To see the other types of publications on this topic, follow the link: Галузева економіка.
Journal articles on the topic 'Галузева економіка'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Галузева економіка.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Сотніков, Д. В. "ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ЕКОНОМІЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ МАССАЧУСЕТСЬКОГО ТЕХНОЛОГІЧНОГО ІНСТИТУТУ." Теорія та методика навчання та виховання, no. 48 (2020): 109–22. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2020.48.10.
Full textAbstract:
У статті здійснено аналіз особливостей діяльності економічного факультету Массачусетського технологічного інституту. Акцентовано увагу на тому, що університет відіграє ключову роль у розвитку багатьох галузей сучасної науки і практики. Установлено, що значний внесок у розвиток економічного факультету на базі Школи гуманітарних, художніх і соціальних наук зробив Ф. Уокер – заслужений економіст, член Національної академії наук США, третій президент Массачусетського технологічного інституту. У ході дослідження простежено навчальні завдання, що висуваються перед викладачами під час підготовки бакалаврів, магістрів та докторів філософії з економіки, окреслено фахові дисципліни (обов’язкові та вибіркові), визначено методи навчання, зокрема інтерактивні, наприклад, «case study», ділові ігри, господарські ситуації, робота над реальними проєктами державних службовців чи приватних корпорацій, що використовуються як під час аудиторної, так і самостійної роботи. З’ясовано, що інститут впроваджує новітні методи викладання не лише в межах США, а й шляхом дистанційного навчання, виходить на міжнародний рівень, зокрема за допомогою проєктів MIT OpenCourseWare, MITx та MicroMasters. На підставі аналізу навчальних програм, що пропонуються на економічному факультеті, узагальнено компетенції випускників-економістів Массачусетського технологічного інституту. Досвід МТІ показує, що сучасна економічна освіта США передбачає оволодіння освітніми ступенями бакалавра (Undergraduate level), магістра (Graduate level) та доктора філософії (PhD). Підготовка фахівців економічного профілю полягає у вивченні таких дисциплін, як: політична економія, мікро- та макроекономіка, теорія ймовірності, статистика, економіко-математичне моделювання, економічне застосування теорії ігор, фінансові ринки, маркетинг, економічний розвиток, міжнародна економіка та багато інших. Серед провідних методів навчання визначено інтерактивні методи («case study», ділові ігри, господарські ситуації, робота над бізнес-проєктами, ланч-семінари, польові обіди тощо).
2
Kovalenko, Larisa Oleksiivna. "СТРУКТУРНІ ЗМІНИ КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВ БАЗОВИХ ГАЛУЗЕЙ ЕКОНОМІКИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНУ АКТИВНІСТЬ." SCIENTIFIC BULLETIN OF POLISSIA 1, no. 2(10) (2017): 97–104. http://dx.doi.org/10.25140/2410-9576-2017-1-2(10)-97-104.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження. Представляє інтерес дослідження відповідності заявлених цілей щодо розбудови інноваційної моделі економіки змісту конкретної політики їх реалізації. Постановка проблеми. Показники розвитку інноваційно-інвестиційної діяльності в економіці свідчать про відсутність адекватних законодавчих актів в частині фінансової підтримки інноваційної діяльності та обмеженість фінансових можливостей реального сектору економіки. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значний науковий і практичний внесок в дослідження механізмів фінансового забезпечення інноваційно-інвестиційної діяльності становлять праці провідних науковців В. Гейця, В. Александрової, Л. Федулової, А. Даниленко, С. Онишко та ін. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Високий динамізм розвитку, загострення економічних, політичних протиріч вимагає вдосконалення фінансової бази інноваційної діяльності підприємств. Постановка завдання. Метою статті є дослідження тенденцій зміни структури капіталу в галузях реального сектору економіки та оцінка їх впливу на інноваційно-інвестиційну активність підприємств. Виклад основного матеріалу. Дослідженням виявлені негативні тенденції зміни структури капіталу підприємств базових галузей економіки. Зменшується частка власного капіталу, більше половини джерел фінансування припадає на поточні зобов’язання. Скоротились кредитні програми для бізнесу, що зумовлено високими процентними ставками та низьким рівнем рентабельності підприємств. Негативний вплив на ці процеси здійснила монетарна політика НБУ: трикратне знецінення національної валюти, висока інфляція та облікова ставка поглибили кризу і обмежили доступ підприємств до кредитних ресурсів. Висновки. Стратегія управління економікою країни орієнтована на екстенсивний розвиток. Якщо вона буде консервуватись і на майбутнє, то економіка України залишиться не конкурентноздатною, не спроможною вирішити проблеми бідності значної частини населення, втратить свій науково-технічний, інтелектуальний потенціал. Обгрунтовані напрямки зміцнення фінансової бази інноваційної діяльності бізнесових структур та підвищення їх інвестиційної привабливості.
3
Nazarkevych, Ihor, Oleksandra Kryven, and Alona Revko. "ЕВОЛЮЦІЯ СТРУКТУРНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ У СВІТОВІЙ ЕКОНОМІЦІ: ДОСВІД ДЛЯ УКРАЇНИ." PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, no. 1(17) (2019): 33–40. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2019-1(17)-33-40.
Full textAbstract:
У статті розглянуто еволюцію особливостей та механізмів здійснення структурних трансформацій у зарубіжних країнах, що призвели до формування нині існуючих високоефективних ринкових економік. Проаналізовано ендогенні та екзогенні чинники, що викликають структурні зміни та значною мірою визначають рівень розвитку національної економіки, на прикладі високорозвинених капіталістичних країн та країн Південної Азії. Запропоновано визначення таких дефініцій, як «економічний розвиток», «економічне зростання» та «соціальна інфраструктура» з погляду структурних перетворень у національній економіці. Досліджено питання впливу рецесійних шоків на зміни в розвитку галузевої й регіональної структури національної економіки. Визначено перелік найпоширеніших засад та важелів здійснення структурних трансформацій державними інституціями.
4
Dluhopolskyi, Oleksandr, and Yuliia Karpynska. "РОЛЬ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ В СУЧАСНІЙ ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ І ПОКАЗНИКИ ЙОГО ОЦІНКИ." Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, no. 6 (December 23, 2020): 217–28. http://dx.doi.org/10.32750/2020-0220.
Full textAbstract:
На теперішньому етапі розвитку суспільства існування економіки неможливо уявити без акумуляції та розвитку людського капіталу, оскільки в процесі появи та формування висококваліфікованого прошарку працівників, здатних приймати інноваційні рішення, керувати, використовувати знання іноземних мов і з’являється необхідність глибинного вивчення цього явища. В процесі дослідження здійснено оцінку ефективності використання людського капіталу як вектора піднесення економіки України. Оскільки економіка не стоїть на місці і постійно висуваються нові вимоги до роботи працівників, необхідно на перманентній основі накопичувати та розвивати людський капітал за допомогою навчання (lifelong learning), що у свою чергу, призведе до виходу вітчизняної економіки на стрімке на ефективне економічне зростання. На основі аналізу робіт представників класичної політичної економії, неокласичної та інституціональної теорій визначено передумови формування людського капіталу як наукової концепції. Зроблено оцінку якості людського капіталу України, яка вимірюється рівнем життя, грамотності, освіченості і довголіття населення і продукування ВНД на душу населення. Наголошено на необхідності створення умов для безперебійного підвищення рівня розвитку людського капіталу. Здійснено оцінку рівня розвитку та ефективності використання людського капіталу на основі таких показників: індекс продуктивності праці, частка високотехнологічних і наукомістких галузей у ВВП, приріст числа високопродуктивних місць, інноваційна активність організацій, частка внутрішніх витрат на дослідження і розробки у ВВП, коефіцієнт винахідницької активності. Отримані результати оцінки дозволять виявити проблеми у формуванні та використанні людського капіталу та визначити основні напрямки та необхідні умови для підвищення вкладу людського капіталу в економіку.
5
Mykolaichuk, Roman. "ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОГО СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ КАЗАХСТАНУ." Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, no. 1 (5) (May 29, 2019): 95–106. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2019-01-95-106.
Full textAbstract:
У статті розкрито характеристику населення Республіки Казахстан, що відзначається зростанням за рахунок збільшення приросту й додатного сальдо міграції. Для країни властиве старіння нації, переважання жіночого населення, а особливо в середній і старшій вікових категоріях. Наголошено, що корисні копалини Казахстану одні з найбагатших на континенті та у світі. Тут наявні у великій кількості як паливні, так і рудні корисні копалини, зокрема нафта, газ, вугілля, залізна, марганцева й уранова руди. Також є значні поклади не рудних корисних копалин. Але, незважаючи на ресурсну забезпеченість, кліматичні умови не є сприятливими для освоєння цих здебільшого важкодоступних ресурсів, що значно підвищує ціну на сировину. Також клімат не дає змоги достатньою мірою розвивати сільське господарство, що через недостатність зрошення спричинило інтенсивніший розвиток тваринництва. Казахстан відносять до країн із транзитною економікою та є індустріально-аграрною державою. Він володіє господарством, головна особливість якого – динамічний розвиток основних соціально-економічних показників. Проте існує значна залежність цих показників від цін на нафту й сировину, а також від економічного становища провідних торгових партнерів. Господарство Казахстану представлене великою кількістю галузей, проте не всі вони розвиненні достатньо, зокрема в обробній промисловості. Галузі видобувної промисловості домінують у структурі експорту промислових товарів. Існує проблема з недостатньою кількістю залучених інвестицій в економіку, зокрема в обробну промисловість і сільське господарство. Значна залежність розвитку рослинництва від природних умов. Характерною рисою сільського господарства є перевага тваринництва, проте здебільшого воно екстенсивне. Також спостерігаємо постійне збільшення частки сфери послуг у структурі господарства. Економіка Казахстану розвивається, незважаючи на низку проблем, які з’явилися після розпаду СРСР через неправильний перехід до ринкової економіки, до яких відносять знецінення валюти, неефективну приватизацію, спад виробництва, занепад цілих галузей, недостатню кількість фінансових ресурсів. Проте на сучасному етапі реалізовано комплекс реформ, що вивели країну з економічного краху та сприяють подальшому росту як економіки, так і якості життя населення.
