Journal articles on the topic 'Глобальна економічна система'
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Глобальна економічна система.
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Глобальна економічна система.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Kul'chyts'kyj, Ya V., B. V. Kul'chyts'kyj, and M. V. Malinovs'ka. "Екологізація економічних систем як пріоритет їх трансформації у ХХІ столітті." Scientific Bulletin of UNFU 28, no. 4 (April 26, 2018): 15–19. http://dx.doi.org/10.15421/40280402.
Full textAbstract:
Розкрито інституційні засади екологізації сучасних економічних систем з позицій постіндустріальної парадигми та економічної компаративістики в умовах посилення глобалізації. Наведено зміст екологічної парадигми економічної теорії та обґрунтовано потреба виокремлення соціально-екологічних відносин у системі економічних відносин суспільства. Підкреслено важливість формування сучасної екологічної культури у процесі трансформації економічних систем, коли в її основі мають бути орієнтованість на екологічну доцільність і безпеку, відсутність протиставлення людини і природи. Запропоновано авторське трактування процесу екологізації сучасних економічних систем в умовах посилення глобалізації, переходу людства до суспільства знань та "зеленої економіки". Під екологізацією економічних систем пропонуємо розуміти посилення екологічної спрямованості економічних систем у процесі їх трансформації, що виявляється у становленні сучасної економічної та екологічної свідомості і культури, екологічної відповідальності, утвердженні сучасних екологічних цінностей, формуванні відповідної нормативно-правової, інституційної бази, спрямованої на суспільний контроль за системою зв'язків "людина – економіка – екологія", застосуванні санкцій і стимулів щодо впливу економічної системи на стан екологічної рівноваги в умовах обмеженості природних ресурсів та посилення екологічної кризи глобального, регіонального і локального характеру. Екологізація економічних систем є об'єктивним процесом їх трансформації, домінантою трансформації на зламі тисячоліть, що утверджує усвідомлення екологічних проблем як глобальних. Екологізацію економічних систем розглядають сьогодні як дуже важливий, навіть визначальний, критерій порівняльного аналізу національних систем чи наднаціональних системних утворень. Запропоноване поняття "екологізація економічних систем", на наше переконання, не тільки заповнює відповідну прогалину в економічній теорії, а й дає змогу повністю врахувати екологічний контекст дослідження і порівняння економічних систем на порозі третього тисячоліття.
2
Kul'chyts'kyj, Ya V., B. V. Kul'chyts'kyj, and S. M. Panchyshyn. "Екологізація економічних систем як визначальна домінанта парадигмальних змін в економічній теорії ХХІ століття." Scientific Bulletin of UNFU 28, no. 9 (October 25, 2018): 16–20. http://dx.doi.org/10.15421/40280902.
Full textAbstract:
На основі дослідження економічної та екологічної діяльності на початку третього тисячоліття в умовах значного посилення об'єктивних процесів екологізації сучасних економічних систем доведено необхідність переосмислення і перегляду багатьох вже застарілих методологічних положень економічної теорії, її поняттєвого апарату. Загострення проблеми взаємин людини і довкілля зумовило утвердження в економічній теорії екологічної парадигми, яка передбачає розгляд усіх економічних і соціальних процесів крізь призму збереження довкілля, умов існування і розвитку людської особистості. Наголошено, що сучасні підручники з економічної теорії недостатньо враховують екологічний імператив, бо необхідно досліджувати поведінку людей у процесі виробництва, розподілу і споживання матеріальних благ та послуг не просто в умовах обмежених ресурсів, а уже в нових умовах – умовах загострення екологічної кризи глобального, регіонального і локального характеру. Розкрито інституційні засади екологізації сучасних економічних систем з позицій постіндустріальної парадигми та економічної компаративістики в умовах посилення глобалізації. Виявлено зміст екологічної парадигми економічної теорії та обґрунтовано необхідність виокремлення соціально-екологічних відносин у системі економічних відносин суспільства. Наголошено на важливості формування сучасної екологічної культури у процесі трансформації економічних систем, коли в її основі мають бути орієнтованість на екологічну доцільність і безпеку, відсутність протиставлення людини і природи. Запропоновано авторське трактування процесу екологізації сучасних економічних систем в умовах посилення глобалізації, переходу людства до суспільства знань та "зеленої економіки". Під екологізацією економічних систем пропонуємо розуміти посилення екологічної спрямованості економічних систем у процесі їх трансформації, що виявляється у становленні сучасної економічної та екологічної свідомості і культури, екологічної відповідальності, утвердженні сучасних екологічних цінностей, формуванні відповідної нормативно-правової, інституційної бази, спрямованої на суспільний контроль за системою зв'язків "людина – економіка – екологія", застосуванні санкцій і стимулів щодо впливу економічної системи на стан екологічної рівноваги в умовах обмеженості природних ресурсів та загострення екологічної кризи глобального, регіонального і локального характеру. Екологізацію економічних систем є об'єктивним процесом їх трансформації, домінантою трансформації на зламі тисячоліть, що утверджує усвідомлення екологічних проблем як глобальних. Екологізація економічних систем розглядають сьогодні як дуже важливий, навіть визначальний, критерій порівняльного аналізу національних систем чи наднаціональних системних утворень. Запропоноване поняття "екологізація економічних систем", на наше переконання, не тільки заповнить відповідну прогалину в економічній теорії, а й дасть змогу повністю врахувати екологічний контекст дослідження і порівняння економічних систем на порозі третього тисячоліття, відобразить вплив практики на зміну застарілих теоретичних концепцій. Саме екологізація економічних систем і є сьогодні об'єктивною визначальною домінантою парадигмальних змін в економічній теорії ХХІ ст.
3
Kul'chyts'kyj, Ya V., B. V. Kul'chyts'kyj, and L. V. Ribun. "Екологічна парадигма економічної компаративістики ХХІ століття." Scientific Bulletin of UNFU 29, no. 4 (April 25, 2019): 7–10. http://dx.doi.org/10.15421/40290401.
Full textAbstract:
Актуальність проблеми взаємин людини і довкілля зумовило утвердження в економічній теорії екологічної парадигми, яка передбачає розгляд усіх економічних і соціальних процесів крізь призму збереження довкілля, умов існування і розвитку людської особистості. Наголошено, що сучасні підручники з економічної теорії недостатньо враховують екологічний імператив, оскільки необхідно досліджувати поведінку людей у процесі виробництва, розподілу і споживання матеріальних благ та послуг не просто в умовах обмежених ресурсів, а уже в нових умовах – посилення екологічної кризи глобального, регіонального і локального характеру. Розкрито інституційні засади екологізації сучасних економічних систем із позицій постіндустріальної парадигми та економічної компаративістики в умовах посилення глобалізації. Виявлено зміст екологічної парадигми економічної теорії та обґрунтовано потребу виокремлення соціально-екологічних відносин у системі економічних відносин суспільства. Проаналізовано концепцію сталого розвитку та особливості еколого-економічних інструментів у розвинутих країнах. Підкреслено важливість формування сучасної екологічної культури у процесі трансформації економічних систем, коли в її основі мають бути орієнтованість на екологічну доцільність і безпеку, відсутність протиставлення людини і природи. Запропоновано авторське трактування процесу екологізації сучасних економічних систем в умовах посилення глобалізації, переходу людства до суспільства знань та "зеленої економіки". Під екологізацією економічних систем пропонуємо розуміти посилення екологічної спрямованості економічних систем у процесі їх трансформації, що виявляється у становленні сучасної економічної та екологічної свідомості та культури, екологічної відповідальності, в утвердженні сучасних екологічних цінностей, формуванні відповідної нормативно-правової, інституційної бази, спрямованої на суспільний контроль за системою зв'язків "людина – економіка – екологія", застосуванні санкцій і стимулів щодо впливу економічної системи на стан екологічної рівноваги в умовах обмеженості природних ресурсів і посилення екологічної кризи глобального, регіонального і локального характеру. Екологізація економічних систем є об'єктивним процесом їх трансформації, домінантою трансформації на зламі тисячоліть, що утверджує усвідомлення екологічних проблем як глобальних. Екологізація економічних систем розглядається сьогодні як дуже важливий, навіть визначальний критерій порівняльного аналізу національних систем чи наднаціональних системних утворень. Обґрунтовано екологічну парадигму економічної компаративістики ХХІ ст.
4
Falko, E. A. "Аналіз діяльності глобальних розподільних систем на міжнародному ринку туристичних послуг." Bulletin of the Dnipropetrovsk University. Series: Management of Innovations, no. 6 (July 1, 2016): 15. http://dx.doi.org/10.15421/191602.
Full textAbstract:
Проблеми інформатизації суспільства та розвитку інформаційних технологій – окремий напрямок науково-теоретичних досліджень. У сучасних умовах формується нова модель функціонування багатьох видів послуг на основі інформаційних технологій і комп’ютерної техніки, що приводить до істотної зміни змісту їх продукту. Відбувається монополізація інформаційного простору через створення глобальних розподільних систем, які концентрують міжнародні грошові потоки від надання туристичних послуг і формують фінансову політику здійснення трансакцій у сфері туристичного бізнесу. Загальний підхід до вивчення зазначених процесів поки що не винайдено.Метою написання статті є аналіз інфраструктурного забезпечення розвитку інформаційних послуг у міжнародному туризмі на основі аналітичного огляду міжнародної статистики та виявлення загальних тенденцій у розподілі конкурентних переваг основних гравців ринку. Під час дослідження застосовано методи аналізу та синтезу, системного аналізу, порівняння, узагальнення.Проаналізовано основні тенденції розвитку глобальної туристичної інфраструктури з надання інформаційних послуг. Охарактеризовано системи бронювання, поширені в глобальному інформаційному просторі. Виявлено посилення конкурентної боротьби на міжнародному ринку туристичних послуг між найбільшими глобальними розподільними системами Amadeus, Sabre та Travelport. Доведено, що між глобальними гравцями ринку є розподіл сфер економічного впливу на мегарегіони туристичних послуг. Виявлено тенденцію формування глобально функціонуючого процесу надання туристичних послуг, основою якого є інтернаціоналізовані глобальні розподільні системи.Зроблено висновок, що глобалізація туристичного ринку створює передумови для посилення економічних взаємозв’язків між країнами, зростання зустрічних потоків туристів, товарів, послуг, капіталу та ноу-хау, що постійно збільшуються. Продемонстровано, що ключовою тенденцією є формування глобально функціонуючого процесу надання туристичних послуг, основою якого є інтернаціоналізовані глобальні розподільні системи, які є своєрідним локомотивом світової туристичної індустрії.Наукова новизна дослідження полягає у визначенні сучасних тенденцій на ринку глобальних розподільних систем та особливостей розподілу сфер впливу між його гравцями.Отримані результати можуть бути використані для розробки науково-теоретичних основ стратегічного керування туристичним бізнесом в умовах глобального інноваційного простору.Оскільки телекомунікаційні та інформаційні технології дозволяють потенційному споживачу туристичного продукту самостійно отримати інформацію з будь-якої відстані і в будь-якому режимі часу, подальші наукові дослідження доцільно спрямувати на визначення перспектив функціонування підприємств малого бізнесу на міжнародному ринку туристичних послуг.Ключові слова: глобальні розподільні системи; системи бронювання; глобалізація туристичного ринку; сегментація ринку; мегарегіони туристичного бізнесу.
5
Птащенко, О. В. "Становлення глобального економічного простору під впливом економіки знань." ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, no. 3 (267) (April 10, 2021): 30–34. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2021-267-3-30-34.
Full textAbstract:
У статті розглянуто основні особливості глобального екномічного простору сьогодення.
Визначено, що процес формування глобального економічного простору пройшов декілька етапів: становлення (XIX ст.); боротьба національних капіталів, підтримуваних державою за панування у глобальній системі міжнародних економічних відносин, що складалася (перша половина XX ст.); розкол світу на дві системи, які функціонували на основі різних принципів і перебували у стані антагоністичної єдності (період холодної війни); перехід до етапу глобалізації ринкової економіки, створення єдиних економічних просторів, панування транснаціональних компаній у світовій економіці (кінець XX – початок XXI ст.).
