To see the other types of publications on this topic, follow the link: Галузь застосування.
Journal articles on the topic 'Галузь застосування'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Галузь застосування.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Прав, Юрій. "БУДІВЕЛЬНА ГАЛУЗЬ ЯК ОБ’ЄКТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ." Public management 17, no. 2 (February 27, 2019): 230–40. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-17-2-230-240.
Full textAbstract:
Розглядаються актуальні питання розвитку будівельної галузі України з урахуванням трансформаційних процесів національної економіки та переходу на євроінтеграційний вектор розвитку. Будівельна галузь є од- нією з галузей мультиплікаторів, які здатні забезпечити зростання супутніх галузей народного господарства (для галузі будівництва це понад 70 галузей промисловості), забезпечити інвестиційну привабливість економіки. Акту- альність розвитку будівельної галузі також полягає у соціальному забезпеченні через реалізацію проектів будівництва комерційної нерухомості з ме- тою розвитку малого та середнього бізнесу та житлових площ для вирішення соціально-побутових питань населення. Таким чином, актуальність розвитку будівельної галузі визначає необхідність пошуку механізмів державного ре- гулювання у будівництві з метою забезпечення ефективного функціонуван- ня будівельної сфери. Дієвим механізмом забезпечення розвитку економіки є налагодження раціональної системи державного управління. Система дер- жавного управління включає у себе комплекс взаємоузгоджуваних механіз- мів впливу на суб’єкт управління з метою реалізації управлінських функцій держави: планування, прогнозування, регулювання, організації, моніторин- гу, контролю — шляхом наділення владними повноваженнями органи дер- жавної влади відповідно до ієрархічної структури чи делегування владних повноважень у межах, зазначених чинним законодавством, органам громад- ського контролю або приватним структурам. Реалізація управлінських цілей полягає у розробці організаційно-економічного механізму через реалізацію управлінських функцій, застосування інформаційно-аналітичного забезпе- чення та формування умов для їх практичного впровадження. Отже, у статті розглядаються теоретико-методичні підходи до розвитку ефективних ме- ханізмів державного управління галуззю будівництва з урахуванням вимог національного будівельного ринку, стратегічних цілей розвитку економічної системи країни та максимальної реалізації потенціалу будівельної галузі для забезпечення її конкурентоспроможності в умовах євроінтеграційних проце- сів та виходу на світові ринки збуту
2
Folhina Tetiana. "Концептуальні засади організаційно-правового забезпечення впровадження проектів державного-приватного партнерства в житлово-комунальну сферу України." Theory and Practice of Public Administration 3, no. 66 (September 24, 2019): 149–55. http://dx.doi.org/10.34213/tp.19.03.18.
Full textAbstract:
У статті розглядаються проблеми та особливості застосування державно-приватного партнерства в сфері житлово-комунального господарства України. Здійснюється аналіз стану житлово-комунального господарства країни, який дозволяє стверджувати, що найбільш енергомістка галузь господарського комплексу України потребує модернізації та реформування, що є можливим за рахунок залучення інвестицій приватного сектора. Досліджується ступінь розвитку державно-приватного партнерства у провідних європейських країнах та розглядаються сфери його максимального застосування. Визначаються ключові напрями стратегічного розвитку державно-приватного партнерства в галузі житлово-комунального господарства та перспективи розвитку державно-приватного партнерства для житлово-комунальної галузі в умовах ринкової економіки.
3
Рудніцька, Олена. "РОЛЬ ТЕХНОЛОГІЙ АВТОМАТИЗОВАНОГО ПРОЕКТУВАННЯ ТА ВИРОБНИЦТВА У ВПРОВАДЖЕННІ ПІДХОДІВ ІНДУСТРІЇ 4.0 В СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я." Біомедична інженерія і технологія, no. 6 (December 11, 2021): 109–20. http://dx.doi.org/10.20535/2617-8974.2021.6.246888.
Full textAbstract:
Дана робота розглядає способи застосування CAD\CAM технологій в сфері охорони здоров’я на шляху до переходу на засади парадигми Healthcare 4.0 . Дані технології дозволяють досягати значних результатів в покращенні медичних послуг та проектуванні і виготовленні виробів медичного призначення. Для цього проаналізовано роль парадигми Індустрія 4.0 в сфері розвитку галузі охорони здоров’я, роль CAD\CAM технологій в медичній галузі та виділені тенденції розвитку CAD/CAM технологій в контексті переходу до Нealthcare 4.0.
При аналізі ролі парадигми Індустрія 4.0 було виділено основні групи технологій, що є рушійними силами цієї концепції, та коротко описано технології, здатні підвищити рівень безпеки, задоволеності та інформованості для пацієнта: робототехніка, голографія, датчики/сенсори, інтернет речей та промисловий інтернет речей, великі дані, штучний інтелект та адитивне виробництво. При дослідженні ролі CAD\CAM технологій в медичній галузі, було проаналізовано застосування цих технологій в (а) хірургії та розглянуто напрямки комп'ютерно-інтегрованої хірургії (хірургічний CAD/CAM та хірургічний асистент) та ортопедичні операції або операції по заміні суглобів; (б) використання технології CAD/CAM в медичних пристроях; (в) використання технології CAD/CAM в діагностичних процедурах. Далі показано потенціал CAD як засобу підвищення ефективності та впровадження інновацій. При аналізі сучасних тенденцій розвитку CAD/CAM технологій в контексті переходу до парадигми Healthcare 4.0, було виділено та описано наступні аспекти: (1) посилення впливу хмарних технологій та перевагам, що він надає; (2) модельно-орієнтований підхід та особливості його застосування при автоматизованому проектуванні; (3) генеративне проектування із застосуванням технологій штучного інтелекту. Наведено переваги застосування штучного інтелекту в процесі проектування та виготовлення необхідних для медичної галузі продуктів та його можливий вплив на галузь в цілому.
Висновки: Технологія CAD/CAM зробила значний вплив на прогрес у медичній науці та практиці. Потенціал CAD як засобу підвищення ефективності та інновацій зростає, а останні тенденції галузі охорони здоров’я відображають вплив нових технологій у цій галузі. Охорона здоров’я - сфера першочергового значення, до якої вкрай необхідне включення традиційних наукових галузей з інноваційними рішеннями. Наближення медичної галузі до парадигми Healthcare 4.0 можливе, в тому числі, за допомогою вдосконалення CAD/CAM підходів та алгоритмів та розширюючи сфери застосування, тим самим досягаючи значних результатів в покращенні медичних послуг та підвищенні ефективності таких послуг, в тому числі і економічної. Тому вбачаються доцільними подальші дослідження щодо збільшення сфер застосування CAD/CAM технологій та взагалі підходів парадигми Індустрії 4.0 в медичній галузі (Healthcare 4.0).
Ключові слова: CAD\CAM, Індустрія 4.0, Healthcare 4.0, штучний інтелект, хмарні технології, адитивне виробництво.
4
Balagura, I. V., D. V. Lande, and I. V. Gorbov. "Дослідження параметрів важливості вузлів у мережах співавторів." Реєстрація, зберігання і обробка даних 15, no. 1 (April 4, 2013): 45–52. http://dx.doi.org/10.35681/1560-9189.2013.15.1.103364.
Full textAbstract:
Досліджено мережу співавторства в галузях «Інформаційна та обчислювальна техніка», «Кібернетика» в реферативній базі даних «Україніка наукова». Визначено основні параметри мережі та вузлів. Показано, що застосування характеристик центральності вузлів дає змогу визначити авторів наукових робіт, що вносять вагомий внесок у галузь, є керівниками наукових шкіл, підтримують зв’язок між науковими колективами.
5
Бельо, Л. Ю. "Сучасний стан та перспективи розвитку правового регулювання використання допоміжних репродуктивних технологій." Прикарпатський юридичний вісник, no. 2(31) (September 2, 2020): 23–27. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i2(31).558.
Full textAbstract:
У статті розглядається проблема правового регулювання застосування допоміжних репродуктивних технологій. Проаналізовано праці науковців із даної теми, а також досліджено законодавство, без чого повне розуміння даної теми було б неможливим.
В умовах демографічної кризи гостро постає питання допомоги у випадку безплідного шлюбу. Стан народжуваності та демографічні процеси вимагають нових розробок, із чим успішно справляється галузь медицини, однак потребують уваги правові аспекти застосування програм допоміжних репродуктивних технологій. Репродуктивні права є частиною природних прав, які повинні бути врегульованими та забезпеченими нормативно. Допоміжні репродуктивні технології є одним із вагомих досягнень людства та дієвим механізмом вирішення проблеми безплідності. За допомогою застосування ДРТ вирішується так зване «соціальне безпліддя», що викликане не медичними показниками, а відсутністю партнера.
ДРТ на практиці випереджає формування правової бази в цій галузі. Чинні нормативно-правові акти в Україні стосовно допоміжних репродуктивних технологій загалом спрямовані на закріплення права на застосування ДРТ та регулювання медичної сторони даного питання, залишаючи юридичний аспект без належної уваги.
Проблема охорони репродуктивного здоров'я та репродуктивних прав людини й громадянина, включно із правом на використання ДРТ, являє собою найважливіший напрям державної політики, і саме на державу покладено обов'язок її належного юридичного забезпечення.
Правова база ДРТ потребує подальшого розвитку та вдосконалення. Особи, що потребують медичних послуг у спеціалізованих установах, які втілюють методи ДРТ, мають знати актуальний стан українського законодавства в цій галузі, яке б мало беззаперечний характер та чіткий механізм його правового беззастережного застосування.
6
Eskridge, Chris, and Андрій Бутирський. "Розвиток кримінології як науки: міждисциплінарний підхід." Право України, no. 2019/09 (2019): 215. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-09-215.
Full textAbstract:
Перед наукою кримінології на сучасному етапі стоять важливі завдання, від вирішення яких безпосередньо залежить майбутнє кожної країни зокрема та людства загалом. Розвиток кримінології як науки вимагає застосування міждисциплінарного підходу, що дасть змогу по-новому осмислити завдання цієї науки, проблеми, з якими вона стикається, а також шляхи подолання цих проблем. Метою статті є наукове осмислення сучасного стану науки кримінології та проблем, що стоять перед нею; розробка концепції розвитку науки кримінології у світі з урахуванням міждисциплінарного підходу. Для розробки концепції розвитку науки кримінології доречним є запозичення позитивного досвіду у галузі медицини. У кримінології, як і в галузі медицини, існує необхідність розробки як превентивних, так і “лікувальних” стратегій, а також їх широкого впровадження практично в усіх аспектах суспільного та приватного життя суспільства. Медицина за останні 200 років зробила не один великий крок вперед, у зв’язку з чим у дослідженні робиться спроба застосування стратегічної моделі розвитку медицини за ці роки для розробки стратегічної моделі розвитку кримінології на сучасному етапі. Отже, дослідивши основні принципи розвитку медицини, встановлено, що суттєве зменшення рівня злочинності може бути здійснено шляхом прийняття для кримінології тієї самої стратегічної моделі, що й була обрана для медицини 200 років тому, а саме: розробка єдиної міжнародної академічної моделі; розвиток взаємодії всередині кримінологічної науки; посилення ролі міждисциплінарних зв’язків; розробка стандартів оцінки наукових результатів на основі результатів їх практичного застос ування; інтеграція нових знань не лише у наукову спільноту, а й у державний сектор. За результатами проведеного дослідження зроблено висновок, що ефективний розвиток кримінології як науки можливий лише за умови застосування міждисциплінарного підходу та активної взаємодії науковців і практиків із різних галузей. Кримінології слід і надалі продовжувати дотримуватися мультидисциплінарної орієнтації, беручи приклад із представників медицини, і звертатися до всіх галузей і дисциплін, запрошуючи їхніх представників приєднатися до кримінологів у пошуках істини. Кожна галузь і дисципліна має що запропонувати кримінології у міждисциплінарному контексті, і тільки так можна комплексно вирішити проблеми боротьби зі злочинністю.
7
Чернікова, Н. М. "АНАЛІЗ ПРОГРАМНИХ РІШЕНЬ З АВТОМАТИЗАЦІЇ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ ПІДПРИЄМСТВ." Підприємництво та інновації, no. 18 (June 30, 2021): 57–62. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/18.10.
Full textAbstract:
Статтю присвячено аналізу програмних рішень для автоматизації бізнес-процесів та рівня їх застосування вітчизняними підприємствами. Даний аналіз підтвердив, що кожне програмне рішення має свою галузь застосування, а також переваги та недоліки. Вивчено досвід застосування окремих програмних продуктів на підприємствах. Проведено групування програмних рішень за різними класифікаційними ознаками. Установлено провідні компанії, які пропонують послуги з розроблення, впровадження та технічного супроводу даних програм, а також їхні конкурентні переваги. Запропоновано підходи до вибору того чи іншого технологічного рішення для окремих підприємств. Доведено необхідність автоматизації якомога більшої кількості бізнес-процесів підприємств та визначено існуючі можливості для втілення цього заходу.
8
Краснобокий, Ю. М., and І. А. Ткаченко. "ЗАСТОСУВАННЯ СИСТЕМНОГО АНАЛІЗУ В ОСВІТНІЙ ГАЛУЗІ." Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 2, no. 3 (April 29, 2021): 181–89. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-2-27.