6
Полякова, Ю. В., О. Є. Шайда, and С. А. Яремко. "ІНОЗЕМНІ ІНВЕСТИЦІЇ ТА ЕКСПОРТНА ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНИ." Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, no. 65 (January 28, 2022): 132–38. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-65-18.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу характерних рис, проблем та перспектив залучення і використання іноземних інвестицій в економіці України передусім з огляду на важливість забезпечення їх позитивного впливу на експортну діяльність вітчизняних суб’єктів господарювання. Наведено особливості функціонування міжнародного інвестиційного ринку в умовах глобалізації у сфері фінансів. Окреслено роль транснаціональних компаній на сучасному етапі розвитку системи міжнародних фінансів. Наголошено, що прямі іноземні інвестиції для нашої країни виступають однією з найбільш бажаних форм довгострокових капіталовкладень, тому що вони сприяють реалізації потужних амбітних та великих проектів виробничого, технологічного, маркетингового призначення, що сукупно визначає експортні можливості країни на світових ринках. Проведено аналіз динаміки, географічної та галузевої структури прямих іноземних інвестицій в Україні. З’ясовано, що: найбільші іноземні інвестори в нашій країні є представниками невеликої кількості країн; у іноземному капіталі чітко простежується група офшорного інвестування; у галузевій структурі інвестицій домінують сфери, орієнтовані на швидку окупність та низьку технологічність. Розглянуто основні проблеми у розвитку експортної діяльності та визначено сучасні чинники, що визначили процеси експортної діяльності України у 2020 році. Побудована економетрична модель залежності показника експорту товарів та послуг України від надходження прямих іноземних інвестицій на основі сучасних статистичних даних за 2004-2020 рр. У результаті дослідження встановлено, що вплив прямих іноземних інвестицій на розвиток експортного потенціалу України в економіці нашої країни вже почав проявлятися. Водночас наголошено про необхідність подальшого залучення іноземних інвестицій в економіку України, що обумовлено пріоритетністю структурної перебудови вітчизняного промислового комплексу, нарощування експортного потенціалу країни, реалізацією стратегій подолання залежності економіки від імпорту енергоресурсів тощо.
7
Захарченко В.І. "ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РЕФОРМУВАННЯ КРЕДИТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ." Економічний форум 1, no. 1 (February 26, 2021): 166–75. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-1-21.
Full textAbstract:
У статті показано, що для створення принципово нової за структурою і змістом кредитої системи України необхідно використати практично орієнтовані положення базових теорій кредиту – натуралістичної та капіталотворчої. Відповідно, метою статті є виокремлення тих положень кредитних теорій, які в нинішніх умовах можуть скласти теоретичне підгрунтя для успішного проведення в Україні кредитої реформи.
Відмічено, що в рамках натуралістичної теорії практичне значення мають такі її положення: класичної політичної економії – позичкового процента в контексті його впливу на динаміку інвестицій та рівень інфляції; банківської школи – доцільності «вкидання» в стагнуючу економіку додаткових інвестиційних грошей; неокласики – небезпеки відриву фінансового сектору економіки від реального та важливості зміцнення депозитної бази банків.
Наведено положення марксистської теорії кредиту, яка займає проміжне положення між натуралістичною й капіталотворчою теоріями, важливі в контексті створення в Україні повноцінного ринку цінних паперів та формування фінансово-промислових груп.
Підкреслено, що в рамках капіталотворчої теорії конструктивними є такі положення: «системи Ло» – контролю центральним банком емісії кредитних грошей; теорії банківського кредиту Г. Маклеода – ролі банків в національній економіці; манчестерської школи політичної економії – переливу капіталу із менш дохідних галузей у більш дохідні; теорії економічного розвитку Й. Шумпетера – ролі кредиту у фінансування інновацій; теорії ринкової кон’юнктури М. Туган-Барановського – нагромадження фінансового капіталу на різних стадіях економічного циклу; теорії кон’юнктури Л. Гана – підтримання її на основі кредитної експансії; теорії промислових циклів А. Пігу – розподілу капіталу між галузями на основі інвестиційних ризиків; кейнсіанської теорії – кредитної експансії держави в кризові періоди та боротьби зі спекуляціями на фінансовому ринку; теорії портфельних інфестицій – їх диверсифікації та гарантування вкладень.
У статті зроблено висновок, що хоча вчені по-різному визначають ступінь впливу фінансового ринку на економічний розвиток в Україні його слід трансформувати таким чином, щоб підпорядкувати завданням розвитку реального сектору економіки, зокрема неоіндустріалізації країни.
8
Polishchuk Y.A. "Удосконалення державної політики щодо впровадження «зеленої» економіки в Україні." Theory and Practice of Public Administration 3, no. 66 (September 24, 2019): 133–40. http://dx.doi.org/10.34213/tp.19.03.16.
Full textAbstract:
У статті актуалізовано проблеми при переході суспільства до пріоритетного інноваційного напряму «зелена економіка». Здійснено порівняльну характеристику «зеленої» економіки, «зеленого зростання» та сталого розвитку. Проаналізовано стратегічні пріоритети формування нових «зелених» напрямів економіки та екологічної трансформації господарства існуючих галузей. Визначено пріоритетні формування державної політики на основі запровадження інноваційних екологічно безпечних технологій, що зможуть забезпечити сталий розвиток суспільства у стратегічній перспективі. Проаналізовано її концепцію як важливу складову соціально-економічного розвитку держави, виявлено її значення для національної економіки.
9
Бурко, Я. В., and Р. Л. Гасюк. "Деякі аспекти переходу України на шлях до сталого розвитку." ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, no. 6 (270) (November 10, 2021): 16–21. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2021-270-6-16-21.
Full textAbstract:
Досвід за останні 25 років становлення ринкової моделі економіки України свідчить про те, що в нашій країні ще не створені ефективні умови для стабільного економічного зростання, що тісно пов'язане з накопиченням капіталу та інтенсифікацією процесу інвестування в усіх галузей економіки, а також подальший економічний розрив між розвиненими країнами світу та нашою країною став тенденцією і, як наслідок, призвів до зниження конкурентоспроможності вітчизняної економіки. Також низька додана вартість у базових галузях промисловості не дозволяє накопичити достатню кількість капіталу та перерозподілити ці заощадження для розвитку нових галузей промисловості, що, у свою чергу, не дозволяє підняти соціально-економічний рівень життя до європейського рівня у для забезпечення сталого розвитку. Більше того, останніми роками ми можемо спостерігати переорієнтацію економіки країни з індустріальної на сільськогосподарську. Такі глобальні зміни досить болісно відбиваються як у соціальному,так і у економічному аспекті. Змінюються центри формування капіталу, виникає надлишок трудових ресурсів в одних галузях та нестача в інших, а відповідно збільшення безробіття, падіння рівня життя, міграція та інші негативні елементи, які невід'ємно притаманні періоду зміни економічної структури держави. Євроінтеграційні процеси, безперечно, визначають вектор розвитку нашої держави, але для трансформації потужної пострадянської індустріальної економіки нам належить вирішити чимало складних соціальних, економічних та інших проблем.У свою чергу, перехід передових економік світу на новий технологічний уклад, всеосяжна цифровізація, розвиток генних технологій, екологічні проблеми, що становлять під загрозу подальше існування людства та іншіглобальні зиіни, які відбуваються у світовій спільноті нині, породжують багато неординарних викликів, відповідь на які потребує нових, нетрадиційних знань та підходів.Для вирішення ціх проблем необхідно проаналізувати досвід європейських країн, який показав, що на сучасному етапі розвитку світової економічної системи необмежене економічне зростання не є визначальним чинником створення ефективної економіки. Розуміння цього переорієнтувати європейську економіку та світ загалом для побудови моделі, що ґрунтується на принципах сталого розвитку, з урахуванням екологічної, економічної та соціальної складових.
10
Скороход, І. П., and Є. С. Зозуля. "РОЗВИТОК ПОТЕНЦІАЛУ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ." Підприємництво та інновації, no. 20 (October 29, 2021): 25–32. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/20.3.
Full textAbstract:
У статті проаналізований обсяг іноземного інвестування в економіку України та визначені найбільші іноземні інвестори. Визначені обсяги іноземного інвестування окремих галузей національної економіки та найбільш привабливі галузі для іноземних інвесторів. Систематизовані основні проблеми, що перешкоджають залученню іноземних та національних інвестицій в економіку України, та запропоновані шляхи їх подолання. На сучасному етапі, в умовах структурної перебудови економіки України, активізація інвестиційної діяльності набуває особливого значення. Незважаючи на незначні позитивні зрушення процесу інвестиційної діяльності в Україні, інвестиційний клімат країни залишається досить несприятливим для капіталовкладень. Саме тому залишаються актуальними питання підвищення інвестиційної привабливості країни.
11
Talakh Т. "ОЦІНКА ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ." Economic forum 1, no. 4 (November 24, 2021): 101–8. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-4-14.
Full textAbstract:
Найбільш вагомими показниками господарської діяльності будь-якого підприємства або галузі є показники, що характеризують ефективність їх діяльності, тобто співвідношення отриманого результату до понесених витрат.
На показники ефективності чинять вплив безліч факторів, які залежать від галузевих особливостей, територіальних, маркетингових та системи менеджменту. Завдання кожного підприємства в контексті ефективного господарювання полягає у скороченні витрат і отриманні вищих фінансових результатів, при цьому враховуючи ризики функціонування підприємства. Саме тому, виникає необхідність комплексного, структурного дослідження показників ефективності господарської діяльності підприємств різних галузей національної економіки із застосуванням методики економічного аналізу.
