To see the other types of publications on this topic, follow the link: Відповідальність економічна.
Journal articles on the topic 'Відповідальність економічна'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Відповідальність економічна.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
ТОГОЧИНСЬКИЙ, Олексій. "СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ПІДГОТОВКА ОФІЦЕРІВ ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В СИСТЕМІ БЕЗПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 22, no. 3 (January 16, 2021): 193–212. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v22i3.522.
Full textAbstract:
У статті зосереджено увагу на наукових публікаціях, в яких розглянуто питання формування соціально-економічної культури та визначення змісту соціально-економічної компетентності. До змісту соціально-економічної компетентності офіцерів віднесено знання, вміння та навички, особистісні якості (правова культура, комунікабельність, вміння працювати в команді, відповідальність, прагматизм), досвід, що сприяють розумінню соціальної значущості професії, формуванню готовності до розпізнання наслідків соціальних та економічних процесів, що відбуваються в суспільстві, шляхом їх аналізу. Представлений аналіз освітньо-професійних програм для підготовки в Академії Державної пенітенціарної служби фахівців за спеціальностями 081 «Право», 262 «Правоохоронна діяльність», 053 «Психологія» та 051 «Економіка». Встановлено, що освітньо-професійні програми вміщують перелік соціально-економічних компетентностей, що стосуються усвідомлення майбутніми офіцерами соціальної значущості майбутньої професії, наявності знань про основи економіки та різні економічні явища. Проведений аналіз силабусу навчальної дисципліни «Економіка та управління підприємствами установ виконання покарань» й зазначено, що простежується перевага теоретичної складової над практичною. Названо питання, які мають вивчатися курсантами та слухачами в процесі соціально-економічної підготовки. Висвітлено результати опитування 156 офіцерів, які перебували на курсах підвищення кваліфікації та окреслено перелік питань, вивченню яких вони надають перевагу. Мета статті – розкрити зміст та визначити педагогічні умови соціально-економічної підготовки офіцерів ДКВС України в системі безперервної освіти. Теоретично обґрунтовані педагогічні умови соціально-економічної підготовки офіцерів ДКВС України в системі безперервної освіти, які передбачають: використання інноваційних підходів та методик, інтерактивних форм і методів проведення занять; інтеграцію в освітній процес дисциплін, які дозволяють формувати та розвивати соціально-економічну компетентність офіцерів; забезпечення освітнього процесу належною матеріально-технічною базою; сприяння економічній самоосвіті та самовдосконаленню офіцерів, формуванню у них моральних та ділових якостей в умовах безперервної освіти.
2
Dluhopolskyi, Oleksandr, and Diana Oliinyk. "СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ БІЗНЕСУ: ПРИКЛАДИ РОЗВИНУТИХ КРАЇН СВІТУ ДЛЯ УКРАЇНИ." Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, no. 6 (December 24, 2020): 265–73. http://dx.doi.org/10.32750/2020-0225.
Full textAbstract:
На межі третього тисячоліття світове співтовариство дійшло до необхідності переосмислення шляхів суспільного розвитку. Концепція економічного зростання раніше перевалювала щодо підходу до аналізу матеріального виробництва з чисто економічної точки зору, вона застосовувалася поки природні ресурси здавалися невичерпними в силу обмеженого впливу виробничої діяльності людини. Проте в даний час суспільство приходить до усвідомлення, що економічна діяльність є лише частиною загальнолюдської діяльності, а економічний розвиток доцільніше розглядати в рамках більш широкої концепції суспільного розвитку. У статті розглянута проблема впровадження українськими компаніями корпоративної соціальної відповідальності як важливого фактору у процесі прийняття управлінських рішень. Вирішення цієї проблеми стосується усього і кожного: тут і неприбуткові організації, і державні установи, і групи громадян з різноманітними інтересами; постачальники, потенційні інвестори, акціонери, політики. Всім потрібна допомога у вирішенні найширшого кола питань, серед яких – охорона здоров’я та громадська безпека, освіта та розвиток громади, захист тварин та збереження довкілля. Проаналізовано кількість проблем, на які треба реагувати стратегічно, і які, схоже, надалі збільшуватимуться, оскільки зростають сподівання – внутрішні і зовнішні – щодо виконання економічних та соціальних зобов’язань, що корисні як для компанії, так і для доброчинної справи. Розглянуто соціальну відповідальність бізнесу на міжнародному та національному рівнях, приведено результати дослідження українськими маркетинговими групами, запропоновано шляхи та можливості запровадження механізмів соціальної відповідальності бізнесу в Україні з урахуванням кращих практик.
3
Ковальський, Максим Романович, and Євген Олексійович Пустовойт. "РЕСУРСНИЙ ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ПОТЕНЦІАЛ І МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ЙОГО ОЦІНКИ." Public management 28, no. 3 (April 12, 2022): 31–37. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2021-3(28)-4.
Full textAbstract:
Визначено, що ефективність вибору напрямів розвитку території багато в чому визна- чається повнотою обліку її потенційних можливостей. Економічний стан можна оцінити різними характеристиками. Для сировинних територій, що мають багатогалузеву спеціалізацію, актуальним питанням у такому аспекті виступає діагностика величини і повноти використання ресурсного потенціалу як важливого елемента економічного аналізу. Завдання економічного аналізу – оцінка минулого розвитку для вибору лінії поточної і майбутньої поведінки економічного суб’єкта, тобто сукупності послідовних дій, що виявилися органічним наслідком певних управлінських рішень, з одного боку, їх розумінням і раціональним пристосуванням до економічної кон’юнктури, що складається нині, – з іншого. Зазначено, що держава, персоніфікуючи і відбиваючи громадські інтереси, вибудовує, як зазначалося, систему регулювання економічних відносин, природно, спираючись на традиції власного населення і з огляду на досвід інших країн. Так, вона змушує економічні суб’єкти діяти у зафіксованих рамках, що трохи знижує сукупну невизначеність соціально-економічної системи і зміцнює економічну і соціальну сталість, держава регламентує діяльність економічних агентів, тим більше вона обмежує їхню відповідальність за прийняті рішення. В результаті на кожну одиницю виробленого сукупного суспільного продукту витрачається більше національних ресурсів. Отже, щоб зберегти ефективність суспільної системи, держава зобов’язана знайти такі форми регулювання, які, зберігаючи загальну конструкцію і цілі регулювання, позбавляли б економічне середовище допустимого рівня невизначеності, що провокує суб’єкти економічних відносин на пошук ефективних, але ризикованих управлінських рішень.
4
Habor, V. S., and O. O. Badiuk. "ЕКОНОМІЧНА СКЛАДОВА СТРАХОВОЇ МЕДИЦИНИ." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 2 (February 1, 2020): 84–86. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2019.2.10693.
Full textAbstract:
Мета роботи. Проаналізувати витрати на охорону здоров’я населення й держави у сучасних реаліях страхової медицини.
Матеріали і методи. Теоретичним та методологічним підґрунтям статті стали офіційні документи Міністерства охорони здоров’я, праці вітчизняних і зарубіжних науковців, Internet-ресурси. Дослідження проведено із застосуванням методів теоретичного узагальнення, порівняльного аналізу, аналізу та синтезу, що дозволило проаналізувати економічні витрати на охорону здоров’я.
Результати й обговорення. Якщо розглядати здоров’я населення з позиції виробничої сили, то воно є невід’ємною частиною виробничого циклу, що є основою розвитку держави. Розуміння цього зумовлює великі витрати в економічно розвинутих країнах на охорону здоров’я. Чи можливо впровадити на даний час соціальне медичне страхування? Так, за умови розширення та доповнення законопроектів щодо медичного страхування, а також чіткого визначення процедур їх застосування. Проте особливої уваги потребує узгодження упровадження обов’язкового медичного страхування з українськими реаліями. Чи готова держава і роботодавці нести фінансову відповідальність за працівника? Питання дискутабельне.
Висновки. Впровадження соціального медичного страхування є доцільним для забезпечення комплексного лікування, забезпечення медикаментами; контролю якості лікування, відповідного рівня підготовки лікарів. Ефективне функціонування страхової медицини можливе при стабільній економіці. Витрати бюджету на охорону здоров’я в 2019 р. в Україні становили в середньому 51 % від загального обсягу.
5
Міщенко, В. С. "СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЯК СКЛАДНИК ПРАВОВОЇ МОДЕЛІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ." Знання європейського права, no. 4 (February 11, 2021): 67–70. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i4.130.
Full textAbstract:
Статтю присвячено дослідженню соціальної відповідальності як складника правової моделі сталого розвит- ку України. Встановлено, що найбільшою мірою триєдина проблематика сталого розвитку стосується господар- сько-правових засобів. Баланс екологічного, економічного та соціального компонентів є основним принципомЦілей сталого розвитку. Визначено, що реалізація зазначених принципів у господарському законодавстві зде- більшого концентрується на екологічному складнику – використанні природних ресурсів та особливостей еколо- гізації господарської діяльності. Зроблено висновок, що соціальному компонентові сталого розвитку не приділенодостатньої уваги, втім, саме він, на думку автора, є найбільш перспективним напрямом.Встановлено, що єдність економічних, соціальних та екологічних інтересів має реалізовуватись через відпо- відну систему взаємної відповідальності людини, держави, суспільства й бізнесу. Автором зроблено висновок,що для забезпечення сталого розвитку соціальна відповідальність бізнесу має не менше значення, ніж розви- нена економічна інфраструктура. Встановлено, що більшість підприємств орієнтовані на досягнення фінансових результатів, а не на соціальну перспективу, оскільки саме фінансова доцільність діяльності підприємстввизначає можливості їх існування та функціонування. Визначено, що популяризація корпоративно-соціальної відповідальності тісно пов’язана з економічними перевагами, які досягаються завдяки побудові соціальновідповідальної ділової репутації. У роботі проаналізовано природу соціальної відповідальності як добровільної ініціативи робити більше, ніж зобов’язаний за законом. Визначено, що соціальна відповідальність – цеунікальний феномен, який здатен поєднати державу, суспільство та бізнес. Автором зроблено висновок, щосаме інститут соціальної відповідальності найбільшою мірою впливає на суспільні відносини, які належатьдо Цілей сталого розвитку ООН, а тому відіграє ключову роль у процесі формування правової моделі сталогорозвитку України.
6
Kropyvko, Mykhailo, Mykola Krushelnytsky, and Nadiia Stolyarchuk. "СОЦІАЛЬНА СПРЯМОВАНІСТЬ В УПРАВЛІННІ ЕКОНОМІЧНОЮ ЕФЕКТИВНІСТЮ ІНВЕСТИЦІЙ." Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, no. 6 (December 23, 2020): 121–31. http://dx.doi.org/10.32750/2020-0211.
