Academic literature on the topic 'Відсутність вагітності'

Наукові дані про вплив COVID-19 на вагітність продовжують накопичуватися. Ще на початку пандемії COVID-19 достеменний ступінь ризику під час вагітності був невизначеним, що впливало на психічне здоров’я таких жінок. Багато досліджень демонстрували відсутність впливу SARS-CoV-2 на перебіг вагітності. Але наявність шкідливих ефектів інших коронавірусних інфекцій під час вагітності, зокрема SARS i MERS, примусило фахівців ставитися до цієї проблеми досить обережно. Тому інфікування SARS-CoV-2 навіть теоретично в цьому плані не може бути винятком. Широкомасштабні дослідження, що тривають й досі, значно розширили уявлення про цю важливу проблему. Розглянуті клінічна картина COVID-19 у вагітних, патологія вагітності та плода, асоційовані з цією хворобою, перинатальне інфікування новонароджених SARS-CoV-2, плацентарне зараження плода вірусом, відповідь материнських антитіл на SARS-CoV-2 та пасивний імунітет при COVID-19.

Мета дослідження – дослідити особливості морфології судин материнської і фетальної частини плаценти та її структурних компонентів за умов переношеної вагітності. Матеріали та методи. Проведено динамічне спостереження за 15-ма вагітними з моменту їх госпіталізації до виписки після пологів. Жінки були розподілені на 2 групи: перша група – 10 жінок із переношеною вагітністю ≥42+0 тижні; друга група – 5 жінок із фізіологічним перебігом вагітності. Критерії включення до дослідження: одноплідна вагітність, гестаційний вік >280 днів, відсутність тяжкої екстрагенітальної патології, переношена вагітність в анамнезі. Плаценту забирали після пологів, проводили макроскопічне та мікроскопічне дослідження. Гістологічний матеріал фіксували у 4 % нейтральному формаліні. Результати дослідження та їх обговорення. Проведені нами дослідження морфофункціональних особливостей плаценти при переношеній вагітності показали деструктивні зміни материнської частини плаценти, зокрема набряк децидуальних клітин, їх апоптоз, інфільтрацію лімфоцитами, зміну морфології стінки судин, особливо ендотеліоцитів, локальне відшарування фібриноїду на поверхні ендометрія та одночасно зміну морфології ворсинок хоріона: відшарування синцитіотрофобласта, що свідчить про порушення компонентів гематоплацентарного бар’єра, формування еритроцитарно-лейкоцитарних агрегатів у гемокапілярах ворсинок, що змінює процеси мікроциркуляції та трансендотеліального транспорту як у материнській, так і плодовій частині плаценти. Висновок. Порушення мікроциркуляції та трансендотеліального транспорту у судинах мікроциркуляторного русла материнської і фетальної частини плаценти, що проявляється запустінням судин, їх дилатацією та зміною морфології ендотелію їх внутрішньої оболонки та деструктивними процесами гемоплацентарного бар’єра, є одним із факторів ризику переношування вагітності, що негативно впливає на стан плода.

Мета дослідження – оптимізувати сучасні погляди на методи діагностики вагітних жінок групи високого ризику розвитку пізнього гестозу. Прееклампсія (ПЕ) продовжує залишатися актуальною медико-соціальною проблемою, оскільки це широко розповсюджена патологія з високим ризиком ускладнень. Незважаючи на досягнення сучасної медицини, у світовій структурі материнської смертності впродовж останніх десяти років прееклампсія стабільно посідає 3-тє місце після кровотеч і сепсису. Стосовно патогенезу гестозу хоч і залишається велика кількість нез’ясованих причин, основні його положення є визначеними. Визнано, що центральною патогенетичною ланкою є генералізована дисфункція ендотелію. Враховуючи багатофакторний вплив на процеси ангіогенезу при вагітності, динамічність цих змін, а також принцип «вадного кола», який проявляється при ПЕ, вчені провели дослідження концентрації sFlt-1 та його головного антагоніста – плацентарного фактора роста PlGF, а також їх співвідношення у вагітних із різним ступенем тяжкості ПЕ та супутніми ускладненнями. У світовій медичній практиці можна знайти безліч публікацій, присвячених можливостям прогнозування розвитку ПЕ взагалі, а також тяжких її форм. Серед останніх – інсулінорезистентність та порушення ліпідного обміну, генетичний поліморфізм генів, що визначають функцію ендотеліальної NO-синтетази, артеріовенозний показник (співвідношення пульсаційного індексу грудного відділу аорти та пульсаційного індексу нижньої порожнистої вени), підвищений сироватковий вміст сечової кислоти в першому триместрі вагітності. Відсутність ефективних методів профілактики ПЕ різко зменшує цінність всіх прогностичних тестів. Висновок. Відсутність ефективних методів профілактики ПЕ різко зменшує цінність всіх прогностичних тестів, тому важливим є вивчення питання сучасних методів діагностики пізнього гестозу з метою профілактування даної патології.