Розглянуто, що темпи сучасного науково-технічного розвитку та залежність від ефективного використання науки та техніки провідними країнами та економічне зростання світової економіки зумовили необхідність консолідації зусиль та ресурсів різних країн для досягнення національних та глобальних науково-технічних цілей. Наукове, технологічне та інноваційне співробітництво держав, переваги міжнародної спеціалізації та співпраця в галузі досліджень та розробок є важливими для подальшого розвитку цивілізації. Сьогодні динаміка інтернаціоналізації та глобалізації, що є основою для ефективного розвитку всіх сфер суспільства, відображена в науково-технічній сфері.
Таким чином, визначено у роботі основні фактори впливу на глобальний економічний простір з урахування специфіки становлення економіки знань сьогодні.
6
Synyakevych, I. "Земна цивілізація у XXI столітті: проблеми світового і національного розвитку." Наукові праці Лісівничої академії наук України, no. 13 (January 14, 2018): 19–23. http://dx.doi.org/10.15421/411501.
Full textAbstract:
Розглянуто актуальні екологічні, економічні, політичні та соціальні проблеми розвитку, з якими зіткнулася земна цивілізація в ХХІ ст. Найбільш загрозливими серед них є глобальне потепління клімату, спричинене парниковими газами, забруднення довкілля відходами виробництва та споживання, вичерпання енергетичних ресурсів (нафти, газу, вугілля та інших), послаблення стійкості екологічних систем і динамічне згасання біорізноманіття. Земна спільнота постала перед такими глобальними екологічними викликами антропогенного походження, яких у минулому не було. Свою деструктивну роль при цьому зіграли і деякі науковці, які замовчували і загладжували нагальність сучасних екологічних проблем. Не менш шкідливим виявилося галасливе пропагування глобалістських неконструктивних ідей щодо подолання глобальної екологічної кризи, які в багатьох випадках були надто відірвані від запитів реального політичного та економічного життя.
Засоби масової інформації і сучасна економічна наука продовжують зомбувати споживацьку ментальність населення. Сучасні економічні системи не стимулюють ефективне споживання товарів. Високотехнологічні товари часто невиправдано швидко стають відходами споживання, оскільки характеризуються коротким життєвим циклом. Світова економіка залишається високомілітаристською.
У ХХІ ст. Україна буде стикатися з тими ж проблемами, що будуть притаманними для земної цивілізації загалом. Основна проблема полягає в тому, щоб вийти зі складної політичної, екологічної, економічної і соціальної ситуації з мінімальними втратами.
7
Gacim , S., I. Yu Gryshova, and O. V. Zhuravlov . "Публічна політика інституційних трансформацій в умовах глобальної пандемії." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 1 (February 24, 2021): 75–91. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2021.01.08.
Full textAbstract:
Глобальний світ опинився у складній ситуації структурних зрушень інституційного середовища не тільки на формальному, але й на неформальному рівні під впливом пандемії коронавірусної інфекції. Оцінка процесів формування публічної політики інституційних трансформацій та її вплив в умовах пандемії COVID-19 на економічну систему є динамічним явищем і потребує глибинного міждисциплінарного підходу. Запропоновані теоретичні моделі, які включають різноманітні інституційні чинники. Оцінка моделей дозволила зробити висновок про переважну статистичну значущість інституційних факторів на ефективність економічних трансформацій.Метою статті є визначення основних напрямів публічної політики трансформації економічних систем через призму дослідження «правил гри» (інститутів) і цінностей в умовах пандемії. Наукова новизна полягає в оцінці інституційних трансформацій економіки в умовах глобальної пандемії через призму дослідження інститутів та цінностей, що створює наукове підґрунтя для модернізації управлінських та статистичних концепцій і має на меті запобігти створенню екстрактивного інституційного середовища. Висновки. Для коректного статистичного моделювання варто розглядати економічні процеси через призму нової інституційної теорії, яка дозволяє виявити траєкторії економічного розвитку з урахуванням географічних особливостей, історії, культури і місця політичних еліт. Саме інституційний підхід у статистичному моделюванні дає більш фундаментальне усвідомлення складних процесів переходу від екстрактивних інститутів до інклюзивних. За оцінкою моделі коінтеграції панельних даних нами виявлено тісний довгостроковий зв’язок між такими чинниками, як економічне зростання, витрати на освіту, ефективність урядування, верховенство права та збільшення частки послуг у структурі ВВП. Такі результати підтверджують значущість інституційного середовища для траєкторії економічного розвитку.
8
Hrechanyk, N. Yu. "МІЖНАРОДНИЙ МАРКЕТИНГ ЯК ВІДОБРАЖЕННЯ СУЧАСНИХ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ." Actual problems of regional economy development 2, no. 14 (July 27, 2018): 128–35. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.14.128-135.
Full textAbstract:
Сучасне світовий економічний простір являє глобальну систему економічних взаємозв'язків і взаємозалежностей, який охоплює всі локальні та національні економічні системи, що пов'язані один з одним міжнародним поділом праці і різними формами інтеграції на рівні ресурсів, продуктивних сил та політично – правових відносин.Глобалізація зумовлює участь як окремих компанії так і суспільства вцілому до глобальної конкуренції: ринки, організації, мови, культури більше не мають чітких територіальних кордонів, межам, бар'єрів. Глобалізація робить доступним всі світові ресурси: природні, технологічні, інформаційні, інтелектуальні. Це значно прискорює розвиток і збільшує можливості для компаній будь-якого ринку та рівня організації .Міжнародний маркетинг – це комплекс заходів фірми по здійсненню зовнішньоекономічної діяльності за межами своєї країни з метою досягнення нових комерційних цілей.Міжнародний маркетинг виступає як відповідна реакція бізнесового світу на такі процеси як: розширення партнерських взаємин на світовому ринку, зростання виробничих можливостей, швидке оновлення товарного асортименту, часті зміни характеру і структури ринкового попиту, його кон'юнктурні коливання, спільні та відмінні риси окремих культур інформаційне забезпечення тощо.
9
Хороновський, Олег Ігорович. "ЗОВНІШНІ ТА ВНУТРІШНІ ЧИННИКИ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА ФОРМУВАННЯ ЗАГРОЗ ЕКОНОМІЧНІЙ БЕЗПЕЦІ ДЕРЖАВИ ВІД ДІЯЛЬНОСТІ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ ОРГАНІЗОВАНИХ ЗЛОЧИННИХ УГРУПУВАНЬ." New Ukrainian Law, no. 1 (March 31, 2022): 172–77. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2022.1.26.
Full textAbstract:
У статті досліджено питання впливу різних чинників на формування загроз економічній безпеці держави від діяльності транснаціональних організованих злочинних угрупувань. Констатовано, що у сучасних умовах основним чинником формування зазначених загроз є глобалізація, про що свідчить: діяльність транснаціональних компаній; взаємозалежність країн від енергоресурсів, сировини, технологій тощо; світова інформаційна система (Інтернет, супутниковий зв’язок, соціальні мережі та ін.); взаємозв’язок найбільших фінансових систем, інтернаціоналізація й інтенсифікація сучасних транспортних засобів і мереж; інтенсивна міграція; використання англійської мови як засобу міжнародного спілкування; формування «загальнолюдських цінностей» та ін. Виділено основні чинники, які впливають на формування загроз економічній безпеці держави від діяльності транснаціональних організованих злочинних угрупувань, зокрема внутрішні: військові дії на сході України; нестабільна політична ситуація; корупційна вразливість державного апарату, в тому числі судової гілки влади; низька ефективність правоохоронної системи; недосконалість чинного законодавства; повільні темпи впровадження реформ; функціонування олігархічних груп впливу; низький рівень забезпечення економічної конкуренції; монопольно орієнтована економіка та ін., та зовнішні: формування глобальної фінансової системи; висока швидкість переміщення капіталу, яка забезпечує міжнародний обіг злочинних доходів; створення єдиної глобальної інформаційної мережі «Інтернет», що призводить до збільшення кількості комп’ютерних злочинів, у тому числі в економічній сфері; інтеграція транспортно-логічної системи, мобільність пересування матеріальних і людських ресурсів; створення офшорних ринків, не оподаткованих податком, що сприяє вивезенню та легалізації кримінального капіталу; різні системи криміналізації злочинних дій і ступені відповідальності за їх вчинення тощо. Зроблено висновок, що виділені чинники не є вичерпними, мають дискусійний характер, залежать від багатьох суб’єктивних та об’єктивних факторів, можуть змінюватись з огляду на динаміку розвитку суспільних відносин.
10
Туролєв Г.О. "ГЛОБАЛІЗАЦІЙНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ОФШОРНОГО БАНКІНГУ." Економічний форум 1, no. 4 (October 13, 2020): 153–60. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-4-20.
Full textAbstract:
Глобальні умови функціонування світової банківської системи закладають якісно нові умови акумулювання і перерозподілу фінансового капіталу за різними регіонами і секторами світової економіки, а також трансформації сукупних заощаджень економічних агентів різних країн у глобальний інвестиційний капітал. Особливе місце у світовій банківській архітектурі посідає офшорне банківництво, яке в останні десятиліття перетворилось на усталений й невід’ємний компонент глобального фінансового ринку. Охоплюючи операції банківських установ, що локалізовані в офшорних юрисдикціях, офшорний банкінг забезпечує підприємницьким структурам значне послаблення податкового навантаження, високу конфіденційність комерційних угод та надійне збереження капіталу. У той самий час поглиблення міжнародної спеціалізації і виробничого кооперування, фрагментація глобальних потоків товарів і капітальних ресурсів забезпечують економічним суб’єктам широкі можливості щодо застосування послуг офшорного банківського бізнесу у цілях використання особливих систем корпоративного законодавства.
У статті розкрито масштаби і структурну динаміку офшорного банківництва в останні десятиліття. Комплексно охарактеризовано сучасні тенденції розвитку офшорних банків з акцентуванням дослідницького інтересу на процесах системної технологізації і динамічному поширенні фінтеху і штучного інтелекту, проникнення у даний сектор технологій електронної комерції, його переведення на технології блокчейну, посилення клієнт-орієнтованості і персоніфікованості офшорних банківських операцій, глибокої конвергенції діяльності офшорних банків й міжнародних інвестиційних компаній, активізації злиттів трастових офшорних компаній та ін. Доведено, що дані тенденції відбивають глобальний характер діяльності офшорних банків, високий рівень інноваційності їх сервісів, неухильну диверсифікацію банківських послуг та підвищення рівня стійкості банківської системи до дії чинників світової економічної нерівноваги. Особливу увагу приділено питанню щодо реалізації блокчейн-стартапів та організації бірж з торгівлі цифровими валютами, що справляють вагомий вплив на механізми функціонування офшорного банківництва. Обґрунтовано, що клієнтам офшорних банків надається на сьогодні широкий спектр послуг, що виходить далеко за рамки власне банківського обслуговування, й охоплює також консалтингові сервіси з питань податкового законодавства, оптимізації податкових витрат, заснування офшорного бізнесу тощо.
11
Дзямулич М.І., Фадєєва І. Г., and Шматковська Т.О. "ПРОМИСЛОВИЙ ІНТЕРНЕТ РЕЧЕЙ ТА ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ У БІЗНЕС-ПРОЦЕСАХ." Економічний форум 1, no. 3 (September 25, 2021): 54–59. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-3-7.
Full textAbstract:
Широке розповсюдження нових технологій та інноваційних рішень в економічній діяльності, що відбувається останніми роками, а також посилена інтеграція досягнень технічного прогресу з мережевими технологіями, визначають нові тенденції в глобальній економічній системі, які мають наслідком формування нових принципів економічних відносин, котрі реалізуються в цифровій економіці. Трансформації, котрі відбуваються як на макро- так і на мікрорівні, стосуються не лише технологічних проривів глобальних інтернет-гігантів типу Google чи Amazon, але й знаходять своє місце і в бізнес-процесах середніх та малих підприємств по всьому світу. Іншим наслідком діджиталізації економічних відносин стає зростання ролі споживача, котрий одержує можливості безпосередньої взаємодії з виробниками товарів і послуг, впливаючи при цьому на миттєву модифікацію товару, який він хоче придбати в режим онлайн. Однак, реалізація таких можливостей цифрової економіки потребує також глобального приєднання споживачів до технічних її елементів, котрі забезпечують їм таку взаємодію.