Full textAbstract:
Визначено, що соціальна відповідальність суб’єктів бізнесу перед органами місцевого самоврядування та соціумом залежить від соціально-економічних потреб суспільства. Проаналізовано особливості двох основних моделей побудови соціальної відповідальності між відповідними суб’єктами господарювання: американської та європейської. Встановлено, що важливим напрямом оцінки сучасного стану залучення інвестицій в соціально-економічну діяльність в аграрній сфері є оцінка взаємозв’язку між економічним зростанням суб’єктів аграрної сфери та розвитком сільських територій. Визначено вплив показників рівня економічного розвитку на рівень соціально-економічної відповідальності. Встановлено, що найбільш ефективною організаційно-правовою формою в Україні у сільській місцевості є фермерське господарство. Здійснено аналіз основних показників діяльності аграрних підприємств за 2015-2019 рр. Оцінено соціально-економічну діяльність господарюючих суб’єктів аграрної сфери на прикладі Степанівської територіальної громади. Визначено найпоширеніші практики надання інвестицій регіону (громаді) та завдання з реалізації напрямів соціально-економічної переорієнтації діяльності в процесі розвитку аграрної сфери. Визначено, що ключовими бар’єрами для розвитку соціальних ініціатив на селі є, з одного боку, небажання великої частини аграрників свідомо, ініціативно та добровільно надавати посильну допомогу у розвитку сільських громад та територій, а з іншого – несприятливі податкові, інвестиційні та інші економічні та інституційні умови, що створені державою для функціонування цих аграрних підприємств у цілому та реалізації їхніх соціальних функцій зокрема.
Доведено, що посилення соціально-економічної відповідальності в аграрній сфері матиме позитивний вплив на розвиток кадрового потенціалу підприємства (зменшується плинність кадрів, підвищується їх мотивація до праці), відносини з партнерами та інвесторами (зростає довіра до компанії та рівень інвестиційної привабливості), клієнтами (зростає імідж, бренд стає більш привабливим та споживаним, репутація компанії покращується). Як наслідок, можна очікувати підвищення ринкової вартості аграрного бізнесу, а відтак і ширшого залучення інвестицій в розвиток вітчизняної аграрної галузі.
7
Желуденко, Марина, and Світлана Гринюк. "ОСВІТА ЯК СТРАТЕГІЧНИЙ РЕСУРС ЗАБЕЗПЕЧННЯ СТАБІЛЬНОГО РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА В УМОВАХ COVID-19: СТАН, ПОТЕНЦІЙНІ МОЖЛИВОСТІ." ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 18, no. 2 (December 25, 2020): 43–53. http://dx.doi.org/10.35387/od.2(18).2020.43-53.
Full textAbstract:
Оглядова стаття присвячена розгляду освіти в умовах пандемії К-19, яка спричинила вплив на функціонування усіх сфер суспільства, змінила картину світу та стала причиною трансформацій освіти. Освіта розглядається як основний стратегічний ресурс забезпечення здорового функціонування суспільства та держави. Підкреслюється необхідність адекватної та професійної освітньої політики держави для подолання кризової ситуації та забезпечення соціальної й економічної безпеки населення. Розглядаються фактори дестабілізуючого характеру, які суттєво впливають на стан освіти в умовах пандемії: соціальна ізоляція, блокування можливості навчання face-to-face, напруження в суспільстві, економічна криза, відсутність достовірних знань про реальних стан речей, нерівний доступ до якісного Інтернету, низький рівень цифрової обізнаності педагогічного персоналу. Здійснюється аналіз проблем освіти у кризовій ситуації, а також визначаються потенційні можливості для виведення освіти на принципово новий за формою та якістю рівень. Автори наголошують на необхідності посилення іншомовної компетентності викладачів, оскільки ситуація потребує теоретичних знань із зовнішніх джерел для об’єктивного аналізу ситуації, а також практичних знань, які дозволяють підвищувати власний професійний рівень (у тому числі за рахунок освіти та самоосвіти при використанні ресурсів іноземними мовами). Серед позитивних змін в освіті автори називають створення нових моделей навчання, розширення освітніх кордонів, економічність, оновлення запитів на освіту, розкриття творчого потенціалу педагогів. У статті визначаються також пріоритети освіти: сприяння, підтримка та участь держави та державних органів влади усіх рівнів у реалізації принципів цифрової освіти; масштабне використання цифрових технологій навчання та викладання; розвиток цифрових навичок педагогічного персоналу, формування культури цифрової комунікації; аналітика в системі освіти, компаративістські дослідження, вивчення досвіду інших держав, стратегічні прогнози. Обґрунтовано, що в умовах дестабілізації суспільства основні проблеми – у царині моральної відповідальності, а тому реформи, зміни, трансформації освіти мають відбуватися з урахуванням основних моральних цінностей та поваги до особистості.
Ключові слова: цифрові ресурси, Інтернет, цифрова освіта, освітні ресурси, цифрове спілкування, фактори дестабілізуючого характеру, пріоритети освіти, цифрова обізнаність, моральна відповідальність.
8
Драч, Ірина Іванівна, Світлана Григорівна Литвинова, and Олена Володимирівна Скорнякова. "ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ МАЙБУТНІХ ІТ-ФАХІВЦІВ В УМОВАХ ІНФОРМАЦІЙНО-ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ТЕХНІЧНИХ КОЛЕДЖІВ." Information Technologies and Learning Tools 83, no. 3 (June 25, 2021): 130–51. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v83i3.4421.
Full textAbstract:
Глобальна «цифровізація», економічна конкуренція та швидкі зміни у виробництві сприяють пошуку ефективних шляхів у напрямі модернізації освітньої діяльності для забезпечення підготовки нової генерації фахівців, спроможних конкурувати на сучасному ринку праці, здатних діяти в нестандартних ситуаціях й адаптуватись до умов сьогодення. З огляду на це на заклади вищої освіти, що здійснюють підготовку майбутніх фахівців, зокрема для ІТ-галузі, покладається висока відповідальність. У статті розглядаються особливості формування конкурентоспроможності майбутніх ІТ-фахівців в умовах інформаційно-освітнього середовища технічних коледжів; представлено результати педагогічного експерименту щодо дослідження проблеми формування конкурентоспроможності майбутніх фахівців з інформаційних технологій у технічних коледжах, який було проведено на базі Одеського технічного коледжу Одеської національної академії харчових технологій (ОНАХТ), Криворізького коледжу Національного авіаційного університету, Технічного коледжу, Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя та Херсонського політехнічного коледжу Одеського національного політехнічного університету (ОНПУ) протягом 2016-2020 років. Запропоновано власне розуміння авторами сутності понять «конкурентоспроможність майбутнього ІТ-фахівця», «інформаційно-освітнє середовище»; визначено критерії, показники та рівні сформованості конкурентоспроможності майбутніх ІТ-фахівців у технічних коледжах; представлено модель формування конкурентоспроможності майбутніх ІТ-фахівців у технічних коледжах. Впровадження розробленої авторами моделі передбачало створення інформаційно-освітнього середовища для підвищення ефективності процесу формування конкурентоспроможності майбутніх ІТ-фахівців у технічних коледжах. У ході апробації моделі виявлені особливості формування конкурентоспроможності майбутніх ІТ-фахівців в інформаційно-освітньому середовищі технічних коледжів. Результати педагогічного експерименту підтвердили результативність розробленої моделі.
9
Kalyayev, Anatoliy. "ЄВРОПЕЙСЬКА КОЛЕКТИВНА ТА НАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ ЯК ЧИННИК ВОЄННОЇ БЕЗПЕКИ ТА ОБОРОНОЗДАТНОСТІ КРАЇН ЄС." Public Administration and Regional Development, no. 10 (December 28, 2020): 1140–63. http://dx.doi.org/10.34132/pard2020.10.8.
Full textAbstract:
Узагальнено наслідки інформаційно-технологічних впливів на глобальні трансформації управління соціально-економічними процесами та безпекою. Розкрито суть «європейської ідентичності» та мультикультуралізму у їх взаємозв’язку та взаємозалежності на національному та інтеграційному рівнях. Наведено аргументи на користь припущення, що міграційні процеси, посилення право-радикальних ідей та організацій і пов’язані з ними кризові явища свідчать про поширення форм та методів гібридної війни, що ведеться між країнами, метою якої є підрив європейської системи безпеки, а не є свідченням краху ідеї мультикультуралізму. Розкривається сутність та гуманістичний потенціал таких явищ, як ідентифікація, зокрема національна й європейська, та мультикультуралізм у їх взаємозв’язках і взаємодії в контексті завдань публічного управління сферою безпеки та оборони. Доводиться, що гуманістичний потенціал європейської ідентичності в європейських країнах здатен забезпечити гармонійний розвиток європейського суспільства та управління ним. Європейська інтеграція в оборонній сфері - це не просто один з можливих напрямів поглиблення процесу, але й стратегічна та економічна необхідність для країн ЄС. Конфлікти на кордонах ЄС, тероризм і кібертероризм, гібридні війни, дедалі більша розмитість між зовнішніми і внутрішніми загрозами - все це робить Європейський Союз і його держави-члени більш уразливими.
Нова ситуація з безпекою в Європі є доволі складною, а відтак вона змушує європейців взяти на себе більшу відповідальність за безпеку на континенті і навколо нього. Констатується, що для створення ефективної системи протидії усім потенційним загрозам необхідно використовувати сукупний потенціал усіх країн, усвідомлення національної ідентичності яких не суперечить основним ідеям колективної(європейської) ідентичності.
10
Громовенко, К. В. "ЕКОНОМІЧНІ САНКЦІЇ: МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ЕФЕКТИВНОСТІ." Знання європейського права, no. 4 (November 10, 2021): 70–77. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i4.265.
