Journal articles on the topic 'Державна підтримка бізнесу'
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Державна підтримка бізнесу.
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Державна підтримка бізнесу.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Сухорукова, Т. "Державна підтримка великого бізнесу." Економіка України, no. 1 (2003): 47–50.
Find full text
2
Левковська, Л. "Державна підтримка соціально відповідального бізнесу в Україні." Економіст, no. 10 (300) (2011): 53–55.
Find full text
3
Титарчук, І. М. "АНАЛІЗ РОЛІ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ В ЕКОНОМІЦІ КРАЇНИ: ВНУТРІШНІЙ РОЗВИТОК ТА ЗОВНІШНЯ ТОРГІВЛЯ." Actual problems of regional economy development 2, no. 16 (November 25, 2020): 84–93. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.16.84-93.
Full textAbstract:
Розглянуто основні макроекономічні тенденції, що впливають на сектор, роль ВВП сформованого у сільському, лісовому та рибному господарстві, особливості державного та приватного секторів у сільському господарстві, проаналізовано внутрішній розвиток агропромислового сектору по регіонах та в розрізі країни, а також стан зовнішньої торгівлі та перспективи експорту. Особливу увагу приділено державній підтримці аграрного напрямку через бюджетне фінансування програм та темпи її зростання. З точки зору концептуального підходу та узгодженої методології, стаття описує існуючі стратегічні та політичні пріоритети у агропромисловому комплексі, його основні досягнення та значення. Огляд є ретроспективним поглядом, спрямованим на те, щоб здійснити аналіз з достатньою точністю та вибіркою за п’ять останніх років. Для поглиблення розуміння ситуації використовувались існуючі спеціальні дослідження сектору та офіційні матеріали статистичних органів та державних організацій. На їх основні здійснювався аналіз тенденцій і змін ролі агропромислового комплексу в економіці країни. Також, шляхом опитування, визначено основні перешкоди з якими стикаються малі та середні підприємства аграрного сектору при виході на експортні ринки. Відповідно до отриманих результатів сформовано практичні поради для аграрних підприємств, державних органів влади та інституційних організацій підтримки розвитку бізнесу, що включають як нові рекомендації, що базуються на зарубіжному досвіді, так і удосконалений механізм реалізації уже відомих інструментів. Зокрема, визначено, що основними зонами втручання державних та приватних інституцій у розвиток агропромислового комплексу повинні стати підтримка здійснення експортних операцій (в т.ч. їх здешевлення) та розвиток інфраструктури підтримки експорту (в т.ч. регіональної). Також запропоновано проведення більш системного підходу до встановлення пріоритетів витрат разом із підвищеною передбачуваністю фінансування, це сприятиме тому, що державна підтримка стане більш ефективним рушієм для сталого розвитку агропромислового комплексу та зростання ВВП.
4
Шамрай, О. "Державна підтримка розвитку малого і середнього бізнесу в Україні." Наука молода, Вип. 13 (2010): 182–84.
Find full text
5
Перегуда, Юлія, and Марина Кривоберець. "ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА ПІДПРИЄМСТВ ТУРИСТИЧНОЇ ГАЛУЗІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ ТА ПІСЛЯВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ." Підприємництво та інновації, no. 23 (April 29, 2022): 16–20. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/23.3.
Full textAbstract:
Дослідження показало, що для успішного розвитку туристичної індустрії та готельного бізнесу в Україні необхідний приплив інвестицій, як вітчизняних, так і іноземних, насамперед для розвитку інфраструктури мережі готелів туристичного класу і, зокрема, малих готелів, а також як мотелі, розташовані на дорогах державного значення, які б забезпечували комфортні умови проживання за низькими цінами. Фінансування будівництва об'єктів розміщення туристів має здійснюватися насамперед за рахунок залучення позабюджетних джерел. Обсяг інвестицій, необхідних для цього, можна розрахувати, виходячи з потреб окремих регіонів у сучасному розміщенні та відповідній туристичній інфраструктурі (дороги, інженерні мережі тощо). У статті доведено, що необхідним у повоєнний час в Україні є удосконалення чинного законодавства в частині розвитку туризму, включаючи внесення змін та доповнень до чинних нормативно-правових актів у сфері оподаткування, природокористування, екології та захисту прав споживачів. Теоретико-методологічна основа дослідження включає абстрактно-логічний метод, методи індукції, дедукції, аналізу, синтезу та систематизації, використані для обґрунтування підходів до державної підтримки індустрії туризму та гостинності в контексті цифровізації, що відображають державну підтримку. індустрії туризму та гостинності.
6
Riashchenko , V. P. ,., B. A. Rivza , and I. Yu Gryshova . "Organizational and legal principles of public policy of business support in Latvia and Lithuania." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 6 (December 29, 2021): 122–32. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2021.06.13.
Full textAbstract:
Принаймні половина з 10 новостворених компаній припиняє свою діяльність у перший рік, часто вказуючи причиною збитковість, яку неможливо усунути через відсутність необхідних знань і порад. Своєю чергою, держава та суспільство в цілому зацікавлені у забезпеченні стабільності діяльності компаній, у тому числі й новостворених. Тому формуються організації підтримки бізнесу, цілями яких є постійний нагляд за різними подіями у зовнішньому бізнес-середовищі, щоб мати можливість застосовувати превентивні та/або коригувальні заходи для подальшої підтримки та зростання підприємництва. Подібне значення має і аспект працевлаштування.
Підприємництво відіграє вирішальну роль у виробництві ВВП, необхідного для розвитку Латвійської та Литовської держав, який надалі матеріалізується у продуктах і послугах, необхідних для населення, кінцевим результатом яких є підвищення добробуту держави та населення. Саме з цієї причини держава та муніципалітети мають приділяти значну увагу розумінню аспектів, що заважають розвитку бізнесу, і цілеспрямованим покращенням функціональності системи підтримки держави та муніципалітету.
Метою статті є проведення аналізу систем підтримки бізнесу з метою сприяння ефективній співпраці організацій підтримки бізнесу в Латвії та Литві шляхом аналітичної оцінки діяльності організацій підтримки бізнесу Латвії та Литви.
Наукова новизна полягає в тому, щоб зібрати й проаналізувати відповідне середовище для підтримки бізнесу в Латвії та Литві.
Висновки. Порівнюючи національні закони Латвії та Литви, а також документи стратегічного планування, які регулюють організацію, фінансування й оцінку впливу підтримки бізнесу на національному рівні, які не регулюються законодавством чи зобов’язаннями ЄС, можна зробити висновок, що, на відміну від законодавства Латвії, законодавство Литви чітко вказує на пріоритети підтримки бізнесу, цільові групи бенефіціарів, види підтримки (матеріали та нематеріальні активи) та постачальників підтримки (муніципалітети чи держава), а також має чіткий опис та оцінку допомоги. Законодавство Латвії (за винятком нового закону про допомогу підприємствам та законів, які визначають надання й моніторинг допомоги ЄС) не визначає підтримку бізнесу, її бенефіціарів, можливі види та розмір підтримки, необхідність та процедури моніторингу та впливу тощо.
7
Чиж Н.М., Урбан О.А., and Дзямулич М. І. "ПЕРСПЕКТИВИ НАРОЩЕННЯ КРЕДИТУВАННЯ В УКРАЇНІ." Економічний форум 1, no. 3 (September 25, 2021): 139–44. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-3-20.
Full textAbstract:
В сучасних умовах кредитування суб’єктів господарювання в належних обсягах є важливою складовою ефективності функціонування як малого так і середнього та великого бізнесу, що в свою чергу забезпечує належний розвиток всіє економіки України.
Враховуючи складну економічну ситуацію сьогодення всі українські суб’єкти господарювання мають проблеми з падінням обсягів продаж та зменшенням ефективності фінансово-господарської діяльності, саме це сприяє зниженню їх платоспроможності, кредитоспроможності та значно заважає зростанню фінансових можливостей. Водночас перед ними постійно стоїть питання про необхідність оновлення основних засобів, придбання сировини та матеріалів та покриття інших постійних витрат, тобто без кредитів не обійтися.
В статті автори розглядаються актуальні питання обсягів кредитування банківських установ в Україні протягом 2012-2020 років. Аналізується сучасний стан кредитування, в тому числі надані кредити домогосподарствам та корпоративному сектору. У 2020 році відбувалося значне нарощення іпотечного кредитування, що для нашої держави є не типовим явищем, враховуючи ризиковість та кризові явища сьогодення. Розвитку кредитування надалі сприятиме зниження кредитних ставок. Банки активізували кредитування малого бізнесу протягом останнього року зважаючи на те що саме бізнес отримав значні втрати в умовах пандемії.
У статті розкриваються шляхи та перспективи нарощення обсягів кредитування в України в умовах економічної нестабільності. На сучасному етапі розвитку найважливішим завданням є розширення програм по іпотечному кредитування, адже саме іпотека сприяє в подальшому пожвавленням попиту населення; зниження кредитних ставок; збільшення рівня схвалення заявок на кредити населенню як на іпотечні так і споживчі; послаблення банківськими установами вимог до заставного майна; лояльне ставлення до фінансового стану клієнтів; індивідуальний підхід до кожного позичальника з можливістю підібрати вигідну кредитну програму; пом’якшення стандартів кредитування населення за споживчими кредитами. Також не менш важливими є вирішення таких проблемами кредитування в Україні як: високі кредитні ставки; жорсткі умови та посилення стандартів для великих підприємств через погіршення курсових очікувань; недостатня державна підтримка іпотечного кредитування; впровадження великої кількості соціальних програм іпотеки з більш низькими та доступними відсотковими ставками.
Вітчизняна банківська система має достатній потенціал щоб ефективно функціонувати та нарощувати обсяги кредитування. Причому результатом впровадження заходів стимулювання нарощення обсягів кредитування має стати не лише кількісне зростання кредитів, а й підвищення ефективності процесу кредитування.
8
Семененко, І. М., Ю. І. Клюс, Я. В. Бурко, and В. О. Лісаконова. "Грантрайтинг для розвитку бізнесу в умовах постконфліктної трансформації." ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, no. 2 (258) (February 13, 2020): 82–86. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2020-258-2-82-86.
Full textAbstract:
Сьогодні міжнародні організації надають відповідну підтримку активній спільноті для подолання негативних наслідків кризи в Україні, у тому числі в Луганській і Донецькій областях. Ця підтримка надається у тому числі на розвиток бізнесу для розширення економічних можливостей і посилення потенціалу регіону в умовах постконфліктної трансформації. Метою статті є дослідження грантрайтингу для розвитку бізнесу в умовах постконфліктної трансформації. Починаючи з 2015 року, міжнародні організації вже реалізували певну кількість проектів, спрямованих на започаткування, відновлення або розвитку підприємницької діяльності для внутрішньо переміщених осіб і місцевого населення, що постраждали від конфлікту. Досвід розвинених країн показує, що хоча і існують певні ризики, в цілому виділення грантів не лише сприяє довгостроковому розвитку бізнесу, а і забезпечує рівні можливості для ведення бізнесу для різних верств населення. В Україні існує проблема з виділенням грантових коштів на розвиток бізнесу від держави. Створення відповідних державних програм підтримки розвитку бізнесу потребує подальшого дослідження, особливо за умови припинення через деякий час такої підтримки від міжнародних організацій.
9
Погуляйко Ю.М. "ІНСТРУМЕНТИ ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕГІОНУ В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЙНИХ ЗМІН." Економічний форум 2, no. 2 (June 11, 2021): 34–46. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-2-5.
Full textAbstract:
У статті розкрито передумови нарощення інвестиційно-інноваційного забезпечення регіону в умовах децентралізаційних змін. На основі аналізу кращих практик українських міст у нарощенні інвестиційно-інноваційного забезпечення розвитку регіону виокремлено умови нарощення регіонами ресурсної бази інвестицій в умовах децентралізації. Зокрема, до глобальних умов віднесено: актуальність законодавчих норм про інвестиційну діяльність та юридичну відповідальність за їх порушення; взаємну відповідальність задіяних в інвестиційному процесі суб’єктів; дотримання прав та свобод інвестора, розширення форм змішаного фінансування інвестпроектів тощо. Залучення достатнього розміру інвестицій для розвитку інноваційної сфери території передбачає ряд кроків: створення територіальних агенцій економічного розвитку; бенчмаркінг території; розробка інвестиційного паспорта, інвестиційного веб-порталу регіону, стандартних процедур роботи з інвесторами тощо; розробка інвестиційних порталів територій з інтерактивними онлайн-картами інвестоб’єктів та територіальної стратегії залучення інвестицій; облік та аналіз потенційних об’єктів для інвестування, людського потенціалу, логістики та суміжного бізнесу в регіоні; визначення пріоритетних сфер у регіоні для інвестування.