В статті дана характеристика наукових підходів до економічної сутності поняття «ефективність», «економічна ефективність» та системи показників, що характеризують рівень економічної ефективності підприємства. З’ясовано, що економічна ефективність – це результат фінансово-економічної діяльності суб’єкта господарювання, який покриває усі витрати на її здійснення та містить чистий прибуток, що залишається для розвитку бізнесу.
Проведено аналіз суб’єктів господарювання України за видами економічної діяльності і з’ясовано, що промислові підприємства складали 6,7% від всієї кількості суб’єктів господарювання, вони забезпечують 24,4% ВВП України і реалізують 30,7 % продукції від загального обсягу підприємств національної економіки України. На основі статистичних методів дослідження та методики економічного аналізу розраховано, проаналізовано динаміку основних показників економічної ефективності промислових підприємств України та проведено факторний аналіз їх зміни. З’ясовано, що за 5 останніх років підприємства промисловості нарощують обсяги реалізації, суму отримуваного чистого прибутку та збільшують показники економічної ефективності.
12
Gryshova, I. Yu, K. S. Nesterova , and M. Yu Shcherbata. "Development of «green» financial system in Ukraine." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 5 (October 2, 2021): 127–36. http://dx.doi.org/10.32886/10.32886/instzak.2021.05.14.
Full textAbstract:
Стаття присвячена проблемі розвитку «зеленої» фінансової системи в Україні відповідно до вимог європейського «зеленого» курсу та загальносвітових тенденцій економічного зростання. Обґрунтовано, що «зелена» економіка є інноваційним напрямком розвитку більшості країн світу внаслідок загострення глобальних проблем. Україна, проголосивши курс на євроінтеграцію, взяла на себе обов’язок з розвитку «зеленої» економіки, яка активно стимулюється та підтримується державами-членами ЄС. Доведено, що для ефективного розвитку біоекономіки має бути розроблена комплексна «зелена» фінансова система, під якою розуміється така форма організації фінансово-кредитних відносин між стейкхолдерами, яка сприяє перерозподілу та мобілізації капіталу до «зелених» секторів національної економіки. Саме така система забезпечить довгострокове економічне зростання, конкурентоспроможність національної економіки та реалізацію інтересів стейкхолдерів. Розглянуто структуру «зеленої» фінансової системи в Україні та стан розвитку її окремих елементів, які потребують удосконалення шляхом підвищення рівня ефективності їх державного регулювання.
Метою статті є обґрунтування розвитку «зеленої» фінансової системи в Україні в контексті її євроінтеграційного вибору.
Наукова новизна полягає у наданні рекомендацій щодо державного управління розвитком «зеленої» фінансової системи в Україні з урахуванням прогресивного світового досвіду.
Висновки. Необхідність відновлення економік у період кризи Covid-19 та водночас загострення кліматичних змін вимагають від країн розробки та реалізації інноваційної парадигми економічного розвитку, заснованому на забезпеченні «зеленого» курсу, сталого розвитку, соціальної відповідальності бізнесу та необхідності забезпечення інтересів стейкхолдерів. Аналіз продемонстрував, що для ефективного розвитку «зеленої» економіки в Україні потрібна масштабна трансформація різних галузей, сфер національної економіки, передусім фінансової системи, яка забезпечує економічну безпеку, суспільний добробут та стабільність, що обумовлює необхідність здійснення у ній докорінних змін з метою переорієнтації на принципи «зеленої» економіки. У статті надано визначення «зеленої» фінансової системи та її структури. Приділено значну увагу необхідності ефективної державної політики щодо розвитку «зеленої» фінансової системи шляхом розробки її стратегічного бачення, реалізації комплексу стимулюючих та регуляторних заходів.
13
Гончарова, Ю. Ю. "ҐЕНЕЗА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПОДАТКОВИХ ПІЛЬГ В УКРАЇНІ: ДЕТЕРМІНАНТИ ВПЛИВУ НА РОЗВИТОК ПРОМИСЛОВОСТІ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА." Прикарпатський юридичний вісник, no. 6(35) (May 7, 2021): 81–86. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i6(35).694.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано розвиток правової системи України у галузі податкових пільг та її вплив на перехід від соціалістичної планової до ринкової економіки.
Розглянуто процеси вдосконалення податкового законодавства у складних умовах становлення Держави, які потребували не лише виважених та ефективних рішень суб’єктів законодавчої ініціативи, а й максимально точного та ефективного їх виконання державними інституціями, які адмініструють податки. Проаналізовано роботи провідних українських науковців, які ґрунтовно дослідили правове забезпечення надання пільг у той період та передумови до відповідних законодавчих змін. Виокремлено п’ять етапів розвитку правового регулювання податкових пільг в Україні.
Наведено приклади перших законодавчих та нормативно-правових актів, якими встановлювалися пільги для підприємств і галузей. Указано на певні помилки під час розроблення та реалізації вказаних актів, які негативно вплинули на розвиток української економіки та інвестиційної привабливості України, а також створювали передумови для корупційних зловживань.
Досліджено вплив ухвалення Конституції та Податкового кодексу України на подальше формування податкового законодавства та інструментів реалізації державної політики у сфері оподаткування, спрямованої на досягнення стабільних показників у наповненні Державного та місцевих бюджетів з одночасним дотриманням податкової дисципліни та наданням податкових стимулів (пільг, преференцій) для розвитку підприємництва.
Наведено типи податків у ЄС, проаналізовано практику регулювання економік держав-членів ЄС шляхом застосування податкових пільг як державної допомоги, забезпечуючи тим самим конкурентоздатність окремих
галузей та надавачів послуг та досягнення показників сталого розвитку в більш широкому розумінні.
Розглянуто зобов’язання України у сфері оподаткування та конкуренції та вказано джерела права ЄС, які потребують імплементації відповідно до Угоди про асоціацію Україна-ЄС, а також зроблено прогнози стосовно можливого впливу на розвиток податкової системи України та посилення конкурентоспроможності української економіки.
Рекомендовано підходи до законодавчого забезпечення та практичного застосування податкових пільг із метою ефективної реалізації їх цілей щодо сприяння розвитку економіки України.
14
Білецька, Н. В., Л. В. Транченко, О. М. Транченко, and Р. І. Лопатюк. "ЗАСТОСУВАННЯ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИХ МЕТОДІВ ДЛЯ ВИБОРУ ПРІОРИТЕТНИХ НАПРЯМІВ АГРАРНОГО СЕКТОРУ РЕГІОНУ ЯК ОСНОВА СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ." Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, no. 62 (January 4, 2021): 22–31. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-62-03.
Full textAbstract:
В умовах інтеграції України до світового економічного простору аграрний сектор є однією з пріоритетних та стратегічно важливих галузей національної економіки. Тому метою нашого дослідження є вивчення, аналіз та розробка фінансово-економічних методів для вибору пріоритетних напрямів аграрного сектору регіону як основи стратегічного планування та прогнозування, а також вдосконалення результатів за допомогою кількісних характеристик альтернативних сценаріїв. У статті аналізуються механізм та особли-вості кількісних характеристик альтернативних сценаріїв на рівні аналізу, що допомагає керівнику, що прий-має рішення, візуалізувати профіль альтернативи сценарію у певний момент часу часового проміжку, порів-няти між собою часові перерізи альтернатив одного або декількох сценаріїв у визначений момент часу. В ре-зультаті дослідження виявлено, що кожний фактор, опрацьований за запропонованою нами методикою, опи-сується певним інтегральним показником, до складу якого входять згруповані та впорядковані за важливістю для даного фактора лінгвістичні змінні у вигляді вербальних описів можливих варіантів розвитку подій. Таким чином практичне значення досліджень дає змогу формалізувати нечіткі уявлення щодо розвитку досліджува-ного соціально-економічного процесу в межах певного сценарію, побудованого на основі тенденцій, виявлених експертами, та чинники, які впливають на розвиток соціально-економічної системи регіону і які необхідно розглядати не лише з точки зору загальної характеристики окремого фактора, а й в контексті конкретної системи та її цільового спрямування. Визначено, що для короткострокового прогнозування, особливо в умовах швидкої, стрибкоподібної зміни ситуації у національній економіці, прогнозування інвестиційного забезпечення регіональної економіки оптимальніше виконувати на основі прогнозу валового регіонального продукту, оскільки саме він є результуючим показником, що характеризує галузеву структуру та динаміку регіональної економіки, узагальнюючи вплив всіх чинників зростання.
15
Дергалюк, Б. В. "СТРУКТУРНІ ЕЛЕМЕНТИ ЕКОНОМІКИ ТА ЇХ ПРОПОРЦІЇ." Підприємництво та інновації, no. 7 (December 30, 2019): 52–55. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/7.8.
Full textAbstract:
У статті досліджено сутність структури економіки, визначено її значення щодо динаміки та спрямування розвитку економіки країни. Встановлено, що вищезазначена структура є досить складною та включає сукупність відносно взаємопов’язаних елементів, кожен з яких має відмінну роль, але задіяний для досягнення спільних цілей, при цьому зберігає незмінність своїх основних властивостей під впливом зовнішніх та внутрішніх факторів. Серед таких елементів визначено відтворювальну, секторально-галузеву, інституціональну, територіальну, зовнішньоекономічну, секторальну, технологічну та соціальну структури. Стан зазначених елементів структури економіки визначається певними пропорціями. Саме ці пропорції формують структурну модель економіки тієї чи іншої країни. Дисбаланси, що виникають у цих пропорціях, призводять до кризи структури економіки країни, але зазначені пропорції зазнають постійних змін, що свідчить про динаміку структури. Ці зміни є різними, що приводить до структурних зрушень та формування нової структури економіки. Саме тому державна економічна політика країни має будуватися з урахуванням пропорцій в елементах структури економіки та відповідним чином впливати на їх зміну задля побудови оптимальної структури економіки, яка б сприяла не лише покращенню економічних показників порівняно з попереднім періодом, але й досягненню потенційно можливого рівня.
