Journal articles: 'Групи'

1

Маlyk, S. V., Ya V. Rybalka, О. S. Оsipov, and А. V. Verba. "ОПТИМІЗАЦІЯ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ З ПРИВОДУ ХРОНІЧНИХ РАН." Klinicheskaia khirurgiia, no. 10 (November 24, 2017): 49. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2017.10.49.

Full text

Abstract:

Для покращення результатів хірургічного лікування хворих з приводу ран, що тривало не загоюються, проаналізовано ефективність застосування аутологічної, збагаченої тромбоцитами, плазми (рlatelet-rich plasma - PRР). Обстежені 22 пацієнта, госпіталізовані в хірургічне відділення з приводу ран нижніх кінцівок, що тривало не загоювались. Рани шкіри нижніх кінцівок були діаметром не більше 8 см, різної етіології, спричинені хронічною венозною недостатністю (ХВН, 1-ша група) та діабетичною ангіопатією (2-га група) В групі порівняння причини виникнення хронічних ран такі самі. У хворих 1-ї та 2-ї груп в комплексі лікування застосовували аутологічну PRP. Зменшення площі поверхні рани, визначене методом контактної планіметрії, за добу у хворих 1-ї групи становило у середньому (5,1 ± 0,6)%, 2-ї групи – (4,8 ± 0,7)%, групи порівняння – (1,8 ± 0,4)% (р < 0005). Відзначене збільшення швидкості загоєння ран у хворих 1-ї та 2-ї груп відносно такої в групі порівняння. За період спостереження повна епітелізація рани досягнута у 6 (75%) пацієнтів 1-ї групи, у 5 (62,5%) - 2 групи, у 2 (33,3%) – групи порівняння.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

2

Бiлецька, Д. Ю., and I. В. Шапочка. "Про центральнi ряди деяких чернiковських p-груп." Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Математика і інформатика, no. 2(37) (November 22, 2020): 36–44. http://dx.doi.org/10.24144/2616-7700.2020.2(37).36-44.

Full text

Abstract:

В цій роботі досліджується структура центрального ряду черніковської $p$-групи $G$, яка містить максимальну повну абелеву підгрупу $M$ індексу $p$. Добре відомо, що така група є гіперцентальною групою. З іншого боку із теорії розширень груп також добре відомо, що будову цієї групи можна визначити за допомогою певного цілочислового $p$-адичного матричного зображення $\Gamma$ фактор-групи $G/M$ та елементом із другої групи гомологій $H^2(G/M,M)$. Якщо група $G$ має центральний ряд$Z_1\subset Z_2\subset \ldots \subset Z_{\omega}\subset \ldots \subset G$,який є композиційним рядом, то число трансфінітних чисел множини індексів членів цього ряду будемо називати трансфінітною довжиною цього композиційного ряду. Вважатимемо, що $G$ є адитивною групою, а $\Gamma$ --- матричне цілочислове $p$-адичне зображення фактор-групи $G/M$, індуковане гомоморфізмом $f:g\to f_g$, $g\in G$, із групи $G$ в групу автоморфізмів $\mathrm{Aut}\,M$, де $f_g(m)=-g+m+g$, $m\in M$. Нами показано, що трансфінітна довжина композиційного ряду групи $G$ дорівнює кратності незвідної компоненти $g+M\to 1$ зображення $\Gamma$, якщо $G$ є абелевою групою, і на одиницю більше цього числа, якщо ж $G$ --- неабелева група.Нехай $\mathbb{C}_{p^\infty}$ --- адитивна квазіциклічна $p$-група, а $\mathbb{C}_{p^\infty}^n$ --- зовнішня пряма сума $n$ екземплярів квазіциклічної $p$-групи $\mathbb{C}_{p^\infty}$ для деякого натурального числа $n$. Добре відомо \cite{Kurosh}, що група$\mathrm{Aut}\,\mathbb{C}_{p^\infty}^n$ ізоморфна повній лінійній групі $\mathrm{GL}(n,\mathbb{Z}_p)$, де $\mathbb{Z}_p$ --- кільце цілих $p$\nobreakdash-адичних чисел. Тому надалі для довільної матриці $A\in \mathrm{GL}(n,\mathbb{Z}_p)$ та довільного елемента $c\in \mathbb{C}_{p^\infty}^n$ через $A(c)$ позначатимемо образ елемента $c$ при автоморфізмі, що відповідає матриці $A$. Нехай $\{a_r\:|$ $r\in\mathbb{N}_0\}$ --- множина всіх твірних елементів групи $C_{p^\infty}$, де $\mathbb{N}_0=\mathbb{N}\cup \{0\}$, причому $pa_0=0$, $pa_r=a_{r-1}$ для довільного $r\in\mathbb{N}$.Розглянемо циклічну адитивну групу $H$ порядку $p$ з твірним елементом $h$ і деяке матричне зображення $\Gamma$ цієї групи степеня $n$ над кільцем $\mathbb{Z}_p$. Образ будь-якого елемента $h'$ групи $H$ позначатимемо через $\Gamma_{h'}$. Визначимо дію $\cdot$ групи $H$ на групі $\mathbb{C}_{p^\infty}^n$ за правилом $h'\cdot c=\Gamma_{h'}(c)$ для довільних елементів $h'\in H$ і $c\in \mathbb{C}_{p^\infty}^n$.Підкреслимо, що ядро $\mathrm{Ker}\,\Gamma$ є підгрупою стабілізатора кожного елемента із $\mathbb{C}_{p^\infty}^n$.Нескладно переконатися, що множина \[\mathfrak{z}(\Gamma)=\{c\in\mathbb{C}_{p^\infty}^n\:|\:h\cdot c=c\}\]є підгрупою групи $\mathbb{C}_{p^\infty}^n$. Для матричного зображення $\Gamma$ групи $H$ та деякого елемента $c\in\mathfrak{z}(\Gamma)$ побудуємо групу $G(\Gamma, c)$ наступним чином:\[G(\Gamma, c)= H\times \mathbb{C}_{p^\infty}^n,\]а бінарна операція $+$ задається так\[(ih,c_1)+(jh,c_2)=((i+j)h,\; \mu_{i,j}c+jh\cdot c_1+c_2),\]де $i$, $j\in\{0,1,\ldots,p-1\}$, $c_1, c_2\in \mathbb{C}_{p^\infty}^n$, \[\mu_{i,j}=\left\{\begin{array}{ll}0,&\text{якщо } i+j<p,\\1,&\text{якщо } i+j\ge p.\end{array}\right.\]В \cite{Hall} доведено, що таким чином побудована група є циклічним розширенням групи $\mathbb{C}_{p^\infty}^n$ за допомогою групи $H$, а як наслідок, є черніковською $p$-групою.В [1] описані з точністю до ізоморфізму всі черніковські $p$-групи, фактор-група яких за максимальною повною абелевою підгрупою є циклічною групою порядку $p$. Вони вичерпуються наступними групами:\[G(n_1\Gamma_1+n_2\Gamma_2+n_3\Gamma_3,0), \quad G(\Gamma_1+n_1\Gamma_1+n_2\Gamma_2+n_3\Gamma_3,\mathfrak{c}^{(n_1(p-1)+n_2+n_3p)})\]де\[\Gamma_1:h\to\tilde\varepsilon,\qquad \Gamma_2:h\to 1,\qquad \Gamma_3:h\to\begin{pmatrix}\tilde\varepsilon&\langle1\rangle\\0&1\end{pmatrix}\]--- всі попарно нееквівалентні нерозкладні матричні зображення циклічної групи $H$ над кільцем $\mathbb{Z}_p$;$\tilde\varepsilon$, $\langle1\rangle$ --- відповідно $(p-1)\times(p-1)$- та $(p-1)\times 1$-матриці над кільцем $\mathbb{Z}_p$ вигляду:\[\tilde\varepsilon=\begin{pmatrix}0&0&\ldots&0&-1\\1&0&\ldots&0&-1\\0&1&\ldots&0&-1\\\vdots&\vdots&\ddots&\vdots&\vdots\\0&0&\ldots&1&-1\end{pmatrix},\quad\langle1\rangle= \begin{pmatrix}1\\0\\\vdots\\0\end{pmatrix};\]$n_1$, $n_2$, $n_3\in\mathbb{N}_0$; $n_1\Gamma_1+n_2\Gamma_2+n_3\Gamma_3$ --- розкладне матричне зображення групи $H$ з $n_i$ екземплярами нерозкладного зображення $\Gamma_i$ для $i\in\{1,2,3\}$;\[\mathfrak{c}^{(k)}=((p-1)a_0,(p-2)a_0,\ldots,a_0,\underbrace{0,\ldots,0}_{k\text{ раз}}),\quad k \in\mathbb{N}_0.\]В роботі для кожної з груп \[G(n_1\Gamma_1+n_2\Gamma_2+n_3\Gamma_3,0),\quad G(\Gamma_1+n_1\Gamma_1+n_2\Gamma_2+n_3\Gamma_3,\mathfrak{c}^{(n_1(p-1)+n_2+n_3p)})\] побудовано композиційний центральний ряд.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

3

Felestinsky, Ya P., O. O. Dyadyk, A. O. Milyanovskaya, and V. Yu Pirogovsky. "Відеокапсульна ендоскопія в діагностиці хвороби Крона." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 3 (October 22, 2020): 5–10. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2020.3.11457.

Full text

Abstract:

Мета роботи: підвищити ефективність діагностики хвороби Крона. Матеріали і методи. Проведено аналіз діагностики 288 пацієнтів із синдромом подразненої кишки. Залежно від діагностичної тактики пацієнти були розділені на 2 групи. Групи хворих були порівняними за віком та статтю. В першу групу увійшли пацієнти з синдромом подразненої кишки за період з 2010 по 2013 роки, яким виконувалася діагностика традиційними методами без застосування відеокапсульної ендоскопії. Дана група налічувала 143 пацієнти (49,6 %). У другій групі пацієнтам проводилася діагностика за розробленим нами алгоритмом, тобто з застосуванням відеокапсульної ендоскопії, ілеоколоноскопії та за необхідністю ентероскопії із забором біопсії з уражених ділянок. Дана група налічувала 145 пацієнтів (50,3 %). Результати досліджень та їх обговорення. Отримані результати обстеження пацієнтів першої та другої групи показали, що хвороба Крона була виявлена у 20 (13,9 %) пацієнтів першої групи та завдяки використанню відеокапсульної ендоскопії, колоноскопії, ентероскопії, біопсії була виявлена у 48 (33,1 %) пацієнтів другої групи. Крім цього, у 68 пацієнтів першої групи з діагнозом синдром подразненої кишки, які знаходилися під динамічним спостереженням у нашій клініці, було проведено обстеження за розробленим алгоритмом. Результати показали, що у 25 (36,7 %) пацієнтів з 68 було виявлено хворобу Крона тонкої кишки.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

4

Andriichuk, T. P., A. Ya Senchuk, and D. A. Martynova. "ДІАГНОСТИКА ТА КОРЕКЦІЯ МАГНІЄВОГО ДЕФІЦИТУ У ВАГІТНИХ ІЗ ОБТЯЖЕНИМ ГІНЕКОЛОГІЧНИМ АНАМНЕЗОМ." Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, no. 1 (June 11, 2019): 38–42. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2019.1.10172.

Full text

Abstract:

Мета дослідження – виокремлення пацієнток із клінічними ознаками дефіциту магнію серед вагітних із групи ризику розвитку прееклампсії і вивчення ефективності застосування в них препаратів магнію для профілактики прееклампсії. Матеріали та методи. Нами здійснені обстеження і комплексна пероральна магнієва профілактика пізнього гестозу у 100 вагітних (I група) із групи ризику виникнення цього ускладнення вагітності. Результати порівнювали із даними спостереження за 50-ма вагітними (II група) з групи ризику виникнення прееклампсії, яким до профілактичного комплексу пероральні препарати магнію не додавали. Контрольну групу (КГ) склали 50 здорових жінок із фізіологічним перебігом вагітності. Наявність дефіциту магнію визначали за результатами вивчення даних опитування, зафіксованих у розробленій нами анкеті для дослідження дефіциту магнію у вагітних. Магнієву монопрофілактику прееклампсії здійснювали такими препаратами: Магнію оксид легкий 342 мг і магнію карбонат легкий 670 мг, що відповідає 365 мг іонів Mg++ – по 1 шипучій таблетці на добу переривчастими курсами – у 10–12; 22–26; 30–32 тижні вагітності. Мікрогранульований порошок магнію оксид, 535 мг, що відповідає 300 мг магнію і магнію оксиду легкого 403,0–435,2 мг, що відповідає іонам магнію 243 мг. Препарати призначали з 10 тижнів протягом усієї вагітності по 1 таблетці 1 раз на добу. Результати дослідження та їх обговорення. Результати профілактичного застосування пероральних препаратів магнію показали високу ефективність, нешкідливість і гарну переносимість запропонованої терапії порівняно із загальноприйнятими підходами (протокол МОЗ). У групі вагітних, які використовували препарати магнію (I група), значно меншою була частота загрози переривання вагітності та плацентарної дисфункції. Ефективність профілактики прееклампсії становила 96,0 % у I групі і тільки 68,0 % у групі пацієнток, яким профілактика прееклампсії здійснювалась за протоколом (II група). Висновки. Визначено, що пацієнтки із групи ризику розвитку прееклампсії потребують призначення препаратів магнію, корекції способу життя та харчування. Профілактичний прийом препаратів магнію пацієнтками з групи ризику розвитку прееклампсії є високоефективним, нешкідливим і гарно переноситься. Ефективність профілактики прееклампсії становить 96,0 %.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

5

Skums, A. V., A. Y. Kovalenko, M. U. Bolgov, O. M. Gulko, V. A. Kondratyuk, O. M. Symonov, and O. S. Mykhailiuk. "Вплив рентгенендоваскулярної селективної електрокоагуляційної оклюзії судин надниркових залоз на періопераційні зміни гемодинаміки в пацієнтів, які перенесли лапароскопічну адреналектомію з приводу феохромоцитом та інших адренальних пухлин." Endokrynologia 24, no. 2 (July 23, 2019): 125–31. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2019.24-2.125.

Full text

Abstract:

Мета дослідження — оцінити та порівняти періопераційні зміни гемодинаміки в пацієнтів, які перенесли лапароскопічну адреналектомію (ЛА) з рентгенендоваскулярною селективною електрокоагуляційною оклюзією (РЕВСЕО) судин надниркових залоз у передопераційний період із приводу феохромоцитоми, та у хворих, яким ЛА було виконано з приводу інших пухлинах НЗ у той самий період. Матеріал і методи. Для оцінки ефективності мультидисциплінарного підходу проведено аналіз лікування 81 пацієнта з пухлинами надниркових залоз (НЗ) за період із 2008 по 2019 рік. Порівнювали дві групи: група І — 37 хворих із феохромоцитомою, яким за 24 год перед ЛА виконували РЕВСЕО судин НЗ, та група ІІ — 44 хворих, яким було виконано ЛА з приводу інших пухлин НЗ. Пацієнти з феохромоцитомою для підготовки до оперативного втручання протягом двох тижнів отримували α-адреноблокатори. Групи хворих порівнювали за гемодинамічними показниками, тривалістю оперативного втручання, розміром пухлини, об’ємом інтраопераційної крововтрати та частотою ускладнень. Результати. За віком, статтю, локалізацією, розміром пухлини суттєвої різниці між хворими обох груп не було. Тривалість РЕВСЕО судин НЗ становила 20-30 хв. Під час РЕВСЕО тяжких ускладнень не спостерігали. Для оцінки параметрів гемодинаміки досліджували САТ і ЧСС на етапах виділення та мобілізації НЗ і після перев’язування центральної вени НЗ (ЦВНЗ). На етапі мобілізації пухлини НЗ під час ЛА середні рівні САТ і ЧСС у групі І були суттєво меншими, ніж у групі ІІ (р=0,00188 і 0,0096 відповідно), і становили в групі І 130,6±9,2 мм рт. ст. і 70,8±9,7 уд/хв відповідно та в групі ІІ 145,2±22,1 мм рт. ст. і 79,7±14,9 уд/хв відповідно. Під час перев’язування та пересічення ЦВНЗ у групі ІІ — спостерігали суттєве зниження САТ, у середньому до 123,5±15,4 мм рт. ст. У пацієнтів групи І зниження CАТ на етапі пересічення ЦВНЗ не було. Тривалість оперативного втручання у хворих групи ІІ була вірогідно більшою, ніж у групі І (138,7±48,1 хв проти 105,0±41,5 хв, p=0,00001). Середній об’єм крововтрати в групі І порівняно з показником групи ІІ був вірогідно меншим (51,6±12,1 мл проти 165,2±75,9 мл, p=0,00001). У поопераційний період ускладнення спостерігали у 2 (4,5%) пацієнтів групи ІІ та в 1 (2,7%) хворого групи І. Летальних випадків в обох групах не було. Висновок. Застосування РЕВСЕО судин НЗ у комплексному хірургічному лікуванні пацієнтів із феохромоцитомою є перспективним напрямком профілактики інтраопераційних порушень гемодинаміки та кровотечі.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

6

Todoriko, L. D., and O. V. Pidverbetska. "Мікробіоценоз кишечника у хворих на туберкульоз легень залежно від варіанту фармакорезистентності до початку лікування." ACTUAL INFECTOLOGY, no. 4.09 (February 2, 2016): 62–65. http://dx.doi.org/10.22141/2312-413x.4.09.2015.78833.