Full textAbstract:
У пропонованій статті об’єкт дослідження складає системний підхід у галузі освіти; предметом дослідження є системний аналіз освітнього процесу з підготовки вчителів природознавчих дисциплін для закладів середньої освіти; мета роботи – продемонструвати можливості методу системного підходу (системного аналізу) для наукового обґрунтування складових та їх змісту освітньо-професійних програм на прикладі підготовки інтегрованого вчителя природознавства. Для досягнення поставленої мети використовувалися методи узагальнення результатів наявних публікацій різних авторів у науково-педагогічних виданнях та авторських напрацювань з експериментального впровадження означеної проблематики у педагогічну практику. У статті освітня галузь аналізується як складна ієрархічна система, якій притаманні емержентність, самоорганізація, відкритість, взаємо- залежність від ринку освітніх послуг тощо. Спираючись на методологію системного підходу, система освіти розглядається як цілісна єдність, що складається з таких підсистем, як органи управління освітою, науково-дослідні інститути, підвідомчі МОН, мережа дошкільних закладів, мережа закладів середньої освіти, мережа закладів професійно-технічної освіти, мережа закладів позашкільної освіти, мережа закладів вищої освіти тощо. Із виникненням об’єктивної необхідності модернізації (реформування) цих підсистем варто враховувати, що вони складаються з певних взаємозалежних елементів, наприклад: органи управління освітою – це центральний (МОН), регіональні (обласні), місцеві; дошкільні заклади – це дитячі ясла і садки; заклади середньої освіти – це школи, гімназії; заклади профтехосвіти – це ліцеї, училища, коледжі, технікуми тощо; заклади позашкільної освіти – це об’єднання дітей (учнів) за інтересами; заклади вищої освіти – це інститути, академії, університети. Обираючи в якості предмета психолого-педагогічних або ж науково- методичних досліджень функціонування перерахованих елементів системи освіти (за певних умов, які здебільшого визначаються межами автономності), їх теж можна розглядати як підсистеми, адже вони об’єднують у собі, наприклад, такі елементи: органи управління освітою – відповідні департаменти, управління, відділи тощо; НДІ МОН – профільні лабораторії цих інститутів; дитячі ясла, садки – групи дітей за віком; заклади загальної середньої освіти – класи учнів; об’єднання дітей за інтересами – це «станції»: юних техніків, юних натуралістів, моделістів, краєзнавців, слідопитів тощо; університети – факультети, кафедри. У результаті проведеного дослідження показано, що застосування системного підходу до аналізу системи освіти та до процесу підготовки учителів освітньої галузі «Природознавство» на основі відповідної освітньо- професійної програми, як визначеної системної цілісності, що складається з окремих підсистем і елементів, дає можливість методологічно і методично науково обґрунтовано забезпечити планування, організацію і реалізацію відповідного освітнього процесу.
9
ПЕТРОВА, Тетяна Олексіївна. "СУЧАСНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ МЕТАФОРИЗАЦІЇ ТЕРМІНІВ В УКРАЇНСЬКОМУ ТЕРМІНОЗНАВСТВІ (актуалізація когнітивного підходу)." Мова, no. 35 (July 29, 2021): 173–81. http://dx.doi.org/10.18524/2307-4558.2021.35.237852.
Full textAbstract:
Мета статті – висвітлити особливості когнітивного підходу до інтерпретації феномена метафоризації термінів. Аналіз здійснено з актуалізацією економічної лексики. Об’єкт аналізу – терміни-метафори, утворені на основі когнітивних процесів. Предметом розгляду обрано когнітивні механізми їх метафоризації. Для цього застосовано описовий метод, прийоми дефінітивного, структурно-семантичного, порівняльного та лексикографічного аналізу. Результати дослідження. Доведено значущість когнітивного метафоричного термінотворення. Установлено, що когнітивна термінологічна метафора – це інструмент, який дає змогу репрезентувати нове спеціальне поняття через відомі об’єкти, реалії іншої сфери знань, і реалізується не лише як засіб номінації, але і як спосіб дефініювання понять. Визначено, що особливість когнітивної метафоризації термінів полягає у здатності фахівця встановлювати подібність між різними елементами окремих галузей знань, баченні одного компонента через інший. Відстежено найчастотніші різновиди когнітивної метафоризації в економічній термінології: гештальтний, дифузний, структурний. З’ясовано, що потужний чинник формування термінології економічної галузі – це прецедентні метафори, утворені на основі актуалізації образів героїв відомих творів. Галузь застосування результатів: зібраний і опрацьований матеріал може бути використаний під час укладання термінологічних словників, подальшого упорядкування й опису економічної термінології. Висновки. Термінологічна метафора в економічній терміносистемі має високу активність і когнітивний характер. Прецедентність – невід’ємна ознака сучасної термінології. Термінологічні словники не «встигають» фіксувати нові метафоризовані одиниці, але виважено й вивірено кодифікують їх, максимально засвідчуючи рівень інтелектуального ресурсу й когнітивного мислення нації.
10
Халимон, І. Й. "РОЛЬ НАВЧАЛЬНИХ СТРАТЕГІЙ У ФОРМУВАННІ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ." Educational Dimension 30 (May 19, 2022): 308–14. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.4855.
Full textAbstract:
Проаналізовано зарубіжні публікації з проблеми використання навчальних стратегій. З’ясовано сутність та основні риси навчальних стратегій. Подано їх класифікацію та модель навчання користування ними. Зроблено висновок про важливість оволодіння навчальними стратегіями з точки зору формування професійної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови. Аргументовано, що усвідомлене володіння навчальними стратегіями створює умови, з одного боку, для більш ефективного власного навчання, а з іншого – для їх подальшого застосування вчителем у процесі навчання іноземної мови своїх учнів, тобто переходить у галузь методичної компетенції.
11
Прокопенко, Тетяна Петрівна. "ДИСКУРСНЕ ПОЛЕ ПРОБЛЕМАТИКИ ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ." Public management 27, no. 2 (October 11, 2021): 55–67. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2021-2(27)-5.
Full textAbstract:
Мета роботи – здійснення поглибленого аналізу науково- історичної бази у межах дослідження дискурсного поля проблематики публічного адміністрування туристичної сфери. Доведено, що єдиної думки у зарубіжній та вітчизняній державно-управлінській науці щодо визначення факторів, які негативно або позитивно впливають на розвиток туристично- рекреаційної сфери, на сьогодні не існує. Методологія. Складність і специфіка досліджуваної теми зумовили використання сукупності методів емпіричного і теоретичного рівнів піз- нання. Це дало можливість сформувати відповідні теоретико-методологічні засади виконання поставлених завдань. Підкреслено, що туризм, на думку більшості авторів, визначається як складне і багатовимірне поняття, яке одночасно виступає і як галузь націо- нальної економіки, і як окремий вид діяльності, і як форма рекреаційної діяль- ності, і як спосіб проведення дозвілля людей, і як наука, і як бізнес-напрям. Зазначено, що сьогодні туризм виступає соціально значущою та затре- буваною практикою, а також платформою для саморозвитку та самовдосконалення людей, простором для формування суспільних благ, стимулів та потреб особистості. Наукова новизна. Удосконалено понятійно-категорійний апарат науки державного управління шляхом здійснення огляду дискурсного поля пробле- матики формування державного регулювання розвитку туризму, що відрізня- ється від уже наявних робіт фокусуванням наукової уваги на принципах роз- витку даної сфери у межах застосування інноваційних інструментів кооперації та кластеризації міжнародного ринку туризму, а також використанням механіз- мів державно-приватного партнерства та прийняття модельних бізнес-рішень. Висновки. У результаті проведення поглибленого аналізу науково-істо- ричної бази у межах дослідження дискурсного поля проблематики публіч- ного адміністрування туристичної сфери підкреслено, що для нинішнього етапу досліджень науки про туризм та функціонування туристичної галузі характерним є зосередження на принципах розвитку даної сфери та суміж- них галузей у межах застосування інноваційних інструментів кооперації та кластеризації міжнародного ринку туризму, використання механізмів дер- жавно-приватного партнерства та модельних бізнес-рішень. Обґрунтовано, що дані дослідження зосереджені на історико-філософському осмисленні природи туризму як соціогуманітарного феномену, а також базового інфор- маційного ресурсу для формування підґрунтя з метою розширення меж практичного використання основних інструментів та механізмів публічного адміністрування туристично-рекреаційної галузі у процесі реалізації полі- тики держави у цьому напрямі.
12
Коваленко, Л. М., and О. І. Коваленко. "ПАТОЛОГІЯ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ ПОРОСЯТ У РАЗІ ВПЛИВУ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗБУДНИКІВ." Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Veterinary Medicine, no. 3 (54) (February 17, 2022): 26–30. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.vet.2021.3.4.
Full textAbstract:
За результатами низки досліджень встановлено, що одними з проблем, які спричиняють зниження рентабельності тваринництва, стають респіраторні хвороби молодняку. З розвитком свинарства, оскільки це найбільш прибуткова галузь, ці хвороби поширені у багатьох країнах світу і посідають провідне місце в патології свиней (Grechukhin, Shafiev, 2012; Kovalishin, Kanypina, Byadovskaya, 2016). За останній період численними дослідженнями в нашій країні та за її межами встановлено, що хворобам молодняку сприяють технологічні стрес-фактори, які знижують загальну неспецифічну резистентність та мають як неінфекційну, так і інфекційну природу. Велику питому вагу становлять респіраторні хвороби. Незважаючи на те, що епізоотологічна роль збудників інфекційної етіології досить вивчена, але у виникненні респіраторного синдрому у поросят залишається однією з гострих проблем. Різна видова належність в етіології захворювань шляхів дихання у молодняку забезпечує їх більш продовжене перебування в організмі. Упереджені господарські фактори впливу утворюють бар’єр, який не дозволяє формуванню специфічного захисту у разі інфекційних хвороб тварин, а імунопрофілактика факторним інфекціям, особливо без створення належних умов утримання і годівлі тварин. Науковцями доведено, що комплекс заходів боротьби з респіраторними хворобами поросят, окрім застосування засобів специфічної профілактики, проведення технологічних та ветеринарно-санітарних заходів, потребує застосування препаратів-імуностимуляторів та з антимікробною дією на супутні патогенні бактерії (Zuev, 2012; Bednarek, Pejsak, 2014). За даними дослідницьких робіт визначено, що специфічна профілактика великої кількості інфекційних хвороб не є ефективною, тому напрям у боротьбі з ними належить застосуванню комплексної терапії. Респіраторні захворювання мають асоційовану форму, тому стає необхідністю застосування препаратів широкого спектра дії, одночасно впливаючи на декілька збудників. На сучасному рівні використовується антибіотикотерапія. Комплекс препаратів включає синергідний ефект, який дозволяє зменшити дозу того чи іншого препарату і тим самим удосконалити схему лікування інфікованих тварин.
13
Алпатов, Анатолій Петрович, Віктор Тимофійович Марченко, Павло Петрович Хорольський, and Надія Петрівна Сазіна. "СТАН ТА НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ НОРМАТИВНО-МЕТОДИЧНОЇ БАЗИ РОЗРОБКИ РАКЕТНО-КОСМІЧНОЇ ТЕХНІКИ В УКРАЇНІ." Science and Innovation 18, no. 1 (February 14, 2022): 76–88. http://dx.doi.org/10.15407/scine18.01.076.
Full textAbstract:
Вступ. Виходячи з перспектив промислового виробництва в космосі, космічна галузь є важливим стратегічним ресурсом для кожної країни, а отже, уряди високорозвинених держав створюють необхідні умови для динамічного розвитку власної ракетно-космічної галузі. Створення та виробництво складної високотехнологічної техніки неможливе без застосування розвиненої нормативно-методичної бази, тому задача її розвитку є актуальною. Проблематика. Необхідність розвитку та вдосконалення спеціальної нормативно-методичної бази розробки ракетно-космічної техніки (РКТ) обумовлена такими їх особливостями як унікальність, наукова та технічна складність, функціонування технічних систем в умовах космічного простору, їхня неремонтопридатність, тривалий життєвий цикл.Мета. Оцінка стану та визначення основних напрямків першочергового удосконалення нормативно-методичної бази РКТ в Україні.Матеріали й методи. У дослідженні використано матеріали щодо сучасного стану та основних напрямків розвиткунормативно-методичної бази для створення зразків РКТ в таких країнах як США, Франція, Німеччина, Італія та Росія. Оцінку сучасного стану нормативно-методичної бази космічної галузі України проводили з використаннямметоду аналогій, як одного із методів системного аналізу.Результати. Проведено оцінку стану нормативно-методичної бази ракетно-космічної техніки в Україні. Незважаючи на наявні недоліки, стан нормативної бази можна вважати задовільним. Натомість стан методичної бази РКТ в Україні вважається незадовільним. Як першочергові кроки з удосконалення методичної бази запропоновано розробку та сертифікацію низки методик, найбільш важливих для підвищення якості менеджменту проєктів зі створення зразків РКТ.Висновки. Необхідно в найближчі роки розробити ряд першочергових галузевих комп'ютеризованих методик, що дозволить керівництву космічної галузі України оперативно та обґрунтовано приймати рішення щодо розробки високоефективних проєктів зі створення нових зразків РКТ.
14
Onyshchuk, I. I. "Правова цифровізація як інтегральний метод формалізації права." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 6 (December 6, 2020): 41–50. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.06.05.
Full textAbstract:
Метою статті є розкриття поняття правової цифровізації як інтегрального методу формалізації права, виявлення значення цифровізації для системи права, переваг та ризиків використання цифрових технологій в різних галузях права.
Наукова новизна статті полягає у дослідженні характеристики стану сучасного права в умовах поширення цифрових технологій, їх впливу на зміст і структуру права, а також у виявленні переваг і загроз, пов’язаних із застосуванням цифровізації. Викладені положення, узагальнення, висновки та пропозиції мають як загальнотеоретичне, так і прикладне значення для розвитку базових концепцій теорії права.
Висновки. Сьогодні використання цифрових технологій в соціально-економічних і виробничих процесах вимагають актуалізації чинних нормативно-правових положень, а також трансформації правової системи в напрямку забезпечення її відповідності цифровізації. Багатовекторність застосування «цифри» дає підстави вважати, що на даному етапі активно формується цифровий простір і пов’язана з ним нова галузь права – цифрове право як сукупність норм або цифрових стандартів у формі комп’ютерних програм та алгоритмів.
За нашим визначенням, правова цифровізація – це інтегральний метод формалізації права, активного системного оперування нормативно-правовими масивами, що трансформуються або відображаються за допомогою комп’ютерних програмних кодувань.
З метою оптимізації правовідносин, а також створення нової цифрової реальності правова цифровізація також вимагає правового регулювання або присутності уповноваженого державою регулятора.
Вплив технологічного фактора призводить до трансформації традиційного права. Втім, впровадження правової цифровізації у правотворчий процес сприятиме покращенню системи права в контексті її упорядкування, систематизації, усунення прогалин і суперечностей. Розвиток цифрової нормотворчості відбувається на основі цифрових моделей та шляхом трансформації класичного паперового законодавства в норми права, придатні одночасно для використання як людиною, так і машиною.