16
Ігнатюк, А. "Галузева політика в системі державного регулювання економіки." Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка, вип. 101 (2008): 14–19.
Find full text
17
Stryzhak, Olena Olegivna. "ВИМІРЮВАННЯ ТРАНСАКЦІЙНИХ ВИТРАТ В УКРАЇНСЬКІЙ ЕКОНОМІЦІ." SCIENTIFIC BULLETIN OF POLISSIA, no. 1(20) (2020): 20–27. http://dx.doi.org/10.25140/2410-9576-2020-1(20)-20-27.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження. В економіці більшості країн, і в України зокрема, питома вага трансакційних витрат зростає з кожним роком. Окрім цього, стрімко збільшується кількість галузей, які надають послуги, в тому числі і трансакційні. Ці об’єктивні обставини суспільного розвитку призвели до формування окремого сектора сучасної економіки – трансакційного. Постановка проблеми. Збільшення розміру трансакційних витрат як на рівні народного господарства в цілому, так і в окремих його галузях, обумовлює важливість опрацювання методологічних та методичних засад дослідження та оцінювання трансакційного сектора економіки. Аналіз останніх досліджень і публікацій. На питаннях оцінки та аналізу трансакційних витрат в економіці зосереджували увагу зарубіжні та вітчизняні вчені, а саме: Коуз Р., Норт Д., Уільямсон О., Еггертссон Т., Ерроу К., Далман К., Менар К., Аллен Д., Девід Р., Клейн С., Окслі Дж., Уоллис Дж., Архієрєєв С., Малахов С., Литвінцева Г., Попов Є., Шастітко А., Нестеренко А., Капелюшніков Р., Юдкевич М., Аузан А., Тамбовцев В. та ін. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Незважаючи на значну кількість наукових досліджень з питань оцінки трансакційних витрат й отримані вченими результати, однозначної методики розрахунку розміру цих витрат в економіці на теперішній час не розроблено. Постановка завдання. Розвиток теоретичних підходів щодо вимірювання трансакційних витрат із врахуванням особливостей вітчизняної економіки. Виклад основного матеріалу. Розглянуто й проаналізовано підходи до оцінки трансакційних витрат. Адаптовано підхід Норта-Уолліса щодо вимірювання рівня трансакційних витрат, на основі якого здійснено оцінку трансакційного сектора економіки України. Визначено основні проблеми вимірювання трансакційних витрат у вітчизняній економіці. Висновки. Результати проведеного вимірювання свідчать про те, що трансакційний сектор економіки України знаходиться на відповідному умовам глобального суспільства рівні.
18
Паленичак, О., and О. Стасів. "КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНИЙ РОЗВИТОК АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ КОРЕКЦІЇ ЇХНЬОЇ ГАЛУЗЕВОЇ СТРУКТУРИ." Financial and credit activity problems of theory and practice 5, no. 40 (November 8, 2021): 582–95. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v5i40.245242.
Full textAbstract:
Анотація. Мета дослідження полягає в обґрунтуванні конкурентоспроможного розвитку регіональних сільськогосподарських товаровиробників в умовах корекції їхньої галузевої структури в контексті євроінтеграційних процесів. Методологія / методика / підхід. Теоретичною і методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, системний підхід до вивчення економічних явищ і процесів, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з проблем теорії та практики забезпечення конкурентоспрожного розвитку аграрного товаровиробництва з урахуванням екзогенних та ендогенних факторів. Зі спеціальних методів дослідження використано економіко-статистичний — під час аналізу сучасного стану й прогнозування перспектив конкурентоспрожного розвитку регіональних аграрних товаровиробників в умовах євроінтеграційних процесів, графічний — для визначення прогнозованих обсягів тваринницької продукції у фермерських господарствах у розрізі областей Карпатського регіону України, абстрактно-логічний з метою обґрунтування інституціонально-економічного механізму конкурентоспроможного розвитку сільськогосподарських товаровиробників Карпатського регіону України в контексті корекції їхньої галузевої структури. Результати. У результаті проведеного дослідження виявлено, що з огляду на можливості налагодження транскордонного партнерства, поглиблення економічної євроінтеграції з країнами ЄС важливим економічним пріоритетом регіональних сільськогосподарських товаровиробників Карпатського регіону України є можливість формування ринку різних видів агропродовольчої продукції з географічним зазначенням. Карпатський регіон України володіє достатньо потужним земельно-ресурсним потенціалом для виробництва якісної і безпечної молочної продукції з високою доданою вартістю. Згідно з проведеними розрахунками за умови використання конкурентних переваг, які законодавчо закріплені у країнах ЄС, у досліджуваному регіоні потенційні обсяги виробництва найважливішої тваринницької продукції — молока у фермерських господарствах можуть зрости з 14 тис. тонн до 252 тис. тонн, або у 18 разів. У регіоні відродження традиційних напрямів спеціалізації в сільськогосподарському виробництві сприятиме корекції його галузевої структури, поліпшенню організаційно-економічних умов щодо самозабезпечення регіону тваринницькою продукцією, мінімізації економічного ризику внаслідок розширення напрямів спеціалізації, зниженню трансакційних витрат на транспортування і реалізацію завдяки розвиткові фірмової торгівлі, підвищенню рівня конкурентоспроможності аграрних підприємств різних організаційно-правових форм господарювання, що вироблятимуть продукцію з високою доданою вартістю. Оригінальність / наукова новизна. Уперше обґрунтовано організаційно-економічні засади оптимізації галузевої структури регіональних сільськогосподарських товаровиробників з урахуванням конкурентних переваг, які законодавчо закріплені у країнах ЄС. Практична цінність / значущість. Згідно з проведеними розрахунками в Карпатському регіоні врахування принципу боніфікації в розмірі 10,0 % на агропродовольчу органічну, приміром нішеву або крафтову тваринницьку продукцію, з географічним зазначенням, дозволить скоригувати галузеву структуру аграрних підприємств відповідно до науково обґрунтованих вимог і підвищити рівень рентабельності традиційно важливого виробництва і водночас життєвого необхідного виду продовольчої продукції — молока на 13,0—22,0 процентного пункту. Ключові слова: конкурентоспроможний розвиток, галузева структура, аграрна продукція, конкурентні переваги, екологічний маркетинг, регіон. Формул: 0; рис.: 4; табл.: 2; бібл.: 20.
19
Вербовий, А. П. "АНАЛІЗ НОРМАТИВНИХ ВИМОГ ЩОДО РЕГЛАМЕНТАЦІЇ ЗАСТОСУВАННЯ РЕСУРСІВ ТА ГІДРОТЕХНІЧНИХ СПОРУД МАЛОЇ ГІДРОЕНЕРГЕТИКИ ДЛЯ ОБ'ЄКТІВ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ." Vidnovluvana energetika, no. 2(65) (June 28, 2021): 72–80. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2021.2(65).72-80.
Full textAbstract:
В наш час відновлення інтересу до малої гідроенергетики викликано невпинним зростанням тарифів на електроенергію, скороченням будівництва великих гідро- та гідроакумулювальних станцій (ГЕС, ГАЕС), значним підвищенням цін на органічне паливо та наявністю малоефективних дизельних електростанцій у віддалених населених пунктах. Подальший розвиток малої гідроенергетики неможливий без скоординованої державою схеми розміщення малих ГЕС, розробки процедур землевідведення, дозволів на спеціальне водокористування, налагодження співпраці з громадськими організаціями екологічного та природоохоронного спрямування, оновлення нормативної бази. Чинна нормативна база не сприяє розвитку малої гідроенергетики, оскільки для виконання проєкту малих ГЕС (ГАЕС) необхідно затвердити таку саму кількість нормативної документації та висвітлити ті самі питання, що й для будівництва великої ГЕС (ГАЕС). Реформування потребує існуюча нормативно-технічна база проєктування, будівництва та експлуатації ГЕС та ГАЕС. У статті розглянуто й проаналізовано такі нормативні документи: Водний кодекс України, Правила влаштування електроустановок, галузеві керівні документи (34.20.507-2003. Технічна експлуатація електричних станцій і мереж. Правила. 34.03.106-2003. Безпека гідротехнічних споруд і гідротехнічного обладнання електростанцій України. Положення про галузеву систему нагляду). Розглянуто основні положення, щодо проєктування, будівництва та експлуатації ГЕС; регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування. Аналіз полегшує процедуру розгляду і моніторингу законодавчої бази, сприяє підвищенню ефективності роботи експертів, інженерів, науковців, а також якості прийнятих законів у цілому. Бібл. 13.
20
Kovtunenko Yu., Palzhok N., Tarutina P., and Babynina M. "ВПЛИВ COVID-19 НА ЕКОНОМІЧНЕ СТАНОВИЩЕ ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОГО БІЗНЕСУ." Economic forum 1, no. 1 (March 13, 2022): 120–26. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2022-1-15.
Full textAbstract:
У статті розглянуто ключові проблеми, зміни та обмеження в діяльності підприємств готельно-ресторанної індустрії в період Covid-19. Також розглянуто статистичні дані, що надають уявлення про стан та тенденції розвитку готельно-ресторанного бізнесу в Україні в період пандемії. Проаналізовано вплив пандемії коронавірусу (COVID-19), яка спричинила величезні перебої в роботі підприємств різних галузей. Виявлено низку проблем, з якими стикається готельний та ресторанний бізнес в Україні. Надано практичні пропозиції щодо виходу з кризи, упровадження яких дасть змогу зменшити рівень негативного впливу наслідків пандемії. Коронавірус завдав серйозних збитків готельному та ресторанному бізнесам в Україні, на відновлення сектору може піти не один рік. Внаслідок цього майже вся світова економіка дала тріщину. Безліч галузей економіки у всьому світі втратили свої позиції, а мільйони людей втратили робочі місця. Все це негативно позначається на добробуті людей, їх фінансовому становищі та може призвести до великої економічної кризи.