В статті розглянуто сучасну специфіку застосування Промислового інтернету речей в бізнес-процесах суб’єктів господарювання різноманітних сфер діяльності. Визначено, що якщо на початку використання IIoT було характерне лише для сервісних компаній, які займалися наданням різноманітних послуг своїм споживачам і трансформували цей процес, цілком перемістивши його в Інтернет мережу, то на даний час відбувається широке поширення IIoT й безпосередньо у виробничих процесах. При цьому існують об’єктивні труднощі з інтеграцією автоматизованих систем управління виробництвом та сучасних систем мережевої взаємодії, оскільки це може потребувати реорганізації виробничого процесу. Досліджено, що забезпечення ефективності бізнес-процесів із застосуванням Промислового інтернету речей можливе лише за умови використання ефективних каналів та методів зв’язку, які забезпечують взаємодію пристроїв, на основі яких функціонує бізнес-процес. Таким чином, інноваційні рішення, що, які впроваджуються разом з Промисловим інтернетом речей, сприяють динамічному розвитку підприємств, які запроваджують дані системи у свою діяльність і включаються до глобальної мережі цифрової економіки.
12
Synyakevych, I. "«Зелена» економіка на шляху творення постринкової економічної системи." Наукові праці Лісівничої академії наук України, no. 14 (January 14, 2018): 278–82. http://dx.doi.org/10.15421/411638.
Full textAbstract:
Розглянуто суть «зеленої економіки» та її значення для подолання глобальних екологічних загроз, що зумовлені деструктивною антропогенною діяльністю і призвели до порушення планетарних меж. «Зелену» економіку розглядають як інструмент на шляху творення постринкової економічної системи. Основні вимоги до «зеленої» економіки такі: збаланcування викидів антропогенних і природних парникових газів з можливостями їх поглинання екологічними системами з метою стабілізації клімату на Землі; розвиток «зеленої» економіки повинен передбачати підвищення глобальної біологічної продуктивності та вуглецепоглинальної спроможності лісових та інших екосистем Землі; використання лише природовідновлюваних екологічно доступних природних ресурсів; збереження біологічного та генетичного різноманіття; екологізація суспільного розвитку, яка повинна охопити економічну, екологічну, соціальну і духовну сфери земної цивілізації; усунення екологічних загроз на глобальному, національному, регіональному та локальному рівнях; оптимізація економічної діяльності за екологічними критеріями; використання безвідходних технологій виробництва і споживання; поглинання ключових ідей «синьої» економіки.
13
Chernov, Borуs. "Методологічна основа економічної географії." HUMANITARIUM 45, no. 2 (July 3, 2020): 153–62. http://dx.doi.org/10.31470/2308-5126-2019-45-2-153-162.
Full textAbstract:
Сьогодні глобальні економічні зміни вимагають вирішувати багато питань, пов’язаних не тільки з удосконаленням новітніх технологій в промисловості, сільському господарстві, але й в соціальній сфері розв’язанні проблем внутрішніх і зовнішніх міграцій населення. Ці питання до 60-х рр. ХХ ст. входили складовою частиною до економічної географії. Економічна географія у цей період досягла значних успіхів, була визнана не тільки у нашій країні, а й за рубежем. Свідченням цього тріумфу були міжнародні наукові конференції та численні публікації. Після тривалої дискусії економічна географія як окрема самостійна наука перестала існувати. Тому постала проблема з’ясування сучасного статусу економічної географії в системі географічних наук, оскільки ця наука, на думку окремих географів, втратила самостійність і стала певним придатком суспільної географії. Насправді вона є самодостатньою наукою. Для доведення цього твердження намічені шляхи подальших досліджень.
14
Hobela, V. V., V. S. Dudiuk, and V. M. Hobela. "Забезпечення еколого-економічної безпеки у посткризовий період." Scientific Bulletin of UNFU 31, no. 5 (November 25, 2021): 79–83. http://dx.doi.org/10.36930/40310512.
Full textAbstract:
Збалансування екологічної та економічної систем є екстреною потребою сьогодення, яка виникла внаслідок активного економічного розвитку та нехтування екологічними обмеженнями. Результатом такої непродуманої активності стало вичерпання природних ресурсів, збільшення рівня забруднення довкілля та посилення глобальних екологічних проблем. Здійснений у цьому дослідженні теоретичний аналіз дає підстави стверджувати, що екологізація як безпекова діяльність, на сьогодні набула дуже вагомого значення в межах еколого-економічних систем, особливо у посткризовий період, коли всі країни намагатимуться якнайшвидше відновити економіку після завершення пандемії коронавірусу СOVID-19. Проаналізовано можливі сценарії розвитку економіки після завершення пандемії та їх вплив на довкілля. Ідентифіковано найоптимальніший шлях, що полягає в економічному відновленні, яке супроводжуватиметься інтенсивними процесами екологізації економіки. Обґрунтовано, що такий шлях дасть змогу отримати найбільший еколого-економічний ефект та сприятиме подоланню глобальних екологічних проблем. Запропоновано вдосконалити систему управління екологізацією шляхом використання найефективніших інструментів екологізації та адаптувати її до посткризових реалій. Для цього розроблено методику та алгоритм оцінки ефективності інструментів екологізації з використанням методу експертного опитування та методики Кендалла для оцінки узгодженості думок експертів. Встановлено ефективність інструментів екологізації та виокремлено найефективніші з них. Ґрунтуючись на результатах дослідження, розроблено основні заходи з удосконалення системи управління екологізацією економіки у посткризовий період шляхом інтенсифікації використання найефективніших інструментів. Оскільки у дослідженні з'ясовано, що екологічні податки є найефективнішим інструментом екологізації, оцінено їхню частку у структурі податкових платежів України та інших розвинених країн. На підставі цього підтверджено гіпотезу щодо необґрунтовано низьких ставок екологічних податків в Україні. Запропоновано низку управлінських заходів з екологізації економіки у посткризовий період.
15
Дергачова, В. В., and І. М. Манаєнко. "РИЗИКОЛОГІЯ: УПРАВЛІННЯ, ПРОЄКТИ, ТРЕНДИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ." Підприємництво та інновації, no. 11-1 (May 29, 2020): 24–31. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/11.4.
Full textAbstract:
Дослідження присвячене розгляду теоретичних засад управління ризиками, з одного боку, а з іншого – аналізу країн – глобальних лідерів світової економіки з урахуванням ризиків їх функціонування. Визначено, що в ризикології особливе місце посідає управління проєктним ризиками. Обґрунтовано, що географічна локація є визначальним чинником у системі управління ризиками. Представлено аналіз глобальних ризиків світової економіки, які є не керованими, але здійснюють суттєвий вплив на суб’єктів бізнесу. Наведено перелік ризиків, притаманних країнам, які посідають лідируючи позиції за певними показниками. Такими показниками визначено обсяг ВВП за ПКС, ВВП на душу населення. А також визначено країн-лідерів за рейтингом економічної свободи, обсягом витрат на НДДКР тощо. Визначено, що країни функціонують в умовах таких ризиків (притаманних окремим країнам, а не всім лідерам), як ресурсна чи фінансова залежність, демографічне навантаження, недиверсифікованість економіки, залежність від імпортної робочої сили тощо. А до глобальних ризиків віднесено такі: цінові економічні бульбашки, незаконна торгівля, некерована інфляція, зміни цін на енергоресурси. Обґрунтовано, що зазначені глобальні ризики мають бути враховані у системі управління проєктними ризиками відповідних суб’єктів бізнесу.
16
Баула О.В. "ЕВОЛЮЦІЯ ЕКОНОМІЧНОГО ЗМІСТУ ІННОВАЦІЙ ТА ЙОГО СПЕЦИФІКА НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН." Економічний форум 1, no. 4 (October 13, 2020): 3–13. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-4-1.
Full textAbstract:
Новітня доба глобальних соціально-економічних трансформацій перетворила мобільність у фактично єдину стійку характеристику розвитку бізнес-діяльності. Сучасні прояви мобільності сучасного господарського процесу передбачають швидку реакцію на мінливість умов кон’юнктури національного та світового ринків, розбудову формального та неформального інституціонального середовища, асиметрію інформації, розвиток глобальної господарської системи і т.п. Динамічність сучасних умов розвитку зумовлює необхідність формування та розбудови інноваційно-інвестиційної моделі розвитку, як найуспішнішої і найперспективнішої.
Інноваційний процес передбачає декілька суттєвих етапів від виявлення інноваційного попиту до поширення освоєної інновації і її комерціалізації.
Економічний зміст інноваційних процесів цікавив науковців практично з виникнення економічної теорії, але як предмет спеціального наукового осмислення інновації стали у ХХ ст.
У статті досліджено особливості еволюції поглядів вітчизняних та зарубіжних вчених щодо трактування поняття «інновації» та розвитку інноваційної парадигми. Вчені різних періодів надавали різного змісту інноваціям: по-перше, розглядали як результат НТП, інноваційної діяльності та практичного / технічного використання новацій; по-друге: як цільові зміни у функціонуванні підприємства та якісні зміни усіх елементів суспільного виробництва; по-третє: як систему або комплекс заходів щодо впровадження нової техніки, технології і т.п.; по-четверте: як процес створення та практичного використання новацій та відтворення економічного елемента через нову ідею, винахід чи процес; по-п’яте: як комерційне рішення чи продукт інноваційної діяльності.
У статті обґрунтовано прямий вплив розвитку інноваційних процесів на рівень конкурентоспроможності, а також запропоновано комплексне трактування дефініції «інновації» зважаючи на особливості сучасних соціально-економічних трансформацій: акцентована увага на необхідності постійних інвестицій та оптимальної інноваційно-управлінської інфраструктури на мікро-, макро-, мезо- та мегарівнях.
17
Synyakevych, I., A. Golovko, V. Kovalyshyn, and A. Polovsky. "Екологізація сучасного суспільного життя в контексті подолання екологічних загроз і зміцнення екологічної безпеки." Наукові праці Лісівничої академії наук України, no. 13 (November 2, 2015): 180–86. http://dx.doi.org/10.15421/411526.
Full textAbstract:
Екологізацію суспільного розвитку земної цивілізації розглянуто як інструмент розбудови «зеленої» економіки в контексті подолання глобальних, національних, регіональних і локальних екологічних загроз і зміцнення екологічної безпеки. Досліджено основні проблеми екологізації суспільного життя у політичній, економічній, екологічній, соціальній та духовній площинах. Детально проаналізовано значення і вживання терміна «екологізація» у вітчизняних та зарубіжних наукових працях. «Екологізація» використовується для позначення: будь-яких видів людської діяльності; економічних інструментів, що використовуються в екологічній і лісовій політиці; природокористування; економічних систем; суспільного розвитку. Екологізацію суспільного розвитку трактують як категорію екологічної економіки та інструмент еволюційного переходу до «зеленої» економіки. Екологізація економічної діяльності в Україні полягає в послідовній, комплексній трансформації економічних інструментів в інструменти екологічної політики. Обґрунтовано ключові напрямки екологізації економічної, екологічної, соціальної та духовної сфер природокористування і запровадження «зеленої» економіки в Україні.
18
Buryk , M. "УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ТРАНСПОРТНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ В УМОВАХ РЕАЛІЗАЦІЇ ГЛОБАЛЬНИХ ЦІЛЕЙ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ДО 2030 р." Theory and Practice of Public Administration 4, no. 71 (December 17, 2020): 55–62. http://dx.doi.org/10.34213/tp.20.04.07.
Full textAbstract:
Досліджено управління розвитком транспортної інфраструктури в умовах реалізації Глобальних цілей сталого розвитку до 2030 р. в сучасній транспортній галузі як одному з найважливіших елементів в економічній системі України. Розкрито сутність поняття “сталий розвиток” як складної багаторівневої і багатокомпонентної системи заходів, спроможної забезпечити ефективне функціонування й розвиток країни. Проаналізовано проблеми, що впливають на розвиток транспортної інфраструктури. Описано пріоритетні Глобальні цілі сталого розвитку до 2030 р., що безпосередньо стосуються транспортної інфраструктури. Обґрунтовано необхідність розвитку транспортної інфраструктури України з метою виконання Стратегії сталого розвитку, задля підвищення якості транспортних послуг та транспортної інфраструктури в ХХІ ст.