15
Kryukova, Iryna, and Svitlana Stoyanova-Koval. "Концептуальні засади стратегічного управління розвитком молокопереробних підприємств." University Economic Bulletin, no. 39 (December 27, 2018): 13–22. http://dx.doi.org/10.31470/2306-546x-2018-39-13-22.
Full textAbstract:
Предмет, мета роботи. У статті здійснено дослідження теоретичних та практичних аспектів стратегічного управління молокопереробними підприємствами. Здійснена оцінка сучасного стану розвитку підприємств молокопереробної галузі. Проведено порівняння методичних засад оперативного і стратегічного менеджменту бізнес-суб’єктів галузі. Обґрунтовано складові процесу стратегічного управління молокопереробних компаній. Метод або методологія проведення роботи. При здійсненні наукових досліджень було використано сукупність наступних методів і прийомів наукового пізнання: абстрактно-логічний (при формуванні логіко-структурної схеми процесу стратегічного управління), монографічний та економіко-статистичний (при оцінці сучасного стану розвитку молокопереробної галузі), методи аналізу і синтезу (при формалізації та оцінці дії факторів на процес стратегічного управління), метод наукового порівняння. Результат роботи. За результатами дослідження встановлено, що в умовах загострення конкуренції та посилення ризиків економічного середовища процес менеджменту підприємств молокопереробної галузі має орієнтуватись на стратегічну перспективу. Систематизація наукових підходів до стратегічного управління дозволила визначити, що його слід трактувати у тісному зв’язку із потенціалом компанії, факторами зовнішнього і внутрішнього середовища, сукупністю функціональних цілей бізнес-суб’єкта. Аналіз сучасного стану розвитку молокопереробної галузі України показав наявність значного потенціалу виробництва поряд із існуючим дисбалансом внутрішніх тенденцій функціонування галузі. Разом з тим, досягнення значних успіхів на ринку молокопродуктів сьогодні виявляється неможливим без імплементації засад стратегічного управління у діяльність молокопереробних компаній. За дослідженнями системних переваг стратегічно орієнтованих бізнес-структур обґрунтовано етапність та основні складові процесу стратегічного управління сучасних молокопереробних підприємств. Галузь застосування результатів. Отримані результати можуть бути використані при обґрунтуванні та реалізації стратегічних засад управління підприємств молокопереробної сфери АПВ. Висновки. Наявні методичні підходи до сутності стратегічного управління сьогодні демонструють відсутність єдиної концепції до обґрунтування процесу стратегічного управління бізнес-суб’єктами. Разом з тим, систематизація наукових поглядів дозволяє виділити ключові аспекти такої концепції, на засадах яких має ґрунтуватись стратегічне управління: оригінальність та диверсифікація пропозиції на ринку; максимізація ринкової вартості бізнесу; забезпечення синергійного ефекту менеджменту; адаптивність та результативність управлінського процесу. Порівняння оперативного і стратегічного управління свідчить про значний потенціал підвищення результативності менеджменту за умов імплементації стратегічних підходів до управлінського процесу молокопереробних підприємств.
16
Білоус-Осінь, Т. І. "Міністерство освіти та науки України як уповноважений суб'єкт у сфері наукової діяльності." Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 28 (July 26, 2021): 20–27. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v28i0.692.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню правового статусу Міністерства освіти та науки України як уповноваженого суб'єкта у сфері наукової діяльності. Встановлено, що галузь науки впорядковано через діяльність, яка є дотичною до категорій «публічне адміністрування» (обгрунтовано через: а) інституційно-суб'єктний вимір; б) спрямування на забезпечення публічного інтересу); «державне управління та регулювання» (обгрунтовано через:а) відсутність належного забезпечення правового статусу суб'єктів наукової діяльності;б) наявність відриву впроваджених реформ у сфері науки від національних архетипів наукової діяльності). Правовий статус Міністерства освіти та науки України як уповноваженого суб'єкта в галузі науки розглянуто відповідно до його нормативної детермінації як суб'єкта державного регулювання та управління науковою діяльністю.
Виокремлено якісно-змістові елементи, що визначають правовий статус органів державної виконавчої влади. Звернено увагу на те, що правовий статус Міністерства освіти та науки України є багатовимірною характеристикою становища, яке займає цей суб'єкт в організації впорядкування суспільних відносин та у системі органів державної влади загалом. Одночасно пріоритетним є врахування ідеї публічного адміністрування як прояву функціонування цього органу державної виконавчої влади.
Встановлено, що компетенція Міністерства освіти та науки України в частині її детермінації специфікою галузі науки характеризується такими положеннями: 1) визначає цього суб'єкта як такий, що наділений галузевою компетенцією; 2) його повноваження виражено через сукупність прав та обов'язків, які визначають міру можливої поведінки та встановлюють певні види такої поведінки в межах суспільних відносин, що пов'язані з упорядкуванням інтелектуальної творчої діяльності, яку спрямовано на одержання нових знань та (або) пошук шляхів їх застосування; 3) межі його повноважень у галузі науки визначено на нормативному рівні як такі, що поширюються на всю територію Української держави; 4) компетенція вказаного суб'єкта в галузі науки зовнішньо може бути реалізована у правових та неправових формах.
17
Назаров, Н. А. "ПРАІНДОЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПОЕТИКАЛЬНИЙ СПАДОК: МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСНОВКИ КОРПУСНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ." Nova fìlologìâ, no. 84 (December 30, 2021): 174–79. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-84-24.
Full textAbstract:
Індоєвропеїстика як галузь лінгвістики нині є однією з найстаріших і найглибше уґрунтованих галуззю. Її беззаперечним здобутком є відкриття фонетичних законів і відповідностей між спорідненими мовами. Завдяки їм можливо реконструювати граматичний лад індоєвропейської прамови, набір її морфологічних формантів, словниковий склад, особливості синтаксису, просодики тощо. Усе це вкупі дало можливість реконструювати вищі рівні організації мовлення – поетичні кліше. У найдавніших текстах індоєвропейськими мовами (оди Піндара, епоси Гомера, гімни Рігведи й Авести, хетські тексти тощо) є сталі вислови, які складаються з етимологічно споріднених слів. Тому вже в середині 19 століття стало зрозуміло, що деякі фрази індоєвропейської поетичної (ритуальної) мови так само могли зберегтися в дочірніх фольклорних (а згодом – поетичних і літературних) традиціях. Таку галузь студій започаткував німецький філолог Адальберт Кун у 1853 році, коли показав, що і в давньогрецьких, і у ведійських текстах є стале поєднання двох етимологічно споріднених слів – «нев’януча слава». Відкриття наступної спільноіндоєвропейської формули («колесо сонця») належить цьому ж лінгвісту. Натепер відомо понад 50 подібних фраз. Це – релікти спільноіндоєвропейської поетичної мови. Вони зберегли найголовніші ідеологеми й міфологеми індоєвропейських еліт: «швидкі коні», «коні й мужі», «подавач благ» (про божество), «(бог) / небо безсмертне», «(бог) / небо довговічне», «(бог) / небо-батько», «донька (бога) / неба», «(божественна) / небесна ранкова зоря», «з поганою / хорошою славою», «слава мужів», «велика слава», «широка слава» й інші. Класичний і донині компендіум “Dichtung und Dichtersprache in indogermanischer Zeit” був виданий Р. Шміттом у 1967 році. З того часу процедура реконструкції спільноіндоєвропейських поетичних формул суттєво не змінилася: дослідник читає тексти давніми мовами, покладаючись тільки на свою пам’ять, знаходить у них послідовності етимологічно споріднених слів і припускає, що вони відтворюють поєднання, властиві ще індоєвропейському етапові. Стаття теоретично обґрунтовує можливість застосування корпусних підходів до виявлення спільноіндоєвропейських поетичних кліше, що на практиці вже було частково здійснено в попередніх публікаціях автора.
18
Lavruk, Vitalii, Nataliia Korzhenivska, Vitalii Tkachuk, Oksana Lavruk, and Maria Heldak. "Управління відтворенням галузі тваринництва як основа її інноваційно-інвестиційного розвитку." Agricultural and Resource Economics: International Scientific E-Journal 7, no. 3 (September 20, 2021): 200–222. http://dx.doi.org/10.51599/are.2021.07.03.12.
Full textAbstract:
Мета. Мета дослідження – розробити напрями вдосконалення управління процесами відтворення галузі тваринництва на основі її інноваційно-інвестиційного розвитку.
Методологія / методика / підхід. Теоретико-методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, концептуальні положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених стосовно управління процесом відтворення галузі тваринництва, системний підхід до вивчення та своєчасного виявлення різних соціально-економічних і виробничих проблем. Дослідження економічних аспектів управління процесом відродження та ефективного розвитку тваринництва здійснювали з використанням загальнонаукових (аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення) та статистико-математичних методів (кореляційного, регресійного, сценарного планування, математичного моделювання й прогнозування економічних процесів).
Результати. Застосування запропонованих методів і методичних підходів дали можливість урахувати основні складники системи управління відтворенням потенціалу галузі для виявлення перспектив зростання обсягів виробництва валової продукції тваринництва та спрогнозувати зміни в економічних показниках його інноваційного-інвестиційного розвитку в перспективі. Використання системного й абстрактно-логічного підходів сприяло формуванню стратегії відродження тваринницької галузі на основі переліку сценаріїв розвитку відповідно до поставлених завдань стосовно її реалізації та дало змогу окреслити проблемне поле для проведення економічної модернізації тваринництва.
Оригінальність / наукова новизна. Уперше розроблено гнучкий до економічних і соціальних змін на виробництві механізм модернізації та розвитку тваринництва, який забезпечує можливість проведення модернізаційних процесів в основних підгалузях тваринництва та впровадження інноваційних технологій виробництва тваринницької продукції. Набуло дальшого розвитку вивчення питання використання альтернативного методу прогнозування пріоритетних економічних параметрів в умовах нестабільних тенденцій аграрного виробництва та динамічних змін у розвитку тваринництва під дією впливу чинників, що змінюються з різною інтенсивністю, протягом тривалого періоду.
Практична цінність/наслідки. Напрацьовані теоретичні й практичні засади дали можливість розкрити цілісність процесу управління відтворенням і розвитком галузі тваринництва. Проведене прогнозування дозволило констатувати зміни у виробництві тваринницької продукції та продуктивності тварин. Отримані результати сприяли визначенню чинників, що перешкоджають у мінливих економічних, соціальних, політичних та екологічних умовах перевести галузь тваринництва на інноваційний шлях його розвитку за рахунок упровадження сучасних технологій.
19
Медведєв, Роман, and Неліна Хамська. "СУЧАСНА ПАРАДИГМА ОРГАНІЗАЦІЇ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ У ПЕДАГОГІЧНИХ ЗВО." ГРААЛЬ НАУКИ, no. 11 (January 20, 2022): 463–67. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.24.12.2021.080.
Full textAbstract:
Нині важливим пріоритетом розвиненої країни та стратегією розвитку є курс на покращення якості освіти і, в першу чергу, ефективне впровадження інформаційних та комунікаційних технологій в освітню галузь. Для країн Європейського Союзу та інших економічно стабільних країн світу застосування комп’ютерних технологій, розвиток дистанційних форм навчання, розвиток інститутів відкритої освіти є чи не найважливішими завданнями сьогоденних державних програм.Якщо для багатьох країн світу дистанційне навчання вже давно займає окремий щабель та має неабияку популярність, то більшість українських закладів вищої освіти не мають такого досвіду, а тому на українські освітяни сьогодні проходять складний період адаптації до нових освітніх реалій.У статті проаналізовано сучасну парадигму організації дистанційного навчання у педагогічних закладах вищої освіти та проаналізовано власний педагогічний досвід організації дистанційного навчання майбутніх педагогів в єдиному інформаційному освітньому середовищі на базі LMS Collaborator.
20
Благова, Тетяна. "РОЗВИТОК ХОРЕОГРАФІЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ У СТРУКТУРІ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВА." UNESCO Chair Journal "Lifelong Professional Education in the XXI Century", no. 3 (October 31, 2021): 58–65. http://dx.doi.org/10.35387/ucj.1(3).2021.58-65.
Full textAbstract:
Досліджено розвиток професійної хореографічної освіти в Україні у структурі нав-чальних закладів культури і мистецтва. На основі ретроспективного, системно-структурного та педагогічного аналізу з’ясовано, що інституційна хореографічна підготовка виконавських, балет-мейстерських, культурно-просвітницьких та хореографічно-педагогічних кадрів в Україні актуалізована з другої половини XX століття. Вона реалізовувалася в різних типах навчальних закладів гуманітарного спрямування в різноманітті організаційних форм та освітніх ступенів. Метою публікації визначено дослідження нормативного забезпечення, стратегій, змістових напрямів підготовки хореографічних кадрів у структурі мистецької освіти в Україні. Професійну хореографічну освіту інтерпретовано як самостійну галузь мистецької освіти зі своєю структурою, інституційно оформленою у профільних закладах фахової передвищої та вищої школи. Теоретичне узагальнення джерельної бази дослідження дозволило виявити, що кожна ланка хореографічної освіти, підпорядковуючись загальним закономірностям розвитку мистецької освіти, мала свої цілі та завдання. Спрямованість змістового наповнення хореографічного навчання здобувачів варіювала в залежності від цільових настанов, кваліфікаційних характеристик обраної спеціальності, а також сфери її практичного застосування у мистецькій та педагогічній галузях. Узагальнено, що хореографічна підготовка була спрямована на формування у майбутніх фахівців компетентностей, необхідних для успішної професійної самореалізації в якості керівника хореографічного колективу, організато-ра хореографічного аматорства, культорганізатора, методиста хореографічного жанру, педагога-хореографа в різних типах культурно-просвітницьких закладів. Зазначено, що наступність і неперервність розвитку професійного та особистісного потенціалу фахівця у сфері хореографічної діяльності забезпечують різні форми підвищення кваліфікації, актуалізовані в умовах сьогодення
21
Ivanyshyn, O. V. "ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ І СОЦІАЛЬНОЇ КОРИСНОСТІ ТРАНСПОРТНОЇ ЛОГІСТИКИ МХП ЗА ДОПОМОГОЮ ІННОВАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ ABM RINKAI TMS." Transport development, no. 2(7) (March 15, 2021): 7–16. http://dx.doi.org/10.33082/td.2020.2-7.01.