Full text

Abstract:

Метою роботи було дослідження порушень мікробіоценозу товстого кишечника у хворих на туберкульоз легень залежно від варіанту фармакорезистентності до початку лікування. Об’єкт і методи. Проаналізовано клінічні та бактеріологічні прояви дисбактеріозу кишечника у 40 хворих на вперше діагностований туберкульоз легень зі збереженою чутливістю мікобактерій туберкульозу (група 1), 50 хворих на мультирезистентний туберкульоз (група 2) і 20 хворих на туберкульоз легень із розширеною резистентністю збудника (група 3), 30 практично здорових осіб. Результати. У групі 1 прояви дисбактеріозу спостерігались у 77,5 %, у групах 2 та 3 — у 96 та 100 % випадків. Мікробіологічні прояви дисбактеріозу було виявлено в 92,7 % хворих групи 1 та 100 % хворих груп 2 і 3. Дисбактеріоз І ступеня було діагностовано у 20 % хворих групи 1, у 8 % — у групі 2 та в 5 % — у групі 3. Дисбіотичні порушення ІІ ступеня превалювали у групі 1 — у 42,5 % та спостерігались у групах 2 та 3 — у 26 та 30 %. Дисбактеріоз ІІІ ступеня вірогідно частіше мав місце в групах 2 та 3, ніж у групі 1 — у 66 та 65 % проти 30 % відповідно. Висновок. Результати дослідження вказують на високу частоту дисбактеріозу кишечника у хворих на туберкульоз легень до початку інтенсивної фази хіміотерапії.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

7

Feleshtinsky, Ya P., and A. V. Kokhanevich. "Оптимізація фіксації сітчастого імплантату при трансабдомінальній преперитонеальній алопластиці у хворих на пахвинну грижу." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 1 (March 25, 2019): 5–9. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2019.1.9903.

Full text

Abstract:

Мета роботи: підвищити ефективність трансабдомінальної преперитонеальної алопластики (ТАРР) у хворих на пахвинну грижу шляхом оптимізації фіксації сітчастого імплантату. Матеріали і методи. За період від 2010 по 2017 р. прооперовано 178 хворих на пахвинну грижу з використанням класичної та удосконаленої ТАРР. Залежно від методики ТАРР хворих розділили на дві групи. У І групі (89 хворих) виконували класичну методику ТАРР. В ІІ групі (89 хворих) за розробленим нами способом ТАРР із комбінованою фіксацією сітчастого імлантату (патент на корисну модель №113997 від 27.02.2017р.). Результати досліджень та їх обговорення. Безпосередні результати показали: у 6 хворих (6,7 %) І групи спостерігався виражений післяопераційний біль, в ІІ групі в 1 хворого (1,1 %). У хворих І групи серома передочеревинного простору пахвинної ділянки виникла – у 5 пацієнтів (5,6 %), у ІІ групі – у 4 пацієнтів (4,5 %). Гематома калитки у І групі спостерігалася у 2 хворих (2,2 %), а у ІІ групі – у 3 пацієнтів (3,4 %). Віддаленні результати лікування: І група (81 хворий) – хронічний післяопераційний пахвинний біль спостерігався у 5 (6,1%), ІІ група (82 хворих) – у 2 (2,73 %). У 7 (8,6 %) хворих І групи (81 хворий) виявлено рецидив пахвинної грижі. ІІ група (82 хворих) – рецидив пахвинної грижі виявлено в одного хворого (1,2 %).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

8

Сафонова, Р. А., В. В. Лазуренко, Н. М. Пасієшвілі, В. Г. Карпенко, and М. В. Садчикова. "ВПЛИВ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ НА РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ГЕНІТАЛЬНОГО ПРОЛАПСУ." Problems of Endocrine Pathology 76, no. 2 (June 10, 2021): 64–70. http://dx.doi.org/10.21856/j-pep.2021.2.09.

Full text

Abstract:

Мета: оптимізація хірургічного лікування генітального пролапсу (ГП) у жінок з цукровим діабетом (ЦД) та визначення впливу останнього на результативність хірургічного лікування ГП шляхом порівняння різноманітних сучасних підходів до терапії ГП. Матеріал і методи. Обстежено 52 жінки менопаузального віку з ГП 3–4 ступеня, з них у 30 хворих крім генітального пролапсу діагностували ЦД2 (основна група), у 22 жінки був тільки ГП (група порівняння), контрольну групу склали 20 жінок менопаузального віку без ознак ГП та ЦД. В залежності від методу лікування обстежені жінки були розподілені на три групи. До першої групу включено 18 хворих (9 жінок основної групи та 9 — з групи порівняння), яким була виконана піхвова екстирпація матки, передня кольпорафія, кольпоперінеорафія. До другої клінічної групи увійшли 20 хворих (по 10 хворих з основної групи і групи порівняння), яким виконана піхвова екстирпація матки з однобічною сакроспінальною фіксацією купола піхви. У третю групу залучено 14 жінок (по 7 жінок з основної групи і групи порівняння), яким після піхвової екстирпації виконана кольпопексія за допомогою поліпропіленової сітки, до складу якої входить поліглікапролактон. Результати. В результаті проведеного лікування в основній групі виявилося 7 рецидивів (23,3 %) протягом 1 року після оперативного втручання, з них після вагінальної пластики — 4 випадки (44,4 %), після сакроспінальної кольпопексії — 1 (10 %), після встановлення сітчастого протезу полімеш — 2 (28,6 %). В групі порівняння відмічалося 5 рецидивів (22,7 %), з яких 3 (33,3 %) випадки після вагінальної пластики та по одному після сакроспінальної кольпопексії (10%) та встановлення поліпропіленової сітки, до складу якої входить поліглікапролактон (14,3 %). Таким чином, найбільш часті рецидиви у жінок з ЦД були після вагінальної пластики (44,4 %), але більше, ніж у жінок без ЦД (33,3 %). Після сакроспінальної кольпопексії частота рецидивів була однаковою (по 10 %) та найнижчою серед інших методів хірургічного лікування. Застосування поліпропіленової сітки, до складу якої входить поліглікапролактон, призвело до ускладнень у 23,3 % хворих на ЦД та у 22,7 % — без екстрагенітальної патології. Отримані дані вказують на високу ефективність сакроспінальної кольпопексії в лікуванні ГП у жінок з ЦД, особливо однобічний оперативний підхід. Висновки. Наявність цукрового діабету у хворої на генітальний пролапс суттєво впливає на результативність хірургічного лікування, підвищуючи кількість післяопераційних ускладнень. Оптимальним хірургічним втручанням з приводу генітального пролапсу у хворих на цукровий діабет можна вважати однобічну сакроспінальну суспензію, яка дає найменшу кількість рецидивів. Використання поліпропіленової сітки, до складу якої входить поліглікапролактон, можливо у жінок з ЦД, але існує небезпека відторгнення та больового синдрому. Зміни гормонального фону хворих на ГП з ЦД потребують його корекції перед та після операції, оптимальним можна вважати використання препаратів з естрогенами для місцевого застосування, що покращує результати хірургічного лікування та якість життя жінок

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

9

Romanenko, I. Yu. "ПЕРЕБІГ ВАГІТНОСТІ, ПОЛОГІВ ТА ПЕРИНАТАЛЬНІ НАСЛІДКИ РОЗРОДЖЕННЯ ЖІНОК ІЗ ЗАГРОЗОЮ ПЕРЕРИВАННЯ ВАГІТНОСТІ ТА СТАТУСОМ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ, ЯКІ ПРОЖИВАЮТЬ У ЛУГАНСЬКІЙ ОБЛАСТІ." Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, no. 2 (March 5, 2020): 63–69. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2019.2.10926.

Full text

Abstract:

Мета дослідження – оцінити перебіг вагітності, пологів та перинатальні наслідки розродження жінок із загрозою переривання вагітності (ЗПВ) та статусом внутрішньо переміщених осіб (ВПО), які проживають у Луганській області, для вдосконалення лікувально-профілактичних заходів та профілактики акушерських і перинатальних ускладнень у таких жінок. Матеріали та методи. Проведено проспективний клініко-статистичний аналіз перебігу вагітності та пологів 42 вагітних, які в I і II триместрах вагітності перебували на стаціонарному лікуванні з приводу ЗПВ у лікарнях Луганської області та мали статус ВПО (група I). Контрольну групу склали 64 вагітні жінки з необтяженим анамнезом із фізіологічним перебігом вагітності аналогічного гестаційного терміну та місця проживання (група II). Результати дослідження та їх обговорення. У жінок групи I була достовірно вищою питома вага захворювань серцево-судинної системи, сечовивідних шляхів, ЛОР-органів, запальних захворювань жіночих статевих органів в анамнезі, мав місце ускладнений перебіг вагітності та пологів. Кількість випадків гострої респіраторно-вірусної інфекції, істміко-цервікальної недостатності, неспецифічного вагініту достовірно перевищувала показники групи II, безсимптомна бактеріурія, рецидивна ЗПВ, гестаційний пієлонефрит та уреаплазмова інфекція зустрічалися тільки у жінок групи I, кількість випадків анемії не мала достовірної різниці. Передчасні пологи в терміні 33–37 тижнів гестації відбулися у 7 (16,67 %) жінок групи I та у 3 (4,69 %) – групи II (р=0,048), оперативне розродження зареєстровано в 13 (30,95 %) та 8 (12,50 %) випадках відповідно (р=0,02). У жінок групи I передчасний розрив плодових оболонок зустрічався в 1,9, слабкість пологової діяльності – в 3,4, передчасне відшарування нормально розташованої плаценти – в 6, дистрес плода – в 1,5 раза частіше, центральне передлежання плаценти відмічено тільки в групі I. Висновки. Наявність в анамнезі хронічних запальних захворювань придатків матки, інфекцій, що передаються статевим шляхом, гострої респіраторно-вірусної інфекції під час наявної вагітності, ЗПВ в I і II триместрах дозволяють виділити вагітних у групу високого ризику щодо розвитку гестаційних ускладнень з метою своєчасного проведення лікувально-профілактичних заходів. Ускладнений перебіг I і II триместрів вагітності впливає на зростання частоти передчасного переривання вагітності, оперативного розродження у жінок групи I порівняно з жінками групи II.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

10

Капшук, Н. О. "ВІДТВОРНА ЗДАТНІСТЬ ДОЧОК ДРУГОЇ ЛАКТАЦІЇ ВІД ГОЛШТИНСЬКИХ КОРІВ- МАТЕРІВ РІЗНОГО ВІКУ." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 3 (September 25, 2020): 183–88. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.03.20.

Full text

Abstract:

У статті висвітлено результати досліджень рівня показників репродуктивної функції голштин-ських корів другої лактації, народжених від матерів різного віку. Дослідження проводили на твари-нах другої лактації: корови, народжені від корів-матерів у першу лактацію (n=22) – І група; корови,народжені від корів-матерів у другу лактацію (n=25) – ІІ група; корови, народжені від корів-матеріву третю лактацію (n=28) – ІІІ група (контрольна); корови, народжені від корів-матерів у четверту лактацію (n=23) – ІV група. Тварини усіх піддослідних груп мали невирівняне значення сервіс-періоду.Корови другої лактації (І група), які були народжені від корів-первісток, відзначилися його наймен-шим значенням відновного періоду після отелення – 1,0. У корів ІІІ (контрольної) групи, яких народи-ли матері третьої лактації, сервіс період уже тривав понад 80 діб, тоді як у корів другої лактаціїІV групи, які були отримані від матерів четвертої лактації, цей показник був більшим уже в 5 разів істановив майже 5. Значення індексу осіменіння прямопропорційно пов’язано з показником сервіс-періоду. Його значення у корів І групи відповідало класичній схемі відтворення, і становило небільше60 діб, тоді як у їх одноліток ІV групи сервіс-період був тривалішим у понад 4 рази і становив 222доби. Рівень безпліддя корів-дочок у другу лактацію можна пояснити тим, наскільки ефективнофункціонує їхня репродуктивна система. Тварини І групи не мають безплідних днів і втрат молоката телят. У тварин ІІ і ІІІ (контрольної) груп рівень безпліддя має такі показники – 13,3 і 20,3 дібвідповідно, що призвело до втрат телят і молока в середньому на рівні 0,045 гол. і 308,4 кг. КоровиІV групи відзначились найвищим значенням безпліддя – 151 доба та втратами продукції – 0,53 голтелят і 2597 кг молока. Піддослідне поголів’я корів І, ІІ і ІІІ (контрольної) груп характеризувалосьпозитивним значенням індексу адаптації, яке в середньому дорівнювало 1,21. Натомість, корови ІVгрупи мали від’ємне значення індексу адаптації (-6,3), що перевищувало значення цього показникакорів ІІІ (контрольної) групи в понад 26 разів, а тварин І групи у 32 рази.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

11

Pankiv, V. I. "Порівняльна оцінка ефективності препарату Еспа-карб у лікуванні хворих із гіпертиреозом." INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine), no. 4.60 (July 15, 2014): 43–48. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.4.60.2014.76682.

Full text

Abstract:

У статті розглядаються підходи до консервативного лікування хворих на дифузний токсичний зоб (ДТЗ). Мета дослідження — оцінка спектра дії, терапевтичної ефективності й переносимості карбімазолу (препарат Еспа-карб) порівняно з тіамазолом (препарат Мерказоліл-Здоров’я) у пацієнтів із гіпертиреозом. Матеріали та методи. Під спостереженням перебувало 55 хворих на ДТЗ, розподілених на дві групи. Перша група (n = 30) отримувала карбімазол (препарат Еспа-карб), друга група (n = 25) — тіамазол (препарат Мерказоліл-Здоров’я). Групи хворих не відрізнялися за віком, статтю, розмірами щитоподібної залози, причинами і тривалістю тиреотоксикозу.Результати. Аналіз отриманих даних свідчить про те, що в першій групі хворих відзначається більш суттєвий ефект від лікування порівняно з хворими другої групи. Середній об’єм щитоподібної залози вірогідно зменшився лише в першій групі. У середньому тиреоїдний об’єм зменшився з 37,2 ± 3,1 см3 до 29,3 ± 2,9 см3 (р < 0,05). У другій групі спостерігалася тенденція до зменшення, але без статистичної вірогідності (з 36,4 ± 3,9 см3 до 32,4 ± 2,8 см3; р > 0,05). У пацієнтів першої групи з ДТЗ спостерігалося вірогідне збільшення рівня ТТГ (з 0,027 ± 0,009 мМО/л до 0,37 ± 0,16 мМО/л; р < 0,05) і вірогідне зменшення рівнів вТ4 (з 29,3 ± 2,3 нмоль/л до 18,4 ± 1,8 нмоль/л; р < 0,05) і вТ3 (з 7,8 ± 1,6 нмоль/л до 3,2 ± ± 1,1 нмоль/л; р < 0,05). При цьому підвищення показника ТТГ у хворих другої групи не досягло рівня статистичної значущості (р > 0,05). У той же час у хворих другої групи відзначалося вірогідне зменшення рівнів вТ4 (з 31,4 ± 2,1 нмоль/л до 21,7 ± 1,8 нмоль/л; р < 0,05) і вТ3 (з 8,2 ± 1,4 нмоль/л до 3,7 ± 1,2 нмоль/л; р < 0,05). Зниження автоімунної агресії проявлялося зниженням концентрації антитіл до рТТГ, яке у хворих першої групи набуло рівня статистичної значущості. Якщо середня добова доза препаратів Еспа-карб і Мерказоліл-Здоров’я на початку лікування в обстежених групах хворих не відрізнялася, то через 6 місяців лікування середня доза карбімазолу в першій групі становила 15,8 ± 1,7 мг, а в другій групі доза тіамазолу — 19,2 ± 2,1 мг (р > 0,05). Побічних явищ при лікуванні хворих обох груп упродовж шести місяців не спостерігалося. Нормалізація вмісту периферичних гормонів (вТ4 і вТ3) через 90 днів спостереження досягнута в 96,2 % хворих першої групи і в 74,1 % — другої групи. Число хворих, які досягнули нормального рівня ТТГ, вірогідно вищим було в першій групі (93,3 проти 76 %). Висновки. Встановлена більша ефективність карбімазолу порівняно з тіамазолом, що проявилося швидшим досягненням клінічного ефекту і компенсації тиреотоксикозу, вірогідним зменшенням тирео-їдного об’єму, рівня антитіл до рецептора ТТГ. Використання карбімазолу сприяє зменшенню добової дози тиреостатичних препаратів у хворих на ДТЗ, що зменшує ризик виникнення ускладнень терапії. При використанні карбімазолу протягом шести місяців у хворих на ДТЗ не було зареєстровано випадків непереносимості або будь-яких побічних ефектів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

12

Korobanova, O. L. "ОСОБЛИВОСТІ РОЛЬОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ В НОВОСТВОРЕНИХ ГРУПАХ." Scientific Studios on Social and Political Psychology, no. 39(42) (July 17, 2017): 145–59. http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi39(42).48.

