Academic literature on the topic 'Гомілкова кістка'

У статті наведені дані аналізу 139 випадків пошкоджень довгих кісток при політравмі внаслідок дорожньо-транспортних пригод. Розглянуті основні клініко-нозологічні характеристики пошкоджень довгих кісток. Встановлено, що пошкодження довгих кісток найбільш часто поєднуються з пошкодженням голови — 60,21 %, грудної клітки — 11,74 % та живота — 8,67 %. Множинні пошкодження кінцівок становлять 10,20 %. Пошкодження довгих кісток нижніх кінцівок було у 56,84 %, верхніх кінцівок — у 23,02 %, верхніх і нижніх кінцівок — у 20,14 % випадків. Правобічні пошкодження становили 43,17 %, лівобічні — 39,57 %, двобічні пошкодження — 17,26 %. Пошкодження великої гомілкової кістки спостерігалося у 30,2 %, малої гомілкової кістки — у 25,09 %, стегнової кістки — у 18,04 %, плечової кістки — у 14,9 %, променевої кістки — у 7,06 %, ліктьової кістки — у 4,71 %. Коефіцієнт поєднання пошкоджень довгих кісток у групі пацієнтів, які вижили, становив 1,71, у групі пацієнтів, які померли, — 2,48, у загальному масиві дослідження — 1,83. У 16,08 % випадків спостерігалися прості пошкодження, у 76,47 % — уламкові, у 7,45 % — багатоуламкові. Пошкодження сегментів окремих довгих кісток характеризуються варіабельністю, але в загальному масиві дослідження майже однакові: проксимальний сегмент — 33,11 %, діафізарний сегмент — 32,76 %, дистальний сегмент — 34,13 %. У 12,97 % випадків спостерігалося пошкодження двох, як правило, суміжних сегментів.

Резюме. Відомо, що серед усіх ушкоджень нижніх кінцівок переломи надп’ятково-гомілкового суглоба займають досить значне місце. Мета. Визначити та проаналізувати фактори ризику розвитку ускладнень після хірургічного втручання при переломах кісток гомілково-надп’яткового суглоба. Методи. Аналіз та узагальнення спеціальної науково-методичної літератури вітчизняних і зарубіжних авторів та даних мережі Інтернет. Результати. У ході вивчення та аналізу праць вітчизняних та зарубіжних дослідників було встановлено, що помилки при лікуванні даної патології можуть бути на всіх етапах, починаючи від оперативного втручання і закінчуючи неправильною фізичною терапією, через що і виникають ускладнення. Найбільш поширеною серед ранніх ускладнень є хірургічна інфекція, яка може виникнути через недбалість лікарів або самого пацієнта, серед пізніх ускладнень – контрактура, порушення функції суглоба тощо. Акцентується увага на проблемах пацієнтів, які найбільше схильні до отримання післяопераційних ускладнень, і на тому, як з цим боротися в подальшому. З’ясовано, що ключове місце в успішному лікуванні пацієнтів з переломами кісток надп’ятково- гомілкового суглоба займає фізична терапія. Сучасні підходи до фізичної терапії зводяться до максимально раннього її початку (безпосередньо після травми) і закінчення після повного відновлення функції кінцівки. У разі дотримання цих умов пацієнт може досить швидко почати звичайне для нього побутове і трудове життя. Встановлено, що відсутність повноцінного про-ведення комплексної програми фізичної терапії після переломів кісток надп’ятково-гомілкового суглоба є потужним фактором ризику розвитку ускладнень.Ключові слова: фактори ризику, ускладнення, остеосинтез, гомілково-надп’ятковий суглоб, фізична терапія.