Full textAbstract:
Вступ. Натепер спостерігається зміна глобального тренду логістики в Укра- їні в бік сталого та якісного розвитку. Це дозволить реалізувати величезний логістичний потенціал України, перетворити логістику в галузь національної економіки, яка сприятиме підвищенню конкурентоспроможності й прибутковос- ті вітчизняних підприємств. Визначено, що управління власним і найманим транспортом підприємства проводиться за допомогою інноваційної системи ABM Rinkai TMS і містить економію транспортних витрат за 3 модулями: план, факт, аналіз відхилень. Встановлено, що використання системи моніторингу й управління транспортом надає всі основні функції, необхідні для спрощення повсякденних операцій з управ- ління доставленням. Предмет дослідження. Процеси роботи системи TMS ABM Rinkai, запропо- новані з метою підвищення ефективності управління транспортом, доступнос- ті, прозорості й оптимізації всього процесу логістики. Мета статті – дослідження переваг інноваційної системи транспортної логістики ABM RINKAI TMS МХП для підвищення якості, ефективності й соці- альної корисності. Результати роботи. Розглядаючи логістичні інновації, не можна оминати новітні логістичні технології, які застосовуються в плануванні й інформацій- ному забезпеченні, що необхідне для ефективного використання транспортної та логістичної інфраструктур та електронної обробки даних, автоматизації виробництва й впровадження інших нових досягнень для вдосконалення структу- ри інформаційних потоків. Пропозиції ABM Rinkai Rinkai TMS: діагностика й виявлення «вузьких місць»; оптимізація процесів планування торгових маршрутів, контролю та аналізу ефективності транспортної логістики; впровадження автоматичного плану- вання маршрутів доставляння на підставі наявних замовлень та автомобілів з урахуванням різних обмежень, економія транспортних витрат. Визначені ефекти транспортної логістики з ABM Rinkai TMS: підвищення ефективності використання транспорту; зниження транспортних витрат; мінімізація необхідного автопарку; скорочення сумарного кілометражу; збіль- шення кількості обслуговуваних клієнтів за маршрут; скорочення кількості запіз- нень і впевненість клієнтів в якісному й вчасному обслуговуванні; підвищення якос- ті процесів, відсутність витрат на дороге програмне забезпечення, що виступає передумовою ефективної реалізації логістичної діяльності підприємства. Методологія дослідження. У процесі дослідження використано загальнона- укові й спеціальні методи, зокрема: діалектичний, системного аналізу; оптимі- зації запасів залежно від рівня логістичної системи; моделювання руху матері- альних та інформаційних потоків логістичної системи з допомогою призначень, вибору найкоротшого шляху; формування методів математичного програмуван- ня оптимальної виробничої програми. Галузь застосування результатів. Економіка, транспорт, управління, макро- й мікроекономіка, інформатика, логістика, інновації. Висновки. Запропоновано використання інноваційної системи транспортної логістики ABM RINKAI TMS МХП. Встановлено мотиви застосування інновацій на підприємствах. Визначено необхідність використання логістичних інновацій, новітніх технології планування та інформаційного забезпечення; електронної обробки вантажопотоків; автоматизації виробництва; ефективність управлін- ня транспортною логістикою з ABM Rinkai TMS.
22
Sazonets, O. M., and V. М. Nykonchuk. "МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСІВ ІНТЕЛЕКТУАЛІЗАЦІЇ В СУЧАСНІЙ ЕКОНОМІЦІ." Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 2, no. 90 (October 2, 2020): 198. http://dx.doi.org/10.31713/ve2202019.
Full textAbstract:
В статті обґрунтовано методологічні засади дослідження інтелектуального капіталу. Запропоновано методологію дослідження процесів інтелектуалізації в сучасній економіці розглядати як процес інтелектуальної власності, як певний результат щодо наявності інтелектуальних ресурсів; людський капітал, що є основною для формування інновацій та розвитку. Авторами проведено порівняльний аналіз підходів до оцінки людського капіталу. На основі даних дослідження визначено, що серед наявних підходів, які оцінюють людський капітал на сьогодні можна виділити: підхід за витратами, підхід за доходами та індикативний підхід. Визначено напрями інтелектуалізації в сучасній економіці. Описано методики, що використовують Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), Світова організація торгівлі (СОТ), Всесвітній Банк, Всесвітній економічний форум. Запропоновано показники оцінки ефективності національної інституційної системи забезпечення якості освіти та конкурентоспроможності науки з використанням базових індикаторів як основного джерела інформації. Тому новітні методології процесів інтелектуалізації в сучасній економіці хоча і містять достатньо велику кількість показників, проте вони мають досить фрагментарний характер. Узагальнюючи наявні методології дослідження процесів інтелектуалізації в сучасній економіці, було запропоновано удосконалити підходи оцінки інтелектуального капіталу за рахунок обґрунтування меж застосування існуючих метрик. В межах систематизації наявних наукових опрацювань виявлено, що наявні наукові опрацювання щодо методології дослідження процесів інтелектуалізації в сучасній економіці слід розділяти на дві великі галузі знань – це опрацювання, які стосуються процесів інтелектуальної власності як певного результату щодо наявності інтелектуальних ресурсів, а інша галузь знань має справу з людським капіталом, що є основною для формування інновацій та розвитку. В таких умовах подальше обґрунтування методології процесів інтелектуалізації в національній економіці має значний практичний інтерес.
23
Роганов, М. Л., and М. М. Роганов. "ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ З ВИКОРИСТАННЯМ ЕЛЕКТРОННИХ НАВЧАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 91, no. 4 (September 30, 2019): 182–90. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-91-4-182-190.
Full textAbstract:
Підготовка висококваліфікованих фахівців вважається важливим стратегічним чинником розвитку нашої країни; інформаційні процеси є невід'ємним компонентом у всіх галузях діяльності суспільства. У статті розглядаються сучасні інформаційні і телекомунікаційні технології, які дозволяють активно і ефективно використовувати інформаційні ресурси для підвищення рівня освіти в закладах вищої освіти.
В умовах стрімкого розвитку інформатизації в суспільстві освітнє середовище для виконання поставлених завдань повинно адаптуватися до нових умов. Одним з елементів інформаційно-освітнього середовища є електронні навчальні матеріали, які відносяться до відкритих та локальних освітніх систем. Переведення навчально-методичного матеріалу на електронні носії, використання комп'ютерних мереж різного рівня (локальних, регіональних, глобальних) в якості каналів інформації і створення в навчальних закладах дисплейних класів спричинило еволюцію освітніх технологій. В результаті викладач, який використовує у своїй діяльності електронні навчальні матеріали за рахунок перерозподілу інформаційних потоків між ним, студентами та навчально-методичним матеріалом, може більш ефективно організувати навчальний процес і цілеспрямовано керувати ним.
Розглянуто основні напрямки і способи переходу до електронних форм подання навчально-методичної інформації та їх використання в навчальному процесі. Запропоновано і проаналізовано концептуальну модель процесу навчання в залежності від форми навчання. Виокремлено компоненти освітньої діяльності. Проаналізовано шляхи створення електронних навчальних матеріалів, галузь їх застосування і основні вимоги до них. Зроблено висновок, що електронні навчальні матеріали є важливим елементом інформаційно-освітнього середовища.
Ключові слова: інформаційні технології, електронні навчальні матеріали, джерело знань, споживач знань, канал передачі знань, інформаційно-освітнє середовище, дистанційне навчання.
24
Gardashuk, Tetiana. "Дослідницьке поле екосеміотики." Multiversum. Philosophical almanac 1, no. 1 (March 31, 2020): 69–83. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2020.1.06.
Full textAbstract:
У статті досліджується екосеміотика (термін запропонований Вілфрідом Нотом) – міждисциплінарна галузь, що має на меті: 1) поглибити розуміння особливостей взаємодії між людиною і довкіллям, культурою і природою на основі застосування семіотичного підходу; 2) розширення пізнавальних можливостей людини у природнознавчій і культурознавчій сферах за допомогою семіотичного інструментарію. Відзначається, що екосеміотика безпосередньо пов’язана з біосеміотикою, семіотикою культури (культурною семіотикою), а також з екологічною (інвайронментальною) філософією. Вона спирається на принцип неперервності (спадкоємності) у розвитку природи та розуму (свідомості) (Ч. Пірс), уявлення про внутрішній зв'язок між живими (природними) та семіотичними процесами (Дж. Хофмейер), голістичний (системний) погляд на семіосферу (Ю. Лотман). Екосеміотика розглядає взаємодію культури і природи як двосторонній процес, в якому природа визначає культуру так само, як і культура у різний спосіб окреслює природу. Зауважується, що для екосеміотики як порівняно нового дослідницького напряму не вироблено єдиного методологічного базису та бачення досліджуваного ним кола проблем, що цілком релевантно ситуації в семіотиці загалом. Автор доходить висновку, що на тлі постійного зростання досліджень, які позиціонують себе як екосеміотичні, цей напрям потребує відповідних методологічних рефлексій і оцінок.
25
ОЛІЙНИК, Н. А., and Н. М. ТРАЧУК. "ПРАКСЕОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕДАГОГА." АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 1, no. 3 (November 17, 2021): 75–83. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.3.1.12.
Full textAbstract:
Актуальність дослідження зумовлена необхідністю підвищення результативності педагогічної діяльності, якісного виконання трудових функцій педагога, що пропонуються відповідно до професійного стандарту вчите- ля. Метою статті є з’ясування сутності праксеологічної педагогічної діяльності педагогів. Проаналізовано досвід провідних науковців щодо професійної підготовки педагогів на засадах праксеологічного підходу. Показані результати емпіричного дослідження праксеологічних компонентів у професійній діяльності педагогів Вінниць- ких шкіл. Конкретизовано змістові праксеологічні аспекти, які характеризують зміст професійної діяльності педа- гога: поняття, що розкривають ідеальний образ діяльності (якість, успішність, продуктивність, результативність, ефективність); інструментальні поняття (самооцінка, педагогічна рефлексія, педагогічний аналіз); властивості успішності дій (доцільність, цілеспрямованість, проєктивність, конструктивність, технологічність, методичність, інструментальність, практичність, осмисленість); способи нормування і регламентації педагогічної активності (закони, принципи, підходи, програми, плани); повнота і досконалість структури педагогічної діяльності (цілі і завдання, методи, засоби, форми, результати); організаційно-процесуальна сторона педагогічної поведінки (стратегія педагогічної діяльності; логіка педагогічної діяльності, педагогічна тактика; професійні дії; методика; технологічні процедури; педагогічна техніка); специфіка педагогічної взаємодії, професійно-педагогічна позиція. Акцентовано увагу на необхідності обґрунтування інноваційних шляхів реалізації праксеологічної підготовки педагогів, обмін досвідом педагогів та науковців. Галузь застосування результатів: сфера основної загальної осві- ти, вищої педагогічної освіти, підвищення професійної майстерності та кваліфікації.
26
Чечет, О. М. "ЗАХОДИ ПРОФІЛАКТИКИ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ І ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ У ПТАХІВНИЦТВІ." Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Veterinary Medicine, no. 3 (54) (February 17, 2022): 60–69. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.vet.2021.3.9.
Full textAbstract:
Птахівнича галузь в Україні динамічно розвивається за рахунок економічної привабливості і досить швидкого повернення інвестицій, що стимулює інтенсифікацію вирощування птиці. Через це переущільнюється поголів’я, скорочуються санітарні розриви, що призводить до накопичення патогенної вірусної та бактеріальної мікрофлори у навколишньому середовищі. Порушення ветеринарно-санітарних правил, низька якість кормів, збої у технології вирощування, стреси різного походження створюють умови для зниження резистентності організму птиці, послаблюють імунну систему і, як наслідок, стають причиною виникнення інфекційних хвороб різної етіології. Перебіг асоційованих інфекцій у латентній формі відбувається у більш тяжкій формі та більш тривалий час зі значною варіабельністю клінічних ознак і різними ускладненнями, що обтяжує проведення діагностичних і профілактичних заходів. Окрім того, тісні зв’язки між вітчизняними та зарубіжними сільськогосподарськими товаро- виробниками є основною причиною занесення на територію України збудників інфекційних хвороб. Наявна загроза епізоотії та, відповідно, збитків для птахівництва вимагає застосування повного комплексу прогресивних програм імунної корекції і профілактики захворювань, ефективних заходів біологічного захисту, що оптимізують метаболічні процеси в організмі птиці, підвищуючи природну резистентність. Мета роботи – вивчення, моніторинг, аналіз, узагальнення та оцінка ринку імунобіологічних препаратів, біоцидів і кормових добавок для птахівничої галузі на сучасному етапі розвитку вітчизняного аграрного сектору. Аналіз запропонованих та офіційно зареєстрованих в Україні імуномодулюючих препаратів, антибіотиків, біоцидів, нутріцевтиків і кормових добавок для птахівництва свідчить, що більшість із них (65,8%) - це засоби, представлені зарубіжними виробниками, однак асортимент вітчизняної фармакологічної індустрії (34,2%) свідчить про високий потенціал українських виробників ветеринарних препаратів і кормових добавок для птахівничої галузі. Задля ефективної і пролонгованої дії цих заходів потрібно здійснювати систематичну ротацію біоцидів із метою запобігання виникненню стійкості збудників захворювань заразної етіології серед поголів’я птахів. Комплекс лікувально-профілактичних заходів має обов’язково враховувати локальну епізоотичну ситуацію, стійкість бактерій і вірусів до дії фізико-хімічних факторів і дезінфектантів, прогресивні та універсальні методи імунної модуляції організму птиці. Для технологічної системи вирощування птахів нами запропоновано нові біоцидні препарати «Біолайд» і «Діолайд». Комплексне використання препаратів на основі цих діючих речовин не потребує ротації дезінфікуючих засобів і пролонгованої дії на патогенні мікроорганізми. Нами запропоновано також нові пробіотичні препарати «Біозапін» і «Біомагн». Комплекс запропонованих препаратів покращить профілактику інфекційних хвороб і підвищить продуктивність у птахівництві.
27
Romashko, I., U. Drachuk, and I. Basarab. "Використання баранячого жиру у виробництві косметичних засобів." Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, no. 75 (February 5, 2017): 140–43. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet7528.
