Journal articles on the topic 'Гідроксиди'

Наведено результати зі зміни фазового складу при термічній обробці сумісно осаджених гідроксидів цирконію, ітрію й європію. Запропоновано схему еволюції фаз від складного аморфного гідроксиду до аморфного оксиду з наступною кристалізацією єдиної й нанорозмірної фази кубічного оксиду цирконію. Весь оксид європію при 400 °С увійшов до аморфного оксиду цирконію. Це створює об'єктивні передумови для включения оксидів америцію в матрицю з оксиду цирконію при температурах на 300 °С нижче, ніж при традиційно відомому формуванні кубічного твердого розчину

Матеріали на основі гідроксиду титану синтезовано методами співосадження та золь-гель технології з використанням аналітичних та технологічних розчинів. Співвідношення металів у зразках після термічної обробки визначалось методом рентгено-флуоресцентного аналізу. Морфологію одержаних композитів досліджено методом низькотемпературної адсорбції/десорбції азоту. Процес сорбції фосфат-іонів, які визнані одними з основних забруднювачів води, вивчено на індивідуальних зразках гідроксидів титану та композитах, до складу яких входять також оксиди заліза та церію, у широкому діапазоні рН розчинів. Всі досліджені зразки виявили максимальну здатність до вилучення сорбованих іонів при рН=2. Композит на основі гідратованих оксидів титану, заліза та церію, синтезований золь-гель методом, має максимальну адсорбційну ємність, що складає 3.6 ммоль/г. Для математичної обробки ізотерм адсорбції використано теоретичні моделі Ленгмюра, Фрейндліха та Тьомкіна. Виявилось, що модель Ленгмюра найкраще підходить для обробки ізотерм, одержаних на індивідуальних зразках гідроксиду титану. Модель Тьомкіна можна використовувати для обробки всіх експериментальних ізотерм, незалежно від складу композитів та методу, застосованого для їх синтезу.

Проведено модифікацію 7-гідрокси-3-(бензотіазол-2-іл)кумарину, що містить диметиламінометильну та формільну групи в 8-му положенні бензопіран-2-онового циклу, корисні для подальших структурних перетворень. Амінометилюванням 7-гідрокси-3-(бензотіазол-2-іл)кумарину за класичних умов реакції Манніха з використанням надлишку формаліну отримані похідні системи дигідрооксазинокумарину. На основі 8-діалкіламінометил-7-гідрокси-3-(бензотіазол-2-іл)кумарину переамінуванням з бензиламінами синтезовані відповідні основи Манніха, в результаті взаємодії з енамінокетонами о-гідроксіаренів — похідні гомо - і зофлавону, за умов реакції Даффа — 3-(бензотіазол-2-іл)-7-гідрокси-8-формілкумарин. Останній у реакції з 4-нітрофенацилбромідом утворює похідну системи фуро[2,3-h]кумарину. Досліджено рециклізації 3-(бензотіазол-2-іл)-7-гідрокси-8-(4-оксо-4Н-3-хроменілметил)-2Н-2-хроменону під дією бінуклеофілів.

У статті доведено, що біопошкодження бетону каналізаційних колекторів пов'язане з діяльністю мікроорганізмів (бактерій). З’ясовано, що біостійкість бетону може бути забезпечена двома способами: запобіганням поверхневого тріщиноутворення; створенням «біоімунітету» бетону до життєдіяльності мікроорганізмів. У статті представлені результати дослідження пористості модифікованої цементної матриці. Встановлено, що в новоутвореннях модифікованої цементної матриці бетону зміст вільного гідроксиду кальцію не перевищує 5%, що є необхідною умовою для отримання матеріалу, стійкого до корозії.

Досліджено закономірності трансестерифікації тригліцеридів соняшникової та ріпакової олії бутан-1-олом у присутності катіоніту КУ-2-8 з іммобілізованими іонами металів, необробленого та обробленого розчином гідроксиду натрію. Встановлено, що тривалість обробки каталізатора розчином лугу істотно впливає на початкову швидкість реакції трансестерифікації та конверсію тригліцеридів, що досягається на 240 хв реакції. Показано, що обробка каталізатора розчином лугу протягом 90 хв дає змогу за мольного співвідношення бутан-1-ол : тригліцериди – 15 : 1 за 240 хв реакції досягнути конверсії тригліцеридів рослинних олій 80 % та вище.

Magnesium compounds are common in nature as solid rocks and solutions in waters. The article has been analyzed variety of technologies and methods of use of various kinds of raw magnesium compounds, scientific and technological achievements, the state of magnesium production and tech-nology. Magnesium and its oxide and hydroxide are the most important for industrial use of magnesi-um compounds used in the production of steel, heat-resistant ceramics and structures, in the produc-tion of rubber products, plastics with special fire-resistant properties, as well as in the chemical, pharmaceutical industries, in medicine, in the production of optics, phosphors, single crystals, heed for magnesium compounds, important for new industries, caused the emergence of new studies and technologies. Important in the purification technologies of raw materials and technical solutions of magnesium chloride is the possibility of using magnesium hydroxide as effective sorbent and develop-ing conditions for separating the sediment in a wide range of concentrations. The processes of alka-line hydrolysis of magnesium chloride and the formation of the precipitate of its hydroxide in a wide range of concentrations were studied. The kinetics of the process and the features of separating such a sorbent from the purified solution of magnesium salt are studied. It is shown that the use of the princi-ple of homogeneous precipitation of magnesium hydroxide, performed in the proposed technology, is a fairly efficient and simple solution compared to those known. The conditions and mathematical regu-larities for obtaining the precipitate of magnesium hydroxide with a high filtration coefficient have been determined, which makes it possible to program the properties of the precipitate of magnesium hydroxide, to optimize the production of high-purity solutions of magnesium chloride, its hydroxide and oxide from it. The results of studies may use in medicine, in the production of new pharmaceuti-cals, standard samples, matrix collectors-sorbents and standards for metrological support in re-search.

У статті проведена оцінка ефективності використання різних технологічних прийо- мів очищення дренажних вод полігонів твердих побутових відходів (ТПВ), зокрема, запро- понований спосіб активізації реагентного методу очищення із застосуванням розчину коагулянту сульфату алюмінію, підданого активації шляхом магнітної обробки та елек- трокоагуляції. Така технологія дозволить інтенсифікувати процес очищення дренажних вод, знизити дози сульфату алюмінію без погіршення якості очищення стічних вод, зни- зити експлуатаційні витрати та собівартість очищення дренажних вод. Для досягнення мети в ході досліджень вивчений хімічний склад фільтрату полігонів ТПВ на різних етапах експлуатації полігону з урахуванням якісних особливостей філь- трату залежно від його віку. Основна увага приділена оптимізації параметрів реагентного очищення стічних вод полігонів ТПВ, вивчена кінетика та виявлені закономірності процесу коагуляції у разі активації розчину коагулянту сульфату алюмінію. При цьому були вивчені такі основні питання, як: – зміна структурно-механічної гідратації гідроксиду алюмінію під час обробки стіч- них вод полігонів твердих побутових відходів активованим розчином коагулянту сульфату алюмінію; – вплив активованого розчину коагулянту на зміну сил зчеплення контактного сере- довища; – вплив активованого розчину коагулянту на гідравлічну крупність суспензії, що коа- гулюється. У роботі доведено високу ефективність використання реагентного методу (в комбіна- ції з біологічним очищенням) для фільтраційних вод, характерних для стадії метаногенезу, детально описаний хімізм процесу та механізм зміни структурно-механічної гідратації гідроксиду алюмінію під час обробки стічних вод. Слід зазначити, що запропонована тех- нологія має низку особливостей, зокрема, протягом активації розчину реагенту відбува- ється накладення магнітного поля, внаслідок чого відбувається зміна структури розчину і утворення додаткових центрів коагуляції. Порівняно з іншими відомими технологіями, що мають стадію реагентного очищення, це дозволить інтенсифікувати процес коагуляції та знизити розрахункову дозу коагулянту на 25–30% без погіршення якості очищення.

