Journal articles on the topic 'Відступ'
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Відступ.
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Відступ.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Демченко, І. С. "Права людини під час надзвичайних ситуацій у сфері охорони здоров'я." Актуальні проблеми держави і права, no. 85 (August 12, 2020): 62–68. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i85.1826.
Full textAbstract:
У статті аналізуються положення міжнародних документів в сфері захисту прав людини під час надзвичайних ситуацій у сфері охорони здоров'я. Досліджуються положення Міжнародних медико-са-нітарних правил щодо забезпечення прав людини, які в силу своєї юридичної природи є обов'язковими для всіх держав-членів ООН. Зазначається, що розуміння прав людини залежить як від ратифікації міжнародних договорів у сфері захисту прав людини (універсального та/або регіонального рівня), так і від положень національного законодавства (визнання та гарантування тих чи інших прав людини).
Проводиться аналіз на відповідність критеріям щодо обмеження прав людини ситуації, яка склалася з пандемією Covid-19. Акцентується увага на принципах співрозмірності та пропорційності заходів при обмеженні або відступі від зобов'язань щодо прав людини в інтересах забезпечення громадського здоров'я. Стверджується, що пандемія Covid-19 відповідає ознакам, які необхідні для відступу від виконання договірних зобов'язань: відступ від прав у зв'язку з надзвичайним положенням можливий лише у випадку виняткової та дійсної або неминучої небезпеки, яка загрожує життю нації. Загроза життю нації це загроза, яка: а) стосується всього населення та всієї або частини території держави; б) несе загрозу для фізичного здоров'я населення.
Право на найвищий досяжний рівень фізичного і психічного здоров'я (право на здоров'я) не обмежується, і держави не можуть відступити від своїх зобов'язань, особливо в контексті Covid-19. Принцип прогресивної реалізації передбачає дотримання та забезпечення державою основних компонентів права на здоров'я: наявності, доступності, прийнятності, якості.
Аналізується можливість застосування державами ретрогресивних кроків реалізації заходів жорсткої економії. Наголошується, що заходи, які застосовують держави, повинні базуватися на основі загальноприйнятих стандартів прав людини та унеможливлювати випадки свавільного обмеження прав і свобод людей.
2
Кульчицький, С. "Ленінський неп: тимчасовий відступ чи втрачена перспектива?" Український тиждень, no. 24 (500), 16-22.06.2017 р. (2017): 36–39.
Find full text
3
Кульчицький, С. "Ленінський неп: тимчасовий відступ чи втрачена перспектива?" Український тиждень, no. 24 (500), 16-22.06.2017 р. (2017): 36–39.
Find full text
4
Kokoriev, Oleksii Viktorovych. "ПОГІРШЕННЯ ЯКОСТІ ДЕМОКРАТІЇ В ДЕРЖАВАХ-УЧАСНИЦЯХ ЄС:." Філософія та політологія в контексті сучасної культури 12, no. 1 (July 10, 2020): 133–40. http://dx.doi.org/10.15421/352015.
Full textAbstract:
На прикладі Естонії вивчається відповідність держав останніх «хвиль» розширення ЄС ліберально-демократичному інституційному та ціннісному стандарту ЄС. Аналізується якість естонської демократії, визначаються основні її дефекти. Оцінюються потенційні загрози, які можуть поглибити демократичний відступ за ситуації віднедавного переходу Естонії до більш консервативного, націоналістичного порядку денного.
5
ГОРЛОВА, Олена. "СПЕЦИФІКА ЕКРАНІЗАЦІЇ ЛІТЕРАТУРНОГО ПРОСТОРУ РОМАНУ Ф. КАФКИ «ЗАМОК»." Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, no. 47 (January 27, 2022): 51–57. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.47.7.
Full textAbstract:
Стаття зорієнтована на опис специфіки екранізації літературного простору роману Ф. Кафки «Замок». Розглянуто те, наскільки повно може бути перенесено сенс літературного твору та чому інтермедіальний переклад не означає буквального відтворення тексту першоджерела. Простежено шлях від авторського задуму до його втілення в літературних текстах і кінострічках, виявлено та зіставлено зміни, які відбуваються під час перекодування літературного твору засобами іншого виду мистецтва. З’ясовано, що автор екранізації вступає в діалог з автором літературного твору-оригіналу, а сама екранізація вступає в діалог із цим літературним першоджерелом. Враховано здобутки рецептивної поетики, орієнтованої на сприйняття тексту читачем/глядачем. Доведено взаємодію «мов» різних видів мистецтва (літератури та кіно), визначено засоби й техніки художньої виразності літературних творів і їх кінематографічних інтерпретацій (прийоми просторової організації роману Ф. Кафки, а саме суб’єктність, фрагментарність, ієрархічність у кінопросторі). З’ясовано, що особливостями простору в текстах Ф. Кафки є суб’єктність, фрагментарність, ієрархічність, які можна передати мовою кіно. Таким чином, ми можемо бачити, як простір, зображений у літературному творі, передано в екранізаціях, тобто в актах трансмедіального перекладу з вербального виду медіа у візуальний. Режисери О. Балабанов та М. Ханеке не переносять усе, що зображено у Ф. Кафки, докладно на екран (тим паче що це неможливо), а відбирають найбільш важливі елементи з літературного тексту, часом навіть додумують свої. З погляду буквальності це відступ від тексту та його спотворення. Проте з погляду семіотики такі відступи виправдані: у такий спосіб режисери повною мірою переносять на екран саму суть роману, його глибокі смисли, зображують простір не таким, яким його описано буквально, а таким, яким він повинен бути, щоб бути простором Ф. Кафки.
6
Шумило, М. "Позбавлення права на пенсію Верховним Судом України як відступ від європейських цінностей верховенства права." Право України, no. 8 (2016): 55–62.
Find full text
7
Nahorna, Olha. "Регулювання юридичної освіти магістерського рівня в університетах Великої Британії." Освітній простір України, no. 16 (September 16, 2019): 30–36. http://dx.doi.org/10.15330/esu.16.30-36.
Full textAbstract:
Світове визнання ефективності британської вищої освіти значною мірою залeжить від державного управління цією галуззю. Агентство з забезпечення якості та центральний уряд Великої Британії займаються питанням координації освіти, проте основну відповідальність за освіту та її розвиток несуть національні уряди Англії, Північної Ірландії, Уельсу та Шотландії. Це пояснює низку відмінностей в класифікації кваліфіка-ційних рівнів, різних вимог до підготовки, а інколи і до встановлених термінів навчання. Основна ідея, яка домінує наразі, полягає у тому, що програми юридичних шкіл повинні надавати уніфіковані знання та формувати загальні навички, що передбачає відступ університету від абсолютної автономії у питаннях, пов’язаних з розробкою програми та її змісту для задоволення інтересів та потреб суспільства. Головним тут є врахування попи-ту на кваліфікованих представників юридичних професій, які домінують на ринку праці.
8
Matsei, R., S. Rogachko, and O. Plіasunova. "ІННОВАЦІЙНИЙ ПРИСТРІЙ ДЛЯ УЛАШТУВАННЯ ПОСТЕЛЕЙ ПІД ГІДРОТЕХНІЧНІ СПОРУДИ МЕЛІОРАТИВНИХ СИСТЕМ." Аграрний вісник Причорномор'я, no. 95 (December 28, 2019): 188–98. http://dx.doi.org/10.37000/abbsl.2019.95.27.
Full textAbstract:
Елементи конструкцій гідротехнічних споруд різного призначення, що зводяться на річках, озерах, водосховищах і морях, представляють собою укоси з контрфільтрами. Реалізація таких проектних рішень для забезпечення їх надійності і довговічності вимагає відповідно до проекту якісного створення шарів кам'яного накидання постелі під укісні споруди у зв'язку з чим в процесі виробництва робіт повинні витримуватися точномірні показники товщини і форми кожного шару кам'яного накидання постелі знизу і доверху, так як відступ від проектных точностних показників приводить до поступового подальшого руйнування грунтової основи, шарів накидання постелі і облицювальних елементів. У представленій роботі проаналізований стан деяких типів гідротехнічних споруд меліоративних систем, які руйнувалися із-за неякісного улаштування кам'яних постелей і контрфільтрів в процесі будівництва. У статті приведений опис конструктивного вирішення інноваційного пристрою для механізованного створення кам'яних постелей і контрфільтрів гідротехнічних споруд укісного типу, який дозволяє збільшити продуктивність будівельних робіт, поліпшити якість кам'яних постелей і контрфільтрів за рахунок підвищення показників точності розмірів і форми шарів кам'яного накидання. В Україні іноваційний пристрій може успішно застосовуватися при будівництві укосів які покриватимуться непроникаючими залізобетонними плитами під гідротехнічні споруд усих типів, зокрема при ремонті, реконструкції і будівництві укосів водосховищ, земляних дамб, відкритих каналів гідромеліоративних систем агропромислового сектора в посушливих і заболочених регіонах країни.
9
Білоус, Т. "Цивільно-правовий режим охорони права на таємницю про стан здоров’я." Юридичний вісник, no. 4 (October 30, 2020): 85–91. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i4.1975.