Full textAbstract:
Косметична галузь нині розвивається стрімкими темпами. Особливу увагу привертають товари, отримані з натуральної сировини. Для виробництва косметичних виробів використовують різні жирові основи, а саме тваринні, рослинні та мінеральні жири, а також жироподібні речовини. Їх використовують як в чистому, так і в комбінованому вигляді. Тваринні жири є сировиною для виготовлення продукції різного спрямування: харчового, медичного, косметичного, а також технічного. Характерною особливістю кожного жиру є його склад та властивості, що залежать від походження, раціону тварини та її віку. Одним з найбільш поширених компонентів тваринного походження у рецептурах косметичних виробів є ланолін, відомий як шерстяний жир, що отримують під час виготовлення овечої шерсті. Баранячий жир - джерело природного ланоліну - здавна відомий своїми корисними властивостями, особливо курдючний жир, що відрізняється високою чистотою і є цінною харчовою та фармацевтичною сировиною. Курдючний жир - не лише чудовий продукт харчування та лікувальний засіб при застудах чи проблемах із суглобами, а й засіб для підтримання здоров’я і краси шкіри, волосся та нігтів. У статті проаналізовано світовий досвід використання тваринних жирів у косметології. Показано доцільність застосування курдючного жиру у виготовленні косметичних виробів. Завдяки присутності ланоліну, органолептичним та фізико-хімічним характеристикам курдюк можна використовувати як основу для виготовлення косметичних кремів. Це перспективний напрямок для розвитку української косметології.
28
ПОЖАРИЦЬКА, Олена Олександрівна, and Кирило Володимирович ТРОЇЦЬКИЙ. "ВИКОРИСТАННЯ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ ВИПРАВЛЕННЯ ГРАМАТИЧНИХ ПОМИЛОК: СИНТАКСИЧНІ N-ГРАМИ ТА МЕТОДИ ГЛИБИННОГО НАВЧАННЯ." Мова, no. 35 (July 29, 2021): 237–41. http://dx.doi.org/10.18524/2307-4558.2021.35.237789.
Full textAbstract:
Об’єкт статті — автоматизоване виправлення граматичних помилок як галузь лінгвістики. Предмет статті — різноманітність методів та технологій, які використовуються у виправленні граматичних помилок, а також можливості їх використання та оцінка. У статті розглянуто найбільш продуктивні методи, що застосовуються у галузі виявлення та виправлення граматичних помилок в комп’ютерній лінгвістиці. Мета статті полягає у маніфестації ефективності застосування комп’ютерних програм задля виявлення граматичних помилок в англомовному тексті. Дослідницькі методи, використані у статті: аналіз данних, опис абстрактних комп’ютерних моделей та спостереження над їх продуктивністю. У статті розглянуто комп’ютерну модель для виявлення та визначення граматичних помилок, засновану на синтаксичних n-грамах, дано її визначення, описано шляхи її реалізації та етапи попередньої обробки даних, необхідні для роботи моделі. Встановлено, що конкретними типами помилок, які залучена комп’ютерна модель може виявити, є помилки підмето-присудкового узгодження, помилки у виборі прийменника, числа іменників, а також деякі типи помилок, пов’язані з використанням артиклю. Також у статті проаналізовано іншу модель, засновану на архітектурі трансформера — GECToR (Grammatical Error Correction: Tag, Not Rewrite). Ця модель глибинного навчання спрямована на виявлення та виправлення набагато складніших помилок, у тому числі тих, що пов’язані з екстралінгвістичними реаліями. Крім того, вона є доволі корисною, оскільки, на відміну від інших моделей, які просто коригують неправильні слова без пояснень, GECToR призначає теги, які можна додатково інтерпретувати для навчальних цілей. У процесі аналізу зроблено висновок про переваги та недоліки розглянутих моделей та методів, що були виявлені після їх практичної реалізації. Під час оцінки продуктивності вищезазначених моделей на основі спільного завдання BEA 2019 були отримані наступні результати: модель, заснована на синтаксичних n-грамах, отримала показник F0,5 7,6 %, а оцінка F0,5 моделі GECToR визначила її ефективність як 66,7 %. Отримані дані свідчать про майже дев’ятикратну перевагу ефективності методів глибинного навчання (типу GECToR) порівняно з методами, заснованими на правилах (типу методу синтаксичних n-грамів).
29
Smirnova, Tetiana. "ФОРМАЛІЗАЦІЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ СТРУКТУРИ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ ЕЛЕКТРОДУГОВОГО НАПИЛЕННЯ ДЛЯ ОПТИМІЗАЦІЙНОЇ ЕКСПЕРТНОЇ СИСТЕМИ." TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOGIES, no. 1(19) (2020): 104–13. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2020-1(19)-104-113.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження. У наш час будь-яка галузь виробництва потребує застосування інформаційних технологій. Виготовлення деталей із покриттями, їх зміцнення та відновлення не є винятком. У цій роботі запропонована формалізація структури технологічного процесу електродугового напилення для оптимізаційної експертної системи, наведена її реалізація. Постановка проблеми. Комбінаторна складність технологічного процесу налічує чотири можливих варіанти. Для такої кількості варіантів, є доцільним проведення оптимізації для чотирьох ланцюгів технологічних операцій, з обранням результату, що матиме кращий результат згідно ваговій функції. Аналізування руху інформації при проведені оптимізації технологічного процесу на основі ланцюга технологічних операцій виявляє потребу в забезпеченні в інформаційній системі, що є актуальною задачею. Також актуальним є необхідність підтримки в інформаційній системі визначення залежностей між величинами аналітичними методами, таблично, алгоритмічно та за допомогою імітаційних моделей. Аналіз останніх досліджень і публікацій. У теперішній час активно розроблюються інформаційні системи підтримки прийняття рішень для забезпечення оптимізації окремих технологічних процесів. Однак не вистачає систем для вирішення задачі побудови оптимізованого ланцюга технологічного процесу та систем вибору більш оптимального технологічного процесу. Аналіз останніх досліджень та публікацій показав, що питання застосування інформаційних технологій у вигляді відповідних експертних систем в технологічних процесах дуже актуальне. Тому проблема оптимізації ланцюга технологічного процесу в інформаційному забезпеченні експертних систем, актуальна. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Інформаційні одиниці є функціонально різними, деякі величини мають здатність змінювати функціональну здатність переходом від шуканих величин до обмежень на технологічну операцію, що накладає на систему керування змінними додаткові функціональні можливості та універсальність до трансформації моделювання технологічного процесу. Постановкою завдання є формалізація та реалізація структури технологічного процесу електродугового напилення для оптимізаційної експертної системи. Виклад основного матеріалу. Зроблено формалізацію технологічного процесу електродугового напилення та запропоновано реалізацію структури технологічного процесу електродугового напилення для оптимізаційної експертної системи. Висновки відповідно до статті. У результаті аналізу руху інформації при проведені оптимізації технологічного процесу на основі ланцюга технологічних операцій виявлено потребу в забезпеченні в інформаційній системі.
30
Salmanov, A. G., and V. P. Muzyka. "Боротьба з резистентністю до антибіотиків на принципах концепції «Єдине здоров’я»." International Journal of Antibiotics and Probiotics 1, no. 2 (December 20, 2017): 8–29. http://dx.doi.org/10.31405/ijap.1-2.17.01.
Full textAbstract:
Частота інфекцій, спричинених антибіотикорезистентними бактеріями, збільшується серед населення і в медичних установах, тому ці інфекції є важливою медико-санітарною проблемою, яка кидає виклик системам охорони здоров’я в різних країнах. Унаслідок надмірного та неправильного застосування антибіотиків у бактерій, які містяться в організмі людей і тварин, може розвинутися стійкість до цих препаратів, тому інфекції, котрі раніше добре піддавалися лікуванню антибіотиками, стає важко, а іноді — неможливо вилікувати.
Для забезпечення ефективності лікування необхідно терміново вжити заходів з протидії подальшому формуванню та поширенню стійкості до антибіотиків унаслідок їх застосування у багатьох галузях. Оскільки стійкість не має екологічних, галузевих або географічних кордонів, її поява в одній галузі призводить до формування резистентності в інших галузях. Національні керівні органи, ветеринарні працівники, фермери, лікарі та пацієнти відіграють ключову роль у збереженні активності антибіотиків.
Висвітлено можливості для запобігання і стримування стійкості до антибіотиків на національному та міжнародному рівнях, зокрема регламентацію раціонального застосування антибіотиків у медицині, ветеринарії, сільському господарстві та виробництві харчових продуктів, підготовку фахівців, нагляд за тенденціями в резистентності та застосуванні антибіотиків, поширення інформації, проведення наукових досліджень, освітню та роз’яснювальну роботу для привернення уваги до проблеми. Запропоновано можливі шляхи для розробки цілісного міжвідомчого та мультидисциплінарного підходу на принципах концепції «Єдине здоров’я» для вирішення цієї важливої проблеми.
31
Мудренко, Наталія. "СФЕРА ЗОВНІШНІХ ЗНОСИН: СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ." Public management 16, no. 1 (January 30, 2019): 146–53. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-16-1-146-153.
Full textAbstract:
Реформування органів виконавчої влади, виникнення нових політико-правових реалій потребує переосмислення низки науково-теоре- тичних положень щодо здійснення державного управління у сфері зовніш- ніх зносин з метою пошуків нових форм та механізмів, які б дали можли- вість підвищити ефективність реалізації зовнішньої політики України задля забезпечення національних інтересів і безпеки нашої держави в умовах без- прецедентних викликів та загроз, викликаних російською агресією “гібрид- ного” характеру, турбулентних змін міжнародного безпекового середовища, а також глобальних трансформацій світової політичної архітектоніки.
У цьому контексті актуально визначити сутність поняття “сфера зов- нішніх зносин” та обґрунтувати доцільність застосування його в сучасному державному управлінні. Оскільки доволі часто в сучасній українській нау- ковій літературі, офіційних документах, законодавчих актах зустрічаються синонімічні вживання термінів “зовнішні зносини”, “зовнішні відносини”, “закордонні справи” та “міжнародні відносини”, а також “сфера зовнішніх зносин” і “галузь закордонних справ”, що далеко не завжди точно характери- зують предмет і поле діяльності.
Розкрито сутність поняття “сфера зовнішніх зносин” та визначено, що це — сфера, яка охоплює офіційні, підтримувані за допомогою особливих державних органів, зв’язки і відносини між державами та іншими суб’єкта- ми міжнародного права з метою здійснення їх зовнішніх функцій мирними засобами відповідно до основних принципів міжнародного права.
Встановлено сутність категорій: “зовнішні зносини”, “зовнішні відноси- ни”, “закордонні справи” та “міжнародні відносини”, та проведено співвідно- шення між ними.
32
Сидоренко, Тетяна. "КОНСОЛІДАЦІЯ ІНФОРМАЦІЇ ЯК ОСНОВА РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА ХХІ СТОЛІТТЯ." Society. Document. Communication 12, no. 12 (September 14, 2021): 270–93. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2021-12-270-293.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано домінантну роль консолідованої інформації як основи розвитку інформаційного суспільства ХХІ ст.
Визначено, що сучасне інформаційне суспільство потребує достовірної інформації у зв’язку з використанням не просто інформаційних потоків для констатації фактів, а застосування даних із метою забезпечити якісну інформаційно-аналітичну діяльність будь-якої установи; створювати та реалізовувати затребувані споживачами інформаційні продукти та послуги; здійснювати комплексний аналіз інтелектуального капіталу установи з метою оптимізації її діяльності.
Зазначено, що нова галузь наукових знань – консолідована інформація – маловивчена й містить ряд дискусійних питань.
Установлено, що зі сферою консолідованої інформації тісно пов’язана інформатика - фундаментальна наука, яка займається розробленням методології створення інформаційного забезпечення процесів управління будь-якими об’єктами на базі комп’ютерних інформаційних систем.
Описано поняття «інформація» та «консолідація». Інформація - відомості та дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Консолідація означає оброблення інформаційного матеріалу, розташування даних у хронологічному порядку або за іншими формальними ознаками. Результатом консолідації може стати видання збірників з окремих галузей, прийняття відповідних рішень на рівні всіх гілок влади чи конкретної організації.
Зазначено, що «консолідована інформація» має англомовний відповідник - Competitive Intelligence. Консолідована інформація - це знання, певним чином дібране, проаналізоване, оцінене, можливо, реструктуризоване й переформатоване для послуговування під час вирішення повсякденних питань, прийняття рішень, задоволення інформаційних потреб клієнтів або соціальних груп.
Консолідація даних - це клас програмних продуктів, призначених для підготовки звітності в групах компаній для внутрішніх (керівництво, бухгалтерія) і зовнішніх споживачів (зокрема, державних органів).
Жодна інституція не може ефективно функціонувати в умовах гострої конкурентної боротьби, не маючи у своєму розпорядженні новітньої, повноцінної, достовірної, релевантної інформації, яка є основою створення інформаційних продуктів консолідованої інформації в сучасному суспільстві.
Установлено, що в працях зарубіжних науковців консолідовану інформацію називають конкурентною розвідкою, діловою розвідкою, бізнес-розвідкою. Під цими поняттями розуміють процес пошуку й перетворення даних на інформацію й знання, зокрема про бізнес, для вирішення проблем шляхом ухвалення неформальних рішень; відстеження даних, які у відкритому доступі, про конкурентів й формування на підставі консолідації інформації конкурентоспроможної моделі розвитку організації.
Використання новітніх технологій передбачає аналіз шляхів захисту консолідованої інформації – методів інформаційної безпеки. Доведено, що порушення цілісності, конфіденційності й доступ до конкурентозначимої інформації може негативно відобразитися на споживачах інформаційного продукту. Саме після перетворення знань в інформаційний продукт постає питання про захист інформації.
У висновках окреслено основні здобутки й тенденції розвитку консолідованої інформації як основи розвитку інформаційного суспільства. Зокрема зазначено, що актуальними залишаються шляхи оптимізації розвитку наукової галузі консолідованої інформації в умовах українського інформаційного суспільства з урахуванням зарубіжного досвіду.
33
КОВАЛЬ, ІРИНА, and ЮЛІЯ ПАВЛЮЧЕНКО. "Охоронна функція господарського права." Право України, no. 2019/08 (2019): 15. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-08-015.
