Academic literature on the topic 'Гемодинамічні показники'

У роботі досліджуються гемодинамічні показники хворих, які оперуються з приводу аденоми гіпофіза, з застосуванням різних методик наркозу під контролем BIS-моніторингу. Результати дослідження показали, що застосування севофлуранового наркозу характеризується вірогідним зниженням у пацієнтів показників системної гемодинаміки. На етапі пробудження від наркозу у хворих, прооперованих із приводу аденоми гіпофіза, показники системної гемодинаміки є вірогідно нижчими від вихідних значень.

Мета дослідження – визначення впливу інтрабронхіально інфузій монооксиду азоту на гемодинамічну функцію легень (за показниками тиску в легеневій артерії) та насичення крові киснем у комплексному лікуванні хворих на загострення хронічного бронхіту).Матеріали та методи. Обстежено і проліковано 85 пацієнтів із загостренням хронічного бронхіту. Пацієнти основної групи (42 хворих) на тлі традиційної терапії додатково отримали інтрабронхіальні інфузії монооксиду азоту через апарат «Плазон» при бронхоскопії (всього 4–5 сеансів на курс лікування); у контрольній групі було 43 хворих (при бронхоскопії їм проводили тільки бронхіальну санацію з фізіологічним розчином). Гемодинамічні показники оцінювали за непрямим визначенням тиску у легеневій артерії методом ехокардіографії до та після курсу лікування. Оцінювали також парціальний тиск кисню (РО2) у капілярній крові та ступінь насичення гемоглобіну крові киснем (сатурацію – SаO2).Результати і висновки. Додаткове включення в комплексне лікування хворих із загостренням хронічного бронхіту інтрабронхіальних інфузій монооксиду азоту приводить до більш повного відновлення функції легень, яка забезпечує насичення крові киснем (зростання показників РО2 та SаO2), без статистичного підтвердження змін тиску в легеневій артерії до та після курсу лікування.

Вивчено показники функціонального стану кардіореспіраторної системи молодших школярів, які за-ймаються в секціях футболу. Проведено порівняльний аналіз показників зі школярами, котрі не займаються спортом та ведуть малоактивний спосіб життя. Результати дослідження засвідчують позитивний вплив сек-ційних занять із футболу на показники функціонального стану кардіореспіраторної системи, оскільки вони забезпечують високі енергетичні витрати, збільшують можливості серцево-судинної й дихальної систем в умовах відносного мʼязового спокою, а також при м’язовій роботі.