Full text

Abstract:

Виявлено тенденцію залежності рольової комунікації членів новостворених груп від їхнього статусу, зокрема відображення образу групи та особистісно-рольової взаємопредставленості. Встановлено залежність уявлень про групу в членів групи, що була нещодавно створена, від їхнього статусу та якісну відмінність образу групи в різностатусних молодих людей. Проаналізовано уявлення членів групи залежно від їхнього статусу про свою групу, їхні уявлення про власний рольовий репертуар та рольовий репертуар інших членів групи. Наведено результати дослідження рольових ідентифікацій студентів та їхньої взаємної особистісно-рольової взаємопредставленості. З’ясовано, що особистісно-рольова представленість вища, більш диференційована та індивідуалізована в осіб з високим статусом. В осіб із середнім статусом вона здебільшого спрямована на підтримку внутрішньогрупового міжсуб’єктного поля взаємодії. У членів групи з низьким статусом особистісно-рольова взаємопредставленість більш формалізована й уніфікована та зводиться до загальних соціальних ролей; утім, ці особи, у тому числі відторгнені, визнаються групою та займають певне місце в рольовій структурі групи, тобто є повноправними її членами. Досліджено також комунікативні дистанції членів новостворених груп у груповій взаємодії, які можна вважати відповідниками особистих і групових меж. Описано тенденцію до ідентифікації з лідером і до дистанціювання від аутсайдера на тлі авансованої ним близькості.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

13

Камбур, М. Д. "ВИКОРИСТАННЯ ПОЖИВНИХ РЕЧОВИН В ОРГАНІЗМІ КОРІВ В УМОВАХ РІЗНОГО ЕНЕРГЕТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 2 (June 27, 2019): 165–70. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.02.22.

Full text

Abstract:

У статті наведені дані щодо перетравлення та використання поживних речовин в організмі ко-рів в умовах різного енергетичного забезпечення. Результати проведених досліджень свідчать, що баланс азоту був позитивним у тварин усіх груп. Використано азоту тваринами першої (контроль-ної) групи 24,54 % від споживаного та 30,24 % від перетравного. У другій і третій групі показники склали відповідно: 28,58−35,59 % і 37,95−45,86 %. Усього засвоєно азоту коровами першої групи 264,86 г, що склало 45,99 % від споживаного й 56,53 % від перетравного. У другій групі ці показники склали: 277,19 г, 49,82 % та 61,66 %. Баланс кальцію характеризується високим рівнем перетрав-лення цього елементу в організмі корів усіх груп на другому місяці лактації. Тваринами контрольної групи всього використано від спожитого 131,55 г кальцію, що склало 69,45 % від спожитого та 99,62 % від перетравленого. У тварин другої та третьої груп ці показники відповідно склали: 124,63; 63,64; 99,59 %; та 151, 83; 69,59 і 92,719 %. Високий рівень використання поживних речовин сприявтому, що молочна продуктивність корів контрольної групи в період лактації склала: 4387,3 кг нату-рального і 4168,4 кг 4 % молока. Від корів другої групи в середньому отримано 4484,6 кг натурально-го молока і 4541,9 кг 4 % молока. Річний надій натурального молока від корів третьої групи склав 5250,5 кг, а 4 % молока − 5494,9 кг, що в 1,20−1,32 рази більше, ніж у корів контрольної групи (р<0,01). За шість місяців лактації жирність молока була вищою у корів дослідних груп. Цей показ-ник у контрольній групі становив 3,69 %, а у тварин другої та третьої груп відповідно 3,90 % та 3,97 %. Найменший відсоток жиру в молоці реєстрували під час найбільш виликих добових надоях. Відсоток жиру в молоці помітно знижується до четвертого місяця лактації, а потім знов зростає до сьомого місяця лактації. Така тенденція була характерною для тварин усіх груп.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

14

Русин, А. В., О. І. Петричко, and О. П. Балаж. "Результати інструментальних методів обстеження у хворих на цироз печінки із проявами печінкової енцефалопатії." Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Медицина 62, no. 2 (December 31, 2020): 62–66. http://dx.doi.org/10.24144/2415-8127.2020.62.62-66.

Full text

Abstract:

Вступ. Портальна гіпертензія є найбільш частим ускладненням і причиною смерті хворих на ЦП (фінальна, незворотня стадія з несприятливим прогнозом). Мета дослідження. За допомогою інструментальних методів оцінити функціональний стан печінки у хворих на цироз. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 95 хворих на ЦП, які перебували на стаціонарному лікуванні з 2018 до 2020 р. у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії, хірургічному та гастроентерологічному відділеннях Закарпатської обласної клінічної лікарні ім. Андрія Новака (м. Ужгород). У І групу (клас А за Child-Pugh –стадія компенсації) увійшло 18 (18,95 %) хворих, у II групу (клас В –стадія субкомпенсації) –25 (26,3%) хворих, у III групу (клас С –стадія декомпенсації) ввійшло 52 (54,7 %) хворих. За допомогою УЗД вивчали форму, розміри, структуру печінки та селезінки, наявність або відсутність асцитичної рідини в черевній порожнині. Під час візуалізації судинних структур оцінювали довжину, форму, величину просвіту та їх анатомічне розташування. Ендоскопічне дослідження верхніх відділів ШКТ проводилося всім хворим за загальноприйнятою методикою. Під час ендоскопічного дослідження враховували ступінь вираженості ВРВ стравоходу та/або шлунку. Результати досліджень та їх обговорення. Серед усіх хворих на ЦП частіше спостерігалося зменшення розмірів печінки –у 52 пацієнтів (54,7 %), печінка нормальних розмірів виявлена у 26 хворих (27,4 %), у 22 пацієнтів (23,2 %) діагностували збільшену печінку. Збільшення розмірів печінки найчастіше спостерігали у хворих І групи (55,8 %) і майже з однаковою частотою діагностували у хворих ІІ та ІІІ груп (від 22,0 % до 22,8%) –р<0,05. У жодного хворого І групи не діагностували ВРВ шлунка. У цій групі найчастіше виявляли ВРВ стравоходу ІІ та І ступенів (55,6 % та 38,9 %). У хворих ІІ групи найчастіше мало місце ВРВ стравоходу ІІІ ст. (40,0 %) відповідно. У жодного хворого IІІ групи не діагностували ВРВ стравоходу І ст., у цій групі найчастіше виявляли ВРВ стравоходу ІІІ ст. та ВРВ шлунка (51,9 % та 34,6 %). Висновки. 1. У хворих на ЦП ІІІ групи виявлено максимальне зменшення об’ємного кровоплину по v. Lienalis (514,3±22,2мл/хв). 2. Найбільш високий кровотік по селезінковій артерії та вені спостерігається у хворих І групи. 3.За даними показників порто-печінкової гемодинаміки у хворих ІІІ групи спостерігається виражена обструкція печінкового кровотоку. Ключові слова: цироз печінки, регіональна гемодинаміка, ультразвукова діагностика.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

15

Лучин, І. С., and Л. М. Дармограй. "ПРОДУКТИВНА ДІЯ ПІДКИСЛЮВАЧА КОРМУ АСІD STАГ S ВF НА ІНТЕНСИВНІСТЬ РОСТУ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН ОРГАНІЗМУ МОЛОДНЯКУ КРОЛІВ ЗА ІНТЕНСИВНОГО ВИРОЩУВАННЯ НА М'ЯСО." Effective rabbit breeding and fur farming, no. 6 (March 22, 2020): 74–88. http://dx.doi.org/10.37617/2708-0617.2020.6.74-88.

Full text

Abstract:

Дослідження проводились у Прикарпатській державній сільськогосподарській дослідній станції. В господарстві застосовується розроблена технологія інтенсивного виробництва кролятини. Генотип кролів, що розводять в господарстві - трьох породні помісі білого велетня, шиншили та фландр (НТШ). Для досліду, методом пар-аналогів, сформовано 5 груп молодняку кролів по 15 голів в кожній. Першій контрольній групі згодовували корм без підкислювача, 2, 3, 4 і 5- й дослідній групам з вмістом 0,1; 0,3; 0,5; 0,7% підкислювача корму Асіd Stаг S ВF. Максимальною жива маса однієї голови в 90 добовому віці була в 4-ій дослідній групі, становила 2,967кг де використовувався підкислювач корму АСІD STАГ S ВF в кількості 0,5%, тимчасом, як при використанні цього підкислювача в раціоні годівлі молодняку кролів 2-ї групи (0,1%) була – 2,877 кг, 3-ї групи (0,3%) - 2,89кг, а 5-ї (0,7%) - 2,9 кг. Середньодобові прирости за період 40-90 діб вищими були в четвертій дослідній групі (0,5%) - 42,1 г, дещо нищими при використанні підкислювача АСІD STАГ S ВF в раціонах дослідних груп кролів: 2-ї (0,1%) - 40,2г; 3-ї (0,3%) - 40,6г; та 5-ї (0,7%) – 40,9г. Прижиттєвий показник м’ясності – ширина попереку в 3-місячному віці у кролів цих груп становив 5,9см, в 2 і 5-й групах при введені у раціон дослідних кролів підкислювача корму АСІD STАГ S ВF в кількості 1кг і відповідно 7 кг на тону готового корму цей показник становив 5,8 см. Затрати корму у 1-, 2-, 3-, 5-й групах становили 3,55; 3,48; 3,4 кг і 3,41кг готового корму на 1 кг приросту, тимчасом як в 4-й групі вони були дещо ефективнішими і знаходилися на рівні 3,32 кг. Кращі показники відгодівельної продуктивності при вводі 5кг підкислювача корму АСІD STАГ S ВF на тону готового корму(4 дослідна група) отримані за рахунок ефективності фізіологічного впливу низькомолекулярних органічних кислот на процес травлення моногастричних, рослиноїдних гризунів, що проявилось у кращому поїданні корму. При цьому зросли відгодівельні показники 4 дослідної групи до кролів до 1контрольної: жива маса в 90 добовому віці на, 190г; середньодобові прирости на 3,9г; ширина попереку на 0,2см; покращилась конверсія корму на 230г. Зниження вартості корму на 1 ц приросту до 1 контрольної групи (2485 грн), відбувалось до 4 групи: 2 дослідна 2464грн; 3 дослідна 2461грн, 4 дослідна 2457грн. Вартість корму в структурі затрат 5 дослідної групи виявилась найвищою – 2578грн. Така динаміка вплинула на показник чистого прибутку і рентабельність виробництва.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

16

Щербан, Тетяна. "ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІВ У РОБОТІ З КРИЗОВИМИ СИТУАЦІЯМИ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 13, no. 2 (February 20, 2020): 360–77. http://dx.doi.org/10.32453/5.v13i2.185.

Full text

Abstract:

Значущою характеристикою сьогодення є збільшення кризових та травматичних ситуацій (гострі міжособистісні конфлікти, фізичне насильство, важкі хвороби). Особистість не може самостійно справитися із зазначеними викликами життя. Людина потребує фахової допомоги від психологів. Отже, сьогодні актуальною є підготовка якісних психологів, здатних справлятися із сучасними викликами соціуму. Мета дослідження – виокремити психологічні особливості психологів і майбутніх психологів, які сприяють ефективній роботі з кризовими ситуаціями. Вибірку дослідження розділено на дві групи: студентська (випускники психологи); “кризова” (волонтери Руху підтримки військових та працівники психоневрологічного інтернату). Дослідження, проведене у “кризовій” групі, продемонструє особливості, необхідні для роботи з психотравмою. Це послугує взірцем для майбутніх практикуючих психологів і дасть можливість ефективно організувати процес професійної підготовки у закладі вищої освіти. Емпіричне дослідження двох груп респондентів дало можливість виокремити якості, які притаманні досліджуваним. У досліджуваних кризової групи є значно вищим, ніж у студентськійгрупі, прийняття ризику. Це доводить, що у людей, які часто мають справу з екзис тенційними проблемами і зберігають інтерес до них, є вищою готовність діяти в умовах невизначеності результату, в умовах тривоги і трудно-щів. У них більшою є впевненість у тому, що все, що відбувається загалом, є корисним, оскільки приносить досвід. Також встановлено важливий факт про незалежність у досліджуваних кризової групи у прийнятті ризику від вікової характеристики. Відкритість новому й активність у важких ситуаціях, таким чином, не завжди визначаються віком і браком досвіду. Досліджувані кризової групи демонструють загалом приблизно однаковий рівень вияву двох базових груп якостей (відчувати та знати), що свідчить про високу варіативність у підборі ними стратегій вибору адаптивної поведінки у процесі подолання життєвих негараздів. Це, у свою чергу, забезпечує розвиток таких важливих якостей, як емпатійність, рефлективність тощо. Емпіричне дослідження, на підставі виокремлених психологічних властивостей респондентів студентської групи та групи “ризику”, дало можливість спрогнозувати особливості роботи у таких групах: студентська група досліджуваних у зв’язку із ситуативними й особистісними чинниками характеризується ретравматизацією і потребує програми розвитку адаптивних якостей; кризова група досліджуваних унаслідок частої дії кризових чинників демонструє високий рівень життєстійкості. Однак психологічна допомога досліджуваній групі повинна надаватись якісно і кваліфіковано задля уникнення феномену “психологічного завмирання”.Перспективою подальших досліджень може стати розробка комплексної програми розвитку життєвого потенціалу особистості, яка активно може використовуватися психологічними службами різних організацій.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

17

Valovina, Y. D., Z. Y. Vitvitsky, and N. Y. Valovina. "Характеристика структурно-функціонального стану кісткової тканини у хворих похилого та старечого віку з переломами вертлюгової ділянки стегнової кістки." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 4 (February 15, 2021): 84–88. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2020.4.11790.

Full text

Abstract:

Мета роботи: проаналізувати структурно-функціональний стан кісткової тканини (СФСКТ) у людей похилого та старечого віку та структуру переломів вертлюгової ділянки стегнової кістки (ВДСК) на ґрунті порушень мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ). Матеріали і методи. У роботі проаналізовано результати обстеження 98 хворих похилого та старечого віку, які перебували на лікуванні в КНП “Івано-Франківська обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради” впродовж 2008–2018 рр. Середній вік хворих складав 75,4±10,8 (від 60 до 90 років). І групу склали 46 хворих із переломами ВДСК (основна група), які отримали низькоенергетичні пошкодження. До контрольної групи увійшли 52 особи, котрі обстежувались з приводу захворювань опорно-рухового апарату. Усім хворим виконано двохенергетичну рентгенівську абсорбціометрію (DEXA) поперекового відділу хребта. У хворих І групи визначали тип перелому за класифікацією AO/ASIF. Результати досліджень та їх обговорення. Порушення показників МЩКТ виявлено у 72 (73,5 %) хворих обох груп. У хворих І групи максимальний показник зниження кісткової маси Т індекс становив -3,5, у хворих ІІ групи – Т= -2,8. У хворих похилого віку І групи середній показник Т індексу становив -1,32, а у хворих старечого віку І групи – -1,86. У хворих похилого віку ІІ групи середній показник Т становив -0,85, а у хворих старечого віку ІІ групи – -1,33. Серед хворих І групи, в яких при денситометрій виявлено порушення структури кісткової тканини, більшість переломів за класифікацією AO/ASIF були складними, тобто уламкові зі зміщенням, і становили 39(84,8 %) випадків. Порушення показників МЩКТ в обстежених хворих похилого та старечого віку та висока частота складних уламкових переломів вказують на необхідність подальшого вивчення СФСКТ та оптимізації лікування у хворих цієї вікової категорії.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

18

Петечук, В. М., and Ю. В. Петечук. "Гомоморфiзми з умовою (*), якщо 2 – оборотний елемент." Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Математика і інформатика, no. 2(37) (November 25, 2020): 101–13. http://dx.doi.org/10.24144/2616-7700.2020.2(37).101-113.