Full textAbstract:
Завдання держави щодо належного упорядкування та ефективного розвитку господарських відносин обумовлює потребу в існуванні сукупності правових норм, здатних врегулювати зазначені відносини, які утворюють галузь господарського права. При цьому процеси інноваційних перетворень у суспільному виробництві призводять до ускладнення і зміни господарських зв’язків, що відображається на меті правового регулювання господарських відносин задля забезпечення більш високого рівня їх розвитку. З урахуванням цього існує потреба у переосмисленні змісту функцій господарського права, зокрема охоронної функції. Мета статті полягає у розкритті змісту й особливостей реалізації охоронної функції господарського права. У процесі дослідження проаналізовано наукові погляди щодо функцій права, їх особливостей, видів функцій права та значення. Крім того, зроблено висновок про взаємообумовленість і взаємозв’язок мети та функцій господарського права у вирішенні завдання щодо утвердження і зміцнення суспільного господарського порядку в економічній системі. Доводиться, що тлумачення охоронної функції господарського права переважно в контексті захисту порушених прав суб’єктів господарської діяльності призводить до звуженого розуміння цього напряму впливу господарсько-правових норм. З урахуванням того, що господарські відносини становлять результат тісного перетинання та взаємодії приватних і публічних інтересів учасників відносин у сфері господарювання, обстоюється думка, що саме цим визначається зміст охоронної функції господарського права та її призначення максимально забезпечити належне дотримання, виконання, використання, застосування відповідних правових норм. Обґрунтовується, що для ефективної охорони господарських відносин і забезпечення правопорядку в економіці охоронні господарсько-правові норми мають регламентувати: 1) заходи й умови попередження господарських правопорушень; 2) підстави, форми і способи захисту прав учасників відносин у сфері господарювання; 3) підстави, заходи і порядок застосування заходів господарсько-правової відповідальності. Для розкриття особливостей реалізації охоронної функції господарського права охарактеризовано заходи попередження господарських правопорушень (превентивну (попереджувальну) складову), захист прав та законних інте ресів учасників відносин у сфері господарювання (центральну складову) та засто сування господарсько-правової відповідальності як складові охоронної функції господарського права. На підставі проведеного дослідження зроблено висновок, що охоронна функція господарського права становить вплив господарсько-правових норм на відносини у сфері господарювання, який здійснюється через диспозитивні й імперативні засоби правового регулювання, які забезпечують впорядкування господарських відносин на основі поєднання індивідуального підприємницького (майнового) інтересу з загальносуспільними і державними потребами.
34
Біленька, Анастасія Миколаївна. "СЦЕНІЧНЕ СЛОВО У ВІТЧИЗНЯНОМУ КІНЕМАТОГРАФІ 30-40-Х РОКІВ ХХ СТОЛІТТЯ: ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ АСПЕКТ." Питання культурології, no. 38 (October 29, 2021): 14–23. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1311.38.2021.245523.
Full textAbstract:
Мета статті — висвітлити етапи еволюції українського сценічного слова в кінематографі 30–40-х рр. ХХ ст. в історико-культурному аспекті, а також проаналізувати особливості соціалістичного реалізму та його вплив на кінематограф. Методологія дослідження передбачає застосування історичного та культурологічного підходів. Метод історичної ретроспекції використано задля аналізу сценічного слова в акторських кінороботах досліджуваного періоду. Культурологічний метод залучено для дослідження впливу ідеологічних засад держави на соціокультурне і ментальне середовище через сценічне слово. Художньо-історичний метод дав змогу відтворити репетиційну роботу над створенням кінообразів, а також діяльність кінорежисерів зазначеного періоду та певних культурно-політичних реалій. Наукова новизна. В статті окреслено значення впливу радянської ідеології на функціонування сценічного слова в українському кінематографі, зокрема в його інтонаційному вираженні. Висновки. Кінематограф — галузь культури, яка залежить від політичних процесів у країні і є ефективним засобом пропаганди ідей. На прикладі інтонаційного малюнку ролі та інших мовних засобів, якими користуються актори для створення кінообразу, проаналізовано, які політичні ідеї були актуальні у досліджуваний період. Визначено, що на авансцену мистецтва 30–40-х рр. ХХ ст. з появою звуку виходить позитивний герой. Утвердження нового героя потребувало використання конкретних мовно-виражальних засобів гри, які слугували принципам соціалістичного реалізму. Варто зауважити, що саме від конкретних дій влади залежить мовна ситуація в країні, а з огляду на те, що останнім часом джерелом дискусій стали зміни до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», досліджувана тема є особливо актуальною.
35
Семенець-Орлова, Інна Андріївна, and Сергій Вікторович Храпатий. "РОЗБУДОВА СИСТЕМИ ОРГАНІЗАЦІЙНОГО НАВЧАННЯ У ЗАКЛАДІ ВИЩОЇ ОСВІТИ." Public management 28, no. 3 (April 12, 2022): 82–89. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2021-3(28)-12.
Full textAbstract:
Мета роботи. У статті проаналізовано сутність концепції організаційного розвитку, здійснено екстраполяцію основних її категорій у галузь вітчизняної вищої освіти. Через призму функціонального навантаження компонентів організаційного розвитку у реалізації стратегічних планів розвитку закладів вищої освіти визначено основні інструменти практичної реалізації концепції організаційного розвитку, що можуть бути використані у системі управління сучасним університетом.Методологія. Зростаючий запит на ініціативність, креативність, нестандартний підхід до проєктних активностей, емоційну стійкість, високу мотивацію досягнень, орієнтацію на майбутнє, оригінальне застосування спеціальних знань у вирішенні професійних завдань, стійкий характер продуктивності спілкування у діяльності сучасного викладача інноваційного університету визначає потребу особливих технологій підтримки його безперервного професійного вдосконалення з боку адміністрації закладу. Відповідальність керівників усіх рівнів за управління людськими ресурсами, підтримка новаторства у співробітників є викликом для управлінської діяльності у сучасному університеті.Наукова новизна. Забезпечення підготовки та впровадження освітніх змін на різних рівнях освітньої системи можливе завдяки створенню або освоєнню нової практики освіти. Це – нелінійні ситуації відкритого діалогу, прямого та зворотного зв’язків, солідарної освітньої пригоди, занурення в один самоузгоджений темп освіти. Це також ситуації пробудження власних сил і здібностей, відкриття себе, співробітництва із самим собою та іншими людьми, що допомагає з точки зору інноваційних практик оптимізувати плани, програми, рішення, загалом усю систему управління освітнім процесом у закладі.Висновки. Новітні підходи до забезпечення організаційного навчання через спільну діяльність викладачів, студентів, адміністрації та інших співробітників закладу все частіше розглядаються як частина концепції організаційного розвитку університетів.
36
Yahlytskyi, Yu K. "КОМПЛЕКСНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СУЧАСНИХ ТЕНДЕНЦІЙ «ЗЕЛЕНОГО» СУДНОПЛАВСТВА." Transport development, no. 1(12) (May 3, 2022): 105–17. http://dx.doi.org/10.33082/td.2022.1-12.09.
Full textAbstract:
Вступ. У наш час екологічні стандарти для суден стають дедалі жорсткішими, тому судноплавна галузь, яка є одним із перспективних засобів транспортування, що забезпечує більшу частину світової торгівлі, також відчуває суспільний тиск через необхідність удосконалення своєї роботи та вжиття заходів для зниження забруднень. Новітньою тенденцією в судноплавстві є так зване «зелене судноплавство» – комплекс технологічних інновацій, який привів до розроблення суден, обладнання та пального, які більш безпечні екологічно. Метою дослідження є аналіз можливостей застосування нових матеріалів, підвищення рівня енергоефективності судна, використання сучасних ефективних енергозберігаючих технологій у процесі створення суден, удосконалення енергоустановок судна, які відповідають новим вимогам екологічних стандартів і зменшують обсяг шкідливих викидів, розроблення екологічного та альтернативних видів палива, створення «екосуден». Результати. Розглянуті й досліджені основні напрями вирішення екологічних проблем у судноплавстві, які спрямовані на зменшення небажаних антропогенних змін навколишнього середовища. Висновки. У результаті проведеного дослідження обґрунтовано раціональність проведення розробок із таких питань: створення та класифікації нових матеріалів і технологій із використання композитів для корпусів суден, а також як багатофункціональних теплозвукоізоляційних матеріалів і покриттів; оптимізації обводів корпусів зі зміною дизайну та конструктивних особливостей судна; використання енергії вітру для підвищення рівня енергоефективності судна; удосконалення наявного досвіду у сфері розроблення й використання екологічного та альтернативних видів палива, зменшення негативного впливу на навколишнє середовище викидів із суден, а також побудови «екосуден» за принципами «зеленої логістики», яка дає можливість скоротити відходи й забруднення на всьому ланцюжку виробництва та поставок.
37
Корецький, О. П. "Методологічний підхід до теорії пізнання у кримінальному процесі." Прикарпатський юридичний вісник, no. 3(32) (October 16, 2020): 88–92. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i3(32).610.
Full textAbstract:
Стаття розглядає елементи загальних і спеціальних теорій кримінального процесу. Центральне місце в системі кримінального процесу займає теорія доказів і доказування. Теорія доказів визначила певні конструкції доказування. Перша з них побудована на підставі закону, друга - рішення слідчого судді на стадії досудового провадження. Третя конструкція передбачає встановлення доказів за погодженням сторін процесу на стадії судового провадження.
Основою доказування є теорія пізнання, яка включає в себе визначення методів, методології, які застосовуються під час встановлення обставин кримінального правопорушення та вини підозрюваного на стадії досудового розслідування. Теоретична конструкція методологічного підходу визначення вини підозрюваного, обвинуваченого повинна бути встановлена на підставі предмету доказування.
Слідчий, прокурор, суддя під час виконання завдань кримінального процесу повинні неупередже-но, на основі внутрішнього переконання встановити обставини кримінального правопорушення та логічно поновити всі дії, які відбувалися у минулому. Тільки підозрюваний може відповісти на запитання, відносно якого об'єкту, за яким умислом він учинив кримінальне правопорушення. Слідчий, прокурор, суддя повинні на підставі матеріального права за допомогою форми процесу та методів пізнання закріпити фактичні дані та докази, які вказують на вину підозрюваного. На стадії судового розгляду суддя, колегіальний суд повинні перевірити усі докази та визнати вину обвинуваченого.
Доведено, що кожна наукова галузь права формулює свою методологію, яка відображає особливості об'єкта дослідження. Наукові знання вважаються достовірними і об'єктивними, оскільки припускають застосування методів, способів, дотримання низки теоретичних і практичних положень під час досудового та судового провадження. Слідчий, прокурор, суддя повинні бути впевнені, що підозрюваний, обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення на підставі методів пізнання у кримінальному процесі.
38
ЧЕРВІНСЬКА, Інна, and Андрій ЧЕРВІНСЬКИЙ. "МУЗЕЙ ЯК СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ІНСТИТУТ ТА ОСВІТНІЙ ЦЕНТР ДУХОВНОГО РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА." Acta Paedagogica Volynienses, no. 5 (December 30, 2021): 131–36. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.5.20.
Full textAbstract:
У статті розкривається специфіка організації соціокультурного простору сучасних закладів загальної середньої освіти засобами музейної педагогіки, що здійснюється шляхом увиразнення провідної мети, місії та завдань діяльності музейних установ. Наголошується на тому, що перед бібліотеками, музеями та іншими закладами культури й дозвілля суспільство поставило завдання з утвердження надбань культури як моральних засад полі- тики, економіки, соціальних інститутів суспільства. Головною метою дослідження є процес узагальнення практичного освітньо-виховного досвіду діяльності музеїв та репрезентація провідних механізмів організації соціокультурного простору сучасних закладів освіти засобами музейної педагогіки. Для розв’язання завдань, що визначені у статті, використано такі методи наукових досліджень, як історико-педагогічний аналіз, узагальнення, порівняння наукових джерел, системний і проблемно-цільовий аналіз філософської, науково-педагогічної літератури та ресурсів мережі Інтернет. Вказано на важливість якісної діяльності музейних закладів, освітні середовища яких сприяють формуванню в молодої людини почуття причетності та поваги до минулого, викликають емоційно-оцінні судження й ціннісні ставлення. Акцентується на важливості музейної педагогіки, яка розглядається як міждисциплінарна наукова дисципліна та практична галузь освітньої діяльності, що реалізує передання культурного досвіду через педагогічний процес, в умовах соціокультурного простору регіону Українських Карпат, до якого належать також заклади освіти Прикарпаття, Буковини, Закарпаття та Львівщини. Припускається, що дослідження окресленої проблеми дасть змогу зрозуміти, що саме втрачають підростаючі покоління, а також те, які національні, етнічні й життєві цінності губляться у процесі переходу до масової культури та не завжди виправданого, нерозумно організованого прагнення до високих стандартів споживання культурних надбань і цінностей окремих регіонів. Зазначається, що творче застосування музейної спадщини сприятиме більш ефективному усвідомленню історичної та культурної спадщини українського народу.
39
Сташевська, І. В., and Л. В. Мартинова. "СУДОВО-ПОДАТКОВА ЕКСПЕРТИЗА ЯК ОКРЕМИЙ ВИД СУДОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ." Актуальні проблеми права: теорія і практика, no. 1 (41) (May 20, 2021): 118–26. http://dx.doi.org/10.33216/2218-5461-2021-41-1-118-126.
Full textAbstract:
У статті досліджено правові та економічні підстави доцільності виділення судово-податкової експертизи в самостійний вид судової економічної експертизи.
Визначено, що зміни податкового законодавства; зменшення кількості податкових перевірок; пандемія COVID-19 та карантинні обмеження зумовили латентність правопорушень, пов’язаних з ухиленням від сплати податків, а відновлення в повному обсязі повноважень контролюючих органів призведе до збільшення кількості виявлення фактів правопорушень у сфері оподаткування.
Виявлено, що одним із основних дієвих засобів повного і всебічного з’ясування усіх обставин кримінальних правопорушень у податковій сфері є експертиза. За матеріалами кримінальних проваджень про ухилення від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів як правило, призначають судово-бухгалтерську експертизу, яка є видом судово-економічної. Проте складність та суперечливість податкового законодавства, наявність особливостей, які притаманні лише податковій сфері, дозволять привернути увагу на необхідність та доцільність виокремлення такого самостійного виду експертизи як судово-податкова.