Крім цього були накладені жорсткі обмеження на соціально-культурну сферу життя. Серед них можна виділити такі як, заборона відвідування масових святкових/спортивних заходів, закриття магазинів, кафе, салонів, готелів та інше, обмеження в пересуванні в межах країни та за кордон. Вітчизняний готельно-ресторанний бізнес одним із перших відчув на собі наслідки, які приніс із собою карантин. Це одна з тих галузей, де наявна жорстока конкуренція за місце «під сонцем» і існує необхідність постійно розвиватись, щоб задовольнити усі бажання клієнтів.
Через карантин люди були змушені забути про подорожі, кордони були закриті, а туристичні агенти змушені були повернути своїм клієнтам кошти за заброньовані тури. Карантинні заходи майже повністю призвели до зупинки таких галузей економіки, як готельний та ресторанний бізнес, авіаперевезення, роздрібна торгівля тощо.
21
Yaroshevska, Oksana Volodymyrivna, and Mykyta Mikhailovich Zalunin. "КРИТЕРІЇ ТА ОБМЕЖЕННЯ ЦИРКУЛЯРНОЇ ЕКОНОМІКИ В ПЕРЕРОБНІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ." SCIENTIFIC BULLETIN OF POLISSIA, no. 1(20) (2020): 12–19. http://dx.doi.org/10.25140/2410-9576-2020-1(20)-12-19.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження. Актуальність впровадження принципів функціонування циркулярної економіки в діяльність підприємств переробної галузі України зумовлена, перш за все, значним споживанням природних ресурсів та шкодою навколишньому середовищу за рахунок утворення великих обсягів відходів. Постановка проблеми. Циркулярна економіка, або економіка замкнутого циклу, розглядається сучасними науковцями як складова четвертої промислової революції. В її основі покладений принцип вторинної переробки будь-якої продукції, в результаті чого відбувається мінімізація відходів від економічної діяльності, значне скорочення споживання природних ресурсів, а також перехід на поновлювані ресурси. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед вітчизняних дослідників увага даному питанню приділялась в роботах: Н. Гаховича, І. Тимошенко, M. Aндерсена, Ю. Генга, Дж. Фу, Дж. Саркіса, Б. Хью, M. Ледера, І. Рашида, К. Вебстера, Н. Шмиголь та інших. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Ефективний економічний розвиток, в умовах трансформаційних змін та переходу до економіки замкнутого циклу, передбачає виконання наступних передумов: додатні темпи приросту галузевих ВВП та скорочення в абсолютному вимірі обсягів забруднень всіх видів, внаслідок економічної діяльності, та обумовлює необхідність подальших розробок у даному напрямку. Постановка завдання. Визнання вказаних передумов в якості стратегічної альтернативи розвитку держави одночасно буде сприяти покращенню значень відносних показників забруднення навколишнього середовища, в порівнянні з сукупним випуском продукції. Виклад основного матеріалу. У статті запропонована методика узагальнюючого індексу еколого-економічного розвитку. Висновки. На основі результатів дослідження та запропонованого індексу, проведено кількісний аналіз результатів формування замкненого екологоекономічного циклу переробної галузі України та розроблені рекомендації щодо його активізації.
22
Черкашина, Т. С. "Стан і тенденції іноземного інвестування економіки України на етапі четвертої промислової революції." Academy Review 53, no. 2 (2020): 95–105. http://dx.doi.org/10.32342/2074-5354-2020-2-53-10.
Full textAbstract:
Проаналізовано динаміку прямих іноземних інвестицій в економіку України впродовж 2010–2019 рр. і виявлено, що вона не була сталою та мала тенденцію до погіршення. Так, і обсяг прямих (чистих) іноземних інвестицій, і прямих іноземних інвестицій за накопичувальним (наростаючим) підсумком в економіку України зменшився більш ніж удвічі. Також встановлено, що регіональна і галузева структура розподілу прямих іноземних інвестицій є неефективною: здебільшого вони зосереджені у м. Києві, а також у Київській, Дніпропетровській, Одеській і Харківській областях; натомість регіональними аутсайдерами залучення прямих іноземних інвестицій залишаються Вінницька, Кіровоградська, Тернопільська, Чернівецька і Чернігівська області, де питома вага прямих іноземних інвестицій не перевищує 1%. Окрім цього, вказано, що за період 2010–2019 рр. суттєво підвищилася інвестиційна привабливість галузей фінансів, страхування і сфери послуг (на 30,64%, 28,5 та 15,9% відповідно); у той же час обсяг прямих іноземних інвестицій в українську промисловість у відносному значенні суттєво не змінився. Також у статті досліджено динаміку прямих портфельних інвестицій в економіку України і зроблено висновок про те, що вона має тенденцію до покращання. Так, за період 2010–2019 рр. обсяг прямих портфельних інвестицій збільшився у 1,6 раза, що вказує на зацікавленість іноземних інвесторів у придбанні первинних і вторинних цінних паперів та формуванні інвестиційного портфеля українських підприємств без безпосередньої участі в роботі підприємства країни-реципієнта.
23
Nahorniak, H. S. "ТРУДОВІ ЧИННИКИ ЯК СКЛАДОВІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ ВІТЧИЗНЯНИХ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ У РЕГІОНАЛЬНОМУ РОЗРІЗІ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ." Actual problems of regional economy development 1, no. 14 (November 4, 2019): 253–61. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.14.253-261.
Full textAbstract:
Стаття спрямована на дослідження ролі трудових чинників як важливих складових забезпечення інтелектуального капіталу вітчизняних машинобудівних підприємств у регіональному розрізі, визначено проблеми та шляхи вирішення даної проблеми. В умовах сучасної інформаційної економіки однією з наймогутніших рушійних сил розвитку цивілізації є творча діяльність людини. Від обсягу накопичених суспільством знань та ефективності використання інтелектуальних ресурсів нації залежать ефективність економіки, науково-технічний рівень виробництва, соціально-економічний прогрес.
Загальна тенденція розвитку інноваційних економік, що знаходяться під впливом інформаційної революції, характеризується новим співвідношенням між людським і фізичним капіталом, за яким людський капітал стає пріоритетом в економічному розвитку. Такий елемент інтелектуального капіталу, як людський капітал, може стати конкурентною перевагою країни у цілому, відповідно впливаючи і на окремі підприємства. Особливу роль відіграє людський капітал, впливаючи на розвиток інновацій (поряд з технологіями та капіталом). Розвиток людського капіталу відбувається через адекватне навчання, тренінги, мотивацію у школах, університетах, компаніях, суспільстві, державі. Отже, розвиток інтелектуального капіталу на машинобудівних підприємствах спроможний підвищити їх конкурентоспроможність, дозволяючи знаходити нові можливості для завоювання ринку. Посилення ролі інтелектуальних ресурсів у розвитку конкурентоспроможності підприємств машинобудування в економіці знань привело до того, що змінилися умови та способи створення доданої вартості: знання, навички людських ресурсів (людський капітал), організаційні та управлінські здібності підприємства, його компетенції (структурний капітал) перетворилися в основні фактори створення нової вартості та фактично синтезували появу інтелектуального капіталу, який можна трактувати як ключовий елемент конкурентоспроможності підприємства, тобто елемент, що формує потенційну конкурентоспроможність.
Розкрито сутність поняття “інтелектуальний капітал”, дано авторське трактування поняття “інтелектуальний капітал машинобудівних підприємств”. Також розглянуто питання впливу трудових чинників на інтелектуальний капітал у машинобудівній галузі України. Визначено основні проблеми, які гальмують формування та розвиток інтелектуального капіталу в машинобудуванні України. Представлено рекомендації щодо ефективного розвитку машинобудівної галузі на засадах формування та розвитку інтелектуального капіталу.
Рекомендовано галузеве партнерство, яке в інтелектуальній діяльності виражається у вертикальній або горизонтальній кооперації, при яких машинобудівні підприємства об’єднують свої зусилля для створення певного продукту для конкретної галузі досліджуваної промисловості.
24
Щур, Р. І., І. І. Плець, and І. І. Войтович. "ОСОБЛИВОСТІ БЮДЖЕТНОГО ФІНАНСУВАННЯ ПРІОРИТЕТНИХ ГАЛУЗЕЙ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ У СУЧАСНИХ УМОВАХ." Actual problems of regional economy development 1, no. 16 (November 25, 2020): 171–80. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.16.171-180.
Full textAbstract:
У статті досліджено теоретичні засади бюджетного фінансування пріоритетних галузей економіки України. Акцентовано увагу на критеріях вибору пріоритетних економічних галузей з точки зору бюджетного фінансування. Дослідження поточної макроекономічної ситуації в Україні показали, що державна підтримка необхідна для розвитку пріоритетних галузей економіки. Проведений аналіз фінансування пріоритетних галузей економіки показав, що в основному фінансування здійснюється за рахунок власних коштів підприємств, а також кредитних ресурсів банків, національних інноваційних та інвестиційних фондів, державного місцевих бюджетів, а також інших не заборонених законом фондів.
Здійснено комплексний аналіз фінансування економічних галузей з державного бюджету України протягом 2015-2019 років. Проаналізовано структуру капітальних витрат державного бюджету за 2015–2019 роки. Проведений аналіз показав, що протягом аналізованого періоду капітальні витрати зведеного бюджету становили в середньому 2,9% ВВП (1,4% ВВП за рахунок державного бюджету) та спостерігалася тенденція до зменшення їх частки, що є негативним явищем для національної економіки. Доведено, що потреба в державних коштах зумовлена зниженням купівельної спроможності населення, стимулюванням розвитку науково-технічного прогресу, впровадження інновацій, підтримка розвитку стратегічних та пріоритетних галузей економіки.