Останніми роками особливу увагу зосереджено на проблемах, що пов’язані з розвитком метаболічних порушень, ролі провідних факторів ризику несприятливого прогнозу перебігу артеріальної гіпертензії (АГ), але таких досліджень серед дітей і підлітків недостатньо. Проведено комплексне обстеження 142 юнаків з АГ з уперше встановленим діагнозом у віці 13–18 років. У контрольну групу включений 21 практично здоровий підліток з нормальними артеріальним тиском (АТ) та масою тіла. Фізичний розвиток оцінювався з урахуванням антропометричних параметрів та індексу маси тіла. Виділено три підгрупи підлітків з АГ з огляду на індекс маси тіла. Проведено добове моніторування артеріального тиску, ехокардіографію, вивчалися параметри вуглеводного та ліпідного обміну та рівень сечової кислоти. Статистична обробка матеріалу проведена на IBM PC/Pentium 4 з використанням пакета прикладних програм SPSS 17.0.Показники добового профілю АТ дещо відрізнялись за типами, але лише в підлітків з АГ й ожирінням реєструвалися всі відомі патологічні типи добового профілю АТ. При оцінці індексу часу гіпертензії залежно від маси тіла виявлено, що в пацієнтів із групи з АГ з нормальною масою тіла як удень, так і вночі реєструвався лабільний характер систолічної та діастолічної гіпертензії. У юнаків з АГ та надлишковою масою тіла (НМТ) у денний час показники часу гіпертензії знаходились у межах норми, а вночі відбувалось підвищення до лабільних значень, така сама тенденція була характерна і для підлітків з АГ та ожирінням. Аналіз морфофункціональних характеристик серця в підлітків з АГ та надлишковою масою тіла встановив достовірне потовщення міокарда лівого шлуночка (ЛШ), як задньої стінки (р < 0,01), так і міжшлуночкової перегородки (р < 0,05), істотне збільшення діаметра аорти (р < 0,05). Порожнини ЛШ, правого шлуночка і лівого передсердя також були розширеними порівняно з аналогічними розмірами юнаків контрольної групи та підлітків з АГ та нормальною масою тіла. У юнаків з АГ та ожирінням були ще більші розміри лівого та правого шлуночків (р < 0,001 та р < 0,01), кореня аорти (р < 0,01), а також найбільший показник індексу маси міокарда лівого шлуночка (р < 0,01). При вивченні показників загальної гемодинаміки у юнаків з АГ залежно від маси тіла виявлено тенденції до формування гіпокінетичного варіанта гемодинаміки за рахунок зниження хвилинного об’єму та підвищення загального судинного опору як у пацієнтів з АГ та НМТ, так і в підлітків з АГ й ожирінням. При вивченні ліпідного спектра крові в юнаків з АГ встановлено, що рівень загального холестерину, тригліцеридів та коефіцієнт атерогенності в підлітків з АГ і НМТ, а також ожирінням суттєво зростав порівняно зі значеннями групи контролю та юнаків з АГ та нормальною масою тіла (р < 0,05; р < 0,01). А показники холестерину ліпопротеїдів високої щільності були істотно знижені. У цих же групах підлітків встановлено підвищення рівня імунореактивного інсуліну, до того ж його рівень збільшувався зі зростанням маси тіла. Інсулінорезистетнність різного ступеня виявлялась значно частіше у підлітків із НМТ (67,3 %) та ожирінням (77,5 %) і значно рідше — у підлітків з АГ та нормальною масою тіла (40,0 %) (р < 0,01). У пацієнтів з АГ з нормальною та надлишковою масою тіла середні значення урикемії достовірно не відрізнялись (р > 0,1), але в юнаків з АГ й ожирінням показники були достовірно вищі порівняно з такими в осіб з АГ й надлишковою масою тіла (р < 0,05). Вважають, що порушення метаболізму пуринів, вуглеводів та ліпідного спектра крові як в осіб з АГ, так і з АГ та ожирінням необхідно розглядати з позицій формування дисфункції ендотелію. Процент приросту діаметра артерії після реактивної гіперемії в підлітків з АГ і нормальною масою тіла досяг 14,2 %, що відповідає нормальним значенням, але в 40,9 % підлітків цей показник був нижчим за 10 %. При проведенні проби з нітрогліцерином встановлено, що діаметр плечової артерії через 5 хвилин після його прийому в групі з АГ й нормальною масою тіла становив 0,52 см, що відповідало 23,8 % приросту, у пацієнтів з АГ і НМТ — 0,50 см, тобто 11,1 % приросту від вихідних значень, а у юнаків з АГ і ожирінням — 0,52 см, що становило лише 15,5 % приросту. Крім того, через 10 хвилин після проби з нітрогліцерином у пацієнтів з АГ і НМТ продовжувався приріст діаметра плечової артерії (+4,05 %) на відміну від юнаків з АГ і нормальною масою тіла та з АГ і ожирінням, у яких відбувалось зменшення діаметра плечової артерії (на –5,81 та –3,83 % відповідно), що є нормальною реакцією на виведення нітрогліцерину з кровообігу.Таким чином, у підлітків з АГ при підвищенні індексу маси тіла збільшується частота та глибина ендотеліальної дисфункції (у пробах ендотелійзалежної та ендотелійнезалежної вазодилатації), що тісно корелює з порушеннями в ліпідному спектрі крові, вуглеводному та пуриновому обміні. Виділено компоненти, що є найбільш значущими у формуванні ендотеліальної дисфункції у підлітків з АГ та надмірною масою тіла й ожирінням, а саме порушення метаболізму ліпідів, пуринів та інсулінорезистентність.