Full text

Abstract:

Вивчення гомоморфiзмiв матричних груп над асоцiативними кiльцями розпочалося майже 100 рокiв тому роботами Шраєра i Ван-дер-Вардена i в подальшому розвивалися в працях Дьєдоне, Хуа Ло-гена, Райнера, О’Мiри, Хана, Ю.I. Мерзлякова, Уотерхауса, О.В. Мiхальова, Ю.I. Зельманова, I.З. Голубчика, В.М. Петечука та iнших авторiв. В основi вивчення знаходяться груповi властивостi повної лiнiйної групи GL(n, R) – множини всiх оборотних матриць над асоцiативним кiльцем R з 1. При n ≥ 3 у всiх вiдомих випадках, незважаючи на вiдмiннiсть методiв, якi застосовувалися, автоморфiзми повної лiнiйної групи виявлялись добутком стандартних автоморфiзмiв. Саме оборотнiсть елемента 2 давала можливiсть розглядати все бiльш широкi класи кiлець над якими можливий стандартний опис гомоморфiзмiв матричних груп. Якщо 2 – необоротний елемент, то при n ≥ 3 В.М. Петечук зробив опис автоморфiзмiв групи GL(n, R) у випадку, коли R – комутативне локальне кiльце. Виявилося, що при n ≥ 4 всi автоморфiзми таких груп є добутком стандартних автоморфiзмiв, а при n = 3 їх можна виразити через стандартнi i деякий нестандартний автоморфiзми. Спираючись на цей результат, В.М. Петечук [2] отримав опис iзоморфiзмiв групи GL(n, R), n ≥ 3, якщо R – довiльне комутативне кiльце. Зокрема, вiн здiйснив опис гомоморфiзмiв Λ : P E (n, R) → P GL(m, K), m ≥ 3, n ≥ 3 таких, що ΛP E (n, R) = P H i H ⊇ E (m, K) над довiльними комутативними кiльцями R i K. I.З. Голубчик i О.В. Мiхальов [3], використовуючи системи iдемпотентiв, i незалежно Ю.I. Зельманов [4], використовуючи методи йорданових алгебр, отримали опис iзоморфiзмiв групи E (n, R), n ≥ 3, 2 ∈ R∗ на групу E (m, K), 2 ∈ K∗ над довiльними асоцiативними кiльцями R i K з 1. В.М. Петечук [5] зробив опис гомоморфiзмiв групи P E (n, R), n ≥ 3 в групу GL(m, K), m ≥ 2, 2 ∈ K∗ у випадку, коли нерухомi пiдмодулi деяких елементiв четвертого порядку збiгаються з нерухомими пiдмодулями їх квадратiв. З нього випливають результати I.З. Голубчика, О.В. Мiхальова i Ю.I. Зельманова. Розвиваючи технiку, пов’язану з iдемпотентами, I.З. Голубчик [6] здiйснив опис iзоморфiзмiв груп GL(n, R) i GL(m, K) при n, m ≥ 4 над асоцiативними кiльцями R i K. Виявилося, що вони допускають стандартний опис на групi E (n, R). Авторами В.М. Петечук, Ю.В. Петечук [7, 8] описанi гомоморфiзми з умовою (*) з чого зокрема випливає i опис iзоморфiзмiв повних лiнiйних груп над асоцiативними кiльцями. У данiй роботi удосконалюються i розширюються методи опису гомоморфiзмiв з умовою (*), якщо елемент 2 є оборотним в кiльцi K i n ≥ 3. Основним результатом роботи є наступна теорема. Нехай R i K – асоцiативнi кiльця з 1, 2 ∈ K∗ , E (n, R) ⊆ G ⊆ GL(n, R), n ≥ 3, W – лiвий K-модуль, гомоморфiзм Λ : G → GL(W) задовольняє умову (*). Тодi Λ має стандартний опис на групi E (n, R).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

19

Петечук, В. М., and Ю. В. Петечук. "Гомоморфізми лінійних груп, що містять нормальні підгрупи елементарних трансвекцій." Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Математика і інформатика 39, no. 2 (November 16, 2021): 68–80. http://dx.doi.org/10.24144/2616-7700.2021.39(2).68-80.

Full text

Abstract:

У статті розглядаються розширені і стандартні описи гомоморфізмів груп E (n,R) ⊆G ⊆GL(n,R), n≥2 над асоціативними кільцями R з 1. Показано, що гомоморфізми з умовою (*) групи E (n,R) < G ⊆ GL(n,R), n≥4 над асоціативними кільцями R з 1 мають розширено стандартний опис, а при деяких обмеженнях стандартний опис на групах G і E(n,R). В роботі також описуються гомоморфізми з умовою (*) групи (n,R) ⊆ G ⊆ GL(n,R), n≥4, що відображають її у групу GL(m,K), m≥2, які є мономорфізмами (зокрема такими є ізоморфізми) або E (n,K) ⊆ΛE (n,R) над асоціативними кільцями R і K з 1. Показано, що такі гомоморфізми допускають стандартний опис на групі E (n,R).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

20

Соколов, О. В. "Диференційований підхід до корекції постхірургічного рецидиву декомпенсованих форм варикозної хвороби вен нижніх кінцівок." Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Медицина 61, no. 1 (June 30, 2020): 96–100. http://dx.doi.org/10.24144/2415-8127.2020.61.96-100.

Full text

Abstract:

Вступ. Незважаючи на те, що безпосередні результати хірургічного лікування варикозної хвороби вен нижніх кінцівок(ВХНК) є загалом успішними, рецидиви захворювання виникають від 20% до 80% пацієнтів, в залежності від періоду післяопераційного спостереження. Середня різниця у часі між первинною операцією та хірургічною корекцією рецидиву може складати від 6 до 20 років. Мета дослідження. Оцінити результати лікування рецидивів варикозної хвороби вен нижніх кінцівок з трофічними виразками при використанні ендовенозних методик та класичної хірургії. Матеріали та методи. У дослідження було включено 23 хворих з рецидивами варикозної хвороби вен нижніх кінцівок у стадії С6 після втручань з кросектомією. Пацієнтів було розділено на дві групи. В І групу було включено 12 пацієнтів, яким було проведено корекцію рецидиву шляхом повторної спроби кросектомії та хірургічного видалення вен шляхом стрипінгу та мініфлебектомії. У ІІ групу ввійшли 11 пацієнтів, яким було проведено корекцію рецидиву шляхом комбінованих ендовенозних втручань з використанням радіочастотної абляції залишеної культі та невидаленої частини саженних стовбурів, склеротерапії зон неоваскуляризації та хірургічним видаленням варикозно-деформованих притоків. Результати досліджень та їх обговорення. Через 2 місяці після проведення втручань венозні трофічні виразки за-гоїлися у 10 хворих (83,3%) І групи та 11 хворих (100,0%) ІІ групи. Швидкість епітелізації виразок протягом всього періоду спостереження була співставною у обох групах і склала 42,1 ± 6,4 доби (І група) та 39,2 ± 6,1 діб (ІІ група). При цьому протягом першого місяця зменшення площі виразки, у відношенні її у порівнянні зі станом перед операцією у хворих I групи у 2,3±0,5 (p>0,005), у хворих IІ групи у 2,1± 0,4 (p>0,005). Повторне відкриття виразки, протягом дворічного періоду спостереження, відбулося у 3 хворих (25,0%) І групи. При УЗ-дослідженні у всіх них було виявлено значний горизонтальний рефлюкс по неспроможніх перфорантних венах у підвиразковій ділянці. Рецидивів виразки у ІІ групі не спостерігалося. Висновки. Ретельне обстеження хворих перед операцією, використання інтраопераційного УЗ-контролю та моніторинг у післяопераційному періоді дозволяють зменшити кількість тактичних помилок у лікувальному процесі рецидивів варикозної хвороби. Використання ендовенозних методів в лікуванні рецидивів варикозної хвороби вен нижніх кінцівок дозволяє покращити результати лікування та зменшити кількість ускладнень. Ключові слова: варикозна хвороба, радіочастотна абляція, венозна гемодинаміка, трофічні виразки, рецидив.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

21

Іванов, В. О., А. О. Онищенко, Л. В. Засуха, and В. Л. Григоренко. "НОВІ СПОСОБИ ВИРОЩУВАННЯ МОЛОДНЯКУ СВИНЕЙ У СТАНКАХ ІННОВАЦІЙНОГО ТИПУ." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 2 (June 26, 2020): 127–33. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.02.15.

Full text

Abstract:

Впровадження інтенсивних технологій виробництва свинини є одним із пріоритетних напрямів розвитку агропромислового комплексу. Метою дослідження було удосконалити способи вирощування молодняку свиней у станках інноваційного типу. Розроблений новий спосіб вирощування молодняку свиней та пристрій для його втілення, який представляє чотирьохсекційний блок-станок, що дає можливість здійснювати годівлю свиноматок і відлучених поросят концентрованими, грубими і зе-леними кормами; об’єднувати у 21-денному віці поросят чотирьох-, трьох-, дво- і одногніздові групи залежно від їх багатоплідності і великоплідності, безстресово їх вирощувати після відлучення до 65–90-денного віку і переведення на відгодівлю у групових станках, які розраховані на утримання чо-тирьох-, трьох-, двох- і одногніздових груп. Дослідження свідчать, що запропоновані способи об’єднання гнізд поросят дещо вплинули на ріст поросят у підсисний період. У поросят четвертої групи спостерігається незначна тенденція до збільшення живої маси порівняно з аналогами інших груп. Значно вагоміша різниця між піддослідними групами простежується після відлучення поросят. Поросята IV групи переважали аналогів із I групи у віці 65 днів на 11,41 %, а в 90-денному – на 11,09 %. Поросята III групи також переважали аналогів із I групи у віці 65 днів на 7,17 %, а в 90-денному – на 8,04 %. Встановлено, що за новим способом вирощування поросят одним (IV група), двома (III група), трьома (II група) і чотирма (I група) гніздами отримані такі результати: вік дося-гнення живої маси 100 кг склав, відповідно, 170,02±2,64 (IV); 172,77±1,83 (III); 174,31±1,41(II); 178,02±1,43 (I) дні, середньодобовий приріст свиней на відгодівлі – 781,34±7,05 (IV); 768,24±6,12 (III); 762,31±7,37 (II) і 745,23±6,26 (I) г; витрати корму на одиницю приросту – 3,02±0,02 (IV); 3,11±0,02 (III); 3,15±0,03 (II) і 3,28±0,02 (I) кг.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

22

Piatnochka, V. I., I. Ya Dziubanovskyi, and A. M. Prodan. "АНАЛІЗ МІСЦЕВИХ ТА ЗАГАЛЬНИХ УСКЛАДНЕНЬ ПРИ ЛІКУВАННІ ПЕРВИННИХ ТА ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНИХ ВЕНТРАЛЬНИХ ГРИЖ ЗА ПЕРІОД 2001–2017 РР." Вісник наукових досліджень, no. 4 (December 13, 2018): 66–73. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.4.9621.

Full text

Abstract:

Упровадження в хірургічну практику сучасних методів та алопластичних матеріалів значно покращило результати хірургічного лікування хворих на вентральну та післяопераційну вентральну грижу. Проте імплантація синтетичного матеріалу в тканини передньої черевної стінки не позбавлена недоліків при їх застосуванні, так як супроводжується різною місцевою реакцією тканин, особливо при імплантації “важких” сіток, що призводить до розвитку ускладнень, частота яких становить від 7,9 до 49,2 %. Аналіз отриманих результатів зумовлює актуальність даного дослідження. Мета дослідження – проаналізувати та оцінити основні причини виникнення місцевих та загальних ускладнень при лікуванні хворих на первинні та післяопераційні вентральні грижі. Матеріали і методи. Сформовано два періоди дослідження із числа 1419 оперованих: з 2001 р. до 2009 р. 597 (42,07 %) пацієнтів – група порівняння та з 2010 р. до 2017 р. 822 (57,93 %) особи – основна група. У групі порівняння осіб із первинною вентральною грижею було 286 (47,91 %), а в основній групі з первинними грижами – 344 (41,85 %); з післяопераційними в групі порівняння – 311 (52,09 %) осіб, а в основній – 478 (58,15 %). Результати досліджень та їх обговорення. З усіх 1419 оперованих пацієнтів місцеві ранні післяопераційні ускладнення діагностовано у 522 (36,78 %) осіб. Загальні ранні ускладнення ми встановили у 76 (5,36 %) пацієнтів. У групі порівняння місцеві ускладнення мали місце у 311 (52,09 %) хворих, а в основній групі – у 211 (25,67 %) осіб. Така ж тенденція була при розподілі загальних ускладнень: 53 (8,88 %) та 23 (2,79 %) відповідно. Серому ми спостерігали у 124 (23,75 %), інфільтрати – у 156 (28,88 %), гематому – в 102 (19,54 %), нагноєння – у 34 (6,51 %), тривалу лімфорею – в 65 (12,45 %) пацієнтів. Загальні ускладнення серед 1419 хворих обох груп діагностовано у 76 (5,35 %) осіб. У групі порівняння їх було 53 (8,87 %) випадків, в основній групі – 23 (2,79 %). Серед пізніх місцевих ускладнень найчастіше спостерігали лігатурні нориці, особливо в період 2001–2009 рр. – 27 (4,52 %). В основній групі дане ускладнення виявлено лише у 3 (0,36 %) пацієнтів. Відторгнення поліпропіленової сітки (ППС) було у 15 (2,51 %) випадків. Під час клінічного дослідження мешома виникла в 10 (1,67 %) осіб групи порівняння та у 7 (0,85 %) – основної групи, міграцію сітки виявили у 9 (1,0 %) та 5 (0,61 %) осіб групи порівняння та основної групи. У 250 (17,62 %) пацієнтів після різних типів операційних втручань розвинувся рецидив грижі. Висновки. Впровадження сучасних та удосконалення існуючих способів хірургічного лікування хворих на первинні та післяопераційні вентральні грижі зменшило кількість ранніх місцевих та загальних, а також пізніх ускладнень майже в 2 рази.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

23

Киричко, О. Б., Б. П. Киричко, Л. М. Щерстюк, and А. М. Панова. "ГЕМАТОЛОГІЧНІ ТА БІОХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ КРОВІ ХВОРИХ НА ПАНЛЕЙКОПЕНІЮ КОТІВ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ РОЗЧИНУ ПОЛТАВСЬКОГО БІШОФІТУ." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 4 (December 31, 2021): 233–38. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.04.31.

Full text

Abstract:

У роботі було вивчено гематологічні та біохімічні показники крові хворих на панлейкопенію котів, вікові особливості сприйнятливості до захворювання та сезонність, схеми відновлення фізіологічного статусу. Вперше котам був застосований природний екологічно чистий засіб розчин полтавського бішофіту (РПБ). Для лікування тваринам контрольної групи застосовували стандартну терапевтичну схему, котам дослідної групи 1 у стандартній схемі були удосконалені антибактеріальний, вітамінний та імуностимулюючий препарати, у дослідній групі 2 – до стандартної схеми додавали застосування 2 % РПБ у дозі 1 мл/кг всередину протягом 5 діб. До початку лікування та після видужування у тварин відбирали кров для проведення гематологічних та біохімічних досліджень. У хворих тварин спостерігали зниження кількості лейкоцитів, паличкоядерних та сегментноядерних нейтрофілів, підвищення кількості лімфоцитів, ШОЕ, зниження лужної фосфатази, підвищення АЛТ та АСТ. Після одужання у крові тварин всіх груп достовірно (р<0,05) зросла кількість лейкоцитів: контрольної групи – на 13,1 %, дослідної групи 1 – на 54,4 %, дослідної групи 2 з застосуванням РПБ – на 67,8 %. Відсоткова частка паличкоядерних нейтрофілів зростає у котів контрольної групи в 3,75 рази (р<0,001); дослідної групи 1 – в 3,1 рази (р<0,001); дослідної групи 2 – у 5,0 разів (р<0,001), що достовірно вище (р<0,01) за показник у контрольній групі на 66,7 %. Відсоткова частка сегментноядерних нейтрофілів зростає у контрольних тварин в 1,07 рази; дослідної групи 1 – в 1,38 рази; дослідної групи 2 – достовірно (р<0,05) в 1,51 рази. Спостерігається зниження ШОЕ. У котів при застосуванні РПБ підвищуються кількість еритроцитів та гемоглобіну. У тварин всіх груп, після одужання загальний білок, лужна фосфатаза, АЛТ, АСТ, амілаза, креатинін, сечовина та глюкоза знаходяться у межах норми. Найменшими показники інтоксикації печінки спостерігали при застосуванні РПБ. Запропоновані методи лікування котів за панлейкопенії дали високу ефективність лікування, що підтверджувалось гематологічними та біохімічними дослідженнями фізіологічного стану організму. Найкращий результат проявила схема лікування з використанням РПБ.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

24

Tokarenko, О. I., I. O. Andreieva, O. O. Tokarenko, and M. M. Surmilo. "EFFECT OF DIET AND EXERCISE-INDUCE WEIGHT LOSS ON LEVEL OF RESISTIN IN PATIENT WITH OBESITY." Modern medical technology, no. 4(51) (December 20, 2021): 11–15. http://dx.doi.org/10.34287/mmt.4(51).2021.2.

