Journal articles on the topic 'Гібридна мова'

У громадянській війні в Іспанії 1936-1939 рр. брав участь Радянський Союз на боці республіканського уряду. Це була гібридна війна в повному розумінні. Відновлення історичної правди надзвичайно складне завдання. Сьогодні в історичній літературі «допомогу» СРСР Іспанії вже трактують як інтервенцію, спробу встановити свій контроль через світову революцію. В дослідженнях радянських і російських учених ніколи не йшла мова про участь того чи іншого із радянських народів. Мета статті – визначити участь українців у цій війні. Громадянська війна в Іспанії продовжувалась від липня 1936 р. до березня 1939 р. між лівореспубліканським урядом Іспанської Республіки та правими консервативними силами країни. Українці брали участь у бойових діях як на боці республіканського уряду, так і на боці франкістських сил, і відіграли чималу роль у бойових діях. Але ця тема заслуговує на більш детальне дослідження в межах всієї України.

У статті досліджено основні проблемні питання щодо забезпечення належної результативності функціонування інтенсивних курсів із вивчення українськими військовослужбовцями іноземних мов, зокрема англійської мови. Проведено системний аналіз ефективності інтенсивних курсів іноземних мов у системі мовної підготовки Збройних Сил України за чотирма основними аспектами: організація навчальної діяльності; професійна підготовка та педагогічна майстерність науково-педагогічних працівників; всебічне забезпечення мовної підготовки; мотивація слухачів. Розглянуто дієвість реалізації перспективних напрямів розвитку і вдосконалення мовної підготовки особового складу, зокрема використання інноваційних методологій та методів вивчення іноземних мов, що ґрунтуються на застосуванні інформаційно-комп’ютерних технологій. Висвітлено основні підсумки впровадження змішаної (гібридної) форми у процес вивчення військовослужбовцями англійської мови на курсах іноземних мов за допомогою гнучкого поєднання традиційного очного (резидентного) навчання з дистанційною діяльністю слухачів. Цей підхід дозволяє підвищити навчальну мотивацію слухачів, а також розширити можливості їх доступу до ресурсів навчального віртуального простору. За результатами вказаного аналізу визначено ключові фактори, що сприяють підвищенню якості навчання особового складу англійській мові та опанування слухачами визначених цільових рівнів. На підставі вивчення передового досвіду організації мовної підготовки в Україні та збройних силах держав-партнерів запропоновано шляхи подальшого розвитку і підвищення мовленнєвої компетентності військовослужбовців з англійської мови до рівня не нижче СМР 2 відповідно до вимог мовного стандарту НАТО СТАНАГ 6001.

Анотація. Штучний інтелект і машинне навчання мають вагому частку в сучасних інформаційних технологіях і надають широкий набір інструментів: від експертних систем до нейромереж. Їх реалізація потребує специфічного середовища та відповідного програмного забезпечення. Однією із мов програмування для цього підходить мова «Пролог». В той же час існують серйозні ризики щодо помилок при використання цього забезпечення. Обговорено диференціацію завдань з управління у таких складних соціальнота організаційно-технічних системах як штучний інтелект. В статті надано всебічний аналіз і осмислення значення мови «Пролог» в системі підтримки рішень (DSS) та проведено встановлення його місця в цій агломерації. В зв’язку з цим обґрунтовано необхідність створення DSS нового покоління. В контексті поставленої мети показано перспективність використання DSS для прийняття стратегічних рішень в дедуктивному навчанні в порівнянні з індуктивним. Доведено, що саме такою стратегічною технологією стає DSS. Воно використовує дедуктивне навчання, яке при використанні мови «Пролог» в процесі формування систем штучного інтелекту створює максимальну прозорість і надає обґрунтованість при прийнятті рішень. Акцентовано увагу на тому, чому мова «Пролог» має стати перспективною мовою систем AI/ML. Пропонується також концепція гібридної DSS, що поєднує в собі переваги обох систем. Така система дозволяє приймати рішення на різних рівнях, отримуючи вигоди від систем з індуктивним навчанням на тактичному рівні та дедуктивних систем на стратегічному рівні прийняття рішень.

Стаття присвячена процесу вербалізації нових правил поведінки в сучасному німецькому суспільстві під час пандемії коронавірусу. У статті складено корпус одиниць аналізу, досліджено вибрані одиниці у площині когнітивної семантики, вивчено найпоширеніші шляхи їхнього утворення під час пандемії COVID-19, проаналізовано структуру, семантику, походження та функціонування мовних одиниць у німецькому електронному медіадискурсі. Мовні одиниці дослідження є неологізмами та вербалізують у німецькомовній картині світу такі концептосфери, як: 1) ПРИВАТНА СФЕРА: ДИСТАНЦІЮВАННЯ, ВІТАННЯ / ЕТИКЕТ, ГІГІЄНА, КОНТАКТИ / ВІДВІДУВАННЯ, 2) ПРОФЕСІЙНА СФЕРА (РОБОТА, НАВЧАННЯ): ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ НА РОБОТІ, ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ ПІД ЧАС НАВЧАННЯ, 3) СУСПІЛЬНЕ ЖИТТЯ: БУТТЯ, СИСТЕМИ КОНТРОЛЮ, СТРАТЕГІЯ, ЗАПОБІГАННЯ РОЗПОВСЮДЖЕННЮ ХВОРОБИ. Аналіз показав, що мовні одиниці, які широко використовуються під час пандемії коронавірусу в сучасній Німеччині для позначення нових правил поведінки, утворюються трьома шляхами: 1) шляхом словотвірної номінації, 2) шляхом запозичення; 3) шляхом утворення фразеологічних одиниць. За допомогою словотвірної номінації утворено 68% одиниць аналізу. Під час дослідження нами встановлено, що проаналізовані одиниці утворюються насамперед шляхом словоскладання та є детермінативними композитами. Особливу групу складних слів утворюють так звані гібридні композити, складовою частиною яких обов’язково є запозичення з англійської мови, латинської або грецької. Запозичені номінативні одиниці становлять 20% корпусу. Шляхом первинного утворення фразеологічних одиниць виникло 12% одиниць вивчення. У проаналізованому корпусі наявні концептуальні метафори, що роблять мову експресивною та виразною. Особлива увага в роботі приділяється прагматичним функціям мовних одиниць дослідження в сучасному німецькому медіадискурсі, а саме в електронному журналі Focus. Перспективою майбутніх досліджень може бути контрастивне вивчення вербалізації нових правил поведінки під час пандемії коронавірусу в німецькій та українській мовах.

У статті висвітлюється важливість і актуальність формування єдиного гуманітарного простору країни, який буде сприяти консолідації українського народу, його об’єднанню в умовах посилення зовнішніх загроз, зокрема гібридної агресії з боку Російської Федерації, формуванню загальноукраїнської ідентичності. Підкреслюється, що саме гуманітарні чинники лежать в основі й економічної, і військової безпеки, оскільки, коли нівелюється національна самосвідомість, втрачається власна мова, історія, почуття патріотизму та пошани до рідної держави, то нація та держава приречені на деградацію та вимирання. Серед проблем, що гальмують розвиток гуманітарної політики в Україні, слід виділити: недостатність фінансування (здебільшого культура фінансується за залишковим принципом), недостатній рівень розвитку державного менеджменту, недосконалість законодавчої бази, недостатню ефективність гуманітарної політики на різних рівнях управління, відсутність потужного аналітичного забезпечення галузі, низький рівень матеріально-технічного й кадрового забезпечення тощо. Акцентується увага на необхідності підтримки української мови, культури, збереження та популяризації вітчизняної історико-культурної спадщини, розвитку освіти, науки тощо. Зазначається, що державна мова є потужним безпековим чинником, основними ознаками-проявами якого є утвердження єдиної національної ідентифікації та консолідація українського суспільства на базі єдиного мовно-культурного простору; усвідомлення окремішності, самостійності та самодостатності свої нації-держави. Наголошується на важливості формування ефективної державної інформаційної політики, яка повинна протидіяти інформаційним загрозам із боку Російської Федерації та сприяти побудові у країні потужного демократичного інформаційного суспільства, активному його входженню у світовий інформаційний простір.