Full textAbstract:
У даній статті досліджено цивільно-правовий режим охорони права на таємницю про стан свого здоров'я. Встановлено, що людина, її життя, здоров'я, честь та гідність, недоторканість та безпека визнаються найвищою соціальної цінністю. Особисте немайнове благо розуміється як комплекс якісних та кількісних медичних показників про плотський, психічний і соціальний стан людини. Проаналізовано, що з терміном «медична таємниця» тісно переплітається термін «лікарська таємниця». Досліджено, що зміст права фізичної особи на таємницю про стан свого здоров'я становить можливість цієї особи самостійно визначати коло осіб, яким вона захоче надати таку інформацію. Стверджується, що реалізація права на медичну таємницю закріплюється важливою гарантією поширення на нього особливого правового режиму. Визначається, що права особи на таємницю про стан свого здоров'я є можливістю самостійно, на власний розсуд визначати коло осіб, які можуть отримати таку інформацію, а також вимагати не розголошувати її від тих осіб, що отримали її під час виконання своїх робочих обов'язків. Встановлено, що, забезпечуючи дане право, законодавець закріпив і обов'язок інших осіб утримуватись від втручання в особисте життя людини, що пов'язане з її здоров'ям. Зазначається, що медичну таємницю можна розглядати у двох варіантах: лікарська таємниця і хворий та лікарська таємниця і треті особи. Акцентується увага на тому, що збереження медичної таємниці не може бути абсолютним, адже якщо збереження таємниці шкодить суспільству або оточуючим хворого, то лікар повинен порушити таємницю. У даній роботі підкреслено, що сучасне вітчизняне та міжнародне законодавство забороняє поширення інформації, що порушує права людини та передбачає випадки правомірного розголошення медичної таємниці. Наголошується, що відступ від нерозголошення лікарської таємниці можливий у випадках, коли хвороба може призвести до важливих наслідків у родині, створити загрозу для оточуючих чи суспільства.
10
ЄЗЕРОВ, АЛЬБЕРТ, and ДМИТРО ТЕРЛЕЦЬКИЙ. "Суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України: питання взаємодії." Право України, no. 2020/08 (2020): 223. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-08-223.
Full textAbstract:
Україна, яка запровадила концентровану модель конституційного контролю, стикнулася із винятково складним і не менш важливим завданням розподілу повноважень судів загальної юрисдикції та Конституційного Суду України (КСУ). Метою статті є доведення позиції, за якою інституційний дизайн забезпечення верховенства Конституції України визначає не жорстке відособлення, а взаємодію судів загальної юрисдикції та КСУ. Сприйняття концентрованої моделі конституційного контролю як такої, що заперечує дієву участь інших, окрім КСУ, суб’єктів у тлумаченні та захисті Конституції від порушень, видається помилковим. КСУ являє собою єдиний центр, але він не є єдиним суб’єктом такої діяльності. Іншими значущими учасниками виступають суди загальної юрисдикції, які зобов’язані забезпечувати дієвість Конституції способом її прямого застосування. Здійснюючи правосуддя, суди загальної юрисдикції мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з погляду відповідності Конституції, і в усіх необхідних випадках застосовувати її як акт прямої дії та найвищої юридичної сили. Це не повинно сприйматись як порушення ними виключної юрисдикції КСУ. Натомість ідеться про функціональну взаємодію різних суб’єктів забезпечення конституційної безпеки, спільний захист конституційних прав і свобод особи безпосередньо на підставі Конституції. Насамперед суди загальної юрисдикції мають прагнути витлумачити правові акти, які підлягають застосуванню, у такий спосіб, аби узгодити із Конституцією, а у разі явного й очевидного протиріччя, яке не може бути жодним способом узгоджене із Конституцією, – відмовлятися від їхнього застосування і застосовувати норми Конституції як норми прямої дії. Це стало можливим у контексті процесуальної реформи 2017 р., яка, закріпивши таке повноваження за судами загальної юрисдикції, засвідчила безспірний відступ від процедури інцидентного контролю, традиційної в межах концентрованої моделі, її еволюційний розвиток. Обов’язковим наслідком такої відмови має бути, як і визначено актами процесуального законодавства, звернення до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення подання щодо конституційності до КСУ. Безсумнівно, це вимагає від Верховного Суду ретельного аналізу кожного звернення та обґрунтованого й послідовного здійснення права на звернення до КСУ.
11
Я. О. Берназюк. "ОСОБЛИВОСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЄДНОСТІ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ ТА ВІДСТУПУ ВІД ПРАВОВИХ ПОЗИЦІЙ ВЕРХОВНОГО СУДУ (НА ПРИКЛАДІ ВИРІШЕННЯ ПУБЛІЧНО-ПРАВОВИХ СПОРІВ)." Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка 2, no. 90 (August 26, 2020): 77–89. http://dx.doi.org/10.33766/2524-0323.90.77-89.
Full textAbstract:
У статті досліджуються теоретико-правові питання забезпечення єдності судової практики та порядку відступу від правових позицій, сформованих у постановах Верховного Суду, на прикладі вирішення публічно-правових спорів. На підставі аналізу міжнародних та національних правових актів визначено місце єдності судової практики в системі засадничих міжнародних та конституційних принципів. Обґрунтовано, що принцип єдності судової практики не є абсолютним; досліджено поняття та значення відступу від правових позицій. Систематизовано підстави відступу від правових позицій на основі аналізу судової практики вирішення публічно-правових спорів.
12
Башгьоз, Ільхан. "Відступи в усному оповіданні: дослідження, присвяченен авторським коментарям турецьких оповідачів." Народна творчість та етнографія, no. 5 (2010): 94–103.
Find full text
13
Архіпова, І. М. "Деякі семантико-прагматичні особливості авторських відступів." Мовні і концептуальні картини світу, Вип. 14, кн. 1 (2004): 25–27.
Find full text
14
Щур, Едуард. "Прогаяв рік - відстав на п"ять!" Науковий світ, no. 6 (131) (2009): 29.
Find full text
15
Науменко, Андрій Олегович. "ВІЙСЬКА РОСІЙСЬКОГО ПІВДЕННО-ЗАХІДНОГО ФРОНТУ ПІД ЧАС ВІДСТУПУ У ЛИПНІ 1917 року." Військово-науковий вісник, no. 30 (November 26, 2018): 115–26. http://dx.doi.org/10.33577/2313-5603.30.2018.115-126.
Full text
16
Вєтров, І. "Здійснення політики "випаленої землі" під час відступу окупаційних війск з України (1943-1944 рр.)." Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. Серія 6 : Історичні науки, вип. 4 (2007): 196–204.
Find full text
17
Medvid, M., O. Babenko, and I. Yashchenko. "THE ANALYSIS OF THE RESULTS OF THE MASSIVE SATURATION OF KIROVOGHRAD AREA WITH LANDMINES BY THE GERMAN INVADERS AS THEY RETREATED IN JANUARY 1944." Scientific journal of the National Academy of National Guard "Honor and Law" 1, no. 76 (2021): 11–17. http://dx.doi.org/10.33405/2078-7480/2021/1/76/229212.
Full text
18
Kovshun, Nataliia, Nataliia Mazur, and Jaroslav Tsetsyk. "Особливості соціально-економічного становища Волинської губернії під час Першої світової війни." Eminak, no. 2(34) (July 1, 2021): 105–16. http://dx.doi.org/10.33782/eminak2021.2(34).519.
Full textAbstract:
У розвідці досліджено особливості соціально-економічного становища Волинської губернії під час Першої світової війни. Проаналізовано ключові фактори, які вплинули на погіршення рівня життя населення регіону, насамперед незаможних верств. Встановлено, що в результаті відступу російських військ у 1915 р. на Волині було проведено не лише евакуацію державних установ, підприємств, середніх навчальних закладів, а й примусово виселялося місцеве населення з прифронтових повітів. Така діяльність імперської влади призвела до зубожіння величезної кількості жителів регіону. Окрема увага приділена ролі органів міського самоуправління та земств у регулюванні цін на товари першої необхідності та наданні допомоги біженцям.
19
Botushanskyi, Vasyl. "Чернівецький університет у роки Першої світової війни." Науковий вісник Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Історія 1, no. 45 (June 15, 2017): 38–45. http://dx.doi.org/10.31861/hj2017.45.38-45.
Full textAbstract:
У статті на основі джерел і літератури висвітлюється стан і спроби відновлення діяльності Чернівецького університету в роки Першої світової війни.
Встановлено, що австрійська влада, яка повернулася в місто, відновила заняття у вересні 1915 р. на теологічному факультеті, у травні 1916 р. – на всіх інших факультетах, але менше як на місяць, бо Буковина втретє була окупована російськими військами. Університет був пограбований, хімічний, геологічний інститути вивезені в Росію. Після відступу росіян у серпні 1917 р. австрійська адміністрація відновила у травні 1918 р. заняття тільки на юридичному факультеті, а на решта факультетах – у жовтні 1918 р.
Ключові слова:Буковина, Чернівецьий університет, Перша світова війна
20
Слюсаренко, Павло. "АРМІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В БОРОТЬБІ ЗА УКРАЇНСЬКУ НАЦІОНАЛЬНУ ДЕРЖАВНІСТЬ У ЛИСТОПАДІ 1920 РОКУ." Воєнно-історичний вісник 39, no. 1 (July 10, 2021): 23–37. http://dx.doi.org/10.33099/2707-1383-2021-39-1-23-37.
Full textAbstract:
Cтаття підготовлена на основі маловідомих сторінок в історії боротьби українського народу за свою національну державність у період Російсько-польської війни, на завершальному етапі її активної фази у листопаді 1920 року. Розкрито причини та особливості прийняття рішень українським державним і військовим керівництвом щодо продовження збройної боротьби самотужки, після втрати союзницької допомоги з боку Польської Республіки. Розкрито маловідомі факти підписання російсько-польського перемир’я, тактики бойових дій між червоноармійськими та українськими військами на лівому березі Збруча. Вказано на головні причини поразок і невдач Української армії, які призвели до відступу на польську територію з подальшим її інтернуванням.
Ключові слова: Українська Народна Республіка, Російсько-польська війна, армія УНР, Військо Польське, Польська Республіка, командувач, старшина, козак.
21
Красуцький, В. "ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДСТУПЛЕННЯ ПРАВА ВИМОГИ ДО МАЙНОВОГО ПОРУЧИТЕЛЯ." Юридичний вісник, no. 2 (July 6, 2021): 194–200. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i2.2173.