Full text

Abstract:

Мета дослідження. Метою цього дослідження було визначити вплив дієти та фізичного навантаження на рівень резистину і оцінити взаємозв'язок резистину зі змінами ваги. Матеріали та методи. До цього дослідження було включено 133 особи із надмірною вагою/ ожирінням (73 чоловіки та 60 жінок) віком від 29 до 57 років. Кожен пацієнт проходив клінічну оцінку під час консультації (з виміром маси тіла та зростання), біологічні тести. Усі учасники утрималися від будь-якої важкої фізичної активності за 48 годин до вимірювань та були рандомізовані в одну з трьох груп (фізичне навантаження та/або дієта) та контрольну групу. Результати. Зі 133 пацієнтів у групі фізичного навантаження (ФН) було 39 пацієнтів, 34 суб'єктів – у групі дієтотерапії (Д), 30 – у комплексній групі (ДФН) та 30 – у контрольній групі. Застосування дієти та фізичних вправ сприяло статистично значимим змінам у масі тіла порівняно з контролем. Статистично значущі зміни рівня резистину спостерігалися у пацієнтів із групи ДФН. Статистично значущі зміни у рівні глюкози були зареєстровані у пацієнтів із Д-групи (P < 0,05). Рівні інсуліну (P = 0,076) та резистину (P = 0,137) мали тенденцію до зниження групи ФН, але статистично достовірних відмінностей встановлено не було. Однофакторний регресійний аналіз показав, що зміни резистину були взаємопов'язані зі співвідношенням обсяг талії (ОТ) та обсяг стегна (ОС) та з інсуліном. Регресійний аналіз виявив статистично значущі взаємозв'язки між змінами резистину та інсуліну (r = 0,363, R2 = 0,174, P = 0,038) та співвідношенням ОТ/ОС (r = 0,408, R2 = 0,158, p = 0,018). Висновки. У пацієнтів із комплексної групи з фізичним навантаженням та дієтотерапією демонстрували статистичне значуще зниження маси тіла, рівня резистину та резистентності до інсуліну. Резистин статистично значно корелює з рівнем інсуліну, але не з індексом HOMA. Регресійний аналіз виявив статистично значущі взаємозв'язки між змінами резистину та інсуліну (r = 0,363, R2 = 0,174, P = 0,038) та співвідношенням ОТ/ОС (r = 0,408, R2 = 0,158, p = 0,018).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

25

Lada, N., S. Rudnitsky, V. Zazhoma, and Y. Rudnytska. "ДОСЛІДЖЕННЯ І СИНТЕЗ ГРУПИ СИМЕТРИЧНИХ МОДИФІКОВАНИХ ОПЕРАЦІЙ ПРАВОСТОРОННЬОГО ДОДАВАННЯ ЗА МОДУЛЕМ ЧОТИРИ." Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 1, no. 59 (February 26, 2020): 93–96. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2020.1.093.

Full text

Abstract:

В статті представлено основні результати дослідження і синтезу групи двохоперандних двохрозрядних симетричних операцій правостороннього додавання за модулем чотири шляхом використання групи двохрозрядних однооперандних операцій крипто перетворення. Синтез групи операцій на основі операції правостороннього додавання за модулем чотири, раніше не досліджувався. Встановлено, що побудована група операцій криптографічних перетворень відрізняється від груп криптооперацій побудованих на основі додавання за модулем два та класичним лівостороннім додаванням за модулем чотири. Використання нової синтезованої групи дає змогу підвищити якість потокового шифрування за рахунок збільшення варіативності криптографічних перетворень. Встановлено, що за рахунок симетричних синтезованих операцій в системах потокового шифрування буде використовуватися додатково до двадцяти чотирьох таблиць підстановки

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

26

Лучин, І. С., В. Д. Корпанюк, and Л. М. Дармограй. "ВИКОРИСТАННЯ ПІДКИСЛЮВАЧІВ КОРМУ ЗА ІНТЕНСИВНОГО ВИРОЩУВАННЯ КРОЛІВ." Effective rabbit breeding and fur farming, no. 5 (May 2, 2020): 86–99. http://dx.doi.org/10.37617/2708-0617.2019.5.86-99.

Full text

Abstract:

Для досліду, методом пар-аналогів, сформовано 4 групи молодняку кролів по 15 голів в кожній. Перша контрольна група без підкислювача корму 2,3 і 4-а дослідні групи з вмістом 0,3% кожного із запропонованих підкислювачів. В зоотехнічному досліді представлено матеріали оцінки відгодівельних показників молодняку кролів, вирощеного на раціонах з вмістом підкислювачів: ACIDOMIX® FG, Асіd Stаг S ВF, NEUBACID FLP. Показник живої маси молодняку кролів однієї голови у 90 добовому віці 3-ої дослідної групи становив 2,937кг (р<0,001), де використовувався підкислювач корму АСІD STАГ S ВF, тимчасом, як при використанні підкислювача ACIDOMIX® FG в раціоні годівлі молодняку кролів 2-ї групи був – 2,86 кг (р<0,01), а 4-ї групи 2,883кг (р<0,01) за використання підкислювача NEUBACID FLP. При проведенні досліджень встановлено, що найвищу інтенсивність росту мав молодняк кролів 3 групи, в раціоні якого було 0,3% підкислювача корму АСІD STАГ S ВF. Середньодобові прирости за період 40-90 діб вищими були в третій дослідній групі - 41,5 г(р<0,001), при використанні підкислювача ACIDOMIX® FG в раціоні годівлі 2-ї групи кролів 39,8г(р<0,05) і 4-ї дослідної групи 40,5г(р<0,01) (NEUBACID FLP). Прижиттєвий показник м’ясності – ширина попереку в 3-місячному віці у кролів третьої групи становив 5,93см (АСІD STАГ S ВF), в 2-й групі при введені у раціон дослідних кролів підкислювача корму ACIDOMIX® FG цей показник становив 5,85 см, в четвертій групі 5,89см(NEUBACID FLP). Затрати корму у 1-, 2-, 4-й групах становили 3,9; 3,7; 3,75 кг готового корму на 1 кг приросту, тимчасом як в 3-й групі вони були дещо ефективнішими і знаходилися на рівні 3,6 кг корму.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

27

ЄМЧИК, Олександра. "ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З ДІТЬМИ В УМОВАХ РІЗНОВІКОВОЇ ГРУПИ ЗАКЛАДУ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ." Acta Paedagogica Volynienses, no. 3 (October 27, 2021): 9–14. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.3.2.

Full text

Abstract:

Статтю присвячено характеристиці особливостей організації освітньої діяльності в різновіковій групі закладу дошкільної освіти. Мета дослідження полягає в обґрунтуванні особливостей взаємодії дітей в різновіковій групі, особливостей організації режимних моментів і безпосередньої освітньої діяльності з дітьми. Поняття різновікової групи визначено як спільність дітей, що відрізняються віком, рівнем фізичного, інтелектуального і соціального розвитку та об’єднаних на основі загального соціального інтересу або задля досягнення спільної мети. У зв’язку з цим уточнено, що будь-яку групу закладу дошкільної освіти можна розглядати як різновікову, оскільки діти одного року народження відрізняються за показниками фізичного, психічного, інтелектуального рівня розвитку, а отже повинні навчатися за різними індивідуальними освітніми програмами. Узагальнено психологічні механізми взаємодії дітей різного віку, які відбиваються на характері розвитку кожної дитини (механізм наслідування для молодшого, механізм дорослішання для старшого віку) і визначають позицію вихованця у взаємодії: «старший» – «молодший». Такі механізми зумовлюють побудову освітнього процесу у різновіковій групі. Проаналізовано труднощі, які виникають у роботі вихователів у різновіковій групі: постійне спілкування з молодшими дітьми обмежує інтереси й світогляд старших дітей, спостерігається відставання в їх розвитку; виникають труднощі в організації режиму дня; у навчальній діяльності різновікових груп педагогу доводиться витратити в 2-3 рази більше часу; розподіл часу між старшою та молодшою підгрупами. В результаті, в порівнянні з дітьми з груп однолітків, діти старшої групи можуть не бути в повній мірі підготовлені до школи. Визначено особливості гри у дітей різного віку. Зазначено важливість ретельного продумування і особливої організації розвивального середовища в груповий кімнаті, своєчасної підготовки та правильного розміщення дидактичних і наочних посібників. Перспективою подальших наукових пошуків визначено дослідження підготовки майбутніх педагогічних працівників у сфері дошкільної освіти до роботи в різновіковій групі.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

28

Mamotenko, А. V., and T. Ye Кomisova. "Корекція профілю статевих гормонів самців щурів за умови зміни світлового режиму." Endokrynologia 26, no. 2 (July 9, 2021): 145–51. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2021.26-2.145.

Full text

Abstract:

Проведено дослідження з вивчення ефекту підсилення запобіжної та відновлювальної дії препарату мелатоніну на репродуктивну систему експериментальних тварин, що знаходилися в умовах тривалого світлового навантаження, шляхом введення в раціон адаптогену природного походження — харчової добавки спіруліни. Мета роботи — вивчення наслідків деструктивного впливу тривалої пролонгації режиму освітлення на гормональний профіль статевих гормонів та обґрунтування ефективності комбінованого введення мелатоніну і спіруліни для запобігання процесу дерегуляції репродуктивної функції та її відновлення в самців щурів. Матеріал і методи. Дослідження проведено на 140 статевозрілих самцях щурів популяції Wistar у літньо-осінній період на тлі зменшення тривалості світлової доби (липень-жовтень). За характером дії та інтенсивності освітлення було сформовано 7 груп по 20 особин: контрольна група К — тварини знаходилися в умовах природної зміни дня і ночі; група 12/12 — щури утримувалися при штучному освітленні впродовж 12 годин на добу; група 24/00 — тварини утримувалися при цілодобовому штучному освітленні;групи 12/12+М та 24/00+М — на тлі зміненого світлового режиму щури отримували препарат «Віта-мелатонін» (М) ввечері; групи 12/12+М+С та 24/00+М+С — на тлі зміненого світлового режиму щурам вводили біодобавку «Spirulina» (С) вранці й «Віта-мелатонін» ввечері. Змінений фотоперіод для щурів моделювався впродовж 3,5 місяців шляхом застосування електричного освітлення з використанням ламп розжарення потужністю 100 Вт. Рівень тестостерону (Т) та естрадіолу (Е2) у плазмі крові щурів визначали імуноферментним методом. Імовірність відмінностей оцінювали за допомогою критерію t Стьюдента при р<0,05. Результати. Спостерігалася тенденція до зростання рівня Т та зменшення вмісту Е2 в крові щурів групи 12/12 при самостійному введенні мелатоніну, що призводило до вірогідного зростання індексу Т/Е2 на 25% (р<0,05). За умови сумісного введення М+С відмічено вірогідне підвищення рівня Т до контрольних величин та пропорційне зниження вмісту Е2 в крові (на 23%, р<0,05). Відповідно, практично до нормальних значень підвищувалося співвідношення Т/Е2 (до 342,7±29,7 проти 386,8±36,7 в контролі, що становило +54% від показників групи 12/12). У групі щурів 24/00 при введенні мелатоніну рівень Т зростав більш ніж на третину відносно групи патологічного контролю та не мав вірогідних відмінностей від значень у групі інтактних щурів, що знаходилися в умовах природного освітлення. Водночас естрогенемія в таких тварин зменшувалася в меншому ступені — на 25% від групи 24/00. При цілодобовому освітленні на тлі сумісного курсового введення М+С рівень Т у групі щурів 24/00+М+С зростав на 47% від патологічного контролю та практично не відрізнявся від показників інтактних щурів (відповідно 31,8±0,9 нмоль/л та 33,0±0,6 нмоль/л). Хоча рівень Е2 в групі тварин, що підлягали цілодобовому освітленню, і знижувався на 31% від показників групи 24/00, однак був вищим за контрольні значення на 22%. Виходячи з цього, співвідношення Т/Е2, хоча і зростало більш ніж вдвічі, все ж не досягало показників групи контролю (289,8±21,1 і 386,8±36,7 відповідно, р<0,05). Висновки. 1. У самців щурів на фоні світлового навантаження виявлено глибокі зміни профілю статевих гормонів, які прогресують та поглиблюються зі зростанням часу освітлення. 2. Курсове введення мелатоніну сприяло вірогідному підвищенню рівня Т у самців, знижувало рівень Е2, що призводило до відповідного падіння співвідношення Т/Е2, однак не призводило до повної нормалізації показників. 3. Показана висока ефективність використаної схеми курсового сумісного профілактичного застосування мелатоніну і спіруліни для превентивного зниження ризику репродуктивних розладів у самців щурів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

29

Оводюк, Н. М., and Н. В. Шестак. "ВПЛИВ ВАРІАБЕЛЬНОСТІ АРТЕРІАЛЬНОГО ТИСКУ НА КОГНІТИВНУ ТА ПСИХОЕМОЦІЙНУ СФЕРИ У ХВОРИХ (ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ) ПІСЛЯ ІШЕМІЧНОГО ІНСУЛЬТУ З ЛЕГКИМ НЕВРОЛОГІЧНИМ ДЕФІЦИТОМ." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 4 (April 15, 2022): 75–80. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2021.4.12860.

Full text

Abstract:

Мета: дослідити вплив варіабельності артеріального тиску (АТ) на вираженість проявів когнітивного дефіциту та емоційно-вольових порушень у хворих після ішемічного інсульту. Матеріали і методи. У дослідження було включено 90 пацієнтів від 33 до 72 років: 1-шу (основну) групу склали 30 пацієнтів, що перенесли ішемічний інсульт (ІІ) на тлі гіпертонічної хвороби (ГХ) з легким неврологічним дефіцитом і повернулися до праці; 2-гу – 30 пацієнтів, які хворіють на ГХ більше 5 років, 3-тю групу – 30 пацієнтів, без хронічних захворювань. Середній вік пацієнтів склав в основній групі (57,6±7,0) року, в І контрольній – (57,5±7,5) року, в ІІ контрольній – (44,4±7,9) року. Використовувалися методи дослідження: клінічні, нейропсихологічне тестування, статистичні методи. Результати. При аналізі антропометричних даних виявлено, що пацієнти основної та першої контрольної груп мали надлишкову вагу тіла (ІМТ>25), натомість пацієнти другої контрольної групи (практично здорові) мали ІМТ незначно вищий від референтного. Когнітивні та психоемоційні сфери достовірно не відрізнялись у хворих основної та першої контрольної груп. Висновки. При дослідженні впливу ВАТ на когнітивну сферу та психоемоційний стан хворих після інсульту з легким неврологічним дефіцитом встановлено, що показники ВАТ утримувалися в межах допустимих значень. При порівнянні даних досліджень хворих основної та І контрольної груп з групою відносно здорових пацієнтів (2 контрольна група) міжвізитна ВАТ (САТ, ДАТ) була достовірно нижчою в останніх (р<0,001, р=0,004).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

30

Lozynska, L. Yu, and О. V. Lukavetskyi. "Клінічна характеристика та оперативні втручання з приводу хвороби Крона, в тому числі асоційованої з колоректальним раком." Klinicheskaia khirurgiia, no. 1 (January 28, 2018): 56–58. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.01.56.

Full text

Abstract:

Мета. Порівняти клінічні характеристики пацієнтів при хворобі Крона (ХК) за віком, статтю, вираженістю загальних симптомів, тяжкістю перебігу та оперативними втручаннями, у яких виник / не виник колоректальний рак (КРР). Матеріали і методи. Порівнювали клінічні характеристики та результати хірургічного лікування 98 пацієнтів з ХК (1-ша група) та 16 пацієнтів (2-га група) у яких виник КРР. Результати. Оперативні втручання на тонкій і товстій кишці виконані у 62,3% пацієнтів при ХК, у тому числі правобічна геміколектомія (у 14,3%) і тотальна колектомія (в 11,2%). З хворих 1-ї групи, яким здійснено тотальну колектомію, більшість 63,6% належали до вікової групи А2, в усіх локалізація процесу L2, 90,9% з них жінки. У 2-й групі найчастішою операцією була лівобічна геміколектомія (у 50% хворих), переважали чоловіки вікової групи А3.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

31

Мамчур, Ірина. "Психологічні особливості входження підлітків до соціальних референтних груп." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 2(55) (2021): 101–12. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-55-2-101-112.

Full text

Abstract:

У статті проаналізовано й систематизовано основні теоретичні положення соціально-психологічних особливостей виникнення і функціонування референтних груп. Особливу увагу приділено основним мотиваційним компонентам, що лежать в основі пріоритетних виборів реальних і нереальних соціальних референтних груп у підлітковому віці. Визначено основні методики дослідження особливостей референтних груп в учнів підліткового віку. У статті робиться акцент на емпіричній складовій дослідження мотивів вибору участі підлітків у референтних групах, визначено шкалу соціальної бажаності учнів серед однолітків. Важливою складовою статті є визначення основних детермінант вступу підлітків до асоціальних референтних груп. Встановлено, що 44% досліджуваних підлітків перебувають у складі асоціальних груп. У статті робиться акцент на тому, що референтна група безперервно впливає на особистість, допомагає з ціннісним спрямуванням, визначенням життєвих цілей і шляхів їх досягнення. Підліток може почати гарно вчитись, шукати нові захоплення, планувати успішне майбутнє завдяки тому, що обрав групу, члени якої мають такі цілі, або вже досягли їх. Разом з тим, референтна група може впливати і негативно: підліток може втратити інтерес до навчання, намагаючись відповідати ціннісним стандартам тієї групи, яку вважатиме для себе соціально важливою. Визначено, що важливим напрямом роботи практичного психолога закладу освіти є психопрофілактика вступу підлітків до асоціальних груп. Ключові слова: референтна група,первинна референтна група, вторинна референтна група, асоціальна референтна група, підлітковий вік, шкала соціальної бажаності, соціальне спрямування індивіда.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

32

Pyptiuk, O. V., and S. B. Telemukha. "Ефективність протизлукових препаратів при плановому і ургентному ентеролізі." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 2 (January 21, 2020): 63–68. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2020.2.10767.