У роботі представлений алгоритм дій щодо створення тривимірних комп’ютерних моделей для черезкісткового остеосинтезу кісток із можливістю візуалізації м’якотканинних структур кінцівок. Використовуючи запропонований алгоритм у програмі Autodesk Inventor 11, створено дві моделі біомеханічних систем: І — «гомілка — апарат зовнішньої фіксації з концентричним розташуванням опор», ІІ — «гомілка — апарат зовнішньої фіксації з ексцентричним розташуванням опор». Результати визначення геометричних параметрів створених моделей показали, що компонування апарату II моделі потребує на 28,9 % менших за радіусом опор і на 29,4–33,3 % коротших черезкісткових елементів порівняно з апаратом І моделі, що зменшує габарити зовнішньої конструкції на 32,4–61,9 %. Проте внаслідок анатомічних особливостей будови гомілки використання опор у формі кілець чи півкілець не в змозі забезпечити адекватної органометричності конструкції.

The purpose of the study is to determine and analyze modern means of restoring motor functions used for patients with fractures of the ankle joint bones after surgical treatment. Materials and methods. The work is the result of analysis and generalization of special scientific and methodological literature of domestic and foreign authors and Internet data on the features of the use of modern methods of physical therapy for patients with fractures of the ankle joint bones after surgical treatment. Results and discussion. Physical therapy for patients with fractures of the ankle joint bones is integral to a speedy recovery. Due to the fact that after surgery, it is mandatory to apply a plaster cast or a fixator to the joint for about 6 weeks – the strength of the lower extremities is lost, joint contracture appears, there is aching pain and a decrease in the range of motion. It is necessary to start classes with a physical therapist as early as possible, already on the second day after the operation, if the general condition of the patient is satisfactory. Patients require early postoperative functional physical therapy under the supervision of a physical therapist to improve joint function and proprioception, and to promote edema regression (lymphatic drainage). Patients with fractures associated with ligament injuries especially require proprioceptive neuromuscular facilitation to protect them from the risk of chronic ankle instability. Generally, recovery for patients with this trauma is slow and requires patience. There is some evidence that early introduction of activity during the immobilization period may be beneficial for patients. By doing light ankle exercises, the range of motion is improved, pain disappears and the function of the joint improves. Also, early stress on body weight is associated with many benefits, including better mobility, shorter hospital stays, and earlier return to work. However, there are other claims that early exercise increases the risk of surgical site infection, reoperation, and surgical fixation failure. Given the lack of evidence to determine it should be noted that additional research is needed to address this issue. Conclusions. Current evidence on the physical therapy of fractures of the ankle joint bones after immobilization shows that separate physical therapies do not accelerate the recovery process. This suggests that physical therapy must be comprehensive and must necessarily focus on a progressive and structured exercise program. Also, recent studies have shown that exercise is an effective mean of physical therapy, especially balance exercises

В статті представлені результати вивчення репа-ративної регенерації та перебігу остеогенезу в ау-тотрансплантатах різного походження після лікві-дації дефекту кістки альвеолярного відростка верх-ньої щелепи у 60-ти щурів з різним ступенем його за-повнення. В 2018-2019 роках на території Експери-ментально-біологічної клініки Національного медич-ного університету ім. О.О. Богомольця Україна, м. Київ, групою вчених: проф. Яковенко Л.М., аспірант Кулинич М.О., лікар-інтерн Кулинич О.О. було прове-дено експериментальне дослідження на 60 білих щу-рах, гістологія та морфометрія проводилась на базі ДУ «Національний інститут хірургії та трансплан-тології ім. О.О.Шалімова» НАМН України к.м.н, гіс-толог Савицька І.М. Тварини були розділені на дві групи по 30 тварин у кожній: перша група – повне за-повнення дефекту альвеолярного відростка верхньої щелепи аутотрансплантантом, друга – на ½. Кожна група була розділена на дві підгрупи. В першій підгрупі дефект альвеолярного відростка верхньої щелепи за-повнювали остеопластичним матеріалом, взятим з великої гомілкової кістки, другій підгрупі – остеопла-стичним матеріалом, взятим з нижньої щелепи. З ек-сперименту тварин виводили на 60,90 і 120 добу після операції. Репаративна регенерація в зоні імплантації відбувалась більш інтенсивно в групі з заповненням кісткового дефекту на ½. Про це свідчить консоліда-ція, зрощення аутотрансплантанта ТНЩ з оточую-чою кістковою тканиною та завершення процесу остеорегенерації на 60 добу. Репаративна регенера-ція та перебіг остеогенезу відбувається більш повно-цінно при використанні аутотрансплантатів з ниж-ньої щелепи. З’ясовано, що заміщення сполучної та формування кісткової тканини в зоні дефекту завер-шується швидше при заповненні дефекту на ½ об'єму. Такий спосіб заповлення можна рекомендувати для використання в клінічних умовах.