Full textAbstract:
У праці досліджується питання про можливості відступлення права вимоги до майнового поручителя. Метою праці є спроба довести, що такі права вимоги не можуть виступати об'єктами цивільних правовідносин, а наявна можливість відчуження таких прав виключно за умови їх трансформації у звичайне право вимоги, передумовою чого є порушення боржником основного зобов'язання та конкретизація обсягу забезпечувальної вимоги.
З'ясовано, що майновий поручитель може бути суб'єктом заставних (іпотечних) правовідносин, і на нього поширюються загальні норми щодо відступлення прав вимоги до нього.
Враховано, що цесія права вимоги є доволі поширеним правочином, який опосередковує оборот майнових прав, а обмеження стосовно відступлення права вимоги встановлюються законом або основним договором, з якого випливає відповідне майнове право.
Аналіз чинного законодавства України свідчить про те, що цивільне право розмежовує пра- вочини, предметом яких є відсту- плення права вимоги, а саме договори з відступлення права вимоги (договори цесії) та договори факторингу. Зазначені правочини не є
аналогічними та різняться за певними критеріями: за предметом договорів, за формою вчинення договорів, за суб'єктним складом правочинів, за метою їх укладення.
Відмінність вказаних правочинів за суб'єктним складом полягає в тому, що за договором відсту- плення права вимоги учасниками цесії можуть бути будь-яка фізична або юридична особа.
Для подальшого забезпечення балансу інтересів учасників заставних правовідносин, забезпечення юридичної рівності сторін та розвитку кредитування необхідно спростити доступ до можливості придбання права вимоги не тільки за номінальною вартістю, а й реальною, що дасть додаткові механізми захисту прав майнового поручителя та третіх осіб та збільшення у кредиторів кількості потенційних покупців прав вимоги, що дозволить ефективно реалізувати вказані майнові права, а тому видається за доцільне давати можливість укладати договори про відступлення прав вимоги не тільки за номінальною її вартістю, а й фактичною, з огляду на наявні фактичні відносини, що складаються між суб'єктами заставних правовідносин, одним з яких є майновий поручитель.
22
Бездітко, Михайло, and Інесса Шуміло. "COVID-19 ЯК ФОРС-МАЖОРНІ ОБСТАВИНИ У МІЖНАРОДНИХ УГОДАХ." Young Scientist, no. 12 (88) (December 30, 2020): 198–201. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2020-12-88-39.
Full textAbstract:
У 2020 році міжнародна спільнота постала перед новим викликом для безпеки людства – пандемією гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Вказане явище вплинуло на низку сфер нашого життя, таких як міжнародна комерція, логістика, туризм, освіта. Коли все суспільство змушено було залишитись вдома, люди почали втрачати роботу, поставки товарів зупиняються, а транспортування пасажирів та вантажів знизилось, виникає логічне питання, яким чином слід виконувати зобов’язання, що передбачені міжнародним договором? У цій статті пандемія COVID-19 буде досліджено як форс-мажорну обставину, яка впливає на порядок виконання міжнародного договору та інші правові наслідки для сторін такої угоди. Зважаючи на попередній досвід пандемій, можна зробити висновок про необхідність розробки підходів до взаємних поступок та відступу від окремих положень міжнародних угод на підставі стрімкого поширення інфекційних хвороб.
23
Dubrovskiy, Roman. "Від пацифіста до комбатанта: трансформація свідомості героя в умовах війни (за романом «Віхола» Ю. Мушкетика)." Філологічний дискурс, no. 10 (December 5, 2019): 51–60. http://dx.doi.org/10.31475/fil.dys.2020.10.05.
Full textAbstract:
У статті представлене дослідження художньої репрезентації зміни життєвих пріоритетів мирної людини в умовах війни. Зроблено акцент на внутрішніх та зовнішніх компонентах такої трансформації. На прикладі роману «Віхола» Ю. Мушкетика розкрито художні особливості візуалізації різних типів образу війни. Здійснено узагальнення щодо моделей поведінки мирної людини в незвичному для неї «мілітарному» часопросторі. Охарактеризовано внутрішні ланки сюжетного каркасу твору з позиції розвитку характерів персонажів. Через конкретні приклади показано та уточнено прогностичний, синхронний і ретроспективний образи війни. Також виділено художні маркери репрезентації різних етапів становлення людини-комбатанта. Простежено особливості художнього вираження різних моделей її поведінки та етапів їх становлення. На основі аналізу тексту роману зроблено висновок про письменницьку майстерність автора, виражену на різних рівнях творення прозописьма (від уміння чуттєво передати деталізований психологічний портрет, створити психологічно насичені філософські відступи до здатності візуалізувати перехід від «мирного» до «мілітарного» типу свідомості через безпосередній опис екстремальних ситуацій тощо).
24
Masiuk, O. M. "Просторовий розподіл кореневої системи обліпихи крушиновидної на різних варіантах рекультивації порідних відвалів Західного Донбасу." Питання степового лісознавства та лісової рекультивації земель 45 (January 21, 2019): 81–87. http://dx.doi.org/10.15421/411613.
Full textAbstract:
У результаті досліджень було встановлено, що формування кореневої системи21-річних насаджень обліпихи крушиноподібної в техноземах залежить від якості посадочного матеріалу і глибини його посадки в ґрунт; від потужності і якості відсип-ки древньоалювіальних відкладень і родючого шару ґрунту на поверхню шахтнихпорід, яка є нижньою межею корененаселеного шару рекультивованого едафотопу ітим самим обмежувачем зростання і розвитку рослин.
25
Masiuk, O. M. "Просторовий розподіл кореневої системи обліпихи крушиновидної на різних варіантах рекультивації порідних відвалів Західного Донбасу." Питання степового лісознавства та лісової рекультивації земель 45 (January 21, 2019): 81–87. http://dx.doi.org/10.15421/441613.
Full textAbstract:
У результаті досліджень було встановлено, що формування кореневої системи21-річних насаджень обліпихи крушиноподібної в техноземах залежить від якості посадочного матеріалу і глибини його посадки в ґрунт; від потужності і якості відсип-ки древньоалювіальних відкладень і родючого шару ґрунту на поверхню шахтнихпорід, яка є нижньою межею корененаселеного шару рекультивованого едафотопу ітим самим обмежувачем зростання і розвитку рослин.
26
Боєва, О. "Обмеження розвитку інституту судового захисту трудових прав в Україні в період 1937-1945 рр. (частина 1)." Юридичний вісник, no. 6 (February 16, 2021): 54–61. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i6.2029.
Full textAbstract:
Наукова стаття присвячена розкриттю аспектів розвитку інституту судового захисту прав людини у сфері праці. Здійснено аналіз стану захисту трудових прав в Радянській Україні з періоду прийняття Конституції УРСР 1937 р. та за часів Другої світової війни.
Наприкінці 30-х рр. ХХ сторіччя Україна починає втрачати свою суверенність та незалежність, що є закономірним наслідком здійсненої зміни конституційно-правового статусу республіки. Це вбачається зі змісту конституційних положень різних років. Так, якщо взяти до уваги зміст доповнень до Конституції УСРР, прийнятих у 1925 році, то можна побачити, що там було закріплено, що УСРР входить до складу СРСР як «незалежна республіка», згодом у Конституції УСРР 1929 р. зазначалася «суверенна договірна держава», а про створення союзної держави не йшлося. Проте в Конституції 1937 року (найменування УСРР було змінено на УРСР на Надзвичайному XIV з'їзді Рад в січні 1937 р.) ці положення відсутні, є лише запис про об'єднання республік у союзну державу. Конституція УРСР 1937 р. замість з'їздів Рад, ЦВК УРСР та їх Президій визначала найвищим органом державної влади республіки Верховну Раду УРСР. Верховна Рада УРСР обирала Президію -колегіальний постійно діючий орган влади у періоди між сесіями Верховної Ради. В Україні поступово на перший план виходило керування загальносоюзних органів управління республіканськими об'єктами господарства, пріоритетною ставала дія загальносоюзного законодавства над республіканським як у вигляді копіювання змісту загальносоюзних законодавчих актів, так і щодо застосування союзних нормативних актів як актів прямої дії. Такі негативні тенденції не оминули галузь трудового права.
Теоретично прийняття у 1937 р. Конституції УРСР мало би бути важливим кроком на шляху встановлення прогресивних принципів трудового права та закріплення нових підходів до вдосконалення захисту прав працівників, проте демократичні засади й положення Конституції залишилися декларативними. Конституцією проголошувалося право кожного на працю (положення про загальну трудову повинність було відсутнє), але проголошене Конституцією УРСР право на працю фактично було обов'язком працювати, а іншими нормативним актами відбувалося закріплення працівників за підприємствами, установами, заборонялося виїжджати на заробітки тощо.
Наприкінці30-х - початку 40-хрр. минулого століття у всій союзній державі (зокрема, в УРСР) задля збільшення випуску продукції у всіх галузях народного господарства та підвищення продуктивності вводилися початкові засади примусової праці. Зокрема, особи, які не працювали без поважних причин (так звані тунеядці, дармоїди, нероби), притягувалися до адміністративної або кримінальної відповідальності; було більш жорстке покарання за порушення трудової дисципліни, виробництво продукції з браком, недотримання правил техніки безпеки.
У період Другої світової війни відбулося значне погіршення умов праці, падіння рівня прав та гарантій працівників, взагалі була відсутня можливість захисту їх трудових прав, тобто трудове право, покликане захищати права працівників, набуло певних регресивних ознак.