Full text

Abstract:

Мета роботи: вивчити і порівняти результати лікування хворих зі злуковою хворобою очеревини після планових і ургентних оперативних втручань, яким проведено роз’єднання зрощень і використано препарат “Дефенсаль”. Одним із шляхів профілактики післяопераційних злук є не тільки розробка сучасних методів оперативних втручань, інтактних шовних матеріалів та сучасних імплантатів, а пошук нових методів запобігання післяопераційним зрощенням за допомогою протизлукових препаратів. Матеріали і методи. За період з 2013 по 2019 роки обстежено та проліковано 80 хворих зі злуковою хворобою, яким проведено роз’єднання зрощень, віком від 21 до 79 років. Хворих розділили на групи: 1) в групу контролю ввійшли 20 хворих, яким із хворобою зрощень очеревини, інцізійними грижами великих розмірів проведено планове оперативне і консервативне лікування загальноприйнятими методиками; 2) в другій групі (20 хворих) проведено планове оперативне втручання і роз’єднання зрощень з використанням препарату “Дефенсаль”; 3) третю групу склали 20 хворих, яким із гострою злуковою тонкокишковою непрохідністю проведено ургентний ентероліз без використання препарату “Дефенсаль”; 4) четверта група – 20 хворих, яким із гострою злуковою тонкокишковою непрохідністю проведено ургентний ентероліз з використанням препарату “Дефенсаль”. Результати досліджень та їх обговорення. Добрі безпосередні, короткотермінові і віддалені результати терміном спостереження до 6 років отримано у другій групі після проведення планових оперативних втручань і використання препарату “Дефенсаль”. Проте в четвертій групі хворих після ургентного ентеролізу і використання препарату видно покращення безпосередніх результатів, проте віддалені результати практично не відрізняються від третьої групи хворих. Досягти покращення результатів можна при використанні комплексного підходу до профілактики і лікування хвороби зрощень очеревини, використанні сучасних і нових протиспайкових препаратів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

33

Аксьонов, Е. А. "БІОХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ КРОВІ КРОЛІВ М'ЯСО-ШКУРКОВОГО НАПРЯМУ ПРОДУКТИВНОСТІ ЗА ЗГОДОВУВАННЯ МАЛОКОМПОНЕНТНИХ КОМБІКОРМІВ." Effective rabbit breeding and fur farming, no. 5 (April 24, 2020): 16–25. http://dx.doi.org/10.37617/2708-0617.2019.5.16-25.

Full text

Abstract:

В статті висвітлено результати експериментальних досліджень гематологічних та біохімічних показників крові кролів, комбінованого напряму продуктивності, вирощених за різних умов годівлі. Слід зазначити, що різні умови годівлі піддослідному молодняку забезпечували шляхом згодовування їм малокомпонентних комбікормів, з різною структурою складників та співвідношенням компонентів комбікорму (% за масою). І група: ячмінь – 70, соя – 20, сінне борошно – 10; ІІ група: ячмінь – 60, соя – 30, сінне борошно – 10; ІІІ група: ячмінь – 50, соя – 40, сінне борошно – 10. Зернові корми були екструдованими. Встановлено, що біохімічні показники крові кролів дослідних груп знаходилися у межах фізіологічної норми. Варто зазначити, що покращення рівня і повноцінності протеїнового живлення тварин, за рахунок підвищення частки сої у складі комбікорму кролів ІІ і ІІІ груп, сприяло підвищенню загального рівня білка у сироватці крові. Так у кролів 3-ої дослідної групи вміст білка був вірогідно вищим у порівнянні з 1-ою та 2-ою – на 20,75–16,75 г/л. Виявлено чітку тенденцію між збільшенням частки сої у складі комбікорму та зростанням у дослідних кролів вмісту сечовини у крові. Кролі ІІІ дослідної групи, за цим показником, перевищували ровесників ІІ та І групи відповідно на 10,1 % та 28,6 %. Встановлено, що сприятливіші щодо мінерального складу, умови годівлі, забезпечили більший вміст основних мікроелементів в сироватці крові кролів третьої групи. За вмістом кальцію різниця між І і ІІІ групою вірогідна, а за вмістом фосфору вона склала 5,7 % та 1,2 % відповідно. Слід вказати на суттєву різницю біохімічних показників крові між групами кролів, яких вирощували за різним співвідношенням складових раціону. Підвищення обмінних процесів спостерігається в організмі кролів 3-ої дослідної групи, які отримували раціон за структурою: ячменю – 50 %, сої – 40 %, сінного борошна – 10 %. За фракціями білка, глюкози, кальцію та фосфору вони вірогідно переважали кролів інших дослідних груп.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

34

Popenko, N. V., and М. І. Yarosh. "Клініко-епідеміологічний аналіз ускладнень негоспітальної пневмонії в учасників антитерористичної операції/Операції Об’єднаних Сил." Ukrainian Journal of Military Medicine 2, no. 4 (December 30, 2021): 91–103. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2021.4(2)-091.

Full text

Abstract:

Мета роботи – провести клініко-епідеміологічний аналіз та визначити фактори ризику розвитку ускладнень негоспітальної пневмонії (НП) у військовослужбовців, які приймали участь в проведенні антитерористичної операції/Операції Об’єднаних Сил (АТО/ООС) з 2014 до 2018 року. Матеріали і методи. Проведено ретроспективний клініко-епідеміологічний аналіз перебігу НП у 244 військовослужбовців чоловічої статі, які знаходились на лікуванні в умовах клініки пульмонології Національного військово-медичного клінічного центру «Головного військового клінічного госпіталю» (НВМКЦ «ГВКГ») м. Київ у період з 2014 р. до 2018 р. за даними карток стаціонарного хворого. До І групи ввійшли 164 військовослужбовців-учасників АТО/ООС, які перехворіли ускладненою НП; до ІІ групи - 58 військовослужбовців, які перехворіли ускладненою пневмонією, але не приймали участі в АТО/ООС. У кожній групі було виділено певні підгрупи в залежності від виниклих ускладнень. До контрольної групи відібрано 22 картки стаціонарного хворого військовослужбовця, у яких НП протікала без ускладнень. Середній вік хворих І групи становив (36,0±0,6) року, ІІ групи – (31,6±1,1) року та контрольної групи – (33,7±1,8) року. Результати. Загальна кількість ускладнень у І групі становила 269. Серед них виявлені випадки, коли в одного військовослужбовця було діагностовано кілька ускладнень: одне ускладнення у 99 (60,4%), два – у 38 (23,2%), три – у 19 (11,6%) в/с. У 53 військовослужбовців НП завершилась формуванням пневмофіброзу, що становить 19,7% від загальної кількості ускладнень, у 44 (16,4%) ускладнилась бронхообструктивним синдромом, у 31 (11,5%) – легенева недостатність (ЛН), у 31 (11,5%) – реактивний гепатит (РГ), у 36 (13,4%) – ексудативним плевритом, у 24 (8,9%) – деструкцією легеневої тканини, в 11 (4,1%) – інфекційно-токсичний шок (ІТШ). При аналізі ускладнень НП у ІІ групі встановлено, що їх загальна кількість складає 103. У одного військовослужбовця діагностовано: одне ускладнення – 34 (58,6%), два – 12 (20,7%), три – 7 (12,1%), чотири – 2 (3,4%), п’ять – 2 (3,4%) та шість у 1 (1,8%) випадків. Серед них зустрічається: РГ – 16,6%, бронхообструктивний синдром – 15,6%, ексудативний плеврит – 14,6%, ЛН – 6,8%, лихоманкова нефропатія – 8,7%, ІТШ – 6,8%, гострий інфекційний міокардит – 9,7%, пневмофіброз – 9,7%, астенізація – 3,9%, деструкція легеневої тканини – 2,9% в/с. У І групі НП достовірно частіше ускладнюється деструкцією легеневої тканини та пневмофіброзом, ніж у хворих ІІ групи. Виявлено, що у підгрупах І групи регрес інфільтративних змін відбувався повільніше, ніж у підгрупах ІІ групи, (р<0,05), окрім тих підгруп, де НП була ускладнена деструкцією легеневої тканини та ЛН. Проте, слід відмітити тенденцію до подовження інтервалу клініко-рентгенологічного одужання у підгрупах з деструкцією легеневої тканини та ЛН. У всіх підгрупах І та ІІ груп рентгенологічне одужання спостерігалось пізніше порівняно з контрольною групою, (р<0,05). Супутня патологія органів дихання (найчастіше мали місце гострий риносинусит та гострий фарингіт) була виявлена у 26,8% в/с І групи, у 25,9% – ІІ групи та у 13,6% - контрольної групи. Ураження системи кровообігу спостерігалось у 22,6% військовослужбовців І групи, у 18,9% військовослужбовців ІІ групи та у 9,1% військовослужбовців контрольної групи. Патологія органів травлення супроводжувала перебіг НП у 24,4% військовослужбовців І групи, у 18,9% військовослужбовців ІІ групи та у 9,1% військовослужбовців контрольної групи. Висновки. У хворих І групи достовірно частіше розвивались деструкція легеневої тканини 8,9% та залишкові зміни у вигляді пневмофіброзу – у 19,7% ніж у військовослужбовців ІІ групи – у 2,9% та у 9,7% хворих відповідно. Клініко-рентгенологічний регрес НП у військовослужбовців І групи відбувався достовірно довше, ніж у в/с, які не приймали участь в АТО/ООС. При ускладненні НП бронхообструктивним синдромом рентгенологічне одужання наставало на (12,6±0,9) добу у І групі та на (8,4±0,6) добу у ІІ групі; при ексудативному плевриті на (23,3±2,7) добу у І групі та на (20,2±1,9) добу у ІІ групі; при виявленому пневмофіброзі на (21,2±2) добу у І групі та на (16,4±1,9) добу у ІІ групі; при ускладненні реактивним гепатитом на (19,5±1,4) добу у І групі та на (18,3±2,7) добу ІІ групі. Причинами тяжкого перебігу та розвитку ускладнень при НП у військовослужбовців, які приймали участь в АТО/ООС стали: призов за мобілізацією і служба в умовах АТО/ООС, зимово-весняний період року, пізнє звернення за кваліфікованою медичною допомогою від початку проявів ГРЗ, відтермінування початку прийому антибактеріальних препаратів на фоні неефективності симптоматичної терапії при ГРЗ, недостатня ефективність стартової антибактеріальної терапії, ≥2-х сегментарне ураження легеневої тканини.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

35

Malanchyn, I. M., V. M. Martyniuk, and L. Ye Lymar. "РЕАБІЛІТАЦІЯ ПОРОДІЛЬ, ЯКІ ПЕРЕНЕСЛИ ПРЕЕКЛАМПСІЮ." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 3 (December 1, 2020): 76–80. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.3.11522.

Full text

Abstract:

Резюме. Доведено роль гіпертензивних розладів та прееклампсії під час вагітності в розвитку кардіоваскулярних та цереброваскулярних захворювань у подальшому житті пацієнток. У літературі широко висвітлені питання діагностики, лікування, профілактики прееклампсії, але небагато є інформації щодо реабілітації пацієнток у післяпологовому періоді. Мета дослідження – розробити комплекс реабілітаційних заходів з урахуванням індивідуальних особливостей для жінок, які перенесли прееклампсію. Матеріали і методи. Під спостереженням перебували 127 породіль. Контрольну групу склали 40 жінок із фізіологічними пологами. В першій групі – 45 пацієнток, які перенесли прееклампсію середнього ступеня та отримували розроблену комплексну реабілітацію, в другій групі – 42 породіллі. Усім жінкам проводили загальноклінічні методи обстеження при госпіталізації, у динаміці лікування, перед випискою, через 1; 3; 6 місяців, а також через рік після пологів. Для пацієнток основної групи було розроблено комплексну реабілітаційну програму із залученням дієтолога, психолога, реабілітолога та фізіотерапевта. Результати. Перебіг післяпологового періоду в породіль контрольної групи закінчився фізіологічно. У 71 % пацієнток основної групи нормалізація АТ починається з 5 доби післяпологового періоду, і лише в половини (52,4 %) із групи порівняння. Добовий діурез приходить у норму протягом двох тижнів у жінок першої групи, а у 78,6 % пацієнток другої групи лише на 30 добу спостереження. Зниження протеїнурії діагностували з 3-ї доби після пологів у всіх пацієнток основної групи та з 5–7 доби – у жінок групи порівняння. Концентрація загального білка у жінок першої групи повністю нормалізувалася на 15 добу післяпологового періоду, а у породіль другої групи – до 30 доби. Нормалізація кількості тромбоцитів у всіх жінок основної групи настала через місяць після пологів, у осіб групи порівняння – лише через півроку. Висновки. Жінкам, які перенесли прееклампсію, у післяпологовому періоді доцільно розробляти індивідуальну реабілітаційну комплексну програму із залученням акушера-гінеколога, дієтолога, психолога, реабілітолога та фізіотерапевта, а також рекомендувати санаторно-курортне лікування після року спостереження.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

36

Halei, M. M., I. P. Marchuk, and Yu V. Prokopchuk. "ПОРІВНЯЛЬНА ОЦІНКА ЯКОСТІ ЖИТТЯ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНИХ ХВОРИХ ІЗ КАЛЬКУЛЬОЗНИМ ХОЛЕЦИСТИТОМ ТА ХОЛЕДОХОЛІТІАЗОМ." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 4 (March 19, 2021): 49–52. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2020.4.11909.

Full text

Abstract:

Мета: визначити показники якості життя у післяопераційних хворих із конкрементами у жовчному міхурі та загальній жовчній протоці. Порівняти хворих, яким виконували лапароскопічну і відкриту операції. Знайти оптимальний шлях лікування. Матеріали і методи. Для оцінки якості життя використовували опитувальник 36-Item Short-Form Health Status (SF-36). Статистичні дані отримані шляхом ретроспективного аналізу даних, напрацьованих під час лікування хворих в умовах відділення інвазивних методів діагностики та лікування Волинської обласної клінічної лікарні в 2016–2018 рр., а саме: 126 пацієнтів (І група – 52 хворих групи відкритого операційного лікування; ІІ група – 74 хворих групи лапароскопічного лікування). Результати. Після аналізу і підведення статистики було відмічено, що больовий синдром у хворих з І групи був наявним лише в перші 2 дні, при чому на другий день після операції відзначався лише при активному русі. У ІІ групі больовий синдром тривав від 4 до 7 днів. В обох групах використовували принципи ERAS (Enhanced Recovery After Surgery). Самостійне вставання хворих у І групі було можливим через (4,1±1,9) год, у ІІ групі – (19,7±3,3) год після завершення операції. Пероральне харчування відновили у хворих в І групі через (14,7±3,1) год, у ІІ групі – (25,9±5,5) год після завершення операції. Дані про самопочуття прооперованих пацієнтів наведені на рисунках 1 і 2 для групи лапароскопічного лікування жовчнокам'яної хвороби і відкритого відповідно. Висновки. Симультанні лапароскопічні операції з приводу лікування холециститу та холедохолітіазу показують високу ефективність і безпеку. Краще самопочуття, менший больовий синдром і період відновлення сил надають хворому полегшення фізичне, що гарантує і психологічний комфорт та швидке відновлення загального самопочуття в короткі терміни, і в тривалій перспективі після лапароскопічної холецистектомії та холедохолітотомії.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

37

Gornostai, Pavlo. "ГРУПОВІ ЗАХИСНІ МЕХАНІЗМИ ЯК ФОРМА РЕАГУВАННЯ НА КОЛЕКТИВНІ ТРАВМИ." Проблеми політичної психології 22 (December 31, 2019): 89–114. http://dx.doi.org/10.33120/popp-vol22-year2019-27.