Резюме. Мета. Визначити ефективність відновлення опорної функції та продуктивність увагиза допомогою платформи BOSU у пацієнтів з переломами кісток надп’ятково-гомілковогосуглобата розривом ахіллового сухожилка після оперативного лікування. Методи. Експери-ментальні, статистичні дослідження. Результати. При опитуванні за ВАШ відзначено достовір-не зменшення больового синдрому в обох групах через два тижні від початку фізичної терапії(р ≤ 0,05), проте достовірної різниці між підгрупами не отримано (р ≥ 0,05). Внаслідок сен-сомоторних тренувань досягнута стійка поза, з малим діапазоном відхилень та ефективноюмоделлю утримання рівноваги, опорна функція достовірно зросла в обох основних підгрупахпорівняно з контрольними (р ≤ 0,05). Також було досягнуто достовірного зростання продуктив-ності уваги та зменшення енергозатрат на утримання пози (р ≤ 0,05). Кращі результати малипацієнти з ушкодженням надп’ятково-гомілкового суглоба порівняно з хворими з ушкоджен-ням ахіллового сухожилка, проте з несуттєвими відмінностями (р ≥ 0,05). При занятті на плат-формі BOSU не відзначено достовірного зниження больового синдрому в обох групах порівня-но з контрольними. Заняття на платформі BOSU дозволяють достовірно покращити опірністьта рівновагу, підвищити продуктивність уваги та зменшити енергозатратність при виконаннізавдання на рівновагу (р ≤ 0,05).Ключові слова: надп’ятково-гомілковий суглоб, ахілловий сухожилок, фізична терапія, плат-форма BOSU, нестабільність, баланс, пропріорецепція, стабілоплатформа.

СТРУКТУРНІ ТА МЕТАБОЛІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РЕПАРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ В КІСТЦІ ЩУРА ПРИ ВВЕДЕННІ ПЛАЗМИ, ЗБАГАЧЕНОЇ ТРОМБОЦИТАМИ - Автори на 72 білих щурах-сам- цях аутбредного розведення досліджували вплив на процес загоєння перелому малої гомілкової кістки. Встановлено, що введення плазми, збагаченої тромбоцитами, на ЗО % прискорює загоєння перелому. При цьому, на відміну від нелікова- ного, загоєння перелому при використанні плазми, збагаченої тромбоцитами, перебігає за типом хондрогенного процесу. Оскільки при цьому активується лужна фосфатаза плазми та знижується вміст фосфору і кальцію у ній. Автори вважають, що збагачена плазма сприяє більш активному надходженню кальцію в ділянку перелому, а також сприяє активації процесів репарації у популяції остеоцитів.<br />СТРУКТУРНЫЕ И МЕТАБОЛИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ РЕПАРАТИВНОГО ПРОЦЕССА В КОСТИ КРЫСЫ ПРИ ВВЕДЕНИИ ПЛАЗМЫ, ОБОГАЩЕННОЙ ТРОМБОЦИТАМИ - Авторы на 72 белых крысах-самцах аутбредного разведения изучали влияние на процесс заживления перелома малой берцовой кости. Установлено, что введение плазмы, обогащенной тромбоцитами, на ЗО % ускоряет процесс заживления перелома. При этом, в отличие от нелеченого, заживление перелома при использовании плазмы, обогащенной тромбоцитами, происходит по типу хондрогенного процесса. Поскольку при этом активируется щелочная фосфатаза плазмы и снижается содержание фосфора и кальция в ней. Авторы полагают, что обогащенная плазма способствует более активному поступлению кальция в область перелома, а также способствует активации процессов репарации в популяции остеоцитов.<br />STRUCTURAL AND METABOLIC FEATURES OF REPARATIVE PROCESS IN RAT’S BONE WHEN INJECTED PLATELET RICH PLASMA - Authors studied on 72 outbred white rats male the effect of the healing process of fracture of fibula. Found that the injection of platelet rich plasmaacceleratesthe healing ofthefractureby 30%. Herewithin contrast to untreated, fracture healing by using plateletrich plasma occurs by chondrogenic process. Since this alkaline phosphatase is activated plasma and decreases the content of calcium and phosphorus therein. The authors suggest that the enrichment of plasma promotes greater intake of calcium in the fracture, and promotes the activation of repair processes in the population of osteocytes.<br />Ключові слова: перелом малогомілкової кістки, плазма, збагачена тромбоцитами, обмін кальцію.<br />Ключевые слова: перелом малоберцовой кости, плазма, обогащенная тромбоцитами, обмен кальция.<br />Key words: fracture of the fibula, platelet rich plasma, calcium metabolism.