Інформаційно-комунікаційне середовище мережі Інтернет розглядається як мультикультурне віртуальне середовище взаємодії носіїв різних мов і культур. Наголошується, що інтернет-простір є гібридним середовищем, яке утворюється за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у результаті інтеграції елементів реального і віртуального життя. У процесі комунікативної взаємодії різних соціальних суб’єктів в інтернет-середовищі формуються ідентифікаційні характеристики користувача. Висвітлено особливості самоідентифікації кіберпокоління у віртуальному інтернет-просторі, зокрема: 1) процес самоідентифікування відбувається синхронно в реальному соціокультурному просторі і віртуальному мультикультурному інтернет-середовищі; 2) у віртуальному інтернет-просторі конструювання образу “Я” може здійснюватися як а) копіювання реальної ідентичності, зокрема національної та громадянської; б) утворення віртуального образу, відмінного від реальної ідентичності, а також як в) поєднання елементів віртуальної і реальної ідентичності в гібридній (за Дж. Сулером) моделі. Звертається увага на те, що можливість створювати різні “Я” образи у віртуальному інтернет-просторі приводить до формування мінливої, гнучкої, динамічної і нестабільної ідентичності. Підкреслюється, що процес самоідентифікації молодих громадян країни поєднується з кризою дитячої ідентичності, яка сформувалася в рамках наявної системи соціальних відносин під впливом батьків, і входженням у віртуальний світ Інтернету, де пропонується нові системи цінностей, норм і правил поведінки. Наведено результати дослідження особливостей самоідентифікування студентської молоді у віртуальному інтернет-середовищі. Встановлено, що переважна частина молоді (62%) презентує в інтернет-середовищі свою реальну національну та громадянську ідентичність, третина – демонструє елементи гібридної моделі ідентичності. Зауважено, що частка молоді, яка створює тільки віртуальний образ “Я” в Інтернеті, не перевищує 1,5%. З’ясовано, що майже 93% респондентів для презентації національної та громадянської ідентичності обирають візуальні форми: використовують символи, кольори, атрибути, фрагменти національного орнаменту тощо. Виявлено, що найбільш прийнятними формами інтернет-комунікації, де виявляється національна та громадянська ідентичність, молоді громадяни країни вважають інтерактивні полілоги, зокрема чати, форуми, коментарі на сторінках соціальних інтернет-мереж, обговорення в блогах та мікроблогах.

Проведене дослідження Kiezdeutsch (кицдойч)як соціоетнолекта сучасної німецької мови, що представляє собою поєднання елементів мови іммігрантів і німецького молодіжного сленгу, в контексті німецькомовного медіадискурс. Медіадискурс включає в себе як письмові, так і усні форми дискурсу, що реалізуються в рамках масової комунікації, комедійні шоу, ток-шоу, поп-музика та ін. Проводиться відмінність між двома категоріями, що описують аспекти критики і наслідування мови та культури іммігрантів: стилізовані варіанти і власне кіцдойч (по Х. Візе[2]). До особливостей Kiezdeutsch відноситься широке використання лексем рідної мови іммігрантів (перш за все, турецького і арабського), гібридні лексеми, різні сугестивна, емоційно насичені вираження, неправильний порядок слів у розповідному реченні з фінітним дієсловом на першому місці (замість другого) і різні види клітізаціі, наприклад, мономорфемние форми, утворені шляхом асиміляції і злиття предикативних одиниць. Аналіз матеріалу показав, що в сучасній німецькій масмедіа існують негативна, нейтральна і позитивна типізації іммігрантів. Негативна типізація включає в себе негативну стереотипизацию і негативну стигматизацію, тобто приписування іноземцям певних рольових кліше і соціокультурних стереотипів, які розглядається німецьким суспільством як деградація. При позитивному або нейтральному прийнятті елементів культури і мови іммігрантів кіцдойч розцінюється як явище, здатне впливати на мовну свідомість молоді і вимагає серйозної уваги і дослідження [7].

У статті в рамках когнітивно-дискурсивної парадигми робиться спроба визначити категорії інтертекстуальності й інтердискурсивності й дослідити їх зв’язок із феноменом жанрової гібридизації. Обидві категорії беруть початок від ідей М. Бахтіна про діалогічність текстів і гетероглосію. Однак, як показав аналіз літератури, поняття «діалогічність», «інтертекстуальність» і «інтердискурсивність» істотно розрізняються. З одного боку, діалогічність розглядається як загальний принцип використання мови, дискурсу й пізнання, як вроджена здатність брати участь в діалозі. З іншого боку, інтердискурсивність у найзагальніших рисах розуміється як соціально значуще мовне явище, що фокусується на діалогічних відносинах між різними лінгвістичними нормами, які пов’язані з певними соціальними тенденціями або ідеологією, відбиваються в елементах жанрів, дискурсів і стилів і виражаються зо допомогою певних мовних форм, включаючи лексичні одиниці, синтаксичну структуру речень і просодію. А інтертекстуальність – це поняття, яке означає загальну властивість текстів, що знаходить своє вираження в наявності між ними певних зв’язків, за допомогою яких тексти можуть імпліцитно або експліцитно посилатися один на одного. Таким чином, як видно з наведених визначень, ці категорії хоча й близькі в концептуальному плані, розрізняються насамперед на рівні абстракції. Також примітно, що через зростаючу роль інформаційних технологій і мультимедіа в усіх сферах сучасного людського життя інтердискурсивність і реконтекстуалізація певних соціальних практик у нових соціальних і культурних контекстах часто приводить до виникнення гібридних жанрів не тільки в писемному мовленні, а й у живому спілкуванні. Мало того, жанрова гібридизація часто простежується також у мистецтві, рекламі й кінематографі, що дозволяє аналітикам проводити мультимодальний аналіз дискурсу.

<pre><strong><em>The aim of the research.</em></strong><em> To demonstrate the need for the use of innovative, conceptual hybrid learning complexes in the Ukrainian language in the media of Professor Oleksandra Serbenska in Ukrainian universities, which include printed educational manuals, workshops, reference books, dictionaries, lecture texts, and electronic teaching and learning tools that correspond to modern European requirements for the structure, content of educational and methodological literature of higher education institutions for the training of journalist students.</em></pre><pre><strong><em>Research methodology.</em></strong><em> An important component of the qualitative training of future journalists is to provide students with complexes of educational, methodical printed and electronic means that contribute to the intensification of learning, to improve its methods, forms, which contribute to the implementation of the idea of a «hybrid» comprehensive educational and methodological support of teaching Ukrainian language in mass media Honored Professor of Lviv Ivan Franko National University Olexandra Serbenska. Well-known all over Ukraine, many-circulation, four-times reedited printed and electronic, educational and methodical means of studying the Ukrainian language are analyzed.</em></pre><pre><strong><em>Results.</em></strong><em> Prof. Оlexandra Serbenska’s educational and methodological works are differentiated into two types: printed and electronic. Printed works are divided into the following types: manuals, workshops, reference books, guidelines, curricula; electronic teaching aids are also divided into: local (accessible in virtual studying environment), and remote, accessible on the Internet.</em></pre><pre><em>It is confirmed that the educational books authored, co-authored or made under the leadership of Professor Оlexandra Serbenska embody a competent approach to the study of the Ukrainian language in the media, take into account the specifics of professional journalistic activity, have examples of materials of modern mass media, contain practical direction to improve language skills by future journalists. Particular attention is paid to different stages of professional activity in accordance with the educational and qualification characteristics of competencies, increased attention to independent, creative work with an emphasis on providing a culture of language, broadcasting on the radio, television.</em></pre><pre><strong><em>Novelty.</em></strong><em> The complex, conceptual, innovative, «hybrid» character of the printed and electronic educational-methodical works of professor Оlexandra Serbenska is revealed, which meets the requirements of modern European standards of preparation of students of the university.</em></pre><pre><strong><em>Practical meaning</em></strong><em>. Dissemination in Ukraine in the educational process of universities, during the independent work of students of innovative experience of scientific collectives under the guidance of Professor Oleksandra Serbenska which is fixed in hybrid complexes containing published manuals, workshops, dictionaries, reference books, methodical instructions, educational programs and educational means of learning, improvement of the Ukrainian language will have a great impact on the quality, performance of students’ knowledge in accordance with European requirements.</em></pre><pre><strong><em>Key words:</em></strong><em> «hybrid», «mixed» educational complexes, printed, electronic educational tools, Ukrainian.</em></pre>

У статті детально розглянуто проблему інформаційної війни Росії проти Україні. Розкрито суть інформаційної війни, її трактування в межах різних підходів. На основі використання історичного, системного та структурно-функціональних методів з’ясовано основні недоліки інформаційної сфери України; виокремлено головні механізми її захисту. Серед механізмів протидії інформаційній війні Росії проти України виокремлено дві групи – нормативно-правові та інституційні. До першої групи відносяться законодавчі акти України, серед яких провідну роль у протидії інформаційній агресії Росії відіграє Доктрина інформаційної безпеки України. Серед другої групи механізмів виділяються державні й недержавні інституції, діяльність яких спрямовано на формування та реалізацію інформаційної безпеки України, а також міжнародні структури, діяльність яких націлено на нейтралізацію інформаційного впливу з боку Росії. Серед вітчизняних інституційних механізмів протидії російському інформаційному наступу важливе місце відведено Міністерству інформаційної політики України, Раді національної безпеки та оборони України, кіберполіції й ін.Значну увагу звернуто на такі механізми протидії інформаційній війні Росії проти України, як заборона російських сайтів та соціальних мереж, а також запровадження квот на українську мову у мас-медіа. Зазначено, що дії України щодо нейтралізації інформаційних загроз з боку Росії потрібно здійснювати на різних рівнях – геополітичному, ресурсному, громадськості.У ході проведеного дослідження сформовано рекомендації щодо протистояння інформаційній війні. Проведено аналіз факторів інформаційних впливів і протидії інформаційній зброї, у результаті чого вказано низку можливих дій для реалізації протидії російській інформаційній ескалації в Україні з метою створення гідної й адекватної відповіді на інформаційні виклики сучасності.Зараз уже зрозуміло, що інформаційна боротьба стає тим фактором, що впливає на саму війну, її початок, хід і результат. Це підтверджується агресією Росії проти України. Тому досить актуальною проблемою безпеки України є розробка концепції захисту системи інформаційно-аналітичного забезпечення завдань інформаційної боротьби.