Full text

Abstract:

Робиться спроба дослідити групу як цілісний суб’єкт і виявити характеристики її захисної поведінки у випадку колективної травми. Авторська концепція підтверджується висновками інших теорій, зокрема теорії самоорганізованої критичності, про неминучість великих міжгрупових конфліктів. Наголошується, що кожна група незалежно від її чисельності прагне захищати від руйнування систему своїх групових цінностей і свою картину світу. Зрозуміло, що колективна травма створює загрозу цінностям групи, адже вони можуть бути зруйновані. Зазначається, що для зменшення травматичної дії група використовує низку захисних механізмів, проте більшість із них не сприяє зціленню від травми, а лише консервує проблему і стає причиною відновлення травми в наступних поколіннях. Цим пояснюється феномен міжпоколінної передачі травматичного досвіду. Розглядаються головні закономірності перебігу колективної травматизації, реагування на колективну травму та опрацювання її наслідків. Обстоюється думка про взаємодію колективних травм між групами різної величини: травма більшої групи стає травмою для менших груп, що входять до її складу, хоча це не завжди усвідомлюється. Зауважено, що досить часто це відбувається у формі паралельних процесів. Звертається увага на те, що травми меншої групи не завжди передаються більшій – на заваді їх поширенню стають захисні механізми. Робиться висновок, що в міжгрупових конфліктах травми отримують обидві сторони – і жертва, і агресор, тож продуктивне розв’язання цих проблем можливе лише за умови подолання наслідків травматизації з обох боків. Наводяться приклади ефективних соціально-психологічних засобів для опрацювання наслідків колективних травм. Зокрема, серед захисних механізмів, які використовує група в умовах колективної травми, механізм сублімації є найбільш продуктивним засобом групового зцілення. Інші захисні механізми дають змогу зменшити силу травматичних переживань, але в майбутньому можуть бути джерелом нових конфліктів і пов’язаних із ними колективних травм.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

38

Boichuk, O. H., and D. Ya Hulii. "ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ВАГІТНОСТІ ТА СТАН НОВОНАРОДЖЕНИХ У ЖІНОК ІЗ ДОБРОЯКІСНИМИ ПУХЛИНАМИ ЯЄЧНИКІВ." Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, no. 1 (November 3, 2020): 62–67. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2020.1.11487.

Full text

Abstract:

Мета дослідження – вивчення перебігу гестаційного процесу і перинатальних наслідків у вагітних жінок із доброякісними новоутвореннями яєчників (ДПЯ). Матеріали та методи. Для оцінки перебігу вагітності, пологів, післяпологового періоду і морфофункціонального стану фетоплацентарної системи обстежено 50 вагітних жінок, які склали 3 клінічні групи: 1-ша – основна група – 14 вагітних із доброякісними пухлинами яєчників, яким проведено оперативне втручання; 2-га – група порівняння – 16 вагітних із доброякісними пухлинами яєчників, які отримували консервативне лікування; 3-тя – контрольна група – 20 пацієнток із фізіологічним перебігом вагітності. Всім пацієнткам проводили ультразвукове дослідження плода та плацентарного комплексу, морфологічне дослідження плаценти. Дослідження здійснювали на апараті «Toshiba-GF123» (Японія), працювали в масштабі реального часу із секторальними і вагінальними датчиками із частотою 3,5 і 7,0 МГц. Ультразвукову фетометрію здійснювали в режимі реального часу загальноприйнятими методами. Результати дослідження та їх обговорення. За результатами наших досліджень, термінові пологи в основній групі відбулися у 11 ((80±5,9) %) вагітних, передчасні пологи – у 3 ((17,8±5,7) %) і запізнілі – в однієї ((2,2±2,2) %) вагітної. Частоту передчасних пологів у пацієнток групи порівняння спостерігали в 2,5 раза рідше. У контрольній групі всі вагітності завершились вчасними пологами. Синдром затримки розвитку плода (СЗРП) встановили у 3-х ((6,7±6,7) %) новонароджених основної групи і у 2-х ((9,5±6,4) %) групи порівняння. При цьому у цих пацієнток перебіг вагітності ускладнився розвитком прееклампсії, що є можливою причиною розвитку ЗРП. Висновки. Наявність доброякісних пухлин і пухлиноподібних утворень яєчників не перешкоджає настанню і прогресуванню вагітності. Однією з проблем ведення вагітності у жінок із доброякісними пухлинами яєчників є вибір тактики їх лікування.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

39

Kuts, T. V., and G. Z. Moroz. "Поширеність коморбідної патології у військовослужбовців, хворих на ішемічну хворобу серця." Ukrainian Journal of Military Medicine 1, no. 4 (January 4, 2021): 29–34. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2020.4(1)-029.

Full text

Abstract:

Мета – визначити поширеність коморбідної патології у військовослужбовців, хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС), які проходили лікування в кардіологічному відділенні Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» (НВМКЦ «ГВКГ»). Матеріали і методи. Проведено аналіз 100 історій хвороби випадкової вибірки пацієнтів кардіологічного відділення, які були госпіталізовані в НВМКЦ «ГВКГ» в 2020 році з діагнозом ІХС. Всі хворі були чоловічої статі, віком від 40 до 60 років. Для дослідження вікових особливостей поширеності коморбідної патології хворі на ІХС були розділені на дві групи: 40-50 років (1 група – 45 пацієнтів) та 51-60 років (ІІ група – 55 пацієнтів). Статистична обробка проводилась з використанням програми Microsoft Excel 2007 та стандартного статистичного пакета STATISTICA 6,0. Результати. Визначено значну поширеність коморбідних захворювань у хворих на ІХС: кількість супутніх захворювань була від 2 до 10. Артеріальна гіпертензія була виявлена у 100% хворих І та ІІ групи. Серед інших коморбідних серцево-судинних захворювань: цереброваскулярні захворювання були діагностовані у хворих І групи у 15,6±5,4% та у 10,9 ±4,2% ІІ групи (р > 0,05); атеросклеротичне ураження артерій нижніх кінцівок – у 51,1±7,5% та у 58,1±6,7%, відповідно (р > 0,05). Найбільш поширеними коморбідними захворюваннями системи органів травлення були: хронічний холецистит (у 26,7±6,6% хворих І групи та у 40,0±6,6% ІІ групи, р > 0,05), неалкогольна жирова хвороба печінки (у 22,2±6,2% та у 20±5,4%, відповідно, р > 0,05), хронічний гастродуоденіт (у 22,2±6,2% та у 18,1±5,2%, відповідно, р > 0,05). Ожиріння було визначено у 22,2±6,2% хворих в І групі, та у 25,5±5,9% в ІІ групі (р > 0,05); цукровий діабет ІІ типу – у 4,4±3,1% в І групі, та у 5,5±3,1% в ІІ групі (р > 0,05); подагра – у 8,9±4,2 % та у 3,6±2,5 %, відповідно; (р > 0,05), остеохондроз хребта – у 40±7,3 % та у 29,1±6,1%, відповідно (р > 0,05). Висновки. Результати проведеного дослідження засвідчили значне поширення коморбідної патології у хворих на ІХС, які проходили лікування в НВМКЦ «ГВКГ», що має важливе значення для прогнозу та призначення лікування. Найбільш поширеними були артеріальна гіпертензія (100%), атеросклеротичне ураження артерій нижніх кінцівок (51,1±7,5% в 1 групі та у 58,1±6,7% в ІІ групі, р > 0,05); остеохондроз хребта (40±7,3 % та 29,1±6,1 %, відповідно, р > 0,05) та хронічний холецистит (26,7±6,6 % та 40,0±6,6%, р > 0,05). Не визначено статистично достовірних відмінностей щодо поширення коморбідної патології у хворих на ІХС у віковій групі 40-50 років та 51-60 років.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

40

Pasichnyk, S. M. "Оцінка функціонального ниркового резерву після резекції нирки у хворих з нирково-клітинним раком різних вікових груп." Klinicheskaia khirurgiia 86, no. 8 (August 29, 2019): 46–49. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2019.08.46.

Full text

Abstract:

Мета. Оцінити функціональний нирковий резерв (ФНР) у хворих на ранніх стадіях нирково-клітинного раку (НКР) різних вікових груп та його зміни в післяопераційному періоді. Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 49 хворих з НКР на стадії Т1N0M0, G1 – G3, гістологічний підтип НКР: світлоклітинний рак. У всіх хворих спостерігали ознаки сечового синдрому. Всім хворим виконали резекцію нирки. У 1-шу групу включили 9 пацієнтів віком 25 – 43 роки, середній вік становив (34 ± 2,3) року; у 2-гу групу - 17 пацієнтів віком 44–59 років, середній вік становив (50 ± 1,3) року; у 3-тю групу - 23 хворих віком 60 – 74 роки, середній вік становив (67 ± 2,1) року. Швидкість клубочкової фільтрації у всіх хворих дорівнювала або перевищувала 90 мл/хв/1,73 м2. Результати. Через 1 міс після проведеного хірургічного лікування середнє значення ФНР у пацієнтів 1-ї групи становило (13,60 ± 1,24)%, 2-ї групи - (8,70 ± 0,21)%. Через 12 міс після проведеного хірургічного лікування середнє значення ФНР у хворих 3-ї групи становило (3,22 ± 1,16)%. Висновки. У пацієнтів з НКР віком від 25 до 43 років ФНР збережений. Резекція нирки у пацієнтів даної вікової групи не призводить до зниження ФНР протягом 12 міс спостереження. У пацієнтів з НКР віком від 44 до 59 років ФНР також збережений. Після резекції нирки у пацієнтів даної вікової групи протягом 12 міс спостереження відбувається зниження ФНР. У пацієнтів з НКР віком від 60 до 75 років ФНР знижений. Після резекції нирки пацієнти даної вікової групи протягом 12 міс спостереження втрачають ФНР.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

41

Ebaye Nsan Ekom Nsed and O. H. Boichuk. "ОСОБЛИВОСТІ ГОРМОНАЛЬНОГО ГОМЕОСТАЗУ ЖІНОК ІЗ БЕЗПЛІДДЯМ ТА ВНУТРІШНЬОПЕЧІНКОВИМ ХОЛЕСТАЗОМ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 1 (May 6, 2020): 83–88. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i1.11074.

Full text

Abstract:

Мета дослідження – вивчити особливості гормонального гомеостазу жінок із безпліддям після застосування допоміжних репродуктивних технологій та внутрішньопечінковим холестазом. Матеріал і методи. Проведено вивчення гормонального профілю 30 пацієнток із внутрішньопечінковим холестазом (група 1), 30 – з безпліддям без внутрішньопечінкового холестазу (група 2) і 20 жінок контрольної групи. Визначення гормонів сироватки крові здійснювали за допомогою стандартних наборів для імунорадіометричного визначення. Результати. Важливе значення для оцінки репродуктивної функції мають не тільки абсолютні величини ФСГ та ЛГ, а й їх збалансованість. При порівняльному аналізі співвідношення ЛГ/ФСГ у жінок з безпліддям та пацієнток контрольної групи в динаміці МЦ достовірне зростання показника було зареєстроване у жінок основних груп у фолікулінову фазу МЦ ((1,91±0,08) МО/л у пацієнток з гепатобіліарними порушеннями проти (1,47±0,06) та (1,19±0,08) МО/л у жінок 2-ї та контрольної груп відповідно, р<0,05). Рівень ПРЛ, за нашими спостереженнями, був достовірно підвищеним у пацієнток 1-ї групи, порівняно з жінками контрольної групи ((9,11±0,18) проти (8,43±0,22) нг/мл, р<0,05). Середнє значення рівня Е2 у сироватці крові пацієнток з безпліддям на 5-й день МЦ достовірно перевищувало відповідне значення жінок контрольної групи (р<0,05). Середній рівень П на 21-й день МЦ у жінок 1-ї та 2-ї груп був достовірно знижений, порівняно з пацієнтками контрольної групи (р<0,05), причому за наявності внутрішньопечінкового холестазу рівень П був достовірно зниженим і відносно показника жінок з безпліддям без ознак таких порушень (р<0,05). Рівень Тв у жінок з безпліддям обох основних груп суттєво перевищував такий у пацієнток контрольної групи (р<0,05). У жінок з безпліддям після застосування допоміжних репродуктивних технологій і наявністю внутрішньопечінкового холестазу відмічені більш виражені ознаки загрози переривання вагітності на тлі дисбалансу прогестеронів та естрогенів у бік гіперестрогенії, що доведено результатами досліджень рівня гормонів у крові (зниження співвідношення прогестерон/естрадіол до (3,1±0,21) проти (6,74±0,87) МО/л у вагітних з непліддям після ДРТ без патології печінки, р<0,05). Висновки. Отже, при дослідженні гормонального статусу у жінок з безпліддям та захворюваннями гепатобіліарної системи встановлено дисбаланс гонадотропних та статевих гормонів, який вказує на певну прогестеронову недостатність, ознаки гіперестрогенемії, гіперандрогенемії та гіперпролактинемії й більш виражені ознаки загрози переривання вагітності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

42

Skums, A. V., A. E. Kovalenko, M. Yu Bolgov, O. M. Gulko, V. A. Kondratiuk, and O. M. Symonov. "Рентгенендоваскулярна оклюзія судин наднирника як метод профілактики ускладнень при лапароскопічній адреналектомії з приводу феохромоцитоми." Klinicheskaia khirurgiia 86, no. 4 (April 28, 2019): 16–20. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2019.04.16.

Full text

Abstract:

Мета. Оцінити результати застосування рентгенендоваскулярної селективної електрокоагуляційної оклюзії судин наднирника в лікуванні феохромоцитоми. Матеріали і методи. Проведено проспективне та ретроспективне дослідження результатів лікування 66 пацієнтів, яким виконали лапароскопічну адреналектомію (ЛА) з приводу феохромоцитоми за період з 2008 по 2018 р. Для порівняльного аналізу пацієнтів розподілили на дві групи: 1-ша група - 36 пацієнтів, яким за 24 год до ЛА виконували рентгенедоваскулярну селективну електрокоагуляційну оклюзію (РЕВСЕО) судин наднирника, 2-га група - 30 пацієнтів, яким виконали тільки ЛА. Проаналізовано середню тривалість оперативного втручання, об’єм крововтрати, гемодинамічні параметри, рівень метанефрину в сечі та ускладнення. Результати. За віком, статтю, локалізацією та розміром пухлини суттєвої різниці між обома групами хворих не було. Об’єм інтраопераційної крововтрати у пацієнтів 1-ї групи становив (50 ± 5,78) мл, 2-ї групи - (105,48 ± 84,41) мл (p < 0,00001). Під час госпіталізації середній рівень метанефрину в сечі у хворих 1-ї та 2-ї груп практично не відрізнялися - (1163,54 ± 931,5) мкг/24 год (153,0 - 4011,0 мкг/24 год) та (1097,69 ± 903,28) мкг/24 год (146,5 - 3350 мкг/24 год) відповідно (р=0,254), проте через 24 год після РЕВСЕО судин наднирників середній рівень метанефрину в сечі у пацієнтів 1-ї групи суттєво зменшився та становив (315,64 ± 111,51) мкг/24 год (108 - 614,51 мкг/24 год, р=0,00001). Тривалість оперативного втручання у хворих 1-ї та 2-ї груп була майже однаковою - відповідно (110,8 ± 44,88) та (113,3 ± 55,42) хв (p = 0,515). Гемодинамічну нестабільність спостерігали лише у 5 (16,7%) пацієнтів 2-ї групи. Ускладнення виникли у 4 (13,3%) пацієнтів 2-ї групи та у 1 (2,8%) пацієнті 1-ї групи. В обох групах жоден пацієнт не помер. Висновки. У порівнянні з ЛА мультидисциплінарний підхід є більш безпечним, швидким та ефективним у лікуванні пацієнтів з феохромоцитомою.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

43

Руснак, І. Т., В. К. Тащук, Н. О. Сливка, М. С. Березова, and С. О. Акентьєв. "Предиктори короткострокової смертності у хворих на гепаторенальний синдром." Vìsnik Zaporìzʹkogo nacìonalʹnogo unìversitetu. Bìologìčnì nauki, no. 1 (August 2, 2021): 44–49. http://dx.doi.org/10.26661/2410-0943-2020-1-06.

Full text

Abstract:

Це дослідження спрямоване на визначення найважливіших предикторів короткострокової смертності пацієнтів із гепаторенальним синдромом за допомогою шкали CLIF-C-ACLF. У дослідженні взяли участь 109 пацієнтів із алкогольним цирозом печінки, ускладненим гепаторенальним синдромом, госпіталізованих до Чернівецького обласного наркологічного диспансеру із січня 2013 року по серпень 2019 року. На момент включення у дослідження пацієнтам було від 29 до 60 років. Середня тривалість алкогольного цирозу печінки (АЦП) становила 3,5±1,54 року; середній анамнез зловживання алкоголем – 8,42±3,53 року; розподіл за статтю становив: 77,9% (n=85) чоловіків та 22,1% (n=24) – жінок. Усі пацієнти отримували стандартну терапію та були розподілені на 2 групи залежно від реакції на лікування: група 1 (n = 57) – респондери, група 2 (n = 52) – нон-респондери. Кількість пацієнтів, які вижили через 1 та 3 місяці, суттєво різнилася в обох групах: 40/57 (70,2%) та 33/57 (57,9%) відповідно у групі респондерів; та 10/52 (19,2%) та 0/52 (0%) відповідно у групі нон-респондерів (p <0,001). Оцінки ймовірності виживання для кожного з членів групи були знайдені за допомогою тесту Каплана-Мейєра. Тип 1 гепаторенального синдрому, відсутність відповіді на лікування протягом перших 24 годин та високий базовий бал за шкалою CLIF-C-ACLF були визначені як предиктори короткострокової смертності. Поліпшення функції нирок під час лікування спостерігалось у більшості пацієнтів групи 1: зниження рівня креатиніну в сироватці крові у респондерів становило від 323,2±91,1 до 121,6±30,0 ммоль/л. Результати дослідження вказують на те, що тип 1 гепаторенального синдрому, відсутність відповіді на лікування протягом перших 24 годин та високий бал CLIF-C-ACLF є найважливішими предикторами виживання у пацієнтів із гепаторенальним синдромом. Моніторинг цих показників дозволяє визначити групу пацієнтів з найгіршим прогнозом та поставити їх на перше місце у списку для трансплантації печінки.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

44

Yaroshenko, Zh S., and S. O. Huryev. "СИСТЕМА ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ЗАХОДІВ ЩОДО ПОЛІПШЕННЯ НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПЕРШОМУ ПОКОЛІННЮ НАЩАДКІВ, ЯКІ НАРОДИЛИСЯ ВІД ПОСТРАЖДАЛИХ ВНАСЛІДОК АВАРІЇ НА ЧАЕС ТА ПРОЖИВАЮТЬ НА РАДІОАКТИВНО ЗАБРУДНЕНИХ ТЕРИТОРІЯХ." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 2 (September 25, 2020): 39–45. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2020.2.11409.