Такий відступ від основних засад і принципів трудового права був обумовлений тим, що суттєва частина працездатного населення (переважно чоловічої статі) поповнила лави збройних сил. Задля забезпечення кадрами підприємств оборонного значення та сільгосппідприємств (колгоспів, радгоспів) слід було змінювати політику держави у сфері регулювання праці, оскільки на теренах УССР, РСФСР та інших союзних республік діяли Кодекси законів про працю 19221924 рр., за змістом яких передбачалися засади добровільної праці. Трудовим законодавством трудова повинність була передбачена лише за необхідності боротьби зі стихійними лихами та для виконання найважливіших державних завдань, а також лише на підставі конкретних постанов Ради Народних Комісарів. Такі демократичні засади не в змозі були забезпечити безперервну роботу оборонної промисловості, проведення оборонних і будівельних робіт, заготівку палива, безперебійного функціонування транспорту тощо. Для забезпечення виконання цих завдань радянський уряд прийняв певну кількість Указів Президії Верховної Ради СРСР та Постанов РНК СРСР, за якими вся держава переходила на воєнний стан, фактично руйнувалися всі набуті раніше демократичні досягнення у сфері трудового права. Цей період характеризується мілітаризацією праці, мобілізацією працездатного населення, залученням до праці підлітків з 14 років, збільшенням тривалості робочого часу, скасуванням відпусток та введенням надурочних робіт.
Унікальність цього явища щодо дослідження генези судового захисту трудових прав населення України полягає в тому, що такі регресивні тенденції переважно були не на території УРСР, а на території РСФСР, куди були евакуйовані українські підприємства разом зі своїми працівниками та їх родинами у зв'язку з тимчасовою окупацією німецько-фашистськими військами території України. Також на території РСФСР у період із серпня 1941 р. до лютого 1943 р. здійснювали свою діяльність законодавчі та виконавчі органи влади української республіки (вони були евакуйовані до Саратова, а пізніше перебували в Уфі та Москві).
Під час війни трудове законодавство союзних республік фактично не діяло, було повністю підкорено принципам і положенням законодавства СРСР, як мало на меті не забезпечення та захист прав і гарантій працівників, а застосування таких методів і заходів в організації праці, які б у найко-ротші строки сприяли налагодженню оборонної промисловості та випуску воєнної продукції в таких обсягах, щоб можна було отримати перемогу над німецько-фашистськими загарбниками.
27
Kobuta, Svitlana. "PRAGMATIC FUNTIONS OF THE STYLISTIC DEVICES IN THE AUTHOR’S SPEECH (ON THE MATERIAL OF «DEATH OF A HERO» BY RICHARD ALDINGTON)." Naukovì zapiski Nacìonalʹnogo unìversitetu «Ostrozʹka akademìâ». Serìâ «Fìlologìâ» 1, no. 9(77) (January 30, 2020): 181–84. http://dx.doi.org/10.25264/2519-2558-2020-9(77)-181-184.
Full textAbstract:
The article dwells on the peculiarities of the author’s usage of different stylistic devices. Richard Aldington uses a variety of lexical and grammatical stylistic devices in his outstanding novel «Death of a Hero». He is trying to implicitly show his readers his real attitude towards the setting hos novel takes place in. The author constantly leads an indirect dialogue with his readers in order to make them understand the real course of events, but instead of addressing them directly and persuading them to take his point of view as a truly accurate one, Richard Aldington uses a whole range of creative metaphors, similes, hyperbolas, allusions, epithets, parallel constructions and other stylistic devices to convey the true meaning of what he describes. His usage of figures of speeches serves a double purpose: a stylistic one, i.e. to beautify the text and make it linguistically and literary rich, and a pragmatic one, i.e to serve as a source of additional information. The article makes an attempt to find the correlation between these two functions and to come to the conclusions concerning their role in the author’s speech of the novel as an additional source of information.
28
Lialiuk, Alla. "ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ РОЗДРІБНОЇ ТОРГІВЛІ У ВОЛИНСЬКІЙ ОБЛАСТІ: РЕГІОНАЛЬНІ ФАКТОРИ РОЗВИТКУ." Economic journal of Lesya Ukrainka Volyn National University 2, no. 26 (June 30, 2021): 119–27. http://dx.doi.org/10.29038/2786-4618-2021-02-119-127.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано макроекономічні умови розвитку держави; визначено тенденції зростання роздрібного товарообороту в Україні та Волинській області; досліджено взаємозв’язок між рівнем доходів населення та обсягом роздрібного товарообороту у Волинської області; здійснено порівняльний аналіз структури грошових витрат домогосподарств в окремих країнах світу та Волинській області; охарактеризовано основні формати торгової мережі Волинської області; розраховано рівень спеціалізації торгової мережі підприємств роздрібної торгівлі Волині та Україні; виявлені напрями, за яким роздрібна торгівля у Волинській області відстає від світових тенденцій; запропоновані регіональні фактори розвитку роздрібної торгівлі у Волинській області.
29
Коніщук, В. В. "АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ПРОВЕДЕННЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ В ОБ'ЄКТАХ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ." Вісті Біосферного заповідника «Асканія-Нова», no. 21 (April 14, 2021): 27–36. http://dx.doi.org/10.53904/1682-2374/2019-21/3.
Full textAbstract:
Зроблено аналіз су-часних проблем наукових досліджень природно-заповідного фонду України. З'ясовано відсу-тність координування програм, уніфікації методик і концептуальних підходів екосозології. Запропоновано створити 5 кластерів та алгоритм концепції оптимізації науково-дослідних робіт природно-заповідного фонду України.
30
Нетудихата, К. Л. "СТРАТЕГІЧНІ АСПЕКТИ ТРАНСФОРМАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ В УМОВАХ ФОРМУВАННЯ ЗНАННЄВОЇ ЕКОНОМІКИ." Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, no. 4 (January 26, 2021): 58–64. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2020.4.7.
Full textAbstract:
У статті розкрито зміст концепції національної інноваційної системи (НІС). Визна- чено місце НІС як опорного елементу знаннєвої економіки. Емпірично виявлено тісний по- зитивний зв’язок між рівнем розвитку знаннєвої економіки та якістю трансформації НІС. Встановлено, що Україна суттєво відстає у темпах формування знаннєвої економіки та має значні проблеми у трансформації власної НІС. Виявлено фактори, що впливають на якість трансформації НІС. Ними є інституційний режим, рівень освіти населення, про- фесійні навички, кваліфікація кадрів та масштаби інфраструктури ІКТ. Розкрито зміст відомих моделей трансформації НІС. Запропоновано концептуальну основу стратегії трансформації НІС для України. Окреслено основні етапи реалізації стратегії трансфор- мації НІС в умовах формування знаннєвої економіки.
31
Боєва, О. "Обмеження розвитку інституту судового захисту трудових прав в Україні у період 1937–1945 рр. (частина 2)." Юридичний вісник, no. 1 (April 12, 2021): 56–64. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.2081.
Full textAbstract:
Наукова стаття присвячена розкриттю аспектів розвитку інституту судового захисту прав людини у сфері праці. Здійснено аналіз стану захисту трудо-вих прав у Радянській Україні з періоду прийняття Конституції УРСР 1937 року та за часів Другої світової війни.
Наприкінці 30-х років ХХ сто-річчя Україна починає втрачати свою суверенність та незалеж-ність, що є закономірним наслідком здійсненої зміни конституційно-правового статусу республіки. Це вбачається зі змісту конститу-ційних положень різних років. Так, якщо взяти до уваги зміст допов-нень до Конституції УСРР, при-йнятих у 1925 році, то там було закріплено, що УСРР входить до складу СРСР як «незалежна рес-публіка», згодом у Конституції УСРР 1929 року зазначалося, як «суверенна договірна держава», а про створення союзної держави мови не було. Проте в Конститу-ції 1937 року (найменування УСРР було змінене на УРСР на Надзви-чайному XIV з’їзді Рад у січні 1937 року) ці положення відсутні, є лише запис про об’єднання респу-блік у союзну державу. Конститу-ція УРСР 1937 року замість з’їздів Рад, ЦВК УРСР та їх Президій визначала найвищим органом дер-жавної влади республіки Верховну Раду УРСР. Верховна Рада УРСР вибирала Президію – колегіальний постійно діючий орган влади у пері-оди між сесіями Верховної Ради. В Україні поступово на перший план виходило керування загально-союзних органів управління респу-бліканськими об’єктами господар-ства, пріоритетною ставала дія загальносоюзного законодавства над республіканським як у вигляді копiювання змiсту загальносо-юзних законодавчих актів, так і застосуванням союзних норматив-них актів як актів прямої дії. Такі негативні тенденції не оминули і галузь трудового права.
Теоретично прийняття у 1937 році Конституції УРСР мало б бути важливим кроком на шляху встановлення прогресивних принципів трудового права та закріплення нових підходів до удосконалювання захисту прав працівників, проте демократичні засади і положення Конституції залишилися деклара-тивними. Конституцією проголошувалося право кожного на працю (положення про загальну трудову повинність було відсутнє), але проголошене Конституцією УРСР право на працю фактично було обов’язком працювати, а іншими нормативним актами відбувалося закріплення працівників за під-приємствами, установами, заборо-нялося виїжджати на заробітки тощо.
Наприкінці 30-х – початку 40-х років минулого століття у всій союзній державі (у тому числі і в УРСР) з метою збільшення випуску продукції у всіх галузях народного господарства та підви-щення продуктивності вводилися початкові засади примусової праці. Зокрема, особи, які не працювали без поважних причин (так звані «тунеядці», «дармоїди», «нероби»), притягувалися до адміністратив-ної або до кримінальної відповідаль-ності; мало місце більш жорстке покарання за порушення трудової дисципліни, за виробництво про-дукції з браком, за недотримання правил техніки безпеки.
У період Другої світової війни відбулося значне погіршення умов праці, падіння рівня прав та гаран-тій працівників, взагалі була від-сутня можливість захисту їхніх трудових прав, тобто трудове право, покликане захищати права працівників, набуло певних регре-сивних ознак.