У статті розглянуто дилогію відомої американської письменниці китайського походження Гіш Джен, де вона на прикладі двох поколінь китайських іміґрантів простежує їхні складності на шляху до асиміляції в американському суспільстві, пов’язані з проблемами із самоідентифікацією і вибором життєвих пріоритетів. Метою статті є виявити відмінності у підходах представників двох поколінь до ціннісних орієнтацій та вплив і взаємопроникнення китайської й американської культур на формування гібридної особистості. Дослідницька методика. У статті використано системний підхід з опертям на культурно-історичний та біографічний методи. Результати. З’ясована своєрідність романів дилогії, в яких порушені важливі для іміґрантів проблеми самоідентифікації і вростання в ґрунт нової батьківщини, знаходження в ній свого місця без розриву з історичною батьківщиною. Наукова новизна. Стаття присвячена творчості ще недостатньо дослідженої китайської письменниці, яка торкається болісних тем американського суспільства. Практична цінність. Стаття може слугувати базою для подальшого вивчення творчості транскультурних авторів, більш глибокого ознайомлення з їхньою поетикою в теоретичному та перекладознавчому аспектах.

The purpose of the article is to perform the comparative analysis of case government (rekcja) of Polish and Ukrainian verbal nouns. The fulfilment of this purpose requires describing the status of verbal nouns in linguistics, clarifying the terminological apparatus, proving the verbal nature of these formations, comparing case government in Polish and Ukrainian, in particular, due to the existence of categories of transitivity and valence as well as establishing common and distinctive features.Methods. The application of the comparative and typological method allows to compare the semantic and syntactic features of verbal nouns of two related languages. Methods of deduction and induction were used to systematize, describe and generalize the identified features and differences.Results. Verb nouns ending with -nie, -cie // -ння, ття possess a pronounced verbal nature, as evidenced by the preservation of the case government, namely: the form of the governed noun dependent on the verbal noun denotes the object to express certain syntactic relations like the one dependent on the verb. The case government of verb nouns ending with -nie, -cie // -ння, ття is expressed by the categories of transitivity and valence. At the level of syntagmatics, the semantics of transitive / intransitive action of verbal nouns affects their compatibility and becomes a defining feature for distinguishing components of the semantic paradigm of a polysemous verbal noun. VNs generally have the same valence as the root verb (with or without a preposition), but there are a number of differences, particularly in prepositional government. In contrast to Ukrainian, a number of Polish verbs can be used with an object in the form of a verbal noun due to the fact that Poles perceive the world more ‘object-based’, and Ukrainians have an organic ability to see life in dynamics, movement and convey it using verbs.Conclusions. Hybrid parts of language are a little-studied and relevant aspect in modern linguistic research, in particular in the context of structural and semantic differences against the background of Slavic languages. Verbal nouns are a clear example of hybridity as they combine categories typical for different classes of words, such as verbal grammatical categories of aspect, voice, mood, and transitivity / intransitivity as opposed to noun categories of gender and case.Key words: valence, transitivity / intransitivity, case government, semantics. Метою статті є зіставний аналіз сполучуваності (рекції) польських та українських дієслівних іменників. Реалізація поставленої мети передбачає опис статусу дієслівних іменників у мовознавстві, вияснення термінологічного апарату, дове-дення дієслівного характеру цих утворень, порівняння дієслівної рекції у польській та українській мові, зокрема завдяки наявності категорій перехідності та валентності, встановленню спільних та відмінних ознак.Методи. Застосування зіставно-типологічного методу дало змогу порівняти семантико-синтаксичні особливості дієслів-них іменників двох споріднених мов. З метою систематизації, опису та узагальнення виявлених особливостей та відмінностей використовувалися методи дедукції та індукції.Результати. Дієслівні іменники на -nie, -cie // -ння, ття мають виражений дієслівний характер, про що свідчить зокрема і збереження дієслівної рекції, а саме: залежна від дієслівного іменника форма керованого іменника позначає об’єкт, як і при дієслові для вираження певних синтаксичних відношень. Рекція дієслівних іменників на -nie, -cie // -ння, ття виражається за допомогою категорії перехідності та валентності. Семантика перехідності / неперехідності дії віддієслівних іменників на рівні синтагматики впливає на їх сполучуваність і стає диференційною ознакою розрізнення компонентів семантичної парадигми багатозначного віддієслівного іменника. ДІ здебільшого мають таку саму валентність, як і твірне дієслово (з прийменником чи без), проте є ряд відмінностей, зокрема в прийменниковому керуванні. Низка польських дієслів може вживатися з додатком у формі дієслівного іменника, на відміну від української мови, що пов’язане з тим, що поляки сприймають світ більш ‘опред-мечено’, а українці мають органічну здатність бачити життя в динаміці, русі й передавати це дієсловом.Висновки. Малодослідженим та актуальним аспектом у сучасних мовознавчих дослідженнях є гібридні частини мови, зокрема в контексті структурно-семантичних відмінностей на тлі слов'янських мов. Дієслівні іменники є яскравим прикладом гібридності, оскільки поєднують у собі категорії, характерні різним класам слів, як наприклад, дієслівні граматичні категорії виду, стану та способу протиставляються іменниковим категоріям роду та відмінка.Ключові слова: валентність, перехідність / неперехідність, дієслівне керування, семантика.

Стаття присвячена аналізу сучасних мовно-культурних процесів в Україні, підвищенню їхнього впливу на інформаційних простір. Розглянуто погляди основних політичних гравців (учасників другого туру виборів Президента України у 2019 р. : П. Порошенка та В. Зеленського, партії «Слуга народу», яка перемогла на парламентських виборах і сформувала монобільшість у Верховній Раді) на етнополітичний розвиток країни. Висловлено застереження, що етнонаціональна політика президента В. Зеленського, задекларована як курс на своєрідне зшивання «двокультурної» України, за умов турборежиму може спричинити конфлікти і порушення прав людини. Окреслено основні проблеми державної етнонаціональної політики на тлі російської збройної агресії, анексії автономної республіки Крим, які є складовою гібридної війни проти України. Зазначено важливість проведення перепису населення, оскільки статистика 2001 р. не дає реального уявлення про склад, ідентичність та інтереси складових етнонаціональної структури суспільства. Національний інформаційний простір аналізується у трьох його складових: загальнодержавному, регіональному та місцевому. Показано важливість врахування етнічного складу населення в ході утворення об’єднаних територіальних громад та укрупнення районів під час адміністративно-територіальної реформи. Інформаційний простір повинен враховувати інтереси національних меншин, водночас повинен мати чіткий україноцентричний зміст. Висвітлено перші результати українізації інформаційного простору шляхом квотування державної мови в теле- та радіопросторі. Наголошено, що одним із засобів українізації громадянського суспільства може стати використання мов національних меншин. Як приклад, наведено заходи мовами національних меншин щодо боротьби з вірусом Covid 19. Проаналізовано застереження окремих національних меншин щодо виконання статті 7 закону «Про освіту». Висловлено низку практичних пропозицій щодо подальшого корегування мовно-культурних процесів у контексті євроатлантичної інтеграції та українізації національно-інформаційного простору, підвищення ефективності гуманітарної політики.

З’ясовується сутність, принципи, функції та особливості менеджменту інформаційної діяльності в умовах інформатизації і глобалізації сучасного світу, ескалації окупаційно-гібридної війни Росії проти України як геополітичного реваншу, аналізуються її цілі, форми та методи щодо протидії дезінформації українського суспільства. На основі теорії інформаційного менеджменту, нормативно-правових документів, з урахуванням праць В. Бебика, В. Горбуліна, О. Матвієнко, Д. Дубова, О. Золотаря, І. Кресіної, В. Лизанчука, Є. Магди, Я. Малик, Є. Мануйлова, Ю. Палеха, М. Тимошика та ін. розглянуто методологічний інструментарій вироблення та реалізації єдиної і дійової державної політики в рамках національного та світового інформаційного простору, основоположні принципи, методи та засоби управління інформаційним процесом на загальнонаціональному, регіональному та місцевому рівнях з метою якісного, своєчасного, достовірного і ефективного інформування населення України, включаючи тимчасово окуповані території, а також зарубіжний світ. Звернуто увагу на менеджмент інформаційної безпеки, зокрема «кібербезпеки» – захисту комп’ютерних систем від вірусів і хакерських атак, на забезпечення захищеності систем продукування, обробки і зберігання інформації, її конфіденційності. Значне місце відведено висвітленню діяльності новоствореного Центру протидії дезінформації в умовах активної фази російської окупаційно-гібридної війни, політики «керованого хаосу» в Україні з метою розмивання української ідентичності, почуття нації та народу, консервації стереотипів «молодшого брата», меншовартості та вторинності українців, домінування російської мови, культури та традицій. Обґрунтовано необхідність підвищення ролі традиційних та інноваційних інформаційних технологій, зокрема комп’ютерних і телекомунікаційних на тлі цифровізації країни, удосконалення способів перевірки правдивості інформації, боротьби з інформаційними фейками, кібернетичним тероризмом у державних і комунальних засобах масової інформації, у соціальних мережах та Інтернет. Сформульовано низку пропозицій щодо подальших наукових досліджень у сфері інформаційного менеджменту, підвищення його значення в захисті національного інформаційного простору, розвінчування інформаційно-психологічних маніпуляцій російської пропаганди та її агентури в Україні.