Full textAbstract:
У статті досліджено сучасні міжнародно-правові аспекти ефективності застосування економічних санкцій.Зазначено, що питання введення міжнародних економічних санкцій займають найважливіше місце в процесіздійснення санкційного режиму. Констатовано, що підтримка миру й безпеки значною мірою залежить від наяв-ності загального розуміння того, коли застосування економічних санкцій легітимне, а його відсутність завждизагрожує ослабленням міжнародного правопорядку. Наголошено, що у зв’язку із цим під час прийняття рішенняпро введення міжнародних економічних санкцій необхідно виходити насамперед із того, щоб економічні санкціїсприяли підтримці міжнародного миру й безпеки й були легітимними з боку положень Статуту ООН та іншихнорм міжнародного права. Зазначено, що істотною властивістю, що визначає зміст економічних санкцій і відріз-няє їх від інших, передбачених Статутом ООН примусових заходів, є досягнення цілей їх введення за допомогоюнадання впливу на економіку об’єкта санкцій, який може мати як всеосяжний, так і спрямований характер, стри-муючи потенційні можливості об’єктів санкцій із розвитку певних галузей виробництва, економічної інфраструк-тури, обмежуючи товарообіг конкретних груп товарів та інвестиційний режим.Констатовано, що міжнародні економічні санкції розглядаються в міжнародній доктрині й практиці як обста-вини, що виключають відповідальність суб’єктів міжнародного права, які їх застосовують, незважаючи на те, щоїх здійснення може вилитися в недотримання міжнародних зобов’язань щодо держави-правопорушника й запо-діяти їй шкоду.Визначено, що санкційні повноваження Ради Безпеки ООН і Генеральної Асамблеї ООН взаємодоповнюютьодин одного та є складовими частинами санкційної компетенції ООН у цілому за явної переваги санкційних повно-важень Ради Безпеки. Наголошено, що негативна тенденція, простежувана нині, полягає в невисокій оцінці санк-ційних режимів, і у зв’язку із цим ставиться під сумнів ефективність самого інструменту міжнародних санкцій.Досліджено питання реформування як Ради Безпеки ООН, так і ООН у цілому. Зазначено, що необхідність самогопроцесу реформування викликана значними змінами ситуації у світі в плані глобальної безпеки. Констатовано,що рушійною силою відповідних реформ повинні стати потреби реального світу. Визначено, що основним кри-терієм оцінки ефективності економічних санкцій визначаються співвідношення між дійсним результатом і тієюметою, для досягнення якої вони були здійснені. Обґрунтовано, що підвищення ефективності економічних санк-цій неможливе без реформування процесу введення, здійснення та закінчення санкційних режимів.
11
Тригуб, Галина, and Оксана Хникіна. "ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ТА ТРУДНОЩІ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ." Актуальні питання іноземної філології, no. 13 (June 22, 2021): 157–64. http://dx.doi.org/10.32782/2410-0927-2020-13-26.
Full textAbstract:
У статті досліджено основні проблеми запровадження інклюзивної освіти у вищих навчальних закладах України. У сучасних умовах доступність вищої освіти для молоді з обмеженими функціональними можливостями є важливою соціальною й педагогічною проблемою. Інклюзивна вища освіта – один з етапів інтеграції студентів з особливими потребами в суспільство, що допомагає їм отримати бажану професію та самореалізуватися в професійній діяльності. У статті висвітлено особливості, завдання й принципи інклюзивної освіти. Окреслено її базові функції, серед яких найважливішими є правова, функція соціалізації, виховна, освітня та економічна. Визначено ключові принципи інклюзивної освіти в Україні: науковість, системність, варіативність і корекційну спрямованість, індивідуалізацію, соціальну відповідальність сім’ї, міжвідомчу інтеграцію та соціальне партнерство. Розкрито психологічні аспекти процесу адаптації студентів до умов навчання у вищий школі. Розглянуто специфіку входження до навчального середовища студентів, які мають обмеження фізичного здоров’я. Проаналізовано труднощі адаптації студентів з особливими потребами під час інтегрованого навчання. Висвітлено основні форми та методи навчання молоді з обмеженими можливостями. Визначено можливі шляхи подолання проблем, пов’язаних з упровадженням інклюзивної освіти, а саме: вдосконалення законодавчої бази й принципів фінансування, створення сприятливого освітнього середовища, формування матеріально-технічної бази, урахування індивідуальних особливостей і потреб студентів, організація психологічної підтримки учасників навчального процесу, надання соціальної та медико-реабілітаційної допомоги, створення умов для соціалізації, самовизначення й самореалізації, підготовка адаптованих навчально-методичних матеріалів для студентів, кадрове забезпечення, подолання соціальних та професійних стереотипів, що передбачає надання допомоги випускникам з особливими потребами в працевлаштуванні й проведення широкої роз’яснювальної роботи серед роботодавців, у засобах масової інформації, у системі служб зайнятості.
12
Vlasova, Katerуna. "СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ АПК У СУЧАСНИЙ ПЕРІОД." PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT 3(15), no. 3(15) (2018): 83–89. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2018-3(15)-83-89.
Full textAbstract:
У статті через синтез таких понять, як корпоративна соціальна відповідальність, стратегічний розвиток підприємств АПК, соціальні заходи визначено сутність поняття «соціально-економічний проект», який запропоновано розглядати як науково обґрунтовану модель вирішення соціальної проблеми, з отриманням доданої вартості. Також з’ясовано, що синхронність зрушень соціального розвитку може бути досягнута на основі науково обґрунтованих і виважених соціально-економічних програм з підтримки розвитку корпоративної культури, соціальних проектів, адаптованих до реалій євроінтеграційних процесів української економіки, а також опрацювання відповідної системи збалансованих показників стратегічного розвитку підприємств АПК.
13
Khalina, Veronika, and Tatyana Vasil’eva. "КЛІЄНТООРІЄНТОВАНА СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА: ФОРМУВАННЯ НА ЗАСАДАХ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У СФЕРІ НАДАННЯ ПОСЛУГ." Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 1, no. 21 (March 30, 2020): 98–107. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2020-01-98-107.
Full textAbstract:
В умовах жорсткої конкуренції на ринку України у сфері надання послуг однією з найважливіших умов виживання та досягнення сталого розвитку компанії в довгостроковій перспективі є розробка та запровадження клієнтоорієнтованої стратегії розвитку. Її реалізація може забезпечити постійне посилення економічної потужності компанії, покращення іміджу та репутації, розширення клієнтської бази, разом з цим і підвищення конкурентоспроможності послуг, що надаються. В сучасних економічних умовах однією із найбільш ефективних складових розробки клієнтоорієнтованої стратегії розвитку компанії є соціальна відповідальність. Тому сьогодні, є актуальним запровадження цієї стратегії саме на засадах соціальної відповідальності.
14
Гаруст, Ю. В., and В. С. Степановський. "АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ ЯК СУБ’ЄКТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ." Прикарпатський юридичний вісник, no. 1(26) (November 28, 2019): 123–27. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(26).24.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню особливостей адміністративно-правового статусу Служби безпеки України як суб’єкта забезпечення фінансово-економічної безпеки держави. З’ясовано сутність фінансово-економічної безпеки держави. Встановлено, що пріоритетним натепер є постійне відстеження та усунення факторів, які викликають загрози фінансово-економічній безпеці України, є напрямом діяльності держави та завданням правоохоронних органів. На підставі аналізу нормативно-правової бази визначено, що органи безпеки законодавець відносить до правоохоронних органів, а Служба безпеки України є правоохоронним органом спеціального призначення, який здійснює не лише правоохоронні, але й управлінські функції. Розглянуто підходи до розуміння змісту адміністративно-правового статусу Служби безпеки України. Наголошено на відсутності єдності науковців у визначенні структури адміністративно-правового статусу Служби безпеки України. Запропоновано до елементів адміністративно-правового статусу Служби безпеки України відносити мету, завдання, функції, організаційну структуру, компетенцію і юридичну відповідальність. Розкрито специфіку кожного із вищезазначених елементів. Встановлено, що законодавець не визначає функцій спецслужби у Законі Україні «Про Службу безпеки України». Зазначено, що в структурі Служби безпеки України діє Головне управління контррозвідувального захисту економічних інтересів держави, а здійснення контррозвідки є одним із пріоритетних повноважень Служби безпеки України. Виділено повноваження спецслужби зі здійснення інформаційно-аналітичної роботи, оперативно-розшукових заходів, досудового слідства, збереження державної таємниці, взаємодії з іншими суб’єктами, у тому числі правоохоронними органами. Акцентовано увагу на тому, що Служба безпеки України за рахунок державного бюджету відшкодовує шкоду, завдану незаконними діями, рішеннями та бездіяльністю її співробітників, та може бути суб’єктом адміністративної відповідальності у разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності її співробітників у порядку адміністративного судочинства.
15
Разенкова, Наталя. "ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ МЕТОДИКИ ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ БАКАЛАВРІВ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ." Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, no. 15 (May 14, 2018): 61–67. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2018.15.61-67.
Full textAbstract:
У статті висвітлено теоретичні проблеми методики експериментального дослідження з формування іншомовної професійної комунікативної компетентності майбутніх бакалаврів фінансово-економічних спеціальностей.
Визначено, що проблема розвитку іншомовної професійної комунікативної компетентності студентів фінансово-економічних вищих навчальних закладів зумовлена соціальним замовленням суспільства на професіоналів, здатних здійснювати свою діяльність на міжнародному рівні соціально-комунікативних технологій передових країн світу.
За допомогою запропонованої системи методів та форм був визначений ефективний підхід для засвоєння та подальшого вдосконалення студентами їхніх навичок у сфері професійного спілкування та підвищення культури мовлення .
Результати експериментального дослідження показали, що використання елементів проблемного підходу сформували у студентів самостійність мислення, відповідальність, дали їм змогу отримати навички пошуку, загартували волю, навчили дослідницькій роботі та покращили ініціативні навички потенційного лідера, що необхідно для майбутнього фахівця фінансово-економічної сфери міжнародного рівня.
16
Долгальова, Олена, and Марина Єщенко. "СОЦІАЛЬНА СКЛАДОВА СТАЛОГО РОЗВИТКУ." Public management 19, no. 4 (May 29, 2019): 107–19. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-4(19)-107-119.
Full textAbstract:
Визначено актуальність дослідження соціальної складової сталого розвитку. Наведено довгострокові економічні та соціальні тен- денції. Схарактеризовано поняття “сталий розвиток”. Запропоновано схе- матичний вигляд сталого розвитку та його складових. Визначено та роз- глянуто важливість концепції сталого розвитку, його загальні проблеми, ключові принципи та головні цілі. Окреслено інтегруючу роль соціальної складової сталого розвитку щодо економічної та екологічної складових. Обґрунтовано необхідність впровадження в Україні стратегії сталого роз- витку, зумовлені чинниками як внутрішнього, так і зовнішнього характе- ру.
Сучасний перехід до сталого розвитку — це процес зміни ціннісних орі- єнтацій багатьох людей. Міжнародними фундаментальними цінностями роз- витку визнано свободу, рівність, солідарність, толерантність, повагу до при- роди, спільну відповідальність. Національні цілі сталого розвитку базуються на політичних, економічних, соціальних, екологічних, моральних і культур- них цінностях, властивих українському суспільству. Вони визначають спря- мованість стратегії на турботу про спільне благо та захист національних ін- тересів України.