Мета дослідження – встановити динаміку водних секторів у материнському організмі під час вагітності у жінок з рекомендованим та патологічним гестаційним збільшенням маси тіла (ГЗМТ). Матеріали та методи. Обстежено 153 вагітних жінок з нормальною масою до вагітності (ІМТ (20,3±1,5) кг/м2). Рекомендоване ГЗМТ виявлено у 77 (50,3 %), недостатнє – у 31 (20,3 %), а надлишкове у 45 (29,4 %) пацієнток. Методом спектральної біоімпедансометрії (БІМ) об’єми загальної води організму (ЗВО), внутрішньоклітинної (ВКР) та позаклітинної рідини (ПКР), а також показники антропометрії, визначали в кожному триместрі. Результати дослідження та їх обговорення. У групі жінок із рекомендованим ГЗМТ продемонстровано рівномірне зростання всіх рідинних компонентів із співвідношенням ПКР/ЗВО 0,35 у всіх триместрах. При недостатньому ГЗМТ відмічено нижчий показник ЗВО порівняно з нормальною надбавкою у масі, починаючи від ранніх термінів, відсутність динаміки відсотка ПКР, стабільний об’єм ВКР та збереження ПКР/ЗВО 0,34 у всіх триместрах. Надлишкове ГЗМТ супроводжується надмірним зростанням ЗВО в третьому триместрі, значним накопиченням рідини в інтерстиціальному секторі, починаючи вже з ранніх строків, із досягненням піку в кінці вагітності. Такий патологічний перерозподіл ПКР/ЗВО 0,39, 0,44 і 0,44 відповідно в кожному триместрі, порівняно з нормальним ГЗМТ, є ризиком акушерських та перинатальних ускладнень, пов’язаних з гемодинамічними розладами. Висновки. Продемонстровано доцільність використання спектральної біоімпедансометрії для моніторингу динаміки водних секторів у вагітних жінок, починаючи з першого триместру, з метою раннього виявлення надмірної затримки рідини та перерозподілу рідинних секторів, що приводить до патологічного ГЗМТ і є проявом гемодинамічної дезадаптації впродовж перебігу вагітності.

У статті наведені результати досліджень протианемічної дії в організмі поросят Феруму у формі клатрохелату та у рідкісній нетрадиційній валентності IV. Дослідження проведено на поросятах-аналогах, яких розподілили у дві групи – контрольну та дослідну. Поросята дослідної групи були відібрані від свиноматок, яким у період вагітності двічі внутрішньом’язово вводили по 10 мл 10 % розчину клатрохелату Феруму(IV). Матеріалом для досліджень були маса тіла та сироваткa крові поросят. Дослід тривав 60 діб. Результати досліджень засвідчили відсутність загибелі та анемії серед поросят дослідної групи, високу інтенсивність їх росту, що вказує на профілактичний ефект клатрохелату Феруму(IV), застосованого поросним свиноматкам. Встановлено, що маса тіла поросят дослідної групи не відрізнялась від маси тіла поросят контрольної групи; була меншою на 5 добу їх життя та перевищувала в усі послідуючі періоди вирощування, аж до відлучення. Нижчий вміст Феруму у сироватці крові поросят дослідної групи, ніж у контролі до 12 добового віку пояснюється особливостями його фармакокінетики – впливом плацентарного бар’єру.