Наведено основні елементи системи інвестування на місцевому рівні. Зауважено, що дана система включає: інвестування фізичними/юридичними особами, заснованими на колективній власності; державне та місцеве інвестування; державна підтримка реалізації місцевих проєктів; іноземне та спільне інвестування
Дослідження інвестиційно-інноваційного забезпечення регіону в умовах децентралізаційних змін дозволило сформувати критерії інвестиційної привабливості об’єднаних громад. Зокрема, це: готовність території до інвестиційного процесу; відсутність проблем у питаннях прав власності на об’єкт інвестування; популяризувати інвестиційні переваги території, які властиві лише їй; прозорий правовий статус території; демонструвати позитивні економічні зміни регіону; узгодженість інвестицій, які залучаються в громаду.
Вагоме значення для активізації інвестпроцесів в Україні належить участі держави у фінансуванні проектів у т.ч інноваційних. Нині питома вага фінансування за кошти бюджетів різних рівнем є незначною, що викликано браком ресурсної бази. Однозначно дана ситуація завдає негативних наслідків розвитку науково-інноваційної діяльності, тому автором подана систематизація інструментальної бази інвестиційно-інноваційного забезпечення територій в умовах децентралізації.
10
Гаража, Олена, Дмитро Шиян, Інна Чернега, and Олександр Петренко. "РОЗВИТОК ПІДПРИЄМНИЦТВА В УМОВАХ ЗАВЕРШЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ТА ЗЕМЕЛЬНОЇ РЕФОРМ: СТАЛІСТЬ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ ТА ІНВЕСТИЦІЙНА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ." Financial and credit activity problems of theory and practice 2, no. 43 (April 29, 2022): 373–79. http://dx.doi.org/10.55643/fcaptp.2.43.2022.3563.
Full textAbstract:
Проаналізовано особливості розвитку підприємництва в умовах завершення адміністративно-територіальної та земельної реформ. Продемонстровано, що підприємництво є необхідною умовою економічного розвитку територіальних громад, які утворилися в результаті проведення адміністративно-територіальної реформи в контексті ринкового реформування національної економіки, яке передбачає реалізацію державної політики, формуючи новий формат взаємовідносин між публічною владою і бізнесом, урегульовує економічні процеси у приватному секторі економіки, прискорює економічне зростання, підвищує якість надання державних послуг. Виявлено пріоритетні напрями вдосконалення цього процесу. Хоча адміністративно-територіальна реформа в Україні перебуває на завершальній стадії, зроблено висновок про її неефективність, що призводить до низької ефективності функціонування і розвитку бізнес-середовища та підприємництва малого і середнього бізнесу, які є основними джерелами наповнення місцевих бюджетів на основі чинної податкової системи. Було зазначено, що розвиток підприємництва в Україні повинен мати свою стратегію впровадження, яка може визначати головні аспекти, розкривати актуальну проблематику і надавати варіанти рішень цих гострих питань. Ключовими положеннями подібної стратегії стануть: інституціональне бізнес-середовище, покращення якості дорадництва, налагодження комунікаційних каналів та тісних взаємовідносин між місцевою владою і населенням, удосконалення механізмів розвитку кооперації та кластерів, розроблення рекомендаційних бізнес-пакетів для потенційних підприємців, проведення аналізу ресурсного потенціалу сільської території, розроблення інструментів державної підтримки малого і середнього бізнесу, формування доступних і відкритих геоінформаційних систем з розвитку підприємництва, удосконалення моделей державно-приватного партнерства для розвитку територій громад, організація дистанційного навчання зацікавлених жителів для ефективного ведення власної справи з урахуванням змін клімату, стимулювання місцевих органів влади до нарощування власного бюджетного потенціалу, прозорість і доступність до інформації з упровадження окремих видів підприємницької діяльності на території громади, розкриття ресурсного забезпечення та інвестиційної привабливості території
11
Клименко, Ольга. "ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ СТРАХУВАННЯ У ФОРС-МАЖОРНИХ СИТУАЦІЯХ." Public management 25, no. 5 (December 29, 2020): 95–106. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-5(25)-95-106.
Full textAbstract:
Висвітлено проблеми функціонування в екстремальних умовах системи і механізмів державного регулювання ринку надання страхових послуг. Проаналізовано поточну ситуацію в Україні в період виникнення і поширення коронавірусної хвороби. Показано, що населення залишилося не захищеним, сам на сам із проблемами, без достойної компенсації державою збитків постраждалим. Проведено оцінку стану системи і механізмів державного регулювання ринку страхування ризиків настання подій надзвичайного характеру. Запропоновано авторську стратегію побудови страхування таких ризиків, яка передбачає фінансову підтримку з боку держави. У разі створення і реалізації у державі програми страхування населення від ризиків, пов’язаних з виникненням і поширенням COVID-19, то серйозних проблем, які спостерігаємо в Україні, вдалося б уникнути. Підкреслено, що при виникненні обставин непереборної сили, природних катаклізмів, коронавірусної пандемії тощо держава через систему і механізми державного регулювання має невідкладно запровадити заходи стимулювання діяльності страхового ринку для компенсації збитків і надання підтримки постраждалому населенню. Негативний досвід державного управління у сфері забезпечення благополуччя населення України в період надзвичайного стану, зумовленого виникненням “коронавірусної кризи”, спонукає запровадження на законодавчому рівні системного підходу до реагування на надзвичайні ситуації, виклики епідемі- ологічного характеру, природні та інші катаклізми. На прикладі страхування ризиків у сільському господарстві, зумовленими катастрофічними відхилен- нями погодних умов від норми, показана необхідність державної підтримки страхового бізнесу в цій сфері економіки України. Розглянуто перспективи розвитку ринку страхування ризиків в аграрному секторі. Надано пропозиції щодо удосконалення захисту громадян шляхом страхування від ризиків виникнення надзвичайних ситуацій. Сформульовано рекомендації у напрямі послаблення негативних наслідків для фізичних і юридичних осіб за рахунок розширення механізмів страхування із застосуванням державної підтримки. Обґрунтовано необхідність визначення регулятором страхового ринку прин- ципів побудови програм страхування на випадок надзвичайних ситуацій. Рекомендовано створення програми підтримки державою страхування ризиків виникнення надзвичайних ситуацій, яка буде передбачати заходи і фінансові ресурси для пом’якшення негативних наслідків у разі раптової появи нових збудників інфекційних захворювань та інших катаклізмів різного характеру. Запропоновано нові наукові підходи до розкриття сутності страхування фізичних і юридичних осіб в Україні від природних катаклізмів, подій непереборної сили, наслідків надзвичайних ситуацій. Запропоновано кардинально новий підхід до використання поняття “форс-мажор”, який відрізняється від загальноприйнятого.
12
Salamin, O., and S. Poperechnuy. "Державне регулювання сільського господарства в умовах активізації міжнародних інтеграційних процесів." Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, no. 81 (October 3, 2017): 64–69. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet8110.
Full textAbstract:
Розглядаються проблеми організації, спрямування та здійснення державної регуляторної політики в аграрному секторі економіки України. Показано особливості вітчизняного сільського господарства, через які не можуть автоматично застосовуватись поширені в економічно розвинутих країнах підходи до державного регулювання галузі. Основною з них є неналежний рівень сформованості аграрного ринку та його інфраструктури, що призводить до високої мінливості цін. За результатами здійсненого аналізу державного регулювання цін показано, що жоден з підходів, який застосовувався після 1991 року, не забезпечив належних результатів. В умовах активізації міжнародних інтеграційних процесів проблеми посилюються обмеженням міжнародними організаціями державного впливу на ціну. Через високу мінливість цін прискорено розвиваються особливо великі за розмірами суб’єкти господарювання голдингового типу, зорієнтовані на виробництво сировинної продукції та її поставки на зовнішній ринок, де ціни стабільніші. Зростання експортного потенціалу поєднується з посиленням монокультурної спрямованості вітчизняного сільського господарства, посиленням соціальних проблем у селах, значної ізоляції від ринків збуту малих і середніх за розмірами господарств. В цих умовах не відмічаються закономірні процеси диференціації особистих селянських господарств, трансформації їх у товарні господарства фермерського типу. Для забезпечення належної конкурентоспроможності переробленої продукції сільського господарства пропонується формувати інтегровані системи з участю різних за розмірами суб’єктів господарювання, що займаються виробництвом, переробкою і збутом продукції, а державну фінансову підтримку спрямовувати на ті інтегровані структури, які зорієнтовані на виробництво конкурентоспроможної на зовнішньому ринку продукції. Необхідною умовою такої підтримки може бути розробка бізнес плану виробництва такої продукції. Підтримку слід спрямовувати на придбання засобів виробництва, необхідних для реалізації бізне-плану. Для здійснення контролю за цільовим характером витрачання коштів державної підтримки її слід здійснювати на засадах приватно-державного партнерства. Держава може залишатись власником засобів виробництва, придбаних за кошти державної підтримки до виходу на проектну потужність визначену бізнес планом. Після цього дані засоби можуть бути передані на баланси підприємств. Переваги такої підтримки порівняно з нинішньою полягають у її вищій результативності, спрямованості на реалізацію потенціалу вітчизняного сільського господарства в умовах міжнародної інтеграції України. Позитивний досвід сприятиме поширенню інтегрованих систем на основі залучення децентралізованих коштів.
13
Meschan, I. V. "Соціальне партнерство в наданні соціальних послуг населенню: світовий досвід і перспективи для України." Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, no. 2(142) (April 25, 2017): 43. http://dx.doi.org/10.15421/171723.
Full textAbstract:
Соціальне партнерство розглядається як безперервний процес взаємовигідної співпраці, що постійно розвивається між державою, бізнесом і некомерційними організаціями; набуває особливого значення в соціальній сфері, в системі соціального захисту і соціального обслуговування населення. Досліджена сучасна система закладів соціального обслуговування в Україні передбачає функціонування як державних, так і недержавних комерційних і некомерційних соціальних служб і організацій соціального обслуговування, що свідчить про багатосуб’єктність в управлінні системою таких закладів. Проаналізовано надання соціальних послуг у розвинутих соціальних державах з різними моделями соціальної політики, що свідчить про розвиток соціального партнерства як формування конструктивної взаємодії трьох секторів суспільства на рівні окремих територій, громад. Доведено, що в світовій практиці існують два основні способи підтримки державою сфери виробництва соціально значущих послуг: фінансування (субсидування) і непряма підтримка. Визначено, що в умовах децентралізації влади і створення об’єднаних територіальних громад в Україні, соціальне партнерство в наданні соціальних послуг набуває особливого значення, що передбачає формування нової стратегії соціальної політики (в сторону її поступової лібералізації) і зменшення ролі держави в соціальному забезпеченні.
14
Gryshova, I. Yu, O. P. Diachenko, and A. V. Gerasimenko. "Бенчмаркінг як метод підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств: практичний досвід застосування." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 6 (November 15, 2019): 62–72. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.06.07.
Full textAbstract:
У статті досліджується практичний досвід застосування бенчмаркінгу як методу наукових досліджень із метою підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств.
Метою статті є дослідження ролі і впливу бенчмаркінгу в сучасних методах дослідження та його практичне застосування в розвитку аграрного виробництва шляхом підвищення конкурентоспроможності сільського господарства.
Наукова новизна. Впроваджено практичний досвід застосування бенчмаркінгу в розвитку аграрного сектору економіки з метою підвищення конкурентоспроможності сільського господарства. Розраховано основні економічні показники реально функціонуючого господарства, що може використовуватися з метою порівняння для інших господарюючих суб’єктів у цій галузі.
Висновки. Наведені у своїй логічній послідовності аргументи актуалізують та об’єктивізують проблематику використання бенчмаркінгу в діяльності різних за розміром сільськогосподарських підприємств України: від малих фермерських господарств, розміром 30–300 га, до величезних агрохолдингів, які мають у своєму розпорядження десятки або навіть сотні тисяч гектарів землі.
Згідно з проведеним аналізом діяльності сільськогосподарського підприємства можна зробити висновок, що насамперед необхідним є зниження собівартості продукції тваринництва, адже запас росту цін на продукцію скотарства є доволі незначним порівняно з цінами на світовому ринку. Також важливим елементом розвитку тваринництва є державна підтримка виробників м’яса і молока, яка здійснюється в усіх розвинених країнах, відрізняючись лише формою та змістом.
Отже, сільгосппідприємства України повинні мати змогу отримати нові ідеї щодо вдосконалення та розвитку свого бізнесу, обмінятися досвідом з іноземними колегами, визначити свої слабкі та сильні сторони (у порівнянні з іншими), дізнатися, наскільки ефективні та конкурентоспроможні окремі технології, якими є перспективи розвитку тієї чи іншої галузі.