Викладено перелік векторів, визначених у Стратегії сталого розвит- ку “Україна–2020”. Підкреслено, що стратегічне бачення сталого розвитку України ґрунтується на забезпеченні національних інтересів та виконанні міжнародних зобов’язань України щодо переходу до сталого розвитку.
Наголошено на необхідності довишівської освіти у контексті сталого роз- витку. Підкреслено, що ключове завдання освіти у ХХІ столітті — розвиток мислення, орієнтованого на стале майбутнє та відповідні життєві цінності і пріоритети, та схарактеризовано важливість випереджаючої освіти сталого розвитку. Сталий розвиток орієнтований насамперед на людину та поліп- шення якості її життя у сприятливому соціально-економічному середовищі та екологічно чистому природному довкіллі.
17
Тулянцева, В. "Відповідальність за правопорушення у сфері використання позабюджетних цільових фондів." Юридичний вісник, no. 6 (February 17, 2021): 207–11. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i6.2047.
Full textAbstract:
У науковій статті зазначено, що побудова соціальної держави передбачає створення певних умов, в межах яких забезпечуються соціально-економічні права людини й громадянина. Метою здійсненого дослідження визначено здійснення характеристики відповідальності за правопорушення у сфері використання позабюджетних цільових фондів. Наголошено, що подальша розбудова української державності та утвердження України як соціальної держави безпосередньо пов'язується з реформуванням системи публічних фінансів країни загалом і системи позабюджетних цільових фондів зокрема. Підкреслено, що наявність фінансових ресурсів детермінує рівень ефективності реалізації моделі соціальної та економічно розвиненої держави. Встановлено, що нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають: 1) бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет); 2) напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми або в порядку використання бюджетних коштів (включаючи порядок та умови надання субвен-цій); 3) бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів). Визначено, що саме за рахунок акумуляції коштів у власності держави й територіальних громад та формування публічних фондів можливе існування самої держави. Деталізації і відповідного нормативного закріплення потребує також перелік підстав для визнання певного діяння правопорушенням у сфері використання ресурсів зазначених фондів: приміром, визнання випадком нецільового використання коштів Пенсійного фонду України використання коштів на сплату інших видів соціальних виплат (наприклад, виплат на поховання) чи виплати пенсій у необгрунтовано підвищеному розмірі тощо. Удосконалення нормативно-правової бази в аспекті юридичної відповідальності позабюджетних цільових фондів сприятиме не тільки оптимізації цієї сфери, а й позитивно вплине на становлення України як соціальної держави, яка забезпечує гідні умови життя своїм громадянам.
18
Маслій, І. В. "ДО ПИТАННЯ ПРО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ТА СТРУКТУРИ ЗЛОЧИННОСТІ У ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ ЯК ЕЛЕМЕНТ її КРИМІНОЛОГІЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ." Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 13 (May 14, 2019): 553–61. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v13i0.303.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано поняття злочинності у фінансово-економічній сфері та запропоновано структуру системи злочинів, які доцільно віднести до злочинів у фінансово-економічній сфері. Доведено, що злочинність у фінансово-економічній сфері являє собою сукупність однорідних протиправних, суспільно небезпечних, корисливих, таких, що спричиняють істотну матеріальну шкоду внаслідок посягань на встановлений порядок управління економічними процесами, економічний розвиток держави, стан фінансової безпеки діянь, за які передбачено кримінальну відповідальність. Запропоновано віднести до таких злочинів: злочини проти власності; злочини у сфері господарської діяльності; інші злочини економічного характеру.
The concept of crime in financial and economic sphere is grounded and the structure of system of crimes, which should be attributed to the crimes in financial and economic sphere is proposed in the article. There proved that the crime in financial and economic sphere represents a set of acts which are: homogeneous illegal, socially dangerous, selfish, such that cause substantial material damage as a result of infringements of the established order of management of economic processes, economic development of the state, the financial security, for which criminal responsibility is contemplated. There proposed to attribute to such crimes: crimes against property, crimes in sphere of economic activity; other crimes of an economic nature.
19
Ярема, Оксана. "СТРУКТУРА АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ЗАХИСТУ КОНКУРЕНЦІЇ." Молодий вчений, no. 5 (93) (May 31, 2021): 356–60. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-5-93-69.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню структури адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері захисту конкуренції. Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері захисту конкуренції це вид адміністративної відповідальності, застосовуваний судовими або несудовими органами при встановленні складу адміністративного правопорушення в формі монополістичної діяльності або недобросовісної конкуренції і безпосередньо або побічно заподіює шкоду правам і законним інтересам конкурента, споживачам і конкуренції, що знаходить вираз у застосуванні адміністративних покарань. Проаналізовано підстави застосування адміністративної відповідальності у сфері захисту конкуренції. Визначено мету адміністративної відповідальності у сфері захисту конкуренції. Розкрито підстави адміністративної відповідальності у зазначеній сфері. Охарактеризовано об’єктивні і суб’єктивні ознаки даних правопорушень. Встановлено, що об’єктом даного правопорушення є суспільні відносини, які складаються у сфері економічних відносин і покликані забезпечувати свободу здійснення підприємницької діяльності в умовах добросовісної конкуренції на ринку. Визначено, що об’єктивна сторона правопорушення – це зовнішній прояв протиправного діяння, до ознак якого відносять суспільно-небезпечний наслідок і причинний зв’язок. Суб’єкт даного правопорушення спеціальний. Досліджено суб’єктивну сторону адміністративних правопорушень у сфері захисту конкуренції, що характеризує ставлення суб’єкта правопорушення до вчинюваного ним діяння, у даному виді правопорушення форма вини (умисел чи необережність) не впливає на юридичну відповідальність. Встановлено, що мета адміністративної відповідальності у сфері захисту економічної конкуренції полягає в попередженні негативних проявів у сфері господарювання.
20
Єршова, Людмила. "ВІД КУПЦЯ – ДО ПІДПРИЄМЦЯ: ТРАНСФОРМАЦІЯ ЦІННОСТЕЙ УКРАЇНСЬКОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕЛІТИ В ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ." Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, no. 15 (May 14, 2018): 154–61. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2018.15.154-161.
Full textAbstract:
Обґрунтовано міждисциплінарний характер дослідження трансформації образу української економічної еліти у ХІХ – на початку ХХ століття. Це пояснюється умовами глобалізації сучасного світу і приналежністю предмета дослідження до об’єктів багатьох наук: історії педагогіки, історії, філософії, культурології, соціології, етнографії, біології, психології та забезпечено застосуванням низки наукових підходів: культурологічного (а в його межах – геокультурного, етнокультурного, соціокультурного, біографічного, типологічного), психолого-соціологічного, історико-соціологічного, історико-філологічного, наративного, герменевтичного та ін. Охарактеризовано історичні, культурні, національні, ментальні, релігійні та інші особливості формування системи виховних ідеалів підприємницького стану України у ХІХ – на початку ХХ століття. Виявлено етнонаціональні відмінності у формуванні поглядів народів України на цінності та ідеали підприємницької діяльності.Проаналізовано причини трансформації образу української економічної еліти у досліджуваний період. Увага акцентована на характеристиці найвагоміших цінностей українських підприємців (віра, родина, освіта, місцевий патріотизм) і чеснот (толерантність, помірність, стриманість, суспільна відповідальність). Виявлено причини домінування релігійно-моральної складової виховного ідеалу вітчизняних підприємців (нестійкість соціально-економічного становища нової підприємницької верстви, релігійно зумовлений критичний погляд на заняття торгівлею, внутрішньо особистісний конфлікт між людським прагненням до збагачення та християнським його запереченням). Обґрунтовано основну зміну у ставленні вітчизняних підприємців до освіти (освіта як престиж трансформувалася в освіту як умову фінансової безпеки та економічний спосіб мислення).
21
Kolosok, Andrii, and Svitlana Budnik. "СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ В АКВАРІУМНОМУ БІЗНЕСІ: ЕКОНОМІЧНІ ТА ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ." Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 4, no. 20 (December 30, 2019): 109–16. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2019-04-109-116.
Full textAbstract:
У статті розглянуто економічні та педагогічні аспекти соціальної відповідальності акваріумного бізнесу, запропоновано пріоритетні напрями його розвитку з метою підтримки та оптимізації екологічного виховання учнів й студентської молоді. Обґрунтовано значення соціальної відповідальності акваріумного бізнесу для створення в закладах освіти відповідної навчально-матеріальної бази: куточків живої природи, кабінетів акваріумістики; та проведення тренінгів, майстер-класів, дитячих та юнацьких конкурсів з аквадизайну.
Наукова новизна дослідження полягає у визначенні сутності соціальної відповідальності в акваріумному бізнесі, її складових та впливу на учнівську молодь через інтерактивні форми екологічного виховання.
22
Гасанов, С. С. "Фіскальні правила і фіскальна відповідальність: контекст економічної безпеки." Фінанси України, no. 3 (268 ) (2018): 7–23.
Find full text
23
Ольшанський, О. В., М. Д. Крамчанінова, and С. В. Какацій. "Вплив ініціативи корпоративної соціальної відповідальності бізнесу на соціально-економічний розвиток регіонів України." ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, no. 6 (270) (November 10, 2021): 41–46. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2021-270-6-41-46.
Full textAbstract:
У статті досліджено стан та особливості становлення корпоративної соціальної відповідальності бізнесу (КСВ) в Україні, в контексті її впливу на соціально-економічний розвиток регіонів і країни в цілому. Стратегія впровадження в Україні єдиної державної політики реформ декларує встановлення цілісної системи стратегічних та операційних цілей переходу до інтегрованого економічного, соціального та екологічного розвитку країни. Однак, результати дослідження сучасного стану соціально- відповідальної діяльності в Україні свідчать про відсутність цілісного комплексного підходу, щодо регулювання державної політики підтримки з метою налагодження ініціатив КСВ та їх поширення.Вітчизняний сценарій розвитку КСВ – більшою мірою результат експорту європейської практики ведення бізнесу, а не власного сформованого українським суспільством запиту. У той же час, автори акцентують увагу на тому, що механізм корпоративної соціальної відповідальності здатен генерувати велику кількість синергетичних ефектів. Ці ефекти відіграють значну роль у забезпеченні переходу до нового сталого укладу і спрямовані на зростання соціально-економічного добробуту українського суспільства. Корпоративна соціальна відповідальність розглядається як важливий ресурс розбудови внутрішніх процесів соціально-економічного розвитку нашої країни, формування адекватної моделі інноваційної економіки, яка забезпечує вирішення важливих глобальних завдань сталого розвитку. Результат прийняття принципів КСВ може бути використані урядом для досягнення цілей сталого розвитку, шляхом генерації більшої економічної віддачі і соціальної вигоди. Це також потребує активного розвитку нових форм державно-приватного партнерства та соціального діалогу для подальшого нарощування практики співпраці у сфері КСВ і формування відповідної цілісної фінансово-економічної, організаційно-інституційної, інформаційної та комунікаційної підтримки, яка є важливою для реалізації національної стратегії КСВ.