Сурогатне материнство є доволі популярною практикою, одним із різновидів допоміжних репродуктивних технологій, спрямованих на допомогу бездітним парам в їх бажанні виховати здорову дитину. Сучасний інформаційний простір сформував в сурогатних матерів сукупність уявлень про те, що сурогатне материнство є нешкідливою, соціально-позитивною практикою, інструментом жертовності, що може допомогти людям у вирішенні їх життєвих проблем. Вказані тези підтримані рядом наукових досліджень, що демонструють відсутність жодних деструктивних психологічних наслідків для сурогатних матерів. Водночас, результати даного дослідження свідчать про те, що такі уявлення про сурогатне материнство є лише фрагментарними та не враховують наявність тісного біологічного, фізіологічного та емоційного зв’язку сурогатна матір-дитина, що формується під час вагітності та триває в подальшому до кінця життя. Вказане підриває усталену парадигму поглядів на сурогатну матір як ізольований «контейнер», що не має жодного зв’язку з дитиною. В результаті, сурогатне материнство представляється як аморальна практика, а відчуження дитини постає формою товарних відносин. Саме таке відношення до дитини характерне для замовників послуг сурогатного материнства. Виявлено, що часто вони відмовляються від дитини у разі непланованого перебігу вагітності, стверджуючи, що «товар бракований». Дитина в межах сурогатного материнства не має будь-яких прав, в тому числі позбавлена навіть права на життя до народження, внаслідок чого юридично замовники мають право здійснювати тиск на сурогатну матір з метою абортування дитини у разі, якщо її ознаки не відповідають очікуваним. Ще одним свідченням товарного відношення до дітей є явище донорства гамет, коли дитина завчасно позбавляється права мати обох батьків – біологічного тата та біологічну матір, і завідомо стане сиротою. В таких умовах, моральні почуття, сформовані у більшості сурогатних матерів до надаваних ними послуг, часто не відповідають дійсності, є фрагментарними та ілюзорними, оскільки не враховують ряд факторів, що свідчать про тісний зв’язок з дитиною та, як наслідок, товарний характер взаємовідносин з «замовниками».

Мета дослідження – оцінити безпечність для плода, клінічну ефективність для вагітної планового хірургічного лікування первинного симптомного хронічного захворювання вен. Матеріали та методи. Прооперовано 457 вагітних з первинним симптомним хронічним захворюванням вен (ПСХЗВ) С2s-C4s, Еp, Аs, p, Pr (basis СЕАР, 2002). Усім оперованим вагітним виконано дуплексне сканування вен з картографуванням патологічних зон (рефлюкси, варикозні конгломерати), оцінку серцебиття плода і тонусу матки у вагітної шляхом кардіотокографії як до, так і після операції за критеріями ВООЗ від 1985 р. Проведено порівняльну оцінку перебігу вагітності залежно від методу лікування ПСХЗВ. Результати дослідження та їх обговорення. Оперативні втручання виконував тільки при згоді вагітних в умовах акушерського стаціонару судинний хірург «монотехнолог», за відсутності протипоказань до оперативного втручання з боку вагітної та плода без медикаментозної премедикації, замінивши її «словесною», під місцевим знеболюванням з використанням хірургічних методик: при низхідному розвитку ПСХЗВ у басейні сафенових вен – типу CHIVA, при висхідному – поєднання методик CHIVA й ASVAL, в басейні несафенових вен – перев’язування варикозно розширених вен пахових каналів, що поширюються на зовнішні статеві органи та/або нижні кінцівки, накладанням лігатур шляхом обшивання в ділянці зовнішнього пахового кільця. У 100 % вагітних під час оперативного втручання, в післяопераційний період порушень соматичного статусу, тонусу матки у вагітних, серцебиття плода (дані кардіотокографії) не зафіксовано. За суб’єктивною оцінкою вагітних, порушень кількості та якості рухів плода не відмічено. У 98 % випадків вони відзначили позитивний клінічний результат хірургічного втручання. Висновки. Показаннями до виконання планового оперативного втручання є: відсутність позитивного результату від консервативної терапії ПСХЗВ нижніх кінцівок, промежини, зовнішніх статевих органів та пахвинного каналу; наявність косметичних дефіцитів у ділянці зовнішніх статевих органів та на відкритих частинах нижніх кінцівок (на прохання вагітних); запобігання акушерським кровотечам при варикозному розширенні вен зовнішніх статевих органів і промежини шляхом підготовки пологового шляху до безпечного проведення пологів природним шляхом; активна профілактика тромбофлебітичних і тромбоемболічних ускладнень під час вагітності та в післяпологовий період. Оперативне втручання, виконане в плановому порядку з приводу ПСХЗВ у басейні сафенових і/або несафенових вен, є на 100 % безпечним для вагітних та плода з позитивним клінічним результатом у 98 % оперованих у післяопераційний період.