Такий відступ від основних засад і принципів трудового права був зумовлений тим, що суттєва частина працездатного населення (в основному чоловічої статі) поповнила лави збройних сил. З метою забезпечення кадрами підприємств оборонного значення та сільгосппідприємств (колгос-пів, радгоспів) слід було змінювати політику держави у сфері регулю-вання праці, оскільки на теренах УССР, РСФСР та інших союзних республік діяли Кодекси законів про працю 1922–1924 років, за зміс-том яких передбачалися засади добровільної праці. Трудовим зако-нодавством трудова повинність була передбачена лише у разі необ-хідності боротьби зі стихійними лихами та для виконання найважливіших державних завдань, та лише на підставі конкретних постанов Ради Народних Коміса-рів. Такі демократичні засади не в змозі були забезпечити безперервну роботу оборонної промисловості, проведення оборонних і будівель-них робіт, заготівлю палива, без-перебійного функціонування тран-спорту тощо. Для забезпечення виконання цих завдань радянський уряд прийняв певну кількість ука-зів Президії Верховної Ради СРСР та постанов РНК СРСР, за якими вся держава переходила на воєнний стан і фактично руйнувалися всі набуті раніше демократичні досяг-нення в сфері трудового права. Цей період характеризується міліта-ризацією праці, мобілізацією пра-цездатного населення, залученням до праці підлітків з 14 років, збіль-шенням тривалості робочого часу, скасуванням відпусток та введен-ням надурочних робіт.
Унікальність цього явища у плані дослідження ґенези судового захисту трудових прав населення України полягає в тому, що такі регресивні тенденції в основному мали місце не на території УРСР, а на території РСФСР, куди були евакуйовані українські підприєм-ства разом зі своїми працівниками та їхніми родинами у зв’язку з тимчасовою окупацією німець-ко-фашистськими військами тери-торії України. Також на території РСФСР у період із серпня 1941 року до лютого 1943 року здійснювали свою діяльність законодавчі та виконавчі органи влади української республіки (вони були евакуйовані до Саратова, а пізніше перебували в Уфі та Москві).
Під час війни трудове законодавство союзних республік фактично не діяло, було повністю підкорене принципам і положенням законодавства СРСР, яке, своєю чергою, мало на меті не забезпечення та захист прав і гарантій працівників, а застосування таких методів і заходів в організації праці, які б у найкоротші строки сприяли налагодженню оборонної промисловості та випуску воєнної продукції в таких обсягах, щоб можна було здобути перемогу над німецько-фашистськими загарбниками.
32
Щавелева, Юлія, and Тетяна Дронова. "АНАЛІЗ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ ПРИВАТБАНКУ." Молодий вчений, no. 4 (92) (April 30, 2021): 341–44. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-4-92-72.
Full textAbstract:
У статті висвітлено результати проведення аналізу конкурентних переваг Приватбанку на ринку банків України. Проаналізовано діяльність банку на основі SWOT-аналізу, що показав можливості, які має Приватбанк для розвитку, та загрози, за якими потрібно пильно слідкувати. А також визначив переваги діяльності. Приділено увагу інноваційним здобуткам, адже Приватбанк – один з найінноваційніших банків світу. Визначено недоліки, які перешкоджають підви-щенню конкурентоспроможності банківських послуг обраного банку. Зазначено важливість та шляхи усунення недоліків. Було порівняно Приватбанк з іншими учасниками ринку у таблиці з 2 банками, що за рейтингом займали вищі позиції. Зазначено фактори, за якими обраний банк відстає від конкурентів та у чому ви-грає. Проаналізовано мету усунення кожного з недоліків. На основі цього запро-поновано низку заходів, які потрібно втілити для розвитку Приватбанку та підвищення конкурентоспроможності.
33
Головань, Т. Г. "КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ CОЦІАЛЬНОГО ДІАЛОГУ В УКРАЇНІ." Збірник наукових праць ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Право", no. 33 (2021): 31–37. http://dx.doi.org/10.34142/23121661.2021.33.04.
Full textAbstract:
Метою наукової статті є дослідження концептуальних засад соціального діалогу в Україні щодо ефективності їхнього впровадження. Автор акцентує увагу на відсут- ності єдиного наукового розуміння окремих елементів соціального діалогу. У науковій літе- ратурі зустрічаються суперечливі тлумачення принципів соціального діалогу, трипартизму, форм соціального діалогу, механізмів забезпечення соціального діалогу тощо. Подальші наукові дослідження мають бути спрямовані на формування концепції сучасної української моделі соціального діалогу з урахуванням позитивного європейського досвіду. Ураховуючи, що Україна обрала актуальним напрям подальшої євроінтеграції, важливим залишається питання приведення сфери соціального діалогу до відповідних європейських стандартів. Євроінтеграція потребує радикального реформування соціального діалогу. Наявна система соціального діалогу не є цілісною, ефективною через відсутність розуміння механізмів соціального діалогу та чіткого нормативно-правового регулювання.
34
Зякун, Алла. "ВОЛИНСЬКИЙ КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ ТА ЙОГО ПАМ’ЯТКИ: ВТРАТИ ПІД ЧАС ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ." Litopys Volyni, no. 24 (July 9, 2021): 9–15. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2021.24.01.
Full textAbstract:
У статті розглянуто становлення діяльності Волинського музею під час польської, радянської та німецької окупації краю з кінця 20-х по 40-ві роки ХХ ст. Увага акцентується на втратах музею за часів німецької окупації 1941–1944 рр. Аналізуються і вводяться до наукового обігу джерела для вивчення втрачених під час Другої світової війни пам’яток. Музейні традиції формуються на Волині починаючи з другої половини ХІХ – початку ХХ століть. Це музей барона Ф. Штейнгеля в Городку, Волинський єпархіальний та краєзнавчий музеї в Житомирі, музей Православ- ного Свято-Володимирського братства у Володимир-Волинському, музей Острозького братства в Острозі, Рівненський музей при місцевому сільськогосподарському товаристві та Музей Хрестовоздвиженського брат- ства в Луцьку. Їх зібрання містили археологічні пам’ятки, архівні документи, рукописи і стародруки, твори малярства та іконопису, декоративно-ужиткового призначення, особливо церковної старовини. Багаті колекції практично були втрачені до 1920-х рр. У цій статті розкрито обставини відновлення музейної діяльності краю з відкриттям Волинського музею. Розглянуто основні напрями діяльності музею в передвоєнний час та пода- но аналіз стану справ за радянської та німецької окупації краю з 1939 по 1944 рр.. Визначено, що більшість експонатів було втрачено наприкінці 1943 – на початку 1944 рр., під час відступу німецьких військ. З’ясовано, що до середини 1990-х років ХХ ст. чисельність та реєстр зниклих історичних і художніх цінностей фондів музею були не визначені через низку обставин, тому укладання повного переліку музейних експонатів, втрачених Волинським краєзнавчим музеєм у роки Другої світової війни, є не завершеною справою.
35
Бондаренко, І. М. "СПІВВІДНОШЕННЯ МАТЕРІАЛЬНОГО ТА ПРОЦЕДУРНОГО В РЕГУЛЮВАННІ БЮДЖЕТНИХ ВІДНОСИН." Знання європейського права, no. 3 (February 3, 2021): 69–72. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i3.101.
Full textAbstract:
У науковій роботі автором досліджено співвідношення матеріального та процедурного при регулюванні бюджетних відносин. На основі аналізу норм Бюджетного кодексу України і його структури акцентовано увагу на неможливості відступу від традиційного поділу на структурні елементи у вигляді частин, які виконують функцію диференціації норм на матеріальні і процедурні.
Встановлено, що поділ кодифікованих нормативно-правових актів на загальну та спеціальну частини зумовлюється потребою формування систематизованого блоку нормативних приписів, які визначають загальні правила поведінки, що (за загальним правилом) поширюють свою дію на всю галузеву варіативність суспільних відносин, тоді як в особливій частині закріплюються спеціальні положення, які регламентують конкретні сфери галузево-визначених суспільних відносин.
Автором підкреслено, що кодифікація бюджетного законодавства України відбувається шляхом акцентування матеріальної природи бюджетних відносин. Запропоновано удосконалення чинного бюджетного законодавства шляхом перегляду розділів, які включаються до Глави «Загальні положення» Бюджетного кодексу України. Автором наголошено на тому, що структурування розділів Бюджетного кодексу України здійснюється на матеріальних засадах. В рамках дослідження визначено принциповість у фінансово-правовому регулюванні забезпечення саме динамічного аспекту регулювання, гарантуванні відповідних процедур, шляхом яких має забезпечуватися послідовний рух публічних коштів, починаючи з їх збору та формування дохідних частин бюджетів до витрачання кінцевим споживачем.
На основі доктринальних положень автор вбачає за необхідне звернути увагу на перспективність структуру-вання кодифікованого акту в сфері регулюванні бюджетних відносин, спираючись на його процедурну природу. За результатами дослідження автор дійшов висновку про необхідність перегляду структурування основного акту бюджетного законодавства з огляду на співвідношення матеріального і процесуального у регулюванні бюджетних відносин, зважаючи на мету бюджетно-правового законодавства - вплив на процедурні відносини.
36
Kharachko, T. I., A. P. Ivanyuk, M. M. Korol, and R. I. Mandziuk. "Особливості росту біогрупи гіркокаштана звичайного у Зіболківському лісництві ДП "Жовківське лісове господарство"." Scientific Bulletin of UNFU 29, no. 2 (March 28, 2019): 77–81. http://dx.doi.org/10.15421/40290215.
Full textAbstract:
Наведено коротку характеристику гіркокаштана звичайного та досліджено історію створення насадження за участю інтродуцента у Зіболківському лісництві ДП "Жовківське лісове господарство" на початку ХХ ст. Визначено особливості росту досліджуваної породи. Встановлено, що у віці 95 років дерева гіркокаштана звичайного досягають середньої висоти 19,5 м та середнього діаметра 44,3 см. Вивчено процеси природного поновлення інтродуцента та досліджено основні чинники, що впливають на формування підросту. Зроблено порівняльний аналіз природного поновлення гіркокаштана звичайного та клена-явора під наметом деревостану інтродуцента. Встановлено, що самосів гіркокаштана відстає в рості, кількості та життєвості і, перебуваючи в умовах надмірного затінення, "випадає" із підросту до 8-річного віку. Проведені дослідження свідчать, що гіркокаштан звичайний в умовах вологої грабово-соснової судіброви Малого Полісся України досяг найвищого рівня акліматизації – натуралізації, що підтверджує здатність виду до природного поновлення. Розпочаті дослідження мають на меті встановлення перспектив використання породи у лісокультурному виробництві регіону, визначення ступеня натуралізації виду та агресивності його поведінки щодо автохтонних деревних видів рослин у корінних типах лісу.