24
Міронова, І. С. "Інтеграція кримських татар в українське суспільство: історичний досвід кінця 1980-х – початку 2000-х рр." Problems of Political History of Ukraine, no. 13 (June 20, 2018): 255–69. http://dx.doi.org/10.15421/231821.
Full textAbstract:
Проаналізовано процес інтеграції кримських татар в українське суспільство наприкінці 1980-х – на початку 2000-х рр. Розглянуто основні кроки і заходи українського уряду з цього питання, який взяв на себе повну відповідальність за долю репатріантів. Висвітлено суспільно-політичні, соціально-економічні, правові, земельні, освітні проблеми, з якими довелося зіштовхнутися кримським татарам після повернення на батьківщину.
25
Vіlkhova, Tetiana, Mikhailo Moskalets, and Svitlana Rybkina. "ОСНОВНІ НАПРЯМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ОСВІТОЮ В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ." Public Administration and Regional Development, no. 4 (June 25, 2019): 269–90. http://dx.doi.org/10.34132/pard2019.04.03.
Full textAbstract:
Система освіти покликана сприяти реалізації основних завдань соціально-економічного і культурного розвитку країни. В статті проаналізовано сучасний стан цієї галузі, місце та її значення в економіці України. Виявлено основні проблеми, які стосуються фахових компетентностей, фінансового забезпечення, недосконалості законодавчої бази та державного регулювання освітньої сфери. Визначено основні напрями державного управління в умовах реформування освіти.
Показано що освіта - одна з найважливіших областей, які держава підтримує створенням умов для її розвитку. Україна запроваджує реформу освіти, яка може змінити якість освітніх послуг, ставлення до престижу педагогічної та наукової діяльності. Проте, в контексті реформ, існує проблема в управлінні цією сферою, оскільки необхідно реагувати на виклики для її вдосконалення. Система освіти є невід'ємною складовою духовності, яка готує молодь до життя на основі їх знань у дошкільних, середніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах. Згідно зі статтею 5 Закону України «Про освіту», освіта є державним пріоритетом, який забезпечує інноваційний, соціальний, економічний та культурний розвиток суспільства. Фінансування освіти - це інвестиції в людський потенціал, сталий розвиток суспільства і держави.
Наголошено та тому що одним з пріоритетних напрямків є реформа економічних основ системи освіти, яка має бути спрямована на створення прозорих фінансово-економічних механізмів цілеспрямованого накопичення та цільового використання коштів, необхідних для повного здійснення конституційних прав громадян на освіту.
Автор акцентує увагу що реформа економічних основ системи освіти, має бути спрямована на створення прозорих фінансово-економічних механізмів цілеспрямованого накопичення та цільового використання коштів, необхідних для повного здійснення конституційних прав громадян на освіту.
Слід також пам'ятати, що автономія - це не лише незалежність, а й відповідальність навчального закладу щодо прийняття ефективних управлінських рішень щодо організації навчального процесу, господарської діяльності, роботи з персоналом та споживачами освітніх послуг.
Запропонована реформа освіти та науки України передбачає зміни, які наблизять її до європейських стандартів, значно підвищать конкурентоспроможність, а також дадуть можливість децентралізації її управління.
26
Кувакін, С. В., and Ю. В. Борисова. "Суб’єкти адміністративного правопорушення, що пов’язані з корупцією." Проблеми сучасних трансформацій. Серія: право, публічне управління та адміністрування, no. 2 (January 5, 2022): 13–17. http://dx.doi.org/10.54929/pmtl-issue2-2021-03.
Full textAbstract:
Стаття присвячена визначенню посадових осіб як суб’єктів адміністративного правопорушення, що пов’язані з корупцією. Встановлено, що в умовах сьогодення запобігання та протидія будь-яким корупційним проявам залишається першочерговим завданням в Україні. Доведено, що виходячи із позицій законодавця, в теорії адміністративно-деліктного права, суб’єктний склад адміністративної відповідальності поділяється на наступні види: а) загальна адміністративна відповідальність; б) спеціальна адміністративна відповідальність, яка включає, зокрема й відповідальність посадових осіб. Підтверджено, що правопорушення вчинене посадовою собою представляє більш суспільну шкідливість ніж правопорушення, вчинені іншими особами, оскільки в першому випадку спричиняється шкода авторитету держави, зокрема економічній її складовій. Доведено, що сучасний стан законодавчого врегулювання адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення посадових осіб потребує приведення її у відповідність з іншими правовими актами, що регулюють правовий статус посадових осіб, а також визначенню меж та особливостей притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб.
27
Ткаченко, Н. Е., and Д. Ю. Дрожжин. "Мотиваційне забезпечення соціальної відповідальності державних службовців." ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, no. 1(257) (February 10, 2020): 70–76. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2020-257-1-70-76.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано, що службова відповідальність державних службовців заснована на їх соціальній відповідальності, у складі якої досліджено такі її види як матеріальна, юридична і громадська.
Відносно матеріальної та юридичної соціальної відповідальності сформовано мотиваційне забезпечення, яке включає опис цілей і методів, що відповідають кожному виду відповідальності. Методи мотиваційного забезпечення юридичної і матеріальної відповідальності носять більшою мірою примусовий і обмежуючий характер. Вони здатні сформувати відчуття боргу, провини, обов'язку і негативно впливати на особу у разі їх застосування. Проте розуміння і усвідомлення юридичної і матеріальної відповідальності дозволяє навпаки попередити і обмежити виникнення соціально безвідповідальної поведінки державних службовців.
До складу громадської соціальної відповідальності державних службовців віднесено такі її види як етична і прийнята на себе відповідальність. Етична відповідальність припускає здійснення етично відповідальної поведінки держслужбовцями і заснована на дотриманні принципів етики.Прийнята на себе відповідальність обумовлена бажанням державного службовця внести свій внесок у розвиток суспільства, держави, до якої його не зобов'язують ні економічні мотиви, ні закони, ні етика. Цей вид відповідальності носить виключно добровільний характер.
Можливості формування громадської соціальної відповідальності державних службовців знаходяться в межах внутрішньої мотивації, тому в процесі дослідження визначено бажаний склад мотивів і цілей особи державного службовця, наявність і розвиток яких сприяє формуванню етичної і прийнятої на себе відповідальності.
28
Комарницький, Д. "Відповідальність суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності в Україні." Юридичний вісник, no. 1 (August 7, 2020): 343–49. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.1643.
Full textAbstract:
У статті досліджуються питання відповідальності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в Україні. У сфері зовнішньоекономічної діяльності застосовуються майнова (цивільно-правова та господарсько-правова) , адміністративна та кримінальна відповідальність. Дослідження відповідальності суб'єктів такої діяльності сприяють реалізації державної політики забезпечення законності у сфері зовнішньоекономічних відносин.
Майнова відповідальність застосовується у формі матеріального відшкодування прямих, побічних збитків, упущеної вигоди, матеріального відшкодування моральної шкоди, а також майнових санкцій.
Кримінальна відповідальність у зовнішньоекономічній діяльності запроваджується тільки у випадках, передбачених кримінальним законодавством України. Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України.
Господарські санкції застосовуються до правопорушників на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, внаслідок застосування яких для нього настають несприятливі економічні та / або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (ст. 216-218 Господарського кодексу України).
Правопорушеннями, за які настає адміністративна відповідальність, є правопорушення в галузі охорони праці та здоров'я населення; що посягають на власність; у сфері охорони природи, використання природних ресурсів, охорони культурної спадщини; у промисловості, будівництві й у сфері використання паливно-енергетичних ресурсів; у сільському господарстві та за порушення ветеринарно-санітарних правил; на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'язку; в галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою та ін.
29
Каменський, Д. В. "КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ КОНКУРЕНТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА В УКРАЇНІ ТА СПОЛУЧЕНИХ ШТАТАХ АМЕРИКИ: ДЕЯКІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ." Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 19 (November 6, 2019): 152–60. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v19i0.520.
Full textAbstract:
У статті розглядаються окремі питання кримінально-правової охорони відносин економічної конкуренції за законодавством України та федеральним законодавством США. Розкрито деякі суспільно-економічні детермінанти відповідних посягань, висвітлено шляхи законодавчого регулювання питань протидії антиконкурентним зловживанням у двох державах. Зроблено висновок про те, що потреба в існуванні спеціальної кримінальної заборони на порушення режиму конкуренції залишається нагальною понині.
30
Капліна, Г. А., Д. Лєонова, and О. А. Мезеря. "ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ СПАДКУВАННЯ ПРАВА НА ЧАСТКУ У СТАТУТНОМУ КАПІТАЛІ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ." Актуальні проблеми права: теорія і практика, no. 2 (42) (January 27, 2022): 83–88. http://dx.doi.org/10.33216/2218-5461-2021-42-2-83-88.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу проблем правозастосовної практики спадкування права на частку устатутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, як однієї з найпоширеніших органі-заційно-правових форм суб’єктів господарювання. Досліджено питання визначення об’єкта спадкуваннята відмежування корпоративних прав від права на частку в статутному капіталі. Виявлені проблемніаспекти укладання договору управління спадщиною, як механізму забезпечення економічних інтересівтовариства в період між смертю учасника та вступу правонаступника до складу учасників. Обґрунто-вана необхідність введення обов’язку спадкоємців повідомляти інших учасників та керівника товарист-ва про вступ до складу учасників протягом трьох днів з дня внесення відповідних змін до Єдиного дер-жавного реєстру.Ключові слова: спадкування частки в статутному капіталі, корпоративні права, статутний капітал, товариство з обмеженою відповідальністю, об’єкт спадкування, спадкування.
31
GASANOV, Sergіi. "Fiscal rules and fiscal responsibility: economic security context." Fìnansi Ukraïni 2018, no. 268 (March 25, 2018): 7–23. http://dx.doi.org/10.33763/finukr2018.03.007.
Full text
32
Shcherbakova, A. S., and O. Yu Suduk. "СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЯК КОМПОНЕНТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ." Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 2, no. 94 (June 25, 2020): 242. http://dx.doi.org/10.31713/ve2202122.
