ ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ПОДАТКОВОГО ТА МИТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА." Актуальні проблеми права: теорія і практика, no. 1 (41) (May 20, 2021): 106–17. http://dx.doi.org/10.33216/2218-5461-2021-41-1-106-117.
Full textAbstract:
Державна фіскальна служба України виконувала низку важливих завдань з забезпечення реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску. З 1998 року держава починає реформу по створенню органу який буде проводити розслідування правопорушень у сфері податкового та митного законодавства. На теперішній час вже почався 4 етап реформування органів з боротьби з порушеннями у сфері податкового та митного законодавства з моменту створення нашої держави, але нажаль, жодного разу неможливо зазначити більш позитивних моментів ніж негативних. Мета жодного реформування органів які проводять розслідування у сфері правопорушень податкового та митного законодавства зменшити тиск на бізнес та зробити більш прозорим ведення бізнесу у державі та зацікавленість іноземних інвесторів в інвестування в економіку держави.
Наразі Верховною Радою України прийнятий у другому читанні закон України «Про Бюро економічної безпеки України», метою даного закону є ліквідація податкової міліції, оптимізації структури та чисельності органів, які ведуть боротьбу зі злочинами у сфері економіки, усунення дублювання їх функцій та створення Бюро економічної безпеки України з метою запобігання, попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, віднесених законом до їх підслідності.
У статті проаналізовано особливості адміністративного реформування органів які ведуть боротьбу зі злочинами у сфері економіки у історичному аспекті, та зазначені деякі прогалини діючого законодавства при адміністративному реформуванні та розроблені шляхи усунення практичних прогалин у законодавстві.
Ключові слова: державна фіскальна служба, бюро економічної безпеки, податкова міліція, органи державної влади.