Мета роботи — встановити гемодинамічні профілі постраждалих із тяжкою поєднаною травмою при різних програмах адреноміметичної підтримки. У дослідження включені 84 постра­ждалих із тяжкою поєднаною травмою, які для підтримки гемодинаміки потребували проведення адреноміметичної корекції. Залежно від адреноміметичного препарату, що використовувався (допамін, норадреналін, мезатон), постраждалі розподілені на 3 групи. Досліджували показники центральної та периферійної гемодинаміки. Результат дослідження демонструє, що у постраждалих кожної групи було досягнуто стабілізацію гемодинаміки за допомогою інтенсивної інфузійної терапії та адреноміметичного засобу. Перспектива подальших досліджень полягає в поглибленому вивченні функцій органів, ступінь порушень яких залежить від стану центральної гемодинаміки.

Стаття присвячена оцінці впливу лерканідипіну на гемодинамічні та нейроімунологічні показники у хворих на гіпертонічну хворобу різного додаткового ризику та із супутнім ожирінням. Установлено, що тривале лікування лерканідипіном суттєво впливає на рівень артеріального тиску та здатність корегувати діастолічну дисфункцію лівого шлуночка. Лерканідипін реалізує свої ефекти завдяки збільшенню плазмового вмісту вазодилатуючого кальцитонін-ген-регулюючого пептиду.

Мета дослідження — з’ясування особливостей змін добового профілю артеріального тиску (АТ) та його варіабельності в пацієнтів із гіпертонічною хворобою (ГХ) у поєднанні з цукровим діабетом 2-го типу (ЦД 2-го типу).Обстежено 150 пацієнтів середнього віку 53,4 ± 5,3 року. За групами пацієнти розподілялися таким чином: 30 практично здорових осіб, 30 хворих на ЦД 2-го типу, 30 хворих на ГХ та 60 хворих на ГХ у поєднанні з ЦД 2-го типу.Добове моніторування АТ (ДМАТ) здійснювали на апараті АВРМ-04. Встановлено, що у хворих на ЦД 2-го типу порівняно з групою здорових осіб вірогідно підвищеними (р < 0,05) виявилися показники добового, денного й нічного діастолічного АТ (ДАТдб, ДАТд, ДАТн); були більшими показники індексу часу систолічного денного та нічного АТ (САТд, САТн) відповідно в 2,01 і у 1,80 раза. Вірогідно було підвищеним значення подвійного добутку (ПД), що вказує на високий рівень навантаження підвищеним АТ у зазначених хворих.У пацієнтів із АГ ІІ стадії у поєднанні з ЦД 2-го типу порівняно з групою хворих на ГХ показники ДМАТ практично не відрізнялися, а значення САТдб, САТд, САТн були вірогідно (р < 0,02) зниженими; показник ПД був вірогідно (р < 0,05) більшим порівняно з таким у групі порівняння. При III ступені АГ показники нічного зниження АТ (САТ, ДАТ) буди вірогідно вищими. Вірогідно (р < 0,05) зростали значення ПД добового і нічного АТ, що вказує на несприятливі гемодинамічні прояви впродовж доби і особливо вночі.У пацієнтів із ГХ у поєднанні з ЦД 2-го типу переважають типи циркадних ритмів dipper та non-dipper, виявляються більш високі значення варіабельності САТ у денні часи, навантаження тиском у денні та нічні часи, ступінь нічного недостатнього зниження та раннього підйому АТ. Ці показники вірогідно вищі при циркадному ритмі non-dipper.

