Academic literature on the topic 'Груповий напрям'

Стаття містить програму психологічної реабілітації особового складу Національної гвардії України. В основу програми закладено концепцію психологічної безпеки особистості, яка являє собою поєднання заходів, спрямованих на зниження негативних переживань, групових занять із саморегуляції, психологічних консультацій з актуальних питань, у тому числі сімейних стосунків та сексуального здоров’я, і спеціально адаптованого до завдань психологічної реабілітації тренінгу відновлення психологічної безпеки особистості. Визначено, що програма психологічної реабілітації повинна містити як групові форми роботи, так і індивідуальні консультації. Обґрунтовано, що до заходів медико-психологічної реабілітації залучені лікарі-психотерапевти, лікарі-психологи та практичні психологи НГУ. Доведено, що до основних завдань психологічної реабілітації слід віднести: психологічну просвіту; психологічну діагностику військовослужбовців із метою виявлення осіб, що потребують медичної допомоги, осіб із розладами адаптації та залежностями від психоактивних речовин; реалізацію заходів, що сприятимуть реасоціалізації, реадаптації військовослужбовців тощо. Серед заходів психологічної реабілітації виділено обов’язкові заходи та заходи на вибір. Обґрунтовано, що програма психологічної реабілітації має містити такі напрями: психологічний – психологічне розвантаження і відновлення психологічної безпеки особистості військовослужбовців, консультаційна робота, індивідуальна та групова робота з психологом (психотерапевтом), психологічна діагностика; корекційно-відновлювальна та озвивальна робота; спортивний – оздоровчі фізичні вправи, спортивні ігри, робота на кардіостатичних тренажерах, плавання тощо; соціальний – відвідування культурно-просвітницьких заходів, консультації з питань соціального захисту та проходження військової служби, задоволення духовних потреб; просвітницько-методичний – організаційно-методична та підтримувальна робота для психологів, підвищення їхньої кваліфікації, навчальна діяльність.

Дуднік А. О. Педагогічні умови підготовки майбутніх учителів початкової школи до організації групових форм пізнавальної діяльності. У статті обґрунтовано необхідність дотримання педагогічних умов підготовки майбутніх учителів початкової школи до організації групових форм пізнавальної діяльності. Розглянуто пріоритетні напрями і форми діяльності педагога, що забезпечують формування професійної компетентності майбутніх фахівців.

Завданнями роботи були розроблення методологічних засад відновлення психологічного здоров’я особистості, опрацьовування технологій соціально-психологічної реабілітації та визначення ресурсних модусів, що підвищують ефективність реабілітаційних впливів. Використовувалися метод феноменологічного аналізу індивідуальних та групових консультаційних інтервенцій, методи опитування, глибинного та контекстуального інтерв’ю, кейс-стаді. У результаті дослідження готовність особистості до творчого конструювання власного життя визначено як головну умову відновлення психологічного здоров’я. Як засіб відновлення розглянуто спрямований на активізацію життєтворення реабілітаційний процес. Показано, що ефективність відновлення забезпечується завдяки врахуванню індикаторів, критеріїв, векторів, змістових мішеней реабілітаційних інтервенцій, їх поетапній специфікації, можливостям цільового долучення спільнот до системної підтримки своїх членів, командному підходу з боку спеціалістів різного профілю. Визначено способи залучення проблемної молоді до відновлення (готовність орієнтуватися на позитивний досвід побратимів, підтримка ветеранської і релігійної громади) та заходи профілактики рецидивів асоціальної поведінки. Увагу зосереджено на гострому переживанні учасниками бойових дій та внутрішньо переміщеними особами втрат, а також на стані відчуження демобілізованих від суспільства, інших людей, роботи. Апробовано технології відновлення самоефективності та життєвої неперервності особистості, її конструктивного діалогу зі світом, життям, собою, сенсом. Визначено ресурсні модуси, що сприяють відновленню психологічного здоров’я особистості: базовий (підвищення життєздатності особистості); інструментальний (використання мобільних застосунків як психологічного супроводу) та буферний (участь у плейбек-дійстві, що забезпечує групове відновлення). Отримані результати можуть бути використані для підвищення соціально-адаптивних можливостей людини, здатності відновлюватися після травматизації. Напрям подальших досліджень – соціально-психологічний супровід особистості при переході від війни до миру. Практичне значення роботи визначається розробленням засад оптимізації міжвідомчої взаємодії на державному і міждисциплінарному рівнях, способів координації активності спільнот та організацій для забезпечення комплексного підходу до реабілітації постраждалих. Соціальне значення роботи полягає у визначенні цілей реабілітаційних впливів, фаз, етапів, форм, технологій і технік реабілітації; розробленні напрямів самодопомоги та практик сприяння посттравматичному зростанню. Цінність роботи – у впровадженні комплексного підходу до соціально-психологічної реабілітації постраждалих.