Синтезовано функціонально заміщені похідні хіноліну, а саме: 2-гідрокси-3-((2-метилхінолін-4-іл)тіо)пропанову кислоту та її похідні. Структуру досліджених сполук підтверджено за допомогою ЯМР-спектроскопії, хромато-мас-спектрометрії, ІЧ-спектроскопії. Дані спектрального аналізу дозволяють запропонувати для невідомої сполуки її структуру, а також дають можливість зробити висновки про відносну стереохімію.

У статті наведено результати досліджень ультраструктури зародків в’юна Мisgurnus fossilis L. на стадіях першого та десятого поділів бластомерів у середовищі інкубації з 2-хлоро-3-гідрокси-1,4-нафтохінона та амідними похідними (ФО-1 і ФО-2) у концентраціях 10-5 М та 10-7 М. Дія досліджуваних сполук у концентрації 10-5 М призводить до значних ультраструктурних змін клітинних органел, гіпертрофії гранулярного й агранулярного ендоплазматичного ретикулуму, дезорганізації мітохондрій, підвищення кількості лізосом.

У статті запропоновано склад відварювальної ванни для підготовки поліестеро-бавовняно-лляної тканини періодичним способом. Дослідження проводилися на тканині арт. ТПК-11 виробництва ПрАТ “Едельвіка” (Луцьк). Було визначено вплив лужних агентів, відновників та поверхнево-активних речовин (ПАР) на показники якості відвареної та відбіленої поліестеро-бавовняно-лляної тканини: капілярність, гігроскопічність, змочуваність, розривальне навантаження та ступінь білості. Визначено, що максимальні показники капілярності та ступеню білості досягаються за концентрації гідроксиду натрію та карбонату натрію 6% і 7,5%. Застосування відновників: бісульфіту натрію та дітіоніту натрію незначно підвищує показники капілярності, змочуваності та гігроскопічності, а також сприяє підвищенню показника розривального навантаження та ступеню білості. У результаті виконаних експериментальних досліджень та аналізу впливу складу і концентрації препаратів у відварювальній ванні на гідрофільні властивості, міцність та ступінь білості льоновмісного текстильного матеріалу обґрунтовано вибір у якості лужного агенту карбонату натрію, а у якості відновника – дітіоніту натрію. Рекомендовано склад для відварювання поліестеро-бавовняно-лляної тканини, що містить карбонату натрію – 6%, ПАР (Коловет АН) – 0,35%, натрію дітіоніт (Na2S2O4) – 2%.

The aim of the work is to evaluate the adsorption capacity of activated carbons (ACs) from brown coal in relation to phenol (Ph) and 4-chlorophenol (CPh) and the influence of the AСs formation temperature under carbonization with potassium hydroxide on capacities. The samples of ACs were prepared by heating with KOH (1 g/g, 1 h) at a given temperature in the range of t=400-800°C and marked as AC(t). The ACs porosity characteristics were determined by low-temperature (77 K) adsorption – desorption nitrogen isotherms (Micromeritics ASAP 2020) calculated by the 2D-NLDFT method. They are as follows: total pore volume Vt (cm3 /g), specific surface area S (m2 /g), volume (Vmi) and surface (Smi) of micropores, volume (V1nm) and surface (S1nm) of subnanopores, the total surface of meso- and macropores Sme+ma. The adsorption of phenol and 4-chlorophenol was determined at equilibrium concentrations in aqueous solutions ≤5 mmol/l (25 °C). The alkaline carbonization temperature of brown coal was found to be a key factor in the formation of micro- and subnanopores, the growth of the AC specific surface area (from 12.8 m2 /g to 1142 m2 /g) and adsorption activity against phenolic compounds. Its increase to 800°C causes an exponential increase in the AC adsorption capacity in 8.7 times (Ph) and 6.7 times (CPh), which is proportional to the concentration of surface adsorption centers (AdCs). The values of the effective activation energy of forming AdCs being active in relation to adsorbates were determined as 29.5 kJ/mol (Ph) and 31.5 kJ/mol (CPh). The kinetics of Ph and CPh absorption was found to obey the pseudosecond-order model, and the adsorption rate is limited by the interaction of the adsorbate molecules with the AdCs. Adsorption isotherms at equilibrium concentrations ≤ 5 mmol/l are approximated by the Langmuir model (R2 ≥ 0.994). Compared with Ph, the degree of CPh extraction is much higher, which is a consequence of its stronger connection with the AC surface. The specific adsorption capacity for Ph and CPh shows a sharp decrease (10-16 times) with increasing carbonization temperature from 400° C to 550 °C and a weak temperature dependence at 550-800 °C. In this range, ACs are formed with similar concentrations of AdCs, but different for various phenolic compounds. Adsorption on brown coal ACs was postulated to include π-π interaction, formation of electron-donor-acceptor complexes and formation of hydrogen bonds, but their contributions depend on adsorbate nature and they change while increasing alkaline carbonization temperature. Keywords: brown coal, alkaline carbonization, activated carbon, porosity, adsorption, phenol, 4-chlorophenol. Corresponding author Таmarkina Ju.V., e-mail: Tamarkina@nas.gov.ua

Ortho-hydroxyformylchromones are convenient syntones for the construction of linear and angular hetarenochromones. Usually, 7-hydroxy-6-formylchromones were synthesized by oxidation of natural linear furochromones: visnagin and kellin and their synthetic analogues. The Duff reaction, which is the formylation of phenols in the ortho-position by heating with hexamethylenetetramine followed by acidic hydrolysis of intermediate imine, was also used to convert 7-hydroxychromones into 7-hydroxy-6-formylchromones, but in this case there were some difficulties because of the passivity of position 6 in 7-hydroxychromones compared to position 8 to the electrophilic attack. Thus, for the preparation of 7-hydroxy-6-formylchromones, it is necessary to use 8-substituted derivatives and to provide formylation for a long time.A method for the synthesis of 7-hydroxy-6-formylchromones based on 8-substituted 7-hydroxy-6-dialkylaminomethylchromones and hexamethylenetetramine was developed using the Duff reaction conditions. This method was demonstrated on the synthesis of 7-hydroxy-2,8-dimethyl-4-oxo-3-phenoxy-4H-6-chromenecarbaldehyde from 6-dimethylaminomethyl-7-hydroxy-2,8-dimethyl-3-phenoxy-4H-4-chromenone and hexamethylenetetramine in glacial acetic acid at reflux. It should be noted that when carrying out this reaction under heating on a water bath with subsequent hydrochloric acid hydrolysis only Mannich basehydrochloride was isolated from the reaction mixture. The starting 6-dimethylaminomethyl-7-hydroxy-2,8-dimethyl-3-phenoxy-4H-4-chromenone was synthesized from 1-(2,4-dihydroxy-3-methylphenyl)-2-phenoxyethanone in three steps. Acylation of the latter with acetic anhydride in the presence of triethylamine followed by condensation afforded 2,8-dimethyl-4-оxо-3-phenoxy-4Н-7-chromenylаcetate. Subsequent removal of acetyl protection resulted in 7-hydroxy-2,8-dimethyl-3-phenoxy-4H-4-chromenone, which on introduction into the Mannich reaction with bisdimethylaminomethane in dioxane gave rise to the desired 6-dimethylaminomethyl derivative.