37
Сірик, С. В. "ЛІТЕРАТУРНА НОРМА Й МОВЛЕННЄВА ЕКСПРЕСІЯ В ПОЕТИЦІ В. А. ЧАБАНЕНКА." Collection of scientific works "Visnyk of Zaporizhzhya National University Philological Sciences", no. 1 (September 17, 2021): 159–64. http://dx.doi.org/10.26661/2414-9594-2021-1-22.
Full textAbstract:
Стаття продовжує цикл публікацій, присвячених поетичній мовотворчості вченого та письменника В. Чабаненка, його новаторству в пошуку незвичних форм, образів, умінню експериментувати з поетичною мовою, розширенню словесної палітри завдяки виражально-зображальним, експресивним засобам української мови. У статті зроблено спробу аналізу мовленнєвої експресії в мовно-художній системі В. Чабаненка, яка виникає на основі свідомого стилістично заданого відхилення автора від літературної норми, з’ясування експресивного потенціалу цих одиниць. Стилістичним колоритом відзначаються експресивні явища, які виникають на ґрунті порушення лексичних норм, що виявляється у вживанні просторіч, говіркових слів, корпоративного жаргону, сполучуваності слів. Активно використовує автор і потужний арсенал фразеології. Він вдається до трансформації, контамінації та нагнітання фразеологічних одиниць. Експресивні явища на ґрунті порушення словотвірних норм виникають під час уживання автором оказіоналізмів-новотворів, серед яких переважають семантико-дериваційні оказіоналізми, утворені за допомогою пестливо-зменшувальних суфіксів від слів, що нормативно не піддаються афективності. Експресивні явища, що виникають на ґрунті фонетичних / фонетико-орфоепічних норм сучасної літературної мови, у мовотворчості В. Чабаненка нечисленні. Експресивні явища на ґрунті морфологічних норм спостерігаються лише в категоріях іменника. Мовна експресія, що створюється автором на ґрунті порушення синтаксичних норм, виникає в разі вживання ампліфікаційно-багатоступінчастої прикладки та повторення службових частин мови та вигука. Естетична картина світу поета В. Чабаненка – це вдале поєднання національного образного світобачення й філософського осмислення історичного процесу. Мовні засоби, залучені автором до творення образів ліричних творів, виявляють величезні потенції загальнонародної мови та неабиякі творчі можливості митця. Досліджені стилістично вправні відступи від загальноприйнятих норм свідчать про мовну віртуозність автора, а манера їх використання накладає відбиток на його індивідуальний стиль, якому притаманні палкий патріотизм, глибока пошана до людини праці.
38
Parlyk, V. I. "Політичні реформи в Україні: перехід від трансформації до модернізації." Grani 19, no. 1 (December 20, 2015): 47–52. http://dx.doi.org/10.15421/1716008.
Full textAbstract:
Статтю присвячено аналізу сутнісних характеристик процесу політичних реформ в умовах складної ситуації у політичній сфері українського суспільства, а також визначенню основних потенційних напрямків подальших змін. Суттєвою глобальною політичною трансформацією є творення суверенної, незалежної України. Можна казати, що пройшло формування гілок влади, парламенту, зовсім нового для того часу інституту Президента. Поступово склалася багатопартійна система, створювалися громадські та громадськополітичні організації. У 1996 р. була прийнята Конституція, але відсутність політичної консолідації політичного класу (еліти), боротьба за посади, ігнорування інтересів широких народних мас, використання політичних сил інших держав для внутрішньополітичної боротьби зробило всі ці досягнення суто формальними. Сучасний етап розвитку держави характеризується перманентною кризовою ситуацією, яка охоплює політичну сферу. Аналіз робіт учених (М. Михальченко, В.П. Горбатенко, М.О. Паламарчук, В. Трачук та інші) дозволили охарактеризувати проблеми і причини української моделі політичної модернізації. У статті зроблено висновок про те, що трансформація політичних інституцій в Україні не була підкріплена модернізацією і зазнала краху. Вона відбувалася відповідно до характеристик, передбачених для країн з авторитарнототалітарним минулим та характеризується незавершеністю, нерівномірністю, нестійкістю багатьох процесів, наявністю великої кількості ризиків і відступів від базових варіантів перетворень.
39
Лазарєва, О. Б., and В. Є. Куропятник. "Програма превентивної фізичної реабілітації вертеброгенних порушень шийного відділу для дзюдоїстів." Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, no. 2 (October 21, 2016): 61–65. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2016.2.61-65.
Full textAbstract:
На сьогодні олімпійський спорт має тенденції видовищності та гонки за результатами, що відсуває на задній план першочергові завдання: здоров’я та розвиток особистості. Для єдиноборців це супроводжується підвищенням рівня травматизму і що гірше – розвитком хронічних порушень, а саме дегенеративно-дистрофічних захворювань хребта. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Швидкість розвитку програм спортивної підготовки значно відстає від тенденції змін змагальності, а також загального суспільного розвитку. Саме тому в дзюдо постало питання збереження спортивних резервів, а також вдосконалення програм підготовки борців різного віку за рахунок залучення засобів фізичної реабілітації. Мета даної роботи – структуризація програми превентивної фізичної реабілітації вертеброгенних порушень шийного відділу для дзюдоїстів. Результати дослідження. Ми розглядаємо превентивну фізичну реабілітацію як технологію корекційно-профілактичного процесу для дзюдоїстів із застосуванням методів і засобів фізичної реабілітації. За рахунок даних емпіричних методів дослідження та контент-аналізу історій розвитку вертеброгенних порушень у спортсменів високого класу, тренерів і тих людей, котрі вже закінчили спортивну кар’єру, було встановлено потребу розділити програму на загальний та поглиблений компоненти. Висновок. У роботі представлено структуру програми превентивної фізичної реабілітації вертеброгенних порушень шийного відділу для дзюдоїстів, зазначено загальні задачі, спрямування та можливості її впровадження. Висвітлено загальний компонент програми.
40
Кушнір, Ярослав. "ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ (НА ПРИКЛАДАХ РЕСПУБЛІКИ МОЛДОВА ТА УКРАЇНИ)." KELM (Knowledge, Education, Law, Management) 1, no. 8 (July 13, 2021): 242–50. http://dx.doi.org/10.51647/kelm.2020.8.1.36.
Full textAbstract:
Урегулювання правового статусу тимчасово окупованих територій, визначення їхнього правового режиму є першочерговим завданням для країн, що зіштовхнулися з таким явищем. Із 2014 р. таке завдання стало пріоритетним і для України. У цій площині теоретичний та практичний інтерес становить досвід зарубіжних держав, які стикнулися з проблемою окупації частини власної території та змушені розбудовувати модель норма- тивно-правового регулювання взаємин контрольованої та тимчасово окупованої частин країни. У статті автор розглядає у порівняльно-правовому аспекті досвід Республіки Молдова. Констатовано відсут- ність правового визначення статусу тимчасово окупованих територій у рамках національного законодавства і, як наслідок, відсутність належного порядку перетинання ліній, що визначають межі тимчасово окупованих територій. Досвіду Республіки Молдова протиставляється українській підхід до визначення правового статусу тимчасово окупованих територій, меж таких територій, нормативного порядку їхнього перетинання. Проведене дослідження дає автору підстави зазначити, що саме український підхід до унормування правового статусу тимчасово окупованих територій являє собою модель, яка відповідає реаліям сьогоднення та дає змогу на належному рівні врахувати міжнародні стандарти.
41
РЄЗНІКОВА, ВІКТОРІЯ, and ВАЛЕНТИН ЩЕРБИНА. "Єдність судової практики в сучасних реаліях: загрози на шляху модернізації механізмів її забезпечення." Право України, no. 2019/10 (2019): 229. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-10-229.
Full textAbstract:
У статті висвітлюються деякі проблеми забезпечення Верховним Судом єдності судової практики в сучасних реаліях. Метою дослідження є: виявлення загроз на шляху модернізації механізмів забезпечення єдності судової практики; напрацювання пропозицій щодо їхнього удосконалення та розширення; визначення поняття та видів механізмів забезпечення єдності судової практики загалом. Обґрунтовується важливість забезпечення єдності судової практики з позиції Європейського суду з прав людини. Піддаються критичному аналізу нові підходи, напрацьовані Великою Палатою Верховного Суду, що спрямовані на забезпечення єдності судової практики, обґрунтовується їхня недостатність і низька ефективність в умовах змінюваності (наявності численних відступів Верховного Суду від власних правових позицій) та зростаючої множинності правових позицій Верховного Суду. Аргументується висновок щодо необхідності модернізації (удосконалення) існуючих механізмів забезпечення єдності судової практики з метою підвищення їхньої ефективності. Критикується поступальна тенденція до надання на законодавчому рівні (шляхом внесення відповідних змін до процесуальних кодексів) обов’язкової сили (значення судового прецеденту) правовим позиціям Верховного Суду, прогнозуються можливі ймовірні загрози, негативні наслідки такого нововведення. Особливу увагу приділено поняттю та ознакам судового прецеденту, його приро ді. Зауважено, що сутність судового прецеденту передусім залежить від тієї правової системи, в межах якої він виник і розвивається. Відзначено тенденцію до посилення ролі закону. Запропоновано альтернативні шляхи забезпечення єдності судової практики в господарському судочинстві. Визначено поняття та види механізмів забезпечення єдності судової практики в господарському судочинстві. Класифіковано їх за змістом та спрямованістю.