The article deals with different approaches to identify the notions of verbal nouns. The main attention is given to the terms for the nomination of the verbal nouns and their classification. Verbal nouns are a clear example of hybridity as they combine categories typical for different classes of words. The verb nature of these formation is proved by the grammatical categories of aspect and number. Thus, two types of verb nouns are distinguished: predicate nouns, which are used only in the singular and imitate aspectual semantics, and subject nouns, which accordingly lose their aspect and can be used in the plural, they are divided into several semantic subtypes: terms, mode of action, condition, etc. The results of this comparison with examples from the modern Ukrainian and Polish literature are presented in the article, in particular regarding new formed examples, which are used in the Internet space.

Актуальність розвідки зумовлена сучасною соціокультурною ситуацією у світі, яка неминуче екстраполюється на освітній вимір і диктує свої норми та вимоги, визначає стратегічну скерованість навчання, задає вектор навчальних та учбово-виховних процесів, окреслює пріоритетні напрями розвитку освіти загалом. Проаналізовано механізми втілення пост- та метамодерністських ідей в сучасній освітній парадигмі. Закцентовано на активній тенденції поширення цих ідей у сучасних освітніх системах, яка проявляє себе в стихійній трансформації основних компонентів навчального процесу, оновленні педагогічного тезаурусу, появі нових змішаних / гібридних форм навчання та дидактичних теорій З’ясовано, що виражена залученість пост та метамодерністських концептуальних підходів формує фон / background усієї інноваційної діяльності всього освітнього простору. Підкреслено наскільки непростим завданням постає ініціювання діалогу між традицією та інновацією для синтезу якісно нових освітніх продуктів. Наголошено на важливості поєднання класичних підходів як певної освітньої матриці з передовими методами та інформаційно-комунікаційними технологіями в моделі змішаного навчання при вивченні іноземної мови за професійним спрямуванням. Проаналізовано новітній освітній контент крізь призму концептуальних істин пост- та метамодернізму, які виражають себе в категоріях плюралізму, індивідуалізму, мультикультурності, інтерактивності, еклектичності, деконструкції, множинності, відкритості, гетерогенності, діалогу, інакшості, осциляції та ін. Спрогнозовано, що кореляція традицій та інновацій розширить розмаїття та інструментарій навчального репозитарію, дасть можливість рекомбінувати освітні функції, створити індивідуальні навчальні траєкторії в умовах змішаного типу навчання.

У статті проаналізовано публіцистичні праці другої половини ХІХ – початку ХХ ст., присвячені найважливішим проблемам національно-культурного руху українців Галичини. Метою статті є роз­кри­ти погляди переважно лідерів цього руху на найбільш актуальні питання українського куль­турного жит­тя краю та прослідкувати за трансформацією національно-культурного руху українців Галичини у національно-визвольний. За допомогою джерелознавчої критики ми спробували з’ясувати об’єктивно-суб’єктивний інформаційний потенціал публіцистичних праць українських, польських та російських гро­мадсько-культурних діячів та політиків, що дозволило зробити реконструкцію різних аспектів націо­нально-культурного руху українців Галичини впродовж другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Герменев­тика, як мистецтво правильно розуміти мову іншої людини, зокрема писемний текст, мала також важливе значення для аналізу творів учасників національно-культурного руху. Нам вдалося вста­новити, що наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. простежується стійка тенденція до політизації україн­ського націо­нально-культурного руху та трансформації його у національно-визвольний. Це позначилася на творах громадських діячів цього часу (Юліана Бачинського, Леона Василевського, Станісла­ва Людке­ви­ча, Івана Труша, Івана Франка та інших), де акцентується на тому, що тільки політична самостійність українців може стати передумовою до вирішення найнагальніших проблем, у тому числі культурного характеру. Такий світоглядний підхід має важливе суспільне значення в умовах сучасної гібридної російсько-української війни, коли боротьба за українську державність триває. Ключові слова: Галичина, національно-культурний рух, публіцистичні праці, громадське това­риство, політична самостійність.

У статті визначено політичну рекламістику та пропаганду як технології впливу на громадську думку. Акцентовано увагу на тому, що громадська думка впливає на визнання легітимності влади, визначає результати електоральних кампаній і напрямки реалізації публічної політики. Відзначено особливості формування громадської думки у перехідному суспільстві, роль комунікативних технологій під час електоральних змагань та у процесі вироблення та реалізації публічної політики. У вітчизняному політичному контексті вони зумовлені станом «гібридної», або «дифузної» війни, а також переходом від панівної ролі традиційних мас-медіа (телебачення, радіо, преса, кіноіндустрія та книговидання) до інтернет-комунікацій. Особливо активно розвиваються комунікативні технології у соціальних мережах. Наведено визначення політичної реклами як комунікативної технології впливу на громадську думку. Визначено, що пропаганда спирається на індоктринацію як специфічний механізм тотального впливу на громадську думку через освіту. Обґрунтовано медіатизацію політики як важливий чинник формування громадської думки за допомогою комунікативних технологій. Роль політичної рекламістики та пропаганди у процесі формування громадської думки прявляється у: 1) персоніфікації соціальних та економічних проблем; 2) акцентуванні уваги громадськості на лініях суспільного поділу (проблемах мови, культури, історичної спадщини); 3) спрощенні соціальних, політичних, економічних і культурних проблем, які використовуються для реклами одних політиків та антиреклами інших. Акцентовано увагу на тому, що політична реклама та пропаганда належать до комунікативних технологій формування громадської думки, але реклама – маркетингова технологія, а пропаганда – не маркетингова. Визначено фактори впливу на громадську думку: 1) рівень довіри до джерела повідомлення; 2) відповідність повідомлення порядку денному суспільства; 3) правильно визначену цільову аудиторію. Досліджено спільні риси політичної рекламістики та пропаганди, з’ясовано їх відмінності.

Усталене розуміння поняття “народовладдя” як належності всієї повно ти влади в межах території держави народові нині вже вимагає, як видається, врахування викликів глобалізації та масової міграції. Глобалізація, яка сприяє розмиванню етнокультурної ідентичності, загалом не знищує етнічного чинника, не спричиняє повної уніфікації соціокультурної сфери. Одним із перспективних варіантів забезпечення міжкультурного діалогу, вирішення правових протиріч та досягнення взаєморозуміння в умовах подекуди вимушеного співіснування носіїв різноманітних етнокультурних ментальностей, є ідея та політико-правова концепція мультикультуралізму. Метою статті є філософсько-правовий і загальнотеоретичний аналіз природи та різновидів мультикультуралізму крізь призму проблеми забезпечення прав національних меншин. Важливим практичним моментом є загальна спрямованість комунітаризму на захист прав етнічних, конфесійних та інших меншин, що до певної міри зближує комунітаризм із мультикультуралізмом. Водночас еволюція позиції частини лібералів від неприйняття до схвалення правової політики мультикультуралізму є результатом впливу комунітарної парадигми та наочним доказом синтезу й конвергенції обох філософських напрямів і появи нового концептуально модифікованого політико-правового “гібриду” – ліберального комунітаризму. Наголошено на тому, що за аналогією із “сімейством лібералізмів” можна вести мову про “сімейство мультикультуралізмів”, маючи на увазі неможливість (а ймовірно, й недоцільність) створення єдиної для всього глобального соціуму концепції мультикультуралізму. Як діахронно, так і географічно соціальні відмінності можуть бути дуже суттєвими. Мультикультуралізм як політико-правова концепція і як правова політика може бути ефективним лише щодо конкретної держави в конкретно-історичних умовах. У зв’язку з цим надзвичайно важливим є питання щодо вибору тієї чи іншої моделі, або ж навіть унікального локального варіанта мультикультуралізму. Поняття мультикультуралізму не може використовуватися для опису емпіричної соціальної реальності відокремлено від нормативного підходу. Розрізнення дескриптивного/нормативного у мультикультуралізмі є вираженням класичної дихотомії сущого/належного, яка є однією з базових категоріальних пар для філософії права та моралі. Схематично аналізовану категорію можна означити 1) як ідею (належ не, повинне) і 2) як втілення цієї ідеї (суще). Отже, є ідея “мультикультуралізму” і, відповідно, є соціальна реальність, яка до певної міри є втіленням цієї ідеї в життя. Під таким кутом зору про дескриптивний підхід варто говорити лише у контексті втілення нормативного підходу, але жодним чином не окремо чи навіть у сукупності з останнім. Зі свого боку необхідність уваги до нормативних аспектів мультикультуралізму, до “правового мультикультуралізму” викликає потребу спеціальних досліджень у межах правничих дисциплін, насамперед – філософії права.