РЕЗЮМЕ. Серед кардіальної патології ішемічна хвороба серця (ІХС) займає провідну позицію. Тривала ішемія міокарда, незалежно від соціально-економічного розвитку країни, є причиною смертності та інвалідизації населення. Основними доведеними факторами ризику розвитку серцево-судинних захворювань є гіпер- та дисліпідемія й абдомінальне ожиріння. Мета – проаналізувати гемодинамічні та ергометричні показники серця за даними велоергометрії (ВЕМ), ліпідний склад крові та оцінити антропометричні дані у пацієнтів із стабільною ІХС залежно від кількості уражених коронарних артерій (КА). Матеріал і методи. У дослідженні взяли участь 62 хворих на стабільну ІХС з стенокардією напруги функціонального класу (ФК) ІІІ із серцевою недостатністю (СН) ІІА ФК ІІІ із збереженою фракцією викиду лівого шлуночка (ФВ ЛШ). Серед обстежених переважали чоловіки – 52 особи (83,9 %). Середній вік пацієнтів становив (61,2±1,2) року. Клінічні групи поділені на підгрупи залежно від кількості уражених КА: у 16 (25,8 %) хворих за даними коронароангіографії (КАГ) виявлено односудинне ураження, а в 46 (74,2 %) пацієнтів – кількасудинне. Результати. Доведено, що коронарний та міокардіальний резерви і скоротлива здатність міокарда за даними ВЕМ виявилися зниженими в обох підгрупах спостереження, проте вираженими ці зміни були у випадку ураження двох і більше КА (р<0,05). Антропометричні показники – індекс маси тіла (ІМТ) та обвід талії – перевищували нормативне значення у 42 (67,7 %) хворих (р<0,001), причому в пацієнтів із ураженням двох і більше КА ці зміни були більш виражені, ніж у пацієнтів з ураженою однією КА (р<0,05). Кількість холестерину загального (ХСЗ), тригліцеридів (ТГ), ХС ліпопротеїдів низької та високої щільності (ХС ЛПНЩ, ХС ЛПВЩ) в сироватці крові достовірно відрізнялися у обох групах пацієнтів (р<0,05).

Шевчук І.О. Методи та обробка даних гемо динамічних показників біо об’єкту при втратах крові . Курсова робота магістра за спеціальністю 8.091002 – біотехнічні та медичні апарати та системи, Тернопільський державний технічний університети імені Івана Пулюя, Тернопіль, 2017. Приклад представлення основної ідеї, результатів та основних висновків курсової роботи. Курсову роботу магістра присвячено проведенню експерименту по дослідженню характеристик реограми з метою одержання нових інформативних ознак. Складено план експериментального дослідження. Згідно плану експериментального дослідження обґрунтовано математичну модель крові та судинних стінок у вигляді періодично корельованого випадкового процесу, яка на відміну від відомих враховує у своїй структурі поєднання стохастичної природи та повторності реограми, що є властивим для сигналів електричного походження. Враховуючи властивості математичної моделі судин, сформульовано вимоги до проведення експериментального дослідження характеристик реограми і біологічних тканин як періодично корельованого випадкового процесу. На базі обґрунтованої математичної моделі крові використано синфазний метод для опрацювання реограми.