Вступ. Об’єктом представленого дослідження є атристамін (2-метил-3-(феніламінометил)-1Н-хінолін-4-он), який вивчають як перспективний антидепресант із церебропротекторними, ноотропними, аналгетичними, антигіпоксичними та актопротекторними властивостями. Обов’язковою умовою подальшого впровадження його як кандидата в ліки є дослідження фармакокінетичних характеристик молекули. Це неможливо здійснити без цілісного розуміння процесів біотрансформації, яким піддається досліджувана сполука в організмі людини. Мета дослідження – провести in silico дослідження можливих шляхів метаболізму перспективного антидепресанта атристаміну за допомогою онлайн-ресурсів, що перебувають у вільному доступі. Методи дослідження. З метою in silico дослідження можливих напрямків біотрансформації атристаміну в організмі людини використовували он-лайн такі веб-сервіси: “Xenosite P450 Metabolism 1.0”; “Xenosite UGT 2.0”; “Way2Drug SOMP” та “Way2Drug RA”. З огляду на те, що структурною особливістю хінолін-4(1Н)-онів є можливість існування прототропної таутомерії в гетероциклі, обчислення проводили для обох теоретично можливих таутомерних форм молекули атристаміну – 2-метил-3-(феніламіноме­тил)-1Н-хінолін-4-ону та 4-гідрокси-2-метил-3-(феніламінометил)-хіноліну. Результати й обговорення. Наявність вторинної аміногрупи в молекулі 2-метил-3-(феніламінометил)-1Н-хінолін-4-ону і 4-гідроксигрупи в молекулі іншого таутомера (4-гідрокси-2-метил-3-(феніламінометил)-хіноліну) зумовлює високу ймовірність глюкуронування з утворенням, відповідно, N- та О-глюкуронідів. Для 2-метил-3-(феніламінометил)-1Н-хінолін-4-ону як більш стійкої форми показано, що основними шляхами метаболізму можуть бути ароматичне гідроксилювання, аліфатичне гідроксилювання, окиснювальне дезамінування, N-гідроксилювання та епоксидування. Найбільшої уваги заслуговує напрямок аліфатичного гідроксилювання, оскільки, на відміну від усіх інших шляхів, у результаті цього прогнозується утворення генерації метаболітів з новими фармакологічними властивостями (похідні кінуренової кислоти). Висновок. Результати in silico дослідження можливих шляхів метаболізму атристаміну в організмі людини свідчать на користь того факту, що досліджувана сполука з високою ймовірністю інтенсивно метаболізується з участю ензимних систем цитохрому P450, що обов’язково необхідно врахувати в подальшому при плануванні експериментів in vivo.

Вступ. В останні роки помітно зростає науковий інтерес до вивчення полісахаридів у лікарській рослинній сировині, що пов’язано з широким спектром їх фармакологічної дії. У попередніх дослідженнях встановлено, що у витяжках із трави чебрецю повзучого (ЧП), одержаних за допомогою води і розчинів з низькою концентрацією спирту, наявні полісахариди, після гідролізу яких отримували моносахариди. Розробка муколітичного засобу на основі густого екстракту чебрецю повзучого й ефірної олії чебрецю звичайного передбачала насамперед одержання рідкого екстракту ЧП, який отримували за підібраною технологією, що дозволила зберегти та відтворити аналізовані біологічно активні речовини трави ЧП. Тому з метою стандартизації рідкого екстракту ЧП важливо визначити не тільки їх якісний склад, а й кількісний вміст, що дозволить обрати відповідні показники якості та запропонувати критерії прийнятності. Мета дослідження – провести кількісне визначення відновлювальних моносахаридів у рідкому екс­тракті чебрецю повзучого, вибрати відповідні критерії прийнятності. Методи дослідження. Під час дослідження використано спектрофотометр “Cary-50”, рідкий екс­тракт чебрецю повзучого, ФСЗ: глюкози (“Fluka”), 1 % розчин кислоти пікринової, 20 % розчин натрію карбонату, 20 %, 40 % розчини натрію гідроксиду, кислоту хлористоводневу розведену Р. Результати й обговорення. Кількісне визначення моносахаридів у рідкому екстракті ЧП проводили методом диференційної спектрофотометрії у видимій ділянці спектра за реакцією з пікриновою кислотою. Їх вміст коливався у певних межах і визначався вмістом у вихідній сировині. Тому з метою здійснення стандартизації рідкого екстракту ЧП можна обрати кількісним критерієм якості вміст відновлювальних моносахаридів, а також запропонувати відповідні критерії прийнятності – не менше 0,09 % у перерахунку на глюкозу. Висновок. Проведено кількісне визначення відновлювальних моносахаридів у рідкому екстракті чебрецю повзучого. В результаті визначено їх кількісний вміст та запропоновано критерії прийнятності.

Для реакторів періодичної і напівперіодичної дії і реакторів витіснення і змішення безперервної дії з використаннямматематичної моделі визначені залежності вибірковості реакцій процесу конденсації ацетальдегіду і формальдегіду в лужному середовищі, в яких утворюються пентаеритрит, дипентаеритрит, трипентаеритрит, метиловий ефір пентаеритриту, натрій 2,2-бис(гидроксиметил)-3-гидроксипропаноат і циклічні напівацеталі ацетальдегіду і 3-гидроксибутаналю, від ступеня перетворення ацетальдегіду в ці продукти в умовах: загальне молярне співвідношення ацетальдегіду, формальдегіду і натрій гідроксиду 1:3-10:1,2; початкова або приведена концентрація ацетальдегіду 0,26-1,5 моль/л, температура 15-50 оС. Проведено порівняння розрахункових і експериментальних значень виходу продуктів. У реакторі періодичної дії і в реакторі витіснення безперервної дії вихід пентаеритриту можна підвищити практично тільки у тому випадку, коли використовується значний надлишок формальдегіду, а початкова концентрація ацетальдегіду не перевищує 0,6-0,7 моль/л.Вихід пентаеритриту в реакторі змішення залежить від тих же чинників, що і в реакторі періодичної дії, але за рівних умов завжди нижче при ступені перетворення більше 0,75-0,80 за рахунок значного збільшення виходу дипентаеритриту. У напівперіодичному реакторі при однаковому молярному співвідношенні реагентів вихід пентаеритриту вищий, ніж в реакторі періодичної дії і в реакторі змішення безперервної дії, а вихід дипентаеритриту і метилового ефіру пентаеритриту вищий, ніж в періодичному реакторі, але нижче, ніж в реакторі змішення безперервної дії. Залежність вибірковості реакцій синтезу від ступеня перетворення в каскаді реакторів змішення з введенням ацетальдегіду в кожен реактор завжди займає проміжне положення між подібними залежностями для реактора змішення безперервної дії і напівперіодичного реактора, зближуючись з останньою по мірі збільшення числа реакторів змішення в каскаді. Результати дослідження можуть бути використані при виборі ефективних типу реактора і умов проведення синтезу пентаеритриту, а також способів і умов процесів виділення і очищення цільових продуктів