Full textAbstract:
В статті обґрунтовано, що соціальна відповідальність має тісний зв’язок із конкурентоспроможністю підприємства. Питання впровадження соціальної відповідальності бізнесу розглянуто не тільки з точки зору проблем соціальної сфери суспільства та необхідності забезпечення соціальних гарантій працюючого населення, а й з позиції використання соціальної відповідальності бізнесу для створення конкурентних переваг для окремого підприємства, налагодження зв’язків з громадськістю та органами центральної і місцевої влади, підтримання позитивного іміджу компанії. В статті проведений аналіз підходів до визначення поняття «соціальна відповідальність». Підкреслено необхідність збалансування соціальних зобов’язань компанії, оскільки вони можуть бути чинити як позитивний, так і негативний вплив на конкурентоспроможність організації. Встановлено, що поняття «соціальна відповідальність» має різне тлумачення в різних наукових роботах, законодавчих актах і нормативних документах і за своєю суттю охоплює багатогранні аспекти ведення бізнесу. Авторами запропоновано визначення конкурентоспроможності та конкурентним перевагам, деталізовано склад техніко-економічних, комерційних та нормативно-правових факторів, що обумовлюють конкурентоспроможність кожного підприємства. Авторамизапропоновано комплекс мотиваційних факторів впровадження соціальної відповідальності на підприємстві. Дано опис базового інструментарію впровадження концепції соціальної відповідальності бізнесу, використання якого у різних комбінаціях дозволить кожному управлінцю знайти необхідну комбінацію дій та мотивів створення соціально відповідального бізнесу свого підприємства. Обґрунтовано, що зусилля із просування соціально або суспільно відповідальних кроків є рентабельними, вигідними, з одного боку, вони підвищують прибуток, а з іншого – збагачують підприємство новими стратегічними компетенціями.
33
Псьота, В. О. "ЕФЕКТИВНІ ПУБЛІЧНІ ЗАКУПІВЛІ ЯК ІНСТРУМЕНТ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ КРАЇНИ." Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, no. 59 (June 18, 2020): 65–73. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-59-09.
Full textAbstract:
У статті досліджуються актуальні проблеми ефективності використання бюджетних кош-тів у контексті сталого розвитку економіки країни. У результаті дослідження проведено аналіз понять “еко-номія” та “ефективність” бюджетних коштів та доведено, що ефективне використання бюджетних кош-тів відбувається при виконанні соціальних, екологічних та економічних критеріїв у процесі здійснення публіч-них закупівель. У роботі проведено аналіз сучасного законодавства державних закупівель щодо виконання зо-бов’язань України на шляху до Євроінтеграції у частині побудови сталої економіки, використовуючи інстру-ментарій публічних закупівель. Зокрема, досліджено нове поняття “вартість життєвого циклу” та запропо-новано розширити його складові екологічним чинником. Встановлено, що загальної методики, яка б узагальню-вала та уніфікувала підходи до визначення переможця торгів, щоб забезпечити оптимальну ефективність використання державних фінансів, не існує. Проаналізовано нормативне регулювання врахування життєвого циклу товарів під час тендерних торгів та доведено, що відповідальність за виконання цієї норми повністю лягає на замовника, який має врахувати вартість життєвого циклу товарів ще на стадії планування та під-готовки вимог до предмета закупівель. У роботі велика увага приділяється врахуванню екологічної складової у життєвому циклі товарів. Проведено аналіз закупівель протягом 2017-2019 років та визначено пріоритетні галузі для першочергового застосування ідеї “зелених закупівель”, запропоновано впровадження їх як критерію для визначення переможця торгів, на регіональному та місцевому рівнях. На сьогодні ефективні публічні заку-півлі, які б враховували соціальні, економічні та екологічні критерії під час відбору переможця, застосовують-ся вкрай мало, тому подальші дослідження необхідно пов’язати з пошуком стратегії для збільшення частки екологічної продукції під час публічних закупівель.
34
VOVKANYCH, Stepan. "РЕҐІОНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПЕРЕД УКРАЇНОЮ ТА ГЛОБАЛІЗАЦІЯ СОЦІОГУМАНІСТИЧОЇ ПАРАДИГМИ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН." Наукові зошити історичного факультету Львівського університету / Proceedings of History Faculty of Lviv University, no. 21 (November 3, 2020): 49–70. http://dx.doi.org/10.30970/fhi.2020.21.3103.
Full textAbstract:
У статті звернено увагу на те, що за умов ескалації Росією гібридної війни проти України дедалі більше актуалізується нагальність потреби глобалізації соціяльно-економічної, духовно- інформаційної, етнокультурної, політично-правової та иншої відповідальности Заходу перед Україною в системі верифікації нової соціогуманістичної парадигми міжнародних відносин та використання для цього синергійного ефекту цивілізованого людства, отриманого від колективної мобілізації його зусиль на протистояння сучасним імпершовіністичним викликам світовому правопорядку, аґресіям на суверенітет і суб’єктність ослаблених націй. Ці нації, окрім того, що недостатньо обороноспроможні і захищені від добре озброєного загарбника, ще потерпають від його злочинно-підступного, гібридно-дезінформаційного голосу, який робить їх безголосими і прирікає бути вічно недочутими. Ключові слова: історична відповідальність перед Україною, національна ідея, соціогуманістична парадигма, стратегеми і максими розвитку країни.
35
Литвиненко, Т. "Соціальна відповідальність бізнесу як умова входження України в європейський та світовий економічний простір." Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка, вип. 10 (151) (2013): 43–48.
Find full text
36
Borushok I., І. І. "ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДЕРЖАВНИХ ФІНАНСІВ В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ." Actual problems of regional economy development 2, no. 15 (November 4, 2019): 107–12. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.15.107-112.
Full textAbstract:
У статті проведено дослідження та узагальнення теоретичних підходів щодо фінансового забезпечення соціального захисту населення у взаємозв’язку з фінансовим державним потенціалом та визначено його вплив на соціально-економічний розвиток України.Запропоновано авторське визначення сутності державних фінансів та соціального захисту, як процесу, що забезпечує незахищеним верствам суспільства однакові фінансові можливості через справедливий розподіл фінансових ресурсів та відповідальність держави. Запропоновано заходи покращення соціального захисту при залученні фінансового потенціалу держави.Проведено аналіз сучасної системи соціального захисту населення, визначено невідповідність обсягів функцій держави та обсягів фінансових ресурсів і окреслено шляхи усунення цих диспропорцій.
37
Korol, Maryna Mychailivna. "МІСЦЕ ТА РОЛЬ ЦЕНТРАЛЬНИХ БАНКІВ АНГЛОСАКСОНСЬКОЇ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ." SCIENTIFIC BULLETIN OF POLISSIA, no. 1(20) (2020): 67–74. http://dx.doi.org/10.25140/2410-9576-2020-1(20)-67-74.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження. У сучасному світі інтеграційні процеси носять всеохоплюючий та об’єктивний характер, зумовлюючи зростання взаємозв’язків національних економічних систем. За цих умов зростає роль і посилюється відповідальність центральних банків за підтримання стабільності в монетарній сфері. Постановка проблеми. У сучасних умовах США та Великобританія займають лідируючі позиції в світовій економіці і впливають на економіку країн, в яких вони здійснюють діяльність. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Функціонування Центральних банків Великобританії і США досліджено в працях таких науковців як Щеглюк М. С., Кавіцька Т. А., Harrison R., Joyce M., Tong M., Woods R., Mumtaz H., Юдіна, П. Мельник, О. Гордей, С. Глазьєв та ін. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. На сьогоднішній день, недостатньо досліджені питання монетарної політики, незалежності центрального банку і формування ефективної комунікаційної політики. Постановка завдання. Метою статті є аналіз сучасних тенденцій розвитку центральних банків англосаксонської банківської системи у забезпеченні сталого розвитку банківської системи. Виклад основного матеріалу. Британська банківська система є однією з найбільших інноваційних систем у світі. Банк Англії постійно генерує нові ідеї, активно реалізовує програму реформ, забезпечуючи тим самим цінову стабільність. Аналіз діяльності банківської системи США засвідчив, що нетрадиційна монетарна політика ФРС дозволяє оперативно пом’якшити наслідки фінансових криз і забезпечити нормальну діяльність банківської системи США. Висновки. При стабільній економічній ситуації в країні Центробанки Великобританії і США керуються принципами класичного постулату монетаризму. Проте, у період криз досліджувані Центробанки застосовували і не типові інструменти грошовокредитної політики з метою підвищення ліквідності банківської системи, як наслідок – стимулювання розвитку економіки країни.
38
Дудоров, O. O., and P. O. Мовчан. "Розвиток законодавства України про кримінальні правопорушення у сфері господарської діяльності: проблеми і тенденції." Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка 4, no. 92 (December 17, 2020): 120–40. http://dx.doi.org/10.33766/2524-0323.92.120-140.
Full textAbstract:
Статтю присвячено з’ясуванню тенденцій розвитку законодавства України про відповідальніст ь за господарські кримінальні правопорушення протягом останніх п՚яти років. Указані тенденції визначаються за результатами аналізу законодавчих новел, пов’язаних із криміналізацією контрабанди деревини, легалізацією грального бізнесу і зменшенням тиску на бізнес.Установлено, що законодавець, як і раніше, безпідставно надає перевагу спеціальним (казуїстичним) кримінально-правовим заборонам, а також гіперболізує роль репресивного впливу цих заборон як фактору, що погіршує бізнес-клімат і заважає нормальному розвитку економічних відносин.
39
Уварова, Наталія Володимирівна. "ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ РОБОТОДАВЦЯ ЗА ПРОЯВИ ДИСКРИМІНАЦІЇ ЩОДО ПРАЦІВНИКА." Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, no. 4 (December 9, 2021): 26–30. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2021.4.5.
Full textAbstract:
Статтю присвячено проблемі юридичної відповідальності роботодавця за прояви дискримінації щодо працівника. Встановлено, що ефективні правові механізми є надзвичайно важливими у трудовій сфері, про що свідчить низка обставин: а) моральна застарілість Кодексу законів про працю, незважаючи на численні зміни та доповнення; б) поширена трудова міграція частини населення України, зокрема, для роботи в Європейському Союзі; в) залежність економічної стабільності від рівня працездатності населення; г) динамічний характер трудового законодавства, розвиток якого спрямований на більш ефективний захист трудових прав людини. Наголошено, що, попри те, що Законом України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» встановлено відповідальність за порушення законодавства про запобігання та протидію дискримінації, як окрему підставу настання відповідальності роботодавця її не виокремлено, що не можна вважати прийнятним. До найбільш характерних проявів роботодавцем дискримінації щодо працівника нами віднесені такі: а) за ознакою статі (ґендерна); б) за віком (ейджизм); в) за ознакою інвалідності; г) мобінг; ґ) за ознаками сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності. Акцентовано увагу на тому, що у сучасній трудовій сфері наявна велика кількість дискримінаційних проявів. Разом із тим національне законодавство містить доволі абстрактні визначення сутності дискримінації. Це ускладнює, а подекуди й унеможливлює притягнення винних осіб до відповідальності, зокрема, у випадках вчинення роботодавцем протиправних дій щодо працівника. Зроблено висновок, що Кодекс України про адміністративні правопорушення має бути доповнений низкою положень, у яких необхідно врахувати всі найбільш поширені прояви дискримінації. Наголошено, що конкретизація протиправних дій має поліпшити ефективність правозастосування у трудовій сфері, що у сукупності з адекватним розміром штрафних санкцій дозволить створити дієвий правозахисний механізм.