In the article, Serhiy Zhadan’s play “Bread Armistice” is considered from the standpoint of postcolonial criticism as a metaphorical illustration of the blurred identity that manifested itself during the war in eastern Ukraine, which began in 2014.Purpose: to analyze the text of the play to reflect the painful points of identity of modern Ukrainian society and the artistic resources of its future construction, to fit the analyzed text of Serhiy Zhadan into broader global and domestic humanitarian contexts.Methods. The leading methodology is postcolonial critique, which in combination with the traditional analysis of artistic text and aesthetic practices allows us to talk about the artistic construction of a new postwar Ukrainian identity, taking into account the world humanitarian experience of the XXI century and its Ukrainian contexts. Results. Contemporary Ukrainian artists, through their artistic practices, are actively involved in the process of reflecting the cracks and fissures of Ukrainian civic identity and are involved in the analysis of the causes and consequences of internal identification crises. Most of them successfully combine creativity and social activities aimed at building a real, not a fictitious civil dialogue about meanings and values, and not about money and propaganda, and Serhiy Zhadan belongs to this cohort. Being a native of the Ukrainian East, through his own work he resists active attempts to split Ukraine humanitarianly into West and East (or West, East and Center) and implements artistic attempts to switch the conversation of intellectuals from the discourse of division (they) to the discourse of self-identification, – complex, heterogeneous, with different previous experience, which should not be shared if it is reflected and spoken). In various art projections, the artist analyzes various aspects of the crisis of Ukrainian identity, with which neither the official Ukrainian government nor the public and media spheres worked, as well as the specifics of its front lines: the result was a complete disorientation of many “little people” in geoculture, modern geopolitics identification of own affiliation / non-affiliation. Serhiy Zhadan contrasts the artificial East cultural concept of Donbass with the Ukrainian East marker in the play (with an emphasis on the Ukrainianness of this territory, not on its geographical coordinates), thus creating a futurological projection of the future national-civil dialogue. The artist deliberately offers in his register of protagonists decentralized “little people”, that is, mostly those in whom Ukrainians can recognize themselves and with whom Ukrainians can identify themselves – “non-heroes” who must gradually learn the values of liberal democracy and realize their own, subjective responsibility for their choice – that is, to learn to be involved in the fate of their country through the identification of belonging to it. The artist models a vision of how the scattered fragments of the old Ukrainian identity should be directed not to fictitious centers, but carefully collected and, taking into account the reflection of all our internal crises, involved in the positive construction of a new Ukrainian identity.Conclusions. The author of the play “Bread Armistice” Serhiy Zhadan through artistic modelling of the mutilated Ukrainian identity in the temporarily occupied territories of Ukraine joins an important and promising intellectual discussion on the strategic priorities of Ukrainian society after deoccupation, formats of future social dialogue and avoidance of uncertainty and reciprocity. formation of post-war Ukrainian identity.Key words: geoculture, postcolonial discourse, hybrid war, identity, frontier, identity crises. У статті п’єсу Сергія Жадана «Хлібне перемир’я» розглянуто з позицій постколоніальної критики як метафоричну ілю-страцію розмитої української ідентичності, яка рельєфно проявилася під час війни на Сході України, розпочатої 2014 року. Мета: шляхом аналізу тексту п’єсивідрефлектувати закладені в ній больові точки ідентичності сучасного українського суспільства та художні ресурси її майбутнього конструювання, вписати аналізований текст Сергія Жадана у ширші світові та внутрішні гуманітарні контексти. Методи. Провідною методологією є постколоніальна критика, яка у сполученні із традиційним аналізом художнього тек-сту й естетичних практик дозволяє вести мову про художнє конструювання нової повоєнної української ідентичності з урахуванням світового гуманітарного досвіду ХХІ століття та його українських контекстів. Результати. Сучасні українські митці через свої художні практики активно задіяні у процеси рефлектування розламів і тріщин української громадянської ідентичності та долучаються до аналізу причин і наслідків внутрішніх ідентифікаційних криз. Більшість із них успішно сполучають творчість та суспільну діяльність, спрямовану на розбудову реального, а не фіктивного громадянського діалогу про смисли і цінності, а не про гроші та пропаганду, і Сергій Жадан належить саме до цієї когорти. Будучи сам виходцем з українського Сходу, він через власну творчість протистоїть активним спробам гуманітарного розколювання України на Захід і Схід (або Захід, Схід і Центр) і реалізує художні спроби переключити розмову інтелектуалів з дискурсу розділення (вони/ми) на дискурс самоідентифікації (лише ми – складні, неоднорідні, з різним попереднім досвідом, який не має розділяти, якщо буде відрефлектованим та проговореним). У різних художніх проєкціях митець аналізує різноманітні аспекти кризи української ідентичності, з якими не працювали ані офіційна українська влада, ані публічна та медійна сфери, а також специфіку її фронтирних зон: наслідком стала повна дезорієнтованість великої кількості «маленьких людей» у геокультурі, сучасній геополітиці та ідентифікації власної приналежності/неприналежності. Штучному геокультурному концепту «Донбас» Сергій Жадан протиставляє у п’єсі маркер український Схід (причому з акцентом саме на українськості цієї території, а не на її географічних координатах), відтак створює футурологічну проєкцію майбутнього національно-громадянського діалогу. Митець свідомо пропонує у регістрі свої дійових осіб саме децентрованих «маленьких» людей, тобто переважно тих, в кому можуть впізнати себе і з ким можуть ідентифікувати себе українці – «не-герої», які мають поступово навчитися цінностям ліберальної демократії та усвідомлювати власну, суб’єктну відповідальність за свій вибір – тобто навчи-тися причетності до долі своєї країни через ідентифікацію приналежності до неї. Митець моделює візію того, як розпорошені уламки української ідентичності різних часів та епох мають бути скерованими не до фіктивних центрів, а дбайливо зібрані та, з урахуванням рефлексії усіх наших внутрішніх криз, долучені до позитивного конструювання нової української ідентичності.Висновки. Автор п’єси «Хлібне перемир’я» Сергій Жадан через художнє моделювання понівеченої української ідентичності на тимчасово окупованих територіях України включається у важливу та перспективну інтелектуальну дискусію щодо стратегічних пріоритетів українського суспільства після деокупації, форматів майбутнього суспільного діалогу та уникнення зон невизначеності та взаємного несприйняття у формуванні повоєнної української ідентичності. Ключові слова: геокультура, постколоніальний дискурс, гібридна війна, ідентичність, фронтир, кризи ідентичності