Обґрунтовано, що підстави виокремлення судової податкової експертизи в самостійний вид економічної судової експертизи, ґрунтуються на наступних базисах: податкове право як самостійна галузь в системі юридичних наук; економічна природа податкових правовідносин; складність у розслідуванні та доказуванні кримінальних правопорушень у податковій сфері; застосування спеціальних знань під час розслідування податкових правопорушень (поєднання спеціальних знань у сфері оподаткування та права); правова регламентація можливості проведення судово-податкових експертиз.
Встановлено, що зазначені підстави є основним вагомим аргументом щодо виокремлення самостійного виду експертизи – судово-податкової.
За результатами дослідження запропоновано підхід щодо структуризації судово-податкової експертизи в окремий вид судової економічної експертизи, що дозволить підвищити обґрунтованість та якість висновку експерта з питань оподаткування, який є процесуальним джерелом доказів.
Ключові слова: судова експертиза, судово-податкова експертиза, спеціальні знання, податкове право, правовідносини у сфері оподаткування, податкові правопорушення, податкове законодавство.
40
ТАРАСЮК, В. Г., Н. Є. ЯНУШЕК, and О. Л. БЄЛОКОНЬ. "ЗАСТОСУВАННЯ СИСТЕМНОГО ПІДХОДУ СТОСОВНО РОЗРОБЛЕННЯ БУДІВЕЛЬНИХ НОРМ ТА НАЦІОНАЛЬНИХ СТАНДАРТІВ БУДІВЕЛЬНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ." Наука та будівництво 21, no. 3 (September 26, 2019): 34–41. http://dx.doi.org/10.33644/scienceandconstruction.v21i3.107.
Full textAbstract:
Наведено ряд невирішених проблем будівельної галузі України, зокрема пов’язаних із застосуванням системного підходу стосовно розроблення будівельних норм та національних стандартів, що є одним із важливих механізмів технічного регулювання будівельної галузі України. Відзначено, що застосування системного підходу в різних сферах діяльності відіграє значну роль у формуванні цілісної системи, що в свою чергу зумовлює створення відповідного об’єкту та його існування в рамках деякої великої цілісної комплексної системи на відповідному рівні. Наведено в загальному розумінні поняття системного підходу, що полягає у системному вирішенні будь-якої проблеми з урахуванням мети та завдань системи, її цілісності, структури, усіх зовнішніх та внутрішніх зв’язків. Проаналізовано проблеми застосування системного підходу стосовно розроблення будівельних норм та національних стандартів будівельної галузі України та визначено шляхи їх вирішення. Відомо, що в цілому національна нормативна база будівельної галузі України представлена у вигляді пірамідальної структури, яка містить нормативні акти та нормативні документи різного рівня підпорядкування, що мають працювати в комплексі як єдина система. Наведено окремі проблемні питання, що пов’язані із системним розробленням будівельних норм та національних стандартів, методом прийняття міжнародних та регіональних стандартів як національних, а також фінансуванням робіт з національної стандартизації та встановленням пріоритетності їх розроблення. Відзначено, що формування та удосконалення національної нормативної бази будівельної галузі України залежить від збалансованого застосування принципу щодо відкритості та прозорості процедур розроблення, затвердження і прийняття будівельних норм та національних стандартів, в тому числі національних стандартів, гармонізованих з міжнародними та регіональними стандартами, з урахуванням інтересів усіх зацікавлених сторін. Показано, що будівельні норми, що розроблені на основі параметричного методу нормування, та їх підтримуючі національні стандарти, є однією системою, що має працювати в комплексі. Встановлено стан розвитку національної нормативної бази будівельної галузі України стосовно розроблення державних будівельних норм та національних стандартів, в тому числі національних стандартів, гармонізованих з міжнародними та регіональними стандартами. Визначено питання фінансування робіт з національної стандартизації будівельної галузі України, що мають бути урегульовані на рівні держави.
41
Sukmaniuk, V. M. "ЕКОНОМІКО-ПРАВОВА МОДЕЛЬ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА В ЗАЛІЗНИЧНІЙ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ." Transport development, no. 2(7) (March 15, 2021): 17–29. http://dx.doi.org/10.33082/td.2020.2-7.02.
Full textAbstract:
Вступ. В умовах обмеженого фінансування, породженого складною еконо- мічною ситуацією в країні, зростає актуальність і важливість застосування будь-яких форм партнерства держави і приватних підприємств у галузях, які відносяться до державної монополії та виконують значне соціальне наванта- ження. Мета. Метою статті є уточнення сутності поняття «державно- приватне партнерство» з урахуванням його визначальних характеристик та розроблення підходу до формування економіко-правової моделі державно-при- ватного партнерства, що забезпечує прискорений та ефективний розвиток залізничної інфраструктури в умовах складної загальноекономічної ситуації в країні та обмеженого фінансування стратегічно важливих галузей. Резуль- тати. До трактувань дефініції «державно-приватне партнерство» внесено принципові доповнення, що характеризують відмінності такого партнерства від інших випадків взаємодії держави з інвесторами та приватними підпри- ємцями. Обґрунтовано доцільність застосування державно-приватного парт- нерства як єдиного шляху забезпечення прискореного розвитку стратегічних галузей та отримання позитивного ефекту від реалізації суспільно значущих проєктів. Здійснено варіантний аналіз і запропоновано економіко-правову модель розвитку залізничної галузі у формі державно-приватного партнерства шляхом ведення державним підприємством та інвестором спільної діяльності без створення юридичної особи. Підкреслено соціальну спрямованість проєкту з розвитку залізничної інфраструктури та досягнення балансу розподілення вигод і ризиків між його учасниками. Висновки. Запропонований варіант парт- нерства державного підприємства і приватного бізнесу, в основі якого лежить спільна діяльність без створення юридичної особи, дасть змогу залучити значні кошти вітчизняного інвестора для суттєвого збільшення провізної спромож- ності залізниці на перевантаженій дільниці, що матиме соціальний та низку інших позатранспортних ефектів, а також сприятиме отриманню очікуваних вигод кожним учасником спільного проєкту.
42
Prisyazhnuk, V. V., S. V. Semichaevsky, M. V. Osadchuk, O. V. Milyutin, and B. I. Krivoshey. "Переносні засоби димо- та тепловидалення для підвищення ефективності гасіння пожеж підрозділами ОРС ЦЗ ДСНС України." Scientific Bulletin of UNFU 28, no. 6 (June 27, 2018): 113–16. http://dx.doi.org/10.15421/40280622.
Full textAbstract:
Розглянуто актуальність питання застосування підрозділами ОРСЦЗ ДСНС України переносних засобів димо- та тепловидалення (пожежних димососів). Встановлено, що нагнітання свіжого повітря у приміщення є найефективнішим порівняно з відсмоктуванням загазованого повітря. Зазначено, що застосування комбінованого способу управління газовими потоками за допомогою пожежних димососів дає змогу знизити температурний вплив на людину на основних шляхах евакуації. З'ясовано фактори, що підвищують ефективність гасіння пожеж із застосуванням пожежних димососів. Наведено основні ознаки, за якими класифікують пожежні димососи. Встановлено основні критерії для вирішення питання компоновки переносного засобу димо- та тепловидалення (пожежного димососу). Оптимальні параметри за масою, габаритні розміри та характеристики двигуна буде визначено за результатами аналізу зарубіжних розробок у цій галузі. Наведено порівняння основних технічних характеристик пожежних димососів часів Радянського Союзу із відповідними сучасними зразками, які застосовують у провідних країнах світу. Зазначено потреба виконання науково-дослідної роботи, щоб обґрунтувати технічні вимоги до сучасних переносних пожежних димососів і розробити пропозиції з підвищення ефективності гасіння пожеж з їх застосуванням. Визначено основні завдання, які необхідно вирішити в рамках виконання науково-дослідної роботи.
43
Lisitsa, Ekaterina, and Svetlana Pavlovskaya. "Global marketing and advertising development based on cultural specificities in the world." University Economic Bulletin, no. 42 (June 19, 2019): 102–10. http://dx.doi.org/10.31470/2306-546x-2019-42-102-110.
Full textAbstract:
Предмет дослідження: взаємозв'язок глобального маркетингу і реклами з культурними особливостями країн у світовій економіці. Мета дослідження: на основі аналізу підходів транснаціональних корпорацій до формування глобальних маркетингових стратегій визначити основні елементи з урахуванням культурних відмінностей приймають ринків і виділити рушійні і стримуючі фактори, що впливають на глобальну інтеграцію і маркетинг. Методи: загальнонаукові методи аналізу і синтезу, методи угруповань, узагальнення та систематизації даних, а також економіко-математичні моделі. Результати роботи: В статті міститься аналіз основних механізмів побудови глобальної маркетингової стратегії і реклами ТНК, сформованих з урахуванням культурних відмінностей країн в світовій економіці, досліджено основні види маркетингових стратегій на основі EPRG-схеми, представлений компаративний аналіз маркетингових стратегій інтерналізації та локалізації, використовуваних різними ТНК (включаючи ТНК Китаю). На основі SWOT-аналізу основних елементів глобальних маркетингових стратегій ТНК виділені основні сполучення стратегічних елементів і напрямків розвитку національних компаній. Галузь застосування результатів: Результати дослідження можуть бути використані при формуванні маркетингових стратегій національних компаній при виході на міжнародний ринок, допомогти в процесі інтернаціоналізації компанії, посилити положення компаній в міжнародній торгівлі за допомогою побудови враховує культурні відмінності маркетингової стратегії і реклами. Висновки: Процеси глобалізації призвели до посилення зовнішньоекономічних взаємозв'язків держав і формування нової світової інфраструктури. Це зумовило актуальність формування маркетингових стратегій національних компаній з урахуванням світового досвіду маркетингових стратегій ТНК і з урахуванням культурних відмінностей приймаючих країн. Облік культурних відмінностей внутрішніх ринків країн дозволяє уникнути істотних втрат при побудові відповідної маркетингової стратегії (наприклад, EPRG-схема), побудувати адекватну симбіоз всіх ресурсів компанії (включаючи фінансові, трудові, інноваційні та ін.), Що дозволяє завоювати нові ніші на ринку або утримати конкурентні позиції. Цьому також сприяє наявність регіональних торгових угод, зняття тарифних і нетарифних обмежень у світовій торгівлі. Все це дозволяє виділити рушійні і стримуючі ключові фактори, що впливають на глобальну інтеграцію і глобальні маркетингові стратегії в сучасних умовах.
44
І.П. Захаров, д.т.н.,, Т.В. Чуніхіна, к.т.н., and В.Ю. Папченко, к.т.н. "ОЦІНЮВАННЯ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ ВИМІРЮВАНЬ ПРИ ДОСЛІДЖЕННЯХ НАСІННЯ СОНЯШНИКА НОВОЇ ЛІНІЇ." Перспективні технології та прилади, no. 15 (December 19, 2019): 45–50. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2313-5352-2019-15-6.
Full textAbstract:
Олієжирова галузь є провідною галуззю харчової промисловості України. Зростаючий за останні роки об'єм виробництва соняшникової олії пояснюється зростанням врожаю та збільшенням вмісту олії у насінні соняшника. У роботі представлені результати дослідження фізико-хімічних показників якості соняшникового насіння нової лінії. Детально розглянуто процес дослідження одного із фізико-хімічних показників якості насіння соняшника-вмісту олії, із застосуванням методу екстракції. На прикладі одного із показників якості, вмісту олії у насінні соняшника, показано розрахунок невизначеності вимірювання цього показника.
45
Іваненко, Людмила Олександрівна. "Моніторингові дослідження якості освіти." New computer technology 4 (November 1, 2013): 23–24. http://dx.doi.org/10.55056/nocote.v4i1.44.
Full textAbstract:
Наука повинна постійно розвиватися, породжуючи нові ідеї, концепції, створюючи нові області дослідження. Без постійної зміни ідей, без неперервного спрямування до нового наука припинила б своє існування як наука. Досить добре з цього приводу сказав Д. Гильберт у своїй знаменитій доповіді на другому міжнародному Конгресі математиків: “... розвиток науки протікає неперервно. Ми знаємо, що кожне тисячоліття має свої проблеми, які наступна епоха або вирішує, або відкидає як безплідні, щоб замінити їх новими... Будь-яка наукова галузь життєздатна, доки в ній є надлишок нових проблем. Недостача нових проблем означає відмирання або припинення самостійного розвитку... Сила дослідника полягає у вирішенні проблем: він знаходить нові методи, нові точки зору, він відкриває найбільш широкі і вільні горизонти”.Створення системи науково-організаційного контролю оцінювання та прогнозування розвитку системи освіти, тобто національної системи моніторингу якості освіти, дає змогу розв’язати низку завдань, а саме:– визначити якість навчальних досягнень студентів, рівень їх соціалізації;– визначити зв’язок між успішністю учнів і соціальними умовами їх життя, результатами роботи педагогів, рівнем їх соціального захисту, моральними установками, запитаннями, цінностями тощо;– оцінювати якість кадрового, навчально-методичного, матеріально-технічного, лабораторного забезпечення й оснащення навчальних закладів;– оцінювати ступінь впливу на навчальний процес державних освітніх стандартів, навчальних програм, методичного та технічного забезпечення та інших факторів;– виявляти фактори, що впливають на хід і результати освітніх реформ, з метою зменшення їх негативного впливу (або навіть і нейтралізації);– аналізувати політику держави у галузі забезпечення гарантій доступності освіти та поліпшення її якості тощо;– порівнювати результати функціонування закладів освіти з метою визначення оптимальних шляхів їх розвитку [2].Необхідно визначити показники якості та управляти процесом, щоб бути впевненим у тому, що він відповідає встановленому стандарту. Фахівці у сфері якості виділяють три складові якості освіти:– якість освіти (знань, способів розв’язування задач);– якість методів навчання і виховання (організації пізнавальної діяльності, мотивації пізнавальної діяльності, контролю за здійсненням учбової діяльності);– якість освіченості особистості (засвоєння знань, умінь та навиків, засвоєння моральних норм).Для практичного застосування можна рекомендувати такі критерії якості навчального процесу:– наявність затверджених у встановленому порядку учбових планів, графіків навчального процесу, робочих програм з дисциплін;– відповідність змісту планів і робочих програм вимогам програм якості та стандартів вузу;– відповідність розпорядку занять логіці викладання по кожній дисципліні;– відповідність елементів навчального процесу (лекцій, семінарів, лабораторних занять тощо) затвердженим планам та програмам;– комплектність і достатність методичного забезпечення по дисциплінам (методичні вказівки, конспекти лекцій, настанови виконання лабораторних робіт тощо);– достатність, регулярність і рівень організації поточного контролю (контроль якості знань студентів, їх задоволеність якістю навчального процесу);– оперативність прийняття та реалізації коригуючих заходів.Наведений перелік є орієнтовним, хоча більшість критеріїв може бути використано з наданням їм кількісної оцінки для прийняття оперативних управлінських рішень [1].За допомогою моніторингових досліджень можна виявити прогалини у фаховій підготовці спеціалістів, а також визначити їх причини.