Визначено основні напрями подальшого розвитку пріоритетних галузей економіки та покращення інвестиційного середовища в Україні на основі вдосконалення правової та організаційної основи для підвищення ефективності механізму забезпечення сприятливого інвестиційного середовища, поліпшення конкурентоспроможності національної економіки, збалансування структури видатків бюджетів, збільшення їх частки на капітальне фінансування та інвестування в інноваційні проекти.
25
Білецька, Н. В., Л. В. Транченко, В. В. Яворська, О. М. Транченко, and Г. О. Мазур. "РОЗВИТОК ІНДУСТРІЇ ТУРИЗМУ ТА ГОСТИННОСТІ В УКРАЇНІ." Підприємництво і торгівля, no. 26 (July 2, 2020): 10–17. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2020-26-02.
Full textAbstract:
Сьогодні в умовах глобальних перебудов і переорієнтації галузей економіки важливим є зростання потреб і мотивів людей до туристичної діяльності. Туризм як галузь економіки поступово займає лідерські позиції в багатьох країнах світу, а також у перспективі і в Україні. Отже, маємо значний нереалізований людський, природно-ресурсний, історико-культурний, туристично-рекреаційний та науково-технічний потенціал, вдале географічне розміщення, сприятливий клімат. Також особливості ситуації в країні, економічна та політична нестабільність, умови військового конфлікту підштовхують до подальшої розбудови нашої держави, яка обов’язково повинна включати створення умов для розвитку туристичної галузі. При цьому формування високорозвинутої індустрії туризму та її інтеграція у світовий ринок туристичних послуг пов’язані з необхідністю вирішення гострих соціально-економічних проблем і залучення міжнародного досвіду. У статті розкрито, що феноменом ХХІ ст. визначають сьогодні індустрію гостинності, що стала одним із провідних напрямів соціально-економічної діяльності. Доведено, що це бізнес ХХІ ст., який сприяє створенню нових робочих місць, пошуку методів підвищення конкурентоспроможності підприємств на світовому рівні, популяризації країни на міжнародному ринку послуг та, як наслідок, підвищенню рівня національної економіки. Проте впродовж останніх років індустрія гостинності в Україні перебуває у стані стагнації, тому визначення факторів впливу на розвиток індустрії є актуальним, адже за допомогою отриманих знань можна запобігти деградації однієї з найперспективніших галузей міжнародного бізнесу. У статті розглянуто вплив чинників на розвиток індустрії гостинності, економічні дослідження потенційних можливостей цієї галузі в межах загальної стратегії соціально-економічного розвитку світу загалом та України зокрема.
26
Hazuda, Mykhailo, and Myroslava Stetsiv. "УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ РИТЕЙЛ-БРЕНДИНГУ В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ." PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, no. 4(24) (2020): 26–33. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2020-4(24)-26-33.
Full textAbstract:
У статті окреслено необхідність створення дієвих управлінських підходів до забезпечення розвитку брендингового середовища, зокрема формування ритейл-брендингу як необхідної маркетингової складової з метою ефективно-го функціонування багатогранних сфер і видів економічної діяльності в умовах посилення процесу цифровізації і трансформаційних змін у межах територіальної економічної системи. Акцентовано увагу на взаємозумовленості та взаємозв’язку між результативністю функціонування галузей економіки і впровадженням цифрових комп’ютерних технологій та формування інтернет-економіки загалом. Зумовлюється пошук механізму впровадження цифрових комунікаційних технологій у напрямі підвищення результативності управлінського процесу у пріоритетних сферах національної економіки і, зокрема, сфери аграрного бізнесу як вагомої складової продовольчої без-пеки країни та її регіонів. Зазначено, що доступ до публічної інформації, глобалізація, оцифрування даних, що поступово проникають в українську економіку, мають позитивний соціальний характер. Обґрунтовано потребу окреслення управлінських підходів до створення ефективної системи організації конкурентоспроможного бізнес-середовища з метою ефективного функціонування економіки країни та її регіонів. Доповнюючим елементом формування результативного управлінського процесу повинно бути спрямування зусиль і поєднання інтересів державних органів влади, органів самоврядування, суб’єктів господарювання і бізнес структур у посиленні цифровізації та впровадженні цифрових комунікаційних технологій у багатогранних сферах і видах економічної діяльності в межах територіальної економічної системи. Доцільним є акцентувати увагу на формування ритейл-брендингу, який в умовах цифрової трансформації є необхідною складовою маркетингової діяльності в жорстких умовах конкурентної боротьби між виробниками продукції за увагу споживача.
27
Артюхіна, М. В. "ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ДОНЕЦЬКОГО РЕГІОНУ НА ЗАСАДАХ ЦИРКУЛЯРНОЇ ЕКОНОМІКИ." Підприємництво та інновації, no. 12 (July 3, 2020): 142–47. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/12.24.
Full textAbstract:
Екологічні проблеми Донбасу, посилені кризою, негативно впливають на всі сфери суспільного життя. Питання екологічної безпеки регіону є критичним та потребує негайного реагування з боку усіх зацікавлених сторін та громадськості. Стратегія розвитку регіону має бути спрямована не тільки на стале функціонування підприємств та організацій Донбасу, але й на вирішення екологічних проблем шляхом застосування концепції розвитку циркулярної економіки. У статті розглянуто досвід підприємств малого й середнього бізнесу (далі – МСБ) Донеччини, які займаються вторинною переробкою сировини та використанням у виробництві старих товарів, а також звертається увага на формування та функціонування галузевих кластерів. Важливим ефектом дії майже всіх наявних кластерів на Донбасі є зменшення екологічного тиску на довкілля внаслідок людської діяльності. Розглянуто вплив кластерів на формування циркулярної економіки в регіоні. Економічна активність створених кластерів передбачає отримання результатів від підвищення ефективності використання природних ресурсів та зменшення шкідливих викидів. Перспективним під час вирішення проблем сталого розвитку Донецького регіону на стратегічних засадах циркулярної економіки вважається процес створення універсальних рекомендацій та моделей розвитку для підприємств МСБ та їх об’єднань з урахуванням регіональної специфіки та одночасного зростання економічної та екологічної ефективності.
28
Волинець, В. В. "Шляхи удосконалення галузевої структури економіки України." Економіка та держава, no. 8 (2006): 32–34.
Find full text
29
Okhrimenko, B. O. "РОЗВИТОК ДІДЖИТАЛІЗАЦІЇ В КРАЇНАХ ЄС ТА УКРАЇНІ." Actual problems of regional economy development 1, no. 17 (November 30, 2021): 40–48. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.17.40-48.
Full textAbstract:
Діджиталізаця економіки та суспільства є однією з найдинамічніших змін нашого часу, яка відкриває нові можливості у створенні бізнес-моделей і водночас приносить із собою невизначеність та різні загрози, пов'язані, зокрема, з із соціальними ефектами автоматизації виробничих процесів. Діджиталізація, як безперервний процес зближення реального та віртуального світу, стає головним рушієм інновацій та змін у більшості галузей економіки. Стаття спрямована на порівняння розвитку діджиталізації в країнах Європейського Союзу та України.
Встановлено, що рівень діджиталізації країни оцінюють за сукупністю чинників, які входять до складу інтегрованого показника – Індексу діджиталізації економіки та суспільства. Його визначають за аналізом основних показників: широкосмуговий зв’язок, людський капітал, використання Інтернету, інтеграція цифрових технологій, цифрові державні послуги.
Проведений аналіз демонструє, що рівень діджиталізації в Україні на сьогодні знаходиться на початковому рівні та є значно нижчим порівняно з країнами Європейського Союзу. Індекс діджиталізації економіки та суспільства в ЄС-27 за останні роки знаходиться на рівні 0,48, а в Україні – лише 0,18.
Визначено основні причини низького рівня діджиталізації нашої країни; економічна криза, нерозвиненість інфрастурктури даної сфери, низький рівень освіченості та недостатній рівень знань в галузі діджиталізації, недосконалість законодавчого та інституційного забезпечення тощо. Проте, встановлено, що в Україні наявний значний потенціал для розвитку діджиталізації.
30
Nekhai, Valentyn. "ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ – ОСНОВА ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ." PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, no. 3 (19) (2019): 330–38. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2019-3(19)-330-338.
Full textAbstract:
У статті розглянуто особливості формування та управління системою фінансово-економічної безпеки аграрних підприємств. Зазначено основні ризики та чинники, що їх зумовлюють. Визначено, що виклики і ризики, які сьогодні формуються у світовій економіці, мають значний вплив на економічне середовище України у коротко- та довгостроковій перспективі, вимагають пошуку нових стратегій та інструментарію економічної безпеки, що визначатимуть і нові напрями політики економічної безпеки держави загалом, галузей економіки та окремих суб’єктів господарювання. Доведено, що формування ефективної системи фінансово-економічної безпеки сільськогосподарських підприємств, належного інформаційно-аналітичного забезпечення управління нею має важливе значення як для самого підприємства, так і в контексті ефективного функціонування системи економічної безпеки держави.
31
Битов В.П., Горбач Л.М., and Котляров В.О. "ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ЧИННИК ЕФЕКТИВНОГО РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ." Економічний форум 1, no. 4 (October 13, 2020): 93–98. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-4-12.
Full textAbstract:
У науковій статті розглянуто роль і значення надзвичайно важливого питання, а саме інвестування, яке є сьогодні одним із визначальних на шляху розвитку економіки як на рівні підприємства, так і економіки держави. Адже саме в інвестиційному процесі об’єднується спільна діяльність багатьох учасників розвитку економічного зростання виробничих процесів, які працюють над розширенням основних фондів, що дають можливість збільшення виробництва продукції та забезпечення зростання прибутковості підприємства.