19
Минич, Юлія, and Юлія Суржик. "ВПРОВАДЖЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ НА ПІДПРИЄМСТВАХ." Молодий вчений, no. 9 (97) (September 30, 2021): 57–60. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-9-97-13.
Full textAbstract:
Розглянуто поняття екологічного менеджменту, який є невід’ємною складовою сталого розвитку підприємства і фактору забезпечення конкурентних переваг українських підприємств на зовнішніх ринках, а також його роль в економічній діяльності підприємства та механізм взаємодії підсистем екологічного менеджменту на підприємстві. Звернули увагу на сутність еколого-економічної системи, визначено взаємодію навколишнього середовища і підприємства, виявлено особливості екологічного менеджменту та його місце в інтегрованій системі управління сучасним підприємством, розглянуто взаємодію держави і бізнесу в практиці прийняття екологічних рішень. Визначено принципи екологічного менеджменту та управління ресурсами на промислових підприємствах. Розкрита суть понять екологічного управління та екологічного менеджменту. Зазначено економічні інструменти, що використовуються у екологічному менеджменті європейських країн. У статті розглянуто вирішення глобальних і локальних екологічних проблем людства за допомогою екологічного управління. Розглянуто мету впровадження екологічного менеджменту, що мінімізує негативні наслідки бізнес-діяльності на навколишнє середовище. Розкрито досягнення високого рівня екологічної безпеки процесів виробництва і споживання продукції, що випускається підприємством, продукції і послуг, що надаються. Визначено необхідність впровадження системи екологічного менеджменту на підприємстві. Розглянуто суть екологічної стратегії як основу для постановки конкретних екологічних цілей і завдань, розробки програм природоохоронних заходів. Вказано алгоритм створення системи екологічного менеджменту. Названі взаємопов'язані фактори, що визначають розвиток екологічного менеджменту.
20
ДАНІЧ, В. М., and М. С. ТАТАР. "ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТІЙКОЇ ВЗАЄМОДІЇ УЧАСНИКІВ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНИХ ВИКЛИКІВ." REVIEW OF TRANSPORT ECONOMICS AND MANAGEMENT, no. 5 (21) (November 19, 2021): 163–89. http://dx.doi.org/10.15802/rtem2021/243657.
Full textAbstract:
В умовах глобальних викликів особливо актуалізується проблематика дослідження взаємодії в інноваційних процесах, оскільки саме інновації відіграють важливу роль в боротьбі з різними видами викликів сучасності. В свою чергу глобальні виклики та криза є поштовхом до інноваційних змін та зрушень, інновації є протилежністю кризи, оскільки саме інноваційний прорив сприяє виходу з кризового стану. Метою статті є аналіз взаємодії учасників інноваційного процесу, визначення їх дій на різних стадіях інноваційного процесу, бар’єрів до формування стабільних соціально-економічних зв’язків та показників, що визначають ефективність такої взаємодії. Для досягання мети використано такі методи: абстрактно-логічний, системно-синергетичний, статистичний, порівняльний, горизонтальний, вертикальний, табличний та графічний методи відображення інформації. Результати. У статті визначено види взаємодії, проаналізовано поняття інноваційної дифузії та дій різних суб’єктів для її здійснення, проаналізовано соціально-економічну взаємодію учасників інноваційного процесу, визначено їх дії на різних стадіях інноваційного процесу, бар’єри до формування стабільних соціально-економічних зв’язків та показників, що визначають ефективність такої взаємодії. Проаналізовано кібернетичну, матричну й структурну моделі інноваційного процесу. Встановлено, що на швидкість поширення інновацій мають великий вплив інноваційна політика держави, існування адекватної інформаційної бази, механізмів функціонування науки та її взаємодії з виробництвом, форми прийняття законодавчих рішень з питань нововведень, способів передавання інформації, механізмів. Практична значимість дослідження полягає в можливості налагодження ефективної взаємодії між учасниками інноваційного процесу шляхом дослідження середовищ, де здійснюється дифузія інновацій (відповідних сайтів, соціальних мереж, НДЧ та методичних відділів вищих навчальних закладів, науково-дослідних інститутів тощо), аналізу бар’єрів до формування стабільних взаємозв’язків між учасниками інноваційних проектів та існуючих моделей інноваційного процесу. У межах подальших досліджень планується удосконалити систему показників, що визначають ефективність взаємодії під час інноваційних процесів, визначити найбільш ключові з них, побудувати структурну модель забезпечення стабільної соціально-економічної взаємодії у інноваційній дифузній мережі.
21
Миронова, М. І. "НАУКОВА ДИПЛОМАТІЯ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА СИСТЕМУ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН." Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, no. 66 (April 15, 2022): 72–77. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2022-66-10.
Full textAbstract:
У сучасному, глобально взаємопов’язаному світі дипломатія характеризується істотними змінами. Традиційний підхід до дипломатії, який спостерігається виключно між урядами, більше не є достатнім для вирішення транснаціональних проблем – від зміни клімату до пандемій та воєн, із якими стикаються сучасні держави. Інтерес до наукової дипломатії як механізму реагування на ці транснаціональні проблеми розвинувся упродовж останнього десятиліття. Наукова дипломатія виходить на перший план як новітній вимір міждержавних відносин. Оскільки виклики світу все більше виходять за прийнятні межі, дослідники та новатори створили міжнародні наукові коаліції для вирішення проблеми глобальних патологій. Таким чином, поряд із традиційними способами іноземної дипломатії для держав відкрилися нові канали впливу та можливості. Розуміння того, як ці канали впливають на глобальні соціально-економічні результати, має вирішальне значення для вчених, які цікавляться все ще неоднозначною структурою та процесами глобального управління. Простежується зростаюча низка неформальних міжнародних асоціацій поряд із трансурядовими політичними мережами та глобальними державно-політичними партнерствами, які займаються вузькоспеціалізованими та технічними питаннями міжнародної політики і тим, як вони залучаються до наукової дипломатії. Паралельно з традиційною дипломатичною практикою все більше визнається здатність науки створювати коаліцію підтримки, закладати основи для вирішення конфліктів або будувати довіру між націями. Наука у своїй справжній формі надає інформацію, яка ґрунтується на доказах, не випливає з особистої думки чи підозри та не залежить від авторитету. Концепція наукової дипломатії розвинулася, щоб охопити взаємодії на різних рівнях від державних до тих, що включають міжнародних та недержавних суб’єктів. Наукова дипломатія – це використання міжнародного наукового співробітництва для сприяння комунікації та співпраці між народами різних націй та сприяння більшому глобальному миру, процвітанню та стабільності. У статті визначено роль наукової дипломатії для розвитку національної та загальносвітової науки, її сприяння у зниженні рівня напруженості у міжнародному політичному просторі, стабілізації економічних зв’язків країн світу.
22
Gryshova, I. Yu, K. S. Nesterova , and M. Yu Shcherbata. "Development of «green» financial system in Ukraine." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 5 (October 2, 2021): 127–36. http://dx.doi.org/10.32886/10.32886/instzak.2021.05.14.
Full textAbstract:
Стаття присвячена проблемі розвитку «зеленої» фінансової системи в Україні відповідно до вимог європейського «зеленого» курсу та загальносвітових тенденцій економічного зростання. Обґрунтовано, що «зелена» економіка є інноваційним напрямком розвитку більшості країн світу внаслідок загострення глобальних проблем. Україна, проголосивши курс на євроінтеграцію, взяла на себе обов’язок з розвитку «зеленої» економіки, яка активно стимулюється та підтримується державами-членами ЄС. Доведено, що для ефективного розвитку біоекономіки має бути розроблена комплексна «зелена» фінансова система, під якою розуміється така форма організації фінансово-кредитних відносин між стейкхолдерами, яка сприяє перерозподілу та мобілізації капіталу до «зелених» секторів національної економіки. Саме така система забезпечить довгострокове економічне зростання, конкурентоспроможність національної економіки та реалізацію інтересів стейкхолдерів. Розглянуто структуру «зеленої» фінансової системи в Україні та стан розвитку її окремих елементів, які потребують удосконалення шляхом підвищення рівня ефективності їх державного регулювання.
Метою статті є обґрунтування розвитку «зеленої» фінансової системи в Україні в контексті її євроінтеграційного вибору.
Наукова новизна полягає у наданні рекомендацій щодо державного управління розвитком «зеленої» фінансової системи в Україні з урахуванням прогресивного світового досвіду.
Висновки. Необхідність відновлення економік у період кризи Covid-19 та водночас загострення кліматичних змін вимагають від країн розробки та реалізації інноваційної парадигми економічного розвитку, заснованому на забезпеченні «зеленого» курсу, сталого розвитку, соціальної відповідальності бізнесу та необхідності забезпечення інтересів стейкхолдерів. Аналіз продемонстрував, що для ефективного розвитку «зеленої» економіки в Україні потрібна масштабна трансформація різних галузей, сфер національної економіки, передусім фінансової системи, яка забезпечує економічну безпеку, суспільний добробут та стабільність, що обумовлює необхідність здійснення у ній докорінних змін з метою переорієнтації на принципи «зеленої» економіки. У статті надано визначення «зеленої» фінансової системи та її структури. Приділено значну увагу необхідності ефективної державної політики щодо розвитку «зеленої» фінансової системи шляхом розробки її стратегічного бачення, реалізації комплексу стимулюючих та регуляторних заходів.
23
Atamanenko, I. B. "Функціонування бізнес-організацій в умовах сучасного ринку: джерела основних ризиків." Grani 18, no. 10 (September 24, 2015): 109–17. http://dx.doi.org/10.15421/1715204.
Full textAbstract:
У статті розглядаються основні джерела економічних, соціальних та культурних ризиків функціонування бізнес-організацій у сучасних соціально-економічних умовах. Поняття ризику розглянуто крізь призму соціологічного підходу. Бізнес-організація розглядається з точки зору її системних зв’язків із соціально-економічною системою окремого суспільства та глобальною економікою в цілому. Зроблено акцент на співвідношенні культури суспільства та окремої корпоративної культури, як джерелі потенційних ризиків. Ідентифіковані основні джерела соціально-економічних та культурних ризиків, а також рівні, основні сфери їх прояву у зовнішньому та внутрішньому організаційному середовищі. Запропонована класифікація ризиків, пов’язаних як із внутрішнім, так і з зовнішнім організаційним середовищем, природою їх виникнення та особливостями проявів у сучасному ринковому господарстві. Таким чином, здійснена спроба подолання економічного редукціонізму при класифікації основних ризиків, що виникають перед бізнес-організаціями в умовах нестабільних ринкових систем. Доведено, що сучасні культурні та економічні умови вимагають від управлінців особливого типу стратегічного мислення, яке б забезпечувало не лише здатність організацій до подолання економічних загроз, але й здатність вибудовувати ефективну соціальну та культурну політику. Таким чином, обґрунтована роль інноваційної бізнес-стратегії в умовах перманентної економічної та соціально-культурної кризи, як основного стратегічного напряму бізнес-діяльності у соціально-економічних умовах перехідного суспільства. При цьому іноваційність організацій полягає не лише у ринкових новаціях, але й у застосуванні новітніх методів управління персоналом та взаємодії із зовнішнім соціокультурним середовищем. Усе це ставить перед системою менеджменту та соціологією бізнес-організацій вимоги постійного вивчення змін як у зовнішньому, так і у внутрішньому організаційному середовищі, а також реалізації ефективних управлінських рішень.
24
Бучнєв, М. М., Н. О. Держак, and Р. В. Овчаренко. "Актуальні питання стратегічного управління пріоритетними напрямами розвитку регіону." ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, no. 6(262) (December 23, 2020): 20–25. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2020-262-6-20-25.
Full textAbstract:
Розглянуто соціально-економічні проблеми розвитку регіону в умовах трансформаційних процесів, проблеми соціальної стабільності та розвитку населення, збереження навколишнього середовища. Визначені стратегічні напрями пріоритетного розвитку Луганської та Донецької області з урахуванням розроблених стратегій розвитку до 2027 року.
Глобальною метою соціально-економічного розвитку регіону є забезпечення повного матеріального добробуту та всебічного особистого розвитку населення регіону, що визначає стратегічні цілі та критерії за виділеними системами управління регіону.