Шевчук І.О. Методи та обробка даних гемо динамічних показників біо об’єкту при крововтратах. Магістерська робота за спеціальністю 8.05090204 – біотехнічні та медичні апарати та системи, Тернопільський державний технічний університети імені Івана Пулюя, Тернопіль, 2017. Роботу магістра присвячено проведенню експерименту по дослідженню характеристик реограми з метою одержання нових інформативних ознак. Складено план експериментального дослідження. Згідно плану експериментального дослідження обґрунтовано математичну модель крові та судинних стінок у вигляді періодично корельованого випадкового процесу, яка на відміну від відомих враховує у своїй структурі поєднання стохастичної природи та повторності реограми, що є властивим для сигналів електричного походження. Враховуючи властивості математичної моделі судин, сформульовано вимоги до проведення експериментального дослідження характеристик реограми і біологічних тканин як періодично корельованого випадкового процесу. На базі обґрунтованої математичної моделі крові використано синфазний метод для опрацювання реограми, який дає змогу оцінити стан периферичної нервової системи.
ЗМІСТ РОЗДІЛ 1 ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ……………………………………………………... 1.1 Використання гемодинамічних показників, як потенційний засіб діагностування порушеня кровообігу…………………………………………….. 1.2 Наукові напрацювання у математичному моделюванні кровоносної системи центрального регулювання ……………………………………………………….. РОЗДІЛ 2 МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ…………………………………… 2.1 Аналіз електричних параметрів крові…………………………………………… 2.2 Математичне моделювання стінок кровоносної системи……………………… РОЗДІЛ 3 ОБГРУНТУВАННЯ ВИБОРУ МЕТОДІВ ДОСДІДЖЕННЯ…………. 3.1 Методи і засоби дослідження……………………………………………………. 3.1.1 Антропометричний та соматотипологічний аналіз………………………….. 3.1.2 Математичної статистика……………………………………………………… РОЗДІЛ 4 ІМІТАЦІЙНЕ МОДЕОЛЮВАННЯ……………………………………. 4.1 Моделювання методом покрокового регресивного аналізу показників реограми стегна чоловіків і дівчат в залежності від антропометричних даних..

Під час навчання у медичному інституті студенти постійно перебувають у стані психоемоційного навантаження. Особливо стресовими для них є проведення раптових тестів чи опитувань з метою перевірки знань. Це викликає у студентів занепокоєння і зміни у роботі нервової і серцево-судинної систем.

Проведено комплексне клініко-нейрофізіологічне дослідження 124 пацієнтів, мешканців України, у порівнянні з хворими королівства Катар, в яких встановлено діагноз гіпертонічна хвороба (ГХ) І-ІІІ ст., з метою розробки, наукового обґрунтування діагностичних, прогностичних, лікувальних критеріїв. У гострому періоді кризових станів при гіпертонічній хворобі порушення спонтанної і викликаної біоелектричної активності і деформації відповіді, не зв'язані з наявністю грубих морфологічних осередкових змін, виявлялися на всіх стадіях. При ГХ І ст. це носило характер тенденції, виявляючись тільки в частини пацієнтів, але при ГХ ІІ й ІІІ ст. дисфункція головного мозку на всіх рівнях була постійною ознакою перебігу хвороби. Неповне відновлення нейрональних порушень на корковому і стовбурному рівні після церебральних судинних подій (ЦСП), характеризувало процес нагромадження мікроорганічних змін при повторних ЦСП. Аналіз УЗДГ, яка виявила наявність ознак стенозування при тривалому розвитку ГХ, дозволяє вважати, що процеси, які викликають стенозування, можуть бути обумовлені вторинною деформацією судин, що співпадало з даними бульбарної біомікроскопії ББМС (яка виявила зміни на мікрогемоциркуляторному рівні вже при ГБ І ст.). Підкреслено значення виявлення при ББМС нерівномірностей товщини судинної стінки і мікроаневризм, як значущого діагностичного критерію морфологічних змін, сполучених з високим ризиком судинних катастроф при ГХ. Порівняння рівня поширеності ГХ, депресивних станів і вегетативних дисфункцій у Катарі й Україні показало вагу стресового фактора при ГХ як у Катарі, так і в Україні. Вплив середовищних факторів у розвитку ГХ, можливо, модифікується релігією і ментальністю. Фактори етнічної приналежності і регіону проживання, за даними дослідження, не є ведучими складовими розвитку ГХ і ії ускладнень, але можуть модифікувати вплив інших факторів. Запропонований метод підтримки прийняття діагностичного рішення дозволяє уточнити прогноз розвитку ГХ за рахунок виділення неявної інформації. Метод нейроритмокорекції, як один із компонентів лікувально-профілактичних заходів виявив ефективність при ГХ.