15
КОТЛУБАЙ, Вячеслав, Євгенія РЕДІНА, and Іван ПРИМАЧЕНКО. "СТРАТЕГІЧНІ ПРІОРИТЕТИ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ІННОВАЦІЙНОЇ СКЛАДОВОЇ СУЧАСНОГО БІЗНЕСУ." REVIEW OF TRANSPORT ECONOMICS AND MANAGEMENT, no. 5 (21) (June 17, 2021): 36–44. http://dx.doi.org/10.15802/rtem2021/232860.
Full textAbstract:
Мета. Сформулювати основні стратегічні пріоритети, що обумовлюють управління розвитком вітчизняного бізнесу на інноваційних засадах. Методика. Для здійснення дослідження авторами задіяно загальнонаукові та спеціальні принципи, прийоми та методи наукового пізнання у сфері управління інноваційною діяльністю: динамічний та семантичний аналіз, компаративний аналіз та метод систематизації; метод групування, аналізування і синтезу, абстрактно-логічний та експертний методи. Результати. Сучасний етап розвитку інноваційної складової вітчизняного бізнесу характеризуєтеся повільними та іноді негативними темпами. Показано, що відсутність дієвої політики уряду на протязі останніх 10-15 років призвели до того, що вітчизняний бізнес вимушений самостійно вирішувати питання фінансування розвитку та впровадження інновацій. Доведено, що відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України розпорядження про план заходів щодо реалізації стратегії розвитку сфери інноваційної діяльності на 2020-2022 роки, а також відсутність відповідних державних коштів для реалізації встановлених Стратегією завдань, унеможливлює її виконання. Обґрунтовано, що ефективне впровадження інновацій у сучасному бізнесі неможливе без активної підтримки органів державної влади, що, у свою чергу, неможливо за відсутності чітко визначеної моделі інноваційного розвитку національної економіки та заходів державної політики. Сформульовано основні стратегічні пріоритети, що обумовлюють управління розвитком вітчизняного бізнесу на інноваційних засадах на мікро- та макрорівнях. Наукова новизна. Сформульовано стратегічні пріоритети управління розвитком інноваційної складової сучасного бізнесу на макро- та мікрорівнях. Практична значимість. Запропоновані стратегічні пріоритети можуть бути використані як на мікрорівні тобто безпосередньо для підвищення рівня конкурентоспроможності підприємств за рахунок впровадження інноваційних складових, так і на макрорівні – під час розробки програмних та законодавчих документів, що стосуються розвитку вітчизняного бізнесу.
16
Гуменюк, А. І. "ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА РОЗВИТКУ ЗЕЛЕНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ." Збірник наукових праць Університету державної фіскальної служби України, no. 1-2 (December 4, 2020): 64–75. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5940.1-2.2020.64-75.
Full textAbstract:
В статті проведено дослідження особливостей формування і реалізації державної політики розвитку зеленого туризму в Україні. Встановлено, що рівень стимулювання і підтримки розвитку зеленого туризму інтерпретує масштаби туристичних потоків на рівні регіонів України та глобальному рівні. Отримані результати засвідчили, що розвиток зеленого туризму перебуває під постійним динамічним впливом інституційних змін, а саме неофіційних обмежень, правил, специфіки характеру й дотримання таких правил всіма учасниками економічного процесу на засадах обміну інтелектуальними, фінансовими, цифровими й іншими ресурсами. Представлені ключові положення інституційно-організаційної моделі розвитку зеленого туризму в Україні, яка передбачає досягнення своєчасного консенсусу інтересів основних груп суб’єктів досліджуваної сфери, а саме: 1) стейкхолдери (туристичний бізнес, держава та суспільство); 2) підсистеми державної політики розвитку зеленого туризму (функціональна, фінансово-економічна, споживацька, інноваційна, інтелектуальна). Розроблено напрями і системно-структурні ефективні інструменти та засоби щодо стимулювання розвитку зеленого туризму, які передбачають своєчасне забезпечення становлення сприятливого середовища для покращення результативності функціонування бізнесу у сфері зеленого туризму та дозволяють врегульовувати такі процеси безпосередньо на рівні держави.
17
Левченко, Ярослава, and Віолета Гераймович. "ПІДПРИЄМНИЦТВО: ПЛАНУВАННЯ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УМОВАХ COVID-19." Проблеми і перспективи розвитку підприємництва, no. 27 (November 14, 2021): 25. http://dx.doi.org/10.30977/ppb.2226-8820.2021.27.25.
Full textAbstract:
УДК 334; JEL Classification: М21, R42
Анотація. Протягом свого історичного існування, людство стикалося з багатьма кризами, які згодом ставали «старт-апами» для розвитку суспільства в цілому. Таким випробуванням сучасності стала пандемія COVID-19, яка вплинула на всі сфери економіки держав, на звичний спосіб життя, на соціальну та культурну взаємодію. Пандемія також вплинула на діяльність підприємств приватного бізнесу і змусила їх розробляти нові методи ведення бізнесу. З початку 2020 року і до теперішнього часу підприємці відчувають значні труднощі ведення індивідуального бізнесу. Загострення пандемії коронавірусу в 2021 році створило значний вплив на світову економіку та продовжує впливати на всі види діяльності. Спостерігається значне зменшення попиту на споживчі товари. Транспортний сектор також відноситься до найбільш постраждалого, внаслідок зупинки якого збитки для держави колосальні, а для регіонів, часом катастрофічні. Проведення заходів реабілітації є стратегічним вектором. Рядом досліджень висвітлено та доведено вплив підприємництва на розвиток держави в цілому і транспортного підприємництва зокрема. Тому в рамках даного дослідження запропоновано ургентні заходи його державної фінансової підтримки. Методики дослідження. Для досягнення поставленої мети в роботі були використані такі загальнонаукові та спеціальні методи і прийоми дослідження: порівняльний аналіз наукової літератури та інформаційних джерел на основі методів порівняння, систематизації та узагальнення; узагальнення результатів аналізу, логічна генерація висновків, математичне моделювання. Результати. На підставі розгляду проблеми фінансового забезпечення підприємництва, доведено актуальність і необхідність державної підтримки підприємництва з метою реабілітації секторів економіки, що найбільше постраждали від пандемічних викликів COVID-19. Визначено умови віднесення секторів економіки до категорії найбільш постраждалих На підставі показників ризикованості та пріорітетності сектора економіки можливо визначити сектори економіки для розподілу фінансових вливань. Наукова новизна: запропоновано комплексну методику фінансового забезпечення підприємництва в контексті фінансових капіталовкладень з метою реабілітації секторів економіки, що враховує ризикованість та пріорітетність сектора економіки. Практична значущість: Дане дослідження практично цікаво державним органам управління при розподілі коштів за вектором підтримки найбільш постраждалих секторів економіки від пандемічних викликів, а теоретично – дослідникам, що займаються питаннями фінансового забезпечення та державного адміністрування.
18
Шепеленко, І. П., and О. Г. Шепеленко. "МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ У КОНТЕКСТІ ПОДОЛАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ТА СОЦІАЛЬНОЇ КРИЗИ 2020." Сучасне суспільство: політичні науки, соціологічні науки, культурологічні науки 2, no. 21 (2020): 94–105. http://dx.doi.org/10.34142/24130060.2020.21.2.09.
Full textAbstract:
За умов необхідності подолання економічної та соціальної кризи 2020, наслідків коронавірусної хвороби (COVID-19) зростає роль державного управління щодо пошуку механізмів, спрямованих на розвиток та підтримку інноваційного бізнесу, інноваційних соціальних проектів. Сучасні інноваційні розробки повинні бути переформатовані та спрямовані державою на розвиток перспективних галузей, необхідна також система фінансування та підтримки інноваційних проектів різного рівня. Формування особливих економічних, фінансових, організаційних і нормативно-правових умов дозволяє державі, як ніякому іншому соціальному інститутові, стимулювати активність в інноваційній сфері України, що, в свою чергу, дає можливість для ефективного виходу країни з кризи 2020.
19
Balian, A. V., I. Yu Gryshova, and T. S. Shabatura . "Державні напрями підтримки та стимулювання органічного виробництва." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 5 (September 27, 2020): 150–62. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.05.15.
Full textAbstract:
Зростаюча невизначеність, спричинена пандемією COVID-19, здійснила безпрецедентний негативний вплив на економіку України. Існує невідкладна необхідність розробки та прийняття на рівні держави дієвих заходів щодо підтримки та стимулювання розвитку органічного виробництва як екологічно-, соціально-, так і економічно-доцільного сектору для національної економіки.
Метою статті є обґрунтування державних напрямків підтримки та стимулювання органічного виробництва в Україні в умовах дії надзвичайної ситуації.
Наукова новизна полягає в наданні рекомендацій щодо державних напрямків, орієнтованих на підтримку та стимулювання розвитку органічного виробництва з метою підвищення якості продовольчих продуктів, раціональне використання земельних ресурсів та охорону навколишнього природного середовища.
Висновки. З метою активізації діяльності у сфері органічного виробництва пріоритетними напрямками державної підтримки та стимулювання визначено: створення Агроекологічних кластерів, розвиток яких сприятиме вирішенню питання активізації можливостей особистих підсобних господарств у виробництві органічної продукції; надання для сільського населення необхідних преференцій, які стимулюватимуть їх до створення та розвитку органічного бізнесу; удосконалення фінансової підтримки фермерських господарств, які є головними виробниками органічної продукції; розробка модельної цільової програми диверсифікації господарської діяльності сільських регіонів з урахуванням зміни клімату; формування інформаційно-консультативної платформи, з метою інформування товаровиробників щодо ефективності впровадження прогресивних технологій, спрямованих на енерго-, ресурсо- і вологозбереження; розробка інвестиційних механізмів, орієнтованих на впровадження інфраструктурних інновацій з урахуванням викликів сьогодення.
Реалізація означених державних напрямків сприятиме не лише формуванню позитивного іміджу країни як виробника високоякісної органічної продукції, а стане платформою для створення нових робочих місць на сільських територіях, окреслюватиме нові можливості розвитку для малого й середнього агробізнесу та сприятиме нарощенню експортних обсягів готової органічної продукції, а не лише її сировини.
20
Vorotin, V. Ye. "Рецензія на монографію Зубчика О. А. «Формування конкурентоспроможності держави в перспективі політичного часу (державно- управлінські аспекти)»." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 1 (February 27, 2019): 163–65. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.01.18.
Full textAbstract:
Серед десятків опублікованих на початку цього року наукових праць, монографія є дослідженням актуальної наукової проблеми державного управління – формування конкурентоспроможності держави. У сучасному глобалізованому світі забезпечення високого рівня конкурентоспроможності держави – це питання не лише економіки, політики, а перш за все, – державного управління. Тому сьогодні дуже важливо якомога точно оцінювати ресурси та можливості країни, прогнозувати наслідки суспільно-політичних, державно-управлінських явищ і процесів, важливих для стабільного економічного зростання та суспільного благополуччя.
У цьому зв’язку обрана Зубчиком О. А. тема спонукає до вивчення необхідності не лише зміцнення конкурентної політики України, дерегулювання та зниження адміністративних бар'єрів для розвитку бізнесу, але й дослідження питань підвищення ефективності державно-управлінських рішень, зменшення рівня корупції, вдосконалення інфраструктури, впровадження політики підтримки малих і середніх підприємств, реформування управління освітою, забезпечення політичної стабільності та інших.
Від державно-управлінських аспектів значною мірою залежить суспільно-політичний розвиток України. В умовах незворотності інтегрування України до європейського та світового економічного і політичного простору, економіка та суспільство стають більш відкритими, що збільшує ризики та загрози. Наразі в Україні практично відсутні комплексні праці, предметом яких був би, власне, аналіз державної політики формування конкурентоспроможності держави в умовах глобальних перетворень.