Будь-яка, навіть найефективніша, логічно обґрунтована і корисна інновація (чи то теорія геліоцентризму Коперника або «походження видів» Дарвіна), якщо вона суперечить існуючій на даний момент догмі, приречена на ірраціональний скепсис, тривале і навмисне замовчування, обумовлене специфікою суспільних процесів і включеність людської психіки в ці процеси.Томас Семюел Кун Існуюча система освіти перестала влаштовувати практично всі держави світу і піддається активному реформуванню в наші дні. Перспективним напрямом використання в навчальному процесі є нова інформаційна технологія, яка дістала назву хмарні обчислення (Cloud computing). Концепція хмарних обчислень стала результатом еволюційного розвитку інформаційних технологій за останні десятиліття.Без сумніву, результати досліджень російських вчених: А. П. Єршова, В. П. Зінченка, М. М. Моісєєва, В. М. Монахова, В. С. Лєдньова, М. П. Лапчика та ін.; українських вчених В. Ю. Бикова, В. М. Глушкова, М. І. Жалдака, В. С. Михалевича, Ю. І. Машбиця та ін.; учених Білорусії Ю. О. Бикадорова, А. Т. Кузнєцова, І. О. Новик, А. І. Павловського та ін.; учених інших країн суттєво вплинули на становлення та розвиток сучасних інформаційних технологій навчання [1], [2], але в організації освітнього процесу виникають нові парадигми, наприклад, хмарні обчислення. За оцінками аналітиків Гартнер груп (Gartner Group) хмарні обчислення вважаються найбільш перспективною стратегічною технологією майбутнього, прогнозується міграція більшої частини інформаційних технологій в хмари на протязі найближчих 5–7 років [17].Згідно з офіційним визначенням Національного інституту стандартів і технологій США (NIST), хмарні обчислення – це система надання користувачеві повсюдного і зручного мережевого доступу до загального пулу інформаційних ресурсів (мереж, серверів, систем зберігання даних, додатків і сервісів), які можуть бути швидко надані та гнучко налаштовані на його потреби з мінімальними управлінськими зусиллями і необхідністю взаємодії з провайдером послуг (сервіс-провайдером) [18].У США в університетах функціонують віртуальні обчислювальні лабораторії (VCL, virtual computing lab), які створюються в хмарах для обслуговування навчального та дослідницьких процесів. В Південній Кореї запущена програма заміни паперових підручників для середньої школи на електронні, які зберігаються в хмарі і доступні з будь-якого пристрою, який може бути під’єднаний до Інтернету. В Росії з 2008 року при Російській академії наук функціонує програма «Університетський кластер», в якій задіяно 70 університетів та дослідних інститутів [3], в якій передбачається використання хмарних технологій та створення web-орієнтованих лабораторій (хабів) в конкретних предметних галузях для надання принципово нових можливостей передавання різноманітних інформаційних матеріалів: лекцій, семінарів, лабораторних робіт і т. п. Є досвід певних російських вузів з використання цих технологій, зокрема в Московському економіко-статистичному інституті вся інфраструктура переводиться на хмарні технології, а в навчальних програмах включені дисципліни з навчання технологій.На сьогодні в Україні теж почалося створення національної освітньої інформаційної мережі на основі концепції хмарних обчислень в рамках національного проекту «Відкритий світ», який планується здійснити протягом 2010-2014 рр. Відповідно до наказу Міністерства освіти та науки України від 23.02.2010 р. №139 «Про дистанційне моніторингове дослідження рівня сформованості у випускників загальноосвітніх навчальних закладів навичок використання інформаційно-комунікаційних технологій у практичній діяльності» у 2010 році було вперше проведено дистанційне моніторингове дослідження з метою отримання об’єктивних відомостей про стан інформатичної освіти та розроблення стратегії її подальшого розвитку. Для цих цілей було обрано портал (приклад гібридної хмари), створений на основі платформи Microsoft Azure [4].Як показує зарубіжний досвід [8], [11], [12], [14], [15], вирішити названі проблеми можна шляхом впровадження в навчальний процес хмарних обчислень. У вищих навчальних закладах України розроблена «Програма інформатизації і комп’ютеризації навчального процесу» [1, 166]. Але, проаналізувавши стан впровадження у ВНЗ хмарних технологій, можна зробити однозначний висновок про недостатню висвітленість цього питання в літературних та Інтернет-джерелах [1], [7].Переважна більшість навчальних закладів лише починає впроваджувати хмарні технології в навчальний процес та включати відповідні дисципліни для їх вивчення. Аналіз педагогічних праць виявив недостатнє дослідження питання використання хмарних обчислень у навчальному процесі. Цілком очевидно, що інтеграція хмарних сервісів в освіту сьогодні є актуальним предметом для досліджень.Для навчальних закладів все більшого значення набуває інформаційне наповнення та функціональність систем управління віртуальним навчальним середовищем (VLE, virtual learning environment). Не існує чіткого визначення VLE-систем, та й в самих системах в міру їх заглиблення в Інтернет постійно удосконалюються наявні і з’являються нові інструменти (блоги, wiki-ресурси). VLE-системи критикують в основному за слабкі можливості генерації та зберігання створюваного користувачами контенту і низький рівень інтеграції з соціальними мережами.Існує кілька полярних підходів до способів надання освіти за допомогою сучасних інформаційно-комунікаційних технологій та інформаційних ресурсів. З одного боку – навчальні заклади з віртуальним навчальним середовищем VLE, а з іншого – персональне навчальне середовище, створене з Web 2.0 сайтів та кероване учнями. Але варто звернути увагу на нову модель, що може зруйнувати обидва наявні підходи. Сервіси «Google Apps для навчальних закладів» та «Microsoft Live@edu» включають в себе широкий набір інструментів, які можна налаштувати згідно потреб користувача. Описувані системи розміщуються в так званій «обчислювальній хмарі» або просто «хмарі».Хмара – це не просто новий модний термін, що застосовується для опису Інтернет-технологій віддаленого зберігання даних. Обчислювальна хмара – це мережа, що складається з численної кількості серверів, розподілених в дата-центрах усього світу, де зберігаються безліч копій. За допомогою такої масштабної розподіленої системи здійснюється швидке опрацювання пошукових запитів, а система є надзвичайно відмовостійка. Система побудована так, що після закінчення тривалого періоду при потребі можна провести заміну окремих серверів без зниження загальної продуктивності системи. Google, Microsoft, Amazon, IBM, HP і NEC та інші, мають високошвидкісні розподілені комп’ютерні мережі та забезпечують загальнодоступність інформаційних ресурсів.Хмара може означати як програмне забезпечення, так і інфраструктуру. Незалежно від того, є сервіс програмним чи апаратним, необхідно мати критерій, для допомоги визначення, чи є даний сервіс хмарним. Його можна сформулювати так: «Якщо для доступу до інформаційних матеріалів за допомогою даного сервісу можна зайти в будь-яку бібліотеку чи Інтернет-клуб, скористатися будь-яким комп’ютером, при цьому не ставлячи ніяких особливих вимог до операційної системи та браузера, тоді даний сервіс є хмарним».Виділимо три умови, за якими визначатимемо, чи є сервіс хмарним.Сервіс доступний через Web-браузер або за допомогою спеціального інтерфейсу прикладної програми для доступу до Web-сервісів;Для користування сервісом не потрібно жодних матеріальних затрат;В разі використання додаткового програмного забезпечення оплачується тільки той час, протягом якого використовувалось програмне забезпечення.Отже, хмара – це великий пул легко використовуваних і доступних віртуалізованих інформаційних ресурсів (обладнання, платформи розробки та/або сервіси). Ці ресурси можуть бути динамічно реконфігуровані для обслуговування мінливого навантаження (масштабованості), що дозволяє також оптимізувати використання ресурсів. Такий пул експлуатується на основі принципу «плати лише за те, чим користуєшся». При цьому гарантії надаються постачальником послуг і визначаються в кожному конкретному випадку угодами про рівень обслуговування.