Мета розробки стратегії розвитку регіону полягає в пошуку джерел ефективності та підвищення соціально-економічного розвитку регіону на основі зростання матеріального добробуту та всебічного особистого розвитку громадян.
Прогноз соціально-економічного розвитку регіону є складною науковою проблемою, яка до цього часу не доведена до оптимізації прийняття рішень на основі макроекономічних математичних моделей. Мета прогнозу полягає в науковому обґрунтуванні планів соціального та економічного розвитку регіону на основі поставлених глобальних цілей щодо соціальних нормативів якості життя населення та вибору раціональних варіантів, виходячи з наявних ресурсів. Запропоноване зниження податкового тиску та інституційне забезпечення є елементами механізму реалізації економічної стратегії.
Для забезпечення ефективності існування організації необхідно направляти фінансові потоки на розвиток тих напрямів, які є інноваційними. Також в рамках регіонального розширення слід дотримуватися диверсифікованих позицій, які включають в себе інноваційні рішення маркетингового, товарного, управлінського характеру, які дозволяють організації домогтися позитивних економічних результатів.
Залучення іноземних інвестицій в економіку регіону можливе за умови стабілізації економіки та фінансової системи, активізації євроінтеграційних процесів в Україні, забезпечення сталого соціально-економічного розвитку регіону та привабливих умов ведення бізнесу.
25
Ільченко, Б. В. "Інтеграція України в глобальну економічну систему: системно-синергетичний підхід." Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України, no. 1 (2004): 106–11.
Find full text
26
Стрельченко, О. Г. "НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯМІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ УКРАЇНИ ТА ЧОРНОГОРІЇ." Прикарпатський юридичний вісник 2, no. 4(29) (April 22, 2020): 177–81. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v2i4(29).459.
Full textAbstract:
У статті здійснено ґрунтовне дослідження міжна-родних нормативно-правових актів, якими врегульо-вано міжнародну економічну взаємодію України та Чорногорії. Встановлюючи та реалізовуючи власні пріо-ритети у відносинах із зарубіжними країнами, в тому числі й з Україною, Чорногорія впроваджує інтегра-цію до європейських та євроатлантичних структур та всіх регіональних ініціатив, контролює глобальні тенденції та прагне приєднати їх до своїх інтересів та можливостей, розвиває належні стосунки із сусідні-ми країнами, встановлює та підтримує доброзичливі стосунки із найрозвиненішими країнами світу, бере на себе міжнародні зобов’язання повністю втілювати у життя міжнародну економічну взаємодію України та Чорногорії тощо. Автором проаналізовано низку міжнародних та вітчизняних нормативних актів, які забезпечують та врегульовують міжнародну економіч-ну взаємодію України та Чорногорії. Основними з них є такі акти: Конституція Чорногорії, закони Чорногорії «Про іноземні інвестиції», «Про зовнішню торгівлю», Угода між Урядом України і Союзним Урядом Союз-ної Республіки Югославія про торгівлю та економічне співробітництво, Угода між Україною та Чорногорією про вільну торгівлю, Угода про асоціацію та стабілі-зацію між Чорногорією та ЄС, Договір між Кабінетом Міністрів України та Союзним Урядом Союзної Рес-публіки Югославія про уникнення подвійного оподат-кування стосовно податків на доходи і капітал, Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Чорно-горії про взаємну допомогу у митних справах, Угода про співробітництво між Федерацією роботодавців України та Федерацією роботодавців Чорногорії.
Визначено, що норми, які регулюють відносини у сфері міжнародної економічної взаємодії України та Чорногорії, містяться також у ряді інших законів та підзаконних нормативно-правових актів, які склада-ють систему зовнішньоекономічного та інвестиційного законодавства Чорногорії.
27
Грицишен, Димитрій Олександрович. "Механізм взаємодії з міжнародними правоохоронними організаціями у сфері запобігання та протидії економічній злочинності." Економіка, управління та адміністрування, no. 4(94) (December 29, 2020): 131–41. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2020-4(94)-131-141.
Full textAbstract:
У статті доведено, що система правоохоронної діяльності України має бути побудована з метою налагодження ефективних взаємозв’язків з міжнародними правоохоронними організаціями. Наведено перелік та охарактеризовано глобальні й регіональні міжнародні правоохоронні організації, а саме: Інтерпол, Асеанапол, Афріпол, Європол, Амеріпол, GCCPOL, AIMC. Визначено, що сьогодні Україна співпрацює з двома такими організаціями: глобальною – Інтерпол (в Україні функціонує Національне центральне бюро на базі Міністерства внутрішніх справ України) і регіональною – Європол (Україна направила офіцерів зв’язку до цієї міжнародної правоохоронної організації). Розглянуто особливості функціонування зазначених правоохоронних організацій та особливості їх взаємодії з вітчизняними правоохоронними органами у сфері запобігання та протидії економічній злочинності.Проаналізовано хронологію розвитку Інтерполу як міжнародного правоохоронного органу. Досліджено організаційну структуру Інтерполу та охарактеризовано кожну її складову: Генеральну Асамблею, Виконавчий комітет, Президента Інтерполу, Генеральний секретаріат. Наведено характеристику діяльності директоратів Генерального секретаріату Інтерполу. Ідентифіковано механізми державної політики, що мають врегулювати діяльність вітчизняних правоохоронних органів у контексті відповідності діяльності Інтерполу. Надано характеристику глобальним цілям зазначеного правоохоронного органу й напрямам трансформації державної політики у сфері запобігання та протидії економічній злочинності. Досліджено особливості державного регулювання процедур взаємодії з Інтерполом. Проаналізовано розвиток Європолу як регіонального правоохоронного органу.
28
Бурко, Я. В., and Р. Л. Гасюк. "Деякі аспекти переходу України на шлях до сталого розвитку." ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, no. 6 (270) (November 10, 2021): 16–21. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2021-270-6-16-21.
Full textAbstract:
Досвід за останні 25 років становлення ринкової моделі економіки України свідчить про те, що в нашій країні ще не створені ефективні умови для стабільного економічного зростання, що тісно пов'язане з накопиченням капіталу та інтенсифікацією процесу інвестування в усіх галузей економіки, а також подальший економічний розрив між розвиненими країнами світу та нашою країною став тенденцією і, як наслідок, призвів до зниження конкурентоспроможності вітчизняної економіки. Також низька додана вартість у базових галузях промисловості не дозволяє накопичити достатню кількість капіталу та перерозподілити ці заощадження для розвитку нових галузей промисловості, що, у свою чергу, не дозволяє підняти соціально-економічний рівень життя до європейського рівня у для забезпечення сталого розвитку. Більше того, останніми роками ми можемо спостерігати переорієнтацію економіки країни з індустріальної на сільськогосподарську. Такі глобальні зміни досить болісно відбиваються як у соціальному,так і у економічному аспекті. Змінюються центри формування капіталу, виникає надлишок трудових ресурсів в одних галузях та нестача в інших, а відповідно збільшення безробіття, падіння рівня життя, міграція та інші негативні елементи, які невід'ємно притаманні періоду зміни економічної структури держави. Євроінтеграційні процеси, безперечно, визначають вектор розвитку нашої держави, але для трансформації потужної пострадянської індустріальної економіки нам належить вирішити чимало складних соціальних, економічних та інших проблем.У свою чергу, перехід передових економік світу на новий технологічний уклад, всеосяжна цифровізація, розвиток генних технологій, екологічні проблеми, що становлять під загрозу подальше існування людства та іншіглобальні зиіни, які відбуваються у світовій спільноті нині, породжують багато неординарних викликів, відповідь на які потребує нових, нетрадиційних знань та підходів.Для вирішення ціх проблем необхідно проаналізувати досвід європейських країн, який показав, що на сучасному етапі розвитку світової економічної системи необмежене економічне зростання не є визначальним чинником створення ефективної економіки. Розуміння цього переорієнтувати європейську економіку та світ загалом для побудови моделі, що ґрунтується на принципах сталого розвитку, з урахуванням екологічної, економічної та соціальної складових.
29
Птащенко, О. В., А. О. Пастушенко, І. Н. Імнадзе, and А. А. Солдатова. "Тенденції розвитку глобальних ринків в умовах цифровізації." ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, no. 6 (270) (November 10, 2021): 125–28. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2021-270-6-125-128.
Full textAbstract:
У статті розглянуто основні існування глобальних ринків сьогодення.
У XXI столітті, на наш погляд, слід говорити про виникнення якісно нового виду конкуренції - гіперконкуренції, або інноваційної гіперконкуренції, тобто керованому гіперконкурентном розвитку глобальних ринків в умовах використання випереджальних домінантних інновацій, що обумовлюють інтеграцію в глобальні структури і включають нові, передові методи конкурентної боротьби.
Сьогодні виникає цілий клас нових явищ і процесів, які вимагають нового наукового осмислення і систематизації, концептуального теоретико-методологічного дослідження і обґрунтування їх сутності, а також розробки нового категоріального апарату і введення в науковий обіг системи нових взаємопов'язаних понять.
У сучасному процесі інтеграції національних (і їх регіональних) економік в єдине світове господарство є ряд відмінностей, особливостей, в порівнянні з тим, що відбувалося в недавньому минулому: перш за все, велика частина світу не брала участі в глобальній економіці початку нашого століття. Сьогодні більше, ніж будь-коли раніше, кількість країн, відкрили свої кордони для торгівлі, фінансових операцій, інвестиційної діяльності та розповсюдження інформаційних потоків. Не тільки розвинені, але і країни, що мають трансформаційну економіку та розвиваються сьогодні перейшли на шляї реформування своїх економічних систем; якщо на початку століття глобалізація була викликана скороченням транспортних витрат, то в даний час вона обумовлена зниженням вартості коштів на реалізацію комунікаційного процесу.
Революційні зміни відбулися в області глобальних засобів комунікацій і становлення «інформаційного суспільства». Також зазначено, що віртуальне середовище сьогодення – Інтернет, має найстрімкіший розвиток серед будь яких технологій за всю історію людства.
У цифровій економіці спостерігаються неймовірні інновації та розвиток людського капіталу, пошук шляхів підвищення якості та продуктивності праці, перехід від простої цифрової техніки до складних інновацій, що базуються на комбінаціях технологій штучного інтелекту, промислового інтернету, роботизації та автоматизації процесів (від проектування, моделювання виробництва до оформлення покупки товару і моменту доставки споживачеві в сферах виробництва, громадського харчування, роздрібної торгівлі, фінансів, освіті, охороні здоров'я та ін.).
30
Momot, Oleksandr. "МЕТОДОЛОГІЧНИЙ БАЗИС ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСІВ ГЛОБАЛЬНОЇ ЕКСПАНСІЇ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНОГО БАНКІВСЬКОГО КАПІТАЛУ." PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, no. 1(17) (2019): 235–44. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2019-1(17)-235-244.
Full textAbstract:
Проаналізовано наукові підходи до теоретико-практичного освоєння дійсності з урахуванням основних загальнонаукових методів, що застосовуються в економічних дослідженнях. Представлено умовну схему ітераційного процесу дослідження складної системи. З’ясовано термінологічний апарат синергетики. Розкрито зміст синергетичного підходу. Представлено в графічному вигляді еволюційний рух дисипативної системи. Охарактеризовано процеси коеволюції елементів відритої системи. Надано характеристику сучасних банківських систем та діяльності транснаціональних банків із позицій синергетично-сітьового підходу. На цій підставі ідентифіковано методологічні домінанти дослідження глобальної експансії транснаціонального банківського капіталу.
31
Лупак, Р. Л., and В. В. Поліщук. "СЕЛЕКТИВНІ ПІДХОДИ ДО ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ РЕГУЛЮВАННЯ МІГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ (НА ПРИКЛАДІ УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКОЇ СИСТЕМИ)." Підприємництво та інновації, no. 8 (December 30, 2019): 7–13. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/8.1.