У статті відображено окремі посилання, що стосуються чинного законодавства, яким визначаються загальні, правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності для забезпечення рівного захисту прав, майна та інтересів із метою ефективного функціонування господарюючих суб’єктів у ринкових умовах.
Наведені також основні напрями інвестиційної стратегії, які передбачають планування та контроль за використанням капіталовкладень та вдосконалення їх технологічної структури, на користь досить вагомих в економіці галузей, що нами досліджуються і, зокрема, таких, що виробляють сільськогосподарську продукцію. Показано окремі позитивні приклади інвестиційної привабливості сільськогосподарських підприємств Волинської області.
32
Шиян, Д. В. "Комплексна оцінка фінансового стану галузей економіки." Фінанси України, no. 2 (2002): 54–62.
Find full text
33
Метеленко, Н. Г. "ПРОБЛЕМИ ТА ОРІЄНТИРИ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ БУДІВЕЛЬНОЇ ГАЛУЗІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ." Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Економічні науки, no. 1(60) (April 30, 2021): 38–43. http://dx.doi.org/10.32689/2523-4536/60-7.
Full textAbstract:
Дослідження спрямовано на розкриття проблем, з якими стикнулись вітчизняні підприємства будівельної галузі і підприємства суміжних галузей національної економіки України, що є замовниками або споживачами продукції будівництва. Обгрунтовано важливість ефективної роботи підприємств будівельної галузі для економіки в цілому. Наголошується на тому, що пошук механізмів підвищення ефективності функціонування підприємств будівельної галузі ускладнюється в умовах сьогодення процесами посилення політичної та фінансової кризи в Україні, що також гальмує розвиток інтеграційних процесів до європейського економічного простору. Окреслено вирішальну роль створення сприятливого інвестиційного підприємницького клімату, послідовний перехід від вітчизняних до європейських стандартів у будівництві, реформування законодавчої та нормативно-правової бази в галузі. За офіційними даними Державної служби статистики України проаналізовано динаміку обсягів виробленої будівельної продукції та обгрунтовано тенденції і наслідки змін в галузі. Доведено, що ефективність роботи підприємств будівельної галузі залежить від низки чинників, які є специфічними для підприємств цієї галузі, до основних з таких чинників віднесено: використання будівельної продукції можливе лише за місцем її виробництва та існує значна залежність галузі від природних факторів, що у випадку незапланованих подій негативно позначається на тривалості технологічного циклу та призводить до додаткових втрат ресурсів; особливості тимчасової взаємодії між підприємствами і організаціями різних галузей національної економіки під час створення будівельної продукції викликає необхідність техніко-економічних та техніко-технологічних внутрішньогалузевих та міжгалузевих зв’язків. Наголошується, що систематизовані характерні ознаки галузі є передумовами, на яких повинна ґрунтуватись антикризова стратегія розвитку підприємств, яка визначає пріоритетні напрями розвитку та механізм їхнього фінансування. Здійснено аналіз структури джерел фінансування капітальних інвестицій в Україні. Доведено складність умов функціонування будівельних підприємств, що підвищує відповідальність і самостійність у прийнятті управлінських рішень щодо забезпечення ефективності їх господарської діяльності в сучасних умовах інтеграції до ЄС. Окреслено орієнтири розвитку будівельних підприємств з урахуванням тенденцій, що склались у галузі та економіці України в цілому, що у подальшому дозволить сформувати антикризову стратегію розвитку галузі, спрямовану на інтеграцію вітчизняної економіки до європейського економічного простору.
34
Пашков, С. О. "Глобалізація та її вплив на галузеву структуру світової економіки." Зовнішня торгівля: право та економіка, no. 5 (46) (2009): 34–39.
Find full text
35
Пинда, Ю. В. "Теоретичні підстави галузевих детермінант структури національної економіки." Науковий вісник НЛТУ України. Серія економічна, Вип. 26.6 (2016): 79–89.
Find full text
36
Апанасенко, К. І. "Форми субсидування (державної підтримки) окремих галузей економіки." Вісник господарського судочинства, no. 5 (2011): 123–32.
Find full text
37
Голляк, Ю. Б. "Теоретичні аспекти конкурентоспрможності стратегічних галузей української економіки." Актуальні проблеми економіки, no. 6 (2006): 78–82.
Find full text
38
Покатаєва, О. В. "Роль інвестицій у підвищенні конкурентоспроможності галузей економіки." Держава та регіони. Економіка та підприємництво, no. 3 (2011): 232–37.
Find full text
39
Hrabynska, I. V. "ВНЕСОК ВОЛОДИМИРА ТИМОШЕНКА У РОЗВИТОК АГРАРНОЇ ТЕОРІЇ ЕКОНОМІЧНИХ КОЛИВАНЬ." Scientific Bulletin of UNFU 25, no. 7 (September 24, 2015): 70–79. http://dx.doi.org/10.15421/40250711.
Full textAbstract:
З'ясовано наявні підходи та труднощі класифікації теорій економічних коливань, а також місце аграрної теорії економічних циклів у загальній архітектурі макроекономічної науки. Досліджено історичні умови зародження, напрямки розвитку аграрної теорії ділових циклів та її вплив на розвиток сучасної макроекономічної теорії. Американський економіст українського походження В. Тимошенко зробив помітний внесок у розвиток цієї теорії. Проаналізовано основні положення теоретичної концепції В. Тимошенка. На основі проведених розрахунків "індексу Тимошенка" для економіки України у 2000-2014 рр., зроблено висновок про те, що основні положення аграрної теорії ділових циклів можуть бути використані у прогнозуванні та аналізі причин і наслідків коливань ділової активності у країнах із великою питомою вагою сільського господарства у галузевій структурі. За таких умов коливання обсягів сільськогосподарського виробництва можуть впливати на виробничу функцію, рівень доходів, обсяг інвестицій, а отже – і на економічне зростання.
40
Верховод, І. "Проблеми оптимізації галузевих пріоритетів фіскального регулювання економіки України." Україна: аспекти праці, no. 2 (2017): 42–48.
Find full text
41
Бабміндра, Д. І., І. М. Слободяник, Д. А. Ільченко, and Н. І. Гриневич. "ЗОВНІШНЯ ТОРГІВЛЯ ЯК СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ БЮДЖЕТОУТВОРЮЮЧИХ ГАЛУЗЕЙ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ." Visnik Zaporiz'kogo nacional'nogo universitetu. Ekonomicni nauki, no. 2 (50) (August 12, 2021): 61–65. http://dx.doi.org/10.26661/2414-0287-2021-2-50-11.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню основних бюджетоутворюючих галузей економіки України та їх структури експорту. У статті розкрито сутність поняття галузі. Визначено, що найбільшу питому вагу у експорті України займають продукція агропромислового комплексу та продуктів харчування, продукція металургійного комплексу, продукція машинобудування і мінерально-сировинна продукція. Проаналізовано структуру експорту агропромислового, металургійного, машинобудівного та мінерально- сировинного комплексу. Досліджено, що у структурі експорту агропромислового комплексу найбільшу частку становить продаж продуктів рослинного походження, у структурі металургійного комплексу – чорні метали, у структурі машинобудівного комплексу – машини, механізми, устаткування та електротехнічне обладнання, у структурі мінерально- сировинного комплексу – руда, шлак і зола. Встановлено, що у структурі експорту національної економіки переважає сировинна продукція з низьким ступенем обробки. Виявлено проблеми конкурентоспроможності українських підприємств. Визначено, що в цілому для галузей економіки України є характерною висока енергоємність виробництва, брак інвестицій та власних фінансових ресурсів для забезпечення ефективного розвитку виробництва. Запропоновано напрямки трансформації структури експорту по кожній з галузей. Доведено, що напрямками трансформації структури експорту має стати скорочення частки експорту сировини і виготовлення наукомістких товарів, а також нарощення темпів обсягу товарів із високою доданою вартістю.
42
Циганюк, А. В. "Світові тенденції галузевих структурних зрушень в економіці." Формування ринкових відносин в Україні, no. 4 (119) (2011): 15–20.
Find full text
43
Пустоваров, В. В. "Бюджетне стимулювання розвитку галузей та секторів національної економіки." Інвестиції: практика та досвід, no. 15, серпень (2014): 107–12.
Find full text
44
Черненко, О. Л. "Інвестиційне забезпечення пріоритетних галузей економіки в короткостроковій перспективі." Механізм регулювання економіки, no. 2 (64) (2014): 142–51.
Find full text
45
Kadirova, Sharofat, and Anvar Ismailkhodjaev. "УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЯМИ ЯК ФАКТОР РОЗВИТКУ ГАЛУЗЕЙ ЕКОНОМІКИ УЗБЕКИСТАНУ." TIME DESCRIPTION OF ECONOMIC REFORMS, no. 3 (October 22, 2021): 95–99. http://dx.doi.org/10.32620/cher.2021.3.11.
Full textAbstract:
This article examines the role of investment and innovation in ensuring stable macroeconomic growth and the main directions of the state investment strategy of Uzbekistan. The purpose of the study is to analyze investments and innovations as a factor in the development of sectors of the economy of Uzbekistan. The study used the methodology of logical, historical, statistical and comparative analysis, methods of expert assessments, economic modeling, a method for assessing the reliability of qualitative and quantitative statistical indicators. The main hypothesis of the study was the assumption that without innovation, capital investments may be ineffective and even harmful, prolonging the future production of uncompetitive products. Presentation of the main material. The national aspect of sustainable development for the Republic of Uzbekistan is determined, first of all, by its formation as a sovereign state, the need for the fastest way out of socio-economic difficulties and environmental tension, raising the standard of living of the population, entering the world community, maintaining good-neighborly relations with other countries of the world and mutually beneficial cooperation. The practical significance of the work lies in the application by the executive authorities of the research results when drawing up medium-term and long-term programs for the socio-economic development of Uzbekistan. Conclusions and prospects for further research. The main directions of the state investment strategy can be formulated as follows: pursuing a targeted policy to deepen structural reforms; comprehensive support of priority industries in order to ensure the high competitiveness of domestic products in the domestic and world markets
46
Підоричева, Ірина, and Валентина Антонюк. "СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗА ТЕХНОЛОГІЧНИМИ СЕКТОРАМИ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ." Science and Innovation 18, no. 1 (February 14, 2022): 3–19. http://dx.doi.org/10.15407/scine18.01.003.