Вступ. Згідно з останніми даними ВООЗ, сьогодні захворювання дихальної системи є провідною причиною смерті та інвалідності у світі. Відповідно до формулярної системи України (2009), лікування гострих бронхолегеневих захворювань інфекційного походження починають з етіотропних засобів, до яких приєднують патогенетичні монопрепарати. До цієї групи належать препарати рослинного походження і препарати резорбтивної дії. Мета дослідження – вивчити відхаркувальні властивості таблеток, до складу яких входять екстракти з квіток мальви лісової та подорожника ланцетолистого. Методи дослідження. Для експерименту було використано здорових мишей-самців BALB/c (20–25 г). Через 10 днів адаптації тварин випадковим чином поділили на групи по 6 мишей у кожній. Усім тваринам речовини вводили атравматичним зондом інтрагастрально: мишам 1-ї групи – воду дистильовану; 2-ї – розчин амонію хлориду (1,0 г/кг маси тіла тварини); 3–5 – розчинені екстракти з квіток мальви лісової (0,062 г/кг), подорожника ланцетолистого (0,062 г/кг) та досліджувані таблетки (0,4819 г/кг). Через 30 хв після останнього введення мишам вводили внутрішньочеревно розчин фенолового червоного (5 % у фізіо­логічному розчині, 0,1 мл/10 г маси тіла). Після впливу ультразвуку на ізольовані органи протягом 10 хв додавали 0,1 мл 1 М розчину натрію гідроксиду. Для вимірювання оптичної щільності одержаного розчину при довжині хвилі 546 нм було використано спектрофотометр Lambda 25 (“PerkinElmer”, США). Результати й обговорення. Введення експериментальним тваринам амонію хлориду, екстрактів із квіток мальви лісової та подорожника ланцетолистого, а також таблеток стимулювало секреторну функцію бронхів. Дана експериментальна модель дала змогу охарактеризувати відхаркувальні властивос­ті досліджуваного препарату та визначити його вплив на секреторну функцію бронхів: за відхаркувальною здатністю досліджуваний засіб на 40,16 % перевищував препарат порівняння (амонію хлорид). Висновок. Досліджувані таблетки мають високу здатність секретувати мокротиння, проявляють хорошу терапевтичну активність та можуть бути рекомендовані для подальших досліджень як потенційний препарат із відхаркувальними властивостями.

Derivatives of 2-oxoindoline demonstrate significant biological and pharmacological activity, including diuretic, anti-inflammatory, antitumor, antiviral, antibacterial, analgesic, sedative, anticonvulsant and other effects. The aim of this research is to establish the average effective dose of 2-hydroxy-n-naphthalene-1-yl-2-(2-oxo-1,2-dihydro-indol-3-ylidene)-acetamide (compound 18) as a potential anxiolytic, as well as its therapeutic index. Materials and methods of research. The experiments were performed on 36 albino adult male Wistar rats. The average effective dose (ED50) of compound 18 for anxiolytic activity was investigated in the «punishable behavior» test. Rats were divided into 6 groups of 6 animals each. The dose range for the intraperitoneal route of administration was (1, 3, 6; 12, 24, 48 mg/kg). Results and discussion. The «punishable behavior» model, Vogel variant, determined the average effective dose (ED50) and dose-response relationship for 2-hydroxy-n-naphthalene-1-yl-2-(2-oxo-1,2-dihydro-indol-3-ylidene)-acetamide (compound 18) with a single intraperitoneal injection. Analysis of the results shows that the maximum dose that did not cause the effect was 1.0 mg/kg, the minimum effective dose ED16 was 4.5 mg/kg, and the maximum effective dose ED100 was 48 mg/kg. Conclusion. Experimentally determined ED50 of compound 18 in rats when administered intraperitoneally in the «punishable behavior» test, variant Vogel, was 11.9±2.85 mg/kg. The ED50 confidence margins were (4.92÷18.9) mg/kg. According to the therapeutic index, substance 18 exceeds diazepam by 14.8 times.

Мета. Дослідження взаємодії 4-карбоксифенілгліоксалю з N-гідроксисечовиною, різними N-алкокси-N’-арилсечовинами і N-пропілокси-N’-метилсечовиною в оцтовій кислоті та встановлення структури продуктів. Метод. Спектроскопія ЯМР 1H і 13C, мас-спектрометрія та метод рентгеноструктурної дифракції. Результати. Знайдено, що 3-алкокси-4,5-дигідроксиімідазолідин-2-они є єдиними продуктами взаємодії N-алкокси-N’-арилсечовин і N-алкокси-N’-алкілсечовин з 4-карбоксифенілгліоксалем у оцтовій кислоті за кімнатної температури. Головними і переважними продуктами реакції є такі діастереомери 3-алкокси-4,5-дигідроксиімідазолідин-2-онів, які мають цис-орієнтацію 4-HO- і 5-HO-груп відповідно одна іншій. Діастереомери з транс-орієнтацією 4-HO- і 5-HO-груп відповідно одна іншій утворюються у вельми незначної кількості. Будову продуктів доведено в сукупності за допомогою спектрів 1Н і 13С ЯМР, мас-спектрів, а також методом рентгеноструктурної дифракції досліджено будову 4S,5S-дигідрокси-5-(4-карбоксифеніл)-1-метил-3-пропілоксиімідазолідин-2-ону. Наводиться обговорення її особливостей. Встановлено, що в молекулі 4S,5S-дигідрокси-5-(4-карбоксифеніл)-1-метил-3-пропілоксиімідазолідин-2-ону ендоциклічний зв’язок C(2)–C(3) подовжений до 1.562(2) Å порівняно із середньою величиною 1.540 Å для одинарного зв’язку С(sp3)–C(sp3). Атом Нітрогену N(1) має майже планарну конфігурацію, сума валентних кутів складає 354.4(1)°. Атом Нітрогену N(2) має пірамідальну конфігурацію, сума валентних кутів складає 335.2(1)°). Зв’язок N(1)–C(1) коротший (1.357(2) Å), ніж зв’язок N(2)–C(1) (1.393(2) Å). У тих же умовах 4-карбоксифенілгліоксаль реагує з N-гідроксисечовиною з селективним утворенням 3-гідрокси-5-(4-карбоксифеніл)імідазолідин-2,4-діону.

Актуальність теми дослідження. Перспективними пігментами пасивуючого типу, крім фосфатних, є інші матеріали – оксигідроксиди, ферити, молібдати, станати, борати, вольфрамати, які отримують за традиційними технологіями. Проте ці методи зазвичай пов'язані зі значними витратами енергії, великою тривалістю синтезу, необхідністю подрібнення спіків до дрібнодисперсного стану. Зростає інтерес дослідників до методу співосадження, який дозволяє варіювати катіонним та аніонним складом пігментів. Крім того, перед розробниками лакофарбових матеріалів стоїть задача заміни токсичних протикорозійних хром-, кадмій- та плюмбумвмісних пігментів, що входять до складу більшості сучасних ґрунтовок інгібуючого типу. Альтернативою таким лакофарбовим матеріалам є наповнювачі оксидного типу, які є антикорозійними пігментами, у тому числі оксигідроксиди, ферити магнію, алюмінати кобальту, ферити цинку, ферити міді, алюмінати магнію, алюмінати цинку тощо. Забарвлення пігментів, їх антикорозійні властивості залежать від іонів хромофорів, які входять до складу структури отримуваних сполук. Постановка проблеми. Технологія співосадження має певні переваги в порівнянні із традиційними та дозволяє радикально здешевити отримання оксидних матеріалів. Такий процес, заснований на використанні внутрішньої хімічної енергії системи, дає змогу проводити синтез за зменшених температурі, тривалості синтезу та енергетичних витратах. Простота обладнання, можливість синтезу значної кількості продукту необхідного фазового та гранулометричного складу, екологічна чистота процесу також вказують на доцільність використання цього методу. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Останнім часом робились спроби одержання пігментів методом співосадження, але систематичних досліджень кінцевих продуктів не проводилось. Отримані продукти в більшості випадків формувались у вигляді погано відтворюваних за складом продуктів. У зв’язку з цим цікавим стає синтез у такому режимі, який дозволив би отримувати пігменти з хорошими колірними характеристиками в дрібнодисперсному стані, і виключив трудомістку стадію подрібнення. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Вивчення умов утворення пігментів зі структурою оксигідроксидів, впливу їхнього складу на колірність та антикорозійні властивості. Постановка завдання. Вивчення закономірностей формування антикорозійних властивостей, розробка складів для одержання пігментів із використанням методу співосадження і наступною термообробкою. Виклад основного матеріалу. За допомогою експериментальних і теоретичних досліджень встановлено вплив природи катіонів хромофорів на колірний тон, чистоту кольору, антикорозійні властивості пігментів в системі Fe-Al-Mg-О, що дозволяє проводити цілеспрямований синтез пігментів бежевої, червоної та жовтої колірної гами з високими антикорозійними властивостями. Висновки відповідно до статті. Основні технологічні властивості пігментів визначаються аніонним і катіонним складом. Антикорозійні властивості оксигідроксидних пігментів більшою мірою визначаються наявністю іонів гідроксила, що утворюються внаслідок дисоціації. Найбільший ефект спостерігається в разі використання сполук металів, константи дисоціації яких значно відрізняються. Захисний ефект переважно визначається уповільненням анодного процесу. При цьому аніони, які містять атоми алюмінію, прискорюють корозійні процеси.