Full textAbstract:
У статті охарактеризовано сучасні глобальні міграційні тенденції в Європі загалом та Польщі зокрема. Ідентифіковано проблемні аспекти та ризики для функціонування й розвитку Польщі під час посилення еміграційних настроїв та внутрішньої мобільності населення цієї держави. Обґрунтовано аспекти виступу української міграції ресурсом вирівнювання трудодефіцтної кон’юнктури на ринку праці Польщі. Наведено офіційні дані Управління у справах іноземців Польщі, Головного управління статистики Польщі, Міністерства сім’ї, праці і соціальної політики Польщі, Департаменту статистики Національного банку Польщі, окремих організацій з вивчення міграції в рамках територіальної міграційної системи «Україна – Польща», на основі яких доведено зростаючі обсяги й масштаби зовнішньої трудової міграції українців до Польщі (показано, що сьогодні в Польщі перебуває близько 1,3 млн. осіб українців, що складає близько 3,5% населення Польщі та є суттєвим значенням), продемонстровано ключові зміни в якісно-структурних характеристиках міграції. При цьому більшість українців перебуває в м. Варшаві та прилеглих до нього регіонах (воєводство Мазовецьке), а також на територіях, які спеціалізуються переважно на сільському господарстві. Охарактеризовано головні параметри еміграції населення України до Польщі, зроблено важливий висновок, що, попри все ще невеликі обсяги, наявні позитивні тенденції та покращуються структурні характеристики еміграції українців до Польщі. Наведено результати аналізу кількісних характеристик трудової міграції українців у контексті їх зайнятості в таких видах економічної діяльності Польщі, як сільське господарство, лісництво та рибальство. Визначено особливості та проблемні аспекти міграції з України до Польщі. Зроблено висновок, що ключові економічні інтереси України та Польщі в системі україно-польської територіальної міграції системи залишаються нереалізованими. Обґрунтовано рекомендації щодо напрацювання спільних українсько-польських практик і нормативно-методичних положень, а також першочергові інструменти міграційної політики, орієнтовані на задоволення соціально-економічних інтересів обох держав.
32
Сищук, А. А. "Проблема формування соціально-економічної однорідності національної економіки у глобальній економічній системі." Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки, no. 1 (2006): 247–51.
Find full text
33
Redziuk, Yevhenii. "ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ КИТАЮ В ГЛОБАЛЬНОМУ ТОРГОВЕЛЬНО- ЕКОНОМІЧНОМУ СПІВРОБІТНИЦТВІ." Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 1, no. 3 (April 30, 2019): 80–88. http://dx.doi.org/10.32750/2019-0107.
Full textAbstract:
Економічний та інвестиційний потенціал Китаю зростає системно і цілеспрямовано, незважаючи на сучасні торговельно-економічні конфлікти і неузгодженості, особливо зі своїм геополітичним конкурентом США. Унікальна конкурентоспроможність, збалансованість і стійкість економіки Китаю під час глобальних трансформацій не випадкова. Державне управління інвестиціями і фінансовими потоками в цій країні зосереджено, в першу чергу, на якісне вкладення коштів в реальний сектор економіки. Ці процеси перебувають під впливом урядових програм і регулятивних інструментів, фокусують їх на найбільш ефективні напрямки інноваційного, промислового та інфраструктурного розвитку Китаю. Так, згідно з введеною в Китаї державно-приватної моделі партнерства, міжнародні потоки капіталу спрямовуються на реалізацію інвестиційних проектів з найбільш високою рентабельністю. Як показує економічна статистика - інвестиції в Китай мають стабільні зростаючі потоки. При цьому Китай має специфічні протекціоністські умови для їх освоєння, але з огляду на значний зростаючий ринок китайських споживачів, це істотно заохочує іноземних інвесторів вкладати кошти в економіку Китаю. На зовнішніх ринках Китай продовжує утримувати позиції серед найбільших експортерів капіталу, при цьому чітко реалізуючи свої національні інтереси. Характеризуючи інвестиційні стратегії КНР за останній період, можна простежити зростаючі експансіоністські підходи до проведення інвестиційної політики, розпочатої в ході економічних реформ з 1979 року і до сих пір, що передбачає реалізацію тактики дрібних кроків з метою масштабного захоплення сировинних ринків, необхідних для подальшого зростання національної економіки КНР. В сучасних глобальних фінансово-економічних відносинах Китай поступово стає лідером з інвестування в різні регіони світу, активізує інфраструктурно-торговельні шляхи і є домінантним геополітичним гравцем світу. У контексті вищесказаного Україна може приєднатися до міжнародних існуючих і перспективних інвестиційно-інфраструктурних проектів Китаю, або залучити інвестиційні кошти на розвиток під більш низькі процентні ставки, використовуючи співпрацю з китайськими партнерами. У сучасному глобалізованому світі активно формуються нові торгові шляхи і ланцюжки доданої вартості, тому Україні потрібно інтегруватися в ці нові інфраструктурно-торговельні канали. За прикладом Китаю доцільно вибирати такі інфраструктурні проекти, які потім акумулювали б більш високу додану вартість і формували б експорт орієнтований дохід з різних регіонів світу.
34
Корогодова, О. О., and Т. Є. Моісеєнко. "ПРИНЦИПИ ФУНКЦІОНУВАННЯ СКЛАДНИХ УПРАВЛІНСЬКИХ СИСТЕМ НА ПРИКЛАДІ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ КОМПАНІЙ В УМОВАХ ЦИРКУЛЯРНОЇ ЕКОНОМІКИ НА ЗАСАДАХ ІНДУСТРІЇ 4.0." Підприємництво та інновації, no. 7 (December 30, 2019): 85–91. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/7.14.
Full textAbstract:
У статті досліджено проблематику світових соціально-економічних перетворень у період становлення Індустрії 4.0. Висвітлено основні тенденції в процесі транснаціоналізації сучасного бізнесу на засадах циркулярної економіки. Зазначено актуальність дослідження інноваційних структур транснаціонального типу підприємництва щодо переходу до циркулярного типу здійснення економічних процесів, що передбачає глобальний та регіональний ефект. Визначено цілі дослідження, якими є висвітлення процесу адаптації складних управлінських систем до вимог Індустрії 4.0; формування принципових змін діяльності ТНК на засадах циркулярної економіки; визначення принципів функціонування транснаціональних структур в умовах циркулярної економіки на засадах Індустрії 4.0; пропозиції регулювання процесів трансферу капіталів в умовах зміни виробничої парадигми. Висвітлено процес масового впровадження фізичних кіберсистем у фази суспільного виробництва. Наведено особливості циркулярної економіки, що полягають у трансформації виробничої та невиробничої сфер у єдиний простір. Зазначено, що проблемами, які виникають під час формування структури складних систем, є виокремлення структурних елементів (підрозділів) та встановлення взаємозв’язків між структурними елементами відповідно до умов функціонування, цілей та системи мотивації. Візуалізовано основні елементи системи та їхній взаємозв’язок в умовах впливу компонентів Індустрії 4.0. Перелічено вхідні та вихідні параметри функціонування системи управління транснаціональними структурами в контексті циркулярної економіки. Наведено основні проблеми економічного змісту, з якими стикаються транснаціональні корпорації у країнах, що розвиваються. Охарактеризовано процес перенесення аналітичних центрів у країни, що розвиваються, наслідком чого є інтернаціоналізація науково-дослідних заходів в умовах Індустрії 4.0. Наведено перелік структур транснаціонального типу підприємництва, які мають економічні інтереси у створенні бізнес-моделей циркулярного типу, що підкреслює їх прагнення до стійкості інноваційного розвитку. Має інтерес методика формування принципів функціонування структур транснаціонального типу підприємництва в умовах Індустрії 4.0 на засадах циркулярної економіки.
35
Haman, Petro, and Nataliia Haman. "ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ЯК СКЛАДОВА ПРОЦЕСУ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ОСВІТОЮ." Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій, no. 2 (December 12, 2018): 30–38. http://dx.doi.org/10.32750/2018-0204.
Full textAbstract:
Цивілізаційні процеси початку ХХІ століття означені глобалізацією комунікації, формуванням ідеології інформаційного суспільства, які вирішальним чином впливають на міжнародне середовище, радикально змінюють міжнародну політику, національні, зовнішньо– і внутрішньополітичні доктрини, зумовлюють необхідність з'ясування пріоритетів та розробки оптимальних програм у політичній, економічній, соціальній та культурній сферах. Система освіти будь-якої держави є невід`ємною частиною загальної сукупності її соціально-економічних відносин. Реалізація адекватного аналізу функціонування та розвитку освітніх процесів і систем, організація ефективного управління ними, забезпечення відповідного рівня якості результатів діяльності фактично неможливі без урахування їх взаємодії з навколишнім середовищем, а також мінімізації ризиків виникнення конфліктів інтересів. Загальна безпека країни може бути забезпечена лише за рахунок одночасного вирішення цього питання в ряді різноманітних галузей, а саме: військовій, технічній, технологічній, економічній, фінансовій, політичній, екологічній, інформаційній тощо. Інформаційна домінанта посилює ефект глобальної політики, визначає значущість країн у світовій ієрархії, виступає чинником міжнародних впливів, інструментом дипломатії та глобальної стратегії світового порядку. Для вищої освіти України такі процеси розглядаються через призму завдань входження до Європейського простору вищої освіти (ЄПВО), вихідним концептом якого з 2005 року є реалізація принципів Болонського процесу. Освітня сфера не може бути винятком із наведеного вище переліку, хоча б у зв`язку з тим, що першочерговим завдання її функціонування є підготовка висококваліфікованих фахівців для всіх без винятку перерахованих галузей. І в такому сенсі аспекти безпеки освіти є визначальними для всіх інших сфер соціально-економічного життя.
36
Панченко, Олег Анатолійович, and Валерій Сергійович Гнатенко. "ЕКОНОМІЧНА КІБЕРБЕЗПЕКА В ДЕРЖАВНІЙ СИСТЕМІ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ." Public management 27, no. 2 (October 11, 2021): 29–44. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2021-2(27)-3.
Full textAbstract:
Мета роботи – дослідити сутність понять «цифрова еконо- міка», «кіберпростір» та «кібербезпека» у контексті національної безпеки, виділити сучасні тренди економічних кіберзагроз та напрями удоскона- лення державного управління у сфері економічної кібербезпеки. Методологія. Безпека цифрової економіки у державній політиці потре- бує виокремлення проблемного поля у розрізі врахування загроз національ- ній безпеці та побудови відповідних механізмів їх протидії. Хоча державна політика у галузі кібербезпеки і має еволюційні тенденції, темпи її розвитку не відповідають сучасним вимогам. Отже, існує нагальна потреба в дослі- дженні напрямів покращення ситуації щодо питань кіберзахисту. У роботі визначені поняття «кіберпростір» та «кібербезпека» в економічній площині. Їх взаємозв’язок та роль у цифровізації економіки дали змогу відобразити модель системи національної безпеки у кіберекономічному розрізі. Високий рівень розвитку кіберпростору і організації кіберзагроз вка- зує на необхідність зміни парадигми стратегії кібербезпеки: вона повинна базуватися не на реагуванні за фактом, а бути побудованою за принципом прогнозування і планування захисту від майбутніх дій кіберзлочинців. Для цього потрібно постійно аналізувати сучасні тренди економічних кіберза- гроз. У роботі виділені найбільш актуальні з них на даний час. Наукова новизна. Акцентовано, що для успішного протистояння розгля- нутим викликам Україні потрібна нова кіберстратегія. Важливо, щоб шлях, яким рухається Україна у розбудові власної кібербезпеки, набув відповідних і невідкладних змін, а сам цей рух був доволі швидким. Виділено заходи, що мають знайти першочергове втілення у цьому напрямі. Висновки. Результати дослідження показують важливість усвідомлення серйозних проблем щодо забезпечення кібербезпеки, що вимагають роз- робки і впровадження більш ефективних механізмів функціонування і забез- печення роботи кіберпростору, підвищення надійності основних механізмів і компонентів глобальної інтернет-мережі та інших пристроїв ІКТ, враху- вання людського фактору, комплексного і системного підходу у визначенні методичних засад та інструментів формування державної політики з забез- печення кібербезпеки.
37
Rodchenko, V. B., G. P. Rekun, and Yu I. Prus. "ПРОСТОРОВІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ УМОВ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ." Actual problems of regional economy development 1, no. 17 (November 30, 2021): 128–43. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.17.128-143.