Full textAbstract:
Вступ. Розбудова інноваційно-конкурентоспроможної та високоукладної моделі економіки країни неможлива безсучасної розвинутої промисловості.Проблематика. Для запуску структурно-технологічних перетворень Україні потрібно здійснювати системну, послідовну інноваційну промислову політику, спрямовану на неоіндустріалізацію як основу розвитку внутрішнього ринку, нарощення експорту товарів з високою доданою вартістю, підвищення якості життя населення, зниження рівня бідності, формування середнього прошарку суспільства.Мета. Визначення сучасних тенденцій перебігу інноваційних процесів у промисловості у розрізі технологічних секторів з позиції можливостей і загроз для неоіндустріального розвитку України.Матеріали й методи. Дослідження базується на положеннях неошумпетерівської школи та інституціональної теорії, спирається на теоретичні напрацювання українських і зарубіжних учених з проблем інновацій та реалізації структурно-технологічних змін в економіці. Використано методи аналізу й синтезу, логічного узагальнення, системногопідходу, статистичного аналізу.Результати. Визначено несформованість інституційних засад модернізації та розвитку промисловості України відповідно до сучасних світових трендів. Здійснено аналіз інноваційної діяльності галузей національної промисловості у розрізі витрат і результатів, які систематизовано за рівнями технологічності на основі методики Євростату. Виявлено нестабільну динаміку та суттєву розбіжність між технологічними секторами, зниження наукомісткості інноваційної продукції, низьку ефективність інвестицій в інновації у більшості галузей, тенденцію до примітивізаціїінноваційної діяльності у промисловості.Висновки. Запропоновано напрями й заходи інноваційної промислової політики, спрямовані на неоіндустріалізацію України та виведення її з інноваційно-технологічного занепаду.
47
Сакун Л.М., к.е.н., доцент Бражнікова Т.М., студентка. "ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНОГО МЕХАНІЗМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ." Економічний форум 1, no. 2 (May 17, 2020): 93–98. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-2-12.
Full textAbstract:
В умовах ринкової економіки мотивом розвитку виступають внутрішні та зовнішні фактори діяльності підприємства, на відміну від централізованого управління, де основними мотиваційними факторами розвитку підприємств є план та централізовані капіталовкладення або довгострокові державні кредити. Інновація – це реалізація об’єктивних законів розвитку суспільства, які, у свою чергу, є окремим випадком загальних законів розвитку систем. У статті розглянуто концепцію інвестиційно-інноваційного механізму підтримки конкурентоспроможності підприємств, визначено компоненти інвестиційної та інноваційної діяльності.
Промисловий сектор займає особливе місце в економіці країни. Конкурентоспроможність підприємств галузі вимагає постійного вдосконалення технологічних аспектів. Це можливо лише шляхом впровадження результатів НДДКР. Проаналізовано стан функціонування промислових підприємств та визначено тенденції інноваційних та інвестиційних процесів у машинобудівній галузі України. Аналіз показав, що галузеві наукові установи мали низький рівень підтримки фінансування в період запуску ринкових відносин.
Спираючись на результати цього дослідження, автори конкретизують системні компоненти механізму інвестицій та інновацій для підтримки конкурентоспроможності промислових підприємств. Така структура моделі дозволяє адаптувати механізм інвестицій та інновацій до динамічного середовища, дає можливість контролювати несприятливі тенденції в діяльності промислових підприємств, зробити конкурентоспроможність більш досяжною та підвищити обсяг та ефективність економічної діяльності шляхом залучення коштів.
48
Морозова, О. Г. "ОСНОВНІ НАПРЯМКИ АДАПТАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА ДО ЕКОНОМІЧНОГО ПРОСТОРУ В УМОВАХ ЕКОНОМІКИ ІНВЕРСІЙНОГО ТИПУ." Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування, no. 3 (February 18, 2022): 71–76. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-pub.2021.3.10.
Full textAbstract:
Досліджено особливості ринкової модифікації підприємств і низку практичних рекомендацій щодо зростання ефективності їх функціонування на всіх рівнях господарювання. Головною метою дослідження є виявлення напрямків модифікації управління підприємством; визначення принципів, які є основою підприємства; системне узагальнення типових напрямків пристосування підприємства до економічного простору та його взаємодія з іншими суб’єктами в умовах економіки інверсійного типу. Визначено роль інформації як джерел зростання ефективності управління підприємством на всіх рівнях функціонування у бізнесі. Запропоновано теоретичні підходи до особливостей ринкової модифікації управління підприємством. Доведено, що зростання ефективності управління підприємством, вихід із системної кризи економіки залежить від раціональних відносин організацій, держави та світового співтовариства. В умовах економіки перехідного типу, де домінуючою є рекомбінована форма власності, цей принцип не реалізується. На сучасному етапі держава не може встановити контроль над фірмою, а фірма не має реальної економічної автономії. Перехід до інноваційної моделі взаємовідносин між підприємством і державою включає: створення алгоритму виведення підприємств із традиційного, застарілого економічного процесу; створення обмежених умов, які будуть спонукати до створення підприємств нового типу, а також усунення регламентацій, що заважають цьому процесу; скасування державних пільг для певних галузей; підвищення прозорості інформаційного змісту ринкових сигналів (цін) шляхом сприяння розвитку конкуренції на окремих ринках державної діяльності та викриття зловживання ринком; поліпшення організації управління державними корпоративними правами та громадського контролю за здійсненням цих дій. Запропоновані теоретичні підходи до особливостей модифікації управління підприємств в економіці перехідного типу може бути покладено в основу рекомендованого алгоритму щодо налагодження їх ефективного функціонування на всіх рівнях функціонування.
49
Бойко, А. В. "СПЕЦІАЛІЗОВАНА ПУБЛІЧНА АДМІНІСТРАЦІЯ ЯК НЕВІД’ЄМНА СКЛАДОВА АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ТРАНСПОРТНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ." Juridical science, no. 2(104) (July 15, 2021): 80–88. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-104-2.10.
Full textAbstract:
Актуальність статті полягає в тому, що формування правоздатної системи публічного адміністрування транспортним сектором економіки, побудованої на основі розвитку владно-суспільних взаємовідносин, взаємодії органів публічної влади та інститутів громадського суспільства, вдоско- налення правового статусу та форм і методів діяльності її суб’єктів, без- перечно виступає наразі нагальною для України потребою. Водночас інсти- туціональна складова публічного адміністрування транспортною сферою в нинішніх умовах як ніколи вимагає вжиття рішучих реформаційних за- ходів особливо у напрямі реалізації державної транспортної політики через активну діяльність спеціалізованої публічної адміністрації. У статті, на основі аналізу чинного законодавства, наявних наукових, публіцистичних та методичних джерел, у тому числі зарубіжного досвіду, зроблено спробу визначити оптимальну інституціональну модель адміністративно-пра- вового забезпечення реалізації державної транспортної політики в Україні. Вказано на необхідність кардинальних структурних перетворень в транс- портній сфері, що нагально стоїть на порядку денному та підтверджуєть- ся багатьма транспортними аналітиками, громадськими діячами та фахівцями субʼєктів публічного адміністрування окремих транспортних галузей. Наголошено на необхідності створення принципово нової систе- ми управління, що була б орієнтована на розвʼязання як загальних проблем функціонування транспортного комплексу країни, так і вирішення спец- ифічно галузевих завдань. Підкреслено передчасність утворення пропонова- ної Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері транс- порту, що має забезпечити ефективне державне регулювання діяльності на ринках природних монополій та суміжних ринках у галузі транспорту, зокрема, з питань формування цінової (тарифної) політики. Утворення ще однієї структури зі спеціальним статусом, повноваження якої зараз актив- но реалізовує Міністерство інфраструктури України, ускладнить процес публічного адміністрування галуззю та уповільнить реалізацію основних напрямів державної транспортної політики України. Наголошено на особ- ливому значенні спеціалізованої публічної адміністрації, яка спроможна на одночасне вирішення багатьох правових, технічних, політичних, економіч- них та інших проблем розвитку й функціонування транспортної галузі. Ра- зом з тим, додаткові труднощі виникають через невирішеність проблем розмежування повноважень між центральними, регіональними та місце- вими органами управління транспортною системою.
50
І. С., КЛАДЧЕНКО. "КОМПАРАТИВНИЙ АНАЛІЗ ПОВЕДІНКИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ ТА ЇЇ ЕКОНОМІЧНИХ ПІДСИСТЕМ В УМОВАХ ВНУТРІШНІХ ТА ЗОВНІШНІХ ШОКІВ." Manager. Bulletin of Donetsk State University of Management 88, no. 3 (January 9, 2021): 141–52. http://dx.doi.org/10.35340/2308-104x.2020.88-3-14.
Full textAbstract:
В роботі проведене тридцятирічне статистичне обстеження розвитку вітчизняної економіки та її секторів, агрегованих згідно з Міжнародною стандартною галузевою класифікацією (ISIC), за індикатором розвитку – валовою доданою вартістю. Виконаний компаративний аналіз поведінки національного господарства в періоди криз різної природи походження. Встановлені істотні характеристики збалансованості, резистентності, стійкості траєкторії розвитку національної економіки. Поглиблено розуміння про специфіку реакції на внутрішні та зовнішні шоки економічних секторів національного господарства.