Актуальність дослідження зумовлена гострою потребою у підвищенні ефективності соціально-психологічної реабілітації постраждалих від воєнного конфлікту, особливо в умовах досить високого рівня недовіри суспільства до урядових та громадських ініціатив. Мета статті полягає у визначенні соціально-психологічних (групових, сімейних) ресурсів збереження психічного здоров’я учасників бойових дій та їхніх родин. Організація емпіричного дослідження в методологічному плані здійснювалася за двома напрямами: визначення “терапевтичного потенціалу” та ролі членів малих груп – родин – у процесі реабілітації; визначення аксіологічних “маркерів” підвищення ефективності реабілітаційних програм та програм особистісного розвитку. У результаті аналізу виявлено: проблемна ситуація характеризується актуалізацією родинних труднощів, що зумовлює зміни в сімейній самоідентифікації; погіршення самопочуття зумовлюють такі чинники, як когнітивний дисонанс у системі “Я – Інші”, розбіжність ціннісних орієнтацій особистості та соціуму. Визначено специфіку аксіосфери учасників бойових дій – протиставлення “мирному” суспільству як пошук нових значень, нових форм реалізації соціальної діяльності, як специфічно яскраве емоційне сприйняття життєвої діяльності, життєвих подій. Рекомендованими напрямами психологічного супроводу сімей постраждалих військовослужбовців є групові консультації для дружин з метою формування усвідомленості зав’язків “особистість – ситуація − проблема”; групові сімейні консультації для взаємоактуалізації адаптивних можливостей членів подружжя, переживання нового соціального досвіду. Також рекомендовані напрями розроблення аксіологічних засад реабілітаційних програм для військових – учасників бойових дій: якість сімейних стосунків та батьківські цінності є механізмами абілітації у військових – учасників бойових дій – культури перцепції соціальної взаємодії; гуртування учасників за аксіологічними позиціями дає змогу суттєво підвищити ефективність реабілітаційних впливів.

Мета дослідження – розглянути особливості опанування дисципліни «Основи імпровізації» студентами вищих закладів освіти мистецького спрямування спеціальності «Інструментальне мистецтво». Методологія дослідження передбачає використання історичного методу для висвітлення ролі імпровізаційного начала в музиці. Застосовуєть- ся аналітичний підхід з метою окреслення значення розвитку навичок імпровізування в різних напрямах музичної культури – академічному, народному та естрадно-джазовому. Для виокремлення методики формування навичок імп- ровізації використовується метод синтезу. Наукова новизна. У статті вперше системно із залученням історичного методу розглянуто навички імпровізації в межах різних стильових напрямів, що унаочнило потребу використання узагальнювальної методики навчання імпровізації для студентів вищих закладів освіти мистецького спрямування спеціальності «Інструментальне мистецтво». Вироблено стратегію опанування майстерності імпровізації. Висно- вки. Вивчення дисципліни «Основи імпровізації» є важливим складником підготовки сучасних музикантів-виконав- ців. Через те, що навички імпровізування можуть проявлятись у різних музичних напрямах – академічному, народно- му, джазовому, їх опанування є необхідним. Для вироблення навичок імпровізування потрібна наявність слухового досвіду, вивчення методів розвитку музичного матеріалу, дослідження шляхів створення драматургічно-виваженої, цілісної та доцільної імпровізації. Доречним є використання поєднання індивідуальних та групових форм роботи, які дозволять кристалізувати вміння імпровізувати та застосувати його у реальній виконавській практиці. Вміння імпровізувати не може розглядатись як стихійний некерований процес, лише як комплекс різних теоретичних знань та практичних навичок, що свідчать про його професійну майстерність.

Проведені дослідження з оцінки корів-первісток голштинської породи (української чорно-рябої молочної з умовною кровністю голштина вище за 93,75 %) за екстер’єрним типом. База досліджень – племінний завод ПП “Буринське” Підліснівського відділення Сумського району. Використовували сучасну методику лінійної класифікації з оцінкою за двома системами: 9-бальною, з описуванням 18 статей екстер'єру, і 100-бальною, з урахуванням чотирьох комплексів селекційних ознак, які характеризують: молочний тип, тулуб, кінцівки і вим’я. Викладено популяційно-генетичний аспект з визначення успадковуваності та співвідносної мінливості лінійних ознак з надоєм корів голштинської породи вітчизняної селекції в Сумському регіоні. Встановлено, що найкраще корелюють з величиною надою групові ознаки, які характеризують молочний тип корів (r=0,398), розвиток тулуба (r=0,412), стан кінцівок (r=0,215), морфологічні якості вимені (r=0,466) та фінальна оцінка типу (r=0,474). Найвищі коефіцієнти успадковуваності виявлено для групових ознак молочного типу (h2=0,366), тулуба (h2=0,328), вимені (h2=0,385) та фінальної оцінки (h2=0,477). Середній та помірний рівень успадковуваності встановлено за описовими ознаками: висотою (h2=0,286), глибиною тулуба (h2=0,275), кутастістю (h2=0,414), шириною заду (h2=0,295), поставою тазових кінцівок (h2=0,274), переднім (h2=0,351) і заднім (h2=0,296) прикріпленням вимені та центральною зв’язкою (h2=0,294). Встановлений достатній рівень успадковуваності лінійних ознак та співвідносної мінливості між ними та надоєм дозволяє селекціонерам ефективно вести добір молочної худоби у напрямку поліпшення екстер’єру та продуктивності.