40
Yemelyanov, Volodymyr, Oleksandr Shtyrov, Svitlana Verba, and Lybov Yaroshenko. "ЛІДЕРСЬКІ ЯКОСТІ НА ДЕРЖАВНІЙ СЛУЖБІ: ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ." Public Administration and Regional Development, no. 10 (December 28, 2020): 1059–91. http://dx.doi.org/10.34132/pard2020.10.05.
Full textAbstract:
У статті розглядаються питання ефективності управління в умовах постійних перетворень в країні, коли змінюється роль держави, змінюються державно-управлінські відносини, що потребують вдосконалення підходів до становлення потужного кадрового потенціалу з елементами лідерства в державному управлінні.
Проведено аналіз лідерських якостей державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування. Проведені дослідження, які конкретизували перелік лідерських якостей посадових осіб в органах державної влади. З’ясовано, що лідерство можна визначити як один з процесів організації управління для досягнення найкращого результату в управлінській діяльності.
Встановлено, що у більшості керівників немає вроджених задатків до лідерства. Тому необхідно розвивати ці якості через спеціальну підготовку, якщо керівник усвідомлює відповідальність за свій колектив, за доручену справу та відповідальність перед суспільством.
Існує необхідність відбору з числа державних службовців на керівні посади людей здатних до лідерства, чи в силу вроджених якостей, чи набутих в процесі тривалої роботи у владних інституціях. Це потрібно для розвитку професіоналізації державної служби в Україні. Але, на жаль, цього майже не відбувається. С кожним роком ми втрачаємо компетентних професіоналів, здатних вивести країну із економічної, соціальної, політичної кризи.
41
Камаралі, С. Є. "УКРАЇНСЬКА УРЯДОВА ПОЛІТИКА В ГАЛУЗІ АГРАРНОГО ПИТАННЯ: ІСТОРИКО- ПРАВОВИЙ ВИМІР." Ірпінський юридичний часопис, no. 1(5) (September 7, 2021): 13–22. http://dx.doi.org/10.33244/2617-4154.1(5).2021.13-22.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню різних історико-правових аспектів діяльності уряду гетьмана П. Скоропадського в аграрній галузі. Визначені пріоритетні вектори земельної політики в період кризи державотворення. З використанням широкого кола архівних матеріалів автором висвітлені процеси вироблення земельного закону, організації спеціальних державних установ; подані матеріали активної співпраці міністерств Української Держави із представниками аграрно-промислових кіл; проаналізована законотворча діяльність міністерства земельних справ. Мета статті реалізована в проведеному аналізі законотворчої діяльності Ради міністрів у рамках реформування аграрного сектору економіки України. Визначені негативні чинники, що впливали на державну політику. Особлива увага присвячується заходам влади, спрямованим на подолання наслідків наказу Г. фон Ейхгорна – голови німецької адміністрації в Україні, про негайний засів ланів та запровадження німецьких військових судів на території України. Автором визначено, що відкрите втручання у внутрішні справи України з боку австрійського командування, селянські повстання, відсутність політичної єдності в національних колах, складні умови Брест-Литовських зобов’язань ставили перед урядом гетьмана необхідність прискорення процесу створення земельного закону, здійснення комплексної програми реформування і пояснення процесу земельного реформування населенню. Зроблено висновок, що в основу земельної реформи були покладені такі принципи: 1) уряд бере на себе цілковиту відповідальність за проведення реформи і її наслідки; 2) створюється державний земельний фонд за рахунок державних, церковних, монастирських і частини приватних земель (з повним відшкодуванням їхнім власникам вартості відчужених ділянок); 3) проводиться продаж ділянок малоземельним селянам і козакам; 4) держава сприяє створенню дрібних, але економічно міцних господарств; 5) провадиться докорінне поліпшення справи дрібного сільськогосподарського кредиту. Але всі ці заходи щодо землеволодіння та землекористування, повернення права на врожай 1918 року, заміна земельних комітетів земельними й земельно-ліквідаційними комісіями тощо не дали бажаних результатів в умовах економічної нестабільності і політичної кризи в Українській Державі.
42
КОЛОГОЙДА, ОЛЕКСАНДРА, and АНАСТАСІЯ ПРОКОПЮК. "Страхування цивільно-правової відповідальності директорів і посадових осіб, що здійснюють управління акціонерним товариством." Право України, no. 2021/07 (2021): 116. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-07-116.
Full textAbstract:
Страхування цивільно-правової відповідальності директорів та посадових осіб товариства (D&O) є перспективним напрямом посилення економічної безпеки компанії. У статті досліджено інститут страхування цивільно-правової відповідальності директорів і посадових осіб товариства, його історію виникнення, правову природу та видову належність, об’єкт страхування, страхові ризики й обмеження страхування, умови здійснення. Визначено видову належність страхування D&O до страхування відповідальності та співвідношення страхування D&O зі страхуванням відповідальності перед третіми особами, відповідальності за невиконання або неналежне виконання договірних зобов’язань і професійної відповідальності. Авторки визначили передумови та зміни до законодавства й тенденції формування судової практики, що актуалізують перспективи розвитку страхування D&O: впровадження доктрини “проникнення за корпоративну вуаль”, інституту похід-ного позову, персональної відповідальності посадових осіб у випадку неплатоспроможності боржника. Страхування D&O є комплексним видом страхування, що поєднує страхування договірної і деліктної відповідальності директорів, деліктної відповідальності компанії, та фінансових ризиків (витрат на захист). Страховий поліс D&O може включати три програми: а) покриває відповідальність директорів; б) відшкодування компанії витрат, виплачених унаслідок дій її директорів; в) збитки компанії за позовами, пов’язаними з випуском цінних паперів. Аналіз правової природи відносин, що виникають із заподіяння шкоди (збитків) товариству та третім особам у процесі виконання посадовими особами фідуціарних обов’язків, зумовили висновок, що відповідальність директорів за невиконання або неналежне виконання фідуціарних обов’язків перед компанією є корпоративною, а відповідальність перед третіми особами – деліктною. Класичний поліс страхування D&O покриває відповідальність перед третіми особами (з делікту). Доктрина корпорації (дії директорів розглядаються як дії юридичної особи) часто вступає у протиріччя з концепцією відповідальності за делікт. Випадки порушення фідуціарних обов’язків, як правило, не покриваються полісом D&O. Страховики в цьому випадку можуть лише компенсувати витрати на захист. Інтереси кредиторів виходять на перший план, витісняючи інтереси акціонерів, коли компанія стає неплатоспроможною. Проведене дослідження страхування цивільно-правової відповідальності директорів та посадових осіб товариства дало змогу авторкам сформулювати низку науково-практичних висновків і пропозицій до законодавства.
43
Сторожук, І. П. "Інформаційне правопорушення як підстава адміністративної відповідальності." Прикарпатський юридичний вісник, no. 3(32) (October 16, 2020): 65–69. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i3(32).605.
Full textAbstract:
Більшість дослідників інформаційного права розглядають інформаційне правопорушення, а не інформаційний проступок. Якщо досліджувати порушення інформаційно-правових норм загалом, логічним є застосування саме категорії «інформаційне правопорушення», бо вона охоплює всі правопорушення, що є інформаційними за змістом і за формою. Таке розширене поняття інформаційного правопорушення охоплює і злочини, і проступки у сфері обігу інформації. Потрібно зауважити, що «інформаційний проступок» - поняття збірне, складається із проступків у сфері обігу інформації в різних галузях права: адміністративній, цивільній, трудовій, фінансовій, податковій, кримінальній та інших.
Якщо розглядати інформаційні правопорушення, за які передбачається адміністративна відповідальність, то потрібно конкретизувати їх саме за видовою ознакою, тобто вживати термін «адміністративно-інформаційні правопорушення (проступки)». Під адміністративно-інформаційним правопорушення (проступком) потрібно розуміти протиправну, суспільно шкідливу, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, що може завдати або завдає шкоди та посягає на врегульовані законами суспільні відносини у сфері обігу (одержання, використання, поширення та зберігання) інформації, за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне законодавство стосовно регулювання інформаційних відносин є недосконалим і потребує цілої низки змін та доповнень, що впорядкувало б правову реґламентацію інформаційних відносин, порушення яких призводить до адміністративної відповідальності. Складовими частинами цього процесу мають бути: внесення в Кодекс України про адміністративні правопорушення визначення таких понять, як «адміністративна відповідальність» та «інформаційний проступок»; у чинних статтях потрібно більш конкретно виписати, хто, за яку чи стосовно якої інформації може бути протягнений до адміністративної відповідальності; також потрібно постійно, відповідно до змін у соціальній, економічній, політичних сферах, вносити зміни та додавати нові склади адміністративно-інформаційних проступків із метою охорони державних та суспільних інтересів.
44
Семенишина-Фіголь, Богдана. "СОЦІАЛЬНА ОБУМОВЛЕНІСТЬ КРИМІНАЛІЗАЦІЇ ПОРУШЕНЬ У СФЕРІ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ." KELM (Knowledge, Education, Law, Management) 2, no. 8 (July 13, 2021): 180–85. http://dx.doi.org/10.51647/kelm.2020.8.2.28.
Full textAbstract:
У статті встановлено, що криміналізацією є процес діяльності законодавця з оцінки індивідуальних форм суспільно небезпечної поведінки, що має своїм результатом внесення до закону про кримінальну відпові- дальність норм, які забороняють конкретні форми цієї поведінки. Проведений аналіз соціальної обумовленості криміналізації порушень у сфері земельних відносин в Україні та виокремлені чинники криміналізації, такі як екологічний, економічний, правовий, організаційний, політичний. Констатовано, що усунення або обмеження таких детермінантів є завданням запобігання зазначеним суспільно небезпечним посяганням. У сукупності всі вони виступають достатньою підставою для визнання діяння караним і для подальшого законодавчого закріплен- ня кримінально-правових заборон у законі про кримінальну відповідальність
45
Воскобойнікова-Гузєва, Олена Вікторівна, and Наталія Миколаївна Терещенко. "ЦІННІСНІ ОРІЄНТИРИ У СТРАТЕГІЧНОМУ РОЗВИТКУ БІБЛІОТЕК ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ." Питання культурології, no. 38 (October 29, 2021): 39–53. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1311.38.2021.245578.