Існує три основних категорії сервісів хмарних обчислень [10]:1. Комп’ютерні ресурси на зразок Amazon Elastic Compute Cloud, використання яких надає організаціям можливість запускати власні Linux-сервери на віртуальних комп’ютерах і масштабувати навантаження гранично швидко.2. Створені розробниками програми для пропрієтарних архітектур. Прикладом таких засобів розробки є мова програмування Python для Google Apps Engine. Він безкоштовний для використання, однак існують обмеження за обсягом даних, що зберігаються.3. Сервіси хмарних обчислень – це різноманітні прикладні програмні засоби, розміщені в хмарі і доступні через Web-браузер. Зберігання в хмарі не тільки даних, але і програм, змінює обчислювальну парадигму в бік традиційної клієнт-серверної моделі, адже на стороні користувача зберігається мінімальна функціональність. Таким чином, оновлення програмного забезпечення, перевірка на віруси та інше обслуговування покладається на провайдера хмарного сервісу. А загальний доступ, управління версіями, спільне редагування стають набагато простішими, ніж у разі розміщення програм і даних на комп’ютерах користувачів. Це дозволяє розробникам постачати програмні засоби на зручних для них платформах, хоча необхідно переконатися, що програмні засоби придатні до використання при роботі з різними браузерами.З точки зору досконалості технології, програмне забезпечення в хмарах розвинуте значно краще, ніж апаратна складова.Особливу увагу звернемо на програмне забезпечення як послугу (SaaS, Software as a Servise), що позначає програмну складову у хмарі. Більшість систем SaaS є хмарними системами. Для користувачів системи SaaS не важливо, де встановлене програмне забезпечення, яка операційна система при цьому використовується та якою мовою воно описане. Головне – відсутня необхідність встановлювати додаткове програмне забезпечення.Наприклад, Gmail представляє собою програму електронної пошти, яка доступна через браузер. Її використання забезпечує ті ж функціональні можливості, що Outlook, Apple Mail, але для користування нею необхідно «thick client» («товстий клієнт»), або «rich client» («багатий клієнт»). В архітектурі «клієнт – сервер» це програми з розширеними функціональними характеристиками, незалежно від центрального сервера. При такому підході сервер використовується як сховище даних, а вся робота з опрацювання і подання даних переноситься на клієнтський комп’ютер.Системи SaaS наділені деякими визначальними характеристиками:– Доступність через Web-браузер. Програмне забезпечення типу SaaS не потребує встановлення жодних додаткових програм на комп’ютер користувача. Доступ до систем SaaS здійснюється через Web-браузер з використанням відкритих стандартів або універсальний плагін браузера. Хмарні обчислення та програмне забезпечення, яке є власністю певної компанії, не поєднуються між собою.– Доступність за вимогою. За наявності облікового запису можна отримувати доступ до програмного забезпечення в будь-який момент та з будь-якої географічної точки земної кулі.– Мінімальні вимоги до інфраструктури ІТ. Для конфігурування систем SaaS потрібен мінімальний рівень технічних знань (наприклад, для управління DNS в Google Apps), що не виходить за рамки, характерні для звичайного користувача. Висококваліфікований IT-адміністратор для цього не потрібний.Переваги хмарної інфраструктури. Наявність апаратних засобів у власності потребує їх обслуговування. Планування необхідної потужності та забезпечення ресурсами завжди актуальні. Хмарні обчислення спрощують вирішення двох проблем: необхідність оцінювання характеристик обладнання та відсутність коштів для придбання нового потужного обладнання. При використанні хмарної інфраструктури необхідні потужності додаються за лічені хвилини.Зазвичай на кожному сервері передбачено резерв, що забезпечує вирішення типових апаратних проблем. Наприклад, резервний жорсткий диск, призначений для заміни диска, що вийшов з ладу, в складі масиву RAID. Необхідно скористатися послугами для встановлення нового диску на сервер. Для цього потрібен час та висока кваліфікація спеціаліста, щоб роботу виконати швидко з метою уникнення повного виходу сервера з ладу. Якщо сервер остаточно вийшов з ладу, використовується якісна, актуальна резервна копія та досконалий план аварійного відновлення. Тільки тоді є можливість провести відновлення системи в короткий термін, причому завжди в ручному режимі.При використанні хмар немає потреби перейматись проблемами стосовно апаратних засобів, що використовуються. Користувач може і не дізнатися про те, що фізичний сервер вийшов з ладу. Якщо правильно дібрано інструментарій, можливе автоматично відновлення даних після надскладної аварійної ситуації. При використанні хмарної інфраструктури у такому випадку можна відмовитись від віртуального сервера і отримати інший. Немає потреби думати про утилізацію та перейматися про нанесену шкоду навколишньому середовищу.Хмарне сховище. Абстрагування від апаратних засобів в хмарі здійснюється не тільки завдяки заміні фізичних серверів віртуальними. Віртуалізації підлягають і системи фізичного зберігання даних.При використанні хмарного сховища можна переносити дані в хмару, не переймаючись, яким чином вони зберігаються та не турбуючись про їх резервне копіювання. Як тільки дані, переміщені в хмару, будуть потрібні, достатньо буде просто звернутись в хмару і отримати їх. Існує кілька підходів до хмарного сховища. Йдеться про поділ даних на невеликі порції та зберігання їх на багатьох серверах. Порції даних наділяються індивідуально обчисленими контрольними сумами, щоб дані можна було швидко відновити в критичних ситуаціях.Часто користувачі працюють з хмарним сховищем так, ніби мають справу з мережевим накопичувачем. Щодо принципу функціонування хмарне сховище принципово відрізняється від традиційних накопичувачів, оскільки у нього принципово інше призначення. Обмін даними при використанні хмарного сховища повільніший, воно більш структуроване, внаслідок чого його використання як оперативного сховища даних непрактичне. Зазначимо, що використання хмарного сховища недоцільне для транзакцій в хмарних прикладних програмах. Хмарне сховище сприймається, як аналог резервної копії на стрічковому носієві, хоча на відміну від системи резервного копіювання зі стрічковим приводом в хмарі не потрібні ні привід, ні стрічки.Grid Computing (англ. grid – решітка, грати) – узгоджене, відкрите та стандартизоване комп’ютерне середовище, що забезпечує гнучкий, безпечний, скоординований розподіл обчислювальних ресурсів і ресурсів збереження інформації, які є частиною даного середовища, в рамках однієї віртуальної організації [http://gridclub.ru/news/news_item.2010-08-31.0036731305]. Концепція Grid Computing представляє собою архітектуру множини прикладних програмних засобів – найпростіший метод переходу до хмарної архітектури. Програмні засоби, де використовуються grid-технології, є програмним забезпеченням, при функціонуванні якого інтенсивно використовуються ресурси процесора. В grid-програмах розподіляються операції опрацювання даних на невеликі набори елементарних операцій, що виконуються ізольовано.Використання хмарної інфраструктури суттєво спрощує та здешевлює створення grid-програм. Якщо потрібно опрацювати якісь дані, використовують сервер для опрацювання даних. Після завершення опрацювання даних сервер можна призупинити, або задати для опрацювання новий набір даних.На рисунку 1 подано схему функціонування grid-програми. На сервер, або кластер серверів, поступає набір даних, які потрібно опрацювати. На першому етапі дані передаються в чергу повідомлень (1). На інших вузлах аналізується чергою повідомлень (2) про нові набори даних. Коли набір даних з’являється в черзі повідомлень, він аналізується на першому комп’ютері, де його виявлено, а результати надсилаються назад в чергу повідомлень (3), звідки вони зчитуються сервером або кластером серверів (4). Обидва компоненти можуть функціонувати незалежно один від одного, а кожен з них може функціонувати навіть в тому випадку, якщо другий компонент не задіяний на жодному комп’ютері. Рис. 1. Архітектура grid-програм У такій ситуації використовуються хмарні обчислення, оскільки при цьому не потрібні власні сервери, а за відсутності даних для опрацювання не потрібні сервери взагалі. Таким чином можна масштабувати потужності, що використовуються. Інакше кажучи, щоб комп’ютер не використовувався «вхолосту», важливо опрацьовувати дані за мірою їх надходження. Сервери включаються, коли потік даних інтенсивний, а виключаються в міру ослаблення інтенсивності потоку. Grid-програми мають дещо обмежену область застосування (опрацювання великих об’ємів наукових і фінансових даних). В переважній частині таких програм використовуються транзакційні обчислення.Транзакційна система – це система, де один і більше вхідних наборів даних опрацьовуються одночасно в рамках однієї транзакції та в