Враховуючи важливість оцінки структурних селекційних одиниць створених порід та типів молочної худоби в аспекті вивчення генетичного прогресу та бажаного рівня їхньої фенотипової консолідованості було проведено дослідження з визначення ступеня коефіцієнтів фенотипової консолідованості провідних генеалогічних формувань у сумському внутрішньопородному типі української чорно-рябої молочної породи за лінійними ознаками, що характеризують екстер’єрний тип тварин. Для дослідження фенотипічної консолідованості корів-первісток різних генеалогічних формувань в експериментальну групу включили потомство бугаїв-плідників ліній Valiant 1650414, Starbuck 352790 та Matt 1392858. Селекційні групи, залежно від умовної частки спадковості голштинської породи, були такими: I - 62,5-74,9; II - 75,0-87,4; III - 87,5 і>. За даними 100-бальної системи лінійної класифікації, що включає оцінку чотирьох груп статей будови тіла, які характеризують молочний тип, розвиток тулуба, стан кінцівок та морфологічні якості вимені, за окремими із них, у залежності від оцінюваної лінії, спостерігається бажаний напрямок фенотипової консолідованості у межах потомства генеалогічних формувань та оцінюваних екстер’єрних комплексів. При порівнянні екстер’єрних комплексів групових лінійних ознак виявлена диференціація між лініями за фенотиповою консолідованістю. Незалежно від представництва лінії виявлено достатній ступінь фенотипової консолідованості у корів-первісток стада за комплексом ознак, що характеризують молочний тип з мінливістю коефіцієнтів 0,130-0,253 (К1) і 0,125-0,261 (К2), морфологічні якості вимені – 0,064-207 (К1) і 0,067-213 (К2) та за загальною оцінкою типу 0,104-228 (К1) і 0,101-0,234 (К2). Серед наведених коефіцієнтів найвищі показники належать потомству лінії Валіанта, що свідчать про їхній відповідний рівень консолідованості за груповими ознаками типу. При порівнянні трьох помісних груп тварин, найвищим рівнем фенотипової консолідованості за груповими та більшістю описових ознак екстер’єру характеризуються корови-первістки із часткою спадковості голштинської породи 87,5% і вище. До неконсолідованих за екстер’єрним типом можна віднести поголів’я тварин із умовною спадковістю голштинської породи 62,5-74,9%. Переважна більшість коефіцієнтів фенотипової консолідованості оцінюваних ознак у цій групі отримана з від’ємним знаком, а якщо й з додатним, то низького рівня. Корови з умовною кровністю голштинської породи на рівні 75,0-87,4% займають проміжне місце між низькокровними та висококровними помісями. Серед усіх оцінених за фенотиповою консолідованістю бугаїв найменш консолідованими за груповими лінійними ознаками виявились плідники української чорно-рябої молочної породи – Мотузок та Фронт. Серед бугаїв голштинської породи кращі за груповими ознаками та загальною оцінкою типу – В.Ділайт (К1=0,242-0,347; К2=0,247-0,349), Д.Капріс (К1=0,085-0,341; К2=0,089-0,348) та Хайєс (К1=0,071-0,375; К2=0,082-0,370). Із бугаїв української чорно-рябої молочної породи кращим виявився Айсберг (К1=0,059-0,478; К2=0,047-0,472). У процесі використання методів лінійної класифікації, визначення коефіцієнтів фенотипової консолідованості дозволяє достатньою мірою диференціювати різні за походженням селекційні групи тварин за лінійними ознаками екстер’єру з розробкою на підставі встановленої селекційної ситуації ефективних заходів щодо поліпшення неконсолідованих ознак у бік бажаного типу.