Тема дипломної роботи: “Фізична реабілітація при остеоепіфізеолізі великогомілкової кістки у юнаків". Пояснювальна записка: Обсяг роботи становить 58 сторінок. Загалом опрацьовано 37 джерел. Метою даної роботи є: проведення аналітичного огляду сучасної фізичної реабілітації при остеоепіфізеолізі великогомілкової кістки з використанням традиційних методів і сучасних технічних засобів, ознайомлення з методами і засобами фізичної реабілітації, складання програми фізичної реабілітації при остеоепіфізеолізі великогомілкової кістки з використанням спеціальних фізичних вправ та фізіотерапії. Новизна роботи - створення програми превентивної фізичної реабілітації при остеоепіфізеолізі великогомілкової кістки у юнаків з використанням сучасних методів реабілітації у комплексі з фізеотерапією. Практичне значення роботи полягає у можливості застосування програми фізичної реабілітації при остеоепіфізеолізі з використанням традиційних методів і сучасних технічних засобів, у навчальних курсах під час підготовки фахівців з фізичної терапії, а також рекомендиції для самостійних завнять вдома.
Theme of the thesis: "Physical rehabilitation in the osteoepyphyseosis of the tibia in young men". Explanatory note: The volume of work is ... page. In general, the ... source has been processed. The purpose of this work is to: conduct an analytical review of modern physical rehabilitation in the osteoepiphyseosis of the tibia using traditional methods and modern technical means, acquaintance with methods and means of physical rehabilitation, elaboration of the program of physical rehabilitation in the osteopeiophyseosis of the tibia using special physical exercises and physiotherapy. The novelty of the work is the creation of a program of preventive physical rehabilitation in the osteoepyphyseosis of the tibia in young men using modern methods of rehabilitation in combination with physiotherapy. The practical significance of the work is the possibility of using the program of physical rehabilitation in osteopeniphyseosis using traditional methods and modern technical means, in training courses during the training of specialists in physical therapy, as well as recommendations for self-education at home.

Одним з розповсюджених ушкоджень опоно-рухової системи є переломи кісток гомілки, які складають більше третини від усіх переломів довгих кісток. При їх лікуванні широко використовуються консервативні (кісткове витягування і гіпсова іммобілізація) та оперативні методи з використанням апаратів різноманітних конструкцій для внутрішньокісткового, накісткового та позавогнищевого остеосинтезу. Особливу актуальність проблема лікувальної тактики при переломах кінцівок у дітей із поєднаною і множинною травмою. Зберігаються розбіжності не тільки при визначенні методу остеосинтезу, але й стосовно термінів проведення оперативного втручання. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/36530