The article draws on a broad interpretation of the invective as a non‑standard (non-literary) vocabulary known in linguistics as jargonisms, expletives, vulgarisms; foul, pejorative, negatively coloured, disparaging, slang, obscene, coarse, abusivу, taboo words and other lexical units that contain the meaning of an insult in their semic structure; less often the invective is understood as a codified (literary) vocabulary which acquires the insulting meaning in a context as an expression of the speaker’s communicative intention and pragmatic tactics of consciously offering a public affront to a specific addressee of communication. The aim of the research is the lexico-semantic and communicative-pragmatic characteristics of the invective vocabulary in a modern media discourse and social networks as a specific verbal means of a psychological impact on the consciousness of the recipients. By resorting to the method of free word association test, the authors have studied a conscious and/or subconscious reaction of Ukrainian females and males to pejorative by-words that stir up a feeling of insult. 100 people have been selected as respondents (50 people of each gender). All of them were Ukrainian native speakers including female and male lecturers and students of Lesya Ukrainka Eastern European National University (Ukraine) and Pereiaslav-Khmelnytskyi Hryhorii Skovoroda State Pedagogical University (Ukraine); choosing the stimuli, the authors proceeded from the frequency of their use in the texts of modern mass media (out of 300 detected nominations the authors used 100 units). According to the extent of the insult caused by the given words they were rated on a scale of 1 to 4 which made it possible to combine the analyzed stimuli into four groups with the following scores: 1) 2.65–2.93; 2) 1.67–2.31; 3) 1.03–1.54; 4) 0 (zero). The experiment gave a clear structure of the invective – a psycholinguistic category including a communicative-pragmatic intention of the insult. References Білоконенко Л. Пейоративна й інвективна лексика в міжособистісному конфлікті. Філологічні студії. Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету. 2012. Вип. 7, Ч. 2. С. 119–127. Войцехівська Н. Інвективи в конфліктному діалогічному дискурсі. Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах. Київ, 2014. № 29. С. 322–332, https://doi.org/10.18372/2520-6818.29.8011. Гаврилів О. Непряма вербальна агресія. East European Journal of Psycholinguistics. 2019. Т. 6, № 2. С. 7–20. https://doi.org/10.5281/zenodo.3637704. Иссерс О. Коммуникативные стратегии и тактики русской речи. Москва : КомКнига, 2008. 288 с. Костусяк Н., Межов O. Префіксальні інновації як засіб психологічного впливу на свідомість реципієнтів. Psycholinguistics-Psiholingvistika. 2018. Вип. 24, № 2. С. 97–113. https://doi.org/10.31470/2309-1797-2018-24-2-97-113. Макаренко Н. Інвективна лексика як форма міжособистісного спілкування. Проблеми сучасної психології. 2013. Вип. 22. С. 336–347. https://doi.org/10.32626/22276246.2013-22.%p. Мамич М. Вульгаризація мови дитячого мультиплікаційного тексту як психолінгвістична проблема. Psycholinguistics-Psiholingvistika. 2019. Вип. 26, № 2. С. 260–277. https://doi.org/10.31470/2309-1797-2019-26-2-260-277. Навальна M. Пейоративи в мові української періодики. Psycholinguistics-Psiholingvistika. 2017. Вип. 22, № 2. С. 85–97. https://doi.org/10.5281/zenodo.1069544. Пирожков В. Законы преступного мира молодёжи (криминальная субкультура). Тверь : ИПП «Приз», 1994. Прищепа Г. «Мова ненависті» як лінгвістичний маркер «гібридної війни». Psycholinguistics-Psiholingvistika. 2017. Вип. 22, № 2. С. 98–112. https://doi.org/10.5281/zenodo.1069546. Сидоренко Е. Личностное влияние и противостояние чужому влиянию. В кн.: Психологические проблемы самореализации личности. Санкт-Петербург: СПбГУ, 1997. С. 123–142. Словник української мови: в 11 т. Київ : Наукова думка, 1970–1980. Ставицька Л. Арго, жаргон, сленг: Соціальна диференціяція української мови. Київ: Критика, 2005. Ставицька Л. Український жарґон /A Dictionary of Ukrainian Slang: словник. Київ : Критика, 2005. Судус Ю. Мовленнєві тактики реалізації стратегії дискредитації в дискурсі дипломатів США. East European Journal of Psycholinguistics. 2018. Т. 5, № 2. С. 70–82. https://doi.org/10.5281/zenodo.143636. Топчий Л. Засоби реалізації інвективної прагматики в публіцистичному дискурсі Ірини Калинець. Держава та регіони. Серія: Гуманітарні. науки. 2018. Вип. 1, № 52. С. 95–100. Форманова С. Стилістичні особливості інвективи в українській мові. Записки з українського мовознавства. Одеса, 2013. Вип. 20. С. 124–131. Холод O. Кореляція вербальної агресії інтернет-читачів і даних електронного декларування чиновників України (в період з 23 серпня по 7 листопада 2016 року). Psycholinguistics-Psiholingvistika. 2017. Вип. 21, № 2. С. 118–150. Retrieved from: https://psycholing-journal.com/index.php/journal/article/view/62. Шевченко Л., Дергач Д., Сизонов Д., Шматко І. Юрислінгвістика: словник термінів і понять. Київ : ВПЦ «Київський університет», 2015. Giles, D. (2003). Media Psychology. Mahwah, New Jersey, London: Lawrence Erlbaum Associates, Publishers. Novick, Ja. M., Kim, A., & Trueswell, J. C. (2003). Studying the Grammatical Aspects of Word Recognition: Lexical Priming, Parsing, and Syntactic Ambiguity Resolution. Journal of Psycholinguistic Research, 32(1), 57–75. https://doi.org/10.1023/a:1021985032200. Tausczik, Y., & Pennebaker, J. W. (2010). The Psychological Meaning of Words: LIWC and Computerized Text Analysis Methods. Journal of Language and Social Psychology, 29(1), 24–54. https://doi.org/10.1177/0261927X09351676. References (translated and transliterated) Bilokonenko, L. (2012). Peioratyvna i іnvektyvna leksyka v mizhosobystisnomu konflikti [Invective and pejorative vocabulary in interpersonal conflict]. Filolohichni Studii. Naukovyi Visnyk Kryvorizkoho Derzhavnoho Pedahohichnoho Universytetu, 7(2), 119–127. Voitsekhivska, N. (2014). Invektyva v konfliktnomu dialohichnomu dyskursi [Invectives in Conflict Dialogical Discourse]. Humanitarna Osvita v Tekhnichnykh Vyshchykh Navchalnykh Zakladakh, 29, 322–332, https://doi.org/10.18372/2520-6818.29.8011. Havryliv, O. (2019). Nepriama verbalna ahresiia [Indirect verbal aggression]. East European Journal of Psycholinguistics, 6(2), 7–20. https://doi.org/10.5281/zenodo.3637704. Issers, O. (2008). Kommunikativnye Strategii i Taktiki Russkoy Rechi [Communicative Strategies and Tactics of Russian Speech]. Moscow: KomKniga. Kostusiak, N., & Mezhov, O. (2018). Prefiksalni innovatsii yak zasib psykholohichnoho vplyvu na svidomist retsypiientiv. [Prefixal Innovations as a Means of Psychological Impact on Consciousness of Recipients]. Psycholinguistics-Psiholingvistika, 24(2), 97–113. https://doi.org/10.31470/2309-1797-2018-24-2-97-113. Makarenko, N. (2013). Invektyvna leksyka yak forma mizhosobystisnoho spilkuvannia [Invective vocabulary as a form of interpersonal communication]. Problemy Suchasnoi Psykholohii, 22, 336–347. https://doi.org/10.32626/2227-6246.2013-22.%p. Mamych, M. (2019). Vulharyzatsia movy dytiachoho multyplikatsiinoho tekstu yak psykholinhvistychna problema. [The vulgarization of the language of a children’s multiplication text as a psycholinguistic problem]. Psycholinguistics-Psiholingvistika, 26(2), 260–277. https://doi.org/10.31470/2309-1797-2019-26-2-260-277. Navalna, M. (2017). Peioratyvy v movi ukrainskoi periodyky [Pejoratives in the language of Ukrainian periodicals]. Psycholinguistics-Psiholingvistika, 22(2), 85–97. https://doi.org/10.5281/zenodo.1069544. Pirozhkov, V. (1994). Zakony prestupnogo mira molodezhi (kriminalnaya subkultura) [Laws of The Criminal World of Youth (Criminal Subculture)]. Tver: Priz. Retrieved from: http://www.e-readinglib.org/bookreader.php/75561/Pirozhkov-Zakony_prestupnogo_mira_molodezhi.html. Pryshchepa, G. (2017). “Mova nenavysti” yak lingvistychnyi marker “Gibrydnoi Viiny» [“Hate Speech” as a Linguistic Marker of a Hybrid War]. Psycholinguistics-Psiholingvistika, 22(2), 98–112. https://doi.org/10.5281/zenodo.1069546. Sidorenko, Y. (1997). Lichnostnoe vliyanie i protivostoyanie chuzhomu vliyaniyu [Personal Influence and Opposition to Another’s Influence]. In: Psikhologicheskie Problemy Samorealizatsii Lichnosti. (pp. 123–142). S.-Petersburg: S.-Petersburg State University. Slovnyk Ukrainskoi Movy [A Dictionary of the Ukrainian Language]: 11 Volumes. (1970–1980). Kyiv: Naukova Dumka. Stavytska, L. (2005). Arho, Zharhon, Slenh: Sotsialna Dyferentsiatsiia Ukrainskoii Movy [Argot, Jargon, Slang: Social Differentiation of the Ukrainian Language]. Kyiv: Krytyka. Stavytska, L. (2005). Ukrainskyi Zhargon / A Dictionary of Ukrainian Slang: Slovnyk [Ukrainian Jargon = A Dictionary of Ukrainian Slang: Dictionary]. Kyiv: Krytyka. Sudus, Y. (2018). Movlennievi taktyky realizatsii stratehii dyskredytatsii v dyskursi dyplomativ SShA [Speech tactics of discrediting strategy in the U.S. diplomatic discourse]. East European Journal of Psycholinguistics, 5(1), 70–82. https://doi.org/10.5281/zenodo.143636. Topchyi, L. (2018). Zasoby realizatsii invektyvnoi prahmatyky v publitsystychnomu dyskursi Iryny Kalynets [Methods of implementing invective pragmatics in Iryna Kalynets’ journalistic discourse]. Derzhava ta Rehiony. Seriia: Humanitarni Nauky, 1(52), 95–100. Formanova, S. (2013). Stylistychni osoblyvosti invektyvy v ukrainskii movi [Stylistic Peculiarities of Invective in Ukrainian Language]. Zapysky z Ukrainskoho Movoznavstva, 20, 124–131. Kholod, O. (2017). Koreliatsiia verbalnoi ahresii internet-chytachiv i danykh elektronnoho deklaruvannia chynovnykiv Ukrainy (v period z 23 serpnia po 7 lystopada 2016 roku). [Correlation Between Verbal Aggression of Online Readers and Data of Electronic Incomes Declaration of Ukrainian Officials (during the period from August 23 to November 7, 2016)]. Psycholinguistics-Psiholingvistika, 21(2), 118–150. Retrieved from: https://psycholing-journal.com/index.php/journal/article/view/62. Shevchenko, L., Derhach, D., Syzonov, D., & Shmatko, I. (2015). Yuryslinhvistyka: Slovnyk Terminiv i Poniat [Juridical Linguistics: Dictionary of Terms and Concepts]. Kyiv: Kyivskyi Universytet Publishers. Giles, D. (2003). Media Psychology. Mahwah, New Jersey, London: Lawrence Erlbaum Associates, Publishers. Novick, Ja. M., Kim, A., & Trueswell, J. C. (2003). Studying the Grammatical Aspects of Word Recognition: Lexical Priming, Parsing, and Syntactic Ambiguity Resolution. Journal of Psycholinguistic Research, 32(1), 57–75. https://doi.org/10.1023/a:1021985032200. Tausczik, Y., & Pennebaker, J. W. (2010). The psychological meaning of words: LIWC and computerized text analysis methods. Journal of Language and Social Psychology, 29(1), 24–54. https://doi.org/10.1177/0261927X09351676.