Метою статті є виявлення особливостей створення ефективної креативної команди в органі-зації, дослідження впливу інноваційної культури на досягнення цілей управління. Актуальність теми дослі-дження визначається постійним зростанням важливості ролі та характеристик персоналу в досягненні цілей підприємства. У статті проведено аналіз причин нестачі творчого мислення серед працівників, можливих шляхів його розвитку шляхом використання спектра методологій та підходів. Відображено загрози креатив-ності команд, зокрема феномен соціальної ліні та як його уникнути. Зазначено, що ефективне управління ко-мандами є ключовим чинником досягнення успіху організації завдяки грамотній мотивації працівників, правиль-ному відбору учасників до команди, наданню можливості вільного висловлення та представлення своїх ідей чи аргументів. Зосереджено увагу на інструментарії впровадження інноваційної культури та умінні створити команду. Такі заходи чинять неймовірно потужний та корисний вплив не лише на працівників, але й на їхню здатність робити все необхідне для досягнення успіху організації. Акцентовано увагу на складових та критері-ях оцінки інноваційної культури підприємства. Виокремлено компоненти оцінки креативних ресурсів працівни-ка підприємства та визначено напрями їх розвитку для формування лояльності працівників до місця їхньої пра-ці. Наведено види та способи використання внутрішньої мотивації з метою формування позитивного впливу на продуктивність праці груп у команді. У статті зауважено, що фактична продуктивність команди зале-жить від трьох факторів: потенційної продуктивності управлінської команди, синергії та загроз. Зазначено, що учасники згуртованої команди здатні модифікувати поведінку, якщо з’являється якийсь внутрішній тиск, на користь групових норм. У матеріалах статті акцентовано увагу на ефекті соціальної ліні команди як на груповому ефекті у соціальній психології, одному з механізмів функціонування команди, який відкрив Максимі-ліан Рінгельман. Дослідник визначив, що продуктивність групи не перевищує половини суми продуктивності її членів. Наведено перелік рекомендацій щодо покращення групової динаміки в боротьбі з соціальною лінню. При написанні статті використано спектр емпіричних методів досліджень з метою формування теоретичної конструкції креативної команди.

У статті досліджено особливості вирішення проблем правового регулювання окремих стадій законодавчого процесу в Україні з урахуванням зарубіжного досвіду. Доведено, що за роки незалежності прийнято значну кількість законів, що дозволило національному парламенту вийти на рівень сучасних парламентів розвинутих демократичних держав, але аналіз теорії та практики законотворчого процесу дають підстави стверджувати про необхідність його вдосконалення як основного напряму розвитку сучасної правової системи України. Важливою проблемою залишається корпоративізація законотворчого процесу, коли закон виражає не загальну волю та спільні інтереси людей, а приймається на користь групових, корпоративних інтересів. Досі залишається актуальним питання нормативного визначення єдиної методології з питань підготовки проєктів законів і врахування всього комплексу проблем, пов’язаних із вимогами до них.

Проаналізовано динаміку осередків всихання за верхівковим типом з масовим поширенням верхівкового короїда Ips acuminatus у соснових насадженнях Східного Полісся впродовж періоду 2017-2019 рр. Охарактеризовано закономірності поширення процесу всихання у соснових деревостанах Східного Полісся на основі аналізу змін панівного типу всихання, що узгоджується з результатами лісопатологічного моніторингу просторово-часової мінливості осередків на пробних площах. Перші осередки групового відмирання дерев сосни звичайної виявлено упродовж 2015 р. у південно-західній частині Східного Полісся. Патологічне всихання поширювалося у східному напрямку, охопивши лісовий фонд усіх лісових господарств регіону. У західній частині зберігалась найбільша інтенсивність перебігу процесів всихання соснових деревостанів. В утворених осередках всихання відбувалася концентрація чисельності верхівкових короїдів з наступним заселенням суміжних дерев сосни, розширенням наявних та формуванням нових осередків. Встановлено переважання поодинокого та групового типу всихання у 2017 р., яке набуло куртинного типу з розширенням до суцільного у 2018 р. У 2019 р. на тлі зниження (до 34 %) інтенсивності виникнення нових осередків всихання виявлено розширення майже 25 % минулорічних групових осередків, збільшення частки формування нових куртинних осередків всихання та появу осередків суцільного всихання. У 2019 р. інтенсивність процесів всихання істотно знизилася і стабілізувалися з переважанням поодинокого та групового типу. Появу нових та розширення минулорічних осередків у цьому році виявлено лише в другій половині вегетаційного періоду, що спричинило завершення розвитку лише однієї генерації верхівкового короїда. З'ясовано, що напрям поширення процесу всихання та виникнення нових осередків в соснових деревостанах стохастичний. В осередках всихання відмирали дерева різного діаметра з перевагою екземплярів більших ступенів товщини. Загальний відносний відпад за кількістю стовбурів в сосняках, які зазнали всихання, становив 31,3-46,3 %, що зумовлювало погіршення їхнього санітарного стану з категорії дуже ослабленого до всихаючого із середнім індексом стану ІІ,84–ІІІ,97.