Мета дослідження – удосконалити лікування клінічних проявів раннього гестозу в першому триместрі вагітності шляхом корекції функціональних порушень печінки та зовнішньосекреторної функції підшлункової залози. Матеріали та методи. Обстежено 45 вагітних жінок із проявами раннього гестозу середнього ступеня тяжкості. З них 21 вагітна склала групу порівняння та отримувала терапію відповідно до рекомендацій із ведення вагітних із проявами гестозу в ранніх термінах, а 24 пацієнткам другої групи до запропонованого комплексу лікування був призначений препарат, до складу якого входить сухий екстракт імбиру 150 мг у поєднанні з 6 мг вітаміну В6 по 1 капсулі тричі на добу впродовж 14 днів. Результати дослідження та їх обговорення. У обстежених вагітних спостерігаються достовірні порушення біохімічних показників, які характеризують функціональний стан печінки та підшлункової залози у вигляді холестатичного, цитологічного та мезангіо-запального синдромів, що проявляються достовірним підвищенням вмісту загального білірубіну у сироватці крові за рахунок збільшення фракції прямого білірубіну, зростанням активності сироваткових амінотрансфераз АлАТ та АсАТ, показника тимолової проби, лужної фосфатази. Низький рівень фекальної панкреатичної еластази-1 та високий кетоз свідчать про зовнішньосекреторну дисфункцію підшлункової залози. Застосування сухого екстракту імбиру в дозі 150 мг у поєднанні із вітаміном В6 у дозі 6 мг тричі на добу в основній групі вже на 3–4 добу від початку лікування дозволило не лише усунути виражену клінічну симптоматику раннього гестозу, але й відновити основні лабораторні біохімічні маркери печінкового обміну. Одночасне підвищення фекальної панкреатичної еластази-1 та відсутність кетозу є свідченням стабілізації функціонального стану роботи підшлункової залози. Висновки. У вагітних із раннім гестозом середньої важкості виявлено функціональні порушення печінки та зовнішньосекреторної функції підшлункової залози, які є маркерами захворювання. Вагітним із проявами раннього гестозу у першому триместрі вагітності рекомендовано включення в комплексну терапію захворювання сухого екстракту імбиру в дозі 150 мг у поєднанні із вітаміном В6 у дозі 6 мг тричі на добу впродовж не менше 14 днів, що сприяє нормалізації клінічних проявів (покращенню самопочуття, ліквідації нудоти, зменшенню епізодів блювання) та лабораторних маркерів вже з 3–4 доби лікування.

Мета: вивчення ефективності гістерорезектоскопії у жінок із безпліддям на фоні лейоміоми матки в програмах допоміжних репродуктивних технологій. Матеріали і методи. Рандомізоване клінічне дослідження проведено серед 58 жінок, які проходили лікування безпліддя шляхом використання програм допоміжних репродуктивних технологій. Вибірку було поділено на 2 групи. І групу (дослідну) склала 41 жінка з лейоміомою матки з субмукозним та субмукозно-інтрамуральним розташуванням міоматозних вузлів та невдалими спробами екстракорпорального запліднення в анамнезі, цим жінкам запропоновано гістерорезектоскопію як підготовку перед програмами допоміжних репродуктивних технологій. ІІ групу (контрольну) – 17 жінок із лейоміомою матки з субмукозно-інтрамуральним розташуванням міоматозних вузлів, які відмовились від гістерорезектоскопії. У цьому дослідженні були включені пари виключно з жіночими формами безпліддя. Результати. Доведено ефективність гістерорезектоскопії на результат циклів екстракорпорального першої спроби екстракорпорального запліднення), ранні мимовільні викидні спостерігали в 2 жінок (11,8 %), у 14 жінок вагітність закінчилась терміновими пологами (82,4 %) та в однієї жінки передчасними (5,9 %). У ІІ групі (контрольній) з 17 пацієнток вагітність настала в 6 жінок (35,3 %), 3 випадки ранніх мимовільних викиднів (50 %), термінові пологи у 3 жінок (50 %). Висновки. Лейоміома матки в основному є причиною безпліддя за рахунок механічного фактора. Гістерорезектоскопія є оптимальним методом прегравідарної підготовки у жінок із лейоміомою матки, які проходять лікування безпліддя шляхом використання допоміжних репродуктивних технологій. Гістерорезектоскопія є органозберігаючою операцією, що має ряд переваг: легкий післяопераційний період, відсутність спайкового процесу, що, в свою чергу, підвищує частоту настання та виношування вагітності.