Текст монографії Зубчика О. А. містить вступ, чотири розділи, післямову (як короткі висновки), список використаних джерел. У першому розділі автор розглянув класичні дослідження, зокрема праці Т. Гоббса, Д. Юма, Р. Оуена, Дж. С. Мілля, Ф. Енгельса, К. Маркса, Й. Шумпетера М. Вебера, Дж. М. Кейнса, А. Сміта, Л. Вальраса та інших. Зазначається, що історично поняття конкуренції належить до базових понять визначення ринкової організації суспільства. Критерії та пріоритети конкурентоспроможності держав – це найважливіші орієнтири їхнього розвитку. Як свідчить зміст першого розділу монографії, автор у своєму дослідженні з’ясовує сутність конкуренції, досліджує державно-управлінську та політичну складову конкурентоспроможності, методологію та методику дослідження. Систематизовано й узагальнено теоретичні, методологічні та прикладні механізми формування конкурентоспроможності держави в перспективі політичного часу. Звертає увагу детальне розкриття сутності понять «конкуренція» та «конкурентоспроможність» і авторське бачення трансформації змісту концепту «конкуренція» в контексті суспільного розвитку. Також у цьому розділі наведене авторське бачення конкуренції як управлінської проблеми, хоча, на нашу думку, воно не відображає повною мірою обрану назву цього параграфу, а скоріше наводить приклади управлінських рішень та їхніх наслідків для суспільств.
У першому розділі автором також розкрито особливості методології та методик дослідження конкурентоспроможності, зокрема проаналізовано можливості Індексу глобальної конкурентоспроможності та Індексу конкурентоспроможності країн. У цьому контексті описано фактори, які впливають на конкурентоспроможність держави.
У другому розділі монографії Зубчиком О.А. здійснено аналіз конкурентоспроможності держави в контексті суспільно-політичних змін. По-перше, автор показав, що має бути чітка система показників конкурентоспроможності, якою слід користуватися при оцінці державної політики (прийняття державно-управлінських рішень). Вона має включати політичні, соціальні, економічні складові. Отже, має бути чітка методика дослідження конкурентоспроможності. З цією метою автор пропонує використовувати Індекс глобальної конкурентоспроможності. По-друге, цікавою є думка про те, що автор доводить залежність стратегій формування конкурентоспроможності держави у майбутньому від «раніше пройденого шляху». Представлено бачення політичних наслідків і нових перспектив конкурентоспроможності держави від членства України в Світовій організації торгівлі, проаналізовано інституційні чинники впливу на конкурентоспроможність держави.
Крім того, у цьому ж розділі Зубчик О.А. детально аналізує державне управління сферою вищої освіти. Зокрема, показано, як вища освіта впливає на трансформацію суспільства і на конкурентоспроможність держави у перспективі політичного часу. Показано, що імміграційний режим – один із ключових інструментів держави в «глобальних перегонах за талантами». В умовах стирання відмінностей між імміграційними режимами і посилення конкуренції за людські ресурси особливого значення набувають чинники, які виходять за рамки імміграційної політики: мова, культура, можливості для розвитку, заробіток, якість життя, професіоналізм менеджменту, доступність якісної вищої освіти. Щороку зростає кількість громадян України, які обирають для здобуття вищої освіти іншу країну.
Третій розділ монографії автор присвятив аналізу державної політики формування конкурентоспроможності держави в перспективі політичного часу та механізмів її реалізації. Проаналізовано концептуальні засади формування конкурентоспроможності України в умовах реформ на національному та регіональному рівнях. Детально окреслено значення політичної, економічної та гуманітарної складової державної політики як механізмів формування конкурентоспроможності держави у перспективі політичного часу. Акцентовано особливу увагу на зростаючій об’єктивній потребі ефективності регіонального управління, особливостях політики регіонального вирівнювання, що здійснюється за допомогою таких інструментів, як дотації та субвенції.
У четвертому, заключному розділі дослідження містяться наукові положення щодо визначення пріоритетних напрямів зміцнення конкурентоспроможності України. Автором відзначено особливий ефект законодавчих актів, які визначають функції та повноваження органів влади в сфері управління конкурентоспроможністю, їх взаємозв’язок та інструменти впливу на конкурентоспроможність регіонів і держави. Зауважено, що Україна має використати участь у СОТ з точки зору її політичних можливостей, а саме, як політичного механізму. Показано специфіку конкуренції та тенденції її розвитку в сучасному українському суспільстві. Запропоновано підвищення ефективності діяльності суб’єктів публічного управління та адміністрування, удосконалення державної політики розвитку економічної свободи та підприємництва, заходи щодо активізації зусиль органів публічного управління з використання людського ресурсу для підвищення конкурентоспроможності держави та інструменти імплементації досвіду провідних країн щодо забезпечення конкурентоспроможності держави в перспективі політичного часу. Обґрунтовано комплекс управлінських, політичних, організаційно-економічних та інституційних засобів забезпечення конкурентоспроможності України.
У третьому та четвертому розділах Зубчик О. А. показав, що Україна суттєво відстає від держав Європейського Союзу в сфері управління, є проблема недостатнього розвитку та підтримки науково-технічного прогресу, використання наукових досягнень в економіці. Аргументовано, що держава недостатньо підтримує розвиток високотехнологічних сервісних галузей.
Позитивно, що автор розглянув і рівень конкурентоспроможності країни та конкурентоспроможність держави як результат функціонування національної системи державної управління. Також Зубчик О. А. запропонував розглядати конкурентоспроможність як аналітичний і політичний інструмент. За його допомогою оцінюється те, як нації, країни, суспільства, держави формують своє майбутнє у перспективі політичного часу.
Крім того, варто відзначити, що дана тематика має безпосередній зв'язок з науковими програмами, планами, темами.
Разом з тим, хочеться висловити певні побажання щодо монографії та подальшого дослідження. Зокрема, особливо позитивним є те, що автор показав важливу конкурентну перевагу України –її людський капітал, який вона сьогодні вже втрачає. У цьому зв’язку монографія мала б містити чіткі пропозиції щодо проектів державних рішень, які, на жаль, відсутні.
Зубчик О. А. визначив чинники, що негативно впливають на забезпечення належного високого рівня конкурентоспроможності держави. Так, зокрема у висновках окремих параграфів автор навів обґрунтовану думку, що серед політичних особливостей процесу послаблення конкурентоспроможності держави в перехідних суспільствах є, зокрема, політична конкуренція між багатьма політичними силами різновекторного спрямування, що утруднює ситуацію прийняття зважених і раціональних політичних рішень, ускладнює підвищення конкурентоспроможності держави.
Незважаючи на висловленні побажання, слід вважати, що монографія заслуговує на те, щоб бути представленою науковій спільноті та всім, хто цікавиться питаннями державного управління в сфері забезпечення конкурентоспроможності держави.
21
Варцаба, В. І., О. Г. Чубарь, and В. О. Огородник. "ФІНАНСОВА ПІДТРИМКА БІЗНЕСУ: БАНКІВСЬКИЙ СЕКТОР VS «КОРОНАВІРУСНА» КРИЗА." Actual problems of regional economy development 1, no. 16 (November 25, 2020): 47–58. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.16.47-58.
Full textAbstract:
Негативні наслідки, породжені обмежувальними заходами щодо запобігання виникненню і поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, призвели до відчутного зниження ділової активності по всьому світу та виявили неготовність владних кіл до швидкого розв’язання питань такого масштабу. Метою даної публікації є дослідження можливостей надання фінансово-кредитної підтримки бізнесу за умов протидії «коронавірусній» кризі, що охопила весь світ і не оминула Україну.
У статті проаналізовано обсяги фінансових результатів бізнес-структур у 2020 році та встановлено, що збитки перевищили відповідні показники минулого року більш ніж втричі, а обсяг одержаних прибутків на 10% менший минулорічного показника. Також виявлено, що «коронавірусна» криза суттєво вплинула на економічні настрої українців, що проявилося у зниженні кожного компоненту індикатора економічних настроїв та індикатора споживчої впевненості.
Хоча органами державної влади запроваджуються певні антикризові заходи, авторами даного дослідження встановлено, що задекларовані форми державного стимулювання суб’єктів підприємництва та обсяги фінансово-кредитної підтримки не в змозі суттєво вплинути на стабілізацію ситуації, а можуть лише пом’якшити та згладити негативні тенденції.
У статті висвітлено окремі тенденції та особливості реалізації Програми «Доступні кредити 5-7-9%», за результатами чого зроблено висновок про антикризовий, а не інвестиційний, характер структури кредитів цієї програми, оскільки близько 80% кредитів спрямовуються на рефінансування існуючих заборгованостей.
Практична значущість проведеного дослідження полягає в тому, що як важіль подолання економічних наслідків, спричинених обмежувальними заходами, та стимулювання подальшого економічного зростання автори пропонують інтенсифікацію роботи банківського сектора, розширення програм пільгового кредитування за участі держави, метою яких має стати стимулювання фінансово-економічної активності через підтримку малого та середнього бізнесу, який відіграє ключову роль в економіці України.
22
Belousov, Alexander Sergeevich, Vitaliy Vitaliyovych Gaitan, and Inna Borysivna Kryvdina. "ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ УКРАЇНО-ЕСТОНСЬКИХ ВІДНОСИН У 1991 - 2021 РР." Філософія та політологія в контексті сучасної культури 13, no. 2 (December 25, 2021): 56–65. http://dx.doi.org/10.15421/352125.
Full textAbstract:
Актуальність обраної тематики обумовлена важливістю поглиблення та подальшого розвитку двостороннього співробітництва між Естонією та нашою державою у таких сферах як політика, економіка, освіта, наука та культура. Естонська республіка має однакове радянське минуле з Україною й так само як й наша держава виборола собі незалежність від радянського ярма у кінці ХХ ст. це стало ключовою передумовою складання між двома державами дружніх дипломатичних відносин, які підтверджені чисельними двосторонніми договорами про співробітництво у суспільно-політичній, соціально-економічній, культурній та в інших сферах. Метою дослідження є дослідження особливостей становлення та подальшого розвитку україно-естонських відносин з 1991 року до 2021 року.Естонія є надійний партнер та союзник України. Естонія та Україна підписали 72 двосторонні угоди про співпрацю та дружбу.Ключовими напрямками співпраці між Естонією й Україною є: сприяння зміцненню демократії; розвиток торгівельних зв’язків; запровадження електронного урядування та належного врядування; розвиток цифровізації, кібербезпеки в нашій державі; підтримка бізнес-середовища; підвищення якості освіти; гуманітарна та військова допомога Україні.Естонія сприяє вступу України в НАТО та до Європейського Союзу. З метою підтримки демократичного розвитку в Україні Естонія підписала ряд двосторонніх договорів із іншими державами.Поглиблення тісної співпраці між Естонією й Україною та врахування естонського досвіду у сфері електронного урядування дозволило реалізувати в нашій країні проекти «Держава в смартфоні» та Trembita. Запровадження цих проектів в нашій державі сприяли прискоренню процесу впровадження електронних послуг; подоланню негативних проявів корупції при наданні публічних послуг; створенню умов для розвитку належного врядування.
23
Косач, І. А., and А. В. Дегтярьов. "Управління інноваційно-інвестиційним розвитком підприємництва в умовах трансформаційної економіки." Проблеми сучасних трансформацій. Серія: економіка та управління, no. 2 (November 27, 2021): 17–23. http://dx.doi.org/10.54929/pmt-issue2-2021-3.
Full textAbstract:
Досліджено основні напрямки та пріоритети управління інноваційно-інвестиційним розвитком підприємництва в умовах трансформаційних процесів в економіці України. Розглянуто ключові принципи державної підтримки підприємництва на прикладі підприємств малого бізнесу. Обгрунтовано важливість інноваційно-інвестиційного розвитку підприємництва, зокрема малого бізнесу, для вітчизняної економіки. Проведено аналіз інвестиційної активності підприємств малого та середнього бізнесу. Проаналізовано стан виконання Стратегії розвитку малого та середнього підприємництва до 2020 р. та досліджено її вплив на інноваційно-інвестиційну діяльність субєктів господарювання. Класифіковано фактори, які перешкоджають інноваційно-інвестиційному розвитку малих та середніх підприємств. Обгрунтовано передумови формування результативної економічної підтримки з боку держави в напрямку інноваційно-інвестиційного розвитку підприємництва.
24
Orshanska, M. I. "Залучення прямих іноземних інвестицій в інфраструктуру України на умовах державно-приватного партнерства." Scientific Bulletin of UNFU 29, no. 9 (December 26, 2019): 110–15. http://dx.doi.org/10.36930/40290919.