42
Котляр, Євгеній Олександрович, Оксана Анатоліївна Топчій, Оксана Борисівна Чабанова, Ірина Володимирівна Левчук, and Анна Станіславівна Паламарчук. "ДОСЛІДЖЕННЯ ЯКІСНИХ ПОКАЗНИКІВ М’ЯСНИХ ПАШТЕТІВ, ЗБАЛАНСОВАНИХ ЗА ЖИРНОКИСЛОТНИМ ТА ВІТАМІННИМ СКЛАДОМ." Scientific Works 2, no. 85 (December 1, 2021): 68–76. http://dx.doi.org/10.15673/swonaft.v2i85.2174.
Full textAbstract:
Сучасні темпи нарощування обсягів виробництва та розширення асортименту традиційних харчових продуктів лише частково вирішують проблему дефіциту повноцінних білків, поліненасичених жирних кислот, вітамінів та мінеральних речовин, проте не в змозі забезпечити збалансованість раціону за основними поживними речовинами.
Аналіз тенденцій розвитку світового ринку свідчить про щорічне зростання асортименту традиційних харчових продуктів на рівні 2…3 %, а продуктів для здорового харчування на 40…50 %. Проте, у цьому напрямку вітчизняна галузь суттєво відстає від Японії, Західної Європи, США, де 80…90 % населення забезпечено продуктами для адекватного харчування, тоді як в Україні їх частка значно менша.
Враховуючи вищезазначене, набуває актуальності створення вітамінізованих купажів рослинних олій та білково-жирових емульсій на їх основі, з метою часткової заміни тваринних жирів на білково-жирові емульсії (БЖЕ) у рецептурах м'ясних паштетів. Це дозволить скоригувати раціони харчування незамінними нутрієнтами, досягти необхідного співвідношення ω-6: ω-3 жирних кислот, вітамінів: β-каротину та токоферолу і розширити асортимент м'ясних виробів збалансованого складу.
У статті розглянута розробка рецептур м’ясних паштетів з використанням білково-жирових емульсій (БЖЕ) на основі вітамінізованих купажованих рослинних олій (ВКРО). Досліджено якісні показники: органолептичні, структурно-механічні та функціонально-технологічні нових рецептур м’ясних паштетів з метою збагачення біологічно активними компонентами. Покращено консистенцію, розроблено 10 нових рецептур м’ясних паштетів.
43
Череп, А. В., І. С. Абдулаєв, and В. С. Чеховська. "ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ В ЦІЛІ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ УКРАЇНИ." Visnik Zaporiz'kogo nacional'nogo universitetu. Ekonomicni nauki, no. 2 (50) (August 12, 2021): 83–87. http://dx.doi.org/10.26661/2414-0287-2021-2-50-16.
Full textAbstract:
Актуальним завданням, що стоїть перед Україною, є обґрунтування напрямів підвищення конкурентоспроможності та завоювання міцних позицій на міжнародному ринку. Адже забезпечення конкурентоспроможності економіки є пріоритетом для будь-якої держави, яка піклується про своє місце на світовому ринку і своєму економічному зростанні. Рівень інвестицій в значній мірі залежить від економічної привабливості українських підприємств, оскільки конкурентоспроможні підприємства є важливим фактором успіху інвесторів. Формування інвестиційної привабливості країни необхідно для забезпечення її конкурентоспроможності та вирішення соціальних проблем. Ефективне використання прямих іноземних інвестицій в національну економіку може стати важливим фактором прискорення економічного зростання, оптимізації відтворювальної структури економіки, вирішення багатьох інших стратегічних завдань. Накопичені іноземні інвестиції є одним з показників і відображають рівень інтеграції країни в світову економіку, розвиток її зовнішньоекономічних зв’язків і прагнення до створення відкритої експортно-орієнтованої моделі економіки. В цьому відношенні Україна значно відстає від більшості країн з перехідною економікою. Стаття присвячена оцінці поточного стану конкурентоспроможності України та інших країн. Проаналізовано стан і тенденції інвестування в Україну. Проведено аналіз конкурентоспроможності України. Встановлено, що підвищення конкурентоспроможності країни призводить, як наслідок, до збільшення інвестицій. Визначено, що потреба в стійкому економічному зростанні, який сприяє підвищенню продуктивності, залишається критично важливою для підвищення рівня життя. Пропонуються шляхи поліпшення інвестиційного клімату в Україні. Результатом роботи є система пропозицій по збільшенню інвестиційної активності.
44
Kalenyuk, Yu S., and V. K. Zaika. "Діелектричні показники дуба і липи в деревостанах свіжої грабової діброви Західного Поділля." Scientific Bulletin of UNFU 28, no. 11 (December 27, 2018): 33–37. http://dx.doi.org/10.15421/40281106.
Full textAbstract:
Досліджено діелектричні показники дуба звичайного й липи дрібнолистої в деревостанах 41–100-річного віку свіжої грабової діброви Західного Поділля. Частка липи і дуба у складі цих деревостанів змінюється від поодиноких дерев до 10 одиниць. Встановлено, що у липи дрібнолистої середнє значення показників імпедансу на дослідних ділянках в середині вегетаційного періоду становить 5,0–9,4 кОм, а поляризаційної ємності – 1,58–3,86 нФ. У дуба звичайного вони, відповідно, змінювались в межах 5,5–9,7 кОм і 1,92–2,73 нФ. Високу інтенсивність процесів життєдіяльності у дуба встановлено в деревостанах, де він значно перевищує липу й інші деревні види за висотою за різної його частки у складі мішаних деревостанів. Істотне зниження процесів життєдіяльності дуба виявлено в чистих дубових і мішаних деревостанах, де дуб формує верхній ярус. Високий ступінь життєдіяльності у липи встановлено в деревостанах, де вона переважає дуба за часткою у їх складі та не відстає від нього в рості, а пригнічення життєвих процесів – за її перебування у другому ярусі деревного намету. Діелектричні показники дуба характеризуються вищою кореляційною залежністю від лісівничо-таксаційних показників, ніж липи. Імпеданс і поляризаційна ємність дуба проявляє переважно значну і помірну тісноту кореляційного зв'язку з лісівничо-таксаційними показниками деревостанів, а липа – слабку, що вказує на її пригнічення з боку дубового намету. Загалом наші дослідження показали, що інтенсивність перебігу процесів життєдіяльності у дуба не залежить від його частки у складі деревостанів, а визначається ступенем його перевищення за висотою над іншими деревними видами.
45
Shyrko, B. F., and I. I. Hrytsiuk. "СТАН ТА ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЛІСОГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ." Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 3, no. 91 (December 20, 2020): 189. http://dx.doi.org/10.31713/ve3202017.
Full textAbstract:
В статті викладено аспекти стану лісогосподарської галузі України, досліджено земельний фонд та продуктивність лісів, висвітлено негативну тенденцію значного збільшення вирубки лісів та подано рекомендації щодо підвищення ефективності сісогосподарської діяльності та покращення ведення лісової галузі в цілому. Зокрема, досліджено поділ лісів за категоріями, функції, що ці ліси виконують у природі, а також належність лісів до лісокористувачів. Досліджено забезпеченість лісом, запасом деревини і землями, покритим лісом, що припадає на одного жителя України, порівняно з іншими країнами Європи. Проведено дослідження значного вирубування кращих лісів, які не досягли стиглого віку. В порівнянні з 80-ми роками минулого століття кількість перероблюваної деревини (на бруси, дошки й інші пиломатеріали) в 2020 році зросла в десятки разів. Коли на початку 90-х років в селах Полісся України та Закарпаття було по 1-2 пилорами для розпилювання деревини на село, то на кінець 2020 року їх чисельність зросла до 30-40 штук в кожному населеному пункті. Це призвело до несанкціонованого використання деревини, крадіжок, тобто знищення державних лісових ресурсів. Відтворення лісу значно відстає від рубок головного користування, що негативно впливає на лісистість земель України. В статті, на основі досліджень, дано рекомендації щодо покращення відновлення лісу і лісових ресурсів на землях колишніх сільськогосподарських підприємств.Поряд з цим проведено дослідження фінансування лісової галузі, намічено шляхи подолання цієї проблеми. Достатньо уваги в дослідженнях приділено сертифікації та моніторингу лісів, визначеноїхнє значення для покращення ведення лісового господарства.
46
Yatsiv, I. B., and D. O. Bobrovnyk. "Оцінка потенціалу використання бенчмаркінгу щодо підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 1 (February 14, 2020): 106–18. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.01.11.
Full textAbstract:
Статтю присвячено дослідженню питань оцінки потенціалу використання бенчмаркінгу щодо підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств.
Метою статті є дослідження та обґрунтування змісту питань оцінки потенціалу використання бенчмаркінгу щодо підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств.
Наукова новизна. Враховуючи сучасні тренди в управління глобальними підприємствами на світових ринках товарів та послуг, доведено, що й аграрні суб’єкти підприємницької діяльності можуть також використовувати бенчмаркінг у своїй роботі. Обґрунтовано, що в реальності такий метод управління на професійному рівні мають змогу використовувати лише господарські товариства та частково приватні підприємства, які дійсно зацікавлені у підвищенні до максимально можливого рівня ефективності виробництва і володіють відповідними фінансовими ресурсами, які можуть бути використані у цьому напрямку. Україна на порядок відстає від розвинених держав у розвитку бенчмаркінгу, що обумовлюється великою кількістю перешкод, серед яких, насамперед, варто виділити економічну, політичну нестабільність та інформаційну замкненість підприємств, які для стабільного та успішного розвитку намагаються не демонструвати реальні показники власної діяльності.