Одним із основних завдань вищої школи, що знайшли відображення в Законах України «Про освіту», «Про вищу освіту», є формування особистості, здатної до самостійного вирішення проблем, самовизначення і творчого саморозвитку. Реалізація цього стратегічного завдання неможлива без модернізації навчального процесу з метою розвитку обдарувань, здібностей, індивідуальності студентів.Нові орієнтири розвитку вищої освіти – здійснення інноваційного підходу до освіти, оновлення її змісту, пошук нових методів підготовки, організації практики, засобів навчання тощо [1; 2].Сучасне суспільство, з одного боку, потребує дедалі глибшого особистісного розвитку людини, а з іншого – створює дедалі кращі передумови для цього. Процес глобалізації, який супроводжується розвитком сучасних інформаційних технологій, значно розширює комунікаційне середовище, в якому живе і функціонує людина, і разом з тим розширює можливості навчання.Особистісно-орієнтований підхід «передбачає нову педагогічну етику, визначальною рисою якої є взаєморозуміння, взаємоповага, співробітництво. Ця етика ... зумовлює моделювання життєвих ситуацій, включає спеціально сконструйовані ситуації вибору, авансування успіху, самоаналізу, самооцінки, самопізнання ... Основою всіх перетворень має бути реальне знання дитячих можливостей, прогнозування потреб найближчого розвитку особистості»[3].Особистісно-орієнтований підхід в навчанні, по-перше, сприяє формуванню особистості майбутнього фахівця; по-друге, є одним із факторів підвищення якості та ефективності навчання.При організації навчального процесу за особистісно-орієнтованими технологіями основними орієнтирами мають бути наступні:відмова від абсолютизації моделі навчання і реалізація її індивідуалізованого варіанту;планування цілей навчання має бути комплексним, орієнтованим на особистість кожного студента;урахування рівня складності матеріалу та реальних навчальних можливостей студента;розвиток внутрішньої мотивації;стимулювання особистісного сенсу засвоюваних знань та умінь;розвиток пізнавальної та творчої активності;залучення до діалогу, організації і планування власної навчальної діяльності;відбір таких способів навчально-пізнавальної діяльності студента, які стимулюють розвиток його творчих здібностей;збагачення змісту навчання супутніми знаннями про навколишній світ;організація процесу самостійного навчання та саморозвитку.Тільки комплексне застосування вищезазначених принципів в освітньому процесі забезпечує досить високу його ефективність та особистісний розвиток студента.В Національному університеті біоресурсів і природокористування України загальну та неорганічну хімію студенти вивчають на першому курсі, тому в першу чергу виникає необхідність забезпечення їх адаптації до навчального процесу. Студенти з різним рівнем шкільної підготовки, різними здібностями та здатністю до сприйняття навчального матеріалу. Щоб визначити рівень шкільної підготовки студентів з дисципліни, ми проводимо невелику за обсягом та часом контрольну роботу «Збереження знань». Її результати допомагають спланувати подальшу роботу зі студентами. На підставі цих результатів, застосовуючи індивідуально-диференційований підхід, можна проводити корекцію знань студентів.У навчальних програмах усіх дисциплін за вимогами Болонського процесу збільшується частка самостійної роботи студентів, яка в умовах особистісно-орієнтованої освіти виступає як спосіб формування самостійної особистості [3].Організація самостійної роботи починається з ґрунтовного інструктажу, при якому кожен студент отримує індивідуальне завдання, що враховує його схильності, рівень знань та загальну ерудицію і т.д. Виконання завдання передбачає особисту ініціативу і самостійність виконавця.Так, індивідуальні завдання для самостійної роботи з хімії різного рівня складності:Перший рівень оволодіння знаннями – рівень знайомства з предметом. Це запам’ятовування і розпізнавання інформації, розрізнення об’єктів та їх властивостей. Він розрахований на студентів з невисокою успішністю. Наприклад, тестові завдання з теми «Розчини. Електролітична дисоціація та гідроліз солей»:1. Запишіть формули та розташуйте в порядку зростання сили кислоти: карбонатна, сульфатна, фосфатна, хлорна.2. Які з наведених електролітів у водному розчині дисоціюють ступінчасто (записати формули): сульфітна кислота, хром (ІІІ) сульфат, кальцій гідроксид, калій дигідрогенфосфат?3. Які з наведених солей гідролізують: магній нітрат, манган (ІІ) нітрат, барій нітрат, ферум (ІІІ) нітрат?Другий рівень оволодіння знаннями - рівень умінь. Це здатність самостійно виконувати дії на деякій множині об’єктів. Він розрахований на основну масу студентів із середньою успішністю. Приклади тестових завдань:1. Які йони можуть одночасно міститися в розчині:а) Fe2+ i SO42-; б) Ca2+ i SO42-; в) Cu2+ i SO42- ; г) Pb2+ i SO42 ?2. Які реакції проходять до кінця:а) CaCl2 + (NH4)2SO4; б) Al(NO3)3 + K2SO4; в) (NH4)2SO4 + Na2CO3;г) Ba(CH3COO)2 + Na2CO3?3. Вкажіть продукти гідролізу солі калій фосфату за першим ступенем (записати формули та рівняння реакцій).Третій рівень оволодіння знаннями - рівень творчості. Це продуктивна діяльність на багатьох об’єктах на основі свідомо використаної інформації про ці об’єкти, тобто розуміння діяти творчо. Третій варіант завдань розрахований на успішних студентів. Приклади тестових завдань:1. Під час розчинення у воді не змінюють реакцію розчину солі (записати формули): кобальт (ІІ) сульфіт; кальцій нітрит; алюміній бромід; літій карбонат.2. Скорочене йонне рівняння Zn2+ + CO32- → ZnCO3 відповідає реакції між: а) цинк хлоридом і кальцій карбонатом; б) цинк нітратом і калій карбонатом; в) цинк сульфідом і калій гідрогенкарбонатом; г) цинк нітратом і карбонатною кислотою.3. Встановіть відповідність між значенням рН та водними розчинами солей: А.рН  71.Zn(NO3)2;4.(NH4)3PO4;Б.рН  72.FeCl3;5.KNO3;В.рН  73.Rb2SiO3;6.SnCO3Завдання повинні враховувати майбутню спеціалізацію студентів, тобто бути професійно орієнтованими, а також міжпредметні зв’язки хімії з іншими дисциплінами. Метою самостійної роботи є формування самостійної особистості. Продуктивна особистісно-орієнтована самостійна робота стимулює креативний потенціал студента. Вона сприяє не тільки якісному запам’ятовуванню і засвоєнню навчального матеріалу, а й спонукає студентів до пошуку наукової інформації, а деяких - до самостійної наукової діяльності.Студенти, що добре навчаються, за бажанням мають можливість відвідувати наукові студентські гуртки, що працюють на кафедрі за різними напрямами, зокрема гурток «Чиста вода». Під керівництвом викладача вони вчаться працювати з науковою літературою, готують виступи на цікаві теми, доповіді на студентські конференції, проводять експериментальну роботу. Щорічно проводиться конкурс «Хімічний кросворд», круглі столи та ін.Дистанційні технології навчання дають змогу забезпечити студентів електронними навчальними ресурсами для самостійного опрацювання, завданнями для самостійного виконання, реалізувати індивідуальний підхід до кожного студента тощо. Використання таких технологій у навчальному процесі вищого навчального закладу вносить зміни в елементи традиційної системи освіти. Перш за все – у методику викладання всіх дисциплін. Це пов’язано з тим, що викладач перестає бути для студента єдиним джерелом отримання знань. Багато інформації можна знайти в мережі Інтернет та за її допомогою. Посилюється роль методів активного пізнання та дистанційного навчання. Доступність інформації сприяє розвитку умінь співставлення, синтезу, аналізу та ін. Використання дистанційних технологій змінює методику проведення аудиторних занять та організації самостійної роботи студентів.Існуючий в даний час рівень розвитку інформаційно-телекомунікаційних систем дозволяє реалізувати на практиці всі вищезазначені принципи особистісно-орієнтованого підходу в дистанційному навчанні.Доступність дистанційного навчання визначає глибину проникнення особистісно-орієнтованого підходу в освітній процес. Вона забезпечується: можливістю реалізації освітнього процесу у зручний для студента час; навчання може виконуватися дистанційно в повному обсязі, незважаючи на територіальну віддаленість; контролем освітнього процесу в режимі реального часу; можливістю створити для кожного студента персональний інформаційний навчальний простір.Така програма навчання складається з урахуванням особистісної мотивації студента. Її позитивні сторони та переваги:навчальна інформація може подаватися в різній формі: мовній, письмовій, візуальній та ін.;з урахуванням індивідуальних особливостей сприйняття того, хто користується нею;є можливості достатньо об’єктивно оцінити результати навчання на всіх його етапах;можна коректувати програму індивідуально в ході навчання з метою підвищення ефективності освітнього процесу.Для реалізації особистісно-орієнтованого підходу в дистанційному навчанні необхідно:Адаптувати існуючі методики застосування особистісно-орієнтованого підходу до сучасних комп’ютерних технологій введення, обробки, аналізу та подання інформації.Розробити інтелектуальну систему формування персонального інформаційно-навчального простору.Розробити методи динамічної адаптації програми навчання, що засновані на аналізі результатів проміжного контролю знань.Забезпечити постійно захищений доступ до персонального інформаційно-навчального простору на базі існуючих комунікацій.Опрацювати правовий статус оцінки результатів навчання.Таким чином, для ефективного використання дистанційних технологій у навчальному процесі потрібен системний підхід, який забезпечує вирішення завдань із технічним, програмним, навчально-методичним, кадровим, нормативно-правовим забезпеченням, управлінням процесом дистанційного навчання та розвитком дистанційних технологій [4].Інформаційні технології розвиваються дуже динамічно, так само динамічно має розвиватися і методика їх використання в навчальному процесі.Автори [4 ] виділяють чотири моделі використання інформаційно-комунікаційних та дистанційних технологій у навчальному процесі вищого навчального закладу:Моделі, що передбачають інтеграцію денної форми, інформаційно-комунікаційних та дистанційних технологій навчання.Моделі, що передбачають інтеграцію заочної форми навчання, інформаційно-комунікаційних та дистанційних технологій навчання.Заняття в он-лайн режимі з використанням відеоконференцсистеми (центральний офіс-регіональний офіс).Електронне спілкування, електронні варіанти друкованих посібників, електронні підручники (посібники), комп’ютерні презентації, навчальні компакт-диски, комп’ютерні програми навчального призначення.Для забезпечення студентів денної форми навчання електронними навчальними матеріалами, організації та керування самостійною роботою студентів, автоматизованого тестування використовють модель інтеграції денної форми навчання з інформаційно-комунікаційними та дистанційними технологіями навчання. У Національному університеті біоресурсів і природокористування України створено навчально-інформаційний портал на базі платформи дистанційного навчання Moodle.Електронні навчальні курси, які розробляються на платформі дистанційного навчання Moodle, складаються з електронних ресурсів двох типів: а) ресурси, призначені для подання студентам змісту навчального матеріалу, наприклад, електронні конспекти лекцій, мультимедійні презентації лекцій, методичні рекомендації тощо; б) ресурси, що забезпечують закріплення вивченого матеріалу, формування вмінь та навичок, самооцінювання та оцінювання навчальних досягнень студентів, наприклад, завдання, тестування, анкетування.Особистісно-орієнтований підхід забезпечує індивідуальний розвиток кожного, сприяє успішному навчанню, максимальному розвитку здібностей та обдарувань. Він забезпечує більш високі загальні та індивідуальні результати пізнавальної діяльності; активно впливає на розвиток пізнавальних здібностей, створює умови для того, щоб кожен міг успішно виконувати вимоги навчальної програми, подолати наявні недоліки та розвинути індивідуальні інтереси; забезпечити максимально продуктивну роботу всіх студентів.Однак в реальному навчальному процесі обставини змушують працювати не строго індивідуально, а з групою подібних студентів. Застосування дистанційних технологій дає можливість більше уваги приділяти індивідуальним потребам кожного студента, але відсутність живого спілкування ускладнює завдання викладача, тому що йому важче визначити індивідуальні потреби кожного студента. Тому необхідно поєднувати особливості та переваги особистісно-орієнтованого навчання із комп’ютерними технологіями, що дасть змогу уникнути деяких недоліків.