Full textAbstract:
Проаналізовано сучасні тенденції та особливості залучення прямих іноземних інвестицій за умов використання дієвих механізмів державно-приватного партнерства в Україні. Обґрунтовано потреба залучення прямих іноземних інвестицій в сучасних умовах, досліджено головні проблеми і перешкоди для ефективного функціонування проектів державно-приватного партнерства. Оцінено позитивний вплив та визначено пріоритетні принципи впровадження інститутів державно-приватного партнерства у вітчизняну практику реалізації інфраструктурних проектів задля підвищення ефективності та стандартів надання послуг суспільству. Практикою підтверджено, що різноманітність сфер, моделей та інструментів державно-приватного партнерства в галузі залучення прямих іноземних інвестицій робить його універсальним механізмом розв'язання довготермінових завдань і подолання проблем на шляху реалізації соціальних й інфраструктурних проектів загальнодержавного значення та розвитку нових перспективних технологій. Проаналізовано законодавчу базу, зроблено аналіз ефективності чинних законів, обґрунтовано потенційні загрози та можливості для змін, зростання та покращення роботи механізму державної підтримки та стимулювання інвестиційної привабливості, відкритості та легкості співпраці між державою та іноземними інвесторами. Доведено, що ефективне партнерство органів державної влади з приватним бізнесом спрямоване передовсім на забезпечення сталого розвитку та забезпечення стабільних темпів розвитку країни й окремих регіонів. Тому державно-приватне партнерство має стати визнаною альтернативою для фінансування суспільно важливих інфраструктурних проектів в Україні, зокрема способом залучення прямих іноземних інвестицій.
25
Берназ-Лукавецька, О. "ДО ПИТАННЯ ПРО ПІДТРИМКУ МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО БІЗНЕСУ В БОРОТЬБІ З ПАНДЕМІЄЮ COVID‑19." Юридичний вісник, no. 4 (October 6, 2021): 143–49. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i4.2226.
Full textAbstract:
У статті досліджено проблеми,які відчуває малий та середній біз-нес унаслідок пандемії коронави-русу COVID‑19. Малий та серед-ній бізнес завжди відіграє важливуроль в економіці будь-якої держави.Пандемія COVID‑19 є безпреце-дентною загрозою соціально-еконо-мічному життю країн усього світу.Регулярно публікуються тривожністатистичні дані, які допомага-ють зрозуміти масштаби втрат,зокрема кількість хворих і помер-лих від COVID‑19. Нині більшістькраїн готується до чергового спа-лаху епідемії унаслідок поширеннянового штаму Дельта, який вва-жають серйознішим і вразливимпорівняно з попередніми. Саметому актуальним є детальний ана-ліз усіх заходів, за допомогою якихінші держави світу долають цюпроблему.У статті зазначено, що такимизаходами є заборона звільнятипрацівників, змушених сидітивдома під час догляду за дітьмиабо літніми родичами; скороченимособам або особам, які втратилисвої доходи дозволено тимчасовоне здійснювати платежі з іпотекита комунальні послуги; орендо-давцям забороняється розриватидоговори з наймачами, які внаслі-док фінансових труднощів черезситуацію з коронавірусом неспро-можні заплатити орендну плату;надання спеціальних виплат (спе-ціальні ваучери). Окрему увагу при-ділено Україні, де також проведенанизка заходів у період пандемії.Нами виділені такі заходи: подат-кові преференції, підтримка малогота середнього бізнесу, наданнядопомоги застрахованим особамна період здійснення обмежуваль-них протиепідемічних заходів,кредитні канікули, інформаційнапідтримка бізнесу, зокрема агробіз-несу. Національний банк Українирекомендував будь-яким фінансо-вим установам ввести для бізнесута населення особливий пільговийперіод обслуговування кредитів уперіод дії карантину. Банки пропо-нували декілька варіантів реструк-туризації кредитів за кредитнимидоговорами, серед яких основнимиє капіталізація відсоткових пла-тежів, часткове або повне звіль-нення від сплати тіла кредиту начас карантину з відповідним йогоподовженням.
26
Косач, І. А., А. В. Жаворонок, and А. В. Дегтярьов. "Фінансовий механізм інноваційно-інвестиційного розвитку підприємництва: сучасні аспекти." Проблеми сучасних трансформацій. Серія: економіка та управління, no. 1 (September 30, 2021): 16–22. http://dx.doi.org/10.54929/pmt-issue1-2021-03.
Full textAbstract:
Досліджено основні напрямки та пріоритети державної підтримки інноваційно-інвестиційного розвитку підприємництва на основі використання фінансових інструментів. Обґрунтовано, що управління інноваційно-інвестиційним розвитком підприємництва потребує заходів державної підтримки, які є складовою державного регулювання розвитку підприємництва, та реалізуються на основі рішень органів державної влади та місцевого самоврядування. Розглянуто основні теоретичні підходи до визначення сутності фінансового механізму державної підтримки інноваційно-інвестиційного розвитку підприємницького сектора. Наголошено на впливі функціонування інституту підприємництва та рівня його інноваційно-інвестиційної активності на соціально-економічний розвиток країни. Окреслено перелік проблем об’єктивного тасуб’єктивного характеру розвитку підприємництва на сучасному етапі трансформаційних змін у державній економічній політиці. Визначено, що фінансування інноваційної діяльності на державному рівні є недостатнім, а приватні інвестиції характеризуються безсистемністю та переважають у великих інтегрованих бізнес-структурах. На основі дослідження зарубіжного досвіду запропоновано пріоритетні напрями удосконалення фінансового механізму державної підтримки.
27
Khudolei, Veronika Yuriyivna, Tetiana Vadymivna Ponomarenko, and Tetiana Mykolaivna Ivanova. "РЕГІОНАЛЬНІ ДИСПРОПОРЦІЇ МАЛОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ ТА ШЛЯХИ ЇХ УСУНЕННЯ." SCIENTIFIC BULLETIN OF POLISSIA 1, no. 2(14) (March 1, 2018): 186–95. http://dx.doi.org/10.25140/2410-9576-2018-1-2(14)-186-195.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження. Вивчення регіональних диспропорцій малого бізнесу є актуальним напрямком дослідження у сфері забезпечення державної підтримки підприємницького сектору в Україні для стимулювання економіки, підвищення ефективності економічного розвитку регіонів та країни в цілому. Постановка проблеми. Малий бізнес потенційно здатен забезпечити вагомий внесок у валовий внутрішній продукт України, вирішити питання зайнятості населення, підвищення рівня його життя та наситити внутрішній ринок конкурентоздатною продукцією. Саме тому, в сучасних економічних умовах, важливим завданням для України є забезпечення рівномірності розташування та ефективності функціонування малого бізнесу по всій території країни, а також подолання диспропорцій, які сформувались на сьогоднішній день. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значний внесок у розвиток теорії, методології та історії малого бізнесу, його державного регулювання та нерівномірності розвитку регіонів зробили відомі вчені: В. Базилевич, В. Бакуменко, З. Варналій, П. Єщенко,Т. Клебанова, Т. Пономаренко, В. Савчук, А. Чухно та інші. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. У той же час у науковій літературі недостатньо висвітлена тема особливостей розвитку малого бізнесу та регіональних диспропорцій його функціонування. Дана стаття відображає результати досліджень авторами цих питань. Постановка завдання. Проведення дослідження стану розвитку малого бізнесу у різних регіонах України, пошук шляхів ліквідації виявлених диспропорцій з метою покращення мезо- та макроекономічних показників. Викладення основного матеріалу. В статті визначена роль та місце малого бізнесу в економічній системі держави; за допомогою запропонованої авторами методики розраховані інтегральні показники, які відображають рівень розвитку та ефективність функціонування малого бізнесу в різних регіонах України в розрізі видів економічної діяльності. Висновки відповідно до статті. Виявлені диспропорції розвитку малих підприємств у регіонах України, запропоновані шляхи їх подолання з метою покращення стану національної економіки.
28
Крикунова, В. М., and Л. О. Алєщенко. "СТРАТЕГІЧНІ ПРІОРИТЕТИ РОЗВИТКУ МОЛОДІЖНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ У СФЕРІ ТУРИСТИЧНОГО БІЗНЕСУ." Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, no. 4 (December 16, 2020): 107–15. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2020.4.13.
Full textAbstract:
Мета статті полягає у визначенні пріоритетів розвитку туристичного молодіжного підприємництва в Херсонській області та його ролі в реалізації туристичного потенці- алу регіону. Використано абстрактно-логічний метод (обґрунтування теоретичних по- ложень, систематизація чинників розвитку), статистичного аналізу (характеристика стану аналізованого сектору підприємництва). Потенціал молодіжного підприємництва – динамічна і креативна реакція на виклики зовнішнього середовища, реалізація бізнес-ідеї соціально відповідально, схильність до інноваційного інвестування. Його активація у ту- ристичному бізнесі передбачає створення умов для промоції, диверсифікації та підвищен- ня якості туристичних продуктів, стимулювання крафтових виробництв, таргетовану державну фінансову, правову та інформаційну підтримку.
29
Обіход, Світлана Вікторівна. "Імплементація інформаційно-комунікаційних технологій у систему управління бізнес-процесами вітчизняних підприємств у контексті розвитку цифрової економіки." Економіка, управління та адміністрування, no. 4(98) (December 29, 2021): 10–17. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2021-4(98)-10-17.
Full textAbstract:
Визначено особливості впливу інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) на трансформацію діючих бізнес-процесів вітчизняних підприємств в умовах розвитку цифрової економіки. Проаналізовано різні підходи до поняття «цифрова економіка». Встановлено, що розвиток цифрової економіки в Україні забезпечується становленням ринку ІКТ, а самі ІКТ є ефективним інструментом удосконалення управління бізнес-процесами на підприємстві. Досліджено динаміку показників використання інформаційно-комунікаційних технологій на підприємствах України за останні чотири роки. Доведено, що використання ІКТ на вітчизняних підприємствах поки що перебуває на рівні започаткування. Серед причин недостатнього рівня використання ІКТ можна виокремити високу вартість інвестицій в ІКТ та уразливе фінансове становище підприємств, а також недостатню підтримку на рівні держави. Розглянуто засади імплементації інформаційно-комунікаційних технологій у систему управління бізнес-процесами та проаналізовано основні інформаційні системи управління бізнес-процесами на підприємстві. На основі викладеного вище виявлено можливості та загрози впровадження ІКТ у діяльність підприємства, запропоновано заходи щодо реагування на них. Зроблено висновки про те, що для забезпечення реалізації нових завдань у процесі імплементації ІКТ у систему управління бізнес-процесами топменеджмент відповідно має змінювати підходи до ведення бізнесу, шукати оптимізаційні варіанти для зміни бізнес-моделей, що зумовлює реалізацію широкомасштабних організаційних та управлінських інновацій.
30
Ольшанський, О. В., М. Д. Крамчанінова, and С. В. Какацій. "Вплив ініціативи корпоративної соціальної відповідальності бізнесу на соціально-економічний розвиток регіонів України." ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, no. 6 (270) (November 10, 2021): 41–46. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2021-270-6-41-46.
Full textAbstract:
У статті досліджено стан та особливості становлення корпоративної соціальної відповідальності бізнесу (КСВ) в Україні, в контексті її впливу на соціально-економічний розвиток регіонів і країни в цілому. Стратегія впровадження в Україні єдиної державної політики реформ декларує встановлення цілісної системи стратегічних та операційних цілей переходу до інтегрованого економічного, соціального та екологічного розвитку країни. Однак, результати дослідження сучасного стану соціально- відповідальної діяльності в Україні свідчать про відсутність цілісного комплексного підходу, щодо регулювання державної політики підтримки з метою налагодження ініціатив КСВ та їх поширення.Вітчизняний сценарій розвитку КСВ – більшою мірою результат експорту європейської практики ведення бізнесу, а не власного сформованого українським суспільством запиту. У той же час, автори акцентують увагу на тому, що механізм корпоративної соціальної відповідальності здатен генерувати велику кількість синергетичних ефектів. Ці ефекти відіграють значну роль у забезпеченні переходу до нового сталого укладу і спрямовані на зростання соціально-економічного добробуту українського суспільства. Корпоративна соціальна відповідальність розглядається як важливий ресурс розбудови внутрішніх процесів соціально-економічного розвитку нашої країни, формування адекватної моделі інноваційної економіки, яка забезпечує вирішення важливих глобальних завдань сталого розвитку. Результат прийняття принципів КСВ може бути використані урядом для досягнення цілей сталого розвитку, шляхом генерації більшої економічної віддачі і соціальної вигоди. Це також потребує активного розвитку нових форм державно-приватного партнерства та соціального діалогу для подальшого нарощування практики співпраці у сфері КСВ і формування відповідної цілісної фінансово-економічної, організаційно-інституційної, інформаційної та комунікаційної підтримки, яка є важливою для реалізації національної стратегії КСВ.
31
Pisarenko T. and Kulynych М. "ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА ПІДТРИМКА ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ В УКРАЇНІ." Economic forum 1, no. 4 (November 24, 2021): 139–44. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-4-19.
Full textAbstract:
Метою написання статті є висвітлення історії зміни балансу, як форми фінансової звітності; визначення сутності, призначення і змісту балансу у різні періоди розвитку облікової науки.