Висновки. Бенчмаркінг як універсальний інструмент забезпечення ефективності роботи компанії також можна використовувати для підвищення якості функціонування інших економічних систем, а не тільки суб’єктів підприємницької діяльності. На сьогодні активний розвиток бенчмаркінгу призвів до формування окремих підрозділів у великих консалтингових компаніях для надання відповідних послуг. Простота та ефективність цього методу сприяли швидкому його розповсюдженню серед менеджерів різних ланок великих підприємств. Також, враховуючи універсальність бенчмаркінгу та можливість використовувати його в різних галузях та секторах національної економіки, консалтингові агентства почали відігравати активну роль у просуванні цього методу управління серед інших корпорацій, створюючи відповідні інститути по вивченню бенчмаркінгу.
47
Рачинський, С. В., С. А. Шнайдер, О. В. Лабунець, Т. В. Дієва, В. А. Лабунець, and О. Є. Дієва. "РОЗПОВСЮДЖЕНІСТЬ І ІНТЕНСИВНІСТЬ ПРОЯВУ СТОМАТОЛОГІЧНОЇ ОРТОПЕДИЧНОЇ ЗАХВОРЮВАНОСТІ СЕРЕД ЧОЛОВІКІВ ПРИЗОВНОГО ВІКУ ПІВДНЯ УКРАЇНИ." Інновації в стоматології, no. 1 (June 1, 2021): 50–54. http://dx.doi.org/10.35220/2523-420x/2019.1.11.
Full textAbstract:
Проведено стоматологічні огляди 332 осіб призовного віку від 18 до 20 років, які підлягали до військовій службі у Збройних силах України, з яких 170 осіб серед міського і 162 — сільського населення. Встановлена ве-личина розповсюдженості стоматологічної ортопедичної захворюваності, яка склала 247 , 1 осіб серед місь-кого і 253, 1 осіб серед сільського населення на 1000 обстежених даної вікової категорії і статі. Доведена практична ідентичність показників розповсюдженості даної патології серед міських і сільських мешканців даного регіону України. При цьому, загальний об’єм основних ортопедичних хвороб також практично ідентич-ний незважаючи і на деяку різницю по окремим показникам їх структури і складає відповідно 452 , 9 і 463 , 0 на 1000 обстежених. Згідно даним анатомо-топографічної структури дефектів зубних рядів, спостерігається переважна більшість подібних дефектів за відсутністю 1 зуба, що складає відповідно 93 , 7% і 96 , 5%. З від-сутністю 2-х зубів, відповідно 5,2 % і 3,5 % із 3-ма зубами — 2, 5 % серед міських мешканців, при повній відсу-тності серед сільських.
48
Коруц, У. "Пропаганда війни в імперативних нормах і зобов’язаннях erga omnes." Юридичний вісник, no. 1 (July 31, 2020): 149–55. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.1573.
Full textAbstract:
У статті автор зосереджує увагу на тому, що, незважаючи на безпосередню близькість jus cogens та erga omnes, вони мають різну правову природу. Проте щодо універсальності можна стверджувати, що ці концепції діють як інструменти досягнення однієї мети - забезпечення інтересів міжнародного співтовариства.
Здійснено правовий аналіз ст. 20 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права від 1966 р., яка закріплює положення, згідно з котрим (ч. 1) будь-яка пропаганда війни повинна бути заборонена законом.
Досліджено положення в Зауваженнях Загального порядку № 11, прийнятого Комітетом ООН з прав людини в 1983 р. до ст. 20 Пакту, на підставі чого автор відзначає, що, зважаючи на характер ст. 20, дер-жави-учасники зобов'язані прийняти необхідні законодавчі заходи, які забороняють дії, що в ній згадуються.
Автор на підставі положень Пакту та Зауважень загального порядку робить висновок, що будь-яка пропаганда війни і всякий виступ на користь національної, расової чи релігійної ненависті, що є підбурюванням до дискримінації, ворожнечі або насильства, повинні бути заборонені законом. Заборона, що згадується, поширюється на всі види пропаганди, здійснюваної з метою загрози або акту агресії або порушення миру всупереч Статуту Організації Об'єднаних Націй.
До Зауважень Загального порядку № 24, прийнятого на 52 сесії Комітету з прав людини в 1994 р. з питань, що стосуються застережень, які робляться при ратифікації Пакту чи Факультативних протоколів до нього, закріплюється положення: застереження, що порушують імперативні норми, несумісні з об'єктом і цілями Пакту. Відповідно, положення Пакту, які представляють звичайне міжнародне право (і a fortiori, якщо вони мають характер імперативних норм) не можуть бути предметом застережень.
Автор проаналізував, що у консультативному висновку Міжнародного Суду ООН від 28 травня 1951 р. стосовно справи про застереження до Конвенції про геноцид Суд подав уточнення поняттю erga omnes.
З'ясовано, що відповідно до Зауважень Загального порядку № 29 від 24 липня 2001 р., присвяченого питанню відступлення держави від прав у зв'язку з надзвичайним станом, згідно з п. «е» ст. 13 Комітет підкреслює імперативний характер ст. 20 Пакту і неможливість відступу держави від її виконання. Ніяке оголошення надзвичайного стану, зроблене відповідно до п. 1 ст. 4, не може служити державі-у-часниці виправданням у плані ведення, у порушення ст. 20, пропаганди війни або організації виступів на користь національної, расової чи релігійної ненависті, що є підбурюванням до дискримінації, ворожнечі або насильства.
49
Zaika, Volodymyr, and Yurii Kalenuk. "Ріст і формування дубових деревостанів за участю липи дрібнолистої в умовах свіжої грабової діброви Західного Поділля." Наукові праці Лісівничої академії наук України, no. 17 (October 25, 2018): 37–45. http://dx.doi.org/10.15421/411818.
Full textAbstract:
Досліджено лісівничо-таксаційні показники та санітарний стан дубових деревостанів різного віку за участю у їх складі липи дрібнолистої. Встановлено, що тут формуються складні деревостани за участю дуба звичайного, ясена звичайного, граба звичайного, липи дрібнолистої, в’яза голого, кленів гостролистого і явора та інших деревних видів. Частка липи у їх складі становить від поодиноких дерев до 6-8 одиниць. Серед них переважають деревостани, в яких частка липи становить 2-4 одиниці. Дуб звичайний росте за ІІ-Іb бонітетом та досягає максимальної продуктивності (Іа-Іb бонітет) у деревостанах, де частка липи у складі змінюється в межах 2-8 одиниць і відстає в рості від дуба за висотою на 10,0-46,1%. Найгіршим ростом дуб звичайний характеризується в деревостанах, де відмінності за висотою між ним і липою становлять до 7%.
Повнота деревостанів і запас стовбурової деревини відзначаються високою варіабельністю навіть у межах вікових груп. У середньовікових деревостанах абсолютна повнота становить 21,4-34,0 м2/га, а запас деревини – 172-374 м3/га. У пристигаючих деревостанах ці показники, відповідно, становлять 24,6-34,9 м2/га і 263-409 м3/га, а в стиглих – 26,6-40,3 м2/га і 330-487 м3/га. Найбільшого запасу (409-487 м3/га) досягають дубові деревостани, де частка липи у їх складі становить 3-6 одиниці. Водяні пагони у дерев дуба не виявлено на 20% дослідних ділянок. В інших деревостанах різної повноти і продуктивності кількість дерев дуба з водяними пагонами становить 5,3-53,3%. У деревостанах переважають дерева І і ІІ категорій санітарного стану. Сухі дерева трапляються на 70% дослідних ділянок в кількості 1,2-7,2%. Індекс санітарного стану дуба змінюється в межах 1,36-2,65.
50
Rudenko, Mykola. "РОЗВИТОК ЖИТЛОВОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ НА ОСНОВІ ДЕРЖАВНО-ПІДПРИЄМНИЦЬКОГО ПАРТНЕРСТВА." Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій, no. 2 (December 27, 2018): 71–76. http://dx.doi.org/10.32750/2018-0208.
Full textAbstract:
У статті розглянуто питання розвитку житлової інфраструктури сільських територій. За умови сучасної тенденції урбанізації та переселення мешканців сільських територій до міст, соціальний розвиток сільських територій, зокрема житлового господарства, набувають актуальності у теперішньому реформуванню економіки країни. Агропромисловий комплекс країни розвивається прогресуючими темпами, проте розвиток соціальної інфраструктури сільських територій значно відстає. За результатами проведеного аналізу зроблено висновки про те, що темпи житлового будівництва та введення в експлуатацію житла у міських поселеннях у 2,5 рази перевищують темпи житлового будівництва у сільській місцевості. Кількість збудованих квартир у сільській місцевості за період 2013-2017 рр. зросла на 3,85 %. Загальна житлова площа прийнятого в експлуатацію житла у міських поселеннях у 2017 р. у 2,48 рази перевищила загальну житлову площу у сільських поселеннях. Кількість збудованих квартир у міських поселеннях у 2017 р. у 3,67 рази перевищила кількість збудованих квартир у сільській місцевості.
У Київській області розташовано 6718 будинків сільського, селищного та відомчого житлового фонду, з яких 355 є об’єднаннями співвласників багатоквартирних будинків. Значний фізичний знос тепломереж, водопостачальних мереж та мереж водовідведення є проблемою Київського регіону. Для вирішення цієї проблеми потрібні значні фінансові інвестиції, які держава не може виділити у повному обсязі. Доцільно рекомендувати поступове вирішення проблеми відновлення та реконструкції житлової інфраструктури сільських територій за рахунок впровадження механізму державно-підприємницького партнерства, що сприятиме зменшенню диспропорцій у житлових умовах та споживанні послуг між сільським та міським населенням. Враховуючи відсутність достатнього досвіду України у застосування механізму державно-підприємницького партнерства та наявність достатньо повної законодавчої бази для його реалізації, рекомендовано на початковому етапі оформлювати відносини співпраці державного та приватного секторів на основі договорів оренди.