Резюме. Захворювання пародонта є однією з актуальних проблем у сучасній стоматології та за частотою посідають друге місце після карієсу. Сучасний рівень знань дозволяє розглядати етіопатогенез захворювань пародонта як мультифакторну модель, що включає наявність мікробної інвазії (бактерійні пародонтопатогени), неадекватну захисну реакцію імунної системи або її відсутність, вплив негативних місцевих факторів ротової порожнини. Мета дослідження – вивчити вплив стовбурових клітин на перебіг оксигензалежних процесів за умов експериментального пародонтиту. Матеріали і методи. Дослідження проводили на білих безпородних щурах-самцях масою тіла 180– 200 г. Пародонтит викликали уведенням ліпополісахариду в тканини ясен по 40 мікролітрів (1 мг/мл) через день протягом 14-ти діб. Через 1; 7; 14 і 21-шу доби після останнього уведення ліпополісахариду (ЛПС) щурів декапітували під тіопенталовим наркозом (50 мг/кг). Контролем слугував матеріал від інтактних тварин. Результати. Отримували міогенні стовбурові клітини (МСК) у вагітних самок орієнтовно на 21–24-ту добу вагітності. Для отримання життєздатних МСК використовували ферментний метод. Культивування здійснювали в СО2-інкубаторі за температури 37 оС та концентрації СО2 – 5 %. Стовбурові клітини вводили щурам в ділянку ясен разовою ін’єкцією з розрахунку 1 млн клітин на 1 кг маси тіла. Для максимального збереження життєздатності клітин введення МСК виконували протягом 30 хв після отримання суспензії. Продукцію активних форм кисню (АФК) визначали методом проточної цито­флуориметрії. Рівень гідропероксидів ліпідів (ГПЛ), вміст ТБК-активних продуктів (ТБП) і основ Шиффа (ОШ) визначали за загальноприйнятими спектрофотометричними методиками. Функціональну активність нейтрофілів оцінювали за допомогою спонтанного НСТ-тесту (сНСТ-тест). Розраховували також показник резерву (ПР) за формулою іНСТ/сНСТ, а також коефіцієнт метаболічної активації нейтрофілів (Какт) за формулою: іНСТ – сНСТ/іНСТ. Отримані цифрові дані обробляли методом варіаційної статистики. Визначення достовірності відмінностей порівнюваних параметрів між різними вибірками проводили з використанням t-критерію Стьюдента (при нормальному розподілі результатів) чи Манна – Уїтні (у випадку розподілу, що не був нормальним). Висновки. Встановлено, що застосування міогенних стовбурових клітин з метою корекції гострого пародонтиту приводить до зменшення активності пероксидного окиснення ліпідів, що зумовлює зменшення ознак запалення в пародонті. Запальний процес, що перебігає у пародонті щурів за умов корекції, характеризується більш низькими показниками сНСТ-тесту та іНСТ-тесту, порівняно з тваринами, яким корекцію не проводили. Зниження метаболічних і оксидативних процесів в осередку ушкодження при гіпотиреозі супроводжується зниженням активності оксидативних процесів, що зумовлює зменшення інтенсивності ушкодження тканин у щурів із гострим пародонтитом.

Коренєва, Ю. Психологічні особливості феномену помилкової вагітності / Ю. Коренєва // Психогенеза особистості: норма і девіація : зб. наук. пр. – Луцьк : ВНУ ім. Л. Українки, 2016. – С. 98–104.
У статті розглядаються психологічні особливості помилкової вагітності, як досить рідкісного психофізіологічного феномена. Виявлено схильність у певної категорії жінок до розвитку уявної вагітності. Відзначено, що цей стан виникає внаслідок цілого комплексу факторів, в основі яких знаходяться психологічні чинники.