Full textAbstract:
Мета статті полягає в розвитку теоретичних основ та методичних положень трансформації параметрів системи управління просторовим капіталом регіону під впливом глобальних викликів. Проаналізувавши праці провідних науковців та аналітичні матеріали світових дослідницьких центрів, у роботі виокремлено сучасні тенденції розвитку бізнес-структур, обумовлені трансформацією системи управління просторовим капіталом; особливості впливу змін в системі управління просторовим капіталом на процеси реалізації державного врядування та життєдіяльності людини. Серед глобальних викликів трансформації властивостей простору авторами виокремлено цифровізацію, сервісизацію, індустрію 4.0, декарбонізацію економіки. У роботі доведено, що у сукупності саме ці виклики змінюють традиційне розуміння сутності менеджменту як виду управлінської діяльності, що проявляється у переході до концепції напрацювання диференційованих індивідуальних показників ефективності діяльності; перманентного зменшення поляризації між поняттями масове виробництво та якість локальних товарів, робіт, послуг; переходу від масового ринку до мінливого ринку індивідуальних або мікрогруп покупців тощо. Як наслідок, під впливом цих процесів виникають нові системи виробництва (вікіноміка, нові мережеві кооперативи), нові способи доставки товару (віртуальні примірочні, 3D-друк, електронні книги), нові системи власності (економіка дарування та економіка розподіленого користування, безкоштовні та умовно-безкоштовні товари/послуги); нові системи управління (незалежні ради директорів, мультистейкхолдеризм, відсутність ієрархій, колективне лідерство); нові системи фінансування (краудфандинг та «етичний банкінг»); нові системи організації ринку (механізми співконкуренції).
38
Зайковський, О. С. "ЗРУШЕННЯ У ГЛОБАЛЬНОМУ ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ (РЕГІОНАЛЬНИЙ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ВИМІРИ)." Actual problems of regional economy development 2, no. 16 (November 25, 2020): 126–38. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.16.126-138.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню сучасних глобальних процесів, які суттєво впливають на трансформацію у системі вищої освіти. Інтернаціоналізація стала не тільки невід'ємною частиною безперервного процесу змін у вищій освіті, фактично процеси інтернаціоналізації вищої освіти стали важливою детермінантою розвитку та реформування вищої школи. В умовах глобальних трансформацій сучасного світу міжнародна співпраця стала важливим показником розвитку освіти, а самі університети стають глобальними установами, вплив яких на формування конкурентних переваг національної соціально-економічної системи постійно посилюється.
Оскільки в умовах інтернаціоналізації вищої освіти докорінно змінюється місце та роль університетів, існує потреба дослідження та виявлення відповідних тенденцій, що враховують трансформації, що відбуваються на національному, регіональному та глобальному рівнях і які матимуть відповідний вплив на подальший розвиток процесів інтернаціоналізації вищої освіти у майбутньому, що визначило мету наукової статті.
Для досягнення мети використано загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, а саме: методи аналізу, абстрагування та синтезу (при дослідженні тенденцій, що враховують як внутрішні трансформації, так і глобальні зміни, і які визначають розвиток вищої освіти); методи класифікації та системного узагальнення (для систематизації структурних трансформацій, що відбуваються на освітніх послуг); статистичні методи (для кількісної оцінки трансформацій, що відбуваються у глобальному освітньому просторі в сучасних умовах).
Доведено, що врахування змін, що відбуваються у вищій освіті, передбачають розширений розвиток міжнародних науково-дослідницьких та освітніх програм і проектів, створення розгалуженої мережі між університетської співпраці одночасно із урахуванням та збереженням кращих національних традицій і культурних цінностей.
39
Baymuratov, M. O., and V. P. Ozherelev. "Роль топологічної двоконтурної моделі ноосфери в дослідженні процесів правової глобалізації." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 1 (February 14, 2020): 8–18. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.01.01.
Full textAbstract:
Виступаючи найважливішою складовою загального процесу глобалізації, що базується на різноманітті ноосфери, правова глобалізація справляє суттєвий вплив на розвиток природничих, суспільних і, звичайно ж, філософських наук, і хоча вона всього лише є проявом однієї з безлічі соціогенних функцій ноосфери, вона, своєю чергою, сама по собі здатна надавати домінантний вплив на динаміку процесу глобалізації в цілому. Отже, якщо глобалізація як системна інтеграція цивілізаційних процесів в ноосфері, за своїм завершенням, неминуче повинна привести все інституційні структури, що функціонують на базі різноманіття ноосфери до уніфікації, то згідно з ученням про ноосферу, правова глобалізація, як одна з форм планетарної – розумової і творчої діяльності людини, – це потужний інформаційно-правовий фактор соціогенної природи. Вона активно впливає на еволюцію ноосфери (планети в цілому) на глобальному, регіональному і локальному рівнях її просторової і речової системної організації. Саме тому не викликає здивування, що в процесі соціогенезу в ноосферу, відповідно до явища зворотного зв’язку в складних системах, правова глобалізація детермінує політичну, економічну, культурну та інші види і форми глобалізації. В цьому проявляється самоорганізація процесів у ноосфері як в природній динамічній системі. В основі механізму самоорганізації знаходиться зворотний зв’язок об’єкта управління з суб’єктом управління (ефект зворотного зв’язку – «feed back»), що, як правило, при негативному зворотному зв’язку забезпечує стійкість системи. Однак явище позитивного зворотного зв’язку в ноосфері може викликати лавиноподібний катастрофічний ефект, наслідком якого буде порушення процесу її сталого розвитку та, навіть, руйнування екосоціального фундаменту ноосфери. Тому важливим видається дослідження ролі топологічної двоконтурної моделі ноосфери, яка: а) виникає в процесі геополітичного аналізу концепції ноосфери як цілісної системи; б) у термінах геометрії і топології (відповідно до теорії подібності) має природну двоконтурну – «оболонково-ядерну» структуру, розділену симплексом еквіпотенціальної поверхні; в) відображає фундаментальні ознаки та глибинні властивості об’єкта, його глобальні й локальні просторові характеристики, особливості взаємодії з навколишнім середовищем у дослідженні процесів правової глобалізації.
Метою статті є визначення ролі топологічної двоконтурної моделі ноосфери в дослідженні процесів правової глобалізації.
Наукова новизна полягає у дослідженні факторів, що сприяють формуванню, функціонуванню та виокремленню топологічної двоконтурної моделі ноосфери в контекстуалізації процесів правової глобалізації.
Висновки. Дослідження процесів формування, функціонування та виокремлення топологічної двоконтурної моделі ноосфери в контекстуалізації процесів правової глобалізації може виявитися перспективним та конструктивним напрямом в умовах загальної глобалізації для використання в моніторингу глибинних процесів правової глобалізації, а саме – еволюції системи міжнародного публічного права, досліджень в області конвергенції правових систем і конституційної політичної економіки суб’єктів міжнародного публічного права, а також міжнародно-правового прогнозування та розроблення правових методів попереджувального управління процесами в ноосфері.
40
Дем’яненко, Борис Леонідович, and Віра Миколаївна Дем’яненко. "«КИТАЙСЬКА МОДЕЛЬ (РЕФОРМ)» («ПЕКІНСЬКИЙ КОНСЕНСУС»): ПРИЧИНИ І СУТНІСТЬ СТРІМКОГО ЕКОНОМІЧНОГО ПІДНЕСЕННЯ КИТАЮ." Міжнародні відносини: теоретико-практичні аспекти, no. 8 (December 21, 2021): 165–95. http://dx.doi.org/10.31866/2616-745x.8.2021.249046.
Full textAbstract:
У статті здійснено спробу концептуалізації «китайської моделі (реформ)» («Пекінського консенсусу») в контексті стрімкого економічного піднесення сучасного Китаю. Ознайомлення з опублікованими джерелами і літературою, на сторінках яких знайшли відображення різні погляди вітчизняних, західних і китайських учених із анонсованої нами проблеми, дозволило констатувати, що одні з них сприймають китайську модель позитивно, інші бачать у ній поряд із перевагами також і недоліки, треті – майже виключно або головним чином негативні моменти (експлуатацію, поляризацію суспільства, екологічні катастрофи тощо). Ці треті часто протиставляють сучасній китайській дійсності епоху Мао Цзедуна, яка зображується ними як втілення справжнього соціалізму. Зроблено висновок, що високий показник економічного зростання КНР досягнуто завдяки стратегії, розробленій Ден Сяопіном і спрямованої на проведення масштабних економічних реформ, політики «відкритості» країни, яка допомогла Китаю зайняти лідируючі позиції в світі. Обґрунтовано тезу, що в сучасних умовах функції КПК (здійснення вищої політичної влади, координуюча, мобілізаційна, реформаторська, презентаційна) як хранительки офіційних догм вдало доповнюються реформаторськими діями, що демонструє значну пристосованість партії до нової суспільно-політичної та економічної ситуації в Китаї. Авторами стверджується думка, що китайська зовнішня політика на поч. ХХІ ст. все більше глобалізується й стає наступальною. Практично в кожному регіоні світу Пекін має систему власних інтересів, спрямованих на підвищення політичної ролі країни у світі, створення сприятливих умов для продовження економічних реформ, одержання доступу до фінансових, технологічних і сировинних ресурсів. Використання потужного арсеналу «м’якої сили» дозволяє Китаю успішно здійснювати економічне співробітництво, не обумовлюючи його політичними, ідеологічними чи історичними проблемами. Констатовано, що довгостроковою метою Китаю є підтримка мирної міжнародної обстановки, необхідної для захисту китайських інтересів, зокрема для успішного просування глобальних проєктів і модернізації країни. При цьому стратегічна активність КНР давно вийшла за межі держави, яка завдячуючи інтенсивній економічній експансії, стала участницею перерозподілу сфер впливу у світі на свою користь, витісняючи акторів-конкурентів із тих регіонів світу, де вони до недавнього часу домінували. Китайський шлях у бік багатополюсності пов’язаний не з силовою політикою, створенням військово-політичних блоків, нав’язуванням власних ідеологічних стандартів тощо, а реалізовується шляхом використання фактора економічного потенціалу й допомоги.
41
Білоус, О. "Глобальна неоконвергенція транзитивних трансформаційних і авангардних соціально-економічних систем." Економічна теорія, no. 3 (2015): 56–64.
Find full text
42
Pantyeyev, R., and P. Bidyuk. "Модель та алгоритми гранулярної фільтрації у задачі глобальної локалізації мобільного робота." Herald of Kiev Institute of Business and Technology 45, no. 3 (November 10, 2020): 41–46. http://dx.doi.org/10.37203/10.37203/kibit.2020.45.06.
Full textAbstract:
Методи оцінювання параметрів і станів динамічних систем – актуальна задача, результати розв’язання якої знаходять своє застосування у різних галузях діяльності, включаючи дослідження процесів у технічних системах, космологічних та фізичних дослідженнях, медичних діагностичних системах, економіці, фінансах, біотехнологіях, екології та інших. Незважаючи на значні наукові і практичні досягнення у цьому напрямі, дослідники багатьох країн світу продовжують пошуки нових методів оцінювання параметрів і станів досліджуваних об’єктів та удосконалення існуючих. Прикладом таких методів є цифрова та оптимальна фільтрація, які знайшли широке застосування у технічних системах ще у середині минулого століття, зокрема, у обробці фінансово-економічних даних, фізичних експериментах та інших інформаційних технологіях самого різного призначення.
Розглядається модель та алгоритми гранулярної фільтрації на практичному прикладі – варіанті задачі глобальної локалізації мобільного робота (global localization for mobile robots) або задачі про викраденого робота (hijacked robot problem). В загальному варіанті вона полягає у визначенні положення робота за даними з сенсора. Ця задача була в цілому розв’язана рядом імовірнісних методів в кінці 90-х-початку 2000-х років. Задача є важливою і знаходить застосування у мобільній робототехніці та промисловості. Схожими за суттю є задачі позиціонування підводних човнів, літальних апаратів, автомобілів тощо. Також розглядається задача позиціонування робота. Нехай у темному лабіринті увімкнувся робот. Він має карту лабіринту та компас. У лабіринті в деяких точках встановлені позначені на карті станції, які можуть приймати і відбивати сигнал. Робот не знає, в якому місці лабіринту він знаходиться, але він може в кожний момент часу відправляти сигнал і з деякою похибкою дізнаватись відстань до найближчої до нього станції. Робот починає блукати лабіринтом, роблячи кожний крок у новому випадково обраному напрямку, але його компас також дає деяку несистематичну похибку. На кожному кроці робот визначає відстань до найближчої станції. Мета – з’ясувати координати робота у лабіринті в системі відліку, введеній на карті.