46
Марушева, Олександра, Юрій Прав, and Дмитро Барзилович. "СУЧАСНІ КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН У БУДІВНИЦТВІ." Public management 16, no. 1 (January 30, 2019): 95–109. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-16-1-95-109.
Full textAbstract:
Визначено та проаналізовано сучасні підходи до державного регулювання будівельної галузі, що дає змогу виявити основні тенденції розвитку системи державного регулювання галузі, сформувати пріоритет- ні напрями сучасної економічної політики держави у цій сфері. Розглянуто механізми державного регулювання соціально-економічних відносин у бу- дівництві, що характеризуються стратегічним та тактичним плануванням, а також своєчасним моніторингом. Визначено підходи до регулювання со- ціально-економічних відносин у будівництві: дерегуляція підприємниць- кої діяльності, децентралізація управління будівництвом, регіональний розвиток та розвиток місцевих громад, перехід від функціонального до проектного управління, управління проектами на принципах ризик-ме- неджменту тощо. Застосування підходу дерегуляції сприятиме створенню жорстокого конкурентного середовища у будівництві. Результатом проце- су децентралізації є можливість громад самостійно розпоряджатися ресур- сами, що сприятиме реалізації громадами спільних проектів будівництва та покращенню інфраструктури. В рамках регіонального розвитку та роз- витку місцевих громад спостерігається розвиток житлового забезпечення на регіональному та місцевому рівнях, як результат розвитку житлового будівництва. Визначено, що впровадження проектно-орієнтованого під- ходу до управління є актуальним питанням. Застосування ж системного підходу до виявлення причин виникнення ризиків та вибір оптимальних методів їх оцінювання сприятиме забезпеченню ефективнішого управлін- ня проектами в будівельній галузі.
Таким чином, на сьогодні зростає необхідність у системному застосуван- ні сучасних підходів до регулювання соціально-економічних відносин у бу- дівництві та своєчасному моніторингу будівельної галузі, що надасть змогу обрати основні напрями її подальшої модернізації.
47
Ковальов, М. М., Г. А. Кулик, and Ю. В. Мащенко. "Продуктивність індетермінантних гібридів томату залежно від органічних мульчуючих матеріалів та краплинного зрошення." Аграрні інновації, no. 12 (May 23, 2022): 34–40. http://dx.doi.org/10.32848/agrar.innov.2022.12.6.
Full textAbstract:
Зростання виробництва овочів у республіці стримується як загальноекономічними проблемами, а й складнощами самої галузі. На врожайність сільськогосподарських культур, обсяги їх виробництва мають серйозний вплив природно-кліматичні ризики у вегетаційний період, зумовлені дуже високими літніми температурами повітря при незначних кількостях опадів, що випадають. Для ефективного ведення галузі овочівництва необхідно застосування низьковитратних сучасних технологій. Овочеві культури в зоні богарного землеробства вирощуються в основному з використанням різних способів зрошення. З метою підвищення ефективності виробництва овочів в останні роки застосовується краплинне зрошення Метою роботи була розробка елементів технології вирощування томату з застосуванням органічних мульчуючих матеріалів та нових перспективних гібридів, що забезпечують підвищення врожайності та якості продукції в умовах північного Степу України. Результати. За результатами досліджень в умовах Вперше в умовах північного Степу України при краплинному зрошенні проведено дослідження щодо розробки основних елементів технології виробництва ранніх індетермінантних рослин томату. З урахуванням місцевих природно-кліматичних особливостей встановлено вплив органічних мульчуючих матеріалів на тепловий, вологий режими ґрунту, засміченість посадок та врожайність томату. Мульчування ґрунту органічними матеріалами забезпечувало покращення температурного режиму, збереження вологи, часткове придушення бур'янів без застосування гербіцидів, прискорення дозрівання плодів томату та підвищення урожайності. У виробництві овочевої продукції важливим напрямком є впровадження ресурсозберігаючих технологій, спрямованих на зниження прямих витрат праці, дотримання екологічних норм, збереження родючості ґрунту та отримання максимального виходу продукції та прибутку. Розрахована економічна ефективність застосування мульчуючих матеріалів під час обробітку томату на ґрунтах чорноземного типу. Запропоновано основні елементи технології обробітку томату при краплинному зрошенні із застосуванням органічного мульчуючого матеріалу, які дозволяють отримувати врожай до 50,2-51,8 т/га та підвищити економічну ефективність обробітку культури томату з рентабельністю 167-236 %. Висновки. В результаті експериментальних досліджень встановлено, що при вирощуванні індетермінантних гібридів томату у відкритому ґрунті на краплинному зрошенні: необхідно використовувати в якості мульчуючого матеріалу пшеничну солому шаром від 8 до 10 см та шириною 30 см. Це дозволить підвищити врожайність гібридів голландської селекції до 49,9‑51,8 т/га та рентабельність до 224,0‑236,0 %.
48
Kalyniuk, N. M., and I. O. Rogalskyy. "КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ІНТЕГРАЦІЇ ПРАВОВОЇ ТА ПРОФЕСІЙНО-ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ МЕДИЧНОЇ ГАЛУЗІ." Медична освіта, no. 3 (October 15, 2020): 79–83. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2020.3.11444.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано концептуальні засади міждисциплінарної інтеграції правової та професійно-практичної підготовки майбутніх фахівців медичної галузі: наявність ґрунтовних правових знань та вмінь студентів у медичній галузі є обʼєктивною основою для формування відповідних професійних компетентностей; оволодіння методологічними правовими знаннями забезпечує ґрунтовну професійно-практичну підготовку з можливістю її постійного поповнення й дотримання прав людини у сфері охорони здоров’я, а також і в майбутній професійній діяльності; послідовне оволодіння правовими знаннями та вміннями є основою розвитку критичного мислення у майбутніх фахівців медичної галузі і їх професійного розвитку, формуючи їх професійну ідентичність; професійна спрямованість правової підготовки майбутніх фахівців медичної галузі запобігає формуванню лише вузькопрофесійних інтересів, що зумовлює дотримання основних прав людини у сфері охорони здоров’я; необхідність забезпечення неперервності правової підготовки майбутніх фахівців медичної галузі ґрунтується на застосуванні інтегративного підходу для систематизації знань і вмінь майбутніх фахівців медичної галузі у сфері охорони здоров’я; реалізація інтегрованої системи правової та професійно-практичної підготовки формує професійну культуру майбутніх фахівців медичної галузі; аналіз чинного національного законодавства з питань захворювання медичних працівників на коронавірусну хворобу COVID-19. Обґрунтовано ефективність і доцільність застосування технології критичного мислення, що становить педагогічну складову процесу підготовки майбутніх студентів-медиків на засадах міждисциплінарної інтеграції. Доведено, що пролонговане вдосконалення і поєднання правових та професійно-практичних навичок дає підстави для якісної підготовки майбутнього фахівця медичної галузі у медичних закладах вищої освіти.
49
O.M., Slushnyi. "EDUCATIONAL INNOVATION AS A RELATIONSHIP BETWEEN THEORY AND PRACTICE OF EDUCATIONAL ACTIVITY." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 96 (November 15, 2021): 7–12. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2021-96-1.
Full textAbstract:
The article considers innovation in the field of education through the synthesis of theory and practice as a branch of scientific knowledge. It is noted that educational innovation is aimed at finding the most effective methods of transmitting information from teacher to student, in the field of education, it is based primarily on pedagogy and psychology; innovation in education is perceived as a branch of scientific knowledge that explores the educational process and methods of its implementation. Pedagogical innovation includes the doctrine of the inseparable relationship of the following components of the innovation process: the development of educational innovations, their testing and implementation, application in practice and dissemination; the subject of pedagogical innovation is considered to be a set of tools and patterns in the field of development and implementation of pedagogical innovations in educational institutions. The article analyzes a number of concepts, in particular: “innovation”, “innovative person”, “educational innovation”. Thus, the concept of “innovative person” is interpreted as a person of such socio-cultural development, who is able to work creatively, to be competitive in today’s conditions. Attention is paid to the problems of forming innovative models of education in higher education. The model of innovative learning in higher education proposed by scientists is taken into account, which provides for: active participation of the student in the learning process; opportunities for applied use of knowledge in real conditions; bringing concepts and knowledge in a variety of forms, not just in text; approach to learning as a collective rather than individual activity; shifting the focus to the learning process rather than memorizing information. The article draws attention to the interpretation of the definition of “pedagogical innovation”. Pedagogical innovation is a purposeful change that introduces innovations into the educational environment that improve the characteristics of individual parts, components and the educational system as a whole; the process of mastering innovation; search for ideal methods and programs, their implementation in the educational process and their creative rethinking. It is noted that innovative processes in the education system are perceived as controlled processes of creation, perception, evaluation, development and application of pedagogical innovations. The classification of pedagogical innovations is given, in particular: by types of activity; by the nature of the changes; on the scale of changes; by scale of use; by source.Key words: innovation, innovative models, pedagogical innovation, educational environment, pedagogical innovations. У статті розглянуто інноватику у сфері освіти через синтез теорії та практики як галузь наукового знання. Зауважується, що освітня інноватиканацілена на пошук найбільш дієвих методів передачі інформації від вчителя до учня, у сфері освіти вона спирається в першу чергу на педагогіку і психологію; інноватика у сфері освіти сприймається як галузь наукового знання, що досліджує освітній процес і методи його втілення в життя. Педагогічна інноватика включає в себе вчення про нерозривний взаємозв’язок таких компонентів інноваційного процесу, як: розробка освітніх нововведень, їх тестування та впровадження, застосування на практиці і поширення; предметом педагогічної інноватики вважають сукупність засобів і закономірностей в області розробки і впровадження педагогічних нововведень в освітніх установах. У статті проаналізовано ряд понять, зокрема: «інноватика», «інноваційна людина», «освітня інноватика». Так, поняття «інноваційна людина» тлумачиться як особа такого соціально-культурного розвитку, яка здатна творчо працювати, бути конкурентноспроможною в умовах сьогодення. Звертається увага на проблеми формування інноваційних моделей навчання у вищій школі. Взято до уваги запропоновану науковцями модель інноваційного навчання у вищій школі, яка передбачає: активну участь студента у про-цесі навчання; можливості прикладного використання знань у реальних умовах; наведення концепцій і знань у найрізноманітніших формах, а не тільки у текстовій; підхід до навчання як до колективної, а не індивідуальної діяльності; зміщення акценту на процес навчання, а не на запам’ятовування інформації. У статті звертається увага на потрактування дефініції «інновація педагогічна». Інновація педагогічна – це цілеспрямована зміна, що вносить в освітнє середовище нововведення, які поліпшують характеристики окремих частин, компонентів і самої освітньої системи в цілому; процес освоєння нововведення; пошук ідеальних методик і програм, їх впровадження в освітній процес і їх творче переосмислення. Зауважуєть-ся, що інноваційні процеси в системі освіти сприймаються як керовані процеси створення, сприйняття, оцінки, освоєння і застосування педагогічних нововведень. Наводиться класифікація педагогічних інновацій, зокрема: за видами діяльності; за характером внесених змін; за масштабом внесених змін; за масштабом використання; за джерелом виникнення.Ключові слова: інноватика, інноваційні моделі, педагогічна інноватика, освітнє середовище, педагогічні нововведення.
50
Bereznyak, V. "ОСНОВНІ НАПРЯМИ ВИКОРИСТАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗНАНЬ ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ У СФЕРІ НЕРУХОМОСТІ." Juridical science, no. 6(108) (April 4, 2020): 187–93. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-108-6-1.23.
Full textAbstract:
Наголошується, що способи вчинення кримінальних правопорушень у сфері нерухомості різноманітні і нерідко до процесу розслідування залучаються фахівці інших галузей знань. Враховуючи це, виникає потреба у широкому використанні спеціалізованих знань, особливо в економіці, будівництві, психології та ін. Ефективне розслідування кримінальних правопорушень у сфері нерухомого майна неможливе без участі спеціалістів, які розширюють практичні можливості слідчого щодо виявлення, закріплення та дослідження джерел доказів. Застосування спеціальних знань і навичок сприятиме швидкому розкриттю та розслідуванню кримінальних правопорушень цієї категорії. Наголошувалося, що наукові роботи охоплюють як загальні питання щодо поняття, форм спеціальних знань, їх видів та предметів, так і деякі, такі як призначення судових експертиз, участь спеціаліста у веденні провадження тощо. досягнення визначних науковців, слід зазначити, що дослідження, які відображають специфіку використання спеціалізованих знань при розслідуванні кримінальних правопорушень у сфері нерухомості, не розглядалися, що викликало потребу в проведенні додаткових досліджень. Розглянуто доцільність застосування спеціальних знань та навичок спеціалістів та експертів під час розслідування кримінальних правопорушень у сфері нерухомості. Визначено основні форми використання спеціальних знань, а також наведено перелік експертиз, які мають проводитися під час розслідування таких злочинів. Зроблено висновок, що під час розслідування кримінальних правопорушень у сфері нерухомості використання спеціальних знань у різноманітних формах є вагомим інструментом для здобуття доказів. В залежності від способу вчинення посягань слід залучати спеціалістів у вузьких галузях, нерідко групи фахівців відділів криміналістичного забезпечення слідчих управлінь НП України, експертних та інших установ, зокрема, в галузі криміналістичного документознавства, ITтехнологій тощо.