Full textAbstract:
Мета статті — проаналізувати цінності, які покладено в основу побудови стратегічного розвитку шести європейських університетських бібліотек — Національного університету «Києво-Могилянська академія», Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Київського університету імені Бориса Грінченка, Вільнюського університету, Варшавського університету та Ягеллонського університету. У дослідженні використано методи системного і контент-аналізу. Зазначено, що цінності університетських бібліотек корелюються із базовими складниками корпоративної культури і можуть класифікуватися у певних категоріях, зокрема як етичні цінності, соціально-економічні цінності, комунікативні цінності тощо. Серед цінностей, які сповідують сучасні університетські бібліотеки виділено такі: відкритість, доступність, повнота, інновації, науковість, професіоналізм, партнерство, відповідальність, традиції. Для порівняльного аналізу використано також результати британського науково-дослідного проєкту, спрямованого на визначення та відображення цінностей університетської бібліотеки у ХХІ ст. Наукова новизна. Вперше проаналізовано ціннісні орієнтири європейських бібліотек з позицій системного аналізу документів, що визначають їхній стратегічний розвиток та кореляцію із категоріями корпоративної культури закладів вищої освіти, засадничими принципами академічної доброчесності. Висновки. Особливу увагу приділено імплементації п’яти засадничих цінностей академічної доброчесності: чесності, довіри, справедливості, поваги та відповідальності у цінності стратегічного розвитку університетів. Визначено, що «відкритість» є базовою цінністю як для українських бібліотек, так і для закордонних. Значними для більшості бібліотек є такі цінності, як «партнерство», «інновації», «відповідальність». Відмінними ознаками є те, що бібліотеки українських університетів як цінність визначають «сервісність», а закордонні — «традиції».
46
БУТИРСЬКА, ІРИНА. "Відповідальність осіб, що контролюють боржника, у справі про банкрутство." Право України, no. 2018/06 (2018): 98. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-06-098.
Full textAbstract:
В умовах нестабільної економічної ситуації, що сьогодні має місце в Україні, боржники все частіше стають неспроможними в розрахунках зі своїми кредиторами, що негативно впливає на стабільність ділового обороту. Як правило, застосування до таких боржників процедур банкрутства виявляється малоефективним і розмір вимог кредиторів суттєво перевищує вартість майна боржника. Часто відсутність майнових активів у боржника є результатом дій його засновників чи органів управління, у зв’язку з чим постає питання про притягнення таких осіб до відповідальності у межах справи про банкрутство. Метою статті є наукове осмислення та формування пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання інституту відповідальності засновників (учасників, акціонерів) та керівника боржника у справі про банкрутство, розширення та уточнення понятійно-категоріального апарату права неспроможності (банкрутства). Встановлено, що вітчизняне законодавство передбачає різноманітні заходи відповідальності фізичних та юридичних осіб у процедурі банкрутства. Аналіз вітчизняного законодавства змушує констатувати відсутність єдності у понятійно-категоріальному апараті інституту відповідальності фізичних та юридичних осіб за неправомірні дії у банкрутстві. Для цілісності регулювання інституту відповідальності фізичних та юридичних осіб за їх неправомірні дії у банкрутстві автором запропоновано використовувати термін “особа, що контролює боржника”, яким охоплювати засновників (учасників, акціонерів) боржника, керівника останнього, а також інших осіб, які мають право давати обов’язкові для виконання боржником вказівки чи які мають можливість іншим чином визначати його дії; досліджуються проблемні аспекти припинення повноважень керівника боржника у процедурі розпорядження майном; аналізується судова практика притягнення засновників боржника до субсидіарної відповідальності. Автор доходить висновку, що кримінальна та адміністративна відповідальність (виконуючи здебільшого каральну функцію) не забезпечують належного захисту майнових прав кредиторів неспроможного боржника, у зв’язку з чим важливого значення набуває матеріальна та процесуальна відповідальність осіб, що контролюють боржника, у межах справи про банкрутство, яким і приділена основна увага у цій статті.
47
Сікалюк, А. І., and В. А. Пермінова. "ПЕДАГОГІЧНИЙ ПІДХІД ДО ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕТИЧНИХ ЦІННОСТЕЙ У ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСІТИ." Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, no. 3 (April 29, 2021): 177–81. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-1-27.
Full textAbstract:
У статті висвітлено педагогічний підхід до процесу формування соціально- етичних цінностей у здобувачів вищої освіти, зокрема менеджерів. Обґрунтовано сутність і структуру соціально-етичних цінностей як особистісних якостей майбутніх фахівців економічних спеціальностей. Під впливом цілеспрямованої взаємодії викладача та студента вищого навчального закладу об’єктивні, гуманістичні, загальнолюдські етичні цінності виступають у ролі предмета пізнання та переживання їх як потреб, що спонукають до реалізації цих цінностей у житті. Соціально-етичні цінності мають своє поле в прояві професійно-етичних цінностей, вони відображають систему та характер суспільних відносин. У практиці вони проявляються в поведінці особистості, залежать від професійних функцій і конкретних соціальних ролей. Визначено професійні функції менеджера, які допомагають фахівцю зрозуміти суть розподілу та координації різних видів праці, необхідність проєктування цілей і шляхів їх досягнення, стимулювання, мотивації на досягнення успіху у позитивно спрямованій взаємодії всіх учасників процесу, аналіз, контроль і корекція вчинків та уміння реалізовувати стратегічний план дій, які у сукупності впливають на прийняття рішень і поведінку виконавців: теоретичні, економічні, політичні, соціальні, етичні, естетичні, релігійні. У результаті проведеного пілотного дослідження було виявлено змістову характеристику складників процесу формування соціально-етичних цінностей майбутніх фахівців. Для напряму підготовки «Менеджмент» загалом окреслено окремі соціально-етичні цінності, які реалізуються в практичній діяльності в різних ситуаціях: цілеспрямованість під час проєктування мети та завдань діяльності; соціальна відповідальність за результати власної діяльності та діяльності партнерів чи підлеглих; взаємодія (співпраця) як прояв позитивних дій з метою поліпшення якості результатів; справедливість у вирішенні професійних проблем; толерантність (повага) у вирішенні професійних завдань і розподілі функціоналу учасників. Доведено, що рефлексія є своєрідним умінням студента здійснювати самооцінку, самоаналіз, самокорекцію власної поведінки, власної діяльності. При цьому зазначено, що саме професійна рефлексія передбачає усвідомлення особистістю себе як носія певних професійних соціально- етичних цінностей, які проявляються як відображення стандартизованої професійної поведінки, зумовленої конкретною ситуацією.
48
ЛУКАЧ, ІРИНА. "Законодавче закріплення нефінансового звіту в контексті Угоди про асоціацію." Право України, no. 2018/06 (2018): 143. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-06-143.
Full textAbstract:
У статті розглядається можливість законодавчого закріплення нефінансового звіту як способу впровадження корпоративної соціальної відповідальності (далі – КСВ) в аспекті реалізації Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом (далі – ЄС), Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі – Угода про асоціацію). У сучасному світі співпраця між державою та корпораціями повинна виходити за межі сплати податків і створення робочих місць. Тенденції в економічній та правовій корпоративній доктрині ХХ ст. довели соціальну складову корпоративної діяльності, що є доповненням до основної функції, тобто отримання прибутку. Це неможливо без відповідальної діяльності бізнесу. КСВ – це новий спосіб спілкування бізнесу, суспільства та держави. З огляду на викладене вище, корпорації є стратегічним внутрішнім партнером держави в сфері сталого економічного розвитку, вони формують основу для функціонування такої співпраці у США та країнах ЄС. Водночас процеси законодавчого регулювання соціальної ролі корпорації в ЄС склалися окремо від США. Європейська модель КСВ відзначається вимогою законодавчого закріплення складання нефінансового звіту для великих підприємств. На основі глобального досвіду концепція КСВ може стати платформою для взаємодії держави, суспільства та глобальних корпорацій. Метою статті є аналіз Угоди про асоціацію щодо законодавчого впровадження КСВ у контексті імплементації директив ЄС. Розглянуто різні підходи до впровадження стандартів КСВ. Аналізуються українські джерела, які є методологічно важливими для аргументації економічних і правових передумов упровадження КСВ. Розглядаються перспективи імплементації Директиви 2014/95/ЄС від 22 жовтня 2014 р., що вносить зміни до Директиви 2013/34/ ЄС, щодо розкриття нефінансової та різноманітної інформації деякими великими підприємствами і групами. Автор доходить висновку щодо необхідності закріплення складання нефінансового звіту для великих підприємств у законодавстві про корпоративну соціальну відповідальність в Україні на основі Директиви 2014/95/ЄС.
49
Savelyuk, Nataliya. "ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОСЕМАНТИЧНОГО ОБРАЗУ COVID-19." Psycholinguistics in a Modern World 16 (December 11, 2021): 254–59. http://dx.doi.org/10.31470/10.31470/2706-7904-2021-16-254-259.
Full textAbstract:
У статті теоретично обґрунтовується важливість семантичного диференціалу як актуального методу вивчення особливостей сприйняття різних стимулів. Мета дослідження - опис та інтерпретація результатів психосемантичного дослідження образу КОВІД-19 у свідомості респондентів різного віку. Емпірична вибірка – 76 осіб. Перша підгрупа – "молодь" (студенти 17-20 років), друга – "дорослі" (особи 21-30 років). Емпіричне дослідження показало, що для першої підгрупи найбільш значущими психосемантичними факторами у структурі іміджу COVID-19 є "Ненависть" та "Свіжі витрати", для другої - "Похмурий гнів" та "Активна серйозність". Стверджується, що міжгрупову розбіжність у семантичному змісті найбільш значимих категориально-семантичних структур даного образу пояснюють різні вікові чинники: велика афективність молоді проти дорослих; специфічний страх додаткових витрат у першихб як найменш економічно захищеної категорії населення, і глобальне сенсорне відчуття активного та сильного "тягаря" - у других, які мають сильніші "совкові" ризики та відповідальність у різних сферах дорослого життя (робота, діти тощо).
50
Lytvynenko, T. "CORPORATE SOCIAL RESPONSIBILITY AS CONDITION OF INCLUDING UKRAINE IN EUROPE AND WORLD ECONOMIC SPACE." Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv Economics, no. 151 (2013): 43–48. http://dx.doi.org/10.17721/1728-2667.2013/151-10/10.
Full text