Full text

Abstract:

Мета: покращити систему надання медичної допомоги на первинній ланці поколінню нащадків постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС і які проживають на радіоактивно забруднених територіях. Матеріали і методи. Загальна когорта становила 35 893 нащадків першого покоління мешканців радіоактивно забруднених територій віком до 18 років, з них 18 138 чоловічої та 17 755 жіночої статей. Залежно від часу народження нащадків поділено на чотири групи з урахуванням періодичності народження через кожних три роки з 1987 до 1999 рр. Період спостереження склав 1987–2016 рр., з народження до 18 років. Базою даних був державний реєстр України. Результати. Виявлено 21 390 випадків захворювань, з них хвороби органів дихання, органів травлення, хвороби ендокринної системи разом склали 66,87 %. Встановлено, що з досягненням 18-річчя тільки 37,3 % нащадків загальної когорти були здоровими (перша група здоров’я), 29,88 % – мали другу групу здоров’я (морфофункціональні відхилення), 31,6 % – третю групу здоров’я (хронічні захворюванння). Запропоновано триетапну систему моніторингу стану здоров’я нащадків постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС віком від 3 до 18 років, які проживають на радіоактивно забруднених територіях, на первинній ланці. І етап – масовий скринінг задекларованих пацієнтів для виявлення дітей та підлітків із ризиком розвитку захворювань. ІІ етап – селективний скринінг для формування груп спостереження. ІІІ етап – медичне обстеження дітей та підлітків, віднесених до групи ризику, в амбулаторних умовах закладів спеціалізованої або високоспеціалізованої медичної допомоги постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС. Висновки. Запропонована система дозволить забезпечити раннє виявлення дітей з групи ризику, які є нащадками постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС, з урахуванням специфіки захворювань та їх перебігу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

45

Antypkin, Y. H., Z. A. Shkiriak-Nyzhnyk, N. Ye Horban, L. M. Slobodchenko, O. V. Lapikura, and I. V. Sliepakurova. "РОДИНА – ВАГОМИЙ ЧИННИК ВПЛИВУ НА ФОРМУВАННЯ ПСИХОЕМОЦІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ ПІДЛІТКА." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 3 (December 23, 2020): 34–43. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2020.3.11619.

Full text

Abstract:

Мета: проаналізувати можливий зв’язок між матеріальним достатком, складом сім’ї, наявністю шкідливих звичок та психоемоційним станом підлітків із повних та неповних сімей. Матеріали і методи. Відібрано 1075 комплектів анкет учасників («Анкета підлітка 15–18 років» та «Анкета матері підлітка 15–18 років»), серед яких при аналізі змінних були сформовані дві групи: І група склала 425 агресивних підлітків, ІІ група – 439 неагресивних підлітків, 211 анкет не увійшли у дослідження, зважаючи на відсутність відповідей. При аналізі враховувалась різниця в розподілі між агресивною та неагресивною групами під впливом певних чинників. Результати. Проаналізовано наявність зв’язку між сімейним добробутом та проявами агресивності для підлітків з різним складом сімей. Для підлітків з повних сімей і високим достатком розподіл між групами І та ІІ практично не змінювався, зате у сім’ях із низьким достатком до агресивної групи потрапили 39,7 % підлітків, і, відповідно, 60,3 % – до неагресивної групи. Для підлітків, які проживають без батька, ситуація виявилася протилежною – розподіл між групами практично не змінювався для сімей з низьким достатком, зате у сім’ях із високим достатком агресивна група склала 55,3 %, і, відповідно, 44,7 % – неагресивна. Ще сильніше цей зв’язок був виражений у сім’ях, де підлітки проживають з вітчимом – у сім’ях із низьким достатком групи поділилися порівну, зате для сімей з високим достатком агресивна група склала 71,4 % проти 28,6 % в неагресивній групі, тобто була в 2,5 раза більша. Характеристика кількісного складу сім’ї виявила зростання відсотка підлітків в агресивній групі по мірі збільшення кількості осіб, які проживають разом із підлітком. Висновки. Cімейні умови та рівень добробуту значною мірою впливають на життєвий шлях дитини. Батьки впливають на підлітка цілеспрямованим вихованням, яке зводиться до організації життя дитини в сім’ї, а також навчання міжособистісних відносин.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

46

Симонік, А. В., В. О. Пономарьов, and М. С. Симонік. "ВПЛИВ ЗАНЯТЬ АТЛЕТИЧНОЮ ГІМНАСТИКОЮ НА ФІЗИЧНИЙ СТАН ЧОЛОВІКІВ РІЗНИХ ВІКОВИХ ГРУП." Visnyk of Zaporizhzhya National University Physical education and Sports, no. 1 (September 28, 2021): 175–81. http://dx.doi.org/10.26661/2663-5925-2021-1-24.

Full text

Abstract:

У статті розглянуто особливості впливу занять силової спрямованості на показники фізичного розвитку, функціонального стану, фізичної підготовленості та психомоторики чоловіків різних вікових груп. У дослідженні взяло участь 27 спортсменів, віком від 16 до 45 років, які були розділені на 3 групи: 1 група – 16–25 років (n=9), 2 група – 26–35 років (n=9), 3 група – 36–45 років (n=9). Вплив застосовуваних засобів підготовки оцінювався через 4 місяці. Для визначення рухової готовності застосовували вправи: жим штанги лежачи на горизонтальній лаві, присідання зі штангою в тренажері Смітта, станова тяга; гнучкість оцінювалася за результатами нахилу з положення стоячи на лаві в сантиметрах; локальна витривалість м’язів живота оцінювалася за результатами рухового тесту підйом тулуба з положення лежачи. Для визначення функціонального стану використовувалися такі тести: проба Штанге; індекс Гарвардського степ-тесту; ЖЄЛ; життєвий індекс. Оцінку психомоторики проводили за тестами: проба Ромберга; оцінка відмінностей у масі штанги (жим з пов’язкою на очах), шкала самооцінки за Спілбергом і тепінг-тест. Для оцінки рівня фізичного розвитку ми використовували показники: вимірювання обхватів (грудної клітини, стегна, плеча, талії); зважування; вимірювання зросту; розраховувався індекс Кетле. Ми дослідили особливості впливу занять атлетичною гімнастикою на чоловіків різних вікових груп: 1 група – 16–25 років (n=9), 2 група – 26–35 років (n=9), 3 група – 36–45 років (n=9). У таблиці 1 представлені результати проведеного дослідження. Ми дійшли висновку, що з віком показники фізичного розвитку (індекс Кетле, окружність грудей, окружність талії) зростають. Обсяг стегна, окружність плеча з віком практично не змінюються. Показники функціонального стану (індекс Гарвардського степ-тесту й життєвий індекс) знижуються з віком. Значення показників життєвої ємкості легень і проби Штанге найвищі в другій віковій групі (26–35 років). Показники спеціальної фізичної підготовки найвищі в другій віковій групі (26–35 років). Локальна витривалість м’язів живота й показник вправи «станова тяга» досягають найвищих значень у першій віковій групі (16–25 років) і з віком знижуються. Показники психомоторики учасників дослідження досягають найвищих значень у другій віковій групі (26–35 років) і незначно знижуються з віком. Визначення ваги штанги за рахунок м’язового відчуття найкраще розвинене в першій віковій групі (16–25 років). Показники фізичного розвитку найчастіше змінюються в першій віковій групі. Дані, що відображають функціональний стан, найбільше змінилися в чоловіків другої вікової групи, (індекс Гарвардського степ- тесту). Найбільш значні зміни в руховій підготовленості досягнуті чоловіками третього віку (36–45 років). При оцінці психомоторики найбільш позитивні зміни відбулися в учасників дослідження у віці від 16 до 25 років. Перспективи подальшого дослідження вбачаються в розробці методики підготовки спортсменів, які спеціалізуються в атлетичній гімнастиці, з урахуванням типу статури.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

47

Смашна, О. Є. "ВИЗНАЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПСИХОПАТОЛОГІЧНОЇ СТРУКТУРИ ПОСТТРАВМАТИЧНОГО СТРЕСОВОГО РОЗЛАДУ, КОМОРБІДНОГО З ЧЕРЕПНО-МОЗКОВОЮ ТРАВМОЮ, ЗА ДОПОМОГОЮ ШКАЛИ CAPS-5." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 2 (July 28, 2021): 151–60. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i2.12219.

Full text

Abstract:

Питання діагностичних і лікувальних алгоритмів при коморбідності посттравматичного стресового розладу (ПТСР) та черепно-мозкової травми (ЧМТ) є досить суперечливими, оскільки симптоми, властиві для ПТСР, не є специфічними та можуть зустрічатися в рамках інших психогенних розладів. Мета – вивчення наявності ключових клініко-психопатологічних розбіжностей симптоматичної структури психічного статусу пацієнтів, які страждали на ПТСР, та тих, у яких ПТСР поєднувався з ЧМТ, для розробки системи фокусованих психотерапевтичних заходів. Матеріал і методи. Матеріал дослідження – 329 військовослужбовців, які брали участь у бойових діях: 1 група – 109 осіб із ПТСР; 2 група – 112 осіб із наслідками ЧМТ; 3 група – 108 осіб з ПТСР та коморбідними наслідками ЧМТ. Результати. При порівнянні показників шкал у респондентів груп ПТСР та ЧМТ було встановлено, що у групі ПТСР були значуще (р≤3E-07) більші показники за усіма шкалами тесту: за комплексним критерієм «Е» така перевага була більш ніж у 4 рази, за критеріями «С» та «G» – більш ніж у 5 разів, за критерієм «В» – більш ніж у 18 разів. При порівнянні результатів, отриманих при обстеженні груп ПТСР та КЧМТ, було встановлено, що усі шкали кластерів «В», «С», «Е», загальний показник кластеру «G», шкала G3 та інтегральний показник «savCAPS», як і у випадку з групою ЧМТ, мали більш високі показники у представників групи ПТСР (р≤0,05), то між показниками шкал кластерів «D», «dCAPS», а також шкал G1 та G2 у респондентів груп ПТСР та КЧСМ статистично значущих розбіжностей не було (р≥0,1). Висновки. Методика CAPS-5 виявила високу чутливість не тільки відносно діагностики ПТСР, а й щодо вивчення особливостей психопатологічної структури коморбідних станів. При цьому значущих відмінностей, які свідчать про перевагу в клінічній картині якоїсь окремої групи психопатологічних симптомів, немає.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

48

Shkiriak-Nyzhnyk, Z. A., N. Ye Horban, L. M. Slobodchenko, O. V. Lapikura, and I. V. Slepakurova. "ВПЛИВ СТРЕСОВИХ СИТУАЦІЙ У СІМ’Ї НА ФОРМУВАННЯ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКА." Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, no. 2 (March 4, 2021): 21–29. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2020.2.11832.

Full text

Abstract:

Мета дослідження – проаналізувати вплив стресових ситуацій у сім᾽ї на психоемоційний стан підлітка. Матеріали та методи. Було відібрано 1075 комплектів анкет учасників («Анкета підлітка 15–18 років» та «Анкета матері підлітка 15–18 років»), серед яких при аналізі даних було сформовано дві групи – І групу склали 425 агресивних підлітків, ІІ групу склали 439 неагресивних підлітків, 211 анкет не увійшли у дослідження, зважаючи на відсутність відповідей. При аналізі враховували відмінності в розподілі між агресивною та неагресивною групами під впливом певних факторів. Результати дослідження та їх обговорення. Було проаналізовано наявність зв᾽язку між особливостями сімейних стосунків та рівнем агресії підлітка. Серед підлітків, які віддавали перевагу спілкуванню з батьками та радилися з ними, до І групи потрапили лише 37,8 та 44,8 % опитаних відповідно, тоді як до ІІ групи – 62,2 та 55,2 % відповідно. Із підлітків, які зазнали стресу внаслідок постійних конфліктів із батьками, у І групі опинилися 71,4 %. Відповідно до отриманих даних, конфлікти з батьками чи у сім᾽ї мають більш вагомий вплив на психоемоційний стан підлітка, тоді як втрата роботи одним із батьків (у І групу потрапили 57,1 % із підлітків, які зазнали стресу внаслідок цього), серйозна хвороба в когось із членів сім᾽ї (61,0 % підлітків у І групі), розлучення батьків (62,0 % підлітків у І групі), поява нових батьків (71,8 % підлітків у І групі), смерть когось із родини (55,3 % підлітків у І групі) мають менший вплив. Висновки. Стресові ситуації в родині мають негативний вплив на психоемоційний стан підлітка, тоді як спілкування з батьками має позитивний вплив на рівень агресії. Важливо проводити роботу з батьками щодо роз᾽яснення можливого негативного впливу недооцінки реакцій та переживань підлітком різних сімейних стресових ситуацій.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

49

Shargorodska, Yе B., and O. S. Shkolnyk. "РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ ПЕРЕБІГУ ВАГІТНОСТІ В ЖІНОК, ЩО НАРОДИЛИ ДІТЕЙ ІЗ ВРОДЖЕНОЮ ПАТОЛОГІЄЮ СИСТЕМИ КРОВООБІГУ." Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, no. 2 (November 16, 2018): 100–104. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2018.2.9206.

Full text

Abstract:

Мета дослідження – вивчити особливості перебігу вагітності в жінок, що народили дітей із вродженими вадами серця (ВВС). Матеріали та методи. Проведено порівняльний ретроспективний аналіз первинної медичної документації: 170 карт вагітної і породіллі, що народили дітей із ВВС за 5 років (2011–2015), і 170 історій вагітної та породіллі, що народили живих здорових дітей. Результати дослідження та їх обговорення. Вивчення паритету вагітності не показало суттєвої різниці в кількості жінок із першою, другою, та третьою за порядком вагітністю в обох групах спостереження. Проте серед жінок, що народили дітей із ВВС, значно більше було тих, що народжували в четвертий раз та більше. Завершення вагітності у переважної кількості жінок основної групи було фізіологічним (65,9 %), а у 34,1 % випадках – шляхом кесарського розтину. В той час як всі 100 % жінок контрольної групи роди відбулися через природні родові шляхи. Аналіз перебігу вагітності в жінок обох груп показав значно більший відсоток ускладнень у вагітних основної групи. Достовірно частіше в основній групі реєструвалися прееклампсія, пієлонефрит, багатоводдя та маловоддя (p<0,05). Висновки. Результати проведених досліджень показали, що вагітні жінки з ВВС плода складають групу ризику щодо перинатальних ускладнень. Серед спектра ускладнень вагітності переважають прееклампсія, пієлонефрит, багатоводдя та маловоддя, а під час родів – дистрес плода. Отримані результати дадуть можливість сформувати фактори ризику вроджених вад розвитку серця у плода.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

50

Павленкова, Олена, Світлана Павленко, and Алла Сидорова. "ДЕЯКІ ПИТАННЯ УСУНЕННЯ ГІПЕРЕСТЕЗІЇ ЗУБІВ." Молодий вчений, no. 4 (92) (April 30, 2021): 130–32. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-4-92-28.

Full text

Abstract:

Завданням теперішнього дослідження є клінічна оцінка застосування десенситайзерів різних груп для зменшення гіперестезії після проведення видалення зубних відкладень при професійній гігієні порожнини рота. для обстеження було сформовано дві групи пацієнтів віком від 18 до 45 років, котрі звернулися у клініку з метою проведення професійної гігієни порожнини рота. У першій групі для зменшення гіперестезії після видалення зубних відкладень поверхню зубів обробляли десенситайзером «SealAProtect» (Denlsply), на основі НЕМА. Поверхню зубів у пацієнтів другої групи після проведення заходів професійної гігієни порожнини рота обробляли препаратом «Глуфторед» (Владмива). Отримані результати показали стійке зниження відчуття гіперестезії після проведення професійної гігієни порожнини рота у пацієнтів другої групи у всі терміни спостереження.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

Journal articles on the topic 'Групи'

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles