Journal articles on the topic 'Гормони клітин імунної системи'

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles

Select a source type:

Consult the top 42 journal articles for your research on the topic 'Гормони клітин імунної системи.'

Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.

You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.

Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.

1

Zakharchenko, T. F., and V. I. Kravchenko. "Автоімунні захворювання щитоподібної залози та основні маркери їх патогенезу і діагностики." Endokrynologia 26, no. 4 (December 28, 2021): 366–75. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2021.26-4.366.

Full text
Abstract:
Огляд присвячено оцінці основних гуморальних факторів у патогенезі автоімунних захворювань щитоподібної залози (АЗЩЗ) та можливості їх використання при діагностиці та складанні прогнозу. Показано, що клінічно різні тиреоїдит Хашимото (ТХ), хвороба Грейвса (ХГ) та офтальмопатія Грейвса (ОГ) тісно пов’язані патофізіологічно і мають подібні імуноопосередковані механізми — продукцію автоантитіл до тиреоїдних антигенів і лімфоїдну інфільтрацію тиреоїдної паренхіми. Втрата імунної толерантності до автоантигенів тиреоїдної пероксидази (thyroid peroxidase, TPO), тиреоглобуліну (thyroglobulin, Tg) та рецептору тиреотропного гормону (thyroid-stimulating hormone receptor, TSHR) є основою розвитку АЗЩЗ. Наголошується на ролі прозапальних та протизапальних цитокінів, які продукуються клітинами імунної системи та тиреоцитами. Цитокіни беруть участь в індукторній та ефекторній фазі імунної відповіді та запалення, відіграючи ключову роль у патогенезі АЗЩЗ. Значний вплив на розвиток і прогресування АЗЩЗ має дисбаланс між Th17- лімфоцитами, які підтримують автоімунну відповідь, та регуляторними Т-клітинами (regulatory T cells, Treg), які пригнічують автоімунний процес. Недостатність регуляторних В-клітин (regulatory B cells, Breg) та Тreg, які виробляють протизапальні цитокіни, порушує імунологічну толерантність і викликає аномальну продукцію прозапальних цитокінів, відіграє певну роль у патогенезі АЗЩЗ. Виявлення імунних клітин та антитиреоїдних антитіл у тканині щитоподібної залози (ЩЗ) та визначення рівнів прозапальних та протизапальних цитокінів у сироватці крові можуть дати інформацію про їх участь у патогенезі АЗЩЗ та можуть служити маркерами активності захворювання. Розглянуто діагностичне значення рівня цитокінів, тиреоїдних автоантитіл при ТХ, ХГ і ОГ та їх здатність відображати наявність та активність захворювання.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
2

Курман, А. Ф., Л. П. Каришева, О. В. Щербина, and І. В. Чижевський. "ВПЛИВ ХРОНІЧНОГО НИЗЬКОДОЗОВОГО ІОНІЗУЮЧОГО ОПРОМІНЕННЯ НА ІМУННУ СИСТЕМУ, МЕХАНІЗМИ НЕЙРОЕНДОКРИННОЇ РЕГУЛЯЦІЇ І ОКРЕМІ БІОХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ТВАРИН В УМОВАХ РАДІАЦІЙНО ЗАБРУДНЕНИХ УГІДЬ УКРАЇНИ." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 4 (December 31, 2021): 239–48. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.04.32.

Full text
Abstract:
Аграрний сектор економіки України все більш упевнено виходить на перші позиції в структурі експортних галузей держави. А за умови стабілізації економічного та медико-біологічного стану суспільства, аграрне виробництво, безумовно, стане рушієм розвитку України. Проте значні площі сільськогосподарських угідь в окремих областях України мають суттєве залишкове радіоактивне забруднення ізотопами Чорнобильського аварійного викиду. Початкова післяаварійна гострота проблеми в значній мірі наразі вже знята завдяки процесам природного розпаду ядер активних ізотопів. Це зробило актуальним перенаправлення зусиль дослідників-радіобіологів від вивчення закономірностей розвитку порушень та патологій при дії високих радіаційних навантажень з подальшою розробкою методів і заходів протидії деструктивним процесам, на спрямування їх уваги до дослідження і розшифровки особливостей реагування організму тварин і людей на шкідливі наслідки пролонгованих, довготривалих опромінень низької інтенсивності. Науковий загал вже створив доволі широку мережу дослідницьких осередків по вирішенню питань, пов’язаних із low-dose radiation, які мають і спеціалізовані інформаційні ресурси, як наприклад International Journal of Low Radiation. Проте активно співпрацювати в цій системі українські радіобіологи не в змозі, через недостатнє державне фінансування науково-дослідної діяльності. Нажаль закордонні вчені не виявляють особливої зацікавленості саме в дослідженнях такого об’єкту, як сільськогосподарські тварини. Тому на даний час загальний масив отриманих експериментальних та моніторингових результатів не дає достатньо повної картини змін гомеостазу опромінених особин. Загалом наявні дані свідчать про те, що за цих умов виникають ушкодження, пов’язані як із безпосереднім поглинанням енергії у критичних мішенях, так і з опосередкованими порушеннями, зумовленими певними змінами фізико-хімічних та біохімічних процесів на молекулярно-клітинному рівні. Зокрема, спостерігається посилення процесів перекисного окиснення ліпідів і зниження активності ендогенної багатокомпонентної антиоксидантної системи. З’ясовано, що при тривалому радіаційному впливі в малих дозах, відбуваються процеси розбалансування гормонального гомеостазу, які пов’язані з дисбалансом неспецифічних механізмів нейроендокринної регуляції адаптаційних процесів. Головна роль у їх реалізації належить нейромедіаторам, які, крім процесів гальмування і збудження нервових клітин, також контролюють різноманітні механізми функціонування організму, зокрема нейроендокринної системи, беруть участь у регуляції секреції гіпоталамічних факторів і тропних гормонів гіпофіза. Дослідження функціонального стану гіпоталамо-гіпофізарно-адренокортикальної системи за тривалої дії радіації у низьких дозах дозволили виявити її чутливість до внутрішнього опромінення у малих дозах. Під впливом довготривалого малоінтенсивного радіаційного фактору в організмі тварин виникають не тільки певні зміни у гормональному балансі, а й у функціонуванні імунної системи, формуванні патологічних змін концентрації і розподілу біохімічних сполук, перебігу метаболічних процесів та зниженні імунітету. Кількісне оцінювання біологічних ефектів за низькодозового хронічного опромінення вищих організмів залишається однією з дискусійних і достеменно не з’ясованих проблем у сільськогосподарській радіобіології.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
3

Boichuk, A. V., V. S. Shadrina, and T. V. Vereshchahina. "ГІПЕРПЛАЗІЯ ЕНДОМЕТРІЯ – СУЧАСНИЙ СИСТЕМНО-ПАТОГЕНЕТИЧНИЙ ПОГЛЯД НА ПРОБЛЕМУ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)." Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, no. 1 (May 24, 2019): 67–72. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2019.1.9906.

Full text
Abstract:
Збереження здоров’я жінок і вивчення захворювань, пов’язаних із гендерною проблематикою, залишаються пріоритетними в медицині. Стаття присвячена актуальній проблемі сьогодення – гіперпластичним процесам ендометрія. У проблемі вирішення даної патології за останні роки накопичилося досить багато інформації щодо етіології, причин виникнення, діагностики та лікування. Мета нашого пошуку – огляд літератури, присвяченої факторам розвитку, етіології та патогенезу, які відіграють найважливішу роль у розвитку гіперпластичних процесів ендометрія. Ендометрій являє собою гормоночутливу тканину, яка має здатність не тільки до циклічного оновлення майже всього клітинного складу, а й до певного реагування на всі зміни гормонів, цитокінів, молекул адгезії, факторів росту, біогенних амінів та інших біологічно активних речовин на рівні цілого організму. У статті розглянуто основні ланки етіопатогенезу даної патології, такі, як: естрогенна стимуляція, що поєднується з недостатністю прогестерону, гормон-незалежна проліферація, запалення, знижений апоптоз, патологічний неоангіогенез, а також порушення імунного статусу в ендометрії. Крім того, коротко подана інформація про нові ключові елементи факторів розвитку, що сприяє значному покращенню вирішення проблеми у виборі патогенетично обґрунтованих методів діагностики та лікування. У статті показано, що нормальний процес росту клітин вимагає тонкого балансу між гормонами, факторами росту та молекулами адгезії, у тому числі інтегринами й апоптоз-зв’язаними генами. Переглянуто літературні джерела, в яких відзначається велике число випадків рецидивування гіперплазії ендометрія, що зумовлює посилення контролю у напрямку онконастороженості. Представлена нова класифікація гіперплазії ендометрія (WH094), запропонована Всесвітньою організацією охорони здоров’я, що значно спростить термінологію і розуміння проблеми для клініциста.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
4

Prozorova, T. M., K. S. Krupey, and O. M. Kamyshnyi. "КЛЮЧОВІ ФУНКЦІОНАЛЬНІ ЗМІНИ У КЛІТИНАХ БРИЖОВИХ ЛІМФАТИЧНИХ ВУЗЛІВ НАЩАДКІВ ЩУРІВ З ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИМ ГЕСТАЦІЙНИМ ДІАБЕТОМ." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 1 (May 23, 2020): 36–41. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.1.11118.

Full text
Abstract:
Гестаційний діабет (ГД) є важливим порушенням обміну речовин, що може впливати на морфогенез органів імунної системи. Мета дослідження – з’ясувати особливості змін функціонального стану клітин брижових лімфатичних вузлів у нащадків щурів з експериментальним гестаційним діабетом (ЕГД). Матеріали і методи. Дослідження проведено на 80 нащадках щурів лінії Wistar з ЕГД віком 1 і 6 місяців. Для індукції ЕГД вводили внутрішньочеревно стрептозотоцин (SIGMA Chemical, США) у дозі 45 мг/кг. Для ідентифікації TLR2, TLR4, NOD2, RIGI, T-bet, Nlrp3, RORγt і Foxp3 у гістологічних зрізах лімфатичних вузлів застосовували імунофлюоресцентний метод. Для дослідження експресії мРНК генів Aire, Deaf1, Foxp3, IL10, Ctla4, Cxcr4, Ccr7, Madcam1, S1pr1 використовували метод полімеразної ланцюгової реакції зі зворотною транскрипцією в режимі реального часу. Результати. Встановлено комплекс ключових патофізіологічних і функціональних змін у клітинах брижових лімфатичних вузлів (БЛВ) у нащадків щурів з ЕГД: зміни експресії регуляторів рециркуляції і хоумінгу лімфоцитів; порушення формування периферичної імунологічної толерантності; активація патернрозпізнавальних рецепторів уродженої імунної системи на лімфоцитах БЛВ; зміни розподілу ефекторних Т-клітин в БЛВ. Висновки. Пренатальна гіперглікемія призводить до посилення прозапальної сигналізації та активації компонентів уродженої імунної системи більш виразно на 1 місяці життя.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
5

Сіренко, Олена, and Ела Кучеренко. "ДИНАМІКА ПОКАЗНИКІВ СТАНУ КЛІТИННОГО ТА ГУМОРАЛЬНОГО ІМУНІТЕТУ ПРАЦІВНИКІВ ВО «КАПРОЛАКТАМ» ПРИ ТРИВАЛІЙ ДІЇ БАГАТОКОМПОНЕНТНИХ ОРГАНІЧНИХ СУМІШЕЙ НА ОСНОВІ ГЛІКОЛІВ." ΛΌГOΣ. МИСТЕЦТВО НАУКОВОЇ ДУМКИ, no. 10 (February 4, 2020): 72–75. http://dx.doi.org/10.36074/2617-7064.10.014.

Full text
Abstract:
Динаміка показників стану клітинного та гуморального імунітету працівників ВО «Капролактам», м. Дзержинськ, при тривалій дії багатокомпонентнихорганічних сумішей на основі гліколів. Встановлено, що складні органічні суміші на основі гліколів негативно впливають на стан імунної системи працівників виробництва, гальмують функціональну активність як клітинної, так і гуморальної ланок імунітету та призводять до вторинних мунодефіцит них станів. Досліджувані органічні речовини здатні пригнічувати проліферацію та диференціацію імунокомпетентних клітин, порушуватироботу гуморального ланцюга імунітету, що призводить до підвищення концентрації ЦІК середнього розміру, які активно зв’язують комплемент.Встановлені зміни показників свідчать про виснаження компенсаторних адаптивних механізмів імунної системи при тривалому впливі складнихорганічних сумішей на основі гліколів.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
6

Sokolova, L. K., V. M. Pushkarev, and M. D. Tronko. "Ефекти вітаміну D при різних патологіях." Endokrynologia 26, no. 2 (July 9, 2021): 160–78. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2021.26-2.160.

Full text
Abstract:
Вітамін D (vitamin D, VD), це універсальний стероїдний гормон, який регулює активність кількох тисяч генів. За останні десятиліття були зареєстровані численні захворювання, асоційовані з дефіцитом VD, зокрема інсулінорезистентність (ІР), метаболічний синдром, цукровий діабет (ЦД), серцево-судинні захворювання (ССЗ), рак та когнітивні порушення. Крім того, дослідження 2020 року показали, що VD може впливати на інфікування вірусом COVID‑19 SARS-CoV‑2 та перебіг хвороби. Важливим фактом є те, що епідеміологічні дослідження продемонстрували високий рівень поширення дефіциту або недостатності VD у всьому світі. Недостатність VD є сильним дієтичним пусковим механізмом, наслідком якого є важкі хронічні захворювання. Потенціал VD терапії для хворих на ЦД очевидний. Його імуномодулювальні ефекти сприяють індукції імунної толерантності та анергії Т-клітин, пригнічують активність В-клітин та вироблення антитіл, зменшують запальну реакцію, корисні для профілактики та лікування ЦД 1-го типу. VD здійснює прямий та побічний вплив на гомеостаз глюкози — секрецію інсуліну, чутливість до інсуліну та системне запалення, яке спостерігається при ЦД 2-го типу та ожирінні. Сигналінг VD необхідний для серцево-судинної функції, особливо для регуляції судинного тонусу, а також як антифібротичний та антигіпертрофічний фактор. Оскільки VD регулює нейромедіатори та нейротрофіни, багато досліджень свідчать про важливість VD для запобігання когнітивних порушень та ретинопатії. VD посилює протизапальну та противірусну реакцію епітеліальних клітин у дихальній системі при респіраторних вірусних інфекціях. Показано, що введення VD пацієнтам з його дефіцитом допомагає при інфікуванні вірусами, такими як COVID‑19. Приймання VD в осінньо-зимовий період для пацієнтів із високим ризиком розвитку захворювань дихальних шляхів надає їм додатковий захист. Під час пандемії бажано приймати 1000-2000 МО на день у формі полівітамінів або добавок VD. Щоденне вживання VD рекомендуєтьсячерез короткий період його напіврозпаду в циркуляції. VD може бути основною допоміжною терапією при лікуванні пацієнтів, які постраждали від COVID‑19, а також для осіб з його дефіцитом.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
7

Koval, V. Yu. "Роль антитіл до еластази, циркулюючих автоантитіл до антигенів глутаматдекарбоксилази та острівцевих клітин при хронічному панкреатиті." GASTROENTEROLOGY, no. 4.54 (December 25, 2014): 96–99. http://dx.doi.org/10.22141/2308-2097.4.54.2014.82082.

Full text
Abstract:
У статті наведено аналіз наявності антитіл до еластази, циркулюючих автоантитіл до антигенів глутаматдекарбоксилази та острівцевих клітин при різних формах хронічного панкреатиту. У всіх хворих на хронічний панкреатит виявлено високий рівень циркулюючих автоантитіл до антигенів глутаматдекарбоксилази, показники яких є найвищими при хронічному псевдотуморозному та калькульозному панкреатиті. Наявність циркулюючих автоантитіл до антигенів острівцевих клітин спостерігається в усіх групах хворих, однак найвищі показники виявлено при хронічному паренхіматозному та калькульозному панкреатиті. У 70 % хворих на хронічний панкреатит виявляють антитіла до еластази. При хронічному псевдотуморозному панкреатиті з порушенням екс- та інкреторної функції підшлункової залози виявлено значне збільшення антитіл до еластази. Підвищення рівня антитіл до еластази, циркулюючих автоантитіл до антигенів глутаматдекарбоксилази та острівцевих клітин при хронічному панкреатиті може свідчити про напруження імунної системи, що потрібно враховувати при лікуванні.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
8

Бігуляк, Г. Т., А. І. Довгалюк, І. М. Кліщ, and М. М. О. Стецевич. "ВПЛИВ МЕЗЕНХІМАЛЬНИХ СТОВБУРОВИХ КЛІТИН НА ПЕРЕБІГ ІМУННОГО ПРОЦЕСУ В ЩУРІВ З ГОСТРИМ ПАРОДОНТИТОМ." Medical and Clinical Chemistry, no. 2 (August 4, 2021): 116–24. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i2.12259.

Full text
Abstract:
Вступ. Методи регенеративної терапії починають широко використовувати в медицині. Лікування пародонтиту є складним завданням стоматології, тому відбувається пошук новітніх методів, які були б ефективними за цієї патології. Мета дослідження – вивчити вплив стовбурових клітин на стан клітинної та гуморальної ланок імунітету за умов експериментального пародонтиту. Методи дослідження. Дослідження проводили на білих безпородних щурах-самцях масою 180–200 г. Пародонтит викликали шляхом уведення в тканини ясен ліпополісахариду по 40 мікролітрів (1 мг/мл) через день протягом 14 діб. Через 1, 7, 14 і 21 доби після останнього його введення щурів декапітували під тіопенталовим наркозом (50 мг/кг). Контролем слугував матеріал від інтактних тварин. Отримували мезенхімальні стовбурові клітини (МСК) у вагітних самок орієнтовно на 21–24-ту доби вагітності. Для одержання життєздатних МСК використовували ферментний метод. Культивування здійснювали в СО2- інкубаторі за температури 37 °С та концентрації СО2 – 5 %. Стовбурові клітини вводили щурам у ділянку ясен разовою ін’єкцією з розрахунку 1 млн клітин на 1 кг маси тіла. Для максимального збереження життєздатності клітин вводили МСК протягом 30 хв після отримання суспензії. Клітинну (CD4+, CD8+, CD3+, CD20+) ланку імунітету досліджували імунофлуоресцентним методом за допомогою моноклональних антитіл до CD4+-, CD8+-, CD3+- і CD20+-антигенів щура, кон’югованих із флуоресцеїн ізотіоціанатом (FITC) виробництва “Beckman Coulter” (США). Імунореактивність організму вивчали за вмістом сироваткових імуноглобулінів класів А, М, G методом твердофазового імуноферментного аналізу за допомогою набору реагентів “eBioscience, Inc” із використанням аналізатора “StatFax”. Отримані цифрові дані обробляли методом варіаційної статистики. Достовірність відмінностей порівнюваних параметрів між різними вибірками визначали з використанням t-критерію Стьюдента (при нормальному розподілі результатів) чи Манна – Уїтні (в разі розподілу, що не був нормальним). Результати й обговорення. За умов моделювання гострого пародонтиту продукування сироваткових імуноглобулінів значно зростало на початкових етапах експерименту з подальшим зниженням до 21-ї доби. При введенні МСК воно було менш інтенсивним, ніж у тварин без корекції. Вміст CD4+-клітин у щурів з гострим пародонтитом достовірно підвищувався на початкових етапах з подальшим зниженням до 21-ї доби. Після введення МСК він був меншим і на 1-шу добу складав 130,8 % від показника здорових тварин, що, відповідно, становило 88,6 % від рівня щурів, яким корекції не проводили. До 21-ї доби вміст CD4+-клітин продовжував знижуватись і достовірно не відрізнявся від такого у тварин без патології. Подібною була динаміка рівня CD8+-клітин, однак підвищення було меншим, ніж CD4+-клітин. Динаміка регуляторного індексу CD4+/CD8+ вказувала на достовірне зростання у тварин з гострим пародонтитом у ранні терміни з подальшим зниженням до 21-ї доби. Вміст CD3+- та CD20+-клітин у сироватці крові щурів з гострим пародонтитом на 1-шу добу достовірно перевищував показники інтактних тварин з подальшим зниженням до 21-ї доби. Корекція із застосуванням МСК супроводжувалась менш інтенсивним зростанням рівня CD3+- та CD20+- клітин. Висновки. У тварин з гострим пародонтитом спостерігають достовірне зростання рівня CD4+-лімфоцитів, порушення співвідношення основних субпопуляцій лімфоцитів (CD4+ і CD8+), що супроводжується достовірним підвищенням імунорегуляторного індексу, а також порушення функціональності гуморальної ланки імунної системи, що проявляється дисбалансом імуноглобулінів у кров’яному руслі та зниженням резистентності гуморальної ланки імунної системи. Застосування МСК суттєво вирівнює спричинений патологічним процесом дисбаланс імунної системи, сприяючи нормалізації імунорегуляторного індексу та основних класів імуноглобулінів.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
9

Zinich, P. P., V. M. Pushkarev, M. Yu Bolgov, B. B. Guda, and V. V. Pushkarev. "Молекулярні механізми утворення метастазів. Маркери метастазування при карциномах щитоподібної залози (огляд літератури)." Endokrynologia 25, no. 3 (October 6, 2020): 227–42. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2020.25-3.227.

Full text
Abstract:
Метастази є причиною 90% смертей від солідних пухлин. Процес метастазування передбачає вихід ракових клітин із первинної пухлини, їх перехід у кровоносну, або іншу транспортну систему і, нарешті, колонізація та проліферація у віддаленому органі. В огляді описано процес розвитку метастатичної клітини, зумовлений генетичними, епігенетичними, позиційними змінами, сигналами оточуючих клітин. Під час епітеліально-мезенхімального переходу пухлинні клітини частково і тимчасово дедиференціюються, змінюють свою форму в бік неполяризованої, рухливої, веретеноподібної клітини. Цей перехід дає можливість налагодити експресію генів та придбати фенотип стовбурових клітин. Розглядаються також механізми мобільності та інвазивності пухлинних клітин, процеси інтравазації, транспортування, хомінгу. Значна увага приділена утворенню пре-метастатичної ніші, яка характеризується імуносупресією, запальними процесами, інтенсивним ангіогенезом, пермеабілізацією судин, активним лімфангіогенезом, специфічним органотропізмом та високою ефективністю перепрограмування. Детально проаналізований процес колонізації метастатичної ніші пухлинними клітинами, участь у ньому клітин імунної системи, інших клітин крові, прогеніторів кісткового мозку, екзосом, які утворюються в оточенні первинної пухлини, метаболічних ферментів та прозапальних цитокінів. Акцент зроблено на процес метастазування пухлин щитоподібної залози (ЩЗ). Наведені та проаналізовані основні маркери метастазування для карцином ЩЗ для всіх етапів метастатичного каскаду. Описані супресори метастазування, оцінений вплив мікрооточення пухлини, значення запальних процесів та інших патологій у виникненні і про-гресії карцином ЩЗ.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
10

Borys, R. M., A. I. Gozhenko, and A. A. Gudyma. "Порушення гуморального імунітету в динаміці експериментальної краніоскелетної травми та його корекція фетальними нервовими клітинами." TRAUMA 14, no. 3 (May 1, 2013): 20–24. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.3.14.2013.87948.

Full text
Abstract:
За умов експериментальної краніоскелетної травми відзначаються виражені порушення гуморального імунітету, що супроводжуються накопиченням у сироватці крові циркулюючих імунних комплексів та коливальними відхиленнями вмісту Ig класів А, М і G, що характеризуються зростанням імуноглобулінів упродовж 14 діб спостереження з подальшим розвитком гуморальної імуносупресії. Уведення суспензії кріоконсервованих фетальних нервових клітин потенціює компенсаторні механізми у перші 7 діб експерименту і сприяє виведенню циркулюючих імунних комплексів з організму на 25-ту добу. Клітинна терапія при краніоскелетній травмі нормалізує вміст Ig класів А, М і G упродовж 14 діб спостереження з наступною активацією гуморальної ланки імунної системи.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
11

Bychkova, S. A., R. L. Stepanenko, and O. A. Bychkov. "Роль герпетичної інфекції в прогресуванні коморбідної соматичної патології." ACTUAL INFECTOLOGY 9, no. 5-6 (January 26, 2022): 53–56. http://dx.doi.org/10.22141/2312-413x.9.5-6.2021.246697.

Full text
Abstract:
Мета роботи: визначити особливості клітинної та гуморальної ланок імунної системи у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) груп В та С, GOLD 2–3, які мають ознаки метаболічного синдрому (МС), із наявністю ознак інфікування вірусами групи Herpesviridae. Матеріали та методи. Були обстежені 42 хворі на ХОЗЛ груп В та С, GOLD 2–3, поєднане із МС. 18 осіб мали поєд­нання ХОЗЛ та МС і були інфіковані вірусами Herpesviridae. Середній вік пацієнтів становив 51,3 ± 4,2 роки. У групу порівняння ввійшли 24 пацієнти з ХОЗЛ та МС без герпесвірусної інфекції. Усім хворим було проведене визначення антигенів вірусу простого герпесу (ВПГ) І типу та цитомегаловірусу (ЦМВ) у крові та слині, титру специфічних IgG- та IgM-антитіл до ВПГ І типу та ЦМВ, комплексне імунологічне обстеження з дослідженням показників клітинної та гуморальної ланок імунної системи, цитокінового статусу. Результати. При дослідженні активності вірусів родини герпесу в крові пацієнтів основної групи не було виявлено активної реплікації вірусів ВПГ 1-го типу та ЦМВ, а в слині в 15 хворих (83,3 %) була виявлена активна реплікація ВПГ 1-го типу, а у 12 осіб (66,7 %) — ЦМВ. У всіх пацієнтів основної групи відмічався тяжкий перебіг герпесвірусної інфекції з частотою загострень більше 6 разів на рік. В імунологічному статусі хворих основної групи спостерігалися імунодефіцит переважно Т-клітинної ланки імунної системи та NK-клітин, значне підвищення відносної кількості Т- та В-лімфоцитів із раннім та пізнім маркерами активації на тлі автоімунних проявів та запальних змін у периферичній крові. Висновки. Наявність хронічної персистуючої інфекції ВПГ 1-го типу та ЦМВ обумовлює тяжкий перебіг ХОЗЛ, поєднаного з МС, індукує розвиток інфекційних загострень ХОЗЛ та більш виражені прояви системного запалення при атеросклерозі як морфологічному субстраті МС.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
12

Мартишук, Т. В., Б. В. Гутий, В. І. Халак, О. І. Стадницька, and В. Б. Тодорюк. "СТАН ІМУННОЇ СИСТЕМИ ПОРОСЯТ ЗА ДІЇ КОРМОВОЇ ДОБАВКИ «БУТАСЕЛМЕВІТ-ПЛЮС»." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 4 (December 27, 2019): 116–25. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.04.14.

Full text
Abstract:
Метою роботи було дослідити вплив кормової добавки «Бутаселмевіт-плюс» на cтан показників імун-ної системи поросят при відлученні. Досліди проводилися на базі TOB «КОШЕТ» Мукачівського району За-карпатської області. Було сформовано дві групи поросят – контрольну (К) і дослідну (Д), у кількості 10 особин у кожній групі, підібраних за принципом аналогів – віком, породою й масою тіла. Годували тварин відповідно до норм для цього віку свиней. На 28 добу життя поросят відлучали від свиноматки та перегру-повували з різних гнізд з метою подальшого утримання в період відгодівлі та дорощування зі зміною стру-ктури раціону, що слугувало технологічним стресом для організму тварин. Починаючи з 5-добового віку, поросят усіх груп підгодовували престартерним комбікормом. Поросятам дослідної групи, починаючи з 21- до 40-добового віку, додатково згодовували кормову добавку «Бутаселмевіт-плюс» у дозі 100 мг/кг маси тіла на добу. Матеріалом для досліджень була кров, яку відбирали вранці до годівлі тварин шляхом пункції краніальної порожнистої вени на 20 добу життя (період до відлучення), на 25 добу життя (період до від-лучення), на 30 добу життя (2 доба після відлучення), на 35 добу життя (7 доба після відлучення), на 40 добу життя (12 доба після відлучення). Згодовування поросятам кормової добавки «Бутаселмевіт-плюс» сприяє зростанню кількості Т- і В-лімфоцитів у їхній крові. Складники препарату сприяють активізації клітинної ланки імунної системи поросят до та після відлучки. Також варто зазначити, що додаткове введення поросятам кормової добавки «Бутаселмевіт-плюс» підвищує функціональну активність імуноко-мпетентних клітин у поросят після відлучення через перерозподіл рецепторного апарату Т- і В-лімфоцитів у бік збільшення їхньої авідності. Згодовуючи кормову добавку «Бутаселмевіт-плюс» поросятам при відлу-чці, встановлено підвищення показників гуморальної ланки імунної системи протягом усього досліду. У по-росят дослідної групи на 35-ту добу життя за умови додавання кормової добавки Бутаселмевіт-плюс» виявлено збільшення фагоцитарної активності нейтрофілів на 4,26 %. Аналогічні різниці отримано стосо-вно впливу кормової добавки «Бутаселмевіт-плюс» на фагоцитарне число і фагоцитарний індекс, зокрема у поросят дослідної групи на 35-ту добу досліду вони були більшими на 7,5 і 11,2 %, ніж у контролі.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
13

Каmеnshchyk, A. V. "ЕКСПРЕСІЯ ГЕНУ NFATC1 У ДІТЕЙ З ДВОСТУЛКОВИМ АОРТАЛЬНИМ КЛАПАНОМ СЕРЦЯ ЗАЛЕЖНО ВІД НАЯВНОСТІ КЛАПАННОГО ФІБРОЗУ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 3 (September 16, 2019): 73–78. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v.i3.10401.

Full text
Abstract:
РЕЗЮМЕ. Двостулковий аортальний клапан (ДАК) є частою вродженою вадою серця, що призводить до розвитку серйозних серцевих ускладнень. Є відомості про протективну роль клітин імунної системи при розвитку фібротичних процесів у міокарді. Гени сімейства нуклеарного фактора активованих Т-клітин (NFATC), регулюючи транскрипційні реакції шляхом активації Ca-залежного шляху кальциневрину, беруть участь як у вальвулогенезі, так і в імунній відповіді. Мета – визначення величини відносної нормалізованої експресії NFATC1, параметрів клітинного імунітету, рівнів сироваткового кальцію при фіброзі стулок аортального клапана у дітей з ДАК та виявлення взаємозв’язків між зазначеними показниками. Матеріал і методи. У 40 дітей з ДАК, у 18 з яких мав місце фіброз стулок клапана аорти, визначені параметри кровотоку на клапані, діаметр кореня аорти (Ао) і товщина задньої стінки лівого шлуночка (ЗСЛШ) й міжшлуночкової перегородки (МШП), рівень експресії NFATC1 (expNFATC1) методом екстракції РНК, абсолютний та відносний вміст CD95+ апоптоз регулюючої і CD25+ – активованих інтерлейкін-2 рецепторнесучої субпопуляції лімфоцитів методом моноклональних антитіл, а також сироваткового кальцію (Ca). Результати. У дітей з ДАК при наявності фіброзу стулок клапана встановлено достовірне підвищення expNFATC1, збільшення Ао, Ca, абсолютного вмісту CD25+, зменшення абсолютного і відносного вмісту CD95+ субпопопуляцій лімфоцитів. Встановлено прямі кореляції між expNFATC1 і Ca, абсолютними значеннями CD25+ і CD95+ Т-клітин, що свідчило про важливу діагностичну роль expNFATC1 при розвитку фіброзу клапана у цієї категорії пацієнтів.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
14

Нагірний, Я. П., О. В. Денефіль, Н. О. Твердохліб, О. С. Беденюк, and І. В. Стефанів. "Вікові особливості реакції ендокринної системи у постраждалих із травматичними переломами нижньої щелепи." CLINICAL DENTISTRY, no. 3 (November 1, 2021): 4–9. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2021.3.12459.

Full text
Abstract:
Вивчено особливості вікових змін концентрації кортизолу, паратиреоїдного гормону, тироксину в динаміці у постраждалих із травматичними переломами нижньої щелепи. Встановлено, що впродовж усього терміну спостереження концентрація усіх гормонів відрізнялася від норми і мала свої вікові особливості. Найбільше підвищення рівня кортизолу і паратиреоїдного гормону встановлено у постраждалих вікової групи 20–29 років, а тироксину – в пацієнтів вікової групи 40–49 років. Мета дослідження – вивчити динаміку концентрації гормонів крові, які впливають на синтез і мінералізацію кісткової мозолі в ділянці перелому при лікуванні постраждалих із травматичними відкритими переломами нижньої щелепи різного віку. Матеріали і методи. Проведено дослідження гормонального статусу 38 постраждалих із травматичними переломами нижньої щелепи 20–49 років на 1-й, 10-й, 20-й дні спостереження. Для цього у сироватці крові визначали рівень кортизолу за допомогою тест-системи FK 210R (версія 03.2002), паратиреоїдного гормону – за допомогою набору DSL ACTIVE I-PTH, тироксину – за допомогою тест-системи FK 212 R (версія 12.2001). Лікування перелому проводили із застосуванням назубних шин і стандартного медикаментозного забезпечення. Результати досліджень та їх обговорення. Підсумовуючи отримані результати, можна стверджувати, що гормони щитоподібної залози мають моделюючий вплив на кістковий метаболізм. Метаболічні ефекти пояснюються синтезом та підвищенням активності багатьох клітинних ферментів, впливом їх на проникність клітинних і мітохондріальних мембран, а також стимуляцією метаболізму в мітохондріях. Вони контролюють синтез РНК в ядрах клітин, регулюють синтез білка в рибосомах, проявляють пермісивний ефект на генетично детерміновані процеси і дію інших гормонів. Висновки. У хворих із травматичними переломами нижньої щелепи в усі вікові періоди встановлено дисбаланс гормонів, що впливають на синтез і мінералізацію кісткової мозолі.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
15

Ярема, Н. М., О. Р. Боярчук, Г. В. Макух, Л. В. Костюченко, К. О. Полякова, В. C. Кравець, М. І. Кінаш, Т. В. Гаріян, and І. Б. Чорномидз. "НОВІ МОЖЛИВОСТІ СКРИНІНГУ АТАКСІЇ-ТЕЛЕАНГІЕКТАЗІЇ." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 3 (December 23, 2021): 25–30. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2021.3.12622.

Full text
Abstract:
Мета: встановити діагностичну значущість кількісного визначення рівнів TREC/KREC для раннього виявлення змін імунної системи у дітей з атаксією-телеангіектазією (АТ). Матеріали і методи. Визначено рівні TREC/KREC методом полімеразної ланцюгової реакції у режимі реального часу в 25 дітей з АТ віком від 3 до 14 років та 173 здорових дітей контрольної групи. У дітей з АТ також проведено аналіз клінічних даних на основі медичних карт. Результати. Встановлено низькі показники TREC-молекул у 84 % дітей з АТ, а кількість KREC була зниженою у 48 % дітей з АТ. Показники TREC-молекул були нижчі за показники KREC і між ними спостерігалася пряма кореляційна залежність y дітей з АТ (r=0,4743, p<0,05). Окрім того, встановлено зворотний зв’язок між значеннями TREC та концентрацією альфа-фетопротеїну (r=-0,5507). Висновки. Достовірне зниження рівнів TREC/KREC у дітей з АТ свідчить про уроджені дефекти Т- і В-клітин та може бути використано для ранньої діагностики АТ. Раннє виявлення АТ у програмах масового скринінгу на тяжкі комбіновані імунодефіцити дозволяє ідентифікувати захворювання до клінічної маніфестації, провести ефективне лікування, запобігти розвитку тяжких інфекцій.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
16

Iatsyna, O. I., R. S. Vastianov, N. V. Diachkova, and M. A. Kharkhota. "СТАН АДЕНІЛАТНОЇ СИСТЕМИ ЕРИТРОЦИТІВ ЩУРІВ-САМОК ПІД ВПЛИВОМ ТЕСТОСТЕРОНУ ТА ЕСТРАДІОЛУ ЗА УМОВ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ГІПЕРАКТИВНОГО СЕЧОВОГО МІХУРА." Medical and Clinical Chemistry, no. 4 (January 31, 2019): 44–51. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2018.v0.i4.9789.

Full text
Abstract:
Вступ. Поширеність симптомокомплексу гіперактивного сечового міхура (ГАСМ), особливо серед жінок перед- та менопаузального віку, складність лікування зумовлені тим, що механізми його розвитку остаточно не визначено. Застосування в клінічній практиці гормональних препаратів потребує патогенетичного обґрунтування. Зазначені процеси вимагають єдиного підходу до їх уточнення, що диктує необхідність створення експериментальної моделі з дослідженням аденілової системи. Мета дослідження – вивчити зміну кількісних показників аденілатної системи еритроцитів щурів-самок при корекції експериментального гіперактивного сечового міхура тестостероном та естрадіолом. Методи дослідження. Досліди проводили на 50 щурах-самках лінії Вістар, яких поділили на 4 групи: 1-ша (n=10) – інтактні тварини; 2-га (n=10) – тварини з експериментальним ГАСМ, яким фармакологічної корекції не проводили; 3-тя (n=20) – тварини, яким моделювали ГАСМ, у цій групі формували 2 підгрупи і виконували корекцію тестостероном та естрадіолом відповідно; 4-та (n=10) – тварини, яким вводили композицію тестостерону й естрадіолу. Статеві гормони вводили в дозах 1,0 мг/особину тестостерону і 0,2 мг/особину естрадіолу з розрахунку на середню масу. Гіперактивний сечовий міхур моделювали шляхом внутрішньочеревного введення препарату “Хомвіотензін” (Німеччина) щодня протягом 2-х тижнів у дозі 0,45 мг/кг маси тіла з розрахунку на діючу речовину резерпін. У крові, використовуючи хроматограф Agilent 1200 (Agilent Technologies, США), визначали вміст аденілових нуклеотидів (АТФ, АДФ, АМФ) та їх співвідношення. Результати й обговорення. Встановлено суттєве порушення вмісту аденілових нуклеотидів при ГАСМ: вірогідне зниження рівня АТФ та АМФ при підвищенні АДФ, що сприяло різкому зменшенню загального вмісту досліджуваних нуклеотидів на 50,2 %. Під впливом тестостерону та естрадіолу відновлювались кількісні показники вмісту АТФ, АДФ та АМФ в еритроцитах, що свідчило про протекторну дію статевих гормонів на енергетичний профіль. Висновок. При експериментальному гіперактивному сечовому міхурі виявлено різке зниження рівня АТФ і АМФ та підвищення рівня АДФ, що викликало динамічні коливання енергетичного заряду й енергетичного клітинного потенціалу. Це свідчить про розвиток дефіциту високоенергетичних фосфатних сполук, підтверджуючи виснаження аденілатної системи АТФ – АДФ – АМФ при ГАСМ. Андроген-естрогенна дія при експериментальному гіперактивному сечовому міхурі проявляє патогенетичну спрямованість протекторного впливу на відновлення енергетичних ресурсів клітин, нормалізуючи всі компоненти аденілатної системи еритроцитів, особливо АТФ.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
17

Maly, V. P., I. M. Asoyan, I. V. Sai, and I. V. Andrusovych. "ПАТОГЕНЕЗ КОРОНАВІРУСНОЇ ІНФЕКЦІЇ COVID-19." Інфекційні хвороби, no. 3 (December 4, 2020): 73–83. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2020.3.11555.

Full text
Abstract:
Коронавірус SARS-CoV-2 проникає через слизові оболонки дихальних шляхів (ДШ) і ентероцити тонкої кишки за допомогою рецепторів ангіотензин перетворюючого фактора 2 (АПФ2). У найбільшій кількості АПФ2 експресується на поверхні клітин дихального тракту, особливо на альвеолоцитах І і ІІ типу, що пояснює ураження легень у інфікованих. Порушення процесу газообміну, пов’язане з ураженням альвеол і капілярів, призводить до гіпоксемії і вторинних (опосередкованих) уражень внутрішніх органів і систем. Збуднику SARS-CoV-2 сприяють протеази, які знаходяться всередині цих клітин. Активність АПФ2 обумовлена інтерфероном (ІФН), роль і дольова участь яких в інфекційному процесі вивчається. Розвиток системного васкуліту у зв’язку з тропністю глікопротеїну коронавірусів (КВ) до ендотеліоцитів, які мають рецептор АПФ2, також опосередковано призводить до патологічних змін у легенях, серці, мозку, нирках, травному каналі (ТК). У результаті ендотеліальної дисфункції та запрограмованої некротичної загибелі клітин (апоптоз і піроптоз) при COVID-19 виникає системне порушення мікроциркуляції в судинному руслі різних органів і систем, що характеризує клінічні прояви та наслідки в інфікованих. Не виключається і автоімунний механізм ураження внутрішніх органів. Зв’язування SARS-CoV-2 з рецепторами на поверхні клітин призводить до запального процесу з продукцією прозапальних цитокінів, концентрація яких може бути надзвичайно високою у вигляді так званого «цитокінового шторму», який лежить в основі гострого респіраторного дистрес-синдрому (ГРДС) і сндрому поліорганної недостатності (СПОН). Ризик летального висліду асоційований безпосередньо з високим рівнем інтерлейкіну-6 (ІЛ-6) у сироватці крові. Через 5-7 діб від початку хвороби виникає інтерстиційна пневмонія, спочатку вогнищева, яка швидко перетворюється на зливну. Уражається система мононуклеарних фагоцитів; розвивається лімфопенія, пригнічується синтез ІФН. КВ пневмонія може ускладнитися приєднанням бактерійної флори, про що свідчить підвищення рівня прокальцитоніну в сироватці крові. Також це відбувається і при погіршенні стану хворого. Крім того, на тяжкість хвороби вказує високий рівень С-реактивного білка (СРБ), лактатдегідрогенази (ЛДГ), D-димеру, феритину тощо. Паралельно відбуваються зміни і в системі згортання крові. Знижується рівень гемоглобіну, що обтяжує гіпоксичний синдром. Патоморфологічні зміни ГРДС включають гостру ексудативну та продуктивну фази. У першій фазі переважають ознаки дифузного альвеолярного пошкодження, гострого бронхіоліту, набряку і геморагій інтерстиційної тканини. Для продуктивної фази властиві розвиток фіброзуючого альвеоліту з організацією ексудату в просвіті альвеол і бронхіол. Також КВ інфекція може спричиняти серйозні ураження в інших внутрішніх органах і системах. Таким чином, патоморфологічні зміни в інфікованих SARS-CoV-2 обумовлені безпосередньою дією nCoV, гіперактивністю імунної системи, високим рівнем цитотоксичності СD8+ Т-клітин, автоімунними процесами тощо.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
18

Бігуляк, Г. Т., and І. М. Кліщ. "ВПЛИВ МІОГЕННИХ СТОВБУРОВИХ КЛІТИН НА ПЕРЕБІГ ЗАПАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ В ЩУРІВ ІЗ ГОСТРИМ ПАРОДОНТИТОМ." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 1 (May 22, 2021): 14–20. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.1.12082.

Full text
Abstract:
Резюме. Захворювання пародонта є однією з актуальних проблем у сучасній стоматології та за частотою посідають друге місце після карієсу. Сучасний рівень знань дозволяє розглядати етіопатогенез захворювань пародонта як мультифакторну модель, що включає наявність мікробної інвазії (бактерійні пародонтопатогени), неадекватну захисну реакцію імунної системи або її відсутність, вплив негативних місцевих факторів ротової порожнини. Мета дослідження – вивчити вплив стовбурових клітин на перебіг оксигензалежних процесів за умов експериментального пародонтиту. Матеріали і методи. Дослідження проводили на білих безпородних щурах-самцях масою тіла 180– 200 г. Пародонтит викликали уведенням ліпополісахариду в тканини ясен по 40 мікролітрів (1 мг/мл) через день протягом 14-ти діб. Через 1; 7; 14 і 21-шу доби після останнього уведення ліпополісахариду (ЛПС) щурів декапітували під тіопенталовим наркозом (50 мг/кг). Контролем слугував матеріал від інтактних тварин. Результати. Отримували міогенні стовбурові клітини (МСК) у вагітних самок орієнтовно на 21–24-ту добу вагітності. Для отримання життєздатних МСК використовували ферментний метод. Культивування здійснювали в СО2-інкубаторі за температури 37 оС та концентрації СО2 – 5 %. Стовбурові клітини вводили щурам в ділянку ясен разовою ін’єкцією з розрахунку 1 млн клітин на 1 кг маси тіла. Для максимального збереження життєздатності клітин введення МСК виконували протягом 30 хв після отримання суспензії. Продукцію активних форм кисню (АФК) визначали методом проточної цито­флуориметрії. Рівень гідропероксидів ліпідів (ГПЛ), вміст ТБК-активних продуктів (ТБП) і основ Шиффа (ОШ) визначали за загальноприйнятими спектрофотометричними методиками. Функціональну активність нейтрофілів оцінювали за допомогою спонтанного НСТ-тесту (сНСТ-тест). Розраховували також показник резерву (ПР) за формулою іНСТ/сНСТ, а також коефіцієнт метаболічної активації нейтрофілів (Какт) за формулою: іНСТ – сНСТ/іНСТ. Отримані цифрові дані обробляли методом варіаційної статистики. Визначення достовірності відмінностей порівнюваних параметрів між різними вибірками проводили з використанням t-критерію Стьюдента (при нормальному розподілі результатів) чи Манна – Уїтні (у випадку розподілу, що не був нормальним). Висновки. Встановлено, що застосування міогенних стовбурових клітин з метою корекції гострого пародонтиту приводить до зменшення активності пероксидного окиснення ліпідів, що зумовлює зменшення ознак запалення в пародонті. Запальний процес, що перебігає у пародонті щурів за умов корекції, характеризується більш низькими показниками сНСТ-тесту та іНСТ-тесту, порівняно з тваринами, яким корекцію не проводили. Зниження метаболічних і оксидативних процесів в осередку ушкодження при гіпотиреозі супроводжується зниженням активності оксидативних процесів, що зумовлює зменшення інтенсивності ушкодження тканин у щурів із гострим пародонтитом.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
19

Білогорцева, О. І., Я. І. Доценко, О. Р. Панасюкова, І. В. Мотрич, М. А. Садловська, and В. С. Хлибова. "Особливості імунологічної реактивності в дітей із резистентним туберкульозом." Infusion & Chemotherapy, no. 2.1 (July 31, 2021): 5. http://dx.doi.org/10.32902/2663-0338-2021-2.1-02.

Full text
Abstract:
Матеріали та методи. З метою виявлення особливостей імунологічної реактивності в дітей із локальними формами резистентного туберкульозу були обстежені 30 пацієнтів дитячого відділення Національного інституту фтизіатрії і пульмонології віком 10-16 років із діагнозом туберкульозу з множинною лікарською стійкістю (МЛС-ТБ). Аналіз стану імунної системи було проведено з урахуванням відсотка відхилень її показників від меж фізіологічної норми. Робота виконана коштом держбюджету. Результати. У більшості дітей із МЛС-ТБ уміст лейкоцитів, відсотковий та абсолютний уміст лімфоцитів були в межах вікових норм. При аналізі даних системного імунітету встановлено, що в більшості дітей відсотковий і абсолютний уміст загального пулу Т-лімфоцитів, Т-хелперна, Т-супресорна субпопуляції та їх співвідношення (імунорегуляторний індекс – ІРІ) були в межах норми. Проте при ретельнішому аналізі було виявлено певні зміни. Зокрема, в 30,0 % дітей спостерігалося зменшення відсоткового вмісту CD8+-лімфоцитів, ІРІ був зниженим у 46,7 %, уміст CD16+-лімфоцитів (відсотковий та абсолютний) також був зниженим у 50,0 та 60,0 % відповідно. Крім того, спостерігалося зменшення відсоткового (в 53,3 % дітей) та абсолютного (в 33,3 % дітей) умісту CD19+-лімфоцитів. У більшості дітей рівні імуноглобулінів А, М і G були в межах вікових норм, у 40,0 % дітей спостерігався підвищений рівень імуноглобуліну E. Рівень протитуберкульозних антитіл був підвищеним лише в 63,3 % пацієнтів. У більшості обстежених дітей циркулювальні імунні комплекси (ЦІК) середньої молекулярної маси були в межах контролю (63,3 %), а ЦІК малої молекулярної маси були знижені (56,6 %). При аналізі фагоцитарної ланки імунітету було встановлено, що в більшості обстежених дітей поглинальна активність нейтрофільних гранулоцитів і моноцитів крові (відсоток клітин, спроможних до фагоцитозу та фагоцитарне число) знижені на 43,3-70,0 %, при цьому на тлі зниженої спроможності нейтрофільних гранулоцитів і моноцитів до фагоцитозу спонтанна продукція активних форм кисню цими клітинами в більшості дітей була в межах фізіологічної вікової норми (73,3-80,0 %). Висновки. У більшості дітей із мультирезистентним туберкульозом загальний пул Т-лімфоцитів, їхні імунорегуляторні субпопуляції були в межах вікових норм, але захист організму від чужорідних клітин пригнічений, у значної частини обстежених дітей це супроводжувалося зниженням умісту В-лімфоцитів. Для більшості дітей характерним є підвищений рівень протитуберкульозних антитіл. Дисфункція фагоцитувальних клітин (нейтрофільних гранулоцитів і моноцитів крові) проявлялася пригніченням їхньої поглинальної здатності.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
20

Киричко, Б. П., and В. В. Семіренко. "ПОРІВНЯЛЬНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЛІКУВАННЯ ЗАПАЛЬНО-ГНІЙНИХ ПРОЦЕСІВ ДИСТАЛЬНОГО ВІДДІЛУ КІНЦІВОК У СВИНЕЙ." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 2 (June 28, 2019): 204–12. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.02.27.

Full text
Abstract:
Матеріали статті присвячені розробці ефективних, науково обґрунтованих схем лікування запа-льно-гнійних процесів дистального відділу кінцівок у свиней. Її мета – вивчити класичну й експериме-нтальну схеми лікування окремих нозологічних форм дистального відділу кінцівок у свиней у порівня-льному аспекті, визначити особливості дії лікарських засобів на показники крові хворих свиней. За-вдання: провести апробацію схем лікування свиней, хворих на гнійно-запальні процеси дистальноговідділу кінцівок; визначити окремі морфологічні, біохімічні, імунологічні показники крові до та у про-цесі лікування. В ході реалізації мети і завдань роботи використані клінічні, гематологічні, імуноло-гічні та біохімічні методи. В результаті встановлено, що у хворих свиней відбувається підвищеннякількості лейкоцитів і швидкості осідання еритроцитів. Також виявлено зниження показників акти-вності імунітету у хворих свиней. У хворих на запально-гнійні процеси свиней зареєстровано збіль-шення рівня гексоз, глікозаміногліканів, глікопротеїдів та концентрації сіалових кислот, що вказує навтягування у запальний процес структурних елементів сполучної тканини опорно-рухового апарату.Результати проведених досліджень свідчать, що у хворих тварин відбувається підвищення вмістумалонового діальдегіду та активності каталази, що обумовлене активацією антиоксидантної сис-теми. Також помічено дефіцит кальцію, фосфору, вітаміну А і β-каротину. Зважаючи на отриманірезультати лабораторних досліджень крові хворих тварин, нами була запропонована схема ліку-вання, що передбачала застосування лікарських засобів патогенетичного спрямування. Порівнюючикласичну й експериментальну схеми лікування, встановлено особливості дії лікарських засобів на по-казники крові хворих свиней. Зокрема встановлено, що препарат «Трифузол 1 %» підвищує кількістьспецифічних компонентів імунної системи (Т- і В-лімфоцити, популяція Т-клітин, NK-клітини), сти-мулює метаболізм сполучної тканини і антиоксидантної системи організму. Також нормалізуютьсяморфологічні, біохімічні та імунологічні показники крові, прискорюється одужання свиней, хворих нагнійно-запальні процеси дистального відділу кінцівок.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
21

Дріянська, Вікторія, Ірина Дудар, Ірина Шіфріс, Вікторія Савченко, Наталія Калініна, and Валерія Холод. "ОСОБЛИВОСТІ СИРОВАТКОВИХ РІВНІВ ІЛ-10 У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНУ ХВОРОБУ НИРОК, ЯКІ ЛІКУЮТЬСЯ З ВИКОРИСТАННЯМ ДІАЛІЗНИХ МЕТОДІВ." Immunology and Allergy: Science and Practice, no. 1-2 (May 21, 2021): 39–45. http://dx.doi.org/10.37321/immunology.2021.1-2-05.

Full text
Abstract:
Мета роботи – визначення сироваткових рівнів протизапального цитокіну ІЛ-10 у хворих на хронічну хворобу нирок, що лікуються постійним діалізом ((ХХН VД ст.), і їх особливостей у ГД- і ПД-пацієнтів.Матеріали і методи. В проспективне відкрите дослідження включено 55 пацієнтів с ХХН VД ст., які лікувались гемо- (ГД) і перитонеальним (ПД) діалізом протягом 2015-2019 рр. Дослідження було проведено в два етапи. На першому визначались сироваткові рівні ІЛ-10. На другому етапі – дослідження динаміки ІЛ-10 як у ГД, так і ПД-хворих.Дослідження вмісту ІЛ-10 в сироватці крові проводили методом імуноферментного аналізу (ELISA) за допомогою аналізатору «SunRise TouchScreen», тест-системи „Вектор Бест” (РФ). Статистична обробка результатів проведена з використанням програми “SPSS for Windows. Версія 11” і “MedStat”.Результати. Виявлено тенденцію до зниження середніх показників ІЛ-10 в крові хворих на ХХН VД –23,4 (15,6; 109,4) порівняно з 97,7 (31,3; 143,2) пг/мл у здорових донорів (20) (р=0,059). Середній рівень цього протизапального медіатора у ПД-пацієнтів – 23,4 (15,6; 70,3) – достовірно нижче за норму (р=0,034), тоді як у ГД – тільки тенденція до зниження – 27,3 (15,6; 117,2) пг/мл, р=0,089 порівняно з нормою. При цьому різниця середніх сироваткових рівнів ІЛ-10 при порівнянні груп хворих залежно від модальності терапії недостовірна ( p=0,255). Після лікування за допомогою еферентних методів терапії середні рівні ІЛ-10 не відрізнялись від норми як у ГД- (p=0,199), так і ПД-хворих (p=0,100).Висновок. Діалізна терапія у хворих на ХХН VД супроводжується зниженням сироваткових рівнів ІЛ-10 (достовірним у ПД-пацієнтів) на фоні тривалого хронічного запалення зі зниженням резервних можливостей клітин імунної системи, що його продукують.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
22

Попов, Микола, Тетяна Лядова, Віра Оленич, Олена Огнівенко, Олексій Савво, and Ольга Сухоносова. "ХІМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА БІОМЕМБРАН ГРАНУЛОЦИТІВ ПЕРИФЕРИЧНОЇ КРОВІ У ЧАСТО ХВОРИХ ДІТЕЙ ІЗ СИНДРОМОМ ВЕГЕТАТИВНИХ ДИСФУНКЦІЙ ТА НАДЛИШКОВОЮ МАСОЮ ТІЛА." Problems of Endocrine Pathology 79, no. 1 (March 15, 2022): 118–24. http://dx.doi.org/10.21856/j-pep.2022.1.16.

Full text
Abstract:
Діти, що часто хворіють (ЧХД), складають особливу групу пацієнтів, яка потребує пильної уваги з боку лікарів-фахівців. Особливо це стосується народжених недоношеними дітей із перинатальним ураженням центральної нервової системи (ЦНС), у яких надалі розвився синдром вегетативних дисфункцій, надлишкова вага та нижча імунореактивність порівняно зі здоровими однолітками. Мета роботи – дослідити стан біохімічного показника імунокомпетентних клітин (фосфоліпідний (ФЛ) склад мембран гранулоцитів) у дітей, що часто хворіють, із синдромом вегетативної дисфункції та надлишковою вагою, які народилися недоношеними з перинатальним ураженням ЦНС. Матеріали та методи. Обстежено 68 дітей віком 6-7 років з групи ЧХД, яких розподілили у такий спосіб: 1 група — 36 дітей з синдромом вегетативних дисфункцій (СВД) з надлишковою вагою (перевищення вікової норми на 24-30 %), що народилися недоношеними з перинатальним гіпоксично-ішемічним ураженням ЦНС (1 група) та 32 дитини з СВД, які мають нормальну масу тіла (2 група). Групу контролю склали 30 здорових дітей. Програма біохімічних досліджень полягала у дослідженні ФЛ-складу мембран гранулоцитів. Результати. Вивчення ФЛ-складу мембран гранулоцитів крові в групах дослідження встановило вірогідні відмінності проти зазначених показників групи контролю. Отримані дані свідчать про збільшення вмісту ненасичених жирних кислот і порушеня співвідношення насичені / ненасичені жирні кислоти біомембран клітин крові у ЧХД. Це також супроводжувалося підвищенням окиснення ліпідів мембран, про що свідчили високі рівні лізофосфатидилхолінів. Зокрема, зміни у біомембранах гранулоцитів були більш виразними у групі дітей із СВД та надлишковою масою тіла проти дітей з нормальною вагою. Висновки. У дітей, що часто хворіють, народжених недоношеними з перинатальним ураженням ЦНС, як з нормальною, так і з надлишковою масою тіла, зміни в імунокомпетентних клітинах відзначаються певними особливостями, які виявляються підвищенням полярності ліпідного компонента та зменшенням відносного вмісту нейтральних ліпідів у біомембранах. Зазначені порушення спричиняють зміни білок-ліпідних взаємодій – змінюється мікров'язкість і структурно-функціональні властивості біомембран. Виявлені зміни біохімічних характеристик мембран більшою мірою відбуваються за умов надлишкової маси тіла. Зазначене дає змогу припустити, що діти з надлишковою вагою додатково до метаболічного мають певні особливості неврологічного та імунного статусу, що реалізуються в умовах змінених індивідуальних реакцій на тлі метаболічних розладів. Це наголошує необхідність використання мультидисциплінарного підходу до проблеми надлишкової ваги у дітей, щоб сприяти не лише зменшенню маси тіла, а й удосконаленню роботи серцево-судинної, нервової та імунної системи.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
23

Melnykov, O., O. Bredun, M. Timchenko, and S. Bredun. "CONTENT OF AFFERENT AND EFFECTORS CELLS, REGULATORY CYTOKINES OF HYPERTROPHY AND CHRONIC INFLAMMATION PALATINE TONSILS IN CHILDREN WERE ESTIMATED." Fiziolohichnyĭ zhurnal 65, no. 2 (April 10, 2019): 84–88. http://dx.doi.org/10.15407/fz65.02.084.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
24

Ніколаєв, С. В. "ГОРМОНАЛЬНІ І МОРФОЛОГІЧНІ ЗМІНИ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ У КРОЛИКІВ В ПЕРІОД ПІСЛЯ ВІДЛУЧЕННЯ." Effective rabbit breeding and fur farming, no. 5 (May 3, 2020): 223–31. http://dx.doi.org/10.37617/2708-0617.2019.5.223-231.

Full text
Abstract:
У цій статті розглядаються питання сучасного дослідження органів внутрішньої секреції кроликів. Як відомо, нині кролівництво має широке поширення на пострадянському просторі, проте для ефективного ведення кролівництва, мало знати тільки умови годівлі і утримання. Важливе значення мають дослідження з питань впливу органів ендокринної системи на функціональну цілісність самого організму, а також вплив ветеринарних препаратів для підтримки цих систем у високому працездатному стані. Одним з таких питань є морфологічний і функціональний стан щитоподібної залози в нормі і під впливом ветеринарних препаратів. Так само необхідно знати вплив мікроелемента селену на щитоподібну залозу сільськогосподарських тварин, адже селен це один з тих мікроелементів, який в організмі тварин має багатогранне значення. Селен має високу біохімічну активність і сприяє інтенсифікації обміну речовин. У зв'язку з вище написаним, в цій статті, по-перше, вивчені, приведені і описані результати досліджень морфологічної структури щитоподібної залози, по-друге, вивчено вплив вітчизняного ветеринарного препарату на основі хімічного елементу селену і вітаміну Е на морфологічну перебудову щитоподібної залози, в третіх, визначений і описаний рівень гормонів в крові у кроликів в період після відлучення. При описі морфологічної структури щитоподібної залози кроликів в період після відлучення враховувалися наступні показники: товщина капсули, висота тироцитів, об'єм ядер тироцитів, розмір С-клітин, індекс Брауна, а також фолікули різного діаметру. Ті ж показники описувалися і при застосуванні ветеринарного препарату БАГ-Е-селен. Крім того , визначали такі гормони як ТТГ, Т3, Т4. В результаті комплексного методичного підходу з використанням морфометричних, морфологічних, біохімічних і статистичних методів дослідження вивчені і проаналізовані морфофункциональні зміни в щитоподібній залозі кроликів в період після відлучення і при застосуванні селен вміщуючого препарату. Результати досліджень поглиблять, розширять і доповнять дані по віковій і порівняльній морфології хутрових тварин, і будуть критерієм для їх оцінки в практичній ветеринарній медицині і в кролівництві в цілому.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
25

Boyarchuk, O. R., A. P. Volokha, T. V. Hariyan, and L. M. Dmytrash. "ПЕРВИННІ ІМУНОДЕФІЦИТИ: РЕГІОНАЛЬНІ, НАЦІОНАЛЬНІ ТА ГЛОБАЛЬНІ ВИКЛИКИ." Вісник наукових досліджень, no. 3 (November 6, 2018): 142–45. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.3.9270.

Full text
Abstract:
Первинні імунодефіцити – група захворювань, що зумовлені генетичними дефектами та проявляються порушенням функції імунної системи. За останні роки спостерігається позитивна динаміка виявлення первинних імунодефіцитів в Україні та в Тернопільській області, проте рання діагностика захворювань залишається важливою проблемою. Мета дослідження – проаналізувати проблеми діагностики та лікування первинних імунодефіцитів в Україні та регіоні для визначення напрямків їх удосконалення. Протягом останніх років у країнах Східної Європи та в Україні відбулися значні зрушення в діагностиці первинних імунодефіцитів. Кількість захворювань в Україні за останні 10 років зросла втричі, проте ще значна кількість випадків залишається не виявленою. З 2012 р. в Україні ведеться реєстр хворих з первинними імунодефіцитами. В Тернопільській області спостерігається недостатнє виявлення дефектів антитілоутворень та комбінованих імунодефіцитів, порівняно з Україною та Європою, не використовуються усі можливості діагностики імунодефіцитів із синдромними ознаками, зокрема Ніймеген-синдрому та синдрому Ді-Джорджі. Проведений аналіз показав недостатню обізнаність студентів-медиків, лікарів-інтернів різних спеціальностей та практичних лікарів як первинної ланки, так і вузьких спеціалістів щодо діагностики та ведення первинних імунодефіцитів. Міждисциплінарна співпраця фахівців різних галузей (первинної ланки, імунологів, алергологів, пульмонологів, ревматологів, хірургів, неонатологів, оториноларингологів, гастроентерологів тощо) є важливим аспектом у питаннях діагностики і лікування пацієнтів із первинними імунодефіцитами. Розширення спектра генетичної діагностики первинних імунодефіцитів, забезпечення пацієнтів усіх вікових груп високоякісними імуноглобулінами для внутрішньовенного та підшкірного введень, доступність алогенної трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин від родинного та сумісного неродинного донора є на сьогодні основними викликами розвитку дитячої імунології в Україні та в регіоні. Впровадження моделі освіти лікарів та підвищення громадської настороженості з удосконаленням інфраструктури діагностики первинних імунодефіцитів дозволить покращити ранню діагностику захворювань та якість життя дітей.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
26

Колесніченко, С. Л., А. Д. Салавеліс, С. М. Павловський, and С. О. Поплавська. "РОЗРОБКА ТЕХНОЛОГІЇ ПРИГОТУВАННЯ БОРОШНЯНОГО ДЕСЕРТУ З КЕРОБОМ." Herald of Lviv University of Trade and Economics Technical sciences, no. 27 (November 3, 2021): 33–39. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1221-2021-27-05.

Full text
Abstract:
Сучасні мотивації споживачів свідчать про те, що основна увага приділяється інгре- дієнтному складу та якості продукції ресторанного господарства. Це зумовлює необхідність вироб- ництва таких страв, що відповідають вимогам превентивного та здорового харчування. Одночасно висока харчова цінність, новизна та функціональні властивості страв істотно впливають на конку- рентну здатність підприємств ресторанного господарства. Актуальним нині є збагачення борош- няних десертів незамінними вуглеводними компонентами (мінорними цукрами), які є необхідними для людського організму. Одним із таких цукрів є манноза. Маннозна недостатність впливає на процеси зниження функції імунної системи людини, що призводить до будівництва «анормальних» клітин, та є причиною всіляких дегенеративних хвороб. Поповнити вміст маннози в харчуванні можна завдяки керобу – порошку з плодів ріжкового дерева. Поживна та фізіологічна цінність керобу визначається високим вмістом протеїну, амінокислот, жирних кислот (omega), вітамінів B, A, Е, С і К, мінеральних компонентів. Загальна кількість харчових волокон у керобі сягає 40% від загальної маси. Мета дослідницької роботи полягає в розробці рецептури та технології виготовлення кондитер- ського бісквітного виробу з керобом задля розширення асортименту страв здорового харчування, що мають не тільки оздоровчі властивості, а й високі смакові якості. На основі огляду літературних джерел прототипом бісквітного виробу з керобом вибрано японський бісквіт «Кастелла». У резуль- таті проведених досліджень розроблено рецептуру та технологію приготування бісквіта з керобом. Оптимальні показники якості мав зразок із заміною половини борошна на кероб та збільшенням рецеп- турної кількості молока порівняно з контролем. Визначено позитивний вплив добавки керобу на смак та аромат бісквіта, виріб має приємний шоко- ладно-молочний присмак. Доведено мікробіологічну безпеку виробу. Таким чином проведені дослідження дозволили розширити асортимент борошняних десертів для оздоровчого харчування.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
27

Осадча, Ю. В., and Г. І. Сахацький. "ДІАГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ІНТЕГРАЛЬНИХ ІМУНОГЕМАТОЛОГІЧНИХ ІНДЕКСІВ ЯК МАРКЕРІВ ГОСТРОГО СТРЕСУ У КУРЕЙ." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 4 (December 31, 2021): 162–70. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.04.20.

Full text
Abstract:
Представлено результати дослідження інформативності інтегральних імуногематологічних індексів як маркерів гострого стресу у курей за короткострокового впливу на їх організм негативних факторів навколишнього середовища. Для цього в умовах сучасного комплексу з виробництва харчових яєць сформували 3 групи курей, кожну з яких утримували в окремій клітці-аналогу за площею та устаткуванням. У віці 52 тижні у курей кожної з 3-х груп відбирали по 10 зразків крові, з яких було сформовано контрольну крупу. Надалі кожна група була піддана впливу негативних факторів навколишнього середовища. Зокрема, кури 2-ї групи були позбавлені корму, 3-ї групи – світла, а 4-ї групи – утримувались за значного переущільнення поголів'я. Проби крові відбирали через 24 години після початку впливу факторів і на основі показників гемограми розраховували інтегральні імуногематологічні індекси. Показано, що комплексна оцінка інтегральних імуногематологічних індексів на основі розширеного загального аналізу крові є інформативною в оцінці розвитку та ступеня тяжкості стресового стану організму курей зумовленого короткостроковим впливом негативних факторів навколишнього середовища. За впливу негативних факторів навколишнього середовища, незалежно від їх природи, спостерігалось підвищення індексів зсуву лейкоцитів, імунореактивності, співвідношення гетерофілів та лімфоцитів, лімфоцитів та ШОЕ, гетерофілів та моноцитів, лімфоцитів та моноцитів, а також лімфоцитів та еозинофілів. Це вказує на зсув лейкоцитарної формули вліво, перевагу неспецифічних захисних клітин, що відбувається внаслідок функціонального підвищення проліферативної активності кісткового мозку і виражається у збільшені кількості гетерофілів, підвищенні їх активності у мікрофагально-макрофагальній системі імунної відповіді та свідчить про наявність в організмі курей високого рівня ендогенної інтоксикації і порушення імунологічної реактивності, а також може інформувати про аутоімунний характер патологічного процесу. Водночас відбувалось зниження лімфоцитарно-гранулоцитарного, загального та лейкоцитарного індексів, що підтверджує зсув лейкоцитарної формули в ліво та свідчить про домінування активації клітинної ланки системи імунітету, вказує на активну адаптивну реакцію білої крові та зниження неспецифічного протиінфекційного захисту внаслідок інтоксикації, а також відображає переважання реакцій гіперчутливості негайного типу над реакціями уповільненого типу. Крім цього, одночасне підвищення індексу зсуву лейкоцитів та зниження лімфоцитарно-гранулоцитарного індексу свідчить про розвиток ендогенної інтоксикації у курей та порушення у них імунологічної реактивності внаслідок автоінтоксикації організму під час деструкції власних клітин. Виявлено відмінності ступеню імунологічних порушень за індексами крові курей залежно від природи фактору впливу.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
28

Semenova, Ya M. O., V. M. Kirik, I. S. Nikolsky, and G. M. Butenko. "THE EFFECT OF COLD STRESS ON CHANGES IN THE NUMBER OF HEMATOPOIETIC STEM AND LYMPHOID CELLS IN CENTRAL AND PERIPHERAL ORGANS IMMUNE SYSTEM." Fiziolohichnyĭ zhurnal 65, no. 4 (July 30, 2019): 3–11. http://dx.doi.org/10.15407/fz65.04.003.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
29

Duda, Y. V. "Клітинний імунітет кролів за впливу Treponema Cuniculi." Scientific and Technical Bulletin оf State Scientific Research Control Institute of Veterinary Medical Products and Fodder Additives аnd Institute of Animal Biology 20, no. 2 (September 18, 2019): 223–29. http://dx.doi.org/10.36359/scivp.2019-20-2.28.

Full text
Abstract:
Спірохетоз кролів поширений повсюдно та вражає в окремих кролівничих господарствах від 3-5 до 30 %, а іноді навіть 90 % тварин. Експериментальна частина роботи виконана в ТОВ «Олбест» Дніпропетровської області впродовж 2016–2019 рр. Дослідження проведено на кролях-самцях 3-4 місячного віку, масою тіла 3,5–4,0 кг каліфорнійської породи відібраних за принципом аналогів. З метою визначення рівня ураженості Treponema cuniculi кролів, їх екскременти досліджували за методом Мак-Мастера та поділили на дві групи: здорові тварини (контрольна група) та хворі тварини (дослідна група). Кількість Т- і В-лімфоцитів визначали методом спонтанного розеткоутворення з еритроцитами барана. Спірохетоз у кролів-самців спричинив істотні зміни кількості популяцій Т- і В-лімфоцитів. Встановлено, що у крові кролів, хворих на трепонемоз, відмічалось кількісне збільшення лімфоцитів, в основному за рахунок вірогідного збільшення В-лімфоцитів до 30,57 % (p<0,001). У крові тварин дослідних груп відмічалась кількісне збільшення Т-лімфоцитів на 35,42 % (p<0,01) за рахунок Т-хелперів, які зросли в 1,82 рази, що вказує на активізацію імунної системи організму кролів. Крім цього, у заражених тварин спостерігалась достовірне зменшення О-лімфоцитів до 8,07 % (p<0,001) та відсотка Т-супресорів – до 15,00 % (p<0,01), порівняно зі здоровими. Такий перерозподіл у популяції Т-клітин зумовив зростання імунорегуляторного індексу у кролів дослідної групи в 4 рази, ніж у здорових. У хворих тварин загальна кількість Т-активних лімфоцитів крові була на 23,85 % більшою, ніж у контроля. В цілому отримані результати досліджень показали, що за впливу збудника Treponema cuniculi у крові кролів призвело до збільшення Т- і В-лімфоцитів, Т-хелперів і Т-активних, на фоні зниження О-лімфоцитів і Т-супресорів. Такий перерозподіл популяцій лімфоцитів, свідчать про імунну відповідь за паразитування спірохет.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
30

Шаповалова, Ю. Ю., and С. А. Усатов. "ОЦІНКА ВПЛИВУ ІМУНОТРОПНОГО ЗАСОБУ НА СТАН КЛІТИННОГО ІМУНІТЕТУ ХВОРИХ ІЗ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВОЮ ТРАВМОЮ НА АМБУЛАТОРНОМУ ЕТАПІ ЛІКУВАННЯ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 2 (July 28, 2021): 174–77. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i2.12221.

Full text
Abstract:
Одним із найтяжчих видів травматизму на сучасному етапі є черепно-мозкова травма (ЧМТ). Вона часто призводить до фатальних наслідків, ускладнюється травматичною хворобою мозку, яка має хронічний і, нерідко, прогредієнтний перебіг. Стан імунної системи на сьогодні розглядають як визначальний у механізмах хронізації та ушкодження морфології і основних функцій головного мозку постраждалих. Мета дослідження – вивчити показники клітинного імунітету у постраждалих від ЧМТ середньої тяжкості під час амбулаторного спостереження під впливом нуклеїнату. Матеріал і методи. Обстежено 57 пацієнтів, які перенесли ЧМТ середньої тяжкості – забій головного мозку середньої тяжкості після оперативного втручання з приводу гематоми або вдавленого перелому кісток черепа, які перебували під амбулаторним спостереженням. У пацієнтів досліджували стан клітинного імунітету із застосуванням тесту з моноклональними антитілами класів CD3+, CD4+, CD8+ і CD22+ (НВЦ «МедБиоСпектр», Москва, РФ) у цитотоксичному тесті перед виписуванням та після одного місяця амбулаторного нагляду. Результати. Всі хворі, що перенесли ЧМТ, які були під наглядом невролога на амбулаторному етапі, мали, за даними імунологічного дослідження, ознаки вторинного імунодефіциту. Через 1 місяць після виписування зі стаціонару на тлі тритижневого лікування із доповненням нуклеїнатом визначено суттєве поліпшення всіх показників клітинного імунітету. Додавання нуклеїнату до традиційних нейропротекторних засобів на амбулаторному етапі відобразилося на динаміці імунорегуляторного індексу CD4/CD8, який в основній групі став вищим, ніж у групі порівняння, на 29,8 % (р<0,05). Значення CD22+-лімфоцитів не змінювалися впродовж періоду спостереження. Висновки. При додаванні препарату «Нуклеїнат» на амбулаторному етапі спостереження в осіб із перенесеною ЧМТ відбувалося суттєвіше, ніж у групі порівняння, зростання загальної популяції Т-лімфоцитів, підвищення вмісту CD4+-клітин та зростання показника CD4/CD8. Часткове відновлення показників клітинного імунітету відбулося у 31 пацієнта (54,4 %).
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
31

Олійник, Н. М., and Н. Я. Кравець. "ВИЗНАЧЕННЯ ФАГОЦИТУВАННЯ ШТАМІВ ЗОЛОТИСТОГО СТАФІЛОКОКА (S. AUREUS), ВИДІЛЕНОГО У ДІТЕЙ, ХВОРИХ НА КІР." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 2 (September 2, 2021): 66–69. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.2.11689.

Full text
Abstract:
Резюме. Золотистий стафілокок – один із найпоширеніших у світі серед збудників інфекційних захворювань. Як відомо, розвитку інфекції сприяють різні чинники та фактори вірулентності стафілококів. Значно менш відомо про їх взаємодію один з одним та захисними механізмами імунної системи господаря. Важливе значення імунокомпетентних клітин у розвитку запального процесу було підставою для вивчення здатності до фагоцитування штамів золотистого стафілокока, виділеного з носоглотки дітей, хворих на кір. Мета дослідження – визначити здатність до фагоцитування штамів золотистого стафілокока, виділеного у дітей, хворих на кір, нейтрофільними гранулоцитами і моноцитами периферійної крові. Матеріали і методи. Фагоцитарну реакцію оцінювали за допомогою наступних показників: активності фагоцитозу або відсотка фагоцитарноактивних лейкоцитів, індексу фагоцитозу – середньої кількості поглинутих мікробів на один фагоцит. У процесі дослідження було сформовано дві групи: перша – дослідна (35 хворих на кір дітей); друга – контрольна (зразки нормальної мікрофлори від практично здорових людей – 15 осіб). Матеріал із ротоглотки брали стерильним тампоном, досліджували його бактеріологічним методом. Кількісний склад бактерій відображали у кількості колонієутворювальних одиниць (КУО) в перерахунку на розведення дослідного матеріалу. Ідентифікацію мікроорганізмів проводили за стандартними схемами. Дослідження фагоцитозу – за методом Кост і Стенко. Результати. Під час дослідження було виявлено, що вагому роль у процесі фагоцитозу відіграють нейтрофільні гранулоцити. Фагоцитарна активність нейтрофілів відносно культури S. аureus, виділеної у дітей, хворих на кір, нижча на 46,9 %, моноцитів – на 38, 8 % порівняно із групою здорових осіб. Також спостерігалося зниження фагоцитарного індексу в фагоцитуючих лейкоцитах відносно культури S. аureus, виділеної у дітей, хворих на кір: нейтрофілів – на 31,7 %, моноцитів – на 38,6 %. Висновки. Зниження здатності до фагоцитування культури золотистого стафілокока, виділеної у дітей, хворих на кір, фагоцитуючими клітинами у дослідній групі, очевидно спричинено наявністю факторів вірулентності збудника, що суттєво пригнічують фагоцитоз та зумовлюють здатність мікроорганізмів до тривалої персистенції у середині фагоцитів.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
32

Сіткар, А. Д., М. А. Дербак, and Л. М. Ростока. "Мікроелементний статус та його роль у перебігу хронічного гепатиту С (огляд літератури)." Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Медицина 62, no. 2 (December 31, 2020): 73–79. http://dx.doi.org/10.24144/2415-8127.2020.62.73-79.

Full text
Abstract:
Вступ. Хронічний гепатит С (ХГС) є серйозною проблемою сучасної медицини. За печінкової патології розподіл та метаболізм більшості мікроелементів порушується, а сам диселементоз ускладнює перебіг гепатиту. Мета дослідження: узагальнити інформацію щодо ролі мікроелементів у перебігу хронічного гепатиту С. Матеріали та методи. Контент-аналіз літератури з питань досліджень концентрації та біологічної ролі мікро-елементів у хворих на ХГС. Результати досліджень та їх обговорення. Узагальнено інформацію щодо ролі мікроелементів у перебігу ХГС. Визначено актуальність вивчення біологічної ролі цинку в нормальному функціонуванні печінки, його антиоксидантні та протизапальні властивості, зміну концентрації та метаболізм при печінковій патології. Наведено, що зниження рівня Zn зворотно корелює зі ступенем ураження печінки та зміною біохімічних показників, оскільки дефіцит Zn може сприяти виробленню колагену і активації зірчастих клітин печінки. Відзначено здатність Zn взаємодіяти з Cu та Fe, зменшуючи їх вміст у тканинах та уповільнюючи процеси окислення. Згадано, що дефіцит Zn зумовлює дисрегуляцію у цитокіновій ланці імунної системи, зокрема дисбаланс між функцією Th1 і Th2 на периферії. При цьому вироблення IFN-γ та IL-2, продуктів Th1 зменшується, тоді як вироблення IL-4, IL-6 та IL-10 Th2 не змінюється. Проаналізовано можливості використання цинку у складі противірусної терапії у пацієнтів з хронічним гепатитом С та дефіцитом цинку для покращення вірусологічної відповіді та системного імунітету. Визначено роль дефіциту цинку у виникненні гепатоцелюлярної карциноми. Узагальнено інформацію щодо ролі дефіциту чи надлишку селену, купруму та феруму у життєвому циклі вірусу гепатиту С, пошкодженні тканин, фіброзі печінки та їх значенні у відповіді на лікування. Проаналізовано роль мікроелементів у перебігу ХГС та відзначено важливість моніторингу їх концентрації у процесі діагностики та лікування. З’ясовано перспективи вивчення мікроелементного статусу у пацієнтів з ХГС для більш точного розуміння патогенезу захворювання та покращення тактики лікування. Висновки. Проаналізовані результати досліджень доповнюють дані щодо ролі мікроелементів Zn, Fe, Se, Cu у перебігу хронічного гепатиту С, та можливості використання цинку у складі противірусної терапії при його дефіциті. Ключові слова: вірусний гепатит С, противірусна терапія, мікроелементи, цинк.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
33

Ліпкан, Н. Г., О. Б. Кучменко, and Л. С. Мхітарян. "Активність індуцибельної No-синтази та вміст цитруліну в сироватці крові як маркери імунозапальної активації та оксидативного стресу при хронічній серцевій недостатності." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 4 (February 23, 2022): 46–52. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.4.12492.

Full text
Abstract:
Резюме. Оксид азоту (NO) є потужним ендотелійрозслаблювальним фактором, що викликає розслаблення гладких м’язів судин, пригнічує їх проліферацію, бере участь у регуляції системного та легеневого судинного опору, процесів агрегації тромбоцитів, зсідання крові тощо. Мета дослідження – вивчити активність іNOS, показників імунозапальної реакції та інтенсивності оксидативного стресу при хронічній серцевій недостатності (ХСН). Матеріали і методи. Дослідження виконано на базі відділення серцевої недостатності ДУ ННЦ «Інститут кардіології імені акад. М. Д. Стражеска НАМН України». Обстежено 120 пацієнтів із ХСН обох статей у віці (63±3,4) року, з них 76 з ішемічною хворобою серця (ІХС) та 44 – із гіпертонічною хворобою (ГХ). Критеріями залучення пацієнтів у дослідження були: 1) ХСН ІІ–IV функціональних класів за NYHA із СД ЛШ (фракція викиду (ФВ) ЛШ ≤45 %); 2) вік ≤75 років. Критеріями виключення в дослідження були: 1) вік >75 років; 2) ФВ ЛШ ≥45 % за даними ехокардіографічного дослідження; 3) ХСН як наслідок клапанних вад, запальних захворювань серця; 4) гіпертрофічна та рестриктивна кардіоміопатії; 5) гостра ішемічна хвороба серця; 6) перенесений інсульт або транзиторна ішемічна атака давністю <6 місяців; 7) онкологічні захворювання; 8) гострі інфекційні захворювання. Статистичну обробку результатів проводили за допомогою пакета прикладних програм Statistica for Windows. Достовірність відмінностей між кількісними ознаками із нормальним розподілом проводили за допомогою непарного t-критерію Стьюдента. При порівнянні двох незалежних груп використовувався критерій Манна – Уїтні (U) та критерій Вілкоксона (W) для двох залежних груп, якщо розподіл показника не відповідав нормальному. Різницю вважали статистично достовірною при р<0,05. Результати. Обстежено 120 пацієнтів із ХСН обох статей у віці (63±3,4) року, з них 76 з ішемічною хворобою серця та 44 – із гіпертонічною хворобою. В результаті досліджень продемонстровано, що за ХСН спостерігається формування оксидативного стресу, на що вказує зростання вмісту продуктів окиснення ліпідів, білків у сироватці крові та в ліпопротеїнових фракціях. Інтенсифікація вільнорадикальних окиснювальних процесів відбувається на фоні значного пригнічення активності антиоксидантних систем захисту – каталази та супероксиддисмутази. Разом з цим спостерігається зниження рівня відновленого глутатіону й активності параоксонази-1. На наявність імунозапальної активації вказує зростання у 2 рази вмісту в сироватці крові церулоплазміну та прозапальних цитокінів IЛ-6 та ФНП-α. Результати НСТ-тесту з імунокомпетентними клітинами свідчать про збільшення фагоцитарної активності клітин в умовах системної запальної реакції. Підвищення активності ферменту мієлопероксидази в 2 рази у крові обстежуваних пацієнтів також слугує доказом активності нейтрофілів та моноцитів в умовах системної запальної реакції. Вказані зміни імунобіохімічних показників супроводжувались підвищенням загального вмісту цитруліну в сироватці крові в 2 та більше разів. Це може бути результатом надмірної активації індуцибельної ізоформи NO-синтази в умовах запальної реакції та під впливом підвищеного рівня прозапальних цитокінів. Активність ізоформи іNOS в цих умовах виявилася підвищеною в 3 рази. Висновки. У взаємозв’язку між системною імунною активацією та інтенсивністю оксидативного стресу важливою зв’язувальною ланкою можна вважати активацію іNOS у клітинах крові та серцево-судинної системи. У зв’язку з цим активність іNOS та підвищення рівня цитруліну в циркулюючій крові можуть вважатися маркерами наявності імунної активації та оксидативного стресу, які зумовлюють прогресування основного серцево-судинного захворювання та ХСН.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
34

Sirenko, V. "NONSPECIFIC IMMUNOLOGIC REACTIVITY IN RATS EXPOSED TO HYPOCALORIC DIET DURING PREGNANCY AND THEIR OFFSPRING." Inter Collegas 5, no. 2 (July 26, 2018): 105–8. http://dx.doi.org/10.35339/ic.5.2.105-108.

Full text
Abstract:
NONSPECIFIC IMMUNOLOGIC REACTIVITY IN RATS EXPOSED TO HYPOCALORIC DIET DURING PREGNANCY AND THEIR OFFSPRINGSirenko V.A.Inflammation as a manifestation of local tissue damage is a basis of a nonspecific component of the systemic immune response. Immune system mainly provides afferentation of information with cytokines which can be tracked to assess immune response. The study involved trials on 30 nonlinear pregnant rats (WAG/G Sto population) and their offspring. The levels of interleukin-4 (IL-4) and interleukin-12 (IL-12) in the blood serum were determined by immune-enzyme method using the sets of reactants of BEST Vector (Novosibirsk, the Russian Federation) and the sets of reactants of (Elisa Kit) Ani Biotech Oy, Orgenium laboratories Business Unit (Finland) according to the instructions attached.Taking into consideration the disembodied data in the literature, dedicated to studying the issues, related to peculiarities of the immune system ontogenesis and orientation of immune responses, appearing secondary to pathological changes during perinatal and early periods of post-natal development, it is essential to clarify the role of the immune system in the mechanisms of damage of the pancreas structure and function. Assessment of the role of effector cytokines imbalance in immune reactions in rats exposed to hypocaloric diet during pregnancy and in their offspring, in comparison to the control, showed a significant imbalance of regulatory cytokines with a primary increase in IL-12 content, a decrease in IL-4 in rat mothers and 2-month-old infant rats, a decrease in both IL-12 content, and IL-4 in 1-month-old infant rats, demonstrating involvement in pathogenesis of damage of the pancreas and further development of chronic pancreatitis as both specific (Th-1) and nonspecific (macrophageal) cellular link of immunity. The latter is probably associated with an impairment of intercellular interaction, first of all, due to a decrease in functional activity of macrophages – cells of effectors, modulators of an immune response and sources of regulatory cytokines. Keywords: hypocaloric diet, cytokines, nonspecific immunologic reactivity, pancreas. СТАН НЕСПЕЦИФІЧНОЇ ІМУНОЛОГІЧНОЇ РЕАКТИВНОСТІ ЩУРІВ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЛИ НА ГІПОКАЛОРІЙНІЙ ДІЄТІ ПІД ЧАС ВАГІТНОСТІ, ТА ЇХ ПОТОМСТВАСіренко В.А.Запалення як прояв місцевого пошкодження тканин, є основою неспецифічної компоненти системної імунної відповіді. З боку імунної системи аферентація інформації здійснюється головним чином цитокінами, за допомогою яких можна простежити шлях реалізації імунної відповіді.Обсяг дослідження включав експерименти на 30 нелінійних вагітних щурах (популяції WAG / G Sto) та їх потомстві. Рівні ІЛ-4 і ІЛ-12 в сироватці крові визначали імуноферментним методом за допомогою наборів реактивів фірми «Вектор Бест» (Новосибірськ, Росія) і наборів реактивів фірми (Elisa Kit) Ani Biotech Oy, Orgenium laboratories Business Unit (Finland) відповідно до доданих інструкцій. При з'ясуванні ролі дисбалансу ефекторних цитокінів крові в реалізації імунних реакцій щурів, що перебували на гипокалорийной дієті під час вагітності, та їх потомства в порівнянні з контролем, встановлено: наявність істотного дисбалансу регуляторних цитокінів з переважним збільшенням вмісту ІЛ-12, зниженням - ІЛ-4 у щурів - матерів і 2-х місячних щурят, зниження як змісту ІЛ-12, так і ІЛ-4 у 1-місячних щурят, що свідчить про залучення в патогенез ушкодження підшлункової залози і розвитку хронічного панкреатиту в подальшому, як специфічного (Тh 1) так і неспецифічного (макрофагального) клітинної ланки імунітету. Останнє, ймовірно, пов'язано з порушенням міжклітинної взаємодії за рахунок, в першу чергу, зниження функціональної активності макрофагів - клітин ефекторів, модуляторів імунної відповіді і джерел регуляторних цитокінів.Ключові слова: гіпокалорійная дієта, неспецифічна імунологічна реактивність, цитокіни, підшлункова залоза. СОСТОЯНИЙ НЕСПЕЦИФИЧЕСКОЙ ИММУНОЛОГИЧЕСКОЙ РЕАКТИВНОСТИ КРЫС, НАХОДИВШИХСЯ НА ГИПОКАЛОРИЙНОЙ ДИЕТЕ ВО ВРЕМЯ БЕРЕМЕННОСТИ, И ИХ ПОТОМСТВАСиренко В.А.Воспаление как проявление местного повреждения тканей, является основой неспецифической компоненты системного иммунного ответа. Со стороны иммунной системы афферентация информации осуществляется главным образом цитокинами, с помощью которых можно проследить путь реализации иммунного ответа.Объем исследования включал эксперименты на 30 нелинейных беременных крысах (популяции WAG / G Sto) и их потомстве. Уровни ИЛ-4 и ИЛ-12 в сыворотке крови определяли иммуноферментным методом с помощью наборов реактивов фирмы «Вектор Бест» (Новосибирск, Россия) и наборов реактивов фирмы (Elisa Kit) Ani Biotech Oy , Orgenium laboratories Business Unit (Finland) в соответствии с прилагаемыми инструкциями. При выяснении роли дисбаланса эффекторных цитокинов крови в реализации имунных реакций у находившихся на гипокалорийной диете во время беременности крыс и у их потомства, по сравнению с контролем, установлено: наличие существенного дисбаланса регуляторних цитокинов с преимущественным увеличением содержания ІЛ-12, снижением - ІЛ-4 у крыс - матерей и 2-х месячных крысят, снижение как содержания ІЛ-12, так и ІЛ-4 у 1- месячных крысят, что свидетельствует о вовлечении в патогенез повреждения поджелудочной железы и развития хронического панкреатита в дальнейшем, как специфического (Тh 1) так и неспецифического (макрофагального) клеточного звена иммунитета. Последнее, вероятно, связано с нарушением межклеточного взаимодействия за счет, в первую очередь, снижения функциональной активности макрофагов - клеток эффекторов, модуляторов иммунного ответа и источников регуляторных цитокинов. Ключевые слова: гипокалорийная диета, неспецифическая иммунологическая реактивность, цитокины, поджелудочная железа.Taking into consideration the disembodied data of the literature, dedicated to studying of the problems, connected with the peculiarities of the immune system ontogenesis and the orientation of immune responses, which arise against the background of pathological changes during perinatal and early periods of post-natal development of the organism, the clarification of the role of the immune system in the mechanisms of damage of the pancreas structure and function is important. At clarification of a role of the imbalance of effector cytokines in the blood in realization of immune reactions in the rats who were on a hypocaloric diet during their pregnancy and in their offsprings, in comparison with control, it is established: the existence of an essential imbalance of regulatory cytokines with primary increase of IL-12 content, decrease of IL-4 in rat mothers and 2-month-old infant rats, decrease of both IL-12 content, and IL-4 in 1-month-old infant rats that demonstrates involvement in a pathogenesis of damage of the pancreas and further development of chronic pancreatitis as both specific (Th 1) and nonspecific (macrophagic) cellular link of immunity. The latter is probably connected with the disturbance of intercellular interaction due to, first of all, decrease of functional activity of macrophages – cells of effectors, modulators of an immune response and sources of regulatory cytokines. Keywords: hypocaloric diet, cytokines, nonspecific immunologic reactivity, pancreas.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
35

Yu. V., Osadcha. "NON-SPECIFIC REACTIVITY OF HENS’ ORGANISM UNDER THE INFLUENCE OF THE GROUP SIZE CHANGE." Scientific Bulletin of Natural Sciences (Biological Sciences), no. 31 (December 20, 2021): 53–64. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2524-0838/2021-31-6.

Full text
Abstract:
The parameters of the group size of laying hens in cages are not provided by current domestic standards, and according tothe recommendations of the cross-country developer should contain at least 7 birds, but in practice they reach 100 birds, so they need to be clarified when using 12-tier cage batteries of the classical constructions. The purpose of the research was to study the nonspecific reactivity of the hens' body under the influence of the group size with the same stoking density of laying hens in similar cages by design. To do this, 4 groups of hens were formed in the conditions of a modern complex for the eggs production, each of which was kept in a separate poultry house similar in area and equipment, equipped with 12-tier cage batteries, the size of the cages in which varied. The group size of hens in each cage of the 1stgroup was 93 birds, the 2nd–52 birds, the3rd–17 birds and 4th–9 birds. At 52 weeks of age, 30 blood samples were taken from each group of hens and a hemogram was determined. Integral immunohematological indices were calculated based on the hemogram. It was found that with a decrease in thegroup size of hens there is an increase in the shift indices of leukocytes, heterophiles to lymphocytesratio, immunoreactivity, heterophiles to monocytes ratio, lymphocytes to monocytesratio, lymphocytes to ESR ratio and lymphocytes to eosinophils ratio. This indicates a shift of the leukocyte formula to the left, the predominance of nonspecific protective cells due to a functional increase in bone marrow proliferative activity and is expressed in increased heterophiles, increased activity in the microphage-macrophage immune response system and indicates the presence of high levels of endogenic intoxication in the body of hens and impaired immunological reactivity, and can inform about the autoimmune nature of the pathological process. At the same time, a decrease in lymphocyte-granulocyteratio, total and lymphocyte indices was detected, which confirms the shift of the leukocyte formula to the left and indicates the dominance of cell activation of the immune system, indicates an active adaptive response of white blood. Simultaneous increase in the leukocyte shift index and decrease in the lymphocyte-granulocyte index indicates the development of endogenous intoxication in hens and impaired immunological reactivity due to autointoxication of the body during the destruction of its own cells. Key words: immunohematological indices, hens, stress, nonspecific reactivity, endogenous intoxication. Параметри величини угрупування курей-несучок промислового стада в клітках не передбачені діючими вітчизняними нормами, а за рекомендаціями розробника кросу мають становити не менше 7 гол., однак на практиці досягають 100 гол., тому потребують уточнення під час використання 12-ярусних кліткових батарей класичних конструкцій. Метою роботи було дослідження неспецифічної реактивності організму курей за впливу величини угрупування зоднаковою щільності посадки несучок в клітках-аналогах за конструкцією. Для цього вумовах сучасного комплексу з виробництва харчових яєць сформували 4 групи курей, кожну з яких утримували в окремому пташнику-аналогу за площею та устаткуванням, обладнаному 12-ярусними клітковими батареями, розмір кліток в яких різнився. Величина угрупування курей у кожній клітці 1-ї групи складала 93 гол., 2-ї –52 гол., 3-ї –17 гол. та 4-ї –9 гол. У віці 52 тижні у курей кожної групи відібрали по 30 зразків крові та визначили гемограму. На основі гемограми розраховували інтегральні імуногематологічні індекси. Виявлено, що за зменшення величини угрупування курей спостерігається підвищення індексів зсуву лейкоцитів, співвідношення гетерофілів і лімфоцитів, імунореактивності, співвідношення гетерофілів і моноцитів, співвідношення лімфоцитів і моноцитів, співвідношення лімфоцитів і ШОЕ та співвідношення лімфоцитів і еозинофілів. Це вказує на зсув лейкоцитарної формули вліво, перевагу неспецифічних захисних клітин, що відбувається внаслідок функціонального підвищення проліферативної активності кісткового мозку і виражається у збільшені кількості гетерофілів, підвищенні їх активності у мікрофагально-макрофагальній системі імунної відповіді та свідчить про наявність в організмі курей високого рівня ендогенної інтоксикації і порушення імунологічної реактивності, а також може інформувати проаутоімунний характер патологічного процесу. Водночас виявлено зниження індексів лімфоцитарно-гранулоцитарного, загального та лімфоцитарного, що підтверджує зсув лейкоцитарної формули вліво та свідчить про домінування активації клітинної ланки системи імунітету, вказує на активну адаптивну реакцію білої крові. Одночасне підвищення індексу зсуву лейкоцитів та зниження лімфоцитарно-гранулоцитарного індексу свідчить про розвиток ендогенної інтоксикації у курей та порушення у них імунологічної реактивності внаслідок автоінтоксикації організму під час деструкції власних клітин.Ключові слова:імуногематологічні індекси, кури, стрес, неспецифічна реактивність, ендогенна інтоксикація.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
36

Грицюк, Ірина, and Світлана Міліщук. "АФЕКТИВНІ ПРОЯВИ У БАТЬКІВСЬКІЙ ПОВЕДІНЦІ ТА ЇХ ВПЛИВ НА РОЗВИТОК ДИТИНИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ." Psychological Prospects Journal, no. 38 (December 1, 2021). http://dx.doi.org/10.29038/2227-1376-2021-38-38-48.

Full text
Abstract:
Мета дослідження – розкрити теоретичні та емпіричні аспекти того, як пережиті в дитячому віці стреси, негативний травматичний досвід можуть впливати на формування особистості дитини дошкільного віку; як проявляються ці впливи «тут і тепер» через порушення поведінки та емоційно-вольової сфери дошкільника; проаналізувати погляди науковців щодо впливу негативного раннього досвіду на психічне та фізичне здоров'я в дорослому віці. Методи: теоретичні, а саме – аналіз проблеми на підставі вивчення наукової літератури та узагальнення отриманої інформації та емпіричні: тест-опитувальник батьківського ставлення А. Я. Варги та В. В. Століна, методику Ю. Є. Альошиної «Установки в сімейній парі» та методику О. С. Кочаряна «Діагностика поведінки в конфліктній ситуації». Також використано проєктивну методику, зокрема – малюнок «Моя сім'я». Для діагностики емоційної сфери дітей обрано картки «Монстрики почуттів» Ю. Гох Корона, Х. Корона. Завдяки цим методам вдалося проаналізувати сімейну картину та емоційні переживання дітей у цих сім'ях. Результати. Дослідження виявило, що ранній негативний досвід, а саме – страждання внаслідок жорстокого ставлення провокують складну роботу імунної системи, яка є головним модератором контролю тіла. Мозок може витримувати серйозні стресові події, але якщо вони передбачувані. Непередбачувані ж, навіть найлегші, стають фатальними. Коли маленька дитина стикається з емоційною травмою, клітини мозку виробляють гормон, під дією якого в гіпокампі вповільнюється ріст нових клітин. Це призводить до зменшення здатності обробляти емоції та справлятися зі стресом. Емпіричне дослідження виявило негативні фактори виховання з боку одного з батьків та несприятливу емоційну атмосферу в сім'ях, що проявляється порушенням дитячої поведінки, а також високим рівнем агресії, зміною самооцінки та самосприйняття. Висновки. Аналіз праць психофізіологів і нейропсихологів доводить, що саме ранній досвід знецінення, насилля, жорстокого ставлення може вплинути на розвиток очно-лобної кори, яка є моральним центром мозку. Такі діти в майбутньому можуть стати такими ж агресорами, проявляти антисоціальну поведінку тощо.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
37

Bedenyuk, A. D., M. I. Sheremet, L. P. Sydorchuk, and V. O. Shidlovskyi. "Прогностичні маркери проліферації та апоптозу в пацієнтів на вузлові форми зоба на фоні автоіму-нного тиреоїдиту." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 1 (June 19, 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2017.1.7634.

Full text
Abstract:
Мета роботи: вивчити процеси апоптозу та проліферації в пункційному матеріалі щитоподібної залози (ЩЗ) при вузловому зобі на фоні автоімунного тиреоїдиту ВЗАІТ з використанням імуногістохімічного методу дослідження, а також визначити індекс проліферативної активності.Матеріали і методи. На пункційному матеріалі ЩЗ, отриманому від 75 хворих із гістологічно верифікованим діагнозом ВЗАІТ, проведено імуногістохімічне дослідження шляхом використання моноклональних антитіл проти Fas, FasL, Bcl-2, P53 та Ki67 антигенів.Результати досліджень та їх обговорення. Результати показали ступінь проліферативної активності тканини ЩЗ при ВЗАІТ. Виявлено високу проліферативну активність лімфоїдної тканини, помірну проліферативну активність тиреоцитів у ділянці лімфоїдної інфільтрації і низьку – поза нею. Виражена експресія Fas та FasL на тиреоцитах, у ділянках лімфоїдної інфільтрації побічно свідчить про те, що при ВЗАІТ відбуваються імунологічно зумовлені процеси апоптозу тиреоцитів. Збільшення кількості імунореактивних клітин, що експресують Ki67 у ділянці лімфоїдної інфільтрації і деструкції тиреоцитів, свідчить про регенерацію фолікулярного епітелію як компенсаторно-пристосувальну реакцію органа. Виражена експресія bsl-2 у лімфоцитах запобігає вхід клітин в апоптоз і подовжує час виживання клітин. Спостерігалася висока експресія протеїну р53 в ядрах тиреоцитів та фолікулярних просвітах, яку можна пояснити мутаціями гена р53, що дозволяє клітинам знайти толерантність до апоптичної дії ефекторів імунної системи.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
38

Ryabukha, O. І. "ДО СТРУКТУРНИХ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ПЕРЕДУМОВ ВИНИКНЕННЯ ТИРЕОЇДНОЇ ПАТОЛОГІЇ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 2 (August 2, 2018). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2018.v0.i2.8903.

Full text
Abstract:
Значне поширення та суспільне значення тиреоїдної патології робить необхідним поглиблене з’ясування основних передумов її виникнення.Мета роботи – проаналізувати та узагальнити особливості будови і функціонування щитоподібної залози, які можуть бути передумовами виникнення її патології. Умовно їх можна поділити на структурні та функціональні. Складний ембріогенез щитоподібної залози, значна варіабельність її макроморфологічних типів, рясна васкуляризація та особливості вегетативної іннервації, наявність у паренхімі органа, поряд із тироцитами, їх клітин-антагоністів, а також клітин-продуцентів інших біологічно активних речовин, та клітин, які беруть участь у імунних процесах, є основними морфологічними передумовами появи і розвитку девіацій у діяльності залози. Разом з тим, регулювання функції щитоподібної залози здійснюється розгалуженою системою екстратиреоїдних та інтратиреоїдних зв’язків, з яких найбільше значення мають зв’язки гіпоталамо-гіпофізарної, вегетативної нервової та імунної систем, діяльність С-клітин, концентрація іонів йоду та кальцію в сироватці крові. Така складна система контролю, попри свою поліваріантність, може бути вразливою у разі змін умов існування, відхилень чи порушень у діяльності органа. Вплив регулювальної системи гіпоталамус–гіпофіз на щитоподібну залозу відбувається залежно від кількості йоду, що надходить до організму. Споживання незначних доз йоду супрово­джується зміною низки функціональних констант, зокрема інтратиреоїдних співвідношень між монойодтирозином та дийодтирозином, дийодтирозином та тироксином, трийодтирозином та тироксином; у випадках вираженого дефіциту йоду у тканинах зростає швидкість трансформації Т4 в Т3 та значно зменшується рівень Т4 при нормальному або збільшеному вмісті Т3, що може призвести до вичерпання адаптаційних резервів організму. Тривале споживання збільшеної кількості йоду і зумовлене цим підвищення рівня ТТГ порушує координування діяльності щитоподібної залози і функціонально пов’язаних з нею органів.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
39

Pavlyshyn, H. A., and A. M. A. Shulhai. "ВІТАМІН D-СТАТУС У ПАТОГЕНЕЗІ РОЗВИТКУ ЗАХВОРЮВАНЬ ДІТЕЙ." Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, no. 1 (May 3, 2018). http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2018.1.8800.

Full text
Abstract:
Вітамін D-статус у дітей найбільше пов’язаний із розладами фосфорно-кальцієвого обміну, метаболічними порушеннями при гіпоталамічному синдромі, ожирінні, порушеннями ліпідного та вуглеводного обміну, органами репродуктивної системи. Вітамін D-ендокринна система впливає на концентрацію електролітів, клітинну проліферацію, стан імунної системи, пригнічення ангіогенезу, індукцію апоптозу. При зменшенні рівня вітаміну D у сироватці крові знижується рівень IgG й IgA, змінюється кількість Т-лімфоцитів та їх субпопуляцій, знижуються кількісні показники рівнів місцевого імунітету. Імуномодулюючі властивості вітаміну D проявляються в активації фагоцитозу й антигенної здатності макрофагів, інгібуванні продукції інтерлейкіну-2 активованими лімфоцитами, інгібуванні синтезу ДНК та проліферації активних Т- і В-лімфоцитів. Патогенез розвитку аутоімунних захворювань сполучної тканини, цукрового діабету 1 типу, розсіяного склерозу, ревматоїдного артриту пов’язують із вітаміном D. При зменшенні рівня вітаміну D у м’язовій тканині знижується концентрація кальцію в сироватці крові, що призводить до зменшення працездатності як посмугованих, так і гладких м’язових клітин. Кальцитріол зменшує констрикторні властивості судинних стінок, таким чином впливаючи на пом’якшення резистивних властивостей артерій. Взаємозв’язок вітаміну D із вуглеводним обміном полягає в тому, що в ядрах B-клітин панкреатичних острівців наявний його рецепторний білок, який регулює рівень інсуліну. В дітей з метаболічними порушеннями доведено обернені кореляційні зв’язки між рівнем вітаміну D та метаболічними факторами, зокрема резистентністю до інсуліну, індексом маси тіла, відношенням окружності талії і стегон, рівнем тригліцеридів і загального тестостерону та прямий кореляційний зв’язок із чутливістю до інсуліну. Порушення жирового обміну, особливо в дітей, є одним із факторів ризику дефіциту вітаміну D, причому об’єм жирової тканини визначальний у його метаболізмі, а також біологічній ролі. Кальцитріол впливає на запалення жирової тканини за рахунок зниження прозапальних цитокінів, які секретуються в жировій тканині.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
40

Panchenko, L. O., S. I. Vasina, I. N. Zvyagolska, N. H. Popova, and Y. V. Kopcha. "ЕМЕРДЖЕНТНІ І РЕ-ЕМЕРДЖЕНТНІ ВІРУСНІ ІНФЕКЦІЇ: ГЛОБАЛЬНА ПРОБЛЕМА XXI СТОЛІТТЯ." Інфекційні хвороби, no. 4 (January 11, 2016). http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2015.4.5520.

Full text
Abstract:
<p><em>У даний час розглядається три основних чинники виникнення і розповсюдження емерджентних інфекцій: </em></p><p><em>1. Фактори біологічної природи </em><em>-</em><em> генетична мінливість вірусів (мутація), яка є фундаментальною властивістю вірусних патогенів, вона допомагає збудникові уникати відповіді імунної системи хазяїна, збільшувати свою вірулентність таі індукувати резистентність до антивірусних препаратів.</em></p><p><em>2. Зоогеографічні фактори – почастішання контактів людини з птахами і тваринами створюють оптимальні умови для еволюції вірусів, непередбачуваного пасирування в їх організмі з можливістю посилення їх вірулентності, а також генетичних рекомбінацій як між генами самих вірусів, так і між генами вірусів і клітин хазяїна. </em></p><p><em>3. Соціально-економічні чинники є значущою причиною виникнення і розповсюдження емерджентних і ре-емерджентних захворювань. Відмічено, що епідеміологічний ризик захворювань багато в чому пов’язаний з рівнем соціально-економічного становища в країні. Найбільш небезпечні і тяжкі інфекційні захворювання, як правило, частіше виникають в країнах з високою щільністю і низьким рівнем життя населення. </em></p><p><em>Наведені короткі дані про найбільш важливі емерджентні і ре-емерджентні інфекції вірусної природи, що створили надзвичайні епідемічні ситуації в світі з високою захворюваністю і смертністю. Для успішної боротьби з ними необхідне створення ефективної системи моніторингу, спрямованої на виявлення нових збудників, що знову повертаються в людську популяцію. Проблема емерджентних і ре-емерджентних інфекцій має глобальне значення, у зв’язку з чим для її оперативного і результативного вирішення необхідна також міжнародна співпраця. </em></p><p><strong><em>Ключові слова:</em></strong><em> емерджентні і ре-емерджентні вірусні збудники, епідемії і пандемії, система моніторингу і боротьби з особливо небезпечними інфекціями. </em><em></em></p>
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
41

Lisianyi, Mykola, Iryna Hnidkova, Liudmyla Belska, Anastasiia Palamarchuk, and Viktoriia Vaslovych. "Content of cells of innate and acquired immunity in peripheral blood in brain tumors." JOURNAL OF THE NATIONAL ACADEMY OF MEDICAL SCIENCES OF UKRAINE, December 18, 2019, 397–408. http://dx.doi.org/10.37621/jnamsu-2019-4-397-408.

Full text
Abstract:
In this work, the level of cells of the innate and acquired immunity, namely leukocytes, neutrophils, platelets and lymphocytes in the peripheral blood of 168 patients with brain tumors of different histogenesis and anaplasia degree at different stages of surgical treatment was researched. Studies have found that the content of cells of innate and acquired immunity, namely neutrophils, platelets and lymphocytes in the peripheral blood of patients with brain tumors depends on the histogenesis of the tumor and the degree of anaplasia. In neuroectodermal and mesenchymal tumors, neutrophil count is increased and lymphocyte levels are reduced, while in neuroepithelial brain tumors (pituitary adenomas), the ratios between the cells of the innate and acquired immune systems in relation to the comparison group are not changed. In case of malignant glial tumors (glioblastomas) and brain metastases, the absolute content of neutrophils and platelets increases significantly, so does the ratio of N / Lf and Р/Lf cells in the blood compared with benign tumors. In the postoperative period, despite the removal of the bulk of the tumor during surgery, there is no restoration of the content of the studied subpopulations of cells in peripheral blood, which indicates the role of both immunoregulatory tumor and other extra-tumor factors and mechanisms that cause an imbalance of individual parts of the immune system. With repeated operations, the imbalance in the composition of immune cells in the peripheral blood changes depending on the degree of anaplasia: with malignant tumors of glial origin, this imbalance remains at the same level as during primary operations while with benign astrocytomas it increases and approaches the indicators observed in malignant tumors. Indicators of the які спостерігаються при злоякісних пухлинах. Показники співвідношення рівня імунних клітин периферичної крові (Тр / ЛФ, Тр / Нф, Нф / ЛФ) відображають стан вродженого і набутого імунітету і можуть слугувати додатковими показниками особливостей порушень в різних ланках імунної системи та прогнозу клінічного перебігу пухлинного процесу. Ключові слова: пухлини головного мозку, вроджений і набутий імунітет, нейтрофіли, тромбоцити і лімфоцити. Для цитування: Лісяний МІ, Гнідкова ІО, Бєльська ЛМ, Паламарчук АВ, Васлович ВВ. Вміст клітин вродженого та набутого імунітету в периферичній крові при пухлинах головного мозку. Журнал Національної академії медичних наук України. 2019;25(4):397–408.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
42

Yaremenko, L. M., O. M. Grabovоy, and S. E. Shepelev. "ЕКСПРЕСІЇ БІЛКА S-100 E КОРІ ВЕЛИКИХ ПІВКУЛЬ ПРИ МОДЕЛЮВАННІ ІШЕМІЇ ЗА УМОВ СЕНСИБІЛІЗАЦІЇ МОЗКОВИМ АНТИГЕНОМ ТА ІМУНОКОРЕКЦІЇ." Вісник наукових досліджень, no. 4 (January 13, 2018). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2017.4.8260.

Full text
Abstract:
Ішемія супроводжується дифузним ушкодженням структурних елементів головного мозку: нейронами, гліями та міжклітинними контактами. Одним із маркерів, що демонструє гліальні функціональні процеси в нервовій системі, є білокS-100.Мета дослідження – вивчити зміни експресії S-100-протеїну в сенсомоторній корі головного мозку щурів в умовах індукції порушень кровопостачання у басейні лівої сонної артерії на тлі попередньої сенсибілізації мозковим антигеном та при дії імуномодулятора “Імунофан”.Матеріали і методи. При моделюванні транзиторної ішемії на тлі попередньої сенсибілізації мозковим антигеном та імунокорекції імунофаном було проведено експеримент на 185 білих статевозрілих щурах-самцях масою 260–290 г. Було застосовано гістологічні, імуногістохімічний, морфометричний та статистичний методи дослідження.Результати досліджень та їх обговорення. Проведені спостереження показали, що сенсибілізація мозковим антигеном викликає у сенсомоторній корі нейродегенеративні зміни та незначне зменшення експресії S-100 у нейропілі, яка практично відновлюється через 22 дні. Разом з тим, відбувається збільшення цього протеїну в частині гліоцитів. Дисциркуляторні зміни, що виникали у групах тварин при ПОс та ПСА с призводили до незначного зростання експресії S-100 у корі мозку, рівень якої достовірно не відрізнявся від контрольних значень. Недивлячись на те, що сенсибілізація мозковим антигеном призводить до зниження експресії S-100, відбувається посилення нейродегенеративних та деструктивних змін у корі мозку та потенціювання експресії S-100 при емболії мікросудин мозку на її фоні. Посилення експресії S-100 можна розглядати як системне, оскільки воно спостерігається як з боку ураження, так і з контрлатерального боку, хоч і меншою мірою. Застосування імунофану при МЕА с призводить до менш значного зростання експресії S-100 та активації астроцитів у відповідь на транзиторне порушення кровообігу в сенсомоторній корі. Причому цей ефект, хоча і менш виразний, спостерігається і з контрлатерального боку. Враховуючи, що відмінності у експресії S-100 при МЕА с стають достовірними з 22 (10) доби після початку досліду, можна припустити, що це пов’язане перш за все з модуляцією імунної відповіді, у тому числі активації системи Т-регуляторних клітин, що виступає в якості одного з нейропротекторних факторів, які активуються після ішемії.Висновки. Сенсибілізація мозковим антигеном викликає у сенсомоторній корі нейродегенеративні зміни та незначне зменшення експресії S-100 у нейропілі та її збільшення у частині гліоцитів. Сенсибілізація мозковим антигеном призводить до потенціювання зростання експресії S-100 у відповідь на транзиторне порушення кровообігу в корі мозку. Імунофан достовірно зменшує вираження нейродегенеративних змін та зменшує ріст експресії S-100, спричинених ішемічною атакою як порушенням кровообігу в корі мозку, так і сенсибілізацією.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
We offer discounts on all premium plans for authors whose works are included in thematic literature selections. Contact us to get a unique promo code!

To the bibliography