43
Варченко, О. О. "МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ ФУНКЦІОНУВАННЯ АГРОПРОДОВОЛЬЧИХ ЛАНЦЮГІВ." Actual problems of regional economy development 2, no. 16 (November 25, 2020): 94–105. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.16.94-105.
Full textAbstract:
Стаття присвячена обґрунтуванню методичного інструментарію дослідження результативності агропродовольчих ланцюгів.
Метою статті є узагальнення існуючих методичних підходів до оцінювання результативності агропродовольчих ланцюгів, обґрунтування алгоритму визначення доданої вартості на мікро- та макрорівнях та складових інформаційного забезпечення.
Використано наступні методи дослідження:монографічний; теоретичного узагальнення;методи пізнання, діалектичний метод, аналіз та синтез, індукція та дедукція, системний комплексний підхід.
Доведено, що методологічною основою для розрахунку показників доданої вартості глобальних агропродовольчих ланцюгів є система обліку міжнародної торгівлі на основі доданої вартості Trade in Value Added та таблиці «Затрати-Випуск», які поєднані національними таблицями «Затрати-Випуск». Аргументовано, що ускладненим є розрахунок величини доданої вартості національного походження, яка включена у проміжних затратах експортованої продукції.
Обґрунтовано досліджувати напрями формування доданої вартості агропродовольчих ланцюгів за напрямами: галузями в системі національних рахунків; за видами економічної діяльністю; на рівні суб’єктів господарювання. Доведено, що розрахунок доданої вартості при дослідження агропродовольчих ланцюгів доцільно проводити на рівні кожного учасника (актора) з метою реалізації принципів вартісно-орієнтованого управління та суцільне визначення величини цього показника на рівні суб’єктів господарювання.
Аргументовано, що з метою нівелювання розбіжностей у величині показника доданої вартості на мікро- та макрорівнях необхідно гармонізувати бухгалтерську звітність економічних суб’єктів до вимог СНР та передбачити виділення показника доданої вартості окремим рядком.
44
Radchich, S. O. "Дослідження механізмів антикризової політики федеральної резервної системи США та європейського центрального банку в період 2007-2009 років: практичні імплікації для сучасної Україні." Public administration aspects 5, no. 10 (January 30, 2018): 39–50. http://dx.doi.org/10.15421/15201733.
Full textAbstract:
Розглянуто механізми регулювання банківських систем Європейського Союзу та Сполучних Штатів Америки в умовах фінансово-економічної кризи 2007 - 2009 рр. Проаналізовано принципи антикризової монетарної політики, що використовувалися Федеральною резервною системою США та Європейським центральним банком у період глобальної рецесії. Детально досліджено інструментарій політики «кредитного пом’якшення», застосований у США та ЄС. Наголошено на тому, що антикризова політика ЄЦБ та ФРС була якісно змінена із настанням другого етапу кризи, особливо щодо становлення низьких відсоткових ставок. Підкреслено особливості застосування механізмів операцій на відкритому ринку, дисконтного кредитування та зміни банківських резервів в аспекті стимулювання економіки під час кризових періодів. Зроблено акцент на причинах виникнення світової фінансово-економічної кризи та відповідними інструментами антикризового управління, застосованих у Сполучених Штатах Америки та Європейському Союзі. Досліджено перспективи застосування політики «кредитного пом’якшення» задля забезпечення стабілізації банківської системи сучасної України. Зроблено висновок щодо недоцільності застосування стратегії кількісного пом’якшення в умовах сучасної української фінансової системи.
45
Копитова, І. В., and В. О. Федоренко. "МАРКЕТИНГОВІ КОМУНІКАЦІЇ В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ ТА «ЄВРОПЕЇЗАЦІЇ» СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ." Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, no. 3 (November 9, 2020): 68–75. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2020.3.9.
Full textAbstract:
У статті запропонований аналіз проблеми маркетингових комунікацій в умовах глобальних трансформацій та «європеїзації» сучасної України. Філософсько-економічне розуміння сутності, змісту, механізму, особливостей процесу глобалізації, який означає входження всього людства в єдину систему соціально-культурних, економічних, політичних, духовних та інших зв’язків і відносин, дає можливість розглядати його як одну з детермінант ефективності маркетингових комунікацій. Маркетингові комунікації розглядаються як один з основних елементів комплексу маркетингу підприємства, як певні форми і способи інформування цільової аудиторії про його продукт, що функціонально залежить від суб’єктивних та об’єктивних умов, у яких здійснюється і якими детермінована маркетингова діяльність. Особливе місце серед них належить процесу євроатлантичної інтеграції та співпраці з НАТО. Автори підкреслюють залежність маркетингових комунікацій як мінімум від двох діалектично взаємопов’язаних процесів: по-перше, це запровадження кращого європейського досвіду у вітчизняну практику маркетингових комунікацій з урахуванням української дійсності, позитивних та негативних наслідків глобальних трансформацій, а по-друге – безумовне виконання європейських норм, стандартів НАТО українськими підприємствами.
46
Mendela, Ye M. "СИСТЕМА ЕКОНОМІЧНИХ ВАЖЕЛІВ СТИМУЛЮВАННЯ РАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ." Actual problems of regional economy development 2, no. 17 (November 30, 2021): 281–87. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.17.281-287.
Full textAbstract:
Сьогодні під природокористуванням розуміють різноманітні форми використання потенціалу природних ресурсів та заходів щодо їх охорони. До них належать: експлуатація та переробка природних ресурсів та їх відновлення, використання та охорона природних умов життя, збереження та відновлення, раціональні зміни екологічного балансу природних систем.
Кожна країна визначає власні природні стандарти на своїй території. Проте останніми роками через посилення транскордонного переміщення різноманітних забруднювачів та національну діяльність, що загрожує всій планеті (вирубка лісів, випробування ядерної зброї, ядерна експансія тощо), все більше уваги приділяється підписанню міжнародних конвенцій про методи і норми природокористування.
У нашій державі на тлі економічних проблем, певних проблем продовольчого й житлового забезпечення, дефіциту товарів проблема комплексного й кардинального екологічного оздоровлення постійно відкладається, не вирішується проблема раціонального природокористування, а кількість аварійних ситуацій збільшується.
Досвід розвинених країн світу показав, що могутність держави визначається перш за все високим рівнем культури і технологій, в тому числі - культури природокористування. Цей же досвід, а також досвід вітчизняного господарювання переконують, що рухатися далі шляхом старого економічного розвитку неможливо, потрібна нова концепція природокористування.
Подальший неконтрольований, некерований розвиток людської діяльності може мати катастрофічні наслідки для життя всієї планети. Тому основним завданням економіки природокористування є вивчення найкращих варіантів адаптації глобальної соціально-економічної системи до змін, що відбуваються в біосфері, визначення оптимальних антропогенних навантажень на природне середовище з використанням усіх можливих економічних стимулів. Ця наука має розробити основні принципи дії цих стимулів.
Метою цієї статті є дослідження раціонального використання економічних важелів, формулювання основних засад екологічної безпеки та економічного розвитку країни, удосконалення механізму сплати екологічного податку.
Під час написання статті використовувалися емпіричні, теоретичні методи дослідження, метод моделювання та синтезу.
Результатом дослідження є висвітлення проблемних екологічних питань щодо справляння екологічного податку й формулювання пропозицій щодо удосконалення оподаткування для досягнення гармонійних відносин між суспільством і природою, збереження навколишнього природного середовища.
Наукова новизна статті полягає в тому, що в ній аналізується вплив зниження факторів забруднення навколишнього середовища на здоров’я населення, що досягається шляхом удосконалення національної системи природокористування
Практична значущість полягає в пропозиції удосконалення оподаткування для досягнення гармонійних відносин між суспільством і природою та збереженням навколишнього природного середовища.
47
Шпіньова, Юлія. "ВИКОРИСТАННЯ БІЗНЕС-ТЕХНОЛОГІЙ В ДЕРЖАВНОМУ СЕКТОРІ." Молодий вчений, no. 6 (94) (June 30, 2021): 198–201. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-6-94-40.
Full textAbstract:
Світ став динамічним, змінилось і управління – воно стало більш проективним, тобто, здатним не лише реагувати, але і змінювати не тільки об'єкт управління, але і систему управління. Пріоритет змістився від оперативних функцій до функцій конструювання організації «з нуля» у відповідь на нові виклики в управлінні. Багато методів «організації» в бізнесі можуть застосовуватися щодо органів влади та державної корпорації в галузі управління родовими визнаннями цих соціотехнічних систем і достатньо загальних умов, необхідних для їх прогресивного розвитку. Існує переконлива потреба в тому, щоб державне управління в країнах, що розвиваються, ставало все більш економічно вигідним, щоб вони залишались глобально конкурентоспроможними та підтримували свій розвиток. Ця стаття розглядає використання інноваційних бізнес технологій у державного управління, таких як інжиніринг для вирішення цього питання.
48
Новицький, В. "Регулятивні стратегії відкритих економічних систем і глобальна конкуренція за ресурси." Економіка України, no. 7 (2007): 4–14.
Find full text
49
Пробоїв, О. А. "Проблеми геоекономічного статусу України в глобальній економічній системі." Науковий вісник Ужгородського університету. Серія "Економіка", вип. 1 (47), т. 1 (2016): 100–107.
Find full text
50
Visyn V., Visyna T., Marchuk N, and Tomchuk I. "ПРОБЛЕМИ ТА ПРОТИРІЧЧЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ СВІТОВОЇ ВАЛЮТНОЇ СИСТЕМИ." Economic forum 1, no. 4 (November 24, 2021): 14–20. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-4-2.
Full textAbstract:
Статтю присвячено проблемам та протиріччям функціонування світової валютної системи в сучасних умовах.
На сучасному етапі наслідки глобальної фінансово-економічної кризи 2007-2008 рр. продовжують чинити негативний вплив на світову економіку, яка характеризується високим ступенем волатильності, нестійкості, неузгодженістю та суперечливістю економічної політики провідних держав, інтеграційних об'єднань і т.д. Такий стан загрожує новими ускладненнями в світовій економіці і характеризує її майбутнє багато в чому невизначеним. Однією з головних причин цієї невизначеності є нестабільність світової валютної системи (МВС), обумовлена нерегульованим розширенням фінансових ринків та інструментів; лібералізацією потоків міжнародного капіталу; посиленням впливу транснаціональних фінансових інститутів на економіки країн, що розвиваються; доларизацією світової економіки. Таким чином, структурні принципи Ямайської валютної системи, розроблені в 60-і рр. XX століття в інтересах провідних розвинених країн, в першу чергу Сполучених Штатів Америки (США), перестали відповідати реаліям світової економіки. В цих умовах надзвичайно актуальною стає тема реформування МВС і регулювання міжнародних валютних відносин.
В статьї визначено основні слабкі та сильні сторони світового валютного ринку.
На основі проведеного аналізу встановлено, що міжнародний валютний ринок в нинішньому вигляді відображає реальний попит і пропозицію на різні валюти. Різкі коливання на ньому в кризовий період відображають звичайну поведінку його учасників, які вкладають кошти в валюти - притулку, і реальний попит і пропозиція, викликані тим, що інвестори виходять з угод з використанням позикових коштів. Таким чином, валютний ринок фактично функціонує нормально.
Доведено, що найближчим часом світову валютно-фінансову систему чекають будь-які серйозні кризові явища, немає підстав. Принципи її побудови повністю відповідають принципам побудови структури світової економіки, розстановці сил на світовій арені і інтересам провідних економічних центрів і країн.
Статус долара США як основної резервної валюти не піддається сумніву. По-перше, для цього поки немає яких-небудь серйозних макроекономічних і статистичних підстав і причин. По-друге, зміни в цьому напрямку загрожують серйозними економічними проблемами для всіх країн, хоча мова про кризу всієї світової валютної системи (навіть при зміні статусу долара США) не йде.
Резумуючи статью можна стверджувати, основна резервна валюта в світі - долар США зберігає свою стійкість.