Досліджено колоїдно-хімічні особливості відмочувально-зольних процесів оброблення шкіряної сировини при виготовленні еластичних шкір для верху взуття. Проведено порівняльний екологічний аналіз процесів відмочування-зоління шкіряної сировини у технологіях виробництва еластичних шкір. Показано, що маловідходна технологія відмочування-зоління за комплексом фізико-хімічних властивостей напівфабрикату характеризується меншими витратами екологічно небезпечних реагентів порівняно з діючою технологією, а саме сульфідів натрію і гідроксиду кальцію відповідно у 2,9 і 4,2 рази, скороченням загальної тривалості оброблення у 2,3 рази та затратах електричної енергії у 1,7 рази. Отриманий золений напівфабрикат за комплексом структурно-чутливих показників характеризується вищою стабільністю структури. За результатами дослідження ступеня окиснення екстрагованих органічних неструктурованих компонентів дерми в робочих розчинах і набухання прозоленого напівфабрикату встановлено більш глибокі структурні зміни голини отриманої за діючою технологією, що обумовлено більшими витратами гідроксиду кальцію і тривалістю оброблення напівфабрикату. Розроблена екологічно орієнтована маловідходна технологія забезпечує отримання шкір для верху взуття з підвищеним виходом площі на 3,9 %, які відповідають вимогам ДСТУ 3115-95. Отримані еластичні шкіри характеризуються вищою міцністю, відсутністю дефекту пухлинуватих пашин і пухлинуватості. Помірне набухання золеного напівфабрикату забезпечує формування готової шкіри з більшим виходом площі, відповідно, більш ефективним використанням шкіряної сировини. Встановлено, що за комплексом еколого-технологічних показників маловідходна технологія відмочувально-зольних процесів має суттєві переваги перед діючою технологією при виготовленні еластичних шкір для верху взуття.

У роботі встановлено ефективність використання надвисокочастотного (НВЧ) випромінювання длядезінтеграції дріжджів Saccharomyces cerevisiae, суспендованих в розчині натрій гідроксиду, з метою виділення полі-сахаридів клітинних стінок. Надано характеристика отриманих препаратів при варіюванні умов обробки. Показаноможливість отримання цим методом препаратів дріжджових полісахаридів різного складу. Варіюванням концентраціїNаОН можливе виділення як монокомпонентного продукту – β-глюкану, так і двокомпонентного – комплексу β-глюкану з мананом (зимозан). Метод простий у виконанні, його використання приводить до зниження витрат ресурсіві енергії, підвищення екологічної складової, що в сукупності визначає перспективи його використання в технологіяхполісахаридів дріжджів.

Розроблено технологію отримання залізовмісного комплексу на основі полісахаридів печериці дво-спорової, яка складається з двох стадій: вилучення полісахаридів та формування залізовмісного комплексу. Встанов-лено, що одержувати полісахариди з сировини доцільно екстракцією 3 % розчином натрій гідроксиду протягом 4 год зподальшою очисткою від речовин невуглеводної природи. У складі полісахаридів домінує галактоглюкан. Раціональ-ними умовами отримання залізовмісного комплексу на основі полісахаридів грибів є суміщення розчинів ферум (III)хлориду та полісахаридів; концентрації реагуючих речовин становлять: Fe3+ – 0,075 %, полісахаридів – 0,113 %, масо-ве співвідношення залізо : полісахариди 1,0 : 1,5, рН середовища – 11,5. Комплекс стійкий до дії агресивних середо-вищ травного тракту, є мікробіологічно безпечним та залишається доброякісним протягом 12 місяців зберігання. Він єефективним протианемічним засобом.

Проаналізовано ефективність роботи протифільтраційного захисту територій на узбережжях Каховського водосховища в межах чотирьох захищених масивів: «Захист західного району марганцевих родовищ», «Захист м.Нікополя», «Захист східного району марганцевих родовищ» -- на правобережжі, «Захист Кам’янського Поду» на лівому березі. Встановлено, що ерліфтні дренажні системи працюють з витратами води значно нижчими за проектні, що призводить до підтоплення зазначених територій. Визначено, що постійне зниження дебіту вертикальних свердловин з ерліфтною системою водовідведення відбувається унаслідок кольматації їх фільтрів пластівцями тривалентного гідроксиду заліза, які утворюються в результаті взаємодії повітря та інфільтраційних вод. Розглянуто можливість заміни частини вертикальних дренажів з ерліфтною системою водовідведення на більш продуктивні глибинні насоси марки ЕЦВ, оскільки існуюча протифільтраційна завіса (ПФЗ) не в змозі забезпечити необхідне зниження рівнів інфільтраційних вод. Запропоновано підвищити ефективність роботи протифільтраційних споруд шляхом переобладнання ерліфтної системи водовідбору з дренажних свердловин на сифонну систему водовідведення та використання інфільтраційних вод після додаткового очищення для задоволення господарсько-побутових і санітарно-гігієнічних потреб місцевих мешканців протягом року, а також для сільськогосподарських потреб у весняно-літній період.

Мета роботи – провести аналіз гістологічних змін у литковому м’язі за умов експериментальної ішемії різної тривалості, за умови внутрішньочеревного введення С60 фулеренів в ролі антиоксиданта. Експеримент реалізовано на щурах інбредної лінії Wistar масою 140–160 г. Виділено такі групи тварин: контрольна, тварини з ішемією (1, 2 та 3 год), тварини з ішемію (1, 2 та 3 год) та за умови внутрішньочеревного введення С60 фулеренів. Гістологічну обробку тканини проводили за загальноприйнятою методикою, фарбувалили за методом Ван-Гізон. Проаналізовано морфологічні особливості ішемізованих м’язових волокон musculus gastrocnemius різної тривалості та терапевтичного впливу водного колоїдного розчину С60 фулеренів на ступінь вираженості патоморфологічних змін у такому м’язі. Встановлено, що литковий м’яз є стійким до ішемічних пошкоджень легкого ступеня за умов внутрішньочеревного введення С60 фулеренів, які є потужними антиоксидантами та здатні ефективно поглинати вільні радикали. Проте, дослідження показали, що зі збільшенням тривалості ішемічного ушкодження захисна дія фулеренів пропорційно зменшується до тривалості дії ішемії. Зокрема, простежується початкова тенденція до руйнації м’язових волокон, порушення цілісності мембрани, спостерігається заміщення м’язевої тканини сполучною, розрив саркомерів, встрата поперечної посмугованості, відсутність ядер, гіперемія капілярного русла, а також відмічаються некротично-деструктивні зміни, які відбуваються за рахунок надлишку не інактивованих супероксид- і гідроксид-радикалів. Таким чином, проведене лабораторне дослідження може слугувати підґрунтям для розробки лікарських препаратів проти м’язових патологій, а також сприятиме розробці комплексної методики лікування ранніх етапів ішемічного пошкодження скелетних м’язів людини.

Сучасні принципи лікування коморбідних пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями та тяжкими психічними розладами спрямовані на обмеження поліпрагмазії. Тому перспективним є пошук препаратів полімодальної дії, здатних одночасно виявляти як кардіопротекторну, так і нейромодулювальну дію. У цьому аспекті привертають увагу похідні 2-оксоіндолін-3-гліоксилової кислоти, яким притаманний широкий спектр нейротропної активності. Мета дослідження – визначити вплив потенційного нейротропного засобу – 2-гідрокси-N-нафтален-1-іл-2-(2-oксо-1,2-дигідро-індол-3-іліден)-ацетаміду (умовна назва – сполука 18) – на перебіг експериментального ураження серця щурів. Досліди проведено на 38 статевозрілих рандомбредних білих щурах самцях. Адреналіновий міокардит моделювали шляхом одноразового підшкірного введення розчину адреналіну гідротартрату («Адреналін-Дарниця», розчин для ін’єкцій, 1,8 мг/мл, ФК «Дарниця», Україна) у дозі 1 мг/кг. Досліджувану речовину в дозі 12 мг/кг і препарат порівняння етилметилгідроксипіридину сукцинат («Армадин», розчин для для ін’єкцій, 50 мг/мл, ЗАТ «Лекхім-Харків», Україна) у дозі 100 мг/кг вводили внутрішньоочеревинно в лікувально-профілактичному режимі за 30 хв до і через 1 год після моделювання ураження міокарда. Функціональний стан міокарда оцінювали за показниками електрокардіограми. Виразність деструктивних процесів у серцевому м’язі визначали за активністю МВ-фракції креа тинфосфокінази, маркерних ферментів цитолізу – аспартатамінотрансферази та аланінамінотрансферази в плазмі крові щурів. Інтенсивність процесів пероксидного окиснення ліпідів визначали за вмістом активних продуктів, що реагують з тіобарбітуровою кислотою, у плазмі крові та гомогенаті міокарда щурів, стан антиоксидантної системи – за активністю супероксиддисмутази та каталази в гомогенаті міокарда. Досліджували морфологічний стан серця щурів. Встановлено, що адреналіновий міокардит у щурів супроводжується як функціональними (електрокардіографічними та біохімічними) змінами, так і дифузними морфологічними ознаками ішемії міокарда (спазм тонкостінних судин, венозний застій), дистрофії серцевого м’яза (набряк, втрата поперечної посмугованості) і некрозу кардіоміоцитів. У той самий час сполука 18 за умов адреналінового міокардиту чинить виразну кардіопротекторну дію, що її встановлено за відновленням електрокардіографічних показників і біохімічних індикаторів функціонального стану міокарда, а також морфологічно – за редукцією проявів ішемії та дистрофії серцевого м’яза тварин. Визначено також, що кардіопротекторний ефект сполуки 18 значно перевищує дію препарату порівняння етилметилгідроксипіридину сукцинату за експериментального адреналінового ураження серця щурів.

У даній роботі розглянуто проблему очищення високомінералізованих шахтних водойм від забруднення за допомогою червоного шламу Миколаївського глиноземного заводу. Суть роботи полягає не лише в ефективному очищенні, а і в економічно доцільному та вигідному. Адже, очищення здійснюється реагентним шляхом із застосуванням червоного шламу, котрий являється відпрацьованим матеріалом глиноземного заводу. Якщо враховувати, що існує необхідність знесолення елюатів і концентратів з високим вмістом сульфатів – то використання червоного шламу замість дорогих коагулянтів – гідроксохлоридів алюмінію та алюмінату натрію, стає мега актуальним та економічно вигідним, а також раціональним. Також, слід відмітити, що у роботі використовують модельні розчини сульфату магнію з концентрацією 18,3 та 38,5 мг-екв/дм3. Червоний шлам, що використовується в якості заміни дорого вартісного коагулянту, в основному складається із сполук заліза, що присутні у вигляді оксидів та гідроксидів, кристали яких включають іони алюмінію. Варто наголосити, що при додаванні у розчини сульфату магнію просто шлам без обробки отриманих суспензій вапном, відділення осаду від розчину шляхом фільтрування неможливе при використанні паперового фільтру «синя стрічка» або мікрофільтраційних мембран. Суспензія настільки являється дрібнодисперсною, що фільтрувальні матеріали просто забиваються і втрачають здатність пропускати воду., процес зупиняється. Тому, при обробці суспензій вапном відбувається укрупнення або коагуляція завислих часток. При додаванні вапна створюються такі умови для формування осаду сульфоалюмінату кальцію, що сприяють сорбції сульфатів із розчину та укрупненню часток суспензії, що відповідно робить процес ефективним та перспективним у подальших дослідженнях.

У роботі досліджені процеси електрохімічної переробки розчинів хлориду натрію з отриманням хлориду алюмінію, хлориду заліза і лугу в трикамерному електролізері з аніонообмінною мембраною МА-41 і катіонообмінною мембраною МК-40. Представлений спосіб переробки сольових концентратів із застосуванням розчинного алюмінієвого аноду є економічно доцільним, так як у результаті електролізу одночасно відбувається демінералізація рідких відходів до рівня нормативних вимог та виробництво з вихідних концентратів товарної продукції. Недоліком представленого способу отримання коагулянту є взаємодія алюмінію із водою. Проте, доведено, що із підвищенням анодної щільності струму під час електролізу вихід хлориду алюмінію практично повністю обумовлений електрохімічним розчиненням аноду, а хімічне розчинення алюмінію майже відсутнє. Стабільність отриманих розчинів коагулянтів протягом тривалого часу підтримується низькими значеннями реакції середовища (рН ≤ 3). Так, при силі струму 1 А (щільність струму 8,34 А/дм2 ) та вихідній концентрації хлориду натрію 1655 мг-екв/дм3 сумарна концентрація іонів алюмінію в отриманому розчині досягає 2278 мг-екв/дм3 . В цілому було досягнуто концентрації гідроксохлориду та хлориду алюмінію на рівні 130.85 г/дм3 тобто 13.085 %. На хімічно розчинений алюміній припадає не більше 12 %. За даних вихідних параметрів вихід іонів алюмінію з урахуванням хімічного розчинення аноду складає 100–108 %. Одночасно в катодній камері відбувається концентрування лугу. Його вихід за струмом при цьому сягає 92 - 94 %. Для отримання коагулянту на основі хлориду заліза в процесі досліджень використовувався катод із нержавіючої сталі та залізний анод. Були використані модельні розчини каустичної соди з концентрацією 50 мг-екв/дм3 (катодна область), солі хлористого натрію з концентрацією 100г/дм3 (середня область) та підкисленою соляною кислотою дистильованої води (рН на рівні 1-2, анодна область). В результаті проведення експериментів в катодній області утворюється розчин гідроксиду натрію, а в анодній при концентруванні іонів Cl- та розчинення залізного аноду утворюється розчин хлориду заліза (ІІІ).

Проблема пошуку ефективних і безпечних засобів з протизапальною та знеболюючою діями залишається пріоритетним напрямом світової фармакології. Шляхом біоізостеричної модифікації молекули оксикамів було отримано ряд нових біологічно активних сполук і встановлено сполуку-лідера. Мета дослідження – вивчення протизапальної дії нового оригінального похідного бензотіазин-3-карбоксаміду за динамікою гематологічних і біохімічних показників у щурів на моделі автоімунного запального процесу (адʼювантного артриту).Системний запальний процес моделювали введенням адʼюванта Фрейнда, лікування новою сполукою та референс-препаратом (мелоксикамом) проводили з 14 по 28 день внутрішньошлунково в дозах, що відповідають їхньому ЕД50 за протизапальною активністю. Встановлено, що N-(трифлуорометилфеніл)-4-гідрокси-2,2-діоксо-1Н-2λ6,1-бензотіазин-3-карбоксамід (сполука В) виявляє виразну протизапальну дію на моделі системного запального процесу в щурів, що проявлялось збереженням маси тіла, менш виразним проявом запального процесу в периферичній крові (ШОЕ та лейкоцитозу), а також більш потужним стримуванням ініціації біохімічних маркерів запалення (інтерлейкіну-1β, простагландин-ендопероксид синтази, системи нітроген монооксиду та гідроген сульфіду). За ступенем виразності протизапального ефекту похідне бензотіазин-3-карбоксамідів співставляється з мелоксикамом, а за впливом на систему монооксиду азоту та гідроген сульфіду – перевершує референс-препарат.Отримані дані доводять, що глибоке розуміння механізмів дії нестероїдних протизапальних засобів та їхнього впливу на патобіохімічі зміни за умов ревматичних й інших станів, які супроводжуються запальним і больовим синдромом, має вирішальне значення для їхнього належного застосування з урахуванням серйозних побічних ефектів.

Мета роботи. Провести аналіз результатів скринінгових in vivo досліджень та ретроспективного in silico прогнозування психо- та нейротропних властивостей 3-(N-R,R′-амінометил)-2-метил-1Н-хінолін-4-онів за допомогою програми PASS.Матеріали і методи. Аналіз результатів попередніх скринінгових in vivo досліджень психо- та нейротропних властивостей 3-(N-R,R′-амінометил)-2-метил-1Н-хінолін-4-онів ґрунтувався на опублікованих нами даних. Комп’ютерне прогнозування спектра біологічних властивостей 3-(N-R,R′-амінометил)-2-метил-1Н-хінолін-4-онів проведено ретроспективно за допомогою системи PASS Online.Результати й обговорення. Систематизація та аналіз результатів проведених раніше експериментальних фармакологічних досліджень показали, що більшість 3-(N-R,R′-амінометил)-2-метил-1Н-хінолін-4-онів має виразні ноотропні властивості, які у деяких похідних поєднуються з високою антидепресивною активністю, протитривожним ефектом, седативними або, навпаки, стимулювальними властивостями. Аналіз результатів для окремих підгруп 3-(N-R,R′-амінометил)-2-метил-1Н-хінолін-4-онів дозволив виявити певні зв’язки між хімічною будовою та характером біологічної дії сполук.Результати PASS-прогнозу показали, що найбільш імовірними біологічними ефектами 3-(N-R,R′-амінометил)-2-метил-1Н-хінолін-4-онів є здатність виступати інгібіторами убіхінол-цитохром с редуктази, глюконат 2-дегідрогенази, пластохінол-пластоціанін редуктази, кінази рецепторів тромбоцитарного фактора росту та енхансерами експресії 3-гідрокси-3-метилглутарил-КоА синтази 2. Показники для ефектів, які хоча б опосередковано можуть впливати на функції ЦНС (активатори потенціалзалежних кальцієвих каналів та інгібітори вивільнення серотоніну), мають значно нижчі значення.Висновки. За умови використання комп’ютерного прогнозування спектра фармакологічної активності 3-(N-R,R′-амінометил)-2-метил-1Н-хінолін-4-онів за допомогою програми PASS як основного підґрунтя для подальших скринінгових досліджень цей клас сполук було б втрачено як перспективний в аспекті пошуку нових речовин, здатних впливати на функції ЦНС.