У стародавні часи баланс був основним звітним документом, призначеним задовольняти інформаційні потреби різних користувачів звітності. Баланс виконував інформаційну та контрольну функції.
Більш зрозуміле для бухгалтера поняття балансу сформувалося у другій половині ХV століття з появою праці Луки Пачолі «Сума арифметики, геометрії, вчення про пропорції і відношення», а саме XI трактату цієї книги, що має назву «Про рахунки та записи» (1494 р.).
Як свідчать переклади праць науковців періоду XV-XVІII ст., баланс представляв собою інвентаризаційний опис майна в активі, який був тотожнім до загальної величини капіталу.
Протягом XVIІI-XІX ст. відбувалися промислові революції, які вплинули на методику обліку всіх господарських операцій та методику складання балансу. У науковому середовищі тривала полеміка між прихильниками статичного та динамічного балансу.
Щодо змісту і призначення балансу в Україні у ХХ-ХХІ ст., то тут варто виділити період соціалістичної України у складі Радянського Союзу і період незалежної України.
Баланс був, є і буде основною формою фінансової звітності. Це важливий звіт про фінансове становище підприємства, зафіксоване станом на певний часовий момент, визначений діючим законодавством або потребами власників бізнесу. Баланс, складений на певну дату є статичним, але він виступає результатом динамічних процесів, що відбуваються у господарському житті підприємства. Найдрібніша господарська операція змінює стан статей балансу. Динамічні зміни статей балансу дають можливість аналізувати тенденції розвитку підприємства і передбачати економічний ріст чи можливий економічний крах бізнесу та приймати необхідні управлінські рішення. Саме ці моменти у подальшому зумовлюватимуть необхідність змін у структурі балансу та методиці його складання.
32
Косенюк, Ю. І. "Фінансова підтримка кредитуванню малого та середнього бізнесу шляхом державних гарантій." Інвестиції: практика та досвід, no. 16, серпень (2016): 104–10.
Find full text
33
Ніколюк, О. В. "Стратегічні орієнтири державної політики підтримки конкурентоспроможності малого бізнесу в Україні." Інвестиції: практика та досвід, no. 1, січень (2020): 114–20.
Find full text
34
Патока, Андрій, and Валерій Байдулін. "ПЕДАГОГІЧНА ТЕХНОЛОГІЯ ФОРМУВАННЯ В УЧНІВ ЗАКЛАДІВ ПРОФЕСІЙНОЇ (ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ) ОСВІТИ ІНТЕРЕСУ ДО ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ." Professional Pedagogics 2, no. 21 (January 21, 2021): 116–22. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2020.21.116-122.
Full textAbstract:
Актуальність. Розвиток професійного інтересу до підприємницької діяльності є одним із ключових принципів побудови сучасної ринкової економіки в Україні, орієнтованої на західні цінності та Європейську інтеграцію. Застосування інноваційних педагогічних технологій у процесі формування підприємницької компетентності майбутніх фахівців, сприяє розвитку людського капіталу, зростанню інтересу учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти до підприємницької діяльності, підвищенню їх ділової активності, формуванню рис та якостей, важливих для формування сучасного покоління підприємців України. Мета: охарактеризувати педагогічну технологію формування в учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти інтересу до підприємницької діяльності. Методи: аналізу й синтезу – з метою визначення стану й рівня розробленості окресленої проблеми; порівняння – для вивчення особливостей функціонування досліджуваного феномену в Україні та в державах зі значною часткою малого бізнесу в структурі формування ВВП, узагальнення – для формування висновків щодо можливості застосування відповідних технологій у закладах ЗП(ПТ)О. Результати: на основі аналізу наукових джерел, з’ясовано, що для формування в учнівської молоді інтересу до підприємницької діяльності бракує інноваційних технологій, розроблених чи адаптованих для учнів ЗП(ПТ)О; на прикладі Японії, як країни з великою часткою малого бізнесу в структурі ВВП, показано, як за фінансової та адміністративної підтримки закладів освіти інноваційні педагогічні технології сприяють формуванню інтересу учнів до підприємницької діяльності, формуванню високої культури бізнес-діяльності та соціальної відповідальності; охарактеризовано педагогічну технологію формування інтересу до підприємницької діяльності в учнів вітчизняних закладів професійної (професійно-технічної) освіти на прикладі створення бізнес-плану майбутнього бізнесу (кав’ярня); обґрунтовано етапи роботи над упровадженням даної технології та зміст кожного етапу проведення заходу. Висновки: застосування інноваційних педагогічних технологій формування в учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти інтересу до підприємницької діяльності сприятиме активізації підприємницької активності здобувачів освіти, підвищенню їхнього соціального статусу та забезпечуватиме досягнення соціального ефекту – створенню через зростання самозайнятості нових робочих місць, зростанню обсягів податків, підвищенню якості товарів і послуг.
35
Варченко, О. М., І. В. Свиноус, and Т. В. Понедільчук. "РОЗВИТОК ПІДПРИЄМНИЦТВА НА БАЗІ ОСОБИСТИХ СЕЛЯНСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ, ЯК ЗАСІБ ПОКРАЩЕННЯ ЯКІСНОЇ СКЛАДОВОЇ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ." Actual problems of regional economy development 2, no. 16 (November 25, 2020): 114–26. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.16.114-126.
Full textAbstract:
Стаття спрямована на дослідження проблем розвитку на базі особистих селянських господарств, як засіб покращення якісної складової людського капіталу сільських територій. Метою проведеного дослідження є розрахунок прогнозних значень наявності високотоварних особистих селянських господарств на розробка практичних рекомендацій заходів державної та регіональної підтримки що створення на їх базі малих суб’єктів підприємницької діяльності в сфері агро бізнесу, як якісної складової людського капіталу сільських територій.
За теоретичну і методологічну основу дослідження слугували: діалектичний метод пізнання соціально-економічних явищ, фундаментальні дослідження вітчизняних і зарубіжних науковців щодо функціонування особистих селянських господарств, сільського співтовариства,
У процесі виконання досліджень використовувалися загальноприйняті методи і прийоми: сукупність наукових прийомів абстрактно-логічного методу (індукція й дедукція, аналіз та синтез, аналогії і зіставлення, формалізації та моделювання) – для опрацювання теоретичних положень організаційно-економічних засад функціонування особистих селянських господарств та малих суб’єктів підприємницької діяльності в сфері агробізнесу; монографічний – для з'ясування проблем трансформування ОСГ у фермерські господарства, метод анкетування – для визначення намір голів особистих селянських господарств, що розвитку на їх базі малих суб’єктів підприємницької діяльності в сфері агробізнесу, метод спостережень – для з'ясування окремих моментів діяльності ОСГ.
Розкриті теоретичні та прикладні аспекти щодо перетворення особистих селянських господарств у формування підприємницького типу в сфері агробізнесу шляхом створення сприятливих соціально-економічних умов для їх розвитку.
Встановлено, що відсутність дієвої підтримки з боку державних і місцевих органів влади відносно розвитку та функціонування дрібнотоварного виробництва на базі особистих селянських господарств призводить до негативних процесів, які виявляються у трансформації фермерських господарств в особисті селянські господарства.
Обґрунтовано напрями посилення державної підтримки розвитку ОСГ.
36
Колокольчикова, І. В. "МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ НТП У БІЗНЕС-СЕРЕДОВИЩІ РИНКУ ПЛОДОВО-ЯГІДНОЇ ПРОДУКЦІЇ." Підприємництво та інновації, no. 11-1 (May 29, 2020): 88–93. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/11.13.
Full textAbstract:
Умовою розвитку галузі виробництва високоякісної плодово-ягідної продукції є впровадження досягнень науково-технологічного прогресу. Обґрунтовано, що наукові розробки є важливими для галузі, вони дають змогу оптимально використовувати природно-кліматичний, біологічний та технологічний потенціал регіонів. Розглянуто стадії реалізації інноваційних нововведень. Окреслено основні види інновацій: біологічні, технічні, хімічні та технологічні. Запропоновано механізм реалізації НТП та взаємодії з бізнес-середовищем на ринку плодово-ягідної продукції. Підкреслено важливість спеціальних установ та держави у підтримці і реалізації наукового прогресу. Запропоновано розширити внутрішнє середовище інноваційних перетворень інформаційно-консультаційною, науково-методичною та органічною складовими частинами. Встановлено, що саме вони необхідні представникам малого бізнесу, які сьогодні виробляють більшу частину плодів та ягід і мають значні труднощі в отриманні інформації, знань щодо інновацій, їх упровадження. Визначено, що розвиток органічного виробництва продукції доцільно починати з невеликих господарств із метою поступового нарощування обсягів, розвитку внутрішнього ринку та формування попиту.
37
Іванюк, А. В. "КОНЦЕПТУАЛЬНА ФУНКЦІОНАЛЬНО-ОРГАНІЗАЦІЙНА МОДЕЛЬ РЕГІОНАЛЬНОГО ЦЕНТРУ КАРДІОЛОГІЇ НА ПРИНЦИПАХ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 3 (December 23, 2021): 42–46. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2021.3.12625.
Full textAbstract:
Мета: обґрунтувати концептуальну функціонально-організаційну модель регіонального центру кардіології (РЦК) на принципах державно-приватного партнерства (ДПП).
Матеріали і методи. У дослідженні використовували загальнонаукові методи аналізу, синтезу, узагальнення, моделювання, інтерпретації наукових даних, а також системний і структурно-функціональний підходи.
Результати. Для вирішення проблеми фінансування та розвитку найбільш витратної третинної високоспеціалізованої кардіологічної допомоги населенню регіону був реалізований проект обґрунтування концептуальної функціонально-організаційної моделі РЦК на принципах ДПП, тобто об’єднання сил і засобів держави і бізнесу.
Модель РЦК розроблена як самоврядний, господарсько і юридично самостійний суб’єкт медичної діяльності, що забезпечує оптимальне поєднання державного регулювання і ринкового саморегулювання. Економічна ефективність розробленої моделі РЦК забезпечується за рахунок юридичної та господарської самостійності моделі, багатоканального фінансування та прибутковості комерційної діяльності.
Медична допомога у моделі РЦК представлена двома напрямками – медико-соціальним (безоплатним) та економічно рентабельним (платним), кожний з яких орієнтований на свого споживача послуг і в цілому забезпечує підтримку кардіологічного здоров’я усіх верств населення регіону.
Організаційна структура моделі РЦК на принципах ДПП інтегрує три центри: центр високоспеціалізованої стаціонарної допомоги, центр консультативної амбулаторно-поліклінічної екстреної і планово-консультативної допомоги, центр організаційно методичної, інформаційно-аналітичної, інтеграційної та статистичної роботи, а також два блоки – адміністративно-господарський та допоміжних підрозділів.
Пацієнторієнтованість моделі забезпечує доступність високоспеціалізованої медичної допомоги для різних категорій населення.
Висновки. Потенціал моделі РЦК на принципах ДПП орієнтований на бізнес-процеси та інтегрування медичних послуг, забезпечує її економічну, медичну і соціальну ефективність та оптимальне функціонування у ринкових умовах. Реалізація моделі РЦК на практиці дасть змогу виконати її цільову функцію – задовольнити потреби населення регіону в доступних і якісних високотехнологічних кардіологічних послугах.
38
Чімишенко, С. М., and Т. М. Сугак. "Економічні наслідки безумовного базового доходу під час пандемії COVID-19." Herald of Kiev Institute of Business and Technology 47, no. 1 (August 25, 2021): 46–52. http://dx.doi.org/10.37203/kibit.2021.47.04.
Full textAbstract:
В статті визначено поняття безумовного базового доходу, вивчені його особливості та аналізується доцільність запровадження виплати безумовного базового доходу та виплат працівникам і власникам бізнесу, що постраждав внаслідок карантинних обмежень під час пандемії COVID-19 на прикладі деяких країн світу. Розглянутий досвід різних країн, які проводили експерименти із запровадження зазначених виплат. Визначені позитивні і негативні наслідки експериментів із запровадження безумовного базового доходу, а також досліджені ризики виплат працівникам і власникам бізнесу, що постраждав внаслідок карантинних обмежень. Сформульовані характерні ознаки безумовного базового доходу і виплат для підтримки бізнесу, який постраждав внаслідок запровадження обмежувальних карантинних заходів. В процесі дослідження виокремлено потенційні негативні зміни в суспільно-економічному житті держави від використання цих інструментів. Стаття містить матеріали прикладного характеру, що підкреслює практичність та необхідність дослідження безумовного базового доходу. На основі опрацьованого матеріалу запропоновано розглядати безумовний базовий дохід як інструмент публічного управління у сфері соціального захисту населення. Зроблений висновок щодо перспектив застосування практики виплати безумовного базового доходу, а також ефективності виплат для підтримки бізнесу, який постраждав внаслідок запровадження обмежувальних карантинних заходів під час пандемії COVID-19.
39
Бережницька, Уляна Богданівна. "ІНСТИТУЦІОНАЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ РОЗВИТКУ МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА." REVIEW OF TRANSPORT ECONOMICS AND MANAGEMENT, no. 5 (21) (June 17, 2021): 21–29. http://dx.doi.org/10.15802/rtem2021/225804.
Full textAbstract:
Мета. Стаття присвячена вивченню сутності, структури та особливостей інституціонального середовища розвитку малого та середнього підприємництва (МСП) в Україні на сучасному етапі господарювання, враховуючи існуючі формальні та неформальні соціально-економічні інститути, чинники внутрішнього та зовнішнього впливу. Методика. Використано загальнонаукові методи аналізу та синтезу, економіко-логічні методи порівняння, групування, графічний метод, комплексної оцінки та інші. Результати. Головне завдання малого та середнього бізнесу – зайнятість, забезпечення добробутом більшої частини населення, вирішення нагальних проблем суспільства. Для становлення МСП в якості провідного сектору національної економіки потрібне відповідне сприятливе середовище, в першу чергу інституціональне. В роботі піднімаються питання та запропоновано ряд рекомендацій щодо відновлення довіри бізнесу до влади, формування позитивного іміджу підприємництва та партнерського ставлення владних структур до мікро-, малого та середнього бізнесу, тобто зміцнення неформалізованих інститутів розвитку МСП. Відмічено, що не менш важливу роль в інституціональній структурі розвитку малого та середнього бізнесу відіграють формалізовані інститути, наявність та тіснота взаємозв’язків тріади «держава – економіка – суспільство». Інституціональне середовище розглядається через призму взаємодії формалізованих і неформальних інститутів, що визначають рамкові межі поведінкових мотивів та умови функціонування й розвитку малого та середнього бізнесу. Наукова новизна. Уточнено економічний зміст та побудовано модель інституціональної структури функціонування і розвитку МСП – інституціональне середовище розвитку МСП, де узагальнено існуючі визначення та підходи до категоріального апарату нового інституціоналізму у сфері підтримки малого та середнього бізнесу, а також агреговано прикладні проблеми цієї сфери в Україні. Практична значимість. Комплексне відображення інституціонального середовища розвитку МСП дозволяє адекватно оцінити сформовані умови розвитку малого та середнього бізнесу в нашій країні, виокремити напрями розвитку системи підтримки МСП і врахувати окреслені пріоритети у відповідних програмних документах в межах державного управління МСП.
40
Kovalenko, V. "State Regulation of Financial and Investment Support for Small and Medium-Sized Businesses." Modern Economics 24, no. 1 (December 16, 2020): 81–87. http://dx.doi.org/10.31521/modecon.v24(2020)-13.
Full textAbstract:
Annotation. Introduction. The current state of Ukraine’s economy largely depends on the development of small and medium-sized businesses. Today, there are problems of urgent solution, which are related to financial and investment support for entrepreneurship. The main obstacles to the development of small and medium-sized businesses in Ukraine are: lack of financial security; imperfection of legislation; underdeveloped financial and credit mechanism; quarantine restrictions related to COVAD-19. Purpose. The main purpose of the study is to study the problems, prospects of state regulation of financial and investment support for small and medium business development in Ukraine. Results. The article focuses on identifying problems related to state regulation of financial and investment support for small and medium business development. It is determined that the main obstacles to the development of business entities in Ukraine are: limited opportunities for export; insufficient level of qualification of modern managers; low level of innovative development; low level of business efficiency; lack of an effective system of state support for small and medium business development; limited access to funding sources; lack of incentives for business growth; spread of fictitious entrepreneurship; imperfection of the tax system; lack of effective regulatory support, effective government projects and programs for small and medium business development; limited information and advisory support from public authorities. The article analyzes the main indicators of small and medium business development in Ukraine. The analysis showed that in Ukraine entrepreneurship does not yet play a significant role in ensuring economic growth, its contribution to gross domestic product is only 19,2%. The main legislative and normative documents that regulate the process of financial and investment support of small and medium business are analyzed. The article emphasizes the need to create more favorable conditions for the development of small and medium enterprises by the state. It is substantiated that all measures of state regulation of financial and investment support of small and medium business should be evaluated from the standpoint of their effectiveness. The main indicators for assessing the effectiveness of public policy in the field of small and medium enterprises are identified. These include institutional and legal, budget and tax, financial and investment, institutional and infrastructure and information and advisory vectors of state regulation in the field of development of small and medium enterprises. Conclusions. To increase the efficiency of state regulation of financial and investment support for the development of small and medium-sized businesses, the author proposes to revise the taxation system, revise the procedure for granting state loans and guarantees, expand lending and introduce a system of guaranteed targeted loans for business projects. Keywords: state regulation, financial and investment support, entrepreneurship, small and medium business, .social responsibility of business.
41
Vasylieva, Nataliia Viktorivna, Oleksandra Illivna Vasylieva, and Sergii Mykhailovych Prylipko. "ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ЕКСПОРТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВ КРАЇН СХІДНОГО ПАРТНЕРСТВА." Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, no. 3 (November 12, 2021): 17–22. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2021.3.3.
Full textAbstract:
У статті визначено особливості державного управління в країнах Східного партнерства у сфері розвитку екс- портного потенціалу малого та середнього бізнесу. До країн Східного партнерства входять держави колишнього Радянського Союзу: Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Молдова та Україна. Процеси глобалізації та сучасні напрямки міжнародних економічних відносин впливають на державне управління різних країн. Встановлено, що екс- портний потенціал є частиною економічного потенціалу країни і сприяє виготовленню продукції, що є конкуренто- спроможною на тих чи інших міжнародних ринках. Розглянуто стратегічно важливі нормативні та інші документи, прийняті в аналізованих країнах, а також інструменти підтримки експорту. Авторами охарактеризовано експортну діяльність малого та середнього бізнесу в Україні на прикладі Київської, Тернопільської, Херсонської та Черкаської областей. Структури експорту регіонів України оцінюють кількісні та якісні зміни експорту та зовнішнього серед- овища функціонування експортерів товарів і послуг. Аналіз експорту українських товарів до ЄС, Білорусі та Грузії виявив певну динаміку та особливості налагодження зовнішньоекономічних зв’язків. Приділяється увага важливості підвищення конкурентних переваг для просування національних та регіональних брендів у світі. Авторами наведе- но пропозиції щодо вдосконалення державного управління розвитком експортного потенціалу малого та середнього підприємництва в Україні. Розширення доступу до ринку ЄС та вимог відповідності європейським стандартам обу- мовлюють конкуренцію на внутрішніх ринках, оновлюють законодавство згідно європейських стандартів, сприяють модернізації наявного потенціалу в різних галузях економіки.
42
В. О., ШПИЛЬОВА, ФІНАГІНА О. В., and БУРЯК Є. В. "ІННОВАЦІЙНО ОРІЄНТОВАНА КЛАСТЕРНА ПОЛІТИКА: ПОТЕНЦІАЛ ТА ЦІЛЬОВІ ІНТЕРЕСИ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ." Manager. Bulletin of Donetsk State University of Management 88, no. 3 (January 8, 2021): 28–44. http://dx.doi.org/10.35340/2308-104x.2020.88-3-03.
Full textAbstract:
У статті визначено теоретико-генетичний розвиток інтеграційних процесів в сучасному регіональному менеджменті з урахуванням векторів суспільного прогресу, поєднання знань економіки, інноватики, соціології, теорії ринків та підприємництва. Наголошено, що інтеграційні процеси завжди мають загальну або локальну дію, формальні та неформальні прояви, позитивний або негативний вплив на явища та процеси людської діяльності, забезпечують позитивну або негативну динаміку окремих соціально-економічних явищ і процесів. Саме інтеграція як рушійна сила формує потенціал суспільства й економіки держави та її територій.
Визначено ключові чинники суспільного прогресу, що обумовили дослідження процесу інтеграції в економіці та менеджменті: прискорене формування світового ринку та його впливовість на національні економіки, зміна границь регіонів; укрупнення, централізація та диверсифікація капіталів, прискорена диверсифікація виробництва та сфери послуг; масове виробництво та його залежність від науково-технічного прогресу, екологічних і соціальних стандартів; територіальний перерозподіл світу, зони економічного впливу та новітні формати регіоналізації.
Зосереджено увагу на тому, що кластер, як прояв економічної інтеграції в сучасній діяльності, галузевої та регіональної влади, постає первинним в інструментарії стимулювання ринків, бізнесу, якісного та кількісного покращення ділового середовища, залучення інвестицій, інструментом балансу інтересів влади та бізнесу. Зазначено, що кластери постають центром промислової політики, балансують групи регіональних інтересів, стимулюють і корегують регіональний розвиток, прискорюють комерціалізацію національних наукових надбань.
Визначено такі компоненти потенціалу кластероутворення регіонів, як: наука та освіта; ресурсна база; заощадження підприємств та населення; малий і середній бізнес та інфраструктура підтримки малого та середнього бізнесу. Реалізація потенціалу кластероутворення має ґрунтуватися на системі безпеки від наявних ризиків, побудова якої може максимально швидко сформувати платформу взаємних дій, колективного прийняття рішень, заходів організації та контролю. Обґрунтовано управлінське бачення формування стратегічної мети кластероутворення з урахуванням принципів консолідації та гармонізації ключових інтересів.
43
Orel, A. M., and S. V. Rudenko. "Інноваційна орієнтація інвестиційної діяльності суб’єктів аграрного бізнесу." Bulletin of Sumy National Agrarian University, no. 3(81) (September 30, 2019): 102–6. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.2019.3.18.
Full textAbstract:
Представлено зміст інвестиційної діяльності відповідно нормативним документам. Розглянуто вплив чинників зовнішнього середовища в контексті створення інвестиційного клімату. Визначені специфічні риси ризикованості кредитування аграрного сектора. Доведена неспроможність мілких виробників реалізовувати інноваційні інвестиційні проекти через недостатність акумулювання фінансових ресурсів для розвитку. Визначено стан фінансового ринку в Україні як незадовільний, що значно обмежує використання фінансових інструментів – деривативів. Однією із проблеми виступає нерозвиненість товарних бірж, що не дозволяє ефективно реалізовувати продукцію сільського господарства. Представлено основні детермінанти інвестиційної діяльності в сільському господарстві, які включають специфічні чинники впливу на інвестиційний клімат, об’єкти, цілі, заходи або особливості, пріоритетні напрями. Розглянуто напрями державної підтримки інноваційного розвитку інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств у формі пільгового кредитування, звільнення від оподаткування частини прибутку, яка їде на розвиток, організаційних заходів забезпечення взаємодії аграріїв, науковців і освітян для активізації інвестиційної діяльності.
44
Yaniv, L. M., and O. A. Zinchenko. "Проблеми дефіциту державного бюджету України і шляхи їх розв’язання." Bulletin of the Dnipropetrovsk University. Series: Management of Innovations, no. 6 (July 1, 2016): 144. http://dx.doi.org/10.15421/191615.
Full textAbstract:
У період кризового стану економіки та соціально-економічної нестабільності в Україні дуже гостро постало питання дефіциту бюджету. Протягом останніх років державний бюджет України стикається з такою великою проблемою як дефіцит, що виникає внаслідок перевищення витрат державного бюджету над доходами.Метою написання статті є дослідження наявних проблем дефіцитності державного бюджету України, обґрунтування причино-наслідкових зв’язківки у системі дефіцитного фінансування державної діяльності та розробка шляхів її оптимізації. Під час дослідження опрацьовано наукові праці українських учених та практиків, які вивчають проблеми дефіциту державного бюджету, законодавчі та урядові матеріали. Використано такі загальнонаукові методи: метод пізнання, метод системного аналізу, метод аналізу та синтезу, а також метод порівняння.Розглянуто сутність дефіциту бюджетної системи та причини його виникнення в Україні. Глибинними причинами бюджетного дефіциту в Україні стали спад виробництва, зниження ефективності функціонування галузей економіки і підприємств, не виважена соціально-економічна політика, що і зумовили спад обсягів валового внутрішнього продукту і національного доходу. Це природно спричинило зменшення обсягів фінансових ресурсів у державі і відобразилось на показниках бюджету у вигляді довгострокового дефіциту.Визначено залежність дефіциту бюджету від державного боргу. Встановлено, що існує тісний взаємозв’язок між розмірами бюджетного дефіциту і державного боргу. Бюджетний дефіцит збільшує державний борг, а зростання боргу, у свою чергу, потребує додаткових витрат бюджету на його обслуговування і тим самим збільшує бюджетний дефіцит.Установлено зв’язки дефіциту бюджету для економіки країни. Виявлено наслідки підвищення відсоткової ставки, що, з одного боку, знижує інвестиційну привабливість на внутрішньому ринку країни, з іншого – підвищує іноземну валютну привабливість фінансових інвестицій країни. Значні інвалютні потоки призводять до зростання боргової залежності країни і, як наслідок, – зростання курсу валют, скорочення чистого експорту товарів та зниження показників інвестиційної діяльності. Таке скорочення є причина зниження рівня продуктивності праці й реального доходу в усіх його формах, що провокує зниження довіри інвесторів, а отже, скорочення іноземних інвестиційних програм і виведення капіталу за кордон.Обґрунтовано шляхи подолання бюджетного дефіциту, що полягають у вдосконаленні податкової системи, залученні до інвестиційної сфери особистих заощаджень населення, забезпеченні фінансової підтримки малого та середнього бізнесу, посиленні відповідальності суб’єктів господарювання, зміцненні контролю за виплатою державних коштів, реформуванні видаткової системи, удосконаленні нормативно-правового забезпечення бюджетного процесу.Наукова новизна дослідження полягає в установленні причино-наслідкових зв’язків бюджетних дефіцитів для наукового обґрунтування бюджетного менеджменту в період структурних перетворень економіки.Практичним результатом є визначення шляхів реформування бюджетної системи України та її переходу до інвестиційної моделі.Перспективним напрямом подальших досліджень у цій сфері є розробка на основі причино-наслідкових зв’язків моделі бюджетного процесу, здатної виявити ризики дефіциту та мінімізувати їх вплив.
45
Sokolov, N., and A. Sukhostavets. "Гендерні аспекти підприємницької діяльності в аграрній сфері." Bulletin of Sumy National Agrarian University, no. 4 (82) (December 23, 2019): 92–97. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.2019.4.18.
Full textAbstract:
В статті проведено аналіз особливостей підприємницької діяльності жінок в Україні, а саме в аграрній сфері. У дослідженні виявлено характерні риси, види та форми жіночого підприємництва, визначено основні причини підприємницької активності жінок, а також бар’єри та перешкоди.
Вивчено сучасний стан гендерної рівності в Україні та зазначено, що в 2019 році Україна займала 60 місце з 160 країн світу за показником індексу гендерної рівності, а в українському парламенті питома вага жінок складає 20,8 відсотка, тоді як в європейських кранах цей показник наближається до 50 відсотків, наприклад у Швеції – 47 відсотків, у Іспанії – 44 відсотка.
Доведено, що однією з перешкод підприємницької діяльності для жінок в аграрній сфері є гендерні асиметрії, що виникають в бізнес-середовищі. На даний момент підприємництво в агропромисловому комплексі має свої особливості, які пов’язані з тим, що воно охоплює не тільки саму працю в сільському господарстві, а й працю задля розвитку сільських територій та несільськогосподарське підприємництво.
Обґрунтовано причини необхідності сприяння жіночому підприємництву і запропоновано шляхи розвитку підприємництва в аграрній сфері. Основні перешкоди, які ми вважаємо важливими і які стримують розвиток підприємництва – це: низький рівень розвитку мережі соціальної інфраструктури, що створює додаткове навантаження на жінок; відсутність в напрямках аграрної політики окремих елементів, які б стосувалися підтримки жінок в веденні бізнесу; низька доступність до ринку фінансово-кредитних послуг та інше.
Вважаємо, що в державних програмах необхідно передбачити окремі заходи які б стосувалися підтримки жінок-підприємців, та які б мали дієвий, а не декларативний характер.
46
Немченко, Ганна Валеріївна. "Проблеми інноваційного розвитку регіонів в умовах фінансової децентралізації." Economic and food security of Ukraine, no. 3-4 (March 6, 2019): 42–49. http://dx.doi.org/10.15673/efs.v6i3-4.1285.
Full textAbstract:
У статті розглядається вплив інноваційної діяльності на фінансову децентралізацію регіонів, вплив Національного фонду досліджень, грантів, кластерів на інноваційний розвиток країни. Обґрунтовано, що в розробці інноваційно-інвестиційної моделі країни зобов'язані брати участь держава, регіони, використовуючи індикативне планування. Інноваційно-інвестиційна непривабливість - найбільша загроза розвитку України.Пропонується запланувати підприємствам держзамовлення, враховуючи ефект від інновацій, вибираючи найбільш важливі і корисні харчові продукти і технології на конкурсній основі. Доведено, що умовою отримання субсидій від держави повинна бути підтримка малого і середнього бізнесу, інноваційна і екологічна діяльність в регіонах.На сьогоднішній день, перед кожним індивідуумом, підприємствами, регіонами, країнами в цілому гостро стоїть проблема інноваційної діяльності. В епоху глобалізації науково-технічної революції, якщо не застосовувати новації - це означає приректи свою продукцію або послуги на відсталість і знизити конкурентоспроможність, гірше - банкрутство. Тому, важливо приділяти увагу вирішенню проблем інноваційного розвитку регіонів, адже це запорука розвитку.Фінансова децентралізація регіонів передбачає наповнення місцевих бюджетів, перевищення витрат. Це передбачає пошук найбільш ефективних витрат, які здатні приносити значні надходження і забезпечити розвиток регіону в майбутньому.Ресурс наповнення місцевих бюджетів за рахунок продажу земель майже вичерпаний. Неможливо нескінченно поповнювати бюджет за рахунок продажу землі, ціна якої іноді знижується і сприяє розвитку корупції. Плата за землю повинна йти на поліпшення її стану, на природоохоронні заходи.Найважливішим джерелом наповнення бюджету повинна стати інноваційна діяльність, забезпечить стабільне зростання економіки регіону. Це не суперечить створенню інноваційно-інвестиційної моделі розвитку держави.
47
Гбур, Зоряна, and Ірина Крилова. "ВПЛИВ РОЗВИТКУ ВОДОПОСТАЧАННЯ НА ЯКІСТЬ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ." Public management 19, no. 4 (May 29, 2019): 57–79. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-4(19)-57-79.
Full textAbstract:
Розглянуто вплив стану розвитку сфери водопостачання на рівень економічної безпеки України. Окреслено ряд проблем, які носять системний характер для сфери водопостачання та водовідведення, серед яких: високий рівень зносу комунальної інфраструктури, об’єктів водопо- стачання та водовідведення від 50 до 90 %; соціальна значущість сфери, об- меження зростання розміру тарифів; значні витрати на модернізацію, низька очікувана прибутковість проектів, низька інвестиційна привабливість для бізнесу; збільшення тарифу на електроенергію; тарифи, які затверджуються для підприємства, “упираються” в граничний індекс, що спричинює плано- во-збиткову діяльність на майбутній період; підвищена потужність вико- ристовуваного обладнання; значне зношення споруд та трубопровідної сис- теми; на розвиток галузі значно впливає заборгованість населення та бізнесу за житлово-комунальні послуги. Схарактеризовано внутрішні та зовнішні чинники, що впливають безпосередньо на економічну безпеку України з по- зицій стану розвитку сфери водопостачання.
Спираючись на власні ресурси та сили, на ефект об’єднаної праці народу, Україна має реалізувати свій шанс стати великою конкурентоспроможною політичною нацією з європейським рівнем економіки і безпеки загалом. Згруповано найважливіші національні економічні інтереси (які виокрем- люють дослідники сьогодення), від реалізації яких залежить майбутнє України, добробут і процвітання нації, зокрема: створення самодостатньої, конкурентоспроможної, соціально спрямованої, потужної національної економіки; створення надійної системи економічної безпеки України, за- безпечення можливості самостійного, прогресивного національно-еконо- мічного розвитку; здійснення структурної перебудови економіки; забез- печення ефективного розвитку національної промисловості; здійснення державою протекціоністських заходів, спрямованих на підтримку національного товаровиробника; істотне зменшення енергомісткості і матері- аломісткості ВВП; здійснення кардинальної модернізації виробництва та розвиток його наукомістких галузей; створення замкнутих циклів ви- робництва стратегічно важливої продукції, зокрема військової техніки та озброєння; створення рівних соціальних та економічних можливостей для всіх громадян України; здобуття Україною належного місця у світовому поділі праці та міжнародній торгівлі, інтеграція у світове господарство; побудова економічних відносин з іншими країнами на засадах рівноправ- ності та взаємовигідності; забезпечення конкурентоспроможності вітчиз- няної продукції; удосконалення товарної структури експорту й імпорту; забезпечення географічної збалансованості експорту й імпорту; нарощу- вання експортного потенціалу, забезпечення позитивного сальдо зовніш- ньо торговельної діяльності; підтримка вітчизняних експортерів, сприяння виробникам імпорто-замінної продукції, особливо критичного імпорту; захист національного ринку від несприятливої дії світової кон’юнктури та іноземної конкуренції; ефективне використання Україною свого вигідного географічного положення для здійснення міжнародного транзиту.
Визначено, що державні структури в Україні не досягли економічної рівноваги. Так, зокрема, постійно підтримуються на державному рівні по- ставки газу, замість того, щоб замінити його використанням електроенергії та іншими видами енергоносіїв. Це — принциповий структурний момент рівноваги, яку Україна прагне досягти.
48
Nemchenko, Hanna, Kateryna Kolesnikova, and Victoriya Bondar. "ПРОБЛЕМИ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ В УМОВАХ СВІТОВОЇ КРИЗИ." Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 2, no. 22 (June 30, 2020): 107–13. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2020-02-107-113.
Full textAbstract:
У статті встановлено, що перед сучасними підприємцями постає безліч ризиків. Важливим напрямком виходу з кризи, особливо, в умовах пандемії спричиненої COVID 2019, повинна бути підтримка держави, особливо харчових підприємств, які забезпечують продовольчу безпеку, отельного та ресторанного бізнесу, розважальний сектор та ін., які забезпечують надходження ВВП і покращують життя. Не зважаючи на те, що фахівці вважають, що харчова промисловість – одна із галузей, які страждають від кризи найменше, тим не менш, існують проблеми, з якими стикаються підприємці, і які висвітлені у статті. Підприємствам запропоновані шляхи можливого подолання кризового становища.
49
BORTNIKOV, Hennadii. "Financial support for small and medium business lending by public guarantees." Fìnansi Ukraïni 2018, no. 273 (August 28, 2018): 75–90. http://dx.doi.org/10.33763/finukr2018.08.075.
Full text
50
Nikoliuk , O. V., V. Ye Khaustova , and I. M. Petriv . "Державне регулювання розвитку сільського зеленого туризму в Україні в умовах пандемії COVID-19." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 5 (October 5, 2020): 119–27. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.05.12.
Full textAbstract:
Метою статті є обґрунтування особливостей та перспектив організаційно-інституційного забезпечення державної політики розвитку сільського зеленого туризму в Україні в умовах пандемії COVID-19.
Наукова новизна. Запропоновано концептуальний підхід до визначення стратегічних напрямків підтримки розвитку сільського зеленого туризму в Україні у контексті формування дієвих інструментів та засобів організаційно-інституційного забезпечення в умовах пандемії COVID-19.
Висновки. Досліджено особливості державного регулювання розвитку сільського зеленого туризму в Україні в умовах пандемії COVID-19. Через виникнення на глобальному рівні безпрецедентної надзвичайної ситуації, спровокованої спалахом пандемії COVID-19, яка має масштабний вплив на всі сфери соціально-економічного розвитку країн світу, туристична індустрія потрапила до числа найбільш постраждалих секторів світових економік, а тому вимагає термінового впровадження відповідних заходів із відновлення та підтримки. Саме тому рівень державного стимулювання та підтримки розвитку сільського зеленого туризму визначає масштаби туристичних потоків у відповідних регіонах України і на глобальному рівні. Результати досліджень показують, що в кризових умовах розвиток сільського зеленого туризму супроводжується постійними динамічними інституційними змінами, а саме зміною правил, неофіційних обмежень, особливостей характеру та дотримання таких правил учасниками соціально-економічного процесу щодо обміну людськими, фінансовими, інформаційними й іншими ресурсами. Сформульовані основні положення організаційно-інституційної моделі розвитку сільського зеленого туризму в Україні в умовах пандемії COVID-19, яка орієнтована на досягнення консенсусу ключових груп суб’єктів економічних інтересів досліджуваної галузі, а саме: 1) інституційні форми (сільський зелений туристичний бізнес, держава, громадськість); 2) складові системи державного регулювання розвитку сільського зеленого туризму (фінансово-економічна, функціональна, споживацька, інтелектуальна-інноваційна).